Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
09.00 – Пешеходная экскурсия “Только во Львове…”. Приглашаем на прогулку по средневековому Львову. Тут замирает время По узеньким улочкам разливается...полностью>>
'Документ'
Уважаемые учителя, организаторы экскурсий и родители! Если Вы не найдете в нашем каталоге экс­курсию, которая Вам необходима – позвоните нам, мы подг...полностью>>
'Документ'
Вы вступаете в период созревания, перехода из детства в юность и зрелость. И это повод для совместного семейного праздника, когда вместе радуются и д...полностью>>
'Документ'
Вчера гендиректор «Кока-кола ЭйчБиСи Евразия» (подразделение Coca-Cola) Кит Сандерс на встрече с губернатором Ростовской области Владимиром Чубом зая...полностью>>

Теоретико-методичні засади організаційно-економічного механізму санації підприємств сутність організаційно-економічного механізму санації підприємств

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Сутність організаційно-економічного механізму санації підприємств

В умовах ринкової економіки діяльність суб’єктів господарювання супроводжується виникненням кризових явищ. У системі стабілізаційних заходів держави, які направлені на виведення підприємства з кризи, основна роль відводиться санаційним заходам [10; 129]. Особливо гострою дана проблема постає в умовах перехідної економіки, де важливим чинником виступає вплив не стільки внутрішніх, скільки зовнішніх економічних ризиків на діяльність підприємств. У той час як у розвинутих країнах з ринковою економікою, стійкими політичною та економічною системами, банкрутства звичайно на 1/3 зумовлені зовнішніми факторами і на 2/3 – внутрішніми [132]. Однак запобігти оголошення банкрутом та вийти з важкого кризового стану підприємство може шляхом проведення санації.

Слід відмітити, що питанням банкрутства та оздоровлення (санації) підприємств займались ще наші пращури. Так, у „Руській Правді” Ярослава Мудрого зазначалося, що “коли банкрутство купця станеться через нещасливу пригоду, а не через його недбалість, тобто коли потоне корабель або пропаде товар під час війни чи від вогню, то кредитор не вправі вимагати свої гроші негайно, взяти його в неволю чи продати; купець може сплачувати свої борги частками, бо шкода – з Божої волі, а він сам не винен; а от коли купець втратить своє майно внаслідок пияцтва, або вдавшися до карних справ, або через власну безпорадність, то вже воля кредитора – дати йому „прольонгату” або продати його разом з усім майном” [39]. Отже, ще за часів Київської Русі законодавство надавало боржникові можливість виправити своє майнове становище в разі настання кризової ситуації.

За кордоном санація має не лише історію, а й популярність. Прикладом є світова фінансова криза 1998 р., коли англійський банк із двохсотлітньою історією Barings (один із найстаріших і найбільших у світі) був, по суті, розорений. Але голландська фінансова група ING провела процедуру санації Barings. У результаті банк не втратив жодного клієнта й утворився новий конгломерат ING Barings, що успішно працює в усьому світі. Це стало можливим завдяки проведеній санації, яка активно застосовується у світовій практиці й існує для виведення підприємства з фінансової кризи [30].

Державна підтримка банкрутів проводилася в 90-ті р. державами Східної Європи (Польща, Угорщина, Румунія, Словаччина) при переході на нову структуру економіки і наприкінці 80-х — початку 90-х у Скандинавії (Швеція, Фінляндія), де економіка має яскраво виражену соціальну спрямованість. Причому набір засобів був щонайширшим — від фінансових дотацій до санації підприємств державою [30].

Вырезано

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте

До учасників процедури санації дослідники відносять власника майна, кредиторів, сторонніх осіб або зовнішніх суб’єктів. Хід проведення санації в значній мірі залежить також від керуючого санацією, на її ефективність можуть вплинути трудовий колектив, партнери підприємства, органи державної влади (в тому числі через законодавчі та нормативні акти). Необхідною умовою успішного проведення санації є зацікавленість та сприяння її проведенню всіма учасниками процедури, що зумовлює доцільність акцентування уваги у визначенні санації на участі всіх зацікавлених сторін.

Проведене дослідження приводить автора до висновку, що санація – це система послідовних, взаємопов’язаних заходів з оздоровлення підприємства-боржника, що здійснюються для відновлення його платоспроможності, досягнення прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді за участю всіх зацікавлених сторін.

В сучасній економічній літературі зустрічається ряд понять, пов’язаних з терміном “санація”: види, форми санації, санаційні заходи, їх типи і характер. Для глибшого розуміння сутності поняття санації проведено дослідження основних класифікаційних ознак санації та санаційних заходів, які пропонують вітчизняні дослідники.

