Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Доклад'
Доля автомобильных дорог местного значения с твердым покрытием, переданных на техническое обслуживание немуниципальным и (или) государственным предпри...полностью>>
'Документ'
Ответьте на нижеприведенные вопросы и обоснуйте свой ответ (не более 3 стр. печатного текста на каждый вопрос). Выделенные знаком «*» вопросы должны б...полностью>>
'Документ'
Внешнеторговый оборот Астраханской области по итогам января-марта 2011 года составил 76,5 млн. долларов США, уменьшившись по сравнению с аналогичным ...полностью>>
'Реферат'
Составители: Н.И.Буракова, О.Г.Антонова, И.М.Бардукова, Н.В.Безбородова, С.А.Горошко, Е.А.Грушанская, М.А.Дмитриева, И.В.Киселёва, М.С.Князева, Е.В. ...полностью>>

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (11)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

1

Смотреть полностью

Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………….3-9

Розділ I. Аналіз джерельної бази та методологія дослідження ………10-33

1.1. Стан наукового опрацювання проблеми …………………………...10-22

1.2. Методологічні засади дослідження …………………………………23-31

Висновки до I розділу …………………………………………………….32-33

Розділ II. Правовий розвиток в контексті національного культуротворення

2.1. Особливості українського світоглядно-філософського розвитку ...34-55

2.2. Правова культура як форма втілення та вираження духовно-предметного досвіду нації ……………………………………………………56-74

Висновки до II розділу ……………………………………………………75-77

Розділ III. Український світоглядно-філософський гуманізм докласичного періоду як чинник розвитку національної морально-правової культури …………………………………………………………………………………78-125

3.1. Міфічні та світоглядно-філософські впливи на праукраїнську морально-правову культуру ……………………………………………………………..78-97

3.2. Проблема етно-національної детермінації української правової культури ХV – першої половини ХVII ст. …………………………………98-120

Висновки до III розділу………………………………………………...121-125

Розділ IVВплив на українську правову культуру світоглядно-філософського гуманізму класичної та нової епохи (II пол. ХVII – поч. ХХ ст.).

4.1. Гуманістична парадигма в українській бароковій філософсько-правовій думці ………………………………………………………………………..126-148

4.2. Гуманістично-світоглядний потенціал української преромантичної та романтичної філософсько-правової ідеології…………………………….149-193

Висновки до IV розділу ………………… …………………………..194-198

Висновки ……………………………………………………………….199-207

Список використаної літератури ……………………………...208-230 ВСТУП

Актуальність теми. У наш час, коли відбувається великомасштабна зміна соціального буття, переоцінка цінностей, норм діяльності і поведінки людей у зв’язку з переходом до ринкових відносин, інтеграції в європейський соціокультурний простір, розбудови громадянського суспільства і правової демократичної держави, особливого значення набирає ефективне нормативно-правове упорядкування процесів суспільного розвитку. Саме сьогодні, з утворенням незалежної Української держави, створилися сприятливі умови щодо критичного переосмислення методологічних основ дослідження правової культури, необхідності докорінного реформування правової реальності сучасної України. Теоретична розробка засад правового розвитку вимагає всебічного аналізу як національної правової культури, правових традицій, національного менталітету і правосвідомості українського народу, так і новітніх досягнень світової суспільно-правової думки.

На часі нині продовження розпочатого нещодавно вітчизняними філософами права дослідження права як духовно-культурного феномена, що дасть можливість розкрити його гуманістичний вимір, побачити його як багатогранне, цілісне, духовно-наповнене явище, яке нерозривно пов’язане з духовним досвідом народу, його ментальністю, національною свідомістю, національною психікою, з культурним та історичним вимірами його буття, побачити його глибоко антропологічну сутність.

Такі дослідження дозволять заповнити окремі прогалини у філософсько-правовому знанні України, дадуть змогу відродити інтерес до вітчизняної філософсько-правової спадщини, допоможуть повніше ідентифікуватися як нації, спонукають працювати на ствердження національної правосвідомості і правової культури. Особливої актуальності дане дослідження набуває в контексті проведення в сучасній Україні правової реформи. На часі дня розбудова власної національної правової системи, яка ґрунтувалася б на національній гуманістичній світоглядно-філософській традиції, яка має понад тисячолітню історію.

Незважаючи на окремі фрагментарні дослідження українськими правознавцями та філософами права різних аспектів аналізованої теми, цілісного дослідження її на дисертаційному рівні поки що зроблено не було, що і вплинуло визначальним чином на вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає вимогам ст. 7 Закону України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" від 11 липня 2001 року, обрана відповідно до державно-правової реформи в Україні, увідповіднена програмі розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр. та "Тематиці пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких установ МВС України на період 2002-2005 рр.", затвердженій наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, виконана в межах плану науково-дослідних робіт кафедри гуманітарних дисциплін, філософії права та юридичної логіки КНУВС на 2006-2007 рр., узгоджується із темою вищезазначеного плану – "Дослідження проблем філософії права на сучасному етапі".

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є висвітлення українського світоглядно-філософського гуманізму як засади розвитку національної правової культури, осмислення особливого та закономірного в динаміці її становлення і розвитку.

У відповідності до поставленої мети розв’язуються такі завдання:

- дослідити ступінь наукового опрацювання теми дисертації та визначитися з методологією дослідження;

- проаналізувати природу та функції ментального чинника у культурній життєдіяльності українців, розкрити гуманістичну сутність їх світоглядно-філософської парадигми, показати залежність розвитку правової культури від особливостей духовного досвіду нації;

- розкрити міфічні та світоглядно-філософські впливи на праукраїнську морально-правову культуру;

- дослідити специфіку етнонаціональної детермінації української філософії права ХV – першої половини ХVII ст., проаналізувати нормативно-правову реальність даної епохи, правовідносини на предмет виявлення в них гуманістичного виміру;

- визначити роль гуманістичної парадигми в українській філософсько-правовій думці, державотворенні, правовій діяльності барокової культури;

- проаналізувати особливості гуманістично-світоглядного потенціалу української преромантичної та романтичної філософсько-правової ідеології та нормативно-правової бази, як елементів української правової культури ХIХ- поч. ХХ ст.

Об’єктом дослідження є розвиток української правової культури.

Предмет дослідження - вплив українського світоглядно-філософського гуманізму на розвиток національної правової культури.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять філософські методи, низка загальнонаукових та спеціально-правових методів. Для дослідження правової культури як явища загальної культури були використані такі філософські методи, як: філософсько-ідеалістичний, феноменологічний, філософсько-антропологічний, історико-філософський, метод герменевтичного підходу та ін. Використання цих методів дозволило побачити духовну сутність права, осягнути його духовний смисл, побачити його антропологічну сутність, людиномірність, невід’ємність від людського буття.

Застосування загальнонаукових методів таких, як: метод аналогії і порівняння, метод сходження від загального до одиничного, метод узагальнення, об’єктивності - дало можливість простежити динаміку правової культури в часі, вплив на її формування історичних, політичних, суспільних факторів, проаналізувати структуру правової культури, її характерні риси.

Такі спеціально-правові методи, як: юридично-культурологічний, юридично-антропологічний, соціально-правовий, формально-догматичний, порівняльно-правовий дозволяють мислити право у нерозривному зв’язку з конкретною культурою, аналізувати нормативно-правовий матеріал, порівнювати правову культуру в різні історичні періоди.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

вперше:

- у вітчизняній філософії права проведено цілісний системний аналіз впливу українського світоглядно-філософського гуманізму на становлення і розвиток національної правової культури;

- доведено, що філософсько-світоглядна парадигма, яка є формою духовно-ментального досвіду нації (народу), основним системоорганізуючим фактором її внутрішнього світу, може визначальним чином впливати на зміст правової культури, таких її складових, як правова ідеологія, стиль і зміст правового мислення, заломлюватися в нормативно-знаковій правовій реальності, правовій діяльності тощо, формувати напрями правового розвитку;

- показано, що морально-правова культура княжої України увібрала в себе такі гуманістичні світоглядно-філософські характеристики українців, як: повага до людини-особистості, як форми існування божественого, бережливе ставлення до традиційно-звичаєвих засад життя, схильність до утвердження морально-етичних цінностей, демократизм судочинства, державно-політичного життя тощо;

- встановлено, що основними смисловими характеристиками праукраїнського права були: принципи природної (божественої) справедливості, добра, спільного блага, християнського милосердя, цінності людини, її життя тощо, що засвідчує розуміння праукраїнцями права як глибинно духовного явища, своєрідного моралізованого права, що постало як форма вираження почуттєво-ментального начала народу, його християнізованої філософсько-світоглядної культури;

- визначено, що саме філософсько-правова ідеологія русичів як невід’ємна складова їх морально-правової культури є виразно гуманістичною, спрямованою на ствердження і захист низки природних прав людини та народу;

- з’ясовано, що в контексті антропоцентрично-індивідуалістичної та гуманістичної філософії першого українського Відродження було сформовано філософсько-правову парадигму, яка, розвиваючи юснатуралістичне праворозуміння княжої України, піднімала проблему захисту таких природних прав людини та народу, як право на життя, національну ідентичність, честь і гідність, свободу совісті, віри, освіту, рідну мову, приватну власність, справедливий суд, формальну рівність тощо. Всі ці права трактуються як невід’ємні від людини та народу;

