Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Тезисы'
© Публикуемые материалы являются достоянием Русской культуры, по какой причине никто не обладает в отношении них персональными авторскими правами. В ...полностью>>
'Документ'
Главной целью изучаемой дисциплины является овладение экономическим образом мышления, что предполагает четкое понимание учащимися предмета и метода э...полностью>>
'Закон'
Изучение многих физических процессов и геометрических закономерностей часто приводит к решению текстовых задач с параметрами. При решении текстовых за...полностью>>
'Руководство'
Курсовая работа (проект) выполняется студентом в основном на заключительном этапе изучения учебной дисциплины, в ходе которого осуществляется обучени...полностью>>

Практикум частина перша 2004

Главная > Практикум
Сохрани ссылку в одной из сетей:

О.Глазова

ОРФОГРАФІЯ

ПРАКТИКУМ

ЧАСТИНА ПЕРША

2004

ПЕРЕДМОВА

Мета посібника – систематизувати знання старшокласників з орфографії, закріпити й удосконалити їхні орфографічні вміння та навички.

Орфографія – (від оrthоs - правильний, та grapho - пишу) – система правил про способи передачі звукового мовлення в писемній формі. Орфографією називається розділ мовознавства, який цю систему правил вивчає.

Українська орфографія спирається на такі принципи написання: фонетичний, морфологічний, історичний (традиційний) та диференціюючий (смисловий).

За фонетичним принципом пишуться слова, написання яких точно передають їхню вимову: голова, схил, чотири, проїзний, козацький, товариство. Відповідно до фонетичного принципу пишеться більшість українських слів.

За морфологічним принципом пишуться слова, написання яких розходиться з їхньою вимовою, тому для правильного написання потрібно знати їхню будову: беззоряний, законний, піднісся (збіг приголосних на межі значущих частин слова), розпитати, безпека, навчаєшся, змагаються (приголосні на межі значущих частин слова), боротьба, просьба, донечці, у книжці (приголосні, що змінюють своє звучання під впливом сусідніх звуків) тощо.

За історичним (традиційним) принципом пишуться слова, окремі літери яких уживаються згідно з усталеною традицією, і написання їх не можна пояснити ні вимовою, ні морфологічною будовою слів: батько, мідь (м’який знак), щирий, щока, борщ (буква щ на позначення двох звуків [шч]), їжак, гаї, виїхати (буква ї на позначення двох звуків [йі]), букви е, и в деяких словах: левада, сметана, кишеня тощо.

За диференціюючим (тобто смисловим) принципом уживається велика чи мала букви: Гончар (прізвище) – гончар (ремісник), Антонівка (село) - антонівка (яблуко певного сорту), написання слів разом чи окремо: у гору – угору, на зустріч - назустріч, про те – проте. Йдеться про те, що для правильного написання однозвучних слів необхідно розрізняти їх за значенням.

Одним з найважливіших понять культури мови є поняття мовної норми. Це закріплений практикою мовний варіант, рекомендований до вживання як обов’язковий. Саме унормованість відрізнає літературну мову від інших різновидів національної мови: діалектів, просторіччя, які мають обмежену сферу вживання. Саме норма визначає цілісність літературної мови.

Орфографічна норма – це правило, що забезпечує єдність передачі звукового мовлення на письмі. Встановлюються такі норми на основі законів граматики.

Орфографічне правило – чітка стисла рекомендація для певного написання (наприклад, правила вживання великої літери, правила вживання м’якого знака та апострофа, правила написання префіксів або суфіксів, правила написання іншомовних слів тощо).

Подані в посібнику орфографічні правила сформульовані відповідно до Українського правопису. Часом до правил у вигляді приміток подаються уточнення.

Щоб грамотно писати, необхідно виробити вміння визначати в словах орфограми, “бачити” їх у записаному слові й “відчувати” в слові, що сприймається на слух. Орфограма - це правильне написання, яке потрібно вибрати із ряду можливих, тому що саме воно відповідає орфографічному правилу. Буквена орфограма - це окрема буква, що пишеться відповідно до певного правила. До небуквених орфограм належить написання слів окремо, разом чи через дефіс (по третє вересня, по-третє), перенесення слова з рядка на рядок (від-да-ність) , характер скорочення слова (кг; проф.). У посібнику подано список основних орфограм, які слід запам’ятати.

