Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Отдел работы с налогоплательщиками направляет обзор сообщений, размещенных на официальном Интернет-сайте ФНС России () в рубрике «Новости»/Дата публи...полностью>>
'Документ'
Програма з курсу «психологія управління» відповідає навчальному плану підготовки магістрів напрямку підготовки: 0405 – психологія, спеціальності: 8……...полностью>>
'Программа'
Настоящая программа по литературе для 9 класса создана на основе федерального компонента государственного стандарта основного общего образования и пр...полностью>>
'Документ'
Если внимательно проследить за тем, как складывались судьбы главных героев, можно сказать: каждый из них пережил существенную эволюцию своих взглядов ...полностью>>

Львівський національний університет імені івана франка на правах рукопису

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

УДК - 341.11.061.1ЄС

ДОВГАНЬ ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ

ПРАВОВИЙ СТАТУС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ
В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, професор

Репецький Василь Миколайович

Львів – 2006

ЗМІСТ

ВСТУП 6

РОЗДІЛ 1

Загальна характеристика Європейського Парламенту в системі органів Європейського Союзу 13

    1. Становлення і розвиток Європейського Парламенту в інституційному механізмі ЄС 13

    2. Порядок формування та внутрішня структура Європейського Парламенту 27

    3. Правове положення Європейського Парламенту в системі органів та інститутів ЄС 46

РОЗДІЛ 2

Компетенція Європейського Парламенту в процесі прийняття рішень Європейського Союзу 58

    1. Правотворча функція Європейського Парламенту 58

      1. Процедура консультації 69

      2. Процедура співробітництва 76

      3. Процедура спільного прийняття рішень 79

      4. Процедура згоди 89

    1. Бюджетна функція Європейського Парламенту 96

    2. Контрольна функція Європейського Парламенту 111

РОЗДІЛ 3

Компетенція Європейського Парламенту в сфері зовнішньої політики Європейського Союзу 128

    1. Правові форми участі Європейського Парламенту в реалізації зовнішньої політики ЄС 128

    2. Роль Європейського Парламенту в процесі розширення Європейського

Союзу 138

    1. Правові основи міжпарламентського співробітництва між Україною та ЄС 147

ВИСНОВКИ 167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АСЕАН – Асоціація держав Південно-Східної Азії

ГАТТ – Генеральна угода з тарифів і торгівлі

Євратом – Європейське співтовариство з атомної енергії

Єврокомісія – Європейська Комісія

Європарламент – Європейський Парламент

Євросоюз – Європейський Союз

ЄЕС – Європейське економічне співтовариство

ЄЄА – Єдиний Європейський Акт

ЄОВС – Європейське об’єднання з вугілля і сталі

ЄС – Європейське співтовариство

ЄЦБ – Європейський центральний банк

КОРЕПЕР – Комітет постійних представників

КПС - Комітет з парламентського співробітництва між Україною та Європейським Співтовариством

МЕРКОСУР – Південноамериканський спільний ринок

НАФТА – Північноамериканська асоціація вільної торгівлі

НАТО – Організація Північноатлантичного Договору

ОБСЄ – Організація з безпеки і співробітництва в Європі

ООН – Організація об’єднаних націй

ПАРЄ – Парламентська асамблея Ради Європи

СЗППБ – Спільна зовнішня політика та політика безпеки

СНД – Співдружність незалежних держав

СОППКС – Співробітництво у сфері охорони порядку та правосуддя в кримінальних справах

