Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
В наше время средства по уходу за волосами – это неотъемлемая часть здоровой комфортной жизни. Одним из самых распространенных этих средств является ...полностью>>
'Документ'
Линейная алгебра. Системы линейных уравнений. Элементы аналитической геометрии на прямой, плоскости и в трехмерном пространстве. Определители. Систем...полностью>>
'Документ'
Мета програми з дисципліни «Соціологія» полягає у виявленні у абітурієнтів розуміння теоретичних та методичних підходів до отримання емпіричного знан...полностью>>
'Документ'
Данный CD-диск содержит электронный ресурс, созданный членом НОУ «Интеллект» Поповым Николаем под руководством учителя информатики Щепиловой Н.А. Он ...полностью>>

Л. Г. Мельник доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки Сумського державного університету

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

к.е.н. Грек В.А.

Сумський державний університет

САМОСТОЯТЕЛЬНАЯ РАБОТА СТУДЕНТОВ
КАК ФАКТОР ПОВЫШЕНИЯ КАЧЕСТВА
ИХ ОБУЧЕНИЯ

Как известно, целью учебного процесса является не только передача знаний и умений от преподавателя к студенту, но и развитие у студентов способности к постоянному самообразованию, стремления к пополнению и обновлению своих знаний, к творческому использованию их на практике. Правильно организованная самостоятельная работа доставляет студенту удовлетворение как процесс самосовершенствования и самопознания.

Основными формами самостоятельной работы студентов (дальше – СРС) являются: подготовка и написание рефератов, выступления на заданные темы (с предоставлением студенту права выбора темы);самостоятельное решение ситуационных задач с использованием условий из задачников, имеющихся в кабинете или библиотеке вуза, составление задач с предоставлением эталонов ответов;подбор и изучение литературных источников, работа с периодической печатью, в том числе и с иностранной, подготовка тематических обзоров по периодике;аннотирование книг, статей;выполнение курсовых и дипломных работ;подготовка к участию в студенческих научно-практических конференциях как внутри, так и вне вуза;оформление мультимедийных презентаций учебных разделов и тем, актуальной тематики, слайдового сопровождения докладов на заседаниях предметного кружка. Такие презентации проводили, например, студенты 1 курса СумДУ по разным темам учебной дисциплин «Региональная экономика» («Природно-ресурсный потенциал», «Топливно-энергетический комплекс», «Химико-лесной» и др.).подготовка графических диктантов, кроссвордов, глоссариев;составление студентами тестов, заданий и взаимная их проверка.

Следует отметить, что сложившаяся практика организации СРС в вузе не всегда отвечает в должной мере современным требованиям. Многие выпускники вузов не имеют достаточно прочной базы профессиональных знаний, не владеют навыками самостоятельной работы, не испытывают потребности в постоянном самообразовании и профессиональном самосовершенствовании. В этой связи возрастает необходимость оптимизации эффективной самостоятельной работы студентов. К основным условиям ее достижения можно отнести: 1. Своевременное методическое обеспечение работы студентов со стороны преподавателей. 2. Обеспечение студента соответствующей учебно-методической литературой, с постоянным обновлением литературного фонда библиотеки вуза. 3. Для самостоятельной работы нужно предлагать такие задания, выполнение которых не допускает действия по готовым рецептам и шаблону, а требует применения знаний в новой ситуации. 4. В организации самостоятельной работы необходимо учитывать, что для овладения знаниями, умениями и навыками различными учащимися требуется разное время. 5. Контроль организации и хода самостоятельной работы, а также мер, поощряющих студента за ее качественное выполнение. 6. Задания, предлагаемые для самостоятельной работы, должны вызывать интерес студентов.

к.е.н. Грищенко В.Ф., Коваленко Л.Ю.

Сумський державний університет

розвиток підходів до визначення економічної сутності поняття
«Трудовий потенціал території»

Актуальність дослідження полягає у тому, що інтенсифікація комерційно-господарської діяльності та перехід від кількісних до якісних критеріїв оцінки економічного зростання призвели до появи такого поняття як «трудовий потенціал території».

