Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Рассматривая проблемы организации обучения творчеству и решению творческих задач, необходимо знание особенностей творческой личности. Только совокупн...полностью>>
'Сказка'
Завтрак. 09.00 - пешеходная экскурсия по СТАРОМУ ГОРОДУ: (Староместская пл., городская ратуша, Еврейский город, Карлов мост….) Пражская Венеция, Тепло...полностью>>
'Документ'
Тиокарбонил-S,S-диоксиды (сульфены) (1) можно рассматривать как ана-логи кетена, либо производные серного ангидрида. Знания о их химическом по-ведени...полностью>>
'Документ'
Создана математическая модель преобразователя напряжения повышающего типа с широтно-импульсной модуляцией, обеспечивающая высокую точность расчетов. ...полностью>>

Закон України " Про внесення змін до Закону України "

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Стаття 51. Органи управління страховика

1. Органами управління страховика є загальні збори акціонерів, наглядова рада страховика, правління та ревізійна комісія.

2. Голова правління та головний бухгалтер заступають на посаду після надання письмової згоди на це Уповноваженим органом.

Уповноважений орган може прийняти рішення про відмову в погодженні призначення осіб, зазначених у пункті 2 цієї статті, керівниками страховика у випадку невідповідності таких осіб вимогам, встановленим цим Законом.

4. Рішення про відмову в погоджені приймається протягом 30 календарних днів з дня надходження інформації про зміни, що плануються в складі керівників страховика.

У разі неприйняття Уповноваженим органом рішення про відмову в погоджені у встановлений цим Законом термін кандидатура керівника вважається погодженою.

Уповноважений орган встановлює порядок погодження кандидатур на посади голови правління та головного бухгалтера.

Стаття 52. Загальні вимоги до системи управління страховиком

1. Вимоги до управління юридичної особи, встановлені законодавством з питань діяльності господарських товариств, застосовуються до страховиків з особливостями, встановленими цим Законом.

2. Система управління страховика повинна забезпечити баланс інтересів страхувальників, застрахованих осіб, вигодонабувачів, інших споживачів фінансових послуг страховика, акціонерів, інших зацікавлених осіб.

3. Система управління страховика повинна включати процедури, за допомогою яких керівники страховика можуть бути притягнуті до відповідальності за свої дії чи бездіяльність, які мали негативні наслідки.

4. Система управління страховика повинна забезпечити розподіл повноважень між наглядовою радою та правлінням страховика, дотримання прозорості процедур прийняття рішень та контролю за їх виконанням, належний обмін інформацією між наглядовою радою та правлінням страховика, надання звітності, її достовірність і повноту.

Стаття 55. Правління страховика

1. Кількісний склад правління страховика повинен бути сформований відповідно до законодавства про господарські товариства, але становити не менше, ніж з три особи. До складу правління може входити головний бухгалтер.

2. Головою правління та членами правління страховика можуть бути фізичні особи, що відповідають наступним вимогам:

1) є дієздатними;

2) мають вищу економічну, юридичну освіту,або дктуарну освіту;

3) мають бездоганну ділову репутацію;

4) мають стаж роботи на ринку фінансових послуг не менше трьох років.

3. Члени правління страховика додатково до вимог, встановлених пунктом 2 цієї статті, повинні відповідати професійним вимогам до керівників, встановленим Уповноваженим органом.

5. Не менше, ніж половина складу правління, включаючи його керівника та головного бухгалтера, повинна мати не менше, ніж трирічний стаж роботи на керівних посадах, в тому числі не менше одного року на керівній посаді у страховику.

6. Як мінімум одна третина членів правління страховика має бути незалежною в розумінні критеріїв, зазначених у пункті 7 цієї статті.

7. Член правління не вважається незалежним, якщо він:

1) є посадовою особою або працівником юридичної особи, яка є власником істотної участі страховика або іншої пов’язаної особи страховика;

2) є власником прямо або опосередковано істотної участі страховика або контролера, або іншої пов’язаної особи страховика;

3) має заборгованість перед страховиком, контролером або пов’язаною особою страховика, крім випадків, коли такий борг забезпечений нерухомістю, що є предметом іпотеки та є основним місцем проживання члена правління та якщо сума заборгованості не перевищує менше з наступних значень:

а) еквівалент 10 тисяч євро; або

б) 0,02 відсотка регулятивного капіталу страховика;

4) є посадовою особою або працівником юридичної особи, яка має заборгованість перед страховиком, контролером або іншою пов’язаною особою страховика, крім випадків, коли такий борг не перевищує розміру, зазначеного у підпункті «3» пункту 7 цієї статті;

5) надає послуги або постачає товари страховику, або є контролером юридичної особи, яка надає послуги або постачає товари страховику, якщо річна вартість таких послуг або товарів становить більше 10 відсотків від загального об’єму послуг та товарів, які надаються такою фізичною чи юридичною особою;

6) має заборгованість на підставі договору позики перед страховиком, контролером або іншою пов’язаною особою страховика, якщо виконуються наступні вимоги: а) є простроченість по виплаті основної частини боргу або відсотків за договором позики, яка становить більше 90 днів; б) ставка за договором позики була зменшена через фінансову незабезпеченість боржника; 7) є посадовою особою, працівником або контролером осіб, що отримали позику, яка має ознаки, зазначені в підпункті «8» пункту 7 цієї статті; 8) є чоловіком або дружиною осіб, зазначених в підпунктах 1-6 пункту 7 цієї статті, якщо особа є фізичною особою.

