Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
Знания о закономерностях управления, о психологических особенностях поведения человека в организациях рассматривается сегодня, по существу, как неотъ...полностью>>
'Руководство'
Это руководство по операционной системе Ubuntu для начинающих. Мы пройдем долгий путь от просмотра этой прекрасной операционной системы в режиме живо...полностью>>
'Диплом'
Пушкино, МОУ ПСШ № 1. Учитель: Чистякова Н.Н. 10 КЛАСС Волкова Мария Олеговна (31 балл): г. Жуковский, МОУ лицей № 14....полностью>>
'Закон'
В соответствии с Законом Российской Федерации от 27 ноября 1992 г. N 4015-I "Об организации страхового дела в Российской Федерации" (Ведомо...полностью>>

Удк 338. 49 О. В. Іваницька

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

УДК 338.49

О.В. Іваницька

канд. економ. наук,

Національний технічний університет України «КПІ»

ФОРМУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ РОЗВИТКУ

ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

DEVELOPMENT OF INFRASTRUCTURE INDUSTRIAL ENTERPRISES

У дослідженні розглядаються фактори впливу на формування інфраструктури розвитку промисловості. На основі аналізу системи імітаційних моделей процесу управління інфраструктурним комплексом регіону запропоновано метод прийняття оптимальних управлінських рішень щодо формування інфраструктури розвитку промислових підприємств відокремленням траєкторій його розвитку.

В исследовании рассматриваются факторы влияния на формирование инфраструктуры развития промышленности. На основе анализа системы имитационных моделей процесса управления инфраструктурным комплексом региона предложен метод принятия оптимальных управленческих решений относительно формирования инфраструктуры развития промышленных предприятий обособлением траекторий его развития.

The study examined factors influencing the formation of infrastructure for industry. Based on the analysis of simulation models of complex process management infrastructure in the region suggests a method of making optimal management decisions concerning infrastructure for industrial separation of trajectories of development.

Ключові слова: траєкторія розвитку, інфраструктура підприємства, інфраструктурний комплекс, імітаційна модель.

Вступ. Процес реформування вітчизняної промисловості, її галузевих комплексів зумовив руйнування багатьох соціально-економічних зв'язків, вертикалі управління та активізував пошук нових форм організації та управління виробництвом з урахуванням нестійкості ринкового середовища, що формується. Перехід до ринкового механізму господарювання ставить перед підприємствами, а також перед відповідними державними органами нові завдання. Основа нестабільного економічного стану країни полягає у невідповідності структури управління реальним ринковим умовам. Структурна перебудова економіки України може значною мірою здійснюватися у взаємозв'язку з комплексом виробничої інфраструктури всіх галузей промисловості, причому реалізація цього завдання полягає, насамперед в аспекті механізму державного управління суб'єктами господарювання.

На сьогодні більшість учених поділяє думку про те, що існує пряма залежність між рівнями розвитку інфраструктури й економіки. Було доведено, що в рамках окремих регіонів та відповідних підприємств інфраструктура може й має розвиватися по-різному [1]. Особливо актуальною є проблема розвитку інфраструктури для країн з великою територією, де є істотні розбіжності між регіонами, галузями економіки, а отже, й спеціалізації підприємств. У зв’язку з цим дослідження в галузі функціонування інфраструктурного комплексу промислових підприємств в умовах сучасної України становлять значний інтерес і можуть мати широке практичне застосування.

До проблем функціонування інфраструктури в дослідженнях зверталися такі вітчизняні фахівці, як Г.О. Єпішенкова, Б.Х. Краснопольський, В.П. Красовський, И.М. Майєргойз, Н.Н. Некрасов, В.Ф. Павленко, О.Є. Соколова та ін. Водночас невирішеним аспектом загальної проблеми залишається подальше вивчення питання ефективності управління інфраструктурним комплексом на різних рівнях, зокрема промислових підприємств України.

Постановка завдання. Метою роботи є дослідження стратегії розвитку інфраструктури промислового підприємства, пошук оптимальних методів прийняття управлінських рішень і траєкторій його розвитку.

Об’єктом дослідження є процес управління інфраструктурою розвитку промислових підприємств.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та науково-практичні основи формування траєкторії розвитку інфраструктури промислових підприємств.