Під тим же умовним номером, що в переліку, орфограма зазначається у відповідному параграфі посібника.Слід запам’ятати назву кожної з орфограм, щоб навчитися вільно визначати й називати їх у словах. Часом умовний номер орфограми (або номери орфограм) позначається у фігурних дужках після слова, яке її містить: мята {11}, Батьківщина {1, 16}.

Після орфографічного правила подаються різноманітні вправи. Виконуючи їх, потрібно обов’язково визначати (підкреслювати) в словах орфограми: осінь, безмежжя. Більшість вправ призначено для самостійного виконання. До вправ, маркованих позначкою @, у кінці посібника подаються відповіді для самоперевірки. Вправи, виділені абревіатурою СТОП (свідомо тренуй орфографічну пильність), призначені для повторення орфограм та закріплення знань з орфографії. Поряд з цим подаються позначені символом & тексти й речення для підсумкових (контрольних) диктантів: бажано, щоб їх проводив учитель, батьки або ж хтось із однокласників у порядку взаємодопомоги. Крім того, посібник містить вправи для самостійного виконання з посиланнями на матеріал вказаних текстів диктантів. Таким чином, посібник розрахований як на індивідуальну роботу старшокласників та абітурієнтів, так і на групову або колективну роботу школярів на уроках.

Зміст поданого матеріалу виходить за межі вимог чинної програми з української мови.

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОРФОГРАМ

6

УЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

17

ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ СЛІВ З РЯДКА В РЯДОК

ПРАВОПИС СЛІВ З НЕНАГОЛОШЕНИМИ ГОЛОСНИМИ

НЕНАГОЛОШЕНІ ГОЛОСНІ ЗВУКИ

19

ПРАВОПИС І ТА И В КОРЕНЯХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ

23

ПРАВОПИС О ТА А В КОРЕНЯХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ

26

НАПИСАННЯ И – І В ІНШОМОВНИХ СЛОВАХ

28

ПРАВОПИС СЛІВ З ДЗВІНКИМИ Й ГЛУХИМИ ПРИГОЛОСНИМИ

УПОДІБНЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ

33

СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

38

УЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА

43

УЖИВАННЯ АПОСТРОФА

51

М’ЯКИЙ ЗНАК І АПОСТРОФ В ІНШОМОВНИХ СЛОВАХ

55

СПОЛУЧЕННЯ ЛІТЕР ЙО, ЬО

59

ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ

ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ

62

ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ

68

ПОДВОЄННЯ БУКВ

ПОДВОЄННЯ БУКВ УНАСЛІДОК ЗБІГУ

85

ПОДОВЖЕННЯ М’ЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ

90

НАПИСАННЯ НН У ПРИКМЕТНИКАХ І ПРИСЛІВНИКАХ

96

ПОДВОЄННЯ БУКВ В ІНШОМОВНИХ СЛОВАХ

103

НАПИСАННЯ ПРЕФІКСІВ

ПРЕФІКСИ РОЗ-, БЕЗ-

109

НАПИСАННЯ ПРЕФІКСА З-(С-)

112

НАПИСАННЯ ПРЕФІКСІВ ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-

114

НАПИСАННЯ СУФІКСІВ

НАПИСАННЯ СУФІКСІВ -ИВ, -ЕВ-(-ЄВ)

117

НАПИСАННЯ СУФІКСІВ ИНН(Я), -ІНН(Я

119

НАПИСАННЯ СУФІКСІВ –ИЧК, -ИЧОК, -ЕЧОК

122

НАПИСАННЯ СУФІКСІВ -ОВ-, –ЕВ- (-ЄВ-)

124

НАПИСАННЯ СУФІКСІВ –ИЗМ, - ИСТ

128

НАПИСАННЯ СУФІКСІВ -ИР, -ІР

132

СКЛАДНІ СЛОВА

ПРАВОПИС СКЛАДНИХ СЛІВ

134

ПРАВОПИС СЛІВ ІЗ ЧАСТИНАМИ ПІВ-, НАПІВ-

144

ПРАВОПИС СКЛАДНОСКОРОЧЕНИХ СЛІВ

146

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОРФОГРАМ

  1. Велика буква і лапки у власних назвах.

