Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
28 апреля 2007 года в Военно-историческом музее артиллерии, инженерных войск и войск связи состоялась XXVII Международная генеалого-геральдическая на...полностью>>
'Рабочая программа'
Рудзитис Г.Е Химия: неорган. химия: учебник для 9 кл. общеобразовательных учреждений/ Г.Е Рудзитис, Ф.Г Фельдман.- 14-е изд., испр. - М.: Просвещение...полностью>>
'Документ'
Рассматриваются различные решения в экспертных системах 10 – 20-летней давности и более поздних, позволяющие повысить эффективность извлечения экспер...полностью>>
'Закон'
1. Настоящий Закон распространяется на отношения, возникающие между государственными органами, иными организациями, гражданами Республики Беларусь, и...полностью>>

Дистанційне навчання в системі освіти сучасного суспільства

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ОСВІТИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Рантюк Л.О.

Студетка групи УНЗ-10

ІПО ІПП УМО (м. Донецьк)

У статті проаналізовано сутність, перспективи та підходи до організації дистанційного навчання.

Ключові слова: форми освіти, дистанційне навчання, дидактика, педагогічні технології, моделі дистанційної освіти.

Останні досягнення у сфері науково-технічного прогресу, його вплив на всі боки життя суспільства призвів до суттєвих змін в системах освіти більшості країн світу. У першу чергу це стосується дистанційної освіти. Поштовхом для цього, безумовно, став високий рівень попиту на ринку освітянських послуг. Існування сучасної людини пов'язане не лише із задоволенням мінімальних матеріальних потреб, але й з наявністю певного мінімального освітнього рівня. Буденною стає постійна потреба безперервного навчання і в першу чергу вдосконалення власної професійної підготовки. При орієнтації на традиційні підходи у навчанні надання освітніх послуг тим, хто постійно цього потребує, стає неможливим.

За останні роки в Україні суттєво зросла роль Інтернету в розв'язанні проблеми задоволення потреб користувачів освітянських послуг. Найрозповсюдженішим способом задоволення цих , потреб через Інтернет є використання сайтів, заповнених конспектами, рефератами, переказами, творами, аналітичними оглядами, готовими контрольними, курсовими і дипломними роботами тощо. Ці дистанційно розповсюджувані витвори пропонуються тим, хто навчається за принципом «ведмежої послуги».

Значно поступаються за кількістю та обсягом сайти організованого дистанційного навчання. Аналіз їх комп’ютерна орієнтованих дидактичних матеріалів виявив дві негативні ознаки — програмно-педагогічні засоби або надто примітивні, або, навпаки, надто академічні й відірвані від реальності. Лише окремі навчальні заклади України практикують нові наочно-демонстраційні інформаційно-навчальні засоби, відмінні від дошки та крейди, зокрема такі, як слайдо - і комп'ютерні проектори, навчальні фільми, інтерактивні комп'ютерні мультимедійні програми.

Педагоги - практики і науковці наголошують на високих можливостях мультимедійних засобів щодо реалізації дидактичних підходів у навчальному процесі. Мультимедійні засоби дають можливість тією чи іншою мірою реалізувати закони дидактики, але ефективність реалізації цих можливостей повністю залежить від якості «дидактичного сценарію», створеного викладачем-методистом, досвідченим як в теорії педагогіки І психології, так і на практиці викладання навчальних предметів,.

За допомогою комп'ютерних телекомунікаційних технологій і мультимедійних засобів досить ефективно вдається вирішити питання організації навчального процесу - надання доступу до навчальних ресурсів; інтерактивна взаємодія того, хто навчає, отим, хто навчається; зняття кредитних обмежень навчальних дисциплін, подання навчального матеріалу у формі електронних друкованих видань.

У проектуванні комп’ютерна орієнтованих програмно - педагогічних засобів реалізуються дві парадигми — парадигма гіперпереходів на основі структурно-логічних та міжпредметних зв'язків і парадигма експертної системи на основі психолога - дидактичних та причинно-наслідкових зв'язків.

Гіпертекстові та гіпермедіаметоди розраховані лише на текстове і графічне відображення інформації з їх звуковим, анімаційним і відеосупроводом, організацією контекстових зв'язків інтерактивної взаємодії. Гіпертекстова і гіпермедіапрограми надають учням максимальну свободу в пошуку навчальної інформації, що часто призводить до того, що останній губиться в безкінечних розгалуженнях, відволікається від головної мети випадковими посиланнями. А якщо враховувати ще й рекламну інтервенцію, яка існує в Інтернеті, то коефіцієнт корисної дії дистанційного навчального процесу може взагалі звестися нанівець.

На відміну від гіпертекстових і гіпермедіапідходів у архітектурній будові експертних навчальних систем є чіткий ієрархічний порядок логічного подання знань. Але при певних дидактичних перевагах навіть ця методика робить її надто залежною від рівня дидактичної майстерності та глибини володіння навчальним матеріалом методиста-викладач а.

Вивчення Інтернет орієнтованих експертних навчальних систем показує, що для них характерною є орієнтація педагогічної стратегії на подання правильних знань шляхом чіткої ієрархічної побудови логічних інформаційних зв'язків. Тобто експертні навчальні системи швидше за все видають правильне рішення, а не активізують того, хто навчається, на активний пошук інформації, яка б привела до прийняття правильного рішення. На сучасному етапі проектування для експертних навчальних систем особливо характерним є великий обсяг кропіткої роботи, яка займає багато часу, позбавляє можливості оперативного оновлення навчального матеріалу.

