Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Исследование'
20-й век, Америка. «Дикий капитализм». «Великая депрессия» и найденный президентом Рузвельтом способ ее преодоления… И на этом фоне судьба нищего пар...полностью>>
'Контрольная работа'
Основной грамматический материал немецкого языка распределен по контрольным работам равномерно, по мере нарастания сложноеш Большинство заданий направ...полностью>>
'Методические рекомендации'
Учебный год в школах Москвы традиционно начинается с Первого урока, который проходит в День Знаний и задает тон новому этапу работы образовательных у...полностью>>
'Документ'
Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Том 8. «Організація інженерного забезпечення заходів та сил цивільного захисту при ліквідації...полностью>>

Методична рада нотаріусів тернопільської області

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Акціонерні товариства

Основні корпоративні права акціонера визначаються Цивільним кодексом України, Законом України „Про цінні папери та фондову біржу”, Законом України „Про господарські товариства”.

У ст.4 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” міститься визначення акції, а саме: „акція є цінним папером без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.”

Законодавством закріплено особливі реквізити акції:

  • найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження;

  • найменування цінного паперу – „Акція”;

  • порядковий номер;

  • дата випуску;

  • вид акції;

  • номінальна вартість акції;

  • ім’я власника (якщо ця акція іменна);

  • розмір статутного фонду товариства на день випуску акцій;

  • кількість акцій;

  • строк виплати дивідендів;

  • підпис голови правління акціонерного товариства (або іншої уповноваженої на це особи);

  • печатка товариства.

Крім прав, про які йшла мова в розділі 2 „Поняття корпоративного права”, акціонер має право на придбання акцій додаткового випуску, яке закріплено в статті 38 Закону України „Про господарські товариства”.

Стаття 152 ЦК України містить поняття акціонерного товариства. Акціонерним товариством є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. На відміну від Закону України „Про господарські товариства”, що передбачає створення акціонерних товариств двох видів – закрите та відкрите, чинний Цивільний кодекс України не виділяє ці різновиди товариств.

Ст.81 Господарського кодексу також зазначає, що акціонерні товариства можуть бути закритими та відкритими. Акції відкритого акціонерного товариства (ВАТ) можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржі. Акціонери ВАТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів Товариства (ч.2 ст.81 Господарського кодексу).

Акції закритого акціонерного товариства (ЗАТ) розподіляються між засновників або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами Товариства (ч.3 ст.81 Господарського кодексу).

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства (ч.4 ст.81 Господарського кодексу).

Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути менший від розміру, визначеного законом (ч.5 ст.81 Господарського кодексу).

Закрите акціонерне товариство згідно чинного законодавства може бути реорганізоване у відкрите акціонерне товариство.

Акціонерне товариство може бути створено юридичними та/або фізичними особами. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню (ст.153 ЦК України).

Установчим документом акціонерного товариства є його Статут. Статут акціонерного товариства має містити відомості про найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адресу, органи управління товариством, їх компетенції, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, а також розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством та їхню номінальну вартість, їх кількість, права акціонерів, склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень, а також можуть міститися інші відомості, передбачені законом (ст.154 ЦК України).

Акціонери не відповідають за зобов’язаннями Товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю Товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Акціонери, які не повністю оплатили акції у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов’язаннями товариства в межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій (ч.2. ст.152 ЦК України).

Існує особливий порядок відчуження акцій акціонерного товариства, однак він не є складним, так як в залежності від форми зберігання – документарної або бездокументарної, нотаріус повинен отримати чи сертифікат чи виписку про реєстрацію цінних паперів, чи виписку від держателя реєстру для бездокументарної форми зберігання.

Законодавець крім загальних вимог (ст.203 ЦК України) щодо посвідчення правочинів, предметом яких є акції (ст.656 ЦК України), встановив ще й спеціальні (додаткові) вимоги, оскільки загальні норми цивільного законодавства не можуть врахувати специфіку відносин в сфері ринку цінних паперів. Так у ч.3 ст.165 Господарського кодексу України зазначено, що „операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів”.

