Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Попробуем кратко сформулировать основные причины несанкционированного доступа к данным и поставленного в ряде случаев на промышленные рельсы сбыта ба...полностью>>
'Документ'
Якщо необхідно отримати Повний витяг, слід заповнити одне або декілька пошукових полів (які позначено знаком "■" ) у блоках "Основний ...полностью>>
'Реферат'
Іони кальцію контролюють багато важливих фізіологічних функцій клітини, таких, як електрохімічне спряження при м’язевому скороченні, проникність мемб...полностью>>
'Документ'
Предпосылки. Вследствие поляризации биологического и психосоциального аспектов психиатрии сформировался картезианский дуализм. Современные знания о вз...полностью>>

Людмила меленець

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Людмила МЕЛЕНЕЦЬ,

викладач кафедри методики і психології

дошкільної та початкової освіти

ІППО КМПУ ім. Б.Д.Грінченка.

ІСТОРІЯ ЯЛИНКОВОЇ ІГРАШКИ

Найціннішими ялинковими прикрасами «гурмани» вважають антикварні прикраси, які, до речі, набувають зараз популярності. В Україні охочі можуть придбати іграшки свого дитинства або й молодості своїх батьків у спеціалізованих салонах та антикварних крамничках. А унікальні експонати - найбільш цінні для колекціонерів через свою рідкісність - іграшки, виготовлені в часи Другої світової війни, - це розмальовані жерстяні звірі. Є на полицях магазинів різні фігурки, проте, дивлячись на новорічну старовинну іграшку, експерт одразу визначає, до якого періоду вона належить: усе, що наша країна пережила за цей час, знайшло своє відображення у ялинкових прикрасах. У старих іграшках живе тепло рук майстра-склодува й казкового художника. Сьогодні такі прикраси знову в моді.

Отже, відбувається загадкове перевтілення звичайних корисних речей у мистецький твір? І ці речі «живуть» у наших домівках на антресолях, балконах від року до року, зберігаючи чари Новорічних свят. То чи не заслуговують вони на те, щоб продовжити своє «життя» в музеї?
Попри те, що в Україні є багато різноманітних музеїв, за останні роки в країні за ініціативи громадян розгортається широкий рух за створення вернісажів, виставок, шкільних та інших так званих народних музеїв. Так, за активної допомоги городян, працівниками Дніпропетровського історичного музею зібрано сотні ялинкових прикрас, новорічних листівок різних часів. Подібної колекції, яка своєрідно відображає культуру та історію нашої країни, як стверджують фахівці, поки що немає в жодному музеї України. (Нині найбільші музейні зібрання новорічних іграшок - більш ніж 2 тис. експонатів - знаходяться у Олонецькому національному музеї, що в Карелії). Багато новорічних іграшок не представляють великої художньої цінності. Проте вчені вважають, що ці дорогі серцю атрибути кращого свята в році несуть масу інформації, за допомогою якої можна простежити всю історію країни. Улюблені всіма, вони абсолютно беззахисні: кожний наступний Новий рік будь-яка з тендітних штучок може не пережити. Бо все, що виготовлене з тканин, паперу, вати, скла, дерева, погано зберігається – гине у вогні, ушкоджується вологою. У результаті багато іграшок, які пам'ятають теперішні батьки, бабусі, дідусі зникли: розбилися, подарувалися, опинилися

в приватних колекціях…

Скільки ж років ялинковій іграшці? Чому новорічну ялинку здавна прикрашають справжніми мандаринами, яблуками та іншими смачними речами? Що символізують прикраси? І чому головною ялинковою іграшкою вважають саме кульки? На ці та багато інших питань знайдуть відповіді відвідувачі відтепер постійно діючої виставки Різдвяної і новорічної іграшки, яка відкрилася на Івано-Франківщині у складі туристично-мистецького комплексу «Маєток Святого Миколая».

