Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Платонов Андрей Платонович (наст. Фам. Климентов (16.(28).8, Воронеж - 5.1.1951, Москва) - прозаик, драматург, один из крупнейших писателей 20 века, ...полностью>>
'Лекции'
ИНФОРМАЦИОННОЕ ПИСЬМОXVIII молодежной научной школы«Металлогения древних и современных океанов – 2012.Гидротермальные поля и руды»(22-27 апреля 2012 г...полностью>>
'Конспект'
В условиях рынка предприятия, кредитные учреждения, другие хозяйствующие субъекты вступают в договорные отношения по использованию имущества, денежны...полностью>>
'Курс лекций'
Знаменательно, что курс начинается с рассмотрения системы основных понятий новой психологической дисциплины. Практическая психология уже не один год ...полностью>>

Психологічні аспекти доказування при розкритті злочинів проти особи Актуальність

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Психологічні аспекти доказування при розкритті злочинів проти особи

Актуальність. Статистичні дані в України за останні три роки свідчать про доволі великий рівень насильницьких злочинів, спрямованих на позбавлення життя чи спричинення тілесних ушкоджень людині, в тому числі не тільки злочинів, передбачених розділами 2, 4 Особливої частини Кримінального Кодексу України, а й злочинів, при скоєнні яких життя та здоров’я людини виступає додатковим об’єктом злочинного посягання (наприклад, передбачених ч.4 ст. 187 КК України).

На жаль, частина зазначених злочинів так і залишається не розкритою. При цьому особа, яка вчинила злочин, правоохоронним органам може бути відома, але через відсутність доказів (перш за все матеріальних слідів) не може бути притягнута до кримінальної відповідальності. Провівши аналіз даного положення, очевидним є, те що, частіше за все відсутність доказів пов'язана по-перше, як з недоліками роботи самих слідчих, так і з обізнаністю та прагненням злочинців приховувати матеріальні сліди, які є основними при доведенні зазначеної категорії злочинів.

До звичної та цілком слушної системи доказів по кримінальних справах про злочини проти особи, слід віднести свідчення осіб, речові докази, висновки експертів щодо речових доказів, висновки судово-медичних експертів щодо наявності тілесних ушкоджень і т.п., висновки експертів – психіатрів.

Однак, слід зазначити, що деякі злочинці теж добре обізнані з цією системою, та при підготовці до скоєння злочинів, насамперед, розроблюють шляхи знищення доказів (в тому числі й слідів біологічного походження, відбитків пальців тощо). У зв’язку з цим, в подальшому створюються слідча ситуація, коли доказів, які намагається зібрати слідчий за звичної системою та методикою доказування, виявляється або недостатньо, або вони взагалі відсутні.

При належній взаємодії слідчих та оперативних працівників, грамотним використанням тактики та методики розслідування злочинів проти особи, насамперед – використання фактору раптовості, особа, що вчинила злочин, може бути затримана, та дати правдиві свідчення про обставини скоєння злочину. За методикою розслідування з такою особою негайно проводиться відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозйомки та інших технічних засобів фіксування перебігу слідчої дії, та добре, коли під час відтворення обстановки та обставин події будуть дійсно встановлені якісь невідомі раніш свідки, знайдено та вилучено речові докази та інші докази за звичною методикою доказування.

Але, що робити слідчому тоді, коли під час зазначеної слідчої дії підозрювана особа лише знову розповідає про обставини скоєння злочину, демонструє місце та механізм спричинення тілесних ушкоджень, але жодного іншого доказу під час цієї слідчої дії не отримується? При цьому як слідчий, так і прокурор або суддя будуть впевнені, що саме ця особа скоїла (чи не скоїла) злочин, однак за відсутністю інших доказів окрім свідчень, в яких особа викриває себе в скоєнні злочину, рішення про притягнення цієї особи до відповідальності може бути ніколи не прийняте, або, що ще гірше, може бути прийняте незаконне рішення про притягнення до відповідальності невинної особи. Також на сьогодні, в слідчій практиці дуже часто зустрічаються випадки, коли підозрюваний чи обвинувачуваний після наданих їм свідчень в ході допиту та відтворення, відмовляється від них, мотивуючи це тим що попередні свідчення були надані їм під психологічним тиском, що значно ускладнює процес доказування особливо при браку речових доказів.

Одним із шляхів виходу із ситуації що склалася, може бути не лише збір традиційних доказів, але й використання спеціальних знань в психології та залучення спеціалістів даної галузі щодо проведення судово-психологічних експертиз.

Судово-психологічна експертиза визначається у літературі, як дослідження проведене фахівцем-експертом на основі спеціальних знань в галузі психології з метою дати експертний висновок, котрий після його перевірки та оцінки слідчим або судом буде доказом по кримінальній(цивільній) справі [1, с. 541]. В той же час Закон України «Про судову експертизу» визначає експертизу як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у проваджені органів дізнання, досудового та судового слідства.

Об’єктом психологічної експертизи є психічно здорові особи (підозрювані, обвинувачені, свідки, потерпілі, позивачі, відповідачі: малолітні, неповнолітні, дорослого та похилого віку).

