Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Психологический тренинг как метод активного социально-психологического обучения в настоящее время представляет собой один из наиболее востребованных и...полностью>>
'Конкурс'
Документація конкурсних торгів розроблена на виконання вимог Закону України “Про здійснення державних закупівель” (далі - Закон). Терміни, які викорис...полностью>>
'Книга'
Международная Книга предлагает Вашему вниманию очередной каталог книжных новинок по художественной литературе, философии, религии, истории, политике и...полностью>>
'Тесты'
010. Если после черепно-мозговой травмы развивается ригидность затылочных мышц и светобоязнь при отсутствии очаговых симптомов, то наиболее вероятен д...полностью>>

План впровадження ппд складається на основі аналізу практики І включає такі питання: обгрунтування вибору досвіду для використання

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ТЕХНОЛОГІЇ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

Технології

методичної роботи

ПЕРЕДОВИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД

Під поняттям педагогічний досвід розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи. Для його виявлення користуються системою критеріїв: актуальність, новизна, результативність, стабільність, перспективність.

Вивчення ППД здійснюють у такій послідовності:

1. Визначення педагогічної проблеми та об’єкта для вивчення досвіду.

2. Попереднє вивчення досвіду.

3. Теоретична підготовка.

4. Основне вивчення досвіду.

5. Визначення провідних педагогічних ідей досвіду.

Узагальнюючи ППД, виділяють три рівні: науковий, методичний, практичний.

Для всебічного висвітлення досвіду його узагальнений матеріал має включати такі питання:

а) тема досвіду, головне, суттєве в ньому;

б) зміст досвіду;

в) рекомендації щодо його використання;

г) додаток (ілюстративні матеріали, плани робіт, фрагменти занять тощо).

Узагальнений досвід може бути представлений у письмовій та усній (семінар, засідання методоб’єднання) формі.

План впровадження ППД складається на основі аналізу практики і включає такі питання:

  • обгрунтування вибору досвіду для використання;

  • розподіл функцій між організаторами впровадження і тими, хто буде використовувати досвід;

  • заходи з розробки проблеми, визначення форм та методів розповсюдження досвіду;

  • здійснення контролю і обміну роботи з впровадження;

  • підведення підсумків, аналіз, узагальнення результатів роботи.

Необхідною умовою впровадження досвіду є його широка пропаганда, завдання якої – донести до вчительського колективу основні ідеї і значення досвіду, сформувати позитивне ставлення до нього, пробудити бажання використати педагогічні ідеї в своїй практичній роботі.

У процесі впровадження ППД використовують такі форми роботи: школи ППД, опорні школи, творчі групи, науково-практичні конференції, семінари, педагогічні читання, курси підвищення кваліфікації,

захист ППД на засіданні педагогічної ради школи, шкільні, міжшкільні методоб'єднання з предметів, тижні педагогічної майстерності, наставництво, відкриті уроки.

Найпоширенішими із методів впровадження ППД є розповіді, бесіда, лекція, перегляд відеозаписів уроків, плакатів, буклетів, статей, книг.

ШКОЛА ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

Школа передового педагогічного досвіду є однією з форм роботи з підвищення кваліфікації вчителів, вихователів, керівників шкіл та дошкільних закладів, формою поширення і впровадження передового педагогічного досвіду, а також формування і удосконалення його.

Школи передового педагогічного досвіду з усіх чи окремих ділянок шкільної роботи організовуються районними, міськими відділами освіти у школах різного типу та дошкільних закладах на базі досвіду вчителів, вихователів, керівників шкіл або дошкільних закладів, який був вивчений і одержав схвалення.

Пропозиції про створення школи передового педагогічного досвіду подають: педагогічна рада, рада методичного кабінету, рада інституту післядипломної освіти.

Керівником школи передового педагогічного досвіду призначається особа, досвід якої схвалений і рекомендований для впровадження.

Школа передового педагогічного досвіду працює з постійним складом слухачів (5-10 чол.) за певним навчальним планом і розкладом занять протягом навчального року з періодичністю одне заняття на місяць.

Навчальний план занять цієї школи складається керівником, з допомогою працівників методичного кабінету, інституту післядипломної освіти.

Зарахування вчителів та інших працівників слухачами до шкіл передового досвіду проводиться методичним кабінетом спільно з керівником цієї школи з урахуванням бажання тих осіб, які направляються на навчання.