І.М. Антонова в роботі [1, с.142-143] зазначає, що існує безліч думок вчених щодо визначення поняття трудовий потенціал як економічної категорії. При цьому різні автори вкладають в це поняття різне змістовне навантаження.

Так А.К. Гудсков, О.М. Левченко та Ю.В. Орленко в своїх роботах [2, с. 180-189] відмічають, що трудовий потенціал є складною економічною категорією, дослідження якої потребує комплексного і системного підходів.

В.В. Онікієнко [3, с. 35] вважає, що трудовий потенціал – це сукупність працездатного населення, що має відповідну професійно-кваліфікаційну підготовку, використовує працю в народному господарстві з урахуванням його технічної та технологічної оснащеності.

А.Ю. Жулавський [4, с. 114], аналізуючи існуючі визначення поняття трудовий потенціал, відмічає суттєві розбіжності у поглядах різних учених щодо змісту даної економічної категорії, що, в свою чергу, значно стримує розробку єдиної науково-методичної бази щодо економічної оцінки трудового потенціалу.

І.О. Джаін [5, с. 67] визначає трудовий потенціал як сукупну здатність економічно активного населення певної території забезпечувати виробництво споживчих вартостей, що відповідають потребам суспільства на даному етапі його розвитку в конкретних соціально-економічних і науково-технічних умовах.

На нашу думку під трудовим потенціалом регіону як економічною категорією слід розуміти об’єктивно існуючу, відносно стійку інтегральну здатність економічно активного населення певного регіону (з урахуванням його якісних та кількісних характеристик) створювати матеріальні та духовні блага з метою найбільш повного задоволення потреб суспільства на сучасному етапі його розвитку.

  1. Антонова І.М. Аспекти суті і ефективності використання трудового потенціалу / І.М. Антонова // Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – С. 142-143.

  2. Гудсков А.К. До питання якісної характеристики трудового потенціалу / А.К. Гудсков, О.М. Левченко, Ю.В.Орленко // Проблеми аеронавігації [За ред. С.М. Неділька, Вип. 2, ч. 1]. – Кіровоград: ДЛАУ, 1997. С. 180 – 189.

  3. Оникиенко В.В. Трудовой потенциал УССР, программно-целевое управление / В.В. Оникиенко, Е.М.Либанова // Вестник АН УССР, 1986. – №1. – С. 34-46.

  4. Жулавский А.Ю. Экономическая оценка трудового потенциала региона / А.Ю. Жулавский, И.О. Джаин // Вестник СумГУ. Серия Экономика, 1998. – №3. – С. 113-120.

  5. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: [Монография] / И.О. Джаин. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. – 250 с.

Грищенко О.Ф.

Сумський державний університет

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ ПАРТНЕРСТВА ВИЩОЇ ОСВІТИ
ТА БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ

Стабільний розвиток будь-якої економічної системи пов’язаний із розвитком системи освіти, яка, в свою чергу, є джерелом робочої сили та базою підвищення її якісного потенціалу. Система освіти України завжди характеризувалася своєю широтою та глибиною: її завданням було не тільки надавати знання і вміння, а й формувати особистість, її культурні цінності та світогляд. Саме така ситуація відображала суспільні потреби та була притаманною нашому суспільству в минулому. Але кардинальні перетворення у світі впродовж останніх десятиліть змінили саме людство, відповідних перетворень зазнав і процес викладання у ВНЗ. До того ж, якісні зміни в бізнес-середовищі країни свідчать про необхідність підготовки фахівців нової формації, які повинні вміти прогнозувати економічні явища та події, оцінювати наслідки прийняття тих чи інших управлінських рішень та швидко адаптуватися до змін середовища.

Дослідження поточного стану сфери вищої освіти України показав, що значною проблемою освіти є недостатня співпраця роботодавців і освітніх закладів з питань підготовки молодих спеціалістів. Сучасним студентам важливо спробувати набуті знання і навички на практиці, отримати досвід роботи та знайти можливого роботодавця ще під час навчання у ВНЗ. У свою чергу, фірма, що співпрацює з ВНЗ, отримує можливість натренувати собі спеціаліста із необхідним для неї набором навичок та умінь.