З визначення поняття санації, даного Терещенком О.О., випливають основні типи санаційних заходів [10; 129]:

  1. Санаційні заходи організаційно-правового характеру направ­лені на удосконалення організаційної структури підприємства, органі­заційно-правових форм бізнесу, поліпшення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих відносин між членами трудо­вого колективу. Санаційні заходи цього виду можна розділити на два класи:

    • санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства;

    • санація із зміною організаційно-правової форми і юридичного статусу санаційного підприємства (реорганізація).

  1. Виробничо-технічні санаційні заходи пов'я­зані, передусім, з модернізацією і оновленням вироб­ничих фондів, із зменшенням простоїв і збільшенням ритмічності виробництва, поліпшенням якості продукції і зниженням її собівартості, розширенням асортименту продукції, що випускається, і мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

  2. Фінансово-економічні заходи щодо санації відображають фінансові відносини, які виникають в процесі мобілізації і використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприє­мства. Дані заходи направлені на покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, оновлення або збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінан­сових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів вироб­ничо-технічного характеру.

  3. Соціальні санаційні заходи пов'язані із заходами по забезпеченню соціальної захищеності працівників підприємств-боржників, тобто наданню соціальних гарантій праців­никам, яких було вирішено звільнити в зв'язку з модифікацією або рекон­струкцією підприємства. До таких заходів відносяться: створення і фінансу­вання системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернатив­них робочих місць, додаткові виплати по безробіттю, надання звільненим працівникам позик, виплат по заробітній платі, вихідної допомоги.

У працях [10; 26] виділяють форми санації підприємства, яка направлена на реорганізацію боргу та реорганізацію самого підприємства.

Санація підприємства, яка направлена на реорганізацію боргу (без зміни статусу юридичної особи підприємства, що санується), передба­чає наступні варіанти:

  • погашення боргу підприємства за рахунок коштів бюджету. У такій формі сануються тільки державні підприємства. Вона пов'язана з наступними основними умовами: забезпеченням подальшого розвитку пріоритет­них галузей економіки; галузевою або міжгалузевою переорієнтацією діяльності підприємства; здійсненням антимонопольних заходів; з іншими цілями з ініціативи органів, уповноважених управляти державним майном;

  • погашення боргу підприємства за рахунок цільового банківського кредиту. Для здійснення контролю і допомоги підприємству, комерційний банк в переліку умов санації може забажати введення до складу його керівниц­тва свого представника (або уповноваженої особи) без набуття банком майнових прав;

  • відстрочка, розстрочка боргу. Дані напрями зменшення кредиторської заборгованості підприємства передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” при укладанні мирової угоди боржника з кредиторами. Як один з варіантів розстрочки боргу з боку комерційного банку може виступати переоформлення короткострокових кредитів підприємства в довгострокові;

  • зменшення або списання боргу може здійснюватися кредиторами, які зацікавлені в збереженні довгострокових фінансово-господарських відносин з підприємством-боржником. Наприклад, податкова адміністрація може погодитись списати частину боргу підприємству заради збереження потенційного платника податків;

  • конверсія боргу у власність передбачає викуп часток (паїв, акцій) у власників з метою їх наступного обміну на боргові вимоги;

  • переклад боргу на іншу юридичну особу, яка виявила бажання взяти участь у санації підприємства-боржника. У разі згоди кредитора на переклад боргу іншій особі новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на договірних відносинах між кредитором і першим боржником;

  • випуск облігацій (та інших боргових цінних паперів) під гарантію санатора. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком або державою.

Санація підприємства, яка направлена на його реорганізацію (із зміною, як правило, статусу юридичної особи підприємства, що санується), носить наступні основні форми:

  • поділ. Така форма санації може бути використана для підприємств, що здійснюють багатогалузеву господарську діяльність. Виділені в процесі розділення підприємства отримують статус нової юридич­ної особи, а майнові права і обов'язки переходять до кожного з них на основі розділового балансу. При цьому можуть бути створені нові самостійні підприємства (горизонтальний поділ) або підприємства, що доповнюють одне одного за видами діяльності (вертикальний поділ);

  • виділення. Ця форма санації може бути використана для диверсифікованого підприємства шляхом виділення зі складу підприємства структурних підрозділів зі збереженням цілісності основного виробництва;

  • злиття. Така форма санації здійснюється шляхом об'єднання підприємства-боржника з іншим фінансово стійким підприємством з утворенням нової юридичної особи;

  • приєднання господарюючим суб'єктом іншого зі збереженням першого як юридичної особи;

  • перетворення може відбуватися шляхом зміни форми власності або організаційно-правової форми господарювання. Прикладами перетворень підприємств є приватизація (у цій формі сануються державні підприємства), перетворення у відкрите акціонерне товариство (з метою розширити фінансові можли­вості підприємства), передача в оренду, яка характерна для санування державних підприємств, коли вони пе­редаються в оренду членам трудового колективу. Умо­вою здійснення останньої форми санації є прийняття на себе колективом орендарів боргів підприємства, що санується.

