Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
08:30 – выезд из Львова, а в 14:00 из Чопа – переезд на Родину известного вина – «Короля вин – вина королей! – город Токай. Для всех – дегустация ток...полностью>>
'Программа'
Элективный курс «Уравнения и неравенства с модулем» рассчитан на 17 часов для учащихся 10 класса. Курс рассматривается в Ι полугодии. Программа содер...полностью>>
'Литература'
Форма и содержания литературного произведения: тема, идея, проблематика, сюжет, композиция, стадии развития действия: экспозиция, завязка, кульминация...полностью>>
'Методические указания'
Методические указания содержат рекомендации по выполнению всех разделов пояснительной записки и графической части курсовой работы по курсу «Силовые у...полностью>>

Харківським Фондом Місцевої Демократії, є аналіз організації роботи органів місцевого самоврядування, які займаються питаннями оренди І приватизації комунального майна. Аналізуючи закон

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ПРОЯВИ КОРУПЦІЇ ПРИ ОРЕНДІ

І ПРИВАТИЗАЦІЇ КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА

Комплексне дослідження проявів корупції при оренді і під час приватизації комунального майна проводилось в м. Харкові у 2000 р. в рамках проекту «Проблеми економічного зростання: питання доброчесності». Дослідження проводилось фокус-групою, до складу якої увійшли представники Харківського міського науково-консультативного правового центру, науковці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, директора приватних фірм, адвокат.

Узагальнюючи отримані в 2000 р. результати, слід звернути увагу на таке.

1. 76% підприємців ствердно відповіли на питання, яке стосувалося існування фактів корупції в сфері приватизації та оренди комунального майна.

2. Підприємцям було запропоновано вказати, з якими з наведених видів корупційних діянь (дані види діянь взяті з Концепції боротьби з корупцією) в процесі оренди та приватизації комунального майна вони зустрічались. З приводу цього питання було отримано такі відповіді (як правило підприємці вказували на декілька видів): хабарництво - 62%; зловживання владою та інші посадові злочини, що відбуваються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів чи інтересів інших осіб - 59%; здійснення безпосередньо або через посередників чи підставних осіб підприємницької діяльності з використанням влади чи посадових повноважень, а також зв'язаних з ними можливостей – 45%; сприяння з використанням посадового положення фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької чи інший діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних чи інших благ, пільг чи інших переваг – 45%; незаконне одержання матеріальних чи інших благ, чи пільг інших переваг - 38%; протегування по корисливих чи інших особистих інтересах у призначенні на посада особи, що по ділових і професійних якостях не має переваг перед іншими кандидатами - 34%; розкрадання державної, колективного або приватного майна з використанням посадового положення - 34%; одержання кредитів, позичок, допомоги, придбання цінних паперів, нерухомості чи іншого майна з використанням пільг чи переваг, не передбачених законодавством, чи на які особа не має права - 31%; використання інформації, отриманої під час виконання посадових обов'язків, у корисливому чи іншому особистому інтересах, необґрунтоване відмовлення в наданні інформації чи несвоєчасне її надання, чи надання недостовірної чи неповної службової інформації - 31%; надання необґрунтованих переваг фізичним чи юридичної особам шляхом підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи управлінських рішень - 21%; неправомірне втручання з використанням посадового положення в діяльність державних органів чи посадових осіб з метою перешкоджання виконання ними своїх повноважень чи примушення їх до прийняття неправомірного рішення - 17%.

3. В якості корупціонерів органів місцевого самоврядування респонденти назвали: фахівці – 31%; керівники управлінь та їх заступники – 45%; керівники відділів та їх заступники – 62% .

