Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Реферат'
История России с древнейших времен до 1861 года: Учеб. для вузов по спец. "История" /Н.И. Павленко, И.Л. Андреев, В.Б. Кобрин, В.А. Федоров...полностью>>
'Документ'
З метою забезпечення у відповідності до чинного законодавства своєчасного складання проектів місцевих бюджетів на 2012 рік та прогнозу на наступні за...полностью>>
'Образовательная программа'
- «Санитарно- эпидемиологических требований к устройству, содержанию и организации режима работы дошкольных образовательных учреждений. СанПиН 2.4.266...полностью>>
'Семинар'
Иван Петрович Павлов родился 26 сентября 1849 г. в Рязани, в семье священника. Отец мечтал о том, чтобы сын, как и он, посвятил себя церкви. Поначалу...полностью>>

Літопис українського народу це шлях нації, яка впродовж століть утверджувала себе в часі І просторі, долаючи історичні терни (1)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Матеріали до єдиного дня інформування у серпні 2008 року

На шляху державотворення

(до 17-ї річниці проголошення незалежності України)

Матеріали підготовлено управлінням з питань внутрішньої політики облдержадміністрації

Шановні полтавці!

Літопис українського народу - це шлях нації, яка впродовж століть утверджувала себе в часі і просторі, долаючи історичні терни. Ні революційні стихії, ні масові репресії, голодомори - ніщо не зламало волю українства, його бажання мати свою державу. Нескорена українська нація тричі виборювала право на Соборність і Незалежність. Фатальні незгоди серед політиків, їх нездатність до конструктивної співпраці двічі коштувала Україні втрати державності.

Лише наприкінці ХХ століття збулася віковічна мрія народу. 17 років тому, на світанні нової української доби, серпневого дня був прийнятий доленосний для світового українства документ - Акт проголошення незалежності України. З того пам'ятного дня 24 серпня щорічно відзначається як найбільше національне свято - День незалежності України.

Процес зародження й розвитку ідеї незалежності виявився довготривалим, складним, а на деяких етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумовлено надзвичайно непростою історичною долею українського народу, численними перешкодами на шляху становлення його етичної самосвідомості, жорстокими переслідуваннями тих, хто намагався підняти національне питання в умовах чужоземного поневолення.

Так склалося, що ми, звертаючи погляд на свою історію, знаходили переважно події сумні. Пам’ять наша міцно зафіксувала такі сторінки, як зруйнування золотоглавого Києва, битву під Берестечком, драматизм Полтавського бою, підступне нищення Січової Запорізької республіки, Емський указ і Валуєвський циркуляр про заборону української мови. А з недавніх історичних подій – муравйовські погроми, розстріляне Відродження 20-х, голодомор тридцять третього, чорна наруга тридцять сьомого, операція "Вісла", чорнобильська трагедія.

Називаючи важкі сторінки нашої історії, ми зовсім не хочемо закреслити те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає його заслуги перед людством. Адже на нашому славному історичному шляху були і могутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого, і перша християнська республіка в Європі – Запорізька Січ, і відчайдушний порив до свободи часів Івана Мазепи, і започаткування власної державності в Українській Народній Республіці.

Слід згадати найвидатніших з поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського.

Великого у звершеннях, у любові до землі предків і трагічного у помилках своїх Богдана Хмельницького, грізного вояка, оборонця вольностей козачих Івана Сірка. Мудрого, будівничого й політика, відданого ідеї незалежності української Івана Мазепу. Творця першої української Конституції Пилипа Орлика.

Героїв народних повстань Івана Гонту, Максима Залізняка, легендарних Устима Кармелюка і Олексу Довбуша.

У дні найстрашнішої політичної та духовної руйнації, прийшов у світ великий Кобзар з новим заповітом, з новою поезією, яка зміцнила підвалини української духовності.

У найважчі часи сміливо піднімали свій голос за волю і демократію, за Україну такі велети духу як Григорій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Маркіян Шашкевич, Іван Франко, Михайло Драгоманов, Леся Українка.

Серед видатних діячів новітньої історії, історії кривавих, але і героїчних змагань за вільну і незалежну Україну віддамо шану Михайлові Грушевському та його сподвижникам, котрі привели Україну до поетапного проголошення чотирьох Універсалів.

Ось яких велетів духу народила наша земля, ось які люди торували державницький шлях до незалежності України, до сьогоднішнього дня.

Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу – ще попереду.

Святкування річниці незалежності України ми поєднуємо з відзначенням 23 серпня Дня Державного Прапора України.

Визначення національної символіки як невід'ємної ознаки незалежності є одним з найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни. На землях України здавна дуже поважалися стяги. Після введення християнства вони освячувались, і їх роль значно зросла. Без прапора військо не відправлялось у похід, не вступало в бій. Слов'яни обожнювали свої прапори і вважали, що у воєнний час стяги є святішими за усіх ідолів.

З часів козаччини на українських корогвах, прапорах та клейнодах починає домінувати жовто-блакитне поєднання кольорів поступово.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер здійснила Головна Руська рада, яка почала боротьбу за відродження української нації.

Особливого розмаху ці процеси набули під час святкування 100-літнього ювілею від дня народження Т.Г.Шевченка. Жовто-блакитні прапори супроводжували урочистості не лише в Україні (як Правобережній, так і Лівобережній), а й у Москві, Петербурзі, Оренбурзі, Омську, Відні, Празі, Варшаві, Кракові та інших містах.

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії, після якої національно-визвольний рух вийшов на новий рівень.

22 березня 1918 року Українська Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки.

У період 1917 - початку 1919 рр. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні й більшовики. Лише з другої половини 1919 року з ідеологічних міркувань прапор УСРР мав червоний колір з абревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою.

21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила новий прапор. Згідно з цими вказівками він зберігав традиційно червоний колір, затверджений Центром як обов'язковий для всіх союзних республік, а також мав загальносоюзну емблему - серп і молот з п'ятикутною зіркою. Національні особливості України відображала лише блакитна смуга розміром у третину полотнища.

24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор. 1 грудня 1991 року в історії України сталася справді історичної ваги подія: відбувся корінний поворот у біографії п'ятдесятимільйонного народу: після всенародного референдуму на політичній карті світу з'явилася нова незалежна, суверенна, соборна держава Україна, їй необхідні були всі атрибути державності, які належить мати членові Організації Об'єднаних Націй.

28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України прийняла Постанову "Про Державний прапор України". Ним став саме національний синьо-жовтий стяг.

Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави. Саме тому Закон передбачає санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором. Державний прапор, незалежно від того, де він встановлюється, символізує державу, а тому завжди повинен перебувати в належному стані й негайно замінюватися в разі пошкодження, забруднення тощо.

Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної Української держави, під ним йдемо сьогодні до створення української України, до перемоги. Це прапор - миролюбства. Він нагадує наше літо, коли небо над Україною таке синє, як покрови Пречистої Діви, а наші лани такі золоті, як паски на маминому столі.

Український національний прапор має здатність кликати не тільки на урочисті мітинги і свята, а й на боротьбу за свободу і честь нації. Це наш історичний дух, наша совість і наша незламність, це вічно жива пам'ять і вічна мрія нашого народу.

За 17 років пройдено важливий етап утвердження незалежної і суверенної, демократичної, правової, соціальної держави.

Водночас не слід забувати, що будь-яка незалежність неможлива без міцного економічного фундаменту. Проголосити державність країни легше, ніж упорядкувати і закріпити її на довгі століття.

На 2008 рік Україна досягла високих темпів економічного зростання. Реальний приріст валового внутрішнього продукту за 2007 рік склав 7,6%. Важливо, що найбільший приріст відбувся в таких галузях, як машинобудування (28,6%) і будівництво (15,6%).

У 2007 році середньомісячна заробітна плата зросла майже на 30% і в 2,4 разу перевищила прожитковий мінімум. Середньомісячна пенсія зросла на 25%.

Міжнародні резерви Національного банку України зросли до рекордного значення - 32,5 млрд доларів США, у 2007 році вони збільшились на третину.

Потенціал України приваблює інвесторів. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій зріс на третину (на 36,5%, до 29,5 млрд дол.). Обсяг інвестицій в основний капітал збільшився на 29,8%. Це - добрий фундамент для економічного зростання, підвищення зарплат, пенсій, соціальних стандартів.

Виконано одне із багатолітніх стратегічних завдань – Президентом України В.Ющенком підписано протокол про вступ до Світової Організації Торгівлі. Україна завершила всі формальні процедури набуття членства.

Відбувається якісна зміна у відносинах з Європейським Союзом, офіційно розпочато переговори про створення зони вільної торгівлі.