У вітчизняній практиці часто санацію ототожнюють з реструктуризацією. Під останньою розуміють комплекс реорганізаційних заходів, які націлені на створення передумов виходу підприємства зі стану кризи і забезпечення подальшого його розвитку [26]. Згідно з Методичними вказівками щодо проведення реструктуризації державних підприємств, затвердженими Наказом Мінекономіки №9 від 23.01.1998 р., реструктуризація підприємства – це здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва [102]. Таким чином, по суті мета проведення санації та реструктуризації подібна та полягає у забезпеченні фінансового оздоровлення підприємства та ефективності його подальшої діяльності.

Зазвичай вважається, що процесами реструктуризації, як правило, займаються слабі, неплатоспроможні підприємства, які стоять на межі банкрутства. Однак зарубіжний досвід свідчить, що для підвищення своєї прибутковості в майбутньому компанії часто проводять «попереджувальну» реструктуризацію з метою зміцнення свого фінансового положення в майбутньому. Тому доцільно розглядати реструктуризацію в більш широкому розумінні як процес підготовки і реалізації програм комплексних змін на підприємстві з метою підвищення його ринкової вартості [10]. В залежності від напрямків змін, виділяють [3]:

  • фінансову реструктуризацію;

  • реструктуризацію виробництва та маркетингу;

  • реструктуризацію менеджменту;

  • реструктуризацію власності (реорганізацію).

На нашу думку, поняття санації є ширшим за реструктуризацію, оскільки проведення останньої лише створює передумови для ефективного проведення санації. Прийнято вважати, що санаційні процедури застосовуються при провадженні у справі про банкрутство. Хоча зарубіжний досвід підтверджує поширення застосування саме досудової санації боржників.

У Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” реструктуризація розглядається як один із санаційних заходів разом із перепрофілюванням виробництва, закриттям нерентабельних виробництв, відстрочкою (розстрочкою) платежів або списанням частини боргів, ліквідацією дебіторської заборгованості, продажем частини майна боржника, переведенням боргу (або його частини) на інвестора, звільненням працівників та одержанням кредиту на виплату їм вихідної допомоги тощо.

М. Головін [34] розглядає модель досудової санації неплатоспроможного підприємства, яка базується на операційній, фінансовій реструктуризації та рест­руктуризації підприємства. Операційна реструктуризація - це прове­дення заходів щодо внесення змін до виробничих чи організаційних процесів на підприємстві з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності. Здій­снення таких заходів дає можли­вість проведення фінансової рес­труктуризації, яка є похід­ною від операційної і передбачає від­строчення або розстрочення кре­диторської заборгованості підпри­ємства, яка виникла в результаті історичних подій і одне лише об­слуговування якої стоїть на заваді або гальмує оздоровлення під­приємства.

У випадку, коли проведення операційної і фінансової реструк­туризації є малоефективними за­ходами, треба проводити реструк­туризацію підприємства, сутність якої викладена у вищезгаданому Законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” [100].

До різновидів реструктуризації дослідник Андрущак Є.М. відносить порівняно нове поняття у сучасному бізнес-лексиконі – реінжиніринг, який означає фундаментальне переосмислення і радикальне перепланування бізнес-процесів компаній, що має на меті суттєве поліпшення показників їх діяльності, різке скорочення затрат, зростання якості сервісу і швидкості обслуговування клієнтів [3]. Реінжиніринг асоціюється зі "створенням компанії заново", тобто повною перебудовою внутрішніх процесів і технологій, здійснення операцій фірми з метою підвищення загальної ефективності бізнес-процесу, створення організації, яка швидко реагує на зміни ринкового середовища. З огляду на це, автор визначає реінжиніринг як найбільш глобальні перетворення в рамках реструктуризації.

Розглянуті форми та варіанти санації, в основі яких є поєднання тих чи інших можливих типів санаційних заходів, відображають її економічну сутність. На рис. 1.1 представлена класифікація процедур санації з правової точки зору, які пропонують В. Радзивілюк [107] та І.О. Хар [141].

