Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Викторина'
Библиотечные игры возможны в работе с читателями всех возрастных групп. С помощью игры скучную или малопонятную информацию можно сделать доступной и з...полностью>>
'Лекция'
Для семьи гораздо труднее, чем для отдельного индивида, определить границы «зрелости». Зрелость семьи определяют по разным критериям. Социологи в кач...полностью>>
'Программа'
- м. Фиолент. Георгиевский монастырь – древнейший в Крыму, предположительно основанный местными жителями I – IV в.н.э. Официально принятая церковью д...полностью>>
'Реферат'
Культура римської цивілізації має тисячолітню історію. Її значення для світової цивілізації важко переоцінити. Латинська мова, яка була носієм цієї к...полностью>>

Національний інститут стратегічних досліджень Регіональний філіал у м. Львові Потенціал конкурентоспроможності західних регіонів України та проблеми його реалізації у посткризовий період

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

  1. Зберігаються тенденції уповільненого зростання частки витрат на оплату праці в собівартості та недостатності її рівня на вакантних робочих місцях. На сьогодні в регіонах частка витрат на оплату праці в собівартості виробництва становить майже 9 %, тоді як у країнах Європейського Союзу досягає 45 %. Переважно вільні робочі місця пропонуються з низьким рівнем заробітної плати, важкими та шкідливими умовами праці, на низькотехнологічному обладнанні. Якщо у 2008 р. лише на 7,9 % загальної кількості вакантних робочих місць, інформацію про які було подано роботодавцями державній службі зайнятості, заробітна плата пропонувалася не менше, ніж середньомісячна заробітна плата штатних працівників, то у 2009 р. лише на 7 % вакантних робочих місць заробітна плата дорівнювала або була вищою, ніж середньомісячна заробітна плата штатних працівників.

Таблиця 6

Звільнення працівників із підприємств і організацій у областях Західного регіону України, 2005-2009 рр.5

п/п

Регіони

2005

2008

2009

Фактично звільнено, тис. осіб

частка, %

Фактично звільнено, тис. осіб

частка, %

Фактично звільнено, тис. осіб

частка, %

1

Львівська

8,5

31,1

4,5

24,8

6,9

25,4

2

Тернопільська

3,5

29,5

1,0

23,1

1,7

23,4

3

Волинська

2,9

27,0

1,5

22,4

3,2

29,3

4

Івано-Франківська

3,7

29,6

2,1

27,1

3,9

26,9

5

Загалом по Україні

132,5

29,6

77,4

25,4

175,0

34,0

Рис. 11. Індекси звільнення працівників з підприємств і організацій у західних областях України у 2006-2009 рр.

  1. Незважаючи на зростання значення заробітної плати як регулятора регіонального ринку праці, спостерігається й протилежне – обмеження цієї ролі. Частка заробітної плати у доходах населення скорочується. Якщо в 1990 р. вона становила 67,5 %, то у 2000р. – 40,1 %, 2003р. – 42,7 %. За останні три роки частка заробітної плати у структурі доходів населення скоротилася з 44,8% у 2007 до 41,2 % - у 2009р.6 Тим часом частка соціальної допомоги зросла відповідно з 36,7 % до 39,6 %. За розрахунками, у 2007р. середня заробітна плата в Україні досягла у реальному вимірі приблизно 70 % заробітної плати 1990р. Проте, попри суттєве зростання середньої номінальної заробітної плати, відставання України від переважної більшості європейських країн зберігається. Так, порівняно з 2004 р. на 73 євро збільшилася різниця з середньою заробітною платою в Чехії, на 61 – у Польщі, на 52 – в Росії7. Протягом 2008–2009 рр. знову відбулося істотне зменшення заробітної плати (у 2009 р. вона скоротилася на 14 %) і сьогодні середня заробітна плата в Україні становить 200 євро, а в Польщі та Словаччині, станом на вересень 2009 року, – 700 євро та 732 євро відповідно, у 2010 році середня заробітна плата в Польщі становила 890 євро8.