Розділ VIII. Таємниця страхування та розкриття інформації

Стаття 60. Таємниця страхування

1. Страховик (перестраховик), члени органів управління та контролю страховика (перестраховика), аудитори, актуарії, інші особи, що працюють у страховика (перестраховика), зобов’язані тримати у таємниці всю та будь-яку інформацію про страхувальника, застрахованих осіб та третіх осіб, які мають відношення до договору страхування (перестрахування), про яку їм стало відомо у зв’язку із виконанням їх завдань, функцій. Зазначені у цій частині особи не можуть використовувати отриману інформацію про страхувальника, застрахованих осіб та третіх осіб, які мають відношення до договору страхування (перестрахування), для власних потреб або на користь іншої особи в інший спосіб, ніж для виконання своїх функцій у страховику.

2. Зобов’язання, зазначені у частині першій цієї статті, поширюються також на страхових та перестрахових посередників та їх працівників.

3. Заступаючи на посаду, усі працівники, члени органів управління та контролю страховика (перестраховика) повинні підписати декларацію про збереження таємниці страхування. Ця вимога поширюється також на страхових та перестрахових посередників, їх працівників.

4. Страхові агенти повинні підписати декларацію відповідно до частини 3 цієї статті при укладенні угоди, яка врегульовує їх відносини зі страховиком. Страхові агенти повинні проінформувати своїх працівників про зобов’язання, зазначені у частині першій цієї статті.

5. Положення частини першої цієї статті щодо обов’язку збереження таємниці страхування також поширюються на випадок припинення правових відносин між страховиком (перестраховиком) та особами, зазначеними у частинах 1-4 цієї статті.

6. Інформація, яка містить таємницю страхування, надається страховиком (перестраховиком) у таких випадках:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмові вимоги суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової адміністрації України, Антимонопольного комітету України на їх письмову вимогу стосовно операцій страхування конкретної юридичної та фізичної особи, фізичної особи – підприємця за конкретним договором страхування у разі порушення кримінальної справи щодо даної фізичної або юридичної особи із обов’язковим посиланням на порушену кримінальну справу.

4) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об'єктом фінансового моніторингу;

5) органам Антимонопольного комітету України на їх письмову вимогу стосовно операцій страхування конкретної юридичної та фізичної особи, фізичної особи – підприємця за конкретним договором страхування при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

7. Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить таємницю страхування, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання такої інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

8. Страховик (перестраховик) має право надавати загальну інформацію, що становить таємницю страхування, іншим страховикам (перестраховикам) в обсягах, необхідних для укладання договору страхування.

9. Обмеження стосовно одержання інформації, що містить таємницю страхування, не поширюються на службовців Уповноваженого органу, які в межах повноважень, наданих цим Законом, здійснюють державний нагляд за страховою (перестраховою) діяльністю та діяльністю страхових, перестрахових посередників.

10. Уповноважений орган відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю страховиків, страхових та перестрахових посередників, органу страхового нагляду іншої держави, якщо є гарантії того, що надана інформація буде використана виключно з метою страхового нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

11. Положення цієї статті не поширюються на випадки надання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у випадках, передбачених законом.

12. Матеріали, які надаються для аналізу або перевірки, а також відомості та документи про фінансовий, майновий стан юридичних і фізичних осіб, що стали відомі Уповноваженому органу при здійсненні нагляду, становлять професійну таємницю і можуть бути використані лише для здійснення Уповноваженим органом його функцій, включаючи випадки щодо законодавчо встановленого порядку обміну інформацією.

13. Уповноважений орган видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить таємницю страхування. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Уповноваженим органом та додатково самим страховиком (перестраховиком), страховими та перестраховими посередниками на їх розсуд.

14. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання таємниці страхування, несуть відповідальність згідно із законами України.

Стаття 61. Особливості надання страховиком інформації страхувальникам та клієнтам

1. Інформація, що підлягає розкриттю, надається страховиком у формі:

а) фінансової звітності, яка складається відповідно до законодавства;

б) річного звіту страховика, складеного відповідно до вимог Уповноваженого органу;

в) звітних даних (інших, ніж фінансова звітність) та іншої інформації, що складається та надається відповідно до нормативних актів Уповноваженого органу;

г) даних, що надаються споживачам фінансових послуг відповідно до вимог, встановлених Уповноваженим органом.