У кожного предмета завжди існує зв’язок зі світом. Адже вони, предмети, як і ми, мають корінь і велику кількість «родичів». Кожен предмет, кожна річ має прототип. Так і зелені красуні, привертаючи до себе загальну увагу, уособлюють райське дерево, а прикраси на них символізують біблійні яблука, одне з яких наша прародичка Єва так необачно запропонувала посмакувати Адамові. Коріння торжеств, пов’язаних із радісними клопотами, а саме: придбанням, прикрашанням новорічної ялинки - вростає в сиву давнину, сягаючи біблійних часів. А взагалі-то первісно наші пращури поклонялися духу лісу, який жив у дереві. Щоб умилостивити його, народи вішали на гілки дерев дари (символи родючості та сонця). Ще до прийняття християнства слов’яни, наприклад, розвішували плошки з олією на гілках вишневого дерева. А в германських племен плекалася повага до ялинки як символу перемоги над смертю і засобу для захисту домашнього вогнища від злих духів. Оскільки тільки ялинка залишається в зимові холоди зеленою, у країнах північної півкулі новорічним деревом вибрали саме її. Зелена та й зелена, але як бути з квітами яблунь і вишень та їхніми плодами? І стали люди підвішувати на гілки «безплідної» ялинки фрукти та іграшки, які імітують круглі плоди, а ще вогники – символи сонця.

У XIV столітті початок року німці перенесли на Різдво, проте звичай прикрашення ялинки перейшов на це свято в ХVІ ст. Існує думка, що вперше прикрасив різдвяну ялинку Мартін Лютер. Напередодні Різдва 1500 року, він приніс зелену красуню в дім, і, як нагадування про Віфлеємську зірку, запалив на ялинці свічки. Пізніше на верхівці ялини стали розміщувати зірку, а свічок ставили рівно дванадцять – чи то за кількістю місяців у році, чи то за кількістю апостолів. Поряд із яблуками, горіхами, пряниками, печивом на гілках висіли фігурки янголів і пастухів. У XVII столітті прикраси різдвяної ялинки, в основному, були їстівними. Літопис тих часів свідчить, що прикрашали різдвяне дерево не тільки солодощами, гірляндами з родзинок, кренделів, а й паперовими трояндами та іншими квітами.
Наприкінці XVIII століття у тій же Німеччині з’явилися перші скляні іграшки. Легенда пов’язує спробу створити штучні подоби фрукта (скляні ялинкові кульки) з цілком конкретним роком, коли в країні не вродили яблука, а отже, вішати на ялинки було нічого. Щоб за цих умов не порушувати традицію, німці знайшли замінник яблукам — їх символи, скляні кулі.
Перші ялинки в Росії з'явилися у ХVІІІ столітті в будинках петербурзьких німців. Цей звичай у них перейняла столична знать, а вже в середині XIX століття святкове дерево стало неймовірно популярним. На рубежі XIX-XX століть ялинки почали прикрашати з певним шиком. Улюбленими й численними ялинковими прикрасами упродовж багатьох років були іграшки-насолоди – шишки й бурульки, зайчики й білочки, випечені з піскового тіста й загорнуті в золоту, срібну й кольорову фольгу. Вітчизняні виробники - місцеві кустарі в невеликих артілях теж виготовляли в той час ялинкові іграшки, проте тільки з паперу, тканини, вати, пап’є-маше. Особливою прикрасою ялинок лишалися маленькі свічки.