Методологія. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання дійсності, наукові праці сучасних зарубіжних і вітчизняних учених, фундаментальні розробки науково-дослідних інститутів і провідних галузевих інститутів. У процесі дослідження використано принципи системного підходу, багатофакторного, порівняльного аналізу, імітаційного моделювання та інші.

Результати дослідження. Під інфраструктурою розвитку промислових підприємств розуміють умовно відокремлений комплекс господарюючих суб’єктів і некомерційних установ, які сприяють здійсненню ефективної промислової політики на передовій науково-технічній базі, оновленню сукупного потенціалу і створенню умов стійкого конкурентоспроможного функціонування в умовах динаміки зовнішнього середовища на основі розроблення та пристосування сучасних науково-обґрунтованих методів управління.

Глобалізація і конкуренція, досягнення науково-технічного прогресу та зростаючий характер нестабільності зовнішнього середовища примушують підприємства звернути особливу увагу на умови взаємодії з об’єктами інфраструктури, які багато в чому сприяють підвищенню стійкості функціонування і підтримки процесу відтворення. Раніше основними факторами успішної діяльності промислового підприємства розглядались зниження втрат і собівартості, масштаб виробництва і зростання продуктивності праці, контроль і облік. В сучасних умовах на перший план виходять вміння керівників визначити закономірність змін ситуації на ринку і завчасно відреагувати на неї, виявити незадовільний попит і задовольнити його, створити нові потреби на основі конкурентних можливостей і тим самим випередити суперників. Підприємства вимушені гнучко пристосовуватись до мінливих умов зовнішнього середовища, перебудовувати свою політику та організаційну структуру, видозмінювати та оптимізувати в кожний момент часу свої взаємовідносини з діловими партнерами.

Необхідність формування інфраструктури розвитку промислових підприємств зумовлюється кількома обставинами.

1. Суспільне виробництво в цілому складається з ряду підсистем, які включають в себе різні галузі, установи та підприємства, мають ресурсні, економічні, управлінські, технологічні, кадрові, фінансові та інші взаємозв’язки. У свою чергу, підсистеми включають базові галузі (в тому числі промисловість) і підприємства, що здійснюють профільні види діяльності, а також із різних установ та господарюючих суб'єктів, які виконують допоміжні, додаткові або обслуговуючі функції, і тому належать до інфраструктури. Основні та інфраструктурні елементи підсистеми також пов'язані між собою ресурсами та різноманітними економічними відносинами. Ці зв'язки в кінцевому підсумку виявляються як взаємні інтереси або як протилежні, взаємовиключні. Тому в будь-якому суспільстві одне з найважливіших його завдань полягає в постійному відстеженні та вирішенні цих протиріч як між підсистемами, так і всередині них, тобто погодженні та поєднанні інтересів у рамках даного господарського комплексу. Промисловість виступає як один із найважливіших підкомплексів суспільного виробництва, значення якого у всі часи і у всіх країнах було незаперечним, оскільки саме тут вирішуються нагальні, життєво важливі проблеми соціально-економічного розвитку. Промислові підприємства утворюють «інфраструктуроутворюючу» галузь за такими ознаками:

  • промислові підприємства забезпечують значну частку потреб народного господарства і населення в різноманітних продуктах, і в загальному товарообігу ряду країн їх продукція займає провідне місце;

  • промислові підприємства виступають як найважливіші споживачі продукції (робіт, послуг) інших галузей і сфер народного господарства, сприяючи їх розвитку;

  • самі підприємства промисловості є основними постачальниками продукції для підприємств багатьох галузей і на експорт;

  • промислові підприємства мають широкі можливості для створення нових робочих місць;

  • підприємства промисловості виступають не тільки як виробничі, але також і як особливі соціальні осередки суспільства, учасники яких формують особливий спосіб життя, який простежується на способі життя всього суспільства.

У той же час, якщо особливості управління промисловим виробництвом досліджені досить детально ще з часів Ф. Тейлора, то управління інфраструктурою в науковій літературі розроблене недостатньо. Можна навести й цілий ряд інших положень, які говорять на користь значення промисловості та її інфраструктури в економічному і соціальному житті будь-якого суспільства.

