Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Реферат'
Тема: ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ ИНСТРУМЕНТ СОЦИАЛЬНОГО ПЕДЕГОГА ПО РАБОТЕ С ПОДРОСТКАМИ. Содержание Введение 3 I. Социальный педагог досуга - субъект социально-к...полностью>>
'Документ'
Очистные сооружения - это комплекс инженерных сооружений в системе канализации населённого места или промышленного предприятия, предназначенный для о...полностью>>
'Документ'
Пусть будет так, чтоб в жизни Вашей светлой, доброй Всегда Вас окружали дети, как цветы, Чтоб школа всем была надежной пристанью - Счастливой, светлой...полностью>>
'Образовательный стандарт'
1.1. Специальность 1706 Техническая эксплуатация подъемно-транспортных, строительных, дорожных машин и оборудования (по отраслям) утверждена приказом...полностью>>

Закон України " Про внесення змін до Закону України "

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Розділ 5 Вимоги до платоспроможності страховиків

Стаття 47. Умови забезпечення платоспроможності страховиків

1. Платоспроможність страховиків забезпечується дотриманням встановлених вимог платоспроможності, оцінкою їх виконання Уповноваженим органом та його втручанням при невиконанні цих вимог.

2. Страховики зобов’язані на кожну дату дотримуватися таких вимог платоспроможності:

а) сформувати технічні резерви в розмірі та в порядку, визначених Уповноваженим органом;

б) мати суму активів визначених цим Законом категорій для покриття в повному обсязі технічних резервів, розраховану в порядку, встановленому Уповноваженим органом;

в) мати регулятивний капітал у розмірі, не меншому від встановленого відповідно до вимог цього Закону;

г) виконувати умови участі в централізованих страхових резервних фондах у випадках, передбачених законодавством;

д) дотримуватися інших пруденційних нормативів, установлених Уповноваженим органом.

3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу встановлюється як найбільша з двох величин:

1) гарантійний фонд страховика або

2) нормативний запас платоспроможності.

4. Гарантійний фонд страховика встановлюється в розмірі:

а) 2 мільйони євро – для страховика, який здійснює види страхування інші, ніж ті, які належать до галузі страхування життя;

б) 3 мільйони євро – для страховика, який здійснює види страхування, які належать до галузі страхування життя;

в) 3 мільйони євро – для страховика, який здійснює страхування великих ризиків;

г) 3 мільйони євро – для перестраховика;

д) мінімального розміру гарантійного депозиту – для основної філії страховика-нерезидента.

5. Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює види страхування інші, ніж ті, що належать до галузі страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій із визначених величин, а саме:

а) перша – підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць складатиметься з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується (але не більше ніж на 50 відсотків) на суму страхових премій, належних перестраховикам;

б) друга – підраховується шляхом множення середньої річної суми страхових виплат за попередні 36 місяців (84 місяці для страховиків, що здійснюють страхування, передбачене пунктами „8” та „9” частини 3 статті 4 цього Закону) на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується (але не більше ніж на 50 відсотків) на суму виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює види страхування, що належать до галузі страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

6. За результатами оцінювання системи управління страховика (якості управління ризиками, внутрішнього контролю та корпоративного управління), ринкової поведінки страховика та якості розкриття інформації (у звітності, що оприлюднюється, у звітності, що надається Уповноваженому органу, та інформації, що надається споживачам страхових послуг), а також дотримання пруденційних нормативів Уповноваженим органом встановлюються додаткові вимоги до регулятивного капіталу страховика.

Перелік показників та критеріїв оцінки системи управління, ринкової поведінки, розкриття інформації та дотримання пруденційних нормативів, а також порядок оцінювання та визначення розміру додаткових вимог до регулятивного капіталу за результатами оцінювання встановлюються нормативно-правовими актами Уповноваженого органу. При цьому розмір додаткових вимог до регулятивного капіталу не може перевищувати граничних розмірів, установлених у пункті 7 цієї статті.

7. Граничний розмір додаткових вимог до регулятивного капіталу встановлюється в розмірі 20 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу, в тому числі:

а) 10 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу при недотриманні вимог до системи управління;

б) 10 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу при недотриманні вимог до ринкової поведінки та розкриття інформації.

8. Розмір регулятивного капіталу страховика визначається, як частина в активах, вимоги до яких встановлено частиною 9 цієї статті, що залишається після вирахування зобов’язань, вимоги до яких встановлено частиною 10 цієї статті.

