Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Пиелонефрит - инфекционно обусловленное воспалительное заболевание почек с поражением лоханки и чашечек, паренхимы и интерстициальной ткани. Когда отс...полностью>>
'Документ'
Слово — великий инструмент человеческого общения и безграничного воздействия на людей. Руководители часто заботятся о содержании словесного воздействи...полностью>>
'Документ'
Комісія з питань подальшого підвищення ефективності діяльності НАН України відзначає, що ініційована Президією НАН України підготовка пропозицій щодо...полностью>>
'Методические указания'
В соответствии с учебным планом Уральского международного института туризма студенты заочного отделения выполняют контрольные работы по экономической...полностью>>

Поняття законності та правопорядку

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

29.Зловживання монопольним становищем на ринку. Неправомірні угоди між підприємцями.

1. Об'єктом злочину є порядок здійснення господарської діяльності в частині державного контролю за дотриманням умов чесної конкуренції.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) неподанням документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню; 2) поданням йому завідомо неправдивих документів чи іншої інформації; 3) ухиленням від виконання законних рішень зазначеного комітету або його територіального відділення.

Умисне неподання або подання свідомо неправдивих документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України чи його територіальному відділенню може вважатись злочинним діянням, передбаченим ст. 230, лише у разі, коли подання відповідних документів передбачується законом або нормативно-правовим актом Антимонопольного комітету України, виданим у межах передбачених законом повноважень цього органу. Зокрема, обов'язковим є безкоштовне надання на вимогу державного уповноваженого, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України документів, статистичної та іншої інформації, необхідної для здійснення контролю за дотриманням антимонопольного законодавства та розгляду справ про його порушення, а також надання службовими (посадовими) особами на вимогу державного уповноваженого чи голови територіального відділення Антимонопольного комітету України письмових пояснень, які також слід вважати документами. Вимога про надання (подання) документів має бути викладена у письмовій формі і підписана службовою особою, якій законом надано право вимагати надання документів.

Під неподанням документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню слід розуміти ненадання відповідних документів чи інформації безпосередньо цим органам, а також ненадання їх державному уповноваженому чи голові територіального відділення Антимонопольного комітету України на їх вимогу за умови, що ці документи чи інформація перебувають у розпорядженні відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи, організації і реально можуть бути надані у терміни, визначені у вимозі про їх надання. Неподання може виразитися як у відмові надати документи чи інформацію, так і в умисному невиконанні вимоги про надання документів чи інформації. Неподанням слід вважати і подання у відповідь на законну вимогу лише частини із тих документів чи інформації, які зазначені у вимозі. Водночас не утворює складу цього злочину подання усіх чи деяких документів (інформації) із затримкою.

Поданням завідомо неправдивих документів чи іншої інформації слід вважати подання документів чи інформації, в яких містяться недостовірні відомості, за умови, що особа, яка направила документ чи інформацію Антимонопольному комітетові України, його територіальному відділенню, а також державному уповноваженому чи голові територіального відділення, знала про їх недостовірність.

Під іншою інформацією розуміється, зокрема, статистична інформація, яка не охоплюється поняттям "документ" тощо.

Під ухиленням від виконання законних рішень Антимонопольного комітету України або його територіального відділення слід розуміти невчинення дій, що вимагаються у відповідному рішенні, або ж вчинення (продовження вчинення) дій, які таким рішенням вчиняти заборонено.

Кримінальна відповідальність за ст. 230 може настати лише за невиконання рішень Антимонопольного комітету України або його територіального відділення, які у встановленому законом порядку доведені до відома особи, котрої стосуються.

До числа законних рішень Антимонопольного комітету України або його органів, що підлягають обов'язковому виконанню, слід відносити, зокрема, рішення (у т.ч. і попередні) у справах порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи про недобросовісну конкуренцію, суть яких може полягати у приписі про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, примусовий поділ суб'єкта господарювання, що посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку, припинення дій, що є недобросовісною конкуренцією, офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують іншого господарюючого суб'єкта, накладення штрафу, блокування цінних паперів тощо. У процесі розгляду справ про недобросовісну конкуренцію Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення можуть винести розпорядження про заборону особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення (відповідачеві), вчиняти певні дії та про накладення арешту на майно або грошові суми, що належать такій особі.

Рішення (у вигляді постанов, розпоряджень, попередніх рішень), винесені Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями, можуть бути оскаржені до господарського суду. З огляду на це не утворює складу даного злочину невиконання відповідного рішення у терміни, встановлені законом для подання скарги до господарського суду, якщо відповідно до положень закону подання цієї скарги (або ж апеляційної, касаційної скарги) зупиняє виконання відповідного рішення.

