Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
24 серпня 1991 року в Україні прийнято Акт проголошення незалежності. Українці з кожним роком усе впевненіше відчувають себе громадянами демократично...полностью>>
'Документ'
о принципах взаимодействия средств массовой информации и правоохранительных органов во время проведения массовых публичных мероприятий в городе Москв...полностью>>
'Курсовая'
Курсовая работа пишется по профилирующим (богословским) предметам. Тема курсовой работы выбирается из числа предложенных научным руководителем по пре...полностью>>
'Методические указания'
Данные методические указания могут быть использованы в качестве материала по изучению грамматики испанского языка на начальном этапе обучения на всех...полностью>>

Конституційне право України як галузь права

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

Кафедра гуманітарних дисциплін

Залікова робота з інформатики

Тема: Конституційне право України як галузь права

Виконав:

Студент 2-го курсу

Група ПБ-21

Небрат Владислав Андрійович

Київ - 2011

План

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ – ПРОВІДНА ГАЛУЗЬ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 1.1. Загальна характеристика конституційного права України, як галузі права

§ 1.2. Зв'язок Конституційного права України з іншими галузями права

РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА ГАЛУЗІ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА

§ 2.1. Принципи конституційного права України

§ 2.2. Конституційно-правові норми

§ 2.3. Конституційно-правові інститути

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Будь-яка держава має власну правову систему, норми якої покликані регулювати відносини в суспільстві цієї держави. Провідне місце в будь-якій правовій системі займає конституційне право, яке є основоположним та базовим для всіх інших галузей права. Україна не є винятком. В Україні існує багато галузей права, однак провідною серед них є конституційне право України. Конституційне право України - це сукупність норм, які визначають і регулюють політичні та інші найважливіші суспільні відносини в економічних соціальній, культурній (духовній) та інших сфеpax життя та діяльності суспільства і держави.

Саме тому важливо визначити, що собою являють норми конституційного права та які відносини регулюють, які їх основні ознаки, з’ясувати які є види конституційно правових норм, визначити які інститути конституційного права вони формують.

Також важливо визначити і розглянути як функціонують норми конституційного права, як регулятор найважливіших відносин, визначити предмет правового регулювання конституційного права України, дослідити основні методи конституційно-правового регулювання, з’ясувати які принципи покладені в основу регулювання найважливіших суспільних відносин нормами конституційного права України.

Також важливо визначити як взаємодіє конституційне право України з іншими галузями національного права, так як воно є основоположним і базовим для них то це питання набуває дуже великого значення, як і в юридичній літературі, так і в реальному житті, а особливо при створенні нових нормативно-правових актів, які повинні відповідати основному закону України та основному джерелу конституційного права – Конституції України. При вирішенні цього питання найбільше варто звернути увагу на те, як взаємодіють норми конституційного права з нормами інших галузей національного права.

РОЗДІЛ 1

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ – ПРОВІДНА ГАЛУЗЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА

§ 1.1. Загальна характеристика конституційного права України, як галузі права.

Для того, щоб охарактеризувати конституційне право України (далі КПУ) як галузь права потрібно дати визначення цьому поняттю.

В юридичній літературі різними вченими, поняття КПУ визначається по різному, а саме:

  1. Конституційне право України як галузь права - це провідна галузь національного права України, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють основні владні відносини у суспільстві (відносини народовладдя), встановлюючи при цьому належність публічної влади (державної влади та місце­вого самоврядування), її організацію та гарантії основних прав і свобод людини і громадянина (Кравченко В.В.). (/books_11.html)

  2. Конституційне право України - провідна галузь права України. Вона являє собою систему правових норм, що регулюють відносини народовладдя. Через них забезпечується організаційна й функціональна єдність суспільства України як цілісної соціальної системи. При цьому закріплюються основи конституційного ладу України, загальні засади правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, система державних органів, основні положення і принципи організації місцевого самоврядування в Україні (Копєйчиков В.В.). (http://library.biz.ua/8/index.html)

  3. Конституційне право України - це провідна галузь національного права, норми якої визначають і регулюють політичні та інші найважливіші суспільні відносини в економічній, соціальній, культурній (духовній) та інших сферах життя та діяльності суспільства і держави (Погорілко В.Ф.). (/14170120/pravo/konstitutsiyne_pravo_galuz_prava_nauka_navchalna_distsiplina)

На мою думку визначення вченого Погорілка В.Ф. – є більш обширним, тому що воно в загальному розкриває сутність КПУ як галузі права, так як воно визначає всі можливі напрямки регуляції основних суспільних відносин нормами КПУ, які закріплені в його основному джерелі – Конституції України (далі КУ).

Як і кожній іншій галузі національного права, конституційному праву України властиві певні ознаки, притаманні для всієї національної системи права:

  • нормативність;

  • формальна визначеність;

  • спрямованість на досягнення певного правового результату;

  • можливість захисту правових приписів засобами державного впливу.