9. Сума активів, що приймається до розрахунку регулятивного капіталу, визначається як сума окремих статей активів балансу та сум на позабалансових рахунках з урахуванням таких особливостей:

а) активи, обтяжені іншими зобов’язаннями, ніж зобов’язання за договорами страхування, перестрахування та співстрахування, враховуються в розмірі, що не перевищує балансової вартості таких зобов’язань;

б) активи, якими представлені технічні резерви, враховуються в загальному розмірі, що не перевищує розміру технічних резервів з урахуванням суми часток перестраховиків;

в) активи, якими відповідно до законодавства можуть бути представлені технічні резерви (крім прав вимоги до перестраховиків та активів, які не враховуються згідно з пунктом „д” цієї частини), враховуються в розмірі, зменшеному на суми, які враховані в пункті „б” цієї частини;

г) права вимоги до перестраховиків враховуються лише в складі активів, якими представлені технічні резерви, з урахуванням встановлених обмежень щодо такого представлення;

д) інші активи приймаються до розрахунку в розмірі, встановленому нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, з урахуванням того, що не враховується:

вартість нематеріальних активів;

дебіторська заборгованість, строк якої перевищує три місяці;

вартість векселів;

вартість інших цінних паперів, якщо такі цінні папери не пройшли лістинг відповідно до норм законодавства та не перебувають в обігу на фондовій біржі або торговельно-інформаційній системі;

е) для цілей розрахунку регулятивного капіталу Уповноважений орган може вимагати застосування страховиками лише певного методу оцінки активів із числа передбачених стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

є) суми, що обліковуються на позабалансових рахунках, можуть бути враховані при розрахунку регулятивного капіталу відповідно до вимог частини 12 цієї статті.

10. Сума зобов’язань, що приймається до розрахунку регулятивного капіталу, визначається в розмірі суми зобов’язань за балансом з урахуванням суми часток перестраховиків у технічних резервах, зменшеної на суму субординованого боргу, що відповідає вимогам частини 11 цієї статті та збільшеної на суми на позабалансових рахунках, що враховуються відповідно до вимог частини 12 цієї статті.

11. На вимогу страховика та наявності наданих ним підтверджень Уповноважений орган може надати дозвіл не враховувати в складі зобов’язань при визначенні регулятивного капіталу суму субординованого боргу (але не більше 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:

1) кошти за субординованим боргом повністю сплачено страховику;

2) в договорі про отримання субординованого боргу міститься положення, згідно з яким у випадку банкрутства або ліквідації страховика кошти за субординованим боргом можуть бути повернені лише після задоволення вимог усіх інших кредиторів такого страховика;

3) договір про надання субординованого боргу може бути змінений лише після погодження з Уповноваженим органом;

4) не більше 25 відсотків коштів такого субординованого боргу складають субординовані позики з визначеною датою погашення;

5) для позик із визначеною датою погашення початковий термін погашення має становити не менше п’яти років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик має надати Уповноваженому органу для схвалення план, що показує, як розмір регулятивного капіталу буде утримуватися або буде приведений до нормативного рівня на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординований борг становить складову частину регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх 5 років до дати виплати зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості;

6) субординовані позики, термін погашення яких не визначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови п’ятирічного повідомлення, окрім випадків, коли такі позики більше не розглядаються як складова частина регулятивного капіталу, чи коли для дострокового погашення вимагається згода Уповноваженого органу;

7) кошти за субординованим боргом за умовою договору не можуть бути повернені страховиком раніше ніж через 5 років. Уповноважений орган може дозволити дострокове повернення коштів за субординованим боргом за заявою страховика, якщо це не призведе до порушення вимог платоспроможності страховика.

12. Сума на позабалансовому рахунку, розмір якої становить не менше 10 відсотків підсумку активів балансу, враховується при розрахунку регулятивного капіталу в порядку та в розмірі, встановлених Уповноваженим органом.

13. Страховик має достатній рівень регулятивного капіталу, якщо розмір регулятивного капіталу, визначений відповідно до частини 9 цієї статті, перевищує величину, що розраховується як сума мінімального розміру регулятивного капіталу та встановлених Уповноваженим органом додаткових вимог до регулятивного капіталу.

14. Зменшення розміру регулятивного капіталу нижче достатнього рівня є індикатором раннього попередження про можливі проблеми з платоспроможністю і потребує здійснення страховиком плану фінансового оздоровлення по відновленню розміру регулятивного капіталу, загальні вимоги до якого встановлюються Уповноваженим органом.