Спочатку в Росії продавалися німецькі іграшки. Тільки після Першої світової війни почали відкриватися місцеві підприємства, які виробляли скляні кулі. Але розвитку вони не набули у зв’язку з відомими подіями.
Радянська влада оголосила ялинку шкідливим пережитком. День Різдва став Днем індустріалізації! Антирелігійна кампанія, яка розгорнулася у 1927 році, Різдво заборонила, а тому і на ялинки ввели «табу». І тільки з середини 30-х років минулого століття більшовики вирішили, що ритуал прикрашення різдвяного дерева можна трактувати як підготовку до новорічного свята без християнських «натяків». 28 грудня 1935 р. в газеті «Правда» була опублікована стаття П.Постишева «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку». І довгоочікуване дерево знову наповнило своїм ароматом кожний міський будинок. Свято Нового року було реабілітоване, але при цьому з нього вилучили релігійні мотиви, а давній традиції надали одіозно-ідеологічного характеру. Це не могло не позначитися й на ялинкових іграшках, серед яких стала домінувати офіціозна атрибутика у вигляді зірок, серпів із молотами, ракет, дирижаблів з обов’язковою радянською символікою.
У радянських артілях відновився випуск іграшок: вручну з вати, пап'є-маше «ліпили» чоловічків - Дідів Морозів, парашутистів, дам і дітей - учасників перших довоєнних свят, ретельно прорисовуючи всі риси обличчя. Скляні іграшки одержали «зелену вулицю», посівши певне місце в арсеналі ідеологічної зброї. Зі скла почали видувати іграшки з написом «СРСР».
Розробкою радянських ялинкових прикрас і їх асортиментом ще перед війною зайнявся в Москві Інститут іграшок. У 40-і роки новорічні ялинки в усій країні прикрасилися червоними зірками, танками, літаками, парашутистами і навіть портретами Сталіна і членів політбюро.
Продовжувався випуск ялинкових іграшок і під час Великої Вітчизняної війни. Проте асортимент був обмежений, та й особливою яскравістю вони не відрізнялися. Для прикрас ялинок використовували дешеві картонні фігурки циркових і казкових тварин. Але навіть у найважчі роки ритуал одягання ялинки нехай у саморобне, найчастіше незграбне вбрання, обов'язково дотримувався - як свого роду гарантія здоров’я і щастя, можливості повернення до нормального, мирного життя, як ключ до виконання одного на всіх бажання – перемогти.

Після Вітчизняної війни іграшки стали більш виразними. У 1949 році до 150-річчя від дня народження О.С.Пушкіна були випущені іграшки із зображенням персонажів казок поета. Радянські ялинки збагатилися цілим набором казкових персонажів — золотими рибками, богатирями, русалками, хатинками на курячих ніжках…

На початку 50-х років, у період нестачі продуктів, з вати виготовлялося багато «їстівних» іграшок: всіляких ягід, овочів, фруктів. На ялинці оселилися казкові герої: Червона Шапочка, Айболить, кумедні звірята, птахи, і як символ демографічного вибуху - лелеки. Не пройшла безслідно і «кукурудзяна епопея» за часів М. Хрущова, коли на ялинових гілках «виросли» качани. Проте, неодмінною прикрасою ялинки було скляне намисто.
Грандіозна подія початку 60-х - освоєння людиною космічного простору теж знайшло відбиття в ялинкових іграшках: з'явилися ракети, супутники, космонавти, зірки. Пізніше з'явилися зразки так званого "дачного буму".

