Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Приобщение к НИР начинается с мотивации. Именно на этой стадии каждый участник будущей работы должен увидеть вполне конкретные выгоды. Обычно учащиес...полностью>>
'Реферат'
Актуальность указанной темы обусловливается тем, что на определённых этапах производственного процесса почти все предприятия испытывают недостаток сре...полностью>>
'Документ'
АДМИНИСТРАТИВНАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬВ СИСТЕМЕ СРЕДСТВ ПРИНУЖДЕНИЯВ СФЕРЕ ОБЕСПЕЧЕНИЯ СОБЛЮДЕНИЯ ПРАВИЛПРИВЛЕЧЕНИЯ К ТРУДОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИВ РОССИЙСКОЙ ФЕД...полностью>>

Комплексна програма перспективи аґропромислового комплексу та розвитку сільських територій

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ПРОЕКТ

Міністерство аґрарної політики України

Івано-Франківська обласна державна адміністрація

Івано-Франківська обласна рада

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника

Інститут аґрарної економіки Української академії аґрарних наук

КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА

перспективи аґропромислового комплексу

та розвитку сільських територій

Івано-Франківської області

у 2005-2010 роках та на період до 2015 року

Івано-Франківськ - 2005

ЗМІСТ

Стор.

1. Загальна характеристика

1.1 Сучасний стан та проблеми

3

1.2 Основні завдання

5

1.3 Методи регулювання діяльності і розвитку аґрарного сектору

5

2. Сільські території в системі новітнього етапу розвитку аґрарного сектору

2.1 Вихідні положення формування новітньої аґрарної політики

6

2.2 Сільські території: концептуальні основи сутності та організації

7

2.3 Сільські території з погляду відродження і сталого розвитку аґрарної сфери економіки

9

3. Соціально-економічна спрямованість

14

4. Забезпечувальні чинники

4.1 Головна мета формування програми

16

4.2 Основні цілі, завдання та етапи реалізації програми

16

4.3 Стратегічні орієнтири, інвестиційна та інноваційні моделі розвитку, створення структурної ефективності

19

4.4 Створення умов економічного зростання на пореформеному етапі розвитку

21

5. Раціональне використання і охорона земель

29

6. Концепції стабілізації та розвитку основних галузей:

6.1 галузі рослинництва

32

6.2 галузі тваринництва

36

6.3 технічної політики

44

6.4 галузі харчової і переробної промисловості

49

6.5 баланси основних продовольчих ресурсів

55

6.6 інфраструктура агарного ринку

57

6.7 сільський “зелений” туризм

60

7. Забезпечення рівня соціальної спрямованості комплексної програми

63

8. Очікувані результати виконання комплексної програми

67

Додаток. Заходи з реалізації

69

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

    1. Сучасний стан та проблеми

За роки незалежності на селі здійснено глибокі структурні реформи, докорінно перебудовано земельні й майнові відносини, створено організаційно-правові структури ринкового спрямування на основі приватної власності на землю та майно, індивідуальної, сімейної та колективної форм організації праці. Внаслідок паювання земель 202,7 тис. селян стали власниками сертифікатів на земельну частку (пай), середній розмір якої становить 1,1 га. З них 56  % вже оформили державні акти замість сертифікатів. Майнові свідоцтва на суму 242,8 млн. грн. отримали 165 тис. селян. Аґропромисловий комплекс (АПК) стає осередком підвищеної економічної активності, зростає його інвестиційна привабливість.

Водночас у розвитку аґропромислового комплексу залишається низка дуже складних проблем, які не лише перейшли у спадок від старої адміністративної системи, а й стали результатом окремих помилок у його реформуванні, недостатній послідовності у їх здійсненні.

До зазначених проблем належать такі:

  1. Деформації структури виробництва. У 2004 р. 90,7 % валової продукції сільського господарства вироблялося в господарствах населення. Проте ці господарства знаходяться на найнижчому щаблі суспільної організації виробництва: через малі розміри вони є консервативними до науково-технічного прогресу і сучасної організації аґробізнесу, не здатними формувати мінімально необхідні товарні партії стандартизованої продукції, яких потребує внутрішній і особливо зовнішній ринки.

  2. Низька ефективність сільськогосподарських підприємств. У 2003 р. збиток від діяльності сільгосппідприємств склав 4,0 млн. грн., а частка збиткових підприємств – 54,8 %.. Протягом останніх десяти років хронічно збитковим залишається тваринництво.

  3. Деформації цінових пропорцій – співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси, які споживаються в аґрарному секторі.

  4. Нераціональне використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення, особливо меліорованих, зниження родючості земель внаслідок недостатніх природоохоронних та аґротехнічних заходів у землекористуванні.

