Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Реферат'
Как уметь читать, писать или публично выступать, сегодня в условиях информационного общества умение грамотно осуществлять профессиональный поиск – не...полностью>>
'Программа дисциплины'
«Теория и история литературы» представляет собой историко-литературный учебный курс, включающий рассмотрение основных теоретико-методологических пробл...полностью>>
'Документ'
Встреча каждого туриста. 08:00 – Сбор на ж. д. вокзале. 08:30 – Отправление. Переезд в Словакию - страну волшебных гор, сверкающих лесов, изумрудных ...полностью>>
'Автореферат диссертации'
Защита состоится « 14.04 » 2010г. в часов на заседании диссертационного совета. Д. 047.008.01 по защите докторских и кандидатских диссертаций при Инс...полностью>>

Єпіфанов, ректор двнз «Українська академія банківської справи Національного банку України», професор (розділи 1,2,3) Відповідальний виконавець Ф. О

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

ЗВІТ

про виконання науково-дослідної роботи за темою:

«Методологічні засади формування та управління золотовалютними резервами»

Суми – 2010

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

ЗАТВЕРДЖУЮ

Керівник підрозділу (Замовник)

___________ О.В. Ніколенко

«­___» ____________ 20­­__ року

ЗВІТ

про виконання науково-дослідної роботи за темою:

«Методологічні засади формування та управління золотовалютними резервами»

Науковий керівник науково-дослідної

роботи

___________ А.О. Єпіфанов

(підпис)

«­___» _____________ 2010 року

Суми – 2010

СПИСОК АВТОРІВ

Науковий керівник – А.О. Єпіфанов, ректор ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», професор (розділи 1,2,3)

Відповідальний виконавець – Ф.О. Журавка, завідувач кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» (розділи 1,2,3)

Виконавці:

О.М. Костюк, професор кафедри міжнародної економіки ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» (розділ 2)

Т.Г. Савченко, доцент кафедри банківської справи ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» (розділ 3)

О.Л. Пластун, доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» (розділ 1)

Ю.С. Серпенінова, асистент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» (розділ 1)

А.В. Колдовський, аспірант кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» (розділ 2)

Реферат

Методологічні засади формування та управління золотовалютними резервами [Текст]: звіт про НДР / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України»; керівник А.О. Єпіфанов; викон.: Ф.О. Журавка, О.М. Костюк [та ін.]. – 2010. – 115 с.

Звіт про науково-дослідну роботу містить: 3 розділи, 115 сторінок, 7 таблиць, 14 рисунків, 5 додатків, 116 літературних джерел.

Мета роботи – обґрунтування теоретико-методологічних і науково-методичних засад, а також розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності механізму управління золотовалютними резервами центрального банку.

Основні завдання:

  • розкрити сутність поняття «золотовалютні резерви»;

  • дослідити механізм формування та визначення оптимального рівня золотовалютних резервів країни;

  • охарактеризувати особливості управління офіційними резервами держави;

  • проаналізувати зарубіжний досвід управління золотовалютними резервами;

  • виявити особливості управління золотовалютними резервами Національного банку України;

  • узагальнити релевантні фактори вибору резервних валют при управлінні офіційними резервами НБУ.

Об’єкт дослідження – процес формування та управління золотовалютними резервами.

Предмет дослідження – науково-методичні засади управління золотовалютними резервами центрального банку.

У роботі узагальнено теоретичні та науково-методичні засади формування та управління золотовалютними резервами центрального банку, зокрема досліджено основні підходи до розкриття економічної сутності категорії «золотовалютні резерви», розглянуто механізм формування і визначення оптимального рівня золотовалютних резервів держави, а також охарактеризовано особливості управління офіційними резервами центрального банку.

Систематизовано зарубіжний досвід управління золотовалютними резервами, зокрема країн Європейського Союзу, Азії, Північної та Південної Америки, Африки та Співдружності незалежних держав, з метою визначення можливості його імплементації в Україні.

Розглянуто особливості системи управління золотовалютними резервами Національного банку України, досліджено основні етапи її розвитку, формалізовано механізм впливу золотовалютних резервів на реалізацію девізної політики НБУ, проаналізовано структуру та динаміку офіційних резервів НБУ, а також їх валютну побудову. Розглянуто проблемні аспекти вибору резервних валют при формуванні та управлінні золотовалютними резервами НБУ.

Ключові слова: золотовалютні резерви, центральний банк, іноземні валюти, золото, Національний банк України, управління золотовалютними резервами.