15. При зменшенні розміру регулятивного капіталу нижче мінімального розміру регулятивного капіталу Уповноважений орган застосовує до страховика заходи впливу в установленому порядку.

16. При зменшенні розміру регулятивного капіталу в порівнянні зі станом на попередню звітну дату більш ніж на 10 відсотків страховик разом зі звітністю має надати Уповноваженому органу пояснення щодо причин такого зменшення.

17. Незважаючи на відповідність розміру регулятивного капіталу встановленим вимогам, Уповноважений орган має право в будь-який момент вимагати збільшення страховиком регулятивного капіталу у випадку, якщо Уповноважений орган обґрунтовано вбачає існування загрози інтересам страхувальників та інших споживачів страхових послуг через виникнення негативної ситуації на ринках розміщення активів страховика. Такі вимоги Уповноваженого органу повинні висуватися для всіх страховиків, які діють на ринку відповідної страхової послуги (виду страхування) або мають подібні структури розміщених активів, та не можуть призводити до порушення правил справедливої конкуренції як на такому ринку так і на суміжних з ними ринках страхових послуг.

18. Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджуються Уповноваженим органом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

19. Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми регулятивного капіталу та технічних резервів, страховик зобов'язаний:

1) укласти договір перестрахування за умови, що частина ризику, яка залишається в страховика, не може перевищувати встановлених у цій частині обмежень та;

2) забезпечити набрання чинності договором перестрахування не пізніше набрання чинності договором страхування.

Стаття 48. Технічні резерви

1. З метою забезпечення поточних та майбутніх зобов’язань за договорами страхування страховики зобов’язані створити технічні резерви за кожним видом страхування, на які страховик має ліцензію в тих валютах, у яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

2. Страховики зобов'язані формувати і вести облік технічних резервів у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, станом на будь-яку дату.

3. Страховики можуть формувати такі технічні резерви:

1) резерв незароблених премій;

2) резерв ризиків, які не минули;

3) резерви збитків, які включають резерв заявлених, але не врегульованих збитків, та резерв

збитків, які виникли, але не заявлені;

4) резерв коливань збитковості (резерв вирівнювання);

5) математичні резерви;

6) резерв за договорами інвестиційного страхування;

7) резерви премій та знижок страхувальнику;

8) резерв катастроф;

9) інші технічні резерви, встановлені нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

Уповноважений орган встановлює перелік обов’язкових технічних резервів у залежності від видів страхування.

4. Технічні резерви, зазначені в пунктах 5-7 частини третьої цієї статті, збільшуються повністю або частково на суму доходів від розміщення цих резервів, беручи до уваги умови договорів страхування та відповідні математичні формули розрахунку технічних резервів.

5. Розрахунок технічних резервів виконується страховиком на підставі затвердженого страховиком положення про формування технічних резервів, що розробляється страховиком відповідно до правил формування технічних резервів, установлених Уповноваженим органом. Положення посвідчується актуарієм, який відповідає вимогам чинного законодавства.

6. Положення про формування технічних резервів підлягає реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. У разі, якщо страховик запроваджує нове положення про формування технічних резервів або вносить зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати нову редакцію положення про формування технічних резервів, зміни та (або) доповнення до нього для реєстрації до Уповноваженого органу.

7. Розрахунок математичних резервів страховика, який здійснює страхування життя, має бути здійснений виключно актуарієм.

8. Розрахунок технічних резервів із використанням актуарних методів страховиком із видів страхування, інших, ніж страхування життя, має бути підтверджений висновком актуарія. Цей висновок додається до фінансового звіту страховика.

9. Страховики одночасно з розрахунком технічних резервів за кожним договором на будь-яку дату зобов’язані визначати обсяг страхових зобов'язань страховика (страховика-нерезидента), перестраховика (перестраховика-нерезидента), який прийняв на себе ризики в перестрахування за цим договором.

10. Страховики, які мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку.

11. Кошти технічних резервів не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Активи, якими представлені технічні резерви, не можуть бути предметом застави.

12. Кошти технічних резервів за договорами, які належать до галузі страхування життя, не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами, які віднесені до галузі страхування життя і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин.

13. Страховики зобов’язані мати активи, які відповідають вимогам законодавства та в розмірі не меншому, ніж величина суми технічних резервів та гарантійного фонду страховика.