У 70-х гарні ялинкові прикраси, як і все інше, стали дефіцитом. Те, що випускала вітчизняна промисловість, стало приймати усе більше спрощені форми і одержувати «штамповані» обличчя. У 80-і роки іграшки здобувають абстрактну форму: найчастіше дитині доводилося напружувати фантазію, щоб визначити, що ж за звір настільки обтічної форми з'явився на ялинці?
У 90-і роки випускаються кулі з перевідними зображеннями тварин - символів року (відбиття моди на різноманітні гороскопи). З'являються ялинкові іграшки у вигляді шоколадних фігурок. На початку ХХ1-го століття панує майже повна іноземна інтервенція великої кількості імпортної ялинкової продукції не дуже високої якості.
Щороку мода на новорічні прикраси змінюється, і вітчизняні атрибути нового року нині все важче відрізнити від закордонних. Вишуканi українськi iграшки стають престижними: вітчизняні фабрики випускають фігурну іграшку, дивні кулі з ручним розписом, копіюють старі іграшки на прищіпці.
Ну повинні ж ми чимось відрізнятися від китайських склодувів!
Клавдіївську фабрику ялинкових прикрас було відкрито у 1946 році. На підприємстві, яке займало величезні площі, працювало більш як півтисячі чоловік, а виготовлені ялинкові іграшки розсилали по всьому Союзу вагонними партіями. У 90-х роках великі масштаби фабрики спричинили труднощі: втративши величезний ринок збуту на території СРСР, фабрика тривалий час ледве животіла. Виробництво ожило після того, як підприємство стало складовою частиною ВАТ «Галімпекс».
На Клавдіївській фабриці не використовують ні пластмаси, ні інших «замінників». У хід ідуть лише натуральні матеріали. Виробництво невибагливих іграшок зі скла — досить складне і трудомістке. Щоб на ялинці з’явилася гарна іграшка у вигляді кулі чи дзвіночка, вона повинна пройти процес видування, сріблення, фарбування, розмальовування. А для досягнення краси й оригінальності всі ці процеси, за невеликим винятком, ось уже півстоліття здійснюються вручну. І навіть не збираються доручати виробництво «автомату»: побоюються, що іграшки тоді втратять свою ексклюзивність. Зі скла і подиху – так народжується майбутня ялинкова іграшка. Користуючись газовими горілками, кілька десятків склодувів видувають із розплавленого скла заготовки майбутніх іграшок. Зі скляних трубок жінки-склодуви вручну видувають з них легкі й тонкі кулі: одну таку кульку «надихають» за 2 хвилини. Без уродженого художнього хисту й гарного окоміру тут не обійтися. Далі скляні кульки вручну сріблять із середини, потім фарбують ззовні в різні барви. І нарешті – розпис новорічних іграшок. Цех художнього оформлення ялинкових іграшок є обличчям фабрики, її естетичною візитною карткою. Особливо обдаровані художниці - робітниці, котрі мають художню освіту або природний хист до малювання, пензлями вимальовують все, що забажає замовник: від зимових узорів – до логотипів організацій та політичних партій. За день через руки кожної проходить від 50-ти до 300 іграшок – залежно від складності.
Побувавши на фабриці, потримавши в руках щойно створену, ще теплу клавдіївську іграшку, можна переконатися в тому, що її якість — серйозний аргумент.
До безперечних лідерів не тільки України, а й усієї Європи належить львівська фабрика ялинкових прикрас «Галімпекс». 95 відсотків продукції фабрики йде на експорт. Іграшки й справді вражають - передовсім високою ціною, яка прямо пропорційна якості новорічної іграшки. Вироби славляться губною видувкою та ручним розписом, а це найбільше цінують у світі. «Галімпекс» є до певної міри законодавицею моди на новорічні іграшки. Тут побито рекорд щодо найбільшого діаметра кулі - тепер продається іграшка «завтовшки» 18 сантиметрів. Застосовуються нові присипки: близько десятка кольорів (колись були лише «золота» та «срібна» гами).
Вражають і нові засоби оздоблення - кульки прикрашають стразами, камінчиками та бісером.