Рис. 12. Структура зайнятості на підприємствах різних форм власності у західних областях у 2009 р. (% до загальної чисельності зайнятих)

У розвинутих економіках наймані працівники становлять приблизно половину зайнятих, і їх частка майже скрізь збільшується як серед чоловіків, так і серед жінок. У період із 2001 р. до 2008 р. зростання реальної середньої заробітної плати становило не більше ніж 1,9 % на рік. При цьому у розвинених країнах заробітна плата зростала в середньому приблизно на 0,9 % на рік, а в країнах Латинської Америки і Карибського басейну - 0,3 %, в Азії – 1,7 %. В країнах Центральної і Південно-Східної Європи та СНД, після істотного зниження заробітної плати на перших етапах трансформаційного періоду початку 90-х рр. минулого століття цей показник вищий – 14,4 %. Подібні диспропорції спостерігаються і в інших країнах. Так, в Японії, Іспанії і Сполучених Штатах зростання реальної заробітної плати було близьке до нуля, а в Китаї, Росії та Україні – досягало 10 % на рік і більше. Близькі до середнього темпи збільшення заробітної плати (2 % на рік) спостерігалися в таких країнах, як Індія, Мексика, Польща і ПАР9.

  1. Посилюються регіональні диспропорції у політиці доходів та оплаті праці, а, відтак посилюється загроза зниження рівня конкурентоспроможності Західного регіону. Так, незважаючи на зростання середньомісячної номінальної заробітної плати у 2009 р. у порівнянні з 2008 р. на 5,5 %, реальна заробітна плата знизилася на 9,2 %. Окрім того, спостерігається відставання рівнів середньомісячної номінальної заробітної плати від середнього показника по Україні. Так, рівень середньомісячної номінальної заробітної плати у 2009 р. у Волинській області був нижчим від середнього показника по Україні (1906 грн) на 25,2 %, у Івано-Франківській області – на 14,7 %, Львівській – на 12,6 %, Тернопільській – на 26 %, що призводить до диспропорцій у відтворювальних регіональних процесах, подоланні бідності та покращенні рівня добробуту. В 2006-2009 рр. не відбулося істотних змін - у західних областях середня зарплата була значно нижчою, ніж у промислових східних та центральних областях України. Так, у Дніпропетровській, Донецькій та Київській областях він перевищував середній рівень заробітної плати на 10-30 %. Провідні місця серед Західного регіону України за обсягом доходів залишаються за Львівською та Івано-Франківською областями, в яких зосереджено близько третини сукупного номінального обсягу доходів населення чотирьох областей (65,2 %). При цьому 9,2 % середньої заробітної плати у країні також належить цим регіонам, хоча їхнє населення сумарно становить 6,7 % населення країни . Існуюча диференціація заробітної плати не стимулює найманих робітників постійно підвищувати рівень своєї професійної кваліфікації, а значить, і підвищувати свою конкурентоспроможність. Відносно невисокий рівень заробітної плати в регіональному розрізі також не мотивує роботодавців до підвищення конкурентоспроможності своїх ринкових структур, насамперед, завдяки фінансуванню капіталу в створення сприятливих умов на старих, але ще ефективних робочих місцях і, тим більше, у створення дорожчих і ефективніших їхніх аналогів, а також у забезпечення гарантій зайнятості, у дотримання норм соціально-трудових відносин і т.д.

  2. Вагомим чинником зниження соціальної напруги в регіоні є зростання мінімальної заробітної плати. У період з 2001 до 2008 рік у світі мінімальна заробітна плата в реальному обчисленні підвищувалася в середньому на 5,7 % за рік. Це відрізняється від ситуації у минулому, коли реальний розмір мінімальної заробітної плати зменшувався. У цей же період реальний приріст мінімальної заробітної плати виявився досить істотним як у країнах ЄС (+3,8 %), так і в країнах, що розвиваються (+6,5 %), мінімальної заробітної плати до середньої заробітної плати – з 37 % в 2000-2002 рр. до 39 % в 2004-2008 рр.

Загальновідомо, що в Україні рівень оплати праці орієнтується на мінімальну заробітну плату (МЗП), і її рівень у порівнянні з розвинутими країнами заходу вважається одним з найнижчих. Так, у Люксембурзі та в Ірландії він становить 1642 та 1462 євро відповідно (найвищий в Європі), в Бельгії -1387, у Нідерландах - 1382, у Франції - 1321, у Великобританії - 1010 євро, а в Україні - 52 євро10 і станом на вересень 2010 р. 9,2 % найманих працівників мали нарахування в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. Найбільша частка найманих працівників, які мали заробітну плату нижче від мінімальної, спостерігається в рибальстві – 16,9 %, у сільському господарстві – 15,6 %, у сфері комунальних послуг та культури – 8 % 11, 12.

