Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Фізичне виховання – могутній засіб активного впливу на розвиток організму і вдосконалення його функцій. Вчитель фізичної культури повинен постійно зд...полностью>>
'Документ'
Проблемы чтения в Северной Осетии: состояние и перспективы. Материалы научно-практической конференции в Национальной научной библиотеке РСО-А 28 март...полностью>>
'Закон'
Сейчас на Земле проживает более 6 миллиардов человек. Население растет быстро, а ресурсы нашей планеты Земля остаются ограниченными и даже сокращаютс...полностью>>
'Документ'
Для решения главной задачи МОУ «СОШ № 15» , заключенной в программе развития «Создание условий для эффективного развития школы, где приоритет будет о...полностью>>

Л. Г. Мельник доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки Сумського державного університету

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ДО ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ

Проблеми ефективності управління якістю освітніх послуг в умовах ринкової соціально орієнтованої економіки набувають особливої актуальності з появою нових вимог, що пред'являються до вищої освіти. Це обумовлено чітко означеними Україною орієнтирами на вступ до наукового і освітнього простору Європи.

Для адекватного реагування на зміни ринку освітніх послуг необхідна система управління якістю, основною метою якої є орієнтація на кінцевих споживачів: виявлення їхніх вимог, оцінка ступеня відповідності якості освітніх послуг та потреб ринку

Складність і багатогранність проблеми якості освітніх послуг вимагають принципово нового підходу до її вирішення. Система менеджменту за критерієм якості повинна стати невід'ємною частиною системи управління вищим навчальним закладом. Ґрунтуючись на комплексному підході до управління, така система дозволить досягати постійного вдосконалення процесу надання освітніх послуг, сучасного рівня підготовки фахівців за допомогою забезпечення якості самого освітнього процесу, а також більш ефективно використовувати наявний кадровий, матеріально-технічний, інформаційний і фінансовий потенціал освітнього закладу.

Однак на тлі швидко ринку праці й освітніх послуг, що стрімко розвиваються, процес створення таких систем на освітньому просторі Україні йде вкрай повільно. Проблемами, які стримують впровадження системи управління якістю у вищих навчальних закладах, є: відсутність методології її створення; дефіцит фахівців - розробників, брак фінансових коштів і знань в області теорії управління якістю в освітніх установах; недооцінка практичної віддачі від впровадження систем менеджменту якості в навчальних закладах і т.п.

При цьому проблему якості слід розглядати як сукупність мінімум трьох складових взаємодіючих фаз: якість треба планувати (процеси і результат); контролювати (моніторинг, вимір, самооцінка); постійно поліпшувати (коригувальні та запобіжні дії). На рівні конкретних дій, якість можна визначити як сукупність показників, від співвіднесення з якими залежить вся діяльність вищого навчального закладу.

Необхідно постійно відповідати на запитання: чого необхідно досягти (якість результату)? Що треба для цього робити (якість процесу)? Які кошти потрібні для цього (структурна якість)?

Таким чином, необхідне формування такої системи управління якістю надання освітніх послуг, які б були адекватно орієнтовані на задоволення вимог споживачів, відповідали вимогам ринку і дозволяли зайняти лідируючі позиції в конкурентній боротьбі на ринку освітніх послуг.

Ця система повинна охоплювати всі етапи життєвого циклу освітнього «продукту»: маркетинг і вивчення ринку, аналіз вимог до якості освітніх послуг, планування освітнього продукту, процес надання освітнього продукту, процес вивчення задоволеності споживачів, аналіз надання освітніх послуг та підвищення їх якості тощо.

Окреслені напрямки повною мірою забезпечать виконання замовлення основних споживачів, а саме: особи, що здобуває освіту, держави і соціуму, для яких готуються кваліфіковані кадри.

СЕКЦІЯ 2. ПРОБЛЕМИ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СТАНДАРТІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Голова секції: завідувач кафедри економічної теорії,

в.о. декана факультету економіки та менеджменту
д.е.н., доцент Прокопенко О.В.

Секретар: доцент кафедри економіки, заступник декана факультету економіки та менеджменту з навчально-методичної роботи

к.е.н. Старченко Л.В.