За критерієм специфіки правового положення або специфіки діяльності боржника процедури санації підрозділяються на загальні і спеціальні (із врахуванням специфіки окремих категорій боржників: містоутворюючих підприємств, особливо небезпечних підприємств, сільськогосподарських підприємств, страховиків і інших, котрі названі в розділі VI закону [100]).

За критерієм порядку входження в судові процедури санації останні можуть бути розділені на добровільні і примусові процедури. Цей розподіл пов'язаний з визначенням виду сторони, що ініціює провадження у справі про банкрутство. Кредитори, відповідно до норм національного і закордонного законодавства про банкрутство, наділені правом ініціювати недобровільні стосовно боржника процедури банкрутства, у тому числі і процедуру санації. У частинах 1 і 6 статті 7, статті 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” 1999 року та в законодавстві про неспроможність (банкрутстві) закордонних країн передбачене право боржника ініціювати також добровільні процедури банкрутства.

Р
ис. 1.1. Класифікація процедур санації з правової точки зору

Джерело: узагальнено автором на основі [107, 141]

За критерієм формалізації порядку здійснення процедур санації їх можна класифікувати на судові і досудові. Досудова санація спрямована на запобігання порушення провадження у справі про банкрутство і здійснюється, як правило, на підставі спеціального законодавства, а в закордонних країнах регулюється нормами цивільного або торговельного права. Судова процедура санації й аналогічні їй процедури здійснюються в ході провадження у справі про банкрутство відповідно до законодавства про неспроможність (банкрутство).

Класифікація процедур санації за критерієм заходів, що застосовуються для відновлення платоспроможності боржника, на правові, організаційні та виробничо-технічні не враховує економічного характеру санаційних заходів. До того ж аналогічні та більш змістовні класифікації були розглянуті вище. Тому недоцільно зосереджувати увагу на даній класифікації.

За критерієм тривалості термінів здійснення судові процедури санації можна розділити на:

а) процедури, що здійснюються в рамках загального терміну, який складає 12 місяців та може бути продовжений ще до шести місяців (стаття 17 закону [100]);

б) процедури, що здійснюються в рамках спеціальних термінів (наприклад, строк процедури санації містоутворюючого підприємства, особливо небезпечного підприємства може бути продовжений до десяти років, термін санації сільськогосподарського підприємства не може перевищувати п’ятнадцяти місяців та може бути продовжений на один рік (статті 42-44 закону [100])).

На жаль, українське законодавство не містить норм про проведення прискореної судової процедури санації. Така можливість була вперше передбачена французьким законодавством. У Російській Федерації, відповідно до Розпорядження Федеральної служби Росії в справах про неспроможність і фінансове оздоровлення, з 1998 р. були введені прискорені процедури банкрутства, у тому числі й аналог судової проце­дури санації — процедура зовнішнього керування [89]. Автор поділяє позицію В. Радзивілюк щодо доцільності введення в Україні прискореної судової процедури санації малих і середніх підприємств з метою підвищення ефективності застосування судових процедур банкрутства і процедур санації зокрема.

Вырезано

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте

З економічної точки зору, механізм − це послідовність станів, процесів, які визначають собою певну дію, явище [49, с. 446]. Саме в такому аспекті в Еконо­мічній енциклопедії трактують сутність механізму банкрутства підприємства як послідовність процесів і стадій, відповідних процедур та інструментів від етапу боргової неспроможності підприємства до його ліквідації або санації та реструк­туризації [46, с. 356]. Відповідно механізм санації підприємства має визначати порядок реалізації санаційних процедур, заходів та інструментів.

Таблиця 1.1

Система санаційних заходів

Тип заходу

Характеристика заходу

Теоретичне обґрунтування сутності й змісту механізму санації знайшло своє відображення у працях вітчизняних науковців. Так, дослідження К. Багацької [9], що проводились на прикладі підприємств харчової і переробної промисловості, присвячені розробці фінансового механізму санації з урахуванням еколого-економічних факторів відтворення ресурсного потенціалу. В основу структури фінансового механізму науковцем покладено сукупність підсистем забезпечення, функціональних підсистем та фінансових важелів, які враховують екологічний імператив. Н. Шишкова [148] акцентує увагу на формуванні дієвого організаційно-економічного механізму управління санаційними процедурами як ієрархії методів, способів і прийомів формування і регулювання відносин підприємства з внутрішнім і оточуючим середовищем у процесі санації.

