Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Конспект'
Запропонований конспект лекцій містить стислий виклад матеріалу по основних темах даного курсу. Інші теми, зазначені в програмі курсу, студент повинн...полностью>>
'Документ'
Фирменный стиль и его роль в успешном продвижении бренда. Анализ визуальной составляющей рекламных коммуникаций предприятий и компаний Республики Тата...полностью>>
'Элективный курс'
Элективный курс «Загадки и тайны российской империи» разработан для учащихся 9 класса, рассчитан на 17 часов. Является предметно- ориентационным курс...полностью>>
'Программа'
Экскурсионная программа включает рассказ и знакомство с богатой и многообразной литературной жизнью Москвы XIX - нач. XX столетий. Жизнь и быт класси...полностью>>

Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» усіх форм навчання

Главная > Конспект
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Форма № 1ДФ надається в податкову інспекцію не пізніше 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Податковий розрахунок складається у двох примірниках: перший залишається у податковому органі, а другий з відміткою про прийняття форми № 1ДФ повертається податковому агенту.

Протягом року в Державному реєстрі фізичних осіб ─ платни­ків податків накопичуються дані про виплачені громадянам доходи й утримані суми податку. В разі відсут-ності зауважень податковий інспектор здійснює розрахунок суми податку, виходячи з сукупного річного доходу, і визначає сальдо розрахунків з бюджетом. На суми, які потрібно доплатити за результатами перерахунку, виписується подат­кове повідомлення. Зазначену суму потрібно внести до бюджету протягом 30 календарних днів із дня одержання повідомлення. Якщо в уста­новлений термін громадяни не сплатили зазначені суми, складається відповідний список для вжиття заходів згідно із Законом № 2181.

8.2 Контроль податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів громадян

Контроль за правильністю розрахунку і своєчасним перераху­ванням до бюджету покладається на Державну податкову адміністра­цію України.

Перевірка податковими органами здійснюється не рідше одно­го разу в два роки відповідно до річного плану-графіку податкової адміністрації, що складається на початок року. Підприємства й організації, де були встановлені значні порушення законодавства при утриманні податку з доходів фізичних осіб, переві­ряються повторно протягом року.

Перевірка розрахунку, утримання й перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, одержаних за місцем роботи, здійснюється безпосередньо на підприємствах, в установах, органі­заціях на основі перевірки розрахунково-платіжних відомостей на­рахування заробітної плати й утримання податку, касових виплат (заробітної плати, премій, відпускних, разових виплат, у підзвіт та ін.), документів, що підтверджують право на пільги тощо.

Під час перевірцки встановлюється, чи виконуються обов'язки платниками податку, а саме: ─ чи ведеться облік доходів, отриманих протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням за фор-мою, уста­новленою ДПАУ. Зазначена умова не поширюється на грома­дян, що отримують доходи тільки за місцем основної роботи; ─ чи надаються в передбачених випадках податковим органом декларації про доходи і витрати й інші необхідні документи, що підтверджували б вірогідність зазначених у декларації даних; ─ чи надавалися підприємствам, установам, організаціям і фі­зичним особам ─ суб'єктам підприємницької діяльності, а та­кож податковим органам документи, що підтверджують право на отримання податкових соціальних пільг; ─ чи вчасно й у повному обсязі сплачувалися в бюджет суми по­датку, що підлягає сплаті.

Під час перевірки важливе значення має контроль за своєчасністю і повнотою перерахувань до бюджету утриманих сум по­датку. Крім зазначеного, контролю підлягають порядок утримання і повернення помилково стягнених сум податків.

З цією метою здійснюється звірка відомостей, що ведуться в по­датковій службі, з відомостями бухгалтерського обліку підприєм­ства.

Працівник податкової служби виявляє розбіжності між перерахо­ваною до бюджету сумою податку з доходів фізичних осіб і виписками банку.

При визначенні загальної суми нарахованого податку перевіряючий звертає увагу на повноту і правильність відо­браження нарахованих сум податку з доходів фізичних осіб у бухгалтерсько­му обліку. Під час перевірцки виявляються суми, що були нараховані у вигляді дивідендів у результаті розподілу прибутку (доходу) підприємств, і перевіряється правильність їх оподатковування.