Варто виділити і проблему розбіжності між теорією викладання і практикою, що породжує безробіття серед молоді. Існуючий набір дисциплін для викладання охоплює переважно всі аспекти майбутньої діяльності, що свідчить про спроби підготувати спеціалістів широкого профілю і тим самим зберегти їх від безробіття. В той же час ВНЗ готують молодих спеціалістів виходячи не з потреби економіки, а на основі державного замовлення та популярності спеціальностей серед абітурієнтів. І, як наслідок, за різними аналітичними оцінками 60–80 % випускників працюють не за спеціальностями і на мало оплачуваних посадах [1]. За таких обставин ВНЗ повинні вивчати потреби ринку праці в спеціалістах різних напрямів, аналізувати вимоги бізнесу до молодих спеціалістів, їхніх знань та навичок.

Дисбаланс на ринку праці виникає також через відношення роботодавців до молодих спеціалістів, більшість яких висуває високі вимоги до випускників, стверджуючи, що випускники освітніх закладів недостатньо володіють практичними навиками тієї чи іншої спеціальності, тому не можуть в повному обсязі виконувати поставлені виробничі завдання. Утворюється своєрідне «замкнуте коло», оскільки роботодавці дуже рідко вживають заходів для виправлення даної проблеми: не завжди надають можливість проходити виробничу практику на підприємствах та не співпрацюють з освітніми закладами щодо покращення підготовки молодих спеціалістів.

Оскільки освітня система України функціонує в умовах ринку, налагодження активної взаємодії бізнесу і вищої освіти є необхідною умовою підвищення конкурентоспроможності національної економіки, подолання негативних наслідків економічної кризи та забезпечення сталого розвитку економіки держави.

  1. Петрова Т. Ринок освітніх послуг та ринок праці: проблеми взаємодії та взаємозв’язку. / Т. Петрова // Україна: аспекти праці, 2006. – № 3. – С. 3–7.

Домашенко М.Д., Савельєва Г.С.

Сумський державний університет

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
В УКРАЇНІ

Одним з основних напрямів діяльності держав - учасниць Болонського процесу є європейська співпраця щодо забезпечення якості вищої освіти. Якість освіти - це багатовимірне поняття, яке охоплює всі аспекти діяльності вищого навчального закладу: навчальні та академічні програми, наукову і дослідницьку роботу, професорсько-викладацький склад і студентів, навчально-матеріальну базу і ресурси. Якість освіти має відповідати міжнародним вимогам, вона забезпечується вищим навчальним закладом і гарантується державою. Не випадково питання якості освіти та її гарантування перебувають у центрі уваги як Міністерства освіти і науки України, так і освітянської громадськості.

Забезпечення якісної освіти важливе при формуванні зони європейської освіти, а також є однією з головних умов довіри, мобільності та мотивації студентів до навчання в ВНЗ України.

Вчені визначають якість освіти як ряд системно-соціальних якостей і характеристик, а саме: відповідність системи освіти прийнятим вимогам, соціальним нормам, державним освітнім стандартам. Для оцінювання якості освіти у світовій практиці застосовуються три основні підходи: репутаційний (на основі експертних оцінок), результативний (за об’єктивними показниками) і загальний.

На сьогодні актуальною проблемою, в контексті загальноєвропейського простору вищої освіти, є модернізація системи контролю за якістю вищої освіти в Україні.

Важливим завданням в оцінці якості освіти є аналіз домінуючих оцінювальних підходів в європейському освітньому просторі, а також визначення першочергових заходів в модернізації оцінки якості української вищої освіти. Важливість та актуальність поставленого завдання підтверджується приєднанням України до Болонського процесу (19 травня 2005 р (Норвегія )), який визначає якість освіти як основу створення європейського простору. Особливості сучасних критеріїв оцінювання якості  освіти в тому, що вони припускають: свободу для університетів у формуванні учбових планів; особливу увагу до якості підготовки фахівців; необхідність постійного вдосконалення освітніх програм з метою підвищення їх якості; стимулювання інновацій в освітніх стандартах. Європейська система забезпечення якості освіти базується на Європейських стандартах і рекомендаціях які у свою чергу ґрунтуються на наступних основних принципах:

