Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Порой, случается так, что одна, казалось бы, незначительная деталь, способна изменить чью-либо жизнь. Что это? Воля случая? Или же коварный замысел н...полностью>>
'Закон'
В период с 15 октября по 10 ноября 2008 года представители ЦИК России осуществляли мониторинг подготовки и проведения выборов в составе российской ча...полностью>>
'Документ'
«Очень странно, но мы невольны в своих думах» – эта фраза Бунина может казаться банальной, если не знать к кому она обращена, но если мы знаем, что э...полностью>>
'Урок'
Эпиграф: «Всматривайтесь в привычное – и увидите неожиданное, всматривайтесь в некрасивое – и увидите красивое, всматривайтесь в частицы – и увидите ...полностью>>

Методична рада нотаріусів тернопільської області

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Істотними умовами відчуження частки в статутному капіталі є:

1. Предмет договору (спосіб відчуження частки – шляхом купівлі-продажу, дарування, міни);

2. Ідентифікаційні ознаки Товариства (де і ким зареєстроване, повне найменування, відповідно до установчих документів, ідентифікаційний номер, місцезнаходження);

3. Характеристика частки, що відчужується (її розмір у грошовому і процентному виразі);

4. Сума договору.

При посвідченні правочинів відчуження, нотаріус обов’язково дотримується статей 57, 60-65, 74 Сімейного кодексу України, а у випадку відчуження не співвласникам Товариства нотаріус вимагає заяву про відмову від переважного права купівлі частки, що знаходиться у спільній частковій власності (ст.362 ЦК України).

Фізична чи юридична особа, яка володіє корпоративними правами, може їх реалізувати шляхом здійснення свого права власності, що включає в себе право вільно користуватись та розпоряджатись ними (ст. 2 Закону України „Про власність від 17.02. 1991 року №697-ХІІ).

Право власності на частку в статутному фонді підтверджується установчими документами Товариства та свідоцтвом, виданим Товариством його учаснику, у відповідності до ст.52 Закону України „Про господарські товариства”.

Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього Товариства (ч.1 ст. 147 ЦК України).

Учасник повідомляє про відступлення частки кожного учасника Товариства, а не саме Товариство. Повідомлення учасників про відступлення частки шляхом купівлі-продажу має надійти завчасно, не менше як за місяць, якщо інший термін не встановлений статутом чи домовленістю учасників із зазначенням усіх істотних умов.

Учасник, який продає частку, повинен подбати про те, щоб мати докази повідомлення інших учасників про продаж частки. Перевірити цю обставину повинен і нотаріус, що буде посвідчувати договір.

Відчуження учасниками Товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом Товариства.

Учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника, пропорційно до розміру своїх часток, якщо статутом Товариства чи домовленістю між учасниками не встановлено інший порядок здійснення цього права.

Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники Товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом Товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) може бути відчужена третій особі (ч.2 ст. 147 ЦК України). Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, то Продавець має право вибору Покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі, співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків Покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити Покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Якщо частку бажають придбати кілька учасників, то частка має бути продана пропорційно частці кожного такого учасника, за домовленістю між ними.

Перехід права власності можливий на підставі купівлі-продажу, дарування міни.

Хоча учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника Товариства, однак при укладенні договорів міни і дарування, ця норма не діє (ст.362 ЦК України).

За загальним правом учасник Товариства може відступити свою частку (її частину) третій особі, яка не є учасником Товариства. Однак в статуті Товариства можуть міститися норми спрямовані на обмеження цього права.

Заборона може стосуватися лише права відчуження частки третім особам, а не відчуження взагалі, оскільки право продажу частки (її частини) прямо передбачено законом. Заборона відчуження частки поширюється на всі способи її відчуження, а не тільки на купівлю-продаж.

Обмеження кола осіб, яким може бути відчужена частка, лише учасниками покликане захистити учасників, які залишаються в Товаристві від впливу третіх осіб. Така заборона є істотним обмеженням прав учасника. Коло осіб, які потенційно здатні придбати його частку звужується і обмежується лише учасниками Товариства. Однак вони не зобов’язані купувати частку тільки тому, що учасник хоче її продати. У такому випадку (третім особам продавати заборонено, а учасники купувати не бажають) учасник має право одержати вартість своєї частки шляхом виходу з Товариства. Тому його майнові права, можна сказати, формально не порушуються.