Як зазначив Президент України В.Ющенко у своєму Посланні до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2008 році, «країна змінюється. Змін прагне і зміни впроваджує наше суспільство, наші громадяни. Втім цю працю систематично підриває політичне протистояння. Головною перешкодою для повноцінного поступу країни є розрізненість, егоїзм, зверхність, законсервованість і корумпованість політикуму, який неадекватно відображає запити суспільства і не встигає за його розвитком».

Сучасна, нова Україна сповнена надії. Суспільство очікує від влади сталої, багаторічної гармонійної взаємодії, а по суті – результату, який додасть державі і її громадянам упевненості і захищеності.

На Полтавщині з усією повнотою відображаються всі політичні та соціально-економічні процеси, що притаманні українській державі.

За підсумками роботи І півріччя 2008 року більшість провідних галузей промислового комплексу Полтавської області спрацювали з приростом обсягів виробництва до відповідного періоду 2007 року. Позитивна динаміка спостерігалась на підприємствах машинобудування, металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, хімічної та нафтохімічної промисловості, виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції та легкої промисловості.

Так, обсяги виробництва промислової продукції в області в 2007 році зросли на 3,2 відсотка в порівнянні до 2006 року. Зростання досягнуте майже у всіх галузях промислового комплексу області.

Стабільно працюють такі провідні підприємства промислового комплексу області, як: ВАТ «Полтавський автоагрегатний завод», ВАТ «Полтавамедскло», ВАТ «Лтава», ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» та ряд інших.

Середньомісячна заробітна плата на промислових підприємствах області становить більше 2 тис. грн., що майже на 25 відсотків більше ніж середній показник по області в цілому.

Продовжує нарощувати обсяги випуску промислової продукції ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат". За останні роки близько 90 відсотків полтавських котунів експортується підприємствам чорної металургії Австрії, Італії, Німеччини, Болгарії, Румунії, Польщі, Китаю. На підприємстві працює майже 10 тисяч працівників. Обсяг виробництва котунів у 2007 році досяг 9,07 млн.тонн. Це найвищий показник за останні 16 років. У 2008 році їх випуск прогнозується довести до 9,5 млн.тонн.

Стабільно працює одне з найбільших машонобудівних підприємств - ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод". Колектив заводу спрямовує свою роботу на подальший розвиток виробництва основного виду продукції – вантажних вагонів, випуск яких прогнозується довести до 6 – 6,5 тисяч на рік з розширенням їх номенклатури, виготовлення запасних частин для рухомого складу, поетапне нарощування потужностей пасажирського вагонобудування – до 300 вагонів на рік, продукції для метрополітенів, комплектуючих для транспорту соціального призначення. Обсяг виробництва продукції за 2007 рік до 2006 року зріс майже на 40 відсотків.

Нарощує обсяги виробництва і холдингова компанія "АвтоКрАЗ". У 2007 році компанія виробила та реалізувала 4,3 тисячі автомобілів різної модифікації, з яких майже 3 тисячі одиниць експортовано у країни СНД та країни далекого зарубіжжя. Надзвичайно важливе місце в своїх стратегічних планах холдингова компанія відводить просуванню продукції на ринки Східної Європи. Окрім Румунії та Болгарії, куди вже КрАЗи поставлялись, на поточний час ХК "АвтоКрАЗ" виходить на ринки Польщі та Македонії.

ХК «АвтоКрАЗ» спільно з Харківським конструкторським бюро ім.Морозова розроблена конструкція спортивного автомобіля КрАЗ-5173РЕ, який зможе представити Україну на одній з найвідоміших гонок в світі – раллі-рейді «Дакар». В конструкцію боліда закладено найсучасніші технічні рішення, як і ті, що роками були перевірені роботою кременчуцьких автомобілів в самих тяжких дорожніх та кліматичних умовах.

ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод", який входить до складу ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКрАЗ" сьогодні є високотехнологічним, сучасним машинобудівним підприємством з виробництва складної гальмівної апаратури для великовантажних автомобілів. За результатами підсумків Всеукраїнського конкурсу «Кращий вітчизняний товар 2007 року», «Полтавський автоагрегатний завод» переміг в номінації «Виробництво продукції машинобудування і металообробки».

Рівень зареєстрованого безробіття в порівнянні з відповідним періодом минулого року зменшився на 0,6 відсоткового пункту і станом на 1 липня 2008 року становив 2,8% від кількості населення працездатного віку.

