Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Протягом 2011 року облдержадміністрація разом з місцевими органами виконавчої влади спрямовувала свою діяльність на організацію виконання положень Ко...полностью>>
'Документ'
1.1. Настоящие Санитарные правила распространяются на все предприятия, занятые добычей и обогащением рудных, нерудных (кроме угольных) и россыпных по...полностью>>
'Документ'
учреждения, организации по месту работы (установления пенсии) ссудополучателя (поручителя) в одном экземпляре и предоставляется последним в ЗАО «Мега...полностью>>
'Обзор'
1 день 19.03 Выезд автобусом из Киева в 08:00. Сбор группы 7:00 южный ж/д вокзал. Переезд в Румынию. Прибытие в Брашов. Поселение в отель. Свободное в...полностью>>

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського (м. Одеса) савінова наталія володимирівна

Главная > Автореферат
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені К.Д. УШИНСЬКОГО (м. ОДЕСА)

САВІНОВА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 811=161.2+373.29

КОРИГУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.02 – теорія і методика навчання

(українська мова)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Одеса - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м. Одеса), Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Богуш Алла Михайлівна

Південноукраїнський державний

педагогічний університет

імені К.Д. Ушинського (м. Одеса),

завідувач кафедри теорії і методики дошкільної освіти

Офіційні опоненти – доктор педагогічних наук, професор

Пентилюк Марія Іванівна

Херсонський державний університет,

професор кафедри українського мовознавства та

основ журналістики

кандидат педагогічних наук, доцент

Борова Валентина Євгенівна

Міжнародний гуманітарний університет (РЕГІ)

імені С.Я. Дем’янчука, доцент кафедри психології

Провідна установа – Житомирський державний університет імені І. Франка,

кафедра мови з методикою викладання в початкових

класах, Міністерство освіти і науки України,

м. Житомир

Захист відбудеться «9» листопада 2005 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Нищинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65091, м. Одеса, вул.Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий «5» жовтня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С. Трифонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається сучасними концепціями реформування освіти в Україні в напряму всебічного розвитку особистості, реалізація яких повинна забезпечити вільне володіння державною мовою. Одним із стрижневих завдань мовленнєвого розвитку випускника дошкільного навчального закладу є оволодіння літературними нормами української мови та формування начатків мовної особистості вже на дошкільному етапі навчання. Важливого значення у цьому зв’язку набуває своєчасне і систематичне коригування мовленнєвих відхилень, огріхів і помилок у мовленні дітей у процесі провідної для означеного віку – ігрової діяльності, введення у зміст мовленнєвої гри оцінно-контрольних і коригувальних дій.

Проблему корекції мовлення у дефектологічній науці досліджували: Т. Ахутіна, Л.Бартєнєва, Л. Виготський, Є. Вінарська, Т. Власова, І. Власенко, Л. Волкова, О. Жильцова, Р. Левіна, І.Марченко, Є. Пенькова, О. Ревуцька, Є. Соботович, В. Тарасун, М. Шевченко, М. Шеремет та ін. Учені визначили шляхи, розробили ефективні методики корекції мовлення дітей дошкільного і шкільного віку із затримкою психічного розвитку, загальним недорозвитком мовлення, які відвідують спеціальні навчальні заклади. Коригування мовлення дітей в загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема в початковій школі, досліджувалося такими українськими вченими, як В. Бадер, А. Колупаєва і О. Паскаль. Коригування мовлення дітей в загальноосвітніх дошкільних навчальних закладах не було предметом наукового дослідження. Водночас спостереження і спеціальні дослідження (А. Богуш, К. Крутій, С. Цейтлін та ін.) засвідчують наявність у мовленні вихованців дошкільних навчальних закладів низки мовленнєвих помилок у звуковимові, граматичній і лексичній правильності мовлення, побудові зв’язних висловлювань. Отже, протиріччя, що виникло між вимогами з мовленнєвої підготовки дітей до школи і відсутністю спеціальних досліджень з методики коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку, зумовили вибір теми дослідження “Коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до тематичного плану Південного наукового центру АПН України (м. Одеса) “Теоретико-методичні засади розвитку мовленнєвого спілкування дошкільників і школярів” (№ 0100V006564). Автором досліджувавсь аспект коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності. Тема затверджена Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (протокол № 3 від 28.10.2004 р.) та закоординована Радою з координації АПН України (протокол № 9 від 23.11.2004 р.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально апробувати лінгводидактичну модель, педагогічні умови та методику коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності.