Виявлений недолік обох зазначених парадигм призвів до необхідності запровадження в дистанційне навчання такого функціонального елементу, як тьютор. Завданням тьютора є підтримка зворотного зв'язку з тими, хто дистанційно навчається, ведення з ним творчого діалогу, виховання культури роботи з інформацією, надання консультації та здійснення поточного контролю, виконання різнопланових творчих робіт, без яких не може йтися про справжній розвиток особистості як професіонала. У якості тьютора, як правило, виступає один із учасників розробки комплекту комп’ютерна орієнтованих методичних матеріалів за певним професійним напрямком. В такому разі можна гарантувати досить високий рівень виконання тьюторних функцій, а відповідно і якість навчання.

За такої взаємодії того, хто навчає, з тим, кого навчають, дистанційне навчання, за своєю формою є нічим іншим як заочним навчанням, в якому використовуються сучасні телекомунікаційні та комп'ютерні засоби.

Головною відмінністю дистанційної форми навчання є опосередкована взаємодія суб'єктів навчального процесу. Створення сприятливих умов такої опосередкованої взаємодії не може бути досягнуто за рахунок використання лише комп'ютерних організаційно-педагогічних і психолого - дидактичних технологій, що застосовуються у заочній формі навчання. Дистанційне навчання вимагає запровадження дидактичної моделі, побудованої на принципі єдності дидактичного і комп'ютерного програмування інформаційного навчального середовища. Саме дидактичне програмування з використанням лінійного, розгалуженого, адаптивного і особистісно - орієнтованого методів є основою організаційно-педагогічної і психолого - дидактичної об'єкт-суб'єктної взаємодії в дистанційному навчальному процесі.

Освіта — це процес і результат оволодіння систематизованими знаннями, вміннями і навичками, удосконалення здібностей і поведінки, досягнення соціальної зрілості та індивідуального зростання особистості [2]. Науковим підґрунтям освітнього процесу є педагогіка — теорія і практика виховання, навчання та управління навчальним процесом.

Починаючи з часів Давньої Греції педагогіка була складовою частиною філософської системи. Головною організаційною формою педагогічного процесу тих часів було індивідуальне навчання.

Ян Амос Коменський (1592-1670) — чеський мислитель-гуманіст і педагог, вперше заклав основи шкільної педагогічної системи. Обґрунтувавши основи дидактики як головної складової педагогіки, він дав наукове тлумачення першим її категоріям — принципам, змісту, меті, результату, методу, формі.

Йоганн Генріх Песталоцці (1746-1827) — швейцарський педагог-демократ, засновник теорії елементарного навчання, вперше об'єднав у один дидактичний принцип виховну, навчальну та розвиваючу функції педагогічного процесу.

Іоганн Фрідріх Гербарт (І776-1841) — німецький філософ, психолог, педагог, засновник педагогічної школи в Німеччині XIX ст., вперше дав наукове обґрунтування єдності чотирьох принципів дидактики — зрозумілості, асоціації, системності, навчального методу.

Основи наукової педагогіки, що базуються на принципах демократизації народної освіти, заклав російський педагог-демократ К. Д. Ушинський (1824-1871). Він вперше запропонував принципи відбору змісту навчального матеріалу на основі індивідуально орієнтованих методів розумового розвитку дитини.

Саме з ними іменами значною мірою пов'язане становлення класичної дидактики XIX століття.

Суттєвий внесок у розвиток педагогічної думки в Україні належить А. С. Макаренку і В. О. Сухомлинському. Талановитий педагог-практик А. С. Макаренко (1888-1939) вперше в педагогічній практиці реалізував перевиховання дітей - правопорушників на принципах поєднання навчання і виховання з трудовою діяльністю.

В. О. Сухомлинський (1918-1970) у своїх теоретико - методологічних дослідженнях зосередив увагу на проблемі виховання соціально значущої особистості та науково обґрунтував один із провідних принципів сучасної дидактики - єдності навчальної, розвиваючої та виховної функцій.

Подальший розвиток дидактики, як і будь-якої науки, пов'язаний з динамікою соціально-економічних, індустріально-технологічних ї матеріально-технічних перетворень. Саме в цих умовах особливо важливим є визначення стратегічних напрямів наукового пошуку - балансу групового та індивідуального навчання. Очевидною стає тенденція зменшення навантаження на очну форму освіти і зростання ролі більш сучасної дистанційної освіти. Тому на нинішньому етапі розвитку дидактичної науки, дослідження її об'єкта і предмета проходять через дистанційну освіту.

Починаючи з середини XX століття дистанційна освіта стає соціально затребуваною формою надання освітніх послуг широкими верствами населення. Дистанційна освіта виходить за межі одного навчального закладу, розгортається в глобальну всесвітню систему як організаційно-педагогічний процес опосередкованої суб'єкт-об'єктної взаємодії тих, хто надає освітні послуги, з користувачами цих послуг у створеному інформаційному навчальному середовищі, з метою досягнення та підтвердження тими, хто навчається, відповідного цензу освіченості як основи їх майбутньої творчої і трудової діяльності.

В цих умовах дуже важливо мати якщо не єдині стандарти надання освіти за дистанційною формою, то хоча б певні стандартизуючи правила. Дидактика повинна перейти в активну фазу наукового обґрунтування та систематизації фундаментальних і прикладних аспектів дистанційної освіти, надання нових наукових знань викладачам та педагогам, що задіяні у реалізації завдань цієї сучасної форми освіти.

В сучасних умовах задоволення попиту усіх бажаючих отримати освіту за традиційними формами навчання (денною, вечірньою, заочною та екстернатом) стає надто проблематичним як в організаційному плані, так і в навчально - методичному, матеріально-технічному, фінансовому та соціально-побутовому.

Розглянемо освіту як процес набуття соціально значущих, правил поведінки та професійної діяльності в її трансформаційному розвитку під впливом сучасних інформаційна - технологічних перетворень. Під впливом широкого розповсюдження в освіті інформаційних технологій спостерігається хаотична інтеграція традиційних і нетрадиційних форм навчання. Поруч із загальноприйнятими назвами «очна», «заочна», «вечірня», «екстернат» вживаються такі поняття, як «очно-заочне», «очно-дистанційне», «заочно-дистанційне навчання» [8]. Така ситуація спонукає багатьох вчених педагогічної галузі до об'єктивної необхідності виокремлення форм освіти як нових понять в педагогіці [6,10].