14. Кошти технічних резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

- грошові кошти на поточному рахунку;

- банківські вклади (депозити, сертифікати);

- нерухоме майно;

- акції, облігації, іпотечні цінні папери, цінні папери інститутів спільного інвестування, інші цінні папери, які відповідають вимогам, встановленим Уповноваженим органом;

- права вимоги до страховика (страховика-нерезидента), перестраховика (перестраховика - нерезидента), який прийняв на себе ризики в перестрахування;

- банківські метали;

- кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше ніж через один рік після набрання чинності договором страхування та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

- готівка в касі відповідно до законодавства.

15. Правила розміщення коштів технічних резервів установлюються нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

16. Уповноважений орган може прийняти рішення щодо розміщення коштів технічних резервів страховика в інші види активів за умови, що вони пов’язані з новими інвестиційними інструментами.

17. Не менше 90 відсотків коштів технічних резервів філії страховика-нерезидента повинні бути розміщені на території України.

18. У випадку пов'язаних між собою страховиків інвестиції в статутний капітал іншого страховика, що належить до однієї страхової групи, не є активами для покриття технічних резервів страховика.

19. У випадку, якщо Уповноважений орган має обґрунтовані підозри щодо ринкової вартості активів, якими представлені технічні резерви та гарантійний фонд страховика, Уповноважений орган може призначити за рахунок страховика незалежного оцінювача, який відповідно до законодавства має відповідний дозвіл із метою встановлення ринкової вартості відповідних активів.

Стаття 49. Фонди страхових гарантій.

1. З метою додаткового забезпечення страхових зобов’язань страховики можуть на підставі договору створити Фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Виконавчий орган Фонду в десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

2. Джерелами утворення Фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від страхових (перестрахових) платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду страхових гарантій і порядок використання коштів цього Фонду встановлюються страховиками, які беруть у ньому участь.

3. Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов’язані створити Фонд гарантування страхових виплат за договорами страхування життя (довгострокового страхування життя) відповідно до законодавства.

Розділ VІ. Власники страховика

Стаття 50. Істотна участь

1. Особа, яка має намір набути істотну участь у страховику або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо чи опосередковано володіти чи контролювати 10, 25, 50 та 75 відсотків статутного капіталу страховика чи права голосу придбаних (контрольованих) акцій у статутному капіталі страховика чи незалежно від формального володіння контролювати страховика, зобов’язана у строк, не пізніше ніж за три місяці до дати набуття або збільшення істотної участі в страховику, повідомити про це Уповноважений орган. Повідомлення повинно містити інформацію, передбачену нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, включаючи інформацію щодо фінансового стану та ділової репутації майбутнього власника істотної участі страховика.

Привілейовані акції не враховуються при визначенні істотної участі в страховику в разі, якщо за такими акціями не надається право участі в управлінні страховика.

2. Уповноважений орган може відмовити особі в дозволі набувати, збільшувати істотну участь у страховику, якщо:

а) подано неповний пакет документів, визначених нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, надано недостовірну інформацію або подані документи не відповідають вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Уповноваженого органу; ділова репутація або фінансовий стан особи, що набуває істотну участь у страховику не відповідає вимогам, встановленим цим Законом або нормативно-правовими актами Уповноваженого органу; професійна придатність та ділова репутація керівників юридичної особи або ділова репутація фізичних осіб, які набувають істотну участь у страховику, не відповідають вимогам, встановленим Уповноваженим органом; у будь-якої особи, яка набуває істотну участь у страховику, відсутні власні кошти та/або не підтверджуються джерела походження коштів, унесених до статутного капіталу;

б) особа згідно з поданими документами не відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Уповноваженого органу.

3. Про неповноту поданого пакета документів та/або про невідповідність вимогам, визначеним цим Законом та нормативно-правовими актами, Уповноважений орган зобов’язаний повідомити осіб (уповноважених осіб) не пізніше тримісячного строку з моменту подання пакета документів, визначених нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

4. Про надання відмови особі набувати, збільшувати істотну участь у страховику Уповноважений орган приймає рішення не пізніше тримісячного строку з моменту подання пакета документів, визначених нормативно-правовими актами Уповноваженого органу. У разі неприйняття Уповноваженим органом рішення про відмову, набувати, збільшувати істотну участь у страховику у встановлений цим Законом термін, рішення вважається позитивним.

