Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Доклад'
Современной тенденцией развития информационно-справочных систем, содержащих правовую и нормативно-техническую информацию, является появление информац...полностью>>
'Документ'
Термін „економія" („ойкономія", від грец. „ойкос "-дім, господарство, „номос" - правило, закон), виник в епоху античного рабства....полностью>>
'Конкурс'
"Знать много языков - значит иметь много ключей к одному замку"- гласит народная мудрость. Феномен владения иностранными языками изучается ...полностью>>
'Документ'
освоение знаний о методах научного познания природы; современной физической картине мира: свойствах вещества и поля, пространственно-временных законо...полностью>>

Комплексна програма перспективи аґропромислового комплексу та розвитку сільських територій

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Індикатори досягнення

  • щорічне зростання валової продукції сільського господарства в середньому на 3,0 %;

  • щорічне збільшення обсягу виробництва продукції харчової промисловості в середньому на 7-8 %;

  • подолання збитковості тваринництва та підвищення рентабельності галузей рослинництва на 5-10 відсоткових пунктів;

  • значне збільшення у 2009 р. порівняно з 2004 р. обсягів коротко – та довгострокових кредитів, що спрямовуються в аґрарний сектор.

Третій етап – довгостроковий (до 2015 року)

В цей період передбачається за рахунок розширеного інвестування забезпечити подальший розвиток аґропромислового виробництва та збільшення ринків збуту, насамперед зовнішніх.

Третій етап розвитку полягає в наступному:

  • формування технологічних кластерів пріоритетного розвитку аґропромислового комплексу (рослинництво, тваринництво), здатних кардинально змінити економічний і науково-технічний потенціал сільського господарства області;

  • широке запровадження нових технологій, активізація інноваційної діяльності у напрямку науково-технічного оновлення виробництва з підвищенням техніко-економічних показників, зменшення енерго- і ресурсоємності виробництва, істотне підвищення продуктивності праці і соціального забезпечення працюючих;

  • підвищення конкурентоспроможності та розширення ринків збуту за рахунок збільшення експорту продукції та активізації внутрішнього ринку;

  • створення розгалуженої системи малого, середнього бізнесу, формування та ефективне використання ринкової інфраструктури – товарних бірж, торгових будинків, виставкових комплексів, кредитних спілок;

  • перетворення аґропромислового комплексу області в економічну систему, що базується на використанні переважно внутрішніх джерел розвитку, має фінансові резерви, необхідні для динамічної модернізації і структурної перебудови виробництва, високий соціальний і культурний рівень життя населення.

4.3 Стратегічні орієнтири, інвестиційна та інноваційні моделі розвитку, створення структурної ефективності

Основний акцент регіональної аґрарної політики переноситься на створення сприятливих умов для розвитку сільськогосподарських підприємств, їх структуризацію, оновлення матеріальної бази, збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції.

Вступ України до СОТ буде мати суттєвий вплив на ситуацію у аґропромисловому секторі області. Основні завдання реформування визначені Програмою інтеграції України до ЄС, яка передбачає пряме впровадження міжнародних та європейських стандартів.

Враховуючи значний виробничий та людський потенціал пріоритетними залишаються такі галузі як рослинництво, тваринництво, харчова і переробна промисловість.

Пріоритетами аґрарної політики в регіоні є:

  • інноваційний напрямок перетворень за рахунок впровадження сучасних технологій, нових видів продукції та обладнання;

  • широке залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій;

  • задіяння фінансових, енергетичних, матеріальних, науково-технічних та інших ресурсів для вирішення завдань аґропромислового комплексу;

  • розвиток експортного потенціалу;

  • впровадження сертифікованих за європейськими стандартами ресурсозберігаючих виробництв, технологій та продукції;

  • розширення кооперації малих та великих сільськогосподарських підприємств.

Пріоритетні напрямки розвитку сільського господарства

Глобалізація світової економіки та інноваційний характер її розвитку в сучасних умовах визначають необхідність відповідних змін у розвитку економіки України. Таким першочерговим завданням є трансформація моделі економічного зростання (перехід до інноваційного типу розвитку) і зміна характеру розвитку – з мобілізаційного на революційний з урахуванням глобальних змін на міжнародному ринку.

Інноваційний тип економіки передбачає визначення пріоритетів розвитку держави і регіонів, створення необхідних умов їх забезпечення – реформування відносин власності і системи управління в інноваційній сфері, стимулювання розвитку підприємництва, перехід до ринкового механізму регулювання економічних відносин. Не менш важливим завданням є всебічна активізація інноваційної діяльності на рівні окремих сільськогосподарських підприємств.