Сьогодні фахівці відзначають популярність українських, гуцульських орнаментів, така собі «іграшка у вишиванці». Це мода на національні - фолькові - мотиви в новорічних іграшках. Виглядає це дуже стильно і незвично - така собі справжня українська ялиночка. Вже понад 50 років існує одне з найбільших в Україні спеціалізованих підприємств з випуску новорічних іграшок та штучних ялинок - Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас, що на Тернопільщині. Зараз в асортиментi підприємства понад 300 найменувань. На фабриці зі скляних трубок різних розмірів на газових пальниках ялинкові прикраси майстри-склодуви видувають не тільки вручну, а й на півавтоматах. Це дозволяє урізноманітнити асортимент і зробити, окрім кульок, дзвоників, підвісок, нові форми - лісових звірят, казкових персонажів. Популярними протягом багатьох років залишаються матові кульки. А найбільшим попитом користуються скляні іграшки, на поверхню яких нанесені дзеркальні світловідбиваючі покриття. На виробництві поруч із ручним розмальовуванням іграшок застосовується новий механізований метод — тамподрук. У ванночки спеціальної машини заливають фарбу. Механізм умочує кліше-тампон iз малюнком у фарбу і «штампує» її на іграшку. Звісно, це дешевший варіант, аніж ручні розмальовки. Традиційно гарними серед продукції фабрики є сувенірні кулі зі знаками Зодіаку.
У листопаді 2004 року народилася ідея виготовлення ялинкових прикрас із логотипом “Так! Ющенко”. Працівниками фабрики було виготовлено партію новорічних іграшок із “революційним” помаранчевим логотипом. Нова продукція розійшлася просто миттєво: деякі підприємці забирали її прямо із фабрики. До Новорічних свят випустили тільки дуже обмежену партію “ющенківських” новорічних іграшок. Тож якщо у вашій домівці є ялинкова прикраса із логотипом “Так! Ющенко”, бережіть її. Адже це сьогодні — унікальна річ, яку ви не придбаєте більше ніде й ніколи.

За ці роки багато чого змінилося в нашій державі. Як і все на світі, міняються з роками і ялинкові іграшки, але традиція прикрашати ялинку залишилася тією ж. Є щось зворушливе і таємниче у тому, як традиційно прикрашають діти з батьками перед Новим роком лісову красуню, - стандартні скляні шишки, кульки, верхівка на маківці ялинки, купа «дощику» і як обов'язковий елемент «декору» - «фрагменти» вати на гілках. Завершує святковий ансамбль, звісно, пара Діда Мороза та Снігуроньки. Ну, звикли ми до «стандартного» оформлення новорічних дерев. Зараз сучасна ялинка дуже стильно виглядає, прикрашена кульками, щоправда, з різними відтінками. Модними є червоно-зелена гама кольорів іграшок із додаванням золота. Наймодніші матеріали, з яких виготовляють новорічний декор, - скло, кришталь, сухофрукти. Щоправда, є речі й незмінні - фахівці радять, аби на новорічному дереві були різдвяні символи - зірки, бурульки і - обов'язково - якщо не свічки, то традиційні ліхтарики, гірлянди. Аби зробити новорічне дерево модним, зовсім не обов'язково витрачати купу грошей. Гарно оздобити оселю можна за допомогою композицій з гілочок сосни, блакитної ялини, дубовика, із яскравими стразами та скляними кульками, гірляндами, підвісками. Ті, кому ялинку поставити ніде, можуть виготовити оригінальну гірлянду власноруч: нанизавши на хвойні гілочки сухі фрукти - курагу, чорнослив, а також намисто - і ваша оселя прибрана! Можна зробити оберіг з дерев'яних паличок, соломи, моху, який замінить стандартну ялинку. А ось «дощику» та пухнастим «боа» місце в шафі: стилісти радять краще почепити на ялинку яскраві кольорові стрічки, скляне намисто, дзвіночки, всілякі «подарунки» - красиво упаковані коробочки. Іграшки нового століття сьогодні стали яскравіші, міцніші – зроблені з матеріалу, що не б’ється, проте мають тенденцію повернення до доброго минулого (формові іграшки - рибки, мавпочки, свинки, ангелочки, а популярні в минулому скляні намиста можна побачити хіба в музеї.