Завдання дослідження:

1. Уточнити та науково обґрунтувати сутність понять “корекція”, “корекційно-педагогічна діяльність”, “коригування”, “помилка”.

2. Визначити і науково обґрунтувати поняття “педагогічне коригування”, “коригувально-мовленнєва діяльність”.

3. З’ясувати наявність і характер мовленнєвих помилок у мовленні дошкільників.

4. Визначити критерії, показники, ступені й охарактеризувати рівні розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку.

5. Визначити педагогічні умови коригування мовлення дітей в ігровій діяльності.

6. Розробити та експериментально апробувати лінгводидактичну модель коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності.

Об’єкт дослідження – мовленнєво-ігрова діяльність дітей.

Предмет дослідження – процес коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності.

Гіпотеза дослідження: коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності буде ефективним, якщо реалізувати такі педагогічні умови: комунікативна спрямованість коригувально-мовленнєвої роботи з дітьми старшого дошкільного віку; зіставлення і порівняння результатів мовленнєвої діяльності (різних типів висловлювання) із запропонованими еталонами (зразками розповіді, планом, вимовою звуків, вимогами); включення елементів контролю і оцінки (елементарних оцінно-контрольних дій) результатів мовленнєвих висловлювань в ігрову діяльність дітей; усвідомлення дітьми нормативності – ненормативності мовлення однолітків і свого власного; перенесення сформованих мовленнєвих дій оцінки і контролю з ігрової діяльності в навчально-мовленнєву та повсякденне спілкування.

Методологічними засадами дослідження виступили: положення філософії про перехід кількісних змін в якісні; взаємозв’язок свідомості, діяльності і мови (Л. Виготський, С.Рубінштейн); вчення психологів про усвідомлення дитиною мови (Л. Виготський, Д. Ельконін, Р. Левіна, Ф. Сохін).

Теоретичні засади дослідження становили: теорія мовленнєвої діяльності (Л. Виготський, О.Леонтьєв, Ф. де Соссюр, Л. Щерба); теорія ігрової діяльності (Л. Виготський, Д. Ельконін, О.Леонтьєв); вчення фізіологів і психологів про управління, регуляцію і саморегуляцію людської діяльності; розвиток самосвідомості (Б. Ананьєв, П. Анохін, М. Берштейн та ін.); принципи навчання дітей рідної мови (А. Богуш, Л. Федоренко та ін.).

Методи дослідження. Теоретичні: аналіз і узагальнення наукової і методичної літератури з проблеми корекції і коригування мовлення та ігрової діяльності; емпіричні: аналіз програм, навчально-виховних планів вихователів, анкетування з метою виявлення стану використання ігрової діяльності як засобу коригування мовлення; діагностичні методики щодо виявлення ступенів і рівнів розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний, спрямований на коригування мовлення дітей); статистичні: кількісний і якісний аналіз експериментальних даних щодо ступенів і рівнів розвитку мовлення дітей.

Базою дослідження виступили: дошкільні заклади м. Миколаєва № 10, 106, м. Одеси № 275 НВК «Надія». В експериментальному дослідженні взяли участь 230 дітей старшого дошкільного віку. До анкетування було залучено 270 вихователів Миколаївської, Одеської і Херсонської областей.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше науково обґрунтовано і визначено: поняття “коригувально-мовленнєва діяльність”, “педагогічне коригування”, критерії, показники, ступені та охарактеризовано рівні розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку, педагогічні умови ефективного коригування мовлення дітей; уточнено поняття “корекційно-педагогічна діяльність”, “корекція”, “коригування”, “помилка”; дістала подальшого розвитку методика коригування мовлення у дітей дошкільного віку.