Не може вважатись злочином, передбаченим ст. 230, невиконання рекомендацій та інших документів Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень, які не підлягають обов'язковому виконанню.

Описані у ст. 230 діяння утворюють склад цього злочину, якщо вони були пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах (500 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Отримання доходу може мати місце як до вчинення відповідних діянь (у цьому разі протизаконні дії чи бездіяльність стають, окрім іншого, і своєрідним приховуванням цього факту), так і після їх вчинення. Порушення антимонопольного законодавства є закінченим злочином з моменту отримання відповідним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, органом адміністративно-господарського управління і контролю, підприємством, установою, організацією доходу у великих розмірах.

Під органами адміністративно-господарського управління та контролю у ст. 230 розуміються суб'єкти господарювання, об'єднання, інші юридичні особи, яким делеговано повноваження органів влади чи органів місцевого самоврядування щодо такого управління або контролю.

3. Суб'єктом злочину може бути службова особа органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-госгодарського управління і контролю, підприємства, установи, організації, до компетенції якої входить віддання розпоряджень про підготовку та направлення документів та іншої інформації. Антимонопольному комітетові України чи його територіальному відділенню, підписання таких документів, а також віддання розпоряджень про вчинення чи припинення певних дій на виконання законних рішень Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

30. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій.

1. Об'єктом злочину є відносини чесної конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) змові про штучне підвищення або підтримання цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок (ч. 1 ст. 228); 2) насильстві, заподіянні шкоди чи погрозі ними (ч. 2 ст. 228).

Вказана змова передбачає встановлення між кількома (двома чи більше) суб'єктами підприємницької діяльності протиправної домовленості ("змови") про те, що вони узгоджено підвищать або підтримуватимуть монопольні ціни (тарифи), знижки, надбавки (доплати), націнки на ті чи інші види товарів, робіт чи послуг задля усунення конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності.

Змова може бути як усною, так і письмовою, з укладенням та підписанням відповідних документів. Заборонена домовленість може бути досягнута в результаті однієї зустрічі за участю всіх її учасників (їх представників) або ж внаслідок неодноразових консультацій між учасниками у різному їх складі. Як змову слід розглядати і признання до протизаконних домовленостей після укладення угоди.

Для наявності складу даного злочину не мають значення конкретні умови домовленості, зокрема не є суттєвим, чи домовились винні про підтримання єдиної чи різних для кожного учасника змови цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат) чи націнок, або якими (єдиними чи різними) повинні бути відповідні ціни після узгодженого їх підвищення.

Діяння, передбачене ч. 1 ст. 228, є злочинним за умови штучного характеру передбаченого змовою підвищення чи підтримання цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат) чи націнок, тобто в тому разі, коли воно не викликане причинами економічного характеру і зумовлене бажанням учасників змови усунути конкуренцію та отримати за рахунок цього економічну вигоду.

Антимонопольне законодавство України у певних випадках допускає укладення між суб'єктами господарської діяльності угод про узгоджені дії, включаючи 1 ті, що передбачені ч. 1 ст. 228. Зокрема, укладення таких угод та їх подальша реалізація можуть бути (за умови, що це не веде до суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині) дозволені органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють: вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару; техніко-технологічному, економічному розвиткові, розвиткові малих або середніх підприємців; оптимізації експорту чи імпорту товарів; розробленню та застосуванню уніфікованих технічних УМОВ або стандартів на товари; раціоналізації виробництва. Тому дії, які становлять зміст зазначеної вище змови, утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 228, лише у разі, коли укладення відповідних угод не допускається антимонопольним законодавством взагалі або коли для законного укладення угоди вимагається згода органів Антимонопольного комітету України, а угода укладена без отримання такої згоди.

Змова про зміну чи фіксування цін за наявності інших необхідних ознак утворює склад розглядуваного злочину і у тому випадку, коли заборонені домовленості досягнуто між керівниками (службовцями) державних підприємств під час зустрічі на офіційних заходах, організованих органами державної влади, і закріплено в офіційних документах.

Злочинні дії, про які йдеться у ч. 2 ст. 228, полягають у вчиненні проти іншої особи насильства, заподіяння такій особі чи організації, де вона працює, майнової чи моральної шкоди або ж у погрозах вчинити таке насильство чи заподіяти шкоду. При цьому від потерпілого вимагають поведінки, яка могла б призвести до зміни (тобто підвищення чи зниження) або фіксування (збереження у незмінному вигляді) цін (тарифів) на будь-які товари, роботи чи послуги, які продаються, купуються, надаються, виконуються чи замовляються ним чц його організацією, підприємством або установою, або вплинути на прийняття іншими особами рішення про таку зміну чи фіксування.