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………….……….6

розділ 1. науково-методичні засади формування та управління золотовалютними резервами центрального банку……………………………………………………………………………. 8

    1. Поняття золотовалютних резервів, особливості їх формування та структурної побудови…………………………………………………….. 8

1.2. Особливості управління офіційними резервами держави………………23

РОЗДІЛ 2. зарубіжний досвід управління золотовалютними резервами……………………………………..................................................38

розділ 3. особливості управління валютним резервом національного банку україни……………………………………… 64

    1. Аналіз механізму управління золотовалютними резервами НБУ…… 64

    2. Проблемні аспекти вибору резервної валюти при управлінні золотовалютними резервами НБУ……………………………………… 76

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 86

СПИСОК використаних джерел……………………………………… 89

додатки…………………………………………………………………..…. 101

ВСТУП

В процесі подолання негативних наслідків світової фінансово-економічної кризи та подальшого розвитку вітчизняної банківської системи винятково важливого значення набуває посилення ролі Національного банку України як провідника грошово-кредитної та валютної політики держави. При цьому виконання основної функції НБУ – забезпечення стабільності гривні – зумовлює об’єктивну потребу в ефективному управлінні золотовалютними резервами. Для досягнення цієї мети необхідно узагальнити теоретико-методологічні та науково-методичні засади, систематизувати накопичений досвід, виявити основні тенденції та закономірності сучасної практики управління золотовалютними резервами в провідних центральних банках світу, визначити методи, інструменти, обґрунтувати теоретичні та практичні підходи до вдосконалення механізму управління золотовалютними резервами Національного банку України.

Актуальність цього питання значно підвищується у зв’язку з поступальним розвитком світового фінансового ринку, зростанням складності, комплексності фінансових інструментів та рівня ризиків.

Як свідчить світовий досвід, недостатня увага центральних банків до питань управління золотовалютними резервами може призвести до значних фінансових втрат, які не лише зменшують обсяг золотовалютних резервів, але й негативно впливають на авторитет центрального банку як провідника грошово-кредитної політики країни.

Пильна увага до проблем, пов’язаних з управлінням золотовалютними резервами, в економічній літературі зарубіжних країн почала приділятись з середини 50-х років 20 ст. Вагомим внеском до розробки цієї проблеми стали праці відомих вчених-економістів: Алібера Р., Арджі В., Бен-Бассата А., Балабанова І.Т., Блекмена К., Брейді С., Вільйямсона Д., Грінспена А., Делласа Г., Доунза П., Дулі М., Дюйзенберга В., Едвардса С., Ейхенгріна Б., Келлі М., Кійотакі Н., Леттера Т., Лізондо Д., Матсуями К., Махоні К., Мюррея Д., Метьюсона Д., Нордмана Т., Носкової І.Я., Пебро М., Сінкі Д., Фельдстейна М., Френкеля Д., Хана М., Хелера Г., Хілі Д. та ін.

Дана проблема у вітчизняній літературі знайшла віддзеркалення лише наприкінці 90-х років 20 ст. Окремі аспекти управління золотовалютними резервами досліджені у працях Боринця С.Я., Гальчинського А.С., Задорожнього Г.В., Костіної Н.І., Лупіна О.Б., Мельничука М.О., Міщенка В.І., Мороза А.М., Пуховкіної М.Ф., Савлука М.І., Стельмаха В.С., Ющенка В.А. та ін.

Роботи зазначених авторів сприяли розширенню уявлень про золотовалютні резерви, а також методи та підходи до управління ними. Водночас, залишається не висвітленим досить широке коло питань, пов’язаних з методологією управління золотовалютними резервами. Саме це і зумовило необхідність проведення запропонованого дослідження.

розділ 1. науково-методичні засади формування та управління золотовалютними резервами

центрального банку

    1. Поняття золотовалютних резервів, особливості їх формування та структурної побудови

Формування золотовалютних резервів країни – необхідна умова існування і функціонування будь-якої держави, оскільки вони забезпечують виконання ним ряду найважливіших функцій: дозволяють проводити незалежну від зовнішніх чинників грошово-кредитну політику шляхом стабілізації і регулювання курсу національної валюти. Крім того, золотовалютні резерви при необхідності можуть бути направлені на погашення державою зовнішнього боргу , підтримуючи упевненість іноземних партнерів у здатності держави виконувати свої зобов’язання і створюючи умови для розвитку зовнішньої торгівлі.

У роботі розглянуто деякі визначення та тлумачення поняття «золотовалютні резерви».