Інспектори зобов'язані здійснити контроль і забезпечити під час перевірки: ─ своєчасність надання громадянами декларацій про доходи і ретельно перевіряти їх на підставі матеріалів, що маються в податкових органах, а також наданих підприємствами, уста­новами й організаціями довідок, необхідних для правильного
і повного оподатковування доходів платників; ─ дослідження діяльності громадян, яка пов'язана з одержанням доходів, у терміни, встановлені керівником податкової адміністрації; ─ здійснення перевірок у місцях реалізації виробів, надання послуг і виконання інших робіт.

Правильність визначення сукупного оподатковуваного доходу та нарахування податку здійснюється окремо за кожним працівни­ком.

Під час перевірки важливо визначити, чи має право працівник під­приємства на застосування податкової соціальної пільги. Податкові соціальні пільги, які матимуть платники податку з доходів фізичних осіб, визначені у п. 6.1 ст. 6 Закону № 889. Потрібно мати на увазі, що складові заробітної плати розкрито в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5. До речі, згідно з цією Інструкцією оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації та допомога з тимчасової непрацез­датності не входять до фонду оплати праці і, отже, заробітною платою в контексті Закону про оплату праці не є.

Під час перевірки потрібно упевнитися, що платник подав працедавцю заяву про застосування податкової соціальної пільги за встановле­ною формою, а також відповідні документи, що підтверджують його право на таку пільгу.

У разі порушення платником податку умов застосування піль­ги (наприклад, отримання пільги більш ніж у одного роботодавця) платник втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу і зобов'язаний повернути суму недоплати податку та сплатити штраф.

Згідно із законом юридичні та фізичні особи ─ рези­денти мають право надавати нецільову благодійну допомогу та не оподатковувати її за умов, якщо на платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги.

Під час перевірки декларацій необхідно мати на увазі таке нововведення в оподаткуванні доходів фізичних осіб, як податковий кредит.

Суми податкового кредиту, нараховані громадянином за кож­ною з підстав надання, зазначаються у річній податковій декларації, яка у встановленому порядку подається ним до податкового органу за місцезнаходженням податкової адреси такого платника податку до 1 квітня року, наступного за звітним.

Під час проведення перевірки потрібно враховувати, що закон вста­новлює деякі обмеження щодо нарахування громадянам податково­го кредиту: скористатися правом нарахування податкового кредиту може лише платник податку, який є резидентом України, що має податковий ідентифікаційний номер, який зазнав у звітному
році зазначених витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг) лише у резидентів ─ фізичних або юридичних осіб; ─ загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу плат­ника податку, одержаного протягом звітного року як заробіт­на плата; ─ якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. Особливої уваги заслуговує правильність розрахунку прибутко­вого податку з доходів, отриманих за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні. Під час перевірки не- обхідно провести контроль за оподаткуванням окремих видів доходів.

Як зазначалося раніше, новий порядок оподаткування дивіден­дів, виплачених фізичним особам, відрізняється від старого, коли суми дивідендів, оподатковані при їх виплаті на підставі Закону про прибу­ток, не потрапляли до складу сукупного оподатковуваного доходу і, як наслідок, вони не оподатковувалися прибутковим податком.

Починаючи з 2004 p. особи, які виплачують дивіденди громадянам, повинні утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів за встановленою ставкою від нарахованої суми. Винят­ком є реінвестування дивідендів, коли пропорції між власниками в статутному фонді не змінюються. Ще один обов'язок податкового агента ─ надавати в податкову інспекцію податковий розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем виплати дивідендів.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не входить і не відображається в його річній податковій декларації сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.

Згідно з Положенням про ведення касових операцій у націо­нальній валюті в Україні, затвердженим постановою Нацбанку України від 19.02.2001 р. № 172, зареєстрованою в Мін’юсті України 15.03.2001 р. за № 237/5428, видача готівки під звіт провадиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгал­терії звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підставою для видачі працедавцем грошового авансу платнику податку на відрядження є наказ про службове відрядження, згідно з яким оформляється посвідчення про відрядження.