Наведені дані дозволяють зробити висновок про те, що процеси оренди і приватизації комунального майна є досить корумпованими і корупція в них не зводиться до традиційного хабарництва. Однак переважна частина корупційних діянь, вчинених у даній сфері, залишається в числі латентних. Це пояснюється тим, що у більшості випадків здійснення корупційних діянь немає фізично потерпілих, немає зацікавлених і у повідомленні про факти корупції, як і в їхньому розкритті. Корупція, як правило, взаємовигідна умова, а тому у її розкритті не зацікавлена жодна із сторін, оскільки її учасники відповідно до закону залучаються до різних видів відповідальності, в тому числі до кримінальної. Тому усунути суб'єктивні фактори існування корупції в сфері оренди і приватизації на сьогодні надзвичайно складно. Чиновників вдаються до корупції, коли розмір корупційного доходу значно більший, ніж розмір покарання. Ця спокуса примножується малою ймовірністю бути спійманим і покараним. Крім традиційної корисливої мотивації на існування корупції впливає низьке матеріальне становище державних службовців. Навіть якщо працівники Управління і не вимагають хабаря, то нерідко їх підштовхують до цьому самі підприємці аби скоротити час на одержання майна в оренду або його приватизацію, обійти конкурентів тощо.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕДУРИ НАДАННЯ
ПОСЛУГ В СФЕРІ ОРЕНДИ ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА

Становлення громадянського суспільства в Україні, розбудова демократичної і правової держави неможливо без роздержавлення усіх сфер суспільного життя і передусім економічної сфери. Формування і розвиток ринкової економіки, яка створює максимально сприятливі умови для свободи, розвитку творчих можливостей особистості, реалізації її економічних і соціальних прав і свобод, є важливою запорукою в цьому процесі. Тому закономірно, що держава в особі Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України приділяють увагу процесу становлення в Україні ринкової економіки, приймаючи нормативно-правові акти, спрямовані на підтримку підприємництва. Про це свідчить той значний масив нормативно-правових актів, які прийнято за роки незалежності України, зокрема, Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва”, Указ Президента України “Про державну підтримку малого підприємництва” та ін.

Цими ж проблемами опікуються і міжнародні інституції, які підтримують демократичні перетворення в Україні. Так, в “Спільній стратегії Європейського Союзу щодо України” зазначається, що ЄС надає великого значення розвиткові громадянського суспільства та конкурентного, сприятливого для інвесторів, підприємницького середовища в Україні. Побудова реально функціонуючої ринкової економіки в Україні, на думку керівників країн-членів ЄС, потребує створення та забезпечення чітко визначених майнових прав, подальшу приватизацію, заохочення розвитку малих та середніх підприємств.

Однак, попри зусилля української влади не всі питання виявляються на сьогодні вирішеними. Однією з проблем залишається існування в Україні тіньової економіки. Існування тіньової економіки призводить до таких негативних наслідків, як, зокрема:

- зменшення податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів;

- скорочення обсягів інвестицій в економіку держави та відпливу капіталу за кордон;

- дискримінація суб'єктів підприємницької діяльності, недобросовісна конкуренція або неправомірне її обмеження;

- нерегламентовані зайнятість та доходи населення;

- правовий нігілізм та недовіра до органів державної влади;

- криміналізація суспільства в цілому.

До основних причин поширення тіньової економічної діяльності в Україні слід віднести:

- нестабільність податкового законодавства, високий податковий тиск і нерівномірність податкового навантаження на суб'єкти господарювання, низький рівень податкової дисципліни;

- надмірне регулювання підприємницької діяльності;

- корупція в державних органах та органах місцевого самоврядування;

- правова незахищеність суб'єктів господарювання від зловживань з боку посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування;

  • недостатньо прозора процедура приватизації державного і комунального майна тощо.

З метою подолання цих негативних явищ в 2002 р. було видано Указ Президента України “Про Заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки”. Цей документ містив цілий ряд позитивних і прогресивних моментів, наприклад: розробку проекту закону про управлінські послуги, в якому, зокрема, визначити повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в цій сфері; розробку пропозицій щодо передачі нерухомого майна, яке не використовується протягом трьох місяців і утримання якого потребує витрат бюджетних коштів, в оренду, в концесію або щодо його приватизації; створення бази даних про виробничі площі, обладнання та інше майно державних, комунальних підприємств, яке не використовується ними і пропонується до продажу чи передачі в оренду, та забезпечити доступ до цих баз даних суб'єктів малого підприємництва тощо.

Аналіз практики реалізації цього та ряду інших нормативно-правових актів, зокрема, Указу Президента “Про державну підтримку малого підприємництва”, дозволяє стверджувати, що цілий ряд завдань, поставлених цими документами, залишаються на сьогодні не реалізованими. Про це свідчить і практика діяльності органів місцевого самоврядування, діяльність яких подекуди не стільки сприяє суб'єктами малого підприємництва в отриманні приміщень (будівель), обладнання, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, а також інформаційних матеріалів, скільки перешкоджає.