- обгрунтовано спадкоємність українською бароковою філософсько-правовою думкою гуманістичної традиції філософської культури попередніх епох, трактування нею права як сукупності загальних принципів, в основі яких лежать вищі духовні цінності, насамперед морально-етичного плану, тобто розуміння його як духовно-культурного феномена. Ця ідеологія була спрямована на ствердження цінності природно-правових регуляторів суспільного життя, захист природних прав людини і народу, більшою чи меншою мірою вона знайшла відображення в найважливіших нормативно-правових актах, характері українського державотворення того часу, масовій морально-правовій свідомості, сприяючи формуванню української людини буржуазного типу, здатного до вільного вибору, повноцінного суб’єкта права;

подальшого розвитку набули положення:

- що український романтично-філософський світогляд, в лоні якого ствердилася національна ідея, вчинив доволі значний вплив на правову свідомість українців, на їх національну правову культуру та державотворення загалом. В основу цього світогляду було покладено ідеї унікальності людини-особистості, цінності її життя, первинності її природних прав стосовно влади та закону тощо. Ідеї невідчужуваних природних (божествених) прав людини і народу (нації) на буття в просторі та часі, на власну державу, право, приватну власність, віру, мову, освіту, національну ідентичність і т.п. лягли в основу низки нормативно-правових документів тієї епохи, зокрема правових актів УНР та ЗУНР;

- що змістовно-визначальними мисленнєвими домінантами, які пронизують понад тисячолітню українську правову традицію, є: ідея права-моралі чи юридизованої моралі, тобто права як духовно-культурного феномену, що втілює та виражає вищі духовні цінності; ідея цінності людини та народу, їх невід’ємних природних прав; ідея верховенства права стосовно влади та закону – ці характеристики стали закономірним результатом впливу на національний правовий розвиток емоційно-почуттєвої ментальної компоненти нації та релігійно-екзистенціального спрямування її світоглядно-філософських засад, в силу чого легістсько-нормативістська ідеологія та практика залишаються для українців чужими, на що має бути зважено в процесі реформування правової сфери сучасної України.

Практичне значення одержаних результатів даного дослідження полягає в тому, що вони можуть бути застосовані при вирішенні конкретних теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з реформуванням правової сфери життя сучасного українського суспільства. Дослідження даної теми дисертації зосереджує увагу на питаннях, які недостатньо розроблені у вітчизняній філософсько-правовій літературі, а тому допоможуть ліквідувати прогалини у вивченні національної правової культури і можуть слугувати для подальшого дослідження проблемних питань, піднятих у дисертації. Матеріали і окремі висновки дисертаційної роботи можуть бути використані при вивченні курсів філософії права України, історії філософії України, історії української культури, для поглибленого вивчення проблем українського світоглядно-філософського гуманізму, проблем української ментальності, в пропагуванні філософсько-правової думки, для філософсько-правового читання на курсі, зокрема: для читання спецкурсів з правової культури, філософії права, розвитку правосвідомості, у розробці нових методів викладання філософії права та навчально-виховних програм.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на міжнародних та регіональних наукових конференціях і колоквіумах: "Християнство і мораль (м. Тернопіль, 2001), "Переяслав (1654) в історії української церкви" (Київ – Тернопіль, 2003), "Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості" (м. Чернівці, жовтень 2005 р.), на науковій культурологічній конференції "Особистість. Час. Культура" (м. Чернівці, листопад 2005 р.), на всеукраїнській конференції "Філософ і філософія в сучасному світі: форми присутності та відповідальність" (м. Львів, лютий 2006 р.), "Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні" (м. Острог, 26 травня 2006 р. ), "Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи" (м. Тернопіль, 2007).

Публікації. Основні ідеї і положення дисертаційного дослідження викладені у чотирьох публікаціях, вміщених у фахових наукових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією (ВАК) України та в двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи зумовлені предметом, метою та завданнями дослідження обраної теми.

Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 230 сторінок друкованого тексту, з них основний текст займає 207 сторінок. Список використаних джерел містить 335 найменувань.

Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВИСНОВКИ

1. В умовах переходу українського суспільства до демократичного способу життя, ствердження засад правової та соціально-орієнтованої держави, формування громадянського суспільства, масової появи людини нового типу – людини ринкового суспільства, однією з найактуальніших проблем сьогодення є реформування національної правової системи, перетворення її в рушійну силу суспільного розвитку і подолання її сьогоднішньої інертності та консервативності. Вирішення цієї проблеми вимагає адекватного дослідження українського правового розвитку, існуючої правової культури. Особливо важливо сьогодні продовжити розпочате нещодавно вітчизняними філософами права (М. Козюбра, А. Козловський, В. Шишко, В. Братасюк), дослідження права як духовно-культурного феномена, на противагу вузько-нормативістському підходу до права, який засвідчив свою неефективність в умовах сучасних, якісно-нових реалій.

2. Погляд на право як на культурний феномен дає можливість побачити його як багатогранне, цілісне, духовно-наповнене явище, що нерозривно пов’язане з низкою вищих духовних цінностей, з духовним досвідом народу, який його створив, його суб’єктивними властивостями, ментальністю, національною свідомістю, національною психікою, загалом культурним та історичним вимірами його буття, на відміну від часткового, усіченого політико-владного образу права, пропонованого позитивістсько-нормативістським підходом. Підхід до права як до духовного культурного феномену дає можливість розкрити гуманістичний вимір в праві, гуманізувати загалом правову культуру, що так необхідно українському суспільству нині, і чого не дає можливості зробити політико-владний образ права. Повернення національному праву його глибинного духовного смислу, що був заперечений позитивістсько-нормативістською інтелектуальною традицією в радянський період, дасть потужний поштовх розвитку української правової культури, перетворенню її в засіб і міру суспільного розвитку.

3. Аналіз права як духовно-культурного явища передбачає дослідження його взаємозв’язку з етно-національним чинником, під яким розуміється духовно-психічна енергія народу (нації, етносу), його національно-вітальне лібідо, свідомість та самосвідомість, етно-національний характер, менталітет, історична пам’ять тощо. Духовно-ментальний досвід кожного народу є активним чинником творення культурних феноменів загалом і правового зокрема. Правова культура як результат творчого генія народу (нації) є формою втілення і вираження його етно-національного вітального лібідо, духовно-психічної енергії, ментальної аури. Ментальні настанови на всіх рівнях, від ідейно-теоретичного до буденно-емоційного та несвідомого є невід’ємними компонентами правової культури.

4. Правова культура є складним багатогранним утворенням, формування якого залежить від рівня розвитку суспільства, політичних засад його розвитку, економічних, соціальних структур суспільства, рівня розвитку особистості, інтелектуальної культури суспільства, релігійних поглядів тощо. Особливо великий вплив на формування і розвиток правової культури має світоглядно-філософська парадигма суспільного розвитку, яка і безпосередньо і опосередковано відображає ментальну ауру, духовно-ментальний досвід народу. Світоглядно-філософське підгрунтя, будучи продуктом духовно-практичного освоєння світу, основним системоорганізуючим фактором внутрішнього світу нації, який інтегрує та стабілізує відношення народу до реалій життя, визначальним чинником впливає на зміст правової культури, таких її складових, як правова ідеологія, правове мислення, правові почуття, заломлюється в нормативно-знаковій реальності, відображається в трудовій діяльності тощо, формує напрями розвитку правової системи загалом.

5. Світоглядно-філософська думка праукраїнців ввібрала в себе їх етноментальну енергію, власну міфічну, античну, грецьку та візантійську традиції, а також християнську ідеологію, яка органічно доповнила і збагатила виразно етико-гуманістичне наповнення духовної культури княжої України. Шанобливе ставлення до землі-Метарі, різних природних стихій: вогню, води, сонця, природи загалом, формувало в праукраїнців почуття гармонії з природою і світом, природної і суспільної рівноваги. Завдяки християнській ідеології в світоглядно-філософській парадигмі праукраїнців загострилася увага до людини загалом та її духовного світу зокрема. Дослідження філософської думки княжої України засвідчують, що вона наскрізь пронизана увагою до таких вищих духовних цінностей, як справедливість, добро, милосердя, спільне благо, в ній виразно посилилися етико-гуманістичні тенденції.

6. Праукраїнці створили унікальну правову культуру, яка увібрала в себе такі світоглядно-філософські характеристики нашого народу як: бережливе ставлення до традиційно-звичаєвих засад життя, схильність до демократизму в політико-державницькій сфері та й у суспільних відносинах загалом, морально-етичну парадигму, в основі якої лежали вищі духовні цінності, повагу до людини-особистості як форми вираження духовного буття, невід’ємної частини природного світу, створеного Богом.

7. Основною формою права в праукраїнців був правовий звичай. Окрім нього існувало також писане (державне) право, є також свідчення звернення давніх русичів і до правового прецеденту, тобто в плані джерел та форм існування права княжа Україна виходила з принципу плюралізму. Праукраїнці стверджували і розвивали юснатуралістичне праворозуміння. Аналіз правової культури цієї епохи, таких її складових як правова ідеологія, писані норми, живе право, судочинство тощо, дає підстави вважати, що в основу розуміння права було покладено принципи природної справедливості добра, спільного блага, поваги до людини і т.п., тобто давні русичі розуміли право як глибинно-духовне явище, нерозривно пов’язане з мораллю та її цінностями. Феномен юридизованої моралі чи моралізованого права в княжій Україні постав як форма вираження ментально-почуттєвого начала праукраїнців, їх гуманістичної, світоглядно-філософської налаштованості, впливу етичного потенціалу християнства та демократичного державно-політичного устрою.