Практична значущість дослідження полягає в розробці методики коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку; системи дидактичних ігор та ігрових вправ коригувальної спрямованості; діагностичних завдань виявлення мовленнєвих помилок у дітей, які можуть бути використані в роботі загальноосвітніх дошкільних закладів, у викладанні дошкільної лінгводидактики у вищих навчальних закладах та інститутах післядипломної педагогічної освіти.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджувалися та апробовувались у процесі навчально-виховної роботи дошкільних закладів Миколаївської області (довідка про впровадження обласного управління освіти та науки Миколаївської облдержадміністрації № 484 – 03/05 від 15 лютого 2005 р., довідка про впровадження Новобузького педагогічного коледжу від 15 лютого 2005 р., довідка про впровадження Управління освіти Первомайської міської ради Миколаївської області № 292/1 від 9 лютого 2005 р., довідка про впровадження управління освіти Миколаївської міської ради № 217 – 20/04 від 15 лютого 2005 р., Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка від 4 січня 2005 р.) та НВК «Надія» (м. Одеса) довідка про впровадження № 3 від 12 січня 2005 р.

Достовірність результатів дослідження забезпечується науковим обґрунтуванням її вихідних позицій, використанням системи методів, що адекватні об’єкту, предмету та завданням дослідження; якісним та кількісним аналізом одержаних даних, результатами експериментальної перевірки розроблених положень.

Апробація результатів дослідження. Основні положення доповідалися на всеукраїнській (Миколаїв – 2003 р.), регіональній (Одеса – 2003 р.), науково-практичних конференціях, науково-практичних читаннях (Одеса – 2003 р.), обласних педагогічних читаннях (Миколаїв – 1999 р.); обговорювалися на засіданнях кафедри дошкільної та початкової освіти, вченої ради Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Матеріали дослідження було представлено на обласних науково-практичних семінарах педагогічних працівників дошкільної освіти Миколаївської області (2003 – 2005 рр), міжрайонних семінарах керівників дошкільних навчальних закладів (м. Южноукраїнськ – 2004 р.), методичних об’єднаннях учителів-логопедів м. Миколаєва (2003 – 2004 рр), на курсах підвищення кваліфікації вихователів дошкільних навчальних закладів у Миколаївському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (2004 – 2005 рр.). Основні положення і результати дослідження відображено у 17 публікаціях автора, з них 9 – у фахових виданнях України, 1 – у співавторстві.

Особистий внесок автора в роботі у співавторстві полягає у розробці методики корекції мовлення дітей старшого дошкільного віку, системи вправ і занять з корекції мовлення.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 184 сторінки. У роботі вміщено 27 таблиць, 1 схему, 5 діаграм, які займають 2 сторінки самостійного тексту. У списку використаних джерел 227 найменувань. Обсяг додатків становить 46 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, доцільність її наукової розробки; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічні засади, методи; розкрито його наукову новизну, теоретичну і практичну значимість отриманих результатів; апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі «Теоретичні засади коригування мовленнєвих недоліків у дітей в ігровій діяльності» висвітлено проблему коригування мовлення в сучасній педагогічній науці: розкрито сутність понять «корекція», «коригування мовлення», «корекційно-педагогічна діяльність», «коригувально-мовленнєва діяльність», «корекційна лінгводидактика», «нормативність мовлення»; охарактеризовано мовленнєві помилки, дано їх класифікацію; описано специфіку мовленнєвих помилок у мовленні дошкільників, які вимагають педагогічного коригування; розкрито ігрову діяльність як провідну для дітей досліджуваного вікового періоду, показано її місце у коригуванні мовлення дітей.

Проблему корекційної роботи з дітьми досліджували психологи (Л. Виготський, Д. Ельконін, С. Рубінштейн та ін.) і дефектологи (В. Бадер, Т. Власова, О. Гонєєв, В. Кащенко, В. Тарасун, Є.Соботович, В. Синьов, О. Хохліна, М. Шеремет, М. Ярмаченко та ін.).

Корекція психологами розглядається як своєчасне педагогічне втручання (психологічні впливи) у будь-які відхилення (чи порушення) психічного розвитку з метою своєчасного виправлення (коригування), запобігання подальших відхилень або ж полегшення порушень засобом їх компенсації.