  • зацікавленість студентів і роботодавців, а також суспільства в цілому у високій якості вищої освіти;

  • ключова важливість автономії закладів і установ, збалансована усвідомленням того, що автономія несе із собою дуже серйозну відповідальність;

  • система зовнішнього забезпечення якості повинна відповідати своїй меті і не ускладнювати роботу навчальних закладів більше, ніж це необхідно для виконання цією систему своїх завдань.

Таким чином, слід відзначити, що в Україні існує ряд не вирішених питань у системі забезпечення якості освіти, які в свою чергу впливають на її стан та якість. Необхідно вжити ряд заходів для модернізації якості вищої освіти, адже існуючі стандарти не відповідають Європейській системі забезпечення якості вищої освіти.

к.е.н. Древаль О.Ю.

Сумський державний університет

Грищенко І.В.

Головне управління статистики у Сумській обл.

удосконалення підготовки висококваліфікованих фахівців
з державного управління за сучасних умов господарювання

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що процвітання української держави в сучасних умовах господарювання багато в чому залежить від кваліфікації та перспектив розвитку інтелектуальних ресурсів апарату державного управління.

Дослідженню розвитку трудового потенціалу присвячені роботи Е. Абдураманової [1], О. Астахової [2], І. Джаін [3], В. Кременя [4], М. Степко [4], С. Ніколаєнко [4, 5], та ін. На наш погляд подальшого розвитку в Україні потребує вивчення кадрового потенціалу апарату державного управління.

Результати проведеного дослідження довели, що рівень розвитку науки і освіти в сучасних умовах господарювання є одним з найважливіших індикаторів рівня матеріального та духовного розвитку суспільства. Загальновідомо, що кадровий потенціал є найбільшим багатством будь-якої країни. Це підтверджується результатами досліджень трудового потенціалу території. Так, розглядаючи економічну оцінку індивідуального трудового потенціалу, І.О. Джаін [3, с. 163-166] зазначає, що найбільше його значення мають фахівці з повною вищою освітою – 114,7 тис. грн. на одного працівника, потім з базовою вищою освітою – 88,7 тис. грн. на одного працівника, з професійно-технічною освітою – 78,3 тис. грн., з повною загальною середньою освітою – 73,5 тис. грн., з базовою загальною середньою освітою – 61,8 тис. грн. на одного працівника відповідно.

Е. Абдураманова [1, с. 51] стверджує, що кількість фахівців, що вступають до аспірантури та докторантури, порівняно з 1990 роком збільшилась приблизно на 85% в той час, як захистив дисертацію лише кожний шостий випускник. Таким чином, ефективність аспірантури та докторантури є досить низькою.

Збереження подібної тенденції у галузі підготовки фахівців з державного управління може призвести до суттєвого старіння управлінських кадрів, зниження трудового потенціалу апарату державного управління та зниження рівня економічного розвитку держави в цілому.

  1. Абдураманова Э.А. Развитие высшего образования в современных условиях / Э.А. Абдураманова // «Научният потенциал на света – 2010»: материали за VI международна научна практична конференция 17-25 септември 2010 [Том-2, Икономики, Държавна администрация] / «Бял ГРАД-БГ» ООД. – София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2010. – С. 49 – 51.

  2. Астахова Е.В. Кадровый корпус высшей школы Украины: метаморфозы развития: [Монография] / Е.В.Астахова. – Изд-во НУА, 2006. – 188 с.

  3. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: [Монография] / И.О. Джаин. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. – 250 с.

  4. Кремень В.Г. Вища освіта в Україні: [Навч. посіб.] / В.Г. Кремень, С.М. Ніколаєнко, М.Ф. Степко та ін. [За ред. В.Г.Кременя, С.М. Ніколаєнка]. – К.: Знання, 2005. – 325 с.

  5. Ніколаєнко С. Вища освіта – джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. – К.: Освіта України, 2005. – 319 с.

