Програми підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" Перелік спеціальних навчальних дисциплін для підготовки бакалавра з економічної та соціальної географії

Програми ПІДГОТОВКи

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ “БАКАЛАВР”

Перелік спеціальних навчальних дисциплін для підготовки бакалавра з економічної та соціальної географії

1. “Основи суспільної географії”.

2. “Вступ до фаху”.

3. “Комп’ютерні методи”.

4. “Соціальна географія”.

5. “Розвиток суспільно-географічної думки”.

6. “Основи організації наукових досліджень”.

7. “Географія населення і розселення”.

8. “Основи теорії географії”.

9. “Регіональна економічна і соціальна географія (зарубіжні країни, без країн СНД і Балтії)”.

10. “Регіональна економічна і соціальна географія”.

11. “Розміщення продуктивних сил”.

12. “Географія промислових комплексів”.

13. “Географія транспорту”.

14. “Управління використанням природних ресурсів”.

15. “Картографічне моделювання суспільно-географічних процесів”.

16. “Географія агропромислових комплексів”.

17. “Методи і методика суспільно-географічних досліджень”.

18. “Історична суспільна географія”.

19. “Географія праці”.

20. “Теоретичні основи управління розвитком регіону”.

21. “Економічна і соціальна географія України”.

22. “Географія міст України”.

23. “Бізнес-планування”.

24. “Географія сфери обслуговування”.

25. “Основи регіональної політики”.

26. “Суспільно-географічна районологія”.

27. “Основи районного планування”.

28. “Суспільно-господарська комплексологія”.

29. “Електоральна суспільна географія”.

30. “Суспільно-географічні основи земельнооціночної діяльності”.

31. “Географія торгівлі”.

Програми курсів

1. “Основи суспільної географії”

(Упорядник – проф. Олійник Я.)

1.1. Загальні положення

Метою курсу є ознайомлення студентів із основами сучасної суспільної географії. Для цього доцільно досягти таких завдань:

• розкрити етапи розвитку світової і української суспільної географії;

• обґрунтувати методичні принципи суспільно-географічних досліджень;

• ознайомити із географічними основами взаємодії суспільства і природи;

• виділити характерні риси географічних основ народонаселення;

• висвітлити соціально-географічні аспекти розвитку території;

• ознайомити із структурою світового господарства і тенденціями його розвитку;

• виділити найважливіші глобальні проблеми людства і шляхи їх вирішення.

Студенти повинні

знати:

• сутність і структуру сучасної суспільної географії;

• місце і роль суспільної географії в системі наук та в господарській діяльності людини;

• методологічні основи суспільної географії;

• історію становлення і розвитку світової та української суспільної географії;

• сутність взаємодії суспільства і природи, охорони природи та екологічної безпеки;

• сучасні демографічні процеси в різних країнах світу;

• географічні основи маркетингу і менеджменту;

• основи географії світового господарства;

• соціально- і політико-географічні процеси сучасності;

• основи суспільно-географічного районування і регіональної політики;

• сутність і типи глобальних проблем людства;

• сучасні інтеграційні процеси в світі.

вміти:

• визначати об’єкт та предмет суспільної географії;

• показати місце суспільної географії в системі географічних та інших наук;

• використовувати основні методи суспільно-географічних досліджень;

• визначати наукові школи розвитку суспільної географії в світі і в Україні;

• характеризувати сучасні процеси взаємодії суспільства і природи;

• визначати особливості демогеографічних процесів в світі;

• визначати і давати комплексну характеристику галузевої і територіальної структури світового господарства та його складових;

• характеризувати сучасні процеси глобалізації і інтеграції в світі.

1.2. Тематичний план

Курс “Основи суспільної географії” вивчається у першому семестрі 1 курсу: всього 108 годин, в т. ч. – 36 годин лекцій, 18 годин семінарських занять, 54 години самостійної роботи. Підсумковий контроль – залік.

1.3. Програма дисципліни

СУСПІЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ЯК НАУКА

Науковий статус суспільної географії

Суспільна географія як наука про територіальну організацію суспільства та її форми. Об'єкт і предмет пізнання. Визначення науки. Структура і рівні соціо-економікогеографічних знань. Поняття "географічного" в структурі наукових знань. Функції економічної і соціальної географії в суспільстві: теоретико-пізнавальні, управлінсько-перетворювальні і прогностичні. Роль суспільної географії у вирішенні теоретичних і прикладних проблем суспільства. Місце суспільної географії в оточуючому світі. Макро- і мікросоціекономгеографія. Суспільна географія в системі наук: географічних, економічних, соціологічних. Суспільна географія і регіональна економіка, регіональна соціологія. Місце суспільної географії в системі інших наук. Зв'язок суспільної географії з історичними науками, демографією, етнографією, статистикою та ін.