2. Страховики, крім розкриття інформації, зазначеної в частині першій цієї статті, публікують свій річний баланс за формою, встановленою Уповноваженим органом.

3. Страховики зобов’язані надавати страхувальникам (перестрахувальникам), а також клієнтам таку інформацію на їхню вимогу:

а) відомості про фінансові показники діяльності страховика та його економічний стан, які підлягають оприлюдненню згідно із законодавством; перелік керівників страховика;

б) перелік послуг, що надаються страховиком; ціни/тарифи страховика;

в) кількість акцій страховика, які знаходяться у власності членів його правління та наглядової ради; - перелік осіб, частка акцій яких у статутному капіталі страховика перевищує п’ять відсотків, із зазначенням кількості акцій, які належать таким особам;

г) інформацію, право на отримання якої закріплено в законах України.

4. Страховик може надавати клієнту іншу інформацію, розкриття якої він вважає важливим.

Страховику забороняється поширення в будь-якій формі реклами та іншої інформації, яка містить неправдиві відомості про його діяльність.

5. Інформація з питань страхування надається клієнту у формі, яка забезпечує правильне розуміння суті страхування, без нав’язування йому рішення обов’язково придбати таку послугу.

6. При наданні інформації клієнту-фізичній особі страховик повинен дотримуватись вимог законодавства щодо захисту прав споживачів.

7. Відповідальність за достовірність та повноту інформації при здійсненні страхування через посередників, яка надається страхувальникам, несе страховик, за винятком, якщо інформація надається через страхового (перестрахового) брокера.

8. Страховик зобов’язаний мати свій Інтернет-сайт, де має бути розміщена інформація, розкриття якої вимагається цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

Стаття 62. Обов'язки щодо інформування Уповноваженого органу

1. Страховик зобов'язаний протягом десяти робочих днів інформувати Уповноважений орган про:

а) звільнення керівника страховика та кандидатуру на призначення на цю посаду;

б) зміну юридичної адреси і місцезнаходження страховика та його відокремлених структурних підрозділів;

в) здійснення страхових виплат на суму, що перевищує 5 відсотків регулятивного капіталу страховика;

г) зменшення розміру регулятивного капіталу в порівнянні зі станом на попередню звітну дату більш ніж на 10 відсотків з наданням пояснення щодо причин такого зменшення;

д) пред'явлення обвинувачення керівнику страховика у вчиненні корисливого злочину, фізичній особі-власнику істотної участі або представнику юридичної особи -власнику істотної участі;

е) про застосування заходів впливу за порушення, виявлені іншими органами державної влади.

2. Страховик повинен повідомити Уповноважений орган про свій намір заснувати відокремлений підрозділ за межами території України з зазначенням відповідної іноземної держави. Страховик зобов’язаний надавати інформацію про діяльність своїх відокремлених підрозділів за межами України в обсягах та в порядку, визначених Уповноваженим органом.

3. Уповноважений орган має право визначити перелік іншої інформації, що є важливою для цілей страхового нагляду.

Розділ ІХ. Договір страхування

Стаття 63. Договір страхування

1. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити іншій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, страхову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

2. Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.

3. Страховик забезпечує реєстрацію усіх укладених договорів страхування. Реєстр ведеться у електронній формі із забезпеченням можливості відстеження усіх змін до таких записів, внесених пізніше.

4. Загальні умови договору страхування мають бути викладені чітко та в зрозумілий спосіб. Двозначно сформульовані положення тлумачаться на користь страхувальників, застрахованих осіб та вигодонабувачів.

Стаття 64. Предмет договору страхування

1. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

2. Дозволяється укладення договорів страхування із зазначенням у них ризиків, які відносяться до різних видів страхування за умови визначення відсотку страхової премії по кожному з таких ризиків у договорі та наявності у страховика відповідних ліцензій.

3. Страхувальники можуть укладати із страховиками-нерезидентами договори страхування ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням. Страхова сума за такими договорами страхування не може перевищувати 75 відсотків вартості кожного об’єкта страхування.

Стаття 65. Укладання і початок дії договору страхування

1. Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

2. При заповненні особою заяви на страхування, страховик повинен надати таку інформацію: назва, місцезнаходження страховика, відокремленого підрозділу, якщо такий відокремлений підрозділ укладає договір страхування;

- законодавство, що регулює страхування з виду страхування, по якому укладається договір;

- назва та місцезнаходження Уповноваженого органу; правила добровільного страхування за відповідним видом страхування.

Інформація надається українською мовою у письмовій формі, крім цього може надаватися іноземною мовою на прохання заявника.

