Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Методична робота – це систематична колективна й індивідуальна діяльність педагогічних кадрів, спрямована на підвищення їхнього науково-теоретичного, ...полностью>>
'Классный час'
2.Есть ли в вашем увлечении что-то оригинальное? Например, собирание книг по сериям, темам, по величине формата, по принадлежности одному автору и т....полностью>>
'Исследование'
2009 год в России объявлен годом молодёжи. Руководители нашей страны понимают, что молодёжь – это будущее России, и задумываются над тем, каким это б...полностью>>
'Доклад'
Ежегодно накануне учебного года Министерство культуры Московской области, совместно с Научно-методическим центром проводит Областной педагогический с...полностью>>

Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» усіх форм навчання

Главная > Конспект
Сохрани ссылку в одной из сетей:

1

Смотреть полностью

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Конспект лекцій

У двох частинах

Частина 2

для студентів спеціальності 7.050104 «Фінанси»

усіх форм навчання

Затверджено

на засіданні кафедри фінансів

як конспект лекцій з дисципліни «Податковий менеджмент». Протокол № 3 від 28.10.2008 р.

Суми

Видавництво СумДУ

2009

Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах / Укладачі: О. В. Зайцев, О. В. Галахова. ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2009. Частина 2. ─ 157 с.

Кафедра фінансів

ЗМІСТ

ЧАСТИНА 2

7 ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ФУНКЦІЙ ПЕНСІЙНИМ ФОНДОМ І ФОНДОМ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ.........5

7.1 Контроль, за сплатою зборів на обов'язкове

державне страхування, інших платежів до

Пенсійного фонду України ……………………………….….....5

7.2 Порядок здійснення перевірок Фондом соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності…….............9 7.3 Здійснення контрольних функцій Фондом загальнообов'язкового державного страхування

України на випадок безробіття……………………………….16

7.4 Порядок здійснення перевірок Фондом соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань…………………………..…………19

8 КОНТРОЛЬ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ГРОМАДЯН………...22

8.1 Особливості оподаткування доходів громадян……..……22

8.2 Контроль податкових інспекцій у сфері

оподаткування доходів громадян……………..……........28

9 КОНТРОЛЬ НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ

НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ……………………………...……….....37

9.1 Теоретичні засади стягування ПДВ………………...….....37

9.2 Методика проведення перевірки податку на додану

вартість…………………………………………………………..39

10 МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ ПРАВИЛЬНОСТІ РОЗРАХУНКУ І СВОЄЧАСНОСТІ СПЛАТИ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ……………………………………………...………………….45

10.1 Визначення акцизного збору, порядок обчислення і

сплати……………………………………………...……...…….…45

10.2 Перевірка правильності нарахування акцизного збору…......48

11 КОНТРОЛЬ НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК………………………………………………………...…..54

11.1 Теоретичні засади стягування податку на прибуток…………………...…………………………...…...54

11.2 Перевірка правильності обчислення й повноти сплати податку на прибуток…………………………..…..57

12 ОПОДАТКУВАННЯ Й ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ………………..………........78

12.1 Теоретичні засади місцевого оподаткування……...........78

12.2 Основні аспекти податкового контролю місцевих

податків і зборів…………………………………………...........85

13 ПРОВЕДЕННЯ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ПЕРЕВІРОК ЗА ОКРЕМИМИ ПОДАТКАМИ…………………………………….…89

13.1 Перевірка платника податку з власників

транспортних засобів…………………………………..……...89

13.1.1 Особливості нарахування, сплати та

контролю податку з власників транспортних

засобів, що належать юридичним особам…………..........89

13.1.2 Особливості нарахування, сплати та

контролю податку з власників транспортних

засобів, що належать громадянам України,

іноземним громадянам і особам без громадянства…….....93

13.2 Перевірка порядку справляння державного мита……........95

14 ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ……………………………...............................100

14.1 Організаційні основи стягування єдиного податку…......100

14.2 Особливості оподаткування фізичних осіб……….....104

14.3 Особливості оподаткування юридичних осіб……........105

14.4 Особливості податкового контролю при спрощеній

системі оподаткування………………………..……...………106

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА……....109

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………........152

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, ЩО Є У ФОНДАХ БІБЛІОТЕКИ

СУМДУ.………………………………………………………........157

7 ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ФУНКЦІЙ

ПЕНСІЙНИМ ФОНДОМ І ФОНДОМ СОЦІАЛЬНОГО

СТРАХУВАННЯ

7.1 Контроль за сплатою зборів на обов'язкове державне страхування, інших платежів до Пенсійного фонду України

Відповідно до Закону України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" і Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами і держав­ними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 20.12.2000 р., а також Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Прези­дента України від 01.03.2001 р. та Інструкції про порядок нарахування і сплати підприємствами, установами, організа­ціями і громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їхнього надхо­дження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.10.2001 р. № 16-6, установи Пенсійного фонду України є контролюючими органами щодо внесків до Пенсійного фонду України, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів.

Необхідно зазначити, що контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням і надходженням збору, інших платежів здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до Закону України "Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і збору на обов'язкове соціальне страхування".

Контроль на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, нарахування збору, платіжних доручень про перерахування сум збору на рахунок Пенсійного фонду, документів, пов'язаних зі сплатою збору за ставками, визначеними підпунктами 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11 пункту 3 Інструкції № 16-6 від 19.10.2001 р., та інших розрахун­кових документів. Перевірці підлягають документи за весь період, з моменту проведення попередньої перевірки.

Платники збору зобов'язані надавати працівникам Пенсій­ного фонду документи, що стосуються фонду оплати праці й ін­ших виплат, документи, пов'язані зі сплатою збору за додатко­вими ставками, нарахуванням збору. Керівники та відповідні службові особи під час перевірки зобов'язані давати письмові пояснення з питань, що перевіряються, виконувати вимоги органів Пенсійного фонду щодо усунення виявлених порушень.

На виявлені під час перевірки суми коштів, на які платником не нараховувався збір, за актом перевірки збір донараховується і застосовуються штрафні санкції, що діють на момент завершення перевірки, а винні посадові особи несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства.

За підсумками перевірки складається акт у двох примір­никах і підписується особами, які робили перевірку, керівником і головним бухгалтером підприємства. Один примірник акта передається під розписку керівникові або головному бухгалтеру підприємства, другий залишається в органі Пенсійного фонду. За наявності заперечень чи зауважень з боку підприємства його керівник і головний бухгалтер підписують акт із зауваженнями, що подаються до органу Пенсійного фонду в письмовій формі.

Зауваження до акта перевірки розглядаються органом Пенсійного фонду відповідно до процедури адміністративного оскарження, передбаченої Законом України № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами і держав­ними цільовими фондами".

У разі несплати суми збору або його частини у встановлений термін орган Пенсійного фонду готує подання про здійснення заходів щодо погашення боргу платника і надсилає податковому органу для пред'явлення ним першої податкової вимоги не пізніше 5-го робочого дня після закінчення граничного терміну сплати. Для пред'явлення другої податкової вимоги подання надсилається на 40-й календарний день від дати надсилання першого пред'явлення.

Органи Пенсійного фонду за несвоєчасне погашення зобов'язань перед фондом мають право нарахувати й утримати з платника збору пеню.

Згідно із Законом № 2181-ІІІ прийняття розра­хунків зобов'язань зі сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється без попередньої перевірки зазначених у ньому показників через канцелярію.

Камеральну перевірку розрахунків зобов'язань зі сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування платника податків здійснюють фахівці відділу доходів, що ведуть облік надходження платежів.

За її результатами, в разі виявлення методичних і ариф­метичних помилок, нараховуються штрафні санкції відповідно до пп. 17.1.4, п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, а також призначаються позапланові перевірки.

Рисунок 7.1- Час, коли зобов'язання зі збору до Пенсійного фонду вважається погодженим

Органи Пенсійного фонду перевіряють правильність призначення і виплати пенсій та соціальної допомоги, порядок витрачання коштів фонду органами соціального захисту населення, установами зв'язку, іншими підприємствами, що здійснюють доставку пенсій і допомоги, крім областей, у яких, відповідно до Закону України від 22.12.98 р. № 9329-Х1У "Про проведення в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Микола­ївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та у місті Києві експерименту по призначенню пенсій органами Пенсійного фонду України", функції призначення пенсій передані органам Пенсійного фонду. Перевірці підлягають документи, що підтверджують достовірність призначення і виплати пенсій, здійснених витрат.

У разі виявлення порушення порядку витрачання коштів Пенсійного фонду органами соціального захисту населення, підприємствами зв'язку, що здійснюють доставку пенсій та соціальної допомоги, акти перевірки надсилаються до органу вищого рівня або до правоохоронних органів.

Органи соціального захисту населення, підприємства зв'язку, що здійснюють доставку пенсій і допомоги, відшко­довують Пенсійному фонду незаконно витрачені кошти в порядку, встановленому чинним законодавством.

Від імені Пенсійного фонду України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право голова правління Пенсійного фонду України і його заступники, начальники Кримського респуб­ліканського, обласних, Київського і Севастопольського міського управлінь та їхні заступники, а також начальники районних, міських, районних у містах відділів цього фонду.

Органи Пенсійного фонду надсилають матеріали, що підтверджують факти порушень, залежно від обставин справи, до органів прокуратури, суду або до іншого органу, якому надано право приймати рішення про притягнення до матеріальної і кримінальної відповідальності.

Якщо в наступних податкових періодах (з урахуванням термінів давності, визначених ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, і до початку його перевірки) платник самостійно знайде помилки в показниках раніше поданого розрахунку зобов'язань щодо сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування. такий платник податків має право подати уточнений розра­хунок, сплативши суму недоплати (суму, на яку занижене зобов'язання ─ недоїмку) і штраф у розмірі 5% такої суми до подачі зазначеного уточнюючого розрахунку.

Усі спірні питання, що виникають між платниками збору і органами Пенсійного фонду з приводу нарахування збору, пені, штрафних санкцій, вирішуються органами Пенсійного фонду в порядку підпорядкованості або в судовому порядку згідно з чинним законодавством.

Якщо платник вважає, що орган Пенсійного фонду непра­вильно визначив суму зобов'язання або прийняв яке-небудь інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткову­вання, або таке, що виходить за межі його компетенції, такий платник має право звернутися до Пенсійного фонду зі скаргою про перегляд даного рішення. Скарга подається в письмовій формі і може бути доповнена документами, розрахунками і підтвердженнями, які платник вважає за необхідне представити.

Скарга повинна бути подана до Пенсійного фонду протягом десяти календарних днів, що йдуть за днем отримання плат­ником повідомлення або іншого оскаржуваного рішення Пен­сійного фонду. Орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти мотивоване рішення і надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги.

7.2 Порядок здійснення перевірок Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Згідно зі ст. 28 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності має право:

По-перше, здійснювати перевірку обґрунтованості видачі і продовження листків непрацездатності застрахованим особам. Контроль обґрунтованості отримання соціальних допомог, наданих на підставі листків тимчасової непрацездатності, здійснюється згідно з Інструкцією про порядок видачі доку­ментів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р.№ 455.

По-друге, отримувати безплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій (у тому числі від державних податкових органів, банківських, інших фінансово-кредитних установ) і громадян ─ суб'єктів підприємницької діяльності дані про сплату страхових внесків та використання страхових коштів.

По-третє, здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, що використовують працю найманих робітників.

По-четверте, одержувати необхідні роз'яснення (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час перевірок.

По-п'яте, згідно з п. 5 ст. 28 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності має право припиняти операції підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, що використовують найману працю, з розрахункових та інших рахунків у банківських установах, у разі їх відмови від реєстрації у виконавчих дирекціях відділень фонду як платників страхових внесків або відмови від сплати страхових внесків.

На виконання зазначеної норми Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ розпорядженням голови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати праце­здатності від 07.11.2001 р. № 84 затверджено порядок призу­пинення органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності видаткових операцій підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, що використовують найману працю, по рахунках у банківських установах. Порядок надає право робочим органам фонду за місцем державної реєстрації платника страхових внесків або за місцезнаходженням установи банку, в якому знаходяться його рахунки, припиняти видаткові операції по банківських рахунках в разі:

─ відмови від реєстрації в органах фонду як платника
страхових внесків;

─ відмови від сплати страхових внесків.

Підставою призупинення операцій з банківських рахунків є відповідне розпорядження Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Поновлення здійснення операцій з рахунків провадиться у разі усунення допущених порушень і підставою для цього також є відповідне розпорядження фонду. Зазначені розпорядження є обов'яз­ковими для виконання установами банків, що зобов'язані призупинити або відновити видаткові операції на рахунках, страхувальників у день їхнього отримання від органів зазначеного фонду.

По-шосте, накладати фінансові санкції й адміністративні штрафи, передбачені чинним законодавством.

По-сьоме, піднімати, згідно із законодавством, питання про притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, вимагати надання інформації про вжиті заходи.

Документом, що докладно регламентує порядок проведення перевірок органами Фонду соціального страхування з тимча­сової втрати працездатності, є Інструкція про порядок прове­дення ревізій і перевірок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що затверджена постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати праце­здатності від 19.09.2001 р. № 38 (далі - Інструкція № 38), згідно з якою перевірки підприємств-страхувальників з кількістю працюючих 300 чоловік і більше здійснюються один раз на рік, підприємств-страхувальників з меншою кількістю працівників - не рідше одного разу на два роки.

Тривалість проведення перевірки встановлюється з урахуванням обсягу робіт, який необхідно виконати під час її проведення, але не повинна перевищувати 30 календарних днів. У разі виявлення значних порушень терміни проведення ревізії продовжуються органом, що проводить перевірку.

Перевірка проводиться відповідно до плану роботи робочого органу фонду. Перевірці підлягають документи за поточний і попередній роки, а в разі виявлення порушень або зловживань за більш ранні періоди. Якщо ж ці періоди вже перевірялися, то перевірка здійснюється з дня закінчення перевіреного періоду.

Згідно з пп. 15.2 Інструкції про проведення ревізій і перевірок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 р. № 38, Фондом соціального страхування з тимча­сової втрати працездатності можуть здійснюватися комплексні та позапланові ревізії. Вищестоящий контролюючий орган Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з власної ініціативи може перевірити достовірність висновків нижче-стоящого контролюючого органу шляхом здійснення перевірки документів обов'язкової звітності страхувальника висновків або акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган має право прийняти рішення про повторну перевірку страхувальника, якщо проти посадових або службових осіб контролюючого органу, що проводили планову або позапланову перевірку такого суб'єкта, розпочато службове розслідування.

Згідно з пп. 15.6 Інструкції № 38 посадовій особі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на проведення кожної перевірки видається доручення на право її здійснення. Право на проведення планової перевірки надається тільки в тому разі, якщо не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня її здійснення страхувальнику надіслано повідомлення із зазначенням дати проведення перевірки. В окремих випадках, за взаємною згодою сторін, перевірка може бути проведена без додаткового попередження страхувальника.

Ревізор зобов'язаний пред’явити керівнику підприємства, що перевіряється, доручення на право проведення ревізії або перевірки і на його прохання поставити підпис у журналі реєстрації перевірок підприємства (ведення журналу здійсню­ється на підставі наказу Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10.08.98 р. № 18).

Якщо в ході підготовки до перевірки або на її початку буде встановлено, що на підприємстві немає належного бухгал­терського обліку, що унеможливлює якісне проведення перевірки, то керівник контрольно-ревізійної групи (ревізор) висуває письмові вимоги керівництву підприємства щодо приведення обліку у відповідність з чинним законодавством з визначенням конкретних термінів виконання такої роботи. У таких випадках перевірка починається після відновлення обліку.

Згідно з п. 15-13 Інструкції № 38 під час перевірки страхувальників перевіряються:

─ здійснення заходів з усунення недоліків і порушень,
виявлених попередніми перевірками;

─ повнота нарахування і своєчасність перерахування
страхових внесків;

─ наявність і причини виникнення заборгованості до Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

─ нарахування пені за несвоєчасну сплату внесків і сплата
фінансових санкцій;

─ надходження часткової вартості за путівки;

─ правильність використання коштів фонду на виплату
встановлених видів допомоги з соціального страхування;

─ використання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення працюючих і членів їхніх родин і правильність ведення їхнього обліку;

─ дотримання діючих положень щодо оздоровлення і
позашкільного обслуговування дітей;

─ правильність складання звітності з коштів соціального
страхування і своєчасність її подання до органу фонду;

─ правомірність надходжень і використання коштів
соцстраху, що надійшли від робочих органів фонду.

Згідно з пп. 15.14 Інструкції № 38 за результатами перевірки складається акт, що підписується ревізором, який її проводив, керівником і головним бухгалтером підприємства, що переві­ряється. З актом ознайомлюється голова комісії (уповнова­жений) з соціального страхування підприємства (який призначається згідно з постановою Фонду соціального страхуван­ня з тимчасової втрати працездатності від 09.07.2001 р. № 21).

При викладенні фактів порушень в акті перевірки зазначаються нормативні документи, вимоги яких порушені. Пору­шення, виявлені в масовому порядку, відбиваються у довідках, долучених до акта, а в самому акті наводяться узагальнені дані і зміст таких порушень з посиланням на додатки.

За наявності заперечень або зауважень до акта перевірки керівник, головний бухгалтер або інші особи, що його підписують, у день передачі викладають їх перед своїми підписами із зазначенням дат і роблять запис такого змісту: "з вимогами п. 15.14 Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 р. № 38 ознайомлений" і не пізніше ніж через 5 календарних днів від дня підписання акта із зауваженнями долучають до акта письмові пояснення чи заперечення.

Якщо протягом зазначеного терміну пояснення чи зау­важення щодо фактів порушень, викладених в акті, не надійдуть, то акт ревізії вважається погодженим, а контрольно-ревізійний відділ має право вжити належних заходів за матеріалами перевірки. У виняткових випадках, за письмовим зверненням керівника підприємства, термін надання пояснень чи зауважень може бути продовжений.

Контролюючий орган Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зобов'язаний не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів від дня отримання зазначених документів розглянути їх і винести мотивоване рішення, що вручається заявнику під розписку або висилається платнику поштою з повідомленням про вручення.

У разі відмови посадових осіб підприємства від підписання акта ревізор на підтвердження цього факту у довільній формі складає акт, що разом з актом про проведення перевірки офіційно направляється до відома керівництву об'єкта контролю.

Акт перевірки складається у двох примірниках, один із яких вручається керівнику підприємства, що перевіряється, другий залишається в контрольно-ревізійній службі фонду.

За матеріалами акта директор виконавчої дирекції чи його заступник (керівник робочого органу відділення фонду) приймає рішення щодо накладення штрафних санкцій на страхувальника згідно зі ст. 28 і ст. 30 Закону № 2240 і надсилає пропозиції щодо усунення недоліків, установлених перевіркою.

Страхувальник у визначений термін у письмовій формі інформує робочий орган фонду про усунення недоліків, виявлених перевіркою, а також про виконання рішення про накладення штрафних санкцій.

Страхувальник-роботодавець за несвоєчасну і неповну сплату страхових внесків несе фінансову відповідальність у відповідності зі ст. 30 Закону № 2240 за такі порушення:

─ у разі неповної сплати страхових внесків (у тому
числі тих, що сплачуються застрахованими особами через
рахунки роботодавців) - у розмірі прихованої чи заниженої суми
заробітної плати, на яку відповідно до Закону України від
18.01.2001 р. № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності і витратами, зумовленими народженням і
похованням" нараховуються страхові внески, а у разі
повторного порушення - у 3-кратному розмірі зазначеної суми;

─ за порушення порядку використання страхових внесків
- у розмірі 50 % належних до сплати сум страхових внесків.

Не сплачені вчасно страхові внески, пеня і штраф стя­гуються зі страхувальника в дохід фонду без оскаржень. Термін давності у разі стягнення страхових внесків, пені і фінансових санкцій, передбачених зазначеною статтею, не застосовується.

Пеня обчислюється виходячи з 120% облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без врахування штрафів) за весь її термін.

Суми коштів, безпідставно стягнені зі страхувальників, підлягають поверненню у 3-денний термін від дня винесення рішення про безпідставність стягнення цих виплат з відшко­дуванням судових витрат.

Право застосування фінансових санкцій, передбачених зазначеною статтею, мають керівники виконавчої дирекції фонду і його відділень, їхні заступники.

Згідно зі ст. 32 Закону № 2240 застрахована особа несе передбачену чинним законодавством відповідальність за неправомірне отримання з його вини матеріального забез­печення та соціальних послуг, передбачених Законом № 2240, у тому числі отриманих у результаті підробки і виправлень у документах, надання недостовірних даних та інше.

Органи Фонду соціального страхування мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з відхиленням від реєстрації в органах Фонду соціального страхування України і порушенням порядку нарахування і сплати внесків на соціальне страхування згідно зі ст. 165 і 244 Кодексу України про адміністративні право­порушення. Варто враховувати, що в зазначених нормах саме Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як орган, уповноважений застосовувати адміністративну відпові­дальність, прямо не згадується (у діючій редакції Кодексу України про адміністративні правопорушення поки що не враховані зміни, які відбулися після реформування системи соціального страхування. Однак цей орган є правонаступником Фонду соціального страхування України і розглянуті повно­важення йому надані п. 2 ст. 28 Закону № 2240. Тому можна припустити, що вищезазначену невідповідність буде усунуто шляхом зміни відповідних норм Кодексу України про адміні­стративні правопорушення.

7.3 Здійснення контрольних функцій Фондом

загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття

Згідно зі ст. 34 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закон № 1533) і п. 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття й обліку їхнього надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18.12.2000 р. № 339 (надалі - Інструкція № 339) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право:

─ здійснювати планові та позапланові перевірки суб'єктів підприємницької діяльності;

─ отримувати від посадових осіб суб'єктів підприєм­ницької діяльності необхідні документи і письмові пояснення з питань, що перевіряються;

─ притягати посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності до адміністративної відповідальності;

─ застосовувати фінансові санкції у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків;

─ стягувати з посадових осіб і страхувальників штрафи і застосовувати інші фінансові санкції за недотримання норм діючого законодавства.

Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням і надходженням страхових внесків згідно з п. 7 Інструкції № 339 здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок. Позапланові перевірки здійснюються у разі реор­ганізації, зміни місцезнаходження або ліквідації страхуваль­ника.

Контроль на підприємствах, в установах, організаціях здійснюється шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, повноту нарахування страхових внесків, платіжних документів про перерахування сум страхових внесків на рахунки фонду, розрахункових і касових документів. Перевірці підлягають документи за поточний і минулі роки без застосування терміну давності.

Платники страхових внесків зобов'язані представляти посадовим чи уповноваженим особам центру зайнятості, що здійснює перевірку, необхідні документи, які стосуються фонду оплати праці та інших виплат, нарахування страхових внесків, а також платіжні документи про перерахування страхових внесків до Фонду.

У разі необхідності під час перевірки керівники і службові особи підприємств представляють письмові пояснення з питань, що перевіряються, виконують вимоги осіб, які проводять перевірку, щодо усунення виявлених порушень.

За результатами перевірки складається акт у двох примір­никах, що підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника. Один примірник акта передається під розписку керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, другий залишається в центрі зайнятості, що проводив перевірку.

В акті вказується, за який період проведено перевірку і які виявлено порушення під час нарахування і сплати страхових внесків.

На виявлені під час перевірки суми коштів, на які платником не були нараховані страхові внески, здійснюється донарахування з урахуванням сум пені і штрафу, а винні посадові особи притягаються до відповідальності згідно з чинним законо­давством.

За наявності заперечень чи зауважень щодо змісту акта перевірки з боку страхувальника його керівник або головний бухгалтер підписують акт із зауваженнями в письмовій формі, який подається до центру зайнятості, що проводив перевірку. Зауваження до акта перевірки розглядаються центрами зайнятості вищого рівня.

Згідно зі ст. 38 Закону № 1533 роботодавець несе фінансову відповідальність за такі порушення:

─ у разі несвоєчасної чи неповної сплати страхових внесків (у тому числі тих, які сплачуються застрахованими особами через рахунки роботодавців) - у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до Закону № 1533 нараховуються страхові внески, а у разі повторного порушення - у 3-кратному розмірі зазначеної суми;

─ за порушення терміну реєстрації як платника страхових внесків - у розмірі 50 % належних сплаті сум страхових внесків за весь період, що минув від дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися у Фонді соціального страхування на випадок безробіття. Згідно з п. 3 Інструкції № 339 суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані зареєструватися як платники страхових внесків у 10-дениий термін після отри­мання свідоцтва про державну реєстрацію.

Не сплачені своєчасно страхові внески, пеня і штраф стягуються зі страхувальника в дохід Фонду без оскаржень. Термін давності у випадку стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених зазначеною статтею, не застосовується.

Пеня утворюється виходячи зі 120 % облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без врахування штрафів) за весь її термін.

Суми коштів, безпідставно стягнені зі страхувальників, підлягають поверненню у 3-денний термін від дня винесення рішення про безпідставність стягнення цих виплат з відшко­дуванням судових витрат.