СОТ – Світова організації торгівлі

США – Сполучені Штати Америки

УПС – Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами

ФРН – Федеративна Республіка Німеччина

ЦСЄ - Центральна та Східна Європи

OJ – Official Journal

TACIS – Програма технічної допомоги для країн СНД

ВСТУП

Актуальність теми дослідження

Особливості договірного механізму інтеграції, здійснюваної в Європейському Союзі (далі Євросоюз), дістали відображення в характерних рисах інституційного механізму цього об’єднання. За допомогою інститутів та органів Європейський Союз забезпечує досягнення поставлених цілей та реалізацію завдань в різних сферах суспільного життя. Разом органи утворюють цілісну систему або організаційний механізм, в якому кожний інститут Європейського Співтовариства (далі ЄС) має значення як окремо, також і в правовому зв’язку з іншими. Значного розвитку набули й правові форми регулювання інтеграційних процесів в Європейському Союзі, в його рамках відбувається активне формування власної системи правових норм. Тенденція до зближення правового статусу громадян держав-членів, значна частина прав і обов’язків в економічній і соціальній сферах визначається не національним, а наднаціональним правом ЄС, свідчить про встановлення безпосереднього і постійного правового зв’язку між громадянином і даною організацією, аналогічного тому, що існує між державою і громадянином. Даний зв’язок було інституціоналізовано в створенні суттєво нового органу ЄС – Європейського Парламенту та наданні прямого виборчого права громадянам Євросоюзу.

Зважаючи на те, що національні інтереси України безпосередньо пов’язані з поступовою інтеграцією до Європейського Союзу, одним із найважливіших інструментів для реалізації даного завдання є право ЄС. Необхідно особливо звернути увагу на тенденцію збільшення впливу права ЄС на правопорядок України у зв’язку з поглибленням процесу співробітництва (прийняття Плану Дій та Концепції Сусідства), розширення Європейського Союзу та вступу до нього в травні 2004 року безпосередніх країн-сусідів України. Тому дослідження інституційного механізму Євросоюзу, правового статусу Європейського Парламенту та участі в процесі прийняття рішень ЄС – становить актуальну проблему української правової науки в цілому.

Актуальність дослідження зумовлена й тим, що внаслідок розширення Європейського Союзу Україна безпосередньо межує з ним, що сприяє тіснішій співпраці з ЄС та державами-членами. У зв’язку з цим, важливим є аналіз інституційного механізму та процесу прийняття рішень в Євросоюзі, що дасть змогу визначити напрями проведення правової та адміністративної реформи в нашій державі та реалізувати нові інструменти співробітництва між Україною та ЄС. Велике практичне значення має Угода про партнерство і співробітництво та План дій між Україною та ЄС, успішна реалізація можливостей яких передбачає необхідність правового забезпечення, приведення законодавства у відповідність до норм та принципів Євросоюзу та перспективу європейської інтеграції нашої держави. Власне тому важливим є розвиток та поглиблення співробітництва України на рівні інститутів і органів ЄС, які відіграють провідну роль в керівництві та управлінні інтеграційними об’єднаннями.

Основний внесок у дослідження системи органів та інститутів ЄС та процесу прийняття рішень в Європейському Союзі зробили вчені та фахівці з держав-членів ЄС Гр. де Бурка, В. Вейденфельд, Л. Гормлі, А. Дешвуд, В.Кернз, Д. Ласок, А. Маршалек, Дж. Монкретьєн, Н. Ньюджент, А. Татам, В. Весельс, Т. Хартлі, О. Шмук, депутати Європейського Парламенту Р. Корбет, Ф. Якобс і М. Шеклтон.