к.г.н. Балджи М.Д.

Одеський державний економічний університет

Мрук М.М.

Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д.Ушинського

РЕКОМЕНДАЦЇ ЩОДО СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО СТАНДАРТУ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Особливістю освіти ХХІ століття слід вважати її радикальне оновлення. Проблемного значення набувають фундаментальні положення освітньо-педагогічної діяльності як розуміння того, що має визначати зміст освіти та яким чином повинен здійснюватись освітній процес. Реалії сучасної культури взагалі поставили під сумнів традиційні уявлення щодо стандарту освіти.

Змістовне наповнення сучасної системи освіти породжує низку проблем, від вирішення яких залежатиме майбутній образ освіти. Намагання відповідати рівню розвитку наукового знання та наголос на інформативну насиченість при збереженні традиційних освітніх технологій втілюються в проблеми дисциплінарного перевантаження змісту освіти. Саме змістовне наповнення отримало виключне значення в межах існуючої системи освіти: кожна галузь наукового знання, так чи інакше, повинна бути представлена в рамках навчального процесу на рівні конкретної дисципліни. З огляду на процеси розширення знань відбувається безперервне збільшення кількості навчальних дисциплін. Це сприяє зростанню диференціації освітнього простору, дисциплінарному розмежуванню. В умовах часового обмеження, дисциплінарного розмежування для нинішньої системи освіти стало проблематичним формування цілісного підходу у навчанні. Різні підходи, методи, термінологія навряд чи сприяють уявленню про єдність освіти, її цілісність та взаємозв’язки.

У сучасному періоді соціально-економічного становища України, в контексті інтеграції до європейського освітнього простору, виникає потреба створення положень національного стандарту вищої освіти, зміст яких доцільно орієнтувати в залежності від вимог міжнародних стандартів, розвитку країни та ролі держави у здійсненні вищої освіти.

Навчання та підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може відбуватись з різним ступенем конкретизації змісту освіти, з урахуванням досвіду різної кількості спеціальностей і спеціалізацій в інших країнах. Зниження цього ступеня підвищує можливості пристосування до будь-яких обставин, підвищення – прискорюватиме адаптацію молодого спеціаліста. Слід зазначити, що різні види діяльності фахівця з вищою освітою (науково-дослідна, виробнича, комерційна та ін.) потребують неоднакового змісту освіти. Тому вибір виду діяльності залежить від здібностей студентів та їх можливостей в науковому плані. Крім того, можливе навчання передбачає відтворення набутих знань, вирішення нестандартних завдань з використанням набутого. Треба підкреслити, що в останньому випадку необхідно спрямувати систему освіти та відповідно до цього створити національний стандарт освіти, орієнтуючись на міжнародний досвід. Немаловажним у цьому питанні є й те, що зазначений стандарт може бути розраховано на слабкішого та сильнішого студента, обдаровану та пересічну людину.

Треба підкреслити важливе положення – хто ж добиратиме дисципліни, що будуть входити до стандарту, складатиме перелік цих дисциплін тощо. Ним може бути фахівець державного управління освітою, фахівці зі спеціальності, що набувається або самої дисципліни. Критерії до вибору дисциплін та межі знань, які будуть обумовлені національним стандартом вищої освіти, значною мірою залежать від визначення ієрархії головних чинників освіти як рівень освіти навчання, галузь використання знань, а також контингент студентів і склад професорсько-викладацького персоналу.

Бубнова І.С.

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

НЕВЕРБАЛЬНА ТЕХНІКА – ЗАСІБ ВПЛИВУ
НА СТУДЕНТІВ

Педагогічна техніка – це володіння комплексом прийомів, які дають можливість педагогу глибше, яскравіше, талановитіше виявити свою позицію і досягти успіхів у професійній діяльності [2, с.44]. Умовно її поділяють на дві групи. До першої групи можемо віднести емоційну сферу особистості, її внутрішній світ та вміння ним керувати – внутрішня техніка. До другої групи – зовнішність особистості або зовнішнє вираження її внутрішнього світу –зовнішня техніка. До неї належать як вербальні так і не вербальні засоби.