За міжнародними стандартами інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг.

Негативною особливістю в Україні є недостатній рівень державної підтримки інноваційного розвитку аґрарного сектора, хоча деякі кроки в цьому напрямку було здійснено. Свого часу було утворено Державний інноваційний фонд України, однак значної активізації інноваційної діяльності так і не сталося. Сучасний інвестиційний ринок України характеризується гострою нестачею фінансових ресурсів і відсутністю практичного досвіду ефективного застосовування відомих у світовій практиці методів фінансування інновацій.

В більшості країн світу основними джерелами фінансування інноваційної діяльності є бюджетні кошти і прибуток. В Україні розраховувати на значне бюджетне фінансування інноваційної діяльності не доводиться. Державні кошти використовуються в основному на фінансування фундаментальних наукових досліджень, державних наукових програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки, на дотації науково-дослідним організаціям та вищим навчальним закладам, а також на матеріальну підтримку наукових працівників, включаючи стипендії видатним вченим, докторам, аспірантам тощо.

Вихід сільськогосподарських товаровиробників області на відповідний рівень якості і конкурентоспроможності продукції, нарощування експортного потенціалу неможливий без розробки та впровадження новітніх технологій, освоєння на їх базі виробництва принципово нових видів наукоємної продукції.

Перспективними напрямками інноваційного розвитку в регіоні можуть бути наступні:

  1. Створення лізингових компаній.

  2. Створення технопаркових структур – об’єднань підприємств, що розробляють, виробляють і реалізовують інноваційні продукти. В Івано-Франківську створений технопарк при Національному технічному університеті нафти і газу.

  3. Створення бази даних підприємств аґропромислового комплексу.

  4. Фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової та митної політики у сфері інноваційної діяльності.

  5. Забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності. Залучення до розробки та впровадження інноваційних проектів студентства та науково-викладацького складу.

  6. Підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

4.4. Створення умов економічного зростання на пореформеному етапі розвитку

Напрями розвитку організаційно-правових структур

В аґрарному секторі економіки області внаслідок реформування відбулися радикальні структурні зміни. На сьогодні сформовано принципово нові засади організації сільськогосподарського виробництва та аґрарного бізнесу, завершено приватизацію колективних сільськогосподарських підприємств, проведено паювання землі та майна, здійснюється видача державних актів на право власності на земельну ділянку. В результаті паювання земель сільськогосподарського призначення 202,7 тис. селян набули право на земельну частку (пай) та всі отримали сертифікати, що посвідчують це право, а понад 112,0 тис. власників сертифікатів отримали державний акт на право власності на земельну ділянку. Право власності на майнові паї загальною вартістю 242,8 млн. гривень отримали 165 тис. громадян, з них 164,7 тис. громадянам (99,8 %) видано майнові сертифікати. В ході реформування на базі 310 колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) створено 406 аґроформувань нового типу. В їх структурі 74 (18,2 %) фермерських господарств, 127 (31,3 %) приватних підприємств, 77 (19,0 %) господарських товариств, 87 (21,4 %) сільськогосподарських виробничих кооперативів та 41 (10,1 %) інших аґроформувань. Більшість членів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передали свої земельні та майнові паї в оренду новоствореним приватним сільськогосподарським підприємствам. Значна частина сільського населення веде господарську діяльність самостійно, в тому числі через розширення особистих селянських господарств за рахунок земельних часток (паїв) і майнових паїв.

Загальна чисельність господарств надалі стабілізується і почне скорочуватись за рахунок укрупнення, що за даними інституту аґрарної економіки УААН забезпечує найбільш ефективне використання трудових ресурсів та застосування новітніх технологій.

На базі племінних, елітно-насінницьких господарств, окремих переробних підприємств, наукових установ аґрарного профілю та за участю комерційних і банківських структур будуть створюватись аґропромислові та науково-виробничі об’єднання, що дозволить найбільш ефективно використати їхній виробничий, науковий і фінансовий потенціал.

Розвиток фермерських господарств

Основним Концептуальним положенням розвитку фермерських господарств є необхідність формування господарств товарного типу, розширення обсягів виробництва більш інтенсивних культур, розвиток тваринництва, створення нових господарств та розширення площ землекористування до оптимальних розмірів, підвищення ефективності діяльності і збільшення їх внеску в кінцеві результати робити АПК області.

Одним із головних напрямків є фінансова підтримка фермерських господарств за рахунок бюджету та організаційна підтримка з боку органів влади та місцевого самоврядування.