  2. Перенос слів з рядка в рядок.

  3. Букви е, и, що позначають ненаголошені голосні в коренях слів.

  4. Букви и – і після ж, ч, ш, щ та г, к, х в коренях слів.

  5. Букви а – о на позначення ненаголошених голосних в коренях слів.

  6. Букви и – і в словах іншомовного походження.

  7. Букви, що позначають приголосні, які уподібнюються.

  8. Буквосполучення -ться, -шся у дієсловах.

  9. Спрощення в групах приголосних.

  10. М’який знак.

  11. Апостроф.

  12. Буквосполучення йо, ьо.

  13. Букви о – і, е – і, є – ї в коренях слів.

  14. Букви е – і в коренях дієслів.

  15. Букви е – и в коренях дієслів.

  16. Букви о – а в коренях дієслів.

  17. Букви е – о після ж, ч, ш, щ, дж та й.

  18. Буквосполучення –чн- у прикметниках із суфіксом –н-.

  19. Букви чч, щ в іменниках з суфіксом –ин(а).

  20. Буквосполучення –цьк-, -зьк-, -ськ-, -цтв-, -зтв-, -ств-.

  21. Подвоєні букви.

  22. Буква з у кінці префіксів.

  23. Букви з – с у кінці префікса з- (с-).

  24. Букви е - и у префіксах.

  25. Букви и – е в суфіксах - -ив-, -ев.

  26. Буква и в суфіксі -инн(я).

  27. Букви и – е в суфіксах -ичк-, -ичок, -ечк (-єчк), -енн- (-єнн-).

  28. Букви о – е (є) в суфіксах – ов-, -ев- (-єв-).

  29. Букви о, е, є в складних словах.

  30. Написання разом та через дефіс складних слів.

  31. Букви о, е, є в закінченнях орудного відмінка однини іменників першої відміни.

  32. Букви а, я, у, ю в родовому відмінку однини іменників другої відміни.

  33. Букви о, е, є в закінченнях давального й орудного відмінків іменників другої відміни.

  34. Букви о в суфіксі ович та і, ї в суфіксах івн(а), ївн(а).

  35. Одна і дві букви перед закінченням орудного відмінка однини іменників третьої відміни.

  36. Букви и, і, ї; йо, ьо, о, е, є в російських прізвищах.

  37. М’який знак у числівниках.

  38. Написання разом числівників на позначення десятків і сотень у непрямих відмінках.

  39. Дефіс у неозначених займенниках.

  40. Ні в заперечних займенниках.

  41. Орфограма: букви е-и в особових закінченнях дієслів

  42. Частка би (б) з дієсловами умовного способу.

  43. Букви у(ю), а(я) в дієприслівникових суфіксах –уч- (юч-), -ач-(-яч-).

  44. Буква н у суфіксах дієприкметників.

  45. Буква и у суфіксах дієприслівників.

  46. Орфограма: букви и, і в кінці прислівників.

  47. Не з іменником, прикметником, прислівником.

  48. Не з дієсловом.

УЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

Орфограма: велика буква і лапки у власних назвах (1)

З великої букви пишуть власні назви:

імена, імена по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Галина Романівна Коваленко, Леся Українка, Кобзар (про Т.Г.Шевченка), Річард Левине Серце, вождь Грозова Хмара;

Примітка 1. Імена та прізвища людей, які стали загальними назвами людей і предметів, пишуть з малої літери: рентген (апарат), дизель (двигун), максим (кулемет), галіфе (штани), меценат (покровитель мистецтва), донкіхот (благородний фантазер), донжуан (спокусник). З малої букви пишуться загальні назви, утворені від власних імен або прізвищ: сковородіанець, шевченкіана. Прізвища людей, уживані в загальному значенні, які, проте, не втратили індивідуального значення, пишуть з великої літери: В нас є свої Бори, Спінози, Россіні, в усьому культурному світі відомі. (Б.Дегтярьов.) Якщо прізвища вживаються зневажливо, вони пишуться з малої букви: Серед наших сучасників чимало кайдашів.