За результатами досліджень 60 – 80% комунікації відбувається з використанням невербальних засобів, значущість у спілкуванні міміки, жестів становить – 55%, інтонації – 38%, слів – 7%. Більше 90% інформації у перші секунди спілкування передається невербальними засобами [1, с.149].

Основою невербальної комунікації є мова тіла. Багато педагогів через недооцінку тілесної експресії, не можуть впоратися з бар’єрами у спілкуванні зі студентами. Оптимальніший пластичний образ викладача творить відкрита поза, опущені або ледве зігнуті в ліктях руки, оберненість обличчям до класу та витримування дистанції.

Невід’ємними складовими, що доповнюють поставу є жести і міміка. Жести можуть супроводжувати, доповнювати, уточнювати, а інколи і замінювати слово. Добре відомо, що характер жестів педагога створює певний настрій в аудиторії, якщо його рухи рвучкі і нервові, то замість готовності до заняття виникає напружене очікування неприємностей. Педагог має робити органічні і стримані рухи, без різких широких вимахів і гострих кутів.

Міміка, підвищуючи емоційну значущість інформації, сприяє кращому її засвоєнню. Вона має відповідати характерові мовлення.

Існує такий алгоритм сприйняття людини: оцінка зовнішності (вона складає 55% від загального сприйняття), якщо людина не сприймається позитивно, то виникає бар`єр і наступна ланка вже не сприймається. Тобто співрозмовник не слухає, що людина говорить (38%) та, що вона знає (17%). Студенти оцінюють викладача за зовнішніми показниками, але остаточну оцінку вони роблять, коли почують викладача. Тому так важливі краса і сила голосу. Доведено, що одноманітність мови, як і її монотонність, справляє на слухачів негативне враження. Від зміни висоти і сили голосу залежить те, як і на чому акцентує увагу мовець. Це також допомагає утримати увагу слухачів. Викладач має слідкувати за темпом мовлення. При занадто швидкому темпі мовлення слухачам важко зрозуміти, про що іде мова. З іншого боку, коли розмовляти повільно, людина, що слухає, починає втомлюватись слухати, її увага втрачається. Найкращим є варіант, коли мовець періодично змінює темп мовлення. Тож, мова є невід’ємним елементом зовнішньої техніки педагога.

  1. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: Навч. посіб. - К.: ВЦ «Академія», 2006.-256с.

  2. Гриценко Ю.А. Формування позитивного іміджу майбутнього педагога // Магістр: Матеріали наукової конференції "Наукові пошуки молодих учених". – Суми: Сум ДПУ ім. А.С.Макаренка. – 2007. – С.194-198.

Горобченко Д.В.

Сумский государственный университет

ФОРМИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ ОБРАЗОВАНИЯ В ЦЕЛЯХ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ С УЧЕТОМ КОНЦЕПЦИИ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО ДОЛГА

В 2005 году Генеральная ассамблея ООН провозгласила десятилетие образования в целях устойчивого развития. Под руководством Экономической комиссии ООН разрабатывается и внедряется новая стратегия образования в целях устойчивого развития. В экономически развитых странах совершенствование системы образования, учитывающей новую парадигму развития, началось задолго до описанного выше события и является неотъемлемой частью социально-экономического развития. Для развивающихся стран формирование экологически ориентированного воспитания и образования является еще более актуальным. Во-первых, это связанно с тем, что теперь развивающиеся страны более информированы о возможных негативных последствиях экологически деструктивной деятельности, тогда как развитые страны не имели такой информации и являлись «первопроходцами» в данном направлении. Во-вторых, развитие экологической культуры может позволить в будущем избегать значительные экологические и экономические потери без привлечения значительных финансовых средств как следствие повышения экологической образованности и сознательности общества.

Важность развития системы образования в целях устойчивого развития подчеркивает концепция экологического долга, получившая широкое распространение в 1990-х годах и нацелена на рассмотрение финансовой стороны отношений между человеком и природой. Концептуальным аспектом познание являются отношения задолженности между субъектами социально-экономической деятельности и окружающей природной средой, которые проявляются в результате осуществления экодеструктивной деятельности и формируют ценностную базу познания.