На початковій стадії еволюційного процесу в освіті, що припадає на 80-ті роки XX століття, найрозповсюдженішим визначенням дистанційної освіти була наявність класичних суб'єктів освітнього процесу — того, хто вчить, і того, хто вчиться, та обмін між ними інформацією за допомогою телекомунікаційних засобів зв'язку. Той, хто вчиться, виступає в ролі одержувача певного інформаційного змісту та системи завдань для оволодіння ним. Виконані завдання як результат самостійної роботи пересилаються педагогу, який оцінює якість і рівень оволодіння матеріалом. В цій системі знання виступають як трансльована інформація. Водночас той, хто навчається, не набуває особистого досвіду і його діяльність щодо конструювання знань практично ніким не організовується. В цьому стані навчання не могло виступати аналогом заочного й екстернату, проте відрізнялося від них. Це спонукало до вживання понять «віртуальна освіта» та «дистанційна освіта» як форми освіти (А. В. Хуторський, А. І. Кузьмінський) [6,10].

Р

Освіта — процес підготовки людини до життя і праці

озглядаючи форму як чинник зовнішньої характеристики змісту стосовно внутрішніх процесів суб'єкт-об'єктної взаємодії тих, хто вчить, з тими, хто навчається, можна виокремити дві форми освіти — очну і дистанційну (див. рис.1).



Дистанційна



Очна



Ф

Екстернат

ОРМИ

Вечірня



Заочна



Денна



Дистанційна



Рис. 1. Форми освіти і навчання

Очна освіта — це цілісний і планомірно організований у навчальному закладі організаційно-педагогічний процес спільної двосторонньої навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається з тими, хто безпосередньо їх навчає, з метою досягнення та підтвердження першими відповідного цензу освіченості та професійної готовності.

Дистанційна освіта — це організаційно-педагогічний процес, відмінністю якого є опосередкована взаємодія тих, хто надає освітні послуги, з користувачами цих послуг у створеному навчальним закладом інформаційному навчальному середовищі з метою досягнення та підтвердження тими, хто навчається, відповідного цензу освіченості, яка на майбутнє стане основою їх творчої та трудової діяльності.

Для очної освіти характерним є жорсткий регламент навчального процесу, в основі якого закладено заданий перелік навчальних дисциплін, жорстке кредитування навчального часу, обмежені можливості індивідуалізації навчальних планів і програм.

Для дистанційної освіти як науковці, так і педагоги-практики відзначають притаманні їй особливості, до яких відносяться: гнучкість, модульність, паралельність, віддаленість, асинхронність, масштабність, рентабельність, об'ємність наочних матеріалів (див. мал. 2) [7].

Гнучкість

Оперативність



Модульність

Паралельність

Асинхронність

Рентабельність



Об'ємна наочність



Мал. 2. Ознаки дистанційного навчання

Гнучкість. Ті, хто навчається, в основному, не відвідують регулярних занять: лекцій, семінарів та ін. Кожен може вчитися стільки, скільки йому особисто необхідно для оволодіння навчальним матеріалом.

Модульність. В основу навчальної програми закладається модульний принцип. Реалізація цього принципу дає можливість із набору незалежних навчальних курсів формувати навчальний план, який відповідає індивідуальним або груповим потребам.

Паралельність. Навчання може проводитися без відриву від професійної діяльності.

Віддаленість. Відстань від навчального закладу до того, хто навчається, не є перешкодою для ефективного оволодіння навчальним матеріалом.

Асинхронність. Ця особливість дає можливість проводити навчальний процес незалежно від часу, за сприятливим для кожного розкладом і темпом. Тобто - не одночасно для всіх.

Масштабність. Ця особливість характеризується тим, що кількість таких, кого навчають, чисельно не обмежується. Воші мають необмежений доступ до навчальної інформації, можуть спілкуватися не тільки з викладачем, але й між собою.

Рентабельність. Ця особливість характеризує показники економічної ефективності навчального процесу.

Об'ємність наочних матеріалів. Для дистанційного навчання характерним є використання 3-D- графіки, 3-D - звуку, анімації і відео.

Дидактична оперативність. Суть цієї особливості полягає в оперативній взаємодії того, хто навчається, з тим, хто навчає, чим забезпечується високий рівень систематичності навчального процесу.

Розкриті вище властивості роблять дистанційне навчання головною формою дистанційної освіти, яка базується на використанні широкого спектру класичних та інноваційних педагогічних, інформаційних, телекомунікаційних технологій і технічних засобів, які створюють умови для вільного вибору навчальних дисциплін тих, хто навчається, відповідно до державних освітньо-кваліфікаційних стандартів, неопосередкованого діалогового спілкування з викладачем, незалежно від розташування того, хто навчається, як у просторі, так і часі.

Дистанційна освіта реалізується через притаманні їй комп'ютерно - орієнтовані педагогічні технології. На цьому етапі її розвитку головними з них є:

1. Кейс-технології, що являють собою пакет підручників, навчальних посібників, навчально-методичних комплексів, збірників задач, робочих зошитів та ін. Ці матеріали, як правило, можуть бути віддруковані на папері, супроводжуватись аудіо-та відеоматеріалами, комп'ютерними навчальними програмно-педагогічними засобами на магнітних і лазерних носіях.

Первинною при застосуванні кейс-технології є тестова експертиза того, хто навчається. За результатами тестування визначається зміст та обсяг матеріалів, якими формується навчальний портфель (кейс), послідовність, порядок і форми проведення поточного, тематичного і заключного контролю.