Поряд із загальними ознаками конституційному праву України властиві й спеціальні ознаки, які характеризують особливості та специфіку цієї галузі права:

1. Конституційне право України відноситься до галузей публічного права, оскільки предмет правового регулювання цієї галузі права пов'язаний з публічним здійсненням влади народу, держави та територіальної громади.

2. Конституційне право України має предметом правового регулювання найбільш важливі суспільні відносини у політичній та інших сферах суспільного і державного ладу. Ці відносини пов'язані з основами суспільного і державного ладу; правовим статусом людини; формами безпосередньої демократії: організацією і діяльністю органів державної влади; основами місцевого самоврядування; правовою охороною Конституції України; національною безпекою та обороною України.

3. Конституційне право України має свій метод правового регулювання, тобто сукупність прийомів і способів юридичного впливу на суспільні відносини, які є предметом цієї галузі права. Сучасному конституційному праву України властиві як імперативні, так і диспозитивні методи правового впливу на найважливіші політичні, економічні, соціальні та культурні (духовні) суспільні відносини. Хоча імперативно-владний метод залишається домінуючим у конституційному праві, але в останній час зростає й роль диспозитивних методів.

4. Конституційне право України має досить розгалужену систему. Ця система представлена такими елементами, як природне і позитивне право; матеріальне і процесуальне право; загальна й особлива частина тощо. Але традиційними елементами системи конституційного права залишаються інститути і норми конституційного права. При цьому окремі основні інститути конституційного права на сьогодні набули властивостей підгалузей права - гуманітарне право, виборче право, парламентське право, конституційне процесуальне право.

5. Для конституційного права України характерна особлива система галузевих джерел права. Основне джерело конституційного права України - Конституція України 1996 р. – є одночасно головним джерелом всієї системи національного права і виступає пріоритетною цінністю правової системи України загалом.

6. Функції конституційного права України, тобто основні напрямки і види його впливу на суспільні відносини поширюються на всі або більшість сфер суспільного та державного життя України - політичну, економічну, соціальну, культурну (духовну, ідеологічну), зовнішньополітичну та інші тісно пов'язані з ними сфери.

7. Для конституційного права України характерне широке коло суб'єктів відповідних галузевих правовідносин. Фактично учасниками конституційно-правових відносин є майже всі суб'єкти національного права. Але найголовнішим, пріоритетним суб'єктом конституційного права є народ України, що врешті й визначає сутність цієї галузі права: конституційне право України - це, передусім, право Українського народу.

8. Конституційне право України передбачає особливий вид суспільних відносин, пов'язаних із юридичною відповідальністю за порушення конституційно-правових норм. Окрім галузевої конституційно-правової відповідальності, порушення норм конституційного права України має наслідком настання інших видів публічно-правової відповідальності - кримінальної, адміністративної та дисциплінарної.

9. Конституційне право України має винятково важливе значення для національної системи права і правової системи України загалом. Ця галузь права виступає стрижнем національної системи права, а оскільки система права є головним елементом правової системи, то можна стверджувати, що конституційне право одночасно є й найважливішою складовою правової системи України.

10. Конституційне право України відіграє дуже важливу роль у суспільстві та державі, виступаючи одночасно як загальновизнаною соціальною цінністю (благом). так і засобом пізнання дійсності. На відміну від інших галузей права, положення норм цієї галузі права, конституційно-правові дослідження та конституційна освіта є важливими для кожної людини, незалежно від її політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання та інших ознак. До того ж на сьогодні конституційне право України виступає одним із основних чинників консолідації громадянського суспільства й розбудови демократичної, соціальної, правової держави (Конституційне право України Академічний курс ст. 17-20).

Як будь яка галузь права КПУ має свій предмет правового регулювання, щодо якого, в юридичній літературі склалися такі підходи до його визначення:

  1. Предметом конституційного права є особливе коло державно-політичних владних відносин. Усі суспільні відносини, що врегульовані конституційним правом, поділяються на кілька видів:

— відносини політичного характеру (визначають державний суверенітет, форму держави, суб’єкти державної влади, загальні засади організації політичної системи та ін.);

— найважливіші відносини, що складаються в економічній сфері суспільства (основи права власності, забезпечення соціальних потреб членів суспільства та ін.);

— взаємовідносини людини і громадянина з державою, які знаходять своє відображення в основах правового статусу цих суб’єктів;

— відносини, пов’язані з організацією і функціонуванням органів державної влади;

— відносини, пов’язані з державним і територіальним устроєм країни;

— відносини, що визначають засади місцевого самоврядування (В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко). (/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,104/id,1821/)

  1. Основним предметом правового регулювання КПУ є суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення влади народом України. За цим визначенням предмет КПУ охоплює чотири групи суспільних відносин:

- засади народовладдя, суверенітету народу;

- засади які визначають устрій держави як організації влади народу і для народу;

- засади функціонування держави;

- засади які визначають характер зв’язків між державою та особою (Годованець В.Ф.). (/books_11.html)