Право застосування фінансових санкцій, передбачених зазначеною статтею, мають керівники виконавчої дирекції фонду і його відділень, їхні заступники.

Згідно зі ст. 244 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Фонду соціального страхування мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухилянням від реєстрації в органах Фонду соці­ального страхування України та порушенням порядку нара­хування і сплати внесків на соціальне страхування у порядку і розмірах, передбачених ст. 165 зазначеного кодексу.

Необхідно враховувати, що у вищенаведених нормах Фонд соціального страхування на випадок безробіття як орган, уповноважений застосовувати адміністративну відпові­дальність, прямо не згадується (у діючій редакції Кодексу України про адміністративні правопорушення поки що не враховані зміни, які відбулися після реформування системи соціального страхування). Однак такі повноваження цьому органу надані п. 4 ст. 38 Закону № 1533: "Посадові особи, винні в порушенні терміну реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасної і неповної їхньої сплати, несуть адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством. Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їхні заступники".

Тому можна припустити, що вищезазначену невідповідність буде усунуто шляхом зміни відповідних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.

7.4 Порядок здійснення перевірок Фондом соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань

Згідно з п. 8 Інструкції про порядок перерахування, обліку і витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захво­рювань від 20.04.2001 р. № 12, робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчас­ністю і повнотою перерахування страхових внесків та інших платежів до фонду, а також за цільовим і належним витрачанням його коштів.

Посадові особи фонду мають право:

─ здійснювати планові та позапланові перевірки суб'єктів підприємницької діяльності;

─ отримувати від посадових осіб - суб'єктів підприєм­ницької діяльності необхідні документи і письмові пояснення з питань, що перевіряються;

─ надсилати матеріали, що підтверджують факти порушень, до органів прокуратури, суду та інших органів, яким надано право
приймати рішення про притягнення винних до матеріальної,
адміністративної та кримінальної відповідальності;

─ притягати посадових осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності до адміністративної відповідальності;

─ у разі порушення порядку сплати страхувальниками
страхових внесків стягувати в дохід Фонду донараховані суми
страхових внесків і пеню.

Виконання статутних функцій фонду та обов'язків із запобігання нещасним випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці, що діють на підставі Положення про службу страхових експертів з охорони праці, запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворю­ванням, затвердженого постановою Фонду соціального стра­хування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 15.08.2001 р. № 24.

Робочі органи виконавчої дирекції фонду здійснюють планові перевірки не частіше одного разу на рік. Позапланові перевірки проводяться у разі реорганізації, зміни місце­знаходження або ліквідації підприємства, установи, організації.

Контроль здійснюється шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, перевірки повноти нарахування страхових внесків, платіжних доручень про перерахування сум внесків та інших платежів до Фонду, розрахункових документів на проведені виплати.

Страхувальники зобов'язані безперешкодно надавати посадовим особам або уповноваженим особам робочих органів виконавчої дирекції фонду, що проводять перевірку, необхідні для проведення перевірки документи і виділяти для участі в перевірці свого представника. Керівники та відповідні посадові особи під час перевірки зобов'язані давати письмові пояснення з питань, що перевіряються, виконувати вимоги перевіряючих щодо усунення виявлених порушень.

На виявлені під час перевірки суми коштів, на які стра­хувальником не нараховані страхові внески, за актом перевірки страхові внески донараховуються із сумою пені , а винні посадові особи притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За результатами перевірки складається акт у трьох примірниках, що підписується особами, які проводили пере­вірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника. Один примірник акта передається під розписку керівнику або головному бухгалтеру страхувальника.

В акті зазначається: за який період проведено перевірку, які виявлено порушення щодо нарахування та сплати страхових внесків, нарахування і виплати допомоги в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; суми додатково нарахованих страхових внесків, пеня і суми витрат, що приймаються в залік внесків або підлягають виплаті застрахованим особам додатково.

За наявності заперечень або зауважень щодо змісту акта перевірки з боку страхувальника його керівник або головний бухгалтер підписують акт із зауваженнями в письмовій формі, що подається на розгляд у встановленому порядку до органу, який проводив перевірку.

Суми донарахованих страхових внесків і пеня сплачуються страхувальниками в 10-денний термін із дня складання акта перевірки окремим платіжним дорученням. У рядку призна­чення платежу вказуються дата перевірки, номер акта і період.

Сума додатково нарахованих страхових внесків за матеріа­лами перевірки у разі їхньої несплати у встановлений термін стягується в судовому порядку.

Суми нецільового використання страхувальником коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування не приймаються в залік страхових внесків і відшкодовуються за рахунок страхувальника.

Робочі органи виконавчої дирекції фонду надсилають матеріали, що підтверджують факти порушень, до органів прокуратури, суду або до іншого органу, якому надано право приймати рішення про притягнення до матеріальної, адміні­стративної та кримінальної відповідальності.

Посадові особи страхувальників, винні у порушенні встановленого порядку реєстрації, своєчасної сплати страхових внесків до фонду, у ненаданні інформації про кожен нещасний випадок чи професійне захворювання, зміну технології робіт чи виду діяльності страхувальника, даних про кількість праців­ників, фонд оплати праці, кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий кален­дарний рік несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Від імені фонду розглядати справи про адміністративні порушення і накладати адміністративні стягнення мають право директор виконавчої дирекції фонду і його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції фонду і їхні заступники.

Необхідно зазначити, що згідно зі ст. 2442 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Фонду соціального страхування мають право розглядати справи про адміні­стративні правопорушення, пов'язані з ухилянням від реєстрації в органах Фонду соціального страхування України і пору­шенням порядку нарахування та сплати внесків на соціальне страхування згідно зі ст. 165 Кодексу України про адміні­стративні правопорушення.

При цьому потрібно враховувати, що в зазначених нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення саме Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як орган, уповноважений застосовувати адміністративну відповідаль­ність, прямо не згадується (у діючій редакції Кодексу України про адміністративні правопорушення поки що не враховані зміни, які відбулися після реформування системи соціального страхування).

8 КОНТРОЛЬ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ГРОМАДЯН 8.1 Особливості оподаткування доходів громадян

Найважливішим видом податків з фізичних осіб, характерним для будь-якої податкової системи, є податок на доходи, або його ще можуть називати – прибутковий податок.

22 травня 2003 р. в Україні був прийнятий Закон № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», що набрав чинності з 1 січня 2004 р. і яким передбачені істотні зміни в механізмі стягнення по­датку з доходів фізичних осіб. Декрет Кабінету Міністрів України №13-92 від 26 грудня 1992 р. «Про прибутковий податок з грома­дян» втратив чинність з 01.01.04 р.

Податок з доходів фізичних осібплата фізичної особи за по­слуги, що надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або знаходиться особа, що виплачує оподатковувані доходи. Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізич­них осіб» № 889 від 22.05.2003 р. із змінами і доповненнями від 09.02.2006 р. № 3424-IV платниками податку є:

─ резиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України та іноземні доходи; ─ нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження на території України.

Об'єктом оподатковування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; ─ чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається
шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

─ доходи, які підлягають кінцевому оподатковуванню під час їх ви­платі і не включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

Об'єктом оподатковування нерезидента є: ─ загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

─ загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; ─ доходи з джерелом їх походження з України, що підля-гають кінцевому оподатковуванню під час їх виплати і не включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт опо­датковування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору в Пенсійного фонду України і внесків до фондів загальнообов'язкового соціального страхування, що спла­чуються за рахунок доходу роботодавця.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу входять:

─ доходи у вигляді заробітної плати, нараховані платникові по­датку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; ─ доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності; ─ доходи у вигляді сум авторської винагороди; ─ сума (вартість) подарунків у межах, що підлягає оподатковуванню; ─ сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податків згідно з договорами довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного страхування; ─ частина доходів від операцій з майном; ─ дохід від надання майна в оренду або суборенду (термінове володіння і/або користування); ─ доходи, отримані платником податків від його роботодавця як додаткового блага; ─ доходи у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів і роялті, виграшів, призів; ─ інвестиційний прибуток від здійснення платником податків операцій з цінними паперами і корпоративними правами, ви­пущеними в інших, ніж цінні напери, формах; ─ доходи у вигляді вартості успадкованого майна в межах, що під­лягає оподатковуванню;

─ інші доходи відповідно до закону.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податків не входять такі доходи:

─ суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород і страхових виплат, що одержують платники податків з бюджетів, Пенсійного фонду України і фондів загальнообов'язкового соцстраху; ─ кошти, отримані платником податків на відрядження або під звіт; ─ суми доходів, отриманих платником податків від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Мінфіном України, виграші в державну лотерею; ─ суми внесків на обов'язкове страхування платника податків, інших, ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; ─ суми збору на державне пенсійне страхування і внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платни­ка податків, що вносяться за рахунок його роботодавця; ─ кошти або вартість майна (немайнових активів), що надходять платнику податків за рішенням суду внаслідок розподілу за­гальної спільної власності шлюбу у зв'язку з розлученням або визнанням шлюбу недійсним; ─ аліменти, що виплачуються платнику податку; ─ кошти або майно, майнові або немайнові права, що успадкову­ються спадкоємцями фізичної особи у випадку оформлення права на спадщину; ─ кошти, отримані платником податків у рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчуженого державою; ─ сума відшкодування платнику надмірно сплачених ним подат­ків, зборів (обов'язкових платежів), а також бюджетного відшкодування під час застосуванні права на податковий кредит; ─ дивіденди, що нараховуються на користь платника податків у вигляді акцій (часток, паїв); ─ вартість путівок на відпочинок, оздоровлення і лікування на території України платника податків або його дітей віком до
18 років; ─ дохід (прибуток), отриманий самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, що обкладається податками за спрощеного процедурою; ─ сума стипендії, що виплачується з бюджету учневі, студентові, аспірантові; ─ сума забезпечення військовослужбовців строкової служби; ─ інші доходи.

Починаючи з 1 січня 2004 р. і до 1 січня 2007 р. ставка оподат­ковування була встановлена в розмірі 13% до об'єкта оподаткову­вання. 3 1 січня 2007 р. діє ставка податку ─ 15% до об'єкта опо­датковування.

Крім того, законом передбачена ставка податку в розмірі 5% до об'єкта оподатковування, нарахованого податковим агентом як: ─ процент на банківський депозит (внесок); ─ процентний або дисконтний дохід за ощадними сертифікатами; ─ в інших випадках, визначених законом.

Ставка податку складає подвійний розмір ставки до об'єкта опо­датковування для виграшів і призів (крім державної лотереї).

З урахуванням норм закону платник податків має право на змен­шення суми загального місячного оподатковуваного доходу, одер­жуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги в таких розмірах: ─ для будь-якого платника податків ─ у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), установленій законом на 1 січня звітного податкового року; ─ у розмірі, що дорівнює 150 % від суми пільги (однієї мінімаль­ної заробітної плати), для платника податків, що:

а) є матір'ю-одиначкою або батьком (опікуном) ─ у розрахунку
на кожну дитину віком до 18 років;

б) має дитину ─ інваліда І або II групи ─ у розрахунку на кожну
дитину віком до 18 років;

в) має трьох і більше дітей віком до 18 років ─ у розрахунку на
кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є чорнобильцем 1 або 2 категорії;

е) є учнем, студентом, аспірантом, військовослужбовцем стро­кової служби;

є) є інвалідом І або ІІ групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджена довічна стипендія як громадянинові, що зазнав переслідування за правозахисну діяльність, включа­ючи журналістів; ─ у розмірі, що дорівнює 200 % від суми пільги (однієї мінімаль­ної заробітної плати) ─ для платника податків, який є: а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером орденів Слави або Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни;

в) колишнім в'язнем концтаборів, репресованим, насильно ви­везеним з території колишнього СРСР під час війни.

У випадку, якщо платник податку має право на податкову со­ціальну пільгу за двома і більше підставами, податкова соціальна пільга застосовується один раз, виходячи з найбільшого розміру.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого мі­сячного доходу платника податків у вигляді заробітної плати винят­ково за одним місцем його нарахування (виплати). Якщо платник податків є самозайнятою особою, податкова соціальна пільга щодо отриманих доходів від такої діяльності не застосовується.

Податкова соціальна пільга застосовується до заробітної плати, отриманої протягом звітного податкового місяця, якщо її розмір не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 і округленої до найближчого десятка. Принципово новим моментом у механізмі оподатковування фі­зичних осіб є податковий кредит.

Податковий кредит це суми, на які щорічно дозволяється зменшити оподатковуваний дохід. Після закінчення календарного року, якщо були витрати, які дозволяється включати в податковий кредит, громадяни можуть подати декларацію до податкового ор­гану для відшкодування частини сплачених податків. Такі вит­рати повинні бути обґрунтовані документально: фіскальним, товарним чеком, касовим ордером, накладною, будь-яким іншим розрахунковим документом або договором, який ідентифікує продавця і підтверджує суму витрат. Розмір податкового кредиту не може перевищувати загальну суму оподатковуваного доходу за відповідний рік.

До 1 січня 2004 р. формою звітності про дохід, нарахований (сплачений) на користь платників податку, і суми утриманого з них податку, була «Довідка про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб» (форма № 8ДР). 29вересня 2003р. наказом ДПАУ № 451 була затверджена форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) й Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Форма № 1ДФ надається в податкову інспекцію не пізніше 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Податковий розрахунок складається у двох примірниках: перший залишається у податковому органі, а другий з відміткою про прийняття форми № 1ДФ повертається податковому агенту.

Протягом року в Державному реєстрі фізичних осіб ─ платни­ків податків накопичуються дані про виплачені громадянам доходи й утримані суми податку. В разі відсут-ності зауважень податковий інспектор здійснює розрахунок суми податку, виходячи з сукупного річного доходу, і визначає сальдо розрахунків з бюджетом. На суми, які потрібно доплатити за результатами перерахунку, виписується подат­кове повідомлення. Зазначену суму потрібно внести до бюджету протягом 30 календарних днів із дня одержання повідомлення. Якщо в уста­новлений термін громадяни не сплатили зазначені суми, складається відповідний список для вжиття заходів згідно із Законом № 2181.

8.2 Контроль податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів громадян

Контроль за правильністю розрахунку і своєчасним перераху­ванням до бюджету покладається на Державну податкову адміністра­цію України.

Перевірка податковими органами здійснюється не рідше одно­го разу в два роки відповідно до річного плану-графіку податкової адміністрації, що складається на початок року. Підприємства й організації, де були встановлені значні порушення законодавства при утриманні податку з доходів фізичних осіб, переві­ряються повторно протягом року.

Перевірка розрахунку, утримання й перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, одержаних за місцем роботи, здійснюється безпосередньо на підприємствах, в установах, органі­заціях на основі перевірки розрахунково-платіжних відомостей на­рахування заробітної плати й утримання податку, касових виплат (заробітної плати, премій, відпускних, разових виплат, у підзвіт та ін.), документів, що підтверджують право на пільги тощо.

Під час перевірцки встановлюється, чи виконуються обов'язки платниками податку, а саме: ─ чи ведеться облік доходів, отриманих протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням за фор-мою, уста­новленою ДПАУ. Зазначена умова не поширюється на грома­дян, що отримують доходи тільки за місцем основної роботи; ─ чи надаються в передбачених випадках податковим органом декларації про доходи і витрати й інші необхідні документи, що підтверджували б вірогідність зазначених у декларації даних; ─ чи надавалися підприємствам, установам, організаціям і фі­зичним особам ─ суб'єктам підприємницької діяльності, а та­кож податковим органам документи, що підтверджують право на отримання податкових соціальних пільг; ─ чи вчасно й у повному обсязі сплачувалися в бюджет суми по­датку, що підлягає сплаті.

Під час перевірки важливе значення має контроль за своєчасністю і повнотою перерахувань до бюджету утриманих сум по­датку. Крім зазначеного, контролю підлягають порядок утримання і повернення помилково стягнених сум податків.

З цією метою здійснюється звірка відомостей, що ведуться в по­датковій службі, з відомостями бухгалтерського обліку підприєм­ства.

Працівник податкової служби виявляє розбіжності між перерахо­ваною до бюджету сумою податку з доходів фізичних осіб і виписками банку.

При визначенні загальної суми нарахованого податку перевіряючий звертає увагу на повноту і правильність відо­браження нарахованих сум податку з доходів фізичних осіб у бухгалтерсько­му обліку. Під час перевірцки виявляються суми, що були нараховані у вигляді дивідендів у результаті розподілу прибутку (доходу) підприємств, і перевіряється правильність їх оподатковування.

Інспектори зобов'язані здійснити контроль і забезпечити під час перевірки: ─ своєчасність надання громадянами декларацій про доходи і ретельно перевіряти їх на підставі матеріалів, що маються в податкових органах, а також наданих підприємствами, уста­новами й організаціями довідок, необхідних для правильного
і повного оподатковування доходів платників; ─ дослідження діяльності громадян, яка пов'язана з одержанням доходів, у терміни, встановлені керівником податкової адміністрації; ─ здійснення перевірок у місцях реалізації виробів, надання послуг і виконання інших робіт.

Правильність визначення сукупного оподатковуваного доходу та нарахування податку здійснюється окремо за кожним працівни­ком.

Під час перевірки важливо визначити, чи має право працівник під­приємства на застосування податкової соціальної пільги. Податкові соціальні пільги, які матимуть платники податку з доходів фізичних осіб, визначені у п. 6.1 ст. 6 Закону № 889. Потрібно мати на увазі, що складові заробітної плати розкрито в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5. До речі, згідно з цією Інструкцією оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації та допомога з тимчасової непрацез­датності не входять до фонду оплати праці і, отже, заробітною платою в контексті Закону про оплату праці не є.

Під час перевірки потрібно упевнитися, що платник подав працедавцю заяву про застосування податкової соціальної пільги за встановле­ною формою, а також відповідні документи, що підтверджують його право на таку пільгу.

У разі порушення платником податку умов застосування піль­ги (наприклад, отримання пільги більш ніж у одного роботодавця) платник втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу і зобов'язаний повернути суму недоплати податку та сплатити штраф.

Згідно із законом юридичні та фізичні особи ─ рези­денти мають право надавати нецільову благодійну допомогу та не оподатковувати її за умов, якщо на платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги.

Під час перевірки декларацій необхідно мати на увазі таке нововведення в оподаткуванні доходів фізичних осіб, як податковий кредит.

Суми податкового кредиту, нараховані громадянином за кож­ною з підстав надання, зазначаються у річній податковій декларації, яка у встановленому порядку подається ним до податкового органу за місцезнаходженням податкової адреси такого платника податку до 1 квітня року, наступного за звітним.

Під час проведення перевірки потрібно враховувати, що закон вста­новлює деякі обмеження щодо нарахування громадянам податково­го кредиту: скористатися правом нарахування податкового кредиту може лише платник податку, який є резидентом України, що має податковий ідентифікаційний номер, який зазнав у звітному
році зазначених витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг) лише у резидентів ─ фізичних або юридичних осіб; ─ загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу плат­ника податку, одержаного протягом звітного року як заробіт­на плата; ─ якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. Особливої уваги заслуговує правильність розрахунку прибутко­вого податку з доходів, отриманих за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні. Під час перевірки не- обхідно провести контроль за оподаткуванням окремих видів доходів.

Як зазначалося раніше, новий порядок оподаткування дивіден­дів, виплачених фізичним особам, відрізняється від старого, коли суми дивідендів, оподатковані при їх виплаті на підставі Закону про прибу­ток, не потрапляли до складу сукупного оподатковуваного доходу і, як наслідок, вони не оподатковувалися прибутковим податком.

Починаючи з 2004 p. особи, які виплачують дивіденди громадянам, повинні утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів за встановленою ставкою від нарахованої суми. Винят­ком є реінвестування дивідендів, коли пропорції між власниками в статутному фонді не змінюються. Ще один обов'язок податкового агента ─ надавати в податкову інспекцію податковий розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем виплати дивідендів.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не входить і не відображається в його річній податковій декларації сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.

Згідно з Положенням про ведення касових операцій у націо­нальній валюті в Україні, затвердженим постановою Нацбанку України від 19.02.2001 р. № 172, зареєстрованою в Мін’юсті України 15.03.2001 р. за № 237/5428, видача готівки під звіт провадиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгал­терії звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підставою для видачі працедавцем грошового авансу платнику податку на відрядження є наказ про службове відрядження, згідно з яким оформляється посвідчення про відрядження.

Сума коштів під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх падала, не підлягає оподат­куванню, тобто не входить до загального місячного чи річного оподатковуваного доходу платника податку, у сумі фактичних ви­трат платника податку, понесених на здійснення таких дій і підтвер­джених документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Платник податку, який отримав від працедавця суму коштів на відрядження або під звіт на виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт, повинен надати звіт про використання коштів до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в який у платника податку закінчується відрядження або завершується виконання цивільно-правової дії, на які було надано кошти під звіт.

Якщо платник податку повертає суму надмірно витрачених коштів пізніше граничного строку, тобто після закінчення третього банківського дня, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує: штраф у розмірі 15% від суми таких надмірно витрачених коштів, який стягується податковим агентом, тобто особою, що на­дала такі суми під звіт.

Якщо платник податку не повертає надмірно витрачену суму коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий гранич­ний строк, то така сума підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Сума податку, нарахована із сум такого перевищення, з ураху­ванням положень п. 3.4 ст. 3 Закону № 889-ІV, утримується особою, яка надала такі кошти під звіт (податковим агентом), за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу, а при недостатності суми такого доходу ─ за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

У Законі про доходи спадкоємці класифіковані. Це зроблено для того, щоб оподатковувати доходи від спадщини за різними ставками. Це буде залежати від декількох факторів: чи належить особа до членів родини спадкодавця, чи є вона чоловіком (дружи­ною) померлого, чи віднесена вона до членів родини першого сту­пеня споріднення. Оподатковуватися доходи від спадщини будуть за підсумками року на підставі поданої декларації за ставками: 5%, 15% та 30%. Найбільший податковий тиск при­падає на доходи, отримані спадкоємцями від спадкодавців ─ нерезидентів.

Орендна плата, що отримується громадянами, згідно з Законом про доходи оподатковується за ставкою 13%. База оподаткуван­ня під час оренди нерухомого майна визначатиметься у розмірі дого­вірної орендної плати, але не нижче мінімальної її величини. Зо­крема, для землі, наданої в оренду, мінімум не повинен бути менше суми орендного платежу, встановленого законодавством з питань оренди землі. Для іншого нерухомого майна мінімальну плату за 1м2 загальної площі визначають органи місцевого самоврядування. Громадянам, що здають житло в оренду, та незареєстрованим під­приємцям, доведеться самостійно розраховувати податок, щоквар­тально сплачувати його, а за підсумками року подавати декларацію. Для контролю за цим процесом Закон про доходи вимагає завіряти нотаріально договори оренди між фізичними особами. Контроль податкових інспек­цій у сфері оподаткування доходів громадян від під­приємницької діяльності полягає у реєстрації та обліку громадян, що здійснюють підприєм­ницьку діяльність, перевірці поданих ними декларацій, обстеженні доходів від підприємницької діяльності, перевірці своєчасності й повноти сплати до бюджету нарахованих податків.

Оподатковуваним доходом громадян від підприємницької діяль­ності вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосеред­ньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податко­вими органами під час проведення остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою адміністрацією України і погодженими з Міністерством економіки України та Державним комітетом України зі сприяння малим підприємствам та підприєм­ництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які входять до складу валових ви­трат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Зако­ном України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податок, обчислений податковими органами, сплачується в та­кому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету 25 відсотків річної суми податку, обчисленої за дохода­ми за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, ─ 25 відсотків суми, обчисленої їм податковими органами за оцінним доходом на поточний рік. Для сплати авансових плате­жів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 бе­резня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника подат­ковими органами може бути проведено перерахунок сум податку.

Суми податку, сплачені протягом року у вигляді авансових платежів, наданих податковими органами, враховуються при оста­точному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту такої сплати. Додатково нараховані за оста­точними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а суми податку, сплачені понад установлений розмір, підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, на­дають податковому органу декларації за кожний звітний квартал, а також за звітний рік. У декларації зазначаються загальні суми одер­жаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік.

Протягом року працівники податкових інспекцій обстежують доходи від підприємницької діяльності за місцем виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг. Перевірці підлягає книга обліку доходів та витрат, у якій відображаються обсяги виготов­леної та реалізованої продукції, середня ціна одиниці реалізованої продукції, виручка (валовий дохід) від реалізації.

Метою перевірки є встановлення правильності ведення обліку доходів і витрат, а також відповідності даних, відображених у книзі, фактичним обсягам виготовленої та реалізованої продукції, вируч­ці від її реалізації.

Якщо громадянин, що займається підприємницькою діяльніс­тю, залучає найманих працівників, то обов'язково перевіряються правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету податку з їх заробітку. За результатами перевірки скла­дається акт за встановленою формою.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за фіксованим податком шляхом придбання патенту за умов:

─ кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином, включаючи членів його сім'ї, не перевищує п'яти;

─ валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

─ громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платком ринкового збору згідно із законодавством. Не дозволяється застосування фіксованого податку під час здійснен­ня торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити ін­формацію про місце здійснення підприємницької діяльності; пере­лік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником по­датку, та їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької ді­яльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів. Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох ро­бочих днів з дня прийняття заяви від платника податку.

Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у заяві про доходи громадянина від здійснення підприємницької діяльнос­ті, або даних про їх неотримання, податковим органом не здійсню­ється. Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку відповідно до законодавства України.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною міс­цевою радою залежно від територіального розміщення місця тор­гівлі і не можуть бути меншими ніж 20 грн та більшими ніж 100 грн за календарний місяць для громадян, які здійснюють підпри­ємницьку діяльність самостійно.

У разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяль­ність з використанням найманої праці або за участю у підприєм­ницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50% за кожну особу.

Після закінчення перевірки в акті перевірки відображаються позиції, за якими були порушені положення законодавства.

9 КОНТРОЛЬ НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

9.1 Теоретичні засади стягування ПДВ

Податком на додану вартість (ПДВ) є непрямий податок, який включається у вигляді надбавки до ціни товару, є частиною новоствореної вартості, що створюється на всіх стадіях виробництва, надання по­слуг або після митного оформлення, і сплачується до Державного бюджету.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168 / 97 - ВР з подальшими змінами і доповненнями платники податку ─ це особи, які зобов'язані здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, чи особи, що імпор­тують товари на митну територію України.

Платниками ПДВ є:

  1. Особи, обсяг оподатковуваних податком операцій із прода­жу товарів (робіт, послуг) яких протягом якого-небудь періоду з
    останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

  2. Особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або одержують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання чи споживання на території України.

  3. Особи, що здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, незалежно від об­сягу продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору.

Об'єкт оподатковування охоплює: оборот від реалізації товарів (робіт, послуг); від реалізації з частковою оплатою чи без сплати вар­тості товарів усередині підприємства; від передачі товарів в обмін на інші товари, без оплати їхньої вартості; оборот з передачі товарів без­коштовно чи з частковою оплатою іншим підприємствам чи особам.

Розрахунок розмірів доданої вартості може здійснюватися двома методами.

Перший ─ метод, за яким розмір доданої вартості розрахову-ється додаванням заробітної плати і прибутку.

Другий ─ метод, при якому від повної вартості віднімають вар­тість сировини, матеріалів і послуг виробничого характеру.

Найбільш поширеним є другий метод, який називається «сальдовим», чи залишковим.

Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподатковування, і операцій, до яких застосовується нульова ставка, обкладаються податком за ставкою 20%. Податок становить 20% від бази оподатковування і додається до ціни товарів (робіт, по­слуг).

Нульова ставка застосовується стосовно експортованих товарів; до товарів і послуг, передбачених для офіційного використання іно­земних дипломатичних і прирівняних до них представництв і до ро­біт, пов'язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи.

Система пільг з ПДВ містить три групи звільнень.

  1. Перша включає майно, товари, роботи, послуги, на які не на­раховується податок на додану вартість (товари спеціального при-­
    значення для інвалідів; реалізація НБУ дорогоцінних металів, ка­менів та інших цінностей, імпорт банкнот).

  2. Друга група містить звільнення під час переміщення майна й ім­портних матеріальних цінностей через митний кордон України.

  3. Третя група припускає звільнення для визначених підпри­ємств. (Звільняються іноземні дипломатичні представництва в
    Україні і дипломатичні представництва України за кордоном).

Суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкоду­ванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким прода­жем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою по­даткового кредиту звітного періоду.

Оплата податку здійснюється не пізніше двадцятого числа міся­ця, що настає за звітним періодом.

У терміни, передбачені для сплати податку, платник податку по­дає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виник у звітному періоді податковий обов'язок чи ні. Платник податку зобов'язаний надати покупцю належним чи­ном оформлену податкову накладну. Податкова накладна — це звітний податковий документ, що під­тверджує виникнення податкового обов'язку платника податків у зв'язку з продажем товарів, і одночасно підтверджує право на по­датковий кредит у покупця — платника податку у зв'язку з при­дбанням таких товарів (робіт, послуг).

Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету і використовуються в першу чергу для бюджетного від­шкодування податку на додану вартість і формування бюджетних сум, що направляються як субвенції місцевим бюджетам.

9.2 Методика проведення перевірки податку на додану вартість

Під час проведення податкової перевірки правильності розрахунку і своєчасності сплати податку встановлюється, чи зареєстрований суб'єкт платником ПДВ, для чого вивчаються матеріали Реєстру платників ПДВ. Далі з'ясовується вид діяльності платника.

У ході перевірки вивчаються книги обліку придбання та облі­ку продажу, що ведуться винятково особами, зареєстрованими як платники ПДВ. Вони повинні бути прошнуровані, пронумеровані, зареєстровані в державній податковій адміністрації за місцем реє­страції платника.

У ході перевірки книги обліку досліджується правильність її ведення відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 червня 1997 р. № 165, а саме окремий облік опера­цій, пов'язаних із придбанням товарів із правом включения в по­датковий кредит і без права включення в податковий кредит сум податку, облік операцій, вартість яких не входить до складу ва­лових витрат виробництва чи не підлягає амортизації, й операцій, пов'язаних із придбанням імпортних товарів, на які оформляється податковий вексель.

Далі перевіряється книга обліку продажу, до якої заносяться дані щоденного обліку операцій із продажу і визначається підстава для віднесення до податкових зобов'язань сум ПДВ, нарахованих у скла­ді ціни покупцю у звітному періоді у зв'язку з продажем товарів як власного виробництва, так і придбаних для подальшого продажу.

У ході перевірки встановлюється правильність визначення дати виникнення податкових зобов'язань із продажу товарів, встанов­люється правомірність відображення в бухгалтерському обліку сум податкових зобов'язань зі сплати ПДВ. Посадовою особою податко­вої служби встановлюється правомірність встановлення податко­вих періодів з огляду на те, що визначення податкового періоду для кожного платника здійснюється на початку кожного календарного року з урахуванням поданої податкової звітності за попередній рік. Податковий період може дорівнювати одному календарному міся­цю чи кварталу.

Важливим питанням під час перевірки є правомірність використан­ня підприємством пільг з ПДВ. З цією метою перевіряються доку­менти, що дають право на пільги.

Одним з напрямів податкової перевірки ПДВ є правильність за­повнення податкової накладної. Найбільш поширеними по­рушеннями при виписуванні податкової накладної є:

─ відсутність усіх необхідних реквізитів покупця (особливо кодів);

─ не вказується форма проведення розрахунків;

─ відсутність арифметичних підсумків у розрахунковій частині накладної;

─ відсутність печатки підприємства, підпису і прізвища керів­ника й головного бухгалтера;

─ не заповнення покупцем заключної частини (№ і дата одер­жання накладної).

Потрібно враховувати, що податкове зобов'язання виникає у продав­ця навіть при неправильному оформленні податкової накладної ─ за фактом операції продажу.

У ході перевірки ретельно вивчається звітна декларація з ПДВ, складена на підставі матеріалів бухобліку і даних книг податкового обліку. Крім цього, вивчаються необхідні додатки, надані в податко­ві органи разом із декларацією.

Інформація, наведена в декларації, повинна відповідати даним бухгалтерського обліку та книг податкового обліку. Податкові де­кларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників. Після реєстрації в підрозділі державної податкової ін­спекції, в якій здійснюється приймання звітності, у день реєстрації податкові декларації передаються до відділу обліку, де дані щодо нарахування чи відшкодування ПДВ, визначені платником, зано­сяться до особового рахунка платника.

Відомості про проведення даних щодо нарахування чи відшко­дування податку в особовому рахунку відображаються в четверто­му розділі декларації, після чого декларація передається для здій­снення перевірки щодо відповідності розміру податку, зазначеного у декларації, розміру податку, що випливає з поданих рахунків. Особливу увагу під час перевірки ПДВ інспектор приділяє відобра­женню податкового кредиту, що відображається платником у дру­гому розділі декларації. Для встановлення достовірності податко­вого кредиту необхідно:

─ упевнитися в наявності всіх підстав, які дають право підпри­ємству на включення сум до податкового кредиту. Так, під­ставою для виникнення податкового кредиту за товарами
(роботами, послугами), придбаними у резидента, є виключно
податкова накладна, за імпортованими товарами - вантажна
митна декларація, а при імпорті робіт, послуг — акт прийман­ня робіт, послуг або банківський документ, що підтверджує
перерахування коштів в оплату їх вартості. Всі операції мають
бути відображені у книзі придбання товарів (робіт, послуг);

─ перевірити правильність відображення сум ПДВ за придбани­ми товарами, використаними на невиробничі потреби. У цьому разі ПДВ має відображатися за рахунок відповідних джерел фінансування;

─ встановити правильність розподілу сум ПДВ за придбаними товарами, які використовуються для виробництва пільгових товарів або товарів (робіт, послуг), що не є об'єктом оподат­кування, а також товарів (робіт, послуг), що оподатковують­ся у звичайному порядку. Якщо облік товарів та сплачених за них сум ПДВ в зазначених випадках не ведеться окремо, то розподіл здійснюється, виходячи з питомої ваги оподат­ковуваних операцій (без урахування ПДВ) у загальному об­сязі операцій (без урахування ПДВ). Отже, під час перевірки потрібно упевнитися, що в податковий кредит не потрапили суми ПДВ за придбану сировину та матеріали, що використову­ються для виробництва пільгових товарів або товарів, які не є об'єктом оподаткування. Цю норму не відносять до ПДВ, сплаченого за придбаними основними фондами виробничо­го призначення, якщо вони використовуються в оподатко­вуваних і неоподатковуваних операціях. У такому разі
всю суму ПДВ відносять до складу податкового кредиту у
періоді їх придбання.

Під час проведення документальної перевірки правильності нараху­вання ПДВ насамперед необхідно встановити повноту податкових зобов'язань з ПДВ. Для цього потрібно:

─ здійснити контроль обігу відвантаження товарів, надання по­слуг, виконання робіт та відображення їх у податковому об­ліку. Для цього використовуються податкові накладні, кни­га продажу товарів (робіт, послуг), а також укладені угоди
купівлі-продажу та міни. Необхідно упевнитися, що усі суми ПДВ, відображені у податкових накладних та в книзі продажу, були відображені в декларації з ПДВ. При цьому звертається увага
на те, щоб номер податкової накладної збігався з порядковим
номером відповідної операції в книзі продажу. З метою виявлення випадків відвантаження товарів, обороти з яких не
включено в базу нарахування ПДВ, потрібно перевірити докумен­ти складського обліку, а саме накладні, що засвідчують відпуск
продукції зі складу підприємства. Крім того, за допомогою пла­тіжних документів необхідно встановити випадки надходжен­ня коштів на поточний рахунок у порядку попередньої оплати,
які не було включено в об'єкт оподаткування ПДВ;

─ у разі встановлення випадків відвантаження товарів без опла­ти або з частковою оплатою в межах бартерних операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, передачі товарів у межах балансу платника для невиробничого, використання, а також під час реалізації товарів (робіт, по­слуг) пов'язаній особі необхідно впевнитися в правильності визначення бази оподаткування. В таких випадках база опо­даткування визначається, виходячи з фактичної ціни опера­ції, але не нижчої від звичайної ціни;

─ особливу увагу потрібно звернути на випадки відчуження об'єктів застави. Таке відчуження відбувається, коли підприємство не виконує у встановлений термін боргових зобов'язань. У такому разі відчуження об'єкта застави прирівнюється до продажу такого об'єкта з нарахуванням ПДВ. Перевіркою позичкових
рахунків та кредитних угод необхідно встановити, чи надава­лися підприємству кредити і як вчасно вони були повернені;

─ якщо підприємство імпортує товари критичного імпорту для власних виробничих потреб, необхідно упевнитися, що ці товари не було реалізовано «на сторону». При встановленні таких ви­падків перевірити правильність визначення бази оподатку­вання і суми ПДВ;

─ якщо підприємству, що перевіряється, були надані послуги
(виконані роботи) нерезидентами (міжнародний аудит, орен­да міжнародних каналів зв'язку) на митній території Украї­ни, то необхідно встановити, що вартість таких послуг (робіт) включено у базу нарахування податкового зобов'язання з ПДВ. До суми податкового кредиту зазначений ПДВ має бути віднесений у наступному податковому періоді;

─ якщо підприємство виробляє підакцизну продукцію, необхідно перевірити, чи включений акцизний збір у базу нарахування ПДВ. Це положення стосується також інших податків і зборів, що входять до ціни продукції.

Під час перевірки ПДВ увага повинна звертатися також на відшко­дування цього податку. Відповідно до чинного законодавства існує три види відшкодування ПДВ: експортне, бюджетне відшкодуван­ня протягом місяця та бюджетне відшкодування в загальному по­рядку.

Експортне відшкодування Платники ПДВ, що мають право на експортне відшкодування: ─ місячні платники ПДВ, що звітують за повною формою декларації з ПДВ, і ті, що здійснюють протягом звітного періоду в загальному обсязі операцій експортні операції, що оподатковуються за 0% ставкою.

Механізм здійснення відшкодування:

─ платник має право на експортне відшкодування протягом 30 календарних днів від дати подачі декларації з ПДВ. Платник повідомляє в декларації порядок здійснення відшкодування.

Документ, у якому відображається сума відшкодування:

─ рядок 6 додатка 1 «Розрахунок експортного відшкодування» до декларації з ПДВ. Декларація з ПДВ (за повною формою).

Бюджетне відшкодування протягом місяця

Платники ПДВ, що мають право на бюджетне відшкодування протягом місяця:

─ місячні і квартальні платники ПДВ, що звітують за повною формою декларації з ПДВ, та ті, що здійснюють в загальному обсязі операцій операції, що оподатковуються податком за 0% ставкою на митній території України.

Механізм здійснення відшкодування:

─ платник має право на одержання бюджетного відшкодуван-ня протягом місяця після місяця подачі декларації з ПДВ. Плат-ник повідомляє в декларації порядок здійснення відшкодування.

Документ, у якому відображається сума відшкодування:

─ рядок 6 додатка 3 «Розрахунок частки бюджетного відшкодування» до декларації з ПДВ. Декларація з ПДВ (за повною формою).

Бюджетне відшкодування в загальному порядку

Платники ПДВ, що мають право на бюджетне відшкодування в загальному порядку ─ це місячні і квартальні платники ПДВ, що звітують за повною формою декларації з ПДВ, та ті, що здійснюють у загальному обсязі операцій, операції, що оподатковуються податком за 0% ставкою.

Механізм здійснення відшкодування: ─ якщо сума негативного значення ПДВ не відшкодовується сумами податкових зобов’язань протягом 3-х наступних звітних періодів, то вона підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, після місяця подачі декларації з ПДВ за звітний період після виникнення негативного значення податку. Документ, у якому відображається сума відшкодування:

─ рядок 25 Декларації з ПДВ (за повною формою).

Якщо за наслідками документальної або камеральної перевір-ки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного від­шкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у плат-ника виникає заборгованість (або переплата). Сума бюджетного відшко­дування, не сплачена у зазначені строки, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується пеня па рівні 120% від облікової ставки НБУ, встановленої на мо­мент її виникнення.

10 МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ

ПРАВИЛЬНОСТІ РОЗРАХУНКУ І СВОЄЧАСНОСТІ

СПЛАТИ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ

10.1 Визначення акцизного збору, порядок обчислення і сплати

Акцизи це непрямі податки на визначені товари, що включаються в ціну товару й оплачуються покупцями. Вони встановлюються, як правило, на дефіцитну і високорентабельну продукцію і монопольні товари. Акцизний збір сполучає в собі як фіскальну функцію податків, наповнюючи державний бюджет, так і регулювальну функцію, що коригує попит та пропозицію, збіль­шуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи шляхом ви­ключення з переліку оподатковуваних товарів.

Механізм акцизного збору, порядок складання платниками роз­рахунку акцизного збору закріплені Декретом Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 р. № 18 – 92 «Про акцизний збір» з подальшими змінами і доповненнями, «Положенням про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору» від 19.03.01р. № 111, у т.ч. від 25.01.05 р. № 39 затверджених наказами ДПА України з подальшими змінами і доповненнями, та іншими документами.

Об'єктом оподатковування є:

─ обороти з реалізації виготовлених в Україні підакцизних това­рів шляхом їх продажу, обміну на інші товари, безкоштовної
передачі товарів чи з їх частковою оплатою;

─ обороти з реалізації товарів для власного споживання, про­мислової переробки, а також для своїх працівників;

─ митна вартість імпортованих на митну територію України то-­
варів, у тому числі в межах бартерних операцій чи без оплати
їхньої вартості, чи частковою оплатою.

Акцизний збір обчислюється:

а) за ставками у відсотках до обороту від продажу:

1) товарів, реалізованих за вільними цінами, виходячи з їхньої вартості за цими цінами, встановленими з урахуванням ак­цизного збору, без ПДВ;

2) товарів, реалізованих за державними фіксованими і регульо­ваними цінами, виходячи з їхньої вартості без обліку торгових знижок, а також ПДВ.

Під час закупівлі імпортних товарів оподатковуваний податком оборот визначається, виходячи з їхньої митної вартості;

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару.

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України. Відповідно до Указу Президента України від 11.05.1998 р. № 453/98 платниками акцизного збору є:

─ суб'єкти підприємницької діяльності, а також їхні філії, відді­лення ─ виробники підакцизних товарів (послуг) на митній терито­рії України, у тому числі з давальницької сировини;

─ нерезиденти, що здійснюють виготовлення підакцизних товарів на митній території України безпосередньо через постійні пред­ставництва;

─ будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують на митну територію України підакцизні товари; ─ фізичні особи ─ резиденти і нерезиденти, що ввозять підакцизні товари чи предмети на митну територію України; ─ юридичні чи фізичні особи, що купують підакцизні товари у
податкових агентів.

Розрахунок акцизного збору здійснюється платником самостійно на підставі даних накопичувальних відомостей реалізації підак­цизних товарів.

Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. закріплені три види звільнення від акцизного збору:

По-перше, ─ під час реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту.

По-друге, ─ під час реалізації легкових автомобілів:

а) спеціального призначення (міліція, швидка медична допомо­га) за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

6) спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких здійснюється органами соціального забезпечення

По-третє, ─ під час реалізації етилового спирту, що використовується для виготовлення лікарських і ветеринарних препаратів.

Суми акцизу, що підлягає сплаті, визначаються платником самостійно і сплачуються до бюджету у такі терміни:

а) підприємствами-виробниками, що реалізують алкогольні на­пої, ─ на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації;

б) підприємствами-виробниками, що реалізують тютюнові вироби, ─ щомісяця до 16-20 числа місяця, що настає за звітним;

в) власниками (замовниками) алкогольних напоїв, що виготовлені на території України з використанням давальницької сировини, ─ не пізніше дня одержання продукції;

г) підприємствами, що реалізують алкогольні напої, і власниками давальницької сировини, у яких середньомісячні суми акцизно­го збору за минулий рік становили понад 25 тис. грн., ─ щодекадно 15-25 числа поточного місяця, 5 числа місяця, що настає за звіт­ним, виходячи з фактичного обороту за відповідну декаду;

д) підприємствами, що реалізують алкогольні напої, у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік становили до 25 тис. грн включно ─ щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним, від фактичного оподатковуваного обороту за минулий місяць.

Суми акцизного збору з імпортованих на територію України то­варів зараховуються в Державний бюджет, а з товарів, вироблених в Україні, ─ у місцевий бюджет за місцем їх виробництва і Держав­ний бюджет у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України.

З 1996 р. в Україні використовуються марки акцизного збору. Відповідно до Закону України від 15 вересня 1995 р. № 329 / 95 - ВР «Про акциз­ний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби» марка акцизного збору це спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої і тютюнові вироби, і його наявність на цих товарах підтверджує спла­ту акцизного збору.

Відповідно до Наказу Президента України від 18 вересня 1995 р. № 849/95 «Про введення марок акцизного збору на алкогольні на­пої і тютюнові вироби» реалізація на території України імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок ак­цизного збору забороняється. У разі їхньої відсутності товари підлягають конфіскації чи знищенню.

10.2 Перевірка правильності нарахування акцизного збору

Під час камеральної перевірки розрахунку акцизного збору насамперед потрібно звернути увагу на своєчасність його подання, наявність усіх необхідних додатків та правильність заповнення реквізитів, рядків і колонок.

Перевіряючи перший розділ «Обчислення суми акцизного збо­ру», потрібно звернути увагу па правильність і повноту заповнення всіх рядків і колонок. Особливу увагу необхідно звернути на колонки, в яких указуються неоподатковувані обороти. Заповнюючи ці колонки, необхідно перевірити розшифрування неоподатковуваних оборотів, яка обов'язково має додаватися до розрахунку. Також потрібно встано­вити правильність застосування ставок акцизного збору. Перевірка першого розділу закінчується арифметичними підрахунками суми акцизного збору і порівнянням отриманого результату з даними підприємства, наведеними в розрахунку.

Під час перевірки другого розділу «Результати перерахунку ак­цизного збору» потрібно упевнитись у наявності відповідних платежів. Для цього використовуються дані відділу обліку, де на картках осо­бистих рахунків відображаються фактично внесені за звітний пері­од суми. У цьому самому розділі відображається сума акцизного збору, яка підлягає сплаті дo бюджету чи відшкодуванню з бюджету.

Якщо підприємство здійснює експортні операції, то необхідно впевнитися, що до розрахунку додані відповідні документи (довід­ки установ банків про надходження валюти та копії платіжних доку­ментів; копії вантажних митних декларацій з відповідним підтвер­дженням митних органів про фактичний перетин митного кордону України та інші). На підставі цих документів перевіряється пра­вильність заповнення третього розділу розрахунку «Зменшення акцизного збору під час експорту підакцизних товарів при розрахунках .за іноземну валюту». 3а результатами перевірки податковий інспек­тор робить позначку про проведення нарахування суми акцизного збору за особовим рахунком платника, а також відмітки про резуль­тати попередньої перевірки. За необхідності робиться запис про до­цільність проведення документальної перевірки.

Податкова документальна перевірка з правильності розрахунку і своєчасності сплати акцизного збору повинна починатися з визна­чення переліку підакцизних товарів відповідно до діючого в Украї­ні законодавства.

Посадова особа податкової служби звертає увагу на правиль­ність визначення оподатковуваного обороту при обміні на терито­рії України підакцизними товарами власного виробництва, при їх безкоштовній передачі, при натуральній оплаті праці і при викорис­танні їх на невиробничі цілі.

Під час перевірки аналізується правомірність обчислення акциз­ного збору, виходячи з дати реалізації підакцизних товарів. Звертається увага на обкладання акцизним збором товарів, виготовлених із давальницької сировини. При цьому варто пам'ятати, що платни­ком акцизного збору з товарів, що були виготовлені з давальниць­кої сировини, є власник товару, а не її переробник. Особливу увагу варто приділити тим видам підакцизної продукції, що виготовляється на давальницьких умовах. Відповідно до діючого законодавства в цьому разі платни­ками акцизного збору є:

─ суб'єкти підприємницької діяльності, а також їхні філії,
відділення (інші відособлені підрозділи) - виробники
підакцизних товарів на митній території України з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлені ставки акцизного збору у твердих сумах;

─ замовники, які доручили виготовлення продукції на давальницьких умовах, по товарах, на які встановлені
ставки акцизного збору у відсотках до обороту, що
сплачують акцизний збір виробникові.

У тому разі, якщо платником акцизного збору є переробне підприємство, йому необхідно утримати суму цього збору із замовника. Цього потребує сама природа непрямого податку: він включається в ціну продукції й згодом компенсується ви­робникові покупцем. Оскільки в давальницькій операції гото­ва продукція (як і сировина) виробникові не належить, тож продати її й отримати компенсацію акцизного збору в ціні він не може, проте сплатити акцизний збір у бюджет зо­бов'язаний. Отже, у нього немає іншого виходу, аніж утри­мати суму цього збору із замовника. Але як це зробити? Вис­тавляти в рахунку на оплату окремо (як суму акцизного збо­ру) або включати до вартості послуг з переробки? При першо­му варіанті можливі заперечення з боку замовника, тому що за законом він не є платником акцизного збору. Другий варіант неприйнятний для виконавця, адже якщо суму акцизного збо­ру він включить до вартості послуг з переробки, то на неї "на­крутиться" ПДВ, а ця сума, як відомо, не є доданою вартістю для виробника.

Оптимальним варіантом буде такий: передбачити в дого­ворі, що замовник компенсує виконавцеві суму акцизного збо­ру окремо від вартості послуг з переробки, а ще краще - окре­мим платіжним дорученням із зазначенням у ньому призна­чення платежу: "Компенсація суми акцизного збору". У тако­му разі замовник зможе віднести таку компенсацію до складу валових витрат, керуючись пп. 5.2.1 Закону України про при­буток, у якому зазначено, що до валових витрат відносять суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веден­ням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охоро­ною праці. У наявності витрати, пов'язані з організацією ви­робництва. Без перерахування виконавцеві суми акцизного збору замовник не зміг би отримати готову продукцію, тобто не зміг би організувати перероблення сировини. Таким чином, суми компенсованого виконавцеві акцизного збору замовник на законних підставах відносить до складу валових витрат. У подальшому під час продажу готової продукції в нього на всю су­му продажу виникне валовий прибуток.