8. Давньоруська морально-правова культура представлена достатньо добре розвиненою філософсько-правовою ідеологією, в якій звучить чимало гуманістичних ідей. Її аналіз засвідчує, що в праукраїнців був стійкий інтерес до людини-особистості та її життя, звучала ідея захисту низки її природних прав: на гідність, незалежно від соціального походження, відповідно до моральних засад; на освіту, знання, власність, життя, протест проти насильства. В цій ідеології виразно захищається право руського (праукраїнського) народу на власну землю та державу, віру та історію.

9. Епоха першого українського передвідродження та відродження дає можливість простежити подальший розвиток світоглядно-філософської гуманістичної парадигми – з’являється відродженнецька гуманістична та антропологічна філософія, в якій утверджується ідея самоцінності людського життя, орієнтації людини на суспільно-корисну працю, на оволодіння знаннями, досягнення морального ідеалу в реальному житті тощо. Філософія громадянського гуманізму впливала на формування антропоцентричного індивідуалізму. Ренесансний образ людини, ідеї її активної діяльності на "народну користь", спільне благо, неминуче чинили вплив на розвиток національної свідомості та самосвідомості, пробуджували патріотичні почуття, формували національну ідентичність, національну самоповагу. Низка мислителів цього часу наголошують на ідеї неможливості людського щастя без любові до рідної землі, народу, вітчизни. Тобто національність як характеристика особистості пропагується свідомо (С. Оріховський, Г. Смотрицький, Х. Філалет, Ю. Рогатинець, К. Ставровецький, брати Зизанії та ін.). Мислителі-полемісти засуджують насильницьку денаціоналізацію українців, вважають, що вона веде до моральної та духовної деградації, до матеріального та духовного зубожіння народу.

10. Піднесення етно-національного життя українців в епоху першого передвідродження та відродження, ренесансні гуманістичні та антропоцентрично-індивідуалістичні філософсько-світоглядні ідеї зумовили помітний розвиток правової свідомості української спільноти того періоду. Праукраїнський правовий гуманізм був розвинений в нових умовах в такій складовій правової культури, як передусім, правова ідеологія. Однією із чільних ідей в філософсько-правовій думці того періоду є ідея індивідуальної свободи, громадянських свобод, право народу на вільний вибір своєї долі. Іншими, не менш важливими ідеями, є такі ідеї як: ствердження справедливості у відносинах між людьми, у ставленні влади до людини, повага до її честі та гідності, ствердження у правовідносинах ідеї добра, спільного блага, рівності людей від природи. Інакше кажучи, активно піднімається проблема природних прав людини, які трактуються як невід’ємні від людини.

11. В умовах ренесансної України-Руси активно порушується проблема захисту таких природних прав українців, як: право на свободу совісті, на власну віру, освіту, мову, право жити на рідній землі, на приватну власність, право на справедливий суд тощо. Від правової думки княжої України успадковано трактування права як глибинно-духовного явища, невід’ємного від морально-етичного виміру. Всі відомі мислителі-гуманісти того часу активно протестують проти неправа у будь-яких формах і захищають природне право, і людини, і народу на протест проти нього.

12. Українським мислителям того часу (Х. Філалет, С. Оріховський та ін.) відома концепція договірного походження держави, на її засадах вони пропонують організувати державне життя в Україні. Аналіз філософсько-правової думки ренесансної України свідчить про те, що її правова культура розвивалася тоді у європейському руслі. Це були уже буржуазно-демократичні погляди в праві.

13. Українська барокова світоглядно-філософська традиція, будучи виразно представлена філософськими курсами професорів Києво-Могилянської академії, продовжила розвиток гуманістично-демократичних поглядів мислителів відродженнецької епохи. Цей світогляд складався в умовах інтенсивної іноземної експансії на українські землі та культурні надбання, що супроводжувалося їх руйнацією та нищенням. Ці процеси викликали спротив народу, спонукали до пробудження патріотизму, боротьби за національну державність, розвивали національну свідомість та ідентичність.

В полі зору таких мислителів того часу, як І. Гізель, Л. Баранович, С. Кулябка, М. Козачинський, Г. Кониський, С. Калиновський та ін., проблема людини як активного розумного творчого начала, її свободи волі, адекватності її розумові, моральним цінностям та принципам, суспільному благу, "народній користі". Творча діяльність людини відповідно до "природи речей", є засобом досягнення людиною щастя, на яке вона заслуговує, - стверджують професори КМА. Вони продовжують розвиток ідей природних прав людини, виводячи їх з природи, Бога та людського розуму.

14. Філософсько-правові погляди мислителів бароко викладено в основному в розділах етики, що свідчить про трактування ними права як духовного явища, невід’ємного від морально-етичного виміру. Трактуючи право як сукупність загальних принципів, в основі яких лежать такі вищі духовні цінності, як справедливість, добро, милосердя, свобода, спільне благо тощо, ці мислителі стверджували цінність живого права, природно-правових регуляторів суспільного життя. В їх творах звучать ідеї захисту таких природних прав людини, як: право на життя, на свободу совісті, віри, мови, освіти, приватної власності, протесту проти будь-яких форм неправа. Вони виступили на захист права людини на честь і гідність, незалежно від соціального походження її, тобто на рівність людей від природи. Всі ці ідеї сприяли процесу формування людини буржуазного суспільства, руйнації феодальних сеньйоріально-васальних відносин, стверджували ідею особистісного "Я", здатного до вільного вибору, самовизначення, сприяли формуванню українців як самодостатніх людей, повноцінних суб’єктів права.

15. Мислителі доби бароко, виходячи з концепції природного права, піднімали проблему права народу на гуманістичні та демократичні державно-політичні та правові інституції. Вони були прихильниками і захисниками концепції суспільного договору. Активно виступаючи проти насильства державної влади над людиною, розвивали ідею первинності права стосовно влади і закону, стверджували ідею національної окремішності, права на національне самовизначення.

16. Гуманістично спрямовані філософсько-правові ідеї, напрацьовані бароковою епохою, знайшли своє відображення в нормативно-правових актах тієї доби: Гадяцькому трактаті, Березневих статтях Б. Хмельницького, Конституції П. Орлика. В них звучать ідеї захисту природних прав людини та народу на автономне життя, національну тожсамість, національну державу, приватну власність, свободу совісті тощо.

17. Глибоко гуманістичними є філософські погляди Г. Сковороди. В його творах звучить ідея унікальності людини як духовно-предметної істоти, її захисту, ідея індивідуальної свободи. Мислитель гуманістично трактує і низку філософсько-правових проблем. На засадах концепції природного права він утверджує право людини і цілого народу на автономне життя "у своєму краї", право людини на працю відповідно до "природи речей", ідею права людини та народу на національну тожсамість, ідентичність відповідно до "спорідненого життя" та "своєї натури". Г. Сковорода виступав проти насильства у будь-яких формах над людиною і народом.

18. Романтизм як специфічних ірраціональний світогляд, традиція розуміння і трактування проблеми людини в світі, став одним із найвпливовіших чинників формування української політико-правової культури. Синтез християнства та романтизму мав наслідком потужний сплеск гуманізму в українській духовній культурі. Будучи гуманістичною за своєю суттю, українська романтична традиція успадкувала від світоглядно-філософської думки попередніх епох величезний інтерес до людини, її духу, життя, творчості тощо. В межах романтичного світогляду було розвинено філософсько-правову ідеологію, успадковану від мислителів минулого: природно-правове мислення, ідею невідчужуваності природних прав людини і народу (нації), серед них право людини-особистості на життя, на індивідуальну свободу, самовизначення, віру, освіту, мову, повагу, честь і гідність, приватну власність, політичний вибір, працю, національну ідентичність тощо.

Особливо виразно звучить в романтичній традиції проблема природних прав народу (націй) на політичне самовизначення, на власну територію, землю, культуру, історію тощо. Ідея захисту природних прав народу на буття в просторі і часі, на власну державу, право, культуру, звучить у всіх відомих мислителів-романтиків. Ці ж ідеї знайшли своє відображення у низці нормативно-правових документів тієї епохи, зокрема в правових актах УНР та ЗУНР.

Трактування смислу права українськими мислителями-романтиками було теж успадковане від попередників - воно було трактоване як форма втілення таких вищих духовних цінностей, як: справедливість, свобода, рівність, добро, спільне благо тощо. Право мислиться невід’ємним від морально-етичного виміру. Стосовно закону воно вважається первинним. Романтики захищали природно-правові регулятори суспільного життя: звичаї, традиції, живе право. Природно, що романтичний світогляд, в лоні якого зародилася та ствердилася національна ідея, вчинив доволі значимий вплив на правову свідомість українців загалом, на національну, еліту зокрема, став потужним чинником розвитку національної, державно-правової культури в наступні епохи.

19. Національна ментальність українців, в якій домінує емоційно-почуттєва компонента, міфічна свідомість, сформована на її основі, вплив на українську духовну культуру християнського гуманізму, створили потужну гуманістичну світоглядно-філософську традицію, яка стала засадою розвитку української морально-правової культури. Усталеними мисленнєвими домінантами в ній є ідея людини та її невід’ємних прав, принцип нерозривного зв’язку права та вищих духовних цінностей, тобто ідея смислу права як духовного явища, ідея взаємозв’язку права та моралі, принцип вищості права стосовно закону та влади, виразно юснатуралістичне праворозуміння тощо, тобто українська правова культура засвідчує про глибоко гуманістичний характер.