Інтеграційний потенціал суспільної географії. Внутрішня єдність суспільної географії. Структура суспільної географії. Диференціація суспільної географії: теоретична, галузева і регіональна. Завдання суспільної географії. Проблеми і перспективи розвитку.

Етапи розвитку світової суспільної географії

Становлення економічної географії як науки. Зародження економіко-географічних ідей в працях античних і середньовічних географів. Фактори розвитку економічної географії: потреби торгівлі, економіки, управління, військової справи. Економічні, соціально-політичні, теоретичні, культурні і наукові передумови виникнення географії. Основні віхи розвитку науки.

Перші економіко-географічні праці Страбона, Ф.Гвічардіні, Б.Вареніуса.

Формування економічних і демографічних відомостей камеральної статистики. Розвиток комерційної географії. Краєзнавчий характер економічної географії.

Антропогеографія. Хорологічні концепції німецького філософа і географа І.Канта, німецьких географів А.Гетнера, К.Ріттера, Ф.Ріхтгофена, американського географа Р.Харшторна. Французька школа - "географія людини", школа "культурного ландшафту" О.Шлютер. "Штандортні" теорії І.Тюнена і А. Вебера.

Теорія центральних місць і просторової економіки В.Кристаллера, А.Льоша і В.Бунге.

Основні етапи розвитку науки в період середньовіччя і великих географічних відкриттів. Прогрес економічної і соціальної географії у ХУІІІ-ХХ століттях. Особливості становлення і розвитку європейської і американської школи економічної і соціальної географії. Взаємозв'язок і взаємодія американської і європейської шкіл. Розвиток науки в Китаї, Індії, Японії, арабських країнах.

Особливості становлення російської економічної географії, зокрема в XIX і XX століттях. Економгеографічні дослідження радянського суспільства в 20-30-і роки. Розвиток економічної і соціальної географії в Росії в умовах сталінізму, "застою", '"перебудови" і становлення ринкових відносин.

Головні теоретико-методологічні та інституційні особливості суспільної географії XX століття.

Розвиток суспільної географії в Україні і напрямки її наукового пошуку

Історія суспільної географії як наукова проблема. Стан питання в сучасній літературі. Особливості економгеографічного знання. Соціально-економічні передумови і теоретичні витоки виникнення географічної думки в Україні, її характерні риси.

Економіко-географічні описи України в працях античних, арабських і європейських вчених. Перші економіко-географічні дослідження в працях літописців Київської Русі. Економіко-географічні роботи Козацької християнської республіки. Основні етапи розвитку економічної і соціальної географії в Україні в ХУІІ-ХІХ століттях. Основні напрямки економіко-географічних досліджень на рубежі XIX-XX ст. Загальна характеристика різних шкіл і напрямків. Особливості становлення і розвитку економічної і соціальної географії в Україні у складі російських, польських і австро-угорських досліджень. Економіко-географічні дослідження радянського суспільства в Україні у 20-30 роки, в умовах сталінізму, "застою" і "перебудови". Розвиток економічної географії України в роботах вчених української діаспори.

Економіко-географічні основи дослідження господарства України в працях Д.П.Журавського, О.О.Русова, А.О.Скальковського. Роботи В.Григоровича-Барського, П.Чубинського, С.Рудницького, В.Кубійовича, К.Воблого, О.Діброви.

Становлення різних географічних інститутів і форм географічної освіти. Взаємодія різних течій в економічній географії і роль географічного знання у контексті світової культури. Загальна характеристика різних шкіл і напрямів. Інституціоналізація і професіоналізація економічної і соціальної географії: формування теоретичних і прикладних напрямків та її зв'язок з потребами суспільного життя. Диференціація економічної і соціальної географії на вузькі предметні сфери в галузі наукового дослідження.

Наукові напрямки і найважливіші проблеми економічної і соціальної географії. Наукові центри, організації, труднощі, досягнення, проблематика досліджень.

Методологічні основи суспільної географії

Методологічні принципи суспільно-географічних досліджень

Методологія наукового пізнання як сукупність прийомів дослідження і як вчення про методи пізнання. Загальна методологія економічних і соціальних досліджень. Спеціальна методологія конкретних наук. Методологія суспільно-географічних досліджень. Стратегія наукового пізнання. Методологічні принципи суспільно-географічних досліджень. Принцип територіальності, що передбачає тип просторового групування ресурсів і природокористування, а також форми матеріалізації виробничого процесу на території і характер життєдіяльності населення. Принцип комплексності як взаємообумовлений і пропорціонально взаємозв'язаний розвиток геосистеми. Принцип регіонально-цілісного уявлення. Цілісність і саморозвиток геосистеми. Генетична, структурна і функціональна цілісність геосистем. Принцип системності і системний підхід. Принцип екологічної рівноваги як додержання взаємосумісності штучного і природного середовища, забезпечення екологічної безпеки. Принципи сталості розвитку.

