Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
В учебнике изложена история возникновения и развития науки о речевой деятельности, представлены важнейшие теоретические положения психологии речи по ...полностью>>
'Лекция'
Для России существенно, что мировой и отечественный рынох информационных технологий плотно насыщен продукций мировых монополистов (Microsoft, IBM, He...полностью>>
'Лекция'
Преобразование Хевисайда. Преобразование Лапласа. Устойчивость системы. Условие усточивости. Критерий устойчивости Гурвица и Льенара-Шипара. Общая по...полностью>>
'Документ'
Йога, которая издавна является центральным и главным фактом индийской духовной жизни, как она выступает в религии и искусстве, в поэзии и науке, имее...полностью>>

Енергетична стратегія України на період до 2030 року ІІ

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Енергетична стратегія України на період до 2030 року ІІ. Прогнозування балансів паливно-енергетичних ресурсів

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 15 березня 2006 р. N 145-р 

ЗМІСТ

арк.

ВСТУП

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Цілі Енергетичної стратегії

1.2. Завдання та напрями Енергетичної стратегії

1.3. Позиціонування України на міжнародних енергетичних ринках

1.4. Огляд використання первинних джерел енергії та споживання енергії кінцевими споживачами

1.5. Прогнозування макроекономічних показників потреби України в паливно-енергетичних ресурсах

II. ПРОГНОЗУВАННЯ БАЛАНСІВ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ

2.1. Баланс електричної енергії

2.2. Баланс вугілля

2.3. Баланс нафти

2.4. Баланс газу

III. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

3.1. Електрична енергія

3.1.1. Структура споживання та виробництва електричної енергії

3.1.2. Характеристика сучасного стану та розвиток теплових електростанцій

3.1.3. Забруднення навколишнього середовища

3.1.4. Характеристика сучасного стану та розвиток гідроелектростанцій

3.1.5. Характеристика сучасного стану та розвиток електричних мереж

3.1.6. Оптовий ринок електричної енергії

3.2. Теплова енергія

3.2.1. Характеристика сучасного стану та розвиток системи теплозабезпечення

3.2.2. Характеристика сучасного стану та розвиток теплових мереж

3.3. Ціни та ціноутворення

IV. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

4.1. Характеристика сучасного стану та розвиток атомних електростанцій

4.2. Екологічна безпека та безпека експлуатації атомних електростанцій

4.3. Поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами

4.4. Характеристика сучасного стану та розвиток атомної промисловості

4.4.1. Структура споживання та характеристика внутрішніх і зовнішніх джерел

4.4.2. Виробництво урану

4.4.3. Виробництво цирконію

4.4.4. Забруднення навколишнього середовища

4.5. Аналіз та вибір інноваційних ядерних технологій для потреб ядерної енергетики на віддалену перспективу – після 2025 року і надалі

4.6. Нормативно-правове забезпечення розвитку ЯЕК

V. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

5.1. Структура споживання та характеристика внутрішніх і зовнішніх джерел

5.2. Характеристика сучасного стану та розвиток вугледобувних підприємств

5.3. Забруднення навколишнього середовища

5.4. Ціни та ціноутворення

VI. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ НАФТОГАЗОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

6.1. Нафта

6.1.1. Баланс, імпорт, експорт

6.1.2. Характеристика внутрішніх і зовнішніх джерел; пропозиції

6.1.3. Розвиток нафтопереробної промисловості

6.1.4. Характеристика сучасного стану та розвиток нафтотранспортної системи

6.1.5. Забруднення навколишнього середовища

6.1.6. Ціни та ціноутворення

6.1.7. Створення стратегічного запасу нафти та нафтопродуктів

6.2. Природний газ

6.2.1. Структура споживання , імпорт, експорт

6.2.2. Характеристика внутрішніх і зовнішніх джерел

6.2.3. Характеристика сучасного стану та розвиток газотранспортної системи

6.2.4. Забруднення навколишнього середовища

6.2.5. Ціни та ціноутворення

6.2.6. Заміщення рідкого моторного палива стиснутим газом

6.2.7. Використання скрапленого газу у якості моторного палива

6.2.8. Заходи з реалізації заміщення рідкого моторного палива стиснутим і скрапленим газом

  1. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ТА ОБСЯГИ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ, ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ НЕТРАДИЦІЙНИХ І ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ

  1. ЗАГАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ

  1. ГАРАНТУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ

  1. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

  1. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИМ КОМПЛЕКСОМ

  1. СТРУКТУРА ВЛАСНОСТІ

  1. ІНТЕГРАЦІЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (ЗАКОНОДАВЧЕ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, РОЗВИТОК ЕНЕРГЕТИЧНИХ РИНКІВ І ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ВІДНОСИН У ПЕК)

  1. НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ТА КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1. ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