2. Технологія кореспондентського навчання у дидактичному плані практично не відрізняється від кейс-технології. її відмінністю є лише форма доставки пакету навчальних матеріалів з використанням послуг поштового зв'язку. Звідси — формування пакету навчально-методичних матеріалів здійснюється помодульно. Відповідно і звітність здійснюється також за таким принципом. Завершальний звіт проводиться у формі очних іспитів і заліків.

3. Технологія мережевого навчання базується на максимальному використанні можливостей інформаційно-телекомунікаційних технологій. Основу дидактичного забезпечення мережевого навчання складають електронні підручники та електронні навчально-методичні комплекси. Використовуючи сучасні телекомунікаційні засоби зв'язку, той, хто навчається, отримує можливість дистанційного доступу і користування усіма комп'ютерно - орієнтованими інформаційно - навчальними ресурсами навчального закладу. Той, хто навчається самостійно, організовує своє навчання керуючись навчальними планами, програми та графіком навчального процесу відповідного закладу.

На відміну від класичної освіти, в дистанційній освіті використовуються окрім комп'ютерно - орієнтованих педагогічних технологій і інформаційно-комунікаційні технології. Інформаційно-комунікаційні технології — це сукупність засобів, способів, методів збору, обробки, збереження, передачі та використання інформації для створення умов виникнення і розвитку процесів навчально-інформаційної взаємодії між тим, хто вчить, і тим, хто вчиться, з метою отримання заданих педагогічних результатів.

За характером доступу розрізняють три групи інформаційно-комунікаційних технологій: одноосібного користування, мережеві та багатоосібного користування.

Інформаційно-комунікаційні технологи одноосібного користування обмежуються навчальною роботою того, хто навчається, на одному комп’ютерна обладнаному робочому місці незалежно від того, хто вчить, та від інших, хто вчиться. Перевагою технології одноосібного користування є можливість багаторазового «прогону» навчального матеріалу, формування особистісно - орієнтованого інформаційно-навчального середовища, організація індивідуальних тренувань з метою формування стійких вмінь і навичок.

Мережеві інформаційно-комунікаційні технології використовуються у складі локальної мережі комп'ютерного класу та Інтернет - мережі навчального закладу в цілому. В рамках цієї технології ті, хто навчаються, і ті, що вчать, знаходяться в єдиному інформаційно-навчальному середовищі. При цьому забезпечується взаємодія тих, хто вчиться, з тим, хто вчить, а також тих, хто вчиться, між собою.

Інформаційно - комунікаційна технологія багатоосібного користування забезпечує віддалений доступ до інформаційно-навчальних ресурсів через мережу Інтернет, ця технологія дозволяє мати доступ практично до необмеженої кількості інформаційно-навчальних баз навчальних закладів, самостійно інтегрувати навчальну інформацію за власною навчальною стратегією, вибирати кращі як за зовнішнім оформленням, так і за дидактичною досконалістю інформаційно-навчальні матеріали. При цьому ті, хто навчається, залишаються незалежними від навчального процесу того навчального закладу, до якого звернулися за інформацією. Значною перевагою цієї технології для тих, хто навчається, є незалежність організації індивідуального процесу дистанційного навчання від місця і часу його проведення.

Реалізація інформаційно-комунікаційних технологій вимагає застосування відповідних технічних і програмних засобів організації навчального процесу та навчання. До групи технічних засобів належать персональні комп'ютери, сканери, цифрові фото- і відеокамери, відеомагнітофони, телевізори, проектори, інтерактивні дошки.

Формування інформаційно-навчального середовища дистанційної освіти здійснюється за допомогою різноманітних мультимедійних засобів. Мультимедіа — це комп'ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об'єднувати в одній програмно-технічній системі графіку, звук, відео, виконувати гіперпереходи, формувати відео- та анімаційні фрагменти, створювати графічні звукові ефекти на площині і в об'ємі.

Створена за допомогою мультимедійних засобів комп'ютерно - орієнтована навчальна інформація розміщується на освітніх сайтах і порталах.

Для освітніх сайтів і порталів характерним є:

• великі обсяги навчальної інформації, що обробляється комп'ютерними комплексами і накладає на них особливі і збільшені вимоги;

• значно більша частка інформаційного ресурсу, створеного мультимедійними засобами;

• орієнтація на користувачів різних соціальних розшарувань, вікових груп, інтересів і здібностей.

Спираючись на викладене та визначення провідних вчених [6,9,10], цілком правомірно стверджувати, що дистанційна освіта є особливою досконалою формою, яка поєднує елементи заочного, дистанційного навчання та екстернату з притаманними для них компонентами опосередкованої суб'єкт-об'єктної взаємодії того, хто надає освітні послуги, з тим, хто користується цими послугами. При цьому дистанційну форму навчання слід віднести до головної.

Система освіти України перебуває на етапі створення національної системи-дистанційної освіти. Цей етап характеризується ухваленням відповідних документів. На рівні Верховної Ради — Законів України: «Про Концепцію Національної програми інформатизації» та «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки». На рівні Кабінету Міністрів — Постанови від 23 вересня 2003 року № 1494 «Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки» та Постанови від 7 грудня 2005 року № 1153 «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки». На рівні Міністерства освіти і науки України — Концепція розвитку системи дистанційного навчання в України та Положення про дистанційне навчання.

Не дивлячись на прийняття вагомих державних документів, більшість навчальних закладів вирішують що проблему самотужки, створюючи власні центри дистанційного навчання, розробляють та впроваджують свої підходи до такої форми освіти.

Про повне впровадження дистанційної освіти в Україні можна говорити лише тоді, коли результатом виконання усіх державних програм комп'ютеризації та інформатизації стане охоплення дистанційною формою освіти усіх навчальних закладів па основі формування національного інформаційно-навчального середо» вища» інтегрованого у світовий освітній простір.