  1. Незважаючи на загальне зменшення загальної суми заборгованості з виплати заробітної (майже вдвічі протягом 1997-2003 р.), її обсяги залишаються істотними у Західному регіоні у 2010 році. Так, загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати в Україні на 1 січня 2011 р. становила 1,22 млрд грн, що на 17,3 % менше показника на початок 2010 р. Найбільші темпи зростання заборгованості по заробітній платі за минулий рік зафіксовано в Миколаївській (49,8 %), Кіровоградській (14,5 %), Харківській (на 7 %) областях та Севастополі (3 %). У західних областях заборгованість з виплати заробітної плати зростала досить швидкими темпами за останній рік. Так у 2010 р. у порівнянні з 2009 р. сума заборгованості з виплати заробітної плати збільшилася у Волинській області – у 1,74 рази, Івано-Франківській – на 27,2 %, Львівській – на 38,9 %, Тернопільській – на 16,5 %. Така тенденція викликана перш за все значним зниженням доходів та збитковістю підприємств, внаслідок факторів викликаних фінансово-економічною кризою, відсутністю обігових коштів через наявність дебіторської заборгованості та відсутністю доступних кредитних ресурсів. Окрім того, важливою системною причиною виникнення заборгованості на окремих підприємствах державної форми власності є недостатність обсягів або відсутність державних замовлень.

Для створення ефективної системи формування і використання трудового потенціалу у західних областях України необхідними є запровадження дієвої системи правових, адміністративних, організаційно-фінансових заходів та інформаційного забезпечення міграційного простору, інституціалізації відносин зайнятості, політики доходів та оплати праці, регулювання ринку праці. Своєю чергою, це стане вагомим чинником ефективного функціонування ринку праці, через реалізацію таких пріоритетних заходів:

  • запровадження ефективних методів мотивації трудових ресурсів до різних видів зайнятості та економічної діяльності. З них найважливішою є конкурентне перевищення ринкового попиту над ринковою пропозицією на кваліфіковану робочу силу, що сприятиме розширенню ринкової сфери комерційного застосування конкурентоспроможних форм стимулювання висококваліфікованої праці. У свою чергу, це дозволить створити трансформаційну можливість ринкового застосування не тільки сучасних комерційних стимулів, але й конкурентних мотивів як активаторів інноваційного формування конкурентно-мотиваційного механізму у даному сегменті ринку праці західного регіону;

  • проведення інноваційної ринкової політики завдяки зниженню рівня конкурентної демотивації й професійної декваліфікації робочої сили, що дозволить постійно підвищувати її конкурентоспроможність і, тим самим, інноваційно наблизити до раціонального використання трудових ресурсів, в основному, завдяки досить ефективному використанню найбільш кваліфікованої робочої сили;

  • формування гнучкої системи робочих місць з урахуванням пріоритетів прогресивного розвитку господарського комплексу; сприяння створенню малих та середніх підприємств (насамперед у сільському господарстві, харчовій, хімічній та легкій промисловості тощо) як джерел нових робочих місць; поширення гнучких форм і нетрадиційних видів зайнятості. Вкрай важливо при цьому досягти збалансованості потреб ринку праці і підготовки кадрів навчальними закладами у розрізі професій і спеціальностей (чисельність осіб, які проходитимуть професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, у 2015 р. доцільно довести до 7-8 тис., у т.ч. до 2,2 тис. – молоді, яка шукає роботу вперше; тих, кому будуть надані профорієнтаційні послуги з метою їх адаптації до умов ринку праці, – до 85 тис. осіб);

    • забезпечення ефективної зайнятості в Західних областях через продуктивну трудову діяльність усього працездатного населення, тобто досягнення стану, за якого тимчасове безробіття обумовлюватиметься лише власним бажанням або пошуком більш престижної роботи з вищим рівнем оплати; активізацію процесу створення нових робочих місць (щорічно не менше як 11 тис. в області; ліквідацію неповної зайнятості (прихованого безробіття) в усіх сферах економіки; забезпечення більшої доступності системи професійної підготовки, підвищення кваліфікації й перепідготовки, орієнтованої на відстеження (за допомогою моніторингу) та задоволення потреб ринку праці;

    • підтримка підприємницької діяльності та розвитку гнучких форм зайнятості, що включає розширення обсягів навчання і фінансової підтримки безробітних, які бажають вести мікро- та сімейний бізнес, сприяння самозайнятості і підприємницькій активності населення (чисельність безробітних, які можуть отримати одноразову допомогу для організації підприємницької діяльності, в 2015 р. сягне 1,8–2,2 тис. осіб в розрахунку на одну область); залучення іноземних інвестицій та валютних коштів для розвитку підприємництва у виробничій сфері;

    • інформування населення про умови започаткування і ведення бізнесу, податкові стимули до інвестування в мале підприємництво, удосконалення системи пільг залежно від внеску інвестора у статутний фонд, виду економічної діяльності та впливу інвестицій на стимулювання зайнятості;

    • організація громадських робіт як ефективного засобу підвищення рівня зайнятості населення через удосконалення механізмів залучення незайнятих до оплачуваних громадських робіт, зокрема завдяки широкому інформуванню щодо їх видів, вимог робочих місць до професії та кваліфікації, завчасного визначення обсягів і джерел фінансування робіт, форм оплати праці; постійній інформаційно-пошуковій роботі із формуванням портфелю угод на виконання оплачуваних громадських робіт (чисельність залучених до них незайнятих у 2015 р. ймовірно сягне 14,0–14,5 тис. осіб).;

    • збереження трудових колективів в межах соціальних послуг, які наданих службою зайнятості роботодавцям. Ідеться про те, що при загрозі звільнення працівників за умови збереження основного місця їхньої роботи, можливе фінансування за рахунок коштів страхового Фонду витрат роботодавців на оплату праці працівників, яких тимчасово переводять на іншу роботу, професійну перепідготовку, підвищення кваліфікації у зв’язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва;

    • створення автоматичної системи надання соціальних пільг із використанням електронних карток. Використання електронних соціальних посвідчень дозволить спростити розрахунки та оптимізувати механізми використання бюджетних коштів на соціальні пільги та забезпечити адресний характер надання соціальної підтримки безробітному населенню;

    • зменшення кількості неформальних робочих місць через перегляд грошових та негрошових витрат роботодавців, пов’язаних із найманням (звільненням), виплата вихідної допомоги, повідомлення в державні органи зайнятості, попередження профспілок тощо;

    • активізація участі регіональних органів виконавчої влади у інформаційно-роз’яснювальній роботі - видачі представникам підприємств пам’яток – застережень про недопустимість використання тіньової зайнятості і заробітної плати та пам’ятки із зазначенням відповідальності за порушення трудового законодавства при реєстрації колективних договорів, активного інформування громадськості через засоби масової інформації про соціальну незахищеність у разі оформлення трудових відносин з роботодавцем неофіційно, запровадження практики проведення засідань Консультативного центру зайнятості населення за участі представників центрів зайнятості з метою надання безкоштовної правової допомоги громадянам, які проживають у віддалених районах (містах) області та забезпечення роботи інформаційних пунктів у встановлені терміни;

    • створення у підрозділах Пенсійного фонду відділів управління соціальної безпеки для покращення співпраці з контролюючими та правоохоронними органами, а також соціальними партнерами і роботодавцями у здісненні детінізації ринку праці. Це сприятиме виявленню та усуненню порушень у сфері пенсійного законодавства, виявленню роботодавців із зменшенням кількості працюючих та обсягу фонду оплати праці, виплатою заробітної плати в незначних розмірах;

    • удосконалення системи збору інформації про ціну робочої сили через створення місцевими органами влади Бюро інформації, що дозволить вирішити проблеми нормування і гарантій оплати праці, трудових спорів з оплати праці, налагодження міжрегіонального співробітництва, створити передумови легалізації праці, формування дистанційної зайнятості. Інституціональним методом для цього є обґрунтування у проекті Інформаційного кодексу України засад позаштатної дистанційної роботи, як основи перспективного діалогу держави та малого бізнесу, зміцнення суспільної згоди, підвищення ефективності використання людського капіталу, вирішення транспортних проблем великих міст, створення нових робочих місць у віддалених сільських поселеннях та малих містах, що збільшить факторний потенціал економіки регіонів, суттєво активізує діяльність у сфері інтелектуальних, інформаційних послуг;

