Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
Целью освоения дисциплины "Принятие и исполнение государственных решений" является дать магистрантам знание теории и практических аспектов ...полностью>>
'Закон'
В соответствии с Федеральным законам от 24.06.1998 № 89-ФЗ «Об отходах производства и потребления», Федеральным законом от 30.03.1 № 53-ФЗ "О са...полностью>>
'Документ'
Итого: 92 % педагогов, задействованных в реализации основной образовательной программы начального общего образования, имеют квалификационные категори...полностью>>
'Закон'
Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика его применения: Учебное пособие. - М.: Юристъ, 1 ...полностью>>

Л. Г. Мельник доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки Сумського державного університету

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

к.е.н. Євдокимов А.В, Скібіна Т.І., Срібранець Ю.С.

Сумський державний університет

ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ ЦІННОСТІ ЗНАНЬ У ГАЛУЗІ
ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Розмаїття слухацької аудиторії післядипломної освіти потребує індивідуального підходу до навчального процесу, тому форми і методи постійно повинни вдосконалюваться. У навчальному процесі повинні використовуватись не тільки основні види навчальних занять, як лекції, семінари, практичні аудиторні заняття, але і виїзні заняття, дискусії, аналізи конкретних ситуацій, обмін досвідом роботи, тематичні зустрічі, бесіди за «круглим столом», групові та індивідуальні консультації.

Підготовка висококваліфікованого спеціаліста є першочерговим завданням післядипломної освіти, а основним напрямком – виховання широти кругозору фахівців, розуміння ними світових проблем, підвищення загальнокультурного рівня, прагнення до всебічного розкриття творчих здібностей кожної особистості, поглиблення фундаментальних знань в обраній предметній галузі, швидка адаптація до конкретних умов роботи.

Ціллю навчання повинин бути розвиток вміння мислити або розвиток навичок вирішувати проблеми, або розвиток таких особистісних якостей, як інтуїція, готовність до співпраці та прагнення до нових звершень, то активні методи навчання мають більше переваг щодо традиційних.

Інноваційні методи навчання, без яких не можливе пристосування післядипломної освіти до сучасних вимог суспільства, пов’язані із значними змінами ролі викладача та його обов’язків в аудиторії. При традиційному навчанні, наприклад на лекції, викладач грає головну роль. Все, що відбувається в аудиторії, зумовлено тим, як викладач подає матеріал, а заняття відбуваються за заздалегідь складеним планом. Слухачі відіграють другорядну роль. Інноваційні форми навчання ґрунтуються на іншому розподілу ролей та інших відносинах поміж вчителем та слухачами і використовують активну участь слухачів. Звичайно велика роль самостійної роботи слухача, тобто активної участі у процесі власного навчання.

Одним із засобів підвищення якості викладання є розробка таких методів, які дають змогу активізувати, заохочувати та спрямовувати процес мислення. Мислення є методом розумного навчання, яке використовує розум і забезпечує його розвиток. Мислення у навчанні–це метод розумного набуття досвіду у вибраному напрямку. Таким чином процес надання навчанню практичної спрямованості має наступні ознаки:

-той, що навчається повинен потрапити у реальну ситуацію, отримати реальний досвід у якому він зацікавлений;

- в цій ситуації повинна виникнути реальна проблема, яка стане стимулом для мислення;- той, що навчається повинен мати інформацію і робити спостереження, які необхідні для вирішення проблеми;

- студент повинен відпрацювати та продумати варіанти рішення ;

- мати можливість перевіряти власні ідеї на практиці для того, щоб визначити їх значення та самому встановити їх доцільність.

Корисним є використання методу конкретних ситуацій в навчальної діяльності. Ситуація повинна ініціювати процес мислення. Це означає, що вона має передбачати здійснення будь-яких ідей, які не є випадковими або рутинними, вона повинна пропанувати зробити щось нове.

Студенти повинні бути головними творцями процесу навчання та брати активну участь в проведенні занять.

Касьяненко Т.В.

Сумський державний університет

Екологічна складова вищої освіти
в системі забезпечення сталого розвитку

Освітній рівень населення є передумовою соціального та економічного зростання. Різні напрями вищої освіти дозволяють людям створювати сучасну техніку, забезпечувати ефективне лікування, робити економічно доцільні інвестиції тощо.