  1. Предметом галузі конституційного права України є особливе коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення публічної влади в Україні - державної та місцевої (місцеве самоврядування). Ці відносини характеризуються певною специфікою, а саме: стосуються всіх найважливіших сфер життєдіяльності суспільства; виступають як базові в політичній, економічній, духовній, соціальній та інших сферах життя суспільства. Саме тому можна стверджувати, що структуру предмета галузі конституційного права України складають: відносини політичного характеру (наприклад, форма правління, форма державного устрою); найважливіші економічні відносини (скажімо, регламентація існуючих форм власності і механізмів її захисту); відносини, що стосуються правового статусу людини і громадянина (громадянство, основні права, свободи, обов'язки та ступінь їх гарантованості з боку держави); відносини, що складаються в процесі реалізації права народу України на самовизначення і пов'язані з державно-територіальним устроєм України; відносини щодо організації та діяльності державного апарату України; відносини, які визначають діяльність органів місцевого самоврядування (Копєйчиков В.В.). (http://library.biz.ua/8/index.html)

  2. На думку Кравченка В.В. Предмет галузі конституційного права чітко визначити не­можливо. Про це свідчать численні спроби детально окреслити сфе­ру конституційно-правового регулювання, що їх можна спостеріга­ти в новітній вітчизняній і закордонній юридичній літературі.

Проблема полягає в тім, що, по-перше, між галузями права вза­галі не існує чітких меж - одні й ті ж групи суспільних відносин регулюються кількома різними галузями права (наприклад, реалі­зація конституційних прав і свобод людини і громадянина поро­джує суспільні відносини - предмет регулювання як конституцій­ного, так і трудового, сімейного, адміністративного тощо галузей права), до того ж багато правових норм має полівалентний харак­тер - їх одночасно можна "віднести і до конституційного, і до ін­ших галузей права.

По-друге, конституційне право - це особлива галузь права; на відміну від інших галузей права її становлять норми, які регулю­ють відносини, що виникають у всіх сферах життєдіяльності су­спільства, тому досить складно знайти критерії, які дозволили б відокремити їх од відносин, що регулюються іншими галузями права.

По-третє, неможливо відмежувати Конституцію України - основне дже­рело галузі конституційного права та національного права в цілому, від інших нормативно-правових актів - джерел відповідних галузей права.

Втім, у загальному вигляді предмет галузі конституційно­го права можна окреслити досить  чітко - це  особливе  коло суспільних відносин, які виникають у різних сферах життєдіяль­ності суспільства з організацією та здійсненням публічної влади. (/books_11.html)

  1. Предмет КПУ – це складне правове явище, подане системою політичних, економічних, соціальних, культурних(духовних), екологічних та інших, тісно пов’язаних із ними, найважливіших суспільних відносини (Погорілко В.Ф.).

На мою думку найбільшої уваги заслуговують визначення предмету КПУ Кравченка В.В. та Погорілка В.Ф., так як перше розкриває всі аспекти визначення предмету КПУ, а друге узагальнює це, роблячи акцент на те, що КПУ є провідною галуззю права, яка охоплює найважливіші суспільні відносини.

Метод конституційно-правового регулювання - це сукупність прийомів і засобів, з допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет науки конституційного права.

Конкретні методи визначаються характером припису конституційно-правових норм. Так, уповноважуючі норми конституційного права містять установлення, які закріплюють повноваження відповідних суб'єктів. Наприклад, згідно Конституції України «контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата» (ст. 98). Досить поширеним у конституційному праві є метод зобов'язання. Наприклад, Конституція України передбачає, що «кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей» (ст. 68). Ця конституційна норма закріплює обов'язок суб'єктів визначати свою поведінку відповідно до встановленого припису.

Метод дозволу не пов'язаний зі встановленням припису уповноважуючого характеру. Такий метод конституційно-правового регулювання дає можливість відповідному суб'єкту діяти за тих чи інших обставин на свій розсуд. Наприклад, «Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України, від її конституційного складу, може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України» (ст. 87 Конституції України). (/14170120/pravo/konstitutsiyne_pravo_galuz_prava_nauka_navchalna_distsiplina)
У конституційному праві використовується також метод заборони: «цензура заборонена» (ч. 3 ст. 15 Конституції України); «на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом» (ч. 6 ст. 17 Конституції України). У даному випадку суб'єктам конституційного права забороняється вчиняти відповідні дії.
У цілому метод конституційного права характеризується:
1) загальним характером;
2) максимально високим юридичним рівнем;
3) імперативним характером;
4) універсальним характером;
5) установчим характером;
6) поєднанням прямого і опосередкованого регулювання.

Сучасною наукою конституційного права застосовуються різні методи вивчення конституційно-правових явищ.

§ 1.2. Зв'язок Конституційного права України з іншими галузями права.

Зв'язок КПУ з іншими галузями права можна дослідити по джерелу КПУ – Конституції України. Конституція України, яка є основним законом України, норми якої є загальнообов’язковими, закріплює вихідні засади формування і дії національного права.

Зміст норм КУ є основоположним, для норми інших галузей права, є їхнім джерелом.