Ця особливість української правової культури є заканомірним наслідком впливу на неї емоційно-почуттєвої ментальної компоненти українців та релігійно-екзистенціального характеру їх світоглядно-філософських засад - в силу цього легістсько-позитивістська ідеологія та методологія були і є для українців чужими, що природно має бути враховано в процесі реформування правової системи сучасної України.

Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Список використаної літератури

  1. Авраменко Л. В. Теорія держави і права. – Х.: СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2004. – 287 с.

  2. Аграновская Е. В. Правовая культура и обеспечение прав личности / Отв. ред. Е. А. Лукашева. – М.: Наука, 1988. - 142 с.

  3. Алексеев С .С. Философия права. – М.: НОРМА, 1998. – 329 с.

  4. Алексеев С . Общая теория права. В. 2 т. - М.: Юрид. лит. - Т. 2. – 1982. – 359 с.

  5. Андрузький Г. Очерки конституции республики (1850) // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія. – Х.: Легас, 2002. - С. 646-652.

  6. Анищенко А. И. Структура общественного сознания. – М.: Высшая школа, 1973. – 88 с.

  7. Аннерс Э. История европейского права. - М.: Наука, 1996. – 395 с.

  8. Антонович Д. Українська культура. – Мюнхен, 1988. – 517 с.

  9. Аристотель. Большая этика // Аристотель. Соч. в 4-х Т. – М.: Мысль, 1976. – Т.4. – 832 с.

  10. Арутюнян С .М. Нация и ее психологический склад. – Краснодар, 1966. – 271 с.

  11. Бабишин С. Д. Школа та освіта Давньої Русі (IХ – перша половина ХIII ст.). - К.: Вища школа, 1973. – 88 с.

  12. Бабкін В. Д. Взаємозв’язок філософії права та загальної теорії держави і права // Проблеми філософії права. - Київ – Чернівці: Рута, 2003. – Т.1. - С. 56-61.

  13. Багалій Д. Український мандрований філософ Григорій Сковорода. – К.: Обрій, 1992. – 469 с.

  14. Бджола // Історія філософії України: Хрестоматія. - К.: Либідь, 1993. - С.51-68.

  15. Балюк Г. И. Взаимосвязь правовой культуры и демократии в социалистическом обществе: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / АН УССР Институт государства и права. - К., 1987. – 16 с.

  16. Бандура О. О. Цінність як сутнісна характеристика // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - 1996. - №2. – С. 7-23.

  17. Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. Філософія права. - К.: ІН ЮРЕ, 2003. – 468 с.

  18. Бачинин В. А. Философия права и преступления. – Х.: "Фолио", 1999. – 607 с.

  19. Белебеха І. О. Поразки та надії України. - Х.: Прапор, 1996. – 366 с.

  20. Бердяєв М. О рабстве и свободе человека. Опыт персоналистической философиии // Царство Духа и царство Кесаря. - М.: Республика, 1995. – 383 с.

  21. Бержель Ж. Л. Общая теория права / Под. ред. В. И. Даниленко. – М.: Изд. Дом Nota bene, 2000. – 576 с.

  22. Берман Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. – М.: Норма 1998. – 624 с.

  23. Бичко А. К. Менталітет української нації // Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. – К., 1993. - С. 213-214.

  24. Біленчук П. Д., Гвоздецький В. Д., Сливка С. С. Філософія права. – К.: Атіка, 1999. – 207 с.

  25. Бобак М. І. Ідеї громадянського гуманізму в українській духовній культурі: Автореф. дис… канд. філос. наук: 09.00.05 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Л., 2001. – 19 с.

  26. Боден Ж.. Шесть книг о государстве // История политических и правовых учений: Хрестоматия. - Х.: Факт, 1999. – С. 127-130.

  27. Брагина М. Итальянский гуманизм. Этическое учения ХІV – ХV веков. – М., 1980. – 303 с.

  28. Брайчевський М. Конспект історії України. - К.: Знання, 1993. – 204 с.

  29. Брайчевський М. Ю. Коментарі // Гнат Хоткевич. Історія України. – К.: Веселка, 1992. - 227 с.

  30. Братасюк В .М. Правова реальність як форма прояву інтелектуальної традиції епохи (на матеріалах романо-германської правової сім’ї). – Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Нац. акад. внутр. справ України. - К., 2005. – 20 с.

  31. Братасюк М .Г. Правова реальність України в контексті європейської інтеграції: необхідність зміни фундаментальних засад // Матеріали IХ Всеукраїнської науково-практичної конференції "Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи". - Тернопіль, 2007. – С. 19-29.

  32. Братасюк М. Природно-правова парадигма в постмодерній філософсько-правовій думці // Проблеми філософії права. - Київ-Чернівці: Рута, 2003. - Т. 1. – 228 с.

  33. Брюгер В. Відображення людини у концепції прав людини // Людина і політика. – 2003. - № 1 – С. 54-69.

  34. Бубер М. Народ и его земля // Бубер М. Избранные произведения. – /Б-ка Алия /, 1979. - С. 257-345.

  35. Булашев Г. Український народ в своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К.: Довіра, 1993. - 414 с.

  36. Бурмистров В. А. Место и роль правовой культуры в становлении правового государства. - Симферополь: Таврида, 1996. – 190 с.

  37. Бурмистров В. А. Роль правовой культуры в формировании социалистического правового государства: Автореф. дисс… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Харьк. юрид. ин-т им. Ф.Э. Дзержинского. - Х., 1991. – 25 с.

  38. Валла Лоренцо. Об истинном и ложном благе. О свободе воли. - М.: Наука, 1989. – 480 с.

  39. Верхіль І. В. Національна самосвідомість та національна ментальність // Державна ідеологія в сучасній Україні: Матеріали науково-практичної конференції 20 травня 1994. - К.,1995. - С. 21-22.

  40. Винниченко В. Відродження нації: В 3 т. - К.: Політвидав України, 1990. - Т. 1. – 348 с.

  41. Вільчинський Ю., Скринник М. та ін. Розвиток філософської думки в Україні (ХIХ – ХХ ст.). Текст лекцій. ч. 2. Львів. ЛДУ. - 1992. – 120 с.

  42. Володимир Мономах Твори // Літопис руський. - К.: Дніпро, 1989. - С. 454- 464.

  43. Вундт В. Нации и их философия. – Екатеринославское изд-во Наука, 1919. – 62 с.

  44. Гадамер Г. Г. Актуальность прекрасного. – М.: Искусство, 1991. – 367 с.

  45. Гадяцький договір 1658 р. // Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія імені М .П. Бажана, 1998. – Т.1. – С. 542-543.

  46. Ганзенко О. О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2003. - 16 с.

  47. Гарапон А. Хранитель обещаний. Суд и демократия. – М.: Nota bene, 2004. – 327 с.

  48. Гегель Г. Основи філософії права. – К.: Юніверс, 2000. – 336 с.

  49. Гельвецій К. А. О человеке // Сочинения: В 2 т. – М.: Мысль, 1974 - Т. 2. – 687 с.

  50. Геллнер Е. Нации и национализм // Вопросы истории. -1987. -№7. -C.168.

  51. Гердер Й.-Г. Идеи к философии истории человечества. – М.: Наука, 1977. – 704 с.

  52. Гнатенко П. И. Национальный характер. – Днепропетровск.: Из-во ДГУ, 1992 – 140 с.

  53. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Предисл. и ред. А. Черкиса. /М/. Соцэкгиз, 1936. -503 с.

  54. Головацький Я. Очерк старославянского баснословия или мифологии. / Сост. Я.Ф. Г-м. Львов. тип. Ставропигийского Ин-та, 1860. – 107 с.

  55. Голоскоков Л. В. Правовые доктрины: от древнего мира до информационной эпохи. – М.: Научный мир, 2003. – 317 с.

  56. Горский В. С. Философские идеи в культуре Киевской Руси ХІ – начала ХІІ в. – К.: Наукова думка, 1988. – 213 с.

  57. Горський В. С. Історія української філософії: Курс лекцій. – К.: Наукова думка, 1996.- 286 с.

  58. Горський В. Нариси з історії філософської культури Київської Русі. – К.: Наукова думка, 1993 – 163 с.

  59. Горячева А. И. Является ли психический склад признаком нации // Вопросы истории. – 1967. - № 8 – С. 91-104.

  60. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – Київ.: Генеза, 1995. – 607 с.

  61. Грабович О. Колоніальна спадщина в сьогоднішній Україні: кілька ключових питань / Доповідь на Другому конгресі Міжнародної асоціації українців. Арка, 1994. - № 1. – С. 15-16.

  62. Гранат Н. Л. Правосознание и правовая культура // Общая теория права и государства / Под. ред. В. В. Лазарева. – М.: Юрист, 1994. – 366 с.

  63. Грибкова Ю. В. Концепція романтичної іронії єнської школи в українській духовній культурі. Автореф. дис… канд. філос. наук: 09.00.05 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2003. – 19 с.

  64. Гримич М. Два виміри національного характеру // Наука і суспільство. – 1991. - № 8. – С. 27-30.

  65. Грищенко А. В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2002. – 18 с.

  66. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги в которых обьясняется естественное право и право народов, а также принципы публичного права. – М.: Госюриздат, 1956. – 868 с.

  67. Грушевський М. Історія України-Руси. – К.: Наукова думка, 1992. - Т. 2. – 640 с.

  68. Грушевський М. Історія України-Руси. В 11 т. 12 кн. - К.:Наукова думка, 1994. - Т.5. – 704 с.