Ст.356 Господарського кодексу передбачає, що для торговця цінними паперами, діяльність обігу та випуску цінних паперів, є виключним видом діяльності. Торговці цінним паперами мають право здійснювати такі види посередницької діяльності:

  • виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітетента обов’язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом;

  • купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи;

  • купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Здійснення посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів допускається на основі ліцензій, що видається в порядку встановленому законодавством.

Ст.357 Господарського кодексу говорить, що „У разі прийняття доручення на купівлю або продаж цінних паперів, торговець цінними паперами зобов’язаний надавати особі, за дорученням і за рахунок якої він діє, інформацію про курс цінних паперів. Торговець цінними паперами зобов’язаний надавати фондовій біржі інформацію щодо всіх укладених ним угод з цінними паперами в строки і в порядку, що визначені правилами фондової біржі”.

Укладаючи договори купівлі-продажу акцій законодавець встановив обмеження для торговця цінними паперами, а саме: торговець не може здійснювати торгівлю цінними паперами власного випуску, а також здійснювати продаж акцій того емітента, у якого він володіє безпосередньо або побічно майном, розмір якого становить понад 5 відсотків статутного фонду.

До договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст.655 ЦК України). Відповідно до цієї статті договір купівлі-продажу, це договір, за яким одна сторона (Продавець) зобов’язується передати майно у власність другій стороні (Покупцеві), а Покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст.165 Господарського кодексу України говорить про те, що „суб’єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, ... за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом”.

Чинне законодавство надає можливість акціонеру здійснювати корпоративні права не лише особисто, а і через представника, тому досить поширеним є інститут представництва щодо здійснення корпоративних прав акціонера іншою особою на підставі довіреності. Ця необхідність пов’язана з відсутністю можливості особисто представляти свої інтереси в Товаристві, а саме: вік акціонера, його фізичні вади, тривалі відрядження.

Звичайно, що у таких ситуаціях виникають певні ризики, тому якщо такі довіреності посвідчує нотаріус, щоб унеможливити виникнення спорів, необхідно у таких довіреностях досить чітко визначати повноваження представника. Наприклад: „приймати участь в голосуванні на загальних зборах акціонерів з питання...”(вказати конкретне питання), „отримати дивіденди за період...”(вказати конкретний період), „підписати статутні документи”, „отримати інформацію з системи реєстру власників іменних цінних паперів” і т.д.

Стаття 41 Закону України „Про господарські товариства” надає право реєстратору або голові правління товариства посвідчувати довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів.

Є кілька способів набуття права власності на акції. Вперше право власності на акцію виникає за рахунок емісії акцій. Нормативне визначення емісії акцій сформульоване в Положенні „Про порядок реєстрації випуску акцій та інформацію про їх емісію під час реорганізації Товариств”, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року №221.

Право на придбання акцій додаткового випуску є правом, що виникає із самої акції, пропорційно частці акціонера у статутному капіталі на дату прийняття рішення про випуск акцій.

Переважне право на придбання акцій мають акціонери. Сторонні особи мають право придбати акції лише в разі коли їх не придбали акціонери відповідного акціонерного товариства. До похідних способів виникнення права власності на акції належать усі правочини, що спрямовані на передачу акцій у власність (договір купівлі-продажу, договір дарування, спадкування).

За загальним правилом, право власності у набувача майна за договором, виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Момент переходу права власності на цінні папери, що випущена у бездокументарній формі визначений у п.3 ст.5 Закону України „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”. Так право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у зберігача.

Для іменних акцій, що випущені в документарній формі, застосовується загальне правило, тобто право власності виникає з моменту передання цінних паперів, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 5 Закону України „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” встановлює, що момент реалізації корпоративних прав із акцій, пов’язується із внесенням особи до реєстру власників іменних цінних паперів.