Предметом корекційної педагогіки є процес диференціації навчання, виховання і розвитку дітей, які мають деякі порушення і відхилення розвитку, визначення найбільш результативних шляхів, засобів, способів, методики, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження і виправлення цих відхилень.

Під корекцією у спеціальній педагогіці розуміють виправлення (часткове чи повне) вад психічного або фізичного розвитку в дітей, порушення тієї чи іншої психічної функції в дорослих. Конкретна мета і завдання корекції, а також методи і прийоми корекційної роботи визначаються в кожному випадку видом порушення розвитку та індивідуальними особливостями дитини.

Корекційно-педагогічна діяльність розглядається вченими (С. Бадмаєв, В. Бурменська, О.Карабанова, О. Лідерс, О. Співаковська та ін.) як складне психофізичне, соціально-педагогічне явище, що охоплює весь освітній процес (навчання, виховання і розвиток), виступає як єдина педагогічна система, куди входять об’єкт і суб’єкт педагогічної діяльності, її цільовий, змістовий, операційно-діяльнісний і оцінно-результативний компоненти.

Оскільки корекційно-педагогічна діяльність охоплює всі сторони педагогічного процесу – виховання, навчання, розвиток, формування, то вона може здійснюватись і в будь-якій освітній чи виховній галузі. Існують різні види корекційної діяльності, як-от: корекційно-діагностична, корекційно-розвивальна, корекційно-навчальна, корекційно-виховна, психокорекційна і т. ін. Відтак, ми можемо виокремити і корекційно-мовленнєву діяльність як один із напрямів сучасної лінгводидактики, тобто корекційний аспект лінгводидактики. Під корекційною лінгводидактикою ми розуміємо систему засобів, методів і прийомів виявлення, запобігання і виправлення незначних мовленнєвих вад і помилок (вікових або набутих) у мовленні дітей та учнів.

У науковий обіг лінгводидактики введено таку термінологію, як: корекція мовлення, педагогічне коригування мовлення, виправлення мовлення, запобігання мовленнєвих помилок, мовленнєві вади і помилки.

Термін корекція мовлення здебільшого використовується в логопедії. Так, під корекцією вимови розуміють вироблення правильної і чіткої вимови дефектного звука, а також уміння правильно впізнавати і розрізняти його в будь-якому положенні у слові чи словосполученні.

На відміну від дефектології і логопедії лінгводидактика послуговується терміном коригування. Коригувальна робота – це не виокремлені вправи у вдосконаленні мовленнєвої діяльності, а система засобів, що здійснюються у процесі всієї навчально-виховної роботи; внесення виправлення, корективи (виправлення, часткові виправлення, зміни).

У лінгводидактиці коригування використовують у виправленні вимовних навичок (фонетичний бік мовлення), граматичних помилок, лексичних неточностей, навичок зв’язного мовлення тощо.

Під педагогічним коригуванням мовлення ми будемо розуміти цілеспрямований педагогічний вплив педагога (вихователя, вчителя) на мовлення дітей з метою усунення, виправлення наявних мовленнєвих помилок (фонетичної, граматичної, лексичної правильності мовлення, навичок діалогічного і монологічного мовлення), запобігання аналогічних помилок у мовленні інших дітей, формуванні культури мовленнєвого спілкування.

Коригувально-мовленнєва діяльність визначається нами як організований цілеспрямований процес виправлення мовленнєвих помилок, вад, недоречностей, огріхів у різних видах діяльності дітей (навчальній, мовленнєвій, пізнавальній, ігровій, художньо-мовленнєвій і т. ін.) з метою формування культури мовлення і спілкування.

Лінгводидактика, як і будь-яка наука, для успішного розв’язання всіх завдань розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови користується методом перенесення (або запозичення) засобів, форм, методик і технологій навчання, які б відповідали загальній меті лінгводидактики. Відтак, з метою ефективного виправлення мовленнєвих вад і помилок у дітей загальноосвітніх дошкільних закладів лінгводидактика послуговується принципами і корекційно-педагогічними технологіями логопедії.