  69. Грушевський М. Історія України-Руси. В 6 т. -К.: Либідь, 1993.-Т.1.-392 с.

  70. Грушевський М. С. Вільна Україна. Статті з останніх днів (березень – квітень 1917). 2-е вид. – К., 1917. – 16 с.

  71. Грушевський М. С. На порозі нової України. – К.: Наукова думка, 1991. – 128 с.

  72. Гуржій О. І. Право в Українській Козацькій Державі (друга половина ХVII- ХVIII ст.). – Київ, 1994. - 48 с.

  73. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия // Вопросы философии. – 1986. - № 3. – С. 111-118.

  74. Густав А. Психология народов и масс. – СПб, 1896.

  75. Дашдамиров А. Ф. Нация и личность. – Баку.: Элм, 1976. – 226 с.

  76. Дашдамиров А. Ф. К методологии исследования национально-психологических проблем // Советская этнография. – 1983. - № 2 – С. 62-74.

  77. Дашкевич Я. Перегук віків: Три погляди на минуле і сучасне України // Україна. Вип. 26-27. – К., 1993. – С. 51-52.

  78. Дворкін Р. Серйозний погляд на права. – К.: Основи, 2000. – 519 с.

  79. Джандильдин Н. Природа национальной психологии. – Алма-Ата.: Казахстан, 1971.- 304 с.

  80. Дідро Д. Избранные философские произведения. – М.: Госкомиздат, 1941. – 278 с.

  81. Дністрянський С. Теорія Конституції // Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Л., 1999. – С. 188-216.

  82. Дністрянський С. Демократія та її майбутнє // Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Л., 1999. – С. 227-228.

  83. Дністрянський С. Нова держава // Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Л., 1999. – С. 213-215.

  84. Дністрянський С. Погляд на теорії права та держави. – Л.: НТШ., 1925. – 63 с.

  85. Донцов Д. Націоналізм. - Лондон – Торонто. Ліга визволення України. В 3-х кн. - 1966. - Кн. 2. – 363 с.

  86. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич: Відродження, 1991. - 341 с.

  87. Донцов Д. Російські впливи на українську психіку // Довідки і статті. – Львів: Діло, 1913.

  88. Донцов Д. Підстави нашої політики. – Відень: Вид-во Донцових, 1921. – 210 с.

  89. Донченко Е. А. Соцієтальна психіка. – К.: Наукова думка, 1994. – 205 с.

  90. Дорошенко Д. І. Нарис історії України. В 2 т. Друге видання. – Мюнхен: Глобус, 1991. - Т. 1. – 228 с., Т. 2 – 349 с.

  91. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу // Драгоманов М. П. Вибране. - К., 1991. - С. 461-559.

  92. Драгоманов М. Проект основ статуту Українського товариства "Вільна спілка"   "Вольний Союз" // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія. - Х.: Легас, 2002. – С. 653-659.

  93. Єфремов С. Між двома душами. Микола Гоголь. – К.: Вік, 1909. – 335 с.

  94. Жмир В. Ф. На шляху до себе // Філософська та соціологічна думка. – 1991. - №1. - С. 144-162.

  95. Жмир В. Ф. На шляху до себе // Філософська та соціологічна думка. - 1991. - №2. – С. 143-162.

  96. Жмир В. Ф. Національна свідомість і державність // Вісник АН України. - 1993. - № 10. – С. 63-69.

  97. Жоль К. Философия и социология права: Учебное пособие. – К.: Юринком Интер, 2000. - 480 с.

  98. Жукова Н. Особливості української самоідентифікації Б. Кістяківського // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Збірник наукових праць, вип.11. / Відпов. редактори: М. Бровко і О. Шутов. – К.: Віпол, 2003. – С. 317-321.

  99. Жукова Н. Філософсько-світоглядні засади соціально-політичної концепції Б. Кістяківського. Автореф. дис… канд. філос. наук: 09.00.05 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2005. – 19 с.

  100. Жукова Н. Українська ідея у світоглядній позиції Б. Кістяківського // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Наукове видання. Вип. 9. Ін-тут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 2001. – С. 24-35.

  101. Журавлев В. В. Проблемы духовной жизни. – М.: Высшая школа, 1980. – 176 с.

  102. Жучков В. А. Немецкая философия эпохи раннего Просвещения (конец ХVII - I четверть ХVIII в.). – М.: Наука, 1989. – 205 с.

  103. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. – К.: Основи, 1993. - 124 с.

  104. Загальна декларація прав людини // Дженіс М., Кей Р., Бредні Є. Європейське право у галузі прав людини. Джерела і практика застосування. – К.: Артек, Будапешт: Інститут Конституційної та законодавчої політики (СОLPI), 1997. – 583 с.

  105. Загальна теорія держави і права / 3а ред. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.

  106. Загальна теорія держави і права. – К.: Юрінком, 1997. – 317 с.

  107. Захарченко М., Погорілий О. Історія соціології: від античності до поч. ХХ ст.: Навч. посібник. - К.: Либідь, 1993. – 331 с.

  108. Іванченко Р.П. Історія без міфів // Бесіди з історії української державності. - К.: Український письменник, 1996. – 336 с.

  109. Ізборник Святослава 1073 года. – Факс. изд. - М.: Книга, 1983. – 266 с.

  110. Ізборник 1076 г. – М.: Наука, 1965. - 1091 с.

  111. Иеринг Р. Борьба за право. – М., 1904. – 110 с.

  112. Іларіон. Митрополит Київський. Слово про Закон і Благодать // Історія філософії України: Хрестоматія. - К.: Либідь, 1993. - С. 8-28.

  113. Ільїн В. В. Діалог "Софит і Логоса". – К., 2001. - 287 с.

  114. Ільїн В. Український гуманізм: тотожність раціонального та ірраціонального (три ступені сходження до істини). – Київський держ. торгово-економ. ун-т. - К., 1999. – 412 с.

  115. Ильин И. А. Наши задачи // Историческая судьба и будущее России: Статьи 1948-1954 г. г. В 2-х Т. - М.: МП "Рарог", 1992. – Т. 1. - 272 с.

  116. Історія філософії України: Хрестоматія. - К.: Либідь, 1993. – 560 с.

  117. Історія філософії на Україні. В 3-х Т. – К.: Наукова думка, 1987.-Т. 1. - 398 с.

  118. Історія Русів.   К.: Радянський письменник, 1991. - 318 с.

  119. Історія української літератури. У 8-х Т. - К., 1967. – Т. 1. – 407 с.

  120. Казачков М. Национальное подсознательное // Радуга (Таллин). - 1990. - № 4. – С. 25-33.

  121. Каламаж Р. В. Психологічні аспекти формування правової культури виборців: Автореф. дис… канд. психол. наук: 19.00.06 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. - 19 с.

  122. Калиновський С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть этике // Памятники этической мысли на Украине ХVІІ - первой половины ХVІІІ ст. / Сост. М. В. Кашуба. – К.: Наукова думка, 1987. - 527 с.

  123. Каминская В. И., Ратинов А. Р. Правосознание как элемент правовой культуры // Правовая культура и вопросы правового воспитания: Сборник научных трудов / Отв. ред. А. Д. Бойков. – М., 1974. – 202 с.

  124. Кант І. Критика практичного розуму. – К.: Юніверс, 2004. – 238 с.

  125. Кант И. Основы метафизики нравственности. Сочинения. В 6-ти Т. / Под. ред. В. Ф. Асмуса и др. – М.: Мысль, 1966. - Т. 6. – 743 с.

  126. Кант И. Антропология. СПб., 1890.

  127. Капітанська С. А. Правомірна бездіяльність як форма правової поведінки: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.12 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 15 с.

  128. Касьян В. Про деякі риси українського характеру // Розбудова держави – 1996. - № 6. – С. 17-22.

  129. Катехизис Великий Лаврентия Зизания // Из истории философской общественно-политической мысли Белоруссии. – Минск, 1962. – 524 с.

  130. Кашуба М. В. Георгій Кониський – світогляд та віхи життя. – К.: Укр. Центр духовної культури, 1999. – 228 с.

  131. Кейзеров Н. М. Политическая и правовая культура. Методологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1983. – 231 с.

  132. Керімов Д. А. Методологія права (предмет, функції, проблеми філософії права). – М.: Аванта, 2000. – 560 с.

  133. Кистяковский Б. А. В защиту права // Вехи. - М., 1990 – 258 с.

  134. Кистяковский Б. А., Драгоманов М. П. // Драгоманов М. П. Полит. сочинения. - М., 1908. – С.Х.

  135. Козачинський М. Цивільна політика // Політологічні читання. – 1993. -№ 3. – С. 90-107.

  136. Козловський А. А. Право як пізнання. Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 294 с.

  137. Козловський А. А. Філософія права як самосвідомість нації // Проблеми філософії права. - Київ – Чернівці: Рута, 2003. - Т. 1. – С. 12-17.

  138. Козюбра М. Право як явище культури // Право та культура: теорія і практика: Міжнародна науково-практична конференція 15-16 травня 1997 року. - Київ.: МП Леся, 1997. – С. 28-30.

  139. Козюбра М. І. Місце філософії права в системі суспільствознавства (до питання про дисциплінарний статус філософії права) // Проблеми філософії права. - Чернівці: Рута, 2003. - Т. 1. – С. 22-27.