Необхідно зазначити, що замовникові, за великим рахун­ком, однаково, в якій формі виконавець зазначить у рахунку суму акцизного збору. І в разі виділення акцизного збору, і у разі включення його до загальної суми вартості перероблення замовник гарантовано має валові витрати в податковому обліку.

Примітка 1. По податку на додану вартість під час перерахування компен­сації у замовника не буде виникати права на податковий кре­дит. Відповідно до пп. 7.4.1 Закону України про ПДВ податко­вий кредит звітного періоду складається із сум-податків, спла­чених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до складу валових витрат виробництва й основ­них фондів або нематеріальних активів, які підлягають амор­тизації. Оскільки перерахування суми акцизного збору вико­навцеві не є для замовника платою за придбані товари, роботи та послуги, то й права на податковий кредит за таким плате­жем у нього також немає.

Примітка 2. У бухгалтерському обліку сума перерахованого виконавцеві акцизного збору відображається проводками: Дт 631 "Розрахун­ки з вітчизняними постачальниками" - Кт 311 "Поточні рахун­ки в національній валюті" з подальшим віднесенням цієї суми в Дт26 "Готова продукція" із Кта 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Такі проводки обумовлені тим, що для за­мовника зазначена сума не є сплатою податку. Це лише компен­сація, передбачена умовами договору з виконавцем.

Примітка 3. Якщо підприємство-замовник розрахо- вується за перероб­ку частиною сировини або готової продукції, то відвантажен­ня виконавцеві їхньої частини в оплату послуг показуються в бухгалтерському обліку як реалізація, а сума акцизного збору - як платіж за контрактом.

Як зазначено в Декреті, датою виникнення податкових зо­бов'язань з акцизного збору в переробника є дата події, що від-булася раніше: або дата зарахування коштів від замовника, або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

При цьому потрібно мати на увазі, що статтею 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" передбачено, що власник готової продукції, виготовленої на давальницьких умовах і на яку встановлена ставка акцизного збору у твердих сумах, сплачує акцизний збір виробникові (переробникові) не пізніше дня відвантаження готової продукції його замовни­кові або з його доручення іншій особі.

Умовою відвантаження виробником (переробником) го­тової продукції, виготовленої з давальницької сировини, його власникові або за його дорученням іншій особі є документаль­не підтвердження банківської установи про перерахування відповідної суми акцизного збору на поточний рахунок вироб­ника (переробника).

При визначенні суми акцизного збору, вирахування бази ПДВ щодо операцій з надання послуг з перероблення давальницької сировини і готової продукції, виготовленої за таких умов, варто керуватися Ме­тодичними рекомендаціями із застосування законодавчих актів щодо стягнення ПДВ із операцій з надання послуг з пе­рероблення давальницької сировини та готової продукції, виго­товленої за таких умов, затверджених ДПАУ від 10.09.2001 р. № 12142/7/16-1201.

Як роз'ясняє ДПАУ в зазначеному листі, власник сирови­ни й готової продукції, на яку встановлена ставка акцизного збору у твердій сумі, не лише компенсує переробному підприємству (далі ─ переробник) витрати з надання послуг з перероблення давальницької сировини і перераховує йому суму акцизного збору, який останній сплачує до бюджету. Оскільки ставки акцизного збору у твердій сумі встановлені щодо товарів, а не до вартості послуг, у тому числі послуг з перероблення давальницької си­ровини, перелік яких визначений законодавством, і об'єктом для обкладання ПДВ є операції із продажу товарів (робіт, по­слуг) на території України, то сума акцизного збору в перероб­ного підприємства не включається до бази обкладання ПДВ вартості послуг з перероблення. При цьому сума акцизного збору в розрахунковому та іншому платіжному й супровідно­му документах повинна бути виділена окремим рядком.

Зазначені суми акцизного збору включаються до бази об­кладання ПДВ під час реалізації готової продукції, виготовленої із давальницької сировини, незалежно від того, хто здійснює операції із продажу го­тової продукції (її власник або переробник).

У тих випадках, коли власник готової продукції, виготов­леної з давальницької сировини, самостійно здійснює операції з її продажу, сума акцизного збору, попередньо перерахована переробникові давальницької сировини, так само, як і будь-яка сума коштів, що надходить у рахунок оплати продукції, включається таким продавцем у базу обкладання ПДВ, визна­чену відповідно до статті 4 Закону про ПДВ, незалежно від форми проведення розрахунків.

При цьому сума ПДВ, яка окремим рядком зазначена в по­датковій накладній, виписаній перероблення підприємством на операцію з надання послуги з переробки давальницької сировини і визначена вихо­дячи з договірної вартості такої послуги з переробки (без ура­хування акцизного збору, перерахованого замовником пере­робникові для проведення останнім розрахунків з бюджетом по акцизному збору), включається в податковий кредит за умови виконання вимог пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ.

Підбиваючи підсумок викладеному вище, можна зазначи­ти, що для цілей обкладання акцизним збором об'єктом для переробника є обсяг відвантаженої готової продукції (товару), для цілей обкладання ПДВ - вартість наданої замовникові по­слуги з переробки. Саме замовник, який у подальшому буде реалізовувати продукцію, виготовлену з давальницької сиро­вини, зобов'язаний включати до бази обкладання ПДВ суму акцизного збору, сплаченого ним переробникові.

Чинним законодавством на сьогоднішній день визначений тільки один вид товару, з якого ставка акцизного збору вста­новлена у відсотках до обороту, - ювелірні вироби. Відповідно до вимог Декрету платниками акцизного збору з ювелірних товарів, виготовлених на давальницьких умовах, є як замовни­ки такої продукції, так і її переробники. При цьому, відповідно до пункту "а" статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", сума акцизу на ювелірні вироби обчис­люється, виходячи з вартості їхньої реалізації (обороту із про­дажу) за вільними цінами.

Під час реалізації власником готових ювелірних виробів акциз­ний збір нараховується ним на обороти з реалізації ювелірних виробів у повному обсязі (а до бюджету безпосередньо спла­чується сума акцизного збору, зменшена на суму, що вже була сплачена виробникові), але така загальна сума акцизного збору включається до бази оподаткування на додану вартість.

При розрахунках замовника готовою продукцією (ювелірними виробами) з переробником за послуги з перероб­лення давальницької сировини загальна сума акцизного збору включається до бази оподаткування у замовника (власника го­тової продукції).

При перевірці правильності визначення оподатковуваних обо­ротів під час реалізації імпортних товарів варто звернути увагу на те, що акцизний збір розраховується, виходячи з їхньої закупівельної вартості з обліком фактично сплачених сум митних зборів, ввізного мита й акцизного збору без ПДВ, і сплачується у валюті України.

Важливим моментом перевірки є правомірність застосування пільг, передбачених законодавчими актами України.

Посадова особа податкової служби під час документальної переві­рки приділяє увагу факту використання ввезених товарів з метою, що не відповідає заявленій при декларуванні, а також випадкам не­правильного розрахунку сум ПДВ і акцизного збору, нарахованих і сплачених як при митному оформленні, так і при подальшому вико­ристанні на території України. При виявленні таких випадків здій­снюється стягнення з платника в бюджет сум зборів та інших штраф­них санкцій, що передбачені законодавством України.

Важливим питанням під час перевірки є правильність нарахуван­ня акцизного збору на імпортні товари. Порядок розрахун­ку акцизного збору за імпортовані в Україну товари визначений Декретом Кабінету Міністрів України № 18-92 від 26.12.1992 р. з урахуванням подальших змін і доповнень, а також «Положенням про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акциз­ного збору», затвердженим Наказом ДПА України від 19.03.2001р. № 111 з подальшими змінами та доповне­ннями.

11 КОНТРОЛЬ НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ

НА ПРИБУТОК

11.1 Теоретичні засади стягування податку на прибуток Регулювання стягування податку на прибуток здійснюється па підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» від 22.05.97 р. № 283 / 97 - ВР з подальшими змінами і доповненнями.

Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку. Відповідно до законодавства платниками податку на прибуток є:

─ суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські й інші підприємства, установи й організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами;

─ з числа нерезидентів ─ фізичні чи юридичні особи, створе­ні в будь-якій організаційно-правовій формі, що отримують доходи з джерелом їх походження в Україні, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус чи імунітет відповідно до міжнародних договорів України;

─ дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні орга­нізації та їхні представництва;

─ філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників по­датку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на іншій території, ніж платник податку; ─ бюджетні організації.

Об'єктом оподатковування є прибуток підприємств, що визна­чається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних від­рахувань.

Валовий дохід ─ це загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриману протягом звітного періоду, в грошовій, матеріальній формах.

До складу валових доходів входять:

─ загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають стату­су юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів; ─ доходи від здійснення банківських, страхових та інших опера­цій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями і вимогами; ─ доходи від спільної діяльності й у вигляді дивідендів, отрима­них від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимо­гами, а також доходи від здійснення операцій лізингу (оренди); ─ доходи, не враховані при обчисленні валового доходу попере­дніх періодів і виявлені в звітному періоді;

─ доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій.

Валові витрати виробництва ─ сума будь-яких витрат платни­ка податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, що здійснюється як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що здобуваються платником податку для їхнього подальшого викорис­тання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, входять:

─ суми будь-яких витрат, сплачені протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, про­дажем продукції й охороною праці;

─ суми грошових коштів або вартість майна, добровільно пе­рераховані в Державний бюджет України, до неприбуткових органі­зацій;

─ суми коштів, перераховані підприємствам всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи, на яких працює за основним місцем роботи не менш як 75% таких осіб;

─ суми коштів, внесених у страхові резерви;

─ суми внесених (нарахованих) податків, зборів;

─ суми витрат, не включені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів;

─ суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущеними помилками і виявлені в звітному податково­му періоді в розрахунку податкового обов'язку;

─ суми безнадійної заборгованості;

─ суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів;

─ суми зборів на обов'язкове державне пенсійне забезпечення;

─ будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів з боргових зобов'язань протягом звітного періоду.

Амортизаційні відрахування ─ це поступове відне­сення витрат на придбання, виготовлення чи поліпшення основних засобів, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати:

а) на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання;

б) на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих нестатків;

в) на проведення усіх видів ремонту, реконструкції, модерні­зації й інших видів поліпшення основних фондів;

г) на поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що під­лягають сплаті. Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Не пізніше 25 числа мі­сяця, що настає за звітним кварталом, представляють у податкові органи декларацію про прибуток за звітний квартал, розрахований наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Платники податку не пізніше 15 лютого року, що настає за звітним, надають податковому органу річний бухгалтерський звіт, що може бути підтверджений висновками аудиту.

Бюджетні організації сплачують податок па прибуток, отрима­ний від підприємницької діяльності, щокварталу наростаючим під­сумком з початку податкового року.

У сучасних умовах оподатковування доходів юридичних осіб здійснюється за ставкою 25%.

11. 2 Перевірка правильності обчислення й повноти

сплати податку на прибуток

Одним з основних питань податкового контролю є перевірка правильності обчислення і повноти сплати податку на прибуток.

Під час перевірки інспектор у першу чергу визначає, хто є плат­ником податку на прибуток відповідно до законодавства України. Особлива увага приділяється резидентству платників, правильнос­ті їх реєстрації в податкових органах.

Під час проведення перевірки має місце перевірка правильності оформлення декларації про прибуток підприємства. Форми і по­рядок складання декларацій з податку на прибуток підприємства встановлені Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. .№143 зі зміна­ми та доповненнями від 12.10.2005 р. № 448.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первин­ними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку і звітності. Вірогідність даних підтверджується підписами керівників підприємства і головного бухгалтера, а за відсутності на підприємстві бухгалтерської служби ─ фахівця, що веде облік, і завіряється печаткою.

Необхідно враховувати, що по­даткова декларація надається платником незалежно від того, ви­никло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків.

Оригінал декларації з відповідними додатками подається плат­ником до податкового органу за місцезнаходженням платника (До­даток К). Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Декларація заповнюється друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі. Заповне­ння олівцем не дозволяється.

Декларація складається із головної та двох основних частин і оди­надцяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щоквартально, у тому числі за. рік, а чотири (Р1-4) подаються виключно за рік.

Додаток К1 складається з двох частин ─ К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюєть­ся платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин.

У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають по­датковому органу передбачені відповідним рядком декларації до­датки.

У головній частині декларації потрібно зробити позначку про вид Декларації: 1. Звітна стандартна форма поточної звітності для звичайних підприємств (без філій з консолідованою сплатою).

2. Звітна консолідована форма поточної звітності для під­приємств, що сплачують податок на прибуток консолідовано зі свої­ми філіями. 3. Звітна нова ─ використовується після письмової пропозиції
податкового органу, якщо раніше подану декларацію він не визнає.

Податковий орган може запропонувати подати нову деклара­цію лише у таких випадках:

─ не заповнені обов'язкові реквізити (заголовна частина декла­рації);

─ декларація не підписана посадовими особами (директором, го­ловним бухгалтером або особами, які виконують їх функції);

─ декларація не завірена печаткою.

Порядок формування показників декларації з податку на при­буток наведений у табл. 11.1.

Таблиця 11.1 - Порядок формування показників декларації з податку на прибуток

Показник

Код

рядка

Примітки

1

2

3

Валовий дохід від всіх видів діяльності, у тому числі:

01

- доходи від продажу товарів (робіт, послуг)

01.1

Загальні доходи від продажу товарів (ро­біт, послуг), у тому числі допоміжних та об­слуговуючих виробництв, що не мають ста­тусу юридичної особи, основних засобів і нематеріальних активів

- приріст балансової вартості запасів

01.2

К1

У разі, коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі заповнення цього рядка складається таблиця 1 додатка КІ/І. Показник із знаком «-» рядка А графи 6 зазначеної таблиці пере­носиться у рядок 01.2 декларації без знака

Продовження табл. 11.1

1

2

3

- доходи від виконання довгострокових дого­ворів

01.3

К2

Дохід виконавців у звітному періоді виз­начається як добуток загально-договірної ціни довгострокового договору (контракту) на оцін­ний коефіцієнт виконання довгострокового контракту

- прибуток від опера­цій з цінними папе­рами, фондовими та товарними дери­вативами

01.4

К3

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних па­перів, а також деривативів, отримані (нара­ховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого самого виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого самого виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

- прибуток від операцій з землею

01.5

К1

Платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок продажу землі як окре­мого об'єкта власності, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єк­та власності, збільшених на відповідний коефіцієнт індексації. При продажі землі, отриманої у власність у процесі приватизації, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого

Продовження табл. 11.1

1

2

3

внаслідок такого продажу, та сумою оцінної вартості такої землі, визначеної згідно зі встановленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіцієнтів її функціонального використання на момент такого продажу

- інші доходи, крім визначених у 01.1─01.5

01.6

Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Доходи від спільної діяльності та у вигляді ди­відендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).

Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; сум штрафів та/або неустойки чи пені,

Продовження табл.11.1

1

2

3

фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених покупцями підакцизних товарів на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів

Коригування валових доходів, у тому числі:

02

(02.102.2+02.3)

- зміна суми компен­сації вартості товарів (робіт, послуг)

02.1

У разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку ─ продавець та платник податку ─ покупець здій­снюють відповідний перерахунок вало-вих до­ходів у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації

- самостійно виявлені помилки за резуль­татами минулих по­даткових періодів

02.2

Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді

- врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості

02.3

К4

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Продовження табл. 11.1

1

2

3

Скоригований валовий дохід

03

(01±02)

Валові витрати, у тому числі:

04

- втрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11

04.1

Сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

- убування балансової вартості запасів

04.2 К1

У разі, коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. У разі заповнення цього рядка складається таблиця 1 додатка К1/1. Показник із знаком «+» рядка А графи 6 зазначеної таблиці переноситься у рядок 04.2 декларації без знака

- витрати на оплату праці

04.3

До складу валових витрат платника податку відносять витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань

Продовження табл. 11.1

1

2

3

вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру (ЦПД), будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб). Виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та вклю­ченням суми виплат до складу валових витрат платника податку

- сума страхового збору (внесків) до фонду державного загально-обов'язкового

страхування

04.4

До складу валових витрат платника податку відносять суми збору на обов'язкове дер­жавне пенсійне страхування та внесків на загально-обов'язкове державне соціальне страху­вання, нараховані на виплати, зазначені в рядку 04.3, у розмірах і порядку, встановлених законом

Продовження табл. 11.1

1

2

3

- сума внесків на довгострокове страхування життя, недержавне пенсійне забезпечення

04.5 Р1

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя платник податку сплачує за власний рахунок добровільні страхові платежі на користь найманих працівників, які перебувають з ним у трудових відносинах та у яких це місце є основним місцем роботи, то такий платник податку може віднести до складу валових витрат кожного календарного кварталу суму фактично сплачених страхових платежів, що не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, отриманої таким працівником від такого платника податку протягом такого календарного кварталу, але не більше ніж 6 000 гривень у розрахунку на одного застрахованого працівника протягом звітного податкового року. При цьому якщо платник податку одночасно сплачує внески на додаткове пенсійне за­безпечення (страхування) працівника, такий платник податку може віднести до валових витрат кожного календарного кварталу суму внесків, фактично сплачених на довгострокове страхування життя працівника та на його додаткове пенсійне забезпечення (страхування), які сукупно не перевищують 15 відсотків від заробітної плати, отриманої таким працівником від такого платника податку протягом такого календарного кварталу

- сума податків, зборів, крім визначених у 04.4

04.6 Р2

Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування»

Продовження табл. 11.1

1

2

3

- витрати, пов'язані із

виконанням довгострокових договорів

04.7 К2

Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді

- добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт.

послуг)

04.8

Р3

Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій у розмірі, що становить не менше двох та не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року. Сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїн-ських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх благодій-ної діяльності, але не більше 10 відсот-ків оподаткованого прибутку поперед-нього звітного періоду. Суми витрат, пов'язаних з безоплатним наданням працівникам вугільної промисловості, непрацюючим пенсіонерам, які мають стаж роботи на підприємствах галузі не менше 10 років на підземних роботах або не менше 20 років на поверхні, інвалідам з числа осіб, що під час роботи на цих підприємствах отримали каліцтво або професійні захворювання, а також сім'ям працівників вугільної промисловості, що загинули на виробництві, які отримують в

Продовження табл. 11.1

1

2

3

разі втрати годувальника, вугілля на побутові потреби за нормами, що встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культу-ри, заповідникам, музеям-заповідникам, а також неприбутковим установам та організаціям у розмірі, що становить не менше двох та не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду (для гро­мадських організацій інвалідів не більше десяти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду). Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об'єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звітний рік

- від'ємне значення об'єкта оподатку­вання попереднього податкового року

04.9

Якщо об'єкт оподаткування платника подат­ку з числа резидентів за результатами по­даткового року має від'ємне значення об'єк­та оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розра­хунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох

Продовження табл. 11.1

1

2

3

кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення

- витрати на поліпшен­ня основних фондів та нафтогазових

свердловин

04.10К1

Суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу відносять до валових витрат звітного періоду. Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазна-чену суму, збільшують балансову вартість груп 2. 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу. Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом. Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліп-шенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів з експлуатації. У разі одночасного заповнен-

Продовження табл. 11.1

1

2

3

ня додатків К1/1 Та К1/2 у цей рядок переноситься сума рядка 04.10 таблиці 3 додатка К1/1 та рядка 04.10 таблиці 2 додатка К1/2 за відповідний звітний період. При визначенні значень граф рядків 04.10 цих таблиць, які переносяться у рядок 04.10 декларації, обирається найменша: або сума ліміту витрат на поліпшення, що включається до валових витрат, або сума фактичних поліпшень, розрахованих наростаючим підсумком з початку року

- 85% витрат від варто­сті товарів (робіт, послуг), придбаних у офшорних нерезидентів

04.11 Р4

У разі укладення договорів, які перед-бачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи під час здійснення розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно під того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг)

- інші витрати, крім визначених у 04.1- 4.11

04.12

Статті 5, 8, 9, 22 Закону України «Про опо­даткування прибутку підприємств»

Коригування валових витрат, у тому числі:

05

(±05.1±05.2+05.3)

Продовження табл. 11.1

1

2

3

- зміна суми компен­сації вартості товарів (робіт, послуг)

05.1

У разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку ─ продавець та платник податку ─ покупець здій­снюють відповідний перерахунок валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації

- самостійно виявлені помилки за резуль­татами минулих податкових періодів

05.2

Суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

- врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості

05. 3 К4

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Скориговані валові витрати

06

(0.4±05)

Сума амортизаційних відрахувань

07

К1

У разі заповнення цього рядка складається таблиця 2 додатка К1/1 та/або таблиця 1 додатка К1/2. У разі одночасного заповнення додатків К1/1 та КІ/2 у цей рядок переноситься сума рядка 07 таблиці 2 додатка КІ/1 та рядка 07 таблиці 1 додатка К1/2

Продовження табл. 11.1

1

2

3

Об'єкт оподаткуван­ня позитивний (+) від'ємний (─)

08

(03 ─ (±06) ─ 07)

Балансові збитки, не компенсовані прибут­ками до 01.01. наступного року (наприклад-2009р.)

09

Якщо платник податків задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки) (наприклад, за резуль-татами 2008 року), такі збитки враховуються окремо, не входять до валових витрат і зменшують об'єкт оподаткування наступних податкових періодів протягом 12 календар-них кварталів з моменту їх виникнення. Якщо такого від'ємного значення за три роки не погашено, залишок збитків надалі для цілей оподаткування не зменшує об'єкта і не може бути включений до валових витрат

Прибуток, звільнений від оподаткування

10

К5

Звільняється від оподаткування прибу-ток підприємств та організацій громадських орга­нізацій інвалідів, майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, пос­луг), крім підакцизних товарів та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми

загальних витрат на оплату праці, що відносять до складу валових витрат виробництва (обігу)

Продовження табл. 11.1

1

2

3

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів

Прибуток,

що підлягає

оподаткуванню, у тому числі:

11

(08-09-10)

- за базовою ставкою

11.1

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, основані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування

- за пільговою ставкою

11.2

Оподатковується у розмірі 50 відсотків від чинної ставки прибуток платників податків від проведення науково-дослідних і реставраційних робіт у сфері охорони культурної спадщини

Нарахована сума

податку, у тому числі:

12

(12.1+ 12.2)

- за базовою ставкою

12.1

рядок 11.1 х 25%, якщо показник рядка 11.1

позитивний

- за пільговою ставкою

12.2

рядок 11.2 х ставку, якщо показник рядка 11.2 позитивний

Зменшення

нарахованої суми

податку

13

К6

Платник податку емітент корпоративних прав, державне некорпоративне, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, поперед-

Продовження табл. 11.1

1

2

3

ньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів. У разі, коли зa наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податку має від'ємне значення, сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від'ємного значення. У разі, коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань під­приємства емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів

Податкове зобов'язан­ня звітного періоду

14

(12-11) Заповнюєтеся у разі позитивного зна­чення

Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року

15

Значення рядка 14 Декларації попереднього звітного періоду

Продовження табл. 11.1

1

2

3

Сума надміру сплаче­ного податку минулих податкових періодів (переплати)

16

Не заповнюється при заповненні рядка 18 Декларації

Сума податку до сплати

17

(позитивне значення 14-15- 16)

Сума надміру спла­ченого податку ми­нулих податкових періодів (переплати), яка підлягає повер­ненню на поточний рахунок платника податку в банку-резиденті

18

Сума податкових платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нараху­вання або порушення платником податку вста­новленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту отримання по­датковим органом відповідної заяви платника податку або зарахуванню на зменшення плате­жів до цього бюджету майбутніх періодів, за вибором платника податку, в разі якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством

Суми податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків), у тому числі:

19

-з доходів фізичних осіб, нарахованих у вигляді процентів

19.1 К7

Згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889.

Продовження табл.11.1

1

2

3

- з нерезидентів (крім 19.3)

19.2

Сума податку за ставкою 15% від доходів, що отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності. Страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування за ставкою 15%

-з фрахту

19.3

6% від базової ставки фрахту

Авансові внески, на­раховані на суму дивідендів та прирівня­них до них платежів

20

Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціо­нерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на при­буток у розмірі ставки, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку

Дивіденди та прирів­няні до них платежі,

що сплачуються до бюджету державними некорпоративни-ми, казенними або кому­нальними підприєм­ствами

21

Заповнюється лише державними, казенними або комунальними підприємствами

Продовження табл. 11.1

1

2

3

Суми штрафу, самос­тійно нарахованого у зв'язку з виправлен­ням помилок

22

10% від суми недоплати

Пеня, нарахована у зв'язку з урегулю­ванням сумнівної (безнадійної) забор­гованості

23

К4

Відповідно до пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств»

При попередній перевірці декларації контролю підлягають: ─ своєчасність подання податкових декларацій з податку на прибуток; ─ дотримання вимог щодо порядку заповнення залежно від того, в якій формі подається декларація ─ у повній або спро­щеній;

─ наявність необхідних додатків і узгодженість звітних даних;

─ правильність арифметичних підрахунків та визначення сум оподатковуваного прибутку або збитку за звітний період.