15.1. Законодавче забезпечення розвитку енергозбереження

15.1.1. Створення правових підстав для запровадження механізмів державного

регулювання ефективності використання ПЕР

15.1.2. Створення правових підстав для економічного стимулювання ефективності використання ПЕР

  1. ВИСНОВКИ

4

5

5

5

6

6

9

11

14

17

18

18

21

21

21

26

28

29

30

33

36

36

39

40

43

43

45

46

46

46

47

48

49

49

49

51

51

52

55

56

58

58

58

59

60

63

65

65

66

66

66

69

71

73

74

74

77

80

82

97

101

106

109

111

115

120

122

123

124

125

127

ВСТУП

Рівень розвитку енергетики має вирішальний вплив на стан економіки в державі, вирішення проблем соціальної сфери та рівень життя людини.

Метою соціальної держави, якою відповідно до Конституції є Україна, має бути всебічне забезпечення добробуту громадян. Однією із найважливіших складових добробуту у цивілізованих державах є забезпечення громадян теплом та електроенергією. Конституцією України передбачено право громадян на їх достатній життєвий рівень та безпечне для життя і здоров’я довкілля, що зобов’язує державу створити відповідні умови для розвитку економіки. Запорукою реалізації цих завдань має стати повне, надійне та екологічно безпечне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в енергетичних продуктах.

Замість завдань енергозабезпечення кількісного розвитку, яким економіка України слідувала впродовж десятиріч, енергетика повинна перейти на енергозабезпечення сталого розвитку економіки, на що орієнтовані сьогодні розвинуті країни світу. Альтернативи цьому шляху немає.

Забезпечення економіки і соціальної сфери країни основними видами енергоносіїв (електричною та тепловою енергією, моторними і котельно-пічними видами палива), і сировинними ресурсами для потреб хімії, нафто- та вуглехімії, металургійної промисловості (коксівним вугіллям, продуктами нафто- та газопереробки) покладається на паливно-енергетичний комплекс України (ПЕК) *.

Енергетична стратегія України до 2030 року (далі Енергетична стратегія) доопрацьована робочою групою, утвореною Мінпаливенерго, на основі проекту „Енергетичної стратегії України до 2030 року та дальшу перспективу”, розробленого Інститутом загальної енергетики Національної академії наук України. Доопрацювання виконано у відповідності з дорученнями Президента України та Уряду України з врахуванням результатів Парламентських слухань, громадських обговорень, пропозицій депутатів Верховної Ради України, міністерств і відомств, наукових організацій та енергетичних компаній.

Стратегія розроблялася з урахуванням тенденцій геополітичного, макроекономічного, соціального і науково-технічного розвитку країни, що мають певні ризики щодо визначення цих факторів. Тому необхідно забезпечити постійний моніторинг Енергетичної стратегії та періодичне уточнення передбачених стратегією обсягів і термінів виконання робіт з врахуванням динаміки цін на паливно-енергетичні ресурси у світі й країні, державних програм розвитку економіки, досягнень науково-технічного прогресу та інших чинників.

* - Паливно-енергетичний комплекс України (енергетика) – галузь (сектор) економіки, до якої входять суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з розвідуванням, видобутком, переробкою, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, передачею, розподілом, торгівлею, збутом чи продажем енергетичних продуктів (енергоносіїв) – палива, електричної і теплової енергії, крім суб’єктів, основна діяльність яких спрямована на задоволення потреб населення та господарського комплексу у послугах централізованого опалення та постачання гарячої води.

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Цілі Енергетичної стратегії

Цілями Енергетичної стратегії є:

  • створення умов для постійного та якісного задоволення попиту на енергетичні продукти;

  • визначення шляхів і створення умов для безпечного, надійного та сталого функціонування енергетики та її максимально ефективного розвитку;

  • забезпечення енергетичної безпеки держави;

  • зменшення техногенного навантаження на довкілля та забезпечення цивільного захисту у сфері техногенної безпеки ПЕК;

  • зниження питомих витрат у виробництві та використанні енергопродуктів за рахунок раціонального їх споживання, впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання, раціоналізації структури суспільного виробництва і зниження питомої ваги енергоємних технологій;

  • інтеграція Об‘єднаної енергосистеми України до європейської енергосистеми з послідовним збільшенням експорту електроенергії, зміцнення позицій України як транзитної держави нафти і газу.

Реалізація зазначених цілей дозволить створити умови для інтенсивного розвитку економіки і підвищення рівня життя населення країни.

1.2. Завдання та напрями Енергетичної стратегії

Основними завданнями та напрямами реалізації Енергетичної стратегії є:

1. Формування цілісної та дієвої системи управління і регулювання в паливно-енергетичному секторі, розвиток конкурентних відносин на ринках енергоносіїв.