Орієнтир суспільства на сталий розвиток вимагає обов’язкового отримання екологічної складової у системі знань, що забезпечується вищою освітою.

Відсутність достатніх знань з екології може приводити до непоправних наслідків – від споживання шкідливої продукції у повсякденному житті до формування нормативних і законодавчих актів та прийняття екологічно неприйнятних управлінських рішень на підприємствах, що завдають екологічну шкоду.

Гармонійний розвиток України неможливий без екологізації усіх сфер людської діяльності за допомогою висококваліфікованих кадрів екологів різних рівнів і спеціалізацій, а вирішення проблеми розвитку екологічної освіти – без активної підтримки держави та координації зусиль Міністерства освіти і науки, Міністерства екології і природних ресурсів, Міністерства культури, а також НАНУ та галузевих академій наук.

Основною метою екологічної освіти є формування екологічної культури окремих осіб і суспільства в цілому, формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності. Екологічна освіта, з одного боку, повинна бути самостійним елементом загальної системи освіти, а з іншого – відігравати інтегративну роль у всій системі освіти.

  1. Прокопенко О.В. Соціально-економічна мотивація екологізації інноваційної діяльності: [монографія] / О.В. Прокопенко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010. – 395 с.

  2. Ракша Л.В. Екологічна освіта і культура – важливі складові екологічної безпеки / Л.В. Ракша // Природний камертон (Природа. Людина. Суспільство) : [аналітичні матеріали Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів] [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

к.е.н. Крапивний І.В.

Сумський державний університет

ВИМОГИ ДО ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

Останнім часом все більше дослідників вважають, що головними факторами розвитку сучасної економіки, що стає економікою знань, є інформація і знання.

На відміну від індустріальної економіки, особливістю якої є обмеженість виробничих ресурсів, головною рисою економіки знань є те, що інформація і знання є ресурсом необмеженим. Інвестиції в знання можуть збільшити продуктивну можливість інших факторів виробництва, а також перетворити їх у нові продукти, послуги і процеси. Знання може також переливатися з однієї фірми, або промисловості в іншу з багаторазовим використанням нових ідей при невеликих додаткових витратах.

Однією із проблем, що досліджується в теорії економіки знань є процес виробництва, розповсюдження та використання знання, а також - управління знанням. Сьогодні в західній літературі виділяють такі типи знання: «знаю-що» («know-what»), «знаю-чому» («know-why»), «знаю-як» («know-how») і «знаю-хто» («know-who»). Знання – більш широке поняття ніж інформація, яка загалом входить в знання компонентами «знаю-що» і «знаю чому». Інші типи знання - особливо «знаю-як» і «знаю-хто» – це, переважно «неявне знання», його більш складніше кодувати і передавати.

Уміння опановувати вказаними чотирма типами знання відбувається через різні канали. В той час як «знаю-що» і «знаю-чому» може бути отримане завдяки літературі, лекціям і базам даних, інші два типи знання отримують перш за все з практичного досвіду. «Знаю-як» зазвичай можна отримати в ситуаціях де учень наслідує майстра і довіряється йому як авторитету. «Знаю-хто» отримують в суспільній практиці, а іноді в спеціалізованих освітніх закладах. Воно також розвивається в повсякденних контактах із клієнтами, контрагентами і незалежними інститутами. Однією із причин чому фірми займаються теоретичними дослідженнями – це необхідність отримання доступу до мереж університетських експертів, які є важливими для їх інноваційних можливостей.

Визначальна роль неявного знання полягає у тому, що воно ефективно може використовуватися для вирішення виникаючих соціально-економічних, організаційних та технологічних проблем. Неявне знання складається часто зі звичок і культури, які не усвідомлюються людьми. Звідси і витікає основна проблема менеджменту знання, яка полягає у тому, що особи, які володіють специфічним і важливим неявним знанням можуть бути нездатними його формулювати і передавати.

Таким чином, неявне знання неможливо отримати без навчання, а тому, крім формальних знань необхідно отримати вміння і навички. Сучасним фахівцям недостатньо лише освіти (education), їм необхідне ще й навчання” („learning”), або отримання здібностей, яке є головним засобом індивідуального і організаційного розвитку. Останнє не є якоюсь далекою перспективою. Уже сьогодні університетами багатьох країнах світу здійснюється підготовка фахівців з «менеджменту знання», на яких усе більше зростає попит на ринках праці. Ці тенденції необхідно враховувати і нашим університетам, які почнуть стикатися із проблемою, коли студенти зажадають не тільки формальної освіти, а все більше будуть готові платити за свої здібності оперувати неявним знанням, що досягається апробацією отриманих навичок на практиці, де відкриваються нові типи неявного знання.