За рахунок коштів обласного відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств фінансова допомога надаватиметься для часткової компенсації витрат, пов’язаних з розробкою проектів відведення земельних ділянок, сплатою відсотків за користування кредитами, придбанням першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля та будівництвом тваринницьких приміщень, сплатою страхових платежів, підготовкою і підвищенням кваліфікації кадрів, а також надання пільгового кредиту для здійснення виробничої діяльності. Загальна сума коштів, яка необхідна для фінансової підтримки згідно перелічених вище напрямів, становить 1,5 – 2,0 млн. гривень на рік.

Крім того, фермерським господарствам виділятимуться кошти по загальнодержавних програмах фінансової підтримки підприємств аґропромислового комплексу.

Передбачається також фінансова підтримка фермерських господарств з обласного і районних бюджетів, як це передбачено Законом України “Про фермерське господарство”. Відповідні пропозиції з цього питання щорічно вносять обласна і районні асоціації фермерів органам місцевого самоврядування при формуванні бюджетів на наступний рік.

Важливим напрямом становлення фермерських господарств є розвиток обслуговуючої і кредитної кооперації. Завдання полягає в тому, щоб залучити фермерів до членства в діючих кооперативах, створювати нові обслуговуючі кооперативи та активізувати участь фермерів в роботі кредитних спілок, аґроторгових домів, тендерних торгів, а також в організації кооперативів при сільських громадах з обробітку землі, заготівлі і реалізації продукції, спільного використання техніки, матеріально-технічного постачання, ветеринарного обслуговування, інформаційних і консультаційних послуг.

Одним із основних недоліків діяльності фермерських господарств є недостатній професійний рівень їх керівників. Для поліпшення ситуації необхідно запровадити на державному рівні чітку систему підготовки і перепідготовки кадрів фермерських господарств в сільськогосподарських вищих і середніх спеціальних учбових закладах, створити на рівні області і районів сільськогосподарські дорадчі служби для надання допомоги з різноманітних питань сільськогосподарського виробництва.

На перспективу планується не стільки зростання кількості фермерських господарств, скільки збільшення площ землекористування за рахунок оренди, купівлі та успадкування земельних паїв. Середній розмір фермерського господарства зросте із 31 га в 2004 році до 50 га в 2015 році сільськогосподарських угідь, що припадає на одне господарство.

Розвиток особистих селянських господарств населення

На основі створення сприятливих економічних умов для виробництва, заготівель і переробки сільськогосподарської продукції, придбання молодняку тварин і птиці, насіння, кормів, добрив, інших матеріалів будуть здійснюватись системні заходи щодо подальшого розвитку особистих селянських господарств, формування особистих господарств як товарного сектору виробництва.

Передбачається:

- збільшення товарного виробництва кормів сільськогосподарськими підприємствами для потреб господарств населення, зокрема в рахунок орендної плати за земельні і майнові паї і натуральної оплати праці;

  • сприяння наданню кредитів сільському населенню для будівництва виробничих приміщень, придбання техніки та обладнання. Їх потреба у 2005 р. становить 4 млн. грн., у 2010 р. план потреба у розмірі – 7 млн. грн., у 2015 р. – 12 млн. грн.;

- запровадження споживчого довгострокового кредитування;

- удосконалення і розширення системи міських продовольчих ринків з сучасними облаштованими торгівельними місцями та надання селянам транспортних, складських послуг.

На машинобудівних підприємствах області буде розширено виробництво знарядь для потреб особистих селянських господарств у необхідному асортименті за більш доступними цінами.

Особлива увага приділятиметься формуванню системи кредитування на кооперативних засадах, яка обслуговуватиме сільгосптоваровиробників, населення і кооперативи.

Зростання кількості кредитних спілок

Показники

2005 р.

2010 р.

2015 р.

Кількість кредитних спілок

45

62

96

Широкий розвиток кооперативного сектора економіки буде можливий при вирішенні наступних завдань:

- законодавчого визначення неприбуткового характеру діяльності обслуговуючих кооперативів і на цій основі уникнення подвійного оподаткування сільськогосподарської діяльності, а також поширення на них пільг, що надаються в оподаткуванні сільськогосподарським товаровиробникам;

  • врегулювання внутрішньокооперативних економічних відносин та регламенту передреєстраційної експертизи установчих документів, відповідності утворюваних кооперативів та їх об’єднань законодавчо закріпленим принципам сільськогосподарської кооперації.