  5. Критична зношеність основних виробничих фондів. Рівень зношеності тракторів становить 80 %,, комбайнів – 95 %. Значна частина техніки застаріла не лише фізично, а й морально.

  6. Недосконалість механізмів інвестиційного забезпечення. Інвестиційні ресурси аґрарного сектору формуються головним чином за рахунок власних коштів підприємств, переважну частину яких складають амортизаційні відрахування. Залишається вкрай вузьким сегмент довгострокового кредитування АПК.

7. Відсутність реформування у соціальній сфері села. Зважаючи на низьку забезпеченість сільських поселень дільничними лікарнями, дитячими закладами, загальноосвітніми школами, на тлі депопуляційних процесів, міграційного відпливу сільської молоді кількість зайнятих у сільському господарстві за останні десять років значно зменшилася. Вкрай низькою залишається мотивація до праці сільськогосподарських товаровиробників. Середньомісячна заробітна плата в листопаді 2004 р. у сільському господарстві становила 294 грн., в харчовій промисловості – 358 грн., або відповідно 58,5 та 71,3 % до середньообласного показника. Проте частка заробітної плати у структурі сукупних дохідних ресурсів сільських сімей в середньому по області становить лише 23 %.

На державному рівні розпочалося вирішення питання щодо фінансового оздоровлення економіки аґроформувань. Затверджується ефективний механізм кредитування, передбачена фінансова підтримка селекційно-племінної роботи і насінництва, виробництва продукції рослинництва та тваринництва, заходів по боротьбі з шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин, робіт з докорінного поліпшення земель аґропромислових підприємств, а також які знаходяться в особливо складних кліматичних умовах. Перехід сільського господарства на ринкові засади супроводжується початком розвитку ринкової інфраструктури, що забезпечить прозорість аґрарного ринку, скорочення обсягів бартерних операцій, моніторинг цін. Робочою групою при Кабінеті Міністрів розроблено загальнодержавну програму підтримки та розвитку українського села “Добробут через аґрарний розвиток” на 2005-2010 роки.

Враховуючи важливе значення сільського господарства для економіки області, його вплив на соціально-економічну ситуацію в регіоні, Івано-Франківська обласна державна адміністрація спільно з вченими наукових установ, фахівцями обласних управлінь і організацій із залученням спеціалістів районів та господарств розробили Комплексну програму розвитку аґропромислового комплексу та сільських територій Івано-Франківської області у 2005-2010 роках і на період до 2015 року.

Нею передбачається система заходів щодо докорінного підвищення родючості ґрунтів, зростання урожайності сільськогосподарських культур, стабілізації та розвитку всіх галузей тваринництва, оновлення матеріально-технічної бази реформованих господарств усіх форм власності. У результаті здійснення комплексної програми передбачається довести до 2015 року виробництво зерна до 500-520 тис. тонн, цукрового буряку – 400-450 тис. тонн, ріпаку – 15-20 тис. тонн, льону-довгунця – 2,5-3,0 тис. тонн, кормів – 45-50 центнерів кормових одиниць з 1 га кормових угідь, молока – до 835 тис. тонн, м’яса – до 130 тис. тонн.

В області буде вдосконалюватися система господарювання на засадах приватної власності на землю і майно, широко використовуватимуться можливості кооперації, інтеграції, оренди, економічних методів управління, що забезпечить фінансову стабільність усіх організаційних форм сільськогосподарського виробництва. Буде сформовано стабільний, повноцінний продовольчий ринок, що відповідатиме споживчому попиту населення регіону.

Втілення в життя цієї комплексної програми дозволить відродити село, перетворити АПК у передовий сектор економіки регіону, підвищити добробут сільського і міського населення, його зайнятість у сфері виробництва, забезпечить зростання добробуту всіх мешканців області, істотне покращання соціально-економічної ситуації в регіоні.

    1. Основні завдання

  • Визначення взаємоузгодженої політики з показниками Державної стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 рр.;

  • створення основи для розроблення програм районів та міст області;

  • забезпечення прозорості прийняття розпоряджень обласної державної адміністрації, рішень обласної ради щодо розвитку сільського господарства регіону і можливостей для громадського контролю;

  • докорінного поліпшення добробуту населення регіону, стабілізації та забезпечення подальшого зростання рівня споживання сільськогосподарської продукції;

  • створення нових робочих місць, поліпшення зайнятості сільського населення та підвищення його доходів;

  • забезпечення дієвості громадських організацій по захисту інтересів сільськогосподарських товаровиробників всіх форм господарювання.