Примітка 2. Слово дон (форма ввічливого звертання) перед особовим ім’ям пишуть з малої букви: дон Педро, дон Базіліо. Це слово пишуть з великої букви у власних назвах відомих літературних персонажів: Дон Жуан, Дон Кіхот: Дон Кіхоте, гідальго мужній, що ж це кінь твій баский поник? (Б.Олійник.) .

імена міфологічних істот, персонажів казок, байок та ін.творів, назвиська тварин: Ти плачеш, Мавко? (Леся Українка.) Русявокосі Берегині позолотили береги. (Л.Костенко.) Сам той Ох на корч заввишки, але в сажень борода. (Леся Українка.) Як Рябка годують, так Рябко і бреше (Нар.творч.);

Примітка. Родові назви міфологічних істот (муза, ангел, русалка), а також утворені від індивідуальних назвиськ узагальнені назви груп тварин (мурко, рудько, лиска), пишуть з малої літери: Не прижену я воронька в нічне. (М.Малахута). Вали на сірого – сірий повезе. (Нар.творч.)

астрономічні, географічні назви (крім слів, що означають родові поняття): сузір’я Чумацький Шлях; Карпатські гори; Голосіївський парк;

Примітка 1. Географічні назви, уживані в загальному значенні, пишуть з малої букви: У лондонах і парижах не їдять хліба з рижу. (Нар.творч.) Географічні назви, вживані в загальному значенні, які все ж не втратили індивідуального значення, пишуть з великої літери: Тих чужих земель, чужих Америк не ношу в своєму серці я. (А.Малишко.)

Примітка 2. Залежно від контексту зі стилістичною метою з великої букви можуть пишусатися загальні назви: Брати мої, за нами Вітчизна і народ. (П.Перебийніс.) На фамільному гербі ми карбуєм вічне: Мати! (Б.Олійник.) Тлінні скарби землі блякнуть у світі ідеалів Істини, Любові, Добра, Краси. (Є.Сверстюк.)

1. Прочитати. Обгрунтувати вживання великої літери.

Кий, Щек, Хорив і їх сестриця Либідь пливуть тисячоліттю навздогін. (І.Лобовик.) Молодий козак Київського полку Федір Блискавка повернувся на батьківщину з походу проти пригноблювачів України. (О.Сомів.) Слава гетьманові Хмельницькому, скільки часу не утекло б! (О.Стефанович.) Шевченко й Леся виросли із пісні, до неї спраглий Пушкін припадав. (М.Рильський.) Жінку звати Кометою, так записали дитину батько з матір’ю ще в довоєнні далекі часи. (Є.Гуцало.) Великий воїн знищених племен мав найдившіше із усіх імен. Не Вовчий Плащ, не Бик і не Ведмідь, не Зуб Мустанга, не Перо Орлине, він мав ім’я сумне і старовинне. (Л.Костенко.)

Чумацький Шлях, Стріла, Стожари летять в розгойдані світи. (М.Стельмах.) Степе, степе… Чорний ворон кряче. В небі гуркотить Чумацький Віз (Д.Кремінь.) Учора я Південний бачив Хрест – сузір’я, що його у нас не видно. (М.Рильський.) Зірки складаються в сузір’я Козерога, в сузір’я Водолія чи в сузір’я Риб. (Є.Гуцало.) Може, хто нас із Марса розглядає в бінокль. (Л.Костенко.)

Україна – в Азії Європа. А в Європі Азія – всі ми (Д.Кремінь.) Карпатських гір хай стеляться тумани. (Л.Забашта.) Я бачив Амстердам і Сіракузи, та не шукав я там своєї музи. (Д.Павличко.) Лечу в думках над море Середземне. (Олександр Олесь.) Зеленіє острів Голосіїв на хисткому обрії Дніпра. (П.Перебийніс.) Тобі, тобі, моя Вітчизно, у серці дзвонять голоси. (М.Рильський.) Дивом дивуєшся: скільки в світі Краси, Мудрості, Світла, а люди продовжують убивати один одного! (М.Дяченко.) Обізвався Яготин: “Ніжин мені побратим!” (Нар.творч.) І огортала ніжна тінь славетне селище Ірпінь. (М.Рильський.) В невеличкому яру перед їх очима розкинулась Колонтаївка. (І.Нечуй-Левицький.) Отже, є і була Зачепилівка! (Б.Олійник.)