Проте загальна ситуація в державі не могла не позначитися на розвитку економіки області. Промисловість та сільське господарство зазнали впливу ряду негативних факторів, здебільшого зовнішніх. Проблеми на ринку енергопостачання, енергетична залежність України суттєво позначилися на роботі паливно-енергетичного комплексу Полтавщини та призвели до скорочення у 2008 р. промислового виробництва на 10 %, зокрема, виробництва продуктів нафтопереробки на 40%. Це, в свою чергу, негативно позначилося на поповненні бюджетів усіх рівнів, виплат до Пенсійного фонду тощо. Шляхи розв’язання цих проблем пролягають через поглиблення та удосконалення зовнішньоекономічних зв’язків, залучення інвестицій для модернізації виробництва, стабілізацію ситуації в державі.

За січень – червень 2008 року виробництво валової продукції сільського господарства в порівняльних цінах в агропромисловому комплексі області зросло на 0,4% до відповідного періоду 2007 року, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах – на 5,6%.

Станом на 8 серпня на Полтавщині обмолочено 84% площ ранніх зернових та зернобобових культур. Намолочено 2255,1 тис. тонн при середній урожайності 39,6 ц/га, в т.ч. озимої пшениці – 44,0 ц/га, ячменю – 35,9 ц/га, жита – 24,9 ц/га. Це говорить про те, що курс облдержадміністрації на впровадження у виробництво прогресивних та інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур дає свої результати. Збільшення обсягів використання мінеральних добрив, засобів захисту рослин, впровадження у виробництво нових сортів та гібридів дало можливість в середньому отримати в поточному році прибавку зерна з кожного гектара 11,7 цн.

Аграрії області планують отримати непоганий урожай зерна. Попередні розрахунки показують, що валовий збір зернових становитиме не менше 2,8 млн. тонн.

У І півріччі поточного року намітилась чітка тенденція до стабілізації виробництва продукції тваринництва, зумовлена діяльністю організованих великотоварних сільськогосподарських підприємств. Це і дало загальний ріст валової продукції у тваринництві на 1 відсоток у порівнянні із минулим роком, в тому числі сільськогосподарських підприємствах на 8,2 відсотки. В порівнянні із минулим роком на 5,9 відсотки збільшилося виробництво молока.

Підприємства області продовжують впроваджувати сучасні технології виробництва молока і м’яса, здійснюються інвестиційні проекти у тваринництві.

Це також підтверджує, що вірно і надалі орієнтуватись на розвиток виробництва в організованих господарствах і лише таким чином можна забезпечити динамічний і стабільний розвиток тваринницької галузі області в цілому.

Враховуючи сезонний характер сільськогосподарського виробництва неабиякого значення має державна підтримка галузі. Підприємствам агропромислового комплексу області з початку року надано 910,2 млн. грн. кредитів. Це в 2,1 рази більше, ніж у минулому році.

Для підтримки галузі із державного бюджету надійшло коштів на суму 106,3 млн. грн., із яких використано 99,4 млн. грн., або 93,5 відсотки. У минулому році за цей час область отримала 79,3 млн. грн.

В кінцевому результаті розвиток виробництва повинен сприяти одній меті – створенню нормальних умов життя для наших людей.

Передусім, це – підвищення рівня заробітної плати в сільському господарстві, яка на сьогодні складає в середньому по області 960 грн., що на 31,5 відсотки більше, ніж на початок року. П’ять районів області мають заробітну плату вищу, ніж в середньому по районах.

Також це і збільшення розміру орендної плати до 2 і більше відсотків (за минулий рік вона склала 1,7 відсотки), а це 15 млн. грн. додаткового доходу селян.

Прикладом ефективного керівництва сільськогосподарськими підприємствами є Герої України, керівники підприємств “Батьківщина” Котелевського району Олександр Коросташов, “Агрофірми “Маяк” Котелевського району Тетяна Корост, “Агроекологія” Шишацького району Семен Антонець. Високі показники мають господарства СТОВ «Воскобійники» Шишацького району (керівник - заслужений працівник сільського господарства України Валерій Капленко), “Подоляка” Диканського району (керівник Олександр Подоляка), СВК “Перемога” Хорольського району (керівник Анатолій Пасюта) та ряд інших.