У тому випадку, коли статутні документи не містять обмежень щодо відчуження частки статутного капіталу загальні збори учасників Товариства приймають рішення про надання згоди на відступлення частки (її частини) у статутному капіталі Товариства, яка належить учаснику Товариства, про прийняття до складу учасників нового учасника Товариства та приймають рішення про внесення змін до статуту Товариства, що пов’язані зі зміною складу учасників Товариства та зміною розміру часток учасників у статутному капіталі Товариства. Таке рішення оформляється протоколом, а подальші зміни відбуваються відповідно до чинного законодавства.

Договір купівлі-продажу частки учасника (її частини)статутного капіталу може бути укладений і до прийняття рішення загальними зборами учасників Товариства.

Не менш поширеним в нотаріальній практиці є укладення сторонами договору дарування частки учасника (її частини)статутного капіталу, згідно якого одна сторона – Дарувальник передає або зобов’язується передати в майбутньому іншій стороні – Обдаровуваному безоплатно майно (дарунок) у власність (ст.717 ЦК України). Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні та юридичні особи. Законодавець встановив обмеження (частина 2 ст.720 ЦК України): батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних.

Підприємницькі Товариства можуть укладати договори дарування між особою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви (ч.3 ст.720 ЦК України).

Закон надає право дарувальнику укласти договір дарування через представника. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені Обдаровуваного, є нікчемним (ч.4 ст.720 ЦК України).

Право власності на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК України).

Бувають випадки укладення договору дарування частки замість договору купівлі –продажу для того, щоб інші учасники не могли скористатися своїм переважним правом. Такий правочин є удаваним. Однак доводити це в суді повинна зацікавлена особа, яка оспорює цей правочин.

Досить поширеним в нотаріальній практиці є укладення попереднього договору купівлі-продажу частки статутного капіталу або його частини. Саме в цьому договорі сторони можуть вказати предмет договору, ціну та домовитись про термін укладення основного договору.

Стаття 53 Закону України „Про господарські товариства” передбачає право учасника в повному об’ємі або частково відступити свою частку в статутному капіталі.

При посвідченні договору відчуження частки (її частини) нотаріус зобов’язаний переконатися, що відчужувач є учасником Товариства на момент укладення правочину. Оскільки найбільш повна інформація про засновників Товариства міститься у Витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, нотаріус вимагає надання такого Витягу. Особливо це необхідно для виконання ст.362 ЦК України.

Нотаріусу також необхідно переконатися, що частка, внесена учасником в повному об’ємі. На сьогоднішній день Цивільний кодекс України не вимагає повної сплати частки учасником Товариства, тому частка може бути відчужена до повної сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено (частина 3 ст.147 ЦК України). Зазначена норма застосовується незалежно від того кому відчужується частка – іншим учасникам чи третім особам. Відповідно до частини 4 ст.52 Закону України „Про господарські товариства” учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво. Свідоцтво - це єдиний доказ про сплату внеску. Це свідоцтво оформляється письмовим документом, який підписується керівником Товариства, а також головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розкладом). У свідоцтві зазначається найменування Товариства, прізвище, ім’я, по-батькові учасника, розмір його вкладу в грошовому виразі, розмір частки в процентному виразі, дата внесення вкладу, посада, підпис особи, яка видала свідоцтво, печатка Товариства. Таке свідоцтво видається в одному примірнику і не є цінним папером або документом суворої звітності. Однак на практиці, для посвідчення відчуження частки статутного капіталу, учасник представляє довідку про належність йому частки від Товариства, видану в тій же формі, що й свідоцтво.

У випадку продажі частини частки (тобто учасник продає лише частину своєї частки), інша частина частки, що не відчужилась, залишається у нього.