2. Створення передумов для докорінного зменшення енергоємності вітчизняної продукції за рахунок впровадження нових технологій, прогресивних стандартів, сучасних систем контролю, управління та обліку на всіх етапах виробництва, транспортування та споживання енергетичних продуктів; розвиток ринкових механізмів стимулювання енергозбереження в усіх галузях економіки.

3. Розвиток експортного потенціалу енергетики, переважно, за рахунок електроенергії, шляхом модернізації та оновлення генеруючих потужностей, ліній електропередач, в тому числі міждержавних.

4. Розвиток вітчизняного енергетичного машинобудування, приладобудування та енергобудівельного комплексу як передумови конкурентоспроможності підприємств України в енергетичних проектах, в т.ч. за кордоном.

5. Оптимізація видобутку власних енергоресурсів з урахуванням їх пропозицій на зовнішніх ринках, цінової та геополітичної ситуації, збільшення обсягів енергії та енергопродуктів, видобутих із нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії.

6. Диверсифікація зовнішніх джерел постачання енергетичних продуктів, а також диверсифікація маршрутів їх транспортування.

7. Створення єдиної державної системи статистики, стратегічного планування, моніторингу виробництва і споживання енергетичних продуктів, формування балансів їх попиту та пропозицій.

8. Збалансування цінової політики щодо енергетичних продуктів, яка має забезпечити покриття витрат на їх виробництво та створення відповідних умов для надійного функціонування і сталого розвитку підприємств ПЕК.

9. Нормативно-правове забезпечення реалізації цілей Енергетичної стратегії з врахуванням існуючих міжнародних зобов’язань, передбачених Договором до Енергетичної Хартії, Кіотським протоколом, численними двосторонніми міжнародними договорами, а також вимогами європейського енергетичного законодавства.

1.3. Позиціонування України на міжнародних енергетичних ринках

Недоліки:

  • обмеженість у власних розвіданих ресурсах природного газу, нафти, а також ядерному паливі власного виробництва;

  • відсутність диверсифікації джерел постачання енергетичних продуктів;

  • використання переважної частини потужностей власних гідроресурсів;

  • високе техногенне навантаження на довкілля;

  • незадовільний технічний стан частини енергетичних об’єктів, в тому числі систем транспортування енергетичних продуктів.

Переваги:

  • достатні запаси вугілля та складових ядерного палива: урану і цирконію;

  • надлишкові потужності для транспортування газу, нафти та експорту електроенергії;

  • вигідне географічне та геополітичне становище;

  • розвинута інфраструктура енергетики;

  • високопрофесійний кадровий потенціал.

З точки зору глобальних енергетичних процесів слід врахувати вигідне геополітичне та географічне становище України та пов’язану із цим її роль як транзитної держави.

Інтеграція української енергосистеми до європейської є складовою стратегічної мети України щодо входження до ЄС. На відміну від країн нової хвилі розширення ЄС Україна має достатньо потужні та розвинуті газо-, нафтотранспортні та електричні мережі, поєднані з транспортними мережами ЄС і країн СНД, що дозволяє їй брати участь у формуванні Європейської енергетичної політики та спільного енергетичного ринку, відігравати важливу роль в енергетичній співпраці країн СНД і ЄС.

Започатковано проекти участі українських компаній у видобутку вуглеводнів в інших країнах світу (Казахстан, Туркменістан, Лівія, Іран, Ірак тощо) та у будівництві електростанцій і електромереж (В’єтнам, Куба).

Реалізація Енергетичної стратегії має забезпечити перетворення України на впливового та активного учасника міжнародних відносин у сфері енергетики, зокрема через участь у міжнародних і міждержавних утвореннях та енергетичних проектах. Для цього уряд має створювати умови для діяльності відповідних суб‘єктів за такими напрямами: імпорт-експорт енергопродуктів; реалізація та розвиток транзитного потенціалу; участь у розробленні енергетичних ресурсів та спорудженні енергетичних об‘єктів за межами України тощо.

1.4. Огляд використання первинних джерел енергії та споживання енергії кінцевими споживачами

Україна належить до країн частково забезпечених традиційними видами первинної енергії, а отже змушена вдаватися до їх імпорту. Енергетична залежність України від поставок органічного палива, з урахуванням умовно - первинної ядерної енергії, у 2000 та 2005 роках становила 60,7%, країн ЄС – 51%. Подібною або близькою до української є енергозалежність таких розвинутих країн Європи, як Німеччина – 61,4%, Франція – 50%, Австрія – 64,7%. Багато країн світу мають значно нижчі показники забезпечення власними первинними ПЕР, зокрема Японія використовує їх близько 7%, Італія – близько 18%.

Рівень енергозалежності України є середньоєвропейським і має тенденцію до зменшення (з 60,7% у 2004 році до 54,8% у 2005 році), але він характеризується відсутністю диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, насамперед нафти, природного газу та ядерного палива.