к.е.н. Кулішов В.В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ
«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РІВНЯ

На сучасному етапі розвитку світового суспільства економічна освіта стає найважливішим елементом соціальної сфери держави, що забезпечує стійке економічне зростання, стабільність та національну безпеку в цілому.

Актуальною для України є входження до загальноєвропейської системи вищої економічної освіти, в основі якої є Болонська декларація, тобто перехід на євроінтеграційний шлях розвитку освітянської діяльності. Освіта забезпечує майбутнім фахівцям процес отримання систематизованих знань, умінь та навичок з метою їх ефективного використання в професійній діяльності. Рівень освітянської підготовки студентів, і економічної зокрема, є одним із показників, який характеризує освітянську компетенцію, тобто, вимоги до освітянської підготовки, які характеризуються сукупністю взаємопов’язаних сутнісних орієнтацій, знань, умінь, навичок та досвіду діяльності студента по відношенню до певних кіл об’єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особистої і соціально значимої продуктивної діяльності [3], фахову компетентність та конкурентоспроможність країни в цілому.

Рівень економічної освіти повинен розглядатися в контексті рівня розвитку економіки країни, відтворення інтелектуальних, продуктивних сил суспільства та створення мотиваційного та інноваційного середовища.

Значним поштовхом в сучасних умовах є створення Європейського загальноосвітнього і наукового простору, розробка єдиних критеріїв і стандартів у галузі освіти і науки, де якість вищої освіти є основою формування цього простору. Ніколи ще проблема якості освіти в Україні не мала такою важливого ідеологічного, соціального і економічного значення, як нині. Висунення на перший план цієї проблеми зумовлене об’єктивними чинниками, на які потрібно дати відповідь:

  • кого, як і до якої діяльності ми хочемо підготувати;

  • які економічні знання мають бути базовими;

  • як готувати фахівців у галузі економічної діяльності різних рівнів [1].

Реформування системи вищої економічної освіти за європейським зразком зумовлює конкретні зміни і у вивченні економічних дисциплін (наприклад, мікро- макроекономіка, міжнародна економіка) на всіх рівнях: програми, змісту, форм і технологій навчання, організації контролю навчання. Кінцевим результатом економічної освіти є здатність здійснювати систему функцій в процесі майбутньої діяльності. Готовність і спроможність майбутнього фахівця до такої діяльності визначається системою компетенцій, що включає не тільки традиційно визначені у стандартах освіти знання, уміння та навички, але і формування ціннісно – мотиваційних ставлень та проектувань на їх основі особистісно та суспільно – значимої діяльності [2].

Посилення професійної спрямованості майбутніх економістів необхідно пов’язувати із більш глибшим вивченням іноземних мов, як обов’язкової умови для здійснення його цілеспрямованої інтеграції, бо потреби в залученні знань, умінь та навичок цієї мови виникають у студентів лише у професійній проблемній ситуації.

Тому одним із найголовніших завдань у вирішенні проблем удосконалення професійної підготовки студентів економічних вузів є те, щоб у системі визначити та науково обґрунтувати оптимальне співвідношення між двома діалектично пов’язаними процесами пізнання: процесом диференційованого засвоєння знань, умінь та навичок з окремих дисциплін професійного циклу й процесом керованої інтеграції знань, які засвоюються студентами, і вміннями на основі попередньо встановленої системи професійно значущих зв’язків іноземної мови з фаховими дисциплінами.

Так, навчання іноземних мов у Криворізькому економічному інституті студентів фаху «Міжнародна економіка» здійснюється в межах чотирьох навчальних курсів: «Основна іноземна мова професійного спрямування», «Ділова іноземна мова», «Друга іноземна мова професійного спрямування», «Фахова іноземна мова», і вивчають їх протягом п’яти років навчання і складають три іспити на денному відділенні, а також державний іспит з курсу «Ділова іноземна мова».