2. Переписати, вибираючи з дужок велику чи малу літеру.

О мій народе, (П,п)рометея ти маєш душу молоду. (В.Сосюра.) Кощій (Б,б)езсмертний непремінно вмре, і всі безглуздя правда переборе. (Л.Костенко.) Ласкавим літеплом пригорне кого – (Д, д)ніпро, кого – (С,с)ула. (Д.Білоус.) Ми діти (С,с)вітовида, і погляд наш зіркий. (П.Перебийніс.) Прозимом осінь віє, німує земля (С,с)варога. (В.Стус.) Чумацький (Ш,ш)лях зачаєно блискоче у зоряній роздмуханій золі. (П.Перебийніс.) Утворення на острові (М,м)ала (Х,х)ортиця (З,з)апорізької (С,с)ічі пов’язують з ім’ям (Д,д)митра (В,в)ишневецького. (З підручн.) Свого великого (Б,б)огдана ми вічні славимо діла. (М.Рильський.) В одсвіті блискавки і бурі єднав повстанців (З,з)алізняк. (М.Стельмах.) Тут залізні полки (К,к)ривоноса колошматили шляхту лиху. (П.Перебийніс.) Що із (К,к)риму (С,с)ірко іде, за собою орду веде. Аж до (С,с)ічі й (Ч,ч)ортомлику веде здобич він велику. (Л.Забашта.) Ходить по (В,в)країні тінь (К,к)армалюка. (А.Малишко.) А он село, що зветься (Л,л)емеші. (Л.Костенко.) (Ч,ч)ервона (Ш,ш)апочко! Нема вовків у нас, але, напевно, є чимало чародіїв! (М.Рильський.) Баба (Х,х)мара із криниці принесла у відрах дощ. (А.Качан.) Був у нас цуцик (К,к)упон, тепер здоровенний собака, він усе розуміє, тільки не балака. (В.Бровченко.)

3. Прочитати. Пояснити вживання великої та малої букви у виділених словах.

Одиницею вимірювання сили є ньютон, названий на честь фізика Ісаака Нютона. (З довідн.) За свідченням Геродота, Вавилон був розташований на обох берегах Евфрату. (З енцикл.) Згори униз тріщить-розвалюється паралітичний вавилон! (М.Самійленко.) Наче на рентгені, стою, відкритий з ніг до голови. (Б.Олійник.) Українець Іван Пулюй винайшов Х-проміння раніше за німецького фізика Вільгельма Рентгена. (З календ.) З-за стовбура старої розщепленої верби виходить Мавка в ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами. (Леся Українка.) Бігли килимом квітчастим юні мавки навпрошки. (П.Перебийніс.)

4. Переписати, обгрунтувати вживання великої літери. Пояснити написання з малої букви виділених слів.

І. Дороги йшли, врізалися з розгону у племена, Помпеї, города... Сивіли і відходили Платони, і формули слідів читав Сковорода. (Б.Олійник.) Істина була віками культивована від митрополита Іларіона – до Сковороди, кирило-мефодіївців, Гоголя й Шевченка. (Є.Сверстюк.) Схиляю перед вами прапори, до ваших милиць припадаю низько, учителі воєнної пори, в шинелях геніальні Сухомлинські! (Б.Олійник.) Були брати, були звичайні люди без лестощів, без підлості іуди. (А.Малишко.) І кинули бранців за мури, за грати кати і пілати. (Олександр Олесь.) Ти крізь мордовії й сибіри нестимеш гордо світло віри. (І.Світличний.) Тут восени конячки рвали шлеї, і в школу йшли маленькі Галілеї. (А.Малишко.) Завжди були тартюфи, молчаліни і просто митрофанушки. (Є.Сверстюк.) Ось вони – Кожедуби й Сосюри, Гончарі, Корольови, Тичини. Стануть дужими крила орлині, підуть стежкою слави крутої. (Д.Луценко.) А плюшкіни і хлестакови сквернили поцейбічний світ. (М.Рильський.) Вставали Коперники і Джорджоне, Шевченко підводив могутнє чоло, і біля вічного їхнього трони лакузи жодного не було. (В.Симоненко.) Між бенкендорфів царських і вельмож дзвеніли його ліри мужні струни. (Л.Забашта.) Шевченки, Гоголі, Сократи ще виростуть на цій землі. (Д.Луценко.) Ми над Америками і Європами закутаєм землю колосом. (А.Малишко.)