Таке твердження випливає з аналізу проведення оренди і приватизації комунального майна в м. Харкові (схеми 1 і 2). Найбільш істотними недоліками в організації проведення оренди і приватизації комунального майна слід вважати:

  • невиправдано складну і багато етапну процедуру оренди і приватизації;

  • існування зайвих процедур узгодження (наприклад, в порядку передачі в оренду майна зайвим виглядає отримання згоди на оренду від усіх без винятку управлінь міськвиконкому, доцільно обмежитися направленням відповідних запитів до профільних управлінь. В організації приватизації об’єктів комунальної власності зайвих процедур набагато більше. Так, невиправданим виглядає включення в коло суб’єктів, з якими необхідно узгоджувати приватизацію, депутатів міськради і райвиконкому, а також обласного управління архітектури у разі приватизації пам’ятників архітектури. На нашу думку, надання дозволу на приватизацію останніх повинно належати міському управлінню архітектури. Недоцільним виглядає також узгодження рішення про приватизацію перед проведенням сесії міськради з усіма постійними комісіями. Доречно в цьому механізмі також залишити лише профільні постійні комісії);

  • невизначеність на окремих етапах строків здійснення тих чи інших дій органами влади і комунальними підприємствами;

  • нерівномірність надходження замовлень на проведення оцінки в порядку приватизації;

  • затягування протокольною частиною міськвиконкому видачі рішення про оренду майна;

  • існування в Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова і в Програмі приватизації об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова положень, які мають нечітке або неоднозначне тлумачення, що створює сприятливу ситуацію для прояву сваволі чиновниками.

Окремі з названих недоліків можуть бути усунені тільки після розробки принципово нових, більш спрощених схем організації оренди і приватизації комунального майна, що потребує часу і значної за обсягом роботи. Разом з тим у вказаних документах є недоліки, які можна виправити шляхом внесення відповідних змін в чинні документи. Ряд пропозицій, що покликані вдосконалити процедур передачі в оренду майна і приватизації комунального майна, наводяться нижче.

Пропозиції

по вдосконаленню Порядку передачі в оренду майна, що є

комунальною власністю територіальної громади м. Харкова

1. В пункті 4.1. Договору оренди комунального майна сказано, що орендар має право самостійно здійснювати господарську діяльність у межах, визначених статутом створеного ним підприємства. З цього випливає, що орендар, це окрема особа, яка створює підприємство, а підприємство – інша особа, яка створена орендарем. Очевидно в даному пункті маються на увазі трудові колективи, що створюють господарські товариства, які у свою чергу набувають прав орендаря. Але така конструкція, по-перше, є неточною, бо трудовий колектив не є орендарем, по-друге, вона не діє відносно усіх інших орендарів – юридичних осіб, які не створюються трудовими колективами. Якщо підкреслювати межі дій саме юридичних осіб (найбільш типових орендарів), то пропонується така редакція:

Орендар має право:

4.1. Самостійно здійснювати господарську діяльність у межах, визначених його статутом, чинним законодавством України та цим Договором.

Якщо виходити з того, що орендарями можуть виступати не тільки юридичні, але і фізичні особи, то такий пункт можна сформулювати більш широко:

Орендар має право:

4.1. Самостійно здійснювати господарську діяльність у межах, визначених чинним законодавством України та цим Договором.

2. В пункті 2.1. Договору оренди вказано, що вступ Орендаря у володіння та користування не житловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акта прийому-передачі вказаного приміщення. Разом з тим у пункті 5.1 цього Договору вказано, що Орендодавець передає орендоване приміщення протягом 10 днів після підписання Договору. Таким чином підписання договору та передача майна не співпадають у часі, а орендар повинен вступати у володіння та користування майном одночасно з першим та другим. Момент набуття прав має дуже важливе значення, тому він має бути визначений чітко. Пропонується встановити, що вступ Орендаря у володіння та користування настає з моменту передачі приміщення, що підтверджується Актом прийому-передачі.

3. В Договорі оренди нечітко викладено розділ 5, який має загальну назву "Права та обов'язки орендодавця". Однак даний розділ не має внутрішньої градації на права та обов'язки. Тому виникає питання щодо пункту 5.1. Закріплена в ньому передача орендованого приміщення є правом чи обов'язком орендодавця? Стосовно інших пунктів цього розділу (5.2 - 5.4), то можна лише здогадуватися, що мова йде про права орендодавця.