У радянській науці слід виділити опубліковану в 1987 році монографію І.С. Крилової присвячену правовому статусу Європейського Парламенту, хоча після прийняття Маастрихтського, Амстердамського, Ніццького договорів та в перспективі Договору про Конституцію для Європи, постає необхідність актуалізації даного дослідження. Деякі аспекти розглядались у роботах російських вчених, зокрема В.В. Безбаха, Л.М. Ентіна, А.Я. Капустіна, С.Б. Кашкіна, В.К. Пучинського, Б.М. Топорніна. В українській юридичній науці дослідженню правової проблематики Європейського Союзу присвячені праці М.В. Буроменського, В.І. Євінтова, В.Н. Денисова, В.К. Забігайла, В.І. Муравйова, М.М. Микієвича, В.Ф. Опришка та Р.Б. Хорольського. Незважаючи на актуальність даної теми, на жаль, на даний час відсутній ґрунтовний аналіз процесу прийняття рішень в Європейському Союзі у вітчизняній юридичній літературі та постає необхідність комплексного дослідження правового статусу Європейського Парламенту в системі органів Європейського Союзу.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційна робота виконана в рамках планового дослідження кафедр міжнародного та європейського права Львівського національного університету імені Івана Франка „Міжнародно-правові аспекти входження України до світового та європейського співтовариства” (№ державної реєстрації 0102U003572). Тема дисертації пов’язана з дослідженнями права Європейського Союзу, які проводилися кафедрою європейського права та кафедрою міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка відповідно до проекту TEMPUS-TACIS CD_JEP 21174-2000 „Вивчення європейського права в університетах України”.

Мета і завдання дослідження

Метою даної роботи є аналіз місця та ролі Європейського Парламенту в системі органів Євросоюзу та ЄС шляхом визначення його правового статусу та напрямків реалізації компетенції, в тому числі в сфері зовнішньої політики Євросоюзу, а саме на прикладі Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС.

У рамках даної роботи були поставлені наступні завдання:

  • дослідити етапи становлення та розвитку Європейського Парламенту в контексті реформування Європейських Співтовариств та створення Європейського Союзу;

  • порівняти порядок формування та внутрішню структуру Європейського Парламенту з представницькими асамблеями міжнародних організацій та парламентами держав;

  • визначити правове положення Європейського Парламенту в системі органів та інститутів Європейського Союзу;

  • виявити особливості реалізації правотворчої функції Європейського Парламенту в процесі прийняття рішень ЄС;

  • проаналізувати роль Європейського Парламенту в затвердженні та нагляді за виконанням бюджету ЄС;

  • встановити механізми забезпечення парламентського контролю на рівні Європейських Співтовариств та Європейського Союзу;

  • розглянути правові форми участі Парламенту в здійсненні зовнішньої політики Євросоюзу та перспективи співробітництва з нашою державою з урахуванням стратегії та програми інтеграції України до Європейського Союзу та наслідків розширення ЄС.

Об’єктом дисертаційного дослідження є правові відносини, які виникають між Європейським Парламентом та іншими органами Європейського Союзу в контексті реалізації їх цілей та завдань.

Предметом дисертаційного дослідження є правовий статус Європейського Парламенту в системі органів та інститутів ЄС та його компетенція в процесі прийняття рішень в Європейському Союзі.

Методи дослідження

З метою досягнення наукової об’єктивності результатів дослідження автором використано комплекс методів дослідження, які застосовуються в сучасній правовій науці. В основу дисертаційного дослідження покладено наукові методи та принципи, властиві як загальній теорії права, так і науці міжнародного права з притаманними їй специфічними особливостями. Методологічну основу складають як філософсько-світоглядні, так і загальнонаукові (конкретно-соціологічні, статистичні та інші) та спеціально-юридичні (порівняльно-правові, структурний, формально-логічний метод, а також прийоми узагальнення юридичної практики). Так, історико-правовий метод пізнання, суть якого полягає у розгляді правових явищ в динаміці з моменту їх виникнення й до сучасного часу, було застосовано для аналізу становлення і розвитку правового статусу Європейського Парламенту починаючи від установчих Римських договорів 1957 року, далі через призму змін та доповнень, внесених Єдиним Європейським актом 1986 року, Маастрихтським і Амстердамським договорами відповідно 1992 і 1997 років, та напрямки реформування згідно з Ніццьким договором 2001 року та проектом Договору про Конституцію для Європи 2004 року. У ході застосування порівняльно-правового методу дослідження було виявлено як схожі, так і відмінні риси у способі формування та функціях Європарламенту як представницького законодавчого органу держави, так і міжпарламентського об’єднання або асамблеї міжнародної організації. Формально-юридичний метод слугував для проведення аналізу системи джерел права Європейського Союзу, держав-членів, країн-кандидатів та України, правозастосувальної та правотлумачної практики ЄС. При виробленні підходів щодо перспектив подальшого розвитку відносин України та ЄС автором використано метод прогнозування. У цілому, дослідження побудоване на принципі методологічного плюралізму, відповідно до якого при аналізі необхідно спиратися на цілий ряд наукових методів, а не віддавати виняткову перевагу одному якомусь методу.