У школах передового педагогічного досвіду застосовуються різноманітні форми навчально- методичної роботи з слухачами:

- відвідування слухачами уроків та позакласних заходів у керівника школи передового досвіду з метою вивчення досвіду;

- практичні заняття з розробки уроків, позакласних заходів, виготовлення саморобних наочних посібників;

- лекції і семінарські заняття;

- консультації;

- співбесіди;

- відвідування керівником школи передового досвіду уроків та позакласних заходів у слухачів школи з наступним їх обговоренням;

- виконання слухачами завдань щодо самостійного опрацювання літератури, застосування у навчально-виховному процесі окремих методів, прийомів, засобів, форм роботи.

Методичне керівництво школами передового педагогічного досвіду здійснюють методичні кабінети, інститути післядипломної освіти.

ШКОЛА МОЛОДОГО ВЧИТЕЛЯ

Школа молодого вчителя є однією з форм підвищення кваліфікації молодих вчителів-спеціалістів, які мають педагогічний стаж роботи до 3-х років. Вона покликана формувати майстерність, творчу індивідуальність молодих педагогів.

Школа молодого вчителя створюється на базі навчального закладу, де працює досвідчений вчитель з даного фаху і який має досвід наставницької роботи. Керівник школи складає навчальний план і програму занять, розраховану на 3-5 років.

До занять у школі молодого вчителя з періодичністю один раз на місяць залучаються постійні слухачі (3-8 чоловік) - вчителі одного фаху.

Основними напрямками роботи школи молодого вчителя є:

1. Здійснення заходів з поглиблення педагогічних знань, методології навчання, вивчення директивних матеріалів, документів Міністерства освіти.

2. Вивчення теорії, практики та методики виховання, психології, етики, аналіз програмних документів з питань виховної роботи, формування у молодих вчителів посадових умінь і навичок.

3. Поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета та методики його викладання, поповнення знань із суміжних предметів.

4. Науково-методична робота з вивчення узагальненого передового педагогічного досвіду, визначення шляхів творчого його використання.

5. Здійснення заходів щодо підвищення освітнього, науково-методичного та культурного рівня молодого вчителя.

6. Організація проведення семінарів, оглядів, конкурсів, екскурсій, вечорів відпочинку, спортивних змагань тощо.

Основні форми навчально-методичної роботи в школі молодого вчителя:

- відвідування уроків і позакласних заходів у керівника школи

(перший рік навчання), інших досвідчених вчителів (другий-третій рік навчання);

- індивідуальні консультації;

- практичні заняття, на яких здійснюється моделювання та обговорення запропонованих моделей уроків, позаурочних заходів, виготовлення зразків дидактичних матеріалів;

- співбесіди з керівником ШМВ, методистом РМК, за “круглим столом”.

5. Методичне керівництво школою молодого вчителя здійснюється методичними кабінетами РМК, шкіл.

ШКОЛА ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Школа педагогічної майстерності (ШПМ) – це добровільне об’єднання вчителів з високою творчою активністю, із власним баченням проблем(и) навчально-виховного процесу, з високими результатами своєї практичної діяльності, робота якого спрямована на удосконалення фахового рівня кожного учасника школи.

Школи педагогічної майстерності організовуються районними (міськими) відділами освіти (райметодкабінетами) як міжшкільні об’єднання вчителів. Пропозції про створення школи педмайстерності подають: учителі, керівники методичних об’єднань, рада методичного кабінету.

Керівником школи педмайстерності призначається (обирається) особа, яка досягла найкращих результатів у вирішенні завдань навчально-виховного процесу.

Школа педмайстерності працює з постійним складом учасників (5-6 чол.) за певним навчальним планом і розкладом занять протягом 1-2 навчальних років з періодичністю 1 раз на місяць (кожний учасник школи проводить як мінімум 2 заняття на базі своєї школи).

Зарахування до шкіл педмайстерності проводиться методичним кабінетом з урахуванням бажання пелагогічних працівників.

Навчальний план занять цієї школи складається керівником з урахуванням пропозицій учасників та з допомогою працівників методкабінетів, ОІПО. Заняття мають науково-практичний характер.