Методи наукових досліджень

Визначення методів і способів наукового дослідження. Стадії наукового дослідження: програмна, інформаційна, аналітична, конструктивна.

Класифікація методів наукових досліджень: статистичні і математичні; моделювання, систематизації і районування; картографічного аналізу і системний. Методи аналізу: дисперсний, кореляційний, регресійний, поваріаційний. Матеріальні і абстрактні моделі. Наукова систематизація, класифікація, типологія. Метод головних компонентів, факторний і кластерний аналіз. Методологія і методи регіонального аналізу. Розробка парадигм наукових теорій і наукових дослідницьких програм.

Загальні положення системного підходу: переваги і недоліки, межі застосування. Метасистемна парадигма, яка дозволяє подолати деякі недоліки традиційних методів і системного підходу шляхом врахування метарівня і включення моделей оціночного надрівня.

Методи регіонального прогнозування: екстраполяційні, експертних оцінок, моделювання тощо. Моделювання економіко-математичне і географо-математичне. Методи логічного і лінійного моделювання.

Організація наукової інформації. Геоінформаційні системи. Формування бази даних і бази знань.

Взаємодія і взаємозв’язок суспільства і природи

Географічні основи взаємодії суспільства і природи

Визначення природи у суспільстві. Географічне середовище як сфера взаємодії суспільства і природи. Природні і антропогенні фактори. Закони природи і суспільства. Етапи взаємодії суспільства і природи. Сучасні напрямки взаємодії і закони системної єдності суспільства і природи. Потреби людства і природи.

Відтворення життя і виробництво.

Різноманітність взаємозв'язків і відносин суспільства і природи. Характерні риси взаємодії суспільства і природи. Географічний фаталізм. Інвайроментальна соціологія. Планетарна рівновага. Екосфера.

Вплив людства на природу і його наслідки. Фактори і форми впливу людства на природу: науково-технічний прогрес, урбанізація, розвиток продуктивних сил тощо. Види і наслідки забруднення навколишнього середовища. Вплив забруднення навколишнього середовища на національне і світове господарство країни. Питання регулювання якості природного середовища.

Соціальна теорія оточуючого середовища. Навколишнє середовище людини, населення і здоров'я людини. Зв'язки між компонентами природного середовища і людиною. Соціосфера, антропосфера, техносфера.

Формування виробничої діяльності і розвиток природно-антропогенних ландшафтів. Оптимізація середовища в природно-техногенних системах. Проблема геотехнології. Методи оцінки цінності природи.

Наукові географічні прогнози наслідків впливу господарської діяльності на навколишнє середовище. Екологічний моніторинг.

Протиріччя взаємодії суспільства з навколишнім середовищем і шляхи їх вирішення.

Основи економіки природокористування

Природокористування як специфічна галузь виробничої діяльності, його сутність і структура. Міжгалузевий характер вирішення проблем природокористування. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів. Класифікація факторів природокористування. Напрямки і види природокористування: ресурсоспоживання, конструктивне перетворення природи, відтворення природних ресурсів, охорона природи, управління і моніторинг. Політика ресурсозбереження: суть і основні напрями. Можливі напрямки регіональної організації природокористування.

Галузева структура природокористування: земле-, водо-, лісо- і повітрокористування. Використання космічного простору.

Науково-технічний прогрес і природокористування. Проблеми ресурсозберігання. Екологічна ефективність виробництва: екологоємність, ресурсоємність тощо.

Наукові методи раціонального природокористування. Інвентаризація екологічної ситуації і екологічні проблеми. Основи екологічного нормування. Економічні принципи раціонального природокористування. Концепція природокориствання як сфера ринкових відносин. Ринковий механізм і структури в організації і управлінні природокористуванням. Формування і функціонування ринкових механізмів природокористування.

Моніторинг навколишнього середовища. Рівні організації контролю за навколишнім середовищем: санітарно-епідеміологічний, природогосподарський, глобальний, національний тощо.

Господарський механізм природокористування. Організація структури управління природокористуванням. Блоки економічних регуляторів: формування законодавчої інформативної бази для дії системи екологічних податків і платежів за природокористування, стимулювання екологічного оздоровлення, відтворення і раціональне використання природних ресурсів. Перехід до планування допустимого рівня дії матеріального виробництва на довкілля і управління ресурсами через систему узагальнюючих характеристик й лімітів споживання природних ресурсів, лімітів викидів забруднюючих речовин і лімітів розміщення відходів.