к.е.н. Євдокимов А.В., Яковлева Г.В.

Сумський державний університет

Кадровий потенціал вищої школи
як чинник визначення якості освіти

Згідно з Болонськими принципами якість освіти має гарантуватися на рівні держави та університету.

Експертами ВНЗ Харкова та Державної інспекції був проведений аналіз ступеня впливу різних факторів на якість вищої освіти за арифметичною усередненою вагою та рейтингом.

Аналізуючи вплив якісних характеристик науково-педагогічного персоналу на якість вищої освіти, слід зазначити, що з 16 розглянутих факторів за рейтингом впливу на якість вищої освіти (узагальнені дані) 3 місце посідає наявність у викладачів мотивації до успішної діяльності (9,35%), 5-те - якісний склад викладачів (8,17%). Якісними характеристиками науково-педагогічного персоналу можна вважати й рівень методичного забезпечення студентів (5,25%) – 11-те місце за рейтингом - та рівень наукових досліджень у ВНЗ (4%) – 12 місце.

Отже, як бачимо, кадровий потенціал ВНЗ суттєво впливає на якість надання освітніх послуг.

Але, на жаль, у ВНЗ України існують прояви корупції, хабарництва, що створює негативний резонанс у суспільстві і свідчить про необхідність вжиття додаткових заходів для забезпечення реалізації державної політики в галузі освіти.

Тому слід посилити персональну відповідальність завідувачів кафедр за формування науково-педагогічного потенціалу підрозділу та його спроможність надавати якісні освітні послуги, створення нормального соціально-психологічного клімату в колективі, подолання негативних проявів хабарництва та корупції.

Фахівців особливо непокоїть процес демократизації навчального процесу. Стосунки між викладачами і студентами - далеко не рівноправні й не партнерські. Студент і надалі залишається заручником викладача, особливо під час екзаменаційних сесій.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що вища школа України має значний кадровий потенціал - понад 70 тис. науково-педагогічних і майже 9 тис. наукових працівників. У різних формах наукової та науково-технічної діяльності університетів беруть участь понад 5 тис. докторів і 28 тис. кандидатів наук.

Але біля 40-46 % громадян схильні оцінювати рівень освіти на всіх її етапах досить низьким. Тому реформування освіти як в структурному, так і у змістовому відношенні, є нагальною суспільною потребою часу.

1. Гришнова О. Розвиток вищої освіти в Україні: тенденції, проблеми та шляхи їх вирішення // Вища освіта. - 2010. - № 2-3.

2. Данилишин Б., Куценко В. Ринок освітніх послуг: основні тенденції та шляхи модернізації // Україна: аспекти праці. - 2009. - №8. - C. 28 – 35.

3. Кочубей Н. Освіта: постнеокласична трансформація // Вища освіта України. - 2006. - № 3. - С. 71-75.

4. Сучасний стан вищої освіти в Україні: проблеми та перспективи: Збірник наук. праць. - К.: Вид-во Київського ун-ту ім. Т. Г. Шевченка, 2010. – 510 с.

Карпіщенко О.О.

Сумський державний університет

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ
ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ВИПУСКНИКІВ
НА РИНКУ ПРАЦІ

Досвід працевлаштування випускників вузів свідчить про наявність розбіжностей, іноді значних, між практичними навичками якими вони оволоділи під час навчання та необхідними на робочому місці. Звичайно, неможливо підготувати універсального фахівця, який міг би швидко та безпомилково розпочати працювати на новому місці з повною віддачею. До того ж таке завдання і не ставиться. Проте, на нашу думку, можливим є під час навчання сформувати у студента базу знань та вмінь максимально адаптовану до подальшої практичної діяльності, що дозволить молодим фахівцям адекватно сприймати завдання та видавати потрібний результат.