У школах педмайстерності застосовуються різні форми навчально-методичної роботи:

  1. опрацювання наукової та методичної літератури з визначених проблем;

  2. знайомство з передовим досвідом роботи над розв’язанням поставлених проблем;

  1. практичні заняття по розробці уроків, позакласних заходів та їх апробацію;

  2. взаємовідвідування слухачами уроків та позакласних заходів з метою професійного удосконалення, вироблення оптимальних форм і методів роботи;

  3. семінарські заняття;

  4. співбесіди;

  5. дискусії;

  6. розробку рекомендацій, дидактичних матеріалів тощо.

Методичне керівництво школами педмайстерності та вивчення результативності їх діяльності здійснюють методичні кабінети, інститути післядипломної освіти.

РОЗВ’ЯЗАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ

Педагогічна ситуація – сукупність умов і обставин, які вимагають швидкого прийняття педагогічно правильного вирішення.

Складні педагогічні ситуації виникають часто і мають бути очікувані педагогом. Уміння передбачати ситуацію, готовність впливати на її розв’язок і завершення в доцільному напрямку зміцнюють авторитет педагога, стимулюють його творчу активність, карбують педагогічну майстерність.

Педагогічна ситуація може перетворитись на проблему або задачу. В педагогічній ситуації центральним елементом є суб’єкт, в задачі – знакова модель, а в проблемі – суперечності.

Щодня перед педагогами постають проблеми. Як їх вирішувати? Кожний це робить по своєму, на своєму рівні, виходячи з власного досвіду, знань та умінь. Є певні закономірності, врахування яких може сприяти більш раціональному вирішенню педагогічних ситуацій, заощадженню часу, коштів і здоров’я.

Рецепту на кожну окрему педагогічну ситуацію не має. Ситуації бувають різного характеру.

У розв’язанні педагогічних ситуацій могли б допомогти такі заходи:

  1. - практикуми для вчителів-предметників, класних керівників, вихователів щодо визначення способу розв’язання педагогічної ситуації;

  2. - малі педради, моделювання педагогічних ситуацій, де педагоги і психологи могли б проаналізувати педагогічні ситуації, накреслити програму дій;

  3. - робота з сім’єю – надання допомоги батькам через педагогічний всеобуч, вироблення програми дій школи, сім’ї у становленні особистості;

  4. індивідуальна корекційна робота психолога;

  5. - створення для педагогічного і учнівського колективів психологічного комфорту;

  6. здійснення допомоги в самоосвіті педагогів.

Алгоритм розв’язання педагогічних ситуацій:

  1. Зберіть і запишіть інформацію (уявіть, що збираєте її не для себе; такий прийом вгамовує емоції, які заважають діяти розумно).

Чітко визначте проблему.

Сформулюйте ситуацію (проблема, її учасники; стежте за змінами в ситуації, бо вони можуть змінити і навіть стимулювати проблему).

Зрозумійте причину.

Зберіть інформацію про учасників педагогічної ситуації (кого це стосується? які в кого ролі?).

Чітко уявіть кінцеву мету (чого бажаєте в результаті ви та інші?).

Розберіться, чи потрібна допомога (підтримка).

Визначтесь із прийнятною для вас тактикою і технікою дій.

Продумайте якомога більше варіантів розв’язання ситуації.

Проаналізуйте всі варіанти розв’язання ситуації (плюси, мінуси).

Виберіть основний варіант вирішення педагогічної ситуації.

Виберіть запасні варіанти.

Уявіть найгірший результат, який реально може бути при невдачі в усіх варіантах.

Вибравши основний шлях розв’язання ситуації, забудьте про всі інші.

Складіть план дій (з термінами).

Заохочуйте, мотивуйте, настройте себе.

Починайте рішуче діяти за планом.

Перевіряйте правильність дій (щоб при потребі змінити тактику чи техніку дій).

ТВОРЧИЙ ЗВІТ ВЧИТЕЛЯ

Творчий звіт вчителя - це форма методичної роботи спрямованої на пошук, підтримку і пропаганду прогресивного педагогічного досвіду вчителя, а також діяльності всього педагогічного колективу з питань нових технологій, організації навчально-виховної та методичної роботи в закладах освіти.

Доцільно проводити творчий звіт як підсумок атестації або шкільний етап конкурсу “Вчитель року”.

Творчий звіт вчителя готує методична рада школи. Вона розробляє план проведення творчого звіту, організовує консультації, бібліографічні огляди, виставки творчих робіт, розробки дидактичних матеріалів і т. п.

Творчий звіт вчителя здійснюється в такій послідовності:

1. Підготовка вчителя до творчого звіту (підготовчий етап).