Енергетична залежність України та країн світу у [2000 - 2004 рр.], %

У структурі споживання первинної енергії в Україні за минулі роки найбільший обсяг припадає на природний газ – 41% (39% у 2005 році), тоді як в країнах світу питома вага споживання газу становить 21%; обсяг споживання нафти в Україні становить 19%, вугілля – 19%, урану – 17%, гідроресурсів та інших відновлювальних джерел – 4%.

Структура споживання первинної енергії в Україні, країнах ЄС-15, США та у світі в цілому:

Світ

Україна

Країни ЄС-15

США

Природний газ

21%

41%

22%

24%

Нафта

35%

19%

41%

38%

Вугілля

23%

19%

16%

23%

Уран

7%

17%

15%

8%

Гідроресурси та інші відновлювальні джерела

14%

4%

6%

7%

Всього

100%

100%

100%

100%

Напружена ситуація у забезпеченні електроенергетики, комунальної сфери та населення вугіллям належної якості, вугільними та торфобрикетами, скрапленим газом призводить до їх заміщення природним газом, що збільшує енергозалежність України. У цьому контексті доцільно провести техніко-економічні розрахунки щодо заміщення газу та інших побутових видів палива, що використовуються для опалення, на електроенергію, перш за все, у зонах розташування атомних електростанцій, у гірських та поліських селах і віддалених населених пунктах, а також використання електроенергії для опалення новозбудованого житла.

Рівень енергозабезпеченості країни характеризується показником питомого споживання первинної енергії на одну особу (т у.п./люд.). Енергозабезпеченість України у 2005 році дорівнювала 4,3 т у.п./люд., що значно відстає від розвинутих країн світу (США, ЄС-15, Японія), але випереджає рівень найбільш індустріалізованих країн світу, які розвиваються (КНР, Індія, Туреччина).

Питоме річне споживання первинної енергії у країнах світу, т у.п./люд.

(за даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА)

Технологічний рівень країни опосередковано характеризується показником споживання електричної енергії на одну особу (кВтг/люд.). Питоме річне споживання електроенергії в Україні у 2005 р. становило 3789 кВтг/люд., що в 2 – 3 рази нижче ніж у розвинутих країнах світу. У 1990 р. цей показних складав в Україні 5198 кВтг/люд. Відставання за цим показником від розвинутих країн світу спричинено різким падінням споживання електричної енергії промисловістю та сільським господарством у 90-х роках. З 2000 року окреслено стійку тенденцію зростання цього показника.

Питоме річне споживання електричної енергії у країнах світу та в Україні, кВтг/люд.
(за даними МЕА)

Узагальнюваними показниками ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів країни є питомі витрати первинної енергії на одиницю валового внутрішнього продукту країни (енергоємність ВВП).

Енергоємність ВВП України у 2,6 рази перевищує середній рівень енергоємності ВВП країн світу. Причиною високої енергоємності є надмірне споживання в галузях економіки енергетичних ресурсів на виробництво одиниці продукції, що зумовлює відповідне зростання імпорту вуглеводнів в Україну.

Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком істотного технологічного відставання у більшості галузей економіки і житлово-комунальній сфері, незадовільної галузевої структури національної економіки і, зокрема, імпортно-експортних операцій та впливу „тіньового” сектора економіки.

Енергоємність ВВП країн світу, кг у.п./$ США (ПКС)
(*Key World Energy Statistics, 2003, 2004)



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Енергетична стратегія України на період до 2030 року VI

    Документ
    Потреба України в нафті та продуктах її переробки у 2005 році становила 18 млн.тонн, з яких 4,3 млн.тонн забезпечувались нафтогазодобувними підприємствами України, а решта імпортувалась з Росії та Казахстану.
  2. Енергетична стратегія України на період до 2030 року VIII. Загальні екологічні проблеми та шляхи їх розв'язання VIII

    Документ
    Енергетика, яка охоплює процеси виробництва (видобутку), перетворення, транспортування ПЕР, є організаційно складною еколого-економічною та виробничо-технологічною системою, що активно впливає на довкілля.
  3. Концепція Державної цільової науково-технічної програми розвитку та використання відновлюваних джерел енергії в Україні на період до 2030 року

    Документ
    Енергетичний баланс України на сьогодні складається в основному з традиційних енергоносіїв таких, як вугілля, газ, нафта та нафтопродукти, що визначає суттєву залежність країни від імпорту енергоносіїв.
  4. «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року»

    Методичні рекомендації
    щодо включення положень Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року» та Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011 – 2015 роки до програм розвитку
  5. Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 Р. 2009 р

    Документ
    Однією з основних проблем української економіки є висока енергоємність ВВП, що за даними Міжнародного енергетичного агентства складає 0,5 кг нафтового еквіваленту на 1 дол.

Другие похожие документы..