Під насильством у ч. 2 ст. 228 слід розуміти нанесення побоів, заподіяння тілесного ушкодження, смерті, інші насильницькі діі. У разі заподіяння потерпілому середньої тяжкості, тяжкого тілесного ушкодження або смерті, а так само у разі застосування щодо нього катування вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 2 ст. 228 та, відповідно, ст. ст 121, 122, 115, 127.

Штучний характер зміни чи фіксування цін у даному випадку проявляється у тому, що вони не викликані економічними причинами і мають бути здійснені всупереч волі і бажанню особи, щодо якої застосовуються насильство чи погрози.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 228, вважається закінченим з моменту фактичного досягнення відповідної домовленості, а злочин, передбачений ч. 2 ст. 228, - з моменту застосування насильства, заподіяння потерпілому фізичної, майнової або моральної шкоди, або з моменту висловлення відповідної погрози і доведення її до

відома потерпілого.

3. Суб'єктом змови про зміну чи фіксування цін можуть бути

індивідуальні підприємці та власники, співвласники, службовці суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, які мають повноваження вирішувати питання, що стали предметом злочинної змови. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 228, загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а також наявністю мети. У ч. 1 ст. 228 нею є усунення конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, а в ч, 2

ст. 228 -штучна зміна чи штучне фіксування цін.

  1. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 228, є вчинення його: 1) організованою групою; 2) особою, раніше судимою за злочин, вказаний у ч. ч. 1 або 2 ст. 228. Про поняття організованої групи див. ст. 28 і коментар до неї.

31. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції.»

Стаття 37.ГК Відповідальність за недобросовісну конкуренцію

  1. Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність суб’єкта господарювання згідно з цим Кодексом або адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність винних осіб у випадках, передбачених законом.

Глава 5 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції.»

відповідальність за недобросовісну конкуренцію

Стаття 20. Види відповідальності

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених цим Законом, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством.

Стаття 21. Накладання штрафів на господарюючих суб'єктів - юридичних осіб та їх об'єднання

Вчинення господарюючими суб'єктами - юридичними особами та їх об'єднаннями дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб'єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

У разі, якщо обчислення виручки господарюючого суб'єкта неможливе або виручка відсутня, штрафи, зазначені у частині першій цієї статті, накладаються у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 22. Накладання штрафів на юридичних осіб, їх об'єднання та об'єднання громадян, що не є господарюючими суб'єктами

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об'єднаннями та об'єднаннями громадян, що не є господарюючими суб'єктами, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 23. Адміністративна відповідальність громадян

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, тягне за собою накладення адміністративного стягнення згідно із законодавством.

Вчинення в інтересах третіх осіб дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, громадянами, що не є підприємцями, тягне за собою накладення адміністративного стягнення згідно із законодавством.

Стаття 24. Відшкодування збитків

Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Стаття 25. Вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця)

У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, передбаченого статтею 4 цього Закону, або факту копіювання виробів, передбаченого статтею 6 цього Закону, заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

Вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) застосовується у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) не може бути усунена іншим шляхом.

Стаття 26. Спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей

У разі встановлення факту дискредитації господарюючого суб'єкта (підприємця) Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням.

32. Ухилення від сплати податків як злочин та адміністративне правопорушення.

1. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов'язкових платежів формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.

2. Предмет злочину - податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування;

2) суспільне небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212), великих (ч. 2 ст. 212) або особливо великих (ч. З ст. 212) розмірах; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Відповідальність за коментованою статтею КК виключається у тому разі. коли ненадходження коштів до державного і місцевих бюджетів, державних цільових фондів сталося внаслідок невиконання банком покладеного на нього законодавством обов'язку виконувати платіжні доручення платників податків на перерахування обов'язкових платежів податкового характеру.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Це: 1) службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;

2) особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) будь-яка інша особа, яка зобов'язана сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Невиконання чи неналежне виконання службовою особою юридичної особи - платника податків своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них (неналежне ведення податкового обліку та звітності, помилки при обчисленні сум обов'язкових платежів, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів, відсутність чи неналежне здійснення контролю за діяльністю працівників, які ведуть податковий облік та звітність), якщо це призвело до несплати юридичною особою податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а їхня сума перевищує 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за наявності інших передбачених законом підстав має кваліфікуватися за ст. 367.

