Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» усіх форм навчання

Продовження табл. 11.1

Продовження табл. 11.1

Продовження табл. 11.1

Продовження табл.11.1

Продовження табл. 11.1

При попередній перевірці декларації контролю підлягають: ─ своєчасність подання податкових декларацій з податку на прибуток; ─ дотримання вимог щодо порядку заповнення залежно від того, в якій формі подається декларація ─ у повній або спро­щеній;

─ наявність необхідних додатків і узгодженість звітних даних;

─ правильність арифметичних підрахунків та визначення сум оподатковуваного прибутку або збитку за звітний період.

При визначенні фінансових результатів від здійснення товаро­обмінних операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльніс­тю, посадовою особою податкової служби враховується позитивна чи негативна різниця результатів перерахування дебіторської і кре­диторської заборгованості в іноземній валюті.

Під час проведення перевірки виявляється правомірність відо­браження прибутку чи збитку від продажу цінних паперів. Інспектор перевіряє повноту відображення операцій у бухгалтерському облі­ку, уточнює повноту відбитої інформації в обліку. Далі перевіряєть­ся правомірність і повнота перерахунку дебіторської заборгованос­ті, причому контролюється перерахунок за кожною дебіторською заборгованістю, а також контролюється повнота і правильність ві­дображення сум перерахунку на рахунках бухобліку.

Перевіряючий аналізує пооб’єктне перевищення виторгу від продажу основних фондів, а також відображення цих сум у бухгалтерському обліку.

У ході перевірки здійснюється контроль за правильністю про­ведення індексації (балансової вартості груп основних фондів і не­матеріальних активів) і її відображення в бухгалтерському обліку. Далі увага звертається на кожен випадок безоплатного одержання товарів. При цьому важливо встановити причину передачі, а також повне і своєчасне відображення в бухгалтерському обліку.

Під час перевірки встановлюється правильність оформлення вартості робіт і послуг, наданих без компенсації їхньої вартості. Пе­ревіряється вартість матеріальних цінностей, переданих платником податку утримувачу відповідно до договорів зберігання і викорис­таних ним у власному виробництві чи господарському обороті і ви­робництві. Крім цього, під час перевірки увага звертається на правильність формування бухгалтерських записів сум від перерахунку доходу з завершених довгострокових договорів у разі завищення суми податкових зобов'язань. Окремо перевіряється облік балансової вартості матеріалів, сировини.

Далі в ході перевірки аналізуються операції, з яких проведені суми отриманих штрафів і неустойок.

Платник податків несе відповідальність, якщо:

─ на момент перевірки податковим органом не має бухгалтер­ських звітів і балансів, декларацій і розрахунків, пов'язаних з
нарахуванням і сплатою податку за відповідні періоди;

─ не представили чи несвоєчасно представили в податковий ор­ган податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку
на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку
в бюджет;

─ за результатами перевірки платника податку виявлений ви­падок арифметичних помилок чи описок, що призвели до заниження суми податку, але не більш як на 5% суми загальних
зобов’язань за період, що перевіряється;

─ виявлені випадки заниження суми податку, приховання доходів чи об'єктів оподатковування.

12 ОПОДАТКУВАННЯ Й ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ

12.1 Теоретичні засади місцевого оподаткування

Місцеві податки і збори ─ це податки і збори, що встановлю­ються органами місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України. Вони є обов'язковими до оплати в межах визначених адміністративно-територіальних одиниць і зарахову­ються до місцевих бюджетів.

Відповідно до чинного законодавства органи місцевого самовря­дування, приймаючи рішення про встановлення місцевих податків і зборів, затверджують положення про порядок стягування кожного податку чи збору.

Місцеві ради в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю скасовувати місцеві податки і збо­ри, що є не обов'язковими до сплати, звільняти чи надавати відстроч­ки з місцевих податків і зборів окремим категоріям платників.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20.05.1993 р. «Про місцеві податки і збори» з подальшими змінами і доповненнями встановлено такі місцеві податки і збори:

а) місцеві податки:

─ комунальний податок;

─ податок з реклами;

─ податок з продажу імпортних товарів; б) місцеві збори:

─ збір за паркування автотранспорту;

─ ринковий збір;

─ збір за видачу ордера на квартиру;

─ курортний збір;

─ збір за участь у бігах на іподромі;

─ збір за виграш на бігах на іподромі;

─ збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

─ збір за право використання місцевої символіки;

─ збір за право проведення кіно- і телезйомок;

─ збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; ─ збір за проїзд на території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

─ збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; ─ збір з власників собак. Надмірно сплачені суми місцевих податків і зборів зарахову- ються чи повертаються платникам відповідно до законодавства України.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється органами Державної податкової служби і міськими, селищними, сільськими радами, що їх установлюють.