Місце і роль конституційного права визначається також характером його співвідношення з галузями публічного та приватного права. Вихідним тут є положення загальної теорії права про те, що система права ділиться на дві підсистеми: публічне право і приватне право. В межах цих підсистем права формуються галузі законодавства:

  • В рамках публічного права - конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове;

  • В рамках приватного - цивільне, сімейне, трудове та інші галузі законодавства.

Конституційне право як публічне право має на меті забезпечення добробуту суспільства, а як право приватне - добро окремої людини. Тобто як публічне право КПУ намагається забезпечити добробут індивіда через забезпечення добробуту суспільства, а як приватне право намагається забезпечити добробут суспільства забезпеченням добробуту індивіда.

Більшості норм конституційного права властива імперативність. Такі норми складають кістяк правопорядку. Відступ від них шляхом укладання приватно правових договорів, контрактів, угод, тобто дозволених правових форм встановлення юридичних прав і обов'язків між суб'єктами конституційно-правових відносин, суворо забороняється.

Цим підкреслюється і різниця між конституційним та цивільним правом, і той факт, що деякі норми конституційного права є нормами цивільного права. Скажімо, конституційне закріплення приватної власності дає підстави для розробки цього інституту цивільним правом.

Існує тісний зв'язок між конституційним правом та іншими публічними галузями права, насамперед, з адміністративним, фінансовим тощо. Спільним тут є те, що основою створення норм цих галузей є публічний інтерес, структура, організація і діяльність державної влади.

Найбільш тісний зв'язок конституційного права з адміністративним правом, яке регламентує управлінську діяльність держави, визначає її форми й методи. Одна з функцій останнього - переведення в динаміку суспільних відносин статичних положень конституційного права, яке встановлює основи системи і організації виконавчої влади, юридичної відповідальності, в тому числі адміністративної відповідальності.

Адміністративне право реалізує можливості конституційного статусу органів управління, а його санкції в певних випадках здійснюють захист норм конституційного права.

Водночас адміністративне право - цілком самостійна галузь національного права, яка має свій предмет і метод регулювання. Воно визначає статус органів управління, регламентує їхню діяльність у сфері управління, основи їхніх взаємовідносин з іншими суб'єктами права.

Тісний зв'язок між конституційним і фінансовим правом, предметом якого є регулювання мобілізації, розподілу й використання державних грошових фондів. Основи такої діяльності закладені в нормах конституційного права, наприклад пункт 4 статті 85 КУ закріплює, що до повноважень ВРУ належить затвердження Державного бюджету України, внесення змін до нього. У свою чергу, норми фінансового права регулюють фінансування суб'єктів конституційного права - Верховної Ради, Конституційного Суду, органів місцевого самоврядування.

Тісний зв'язок конституційного права із таким різновидом публічного права, як кримінальне право, особливістю якого є те, що його норми містять заборони на певну поведінку під загрозою застосування репресивного за змістом покарання. Конституція визначає зміст і принципи кримінальної політики, її мету й соціальну спрямованість, наприклад стаття 62 закріплює, що особа є невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду. У свою чергу, кримінально-правові норми здійснюють охорону багатьох конституційно-правових норм. Наприклад розділ 1 особливої частини Кримінального кодексу України «Злочини проти основ національної безпеки України» де закріплені статті, які в своїй сукупності охороняють положення 1-ї та 2-гої статей КУ.

Конституційне право, закріплюючи систему, принципи організації та діяльності судової влади, встановлює тим самим вихідні засади для кримінально-процесуального, цивільно-процесуального права та конституційного судочинства. (/ukr/uslugi/yuristam/literatura/konst_pravo/002.php)

РОЗДІЛ 2

СИСТЕМА ГАЛУЗІ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 2.1. Принципи конституційного права України.

Існують такі підходи до визначення принципів КПУ:

  1. Принципи КПУ – це керівні засади, ідеї, ідеали, які визначають, сутність, зміст, спрямованість і форми конституційно-правового регулювання (Погорілко В.Ф.).

  2. Принципи КПУ – це фундаментальні засади, в яких втілюються сутність і політико-правове призначення цієї галузі права та її основного джерела – Конституції України (Годованець В.Ф.). (/books_11.html)

Всі інші підходи базуються або на першому або на другому підходах. На мою думку перший підхід є більш ґрунтовним у визначенні принципів КПУ, тому що він найповніше, найзагальніше розкриває поняття принципів КПУ, а другий підхід лише розкриває конкретні принципи КПУ у політико-правовій сфері.

Принципи конституційного права України мають такі ознаки:

  • Принципи конституційного права України є узагальненим і концентрованим вираженням конституційних ідеалів, тобто найвищих духовних (ідеологічних) цінностей, досягнення яких є основним стратегічним завданням конституційно-правового регулювання;

  • Принципи конституційного права України визначають сутність і зміст, спрямованість і форми конституційно-правового регулювання, тобто ці принципи є основними соціальними орієнтирами конституційно-правового регулювання.

Принципи конституційного права умовно можна поділити на загальні та спеціальні.