Спеціальним документом, який оформляється при передачі прав за цінними паперами у документарній формі є передавальне розпорядження, зміст якого передбачається Положенням „Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів”, затвердженим рішенням ДК ЦПФР від 26 травня 1998 року №60.

Підпис особи на передавальному розпорядженні засвідчується нотаріально.

Право власності на акції може виникнути і в процесі приватизації державного майна, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально, відповідно до Закону України „Про приватизацію державного майна” від 06.03.1992 року та Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від 06.03.1992 року.

Переважно договори, предметом яких є акції, нотаріально не посвідчуються, оскільки Законодавством не встановлена обов’язкова нотаріальна форма, про що говорилося вище.

5.СПАДКУВАННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ

Частина 5 ст.147 Цивільного кодексу України передбачає, що частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи – учасника Товариства, якщо статутом Товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників Товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до Товариства здійснюються відповідно до статті 148 ЦК України, тобто, що:

а) має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства. За домовленістю виплата вартості частини майна Товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Всі спірні питання вирішуються в судовому порядку.

Статутом Товариства може бути передбачене обмеження щодо можливості переходу частки учасника Товариства до спадкоємців лише за згодою учасників Товариства. Висловити згоду на перехід частки спадкоємцям повинен кожен учасник Товариства. Для уникнення спорів в майбутньому можна запропонувати наступний варіант, щоб таку згоду на вступ спадкоємця до Товариства кожен учасник Товариства надавав у письмовій формі. У випадку відмови спадкоємця від вступу до Товариства або відмови Товариства в прийнятті в нього спадкоємця, йому видається частка в майні Товариства, що належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті особи, в грошовій або в натуральній формі, на підставі довідки або свідоцтва.

При спадкуванні акцій, доки спадкоємець не став власником акцій, мова йде про набуття прав акціонера з моменту реєстрації в реєстрі акціонерів, він не може ними розпорядитися.

Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою – спадкодавцем, зокрема:

  • право на участь у Товариствах;

  • право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено Законом або їх установчими документами (ст.1219 ЦК України).

Пропонується орієнтовний перелік документів, які необхідно вимагати державним нотаріусам для оформлення і видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (за заповітом) на частку (частину) в статутному капіталі Товариства або на акції Акціонерних товариств:

  1. Свідоцтво про смерть спадкодавця.

  2. Документ, що встановлює особу спадкоємця.

  3. Ідентифікаційний номер спадкоємця.

  4. Документи, що підтверджують родинні відносини з спадкодавцем, або заповіт, якщо такий складався, з відміткою, що не змінений і не скасований на день смерті особи.

  5. Свідоцтво або довідка, видана Товариством про належність спадкодавцю частки в статутному капіталі в процентному та грошовому виразі, за підписом керівника і бухгалтера (якщо посада бухгалтера є в штаті Товариства) з прикладенням печатки Товариства.

  6. Виписка з реєстру власників іменних цінних паперів.

6. ОПОДАТКУВАННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ

Декрет Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1993 року №43-93 зі змінами та доповненнями відніс договори відчуження корпоративних прав, що посвідчені нотаріально, до категорії договорів, що підлягають оцінці і встановив податок у розмірі 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян (стаття 3 „За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів”, пункт 3, підпункт (Д).

За видачу свідоцтва про право на спадщину:

  • одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі встановлений податок в розмірі 0,5 відсотка суми спадщини.

За видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю):

  • одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі – 0,01 відсотка суми спадщини;

  • іншим спадкоємцям - 0,5 відсотка суми спадщини.

Відповідно до пунктів 16, 17, 18 статті 4 цього Декрету від сплати державного мита звільняються:

- громадяни - за видачу їм свідоцтв про право на спадщину:

- ... на цінні папери,...(пункт 16);

- неповнолітні - за видачу їм свідоцтва про право на спадщину (пункт 17);

- громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- громадяни, віднесені до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, - які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років;

- громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;

- інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

- інваліди I та II групи (пункт 18).