ІІ. Провінційний режим животіння українства був спрямований на пригашення духу і в часи микол, і в часи брежнєвих. (Є.Сверстюк.) Де ж ви, Богдани, і де ви, Максими й Сірки? (М.Шевченко.) В люту пору, темну, аж глуху є іуди, є у кожнім гурті, хто за плату, дехто зі страху. (М.Петренко.) Ох, той пожар у других будить силу ту, що бастілії тиранів розбива. (Леся Українка.) Всі оті Чортомлики та Капулівки то ж він розкопує, кожну степову могилу Яворницький обстежив, скарби нечувані здобув для свого музею. Не густо зустрінеш у житті таких Яворницьких! (О.Гончар.) Приємно вирватись із пишних ресторанів між прості хатоньки Грицьків, Харків, Степанів. (П.Куліш.) До Дніпра бредуть, як гуллівери, з Оболоні зведені доми. (Д.Луценко.) За селами стояв старенький млин, до неба звівши перебиті руки, жило багато в селах Катерин, що знали чорної печалі муки. (І.Калянник.) Легінь буйний і моторний, звів він вродою своєю вже дівчат-красунь немало, нині з вадою тією донжуаном його б звали. (Л.Забашта.) Родився Дон Жуан в Севільї осяйній. (П.Куліш.) Мій Дон Кіхоте, лицарю, чого-бо ти бредеш один по цій гіркій стезі? (Л.Костенко.) Кожне нове покоління визбирує духовну спадщину наших донкіхотів серед намулу спадщини рабів. (Є.Сверстюк.) Я кажу: не було б донкіхотів, вже б давно посивіла земля! (Б.Олійник.)

5. Прочитати. Пояснити вживання великої й малої літери у виділених словах.

Мої поля, мої луги ви й луки! Моя ви батьківщино й материзно! (П.Куліш.) Люблю я світ несходжений за те, що маю в цьому світі Батьківщину. (П.Перебийніс.) Я бачу дім, зелені ставні, я чую гавкання Сірка. (В.Сосюра.) Приємно чуть свого гавкучого бровка, як станем близитись до рідного кутка. (П.Куліш.)

& 6. Записати під диктовку. Виділити в словах орфограму “велика буква у власних назвах”. Написане звірити з надрукованим.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Практикум частина друга 2004

    Практикум
    До І відміни належать іменники чоловічого, жіночого, а також спільного роду із закінченнями –а, -я в називному відмінку однини: ріка, суддя, воєвода, сирота.
  2. 2 частини першої Протокольного рішення за результатами засідання Громадської гуманітарної ради під головуванням Президента України В. Ф

    Документ
    Відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”, на виконання підпункту “і” пункту 2 статті 3 Указу Президента України від 30 вересня 2010 року № 926 “Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні”
  3. Л. О. Біда П24 Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Кра- мущенко, І. Ф. Кривонос та ін.; За ред. І. А. Зязюна. 2-ге вид допов. І переробл. К.: Вища пік., 2004. 422 с. Іsвм 966-642-238

    Документ
    П24 Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Кра- мущенко, І. Ф. Кривонос та ін.; За ред. І. А. Зязюна. — 2-ге вид. допов. і переробл.
  4. Курс: перший, другий Стаціонарне навчання Години на тиждень Триместр

    Документ
    21021 м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, Інститут Інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії (ІнІТКІ),), кафедра вищої математики , тел. 59-84-64.
  5. В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році (1)

    Документ
    Наукове видання розраховано на працівників органів державного управління, органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій систем державного та муніципального управління, науковців, викладачів, студентів вищих навчальних закладів.

Другие похожие документы..