Будь-яка коригувально-розвивальна діяльність орієнтується на певну норму психічного розвитку особистості. Норма тлумачиться як звичайний узаконений, загальноприйнятий порядок, стан, правило, стандарти (зразок, правило поведінки в суспільстві, правило в мові, в літературі і т. ін.).

У психолого-педагогічній літературі, зокрема в методиці оцінювання психофізичного розвитку і результатів діяльності дітей використовують досить розмаїтну класифікацію норми, як-от: предметна норма (знання, вміння, навички), державний стандарт освіти, базовий компонент дошкільної освіти, соціально-вікова норма, індивідуальна норма, норма психічного (і фізичного) розвитку, мовні норми і т. ін. Проблема нормативності і культури мовлення була предметом дослідження лінгвістів (Н. Бабич, Б. Головин, М. Ільяш, Л. Скворцов) і лінгводидактів (О.Аматьєва, В. Бадер, А. Богуш, М. Львов, М. Пентилюк, Н. Фермановська т. ін.). Зауважимо, що кінцевою метою будь-якого навчання мови і розвитку мовлення дітей є формування у них культури мовленнєвого спілкування, культури мовлення.

Культура мовлення у словникових джерелах визначається як володіння нормами усної і писемної літературної мови (правилами вимови, наголосу, слововживання, граматики, стилістики), а також уміння використовувати виразні засоби мовлення в різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення. Культура мовлення охоплює немов би два щаблі в оволодінні літературною мовою: 1) нормативність, правильність мовлення (дотримування літературних норм, що сприймаються мовцями і тими, хто пише, як зразок); 2) мовленнєва майстерність (уміння добирати з існуючих варіантів найбільш точний у смисловому відношенні, стилістично і ситуативно доречний, виразний). Нормативність мовлення означає дотримування правил усного і писемного мовлення: правильне наголошування, інтонація, слововживання, будова речень, діалогу, тексту тощо.

Дитяче мовлення є узагальненням та значно спрощеним варіантом нормативної мови. Граматичні і лексичні явища в ній уніфіковані. Це пов’язано з тим, що в дитячому мовленні спочатку відсутніми є розподіл на систему і норму. Під системою мови розуміють систему її можливостей, тоді як норма – це конкретно-історична реалізація системи. Для того, щоб оволодіти тією чи іншою мовою, необхідно оволодіти не тільки її системою, але й нормою.

Опанування системою відбувається значно раніше, ніж нормою: перш ніж познайомитись із традиційними реалізаціями для кожного окремого випадку, дитина пізнає всю систему можливостей, тим самим пояснюється “системне” новоутворення, які є протилежними нормі й постійно виправляються дорослими. Звідси поява численних мовленнєвих помилок у дитячому мовленні. Значна частина дитячих мовленнєвих помилок отримала назву системних. Системні мовленнєві дитячі помилки – це порушення мовної норми внаслідок занадто прямолінійного наслідування системи.

У науковому обігу відсутній усталений набір термінолексем щодо позначення ненормативних одиниць, що зумовлює неточність у трактуванні помилок. Так, у літературі рівноправно функціонують термінолексеми “недолік”, “неточність”, “огріх”, “помилка”, “порушення”, “вада”, “похибка”, “відхилення”. Зауважимо, що більшість із них уживаються як синоніми.

Виокремлюють два типи відхилень: відхилення як запізнення розвитку і відхилення як порушення розвитку. Ми дотримуємося розуміння терміна “відхилення” в мовленнєвому розвитку як запізнення оволодіння звуковимовою і активним нормативним мовленням, яке можна активізувати і стимулювати цілеспрямованими педагогічними впливами. У дослідженні будь-яке порушення мовних норм буде розглядатись як мовленнєва помилка. Це зумовлюється, по-перше, віковим періодом дітей – дошкільний, по-друге, формою мовлення – усне мовлення, яке засвоюють діти дошкільного віку.