Наукова новизна результатів дослідження

Ця дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням правового статусу Європейського Парламенту в системі органів ЄС та аналізом його участі в процесі прийняття рішень Європейського Союзу. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором було виявлено особливості реалізації правотворчої, бюджетної та контрольної функції Європейського Парламенту та визначено компетенцію в сфері зовнішньої політики на прикладі міжпарламентського співробітництва між Україною та ЄС.

Наукова новизна дисертації характеризується, зокрема, її основними положеннями, які виносяться на захист:

- поглиблення інтеграційних процесів в Європі змінило правовий статус Європейського Парламенту з органу міжпарламентського співробітництва держав – членів ЄС на представницький інститут парламентського типу Європейського Союзу;

- спосіб формування Європейського Парламенту шляхом загального прямого голосування громадян Європейського Союзу забезпечує безпосередній вплив населення на політику наддержавних органів ЄС.

- форми участі Європейського Парламенту в процесі прийняття рішень ЄС – консультація, співробітництво, спільне прийняття рішень та надання згоди, визначають розвиток від формально консультативних повноважень до становлення законодавчого органу на рівні Євросоюзу;

- компетенція Європейського Парламенту була розширена не лише за допомогою зміни установчих договорів Співтовариств і Союзу, а завдяки міжінституційним угодам, укладеним з іншими органами ЄС, та рішенням Суду ЄС;

- особливістю реалізації правотворчої функції Європейського Парламенту є погоджувальна процедура переговорів з Радою ЄС, що змінила підхід до процесу прийняття рішень в Європейському Союзі та створила так званий двопалатний законодавчий орган ЄС;

- роль Європейського Парламенту в прийнятті та нагляді за виконанням бюджету ЄС необхідно забезпечити затвердженням всіх статей бюджету без поділу на обов’язкові та необов’язкові видатки ЄС;

- характерною ознакою парламентського контролю в Європейському Союзі з розроблення та прийняття вторинного законодавства ЄС є діяльність спеціалізованих комітетів, яка полягає в обов’язковому врахуванні висновків Європейського Парламенту в імплементаційних актах Комісії та Ради ЄС;

- поглиблення міжпарламентського співробітництва між Україною та ЄС реалізується за допомогою створення спеціального комітету в Європейському Парламенті по зв’язках з Україною, що є початком виокремлення політики ЄС з спільного підходу до східних країн-сусідів.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і теоретичні положення можуть сприяти подальшому розвитку вітчизняної науки міжнародного та європейського права, а її результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень, пов’язаних із інтеграцією України до Європейського Союзу, а також в сфері вивчення права ЄС. Практичне значення роботи полягає в тому, що основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в діяльності державних органів, які займаються питаннями співробітництва з ЄС. Дослідження може також бути використане в рамках навчального процесу, що здійснюється у вищих навчальних закладах України юридичного профілю, при викладанні навчальних курсів „Міжнародне публічне право”, „Міжнародне економічне право”, „Право Європейського Союзу”. Висновки та положення дисертації вже використовувалися дисертантом у навчальному процесі з такої дисципліни як „Інституційне право ЄС”.

Апробація результатів дисертації

Основні положення і висновки дослідження обговорювались на Всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання” Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (18 травня 2005 року, тези опубліковано), звітній науковій конференції факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка (24 лютого 2004 року), 10-й щорічній науковій конференції „Дні науки Національного університету Києво-Могилянська Академія” (26 січня 2004 року), міжнародних наукових конференціях "Україна та ЄС: до нового виміру відносин" (11 березня 2005 року, Львів), „Європейське управління” (31 березня 2004 року, Київ), „Європейське право сьогодні: наука, освіта, практика” (21 березня 2003 року, Львів).