    1. Методи реґулювання діяльності і розвитку аґрарного сектору

Регіональне регулювання у сфері аґропромислового комплексу має забезпечувати:

  • своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення, суспільного виробництва у продуктах харчування та отриманні послуг;

  • захист прав громадян під час їх роботи на підприємствах аґропромислового комплексу та при наданні послуг;

  • захист інтересів власників землі і майна;

  • безпечне функціонування підприємств;

  • додержання необхідних темпів і структурних пропорцій розвитку аґропромислового комплексу області;

  • створення рівних умов для розвитку господарської діяльності усіх суб’єктів аґропромислового комплексу;

  • обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

  • координацію роботи галузей аґропромислового комплексу;

  • охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу;

  • удосконалення діяльності громадських організацій з питань розвитку сільського господарства та захисту інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

2. Сільські території в системі новітнього стану розвитку аґрарного сектору

2.1 Вихідні положення формування новітньої аґрарної політики

2.1.1 Започаткування породженого Майданом політичного оновлення України означає одночасно настання новітнього етапу розвитку сільського господарства. За своєю сутністю, механізмами здійснення і кінцевими результатами він покликаний стати відроджувальним. Мається на увазі не відновлення того, що у тій чи іншій формі колись вже було, а винятково виведення сільського господарства, села і сільського способу життя на істотно, незрівнянно вищі рівні порівняно з тим, що маємо наразі.

2.1.2 Ставши спадкоємцями згубної щодо сільського господарства, села і селянства аґрарної політики недавно держава в особі її найвищих владних структур взяла на себе зобов’язання і відповідальність за те, що новітній етап розвитку сільського господарства матиме у своїй основі новітню аґрарну політику.

2.1.3 Найважливішими відмінностями новітньої державної аґрарної політики від усього того, що видавалось за аґрарну політику ще недавно і результати якої країна та її громадяни відчувають, мають стати наступні. Передусім гармонізація в аґрарній політиці інтересів країни і зайнятих у сільськогосподарському виробництві селян, за якої інтереси селян були б не віртуальними, декларативними, а реальними повинна включати:

  • запуск в дію функціонування всієї необхідної низки політичних, правових, соціальних, економічних, організаційних, управлінських та інших складових, кожна з яких і всі вони разом будуть діяти на найсучасніших властивих їм механізмах.

  • усвідомлення того, що подолати системну аґрарну кризу можна лише шляхом консолідованого багатофакторного активного впливу на все те, що її спричинило і гальмує вихід з неї.

Відповідно до закону Лібіха кінцевий результат залежить від фактора, що знаходиться в мінімумі, тобто недооцінка здавалось би найменш важливого фактора негативно впливає на кінцевий результат. Цей закон сформований до фізіологічних основ формування врожаю сільськогосподарських культур, має право на сприйняття його в аґрарній економіці.

Не ставши на шлях системного забезпечення потреб сільського господарства, ми дуже швидко спричинимо ще більшу поразку в цій галузі, ніж маємо зараз.

2.1.4 Ще один аспект системності новітньої аґрарної політики базується на вченні видатного радянсько-російського економіста-аґрарника О.О. Ніконова про сільськогосподарське виробництво як про надскладну біолого-соціально-економічну суперсистему, або, по-іншому кажучи, про нерозривну єдність у ній біологічної, соціальної і економічної підсистем.

З огляду на те, що в сучасних умовах у цій суперсистемі все помітніше місце посідає (точніше, вже посіла) її екологічна складова, її виправдано розглядати як біолого-соціально-екологічно-економічну. Якщо ж у цьому відношенні йти далі, прийдемо до висновку, що її серцевиною є соціальна складова (людина, соціум), заради інтересів якої вона (суперсистема) формується і діє, а її функціонування знаходиться у повній залежності від соціального чинника, сукупності громадян (певної величини соціуму), які живуть і працюють у ній, формують і розвивають, забезпечують її конкретну соціально-економічну результативність.

Похідним від цього є висновок щодо того, що винятково важливою у новітній аґрарній політиці має стати забезпечення оптимальної співвідносності її соціального, біологічного (у даному випадку її можна розглядати як сукупність усього того, що становить безпосередньо виробничо-господарську діяльність і використання землі, вирощування сільськогосподарських рослин і тварин тощо), екологічного і економічного елементів (складових). Кожний з них у свою чергу є поліформний, що у кінцевому рахунку зумовлює велику складність забезпечення ефективного розвитку аґропродовольчого сектора економіки.

2.1.5 Винятково важливим у розробленні і функціонуванні новітньої аґрарної політики має стати її наповнення і виведення у ній на чільні місця нетрадиційних для нашої науки і практики економічних категорій: управління по результатах, сталий розвиток сільського господарства, людський капітал села, сільські території. Якщо перші з них у тій чи іншій мірі вже досліджено, то цього не можна сказати про категорію сільська територія (сільські категорії, сільські місцевості).