2. В історичному плані суспільне виробництво зазнає значних змін – удосконалюючись або деградуючи. Склад, структура та зв'язки суспільного виробництва при цьому змінюються, що призводить до ліквідації одних, модернізації інших і появи третіх галузей та інших об'єктів. При цьому відбуваються відповідні зміни і в об'єктах інфраструктури. Основний вплив на цей процес мають фактори поділу і кооперації праці, розвиток продуктивних сил.

3. На сучасному етапі розвитку економіки регіонів все більше проявляються вузькі місця в розвитку інфраструктури, що стримує розвиток стратегічної промисловості; це багато в чому зумовлено наслідками перехідного періоду і недостатньою увагою до проблем формування інфраструктури. Науковий аналіз процесів реформування економіки приводить до висновку про те, що комплекс заходів щодо стабілізації економіки повинен включати і заходи, що забезпечують також пропорційний розвиток інфраструктури промислових підприємств.

4. Міжнародні зіставлення рівня економічного розвитку України з іншими країнами та аналіз історії розвитку окремих країн показали важливу роль інфраструктури промисловості в забезпеченні економічного зростання. Промислові підприємства були внутрішніми рушійними силами і чинниками саморозвитку у важкі періоди: у воєнні та післявоєнні роки, в період реформ саме промисловість здатна не тільки створити умови для самовідновлення і подальшого саморозвитку, але і сприяти відновленню і розвитку всіх інших підкомплексів суспільного виробництва.

Значний інтерес становить взаємодія промислових підприємств та об'єктів інфраструктури у відтворювальному процесі. Промисловість і інфраструктура розвитку підприємств промисловості є найважливішими елементами відтворювального процесу промисловості, який, з одного боку, є підсистемою суспільного відтворення, а з іншого – інтегрує одиничні відтворювальні процеси на рівні промислових підприємств та інфраструктурних об'єктів, формуючи тим самим умови для комплексного розвитку економіки регіону. Інфраструктура розвитку промислових підприємств іманентна в цілому до ринкової інфраструктури, обумовлена нею і породжується нею. Однак інфраструктура розвитку підприємств промисловості не копіює інфраструктуру ринку, вона має ряд характерних ознак (таблиця).

Таблиця

Характерні ознаки інфраструктури ринку та промислових підприємств

Найменування

ознаки

Основний склад

Інфраструктура ринку

Інфраструктура промислових підприємств

Основне призначення інфраструктури

Забезпечення процесів

функціонування підприємства

Забезпечення процесів перспективного розвитку підприємства

Склад інфраструктури

Охоплює усі сегменти ринку

Є спеціалізованою

частиною (сегментом)

інфраструктури ринку

Функції об’єктів

Направлені на забезпечення

попиту та пропозиції

виробничої діяльності

Направлені на забезпечення

попиту та пропозиції в галузі наукоємних технологій

Значення інтелектуальної власності

Відносно невелике

Високе, домінуюче

Характер залучення інвестицій

Пов’язаний із забезпеченням поточної діяльності

Направлений на розвиток підприємства

Кваліфікація персоналу

Різноманітна, відносно невелика

Спеціалізована, висока

Рівень ризиків

Середньостатистичний

Високий

Для вдосконалення процесів взаємодії промислових підприємств та об’єктів інфраструктури необхідний сучасний організаційно-економічний механізм, який з часом має повністю змінити інфраструктуру розвитку промисловості.

У процесі управління таким комплексом в основному використовується традиційний підхід: виділяється відносно замкнута виробнича система, входи якої забезпечуються всіма необхідними ресурсами, щоб на виході у встановлений термін досягався необхідний рівень задоволення потреб у послугах [3]. Необхідною передумовою істотного підвищення ефективності інфраструктури підприємства служить розробка якісно нових методів стратегічного планування, що забезпечують збалансований розвиток потужностей окремих підрозділів підприємства, здійснення раціональних програм їх виробничої діяльності.