Сума коштів під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх падала, не підлягає оподат­куванню, тобто не входить до загального місячного чи річного оподатковуваного доходу платника податку, у сумі фактичних ви­трат платника податку, понесених на здійснення таких дій і підтвер­джених документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Платник податку, який отримав від працедавця суму коштів на відрядження або під звіт на виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт, повинен надати звіт про використання коштів до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в який у платника податку закінчується відрядження або завершується виконання цивільно-правової дії, на які було надано кошти під звіт.

Якщо платник податку повертає суму надмірно витрачених коштів пізніше граничного строку, тобто після закінчення третього банківського дня, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує: штраф у розмірі 15% від суми таких надмірно витрачених коштів, який стягується податковим агентом, тобто особою, що на­дала такі суми під звіт.

Якщо платник податку не повертає надмірно витрачену суму коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий гранич­ний строк, то така сума підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Сума податку, нарахована із сум такого перевищення, з ураху­ванням положень п. 3.4 ст. 3 Закону № 889-ІV, утримується особою, яка надала такі кошти під звіт (податковим агентом), за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу, а при недостатності суми такого доходу ─ за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

У Законі про доходи спадкоємці класифіковані. Це зроблено для того, щоб оподатковувати доходи від спадщини за різними ставками. Це буде залежати від декількох факторів: чи належить особа до членів родини спадкодавця, чи є вона чоловіком (дружи­ною) померлого, чи віднесена вона до членів родини першого сту­пеня споріднення. Оподатковуватися доходи від спадщини будуть за підсумками року на підставі поданої декларації за ставками: 5%, 15% та 30%. Найбільший податковий тиск при­падає на доходи, отримані спадкоємцями від спадкодавців ─ нерезидентів.

Орендна плата, що отримується громадянами, згідно з Законом про доходи оподатковується за ставкою 13%. База оподаткуван­ня під час оренди нерухомого майна визначатиметься у розмірі дого­вірної орендної плати, але не нижче мінімальної її величини. Зо­крема, для землі, наданої в оренду, мінімум не повинен бути менше суми орендного платежу, встановленого законодавством з питань оренди землі. Для іншого нерухомого майна мінімальну плату за 1м2 загальної площі визначають органи місцевого самоврядування. Громадянам, що здають житло в оренду, та незареєстрованим під­приємцям, доведеться самостійно розраховувати податок, щоквар­тально сплачувати його, а за підсумками року подавати декларацію. Для контролю за цим процесом Закон про доходи вимагає завіряти нотаріально договори оренди між фізичними особами. Контроль податкових інспек­цій у сфері оподаткування доходів громадян від під­приємницької діяльності полягає у реєстрації та обліку громадян, що здійснюють підприєм­ницьку діяльність, перевірці поданих ними декларацій, обстеженні доходів від підприємницької діяльності, перевірці своєчасності й повноти сплати до бюджету нарахованих податків.

Оподатковуваним доходом громадян від підприємницької діяль­ності вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосеред­ньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податко­вими органами під час проведення остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою адміністрацією України і погодженими з Міністерством економіки України та Державним комітетом України зі сприяння малим підприємствам та підприєм­ництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які входять до складу валових ви­трат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Зако­ном України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податок, обчислений податковими органами, сплачується в та­кому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету 25 відсотків річної суми податку, обчисленої за дохода­ми за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, ─ 25 відсотків суми, обчисленої їм податковими органами за оцінним доходом на поточний рік. Для сплати авансових плате­жів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 бе­резня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника подат­ковими органами може бути проведено перерахунок сум податку.

Суми податку, сплачені протягом року у вигляді авансових платежів, наданих податковими органами, враховуються при оста­точному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту такої сплати. Додатково нараховані за оста­точними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а суми податку, сплачені понад установлений розмір, підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, на­дають податковому органу декларації за кожний звітний квартал, а також за звітний рік. У декларації зазначаються загальні суми одер­жаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік.