4. Пропонується перенести пункт 5.5, відповідно до якого "Орендодавець не відповідає за зобов'язаннями Орендаря”, до розділу 7 - "Відповідальність сторін". Крім того включити в пункт 7 аналогічний пункт щодо Орендаря - "Орендар не відповідає за зобов'язаннями Орендодавця".

5. В пункті 6.3 Договору оренди вказано, що при приватизації об'єкта оренди Орендар має право на компенсацію невід'ємних поліпшень об'єкта оренди, здійснених за рахунок власних коштів лише при умові відповідної письмової згоди Орендодавця. Таким чином давати чи не давати згоду на компенсацію залежить від орендодавця. Якими критеріями має він при цьому керуватися Договір не пояснює. Так, не зрозуміло, чи може орендодавець без будь-яких пояснень відмовити орендатору в наданні компенсації? Фактично цей пункт дає підстави Орендодавцю проявляти сваволю щодо Орендаря, права якого виявляються незахищеними.

Пропозиції по вдосконаленню

Програми приватизації об'єктів комунальної власності

територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 роки

Програма приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 роки, яка затверджена Харківською міською радою, в цілому відповідає чинному законодавству України. Разом із тим можна висловити декілька зауважень до окремих пунктів Програми.

1. Пункт 6 Програми визначає коло об'єктів приватизації. До групи “У” віднесені два види об'єктів: ВАТ, створені та віднесені до групи В до набрання чинності цією Програмою приватизації, і ВАТ, продаж акцій яких здійснювався до 2002 року. Цей пункт викликає заперечення, оскільки відомо, що ВАТ не може розглядатися як об'єкт приватизації. Відкрите акціонерне товариство є не об'єктом, а суб'єктом права, бо виступає в обороті як самостійна юридична особа. Приватизації може підлягати не акціонерне товариство, а його акції.

З тієї ж причини необхідно внести зміни до пункту 33 Програми. Можна прагнути до забезпечення 100-відсоткової приватизації акцій відповідних ВАТ, а не самих ВАТ, які приватизації не підлягають.

2. В пункті 28 Програми вказано, що приватизація будівель (споруд, приміщень) шляхом викупу орендарем здійснюється, як правило, після закінчення одного року терміну дії договору оренди. Викликає заперечення нечіткість цього пункту. Не зрозуміло, від чого залежить вирішення питання щодо часу приватизації об'єкта – до чи після спливу одного року дії договору оренди. Програма має давати чітку відповідь щодо умов приватизації, тому в ній необхідно вказати за яких умов приватизація можлива і до спливу одного року з дня вчинення договору оренди. Невизначеність цієї позиції породжує сприятливі умови для сваволі і корупції чиновників.

3. Викликає зауваження пункт 53 Програми приватизації. Зрозуміло, що особи, які отримали внаслідок приватизації певне комунальне майно, зобов'язані враховувати інтереси мешканців міста і сприяти розвитку його життєзабезпечення. Разом з тим, із деякими положеннями цього пункту важко погодитися. Так, найбільше зауважень викликає положення, яке передбачає, що після приватизації нові власники відповідно до Програми можуть бути зобов'язані укладати договори з юридичними або фізичними особами, що надають послуги, пов'язані з утриманням і експлуатацією приміщень. По-перше, ніхто не може зобов'язувати суб'єктів права вчиняти які-небудь правочини, в тому числі, договори. Свобода договору визначена як одна із загальних засад цивільного законодавства (п.3 статті 3 Цивільного кодексу України). Відповідно примушення особи до укладення договору є підставою для визнання його недійсним. По-друге, власник володіє, користується та розпоряджується своїм майном на власний розсуд. При цьому він не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (стаття 319 Цивільного кодексу України). Тому власник має підтримувати майно в належному стані, але зобов'язувати його укладати відповідні договори не можна, бо він сам визначає напрямки своїх дій. Тому доречно виключити з тексту Програми вказане положення. З тих же міркувань викликає сумніви положення, відповідно до якого власник майна може бути зобов'язаний вносити інвестиції у формах, передбачених чинним законодавством.