Загальні принципи конституційного права - це найбільш узагальнені керівні засади, ідеї, а іноді й завдання цієї галузі права:

  • Принцип публічності конституційного права України означає, що ця галузь права має своїм завданням передусім регулювання суспільних відносин, пов'язаних зі здійсненням публічної влади народом України та Українською державою.

  • Принцип пріоритетності визначає пріоритетний характер предмета, джерел і суб'єктів конституційного права України.

  • Принцип універсальності конституційного права передбачає, що ця галузь права регулює широке коло найважливіших суспільних відносин політичного, економічного, соціального та культурного (духовного) характеру.

  • Активна дієвість як принцип конституційного права України виявляється в дієвому характері конституційно-правових відносин, пов'язаних, насамперед, із здійсненням влади у суспільстві та державі.

  • Принцип науковості конституційного права України полягає в належному теоретичному обґрунтуванні всіх конституційно-правових явищ, наявності розвиненої конституційно-правової науки, яка своєчасно й ефективно забезпечує потреби конституційної практики.

  • Принцип наступності конституційного права України виявляється в історизмі цієї галузі права, в її еволюційному становленні та розвитку.

  • Системність конституційного права України полягає в тому, що складові елементи конституційного права являють собою найбільш цілісну й комплексну правову систему.

  • Програмний принцип конституційного права України виражає перспективи розвитку суспільних відносин, що регулюються цією галуззю права.

  • Принцип демократизму полягає в тому, що регулювання конституційно – правових відносинах здійснюється на загальновизнаних засадах демократії.

Спеціальні принципи конституційного права України - це керівні засади, ідеї, що виражають сутність і зміст окремих основних інститутів цієї галузі права. Ці принципи розвивають і деталізують загальні принципи конституційного права України, спрямовують їх на конкретні групи суспільних відносин.

Виходячи з системи основних інститутів національного конституційного права, слід розрізняти:

  • принципи основ конституційного ладу України;

  • принципи конституційно-правового статусу людини, зокрема принцип громадянства;

  • принципи форм безпосередньої демократії;

  • принципи організації та діяльності органів державної влади;

  • принципи місцевого самоврядування;

  • принципи конституційної юстиції;

  • принципи основ національної безпеки й оборони України. (/10561127/pravo/printsipi_konstitutsiynogo_prava_ukrayini)

§ 2.2. Конституційно-правові норми.

Існують такі підходи до визначення конституційно-правових норм:

  1. Конституційно-правові норми - це загальнообов'язкові пра­вила поведінки, встановлені або санкціоновані державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права (Кравченко В.В., Годованець В.Ф.). (/books_11.html)

  2. Конституційно-правові норми — це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин ( В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко). (/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,104/id,1821/)

  3. Конституційно-правові норми - прийняті законодавчою, виконавчою, а іноді судовою і виконавчою владою правила, що опосередковано через поведінку людини регулює політичні відносини, які виникають у процесі організації та здійснення публічної влади, а також відносини цієї влади з громадянином (Степанюк О. І.).

  4. Конституційно-правові норми - встановлені чи санкціоновані Українською державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин у процесі здійснення повновладдя народу України (Мелащенко В. Ф.).

  5. Конституційно-правові норми - це загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені чи санкціоновані державою для охорони і регулювання державно-правових відносин, які реалізуються через права і обов'язки суб'єктів правовідносин і забезпечуються примусовою силою держави (Тодика Ю.М.).

  6. Конституційно-правові норми — це встановлені або санкціоновані державою загальнообов'язкові правила поведінки, що регулюють суспільні відносини і складають однорідну групу, їм притаманні загальні ознаки юридичних приписів, тобто вони регулюють суспільні відносини, встановлюють обов'язкові правила поведінки, містяться у правових актах держави, охороняються і забезпечуються при необхідності державним примусом (Тацій В. Я).

  7. Норми конституційного права - це формально визначені, встановлені чи санкціоновані Українським народом або державою чи суб'єктами місцевого самоврядування правила поведінки чи діяльності, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційного права і забезпечується системою конституційних гарантій (Погорілко В.Ф.). (/12810419/pravo/normi_konstitutsiynogo_prava)

На мою думку найбільш загальними, обширними і повними визначеннями конституційно-правових норм, є визначення Тація В.Я. та Погорілка В.Ф., Визначення яке дає Тацій В.Я., є досить обширним так як в ньому вказано всі аспекти сутності конституційно-правових норм . В свою чергу визначення Погорілка В.Ф. узагальнює всі ці аспекти, та дає змістовне узагальнене визначення.

Ознаки норм конституційного права:

  1. загальнообов'язковий характер конституційно-правових норм, тобто норма конституційного права є обов'язковою для всіх суб'єктів конституційного права без винятку.

  2. норми конституційного права є регулятивними, оскільки вони встановлюють чи санкціонують правило поведінки, що регулює суспільні відносини.

  3. норми конституційного права мають формально-визначений характер, тобто ці нормі, будучи прийняті народом або державою, або суб'єктами місцевого, мають письмову, документальну форму.

  4. норми конституційного права мають загальний характер, тобто поширюється на всіх суб'єктів, що стають учасниками правовідносин, передбачених цією нормою.

  5. норми конституційного права, охороняються державою від порушень, а в разі правопорушення держава має виключну компетенцію застосовувати передбачені чинним законодавством заходи примусу.

Конституційно правові норми класифікуються за такими критеріями:

  1. За призначенням в регулюванні конституційно правових відносин:

А. Матеріальні - це норми, що закріплюють , права, обов'язки та заборони поведінки суб'єктів конституційного права. Наприклад, стаття 4 КУ визначає що, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття та припинення громадянства визначаються законом.

Б. Процесуальні норми конституційного права - це норми, що містять правило поведінки суб'єктів конституційного права з метою реалізації ними матеріальних норм. Наприклад стаття 104 КУ закріплює процедуру складання присяги перед вступом на посаду Президента України.

  1. За змістом – це норми що регулюють:

А. основи конституційного ладу України

Б. громадянство в Україні

В. права, свободи та обов'язки людини й громадянина в Україні

Г. форми безпосередньої демократії в Україні

Д. інститут глави держави

Е. інститут виконавчої влади

Є. інститут судової влади

Ж. інститут конституційної юстиції

З. інститут контрольно-наглядової влади

І. інститут територіального устрою України

К. інститут місцевого самоврядування.

  1. За методом правового регулювання:

А. Імперативні - це норми конституційного права, що передбачають єдиний варіант правомірної поведінки суб'єктів конституційного права. Наприклад стаття 22 КУ закріплює, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Б. Диспозитивні - це норми, що визначають можливість вибору правомірного варіанта поведінки суб'єктами конституційного права. Наприклад стаття 154 КУ закріплює, що законопроект про внесення змін до конституції України, може бути поданий до ВРУ або Президентом України або не менш як третиною депутатів від її конституційного складу.

  1. За конкретизацією правового припису:

А. норми загального змісту – норми конституційного права, які поширюються на всіх його суб’єктів. Наприклад стаття 17 КУ – визначає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу.

Б. норми конкретного змісту - безпосередньо визначають права й обов'язки суб'єктів конституційного права та умови їх реалізації. Наприклад стаття 75 КУ - визначає що єдиним законодавчим органом в Україні є парламент – Верховна Рада України.

  1. За формою вираження характеру диспозиції:

А. Уповноважуючі - це норми, що визначають права суб'єктів конституційного права, надані ним для здійснення можливих визначених дій. Наприклад стаття 93 КУ затверджує, що право законодавчої ініціативи у ВРУ належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів і Національному банку України.

Б. Зобов'язуючі - це норми, що визначають обов'язки суб'єктів конституційного права щодо здійснення обов'язкових визначених дій.  Наприклад стаття 67 КУ визначає що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В. Забороняючі - це норми, що визначають обов'язки суб'єктів конституційного права щодо категоричної необхідності утриматися від визначених дій. Наприклад стаття 37 КУ: Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на
ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу
насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної
цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення
державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання
міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і
свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

6. За терміном дії :

А. Постійні

Б. Тимчасові

В. Виключні.

Норми конституційного права України мають свою структуру - під якою розуміється взаємозв’язок трьох елементів конституційно-правових норм: гіпотези, диспозиції та санкції.

Гіпотеза норми конституційного права - це елемент структури норми, що визначає умови, правила вольової поведінки, які виражаються в мірі дозволеної й належної поведінки суб'єктів конституційного права. Наприклад стаття 87 КУ визначає, що ВРУ за пропозицією не менш як однієї третини від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу ВРУ, тобто ви означає умови та правила(належна поведінка) яких повинна дотримуватись ВРУ для розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України або питання про недовіру Кабінетові Міністрів України(дозволена поведінка).

Диспозиція норми конституційного права - це елемент її структури, що визначає саму модель правила вольової поведінки або діяльності суб'єктів конституційного права й містить правовий припис про їх діяльність в умовах, передбачених гіпотезою. Наприклад стаття 94 КУ в якій вказано, що Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.
Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання
закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює
його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими
пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду, тобто ця стаття містить диспозицію яка визначає модель можливої поведінки Голови Верховної Ради України(підписує Закон та невідкладно направляє Президентові України) та Президента України(протягом п’ятнадцяти днів підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до ВРУ для повторного розгляду).

Санкція норми конституційного права - це елемент її структури, що містить правовий припис про міру конституційно-правової відповідальності суб'єктів конституційного права. Наприклад стаття 60 КУ передбачає юридичну відповідальність за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу. (/12810419/pravo/normi_konstitutsiynogo_prava)

§ 2.3. Конституційно правові інститути.

Під інститутом права розуміють:

1)сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних суспільних відносин і утворюють однорідну групу;

2)відповідну систему норм права, які регулюють однорідні і взаємопов'язані суспільні відносини, що складають відносно самостійну групу;

3)визначена сукупність юридичних норм, що регулюють якісно однорідні і взаємопов'язані відносини, що утворюють досить відокремлену і сталу групу;

4)сукупність відносно обумовлених норм права, що регулюють однорідні суспільні відносини всередині галузі права;

5)об'єднання норм права за характером і змістом.

На основі вище сказаного можна визначити інститут конституційного права України як основний складовий елемент системи конституційного права України, який об'єднує об'єктивно сформовану, цілісну групу функціонально взаємообумовлених і структурно взаємопов'язаних норм конституційного права, які регулюють найбільш споріднені суспільні відносини, що є предметом конституційного права.

Ознаки Конституційно - правового інституту:

  1. як єдність нормативного матеріалу

  2. цільність і завершеність регулювання чітко визначеного виду суспільних відносин, що є предметом конституційного права; однорідність суспільних відносин, які є об'єктом впливу норм, об'єднаних у конкретний інститут конституційного права

  3. єдність загальних положень, принципів, понять та конструкцій інституту

  4. функціональна спеціалізація норм у межах інституту

  5. зовнішнє уособлене закріплення інститутів права у вигляді окремих розділів Конституції України.

Поширеною класифікацією інститутів конституційного права України є класифікація за предметом. Згідно цієї класифікації інститути конституційного права поділяють на:

  1. Інститут основ конституційного ладу України представлений сукупністю конституційно-правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з загальними засадами суспільного та державного ладу в Україні. Цей інститут визначає основні принципи суспільного і державного ладу України, завдання і цілі держави і суспільства. їх функції та гарантії. Цей інститут знаходить своє втілення насамперед нормах розділу першого Конституції України який має назву «Загальні положення».

  2. Інститут конституційно-правового статусу людини і громадянина, який виражений у сукупності правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з належністю особи до громадянства України та правами, свободами і обов'язками людини і громадянина та їх гарантіями. Цей насамперед регулює підстави і порядок набуття громадянства України, підстави і порядок припинення громадянства України та конституційно-правовий статус органів, що уповноважені вирішувати питання, пов'язані з громадянством України. Однак основною складовою цього інституту є норми, що регулюють права, свободи і обов'язки людини і громадянина. Вони визначають основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина в Україні та їх види, механізм реалізації та гарантії прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в Україні. Інститут конституційно – правового статусу людини і громадянина знаходить своє основне вираження у нормах розділу другого Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина».

  3. Інститут форм безпосередньої демократії - це сукупність конституційно-правових норм, які регулюють суспільні відносини пов'язані з безпосередньою реалізацією народного суверенітету через референдуми, вибори та інші форми безпосередньої демократії. Цей інститут визначає принципи прямого народовладдя, поняття референдумів і виборів в Україні та їх види, порядок організації та проведення референдумів і виборів в Україні, відповідальність за порушення чинного виборчого законодавства, конституційно-правовий статус органів, які уповноважені проводити референдуми і вибори в Україні, закріплює гарантії референдумів і виборів в Україні. Норми цього інституту закріплені в розділі третьому Конституції України «Вибори. Референдум», в Законі України  «Про вибори народних депутатів України», в Законі України «Про вибори Президента України», в Законі України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» .

  4. Інститут парламентаризму та парламентського права - визначає основні принципи вітчизняного парламентаризму, поняття парламенту, порядок його формування, склад і структуру, функції та повноваження, порядок роботи парламенту та основні парламентські процедури. Важливими складовими інституту парламентаризму є конституційно-правові норми, що визначають конституційно-правовий статус народного депутата України.

  5. Інститут Президента України - це сукупність норм конституційного права, що визначають конституційно-правовий статус глави держави, порядок його обрання, функції та повноваження Президента України, взаємовідносини Президента України як глави держави з іншими гілками влади, підстави для дострокового припинення його повноважень. Сукупність норм, які складають в своїй сукупності інститут Президента України знаходять своє вираження в розділі п’ятому Конституції України «Президент України».

  6. Інститут виконавчої влади об'єднує норми конституційного права, які регулюють суспільні відносини, пов'язані зі здійсненням виконавчої влади в Україні. Цей інститут визначає конституційно-правовий статус органів виконавчої влади в Україні та їх роль і місце в системі органів державної влади, систему органів виконавчої влади в Україні (Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації), порядок формування і структуру органів виконавчої влади, їх функції та повноваження. Цей інститут знаходить своє вираження у розділі шостому конституції України «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» та в Законі України «Про Кабінет Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами про виконавчу владу в Україні».

  7. Інститут судової влади – це норми, які регулюють суспільні відносини у галузі правосуддя. Норми цього інституту визначають конституційно-правовий статус судів загальної юрисдикції в Україні, основні принципи судоустрою і судочинства, систему судів загальної юрисдикції, порядок утворення судів і формування суддівського корпусу, їх функції та повноваження, конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції, Вищої ради юстиції України, Державної судової адміністрації та інших органів, що забезпечують функціонування судів загальної юрисдикції. Норми цього інституту знаходять своє вираження в першу чергу у розділі восьмому Конституції України «Правосуддя», а також у Законі України «Про судоустрій та статус суддів» та у Законі України «Про вищу Раду Юстиції».