Розвиток сільськогосподарської дорадчої діяльності

Новостворені підприємства та особисті селянські господарства зіткнулися з певними проблемами в сучасних умовах функціонування в ринковому середовищі. Найбільш характерні з них наступні:

  • необхідність самостійного прийняття обґрунтованих управлінських рішень в умовах повної відповідальності за кінцеві результати своєї діяльності;

  • відсутність достатнього досвіду практичної роботи в ринкових умовах;

  • недостатність кваліфікованих галузевих спеціалістів сільського господарства;

  • недостатність нових знань та практичних навичок у веденні господарювання в умовах обмежених ресурсів;

  • відсутність стабільних та недорогих каналів отримання інформації – технологічної, економічної, правової тощо.

Нерозвиненість ринкової інфраструктури у сільській місцевості, особливо такої її важливої складової як інформаційно-консультаційне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення негативно впливає на стан сільського господарства та сільської місцевості.

Основними завданнями Програми з розвитку дорадництва є:

  • формування дієздатної мережі сільськогосподарських дорадчих служб та системи розповсюдження сільськогосподарських знань, технологій та інформації;

  • створення інформаційного середовища для прибуткового господарювання в сільськогосподарському виробництві;

  • розвиток сучасної інфраструктури стабільного аґрарного ринку;

  • підтримка інноваційного розвитку сільського господарства;

  • сприяння розвитку сільської території та вирішенню соціальних проблем сільського населення.

Основні завдання виконуватимуться з урахуванням комплексного підходу до розв’язання проблем сільського господарства та сільської місцевості шляхом поєднання соціальних та економічних важелів регулювання відповідних відносин з організаційними і правовими.

Визначені завдання передбачається розв’язувати шляхом:

  1. підвищення рівня ефективності господарювання на землі через:

  • навчання і надання дорадчої допомоги сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню з питань врегулювання відносин власності на землю і майно та ефективного їх використання у процесі господарської діяльності;

  • інформування про новітні досягнення науки і техніки, поширення і впровадження у виробництво сучасних технологій, передового досвіду господарювання, дотримання стандартів якості та безпеки сільськогосподарської продукції;

  • диверсифікації сільськогосподарського виробництва;

  • освоєння методів виробництва нових видів сільськогосподарської продукції;

  • стимулювання виробництва екологічно чистої продукції;

  • залучення до вирішення цих питань вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, які здійснюють підготовку кадрів для сільського господарства, суб`єктів наукової і науково-технічної діяльності у сфері сільського господарства;

  • роз’яснення державної політики та шляхів її реалізації;

  1. розвитку інфраструктури аґрарного ринку;

  1. поширення ринкової інформації, зокрема:

  • інформування сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення про ціни і кон’юнктуру ринків, переваги та заґрози їх розширення (при вступі України до СОТ, ЄС, інших міжнародних організацій);

  • дорадництво з питань маркетингу сільськогосподарської продукції і ресурсів для її виробництва;

  • надання порад щодо умов участі в державних і галузевих програмах регулювання продовольчих і ресурсних ринків;

  1. розвитку сільської місцевості та вирішення соціальних проблем сільського населення, зокрема:

    • допомога в самоорганізації сільських громад, ініціювання проведення зборів для вирішення соціальних, побутових та екологічних проблем, надання допомоги при розробці та супровід виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку сільських територіальних громад, районів, області;

    • сприяння створенню інформаційно-навчальних центрів, клубів, груп за інтересами, в т.ч. для жінок (навчання бухгалтерського обліку, кулінарії, догляду за дітьми тощо), дітей та молоді;

    • надання дорадчих послуг з питань зайнятості та самозайнятості сільського населення, створенні підприємств з надання соціально-побутових послуг сільському населенню, навчання та профорієнтації сільської молоді;

    • підготовка та проведення науково-практичних конференцій з актуальних проблем розвитку аґрарного та несільськогосподарського виробництва, розвитку сільських територій.

На теперішньому етапі відсутні механізми системної державної підтримки сільськогосподарських дорадчих служб.

Загальнодержавний рівень проблеми зумовлює обов'язковість централізованого бюджетного фінансування у поєднанні з виділенням коштів місцевих бюджетів. Важливим фактором успішного здійснення заходів є залучення коштів підприємств, установ та організацій різних форм власності та фізичних осіб (за їх згодою).

Орієнтовні обсяги фінансового забезпечення виконання Програми, що стосується розвитку дорадництва на 2005 – 2015 рр. з місцевого бюджету області складають в сумі 10,6 млн. грн., в тому числі:

2005 рік – 608,0 тис. грн.,

2010 рік – 1010 тис. грн.,

2015 рік – 1430 тис. грн.