    • посилення правового захисту і надання соціальних гарантій трудовим мігрантам на час їхнього перебування за кордоном за умови повернення на місце постійного проживання через відкриття країнах – реципієнтах, регіонах і великих містах консультаційних центрів для трудових мігрантів, у тому числі й нелегальних;

    • нівелювання ризиків ефективного розвитку ринку праці у депресивних областях (особливо у Волинській, Тернопільській, Івано-Франківській області) через розробку регіональних програм розвитку трудового потенціалу малих міст, депресивних районів і сільських поселень, економічних заходів відтворення трудоресурсного потенціалу.

1.5. Розвиток підприємництва в малих містах та сільських поселеннях як чинник просторової конкурентоспроможності регіону

Конкурентоспроможність регіону не може забезпечуватися високою інвестиційною привабливістю та рівнем якості життя виключно в обласному центрі. Для цього необхідно проводити паритетно ефективну соціально-економічну політику й на субрегіональному рівні. Зокрема, за умови обмеженості належних організаційних та фінансових ресурсів органів влади, ймовірним резервом тут може виступати створення сприятливих умов та передумов розвитку підприємництва.

Натомість, за результатами аналізу розвитку сектора малого підприємництва у малих містах, сільських поселеннях та прилеглих до них територіях Львівської області13 доцільно стверджувати про такі закономірності:

- невисокою є підприємницька активність населення;

- малими залишаються частки діючих малих підприємств, малих підприємств в загальних обсягах реалізації продукції (послуг) та продовжує скорочуватись кількість малих підприємств, які мали обсяги реалізації продукції (послуг);

- невеликою є частка зайнятих в середньому на одному підприємстві (близько п‘яти осіб з тенденцією до подальшого зменшення); підприємства малого бізнесу характеризуються невисоким рівнем ресурсного забезпечення господарської діяльності;

- недостатньо раціональною залишається структура обсягів за видами економічної діяльності малих підприємств;

- фінансова діяльність малих підприємств у малих містах та сільських поселеннях є низькоефективною (практично у всіх малих містах операційні витрати малих підприємств перевищують обсяги їх доходу (виручки) від реалізації продукції (послуг); значною є частка збиткових підприємств; від’ємним є показник рентабельності фінансово-господарської діяльності та загальний фінансовий результат підприємств від звичайної діяльності до оподаткування;

- низькими є показники ефективності використання підприємствами ресурсного забезпечення;

- невисокою залишається інвестиційна активність малих підприємств;

- практично відсутні коопераційні та кластерні зв’язки підприємств малого і великого бізнесу, а також малих підприємств з малих міст та районів із підприємствами з обласного центру.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Регіональної програми розвитку малого підприємництва у Львівській області на 2011 2012 роки за 2011 рік

    Документ
    Відповідно до затвердженої „Регіональної програми розвитку малого підприємництва у Львівській області на 2010-2011 роки”, діяльність обласної державної адміністрації та її структурних підрозділів була спрямована на створення сприятливих
  2. Інститут регіональних досліджень нан україни у 2010 році

    Документ
    Видання містить інформацію про напрями та тематику досліджень, наукові публікації та основні результати діяльності Інституту регіональних досліджень Національної академії наук України у 2010 р.
  3. Укази президента україни зміст

    Документ
    Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом),
  4. Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний економічний університет рада молодих вчених (1)

    Документ
    Координатор роботи пленарного засідання: голова Ради молодих вчених, докторант кафедри державного і муніципального управління ТНЕУ, кандидат економічних наук, доцент Монастирський Григорій Леонардович.
  5. Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

    Документ
    Матеріали VІ (XVIII) Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 11-12 березня 2010 р.: тези доповідей / [редкол.: В.Г. Герасимчук (відпов. ред) та ін.].–К.: НТУУ «КПІ», 2010.

Другие похожие документы..