Протидія та попередження корупції в сфері оренди

та приватизації комунального майна

Подоланню проявів корупції в сфері оренди і приватизації комунального майна сприятимуть:

Створення банку даних комунального майна, яке може бути об`єктом оренди чи приватизації. Банк даних повинен бути відкритим і доступним будь-яким фізичним чи юридичним особам.

- спрощення існуючих процедур одержання комунального майна в оренду і приватизації шляхом внесення відповідних змін і доповнень у локальні нормативні акти органів місцевого самоврядування м. Харкова. Наприклад, передбачити в Порядку передачі в оренду майна, що відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, значно менший перелік документів, що подаються заявником. Зокрема, представляється, що немає необхідності в подачі заявником довідки про фінансово-господарську чи діяльність декларації про доходи за останній рік, підтверджених податковою інспекцією. Тим більше, що нормативними документами не закріплений обов'язок податкових інспекцій надавати подібні довідки і їхнє одержання створює визначених труднощів для заявників;

- зменшення кількості випадків узгоджень під час одержання комунального майна в оренду з головними управліннями виконавчого комітету Харківської міської ради і виконавчих комітетів районних у м. Харкові рад, на території яких розташований об'єкт оренди. Немає необхідності погоджувати оренду комунального майна, коли орендуються нежилі приміщення для розміщення складів, підсобних приміщення, офісів. При цьому можливо встановлення як критерію розміру орендованої площі. Оренда нежилих приміщень площею до 100 м2 не повинна узгоджуватися. Невиправданим виглядає включення в коло суб’єктів, з якими необхідно узгоджувати приватизацію об’єкту, депутатів міської ради, а також управління культури і управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації у разі приватизації пам’ятників архітектури. Надання дозволу на приватизацію останніх повинно належати Головному управлінню містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради. Недоцільним виглядає узгодження рішення про приватизацію з усіма без виключення постійними комісіями міської ради. Доречно в цьому механізмі залишити лише профільні постійні комісії;

- дотримання працівниками Управління комунального майна і приватизації й іншими посадовими особами органів місцевого самоврядування нормативних термінів, які передбачені процедурами надання комунального майна в оренду і приватизації. Зацікавлена особа повинна мати гарантовану можливість оскаржити дії осіб, що порушують терміни, і його скарга повинна бути розглянута в найкоротший час виконавчим комітетом Харківської міської ради або міським головою;

- усунення існуючих в Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова і в Програмі приватизації об’єктів комунальної власності положень, які мають нечітке або неоднозначне тлумачення, що створює сприятливу ситуацію для прояву сваволі чиновникам.

.

Разом з тим слід наголосити, що профілактика корупції як у сфері оренди і приватизації комунального майна, так і взагалі в органах місцевого самоврядування, повинна бути органічно пов'язана з загальнодержавними заходами боротьби з корупцією. Тільки комплексний підхід до боротьби з корупцією дасть реальну можливість знизити її рівень.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора

    Курс лекцій
    В. М. Баришніков, канд. техн. наук, доц. (2.4, 2.5); О.М. Букраба, канд. соц. наук (3.3); Голишкіна Л.І. (3.4); О.Д.Гудзинський, д-р. екон. наук, проф.
  2. А. М. Куліш Організаційно-правові засади функціонування правоохоронної системи України

    Документ
    3 Організаційно-правове забезпечення боротьби зі злочинністю та корупцією Розділ 3 Особливості правового статусу органів правоохоронної системи України 3.
  3. Передмова (11)

    Документ
    «\/іа езt \/ітa» - вважали римляни, закарбувавши цим висловом одвічне прагнення людини до пізнання світу. Рух є основою пізнання довкілля, людей, розширення власного Всесвіту, основою самовдосконалення і саморозвитку.
  4. В. О. Серьогін державне будівництво (1)

    Документ
    Рецензенти: доктор юридичних наук, професор О.Ф. Фрицький, член-кореспондент Академії правовоих наук України, доктор юридичних наук, професор Н.Р. Нижник
  5. В. О. Серьогін державне будівництво (2)

    Документ
    Рецензенти: доктор юридичних наук, професор О.Ф. Фрицький, член-кореспондент Академії правовоих наук України, доктор юридичних наук, професор Н.Р. Нижник

Другие похожие документы..