1.1. Збір і опрацювання інформації.

1.2. Підготовка короткої доповіді для творчого звіту з досвіду роботи вчителя.

1.3. Підготовка і оргнанізація постійно діючої виставки творчого досягнення вчителя в пердметному кабінеті, та методичному кабінеті школи, РМК.

1.4. Висвітлення передового педагогічного досвіду вчителя протягом навчального року в педагогічній пресі, у виступах по телебаченню, радіо.

1.5. Оформлення матеріалів творчого досягнення вчителя.

1.6. Визначення дати і місця проведення творчого звіту.

2. Проведення творчого звіту.

2.1. Урочисте відкриття творчого звіту вчителя. Вступне слово методиста РМК.

2.2. Короткий виступ-характеристика директора школи.

2.3. Звіт вчителя про власний досвід та творчі досягнення, напрацювання.

2.4. Осмислення і обговорення творчого доробку вчителя.

2.5. Огляд виставки творчого доробку вчителя.

3. Урочисті привітання вчителя з творчим звітом.

3.1. Представники відділу освіти, РМК.

3.2. Адміністрація школи та педагогічний колектив.

3.3. Вчителі-пердметники за фахом міста (району).

3.4. Учні, батьки.

3.5. Шкільний концерт з нагоди творчого звіту вчителя.

4. Підведення підсумків, вироблення рекомендацій щодо використання творчого звіту і його впровадження у вивчення передового педагогічного досвіду.

Підводячи підсумки творчого звіту вчителя, виділяють три рівні: науковий, методичний, практичний.

Для використання та висвітлення творчого звіту вчителя його узагальнений матеріал має включати такі питання:

а) загальна тема творчого звіту вчителя та його суть;

б) зміст творчого звіту;

в) рекомендації щодо його впровадження та використання.

Координацію творчих звітів вчителів у районі здійснює РМК.

ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ ВЧИТЕЛЯ

Творчий портрет вчителя – це форма методичної роботи з формування творчої активності, розвитку ініціативи педагога, узагальнення і поширення його досвіду, зростання авторитету.

Технологія проведення:

Підготовча робота (вивчення досвіду роботи вчителя, професійної біографії, відвідування уроків, позакласних заходів).

Ознайомлення з виставкою творчих доробок вчителя.

Презентація вчителя, його творчих здобутків адміністрацією школи, колегами по роботі, вихованцями, батьками. Експрес-інтерв’ю з вчителями.

Педагогічна вітальня, в ході якої колеги по роботі, учні виконують пісні про школу, вчителя, рідний край, де панує гумор, фантазія педколективу.

Технологія проведення творчого портрету вчителя носить варіативний характер.

Цей захід сприяє згуртуванню педагогічного колективу, утвердження в ньому духу професіонального суперництва, творчого пошуку.

САМООСВІТА

Самоосвіта — це самостійно надбані знання, з урахуванням особистих інтересів і об’єктивних потреб загальноосвітньої школи, із різних джерел — додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом такої роботи виступає ефект розвитку учнів, а не тільки власне самоудосконалення в особистому та професійному планах.

Форми самоосвіти педагога: поглиблена підготовка до уроків; виконання докурсових та міжкурсових завдань; заняття на очно-заочних курсах; виступи на семінарах з доповідями; систематичне читання книг та періодичних видань.

Форми і методи керівництва самоосвітою вчителів з боку адміністрації школи:

1. Винесення на педради, засідання методоб’єднань питань, пов’язаних із самоосвітою. Систематичне пояснення ролі самоосвітньої роботи, організація виступів вчителів з питань обміну досвідом самоосвіти.

2. Індивідуальні бесіди керівників шкіл з вчителями про основні напрями самоосвіти.

3. Спільне обговорення керівниками шкіл та вчителями методів вивчення важких розділів і тем програми. Розробка окремих рекомендацій з метою підвищення педагогічної ефективності уроків.

4. Надання допомоги вчителям в узагальненні свого досвіду, підготовці доповідей з проблем педагогіки, стимулювання найбільш пвдготовлених учителів до науково-дослідної роботи.

5. Комплектування та поповнення бібліотечного фонду літературою з питань самоосвіти та самовдосконалення, а також новинками психолого-педагогічної літератури.

6. Проведення циклів лекцій, групових та індивідуальних консультацій, семінарів.