У відповідності до Указу Президента України від 10 липня 1998 року №762/98 та відповідно до пункту 4 розділу ХV „Перехідних положень” Конституції України, розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. Ця норма стосується будь-яких договорів відчуження, що посвідчуються приватними нотаріусами.

Крім цього відчуження корпоративних прав підлягає оподаткуванню відповідно до закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” вiд 22.05.2003 року №889-ІV, зокрема пункт 9.6 „Оподаткування інвестиційного прибутку”

9.6.1. Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

9.6.2. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим латником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

9.6.3. Якщо у результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими підпунктом 9.6.2 цього пункту, виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.

9.6.4. Якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав), а також протягом наступних 30 календарних днів за днем такого продажу платник податку придбає пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав), то:

а) інвестиційний збиток, що виник внаслідок такого продажу, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами;

б) вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ціни проданого пакета.

9.6.5. Якщо платник податку протягом звітного року продає інвестиційний актив за договором, який обумовлює право на його зворотний викуп у наступному році, чи придбає опціон на такий

викуп, то інвестиційний збиток, який виникає внаслідок такого продажу, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Якщо платник податку, який продає інвестиційний актив протягом звітного податкового року, внаслідок чого виникає інвестиційний збиток, придбає такий інвестиційний актив або ідентичний йому пакет у наступному податковому році, то для цілей оподаткування вартість такого придбаного пакета визначається на рівні ціни такого проданого пакета, відповідно збільшеної або зменшеної на різницю між цінами придбання цих двох пакетів.

Якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) пов'язаним з ним особам, то інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого продажу, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Якщо платник податку дарує інвестиційний актив або передає його у спадщину, то інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого дарування або надання у спадщину, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

9.6.6. До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

9.6.7. Для цілей цього пункту:

а) під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу;

б) під терміном "пакет цінних паперів" розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів;

в) під терміном "ідентичний цінний папір" розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

9.6.8. Не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу:

а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону;

б) дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктами 4.3.3 та 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону.

У випадках, визначених підпунктами "а" і "б" цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

9.6.9. Платник податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента. Порядок застосування цього підпункту визначається центральним податковим органом.

9.6.10. Норми цього пункту не поширюються на придбання або продаж (погашення) платником податку цінних паперів у вигляді ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Методичні рекомендації з питань ведення нотаріального діловодства, посвідчення довіреностей та заповітів

    Методичні рекомендації
    Даний методичний посібник призначений для посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних рад та має на меті звернути увагу вказаним посадовим особам на помилки, які мають місце при веденні діловодства, посвідченні довіреностей, заповітів.
  2. Постановою Верховної Ради України від 04. 06. 2010 року №2318-У1 "Про Основні напрями бюджетної політики на 2011 рік ", ст. 106 Цивільного кодекс

    Кодекс
    З метою оптимізації використання комунального майна та удосконалення фінансово-господарської діяльності лікувально-профілактичних закладів міста, керуючись Постановою Верховної Ради України від 04.
  3. Вської області управління юстиції в миколаївській області право XXI століття: становлення та перспективи розвитку збірник наукових праць миколаїв 2006

    Документ
    Терентьєв В.І. канд. юр. наук (голова); Ємельянова Л.В. канд. юр. наук; Козляковський П.А. канд. пед. наук; Козаченко О.В. канд. юр. наук (заступник голови); Обручков Р.
  4. Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності (1)

    Документ
    Пропорційні вибори до місцевих рад виявилися важким випробуванням для політичних партій України. Отримавши монополію на укладання списків кандидатів в депутати, партії виявилися неготовими до такої відповідальності.
  5. Пірен М. І. Куць О. М., Заблоцький В. В. Мовна політика в Україні: аналіз та впровадження: Монографія

    Документ
    доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови філологічного факультету Харківського національного університету Калашник В. С.

Другие похожие документы..