Золотовалютні резерви – частина національного багатства країни, що перебуває під контролем органів грошово-кредитного управління (центральних банків), складається з міжнародних резервних активів і призначена для прямого та непрямого регулювання платіжного дисбалансу шляхом проведення валютних інтервенцій та (або) інших цілей [53].

Золотовалютні резерви – це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядження органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення [61].

У своєму підручнику «Центральний банк та грошово-кредитна політика» професор А.М. Мороз дає наступне визначення: «золотовалютні резерви – запаси резервних акти­вів, які можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов’язаннями як перед урядовими установами, так і комерційними та фінансовими струк­турами інших держав та міжнародних фінансових організацій» [88, с. 157].

Згідно з Законом України «Про Національний банк України» золотовалютний резерв – резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків [80].

О.В. Дзюблюк у підручнику «Валютна політика» визначає офіційні золотовалютні резерви як «державні валютні активи, що включають золото та міжнародні платіжні засоби і можуть бути використані для міжнародних розрахунків та погашення зовнішніх боргів» [31, с. 326].

Поняття офіційних золотовалютних резервів часто ототож­нюється з поняттям міжнародної валютної ліквідності, тобто здатністю країни забезпечувати своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіж­ними засобами.

Основною характерною ознакою офіційних золотовалютних резервів є те, що їх власником виступає держава (звідси і на­зва – офіційні). На практиці ці резерви перебувають у розпо­рядженні визначених законодавством органів державної вла­ди, до яких належать цент­ральні банки, міністерства фінансів (казначейства), валютні управ­ління, стабілізаційні валютні фонди.

При цьому в більшості країн можливі два основні варіанти управління золотовалютними резервами з боку державних регулятивних органів:

  • по-перше, розпорядником золотовалютних резервів є центральний банк країни, який має достатній рівень самостійності у прийнятті рішень щодо визначення структури і напрямів ви­користання коштів;

  • по-друге, розпорядником золотовалютних резервів є міністерство фінансів, а центральний банк виконує лише технічні функції за дорученням міністерства щодо використання резервів.

В Україні діє саме перший підхід щодо формуван­ня і розпорядження золотовалютними резервами. Так, згідно зі ст. 7 Закону «Про Національний банк України» саме на цен­тральний банк нашої держави покладено повноваження щодо накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здій­снення операцій з ними та банківськими металами [80].

Те ж саме визначається і статтею 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно з якою Національний банк України «нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення дер­жавної валютної політики» [79].

Необхідність формування офіційних золотовалютних ре­зервів визначається такими основними потребами:

  • забезпечення міжнародних торгово-економічних і кре­дитно-фінансових відносин, що здійснюються на рівні держав, належною кількістю платіжних засобів;

  • покриття дефіциту платіжного балансу;

  • проведення девізної політики центральним банком через валютні інтервенції на ринку.

Зазначені чинники відображають по суті й функції, які виконують офіційні золотовалютні резерви у процесі органі­зації міжнародних валютних відносин:

  • засіб утворення ліквідних коштів (для зовнішніх розрахунків);

  • засіб міжнародних платежів (для фінансування негативного сальдо платіжного балансу);

  • засіб валютної інтервенції (для купівлі-продажу іноземних валют на ринку в обмін на національну).

Виконуючи ці функції, офіційні золотовалютні резерви по суті виступають гарантом стабільності національної грошової системи країни.

Згідно з вимогами Міжнародного валютного фонду, затвердженими 20 вересня 2001 р., офіційні валютні резерви використовуються для вирішення наступних завдань:

  • забезпечення довіри до політики щодо управління гро­шовими агрегатами й обмінним курсом, у тому числі до мож­ливостей проведення інтервенцій з метою підтримання курсу націо­нальної валюти;

  • обмеження впливу факторів зовнішньої вразливості за до­помогою збереження ліквідних коштів в іноземній валюті для нейтралізації шоків під час кризових явищ;

  • підтримання в учасників ринку впевненості у здатності держави виконувати свої зовнішні зобов’язання;

  • демонстрація того, що національна валюта забезпечена зовнішніми активами;

  • допомога уряду в задоволенні його потреб в іноземній валюті при виконанні зобов’язань за зовнішнім боргом;

  • збереження резерву на випадок національних катастроф чи надзвичайних подій.

Важливим аспектом управління золотовалютними резервами є визначення їх оптимального рівня. Ця задача є досить нетривіальною, оскільки при визначенні необхідного обсягу золотовалютних резервів центральні банки або інші уповноважені особи враховують цілу низку мотивів та факторів, основні з яких і будуть розглянуті нижче.