Публікації

Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 6 наукових публікаціях у фахових виданнях з юридичних наук.

Структура й обсяг дисертації

Згідно з метою, завданнями, предметом та логікою дослідження обрано структуру дисертації, що містить вступ, три розділи, які об’єднують 9 параграфів, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 197 сторінок, список використаних джерел викладений на 21 сторінці (обсяг – 302 джерела).

РОЗДІЛ 1

Загальна характеристика Європейського Парламенту в системі органів Європейського Союзу

    1. Становлення та розвиток Європейського Парламенту в інституційному механізмі ЄС

Особливості договірного механізму інтеграції, здійснюваної в Європейському Союзі, дістали відображення в характерних рисах інституційного механізму цього об’єднання. Система органів та інститутів ЄС, яка складається з Європейського Парламенту, Комісії, Ради, Суду та Рахункової палати має компетенцію набагато ширшу, ніж структурні підрозділи міжнародних організацій. Серед основних рис, які відрізняють Європейське Співтовариство від міжнародних організацій більшість науковців наголошують на системі органів та інститутів, та притримуються позиції, що процес прийняття рішень не одноголосно, а з допомогою спеціальних процедур є передумовою наддержавності [, с. 105].

Інституційний механізм Європейського Союзу та Співтовариств закріплено в установчих договорах, так в статті 3 Договору про Євросоюз зазначено, що Союз діє як єдина інституційна структура, що має забезпечувати узгодженість та безперервність діяльності, здійснюваної з метою досягнення його цілей, при дотриманні відповідного рівня інтеграції в Співтоваристві. У свою чергу інституційний механізм Європейського Співтовариства визначено у статті 7 Договору про ЄС з подальшим уточненням способу формування органів та форм взаємодії у тексті Договору. Поняття інституційно-правового механізму діяльності застосовують у праві міжнародних організацій для опису системи їх органів, повноважень і функцій органів та процедур прийняття рішень [, c. 120]. Під інституційним механізмом Європейського Союзу слід розуміти систему органів, встановлену установчими договорами та інші органи, які закріплені в договорах, так і створені на основі вторинного права Європейських Співтовариств та Європейського Союзу.

Кожна система органів повинна дотримуватись певних меж, які можна визначити як рамки діючого для неї власного правового порядку. В свою чергу, такими рамками організаційної структури Європейських Співтовариств можна визначити: дотримання кількості органів, передбаченої установчими договорами; здійснення завдань і цілей виключно органами, передбаченими ними; виконання органами тільки передбачених договорами повноважень [, с. 175]. У рамках Євросоюзу та Співтовариств ці межі встановлюються принципом інституційної рівноваги, своєрідним замінником системи стримувань і противаг, знаної із національного права як принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Головним завданням принципу інституційної рівноваги на рівні Європейських Співтовариств є відображення, хоча б і в обмеженому обсязі, демократичних принципів функціонування суспільств у країнах Західної Європи, згідно з якими народи мають право на активну участь у здійсненні публічної влади через своїх представників і, зокрема, у обраних прямо і безпосередньо представницьких органах [, c.214]. У Європейському Союзі таким органом виступає Європейський Парламент, до якого з 1979 року проводяться загальні прямі вибори і повноваження якого є досить обмеженими у порівнянні з національними парламентами.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Європейський Парламент досить часто порівнюють з Парламентською Асамблеєю Ради Європи, яка теж розташована в Страсбурзі, Франція. Створена 10 серпня 1949 року після набрання чинності Статуту Ради Європи Парламентська Асамблея нараховує у своєму складі делегації 46 національних парламентів. 296 членів Парламентської Асамблеї та 296 їхніх заступників обираються або призначаються національними парламентами із числа парламентарів кожної країни. Кількість представників від держави-члена, що відрізняється від 2 до 18, визначається чисельністю населення, при цьому мають бути представлені основні політичні партії національного парламенту. До повноважень Асамблеї належить обрання Генерального Секретаря Ради Європи, заступника Генерального Секретаря, секретаря Парламентської Асамблеї та суддів Європейського суду з прав людини. Асамблея може приймати рекомендації Комітету Міністрів, виконання яких є в компетенції урядів держав-учасниць, резолюції та висновки, щодо виконання угод Ради Європи. Прийняті Асамблеєю тексти визначають загальні напрямки діяльності Комітету Міністрів, урядів, парламентів та політичних партій. Парламентська Асамблея виступила також ініціатором численних міжнародних угод - “європейських конвенцій”, які складають механізм захисту прав людини в Європі [, с. 130]. ПАРЄ є класичним органом міжпарламентського співробітництва в межах регіональної організації та здійснює переважно консультативні повноваження, як в процесі прийняття рішень, так і в питаннях бюджету та зовнішніх зносин Ради Європи. На нашу думку ПАРЄ була прийнята як зразок для створення представницької асамблеї в Європейських співтовариствах на початку інтеграційних процесів в Європі, та згодом з поглибленням співробітництва всередині ЄС Європейський Парламент отримав свої характерні особливості правового статусу.