Найактивніше процес впровадження дистанційної освіти відбувається у вищих навчальних закладах України. Заклади середньої освіти в певній мірі комп'ютеризовані завдяки державним програмам, проте інформаційно-навчальне середовище залишається не наповненим. Не охоплені програмами комп'ютеризації дошкільні та позашкільні заклади освіти.

Але комп'ютерно - орієнтована продукція для дітей цього віку у вигляді комп'ютерних ігор розповсюджується досить швидко і широкомасштабно.

Таким чином, розгортання дистанційної освіти є необхідною умовою, яку слід розглядати в контексті структурно-логічно взаємопов'язаних по вертикалі організаційних елементів дистанційного навчання. Виявлення цих організаційних елементів доречно провести на досвіді впровадження дистанційного навчання в Російській Федерації [9].

Дистанційна освіта в Росії сьогодні охоплює такі освітні рівні:

• початкову професійну підготовку;

• середню спеціальну освіту;

• вищу освіту на кваліфікаційно-освітньому рівні «бакалавр»;

• вищу освіту на кваліфікацій но-освітньому рівні «спеціаліст»;

• професійну підготовку та перепідготовку для осіб, що мають вишу освіту;

• різноманітні курси підготовки персоналу для різних органі зацій (корпоративне навчання).

Особливістю організації дистанційного навчання в Московському державному університеті економіки, статистики та інформатики (МДУБСІ) є використання технології E - learning. E - learning — це електронна форма надання освітніх послуг через мережу Інтернет або Інтранет з використанням «кейс - технології» та мережевої технології двох типів «Модель КТ» і «Модель СО»]. Для цього в університеті створено Науково-дослідний інститут управління знаннями, мультимедійну лабораторію та Центр проектування контенту.

E - learning в МДУЕСІ використовується в усіх формах навчання: в якості основної технології надання освітніх послуг студентам заочного відділення та магістерських програм, а також як технологія підтримки студентів очного і вечірнього відділень.

Організаційно E - learning в МДУЕСІ виглядає наступним чином:

• студенти і викладачі мають реєстраційні реквізити доступу до системи електронного навчання та отримують особисту поштову скриньку на сервері МДУЕСІ;

• у системі електронного навчання студентам надається доступ до електронних навчальних курсів за змістом дисциплін, що ними вивчаються;

• до кожної дисципліни обов'язково розробляється комплект проміжних (з кожної теми) тестів та підсумкові тести за розділами і дисципліною в цілому;

• на кожен тиждень складається графік трансляції лекцій, що проводяться в аудиторіях університету;

• з кожної навчальної дисципліни студент отримує друковану копію електронного навчального посібника та методичні рекомендації щодо їх вивчення.

Після завершення курсового навчання студент складає іспит з оформленням екзаменаційного листа.

Особливістю організації дистанційного навчання у Міжнародному інституті менеджменту «ЛІНК» є використання навчальних методик Відкритого університету Великобританії. Навчальний процес починається з презентації, під час якої студент отримує «кейс» з навчальними матеріалами і проводиться заняття з вступу до курсу. Навчально-методичні матеріали являють собою комплект спеціально розроблених робочих зошитів для самостійної роботи із рекомендованою літературою, керівництво з курсу, план курсу, буклет завдань. До навчального комплекту входять аудіо- і відеоматеріали. Один раз на місяць проводяться тьюторади. На тьюторіадах широко використовуються ділові ігри, трупові дискусії. Контроль якості виконання контрольних завдань здійснюється у формі моніторингу. В кінці кожного курсу проводяться дводенні виїзні школи, під час яких студенти мають можливість упорядкувати свої знання, обмінятися досвідом і встановити ділові зв'язки. Вивчення курсу завершується складанням тригодинного іспиту з отриманнях курсового сертифікату.

В основу організації дистанційного навчання у Сучасному гуманітарному університеті покладено самостійну роботу студентів з навчальних предметів, що поділяються на так звані юніти, які є фрагментами підручників, статей, монографій відповідно до теми навчальної дисципліни. Навчальний матеріал юнітів будується за гіпертекстовою схемою і підкріплюється відеоматеріалами. Студенти виконують контрольні і тестові завдання. Після кожного юніта студенти беруть участь у діловій грі або «круглих столах».

На тьюторів, покладаються інші функції, ніж у очній формі навчання. Вони проводять ознайомчі лекції з найважливіших питань навчального курсу, семінари у формі «круглого столу» та практичні заняття у формі ділової гри, консультують і допомагають в оволодінні навчальною інформацією, своєчасно вказують на допущені помилки лід час опанування навчального матеріалу.

Організація дистанційного навчання у Європейській школі, кореспондентського навчання (ЄШКО) — найпростіша і має характер заочної форми навчання. Студенти отримують методичні матеріали у вигляді журналів. В журналах подаються дидактичні матеріали, до складу яких входять інструкції, навчальні матеріали, контрольні завдання, а також комплект аудіокасет. За кожних студентом у Центрі закріплюється тьютор. Виконавши завдання, студент поштою відправляє журнали тьютору. Після завершення навчання студент отримує відповідне свідоцтво.

Особливістю організації дистанційного навчання у Міжнародному інституті права є те, що воно складається з окремих компонентів:

  • лекційний курс;

  • самостійна дослідно-пошукова робота студента, організована шляхом використання спеціалізованих навчально-методичних матеріалів у вигляді проблемно-тематичних курсів та практичних завдань;

  • консультаційний курс;

  • тьюторський практикум.

Попередня атестація студента здійснюється шляхом проведення самостійної письмової роботи, підсумкова атестація — у формі іспиту, заліку та захисту кваліфікаційної роботи. Організація дистанційного навчання передбачає послідовне проведення установчих сесій, самостійної роботи та екзаменаційної сесії. На установчі та екзаменаційні сесії виїжджають викладачі Центру дистанційного навчання і здійснюють введення студентів у курси, начитують лекції, консультують, проводять практичні заняття та надають рекомендації щодо роботи з навчальними матеріалами і документами. У міжсесійний період епізодично організовуються аудіоконференції.