У державних цільових програмах, спрямованих на розвиток сільського господарства та сільської місцевості, починаючи з 2005 року, передбачаються кошти для фінансування сільськогосподарської дорадчої діяльності в розмірі не менше 5 % коштів, передбачених для цих програм.

Реалізація визначених заходів з розвитку сільськогосподарської дорадчої діяльності сприятиме подоланню збитковості сільськогосподарського виробництва, підвищенню ефективності його роботи, розширенню сфери зайнятості та підвищенню добробуту сільського населення, заохоченню молоді до роботи і проживання в сільській місцевості, поліпшенню інфраструктури сільських населених пунктів.

Цінове регулювання

Цінова політика проводиться на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та посиленням антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси, енергоносії і послуги, що надаються товаровиробникам.

Основними напрямами цінового регулювання будуть :

- удосконалення та розширення державної підтримки цін і доходів на окремі види тваринницької продукції з урахуванням кон’юнктури ринку;

- створення умов для відновлення виробництва продукції основних галузей сільського господарства на основі застосування заставних цін на квтовану продукцію через діяльність системи товарно-кредитних корпорацій;

- участь у підтримці цін через систему квотування виробництва окремих видів продукції для державних потреб (забезпечення потреб Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та інших споживачів бюджетної сфери);

  • державна підтримка доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом прямого фінансування за відповідними державними програмами (селекція, насінництво, племінна справа та інше);

- активізація діяльності та посилення ролі узгоджувальних комісій для дотримання еквівалентності економічних відносин та обґрунтованого розподілу доходів між сільгосптоваровиробниками, переробними підприємствами і торгівельними організаціями, до складу яких мають входити учасники аґрарного ринку, а також представники професійних спілок, організацій із захисту прав споживачів та незалежні експерти;

- здійснення комплексних заходів, спрямованих на розширення експорту сільськогосподарської продукції та продовольства;

- здійснення захисту потенційно конкурентоспроможної продукції та продовольства вітчизняного виробництва через внесення пропозицій по регулюванню імпорту;

- активізація діяльності та посилення ролі узгоджувальних комісій для дотримання еквівалентності економічних відносин та обґрунтованого розподілу доходів між сільгосптоваровиробниками, переробними підприємствами і торгівельними організаціями, до складу яких мають входити учасники аґрарного ринку, а також представники професійних спілок, організацій із захисту прав споживачів та незалежні експерти;

- недопущення будь-якого адміністративного обмеження рівня цін на сільськогосподарську продукцію та усунення бар’єрів на шляху її вільної реалізації;

- посилення антимонопольного контролю за формуванням цін на матеріально-технічні ресурси, енергоносії та послуги, що надаються товаровиробникам, недопущення диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію та ресурси, що одержує сільське господарство.

Ефективне функціонування механізмів цінового регулювання здійснюватиметься одночасно з підвищенням купівельної спроможності населення та реструктуризацією заборгованості сільськогосподарських товаровиробників.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Та розвитку земельного законодавства україни

    Закон
    Здійснення земельної реформи, яка започаткована постановою Верховної Ради України “Про земельну реформу” від 18 грудня 1990 року, пов’язане з проведенням комплексу заходів (економічних, соціальних, правових, екологічних та ін.
  2. Аграрного права (1)

    Документ
    Одним із напрямів аграрної реформи в Україні є зміна суті й ха­рактеру відносин власності на землю та майно, реформування тру­дових відносин у сільськогосподарських підприємствах недержав­ної форми власності, що потребує адекватного
  3. За редакцією Заслуженого діяча науки І техніки України, академіка апрн україни, доктора юридичних наук, професора О. О. Погрібного

    Документ
    У підручнику докладно розглянуті умови та порядок створення та фун­кціонування суб'єктів аграрних правовідносин, питання права власності їх на землю, розкриті умови та порядок набуття і користування земельними ділянками, реалізації
  4. Курс Викладач Безуглий В. В дисципліна Економічна та соціальна географія України модуль 1

    Лекція
    Адміністративно-територіальний устрій – розподіл території країни на систему територіальних одиниць різного рівня, відповідно до яких утворяться місцеві органи державної влади і керування.
  5. Р. М. Панас (Львівський сільськогосподарський інститут) професор, доктор економічних наук

    Документ
    Допущено Міністерством сільського господарства і продовольства України як навчальний посібник для студентів сільськогосподарських вузів економічних спеціальностей

Другие похожие документы..