Дуже популярними є зірки із картону, гілочок: якщо «включити» фантазію, на них наклеїти можна все, що завгодно - горішки, зернята, камінчики, ягідки… Не втрачають своєї цінності ялинкові іграшки, зроблені власноруч, а надто руками маляти. Хоча сучасна новорічна мода і диктує свої права на ялинкові іграшки, в усі часи на ялинку з різноманітних матеріалів: паперу, картону, пластиліну, шишок, горіхів, яєчної шкарлупи… іграшки-саморобки обов’язково робили діти. До речі, хоч прикраси ялинкові і входять до переліку продукції, яка не підпадає під дію Технічного регламенту з підтвердження відповідності щодо безпеки іграшок, проте виробництву ялинкових прикрас передує їх розробка художниками фабрик і затвердження на Міжвідомчій художньо-технічній раді по іграшках та навчально-ігрових посібниках при Міністерстві освіти й науки - так що створення іграшок - справа серйозна, можна сказати, державно важлива. Отже, в культурі нашого народу не може бути нічого другорядного, такого, що можна оминути і не помітити. Усе по-своєму головне і важливе. І якщо існує потреба розвитку, вдосконалення, а також відновлення традицій та своєрідних витворів мистецтва, то, можливо, настав час оцінити значення маленьких крихких штучок, з якими пов’язані спогади про дитинство і веселе зимове свято. І посприяти безпосередньому контакту з ялинковими іграшками як музейними предметами не тільки на новорічні свята, а й упродовж року. Як ідея створення будь-якої речі чи помешкання починається з польоту фантазії, сенсацією є втілення проекту – почасти фантастичної роботи «Благодійної місії Святого Миколая» - вернісажу Новорічної і Різдвяної іграшки, який з грудня 2006 року працює в Косові. Для того, щоб здійснити такий політ, необхідно добре орієнтуватися в стилях, властивостях матеріалів, процесі
виготовлення подібних речей. Художні особливості виробів зі скла, а саме
ялинкових іграшок, насамперед залежать від художньої традиції, яка триває в часі й просторі. Ініціатори впевнені, що виставка ялинкової іграшки стане самостійним, самодостатнім центром культури і освіти - музеєм, допоможе вихованню емоцій, розвитку фантазії, формуванню усвідомлення людиною свого становища у культурному часі і просторі, свого зв’язку з минулим, сучасним і майбутнім.

Важливою справою на сучасному етапі є використання і популяризація нових технологій музейної освіти у формі окремих проектів на різних майданчиках, із залученням різних партнерів. Історія ялинкової іграшки ще чекає на своїх дослідників. Не варто розраховувати на нащадків – предки теж на нас розраховували.

Джерело: Родинний форум «Малеча» .ua/index.php?ind=reviews&op=entry_view&iden=142

.ua/index.php?ind=reviews&op=entry_view&iden=142



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Левітас Ф. Л. Друга світова війна: український вимір

    Диплом
    Монографія присвячена суперечливим сторінкам Другої світової війни. До наукового обігу включено багато нових документів і матеріалів. У книзі висвітлюється історичний подвиг українського народу в перемозі над нацизмом.
  2. Перел І к громадських організацій, зареєстрованих Головним управлінням юстиції у Харківській області

    Документ
    Харківська обласна Рада ветеранів та інвалідів Великої Вітчизняної війни, однополчан 95-75-ої гвардійської Бахмачської двічі Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії
  3. Перел І к громадських організацій, професійних спілок та інших громадських формувань

    Документ
    Харківська обласна Рада ветеранів та інвалідів Великої Вітчизняної війни, однополчан 95-75-ої гвардійської Бахмачської двічі Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії
  4. Громадсько-державної програми «Освіта Дорослих УкраїнИ» за сприяння Інституту ціложиттєвого навчання юнеско ukrainian (2)

    Документ
    Це частина сайту , і разом з цим його можна вважати і окремим сайтом також. Потрапити на форум можна безпо­се­редньо з нашого сайту, так і окремо через http: uaed.
  5. Наталія євгенівна гайдак

    Документ
    Природа – це домівка людства і джерело ресурсів для його життя. Протягом багатьох років суспільство було націлене на те, щоб узяти у природи всі багатства, використати її заради наживи, перевтілити її собі на користь, не звертаючи уваги на наслідки.

Другие похожие документы..