У Центрі дистанційного навчання «Істина» (Електронний університет центру інформатизації, соціальних, технологічних досліджень та науковознавчого аналізу) навчальний процес у частині дидактики будується відповідно до концепції О. І. Рокитова, а в частині організації — на «навчальному брокерстві». Центр «Істина» є опосередкованим навчальним закладом і виступає лише ініціатором навчання та ресурсною структурою декількох навчальних закладів, що зацікавлені у організації дистанційного навчання на своїй базі. Навчальні курси розробляються у рамках проекту «Нові інформаційно-освітні технології» із залученням висококваліфікованого педагогічного складу різних навчальних закладів. У взаємодії з відповідними навчальними закладами Центр розробляє електронні факультативні курси та окремі навчальні дисципліни. Безпосередній дистанційний процес навчальний заклад організовує на своїй базі. Навчальна інформація, що може включати до 10 навчальних дисциплін, розміщується на CD-ROM і розрахована на річний термін вивчення. Навчальна інформація включає в себе структуровані лекції, тести, словники, довідники, екзаменаційні питання, контрольні та курсові роботи, а також автоматизовану пошуково-довідкову " систему. Навчальний процес забезпечується великою кількістю навчальних матеріалів," виконаних на папері. «Електронні дисципліни» доповнюються узагальнюючими альбомами схем.

Оригінальною є система дистанційного навчання російського акціонерного товариства «Газпром» [4]. Це приклад корпоративного професійного навчання, призначеного для підвищення кваліфікації керівників, спеціалістів, техніків і кваліфікованих робітників без відриву від виробництва.

Інформаційно-навчальними засобами дистанційного навчання є пакети («кейси») навчальних матеріалів, укладених за методикою Оксфордського університету. Доставка «кейсів» здійснюється за корпоративною системою зв'язку, яка, використовуючи супутникове телебачення, об'єднує комп'ютерні класи та робочі місця керівників корпорації. У визначений термін і той, хто навчається, повинен вивчити певний модуль і виконати 2-4 контрольних роботи. Після обробки звітних матеріалів у Центрі тому, хто навчається, надається консультація або додаткові навчальні матеріали. В кінці навчального курсу пропонуються випускні контрольні завдання і видається відповідного рівня свідоцтво. На період навчання за кожним з тих, хто навчається, закріплюється консультант із числа досвідчених спеціалістів.

Позашкільною і достатньо ефективною є організація та методичне забезпечення дистанційного навчання старшокласників загальноосвітньої школи та незайнятого населення, яке здійснюється за програмою «Організація роботи в галузі підготовки кадрів для ринкової економіки». Навчання здійснюється через систему теле- і радіоуніверситетів та навчальних проектів. Програма розрахована на 98 годин. Організація дистанційного навчання складається з 4-х етапів:

• лекції з використанням радіо і телебачення (із витрачанням часу 30 %);

• самопідготовка з використанням рекомендованої навчальної літератури і проведенням консультацій (із витрачанням часу 50%);

• написання двох контрольних робіт та дипломної роботи (із витрачанням часу 15 %);

• моніторинг навчального процесу шляхом проведення письмових контрольних робіт та тестування (із витрачанням часу 5 %).

Після завершення навчання видається відповідний сертифікат.

Аналіз локальних систем дистанційного навчання вищезазначених закладів дав змогу виявити наступні структурно-організаційні елементи (див. мал. 3).

Адміністративно - управлінська

Інформаційно - аналітична



Дидактична

Матеріально - технічна



Наукових досліджень

Маркетингу



Безпеки і зв’язку

Міжнародних зв’язків



Мал. 3. Організаційно-структурні елементи дистанційного навчання

Адміністративно-управлінський підсистема - це підрозділ, через який здійснюється адміністрування і координація діяльності всіх учасників навчального процесу. Крім цього, для загальноосвітніх навчальних закладів, що практикують дистанційне навчання, виникає необхідність у взаємодії з батьками учнів, адміністраціями інших закладів та установ. Адміністративно-управлінська підсистема також повинна здійснювати контроль дистанційного навчання та оцінку його якості.

Інформаційно-аналітична підсистема - це підрозділ, через який здійснюється оцінка стану інформаційного забезпечення дистанційного навчального процесу та здійснюється інформаційне забезпечення тих, хто дистанційно хоче набути професію чи підвищити кваліфікацію. Базовою основою інформаційного забезпечення є каталогізована і структурована бібліотечна інформація.

Складовими дидактичної підсистеми є: мета, зміст, об'єкти і суб'єкти навчання, методи, форми і засоби навчання.

Мета в цій дидактичній підсистемі має ієрархічну структуру. Приміром, мета навчальної дисципліни постає як один із елементів мети підготовки спеціаліста. В свою чергую мета вивчення кожної теми є елементом системи цілей, підпорядкованих головній меті навчальної дисципліни. Аналогічно і мета кожного навчального питання спрямована на досягнення мети відповідної теми. Мета - це початок дидактичного програмування, яким закладається рівень знань, вмінь і навичок, яких необхідно досягти в результаті навчання.

Зміст навчання - це дозована навчальна інформація, що складає основу досягнення мети.

Ті, хто вчать,- це різні категорії педагогічного складу: викладачі, вчителі, методисти, лаборанти, інші, головним змістом діяльності яких є розробка комп'ютерно орієнтованих, професійно орієнтованих і особистістю орієнтованих дидактичних матеріалів, через які реалізується головна функція дистанційного навчання.

Ті, хто вчиться,- це всі категорії користувачів освітніх послуг, головним змістом діяльності яких є самостійна робота з дистанційно наданим дидактичним матеріалом у зручному і технічно обладнаному місці.