Організацію проведення процесу відновлення платоспроможності підпри­ємства відображає класична модель санації, яка є теоретичним підґрунтям досліджень вітчизняних науковців [9; 44; 77; 129; 136]. Основні етапи та заходи санації (переважно організаційно-економічного напряму) регламентовані в Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Разом з тим практика проходження цукровими заводами Вінницької області через процедуру банкрутства свідчить про існування ряду перепон застосуванню санації, які носять здебільшого організаційний і економічний характер. Це зумовлює необхідність дослідження організаційно-економічного механізму санації підприємств та його вдосконалення з урахуванням специфіки підприємств цукрової промисловості.

Під організаційно-економічним механізмом санації підприємств автор розуміє систему взаємопов’язаних організа­ційно-економічних елементів (санаційних заходів та інструментів), норма­тивно-правового, методичного, інформаційного і кадрового забезпечення, спрямова­ну на активізацію запровадження та успішну реалізацію санації підпри­ємств. Організаційний характер даного механізму підтверджується необхідністю формування і регулювання відносин між підприємством та іншими учасниками процесу санації. Реалізація санаційних процедур сприятиме задоволенню економічних інтересів: відновленню платоспроможності, досягненню прибутковості і конкурентоспроможності підприємств у довгостроковому періоді, розвитку економіки галузі, регіону та країни. Отже, організаційно-економічний механізм санації підприємств ґрунтується на дії суб’єктів санації (арбітражного керуючого, кредиторів, власника, керівника боржника і трудового колек­тиву підприємства-боржника, органів державної влади) відповідно до їх цілей та інтересів.

Для забезпечення ефективної реалізації санації підприємств необхідне досягнення збалансованої роботи всіх складових її організаційно-економічного механізму (рис. 1.2):

  • нормативно-правового забезпечення (сукупності нормати­вно-правових актів, які регулюють проведення санації підприємств);

  • інформаційного забезпечення (сукупності інформаційних по­токів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства та його зв’язків із зовнішнім середовищем);

  • методичного забезпечення (сукупності методів планування, організа­ції, контролю, аналізу, оцінки та регулювання в межах процесу санації);

  • кадрового забезпечення (підготовки кваліфікованих спеціалі­стів з пи­тань санації);

  • організаційно-економічних елементів (санаційних заходів та ін­струмен­тів), реалізація яких забезпечує фінансове оздоровлення підприємств.

Нормативно-правове забезпечення організаційно-економічного механі­зму санації підприємств представлене, насамперед, Законом України “Про від­новлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а та­кож іншими підзаконними актами, які регулюють особливості проведення са­нації, у тому числі для підприємств певних форм власності, створення і функціону­вання організаційних структур з питань банкрутства і санації тощо (дод. А).

Інформаційне забезпечення санації охоплює економічну, фінансову, комерційну та іншу інформації, джерелами якої є фінансова звітність підприємств, статисти­чні збірники і довідники, засоби масової інформації, Інтернет, власні та незалежні дослідження ринку. Його основне призначення - якісне інформаційне обслуго­вування учасників процесу санації шляхом надання достовірної, своєчасної та достат­ньої інформації для прийняття ними управлінських рішень.





Скачать документ

Похожие документы:

  1. Економічні науки. інновації в економіці І трансферти Управлінських технологій

    Документ
    Дослідження стану трудової еміграції з України та трудової імміграції в Україну, визначення шляхів удосконалення державної міграційної політики ставить перед економічною наукою низку складних проблем, які потребують наукового осмислення
  2. №1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту 9

    Документ
    У посібнику викладено теоретичні основи менеджменту. Для закріплення знань пропонуються тести, а для самоконтролю студентам дається ключ до відповіді на них.
  3. Конспект лекцій з дисципліни «Економіка та управління знаннями» для студентів спеціальності 000014 «Управління інноваційною діяльністю» усіх форми навчання

    Конспект
    Конспект лекцій з дисципліни «Економіка та управління знаннями» для студентів спеціальності 8. 14 «Управління інноваційною діяльністю» усіх форми навчання / Укладач Ю.
  4. Методичні рекомендації розглянуто І ухвалено на засіданні кафедри,,Фінанси І кредит

    Методичні рекомендації
    Ковальська Л.В., Коротєєва А.В., Чернявська Т.А. Методичні рекомендації про підготовку і захист дипломної роботи на здобуття кваліфікації магістр” для студентів спеціальності 8.
  5. Актуальні проблеми сучасної економічної науки

    Документ
    Собко О.М., директор Українсько-польської програми фінансів і страхування ТНЕУ, к.е.н., доц. кафедри фінансів суб’єктів господарювання і страхування ТНЕУ;

Другие похожие документы..