Традиційно в компетенцію судово-психологічної експертизи входить:

- діагностика індивідуально-психологічних особливостей підекспертної особи (підвищена навіюваність, імпульсивність, ригідність тощо);

- встановлення основних, закріплених психологічних мотивів поведінки людини;

- діагностика наявності або відсутності у суб’єкта у момент вчинення юридично значимого діяння стану фізіологічного афекту;

- встановлення здатності неповнолітніх обвинувачених, які мають ознаки не пов'язані з психічними захворюваннями відставання у психічному розвитку, цілковито усвідомлювати значення своїх дій та визначення міри здатності керувати ними;

- встановлення здатності психічно здорових потерпілих у справі про зґвалтування (особливо — малолітніх) усвідомлювати характер і значення вчинюваних ними дій і чинити опір.

До компетенції судово-психологічної експертизи не входить оцінка достовірності свідчень, це входить лише до компетенції слідства, прокуратури та суду. Однак наприкінці 90-х років в НДІ при Генеральній прокуратурі РФ (Сітковська О.Д., Конишева Л.П.) проводилися дослідження щодо психологічної оцінки достовірності свідчень. Мова йде саме про ознаки, що мають психологічну природу, встановлення яких вимагає застосування психологічних знань. Як відомо, закон має на увазі проведення експертизи у всіх випадках, коли рішення того чи іншого питання вимагає застосування спеціальних знань. Ураховуючи це, доречною є аналогія з експертним встановленням психологічних ознак безпорадного стану потерпілої (здатності розуміти значення скоєних стосовно неї дій та чинити опір), діагностики афекту та ін. У цих випадках встановлення самого безпорадного стану, сильного душевного хвилювання – як оціночних категорій - відноситься до компетенції правоохоронних органів, в той час як психолог встановлює їх психологічний компонент. Тому, в випадках проведення дослідження свідчень потерпілого, свідка, підозрюваного чи обвинувачуваного, психолог може пред'явити докази «за» чи «проти» їх психологічної достовірності, які, як і будь-який інший висновок експерта, підлягають оцінці і перевірці слідством та судом. Мова не йде про підміну діяльності суду в оцінці достовірності свідчень. Експерт-психолог може робити висновок щодо психологічного боку достовірності, тобто з питань, пов'язаних з психічними процесами та явищами.

За кордоном цей напрямок більш розвинений і перші дослідження відносяться до середини 50-х років. У Західній Німеччині та Швеції дослідники розробили різні змістовні критерії для оцінки достовірності заяв, зроблених жертвами сексуального насильства (Arntzen, 1982; Trankell, 1972; Undeutsch, 1967, 1982). Ґрунтуючись на результатах роботи шведських та німецьких фахівців, Стелер і Кьонкен (Steller & Kohneken, 1989) склали перелік таких змістовних критеріїв і описали процедуру яка отримала назву «оцінки валідності тверджень», або ОВТ. На підґрунті, даної методики лежить процедура під назвою – «Контент-аналіз на підґрунті критеріїв» (КАПК). Головна мета даної методики встановлення достовірності тверджень у свідченнях дітей які піддавалися сексуальному насильству. Також є опубліковані дослідження присвячені застосуванню цієї методики з метою оцінки показань підозрюваних та обвинувачуваних. Результати дослідження за методикою ОВТ приймаються судами Німеччини, Нідерландів, США та Канади.

Також в деяких закордонних дослідженнях зустрічаються спроби застосування інших методик, наприклад «моніторинг дійсності» але наукових досліджень із застосуванням цієї методики поки що не багато.

Фахівцями «Українського Бюро психофізіологічних досліджень і безпеки» був проведений моніторинг існуючих методів спрямованих на психологічну оцінку достовірності усних тверджень. На основі існуючого вітчизняного та закордонного досвіду, базові критерії і діагностичні показники почали застосовуватися при роботі з відео допитів, очних ставок та відтворень, в яких зафіксовані свідченя тієї чи іншої особи. Для здійснення процедури аналізу та написання висновків необхідно наявність хоча б 2-х відеозаписів різних слідчих дій, наприклад допиту і відтворення обстановки та обставин події. Зміст цих відео стенографується, причому фіксації також підлягає комунікативна взаємодія слідчого з особою яку допитують.

Об'єктом дослідження при проведенні зазначеного типу психологічної експертизи є сам підекспертний, його вербальні (словесні) і не вербальні (поведінкові) прояви, емоційні реакції, смислова та логічна складова мови, що дозволяє на підставі використання загальнонаукових психологічних і криміналістичних методів (якісного аналізу, кваліфікованого спостереження, порівняння, комплексного опису) підготувати експертні висновки.

В ході роботи з відеозаписами, експертом-психологом проводиться зіставлення та фіксація найбільш чітких і однозначних поведінкових патернів (міміка, пантоміміка) підекспертного, що виникають під час вербалізації спогадів, які мали місце в його житті та відносяться до розслідуваної події.

Для поглибленого і детального аналізу свідчень підекспертного, зафіксованих на відеозаписі, застосовуються елементи контент-аналізу, семантичного аналізу, порівняльного аналізу та інтент-аналізу, що дозволяє виявляти приховані смисли, встановити логічні взаємозв'язки та узгодженість між різними одиницями аналізованого матеріалу.