Методи дистанційного навчання - це мистецька складова педагогічної діяльності тих, хто розробляє комп'ютерно орієнтовані, професійно орієнтовані і особистісно - орієнтовані дидактичні матеріали. Як і в традиційному навчанні, в дистанційному використовуються п'ять загальнодидактичних методів: інформаційно-рецептивний, репродуктивний, проблемного подання навчальної інформації, евристичний та дослідницький.

Форми навчальних занять дещо видозмінюються у зв'язку з особливостями організації та проведення дистанційного навчання. Лекції та семінари можуть бути проведені як в реальному, так і в дискретно розподіленому часі фронтально та індивідуально. Організація комп'ютерних конференцій може бути у формі обміну текстовими, графічними і відеоматеріалами у режимі on-line (чат) і off-line (телеконференція, форум). Консультації в дистанційному навчанні надаються тим, хто навчається, як індивідуально, так і в складі групи. Лабораторні заняття здійснюються з організацією віддаленого доступу до реальних та віртуальних лабораторій. Самостійна робота тих, хто навчається за дистанційною формою, є основною, яка в свою чергу може бути індивідуальною та груповою.

Засоби навчання, що використовуються в дистанційній формі навчання,— це книги на електронних носіях, мережеві навчальні матеріали, комп'ютерні системи навчання, аудіо-, відеонавчальні матеріали, дистанційні лабораторні практикуми, бази даних і бази знань з віддаленим доступом, електронні бібліотеки і т. ін.

Матеріально-технічна підсистема — це спеціально обладнані аудиторії і допоміжні приміщення, комп'ютерно обладнані навчальні і робочі місця, програмно-інструментальні засоби формування інформаційно - навчального середовища, організації та проведення навчального процесу, інженерно-технічний склад обслуговування програмно-технічних засобів.

Підсистема наукових досліджень — це підрозділ з відповідним матеріально-технічним, програмним та інформаційним забезпеченням, який дає можливість здійснювати аналіз та узагальнення досвіду вітчизняних і зарубіжних шкіл дистанційного професійного навчання, розробки та впровадження власних психолого - педагогічних і технологічних підходів до організації та проведення дистанційного професійно орієнтованого навчання, забезпечення наукових досліджень та формування власного науково-педагогічного потенціалу.

Маркетингова підсистема — це структурний підрозділ управління пропозиціями навчального закладу, орієнтованого на вимоги ринку праці, з активним формуванням попиту на прогресивні освітні послуги із забезпеченням працевлаштування підготовлених фахівців.

В умовах зростаючої конкурентної активності на ринку освітніх послуг наявність маркетингової підсистеми та її ефективне функціонування має велике значення для досягнення вагомих результатів дистанційного навчання. Маркетингова підсистема повинна виконувати такі основні функції:

• аналіз ринку праці з метою вивчення параметрів попиту та визначення цільового сегмента користувачів освітньої продукції;

• конкурентного аналізу діючого ринку освітніх структур з метою оптимального позиціювання власного проекту;

• розробки та реалізації заходів маркетингу навчального закладу;

• формування асортименту пропозицій освітньої продукції, що оптимально відповідає потребам ринку та наявним у закладі ресурсам;

• маркетингове ціноутворення;

• створення системи взаємодії з клієнтом і працевлаштування; спеціаліста після завершення навчання;

• проведення заходів формування попиту та стимулювання збуту освітньої продукції, формування громадської думки (РК) і реклама.

Таким чином, маркетингова підсистема повинна виконувати два основних завдання: оптимального забезпечення навчального закладу якісним контингентом споживачів освітніх послуг та надання рекомендацій роботодавцям щодо працевлаштування підготовлених спеціалістів.

Підсистема міжнародних зв'язків — це підрозділ, на який покладається організація надання освітніх послуг закордонним користувачам, встановлення партнерських контактів в галузі освіти і науки, розробка спільних інтегрованих планів і програм, визначення змісту підготовки та реалізація схеми «подвійного диплому», організація взаємообміну споживачами освітніх послуг при організації та проведенні стажування і практики.

Підсистема безпеки і зв'язку — це підрозділ, на який покладається розробка та реалізація програмно - технічних заходів забезпечення захисту від несанкціонованого доступу до навчальної інформації, спеціальних і прикладних програм проектування інформаційно-навчального середовища та управління дистанційним навчальним процесом. На цей підрозділ покладається контроль за збереженням авторських прав та прав інтелектуальної власності. Цей підрозділ підтримує необхідний рівень зв'язку як всередині системи, так і зовні.

Вищезазначені організаційні підсистеми дистанційного навчання реалізуються через шість дидактичних моделей [9].

Модель 1. Навчання у формі екстернату. Навчання за цією формою не передбачає відвідування будь-яких занять, що проводяться у навчальному закладі. Навчання регламентується лише навчальними програмами. Тому тим, хто навчається за цією формою, доводяться до відома екзаменаційні вимоги.

Модель 2. Дистанційне навчання на базі одного навчального закладу. Основою організації цієї моделі є забезпечення дистанційного навчального процесу навчальними заходами, що передбачені очною формою з різницею в тому, що надаються вони з використанням сучасних інформаційно-телекомунікаційних засобів. Наприклад, з використанням цих засобів створюється віртуальний навчальний заклад.

Модель 3. Дистанційне навчання здійснюється у співпраці декількох навчальних закладів. Головним принципом співпраці декількох навчальних закладів є об'єднання зусиль у розробці високоякісних комп'ютерно орієнтованих навчальних програм і навчально-методичних матеріалів певного змісту і спрямування підготовки, що відповідає вимогам державних освітньо-кваліфікаційних стандартів.