Одной из ключевых особенностей концепции, определяющей важность повышения экологической грамотности, является разделение экологического долга на фактическую и потенциальную составляющие (Горобченко, 2010, с. 305), обусловленное тем фактом, что общество непосредственно может влиять на экономическую оценку долга. Практически любой вид хозяйственной деятельности является экодеструктивным, а его осуществление влечет формирование экологического долга. Повышение благосостояния потребителями и максимизация прибыли производителями сопровождается ухудшением качества компонентов окружающей природной среды, а экономический ущерб может рассматриваться как необходимые затраты для достижения желаемого результата. То есть, все участники рынка осуществляют потребительский выбор между качеством окружающей среды и уровнем благосостояния.

Фактический экологический долг обуславливается подмножеством экодеструктивных процессов хозяйствования, от которых общество желает отказаться, осуществляя потребительский выбор в пользу повышения качества окружающей природной среды, даже ели это приведет к уменьшению благосостояния. Экономическая оценка фактического экологического долга – это сумма затрат на компенсацию и ликвидацию результатов неосуществленных природоохранных издержек в тех процессах хозяйствования, от которых общество готово отказаться для улучшения качества окружающей природной среды.

Потенциальный экологический долг обуславливается множеством экодеструктивных процессов хозяйствования, которые обеспечивают желаемый уровень благосостояния. Общество соглашается с ухудшением качества окружающей природной среды и ущербом, связанным с ним. Экономическая оценка потенциального экологического долга – это сумма затрат на компенсацию и ликвидацию результатов неосуществленных природоохранных издержек в тех процессах хозяйствования, от которых общество желает отказаться для обеспечения желаемого уровня благосостояния.

Оценка фактического экологического долга зависит, в первую очередь, от субъективной оценки каждым индивидом состояния компонентов окружающей природной среды, которая в рамках всего общества отражается в его интегральной объективной оценке. Низкий уровень экологических знаний может привести к заниженной оценке фактического экологического долга, что замедлит темпы экологизации экономики и явится в будущем причиной обострения экологических проблем. Проблема является особенно актуальной в странах с развивающейся экономикой, т.к. приоритетность экономического роста может вытеснить экологические интересы из сферы интересов всех участников рынка – как потребителей, так и производителей.

Снижение остроты данной проблемы должно быть основано на развитии системы образования в интересах устойчивого развития, которая должна быть направлена на включение в систему формального образования основ концепции устойчивого развития. В терминах концепции экологического долга это означает информирование общества:

- об истинной ценности вовлекаемых в хозяйственную деятельность природных ресурсов;

- об экономической оценке природных ресурсов;

- о кратко-, средне- и долгосрочных негативных последствиях от осуществления экодеструктивной деятельности;

- о наносимом ущербе от ухудшения качества компонентов окружающей природной среды вследствие осуществления экодеструктивной деятельности;

- о формировании отношений задолженности настоящего поколения перед будущими за нерациональное использование природных ресурсов и ассимиляционного потенциала планеты;

- о возможностях оплаты и/или предотвращения возникновения экологического долга.

Таким образом, одной из целей данной системы образования является формирование у общества объективной оценки результатов экодеструктивной деятельности в процессе экономического развития государства, которая должна обусловить рациональный потребительский выбор между потреблением материальных благ и сохранением окружающей природной среды.

Новая концепция образования в целях устойчивого развития должна быть направлена на повышение уровня экологического путем сознания в рамках формального и неформального образования:

- программных дисциплин дошкольного, школьного и высшего образования;

- направлений подготовки специалистов-управленцев по устойчивому развитию;

- программ просвещения общества.

В результате реализации данного направления, в терминах теории полезности, необходимо сформировать новую систему потребительских предпочтений относительно потребления материальных благ и сохранения экологического равновесия, что приведет к изменению структуры потребления, системы цен, рыночной конъюнктуры, масштабов вовлечения природных ресурсов в хозяйственный оборот и загрязнения окружающей природной среды. В контексте реализации целей концепции экологического долга, экологиация спроса, достигнутая совершенствованием системы экологического образования, должна привести к увеличению доли фактической составляющей в общей сумме экологического долга.