Протягом року працівники податкових інспекцій обстежують доходи від підприємницької діяльності за місцем виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг. Перевірці підлягає книга обліку доходів та витрат, у якій відображаються обсяги виготов­леної та реалізованої продукції, середня ціна одиниці реалізованої продукції, виручка (валовий дохід) від реалізації.

Метою перевірки є встановлення правильності ведення обліку доходів і витрат, а також відповідності даних, відображених у книзі, фактичним обсягам виготовленої та реалізованої продукції, вируч­ці від її реалізації.

Якщо громадянин, що займається підприємницькою діяльніс­тю, залучає найманих працівників, то обов'язково перевіряються правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету податку з їх заробітку. За результатами перевірки скла­дається акт за встановленою формою.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за фіксованим податком шляхом придбання патенту за умов:

─ кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином, включаючи членів його сім'ї, не перевищує п'яти;

─ валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

─ громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платком ринкового збору згідно із законодавством. Не дозволяється застосування фіксованого податку під час здійснен­ня торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити ін­формацію про місце здійснення підприємницької діяльності; пере­лік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником по­датку, та їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької ді­яльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів. Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох ро­бочих днів з дня прийняття заяви від платника податку.

Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у заяві про доходи громадянина від здійснення підприємницької діяльнос­ті, або даних про їх неотримання, податковим органом не здійсню­ється. Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку відповідно до законодавства України.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною міс­цевою радою залежно від територіального розміщення місця тор­гівлі і не можуть бути меншими ніж 20 грн та більшими ніж 100 грн за календарний місяць для громадян, які здійснюють підпри­ємницьку діяльність самостійно.

У разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяль­ність з використанням найманої праці або за участю у підприєм­ницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50% за кожну особу.

Після закінчення перевірки в акті перевірки відображаються позиції, за якими були порушені положення законодавства.

9 КОНТРОЛЬ НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

9.1 Теоретичні засади стягування ПДВ

Податком на додану вартість (ПДВ) є непрямий податок, який включається у вигляді надбавки до ціни товару, є частиною новоствореної вартості, що створюється на всіх стадіях виробництва, надання по­слуг або після митного оформлення, і сплачується до Державного бюджету.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168 / 97 - ВР з подальшими змінами і доповненнями платники податку ─ це особи, які зобов'язані здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, чи особи, що імпор­тують товари на митну територію України.

Платниками ПДВ є:

  1. Особи, обсяг оподатковуваних податком операцій із прода­жу товарів (робіт, послуг) яких протягом якого-небудь періоду з
    останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

  2. Особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або одержують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання чи споживання на території України.

  3. Особи, що здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, незалежно від об­сягу продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору.

Об'єкт оподатковування охоплює: оборот від реалізації товарів (робіт, послуг); від реалізації з частковою оплатою чи без сплати вар­тості товарів усередині підприємства; від передачі товарів в обмін на інші товари, без оплати їхньої вартості; оборот з передачі товарів без­коштовно чи з частковою оплатою іншим підприємствам чи особам.

Розрахунок розмірів доданої вартості може здійснюватися двома методами.

Перший ─ метод, за яким розмір доданої вартості розрахову-ється додаванням заробітної плати і прибутку.

Другий ─ метод, при якому від повної вартості віднімають вар­тість сировини, матеріалів і послуг виробничого характеру.

Найбільш поширеним є другий метод, який називається «сальдовим», чи залишковим.

Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподатковування, і операцій, до яких застосовується нульова ставка, обкладаються податком за ставкою 20%. Податок становить 20% від бази оподатковування і додається до ціни товарів (робіт, по­слуг).

Нульова ставка застосовується стосовно експортованих товарів; до товарів і послуг, передбачених для офіційного використання іно­земних дипломатичних і прирівняних до них представництв і до ро­біт, пов'язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи.

Система пільг з ПДВ містить три групи звільнень.

  1. Перша включає майно, товари, роботи, послуги, на які не на­раховується податок на додану вартість (товари спеціального при-­
    значення для інвалідів; реалізація НБУ дорогоцінних металів, ка­менів та інших цінностей, імпорт банкнот).

  2. Друга група містить звільнення під час переміщення майна й ім­портних матеріальних цінностей через митний кордон України.

  3. Третя група припускає звільнення для визначених підпри­ємств. (Звільняються іноземні дипломатичні представництва в
    Україні і дипломатичні представництва України за кордоном).

Суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкоду­ванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким прода­жем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою по­даткового кредиту звітного періоду.

Оплата податку здійснюється не пізніше двадцятого числа міся­ця, що настає за звітним періодом.

У терміни, передбачені для сплати податку, платник податку по­дає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виник у звітному періоді податковий обов'язок чи ні. Платник податку зобов'язаний надати покупцю належним чи­ном оформлену податкову накладну. Податкова накладна — це звітний податковий документ, що під­тверджує виникнення податкового обов'язку платника податків у зв'язку з продажем товарів, і одночасно підтверджує право на по­датковий кредит у покупця — платника податку у зв'язку з при­дбанням таких товарів (робіт, послуг).

Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету і використовуються в першу чергу для бюджетного від­шкодування податку на додану вартість і формування бюджетних сум, що направляються як субвенції місцевим бюджетам.

9.2 Методика проведення перевірки податку на додану вартість

Під час проведення податкової перевірки правильності розрахунку і своєчасності сплати податку встановлюється, чи зареєстрований суб'єкт платником ПДВ, для чого вивчаються матеріали Реєстру платників ПДВ. Далі з'ясовується вид діяльності платника.

У ході перевірки вивчаються книги обліку придбання та облі­ку продажу, що ведуться винятково особами, зареєстрованими як платники ПДВ. Вони повинні бути прошнуровані, пронумеровані, зареєстровані в державній податковій адміністрації за місцем реє­страції платника.

У ході перевірки книги обліку досліджується правильність її ведення відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 червня 1997 р. № 165, а саме окремий облік опера­цій, пов'язаних із придбанням товарів із правом включения в по­датковий кредит і без права включення в податковий кредит сум податку, облік операцій, вартість яких не входить до складу ва­лових витрат виробництва чи не підлягає амортизації, й операцій, пов'язаних із придбанням імпортних товарів, на які оформляється податковий вексель.

Далі перевіряється книга обліку продажу, до якої заносяться дані щоденного обліку операцій із продажу і визначається підстава для віднесення до податкових зобов'язань сум ПДВ, нарахованих у скла­ді ціни покупцю у звітному періоді у зв'язку з продажем товарів як власного виробництва, так і придбаних для подальшого продажу.

У ході перевірки встановлюється правильність визначення дати виникнення податкових зобов'язань із продажу товарів, встанов­люється правомірність відображення в бухгалтерському обліку сум податкових зобов'язань зі сплати ПДВ. Посадовою особою податко­вої служби встановлюється правомірність встановлення податко­вих періодів з огляду на те, що визначення податкового періоду для кожного платника здійснюється на початку кожного календарного року з урахуванням поданої податкової звітності за попередній рік. Податковий період може дорівнювати одному календарному міся­цю чи кварталу.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» усіх форм навчання

    Конспект
    Конспект лекцій з дисципліни «Податковий менеджмент» охоплює питання ведення обліку платників податків, порядку нарахування податків та облік фактич­но внесених сум, методики проведення камеральних і документаль­них перевірок, правильності
  2. Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 Суми

    Конспект
    Залучені кошти є найбільш значною частиною пасивів банку, яка в кілька разів перевищує його власні кошти. Фактично залучені кошти - це основне джерело формування ресурсів комерційного банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.
  3. Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 Суми

    Конспект
    Менеджмент - це самостійний вид професійно здійснюваної діяльності, спрямованої на досягнення в будь-якій господарській сфері комерційного підприємства, що діє в ринкових умовах, визначених намічених цілей шляхом раціонального використання

Другие похожие документы..