2.2 Сільські території: концептуальні основи сутності та організації

Категорія “сільські території” настільки стрімко входить у нашу діяльність, що за нею не встигають ні наука, ні, тим більше, практика. Хоч в її розумінні, формуванні та особливостях функціонування зроблено ще дуже мало, все ж є підстави вести мову про те, що маємо справи з новою гілкою аґрарно-економічної науки, яка порівняно швидко може привернути увагу все більшої чисельності зацікавлених у її вивченні.

Поки ж що наша країна істотно (на кілька десятиліть) відстає від світової науки і практики. У ній широко відомі дослідження з цієї проблеми Віденського Міжнародного інституту системних досліджень, одного з структурних наукових підрозділів у Чеській республіці та інших країн. Проблема вийшла за межі науки і все більше входить у практику, в тому числі в частині державного управління. Мається на увазі те, що у ряді зарубіжних країн традиційна назва Міністерства сільського господарства доповнюється словами “і сільських територій” чи “розвитку сільських територій”.

У нашій країні переважає фрагментарне вивчення окремих питань цієї проблеми, що не дає підстав вести мову про її системне вивчення.

Вперше системний підхід до вивчення сільських територій започатковано у 2004 році в Національному науковому центрі “Інститут аґрарної економіки УААН”.

2.2.1 Сільська територія не ототожнюються з територіально-просторовим утворенням. Вона розглядається як системне явище (утворення), яке крім певної території як такої охоплює собою (включає в орбіту свого буття), все те, що у тій чи іншій формі функціонує на ній або є її “фізичною” складовою.

2.2.2 Сільська територія включає в себе наступні складові:

  • сільську громаду (общину) як визначальний соціальний осередок функціонування сільської території. Вона об’єднує всіх без винятку громадян, які проживають на даній території, незалежно від того, де вони працюють – на даній території чи поза її межами;

  • село (сільське поселення) як соціально-побутовий, а також у тій чи іншій мірі безпосередньо виробничий осередок, адміністративний і соціально-культурно-побутовий центр, своєрідна “столиця” кожної даної сільської території;

  • органи місцевого самоврядування та інші громадські організації (структури), що розташовані і діють на даній сільській території;

  • соціальну і виробничу інфраструктуру, що діє на даній сільській території і забезпечує потреби її функціонування і розвитку;

  • сільськогосподарські угіддя, на яких здійснюється виробництво продукції рослинницьких, включаючи багаторічні насадження, галузей;

  • тваринницькі та інші виробничі приміщення, незалежно від місця їх розташування – у сільському поселенні чи поза його межами;

  • зрошувальні, осушувальні та інші споруди;

  • природоохоронні (екологозабезпечуючі) та інші лісові насадження, включаючи власне лісові ділянки;

  • заготівельні, переробні та інші підприємства та організації, що є безпосередньо виробничими або обслуговуючими структурними утвореннями, незалежно від того, у чиїй власності вони знаходяться;

  • сільськогосподарські підприємства різних форм власності та інші виробничі, управлінські, господарюючі структури, незалежно від форм власності, на яких вони засновані, організаційно-правових типів, спеціалізації тощо;

Жодна державна, комунальна чи будь-яка інша структура не може діяти на даній сільській території без дозволу сільської громади (общини) і тим більше діяти на них “по-своєму”, з порушенням визначених нормативно-правових положень.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Та розвитку земельного законодавства україни

    Закон
    Здійснення земельної реформи, яка започаткована постановою Верховної Ради України “Про земельну реформу” від 18 грудня 1990 року, пов’язане з проведенням комплексу заходів (економічних, соціальних, правових, екологічних та ін.
  2. Аграрного права (1)

    Документ
    Одним із напрямів аграрної реформи в Україні є зміна суті й ха­рактеру відносин власності на землю та майно, реформування тру­дових відносин у сільськогосподарських підприємствах недержав­ної форми власності, що потребує адекватного
  3. За редакцією Заслуженого діяча науки І техніки України, академіка апрн україни, доктора юридичних наук, професора О. О. Погрібного

    Документ
    У підручнику докладно розглянуті умови та порядок створення та фун­кціонування суб'єктів аграрних правовідносин, питання права власності їх на землю, розкриті умови та порядок набуття і користування земельними ділянками, реалізації
  4. Курс Викладач Безуглий В. В дисципліна Економічна та соціальна географія України модуль 1

    Лекція
    Адміністративно-територіальний устрій – розподіл території країни на систему територіальних одиниць різного рівня, відповідно до яких утворяться місцеві органи державної влади і керування.
  5. Р. М. Панас (Львівський сільськогосподарський інститут) професор, доктор економічних наук

    Документ
    Допущено Міністерством сільського господарства і продовольства України як навчальний посібник для студентів сільськогосподарських вузів економічних спеціальностей

Другие похожие документы..