  8. Інститут конституційної юстиції – це сукупність норм, які регламентують принципи конституційного судочинства, порядок формування та склад Конституційного Суду України, функції та повноваження Конституційного Суду України та порядок його діяльності, а також юридичну природу актів Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні. Норми цього інституту конституційного права України закріплені насамперед у розділі дванадцятому Конституції України «Конституційний Суд України», а також у Законі України «Про Конституційний Суд України».

  9. Інститут адміністративно-територіального устрою України, норми якого визначають поняття територіального устрою України, систему адміністративно-територіального устрою України, а також конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим, конституційно-правовий статус міст Києва і Севастополя. Цей інститут знаходить своє вираження насамперед у розділі дев’ятому Конституції України, а також у Законі України «Про державний кордон України».

  10. Інститут місцевого самоврядування України - сукупність норм конституційного права, що регулюють суспільні відносин пов'язані з місцевим самоврядуванням. Інститут місцевого самоврядування визначає загальні засади місцевого самоврядування, систему органів і посадових осіб місцевого самоврядування, порядок формування органів і посадових осіб місцевого самоврядування, форми місцевого самоврядування, функції та повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, гарантії місцевого самоврядування. Норми цього інституту конституційного права України закріплені насамперед в розділі одинадцятому Конституції України «Місцеве самоврядування», а також в Законах України «Про місцеве самоврядування», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації». (/16280414/pravo/instituti_konstitutsiynogo_prava_ukrayini)

ВИСНОВКИ

Досліджуючи дану тему, я досліджував погляди українських вчених-юристів щодо понять конституційного права України як галузі права, предмету КПУ, методу КПУ, принципів КПУ, конституційно правових норм та визначив ознаки та функції в системі КПУ всіх вищезгаданих категорій. Також я дослідив поняття, риси та особливості такого поняття як інститут КПУ і зрозумів, що при визначенні поняття конституційно правовий інститут не варто обмежуватись, що це лише сукупність норм власне Конституції України, оскільки, досліджуючи це питання я зрозумів, що є низка нормативно-правових актів, які включають в себе норми того чи іншого інституту КПУ.

Також я дізнався про роль КПУ, яка полягає в тому, що воно регулює найважливіші суспільні відносини у, соціальній, культурній (духовній) та інших сферах життя та діяльності суспільства і держави, тобто є фундаментом для всієї правової системи, оскільки відносно головного джерела КПУ – КУ, приймаються всі інші нормативно-правові акти інших галузей права, які більш конкретно регулюють суспільні відносини в суспільстві та державі.

На основі вищезгаданого можна стверджувати, що КПУ як провідна галузь національного права має тісний зв'язок з іншими галузями права, який полягає не лише у тому, що всі нормативно-правові акти інших галузей права повинні відповідати Конституції України, а й у тому, що більшість норм, які закріплені в Конституції України знаходять свою конкретизацію у нормативно-правових актах інших галузей права.

Актуальність даної теми полягає, на мою думку, у тому, що конституційне право як провідна галузь права регулює найважливіші суспільні відносини в загальному аспекті, а отже є основою для регуляції цих відносин в аспекті конкретному, тобто конституційно-правові норми які прийняті державою в подальшому будуть основою для нормотворення інших галузей права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

        1. /books_11.html

        2. http://library.biz.ua/8/index.html

        3. /15840720/pravo/konstitutsiyne_pravo_ukrayini_-_pogorilko_vf

        4. /component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,104/id,1821/

        5. /



Скачать документ

Похожие документы:

  1. 1. Конституційне право України як галузь права

    Документ
    1. На сучасному етапі розвитку нашої держави в правовій системі України значно підвищується роль конституційного права. Конституційне право – це окрема галузь національної правової системи України, яка складається з сукупності правових норм.
  2. 1. Вкажіть відносини, що становлять предмет конституційного права України як галузі права

    Документ
    Державно-політичні відносини владарювання є предметом правового регулювання якої галузі права. 5.Чим пояснюється імперативний характер методу КПУ.
  3. Міністерство освіти І науки України Волинський державний університет імені Лесі Українки Юридичний факультет

    Документ
    Аудиторний фонд юридичного факультету складається із 16 аудиторій. Деякі з них (зал судових засідань та криміналістична лабораторія) обладнані спеціальним устаткуванням та меблями, що дає можливість максимально наблизити студентів
  4. Навчально методичний комплекс з курсу: " Актуальні проблеми кримінального права України" для студентів юридичного факультету; освітньо кваліфікаційний рівень магістр права

    Методичні рекомендації
    Навчально – методичний комплекс з курсу: “Актуальні проблеми кримінального права України” для студентів юридичного факультету; освітньо – кваліфікаційний рівень – магістр права
  5. Вської області управління юстиції в миколаївській області право XXI століття: становлення та перспективи розвитку збірник наукових праць миколаїв 2006

    Документ
    Терентьєв В.І. канд. юр. наук (голова); Ємельянова Л.В. канд. юр. наук; Козляковський П.А. канд. пед. наук; Козаченко О.В. канд. юр. наук (заступник голови); Обручков Р.

Другие похожие документы..