5. Для прийняття рішення про відмову особі мати, набувати, збільшувати істотну участь у страховику Уповноважений орган має право витребувати від державних органів та інших осіб інформацію, необхідну для підтвердження джерел походження коштів, які використовуються для формування статутного капіталу юридичної особи, фінансового стану та ділової репутації осіб, які набувають істотну участь у страховику, професійної придатності та ділової репутації керівників таких юридичних осіб.

6. Державні органи та юридичні особи зобов’язані протягом 30 днів з дня отримання запиту Уповноваженого органу надати йому інформацію, передбачену частиною 5 цієї статті.

7. Юридична чи фізична особа, яка має намір відчужити або передати істотну участь у страховику будь-якій іншій особі або зменшити таку участь настільки, що частка її статутного капіталу або права голосу виявиться нижче рівнів, визначених частиною першої цієї статті, або передати контроль над страховиком іншій особі, повинна повідомити про це Уповноважений орган не пізніше трьох місяців до дати її відчуження або передавання.

8. Якщо особа прямо або опосередковано набуває істотну участь у страховику чи збільшує свою участь до рівнів, визначених частиною першою цієї статті, попередньо не повідомивши Уповноважений орган, або збільшує істотну участь всупереч забороні Уповноваженого органу або під час володіння істотною участю перестає відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, Уповноважений орган має право відкликати ліцензію страховика.

9. Право брати участь у голосуванні за акціями у випадках, передбачених частиною 8 цієї статті, передається довіреній особі, яка призначається Уповноваженим органом. Довірена особа зобов’язана під час голосування діяти в інтересах кваліфікованого та зваженого управління страховиком і повинна відповідати вимогам цього Закону та нормативно-правовим актам Уповноваженого органу для осіб, які мають істотну участь у страховику.

10. Рішення загальних зборів страховика не має юридичної сили в разі прийняття його з використанням права голосу акцій, які належать особам, яким Уповноважений орган заборонив прямо або опосередковано, повністю чи частково користуватися правом голосу належних акцій, у випадках, передбачених цим Законом за умови, якщо для прийняття такого рішення кількість голосів, що належить цим особам, має вирішальне значення.

11. Власники істотної участі в страховику зобов’язані протягом усього часу, коли вони мають істотну участь, відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

12. Страховик подає до Уповноваженого органу разом із річним звітом інформацію про власників істотної участі, що передбачає перелік акціонерів, які володіють більше 10 % статутного капіталу страховика із зазначенням відсотка капіталу, який належить кожному акціонеру, засвідчений особою, яка веде облік права власності на акції страховика в депозитарній системі України, та інформацію про фінансовий стан таких юридичних осіб (баланс та звіт про фінансові результати цієї особи на кінець останнього фінансового року, підтверджені аудитором).

13. У випадках, якщо страховик не виконує вимог до платоспроможності, проводяться планові та позапланові перевірки страховика. Уповноважений орган має право вимагати подання інших періодичних звітів чи інформації стосовно власників істотної участі страховика з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану страховика та забезпечення дотримання положень цього Закону.

14. Набуття власниками страховика істотної участі повинно здійснюватися з дотриманням вимог законодавства у сфері антимонопольного законодавства.

Розділ VII. Управління страховиком



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Про внесення змін до закону україни «про оподаткування прибутку підприємств»

    Закон
    [У тексті Закону (у пункті 1.25, підпунктах 4.1.1, 4.2.1, 5.2.1, 5.2.10, 5.3.9, 7.4.1, 7.12.1, 7.13.1, 7.14.1, 8.4.3, 8.4.4, 8.5.2, 11.3.1, 11.3.2, 11.
  2. Закон україни про внесення змін до Конституції України

    Закон
    спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,
  3. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України

    Документ
    Відповідно до Закону України "Про нотаріат" та з метою вдосконалення роботи єдиних та державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України НАКАЗУЮ:
  4. Про внесення змін до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України Наказ Державної митної служби України від 17 березня 2008 року n 229 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

    Документ
    Відповідно до статей 71 та 187 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 940 "Про затвердження Положення про Державну митну службу України",
  5. Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 09. 07. 97 N 307

    Документ
    Відповідно до пункту 7 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 940, Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.
  6. Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24. 11. 2003 n 142/5/2092

    Документ
    Відповідно до статті 8 Закону України "Про судову експертизу" та статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та з метою удосконалення порядку проведення

Другие похожие документы..