Основними етапами процесу формування стратегії розвитку інфраструктури промислового підприємства є визначення, по-перше, довгострокової мети, по-друге, траєкторії її розвитку у припущенні відсутності обмежень (траєкторія слабко обмеженого розвитку) і, по-третє, траєкторії за наявності реальних обмежень (траєкторія обмеженого розвитку інфраструктури підприємства). Під траєкторіями розвитку інфраструктури підприємства розуміють набір параметрів, що відображають виробничі потужності, ефективність їх використання, а також результати діяльності в заданому інтервалі часу [5]. Траєкторії слабко обмеженого й обмеженого розвитку відображають досягнення мети функціонування інфраструктури підприємства за різних умов. У першому випадку обмеження на ресурси не ставляться, потрібно тільки забезпечити економічно раціональну тривалість створення або відновлення технічно прогресивних виробничих потужностей. У другому випадку вводяться обмеження на всі види ресурсів, а ефективність їх використання визначається з метою одержання максимальної швидкості досягнення поставленої мети діяльності інфраструктури підприємства.

Вихідне завдання стратегічного планування розвитку інфраструктури підприємства – аналіз виробничих можливостей його окремих складових для визначення існуючих і очікуваних вузьких місць, які можуть виникнути в процесі розвитку підприємства. Потрібно встановити, які підрозділи й коли стануть перешкоджати прискореному розвитку підприємства. Перший етап вирішення цього завдання – виявлення траєкторії слабко обмеженого розвитку. На її основі будується траєкторія обмеженого розвитку, що відображає реальну динаміку ключових характеристик інфраструктури підприємства [7].

Для визначення траєкторії слабко обмеженого розвитку інфраструктури підприємства встановлюється динаміка його мети, яка відображає рівень задоволення потреб у продукції чи послугах підприємства. Для досягнення мети в теоретично мінімальний термін інфраструктура підприємства має розвиватися за зазначеною траєкторією граничної інтенсивності. Траєкторія слабко обмеженого розвитку інфраструктури підприємства відповідно до умов її побудови може перетинатися із траєкторією гранично інтенсивного розвитку тільки через проміжок часу, що визначається економічно раціональною тривалістю введення (відновлення) виробничих потужностей.

Траєкторії слабко обмеженого й обмеженого розвитку інфраструктури підприємства поєднуються вихідним станом інфраструктури, кінцевою метою його функціонування, структурою потенційних “вузьких місць” і послідовністю їх виникнення при цілеспрямованому й збалансованому розвитку підприємства. Розбіжності між траєкторіями проявляються через те, що в першому випадку “вузькі місця” ліквідуються додатковим введенням ресурсів, а в разі обмеженого розвитку момент часу і способи усунення “вузьких місць” визначаються реальними ресурсними можливостями. 

Виявлена у процесі побудови траєкторії слабко обмеженого розвитку послідовність “вузьких місць” зберігається й при обмеженому розвитку, якщо не змінюються мета функціонування інфраструктури підприємства і ефективність використання ресурсів. Зміна ефективності використання ресурсів у межах, що забезпечують усунення чергового “вузького місця”, не впливає на подальшу послідовність ліквідації потенційних “вузьких місць”. Дотримання зазначених умов не викликає особливих утруднень і дає змогу створити необхідну інформаційну базу для побудови траєкторії обмеженого розвитку інфраструктури підприємства [7].

Для виявлення траєкторій розвитку інфраструктури підприємства можна застосувати комплекс імітаційних моделей, розроблений Д. Форрестером [8]. Він складається з блоку визначення мети діяльності інфраструктурного комплексу, локальних імітаційних моделей розвитку виробничих потужностей окремих підрозділів і блоку зведених розрахунків. Взаємозв’язки між локальними моделями визначаються технологічною послідовністю участі виробничих підрозділів у процесі виготовлення кінцевої продукції підприємства. Тому кількість і структура взаємозв’язків локальних моделей залежать від особливостей і масштабів його виробничої діяльності. Але принциповий склад і схема функціонування всього комплексу моделей і кожної локальної моделі є загальними для підприємств різної галузевої приналежності і відповідають основним теоретичним положенням побудови траєкторій слабко обмеженого розвитку інфраструктури підприємства.