7. Систематичне підведення підсумків самоосвітньої роботи вчителя (співбесіди, колоквіуми, звіти на педрадах і засіданнях методоб’єднань), визначення завдань і змісту самоосвіти на новий навчальний рік, аналіз якісних підсумків навчально-виховного процесу.

Технологія організації самоосвіти педагогів-предметників може бути представлена у вигляді наступних п’яти етапів:

Перший етап — установчий, передбачає створення певного настрою до самостійної роботи; вибір мети роботи, віходячи з науково-методичної теми (проблеми) школи; формулювання особистої індивідуальної теми, осмислення послідовності своїх дій.

Другий етап — навчаючий, на якому педагог знайомиться з психолого-педагогічною та методичною літературою з обраної проблеми освіти.

Третій етап — практичний, під час якого відбувається нагромадження педагогічних фактів, їх добір та аналіз, перевірка нових методів роботи, постановка експериментів. Практична робота продовжує супроводжуватися вивченням літератури.

Четвертий етап — теоретичне осмислення, аналіз і узагальнення нагромаджених педагогічних фактів. На даному етапі доцільно організувати колективне обговорення прочитаної педагогічної літератури; творчі звіти про хід самоосвіти на засіданнях методоб’єднання чи кафедри, на районних методоб’єднаннях; відвідування з наступним обговоренням відкритих уроків з образної проблеми та інші колективні форми роботи.

П’ятий етап — підсумково-контрольний, на якому педагог має підбити підсумки своєї самостійної роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. При цьому головним виступає опис проведеної роботи й установлених фактів, їх аналіз, теоретичне обгрунтування результатів, формулювання загальних висновків та визначення перспектив у роботі.

Система самоосвітньої роботи вчителя передбачає: поточне і перспективне планування; підбір раціональних форм та способів засвоєння і збереження інформації; оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення свого та колективного педагогічного досвіду; поступове освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.

План самоосвіти вчителя повинен містити: перелік літератури, яку планується опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін завершення роботи; передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні методоб’єднання, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звіту тощо).

Матеріал, зібраний в процесі самоосвіти, доцільно розподіляти на окремі теми і зберігати у вигляді карток, спеціальних зошитів, тематичних папок, особистого педагогічного щоденника. Важливе значення в процесі самоосвітніх занять має вміння працювати з літературними джерелами: робити виписки, складати конспект, тези прочитаного, розгорнутий план чи анотацію.

В шкільному методичному кабінеті на допомогу вчителям у їхній самоосвітній діяльності повинен формуватися банк матеріалів: списки рекомендованої для самостійного опрацювання літератури; матеріали з ППД; різні варіанти планів з самоосвітньої роботи; тексти доповідей; зразки рефератів за наслідками самоосвітньої діяльності; взірці конспектів літературних джерел; новинки психолого-педагогічної літератури.

Показники ефективності педагогічної самоосвіти — це насамперед якість організованого вчителем навчально-виховного процесу та професійно-кваліфікаційне зростання педагога.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Виявлення І оцінка досвіду як передового передовий педагогічний досвід І його види

    Документ
    У розробці і вдосконаленні способів педагогічної діяльності, які якісно забезпечили б новий рівень навчання й виховання підростаючого покоління, надзвичайно важливо вчасно виявляти і поширювати все нове, прогресивне, що народжується
  2. Кабінеті, туберкульозній лікарні, санаторії, туберкульозному відділені лікарні загальної мережі) (додається)

    Документ
    кабінеті, туберкульозній лікарні, санаторії, туберкульозному відділені лікарні загальної мережі) (додається); 1.
  3. Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей підсумкової конференції наукового товариства слухачів, курсантів І студентів

    Документ
    Голова оргкомітету: заступник начальника Академії внутрішніх військ МВС України з наукової роботи, доктор технічних наук професор полковник Морозов О.
  4. Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича географічний факультет (4)

    Документ
    картографії та геоінформатики Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті I курс ІІ курс ІІІ курс IV курс V курс Координатор від факультету та його заступники Перелік спеціальностей, що
  5. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького інформаційний пакет

    Документ
    Європейська комісія ставить за мету сприяти міжуніверситетській кооперації як засобу покращення якості освіти на благо студентів і вищих навчальних закладів, а програму обміну студентами визначено як вагомий елемент такої міжуніверситетської

Другие похожие документы..