Місцеві податки і збори, внесені за рахунок коштів юридичних осіб, їх філій, відділень, представництв та інших відособлених підрозділів, відносять до валових витрат виробництва.

Фізичні особи сплачують місцеві податки і збори за рахунок власних доходів.

Комунальний податок. Платниками комунального податку в Україні є юридичні особи, за винятком бюджетних і планово-дотаційних сільгосппідприємств. Об'єктом обкладання є річний фонд оплати праці, розрахований, виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Гранична ставка не повинна перевищувати 10% річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джерелом сплати є прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні юридичних осіб.

Податок з реклами. Платниками податку з реклами є юридич­ні і фізичні особи, що рекламують свою продукцію чи діяльність. Об'єктом обкладання є вартість послуг за встановлення і розміщен­ня реклами. Гранична ставка — 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами і 0,5% — за розміщення реклами на тривалий час. Облік платників проводять органи, на які покладені функції розміщення реклами. Податок виплачується під час сплати послуг і за рахунок собівартості продукції чи за рахунок особистих коштів.

Цей податок встановлено на усі види оголошень, повідомлень, переданих з комерційною метою за допомогою засобів масової ін­формації, каталогів, афіш, плакатів. Податок утримують рекламні агенти, які щокварталу здають звіт до податкової служби і перера­ховують суми податку не пізніше 20 числа кожного місяця.

Податок з продажу імпортних товарів. Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і громадяни, які зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринко­вими цінами, що зазначається у декларації, яка подається щоквар­тально до державної податкової інспекції району (міста) за місце­знаходженням (місцем проживання) суб'єкта підприємництва.

Граничний розмір податку з продажу імпортних товарів не по­винен перевищувати трьох відсотків виручки, одержаної від реалі­зації цих товарів.

Збір за паркування автотранспорту. Платниками збору є юри­дичні і фізичні особи, які припарковують автомобілі в спеціально відведених чи обладнаних місцях. Об'єктом оподаткування є одна година паркування автотранспорту. Податок сплачується водієм на місці паркування. Ставка (граничний розмір) ─3% неоподаткову­ваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1% у відведених місцях. Перелік платників визначається органами місцевого самоврядування. Джерелом сплати податку є собівартість продукції чи особисті кошти.

Ринковий збір ─ це плата за торгові місця на ринках і в павіль­йонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків. Платники ─ юридич­ні і фізичні особи, що реалізують сільськогосподарську та промис­лову продукцію. Об'єктом оподаткування є торгове місце. Ставка податку: для фізичних осіб ─ від 0,05 до 0,15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 0,85 грн до 2,55 грн) за кожне торгівельне місце; для юридичних осіб ─ від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3,40 грн до 34 грн) за кожне торгівельне місце за кожний день торгівлі. Облік платників веде адміністрація ринку. Ринковий збір справляється до початку реалізації продукції, а термін перерахуван­ня збору в бюджет визначається рішенням місцевого органу само­врядування. Джерелом сплати є собівартість продукції або особисті кошти.

Ринки перераховують у місцевий бюджет 50% зібраного ринко­вого збору. Кошти, які залишаються в розпорядженні ринку, вико­ристовуються наступним чином; 30% — на розвиток ринку; 20% — на покриття витрат з утримання ринку.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення кварти­ри. Платниками збору є одержувачі ордера. Об'єктом обкладання є послуги, пов'язані з видачею ордера. Ставка податку становить 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час і оформлення ордера на квартиру. Облік платників здійснюється органами обліку і розподілу житла. Збір сплачується в бюджет через установи банків до одержання ордера. Джерелом сплати є особисті кошти одержувача ордера.

Курортний збір. Платниками курортного збору є громадяни, що перебувають у курортній місцевості. Об'єктом оподаткуван­ня є проживання в межах курортної місцевості. Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (1,70 грн). Облік платників здійснюють адміні­страції готелів, квартирно-посередницькі організації, органи вну­трішніх справ, що контролюють дотримання паспортного режиму. Збір утримується під час реєстрації не пізніше триденного терміну з дня прибуття. Джерелом сплати є особисті кошти платників. Від сплати курортного збору звільняються: