Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Міжнародне співтовариство надає значної уваги питанням попередження корупції, що сьогодні стала світовою проблемою. Лише за останні роки ці питання р...полностью>>
'Документ'
В целях реализации государственной политики в Пензенской области по вопросам семьи и детства, демографической политики, руководствуясь Законом Пензенс...полностью>>
'Документ'
яка відбудеться 15 квітня 2011 року в Харківському національному університету імені В.Н. Каразіна за адресою: м. Харків, площа Свободи, 4, 4 поверх, з...полностью>>
'Документ'
2. Департаменту высшего и послевузовского образования (С.М. Омирбаев) представить настоящий приказ в установленном порядке на государственную регистр...полностью>>

Конспект лекцій Чернівці Чернівецький національний університет 2011 удк 502. 14 (477)(07) ббк 20. 1 (4укр)я 7

Главная > Конспект
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після отримання права власності чи користування, зокрема на умовах оренди, земельною ділянкою, у порядку передбаченому законом.

Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб та спорудження конкретних об'єктів здійснюються на підставі затвердженої містобудівної документації, документації із землеустрою, схем планування територій переважно на землях несільськогосподарського призначення.

Під час здійснення містобудівної діяльності передбачаються заходи щодо:

− максимального збереження площі земельних ділянок із ґрунтовим і рослинним покривом;

  • зняття та складування у визначених місцях родючого шару ґрунту з наступним використанням його для поліпшення малопродуктивних угідь, рекультивації земель та благоустрою населених пунктів і промислових зон;

− недопущення порушення гідрологічного режиму земельних ділянок;

− дотримання екологічних вимог, установлених законодавством України, при проектуванні, розміщенні та будівництві об’єктів.

Вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб здійснюється з урахуванням необхідності максимального збереження сільськогосподарських і лісових угідь та ґрунтового покриву в установленому законом порядку.

Розміщення об’єктів, які справляють негативний вплив на екологічний стан і якість земельних ресурсів, проводиться з урахуванням результатів інтегральної оцінки цього впливу й розробки відповідних заходів щодо запобігання небезпечним екологічним і санітарно-гігієнічним наслідкам та раціонального використання й охорони земель лише після проведення державної екологічної експертизи в порядку, визначеному законом.

Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення здійснюється шляхом включення цих земель до складу екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викупу) для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на такі землі.

Порядок використання земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та створення екологічної мережі встановлюється спеціальними законодавчими актами.

Рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничовидобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.

Під час проведення гірничовидобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покрову, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів із рекультивації порушених земель та підвищення родючості ґрунтів.

Під час зняття ґрунтового покриву здійснюється пошарове зняття й роздільне складування верхнього, найродючішого шару ґрунту та інших прошарків ґрунту відповідно до структури ґрунтового профілю, а також материнської породи.

Об’єм ґрунтової маси, що підлягає зняттю й роздільному складуванню, визначається в проектах рекультивації порушених земель.

Рекультивація земельних ділянок здійснюється шляхом пошарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву знятої ґрунтової маси, а в разі потреб − і материнської породи в порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих земель.

Роботи зі зняття, складування, збереження та нанесення ґрунтової маси на порушені земельні ділянки здійснюються за рахунок фізичних та юридичних осіб, з ініціативи або вини яких порушено ґрунтовий покрив, а роботи з нанесення знятої ґрунтової маси на малопродуктивні землі здійснюються за бажанням власників або землекористувачів, зокрема орендарів, цих земельних ділянок за їхній рахунок.

Рекультивація земель є одним з ефективних заходів у розв’язанні проблеми раціонального використання земельних ресурсів і проблеми охорони навколишнього природного середовищ загалом. Основне завдання рекультивації полягає в тому, щоб шляхом виконання комплексу спеціальних робіт і заходів привести порушені землі в стан, придатний для використання в сільському, лісовому й рибному господарстві, для промислового й цивільного будівництва, створення рекреаційних зон.

Відповідно до земельного законодавства України підприємства, організації й заклади всіх форм власності під час розробки корисних копалин, проведення геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт зобов’язані:

− земельні ділянки, що вивільняються, привести у стан, придатний для використання;

− знімати, використовувати й зберігати родючий шар ґрунту під час проведення робіт, пов’язаних із порушенням земель.

Надання земельних ділянок для видобування корисних копали відкритим способом і торфу та проведення інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покриву, проводиться після приведення раніше наданих земельних ділянок у стан, придатний для використання їх за призначенням.

Непроведення рекультивації порушених земель є грубим порушенням природоохоронного й земельного законодавств.

Рекультивація порушених земель проводиться тільки на підставі розроблених спеціалізованими проектними організаціями проектів рекультивації, які отримали позитивний висновок державної екологічної експертизи.

Для нових підприємств, що будуються, проект рекультивації є складовою частиною робочого проекту на будівництво.

У випадках, коли на підприємстві з будь-яких причин відсутній проект рекультивації, воно зобов’язане окремо замовити його розробку в спеціалізованій проектній організації.

Рекультивація проводиться, як правило, в межах, відведених підприємству земель. Під час оформлення земельного відводу для будівництва нових підприємств потрібно враховувати додаткову площу необхідну для виконання рекультиваційних робіт, зокрема, на виположування відкосів відвалів і бортів кар'єрів, для складування родючого шару ґрунту й потенційно родючих порід, здійснення протиерозійних та інших заходів.

Роботи з рекультивації порушених земель виконуються поетапно й поділяються на технічну та біологічну рекультивації.

Технічна рекультивація порушених земель включає такі види робіт:

− зняття, транспортування й складування родючого шару ґрунту;

− планування поверхні порушених земель (грубе й чисте);

− виположування чи терасування відкосів відвалів і бортів кар’єрних виїмок;

− ліквідація наслідків усадки відвалів і виконання протиерозійних заходів.

Під час перевірки етапу технічної рекультивації необхідно розглянути матеріали та з’ясувати наявність на підприємстві проекту рекультивації, погодженого з відповідними органами, який отримав позитивний висновок державної екологічної експертизи на відповідність виконаних, на час проведення перевірки, робіт проекту рекультивації, їх якість, при цьому враховуючи такі положення:

− під час проведення розкривних робіт знімаються й складуються всі горизонти з вмістом гумусу більше 1%. Для районів розповсюдження ґрунтів із низьким вмістом гумусу − дерново-підзолистих, дернових та ін. − нижня межа вмісту гумусу в знятому родючому шарі встановлюється в кожному конкретному випадку.

Після рекультивації торф’яника, товщина придонного (захисного шару) торфу, необхідного для забезпечення водно-повітряного і поживного режимів, повинна становити:

− за рекультивації торф’яників для вирощування сільськогосподарських культур − не менше 0,5 м;

− за рекультивації торф’яників під лісорозведення − не менше 0,3 м;

− за рекультивації торф’яників для використання під водойми ставково-рибні господарства та інші цілі − 0,15 м;

− за рекультивації ділянок для рибогосподарського використання (до затоплення водою) перевіряється виконання заходів із захисту берегів водоймища від зсувів і розмивання, підтоплення, ерозії, засолення навколишніх земель;

− ділянку, що рекультивується, треба вирівняти, очистити від обривків тросів, шматків труб, шпал, рейок, каміння та ін., що може створити непридатні умови для використання за призначенням.

Біологічна рекультивація передбачає комплекс заходів зі створення сприятливого водно-повітряного й поживного режимів ґрунту для сільськогосподарських рослин чи лісових порід.

Біологічна рекультивація земель, що використовуватимуться в сільському або лісовому господарстві, здійснюється землекористувачами, яким повертаються або передаються землі, за рахунок підприємств, організацій і установ, які проводили на цих землях роботи, пов’язані з порушенням ґрунтового покриву.

Під час перевірки етапу біологічної рекультивації необхідно розглянути матеріали та з'ясувати дотримання таких вимог:

− відповідність виконаних на час проведення перевірки робіт, проекту рекультивації, їх якість;

− суворе дотримання своєчасності проведення робіт з обробітку ґрунту й догляду за сільськогосподарськими культурами, норм і строків внесення органічних і мінеральних добрив;

− дотримання меліоративних сівозмін на площах, призначених під ріллю й кормові угіддя. На землях, вкритих родючим шаром ґрунту, вирощування зернових культур можливе не раніше, як на 3–4 рік, а на землях без покриття родючим шаром ґрунту − на 4–5 рік після освоєння;

− посадка плодових і ягідних культур, виноградників не раніше, як після 5–6 -річного меліоративного періоду, протягом якого землі, що рекультивуються, використовуються як кормові угіддя.

За придатністю для рекультивації породи (землі) поділяються на три групи: придатні, малопридатні й непридатні.

Придатні землі, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи:

а) родючі − найбільш придатні для біологічної рекультивації, верхній гумусний шар ґрунту;

б) потенційно-родючі − незасолені лесоподібні суглинки, леси й четвертинні глини.

До малопридатних для біологічної рекультивації відносять землі, на яких зростання й розвиток рослин обмежується через непридатні фізичні чи хімічні властивості. За цими властивостями вони поділяються на підгрупи:

а) малопридатні за фізичними властивостями − легко- й середньоглинисті та піщані породи;

б) малопридатні за хімічними властивостями − кислі й середньозасолені породи;

Непридатні землі поділяються на дві підгрупи:

а) непридатні за фізичними властивостями (важкі глини й скельні породи);


б) непридатні за хімічними властивостями (сульфідовмісні й сильнозасолені породи).

Орієнтовна товщина родючого шару ґрунту, що знімається:

а) для дерново-підзолистих окультурених ґрунтів – 15–20 см:

б) для світло-сірих і сірих опідзолених ґрунтів − 25–30 см;

в) для темно-сірих опідзолених ґрунтів − 40–50 см;

г) для чорноземів потужних, вилугуваних, опідзолених, деградованих −100–120 см; д) для чорноземів звичайних − 50–70 см;

е) для чорноземів південних і темно-каштанових ґрунтів − 35–50 см;

є) для каштанових ґрунтів − 20–30 см.

2. Основні порушення земельного законодавства

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративні та кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства, зокрема:

− укладення угод із порушенням земельного законодавства;

− самовільне зайняття земельних ділянок;

− псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними речовинами й стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

− розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;

− невиконання вимог щодо використання земель за цільові призначенням;

− порушення термінів повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

− знищення межових знаків;

− приховування від обліку й реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

− непроведення рекультивації порушених земель;

− знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічні споруд, захисних насаджень;

− невиконання умов знімання, збереження й нанесення родючого шару ґрунту;

  • самовільне відхилення від проектів землеустрою;

− ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

  • порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельні ділянок.

Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель забезпечує збереження основного національного багатства нашої держави, вжиття заходів із відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог земельного законодавства.

  1. Державний контроль за використанням надр

Надра, як компонент земної кори, відіграють значну екологічну роль, є носієм геологічних багатств. Надра розмішуються під поверхнею суші та дном водоймищ і простягаються до глибин, доступних для геологічного вивчення й освоєння. Державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використання й охорони спрямовано на забезпечення додержання всіма

державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання вимог, встановлених законодавством щодо охорони надр тощо.

Основними вимогами законодавства України в галузі охорони надр є:

– забезпечення повного й комплексного геологічного вивчення надр;

− додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування й недопущення самовільного користування надрами;

− раціональне вилучення и використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

− недопущення шкідливого впливу робіт, пов’язаних із користування надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи є законсервова­ні, а також підземних споруд;

− охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

− запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

− запобігання забрудненню надр за підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

− додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

У разі порушення цих вимог користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами Міністерства екології та природних ресурсів України, державного гірничого нагляду, державного геологічної контролю або іншими спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України.

Забороняється проектування й будівництво населених пунктів промислових комплексів та інших об’єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.

Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин, допускаються у виняткових випадках лише за погодженням із відповідними територіальними геологічними підприємствами й органами державного гірничого нагляду. При цьому повинні здійснюватися заходи, які забезпечували б можливість видобування з надр корисних копалин.

Рідкісні геологічні відслонення, мінералогічні утворення, палеонтологічні об’єкти й інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність, можуть оголошуватись у встановленому законодавством порядку об’єктами природно-заповідного фонду.

У разі виявлення під час користування надрами рідкісних геологічних відшарувань і мінералогічних утворень, метеоритів, палеонтологічних, археологічних та інших об’єктів, що становлять інтерес для науки й культури, користувачі надр зобов’язані зупинити роботи на відповідній ділянці й повідомити про це заінтересовані державні органи.

Державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр і його органами на місцях.

Державний нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використання й охорони, а також використання й переробки мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснюється Державним комітетом України з нагляду за охороною праці та його органами на місцях.

Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснюють місцеві ради, органи виконавчої влади на місцях, Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях.

Органи державного геологічного контролю перевіряють:

− виконання державних програм геологорозвідувальних робіт;

− виконання рішень із питань методичного забезпечення робіт із геологічного вивчення надр;

− обґрунтованість застосування методик і технологій, якість, комплексність, ефективність робіт з геологічного вивчення надр;

− повноту вихідних даних про кількість і якість запасів основних і спільно залеглих корисних копалин;

  • своєчасність і правильність державної реєстрації робіт із геологічного вивчення надр, наявність спеціальних дозволів (ліцензій) на використання надр та виконання передбачених ними умов;

− виконання рішень Державної комісії України із запасів корисних копалин;

− дотримання під час дослідної експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які забезпечували б відповідне їх вивчення;

− збереження розвідувальних гірничих виробок і свердловин для розробки родовищ корисних копалин, а також геологічної документації, зразків порід, дублікатів проб, що можуть використовувати за подальшого вивчення надр.

Органи державного геологічного контролю в межах своєї компетенції забезпечують вирішення інших питань щодо геологічного вивчення надр.

Органи державного геологічного контролю мають право:

− припиняти всі види робіт із геологічного вивчення надр, що проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричинити псування родовищ, істотне зниження ефективності робіт або призвести до значних збитків;

− зупиняти діяльність підприємств і організацій, що займаються геологічним вивченням надр без спеціальних дозволів (ліцензій) або з порушенням умов, передбачених цими дозволами;

− давати обов’язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення недоліків і порушень під час геологічного вивчення надр. Органам державного геологічного контролю відповідно до законодавства України може бути надано й інші права щодо запобігання, припинення порушень правил і норм геологічного вивчення надр.

Порядок здійснення державного геологічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Органи державного гірничого нагляду перевіряють:

− повноту вивчення родовищ корисних копалин, гірничо-технічних, інженерно-геологічних, гідрогеологічних та інших умов їх розробки, будівництва й експлуатації підземних споруд, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;

− своєчасність і правильність введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин;

− виконання вимог щодо охорони надр під час ведення робіт із їх вивчення, встановлення кондицій на мінеральну сировину та експлуатації родовищ корисних копалин;

− правильність розробки родовищ корисних копалин;

− повноту видобування оцінених запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

− додержання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин, обґрунтованість і своєчасність їх списання;

− додержання правил проведення геологічних і маркшейдерських робіт під час розробки родовищ корисних копалин;

− додержання правил та технологій переробки мінеральної сировини з метою забезпечення повнішого вилучення корисних компонентів та поліпшення якості кінцевої продукції;

− правильність і своєчасність проведення заходів, що гарантують безпеку людей, майна й навколишнього природного середовища, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, пов’язаних із користування надрами;

− вирішення інших питань щодо нагляду за використанням та охороною надр в межах своєї компетенції.

Органи державного гірничого нагляду мають право:

− давати обов’язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень норм і правил ведення робіт під час геологічного вивчення надр, їх використання та охорони;



Скачать документ

Похожие документы:

  1. «european quality» сучасний вимір держави та права міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія

    Документ
    Терентьєв В.І. канд. юр. наук, доцент (голова); Козаченко О.В. канд. юр. наук, доцент (заступник голови); Достдар Р.М. канд. юр. наук, доцент МНЦ ОНЮА; Ємельянова Л.
  2. К.,1998. Державна служба: організаційно-правові основи І шляхи розвитку. К.,1999. Виконавча влада І адміністративне право. К.,2002. Видавничий Дім "Ін-Юре" Київ 2002

    Документ
    У книзі, яка. є черговою публікацією в серії наукових видань "Адмі-ністративно-правова реформа в Україні", висвітлюються науково-теоретичні засади і актуальні проблеми функціонування виконавчої влади та її правового регулювання в Україні.
  3. Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник

    Навчально-методичний посібник
    П.Г. Шищенко – доктор географічних наук, професор кафедри географії України, член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки і техніки України, Президент Геогра­фіч­ного товариства України,
  4. Вської області управління юстиції в миколаївській області право XXI століття: становлення та перспективи розвитку збірник наукових праць миколаїв 2006

    Документ
    Терентьєв В.І. канд. юр. наук (голова); Ємельянова Л.В. канд. юр. наук; Козляковський П.А. канд. пед. наук; Козаченко О.В. канд. юр. наук (заступник голови); Обручков Р.
  5. Педагогічна бібліографія (3)

    Документ
    У45 Українська педагогічна бібліографія. 2004 рік: Покажчик літератури / Уклад. Н. І. Тарасова, Г.І.Шаленко.– К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. – Вип.

Другие похожие документы..