  1. Горобченко Д.В. Формування методичних підходів еколого-економічної оцінки екологічного боргу // Економічний простір. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2001. – №39. – С.300–308.

  2. Оцінка виконання підсумкових документів Всесвітнього саміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002) в Україні : Наукова доповідь / Руденко Л.Г., Білявський Г.О., Горленко І.О., Гуцалова І.В., Дубін В.Г., Лісовський С.А., Медведенко І.В., Олещенко В.І., Пащенко В.М. – К.: Академперіодика, 2004. – 208 с.

к.е.н. Гриценко Л.Л., к.е.н. Боярко І.М.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ»

АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВИМОГ ЩОДО ЯКОСТІ ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ ВИПУСКНИКІВ
ВИЩОЇ ШКОЛИ

Реалізація принципів Болонського процесу в Україні передбачає ступеневість отримання вищої освіти. Нормативно-правове забезпечення вищої освіти в Україні, на жаль, в повній мірі не розмежовує освітньо-кваліфікаційні характеристики окремих освітньо-кваліфікаційних рівнів (ОКР) та не надає чіткого тлумачення вимог щодо якості їх підготовки, ступеня сформованості знань, умінь та навичок, що забезпечують здатність виконувати завдання та обов’язки певного рівня професійної діяльності.

Аналіз визначень, наведених у Законі України «Про вищу освіту», дозволяє зробити висновок, що принципова відмінність між ОКР «спеціаліст» і «магістр», які, на відміну від бакалавра, вказують на отримання повної вищої освіти, полягає у інноваційному характері професійних завдань та обов’язків, що має виконувати магістр. При цьому зміст інноваційного характеру залишається не розкритим.

Освітньо-професійна програма підготовки магістрів має бути орієнтована не тільки на виконання виробничих функцій за фахом, а й на науково-дослідну та науково-педагогічну діяльність. Здобуті магістром спеціальні знання та уміння, особисті здібності мають дозволяти йому самостійно генерувати нові теоретичні та практичні знання фахового спрямування, знаходити вирішення складних професійних завдань. З врахуванням цього магістерська дипломна робота може розглядатися як перший етап майбутньої активної науково-дослідної та науково-педагогічної діяльності.

Інноваційний характер рекомендацій та пропозицій дипломної роботи магістрів зумовлює висунення додаткових вимог порівняно з кваліфікаційними випусними роботами ОКР «спеціаліст» щодо наявності елементів наукової новизни та апробації отриманих результатів дослідження.

Вивчення змісту методичних рекомендацій щодо підготовки магістерських дипломних робіт вказує на те, що в більшості випадків їх укладачі приймають за основу вимоги Вищої атестаційної комісії щодо написання дисертацій. На нашу думку, використання такого підходу є недоцільним з огляду на те, що дипломна робота має інше цільове спрямування.

З іншого боку, висунення обов’язкової умови щодо наявності наукових публікацій за темою дипломної роботи має супроводжуватися зобов’язанням вищих навчальних закладів створювати необхідні умови для розміщення наукових статей та тез доповідей студентів магістратури. Такі умови, зокрема, повинні передбачати оперативний графік видання збірників, узгоджений зі строками виконання та захисту дипломних робіт, та можливість розміщення матеріалів наукової роботи студентів на прийнятних умовах.

Таким чином, підвищення якості підготовки дипломних робіт випускників вищої школи в умовах реалізації Болонського процесу в Україні потребує посилення вимог не тільки щодо змісту, структури, теоретичної та практичної цінності кваліфікаційних робіт, а й формування вищими навчальними закладами належних умов, що забезпечують можливість виконання студентами всіх таких вимог.

к.е.н. Денисенко А.Ф.

Сумський державний університет

ПРОБЛЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Складність економічної та соціальної ситуації, погіршення демографічної ситуації значно позначається на наборі студентів у вищі навчальні заклади і, як наслідок, на підготовку кадрів вищої кваліфікації для науки і освіти.