Якщо зазначена у пункті другому цієї статті інформація не була надана під час написання особою заяви на страхування, страховик повинен надати таку інформацію заявнику разом із оформленим договором страхування.

3. При укладанні договору страхування страхувальник має право запросити у страховика фінансову звітність за попередні звітні періоди.

4. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

5. Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

Стаття 66. Валюта страхування

1. Страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент -у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.

2. Якщо дія договору страхування поширюється на іноземну територію відповідно до укладених угод із нерезидентами, то порядок валютних розрахунків регулюється відповідно до вимог законодавства України про валютне регулювання.

3. Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

4. Грошові зобов'язання сторін за договорами страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і РО, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

Стаття 67. Форма договору страхування

1. Договір страхування укладається в письмовій формі.

2. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Стаття 68. Істотні умови договору страхування

1. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Договір страхування обов’язково повинен містити:

- назву документа;

- повну назву та місцезнаходження страховика, включаючи повну назву та місцезнаходження відокремленого підрозділу страховика, якщо договір від імені страховика укладає відокремлений підрозділ;

- прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника та застрахованої особи, їх місце проживання та/або місцезнаходження та дати народження;

- прізвище, ім'я, по батькові, дата народження або назва вигодонабувача та його місце проживання (місцезнаходження), якщо така особа призначається для отримання страхових виплат;

- предмет договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж страхування життя;

- розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договорами страхування життя, медичного страхування, пенсійного страхування;

- перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

- розмір страхових внесків (платежів, премій) за страхуванням ризиків нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи, якщо страхування таких ризиків передбачено договором, який відноситься до галузі страхування життя;

- страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума). У цьому випадку договором страхування встановлюється розмір регулярних, послідовних страхових внесків та їх періодичність;

- строк дії договору; місце укладення договору;

- порядок внесення змін до договору;

- порядок припинення дії договору;

- умови здійснення страхової виплати;

- причини відмови у страховій виплаті;

- умови та порядок виплати викупної суми;

- умови виплати додаткових сум (бонусів) та умови участі страхувальника або застрахованої особи у прибутках страховика, якщо це передбачено договором, який відноситься до галузі страхування життя;

- умови зміни розмірів страхової суми та (або) страхових виплат у разі несплати страхувальником страхових внесків (платежів, премій) за договором, який відноситься до галузі страхування життя, в розмірі та у строки, встановлені договором, якщо така зміна розмірів страхової суми та (або) страхових виплат передбачена договором; права та обов’язки страховика;

- права та обов'язки страхувальника, вигодонабувача, застрахованої особи;

- відповідальність сторін; посилання на те, що страхувальник ознайомлений з правилами страхування відповідного виду страхування; інші умови за згодою сторін.

3. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування в цілому.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна на момент укладання договору.

Договір страхування може включати в себе франшизу з обов’язковим відображенням виду франшизи, що встановлюється договором.

Страхові тарифи обчислюються актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя та пенсійного страхування – також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування. Розмір страхового тарифу повинен бути достатнім для виконання зобов’язань страховиком за договором страхування.

4. Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів, які відносяться до галузі страхування життя та до договорів страхування майна громадян.

5. Відповідно до міжнародних систем страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування з урахуванням вимог, передбачених цим Законом.

6. У разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни-члена міжнародної системи автострахування "Зелена картка", власник такого транспортного засобу зобов'язаний укласти договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника (користувача) транспортного засобу перед третіми особами, дія якого поширюється на ці країни, та отримати від страховика-повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро України страховий сертифікат "Зелена картка" єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах-членах цієї міжнародної системи страхування.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Про внесення змін до закону україни «про оподаткування прибутку підприємств»

    Закон
    [У тексті Закону (у пункті 1.25, підпунктах 4.1.1, 4.2.1, 5.2.1, 5.2.10, 5.3.9, 7.4.1, 7.12.1, 7.13.1, 7.14.1, 8.4.3, 8.4.4, 8.5.2, 11.3.1, 11.3.2, 11.
  2. Закон україни про внесення змін до Конституції України

    Закон
    спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,
  3. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України

    Документ
    Відповідно до Закону України "Про нотаріат" та з метою вдосконалення роботи єдиних та державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України НАКАЗУЮ:
  4. Про внесення змін до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України Наказ Державної митної служби України від 17 березня 2008 року n 229 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

    Документ
    Відповідно до статей 71 та 187 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 940 "Про затвердження Положення про Державну митну службу України",
  5. Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 09. 07. 97 N 307

    Документ
    Відповідно до пункту 7 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 940, Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.
  6. Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24. 11. 2003 n 142/5/2092

    Документ
    Відповідно до статті 8 Закону України "Про судову експертизу" та статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та з метою удосконалення порядку проведення

Другие похожие документы..