Щодо студентів інших економічних напрямів, то вони згідно з навчальною програмою вивчають обов’язковий курс іноземної мови: «Іноземна мова професійного спрямування», і за вибірковою програмою «Поглиблений курс з іноземної мови». Крім того, при вступі до магістратури бакалаври складають вступні іспити з іноземної мови, що свідчить про щільні зв’язки іноземної мови з професійно орієнтованими дисциплінами, набуття певних знань і в кінцевому результаті формують у майбутнього фахівця цілісну систему знань.

На кафедрі міжнародної економіки викладачі фахових дисциплін також вільно володіють двома іноземними мовами, і їх навички і знання необхідно використати для міжпредметних зв’язків.

На наш погляд, необхідно об’єднати здобуті знання та навички викладачів та студентів і впроваджувати їх при викладанні та вивченні окремих економічних дисциплін, написанні курсової роботи з дисципліни «Міжнародна економіка», інших фахових дисциплін іноземною мовою при навчанні на бакалаврському курсі, що відповідатиме ефективному засвоєнню отриманих теоретичних знань, активізації навичок у професійній діяльності, вмінням студентами узагальнювати і систематизувати здобуті знання.

Магістерський цикл навчання проводиться на останньому році навчання, коли студенти маючи достатній багаж попередніх знань, здатні порівняти, абстрагувати, аналізувати, систематизувати і розглядати їх через призму світового рівня, і завершувати даний рівень навчання написанням магістерської дипломної роботи іноземною мовою.

Зрозуміло, що цей підхід повинен бути поетапним, в міру набуття певного досвіду при написанні таких робіт. Разом з тим він потребуватиме поглиблених творчих зусиль до засвоєння отриманих та пошуку нових знань.

Підсумовуючи сказане наголосимо, що вивчення і використання іноземної мови в теорії і практиці фахового спрямування є необхідною складовою підготовки майбутніх економістів, якості їхньої освіти, підвищення попиту та їх конкурентоспроможності, критерієм суспільного прогресу в сучасних реаліях.

  1. Аксьонова О.В. Методика викладання економічних дисциплін. Навч.посіб. – К.: КНЕУ, 2006. – С. 56.

  2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / Під. заг. ред. О.В.Овчарук. –К.: «К.І.С.», 2004. – С. 112.

  3. Хуторской А.В. Технология проектирования ключевых и предметных компетенций / Интернет - журнал «Эйдос». – 2005. – 12 декабря.

к.пед.н. Муліна Н.І.

Сумський державний університет

БАГАТОРІВНЕВІСТЬ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ УНІВЕРСИТЕТУ

Питання забезпечення якості сьогодні є одним з основних питань вищої школи України. Проте не можна стверджувати, що це – суто вітчизняна проблема. Навпаки, аналогічні завдання підвищення та гарантії якості вищої освіти визнані всіма європейськими навчальними закладами. Такі тенденції спричинені значним зростанням всесвітньої конкуренції серед університетів Європи, Америки та Азії за студента, наукові розробки тощо. Глобалізація економіки майже знищила офіційні перешкоди на шляху пересування студентів, фахівців, науковців. Знання мови країни, де ти прагнеш навчатися або працювати, є сьогодні чи не єдиним чинником, що може вплинути на вибір місця навчання чи роботи.

В умовах такої конкурентної боротьби у світі намагання кожного університету зайняти провідні позиції в освітянській галузі всередині країни виглядають цілком слушними. На реалізацію завдань підвищення та гарантії якості в сфері освіти спрямовані основні заходи, які проводяться в СумДУ. Вони базуються на засадах міжнародного стандарту якості ISO 9001:2009 та "Стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти" [1].

Крім проведення методичної та організаційної роботи з питань упорядкування документації та формалізації процесів діяльності університету в освітній та науковій діяльності, фахівцями університету ведеться планомірна робота щодо вдосконалення системи організації контролю рівня якості знань студентів як основного показника якості навчальної діяльності ВНЗ.

З упровадженням в Україні зовнішнього незалежного тестування та відповідним скасуванням вступних іспитів на рівні кафедр проводиться вхідний контроль з дисциплін, викладання яких базується на шкільному курсі. Задіяними в такій роботі є приблизно десять кафедр різних факультетів. Аналіз результатів вхідного контролю дозволяє скорегувати навчально-методичну роботу кафедр, сформувати навчальні групи студентів, виходячи з рівня їх підготовки.