Стабільно розвивається споживчий ринок області, де пріоритетним напрямом є його насичення вітчизняними конкурентноздатними товарами. Визнаними місцевими виробниками на сьогодні є КП «Полтавський м’ясокомбінат», ВАТ «Кременчукм’ясо», ВАТ «Кременчуцький хлібокомбінат», ВАТ «Полтавакондитер» та інші.

На Полтавщині зберігається позитивна динаміка розвитку малого бізнесу.

Оборот зовнішньої торгівлі області товарами за січень-травень 2008 року становив 1479,5 млн.дол.США. Обсяги експорту проти січня-травня 2007 року збільшилися на 17,2%, імпорту зменшились на 59,6%.

Фінансовий результат суб`єктів господарювання від звичайної діяльності до оподаткування (сальдо) за січень-травень 2008 року становив 1552,4 млн.грн. прибутку.

Продовжують зростати надходження податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, які за січень-червень 2008 року склали 3674 млн.грн. і збільшилися по відношенню до січня-червня 2007 року на 766,7 млн.грн. або на 26,4%.

До Державного бюджету надійшло 2665,5 млн.грн. податків, що на 477,3 млн.грн. або на 21,8% більше, ніж у січні-червні 2007 року.

У червні 2008 року середня заробітна плата одного штатного працівника області становила 1725 грн., що на 296 грн. (21 %) більше, ніж на початок року. Серед 27 регіонів України за розміром середньої заробітної плати працюючих за абсолютною величиною область займає 9 місце.

За січень-червень 2008 року надходження власних коштів до Пенсійного фонду склали 1485,1 млн.грн. і зросли в порівнянні з відповідним періодом минулого року на 439 млн.грн. або на 42%.

На обліку у державній службі зайнятості станом на 01.07.2008 перебувало 25,2 тис. безробітних громадян (на 17,1% менше проти відповідної дати 2007 року).

Вперше в області з червня 2007 року розпочато впровадження проекту Фонду соціальних інвестицій в установах системи соціального захисту.

Стабільними кількісними і якісними параметрами характеризуються освіта і наука області. Реалізуються освітянські програми, спрямовані на підвищення якості навчання. Значно зросла кількість закладів для роботи з обдарованими дітьми, вихованці яких демонструють високу ступінь підготовки. В області у 2008 році успішно реалізуються 12 обласних освітянських програм. Ефективно діє обласна програма «Пілотний проект «Школа майбутнього» на 2006-2012 роки», яка фінансується з обласного бюджету (вартість 11,2 млн.грн.). Суттєво зріс рівень забезпечення шкіл сучасними комп’ютерами, який становить 88% (середній у державі – 87%).

Зростає потенціал полтавської вищої школи. Значно розширився перелік спеціальностей, вибір яких все більше диктується потребами практики. Значно покращується і методичне та технічне оснащення освітньої галузі.

Високий на теренах держави та області авторитет полтавських лікарів. Продовжується впровадження сімейної медицини. Для наближення медичної допомоги до жителів сільської місцевості систематично практикуються виїзди спецбригад обласних фахівців у райони. За І півріччя 2008 року оглянуто 1770 осіб, проведено флюорографічних досліджень – 767, лабораторних досліджень – 700. Впроваджено інноваційні міжнародні проекти «Разом до здоров’я», «Здоров’я матері і дитини», до яких залучено більше 100 медичних та фармацевтичних працівників. Розроблена і впроваджується обласна програма «Репродуктивне здоров’я» до 2015 року». Проводяться заходи щодо зміцнення матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних закладів області –роботи з реставрації соматичного корпусу обласної клінічної лікарні ім.М.Скліфосовського, будівництво першої черги дитячої лікарні в м.Лохвиці, добудова інфекційного відділення Лубенської міської лікарні тощо.

За роки незалежності багато зроблено для вивчення історії краю. Науково-редакційний центр дослідження історії Полтавщини, що його очолює заслужений вчитель України О.Білоусько, завершує роботу над останнім томом видання «Реабілітовані історією», готує до друку унікальне видання Сучасної енциклопедії Полтавщини. Також продовжується робота щодо підготовки обласних томів загальнонаціонального видавничого проекту «Національна книга памяті жертв голодомору 1092-1933 років в Україні».

Важливо, що публікуються історії сіл та районів, проводиться глибоке вивчення народних промислів. Тисячі полтавців беруть участь у роботі народних хорів, танцювальних та фольклорних колективів. Щороку проводяться районні фестивалі, які яскраво засвідчують багатство нашої духовної скарбниці.