Зміст розрахунків, що проводяться у розділі визначення мети розвитку й діяльності інфраструктури підприємства, значною мірою залежить від специфіки діяльності підприємства. Тому тут необхідно враховувати динаміку зміни потреби в послугах комплексу інфраструктури. Отже, слід застосовувати методи, що дають змогу обґрунтовано встановити мету на тривалу перспективу. Локальна імітаційна модель виробничого підрозділу підприємства складається із чотирьох блоків: основні фонди, трудові ресурси, технологія виробництва та зведені розрахунки [4].

У перших двох блоках імітується динаміка виробничого потенціалу, що виражається фондом робочого часу основних машин й устаткування, а також робочих основних професій. Третій блок служить для оцінки ефективності (нормативів) використання виробничих ресурсів за напрямами виробничої діяльності підприємства. У четвертому виявляються потенційні “вузькі місця” і послідовність їх виникнення при цілеспрямованому розвитку виробничих потужностей підприємства, додаткова потреба в ресурсах для усунення “вузьких місць”, а також раціональна виробнича програма.

Найважливішими завданнями, окремими блоками локальної імітаційної моделі розвитку інфраструктури підприємства є такі:

1. “Основні фонди” служить для визначення динаміки потужностей основних видів машин і устаткування. У моделі ці потужності виражаються річним фондом робочого часу, що вимагає виявлення динаміки низки характеристик ключових аспектів процесу відтворення основних фондів. До них належать показники основних видів машин й устаткування (з урахуванням нормативної тривалості їх служби й фактичного ступеня зношування), а також стан нових, що вводяться у виробництво (з урахуванням нормативної тривалості й фактичної стадії введення) як у натуральній, так й у вартісній формі. Головним результативним показником блоку є річний фонд робочого часу машин й устаткування за їх окремими видами.

2. У блоці “Трудові ресурси” проводяться розрахунки для виявлення обсягу й структури трудових ресурсів підприємства. Головні результативні показники блоку – річний фонд робочого часу працівників окремих професій і чисельність працюючих на кінець планового року.

3. Кінцевий результат діяльності інфраструктури підприємства – це набір певних можливостей. Для промислових підприємств можна використовувати різний склад первинних ресурсів, тобто низку технологій. У блоці “Технології виробництва” вони доповнюються фіктивними технологіями, за допомогою яких відображаються виробничі запаси ресурсів, невиробничі втрати робочого часу, матеріалів, виробів і т.ін. Номенклатура ресурсів при описі технологій виробництва містить основні види машин й устаткування, професії працівників, найбільш важливі види матеріальних ресурсів та енергії, а також фінансові ресурси. Результати розрахунків зводяться у матриці, елементи яких відображають ефективність використання ресурсів.

4. Блок “Зведених розрахунків” служить для виявлення “вузьких місць” у виробничому потенціалі підприємства при його цілеспрямованому розвитку. Крім того, тут визначаються кінцеві результати діяльності підприємства і додаткова потреба в ресурсах як для виконання раціональної виробничої програми, так і для подальшого розвитку підприємства. Центральне місце в блоці займає оптимізаційна задача. Коефіцієнти лінійної цільової функції в ній відображають рівень незадоволених потреб у продукції, виробленої підприємством, а змінними служать інтенсивності використання технологій.

Цільовій функції притаманні такі властивості: чим вище її значення, тим більш ефективний набір технологій з погляду досягнення мети; у раціональній виробничій програмі переважає продукція, потреба в якій максимальна. Тому не забезпечується дотримання безперервності виробництва продукції одного виду, у зв’язку із чим у завдання додатково вводяться верхні й нижні ліміти обсягу її виробництва. Крім того, вона включає обмеження на основні фонди, трудові, матеріальні й фінансові ресурси. При цьому матеріальні ресурси умовно поділяються на дві групи: такі, що надходять із зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства. За допомогою другої групи обмежень координується діяльність підрозділів підприємства відповідно до їх виробничих можливостей. На цій основі визначаються вимоги до їх потужностей. Далі необхідно встановити інтенсивності використання окремих технологій і обсяги продукції конкретних видів та обчислити залишок невикористаних ресурсів. Оскільки виробнича програма підприємства складена за допомогою оптимізаційної задачі, то одержуємо обмеження інтенсивності виробництва. Так знаходиться “вузьке місце”, яке необхідно усунути в першу чергу для розширення можливостей виробництва. Це може досягатися шляхом збільшення обсягу ресурсів, підвищення ефективності їх використання, зміни структури виробництва тощо [7].