Порушення мовлення дітей було предметом дослідження багатьох учених (В. Бадер, А.Богуш, В. Борова, А. Буяновер, О. Гвоздєв, В. Капінос, А. Колупаєва, К. Крутій, Т. Ладиженська, М. Львов, Є. Радіна, В. Рождєственська, Ф. Сергеєв, Є. Соботович, М. Фомічова, С. Цейтлін, К. Чуковський. та ін.). У лінгвістиці і лінгводидактиці (В. Бадер, С. Цейтлін, П. Черемисин, Л. Щерба та ін.) існує досить різноманітна класифікація мовленнєвих помилок залежно від того, які критерії покладено в характеристику порушення мовлення: мовленнєві одиниці, функціонування мовних засобів, культура мовлення, стилістичний аспект мовних явищ, вік дитини і т.ін. Науково-методична література з дошкільної лінгводидактики засвідчує наявність значної кількості мовленнєвих помилок у мовленні дітей-випускників дошкільних навчальних закладів, а саме: у звуковій культурі мовлення, граматичній правильності, лексиці і зв’язному висловлюванні, які вимагають своєчасного коригування і виправлення.

За даними вчених (Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, Г. Люблінська та ін.), найбільш ефективним засобом психічного розвитку дітей дошкільного віку є ігрова як провідна діяльність дітей означеного вікового періоду.

Дія і мовлення – основні способи вирішення задачі у грі. Гра має дієвий і динамічний характер, у ній дитина “діє собою”, за словами Г. Люблінської, це насамперед відтворення різноманітних фізичних дій, що відображають життя людей. Чим більші можливості для активних дій, тим цікавішою є гра. Гра не може відбуватися без мовленнєвого спілкування. Вона супроводжується мовленням, фразами, міркуваннями, діалогом, розмовним мовленням як відображення характеру ігрових ролей. У грі діти словами передають переживання людей, їхні турботи, радощі, хвилювання і т. ін. Отже, гра є специфічною формою пізнавальної діяльності, в ході якої дитина дією, мовленням і почуттями відображає дійсність. Водночас дослідження гри як засобу коригування мовлення дітей дошкільного віку в загальноосвітньому дошкільному закладі не було предметом дослідження.

У другому розділі «Експериментальна методика коригування мовлення дітей в ігровій діяльності» висвітлено стан використання ігрової діяльності як засобу коригування мовлення дітей у сучасній педагогічній практиці; описано критерії і показники розвитку мовлення дітей; визначено ступені та охарактеризовано рівні розвитку мовлення дітей на констатувальному і прикінцевому етапах; розроблено й науково обґрунтовано лінгводидактичну модель коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності.

Започатковуючи експеримент, нами було визначено критерії і показники розвитку мовлення дітей, серед них: звукова культура мовлення з показниками: правильна вимова звуків, розвиток фонематичного слуху, виразність мовлення; граматична правильність мовлення з показниками: морфологічна правильність мовлення, наявність оцінно-контрольних дій; зв’язне мовлення з показниками: композиційна структура зв’язних висловлювань, характер зв’язку між реченнями, логічність і послідовність викладу думки; лексична правильність з показниками: семантична правильність, нормативність уживання лексики. До кожного критерію і показника було розроблено спеціальні завдання, що спонукали дітей будувати різного типу висловлювання.

За результатами виконання дітьми діагностичних завдань було виявлено ступені розвитку показників звукової культури і граматичної правильності мовлення, лексики і зв’язного мовлення та на основі середньоарифметичних даних – рівні розвитку мовлення. Виявилось, що на високому рівні розвитку мовлення було 17,5% дітей експериментальної і 18% - контрольної груп; на достатньому – по 21,5% в обох групах; на середньому рівні 32% дітей експериментальної і 29,5% - контрольної груп; на низькому рівні 29% - в експериментальній і 31% дітей – в контрольній групах.

Теоретичними засадами дослідження виступили: психофізіологічні принципи та теорія регуляції і саморегуляції психічної діяльності людини (І. Сєченов, І. Павлов, П. Анохін, О.Бернштейн); провідна діяльність дітей дошкільного віку (Л. Виготський, О. Запорожець, Д.Ельконін, О. Леонтьєв); усвідомлення дитиною мови і результатів мовленнєвої діяльності (А.Богуш, Д. Ельконін, О. Лурія, Ф. Сохін, Є. Тихеєва, К. Ушинський та ін.); індивідуально-диференційований підхід до виправлення і коригування мовленнєвих помилок (Л. Єфименкова, Ф.Сергеєв, Є. Соботович, О. Паскаль, М. Фомичова, М. Шеремет та ін.); лінгводидактичні принципи навчання дітей мови (А. Богуш, В. Скалкін, Л. Федоренко та ін.).