Модель 4. Корпоративні заклади дистанційної професійної підготовки. Такі заклади, як правило, створюються в рамках досить потужної виробничої корпорації. Такі корпорації в своїй структурі створюють адміністративно-навчальний орган, який залучає до формування професійно орієнтованого інформаційно-навчального середовища провідних педагогів, учених спеціалістів програмно-технологічного профілю і дизайну. Організація і зміст дистанційного навчального процесу в таких корпоративних об'єднаннях не завжди відповідає вимогам державних освітньо-кваліфікаційних стандартів, проте відповідає корпоративним вимогам професійної підготовки. Тому формальним Документом визнання такого професійного навчання, як правило, є сертифікат.

Модель 5. Автономні навчальні системи. Такі системи створюються у формі окремих телевізійних або радіо просвітницьких проектів. Метою таких проектів є формування загальних знань за тим чи іншим напрямом. Тому в таких системах навчально-просвітницька інформація не формується відповідно до вимог державних освітньо-кваліфікаційних стандартів і відповідно до навчальних планів і програм. Передача змісту здійснюється засобами радіо і телебачення.

Модель 6. Неформальні освітні формування дистанційного навчання. Такі формування не мають офіційних освітніх ліцензій і організованого навчального процесу. Як правило, це комерційні або благодійні структури. Головним змістом їх діяльності є виготовлення комп'ютерно орієнтованих педагогічних засобів, проведення їх ліцензування, розміщення на власних освітніх сайтах і порталах та розповсюдження через торговельну мережу в паперовому й електронному форматі.

Підсумовуючи викладене зазначимо, що дистанційна освіта по вертикалі повинна мати чітку ієрархію, структура якої мусить визначатися законодавчою та нормативною базою освіти в державі. Зміст дистанційної освіти відповідно до чинного законодавства України повинен орієнтуватися на наступні рівні освіти: дошкільна, позашкільна, середня початкова, базова і повна, професійно-технічна кваліфікованого робітника і молодшого спеціаліста, вища бакалаврська і магістерська.

В контексті горизонтальної і вертикальної інтеграції моделей дистанційної освіти можна прогнозувати появу сьомої моделі дистанційної освіти. Особливістю такої моделі буде віртуальний характер її структури, змісту, цілеспрямування, форм і методів організації, а реалізація і досягнення кінцевого результату відповідатимуть лише"вимогам освітньо-кваліфікаційних стандартів. В такій моделі частка очної форми становитиме незначний відсоток і призначатиметься лише для формування тих вмінь і навичок, які не можуть бути сформовані з використанням комп'ютерно орієнтованих педагогічних технологій.

Література.

  1. Агеев В. Н. Электронные учебники и автоматизированные обучающие системы [Текст] : лекция-доклад / РАН; Институт проблем информати­ки; Российской академии естественных наук; Институт фундаменталь­ной и прикладной информатики / Н. А. Селезнева (общ. ред.). — М. Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов. — 2001. — С. 31-38.

  2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник [Текст] - К.: Либідь, 1997.

  3. Гурєвич Р. С. Інформаційно-телекомунікаційні технології в навчаль­ному процесі та наукових дослідженнях [Текст] : навч. посіб. для студ. пед. ВНЗ і слухачів ін-т. післядипломної пед. освіти / Р. С. Гурєвич М. Ю. Академія. — Вінниця : ООО «Планер», 2005. — 366 с.

  4. Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельности [Текст] - М., 1988. Коваль, С. П. Дистанционное обучение в РАО «ГАЗПРОМ» [Электрон­ный ресурс] - Режим доступа: . html. — Название з домашней странички Интернета.

  5. Кузьминський А. І. Педагогіка вищої школи [Текст] : навч. посіб. — К.: Знання, 2005. — 486 с.

  6. КухаренкоВ.М. Дистанційне навчання: умови застосування. Дистан­ційний курс: навчальний посібник [Текст] : 3-є вид. / В. М. Кухаренко О. В., Рибалко Н. Г. Сиротенко; за ред. В. М. Кухаренка. — Харків : НТУ «ХПІ», Торсінг, 2002. — 320 с.

  7. Лернер И. Я. Дидактические основы методов обучения [Текст] — М. : Педагогика, 1981. — 185 с.

  8. Перспективы программированного обучения [Текст] / Под ред. А. В. Не­тушила.; пер. с англ. О. В. Бондина и Н. Т. Кобяковой. — М. п: Мир. 1966. — 247 с.

  9. СуховиенкоЕ.А. Электронный учебник и требование к нему[Электронный ресурс]- Режим доступа:

  10. Хуторской А. В. Современная дидактика [Текст] : учеб. для вузов — СПб. : Питер, 2001. — 544 с.

20



Скачать документ

Похожие документы:

  1. В. М., Пузь І. В. Дистанційне навчання як форма освіти сучасної людини

    Документ
    Відомим є той факт, що стабільність та благополуччя суспільства залежить від високого інтелектуального та творчого потенціалу людей, які його складають.
  2. Анотований перелік навчально-методичної літератури, що видана з грифом Міністерства освіти І науки України для поліпшення навчально-методичного забезпечення професійної діяльності вчителів

    Документ
    1. Інституційний розвиток та професійний розвиток персоналу закладу післядипломної педагогічної освіти. Клокар Н.І. Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів (м.
  3. Збірник нормативно – правових документів, які визначають та регулюють напрямки діяльності психологічної служби в системі освіти

    Закон
    Збірник місти в собі нормативно – правову документацію, яка необхідна для роботи працівників психологічної служби навчальних закладів: закони України, укази президента, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів, накази та листи
  4. Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки Вступ (3)

    Документ
    Національна стратегія визначає основні напрями, пріоритети, завдання і механізми реалізації державної політики в галузі освіти, кадрову і соціальну політику і складає основу для внесення змін і доповнень до чинного законодавства України,
  5. Пропонуємо для громадського обговорення Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки

    Документ
    Національна стратегія визначає основні напрями, пріоритети, завдання і механізми реалізації державної політики в галузі освіти, кадрову і соціальну політику і складає основу для внесення змін і доповнень до чинного законодавства України,

Другие похожие документы..