При визначенні фінансових результатів від здійснення товаро­обмінних операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльніс­тю, посадовою особою податкової служби враховується позитивна чи негативна різниця результатів перерахування дебіторської і кре­диторської заборгованості в іноземній валюті.

Під час проведення перевірки виявляється правомірність відо­браження прибутку чи збитку від продажу цінних паперів. Інспектор перевіряє повноту відображення операцій у бухгалтерському облі­ку, уточнює повноту відбитої інформації в обліку. Далі перевіряєть­ся правомірність і повнота перерахунку дебіторської заборгованос­ті, причому контролюється перерахунок за кожною дебіторською заборгованістю, а також контролюється повнота і правильність ві­дображення сум перерахунку на рахунках бухобліку.

Перевіряючий аналізує пооб’єктне перевищення виторгу від продажу основних фондів, а також відображення цих сум у бухгалтерському обліку.

У ході перевірки здійснюється контроль за правильністю про­ведення індексації (балансової вартості груп основних фондів і не­матеріальних активів) і її відображення в бухгалтерському обліку. Далі увага звертається на кожен випадок безоплатного одержання товарів. При цьому важливо встановити причину передачі, а також повне і своєчасне відображення в бухгалтерському обліку.

Під час перевірки встановлюється правильність оформлення вартості робіт і послуг, наданих без компенсації їхньої вартості. Пе­ревіряється вартість матеріальних цінностей, переданих платником податку утримувачу відповідно до договорів зберігання і викорис­таних ним у власному виробництві чи господарському обороті і ви­робництві. Крім цього, під час перевірки увага звертається на правильність формування бухгалтерських записів сум від перерахунку доходу з завершених довгострокових договорів у разі завищення суми податкових зобов'язань. Окремо перевіряється облік балансової вартості матеріалів, сировини.

Далі в ході перевірки аналізуються операції, з яких проведені суми отриманих штрафів і неустойок.

Платник податків несе відповідальність, якщо:

─ на момент перевірки податковим органом не має бухгалтер­ських звітів і балансів, декларацій і розрахунків, пов'язаних з
нарахуванням і сплатою податку за відповідні періоди;

─ не представили чи несвоєчасно представили в податковий ор­ган податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку
на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку
в бюджет;

─ за результатами перевірки платника податку виявлений ви­падок арифметичних помилок чи описок, що призвели до заниження суми податку, але не більш як на 5% суми загальних
зобов’язань за період, що перевіряється;

─ виявлені випадки заниження суми податку, приховання доходів чи об'єктів оподатковування.

12 ОПОДАТКУВАННЯ Й ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ

12.1 Теоретичні засади місцевого оподаткування

Місцеві податки і збори ─ це податки і збори, що встановлю­ються органами місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України. Вони є обов'язковими до оплати в межах визначених адміністративно-територіальних одиниць і зарахову­ються до місцевих бюджетів.

Відповідно до чинного законодавства органи місцевого самовря­дування, приймаючи рішення про встановлення місцевих податків і зборів, затверджують положення про порядок стягування кожного податку чи збору.

Місцеві ради в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю скасовувати місцеві податки і збо­ри, що є не обов'язковими до сплати, звільняти чи надавати відстроч­ки з місцевих податків і зборів окремим категоріям платників.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20.05.1993 р. «Про місцеві податки і збори» з подальшими змінами і доповненнями встановлено такі місцеві податки і збори:

а) місцеві податки:

─ комунальний податок;

─ податок з реклами;

─ податок з продажу імпортних товарів; б) місцеві збори:

─ збір за паркування автотранспорту;

─ ринковий збір;

─ збір за видачу ордера на квартиру;

─ курортний збір;

─ збір за участь у бігах на іподромі;

─ збір за виграш на бігах на іподромі;

─ збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

─ збір за право використання місцевої символіки;

─ збір за право проведення кіно- і телезйомок;

─ збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; ─ збір за проїзд на території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

─ збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; ─ збір з власників собак. Надмірно сплачені суми місцевих податків і зборів зарахову- ються чи повертаються платникам відповідно до законодавства України.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється органами Державної податкової служби і міськими, селищними, сільськими радами, що їх установлюють.

Місцеві податки і збори, внесені за рахунок коштів юридичних осіб, їх філій, відділень, представництв та інших відособлених підрозділів, відносять до валових витрат виробництва.

Фізичні особи сплачують місцеві податки і збори за рахунок власних доходів.

Комунальний податок. Платниками комунального податку в Україні є юридичні особи, за винятком бюджетних і планово-дотаційних сільгосппідприємств. Об'єктом обкладання є річний фонд оплати праці, розрахований, виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Гранична ставка не повинна перевищувати 10% річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джерелом сплати є прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні юридичних осіб.

Податок з реклами. Платниками податку з реклами є юридич­ні і фізичні особи, що рекламують свою продукцію чи діяльність. Об'єктом обкладання є вартість послуг за встановлення і розміщен­ня реклами. Гранична ставка — 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами і 0,5% — за розміщення реклами на тривалий час. Облік платників проводять органи, на які покладені функції розміщення реклами. Податок виплачується під час сплати послуг і за рахунок собівартості продукції чи за рахунок особистих коштів.

Цей податок встановлено на усі види оголошень, повідомлень, переданих з комерційною метою за допомогою засобів масової ін­формації, каталогів, афіш, плакатів. Податок утримують рекламні агенти, які щокварталу здають звіт до податкової служби і перера­ховують суми податку не пізніше 20 числа кожного місяця.

Податок з продажу імпортних товарів. Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і громадяни, які зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринко­вими цінами, що зазначається у декларації, яка подається щоквар­тально до державної податкової інспекції району (міста) за місце­знаходженням (місцем проживання) суб'єкта підприємництва.

Граничний розмір податку з продажу імпортних товарів не по­винен перевищувати трьох відсотків виручки, одержаної від реалі­зації цих товарів.

Збір за паркування автотранспорту. Платниками збору є юри­дичні і фізичні особи, які припарковують автомобілі в спеціально відведених чи обладнаних місцях. Об'єктом оподаткування є одна година паркування автотранспорту. Податок сплачується водієм на місці паркування. Ставка (граничний розмір) ─3% неоподаткову­ваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1% у відведених місцях. Перелік платників визначається органами місцевого самоврядування. Джерелом сплати податку є собівартість продукції чи особисті кошти.

Ринковий збір ─ це плата за торгові місця на ринках і в павіль­йонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків. Платники ─ юридич­ні і фізичні особи, що реалізують сільськогосподарську та промис­лову продукцію. Об'єктом оподаткування є торгове місце. Ставка податку: для фізичних осіб ─ від 0,05 до 0,15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 0,85 грн до 2,55 грн) за кожне торгівельне місце; для юридичних осіб ─ від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3,40 грн до 34 грн) за кожне торгівельне місце за кожний день торгівлі. Облік платників веде адміністрація ринку. Ринковий збір справляється до початку реалізації продукції, а термін перерахуван­ня збору в бюджет визначається рішенням місцевого органу само­врядування. Джерелом сплати є собівартість продукції або особисті кошти.

Ринки перераховують у місцевий бюджет 50% зібраного ринко­вого збору. Кошти, які залишаються в розпорядженні ринку, вико­ристовуються наступним чином; 30% — на розвиток ринку; 20% — на покриття витрат з утримання ринку.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення кварти­ри. Платниками збору є одержувачі ордера. Об'єктом обкладання є послуги, пов'язані з видачею ордера. Ставка податку становить 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час і оформлення ордера на квартиру. Облік платників здійснюється органами обліку і розподілу житла. Збір сплачується в бюджет через установи банків до одержання ордера. Джерелом сплати є особисті кошти одержувача ордера.

Курортний збір. Платниками курортного збору є громадяни, що перебувають у курортній місцевості. Об'єктом оподаткуван­ня є проживання в межах курортної місцевості. Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (1,70 грн). Облік платників здійснюють адміні­страції готелів, квартирно-посередницькі організації, органи вну­трішніх справ, що контролюють дотримання паспортного режиму. Збір утримується під час реєстрації не пізніше триденного терміну з дня прибуття. Джерелом сплати є особисті кошти платників. Від сплати курортного збору звільняються:

─ діти віком до 16 років;

─ інваліди та особи, що їх супроводжують;

─ учасники Великої Вітчизняної війни;

─ воїни-інтернаціоналісти;

─ учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

─ особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, бу­динки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази
відпочинку;

─ особи, які прибули в курортну місцевість у службове відря­дження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків
та близьких родичів; ─ особи, які прибули за плановими туристичними маршрута–ми туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які
здійснюють подорож за маршрутними книжками;

─ чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

При зміні платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не справляється. Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб і громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру.

Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян. Збір справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.

Збір за виграш на бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати шести відсотків від суми виграшу. Терміни перерахування до бюджету ви­значаються місцевими органами самоврядування.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іпо­дромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, установленої за участь у грі. Граничний розмір цього збору не повинен перевищувати 5% суми такої надбавки,

Платником цього збору є кожен учасник гри. А справляє збір адміністрація іподрому у момент придбання гравцем квитка на участь у грі.

Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Об'єктом є вартість виробленої продукції, ви­конаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символі­ки. Граничний розмір не повинен перевищувати 0,1% з юридичних осіб і п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що за­ймаються підприємництвом. Облік платників здійснюють органи місцевого самоврядування, що видають дозвіл на використання символіки. Джерелом сплати є собівартість продукції чи особисті кошти платника.

Збір за право па проведення кіно- і телезйомок вносять комер­ційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що по­требують від місцевих органів державної виконавчої влади додат­кових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).

Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і теле­зйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей сплачують юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Об'єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, кон­курсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціо­нів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея. Збір за. право на проведения місцевих аукціонів і конкурсного роз­продажу справляється за три дні до їх проведення.

Збір за право на проведення лотерей справляється під час одер­жання дозволу на випуск лотереї. Граничний розмір збору за право і на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищува­ти трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (ст. 17 Декрету Кабінету Міністрів України про місцеві податки і збори).

Цей збір справляється з юридичних осіб та громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торговельного місця, його тери­торіального розміщення і виду продукції.

Граничний розмір цього збору не повинен перевищувати:

─ 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн) для суб'єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених місцях;

─ одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день (17 грн) ─ за разову торгівлю. Платниками збору з власників собак є громадяни ─ влас­ники собак (крім службових), які проживають у будинках дер­жавного та громадського житлового фонду, а також у привати­зованих квартирах. Виняток становлять громадяни, які про­живають у приватних будинках.

Збір з власників собак справляється з громадян щороку ор­ганами житлово-комунального господарства. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (1,70 грн) при його нарахуванні. Що стосується підприємств — власників собак, то вони цей збір не сплачують. Примітка 1

Термін дії дозволу на розміщення об'єктів торгівлі чинним законодавством не встановлено. Тому органи місцевого само­врядування у межах своїх повноважень самостійно встанов­люють термін дії дозволу та порядок його отримання шляхом затвердження положення про зазначений збір. При цьому в багатьох регіонах України цей термін установлено в межах одного року.

Із таким станом справ повністю згодна ДПАУ: у листі від 09.04.2003 р. № 3975/6/15-4416 головний податковий орган відзначає, що видача безстрокових дозволів на розміщення об'єктів торгівлі або видача їх разово недоцільна з погляду перспектив розвитку населених пунктів, тому рішення, прий­няті органами місцевого самоврядування, не суперечать нор­мам чинного законодавства.

Проте Держкомпідприємництва у своєму листі від 19.10.2004 р. № 7197 наполягає на тому, що збір за видачу доз­волу на розміщення об'єктів торгівлі має сплачуватися за кожний об'єкт один раз при видачі такого дозволу, а не що­року або щокварталу.

У деяких регіонах України необхідність отримання дозволу на розміщення об'єктів сфери послуг установлено. Тому перед початком своєї діяльності підприємству потрібно з'ясувати в місцевій раді, чи приймалося рішення про отримання дозволу на розміщення об'єктів сфери послуг. Якщо отримання такого дозволу передбачено рішенням органу місцевого самоврядуван­ня, отримати дозвіл необхідно, але без сплати збору.

Що стосується платників єдиного податку, то їх звільнено від сплати збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Проте отримати дозвіл на розміщен­ня об'єктів торгівлі єдиноподатники повинні.

Платники місцевих зборів самостійно розраховують суми податкових зобов'язань на підставі рішень органів місцевого самоврядування.

Терміни сплати податкових зобов'язань і подання звітності встановлюються рішенням органу місцевого само­врядування.

Так, якщо базовий податковий (звітний) період для місцевого збору дорівнює календарному місяцю, то відповідний розрахунок необхідно подати до податкового ор­гану не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Якщо базовий податковий (звітний) період дорівнює ка­лендарному кварталу, податковий розрахунок подається: ─ за І квартал ─ не пізніше 10 травня; ─ за II квартал ─ не пізніше 9 серпня;

─ за III квартал ─ не пізніше 9 листопада;

─ за IV квартал ─ не пізніше 9 лютого. У разі встановлення органом місцевого самоврядування базового податкового (звітного) періоду, що дорівнює календар-ному року, податковий розрахунок подається не пізніше 1 березня наступного за звітним року. Суми нарахованих (сплачених) місцевих зборів підприємства включають до складу валових витрат звітного періоду.

12.2 Основні аспекти податкового контролю місцевих податків і зборів

У разі несплати у встановленому порядку місцевих подат­ків і зборів чи заниження їх суми платники й органи, на які покладе­на відповідальність за своєчасну сплату (перерахування) у місцеві бюджети, сплачують суми донарахованих органами Державної по­даткової служби місцевих податків і зборів, штраф у розмірі 100% донарахованих сум і пеню, нараховану виходячи з 120% облікової ставки Національного банку України, що діє на дату складання акта перевірки.

Не застосовуються фінансові санкції до платників податків, які до початку перевірки органом державної податкової служби зна­йшли факт заниження суми місцевих податків і зборів, у письмовій формі повідомили про це зазначені органи, сплатили недоїмку і на­раховану пеню.

Під час проведення контролю податку на рекламу важливо уста­новити повноту включення в оподатковуваний оборот вартості виготовлення і розміщення реклами. З цією метою посадова особа податкової служби встановлює об'єкт оподатковування і фактично понесені витрати на рекламу, які з'ясовуються постатейно.

Далі звертається увага на повноту включення у звітність сум оподатковування і правильність застосування ставок податку. Особлива увага приділяється тим об'єктам реклами, що не включе­ні в оподатковуваний оборот.

Під час перевірки контролюється своєчасність сплати податку на рекламу до бюджету, а також своєчасність представлення звітності в податкові органи.

За несвоєчасне перерахування податку з реклами сплачується пеня в розмірі 120% облікової ставки НБУ, що діє на дату скла­дання акта перевірки.

За несвоєчасну сплату податку з реклами чи заниження його сум платник сплачує суму, донараховану органами Державної по­даткової служби, і штраф у розмірі 100% донарахованих сум.

За несвоєчасну сплату комунального податку встановлена пеня в розмірі 120% облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, а на посадових осіб, винних у порушен­ні своєчасності сплати комунального податку, може бути накладе­ний штраф від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян. При повторному порушенні своєчасності сплати комунального податку протягом року встановлено штраф від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Податковий контроль здійснюється, як правило, щомісяця в міру надання звітності і сплати комунального податку.

Разом зі звітністю інспектор встановлює, чи обґрунтовано нада­ні пільги з цього податку органами місцевого самоврядування. Перевіряючи достовірність розрахунку чисельності працівників варто звернути увагу на працівників, що включаються і не включаються в середньоспискову чисельність працюючих.

Податковий інспектор відповідно до виписки банку перевіряє своєчасність і повноту сплати комунального податку і за наявнос­ті виявлених порушень фіксує їх в акті перевірки з одночасним на­рахуванням пені і пропозицій з накладення штрафних санкцій.

Крім цього встановлюється правильність проведених розрахун­ків комунального податку, а також повнота відображеної суми фак­тично сплачених сум податку.

Важливим питанням під час перевірки є правильність відображен­ня сум комунального податку в складі валових витрат.

При заниженні сум збору за паркування автотранспорту стя­гується штраф у розмірі 100% (чи 200 % у разі повторного по­рушення протягом року) донарахованої за результатами перевірки суми збору і у разі несвоєчасного їх внесення чи неподання в строк звітності - 10% зборів, що мають бути сплачені.

Податковий контроль правильності розрахунку і своєчасності сплати збору за паркування автотранспорту до місцевих бюджетів здійснюється щокварталу па підставі наданої декларації.

Інспектор уточнює, чи є дозвіл на паркування автотран­спорту. Особлива увага приділяється повноті внесків у місцевий бюджет сум за паркування автотранспорту. 3 цією метою на міс­ці паркування автотранспорту перевіряється наявність талонів на право паркування автотранспорту, правильність їх ведення і повнота оприбуткування отриманих коштів. Інспектор звіряє звіт про отриманий наявний виторг і збір за паркування автотранспорту з виданими талонами, а також відбитими сумами збору в бухгалтер­ському обліку.

Важливим питанням під час перевірки є повнота і своєчасність відображеного в звітності отриманого збору за паркування автотран­спорту. При цьому значна увага приділяється відповідності даних декларації з фактично отриманою сумою збору за паркування авто­транспорту. Вибірково під час перевірки інспектор здійснює пере­вірку фактичного відображення всіх місць стоянки, наявності тало­нів на право паркування і часу, на який вони виписані.

Під час перевірки декларації важливо встановити повноту і своє­часність сплати збору за паркування автотранспорту. При цьому звіряються відомості, які підтверджують перерахування (виписка банку, платіжні доручення і т. ін.), з даними, відбитими в декларації. За наявності розбіжностей здійснюється фіксація в акті перевірки з нарахуванням штрафних санкцій.

Під час здійснення податкового контролю сплати ринкового збору проводяться вибіркові раптові перевірки щодо плати окремими платниками ринкового збору. Повнота перерахувань визначається за платіжними документами (виписками банку, платіжними дору­ченнями і т. ін.). Розраховані суми ринкового збору порівнюються з фактичними торговими місцями, що є в розпорядженні ад­міністрації ринку.

Під час перевірки важливим питанням є правильне визначення торгових місць на ринку, з яких не сплачують ринковий збір. При за­ниженні сум ринкового збору стягується штраф у розмірі 100% (чи 200% у разі повторного порушення протягом року) донарахованої за результатами перевірки суми збору і 10%, що підлягають сплаті у разі несвоєчасності їх внесення чи неподання в обумовлений термін звітності.

Під час перевірки податковими органами сплати збору за видачу ордеру на квартиру розглядаються такі питання:

─ кількість виданих ордерів. З цією метою податковий інспектор перевіряє книгу обліку виданих ордерів, де повинні бути зроблені помітки про сплату збору з відображенням номера квитанції і дати сплати;

─ повнота і правильність розрахунку збору за видачу ордерів на квартиру;

─ повнота і своєчасність перерахувань збору в місцевий бюджет;

─ правильність складання звіту і своєчасність надання до подат­кових органів.

При виявленні несвоєчасності перерахування збору нарахову­ється пеня в розмірі 120% облікової ставки НБУ.

Звітність про розрахунок курортного збору надається в державні податкові органи в термін, встановлений для квартальної і річної бухгалтерської звітності.

Під час перевірки податковим органом правильності обчислення і своєчасності сплати насамперед перевіряється повнота відображен­ня в обліку курортного збору. На підставі карток приписки, у яких повинен бути зроблений відповідний запис про сплату курортного збору, під час перевірки встановлюється, чи всі суми були включені в розрахунок і відбиті в бухгалтерському обліку.

Далі з'ясовується правильність використання пільг при спла­ті курортного збору. Для цього посадова особа податкової служби аналізує картки приписки і фактично сплачені суми.

Під час перевірки правильності оформлення сплати курортного збору перевіряються квитанції про сплату збору. Квитанції повинні бути виготовлені відповідно до вимог Правил виготовлення блан­ків цінних паперів і документів строгого обліку за єдиною формою на всій території органу місцевого самоврядування, на якому прий­нято рішення про введення курортного збору.

При зіставленні квитанцій про сплату і записів у картках тим­часової прописки встановлюється, чи було у всіх картках відбито номери квитанції і дати оплати збору або причини звільнення від сплати. При несвоєчасному перерахуванні курортного збору нараховується пеня в розмірі 120% облікової ставки НБУ. Штрафні санкції стягуються в розмірі 100% (200% у разі повторного порушення протягом року) від донарахованої за результатами перевірки суми збору.

13 ПРОВЕДЕННЯ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ

ПЕРЕВІРОК ЗА ОКРЕМИМИ ПОДАТКАМИ

13.1 Перевірка платника податку з власників транспортних засобів

13.1.1 Особливості нарахування, сплати та контролю податку з власників транспортних засобів, що належать юридичним особам

Перевірки з питань дотримання платниками податкового за­конодавства щодо податку з власників транспортних засобів прово­дяться працівниками підрозділів Державної податкової служби Украї­ни відповідно до Указу Президента України від 23.11.98 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» зі змінами та доповненнями.

У процесі цих перевірок з'ясовується повнота внесення до роз­рахунків всіх транспортних засобів, що підлягають оподаткуванню, об'єм їх циліндрів, потужність електродвигуна, довжина корпусу та інші питання. Для цього перевіряється:

─ облік основних засобів підприємства;

─ рішення про введення в експлуатацію (допуск до експлу-атації) транспортних засобів, що не проходять техогляд;

─ платіжні доручення про внесення податку до бюджету (ця
інформація зіставляється з даними розрахунку з податку з власників транспортних засобів, поданого підприємством до податкової адміністрації);

─ накази по підприємству;

─ реєстраційні картки транспортних засобів, що видаються
органами ДАІ.

Первинний облік ведеться відповідно до типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 „Про затвердження типових форм первинного обліку":

─ типова форма №03-1 „Акт прийому-передачі (внутрішнього
переміщення) основних засобів";

─ типова форма № 03-2 „Акт прийому-передачі відремонто­ваних, реконструйованих та модернізованих об'єктів";

─ типова форма № 03-3 „Акт на списання основних засобів" і
№ 03-4 „Акт на списання автотранспортних засобів";

─ типова форма № 03-5 „Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини";

─ типова форма № 03-6 „Інвентарна картка обліку основних засобів" застосовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про всі типи основних фондів на підприємстві. Форма містить дані про технічні особливості об'єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін;

─ типова форма № 03-7 „Опис інвентарних карток з обліку
основних засобів" застосовується для реєстрації інвентарних карток;

─ типова форма № 03-8 застосовується при ручній обробці
облікової інформації для обліку руху основних засобів за класифіка­ційними групами;

─ типова форма № 03-9 „Інвентарний список основних засобів".

Бухгалтерський облік основних засобів ведеться на рахунку 10 „Основні засоби" (національний стандарт бухгалтерського обліку № 7), код 105 „Транспортні засоби"(див. таблицю 13.1).

Таблиця 13.1-Бухгалтерський облік найбільш поширених операцій з обліку основних засобів (транспортних засобів)

№ з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Дт

Кт

1

Придбання транспортного засобу

152 „Придбання основних засобів"

631 „Розрахунки з постачальниками"

2

Введення в експлуатацію

105 „Основні засоби" (транспортні засоби)

152 „Придбання основних засобів"

3

Транспортні засоби, передані у фінансову оренду

161 „Заборгованість за

майно, передане у фінансову оренду"

10 „Основні засоби"

4

Транспортні засоби, отримані у фінансову оренду

10 „Основні засоби"

531 „Зобов'язання з фінансової оренди"


Бухгалтерський облік нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів (див. таблицю 13.2) включає перевірку рахунків:

─ рахунок 83 - „Амортизація";

─ рахунок 641 - „Розрахунки з податків";

─ рахунок 92 - „Адміністративні витрати";

─ рахунок 311 - „Поточні рахунки в національній валюті".

Далі звертається увага на:

─ розрахунок амортизації з автотранспорту;

─ статистичний звіт ф. № 1-тр (авто) ТР, додаток № 1;

─ акт проведення Державного технічного огляду.

У зв'язку з тим, що підприємства автомобільного транспорту загального користування звільняються від сплати податку з власни­ків транспортних засобів щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які в установленому законом порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах неза­лежно від форм власності, під час проведення перевірок в цих під­приємствах потрібно розглядати документи, а саме: накази, розпорядження, гра­фіки маршрутів та ін. транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, та пере­вірити правильність виключення із оподаткування такого транспорту.