Успішно розвивається і професійне мистецтво. Прикладом цього є хороші відгуки на виступи полтавських театрів – музично-драматичного та ляльок, діяльність муніципального духового оркестру «Полтава», художні виставки. Такі художні колективи, як український народний хор „Калина” Полтавського державного педагогічного університету ім. Короленка (художній керівник та диригент заслужений діяч мистецтв України Григорій Левченко), пісенно-танцювальний ансамбль „Полтава” обласної філармонії (художній керівник Федір Кривенко), народний ансамбль пісні й танцю „Славутич” Кременчуцького міського будинку культури (художній керівник та диригент заслужений працівник культури України Володимир Смоляков) широко знані не тільки на Полтавщині, а й загалом по всій Україні та далеко за її межами. 14 аматорських колективів удостоєні почесного звання „народний”, „зразковий”. Взагалі в області це звання мають 430 колективів.

Проводиться робота з підготовки до відзначення у 2009 році 200-річчя від дня народження М.В.Гоголя, 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу.

Плани, закладені до обласної програми економічного і соціального розвитку, послідовно втілюються в життя. Але результати роботи не дозволяють зупинятися на досягнутому, а вимагають закріплення позитивних тенденцій, продовження важливих справ, які мають вирішальне значення для регіону.

Додаток Управління державної служби

ГУДС України в Полтавській області

Українська держава спирається на серйозні національні традиції, у тому числі – адміністративні, і досвід державного управління. Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 11 червня 2008 р. № 817-р погодився з пропозицією Головдержслужби щодо відзначення 23 червня 2008 року – у День державної служби, встановлений ООН, 90-річчя запровадження державної служби в Україні. Відзначення цієї дати демонструє спадковість української державності та її ключового елемента – державної служби. На превеликий жаль, до цього ми звертаємося тільки зараз.

Як показали попередні результати наукового дослідження з історії вітчизняної державної служби, своїми коріннями вона сягає часів княжої Русі та козацької доби Богдана Хмельницького. Але за часів Київської Русі як функції державної служби присутні лише елементи обов’язків княжих придворних, за часів козацької доби, з широко розвинутою військовою структурою, існували лише окремі цивільні посади. У часи Української народної республіки доби Центральної ради у відповідному законі лише проголошено збереження усіх урядових відомств Російської імперії, що існували на українських землях, і усіх службовців у них. Національної державної служби на законодавчому рівні в усі ці часи створено не було.

Перша незалежна українська держава, у якій було створено державну службу як самостійний інститут, з’явилась у часи гетьманату Павла Скоропадського (квітень – грудень 1918 року). Першим кроком до побудови тогочасної Української держави були Закони про тимчасовий державний устрій. У ті часи планувалося, але так не вдалося прийняти комплексний законодавчий акт про державну службу. Однак у доповнення до Законів про тимчасовий державний устрій було прийнято та впроваджено низку системних законів, якими закладено основи національної державної служби.

Перший сучасний атрибут національної державної служби було запроваджено із прийняттям «Закону про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі» від 30 травня 1918 р. Наступним є Закон про нормальний розпис утримання службовців в центральних урядових установах цивільних відомств» від 26 червня 1918 р., яким вже тоді було запроваджено аналог нинішньої системи категорій посад та рангів державних службовців – систему класів посад, а також «прообраз» нинішньої системи оплати праці та пенсійного забезпечення державних службовців – схему посадових окладів та рангів пенсії урядовців. Досить важливою рисою тогочасної державної служби став «Закон про порядок призначення осіб на урядову службу» від 24 липня 1918 р. У чомусь ця система нагадує нинішню: порядок призначення урядовця залежав від класу посади, причому кандидатури для призначення гетьманом на вищі посади державних службовців (заступники міністрів, директори департаментів) попередньо узгоджувалися з Радою Міністрів.