З метою підвищення якості проміжного та підсумкового контролю, уніфікації вимог та забезпечення об’єктивності кафедрами проводяться модульні та семестрові контролі в письмовій формі. Виняток складаються лише дисципліни, де перевіряються вміння усної комунікації, наприклад, практика синхронного перекладу.

Систематично згідно з графіками проводяться кафедральні та факультетські контролі.

Щорічно в інститутах, на кожному факультеті як базового ВНЗ, так і відокремлених підрозділів, проводяться ректорські контролі залишкових знань студентів з дисциплін, що вивчалися у попередні роки. Інформація про підсумки проведення ректорських контролів обговорюється на засіданнях науково-методичної ради університету.

Зведена інформація про всі види контролю по університету узагальнюється та аналізується відділом моніторингу якості навчального процесу СумДУ [2].

  1. Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area (2005) [електронний ресурс] http://www.bologna-bergen2005.no/Docs/00-Main_doc/ 050221_ENQA_ report.pdf.

  2. mdu.edu.ua/ua/general/structure/branch/vmynp/docs.xml

Рожкова Є.Ю.

Сумський державний університет

СТУДЕНТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ – ДІЄВА ФОРМА ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

Проблема студентського самоврядування в закладах освіти набула своєї актуальності в кінці ХХ на початку ХХІ ст., тобто в період становлення української незалежної держави. Чому ці питання набувають особливої уваги в сучасних умовах?

По-перше, відбувається активне утвердження демократичних засад в усіх сферах життєдіяльності українського суспільства.

По-друге, інтеграція України у європейське співтовариство та перехід до ринкової економіки, безумовно, зачіпають усі складові освітньої галузі, вимагають її демократизації, адже згідно з принципами Болонського процесу студентство розглядається як партнер.

По-третє, студентство в усі часи виступало своєрідним барометром соціально-економічного та політичного стану суспільства. Молодь є найменш консервативним за своїми ціннісними орієнтаціями, соціальним прошарком населення, найбільш чутливо реагує на соціальні зміни, їй притаманне негативне ставлення до порушення демократичних норм, законів моральних принципів.

По-четверте, студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації.

У дослідженні проблеми розвитку студентського самоврядування виділяють наступні аспекти: соціальний аспект, з точки зору якого студентське самоврядування розглядається як складова частина громадського самоврядування; при цьому відзначається, що саме на основі самоврядування у студентів формується почуття причетності до подій, що відбуваються в країні, і відповідальності за ці події; правовий аспект, який в умовах демократизації суспільства дозволяє сформувати розуміння необхідності правових гарантій громадянина; соціально-психологічний аспект являється як умова і результат коллективостворення як прояв між особових стосунків; соціально-організаційний аспект, який розцінюється як функція управління, як показник рівня сформованості колективи, як процес, що забезпечує його рух вперед; педагогічний аспект визначуваний можливостями в рішенні учбових і соціально-виховних завдань, що стоять перед колективом студентів і педагогів.

Система студентського самоврядування як така є могутньою структурою, що будує міцний грунт як для розвитку самого вищого навчального закладу, так і для майбутніх молодих кадрів – кожного студента індивідуально. Та для того, аби цей самий студент реалізовував себе та розвивався на користь собі, університету та державі, важливо його правильно мотивувати. Доведено, що найбільш ефективна робота тоді коли вона виконується за власним бажанням, коли люди отримують певне моральне задоволення від самого процесу. Так як діяльність органів студентського самоврядування (ОСС) не завжди є адекватно оцінена і тим більше майже ніколи не винагороджується то до ОСС повинні входити ті люди, котрим не байдуже студентське життя, які хочуть змінити його в кращу сторону. Діяльність органів студентського самоврядування в освітніх установах являється важливою і невід’ємною складовою підготовки конкурентоспроможного фахівця середньої ланки.

к.е.н. Сотник І.М.