  140. Конисский Г. Нравственная философия или Этика // Памятники этической мысли на Украине ХVІІ - первой половины ХVІІІ ст. /Сост. М. В. Кашуба. – К.: Наукова думка, 1987. - 527 с.

  141. Кониський Г. Філософські твори: У 2-х Т. - К.: Наукова думка, 1990. - Т. 1. - 494 с.; Т. 2. – 569 с.

  142. Конституція України. – К.: Атіка, 2006. – 64 с.

  143. Копинский Исайя. Алфавит духовный. – К., 1904. – 128 с.

  144. Королев А.А. Одухотворенная наука о праве // Русская философия права. Антология. – СПб: Университет МВД России. Алатейя, 1999. – 455 с.

  145. Костицький М. В. Філософія права як наука і навчальна дисципліна // Проблеми філософії права.- Київ – Чернівці: Рута, 2003. Т.1. – С. 17-22.

  146. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – К.: Вища школа, 1990. - 259 с.

  147. Костомаров М. І. Слов’янська міфологія. - К.: Либідь, 1994. - 384 с.

  148. Котюк В. О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

  149. Кравчук М. В. Проблеми теорії держави і права. – К., 2004. – 397 с.

  150. Красавчиков О.А. Основне черты и значения социалистической правовой культуры // Советское государство и право. – 1968. - № 6. - С. 17.

  151. Крип’якевич І. П. Історія України. – Л.: Світ, 1990. – 560 с.

  152. Кроковський Й. Психологія: Фрагменти перегляду окремих розділів філософського курсу Йоасафа Кроковського, прочитаного ним студентам Києво-Могилянської колегії в 1686-1687 роках / Пер. І. Паславського // Філософська думка. – 1976. - № 5. – С. 94-107.

  153. Кулаковский Юл. Философ Эпикур и вновь открытые его изречения. – К., 1989. – 325 с.

  154. Кулиш П. Предисловие издателя к Записке члена Малороссийской коллегии Григория Николаевича Теплова // Записки о Южной Руси. В 2-х Т. - Киев.: Днипро, 1994. – Т. 2. – 354 с.

  155. Кулиш П. Полякам об украинцах // Основа - 17 января 1982 г., СПб. – 20 с.

  156. Куличенко М.И. Национальные отношения в СССР и тенденции их развития. – М., Мысль, 1972. – 564 с.

  157. Кульчицький О. Світовідчування українця // Українська душа. – К.: Фенікс, 1992. – С. 48-65.

  158. Ликас А. Л. Культура правосудия. – М.: Юрид. лит., 1990. – 176 с.

  159. Лимар Е. М. Проблема людини у філософії Лазаря Барановича: Автореф. дис… канд. філос. наук: 09.00.05 – К., 1998. – 16 с.

  160. Липа Ю. Призначення України. Друге незмінне видання. Накладом української книгарні "Говерля", 1953. – 308 c.

  161. Лисяк-Рудницький І. Україна між Сходом і Заходом // Історія філософії України: Хрестоматія. – К.: Либідь, 1993. – С. 511-520.

  162. Липинський В. Листи до братів-хліборобів, писані в 1919-1926 р.р. – Нью-Йорк.: Булава, 1954. – 470 с.

  163. Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні: ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії ХVІ – ХVІІ ст. – К.: Основи, 2000. – 472 с.

  164. Литературные манифесты западноевропейских романтиков // Собрание текстов. - М.: Изд-во МГУ, 1980. – 638 с.

  165. Литовські статути // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Генеза. Довіра, 1996. – 944 с.

  166. Лихачёв Д. Поэтика древнерусской литературы. – М.: Наука, 1979.-352 с.

  167. Лісовий В. Етнос і нація // Вісник АН України. – 1993. - № 10. - С. 47-60.

  168. Ліщинська-Милян О. І. Ідеї християнського гуманізму в українській релігійній філософії першої половини ХХ століття: Автореф. дис… канд. філос. наук: 09.00.05 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка - Л., 2001. – 20 с.

  169. Ллойд Дж. Идея права. – М.: Югона, 2002. – 415 с.

  170. Лозко Г. Поняття національного характеру та ментальності // Лозко Г. Українське народознавство. - К.: "Зодіак – ЕКО", 1995. - С. 77-79.

  171. Локк Дж. Опыт о человеческом разуме // Сочинения: В 3-х т.– М.: Мысль, 1988. – Т. 3. – 668 с.

  172. Локк Дж. Два трактати про врядування. – К.: Основи, 2001. – 264 с.

  173. Лукашева Е. А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юридическая литература, 1973. – 344 с.

  174. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової сиситеми України. – К., 2003. – 352 с.

  175. Ляшенко В. М. Європейське право як явище історико-культурного ряду // Європа на порозі нового тисячоліття. – К., 1999. – С. 87.

  176. Магдебурське право // Українське державотворення. Словник – довідник / За ред. О. Мироненка. - К.: Либідь, 1997, - 560 с.

  177. Максімов С.І. Правова реальність як предмет філософського осмислення: Автореф. дис… д-ра ю. н: 12.00.01 /Харків. юрид. ін-т – Х., 2002. – 40 с.

  178. Макушев П. В. Професійна правосвідомість і правова культура дільничого інспектора міліції (шляхи формування і удосконалення): Дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 - К., 2004. - 239 с.

  179. Маланюк Є. Нариси історії нашої культури. – К.: Обереги, 1992. – 81 с.

  180. Маланюк Є. Гоголь - Г'оголь // Слово і час. - 1991. - № 8. - С. 5-15.

  181. Малахов В. П. Философия права. – Екатеринбург: Деловая книга, 2002. – 447 с.

  182. Малинова И. П. Философия права (от метафизики к герменевтике). – Екатеринбург: Изд. Урал. гос. юрид. акад., 1995. – 275 с.

  183. Маноха О. Є. Системний аналіз в кримінології // Науковий вісник УАВС: Науково-теоретичний журнал. – К., 1996. - № 1. - С. 165-182.

  184. Марков Е. Н. Правовая культура и процесуальное производство // Правовая культура и юридическая практика – М., 1981. – С. 171-176.

  185. Машуков Л. Г. Правовая культура как фактор формирования и развития социалистического образа жизни // Научный коммунизм: вопросы теории и практики: Сб. ст. – М., 1983 – С. 23-28.

  186. Менн Г. Древнейшее право, его связь с древнейшей историей общества и его отношение к новым идеям. – СПб, 1873. – 312 с.

  187. Менюк О. А. Формування правової культури підприємця. – К., 2001 –168 с.

  188. Мильков В. В. Осмысление истории в Древней Руси. 2 изд. испр. и доп. – СПб.: Алетейя, 2000. – 384 с.

  189. Мир с Богом человеку Иннокентия Гизеля. – К., 1991. – 520 с.

  190. Мірчук І. Світогляд українського народу: (спроба характеристики). – Прага: Накл. Укр. Вільного Ун-ту, 1942. – С. 225-243.

  191. Міхновський М. Самостійна Україна // История политических и правовых учений: Хрестоматия. - Х.: Факт, 1999. - С. 851-856.

  192. Монтескье Ш. О духе законов // Монтескье Ш. Избранные произведения. – М.: Госкомиздат, 1955. – 798 с.

  193. Моралев К. А., Могилевський Р. С., Орехов В. В., Перфильев А. Т., Суслов Ю. А. Социальное планирование и проблемы правового воспитания // Человек и общество (социальные проблемы права). – Л.: Из-во ЛГУ, 1973. – С. 107-111.

  194. Морська Н. Ірраціональне пізнання в філософській думці України: Автореф. дис… канд. філос. наук: 09.00.05 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка - Л., 2003.- 20 с.

  195. Мостецька Я. Проблема суб’єкта історії в творчості українських гуманістів ХVІ – першій половині ХVІІ ст. // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Серія "Філософія". – 2002. - № 9. – С. 113-117.

  196. Мостецька Я. Князь як суб’єкт історії в Києво-Руську добу // Наукові записки ТДПУ ім. В.Гнатюка. Серія "Філософія". – 2001. - № 6. – С. 99-104.

  197. Моця О. Київська Русь: результати та перспективи досліджень // УІЖ. - 1996. - № 4. - С. 41-49.

  198. Мунье Э. Персонализм // Французская философия и эстетика ХХ века. - М.: "Искусство", 1995. - С. 105-214.

  199. Неврлий М. Орест Зілинський як літературознавець // Сучасність. - 1994. - № 11. – С. 156-163.

  200. Нерсесянц В. С. Философия права. – М.: Норма, 1998. – 647 с.

  201. Нерсесянц В. С. История политических и правовых учений. – М.: Норма, 2003. - 933 с.

  202. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. – Львів. Відб.: Правда, 1876. – 80 с.

  203. Никифор. Библейская энциклопедия: [Труд. и изд. архимандрита Никифора]. – М.: Изд.центр "Терра", 1990. – 902 с.

  204. Нічик В. М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні та реформаційні ідеї на Україні (ХVI - поч. ХVII ст.). – К.: Наукова думка, 1990. – 384 с.

  205. Оборотов Ю. М. Філософія права та методологія юриспруденції // Проблеми філософії права. - Чернівці: Рута, 2003. Т. 1. – С. 41-44.

  206. Огородник І. В., Русин М. Ю. Українська філософія в іменах. – К.: Либідь, 1997. – 328 с.

  207. Огородник І. В., Огородник В. В. Історія філософської думки в Україні. – К.: Вища школа: Знання, 1999. – 543 с.