Таблиця 13.2-Бухгалтерський облік нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів

з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Дт

Кт

1

Нараховано пода-ток з власників транспортних

засобів

92 „Адміністративні витрати''

641 „Розрахунки за

податками"

2

Перераховано квартальну суму податку до бюджету

641 „Розрахунки за податками"*

311 „Поточні рахунки в національній валюті"

*Аналітичній рахунок „Податок з власників транспортних засобів"

Згідно з наказом Держкомстату України від 26 грудня 1997 року № 112 „Про методологічні пояснення" кожен суб'єкт підпри­ємницької діяльності повинен мати звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), який складається на підставі даних первинного бухгалтерського обліку та звітності, а саме: інвентарних карток або книг обліку основних фондів, актів на спи­сання основних фондів, таблиць розрахунку амортизаційних відра­хувань та інших первинних документів обліку основних фондів.

Підприємства та організації всіх галузей економіки незалежно від підпорядкування та форми власності (крім малих підприємств та кооперативів), які знаходяться на самостійному балансі й мають статус юридичної особи, житлові та житлово-будівельні кооперативи, структурні одиниці (з правом відкриття поточних та розрахункових рахунків), що знаходяться на території регіону, а також спільні підприємства складають статистичний звіт за формою № 11-оф.

На підставі даних цього звіту особа, яка перевіряє, зможе ви­значити всі основні фонди, що враховуються на балансі підприємства, організації, включаючи основні фонди, здані в оперативну оренду, безкоштовно надані та недіючі (що знаходяться на консервації, у резерві тощо).

Крім того, відповідно до наказу Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 19 серпня 1997 року № 507 було введено в дію з 1 січня 1998 року Державний класифікатор України „Класифікація основних фондів".

13.1.2 Особливості нарахування, сплати та контролю податку з власників транспортних засобів, що належать громадянам України, іноземним громадянам і особам без громадянства

Фізична особа сплачує податок перед реєстрацією, перереєст­рацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд, за річними ставками, зазначеними у статті 3 Закону України від 11.12.1991р. №1963-ХІІ (із змінами та доповненнями).

Облік та реєстрація наземних та водних транспортних засобів здійснюється органами Державної автомобільної інспекції, Держтехнагляду України, органами Держфлотнагляду України, іншими органами, які здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд транспортних засобів. Оскільки у разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не повинні проводитися, ці органи мають конт­ролювати сплату податку перед проведенням технічного огляду, реєстрацію та перереєстрацію транспортних засобів, для наземних ─ до 1 вересня, для водних транспортних засобів ─ до 1 грудня кожного року подають до податкових адміністрацій списки громадян, транс­портні засоби яких не пройшли техогляд у встановлені строки, а також до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, дані про підприємства, що провели у звітному кварталі технічний огляд транс­портних засобів.

За неможливості подання транспортного засобу до місця технічного огляду (через несправність автомобіля, хворобу влас­ника, відрядження тощо) у встановлений строк його власник повинен подати до Державтоінспскції письмову заяву, здати номерні знаки та пред'явити квитанції про сплату податку з власників транспортних засобів.

ДАІ за станом на 1 вересня, Держтехнагляд України, Держ-флотнагляд України надають списки громадян, транспортні засоби яких не пройшли техогляд у встановлені строки. На підставі цих даних податкові адміністрації здійснюють заходи щодо стягнення податку.

Платіжні документи про надходження податку з власників транспортних засобів зберігаються в податкових органах.

Зазначеним законом не передбачено прогресивного оподат­кування транспортних засобів, оскільки останні мають незмінний об'єкт оподаткування (об'єм циліндрів або потужність двигуна, чи довжина транспортного засобу) і тверді ставки податку на рік (з 100 см. куб об'єму циліндрів двигуна або з 1 кВт потужності двигуна, або з 100 см. довжини транспортного засобу) залежно від виду транс­портного засобу.

Річна сума податку з власників транспортних засобів сплачу­ється громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства незалежно від того, коли були придбані транспортні засоби. У випадках, коли транспортні засоби придбані у другому півріччі, податок сплачується новим власником у половинному роз­мірі, незалежно від того, сплатив чи ні податок за ці транспортні засоби їх попередній власник.

При знятті транспортного засобу з обліку для його реалізації до строку проходження технічного огляду фізичні особи податок із власників транспортних засобів за цей рік не сплачують. Податок буде сплачено новим власником перед його реєстрацією.

Податок із власників транспортних засобів не справляється за транспортні засоби, якщо вони не знаходяться на обліку Держав­ної автомобільної інспекції або інших органів, які проводять їх реєстрацію, перереєстрацію, техогляд. За транспортні засоби, що не експлуатуються у зв'язку з перебуванням їх власників у відряд­женнях або з інших причин, податок із власників транспортних засо­бів сплачується на загальних підставах за повний рік.

Облік надходження податку ведеться за платниками-фізич-ними особами у книзі зведених підсумків надходжень, скасувань та надходжень за ф. 26 та у реєстрі надходжень та повернень за ф. 25, відкритих за кодом бюджетної класифікації 12020200 ─ „Податок з громадян-власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

13.2 Перевірка порядку справляння державного мита

Контроль за дотриманням чинного порядку справляння державного мита та повноти і своєчасності внесення його до бюд­жету здійснюють податкові органи. Державні податкові органи передбачають у планах своєї роботи і проводять не рідше одного разу на рік перевірки із зазначених питань в усіх органах, які справ­ляють державне мито і розташовані на території відповідного району (міста).

Державна податкова адміністрація України під час проведення перевірок роботи підвідомчих податкових органів перевіряє стан їх роботи з контролю за справлянням державного мита, а також без­посередньо проводить перевірки із зазначених питань у судах, но­таріальних конторах, органах внутрішніх справ та інших органах, що справляють мито.

Під час здійснення контролю необхідно провести суцільну перевірку всіх документів і книг за весь минулий період починаючи з дня останньої перевірки. У судах контролюючий орган (податковий орган) перевіряє також, як ведеться облік сум мита, що підлягає стягненню за рішеннями суду, чи своєчасно вживаються заходи щодо забезпечення повного і своєчасного надходження стягнених сум мита до бюджету.

У судах контролюючий орган перевіряє:

─ чи стягується державне мито при подачі позовних заяв, чи є
у справі докази сплати мита і чи правильно воно обчислене, чи правильно застосовуються ставки мита;

─ чи немає у справі зустрічних позовних заяв і заяв третіх
осіб про вступ у справу із самостійними позовними вимогами і чи правильно вони оплачені митом;

─ чи правильно стягується мито у випадках збільшення суми
позовних вимог;

─ у тих випадках, коли позивач звільнений від сплати мита, ─ правильність надання цих пільг, а також правильність обчислення і справляння мита як з позивачів, так і з відповідачів;

─ правильність справляння мита у справах, що випливають з
трудових правовідносин; у справах про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом; у справах про стягнення коштів на утримання, зокрема у справах про присудження аліментів на утримання дітей у розмірі однієї четвертої, однієї третьої чи половини заробітку відповідача, а також у справах про зміну розміру раніше присуджених аліментів;

─ чи правильно стягується мито у справах немайнового харак­теру і касаційних скаргах;

─ чи правильно оформляються документи про сплату мита, чи є на платіжних дорученнях відмітки кредитних установ банків про перерахування з рахунків платників сум на сплату мита, чи є в платіжних документах дані, що підтверджують сплату мита у тій справі, до якої доданий документ, і зарахування його до бюджету.

В арбітражних судах перевірки правильності справляння державного мита в окремих справах проводяться в основному в тому самому порядку, що і в судах. Під час перевірки позовних заяв зі спорів, що виникають при укладанні, зміні або розірванні господарських до­говорів, контролюючий орган (податковий орган) з'ясовує, чи не роз­глядався спір у порядку доручення і правильність справляння мита у цих справах.

У нотаріальній конторі та в інших органах, що вчинюють нотаріальні дії, контролюючий орган перевіряє правильність справ­ляння мита за вчинення окремих нотаріальних дій, а саме:

─ за нотаріальне посвідчення договорів, заповітів та доручень ─ за записами у реєстрі та за примірниками нотаріально посвідчених документів, що знаходяться у справах державних нотаріальних кон­тор;

─ за вчинення виконавчих написів ─ за записами в реєстрі та
за примірниками написів, що знаходяться у справах державної нотаріальної контори;

─ за прийняття в депозит для передачі за належністю грошових
сум і цінних паперів ─ за корінцями квитанційних книг за депозитом, а також за книгами обліку депозитних сум і книгами особових рахунків депозитів;

─ за посвідчення правильності копій і витягів, за засвідчення справжності підписів та за решту дій, крім зазначених вище, ─ за записами в реєстрі державної нотаріальної контори.

Знайомлячись із первісними документами за вчинення окремих нотаріальних дій за період, що перевіряється, контролюючий орган повинен установити за кожним документом: правильність застосу­вання ставок мита, визначення суми, з якої справляється мито, у процентному відношенні до суми документа, надання пільг зі сплати мита, а також перевірити, чи стягується мито з боржника при про­веденні стягнення, вказаного у виконавчому написі, якщо стягувач звільнений від сплати мита.

Правильність справляння державного мита виконкомами сільських рад перевіряється шляхом зіставлення других примірників квитанцій ф. № 10 з даними реєстрації виданих документів, нота­ріальних дій і послуг, записів актів громадянського стану, а також із залишеними у справах сільської ради примірниками договорів, доручень та інших документів. Перевіряючи нотаріальні дії, пов'язані з відчуженням будівель (купівля-продаж, міна, дарування), правиль­ність запису в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій необхідно перевірити з даними господарського обліку сільських рад.

В органах РАГСу та інших органах, що вчинюють акти гро­мадянського стану, контролюючий орган перевіряє повноту і пра­вильність справляння державного мита шляхом зіставлення заяв про реєстрацію актів громадянського стану з відповідними актовими записами. Поряд з цим використовуються наявні в органах РАГСу облікові матеріали (книги обліку заяв про реєстрацію актів грома­дянського стану, внесення змін, доповнень і виправлень у записи про відновлення актів записів, про видачу повторних свідоцтв чи книги надходжень і видатків бланків свідоцтв тощо), а також звітні дані (відомість про реєстрацію актів громадянського стану тощо).

Під час перевірки потрібно звернути увагу на своєчасність і пра­вильність стягнення мита за реєстрацію шлюбу, а також за реєст­рацію зміни прізвища, імені та по батькові та правильність видачі у зв'язку з цим нових свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану на повнолітніх і неповнолітніх дітей. Необхідно також перевірити правильність надання пільг з мита, наявність у відповідних випадках ухвал судів про розірвання шлюбу і відповідність суми стягнутого мита сумі, вказаній в рішенні суду щодо особи, якій видано свідоцтво про розірвання шлюбу, наявність і правильність оформлення документів про сплату державного мита.

Перевірки повноти і правильності справляння державного мита за прописку громадян чи реєстрацію місця проживання провадяться в житлово-експлуатаційних конторах, домоуправліннях, готелях, санаторіях, будинках відпочинку тощо, де проживають особи, які підлягають прописці. При цьому потрібно перевірити, чи наклеєні в на­лежних випадках митні марки відповідної вартості проти кожного запису про прописку чи реєстрацію місця проживання в домовій книзі (там, де вона ведеться) і чи правильно погашені марки. У разі оплати мита через кредитні установи перевірити, чи проводяться про це записи в картках чи журналах прописки.

У санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах, туристичних базах повнота і своєчасність справляння та перерахування держав­ного мита до бюджету перевіряється за даними анкет, книг або жур­налів реєстрації хворих чи відпочиваючих, обліку зданих путівок і курсовок, а також за бухгалтерськими документами на одержання і перерахування в дохід бюджету сум державного мита.

У готелях, мотелях, кемпінгах тощо повнота і своєчасність справляння і перерахування мита до бюджету перевіряється за дани­ми анкет (реєстраційних карток тощо), у яких вказується період проживання громадян, копії квитанцій про приймання плати за про­живання, що подаються в бухгалтерію цих організацій.

В організаціях Українського товариства мисливців і рибалок перевіряється стан обліку і зберігання квитків, правильність ведення книг обліку виданих квитків, наклеювання і погашення митних марок (вкладок до квитків), а також правильність оформлення актів про знищення повернутих квитків.

При перевірці повноти і правильності справляння мита подат­кові інспектори зобов'язані погашати наявні на контрольних тало­нах, наклеєних у книгах, митні марки своїм підписом з проставленням дати погашення або спеціальним штампом, виготовленим для цієї мети.

Правильність, повнота та своєчасність справляння державного мита за операції з цінними паперами, укладення угод на біржах, про­ведення аукціонів, видачу приватизаційних паперів перевіряється в цих організаціях та інших установах і підприємствах, де справляється державне мито.

Перевірка правильності справляння державного мита за реєст­рацію проспекту емісії (випуску) цінних паперів проводиться на підприємствах-емітентах, які від свого імені випускають цінні папери.

При цьому перевірці підлягають протоколи, рішення про номінальний обсяг емісії, інформація про випуск цінних паперів, що подавалася до фінансового органу, публікації в органах преси Верховної Ради України або Комерційному звіті про наслідки випуску цінних паперів, свідоцтва про реєстрацію емісії цінних паперів.

Правильність справляння державного мита при укладанні угоди на продаж цінних паперів перевіряється за відповідними платіжними документами на придбання громадянами, підприємствами та органі­заціями цінних паперів, за документами на виплату доходу за цими паперами тощо.

Правильність справляння державного мита за операції, що здійснюються на товарних, сировинних та інших біржах, крім ва­лютних, перевіряється: за Статутом біржі, документами обліку угод, здійснюваних членами біржі, брокерами чи брокерськими конторами за формою, визначеною правилами біржової торгівлі, а також за до­кументами відділу реєстрації укладених на біржі угод. У необхідних випадках ці питання перевіряються безпосередньо в брокерських конторах.

На аукціоні перевіряються угоди, що укладаються між підприємствами-продавцями й аукціонною комісією, у яких передбачені стартова ціна, умови ознайомлення покупців з продукцією, порядок і особливості проведення торгу, інші умови, документи на оплату купленої продукції, каталог з повними техніко-експлуатаційними характеристиками запропонованої на аукціоні продукції, аукціонні відомість і розрахункові картки, що використовуються при оформ­ленні продукції під час торгу, товарні чеки, що виписуються покупцеві, у яких вказано назву товару, дату продажу, ціну реалізації. Перший примірник товарного чека передається покупцеві для оплати покупки, копія залишається в аукціонній комісії і реєструється в аукціонній відомості.

Правильність справляння державного мита за видачу грома­дянам приватизаційних паперів перевіряється у відділеннях Ощад­ного банку та інших кредитних установах, що проводять видачу цих паперів. При цьому перевіряються списки громадян, складені міс­цевими радами або представництвами України в інших державах, заяви громадян та інші документи.

Про наслідки перевірки органу, який справляє державне мито, складається акт, що повинен містити загальний стан роботи за справляння мита, факти порушень із зазначенням, який пункт Дек­рету порушено, хто допустив порушення і до чого це призвело (недо­бір, перебір мита, порушення порядку погашення марок тощо), а також яких у період перевірки вжито заходів на усунення виявлених недоліків і порушень та умов, що сприяли порушенням. Перший при­мірник акта з оригіналами пояснень службових осіб органу, який справляє мито, щодо причин порушень залишається у перевіряючого, другий примірник акта ─ в органі, що справляє державне мито.

Перевіряючий передає акт (довідку) про наслідки перевірки з усіма додатками своєму безпосередньому начальнику, який розгля­дає ці матеріали та вносить керівнику фіноргану, державної податкової інспекції, який призначив перевірку, пропозиції щодо їх затвердження чи доопрацювання.

У разі, коли виявлені порушення в ході перевірки усунуті не повністю, керівник державної податкової інспекції дає керівнику органу, який справляє державне мито, письмові вказівки щодо повно­го виправлення помилок, відшкодування заподіяних державі збитків, якщо такі були завдані діями службових осіб організації, що переві­рялася, та забезпечення неухильного дотримання чинного порядку справляння державного мита.

14 ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ

14.1 Організаційні основи стягування єдиного податку

Одним з основних напрямів державної підтримки малого під­приємництва є запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Реалізація ідеї застосування більш простого режиму опо­датковування діяльності суб'єктів малого підприємництва почалася в 1998 р. з введен­ням у дію Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва». Пізніше були прийняті зміни та доповнення, внесені Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99. По суті, текст Указу № 727/98 від 03.07.98 докорінно змінено Указом № 746/99 від 28.06.99, який є новою редакцією Указу № 727/98. На практиці користуються виключно Указом № 746/99. Наступним кроком у створенні правових основ функціонуван­ня малого бізнесу було прийняття Закону України № 2063-Ш від 19.10.2000 року «Про державну підтримку малого підприємництва».

Спрощена система оподаткування малого бізнесу в Україні представлена єдиним податком.

Платниками єдиного податку можуть бути:

фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у трудових відносинах з яки­ми, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн;

юридичні особисуб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно - правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн.

Не можуть бути платниками єдиного податку:

─ суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприєм­ницької діяльності» в частині придбання спеціального патенту;

─ довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово - кредитні та небанківські фінансові установи;

─ суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді
яких частки, що належать юридичним особам ─ учасникам та
засновникам даних суб'єктів, які не с суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;

─ суб'єкти підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем під­акцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакциз­них паливно-мастильних матеріалів;

─ суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють спільну діяльність;

─ суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу;

─ суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють: видо­буток та виробництво дорогоцінних металів і коштовного
каміння, коштовного каміння органогенного утворення;
оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з доро­гоцінних металів.

Об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від ре­алізації продукції (товарів, робіт, послуг), що являє собою суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Облік виручки від реалізації в цілях оподаткування ведеться ка­совим методом. Тому суб'єкти підприємницької діяльності ─ юри­дичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб роз­рахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівко­вого розрахунків коштами. Суб'єкт малого підприємництва ─ плат­ник єдиного податку не може здійснювати у своїй господарській діяльності бартерні операції.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

─ податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична осо­ба обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком
за ставкою 6 %;

─ податку на прибуток підприємств;

─ податку на доходи фізичних осіб;

─ плати (податку) за землю;

─ збору за спеціальне використання природних ресурсів;

─ збору на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тим­часовою втратою працездатності й витратами, зумовленими
народженням і похованням; ─ відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

─ комунального податку;

─ податку на промисел;

─ збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

─ збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

─ внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

─ збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціаль- но­го страхування на випадок безробіття;

─ плати за патенти.

Звертаємо увагу, що платник єдиного податку не є платником тільки тих податків, зборів та обов’язкових платежів, які зазначено в Указі Президента № 746/99 від 28.06.99. Всі інші податки підприємець - єдиноплатник сплачує на загальних умовах. Отже, зазначимо, які податки і збори доведеться обов'язково сплатити підприємцю, крім єдиного податку:

─ ПДВ, якщо юридична особа є платником єдиного податку за ставкою 6%, або якщо фізична особа ─ підприємець добро­вільно виявила бажання зареєструватися платником ПДВ;

─ акцизний збір, якщо суб'єкт малого підприємництва виробляє і реалізує підакцизні товари;

─ податок з доходів фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку;

─ збір на обов'язкове державне пенсійне страхування із сум опо­датковуваного доходу найманих працівників;

─ страхові внески у зв'язку з тимчасовою втратою працездатнос­ті і страхові внески на випадок безробіття, які утримуються з доходів найманих працівників;

─ страхові внески від нещасного випадку на виробництві і профе­сійного захворювання, що спричинило втрату працездатності;
─ податок з власників транспортних засобів;

─ місцеві податки і збори, крім комунального податку і збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;

─ збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

─ збір за забруднення навколишнього середовища;

─ орендна плата за землю, що перебуває у державній або комунальній власності.

14.2 Особливості оподаткування фізичних осіб

Суб'єкти малого підприємництва ─ фізичні особи мають пра­во самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним по­датком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їх дер­жавної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 та більше 200 грн на місяць.

Зауважимо, що суб'єкт підприємницької діяльності ─ фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку на­рахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівни­кам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи чле­нів його сім'ї. Але при цьому підприємець зобов'язаний проводити всі утримання із заробітної плати.

Суб'єкт підприємницької діяльності ─ фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, який розподіляється таким чином:

─ до місцевого бюджету - 43 відсотки;

─ до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

─ на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків, у тому числі до фонду загальнообов'язкового державного соціального страху­вання на випадок безробіття 4 відсотки.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу су­купного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року та­кого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльності ─ фізичні особи ─ плат­ники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом п'яти днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт, який залишається у справі платника єдиного податку. Звіт подаєть­ся особисто платником єдиного податку або надсилається поштою до органу Державної податкової служби за місцем державної реє­страції його як суб'єкта підприємницької діяльності.

14.3 Особливості оподаткування юридичних осіб

Суб'єкт підприємницької діяльності — юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку ти звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:

─ 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) без урахування акцизного збору у разі сплати ПДВ згід­но із Законом України «Про податок на додану вартість»;

─ 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Суб'єкт малого підприємництва юридична особа зобов'язаний нести Книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Причому фор­му Книги обліку доходів і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звіт­ності, установлює Державна податкова адміністрація України. По­рядок ведення касової книги регламентується відповідним норма­тивним документом НБУ.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва ─ юридичні особи подають до органу Державної податкової служби до 20 числа місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору й у разі обрання ними єдиного податку заставкою 6 % розрахунок про сплату ПДВ, і також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Сплата податку здійснюється не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Останнє перераховує суми єдиного податку в таких роз­мірах:

─ до Державного бюджету України - 20 відсотків;

─ до місцевого бюджету - 23 відсотки;

─ до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

─ на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків, у тому числі до фонду загальнообов'язкового державного соціального страху­вання на випадок безробіття - 4 відсотки.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу Державної податкової служби за місцем державної реєстра­ції. Суб'єкт малого підприємництва — юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подаєть­ся не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного пері­оду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Необхідно зауважити, що таке рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган Державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдино­го податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткуван­ня і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти можуть здійснювати з початку наступного звітного (по­даткового) періоду (кварталу) у випадку подання відповідної заяви до органів Державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього податкового періоду.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до Державної подат­кової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, у якому проведено їх державну реєстрацію.

14.4 Особливості податкового контролю при спрощеній системі оподаткування

Закон України № 2063-ІІІ від 19.10.2000 р. «Про державну підтримку малого підприємництва» став базою для розроблення норма­тивних документів ДПА України про порядок ведення Книги об­ліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва ─ юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподатковування, і про порядок видачі Свідоцтва на право сплати єдиного податку. З цієї процедури починається робота податкових органів у сфері спроще­ної системи оподаткування.

Щоб отримати свідоцтво, суб'єкти підприємницької діяльності ─ юридичні та фізичні особи мають подати в податкову інспекцію за місцем реєстрації письмову заяву. Податковий інспектор перевіряє дані, наведені у заяві, на предмет їх відповідності умовам переходу на спрощену систему оподаткування (чисельність працюючих, від­повідний обсяг виручки від реалізації продукції, частки учасників та засновників у статутному фонді тощо).

При перевірці потрібно звернути увагу на те, що якщо суб'єктом підприємницької діяльності ─ фізичною особою здійснюється де­кілька видів підприємницької діяльності, використовується одна більша ставка за цими видами діяльності.

Крім того, податковий інспектор має упевнитися, що особа, яка подає заяву для переходу на спрощену систему оподаткування, не має заборгованості перед бюджетом з податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на момент подання заяви. За відсутності зауважень орган Державної податкової служби протя­гом 10 днів з дня подання заяви зобов'язаний видати свідоцтво за встановленою формою, у протилежному разі ─ мотивовану відмову. Термін дії свідоцтва становить один рік.

При зміні системи оподаткування необхідно пам'ятати, що право пе­реходу на спрощену систему оподаткування підприємство може ре­алізувати не більше одного разу за календарний рік.

Разом з видачею свідоцтва проводиться реєстрація Книги облі­ку доходів і витрат, яка є обов'язковим документом, що має вестися платником єдиного податку протягом року та підлягає ретельній перевірці посадовими особами органів податкової служби.

Необхідно зазначити зазначити, що на спрощену систему оподаткування не поширюється норми Закону № 2181 в частини строків подання звітності і строків сплати єдиного податку. При перевірці зверта­ється увага на своєчасність сплати єдиного податку (щомісяця, не пізніше 20 числа).

При документальній перевірці встановлюється достовірність об'єкта нарахування єдиного податку на основі Книги обліку дохо­дів і витрат, первинних документів. Податковому інспектору необ­хідно впевнитися, що усі записи здійснюються в Книзі у хроноло­гічній послідовності і підтверджені первинними документами.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вва­жається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької ді­яльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі виявлення у платників єдиного податку фактів проведен­ня бартерних угод, необхідно перевести таких платників на загальну систему оподаткування з наступного звітного періоду (кварталу). Платник єдиного податку, який отримав суму авансу від укладеної угоди і сплатив відповідну суму єдиного податку, при переході на загальну систему оподаткування повинен включити зазначену суму авансу до валового доходу та подати заяву до органу Державної по­даткової служби про зменшення загальної суми єдиного податку на суму податку, нарахованого на суму авансу.