Крім цього учасник самостійно визначає умови продажу своєї частки (її частини). Інші учасники Товариства не можуть вирішувати питання ціни частки учасника (її частини), яка продається. Вони можуть лише скористатися або не скористатися своїм переважним правом купівлі цієї частки (її частини) на запропонованих учасником, що продає частку (її частину) умовах. Тобто учасник має право відчужувати належну йому частку (її частину) іншим особам за будь-якою ціною, в т.ч. значно вище або нижче розміру цієї частки (її частини) у статутному фонді (капіталі) Товариства, оскільки законодавство не закріпило спеціальної методики оцінки вартості частки в статутному капіталі Товариства, якої учасники зобов’язані дотримуватись при укладенні такого роду договорів. У разі придбання частки (її частини) учасника самим Товариством, воно зобов’язане реалізувати її іншим учасникам Товариства в порядку і в строки, встановлені Статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал (частина 4 ст. 147 ЦК України).

Посвідчуючи договір про відчуження частки нотаріус перевіряє відсутність податкової застави по витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (податкові застави).

Не менш важливим питанням для нотаріуса при посвідченні договору відчуження майна є отримання згоди подружжя на укладення такого договору. Щоб дати відповідь на це запитання необхідно встановити чи є відчужуване майно об’єктом спільної сумісної власності. Крім цього при посвідченні вищевказаного правочину нотаріус зобов’язаний встановити, чи є це майно об’єктом спільної сумісної власності подружжя або чи не укладено шлюбного договору стосовно цього майна. Відповідно до ст.57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

  1. майно, набуте нею (ним) до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) речі індивідуального користування, в тому числі коштовності;

5) премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;

6) кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, які їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;

7) страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

В такому випадку згода іншого подружжя на укладення договору не потрібна.

Сімейне законодавство України, як загальне правило, закріплює правовий режим права спільної сумісної власності на усе майно, набуте подружжям за час шлюбу, оскільки вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя (ст.60 Сімейного кодексу України).

Стаття 65 СК України. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже,

  1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

  2. При укладенні Договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

  3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору , який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

4. Договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

У випадку відчуження майна, що є спільним майном подружжя, необхідна згода іншого подружжя. Згоду на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Таку ж заяву нотаріус вимагає і від подружжя Покупця. Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на укладення правочину повинна бути засвідчена нотаріально (ст.44 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”).

Якщо в заяві другого з подружжя про згоду на відчуження спільного майна вказано, кому персонально він погоджується продати спільно набуте майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладення договору, нотаріус при посвідченні правочину зобов’язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві. У тому разі, якщо з поданих документів неможливо встановити час і підстави набуття майна, що є предметом договору, а чоловік чи дружина особи, на ім’я якої це ім’я зареєстровано ухиляється від надання письмової згоди на його відчуження, то особа, на ім’я якої це майно зареєстровано, може в порядку статті 84 Закону України „Про нотаріат” передати заяву своєму чоловікові чи дружині з пропозицією з’явитися до нотаріуса для визначення частки чоловіка або дружини в цьому майні.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ст.74 Сімейного кодексу України).

На майно, що є об’єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються вимоги встановлені щодо майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи у якої немає чоловіка або дружини (не одружена/не одружений, вдова/вдівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті (ст.44 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”).

Пропонується орієнтовний перелік документів, який необхідно вимагати при посвідченні договорів відчуження частки (її частини) статутного капіталу за участю фізичних осіб:

  1. Статут юридичної особи.

  2. Свідоцтво про реєстрацію юридичної особи.

  3. Виписку (або витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

  4. Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (довідка статуправління).

  5. Документ, що встановлює особу продавця і покупця.

  6. Довідка про присвоєння ідентифікаційних кодів фізичних осіб.

  7. Оригінал свідоцтва про сплату внеску, виданого Товариством, на частку статутного капіталу, що відчужується, або якщо вклад внесено не повністю, подається довідка Товариства про суму внесеного вкладу та процентне визначення.

  8. Заява згода подружжя продавця, якщо майно є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

  9. Заява згода подружжя Покупця, якщо частка в статутному капіталі купляється за спільні кошти подружжя.