  208. Огородник І. В. Український романтизм: філософія і світогляд // Історія філософської думки в Україні. – К.: Вища школа, 1999. – С. 265-312.

  209. Онацький Є. Українська емоційність // Українська душа. – К.: Фенікс, 1992. – С. 36-47.

  210. Онопенко В. В. Без правової культури держава не може вважати себе правовою // Урядовий кур’єр. – 1995. - 31 січня. - С. 6.

  211. Оноре Т. Про право. – К.: Сфера, 1997. - 124 с.

  212. Оріховський С. Напучення польському королеві Сигізмунду Августу // Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія у 2-х Ч. – К.: Наукова думка: Основи, Ч. 1. – 1995. - 432 с.

  213. Оріховський С. Промова на похоронах польського короля Сигізмунда Ягелона // Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія у 2-х Ч. – К.: Наукова думка: Основи, Ч. 1. – 1995. – 432 с.

  214. Орлик П. Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорожського (1710) // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія. "Легас", 2002. – С. 324-326.

  215. Падох Я. Ідеї гуманності і демократизму в карному праві княжої України. - Мюнхен, 1949. - 126 с.

  216. Паламар А. Третя руїна. Київ – Харків – Тернопіль – Нью-Йорк. Вид-во М. П. Коць, 1998. - 252 с.

  217. Паласюк М. Ідеї німецького романтизму в українській духовній культурі: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.05 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2001. – 17 с.

  218. Пам’ятки українсько-руської мови і літератури. - Л., 1906. - Т. 5. - 314 с.

  219. Пасічник В. Ментальність як фактор українсько-російських відносин // Народознавчі зошити. – 1990. - № 6. - С. 785-793.

  220. Паславський І. В. З історії розвитку філософських ідей на Україні в кінці ХVІ – першій третині ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1984. – 128 с.

  221. Патей-Братасюк М. Г. Етно-національне відчуження: філософсько-соціологічний аналіз. В 2-х книгах. – Тернопіль, 1997-1998. Кн. 1 –104 с.; Кн. 2 – 251 с.

  222. Патей-Братасюк М., Довгунь Т. Громадянське суспільство: поняття, генеза ідеї, особливості становлення в сучасній Україні. – Тернопіль, 1999. – 250 с.

  223. Патей-Братасюк М. Філософія права. - Тернопіль, 2002. - 130 с.

  224. Піменова О. Проблема свободи в італійському гуманізмі ХІV - поч. ХV ст. // Наукові записи ТДПУ ім. І. Гнатюка. Серія "Філософія".- 2003. - № 11. – С. 5-9.

  225. Певцова Е. А. Современные дефинитивные подходы к правовой культуре и правовому сознанию // Журнал российского права. - 2004. - № 3. - С. 73.

  226. Пейн Т. Права людини. - Л.: Літопис, 2000. – 283 с.

  227. Перетц В.Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы ХVІ - ХVІІІ веков. – М.; Л.: Академия, 1962. – 255 с.

  228. Петрова Л. В. Аксиологическая функция правовой культуры в системе социальных связей: Автореф. дис... канд. филос. наук: 09.00.01 / ХГУ им. А. М. Горького. – Х., 1988. – 16 с.

  229. Петрова Л. В. Нариси з філософії права: Навч. посібник / За ред. проф. В. О. Чефранова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1995. – 260 с.

  230. Петрова Л. В. Фундаментальні проблеми методології права (філософсько-правовий дискурс): Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.12 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Х., 1998. - 36 с.

  231. Повість временних літ // Літопис руський. - К.: Дніпро, 1989. - C. 1-178.

  232. Подокшин С. А. Реформация и общественная мысль Белорусии и Литвы. Минск.: Наука и техника, 1970. – 195 с.

  233. Попов В. В. Некоторые формы проявления правового нигилизма и пути его преодоления // Юрист. – 2002. - № 1. – С. 10-13.

  234. Потебня А. А. Мысль й язык // Слово й миф. - М.: Правда, 1989. – 622 с.

  235. Проблема людини в українській філософії ХVІ-ХVІІІ ст.: Монографія. – Л.: Логос, 1998. – 240 с.

  236. Прокопович Ф. Натурфілософія // Філософські твори: У 3-х Т. – К.: Наукова думка, 1980. - Т. 2. – 550 с.

  237. Прокопович Ф. Філософські твори. В 3-х Т. К.: Наукова думка, 1980. – Т. 2. - 550 с.

  238. Радбрух Г. Философия права. – М.: Международные отношения, 2004. – 238 с.

  239. Радивиловський А. Слово 1, часу войны побуждающее воинов христианских до потканя ся з турками и татарами // Хрестоматія давньої української літератури (до кінця ХVIII ст.) – 3 вид. доп. – К.: Радянська школа. - 1967. – 783 с.

  240. Римаренко Ю. Національна самосвідомість: вихід в практику // Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. – К., 1993. – С. 232-234.

  241. Ринучини А. Диалог о свободе // Сочинения итальянских гуманистов епохи Возрождения. (ХУ). – М., 1985 – 384 с.

  242. Рене Д., К. Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности // История политических и правовых учений: Хрестоматия. - Х.: Факт, 1999. - С. 1050-1063.

  243. Рогович М. Д. М. Козачинський і Г. Сковорода // Григорій Сковорода. – К., 1975. - С. 121-140.

  244. Ролз Дж. Теорія справедливості. – К.: Основи, 2001. – 822 с.

  245. Рудакевич О. Концепція культурницького націоналізму в українській історико-філософській думці: Автореф. дис… канд. філос. наук: 09.00.05 /Львів. нац. ун-т ім.І. Франка. - Л., 2006. – 16 с.

  246. Рудакевич О. Ментальність і політична культура української нації // Розбудова держави. – 1995. - № 10. – С. 26-30.

  247. Русинов Р. К. Правосознание и правовая культура // Теория государства и права. – Екатеринбург, 1994. – 242 с.

  248. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре // История политических и правовых учений: Хрестоматия. - Х.: Факт, 1999. - С. 194-205.

  249. "Руська трійця" в історії суспільно-політичного руху і культури України. / В. І. Горинь, О. А.Купчинський, Ф. І.Стеблій та ін. - К.: Наукова думка, 1987. – 337 с.

  250. Сальников В. П. Социальные нормы и формирование уважения к праву // Вопросы профилактики преступлений. - Л., 1980. - С. 3-14.

  251. Сальников В. П. Правовая культура // Общая теория права /Под. ред. В. К. Бабаева. - Нижний Новгород, 1993. - С. 495-512.

  252. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм - это гуманизм // Сумерки богов. - М.: Политиздат, 1989. - С. 319-345.

  253. Селіванов В.М. Демократичний вимір конституційної реформи в Україні: обумовленість і необхідність // Право України. - 2003. - № 8. - С. 17-24.

  254. Селіванов В. М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти: Монографія. - К., 2002 - 723 с.

  255. Семитко А. П., Русинов Р. К. Правосознание и правовая культура // Теория государства и права / Отв. ред. В. М. Корельский, В. Д. Перевалов. - Екатеринбург, 1996. - 456 с.

  256. Семитко А.П., Русинов Р.К. Правовая культура // Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. - М.,1997 - С. 330-331.

  257. Семитко А. П. Развитие правовой культуры как правовой прогресс (проблемы теории и методологии): Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Урал. гос. юрид. акад. - Екатеринбург, 1996. – 36 с.

  258. Сербін Р. А. Правова культура - важливий фактор розбудови правової держави: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.12 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2003. - 18 с.

  259. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. - Х.: Еспада, 2006. - 775 с.

  260. Скакун О. Ф., Подберезький М. К. Теорія держави і права: Підручник. – Х., 1996. – 325 с.

  261. Сковорода Г. Разговор называемый алфавит или Букварь мира // Сковорода Г. Вибрані твори. У 2-х Т. - К.: Дніпро, 1972. - Т. 1. – 271 с.

  262. Скуратівський А. В. Формування та розвиток правової культури в українському суспільстві (філософсько-правовий аналіз): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.12 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 16 с.

  263. Сливка С. С. Філософсько-правові проблеми професійної культури юриста: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.12 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2002. – 32 с.

  264. Сливка С. С. Природно-правові джерела формування позитивістської концепції // Проблеми філософії права. – Київ-Чернівці: Рута, 2003. - Т.1. – 228 с.

  265. Сміт Е. Національна ідентичність. – К.: Основи, 1994. – 223 с.

  266. Співак В. І. Правова культура учасників виборчого процесу як засіб забезпечення реалізації виборчих прав громадян України: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2004. -20 с.

  267. Спиноза Б. Политический трактат // История политических и правовых учений: Хрестоматия. - Х.: Факт, 1999. – С. 148-166.

  268. Спекторский Е. Юриспруденция и философия // Юридический весник. - М., 1913. – Кн. 2 – С. 84-109.

  269. Спекторский Е. К спору о реальности права. – М., 1914. – 17 с.

  270. Ставровецький К. Євангеліє учительноє. – Рахманов, 1619. - ч. 1,2. - 363 с.

  271. Станік С. Динаміка правової культури: Автореф.дис... канд. юрид. наук. 12.00.01 / Одеська. держ. юрид. акад. – О., 1997. - 19 с.

  272. Стовба О. Правова ситуація як онтологічна основа правової реальності. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.12 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2005. – 16 с.

  273. Сумцов М. Ф. Слобожани: Історико-етнографічна розвідка. – Х.: "Союз", 1918. – 226 с.