На початку розгляду цієї проблеми варто зазначити, що ще у 1936 р. Дж. М. Кейнс сформулював три основні мотиви, які впливають на формування попиту на гроші:

  • трансакційний мотив (transaction motive) або мотив ліквідності;

  • мотив обережності (precaution motive);

  • портфельний мотив (portfolio motive) або мотив диверсифікації заощаджень чи багатства [53, 54].

Ці загальні мотиви можуть бути застосовані центральними банками для визначення необхідності утримання певного рівня офіційних золотовалютних резервів.

Трансакційний мотив пов’язують із попи­том на певний вид активу для здійснення платежів, проведення розра­хунків та інших поточних цілей. Зокрема, попит суб’єктів господарю­вання, державних органів та установ на іноземну валюту для обслуго­вування імпортних операцій, здійснення платежів капітального характеру, проведення різних видів трансфертних платежів, обслуговування зовнішнього боргу формує так званий «трансакційний попит» на іно­земну валюту.

В економічно розвинених країнах трансакційний попит задовольняється на відкритому валютному ринку. З іншого боку, країни, що розвиваються, звичайно характери­зуються деякими особливостями:

  • нерозвинений валютний ринок;

  • наявність певних обмежень на проведення валютних операцій;

  • специфічний режим курсоутворення;

  • обмежений доступ до позичкових ресурсів в іноземній валюті тощо.

Такі особливості не тільки призводять до досить відчутних дисбалансів попиту (пропозиції) іноземної валюти протягом фінансового ро­ку, але й перешкоджають автоматичному згладжуванню таких дисбалансів, покладаючи дану функцію практично виключно на золотовалютні резерви. В такій ситуації трансакційний попит може значно пе­ревищувати пропозицію іноземної валюти, особливо в умовах дії фіксованого режиму валютного курсу. Наявність жорсткого валютного контролю у деяких країнах призводить також до підвищення важли­вості офіційних золотовалютних резервів для збалансування попиту та пропозиції іноземної валюти.

Мотив обережності передбачає створення резервів певного виду активу для запобігання виникненню невизначеностей у майбутньому. В нашому випадку є декілька основних ризиків, якими управляє цен­тральний банк в процесі своєї діяльності:

  • ризик дефолту країни;

  • курсовий ризик.

Ризик дефолту полягає у можливості несвоєчасного проведення міжнародних платежів, найчастіше з обслуговування зовнішнього державного боргу, внаслідок нестачі іноземної валюти. При цьому цей ризик тісно пов’язаний із трансакційним мотивом, особливо коли обслуговування головного державного фіскального агента покладено на комерційні банки.

Основним інструментом управління курсовим ризиком для центрального банку є валютні інтервенції. Індустріально розвинені країни та країни з фіксованим режимом валютного курсу розглядають золотовалютні резерви саме як джерело проведення валютних інтервенцій.

Сутність портфельного мотиву полягає в оптимізації співвідно­шення дохід/ризик для різних фінансових та нефінансових активів. На наш погляд, цей мотив звичайно не має великого впливу на рівень офіційних золотовалютних резервів центрального банку. Скоріше за все, портфельний мотив, головним чином, вливає на склад резервів.

Крім того, мотив диверсифікації заощаджень при деяких обставинах може відігравати суттєву роль у визначенні оптимального рівня золотовалютних резервів. Найчас­тіше такі обставини пов’язані з певними особливостями валютного контролю, зобов’язаннями центрального банку регулювати рівень валютного ризику для країни в цілому тощо. При збільшенні зовнішнього боргу центральний банк може, відпо­відно, збільшити валові золотовалютні резерви, особливо у випад­ках, коли він стурбований підтриманням або укріпленням кредитоспроможності країни.

Основні фактори, які впливають на визначення оптимального або необхідного розміру золотовалютних резервів, проілюстровано на рис. 1.1.

Крім того, центральний банк при виборі оптимального рі­вня резервів не може не враховувати політичні, макроекономічні та інші фактори.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку міста

    Документ
    О. ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», м. Суми Теоретико-методологічні засади ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ соціально-економічного розвитку міста Батченко Л.
  2. Ucraina terra Cosaccorum: Україна земля козацька

    Навчально-методичний посібник
    Ucraina terra Cosaccorum: Україна - земля козацька: Навч.-метод. посібник / Укл.: О.І. Шкира, Л.В. Губар, Л.М. Забарило та ін.- Переяслав-Хм., 2009.- …с.

Другие похожие документы..