  10. Заяви згоди від інших співвласників Товариства про відмову від переважного права придбання частки (її частини), якщо вона відчужується третій особі (не учаснику), або докази повідомлення їх про намір відчужити частку.

  11. Перевірка - чи не містить Статут обмежень щодо відчуження частки (її частини).

  12. Перевірка наявності заборони відчуження частки (її частини) в Державному реєстрі заборон відчуження рухомого майна про податкові застави.

При посвідченні такого договору нотаріус не реєструє його в Державному реєстрі правочинів, оскільки реєстрація такого правочину не передбачена Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, що затверджений Постановою кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №671 „Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів”.

Перехід права власності

При купівлі-продажу об’єкту цивільного права здійснюється перехід права власності. Якщо частка учасника або її частина переходить до учасника шляхом купівлі-продажу, то за загальним правилом на підставі ст.334 ЦК України, право власності за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору відчуження частки, право власності на частку в статутному капіталі переходить до набувача з моменту нотаріального посвідчення договору. З моменту набуття права на частку її власник має право здійснювати всі права та обов’язки, які пов’язані з участю в Товаристві. Однак, учасник який придбав частку не зможе її відчужити до того часу аж поки не будуть внесені зміни до Державного реєстру, які відображають його вступ до Товариства. Ця правова позиція найбільш відповідає інтересам учасників та сприяє обороту корпоративних прав.

Оскільки чинне законодавство не встановило моменту виникнення права власності на частку у статутному капіталі Товариства, тому існують різні точки зору з цього питання.

Єдиною нормою, яка регулює ці відносини, є частина 3 статті 29 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. У разі внесення змін до установчих документів, які пов’язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи зі складу засновників (учасників) завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі.

Ця норма надала право фізичній особі - засновнику: або скласти заяву про вихід з Товариства, завірену у встановленому порядку, або укласти документ про передання права засновника (учасника) іншій особі.

Слід наголосити, що державному реєстратору подається нотаріально завірена копія заяви фізичної особи про вихід з Товариства і що така копія має бути завірена нотаріусом тільки після засвідчення справжності підпису фізичної особи на документі (заяві) (ч.2 ст. 75 Закону України „Про нотаріат”).

Для уникнення спорів при посвідченні договорів відчуження частки статутного капіталу (її частини), рекомендувати нотаріусам у тексті договору відчуження частки статутного капіталу (її частини), роз’яснювати набувачу, що право учасника Товариства у нього виникне з моменту внесення відповідного запису в Державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Методичні рекомендації з питань ведення нотаріального діловодства, посвідчення довіреностей та заповітів

    Методичні рекомендації
    Даний методичний посібник призначений для посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних рад та має на меті звернути увагу вказаним посадовим особам на помилки, які мають місце при веденні діловодства, посвідченні довіреностей, заповітів.
  2. Постановою Верховної Ради України від 04. 06. 2010 року №2318-У1 "Про Основні напрями бюджетної політики на 2011 рік ", ст. 106 Цивільного кодекс

    Кодекс
    З метою оптимізації використання комунального майна та удосконалення фінансово-господарської діяльності лікувально-профілактичних закладів міста, керуючись Постановою Верховної Ради України від 04.
  3. Вської області управління юстиції в миколаївській області право XXI століття: становлення та перспективи розвитку збірник наукових праць миколаїв 2006

    Документ
    Терентьєв В.І. канд. юр. наук (голова); Ємельянова Л.В. канд. юр. наук; Козляковський П.А. канд. пед. наук; Козаченко О.В. канд. юр. наук (заступник голови); Обручков Р.
  4. Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності (1)

    Документ
    Пропорційні вибори до місцевих рад виявилися важким випробуванням для політичних партій України. Отримавши монополію на укладання списків кандидатів в депутати, партії виявилися неготовими до такої відповідальності.
  5. Пірен М. І. Куць О. М., Заблоцький В. В. Мовна політика в Україні: аналіз та впровадження: Монографія

    Документ
    доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови філологічного факультету Харківського національного університету Калашник В. С.

Другие похожие документы..