Саме ідея створення в складі Співтовариств парламентської установи відобразила їх відмінність від міжнародних організацій. Суттєвим є те, що ця ідея була висунута ще тоді, коли інтеграційні процеси в Європи лише розпочиналися. Попередником теперішнього Європейського Парламенту була Загальна асамблея Європейського об'єднання вугілля і сталі (далі ЄОВС) [, с. 27]. Повноваження Асамблеї, однак були досить обмежені - вона здійснювала незначний контроль за діяльністю Верховного органу і загальне спостереження за деякими іншими сферами діяльності ЄОВС. Представники Асамблеї не обирались населенням, а призначались від держав-членів, хоча в ст. 20 Договору про ЄОВС [] встановлювалось, що "Асамблея складається з представників народів". Певним компромісом тоді було делегування в Асамблею депутатів національних парламентів держав, за рішенням самих парламентів. Характерно, що створені в 1957 році Європейське економічне співтовариство та Євратом не сприйняли так звану квазіпарламентську модель ЄОВС. Було вирішено не створювати в кожному співтоваристві окрему асамблею, а мати загальний орган, який офіційно став називатись Європейська парламентська асамблея. У 1962 році депутати Асамблеї прийняли рішення про зміну назви на "Європейський Парламент" []. Але в офіційних документах Співтовариств ця назва почала вживатись значно пізніше, після набрання чинності Єдиного європейського акту з 1 липня 1987 року.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Львівський національний університет імені івана франка на правах рукопису довгань галина віталіївна

    Закон
    Актуальність теми дослідження обумовлена суспільною значущістю правової охорони суспільних відносин, які забезпечують право людини на творчість, інтелектуальну діяльність та належний захист її результатів.
  2. Львівський національний університет імені івана франка на правах рукопису сенюта ірина ярославівна

    Документ
    4.3.1. Право на охорону здоров’я та право на заборону піддання особи без її згоди медичним, науковим чи іншим дослідам.Умови здійснення медико-біологічного експерименту 153
  3. Львівський національний університет імені івана франка

    Документ
    кандидат юридичних наук, доцент Андрусяк Тарас Григорович, доцент кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка
  4. Львівський національний університет імені Івана Франка ватаманюк остап Зіновійович

    Автореферат
    Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Панчишин Степан Михайлович, Львівський національний університет імені Івана Франка, декан економічного факультету.
  5. Львівський національний університет імені івана франка тимчук олексій леонідович

    Автореферат
    кандидат юридичних наук, доцент Денисова Тетяна Андріївна, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, декан юридичного факультету

Другие похожие документы..