Сумський державний університет

ТРАНСФОРМАЦІЯ СТАНДАРТІВ ВИЩОЇ
ОСВІТИ УКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ
ПРОБЛЕМ РЕСУРС
ОЗБЕРЕЖЕННЯ

Для України питання ресурсозбереження останніми роками набувають значної актуальності. Причиною тому є висока порівняно з розвиненими країнами ресурсоємність її валового внутрішнього продукту, що суттєво знижує конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку. Не менш важливою проблемою для держави залишається забруднення довкілля. Таким чином, на сучасному етапі виникає необхідність перебудови суспільного мислення з урахуванням вимог підвищення ресурсоефективності, ресурсозбереження, екологізації виробництва і споживання. Таку перебудову неможливо реалізувати без зміни системи освіти, зокрема, у вищій школі. У зв'язку із цим доцільним є введення окремих тем і курсів з проблем ресурсозбереження до навчальних планів підготовки студентів різних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Зокрема, при підготовці бакалаврів усіх спеціальностей рекомендується введення окремих тем, зв'язаних з ресурсозбереженням, до курсів екологічних та економічних дисциплін, а при підготовці спеціалістів і магістрів економічних, екологічних спеціальностей, енергоменеджерів – впровадження окремої дисципліни "Економіка ресурсозбереження".

Серед тем, які можуть бути рекомендовані для вбудовування в існуючі курси у рамках підготовки бакалаврів, слід виділити такі теми лекцій і, відповідно, практичних занять: 1) ресурсозбереження як фактор сталого розвитку. Передумови й еволюція ресурсозберігаючої діяльності; 2) макроекономічні механізми управління ресурсозбереженням; 3) сучасні проблеми ресурсокористування в Україні та її регіонах; 4) основи функціонування ринку ресурсозбереження тощо.

Метою дисципліни "Економіка ресурсозбереження", яку пропонується ввести до навчальних планів підготовки спеціалістів та магістрів, є вивчення еколого-економічних закономірностей ресурсозбереження, а також оволодіння основами ефективного управління розвитком ресурсозберігаючих процесів з урахуванням екологічних факторів. Основними завданнями дисципліни є вивчення студентами: 1) основних еколого-економічних закономірностей проходження ресурсозберігаючих процесів; 2) методів еколого-економічного обґрунтування управлінських рішень у сфері ресурсозбереження; 3) наукових основ підвищення ресурсоефективності процесів виробництва і споживання з урахуванням економічних, екологічних, соціальних та політичних факторів; 4) еколого-економічних механізмів управління і державного регулювання ресурсозберігаючих процесів, принципів і напрямків удосконалення управління ресурсозбереженням з урахуванням його негативних наслідків, а також цілей сталого розвитку; 5) перспективних напрямків сучасних ресурсозберігаючих трансформацій економічних систем різних рівнів господарювання в умовах переходу до інформаційної економіки. Методологічною й практичною базою вивчення дисципліни є сучасні теорії розвитку економічних систем, роботи провідних учених і фахівців-практиків у сфері економіки природокористування, енерго- і ресурсозбереження.

Введення окремих тем та курсів з проблем ресурсозбереження до навчальних планів та відповідне коригування стандартів вищої освіти, на нашу думку, буде сприяти формуванню нового світогляду майбутніх фахівців, спрямованого на зростання ресурсоефективності виробництва та сталий розвиток країни.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. У двох частинах (2)

    Документ
    Т. І. Ящук – доктор філософських наук, професор кафедри філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
  2. Інститут економіки та промисловості нан м (1)

    Диплом
    Н.В.Наливайко, д.филос.н, проф., Ведущий научный сотрудник Института философии и права СО РАН, директор УМЦ философии образования НГПУ, главный редактор журнала «Философии образования» (РФ)
  3. Програми для 1-4 класів з російською мовою

    Документ
    На виконання Закону України "Про загальну середню освіту" з метою впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р.
  4. Егіональної науково-дослідної лабораторії центру історичного краєзнавства Сумського державного університету, почесного громадянина Путивля, лауреата премії ім

    Документ
    Біобібліографічний покажчик «Віктор Звагельський: до 55-річчя від дня народження» присвячений творчому і науковому доробку провідного наукового співробітника Сумського державного університету, керівника Регіональної науково-дослідної
  5. Сумський державний університет на правах рукопису пересадько галина олександрівна

    Документ
    Прискорення темпів НТП, що відбувається в останні десятиріччя, посилення конкуренції, яке спричиняється глобалізацією економіки різко загострюють проблеми підвищення конкурентоспроможності товаровиробників, пошуку і реалізації їх конкурентних переваг.

Другие похожие документы..