З метою перевірки правильності нарахування єдиного податку за Книгою обліку доходів і витрат необхідно:

─ для платників ПДВ підсумок графи «Доходи від здійснення господарських операцій» помножити на 0,06;

─ для неплатників ПДВ — підсумок цієї самої графи помножити на 0,10.

При виплаті дивідендів сума єдиного податку не зменшується на суму внеску з податку на прибуток.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Активи ресурси, контрольовані підприємством унаслідок минулих подій. Використання А., як очікується, приведе до отри­мання економічних вигод у майбутньому.

«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стаття 1.

Акцизний збір ─ не непрямий податок на окремі товари (про­дукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» вів 26 грудня 1992 р. №18-92 із змінами та доповненнями, стаття 1.

Акція цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товари­ства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденда, а також на участь у роз­поділі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

«Про цінні папери і фондову біржу», стаття 4.

Алкогольні напої ─ продукти, одержані внаслідок спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчо­вих спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2% об'ємних оди­ниць, які належать до товарних груп Гармонізованої системи опи­су та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06Є 22 08.

«Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», стаття 1.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів ─ посту­пове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшен­ня, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 8.

Антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) ─ особливий вид мита, що справляється в разі ввезення на митну територію Ук­раїни товару, який є об'єктом застосування антидемпінгових за­ходів (попередніх або остаточних).

«Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», стаття 1.

Апеляційна палата ─ орган для досудового вирішення спорів щодо набуття та охорони прав на об'єкти промислової власності, в тому числі на зазначення походження товарів.

«Про охорону прав на зазначення походження товарів», стаття 1.

Асоціації ─ договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. А. не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

«Про підприємства в Україні», стаття 3.

Аудит ─ перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-госпо­дарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чин­ному законодавству та встановленим нормативам.

«Про аудиторську діяльність», стаття 4.

Аудиторська діяльність ─ включає в себе організаційне і мето­дичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських пе­ревірок (аудит) і надання інших аудиторських послуг.

«Про аудиторську діяльність», стаття 3.

Аудиторський висновок ─ офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який скла­дається в установленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормати­вам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

«Про аудиторську діяльність», стаття 7.

Банкрутство ─ пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи ─ суб'єкта підприємниць­кої діяльності ─ задовольнити в установлений для цього строк поставлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'я­зання перед бюджетом.

«Про банкрутство», стаття 1.

Бартер (товарний обмін) ─ господарська операція, яка передба­чає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, внаслідок яких не передба­чається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Безнадійна заборгованість ─ заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

─ заборгованість із зобов'язань, за якою минув строк позовної давності;

─ заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкру­том у встановленому законодавством порядку, або юридичної осо­би, що ліквідується;

─ заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юри­дичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості;

─ заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

─ прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Безоплатно надані товари (роботи, послуги) ─ це:

─ товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нема­теріальних активів чи їх повернення, чи без укладення таких угод;

─ роботи й послуги, що надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

─ товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарсь­кому обороті.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Безповоротна фінансова допомога ─ це:

─ сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), чи без укладення таких угод;

─ сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору по­зичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

─ сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

─ кредит або депозит, наданий платнику податку без встановлення строків повернення його основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Біржова операція ─ угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

─ якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

─ якщо її учасниками є члени біржі;

─ якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

«Про товарну біржу», стаття 15.

Благодійна діяльність ─ безкорислива діяльність благодійних ор­ганізацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.

«Про благодійництво та благодійні організації», стаття 1.

Бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стаття 1.

Бюджет ─ план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими радами народних депутатів.

«Про бюджетну систему України», стаття 1.

Бюджетна система. Складається з Державного бюджету Ук­раїни, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

«Про бюджетну систему України», стаття 1.

Бюджетне відшкодування ─ сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою подат­ку у випадках, визначених цим законом.

«Про податок на додану вартість», стаття 1.

Бюджетний устрій ─ організація і принципи побудови бюджет­ної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бю­джетної системи, Б. у. України визначається з урахуванням держав­ного устрою і адміністративно-територіального поділу України.

«Про бюджетну систему України», стаття 1.

Валові витрати виробництва та обігу ─ сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, по­слуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 5.

Валовий дохід ─ загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітно­го періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 4.

Валовий дохід від страхової діяльності ─ сума страхових внесків, страхових платежів або страхових, премій, за винятком су­ми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (на­рахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 7.

Валовий дохід страховика. Визначається як сума доходу від страхової діяльності, прибутку від проведення страхування життя, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, змен­шених на виплати страхових, сум та страхового відшкодування, відрахування у централізовані страхові резервні фонди та у технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій.

«Про страхування», стаття 31.

Валютний дериватив ─ стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу В. д. установлю­ються Національним банком України.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Валютні кошти (валютні цінності) ─ іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви і т. ін.) в іноземній валюті, цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті, золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин і монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, коштовному камені.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Ввізна вантажна митна декларація ─ заява, що містить відо­мості про товари та інші предмети і транспортні засоби, які вво­зяться на митну територію України, мету їх ввезення з-за меж митного кордону України або про зміну мит-ного режиму для таких то­варів та інших предметів і транспорт-них засобів, а також інфор­мацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

«Про гербовий збір», стаття 1.

Вексель ─ цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зо­бов'язання: векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику В. (векселевласнику). Випускаються два види В.; простий і переказний.

«Про цінні папери і фондову біржу», стаття 21.

Види іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції можуть здійсню­ватись у вигляді:

─ іноземної валюти що визнається конвертованою Національ­ним банком України;

─ валюти України ─ у разі реінвестиціцій в об'єкт первинного інве­стування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до зако­нодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

─ будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

─ акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юри­дичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

─ грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зо­бов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

─ будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у кон­вертованій валюті підтверджена згідно із законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а та­кож підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи ле­галізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

─ прав на здійснення господарської діяльності, включаючи пра­ва на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

─ інших цінностей відповідно до законодавства України.

«Про режим іноземного інвестування», стаття 2.

Види обов'язкового страхування. В Україні здійснюються такі В. о. с:

а) медичне страхування;

б) державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;

в) державне особисте страхування осіб рядового, начальницько­го та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;

г)державне обов'язкове особисте страхування медичних і фар­мацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імуно­дефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків;

д) державне обов'язкове особисте страхування працівників митних органів;

е) державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури;

є) державне страхування життя і здоров'я народних депутатів;

ж) державне особисте страхування службових осіб Державної контрольно-ревізійної служби в Україні;

з) державне особисте страхування службових осіб державних податкових інспекцій;

і) державне обов'язкове страхування службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів;

к) особисте страхування працівників відомчої та сільської по­жежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

л) державне страхування посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю:

м) державне страхування спортсменів вищих категорій;

н) державне страхування працівників державної лісової охорони;

о) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної ме­дицини;

п) страхування життя і здоров'я суддів;

р) державне страхування донорів крові та/або її компонентів;

с) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

т) страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу;

у) страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;

ф) страхування ризикових професій народного господарства від нещасних випадків;

х) страхування відповідальності повітряного перевізника і ви­конавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

ц) страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним під час виконанні авіаційних робіт;

ч) страхування цивільної відповідальності власників транспор­тних засобів;

ш) страхування авіаційних суден;

щ) обов'язкове страхування врожаю сільсько-господарських культур і багаторічних насаджень у радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах.

«Про страхування», стаття 6.

Види цінних паперів ─ акції, облігації внутрішніх республікан­ських і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зо­бов'язання республіки, ощадні сертифікати, векселі.

«Про цінні папери і фондову біржу», стаття 3.

Виключне право ─ право, коли жодна особа, крім тієї, якій на­лежить авторське право або суміжні права, не може використову­вати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії).

«Про авторське право і суміжні права», стаття 4.

Виконавче провадження ─ сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством.

«Про виконавче провадження», стаття 1.

Виробник реклами ─ особа, яка повністю або частково здійс­нює виробництво реклами.

«Про рекламу», стаття 1.

Відкрите акціонерне товариство ─ акціонерне товариство, акції якого можуть поширюватися шляхом відкритої передплати й купівлі-продажу на біржах.

«Про господарські товариства», стаття 25.

Відповідальне зберігання ─ господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову ма­теріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх викори­стання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної осо­би, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їхніх якісних або кількісних характеристик.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву ─ зберігання закладених до державного резерву матеріаль­них цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (спо­живача) без надання йому права користуватися цими матеріальни­ми цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

«Про державний матеріальний резерв», стаття 2.

Відходи ─ будь-які речовини, матеріали і предмети, що утво­рюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого ви­користання за місцем утворення чи виявлення, та яких їхній власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

«Про відходи», стаття 1.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік ─ система об­робки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стаття 1.

Господарська діяльність ─ будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріаль­них і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Господарська операція ─ дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стаття 1.

Гральний бізнес ─ діяльність, пов'язана із влаштуванням кази­но, інших гральних місць (домів), гральних автоматів за грошовим або майновим виграшем, проведенням ─ лотерей (крім держав­них) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій формі ─ поза банківськими установами або у майновій, формі на місці. Казино, інші гральні місця (дома) повинні займати окремі приміщення або будівлі та мати гральний зал для відвідувачів (крім гральних автоматів та більярдних столів).

«Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», стаття 5.

«Про Національний банк України», стаття 1.

Гудвіл ─ нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових техно­логій тощо. Вартість Г. не підлягає амортизації та не враховується у визначенні валових витрат платника податку.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Давальницька сировина ─ сировина, матеріали, напівфабрика­ти, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовни­ком за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції з на­ступним поверненням усієї продукції або її частини до країни влас­ника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його до­рученням виконавцем) або вивезенням до іншої країни. Готова про­дукція може бути реалізована в Україні, якщо Д. с., з використанням якої вироблено цю продукцію, ввезена іноземним замовником на митну територію України чи закуплена іноземним замовником за іноземну валюту в Україні. Право власності на імпортовану Д. с. та вироблену з неї готову продукцію належить іноземному замовнику.

«Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», стаття 1.

Демпінг ─ продаж товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень ціни не зумовлюється відповідним рівнем витрат виробництва цьо­го товару.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Депозит (вклад) ─ кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Депозитарій цінних паперів ─ юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

«Про Національну депозитарну систему та особливості елек­тронного обігу цінних паперів в Україні», стаття 1.

Депозитарна діяльність ─ надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включа­ючи кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуго­вування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

«Про Національну депозитарну систему та особливості елек­тронного обігу цінних паперів в Україні», стаття 1.

Депонент ─ юридична чи фізична особа, яка користується по­слугами зберігача на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах.

«Про Національну депозитарну систему та особливості елек­тронного обігу цінних паперів в Україні», стаття 1.

Державна служба в Україні ─ професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практич­ного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними служ­бовцями і мають відповідні службові повноваження.

«Про державну службу», стаття 1.

Державний реєстр фізичних осіб ─ платників податків та інших обов'язкових платежів ─ автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зо­бов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних, цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

«Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів», стаття 1.

Державні послуги ─ будь-які платні послуги, обов'язковість от­римання яких встановлюється законодавством та які надаються фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади, орга­нами місцевого самоврядування і створеними ними установами та організаціями, що утримуються коштом відповідних бюджетів. До Д. п. не входять податки, збори (обов'язкові платежі), виз­начені Законом України «Про систему оподаткування».

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 7.

Дериватив ─ стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма Д. та порядок їх випу­ску та обігу встановлюються законодавством. До Д. належать: форвардний контракт, ф'ючерсний контракт та опціон. Відповідно до виду цінностей деривативи розподіляються на фондовий Д., ва­лютний Д. і товарний Д..

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття1І.

Дивіденди ─ платіж, що провадиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом час­тини її прибутку. До Д. не входять виплати юридичної особи, пов'язані зі зворотним викупом акцій, часток (паїв), раніше еміто­ваних такою юридичною особою.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Довгостроковий договір (контракт) ─ будь-який договір на ви­готовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створен­ня нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «інжині­ринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, що такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 7.

Додаткова заробітна плата ─ винагорода за працю понад уста­новлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та ком­пенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

«Про оплату праці», стаття 2.

Доходи з джерелом їх походження з України ─ будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їхньої діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидента­ми України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розміщеного в Україні, включа­ючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташова­них в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розміщено­го в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на стра­хування і перестрахування ризиків на території України, а також до­ходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що пере­бувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Експорт (експорт товарів) ─ продаж товарів іноземним суб'єк­там господарської діяльності, та вивезення товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів, крім передачі май­на суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності іноземному суб'єкту господарської діяльності за кордоном як натуральної частки участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській ді­яльності. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності та вивезення за межі України товарів, раніше імпортованих на тери­торію України.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Емісійний дохід ─ сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав, над номіналом таких акцій (інших кор­поративних прав).

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Емітент цінних паперів ─ юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Єдиний митний тариф України ─ систематизований звіт ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

«Про єдиний митний тариф», стаття 1.

Завдання на проектування ─ документ, у якому містяться вимо­ги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і техно­логічних рішень та властивостей об'єкта архітектури, його основ­них параметрів, вартості та організації його будівництва і який складається відповідно до архітектурно-планувального завдання, технічних умов.

«Про архітектурну діяльність», стаття 1.

Загальний строк позовної давності ─ загальний строк для захи­сту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність). Установлюється в три роки.

Цивільний кодекс України, стаття 71.

Закрите акціонерне товариство ─ акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розширю­ватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

«Про господарські товариства», стаття 25.

Заробітна плата ─ винагорода, обчислена, як правило, у грошо­вому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноваже­ний ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір 3. п. залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

«Про оплату праці», стаття 1.

Зведений бюджет України ─ сукупність усіх бюджетів, що вхо­дять до складу бюджетної системи України.

«Про бюджетну систему України», стаття 2.

Звичайна ціна ─ ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продав­цем, що включає суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу осо­бам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності. У разі, коли ціни внутрішньої реалізації підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами та­кого регулювання. У разі, коли продаж (відчуження) товарів (ва­лютних цінностей) здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, 3. ц. вважається ціна, фактично отримана при та­кому продажі. Звичайна процентна ставка за депозит ─ ставка, яка визначається за методикою, встановленою Національним банком України. Якщо податкові органи за результатами документальних перевірок мають підстави для висновків щодо правомірності виз­начення рівня 3. ц. платником податку, ці органи мають право звернутися із запитом, а платник податку зобов'язаний за таким за­питом надати обґрунтування рівня таких цін.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Звітний (податковий) період ─ період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

«Про податок на додану вартість», стаття 1.

Зворотний лізинг (оренда) ─ господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

«Про податок на додану вартість», стаття 1.

Зобов'язання підприємства ─ заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стаття 1.

Зовнішньоекономічна діяльність ─ діяльність суб'єктів госпо­дарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Імпорт (імпорт товарів) ─ закупівля в іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності товарів та їх ввезення на тери­торію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для влас­ного споживання установами та організаціями України, розташо­ваними за її межами.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Інвестиція ─ господарська операція, що передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. І. поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Інвестиційний податковий кредит ─ це відстрочення плати податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з мстою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенса-цією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Індексація ─ встановлений актами законодавства України ме­ханізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання спожив­чих товарів і послуг. І. є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спро­можності їхніх грошових доходів, особливо соціально вразливих верств населення ─ пенсіонерів, інвалідів, неповних і багатодітних сімей, а також молоді, яка навчається.

«Про індексацію грошових доходів населення», стаття 1.

Інжиніринг ─ надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Іноземна валюта ─ валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, бі­лети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу та є закон­ним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу; платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахунко­вих одиницях, кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжна­родних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Іноземні інвестиції ─ всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними особами.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Іпотечний сертифікат (у тому числі іпотечний сертифікат участі та іпотечний сертифікат з фіксованою дохідністю) ─ особливий вид цінного папера, забезпечений іпотечними активами або іпотеками відповідно до закону.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Казначейські зобов'язання ─ боргові цінні папери, що еміту­ються державою в особі її уповноважених органів, розмі-щуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бю­джету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску.

"Про Національний банк України», стаття 1.

Капітальна інвестиція ─ операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власнос-ті, інших основ­них фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Кліринг ─ отримання, звірка та поточні оновлення інфор-мації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визна-чення взаємних зо­бов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантуван­ня розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

«Про Національну депозитарну систему та особливості елек­тронного обігу цінних паперів в Україні», стаття 1.

Колективне сільськогосподарське підприємство ─ добровільне об'єднання громадян у самостійне підприємство для спільного ви­робництва сільськогосподарської продукції та товарів, що діє на засадах підприємництва та самоврядування. К. с. п. є юридичною особою, має розрахунковий та інші рахун-ки в установах банку і пе­чатку із своїм найменуванням. К. с. п. можуть на добровільних за­садах об'єднуватися в спілки (об'єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів.

«Про колективне сільськогосподарське підприємство», стаття 1.

Командитне товариство ─ товариство, в якому разом з одним чи більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язан­нями товариства всім своїм майном, є один чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

«Про господарські товариства», стаття 75.

Консолідований іпотечний борг ─ зобов'язання за договорами про іпотечний кредит, реформовані кредитодав-цем відповідно до закону.

«Про оподаткування прибутку підприємств», Стаття 1

Консорціуми ─ тимчасові статутні об'єднання промисло-вого і банківського капіталів для досягнення спільної мети.

«Про підприємства в Україні», стаття 3.

Концерни ─ статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців. Об'єднання діють на основі договору чи статуту, що затверд­жується їх засновниками або власниками. Підприємства, які вхо­дять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.

«Про підприємства в Україні», стаття 3.

Корпоративні права ─ право власності на частку (пай) у статут­ному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на уп­равління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чин­ного законодавства.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Корпорації ─ договірні об'єднання, створені на основі поєднан­ня виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

«Про підприємства в Україні», стаття 3.

Країна експорту ─ країна походження товару, що імпортується в Україну. К. е. може вважатися також країна-посередник (митний союз або економічне угруповання), за винятком випадків, коли за­значений товар перевозиться транзитом через цю країну, в ній не ви­робляється або в цій країні немає порівнянної ціни для цього товару.

«Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», стаття. 1.

Країна походження ─ країна (митний союз або економічне угруповання), в якій товар було повністю вироблено або піддано достатній переробці чи обробці.

«Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», стаття 1.

Кредит ─ кошти й матеріальні цінності, що надаються резиден­тами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий К., товарний К. і К. під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Кредитор ─ громадянин або юридична особа, яка має підтвер­джені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.

«Про банкрутство», стаття 3.

Лізингова (орендна) операція ─ господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основ­них фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридич­ним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Опе­рації з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством. Л. (о.) о. здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансово­го лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Ліквідаційна комісія. Утворюється призначеними арбітражним судом ліквідаторами. До її складу входить також розпорядник май­на боржника. Л. к. управляє майном банкрута; здійснює інвентари­зацію та оцінку майна банкрута; визнає ліквідаційну масу і розпо­ряджається нею; вживає заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості; реалізує майно банкрута і здійснює інші заходи, спрямо­вані на задоволення вимог кредиторів відповідно до законів Укра­їни. Дії Л. к. мо­жуть бути оскаржені в арбітражному суді.

«Про банкрутство», стаття 16.

Ломбардна операція ─ операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Марка акцизного збору ─ спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та ре­алізації на території України цих виробів. М. а. з. для алкогольних напоїв і тютюнових виробів, вироблених в Україні, відрізняються від марок для імпортованих алкогольних напоїв і тютюнових ви­робів дизайном і кольором.

«Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», стаття 1.

Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів ─ накле­ювання марки акцизного збору в порядку, передбаченому Поло­женням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

«Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», стаття 1.

Матеріальний актив ─ основні фонди та оборотні активи у будь-якому вигляді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів і нематеріальних активів.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Митна вартість товару ─ ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші предмети, які підлягають митно­му обкладенню, на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні втрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

─ на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

─ комісійні та брокерські;

─ плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

«Про єдиний митний тариф», стаття 16.

Мінімальна заробітна плата ─ законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місяч­ну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

«Про оплату праці», стаття 3.

Місце торгівлі ─ місце реалізації товарів, обладнане електрон­ним контрольно-касовим апаратом або де є товарно-касова книга, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв і тютю­нових виробів незалежно від того, чи оформляється через них про­даж інших товарів.

«Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюно­вими виробами», стаття 1.

Місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності (юри­дичної особи) ─ місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтвер­джується договором оренди або іншим відповідним договором.

«Про підприємництво», стаття 8.

Монопольна ціна ─ ціна, що встановлюється суб'єктом госпо­дарювання, що займає монопольне становище на ринку, і призво­дить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача.

«Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», стаття 1.

Науково-інформаційна діяльність ─ сукупність дій, спрямова­них на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітич­но-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні.

«Про науково-технічну інформацію», стаття 1.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку ─ нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерсько­го обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжна­родним стандартам.

«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стаття 1.

Невиробничі фонди ─ капітальні активи, що не використовують­ся у господарській діяльності платника податку.

До них належать:

─ капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпада­ють під визначення групи 1 основних фондів, включаючи орендо­вані;

─ капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2 і 3 ос­новних фондів, які є невід'ємною частиною, розмішені або викори­стовуються для забезпечення діяльності Н. ф., що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплат­не користування особам, які не є платниками цього податку.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 8.

Незаконна торговельна діяльність ─ здійснення угод купівлі-продажу товарів чи інших предметів з ухиленням від реєстрації в установленому порядку з метою одержання неконтрольованого державою прибутку, якщо ці дії вчинено протягом року після на­кладення адміністративного стягнення за порушення порядку за­няття підприємницькою діяльністю в сфері торгівлі.

Кримінальний кодекс України, стаття 155-6.

Нематеріальний актив ─ об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у по­рядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом пра­ва власності платника податку.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Неплатоспроможність банку ─ неспроможність протягом одно­го місяця виконати законні вимоги кредиторів; зменшення розміру власних коштів до суми, що становить менше 1/3 суми, встановле­ної Національним банком України як мінімально необхідної.

«Про Національний банк України», стаття 1.

Нерезиденти ─ юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представ­ництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які ство­рені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Розміщені на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представ­ництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представ­ництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Неустойка (штраф, пеня) ─ визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Н. (ш., п.) може забезпечуватися ли­ше дійсна вимога. Кредитор не вправі вимагати сплати Н. (ш., п.), якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або нена­лежне виконання зобов'язання.

Цивільний кодекс України, стаття 179.

Облікова політика ─ сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стаття 1.

Облікова ставка Національного банку України ─ виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до на­стання строку платежу з них і утримується з номінальної суми век­селя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

«Про Національний банк України», стаття 1.

Оперативний лізинг ─ договір лізингу, за яким лізингоодержу­вач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший від строку, за який аморти­зується 90% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору О.л. він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

«Про лізинг», стаття 4.

Оперативний лізинг (оренда) ─ господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Опціон ─ стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Оренда землі ─ господарська операція, яка передбачає надання орендодавцем землі у користування іншій юридичній або фізичній особі на визначений строк, за цільовим призначенням та за орендну плату. Порядок здійснення оренди землі встановлюється відповідним законодавством.

Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Оренда житлових приміщень ─ господарська операція, що перед­бачає надання житлового будинку або квартири її власником у ко­ристування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк або безстроково, для цільового використання та за орендну плату. Максимальний розмір орендної плати, що сплачується фізичними особами за О.ж.п. для його використання як місця постійного проживання, підлягає регулюванню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Величина орендної плати, що сплачується фізичними особами за О. ж. п. для його використання в інших цілях, ніж як місце постійного проживання, а також величина орендної плати, що сплачується юридичними особами, регулюванню не підлягають. Порядок здійснення операцій з О. ж. п. встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до положень Житлового кодексу Ук­раїни. Лізинг (оренда) інших споруд і будівель здійснюється на умо­вах, що визначені договорами лізингу (оренди).

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Основна діяльність неприбуткових організацій ─ діяльність не­прибуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвіт­ніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення системи соціального самоза­безпечення громадян та для інших цілей, передбачених статутним» документами, укладеними на підставі норм відповідних законів про неприбуткові організації.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 7.

Основна заробітна плата винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, об­слуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Про оплату праці», стаття 2.

Основні фонди ─ матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періо-ду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуа­тацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 8.

Пасивні доходи доходи, отримані у вигляді процентів, диві­дендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 7.

Пенсійний план порядок управління та розміщення накопи­чених пенсійних внесків, який відповідає таким вимогам:

─ пенсійні рахунки відкриваються платником податку у банках, уповноважених Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України;

─ вкладниками пенсійного рахунку можуть бути працівники, які перебувають у трудових відносинах з платником податку;

─ зняття коштів з рахунків вкладника не може провадитися раніше ніж за досягнення ним віку, встановленого Кабінетом Міністрів України, за винятком випадків, коли такий вкладник: виїжджає за кордон на постійне місце проживання; оголошений судом безвісно відсутнім або померлим; помер;

─ у разі смерті власника пенсійного рахунку кошти, а також проценти, нараховані на такі кошти, передаються спадкоємцям власника такого рахунку та додаються до їх пенсійних рахунків у порядку, визначеному законодавством;

─ уповноважений банк зобов'язаний тримати кошти, внесені вкладниками, у ліквідній формі згідно з правилами, встановленими законодавством з пенсійного страхування;

─ підприємство, що відкриває пенсійний план на користь своїх працівників, повинно бути зареєстроване у порядку, передбаченому законодавством про пенсійні плани.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 5.