При побудові траєкторії слабко обмеженого розвитку “вузьке місце” усувається додатковим введенням ресурсів, і оптимізаційна задача розв’язується повторно. У результаті складається нова виробнича програма, що дає змогу визначити додаткову потребу в трудових ресурсах та основних фондах. Таким чином, готується інформація для реалізації наступного циклу імітації розвитку й діяльності інфраструктурного комплексу підприємства.

Локальні імітаційні моделі промислових підприємств використовуються у строгій послідовності, причому спочатку імітується слабко обмежений розвиток підприємства, що завершує технологічний ланцюг виробництва. Це дає змогу визначити потребу у сировині, й тим самим – безпосередню мету функціонування постачальника, сформулювати його оптимізаційну задачу за технологічним ланцюжком.

Узагальнюючи розглянуті вище теоретичні погляди і підходи до дослідження інфраструктури розвитку промислових підприємств і враховуючи нові аспекти її змісту, зумовлені закономірностями світової господарської динаміки, можна сформулювати такий висновок: економічний зміст сучасної інфраструктури розвитку промисловості полягає в її функціональній залежності і системній взаємодії її суб'єктів з промисловими підприємствами з метою здійснення ефективної промислової політики на передовій науково-технічній базі, оновлення сукупного потенціалу і створення умов сталого конкурентоспроможного функціонування в умовах динаміки зовнішнього середовища на основі розробки і застосування сучасних науково обґрунтованих методів управління.

Висновки. Проведене дослідження дало змогу оптимізувати процес досягнення мети функціонування інфраструктури розвитку промислових підприємств. Основні положення наукової новизни полягають у визначенні економічного змісту сучасної інфраструктури розвитку промисловості та обґрунтуванні доцільності застосування методу прийняття оптимальних управлінських рішень щодо формування розвитку інфраструктури промислового підприємства шляхом розв’язання оптимізаційної задачі з різними рівнями обмежень траєкторій його розвитку.

Література

  1. Государство и отрасли инфраструктуры в современной рыночной экономике / Отв. ред.: Я.А. Рекитар, Л.С. Демидова. М.: Наука, 2001. 310 с.

  2. Макконел К. Экономикс. Принципы, проблемы и политика / К. Макконел, С. Брю М.: Инфра-М, 2005. 940 с.

  3. Алексахин А.А. Логистический подход  к управлению логистической инфраструктурой / А.А. Алексахин // Логистика и управление цепями поставок – 2005. – № 1 (6). C.35.

  4. Ситник В.Ф. Імітаційне моделювання / В.Ф. Ситник, Н.С. Орленко К.: КНЕУ, 1998. 234 с.

  5. Управління виробничою інфраструктурою / За ред. М.А. Бєлова. К.: Укр–типпроект, 1997. Розд. 1. с. 208

  6. Орешин В.П. Планирование производственной инфраструктуры / В.П. Орешин М.: Экономика, 1986. Гл.1. 143с.

  7. Овчар П.А. Визначення стратегії розвитку інфраструктурного комплексу регіону [Електронний ресурс] П.А. Овчар Режим доступу:

  8. Forrester J. Industrial Dynamics: A Major Breakthrough for Decision Makers [Текст] / J. Forrester // Harvard Business Review. 1958. Vol. 36, № 4. – p. 3766.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році (4)

    Документ
    Наукове видання розраховано на працівників органів державного управління, органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій систем державного та муніципального управління, науковців, викладачів, студентів вищих навчальних закладів.
  2. В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році (5)

    Документ
    Наукове видання розраховано на працівників органів державного управління, органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій систем державного та муніципального управління, науковців, викладачів, студентів вищих навчальних закладів.
  3. Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол

    Документ
    Збірка тез доповідей II Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред. кол.Веретенников В.
  4. В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році (2)

    Документ
    Наукове видання розраховано на працівників органів державного управління, органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій систем державного та муніципального управління, науковців, викладачів, студентів вищих навчальних закладів.
  5. Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (1)

    Документ
    Рекомендовано до друку Вченою радою економічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (протокол № 2 від 18 лютого 2011 року)

Другие похожие документы..