Джерелами набуття студентами практичних навичок є: 1) виконання індивідуальних завдань; 2) залучення до співпраці з підприємствами під час виконання їх замовлень. Останнє є більш дієвим, оскільки людина працює з реальним завданням, результати вирішення якого будуть затребувані та використані у подальшому. Проте в обох випадках роботою студента має керувати викладач і саме від його професійних навичок залежать рівень та якість підготовки. На жаль, значна кількість викладачів прийшла на викладацьку роботу зі студентської лави і не розуміє повною мірою особливостей діяльності підприємств, підходів роботодавців до організації справи та оцінки результативності найманих працівників. Тому гостро постає проблема розвитку викладацького складу саме у напрямку набуття досвіду практичної діяльності.

Відповідно до Закону України про вищу освіту, викладачі вузів один раз на п’ять років проходять підвищення кваліфікації, що включає у себе теоретичну та практичну підготовку. На сьогоднішній день у СумДУ підвищення кваліфікації побудовано таким чином, що левова частина часу приділяється теоретичній підготовці посередньої якості. Практична частина підготовки дана на відкуп самому викладачеві, який підвищує кваліфікацію та не передбачає його звільнення від основної діяльності. Жодним чином не враховуються індивідуальні потреби викладачів, що викликані необхідністю якісного покращення рівня викладання ними навчальних дисциплін.

Кожен викладач, як освічена людина, самостійно аналізує результати своєї діяльності і, як ніхто інший, знає і розуміє свої слабкі сторони. Тому, ми вважаємо, що саме викладач має формувати перелік напрямків щодо підвищення рівня власної кваліфікації, визначити перелік тематичних семінарів та навчальних курсів, підприємств, де можна набути практичних навичок. Саме такий підхід дозволить провести підвищення кваліфікації максимально ефективно: заповнити пробіли у знаннях та здобути потрібні практичні навички. Стосовно практичної частини підготовки, нами пропонується вивільняти викладача із навчального процесу на 1-2 місяці даючи йому таким чином можливість працювати на робочому місці на підприємстві чи в організації та пізнавати практичну діяльність із середини, стикаючись щодня з реальними проблемами та вирішуючи їх.

На нашу думку дієвим інструментом впорядкування запитів стосовно напрямків підвищення кваліфікації та змісту навчання може стати формування відповідної бази даних на основі аналізу опитувального листа, який попередньо заповнюється викладачами у яких наближається термін підвищення кваліфікації. Такий підхід при планування занять з підвищення кваліфікації дозволить з одного боку найбільш повно задовольнити потреби викладачів, а з іншого оптимізувати витрати вуза за рахунок формування невеликих груп слухачів.

Підвищення якості стажування викладачів, які в силу своєї професії є також і вихователями для студентів, дозволить наблизитися до формування на випуску із вузу цілісного фахівця, який вміє застосовувати свої вміння та навички на практиці спираючись на теоретичну базу підготовки.

д.е.н. Мішенін Є.В., Ярова І.Є.

Сумський національний аграрний університет



Скачать документ

Похожие документы:

  1. У двох частинах (2)

    Документ
    Т. І. Ящук – доктор філософських наук, професор кафедри філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
  2. Інститут економіки та промисловості нан м (1)

    Диплом
    Н.В.Наливайко, д.филос.н, проф., Ведущий научный сотрудник Института философии и права СО РАН, директор УМЦ философии образования НГПУ, главный редактор журнала «Философии образования» (РФ)
  3. Програми для 1-4 класів з російською мовою

    Документ
    На виконання Закону України "Про загальну середню освіту" з метою впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р.
  4. Егіональної науково-дослідної лабораторії центру історичного краєзнавства Сумського державного університету, почесного громадянина Путивля, лауреата премії ім

    Документ
    Біобібліографічний покажчик «Віктор Звагельський: до 55-річчя від дня народження» присвячений творчому і науковому доробку провідного наукового співробітника Сумського державного університету, керівника Регіональної науково-дослідної
  5. Сумський державний університет на правах рукопису пересадько галина олександрівна

    Документ
    Прискорення темпів НТП, що відбувається в останні десятиріччя, посилення конкуренції, яке спричиняється глобалізацією економіки різко загострюють проблеми підвищення конкурентоспроможності товаровиробників, пошуку і реалізації їх конкурентних переваг.

Другие похожие документы..