Відповідальність за ст. 212 виключається, якщо платник податків і зборів діяв, виконуючи: 1) податкове роз'яснення відповідного центрального контролюючого органу, навіть у тому разі, коли воно у майбутньому було змінене або скасоване; 2) неправильні рекомендації, роз'яснення чи консультації з питань оподаткування контролюючих органів різних рівнів.

Про умисний характер поведінки порушника податкового законодавства можуть свідчити, наприклад, такі обставини: складання і використання підроблених документів; ведення "подвійного" (офіційного та неофіційного) обліку товарно-матеріальних цінностей (так звана подвійна бухгалтерія); наявність у місцях реалізації документально неоформленої продукції; неоприбуткування готівкової виручки, отриманої за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; заниження обсягу реалізованих товарів; укладання фіктивних угод; відсутність документів, необхідних для складання податкових декларацій і розрахунків, знищення документів або відмова від Їх подання; приховування від контролюючих органів інформації про рух безготівкових і готівкових грошових коштів; невідображення у документах об'єктів оподаткування; необгрунтоване завищення валових витрат; нез'явлення протягом встановленого строку зареєстрованого суб'єкта підприємництва до податкового органу для взяття на облік як платника податків тощо.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 212) є: 1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 2) фактичне ненадходження коштів у великих розмірах.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. З ст. 212) є:

1) вчинення його особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів; 2) фактичне ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

33. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; відмежування цього складу злочину від шахрайства. 1. Об'єктом злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави.

Деякі різновиди коментованого злочину мають транснаціональний характер. Кримінальне переслідування за фальшивомонетництво незалежно від національної належності підроблених грошових знаків та країни, в якій вчинено відповідний злочин, передбачене міжнародно-правовими договорами, учасницею яких (як правонаступниця СРСР) є Україна. Тому особа, винна у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні з метою збуту та збуті підроблених грошей, у разі притягнення її до кримінальної відповідальності в Україні нестиме відповідальність за ст. 199 незалежно від місця вчинення зазначених діянь (вони можуть бути вчинені і за межами України) та від того, чи є вона громадянином України і чи проживає постійно на й території.

  1. Предметом злочину є; 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї.

Не може кваліфікуватись як злочин, передбачений ст199, зазначені у ній операції з підробленими засобами доступу до банківських рахунків (зокрема, електронними чи іншими платіжними картками, документами на переказ грошових коштів). Ці дії за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 200.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну або 7) збуті зазначених вище предметів.

Під виготовленням розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.

Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака, Державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, "переробка" грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.

Як виготовлення вказаних предметів слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.

Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.

Виготовлення підроблених грошових знаків, які на даний час не є засобом платежу, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199. Якщо за допомогою таких підроблених грошових знаків (наприклад, підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190.

Таку само правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки взагалі не мають подібності до справжніх (у т.ч. таких, що не знаходяться в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи лотерейних білетів, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і заволодіває в обмін на ці предмети їх майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжні; грошей, цінних паперів чи лотерейних білетів і які з цієї причині неможливо збути, не є злочинним діянням. Під зберіганням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх сплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях) . Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.

Збутом підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як сплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обміні дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програні в азартних іграх тощо).

Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.

Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 ст. 199 дій.

4. Суб'єкт злочину загальний,

5. Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшого збуту.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 199) є вчинення

його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великому розмірі.

7.Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) організованою групою; 2) в особливо великому розмірі.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Поняття юридичної науки та її місце в системі суспільних наук

    Документ
    Юридичнанаука (правознавство або юриспруденція) - це спеціалізована галузь наукових знань в сфері гуманітарних наук або особлива юридична наукова діяльність, яка направлена на вивчення права в теоретичному і прикладному аспектах,
  2. Основні положення теорії держави та права

    Документ
    Основи (принципи) правового статусу людини. Система основних прав та обов’язків людини і громадянина. Основні гарантії реалізації і захисту прав і свобод людини та громадянина.
  3. Середня освіта державна підсумкова атестація в основній школі Географія Білет №1

    Документ
    Уявіть собі, що Ви готуєтесь до поїздки у країну, мову якої вивчаєте. Розкажітьсвоїм товаришам основні відомості про цю країну, дайте коротку характеристикуполітичного устрою цієї країни.
  4. Закон україни (16)

    Закон
    I. Внести зміни до Митного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 38-39, ст. 288; 2003 р., № 4, ст. 32; № 6, ст. 51; 2004 р., № 17-18, ст.
  5. Законів 166

    Закон
    Нагляд за додержанням законів при виконанні судовихрішень у кримінальних справах, а також при застосуванні іншихзаходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням осо­бистої свободи громадян 141

Другие похожие документы..