Педагогічними умовами коригування мовлення дітей старших дошкільників було обрано: комунікативна спрямованість коригувально-мовленнєвої роботи з дітьми; зіставлення і порівняння результатів мовленнєвої діяльності із запропонованими еталонами; включення елементів контролю і оцінки результатів мовленнєвих висловлювань в ігрову діяльність дітей; усвідомлення дітьми нормативності-ненормативності мовлення однолітків і свого власного; перенесення сформованих мовленнєвих дій оцінки і контролю з ігрової діяльності в навчально-мовленнєву та в повсякденне спілкування. Відповідно до теоретичних позицій організації експериментального дослідження було розроблено лінгводидактичну модель коригування мовлення дітей в ігровій діяльності (Див. схему). Експериментальна робота проводилася за трьома послідовними етапами.

На першому – імітаційно-практичному – навчання спрямовувалося на формування навичок правильної звуковимови, граматичної і лексичної правильності мовлення за зразком вихователя. Дітям пропонувались імітаційно-ігрові вправи, рухливі і дидактичні ігри, чистомовки, скоромовки, словесні ігри.

Другий – репродуктивно-коригувальний – передбачав закріплення навичок нормативного мовлення дітей в ігровій діяльності, формування оцінно-контрольних дій в мовленнєво-ігровій діяльності.

Метою третього – оцінно-контрольного етапу було занурення дітей в оцінно-контрольну, мовленнєво-коригувальну, ігрову діяльність. На цьому етапі дітям пропонувалися мовленнєві ігри і вправи, дидактичні словесні ігри, мовленнєві задачі оцінно-коригувальної спрямованості. Дітей стимулювали складати творчі розповіді, розповіді з власного досвіду та оцінювати їх.

До кожного етапу коригування мовлення було розроблено систему ігрових мовленнєвих вправ, ситуацій, ігор. На першому етапі – імітаційно-практичному – здійснювалася робота на закріплення правильної чіткої вимови звуків з тими дітьми, які вимовляли не завжди чітко такі звуки, як шиплячі, свистячі, звуки [р], [л], африкати дж, дз; а також розвиток фонематичного слуху і виразності мовлення. Відбувалося коригування граматичної правильності мовлення, зокрема вживання дітьми відмінкових закінчень іменників однини і множини, роду і числа іменників, невідмінюваних іменників, узгодження іменників з прикметниками і числівниками, вживання дієслівних форм.

Схема

Лінгводидактична модель коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Постановою Кабінету Міністрів від 8 серпня 2007 року, №1016, та відповідно до наказу Міністерства освіти І науки України від 01 жовтня 2009 року, №904 було проведено Всеукраїнський конкурс

    Конкурс
    На виконання Державної цільової програми роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів від 8 серпня 2007 року, №1016, та відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 01
  2. Журналістика, філологія та медіаосвіта: у 2 т. Полтава: Освіта, 2009. 436 с

    Документ
    Степаненко М.І. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови, ректор Полтавського державного педагогічного університету імені В.
  3. Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни імені В. О. Сухомлинського

    Документ
    Головною метою діяльності Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського (ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського) є інформаційне забезпечення розвитку національної педагогічної науки, освіти і практики,
  4. Педагогічна бібліографія (4)

    Документ
    Щорічник “Українська педагогічна бібліографія” видається з 1992 року. У попередніх випусках покажчика відображена література з питань освіти і педагогіки, яка вийшла друком в Україні з 1990 року.
  5. Педагогічна бібліографія (1)

    Документ
    У45 Українська педагогічна бібліографія 1 : Науково-допоміжний покажчик літератури /Уклад. Н.І.Тарасова, Е.В.Татарчук. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2007.

Другие похожие документы..