Первинний документ ─ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стаття 1.

Первинні водокористувачі ─ водокористувачі, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Водний Кодекс України, стаття 42.

Перевірка ─ обстеження і вивчення окремих ділянок фінансо­во-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їхніх підрозділів. Наслідки П. оформляються довідкою або до­повідною запискою.

«Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», стаття 2.

Переказ валютних коштів за межі України ─ переказування грошових (валютних) коштів на користь (на рахунок) іноземного суб'єкта господарської діяльності чи в банківсько-кредитну установу, що не є суб'єктом господарської діяльності в Україні.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Підприємництво ─ самостійна ініціатива, система-тична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

«Про підприємництво», стаття 1.

Підприємство з іноземними інвестиціями ─ підприємство (орга­нізація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відпо­відно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить найменш 10%. Підприємство набирає статусу П. з і. і. від дня зарахування інозем­ної інвестиції на його баланс.

«Про режим іноземного інвестування», стаття 1.

Повне товариство ─ товариство, всі учасники якого провадять спільну підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідаль­ність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

«Про господарські товариства», стаття 66.

Поворотна фінансова допомога ─ це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Пов'язана особа ─ особа, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

─ юридична особа, яка здійснює контроль над платником по­датку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

─ фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти чи батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якою прямого родича фізичної особи або її чо­ловіка (дружини);

─ посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлен­ня, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Податкове зобов'язання ─ загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

«Про податок на додану вартість», стаття 1.

Податковий кредит з податку на додану вартість ─ сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

«Про податок на додану вартість», стаття 1.

Портфельна інвестиція ─ господарська операція, яка передба­чає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових ак­тивів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій із купівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'яза­ними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% загальної су­ми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Посадові особи ─ керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення органі­заційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

«Про державну службу», стаття 2.

Постійні представництва нерезидентів в Україні ─ розміщені в Україні представництва іноземних компаній і фірм, міжнародних організацій та їхніх філій, що не мають дипломатичного імунітету та дипломатичних або прирівняних до них привілеїв, наданих міжнародним договором або законом, створені у будь-якій ор­ганізаційній формі та не мають статусу юридичної особи, через які повністю або частково проводиться підприємницька діяльність не­резидента, а також фізичні особи, які представляють в Україні інте­реси нерезидента і перебувають з ним у цивільно-правових відноси­нах, і українські юридичні особи, що представляють нерезидентів в Україні. Нерезиденти здійснюють підприємницьку діяльність на території України через постійні представництва. Реєстрація постійних представництв як платників податку здійснюється у по­рядку, встановленому центральним податковим органом.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Право власності ─ врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Цивільний кодекс України, стаття 86.

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності ─ установа чи особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні та має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Продаж ─ передача майна однією особою у власність або кори­стування та/або у володіння та/або у розпорядження іншій особі, зокрема передача згідно з угодами купівлі-продажу, оренди майна, іншими цивільно-правовими угодами, а також у разі заміни одно­го зобов'язання іншим або зміни умов виконання зобов'язань.

«Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», стаття 1.

Продаж послуг (робіт) ─ будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нема­теріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж то­вари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безо­платного надання послуг (робіт). П. п. (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торго­вий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промис­лової власності.

«Про податок на додану вартість», стаття 1.

Продаж товарів ─ будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не належать до продажу операції з передачі товарів у межах договорів комісії (кон­сигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

«Про податок на додану вартість», стаття 1.

Прожитковий мінімум ─ вартісна величина достатнього для за­безпечення нормального функціонування організму людини, збере­ження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального на­бору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

«Про прожитковий мінімум», стаття 1.

Проценти ─ платіж, що здійснюється позичальником на ко­ристь кредитора у вигляді плати за використання залучених на виз­начений строк коштів або майна. До П. входять:

─ платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), от­риманих у кредит;

─ платіж за використання коштів, залучених у депозит;

─ платіж за придбання товарів у розстрочку;

─ платіж за використання майна, отриманого в користування (орендні, у тому числі лізингові та рентні операції).

П. нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборго­ваності або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійсню­ється шляхом продажу облігацій, казначей-ських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, су­ма П. визначається шляхом нарахування відсотків на номінал тако­го цінного папера, виплати фіксованої премії чи виграшу або шля­хом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного папера (сума дисконту). Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встанов­лені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсот-ках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є П.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Пряма інвестиція ─ господарська операція, яка передбачає вне­сення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною осо­бою.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Пункти обміну іноземної валюти ─ обмінні пункти уповноваже­них банків, що розміщені поза їхніми операційними залами; об­мінні пункти інших кредитно-фінансових установ, які одержали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою; обмінні пункти суб'єктів підприєм­ницької діяльності, які діють на підставі агентських угод з уповно­важеними банками.

«Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», стаття 4.

Ревізія ─ метод документального контролю за фінансово-гос­подарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотри­манням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попере­дження фінансових зловживань. За наслідками Р. складається акт.

«Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», стат­тя 2.

Резиденти ─ юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її те­риторії; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дип­ломатичні привілеї та імунітет, а також філії й представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не провадять підприємницької діяльності.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Реінвестиція ─ операція, яка передбачає здійснення капіталь­них або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отри­маного від інвестиційних операцій.

«Про оподаткування, прибутку підприємств», стаття 1.

Реклама ─ спеціальна інформація про осіб чи продукцію, що поширюється в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

«Про рекламу», стаття 1.

Роботодавець ─ особа, яка найняла працівника за трудовим до­говором (контрактом).

«Про охорону прав па промислові зразки», стаття 1.

Роялті ─ платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винаго­род (компенсацій) за використання або надання дозволу на викори­стання прав інтелектуальної, в тому числі промисло-вої, власності; а також інших аналогічних майнових прав, що визнаються об'єктом права власності суб'єкта підприємницької діяльності, включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на копіювання і роз­повсюдження будь-якого патенту або ліцензії, знака на товари та послуги, права та винаходи, на промислові або наукові зразки, креслення моделі, або схеми програмних засобів обчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем обробки інформації, секретної формули або процесу, права на інформацію щодо промис­лового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Сертифікат фонду операцій з нерухомістю ─ інвести-ційний сертифікат, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю відповідно до закону.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Спільна підприємницька (господарська) діяльність ─ діяль­ність, що базується на співробітництві між суб'єктами господарсь­кої діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності, а також на спільному розподілі результатів та ризиків від її здійснення.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Спільні підприємства ─ підприємства, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному уп­равлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Спонсорство ─ добровільна безприбуткова участь фізичних та юридичних осіб у матеріальній підтримці благодійної діяльності з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.

«Про благодійництво та благодійні організації», стаття1.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) ─ плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

«Про страхування», стаття 9.

Страховий ризик — певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

«Про страхування», стаття 7.

Страхування ─ вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страху­вання або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними осо­бами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

«Про страхування», стаття 1.

Суб'єкт господарювання ─ юридична особа незалежно від ор­ганізаційної і правової форми та форми власності чи фізична особа, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання то­варів, іншою господарською діяльністю; будь-яка юридична або фізична особа, яка здійснює контроль над суб'єктами господарю­вання, група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарюван­ня визнаються також органи державної влади, органи місцевого са­моврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, ре­алізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.

«Про обмеження, монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», стаття 1.

Суб'єкти банкрутства (боржники чи банкрути) ─ юридичні осо­би ─ суб'єкти підприємницької діяльності, неспроможні своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом.

«Про банкрутство», стаття 2.

Суб'єкти лізингу ─ лізингодавець, лізингоодержувач і прода­вець лізингового майна.

«Про лізинг», стаття 3.

Суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці) ─ громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України «Про власність».

«Про підприємництво», стаття 3.

Техногенні родовища корисних копалин ─ місця, де накопичи­лися відходи видобутку, збагачення та перероблення мінеральної си­ровини, запаси яких оцінені та мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат під час зберігання, транспортування та використання продуктів переробки міне­ральної сировини.

Кодекс України «Про надра», стаття 5.

Товари ─ матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких опе­раціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Товариство з додатковою відповідальністю ─ товариство, ста­тутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а за недо­статності цих сум ─ додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

«Про господарські товариства», стаття 65.

Товариство з обмеженою відповідальністю ─ товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визна­чається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів. У випадках, передбачених ус­тановчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

«Про господарські товариства», стаття 50.

Товарна біржа ─ організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які провадять виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полег­шення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Товар­на біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печат­ку із своїм найменуванням. Товарна біржа не вдасться до ко­мерційною посередництва і не має на меті одержання прибутку.

«Про товарну біржу», стаття 1.

Товарний кредит ─ товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцеві (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) незалежно від часу погашення заборгованості.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Торгівля у розстрочку ─ господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.

Торгівля у розстрочку передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Торговий патент ─ державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відо­кремленого) підрозділу провадити такі види підприємницької діяльності:

─ торговельна діяльність (за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток);

─ діяльність з обміну готівкових валютних цінностей;

─ діяльність із надання послуг у сфері грального бізнесу;

─ діяльність із надання побутових послуг.

Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

«Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», стаття 2.

Упущена вигода ─ дохід або прибуток, що його міг би одержа­ти суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції та якого він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передба­чуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

«Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 1.

Факторинг ─ операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попереднього або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

«Про податок на додану вартість», стаття 1.

Фіксований сільськогосподарський податок ─ податок, який не змінюється протягом визначеного терміну і справляється з одиниці земельної площі. Ф. с. п. сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

─ податку на прибуток підприємств;

─ плати (податку) за землю;

─ податку з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів;

─ комунального податку;

─ збору за геологорозвідувальні роботи, виконані коштом дер­жавного бюджету;

─ збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту насе­лення;

─ збору на обов'язкове соціальне страхування;

─ збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання ав­томобільних доріг загального користування України;

─ збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

─ збору до Державного інноваційного фонду;

─ плати за придбання торгового патенту на здійснення торго­вельної діяльності;

─ збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

«Про фіксований сільськогосподарський податок», стаття 1.

Фінансова звітність ─ бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стаття 1.

Фінансова інвестиція ─ операція, що передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінан­сових інструментів. Ф. і. поділяються на прямі та портфельні.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Фінансовий кредит ─ кошти, які надаються банком ─ резиден­том або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або рези­дентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансо­вих установ, згідно з відповідним законодавством у позику юри­дичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового вико­ристання та під процент. Правила падання Ф. к. встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Фінансовий лізинг ─ договір лізингу, внаслідок укладення яко­го лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користу­вання від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору Ф. л. по­винна включати не менше 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору Ф. л. об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

«Про лізинг», стаття 4.

Фінансовий лізинг (оренда) ─ господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає, відповідно до договору Ф. л. (о.), передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

─ об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

─ сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

─ якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

─ майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк від дати передання майна лізингоодержувачу (орендарю) до дати набуття права власності на таке майно або здійснення останнього лізингового платежу лізингоодержувачем, залежно від того, яка подія сталася раніше.

Незалежно від того, належить лізингова операція до фінансового лізингу чи ні, сторони договору можуть визначити під час укладення договору таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Фінансовий лізинг (оренда) ( додаткові роз’яснення) ─ господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подаль­шою передачею права власності на такі основні фонди орендарю. Ф. л. (о.) є різновидом фінансового кредиту. Витрати орендодавця на купівлю об'єктів Ф. л. (о.) не входять до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця. Основні фонди, передані у Ф. л. (о.), входять до складу основних фондів орендаря.

Фінансово-кредитна установа ─ юридична особа, яка прово­дить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів від населення.

«Про Національний банк України», стаття 1.

Фонд банківського управління ─ кошти учасників фондів банківського управління та інші активи, що знаходяться у довірчому управлінні уповноваженого банку відповідно до закону.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Фондова біржа ─ організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил Ф. б.. Ф. б. може бути створено не менш як 20 засновниками ─ торгов­цями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення ко­мерційної та комісійної діяльності з цінних паперів за умови вне­сення ними до статутного фонду не менш ніж 500 грн. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Кабінетом Міністрів України.

«Про цінні папери і фондову біржу», статті 32, 33.

Фондовий дериватив ─ стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу Ф. д. встановлюються державним органом, що на нього покладаються функції регулю­вання ринку цінних паперів.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Форвардний контракт ─ стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого Ф. к.. При цьому будь-яка сторона Ф. к. має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання Ф. к. можуть пред'являтися виключно емітенту такого Ф. к. Продавець Ф. к. не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця Ф. к. Покупець Ф. к. має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) Ф. к. продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого Ф. к.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Фрахт ─ винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей:

─ перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

─ перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Під терміном "базова ставка фрахту" розуміють суму фрахту, включаючи витрати з навантаження, роз-вантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшену на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Ф'ючерсний контракт ─ стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами кон­тракту. При цьому будь-яка сторона Ф. к. має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець Ф. к. має право продати такий контракт протягом стро­ку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 1.

Холдингові компанії ─ юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридични­ми особами як пов'язані особи.

«Про оподаткування прибутку підприємств», стаття 5.

Цінні папери ─ грошові документи, що засвідчують право во­лодіння чи відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і здебільшого передбача­ють виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

«Про цінні папери і фондову біржу», стаття 1.

Юридичні особи ─ організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Цивільний кодекс України, стаття 23.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Конституція України.

  2. Про Державну податкову службу в Україні. ─ Закон України від 04.12.1990 р.№ 509-12 зі змінами та доповненнями від 25.03.05 № 2505-ІV.

  3. Про державну підтримку малого підприємництва. ─ Закон України від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ зі змінами та доповненнями.

  4. Про державний реєстр фізичних осіб ─ платників податків та інших обов'язкових платежів. ─ Закон України від 22.12.1994 р. №320/94-ВР зі змінами та доповненнями від 20.02.03 № 551-ІV.

  5. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг. ─ Закон України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР.

  6. Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. ─ Закон Ук­раїни від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР зі змінами та доповненнями від 01.01.06 № 2613-ІV.

  7. Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. ─ Закон України від 09.04.1999 р. № 587-ХІV.

  8. Про зовнішньоекономічну діяльність. ─ Закон України від 16.04.1991р. № 959-ХІІ зі змінами та доповненнями від 22.12.05 № 3268-ІV.

  9. Про митний тариф України. ─ Закон України від 05.04.01р, № 2371-ІІІ зі змінами та доповненнями від 07.07.05 р. № 2775-ІV.

  10. Про оподаткування прибутку підприємств. ─ Закон України від 22.05.1997 р. № 283-ВР зі змінами та доповненнями від 12.01.06 № 3333-ІV.

  11. Про плату за землю. ─ Закон України від 19.09.1996г. № 378/96-ВР.

  12. Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. ─ Закон України від 18.02.1997 р. № 75/97-ВР зі змінами та доповненнями від 25.03.05 № 2505-ІV.

  13. Про податок на додану вартість. ─ Закон України від 30.04.1997 р. № 168/97-ВР.

  14. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюдже­тами і державними цільовими фондами. ─ Закон України від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ зі змінами та доповненнями від 20.12.05 № 3235-ІV.

  15. Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язково-го державного соціального страхування. ─ Закон України від 11.01.01 р. № 2213-ІІІ зі змінами та доповненнями від 20.12.05 р. № 3235-ІV.

  16. Про систему оподаткування. ─ Закон України від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР зі змінами та доповненнями від 23.12.04 № 2287-ІV.

  17. Про акцизний збір. ─ Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 18-92.

  18. Про місцеві податки та збори. ─ Декрет Кабінету Міністрів України від 25.05.1993 р. № 56-93 зі змінами та доповненнями від 06.09.05 № 2806-ІV.

  19. Про прибутковий податок з громадян. ─ Декрет Кабінету Міністрів України 26.12.1992 р. № 13-92.

  20. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності. ─ Указ Президента України від 23.07.1999 р. № 817.

  21. Про деякі зміни в оподаткуванні. ─ Указ Президента України від 07.08.1998 р. № 857/98.

  22. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. ─ Указ Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99.

  23. Указ Президента України «Про створення Державної подат­кової адміністрації України і місцевих державних податкових адмі­ністрацій» від 22 серпня 1996 року №760/96 зі змінами та доповненнями від 20.04.2000 р. № 605/2000.

  24. Указ Президента України «Про заходи щодо зменшення податкової заборгованості та фінансового оздоровлення суб'єктів підприємницької діяльності» від 21.12.98 р. № 1367/98.

  25. Указ Президента України «Про оподаткування операцій на ринку цінних паперів України» від 04.06.99 р. № 616/99 зі змінами та доповненнями від 03.06.2005 р. № 2642-ІV.

  26. Порядок встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння. ─ Постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 р. № 115.

  27. Про затвердження нормативів плати за спеціальне використання вод­них ресурсів та плати за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту. ─ Постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.1999р. № 836.

  28. Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруд­нення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору. ─ Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303.

  29. Про Порядок координації Проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами. ─ Постанова КМУ від 29.03.1999 р. № 112.

  30. Інструкція про порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів. ─ Наказ ДПА України від 12.05.1994 р. № 37 (в ре­дакції наказу від 02.04.99 р. № 174) зі змінами та доповненнями.

  31. Інструкція про порядок обліку платників податків. ─ Наказ ДПА Ук­раїни від 19.02.1998 р. № 80 (в редакції наказу від 17.11.1998 р. № 552), зі змінами та доповненнями від 08.08.2005 р. № 317.

  32. Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами Державної податкової служби України. ─ Наказ ДПА України від 17.03.2001 р. № 110.

  33. Методичні рекомендації визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами. ─ Наказ ДПА України від 05.07.2002 р. № 312 зі змінами та доповненнями від 30.10.02 р. № 734/6/11-1316.

  34. Інструкція про порядок ведення органами Державної подат­кової служби оперативного обліку податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів. ─ Наказ ДПА України від 12.05.94 зі змі­нами та доповненнями від 18.07.05. № 276.

  35. Інструкція про порядок застосування та стягнення сум фі­нансових санкцій органами Державної податкової служби України. ─ Наказ ДПА України від 17.03.2001 № 110 зі змінами та доповнення­ми від 10.08.2005 р. № 326.

  36. Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності ─ юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами. ─ Наказ ДПА України від 16.09.2002 р. № 429 зі змінами та доповненнями від 10.08.05 р. № 327.

  37. Про затвердження нової редакції зразків форм актів перевірок та методичні рекомендації щодо їх оформлення. ─ Наказ ДПА України від 27.04.2006 р. № 225.

  38. Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підпри­ємства та порядку її складання. ─ Наказ ДПА України від 29.03.2003 р. № 143.

  39. Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. ─ Наказ ДПА України від 30.05.1997 р. № 166.

  40. Автоматизація роботи в органах Державної податкової служби / За заг. ред. Росоловського В.М. та Ріппи С.П. ─ Ірпінь: Академія ДПС Ук­раїни, 2002. ─ 401 с.

  41. Антология экономической классики / Сост. И. Столяров. ─ М.; ЭКОНОВ КЛЮЧ, 1993. ─ 475 с. ─ (Петти В. Трактат о налогах и сборах; Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов; Рикардо Д. Начала политической зкономии и налогового обложения).

  42. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Укранне. ─ Киев: А.С.К., 2000. ─ 639 с.

  43. Іванов Ю.В. Альтернативні системи оподаткування. Моно­графія. ─ Харків: ХДЕУ, Торнадо, 2003. ─ 517 с.

  44. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.С.Пономаренка ─ К,: Видавничий центр «Академія», 2002. ─ 544 с.

  45. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навчальний посіб­ник. ─ К.: ЦУЛ, 2003. ─ 258 с.

  46. Крисоватий А.І. Оподаткування і ринок: умови та можливос­ті поєднання. ─ Тернопіль: Видавництво Карп'юка, 2000. ─ 246 с.

  47. Куценко Т.Ф. Бюджетно-податкова політика. — К.: Кондор, 2002. ─ 256 с.

  48. Маглаперідзе А.С., Храпкіна В.В. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. ─ К., 2008.─ 328с.

  49. Международные соглашения об устранении двойного налогообложения, ратифицированные Верховной Радой Украины. ─ Интернет: http://www.liga.kiev.ua

  50. Мельник Д.Ю. Налоговый менеджмент. ─ М.: Финансы и статистика, 2000. ─ 352 с.

  51. Рева Т.М. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. ─ К.: ЦНЛ, 2005.─ 301с.

  52. Самуельсон П., Нордгауз В. Мікроекономіка. / Пер. з англ. ─ К.: Осно­ви, 1999. ─ 676 с.

  53. Сіренко В.Ф. Податкова застава. ─ К.: Кондор, 2004.─84 с.

  54. Скворцов Н.Н. Налоговый менеджмент: стратегия и тактика: В 10 кн. ─ Кн.1. От стагнации к стабилизации: Практ. рук. / Под ред.В.П. Давыдовой. ─ К.: Вища школа, 2002. ─ 222 с.

  55. Теорія і практика обліку платників податків в органах ДПС України: Навчальний посібник / Р.Е. Островерха та ін. ─ Ірпінь: АДПСУ, 2002. - 292 с.

  56. Тимченко О.М. Податковий менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. ─ К.: КНЕУ. ─ 2001. ─ 150 с.

  57. Толстопятенко Г. П. Европейское налоговое право. Сравнительно-правовое исследование. ─ М.: Изд-во НОРМА, 2001. ─ 336 с.

  58. Чернявський О.П., Хомутенко В.П., Демченко В.В. Організація і методика податкових перевірок. ─ К.: Центр навчальної літератури, 2004. ─ 288 с.

  59. www.sta.gov.ua

  60. www.rada.kiev.ua

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, ЩО Є У ФОНДАХ БІБЛІОТЕКИ СУМДУ

1. Податковий менеджмент: Підручник / Ю.Б. Іванов , А.І. Крисоватий , А.Я. Кізима , В.В. Карпова. ─ К.: Знання, 2008. ─ 525 с.

2. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навчальний посіб­ник. ─ К.: ЦУЛ, 2003. ─ 258 с.

3. Кізима А.Я. Податковий менеджмент: Навчально-методич-ний посіб­ник. ─ Тернопіль: СМП «АСТОН»,2002. ─ 166 с.

4. Паранчук С.В., Романов Є.М.,Червінська О.С. Податковий менеджмент: Навчальний посіб­ник. ─ Львів: Львівська політехніка, 2005. ─ 276 с.

5. Рева Т.М. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. ─ К.: ЦНЛ, 2003.─ 282 с.

6. Скворцов М.Н. Податковий менеджмент. ─ Кн.2: Податковий менеджмент в умовах становлення і розвитку ринкової економіки / Ред.: В.П. Давидова. ─ К.: Кондор, 2007. ─ 414 с.

7. Ярема Б.П., Маринець В.П. Податковий менеджмент: Навчальний посіб­ник. ─ Львів: Магнолія, 2006. ─ 224 с.

8. Ярема Б.П., Маринець В.П. Податковий менеджмент: Навчальний посіб­ник. ─ Львів: Магнолія, 2007. ─ 224 с.

Навчальне видання

ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Конспект лекцій

У двох частинах

Частина 2

для студентів спеціальності 7.050104 «Фінанси»

усіх форм навчання

Відповідальний за випуск зав. кафедри фінансів

канд. екон. наук, проф. В. М. Боронос

Редактор Н.А. Гавриленко

Комп’ютерне верстання О. В. Галахової

Підп. до друку 24.12.2008, поз.

Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Друк офс.

Ум.друк.арк.. 9,53. Обл.-вид.арк. 8,85.

Тираж 500 пр. Собівартість вид.

Зам. №

Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті

40007, Суми, вул. Римського-Корсакова,2

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру

ДК № 3062 від 17.12.2007.

Надруковано в друкарні СумДУ

40007, Суми, вул. Римського-Корсакова, 2.

1

Смотреть полностью


Скачать документ

Похожие документы:

  1. Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» усіх форм навчання

    Конспект
    Конспект лекцій з дисципліни «Податковий менеджмент» охоплює питання ведення обліку платників податків, порядку нарахування податків та облік фактич­но внесених сум, методики проведення камеральних і документаль­них перевірок, правильності
  2. Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 Суми

    Конспект
    Залучені кошти є найбільш значною частиною пасивів банку, яка в кілька разів перевищує його власні кошти. Фактично залучені кошти - це основне джерело формування ресурсів комерційного банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.
  3. Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 Суми

    Конспект
    Менеджмент - це самостійний вид професійно здійснюваної діяльності, спрямованої на досягнення в будь-якій господарській сфері комерційного підприємства, що діє в ринкових умовах, визначених намічених цілей шляхом раціонального використання

Другие похожие документы..