  274. Тагунов Е. В. Социальная законность и правовая культура. – Минск, 1985. – 222 с.

  275. Тархова Н. Вплив національного менталітету на формування політичної культури // Нова парадигма. – 2002. - № 2. - С. 52-54.

  276. Теория государства и права / Под ред. К. А. Мокичева. – М.,1965. – 367 с.

  277. Теория государства и права / Отв. ред. В. Д. Перевалов. – М.: Инфра-М-Норма, 1997. – 570 с.

  278. Тихомиров А. Д. Компоративистика, философские, теоретические и методологические проблемы. - К.: Знання, 2005. – 334 с.

  279. Тихомиров М. Н. Древнерусские города. – М.: Госполитиздат, 1956. - 477 с.

  280. Ткач А. П. Історія кодифікації дореволюційного права України. – К.: Вид-во Київського університету, 1968. – 170 с.

  281. Тодика Ю. Н. Конституциональные основы формирования правовой культуры. – Х., 2001. –160 с.

  282. Толочко П. Київська Русь – К.: Абрис, 1996. – 358 с.

  283. Топчій А. Українофільство: менталітет чи набуте явище ? - К., 1998. - № 11-12. - С. 2-8.

  284. Турченко Ф. Г. Новітня історія України. Частина перша (1917-1945). – К.: Генеза, 1994. – 343 с.

  285. Українські гуманісти епохи Відродження (Антологія). У 2-х Ч., - К.: Наукова думка: "Основи", 1995. - Ч. 1 - 432 с.

  286. III Універсал Центральної Ради. Документи // Гунчак Т. Україна першої половини ХХ ст. – К.: Либідь, 1993. – С. 261-263.

  287. IV Універсал Центральної Ради. Документи // Гунчак Т. Україна першої половини ХХ ст. – К.: Либідь, 1993. – С. 265-267.

  288. Федик Є. І. Формування правової культури студентів-юристів: теоретичні та прикладні аспекти: Автореф. дис… канд. філос. наук: 12.00.01 / Львів. держ. ун-т ім. І. Франка. – Л., 1996. – 23 с.

  289. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. - М.: Научный мир, 1986. – 544 с.

  290. Филатов В. Н. Национальная психология как структурный элемент национального самосознания: Автореф. дисс... канд. филос. наук: /620/., / АН КССР Ин-т философии и права. - Фрунзе, 1970. – 31 с.

  291. Філалет Х. Апокрисис // Русская историческая библиотека. – СПб., 1882.

  292. Філософія / Є. М. Причепій, А. М. Черній, В. Д. Гвоздецький, Л. А. Чекаль. – К., Академія, 2001. – 575 с.

  293. Філософія Відродження на Україні / М. В. Кашуба, І. В. Паславський, І. С. Захара та ін. – К.: Наукова думка, 1990. – 336 с.

  294. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г., Горак Г. І. та ін., – К.: Либідь, 1994. – 576 с.

  295. Філософія права / За ред. О. Г. Данільяна. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 270 с.

  296. Філософія права / За ред. Костицького М. В., Чміля Б. Ф. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 334 с.

  297. Франко І. Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова // Зібр. творів у 50 Т. – К.: Наукова думка, 1986. – Т. 45. – 574 с.

  298. Франко І. Що таке поступ ? // Зібр. творів: у 50 Т. - К.: Наукова думка, 1986. – Т. 45. – 574 с.

  299. Франко І. Поза межами можливого // Зібр. творів: у 50 Т. - К.: Наукова думка, 1986. – Т. 45. – 574 с.

  300. Фуллер Л. Анатомія права. – К.: Сфера, 1999. – 144 с.

  301. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. – М.: Наука, 1992. – 175 с.

  302. Хачатуров Р. Некоторые методологические и теоретические вопросы становления древнерусского права. - Иркутск, 1974. – 185 с.

  303. Хеффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. – М., 1994. – 320 с.

  304. Хмельницький Б. Статті Б. Хмельницького (1654) // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія. – Х.: "Легас", 2002. - С. 314-317.

  305. Храмова В. До проблеми української ментальності // Українська душа. - К.: Фенікс, 1992. – 127 с.

  306. Цимбалістий Б. Родина і душа народу // Українська душа. – К.: Фенікс, 1992. – С. 66-96.

  307. Чаплигін О. К. Менталітет та національна самосвідомість молоді: визначення і форми регулювання // Збірник наукових праць з гуманітарних наук ЗДІА. – 1998. - № 1-2. – С. 136-138.

  308. Честнов И. Л. Право как диалог: к формированию новой онтологии правовой реальности. – СПГ, 2000. – С. 104.

  309. Чернова Л. Е. Трудности исследования национального менталитета // Национальная психология и духовные ценности народа. Материалы международной конференции / Под ред. Гнатенко П. И. – Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1994. – 144 с.

  310. Чефранов В. Правовое сознание как разновидность социального отражения (философско-методологический очерк). – К.: Вища школа, 1976. – 210 с.

  311. Чибісова Н. Г. Деякі специфічні риси української ментальності // Духовність як основа консолідації суспільства. - К., 1999. - С. 417-422.

  312. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К.: Орій, 1992. – 230 с.

  313. Чмир В. П. Європейці без Європи: менталітет українського народу в історичному контексті // Політика і час. – 1998. - № 9. - С. 55-65.

  314. Чубатий М. Огляд історії українського права: Історія джерел та державного права / За ред. В. Іваненка: Укр. вільний ун-т – Мюнхен: - К.: УЖД Ноосфера, 1994. – 220 с.

  315. Швейцер А. Благоговение перед жизнью. – М., 1992. – 573 с.

  316. Шегута М. А. Український менталітет: історія і сучасність // Збірник наукових праць з гуманітарних наук ЗДІА. – 2000. – С. 44-46.

  317. Шинкарук В. И. Философская мысль в Киеве. – К.: Наукова думка, 1982. – 357 с.

  318. Шишко В. Культурологічні проблеми правотворчості: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.12 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 17 с.

  319. Шкода В. Вступ до правової філософії. – Х.: Фоліо, 1997. – 223 с.

  320. Шлемкевич М. Загублена українська людина. – К.: МП Фенікс, 1992 – 168 с.

  321. Штайнталь Г. и Лацарус М. Мысли о народной психологии. – СПб. 1865.

  322. Штаммлер Р. Хазяйство и право с точки зрения материалистического понимания истории. – СПб., 1899. – 310 с.

  323. Шульженко Ф. П. Держава і право у суспільно-політичній думці України: основні етапи розвитку. – К.: Логос, 1995. - 87 с.

  324. Юм Д. О национальных характерах: В.2 т. – М., 1966. – Т. 2. – 525 с.

  325. Юнг К. Нераскрытая самость // Юнг К. Избранное. – Минск.: ООО Попурри, 1998. - С. 65-141.

  326. Яблонська Л. В. Романтизм як спосіб осмислення держави та нації у політико-правових концепціях мислителів Німеччини ХVІІІ-ХІХ ст.: Автореф. дис… канд. політ. наук: 23.00.01 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2002. – 20 с.

  327. Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал. - Мюнхен – Тернопіль, 1992. - 30 с.

  328. Brozek B., Stelmach Je. Methody prawnichy. - Krakow, 2004. - 296 s.

  329. Fichte Reden an das Deutsche Nation. – Lespzig, 1896. – 116 s.

  330. Husserl E. Ideen zu einer Pheromenologie und Phenomenologischen Philosophi // Husserliana. –Bch.1.- Bd.1-Haag, 1954. – 228 s.

  331. Kaufmanm A. Problemgeschichte der Rechtphilosophie. - Munchen, 1994. – 318 s.

  332. Schleirmacher F. Hermeneutyka und Kritic. Frankfurt am Main, 1977. -185 s.

  333. Skapska H.J., Stelmach Je. Stare I nowe interpretacye Filosofii prawa Arhture Kayfmanna "Colloguia Communia". - Krakow, 1988. – 190 s.

  334. Stelmach Je. Co to jest hermeneutyka? - Krakow, 1988. – 119 s.

  335. Stelmach Je., Sarkowicz R. Filosofia prawa ХIХ і ХХ wieku. – Krarow: Wydawnictwo universytetu Jagiellonskiego 1999. – 200 s.

1

Смотреть полностью


Скачать документ

Похожие документы:

  1. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (2)

    Документ
    3.3. Проблеми створення інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств, недержавних пенсійних фондів та інших фінансових установ в Україні та особливості ліцензування їх операцій
  2. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (6)

    Документ
    Бурхливий розвиток вітчизняної фінансово-господарської сфери, інвестиційна активність, фінансова глобалізація, проникнення електронної комерції у грошовий обіг, поширення нових кредитно-грошових механізмів у господарській діяльності,
  3. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (16)

    Документ
    Актуальність теми. Спрямованість державної політики на розбудову правової та соціальної держави, формування системи суспільних інститутів, які утворюють громадянське суспільство, обумовлюють корінні зміни у сфері правового регулювання.
  4. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (28)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Відповідно до ст. 13 Конституції України держава взяла на себе обов’язок забезпечувати соціальну орієнтацію економіки. В юридичній літературі 90-х років минулого століття обґрунтовано підкреслювалося,
  5. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (4)

    Документ
    Актуальність дослідження обумовлена необхідністю подальшого розвитку вітчизняної доктрини щодо правового регулювання інформаційних відносин та потребою у всебічному з’ясуванні можливостей юридичного впливу з боку держави на нове технологічне

Другие похожие документы..