Проблеми тогочасної і нинішньої державної служби досить схожі. Головною з них в Українській Державі гетьмана Скоропадського був «кадровий голод», особливо на регіональному рівні. Навіть залишивши на попередніх посадах переважну більшість керівників і спеціалістів, тоді не вдалося поповнити кадри управлінців досвідченими, кваліфікованими професіоналами. Кадрові проблеми залишаються актуальними і в наш час. Особливо це помітно на місцевому рівні, де, до прикладу, уже більше року не можуть бути заповненими більше 1 % (7) посад голів райдержадміністрацій, більше півроку – іще майже 7% (40); лише 2,5 % числа призначених голів райдержадміністрацій мають стаж роботи на керівних посадах більше трьох років. Іншим, але досить вагомим наслідком нинішнього «кадрового голоду», є постійна наявність вакантних посад в органах виконавчої влади – від 10 до 15% їх граничної чисельності. Наступним його проявом є висока плинність кадрів на державні службі, наявність якої не дозволяє стабілізувати кадровий склад органів влади, забезпечити професіоналізацію державної служби та планування кар’єри державних службовців. Упродовж останніх чотирьох років плинність кадрів на державній службі в Україні – не нижче 15%: це означає, що щорічно з державної служби ідуть близько 40 тис. осіб.

Головдержслужба України намагається вирішити ці проблеми, здійснюючи системні заходи з реформування вітчизняної системи державної служби та її адаптації до стандартів Європейського союзу. Серед них головне – удосконалення нормативної бази діяльності державних службовців, зокрема, розробляються:

-   проект Закону України «Про державну службу» (нова редакція) – черговий раз внесена до Кабінету Міністрів у липні цього року;   проект Закону України «Про конфлікт інтересів», який заплановано розробити до кінця цього року;   проект Закону України «Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування», який опрацьовується у Верховній Раді України;   проект Концепції Закону України «Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та осіб місцевого самоврядування» - буде внесено до Кабінету Міністрів у серпні поточного року;   Державна цільова програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки – внесено до Кабінету Міністрів України у липні поточного року.

Крім того, з метою посилення інституційної спроможності державної служби використовуються європейські інструменти інституційної розбудови державної служби, такі як Twinning, TAIEX, SIGMA, групи аналізу політики. Вивчається європейський досвід побудови державної служби, здійснюються спільні проекти з відповідними відомствами іноземних країн: тільки у цьому році укладено угоди щодо співпраці у сфері державної служби з Польщею, Азербайджаном, Канадою, Італією.

Існує ще одна проблема – імідж державної служби в очах громадськості. З метою його покращення, піднесення корпоративного духу державних службовців, зміцнення іміджу органів державної влади Головдержслужбою здійснюється низка заходів, одними з яких є Всеукраїнські конкурси «Кращий державний службовець» та «Приязна адміністрація». У Полтавській області організовано відбулися перші два етапи конкурсу «Кращий державний службовець», прийнято рішення про участь органів виконавчої влади області у конкурсі «Приязна адміністрація». Розроблено та передано на обговорення громадськості Концепцію програми «Сучасна адміністрація», яка спрямована на модернізацію органів влади, забезпечення відкритості та прозорості їх дій, підвищення ефективності.

Отже, відзначення 90-річчя державної служби України повинне стати стимулом для модернізації сучасної державної служби на основі принципів європейського адміністративного простору.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Літопис українського народу це шлях нації, яка впродовж століть утверджувала себе в часі І просторі, долаючи історичні терни (2)

    Документ
    Літопис українського народу - це шлях нації, яка впродовж століть утверджувала себе в часі і просторі, долаючи історичні терни. Ні революційні стихії, ні масові репресії, голодомори - ніщо не зламало волю українства, його бажання мати свою державу.
  2. Літопис українського народу це складний шлях нації, яка впродовж століть утверджувала себе в часі І просторі, долаючи історичні терни

    Документ
    Літопис українського народу - це складний шлях нації, яка впродовж століть утверджувала себе в часі і просторі, долаючи історичні терни. Ні революційні стихії, ні масові репресії, голодомори - ніщо не зламало волю українства, його
  3. Література перших десятиріч ХІХ століття

    Конспект
    У багатовіковій історії України дев'ятнадцятому століттю належить особлива роль. Попри всі інші духовні й культурні здобутки, що ними збагатилася українська нація в ХІХ столітті, це період, упродовж якого здійснилося перебазування
  4. Історія культури україни (1)

    Документ
    ББК 63.3(4УКР)-7я7 Б78. Рецензенти: А. М. Гордієнко, д-р іст. наук, проф. В. І. Кучер, д-р іст. наук, проф. Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 10 від 28.
  5. Історія культури україни (2)

    Документ
    ББК 63.3(4УКР)-7я7 Б78. Рецензенти: А. М. Гордієнко, д-р іст. наук, проф. В. І. Кучер, д-р іст. наук, проф. Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 10 від 28.

Другие похожие документы..