Простежується два основних напрямки демографічної проблеми , які виникають зараз у вищій школі:

перший пов’язаний з постійним підвищенням віку науково - педагогічних кадрів вищої кваліфікації – кандидатів і докторів наук;

другий пов’язаний з різким скороченням народжуваності в Україні та труднощами в наборі студентів на навчання.

Основною проблемою першого напрямку є, перш за все, скорочення кількості місць державного замовлення в аспірантурі та збільшенні місць підготовки на комерційній основі.. Крім того, з’явилася проблема, пов’язана з публікацією своїх наукових досліджень. Зараз автор замість колишнього отримання гонорару сам повинен платити за публікацію досить великі кошти. Часто це стає перешкодою на науковому шляху молодих талановитих науковців і сприяє потраплянню в науку бездарних, але заможних представників суспільства. З іншого боку проблема скорочення науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації в вищих навчальних закладах пов’язана з появою в нових умовах господарювання для багатьох науковців інших напрямків діяльності за змістом і. особливо, за рівнем заробітної плати. Існують дані що, зокрема, ще в 1992 році наука та освіта втратили шосту частину науково-педагогічних кадрів [1]. Як наслідок, простежується чітка тенденція скорочення кількісного і якісного кадрового забезпечення науково-педагогічного потенціалу.

Проблемою другого напрямку є тенденція різкого скорочення учнів випускних класів, мінімальне значення якої очікується у 2018-2019 роках. Наслідком цього у вищих навчальних закладах завилася проблема з набором кількості студентів на навчання. На ряду з кількісним показником не менш гострим є якісний показник, який тісно пов'язаний з кількісним. Для забезпечення необхідного кількісного набору вищі навчальні заклади до недавнього часу були вимушені знижувати вимоги до абітурієнтів на вступних іспитах. Не сприяло підвищенню якісних показників і впровадження ЗНО та зміна порядку прийому на навчання до вишів. На нашу думку основним недоліком зовнішнього незалежного оцінювання знань випукників шкіл є впровадження рейтингових, а не абсолютних оцінок. Найвища кількість балів, отримана випускником в ЗНО по будь якому предмету, ще не свідчить про його відмінні знання. Така реальність неодмінно позначиться на якості підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів і, як наслідок, вплине на проблему підготовки в майбутньому молодих науковців.

Крім того, приєднання України до Болонської конвенції та можливе взаємне визнання дипломів випускників вузів України і Європи може призвести до поглиблення розглянутих вище проблем. Не виключаємо, що випускники України, маючи європейські дипломи, масово поїдуть до Європи. Реалізація в Україні Болонської угоди тим самим стимулюватиме відтік кращих випускників наших вузів за рубіж.

  1. Степин В.С. Философская антропология и философия науки.-М: Высшая школа. 1992.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. У двох частинах (2)

    Документ
    Т. І. Ящук – доктор філософських наук, професор кафедри філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
  2. Інститут економіки та промисловості нан м (1)

    Диплом
    Н.В.Наливайко, д.филос.н, проф., Ведущий научный сотрудник Института философии и права СО РАН, директор УМЦ философии образования НГПУ, главный редактор журнала «Философии образования» (РФ)
  3. Програми для 1-4 класів з російською мовою

    Документ
    На виконання Закону України "Про загальну середню освіту" з метою впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р.
  4. Егіональної науково-дослідної лабораторії центру історичного краєзнавства Сумського державного університету, почесного громадянина Путивля, лауреата премії ім

    Документ
    Біобібліографічний покажчик «Віктор Звагельський: до 55-річчя від дня народження» присвячений творчому і науковому доробку провідного наукового співробітника Сумського державного університету, керівника Регіональної науково-дослідної
  5. Сумський державний університет на правах рукопису пересадько галина олександрівна

    Документ
    Прискорення темпів НТП, що відбувається в останні десятиріччя, посилення конкуренції, яке спричиняється глобалізацією економіки різко загострюють проблеми підвищення конкурентоспроможності товаровиробників, пошуку і реалізації їх конкурентних переваг.

Другие похожие документы..