Нижче приведені питання, які ставляться на розрішення психологічної експертизи, головною метою якої є психологічна оцінка достовірності свідчень:

  • Чи є психологічна достовірність свідчень підекспертного, що зафіксовані на відеозаписі при проведенні за його участю: допиту, відтворення обстановки і обставин подій?

  • Чи є психологічна достовірність свідчень підекспертного, щодо механізму скоєння насильницьких дій з його боку, по відношенню до потерпілої особи?

  • Самостійно або не самостійно викладає свідчення пдекспертний в ході проведення з його участю: допиту, відтворення обстановки та обставин події, зафіксованих на відеозаписі та наданих експерту?

  • Чи здійснювався психологічний тиск на підекспертного при проведенні за його участю: допиту, відтворення обстановки та обставин події, зафіксованих на відеозаписі та наданих експерту?

Проведення судово-психологічної експертизи, спрямованої на психологічну оцінку достовірності свідчень ґрунтується на дослідженні пам’яті щодо сприйнятих (реально пережитих) чи уявних подій. Суть даного дослідження полягає в тому, що спогади, засновані на реальних переживаннях, відрізняються від спогадів, заснованих на вигадки, тобто справжні спогади (пережита подія) будуть якісно відрізнятися від спогадів про вигадану подію.

Отже спогади про реальні події здобуваються за допомогою перцептивних процесів, а тому, як правило, містять в собі перцептивну інформацію (візуальні подробиці, звуки, запахи, смак та відчуття), контекстуальну інформацію (деталі про місце і час події) і афективну інформацію (подробиці про почуття, які виникли в ході події). Ці спогади зазвичай виразні, яскраві та живі. Таким чином, чим докладніше зроблений опис підекспертним, тим більше він дає відправних точок для оцінки логічності його змісту. Ця логічність полягає не тільки в тому, що повідомлені відомості збігаються з об'єктивними даними, але вони єдині у часі, як правило, відображають почуття і думки, які володіли підєкспертним у момент події.

Якщо спогади цілком вигадані, то вони обов’язково, у своєму складі мають когнітивні операції (думки, міркування), що значно ускладнює процес викладу свідчень підекспертним. Такі свідчення як правило супроводжуються великою кількістю пауз, що свідчить про рішення когнітивних задач, відсутність деталізації (особливо це стосується другорядних деталей), нездатність точно описати дії інших учасників події, здійснити прив’язку їх у просторі та часі.

Для проведення глибинного дослідження свідчень підекспертної особи, стосовно наявності або відсутності психологічної достовірності свідчень нами в ході експертного дослідження проводиться три спеціальні процедури аналізу стенограм відеозаписів слідчих дій. А саме:

Процедура №1 - за допомогою контент-аналізу проводиться так зване визначення сукупності діагностичних показників у свідченнях підекспертного, які були зафіксовані на різних стадіях слідчих дій;

Процедура №2 – проведення порівняльного аналізу свідчень, зафіксованих на різних стадіях слідчих дій (крізний аналіз);

Процедура №3 – узагальнення отриманих даних за допомогою процедури №2,3 з використанням елементів семантичного аналізу.

Наведемо деякі найбільш значні діагностичні показники, які є предметом аналізу процедури №1:

Логічна структура. Про наявність логічної структури свідчить той факт, якщо твердження відрізняється зв'язністю та логічністю, а різні його сегменти не суперечать одне одному і не розходяться між собою;

Перцептивная інформація. Візуальна інформація («Я бачив, як в палату увійшла медсестра»), аудиальная інформація («Він просто кричав на мене»), інформація, пов'язана із сприйняттям запахів («Там пахло тухлою рибою»), інформація, пов'язана зі смаковими відчуттями («Чіпси були дуже солоними»), фізичні відчуття («Це по-справжньому боляче», «було дуже холодно»);

Просторові характеристики. Прив'язка в просторі (інформація про місце події, наприклад: «Справа була в парку, біля кіоску».), просторове розташування людей та/або предметів («Чоловік сидів ліворуч від своєї дружини» або «Лампу частково приховували штори»);

Часові характеристики. Прив'язка у часі (повідомлення про час, в якому відбулася подія, наприклад: «Це було рано вранці»), наочно описана послідовність подій («Коли відвідувач почув весь цей шум і гам, він рознервувався і пішов»);

Повідомлення підекспертного про себе. Цитування власних висловлювань, опис власного емоційного стану та проявів («у мене була істерика», «мене трясло як пилораму»), опис фізіологічних потреб, проявів, станів («Мені захотілося в туалет», «у мене жахливо розболілася голова»), повідомлення про свої думки, міркуваннях що виникли в момент події;

Повідомлення про ключовий об'єкт події (особа з я кою пов’язані дії кримінального характеру). Використання імен, прізвиськ, особових займенників та інших звернень, опис фізичного взаємодії з ключовим об'єктом події; цитування висловлювань; повідомлення про емоційний стан; повідомлення про фізіологічні потреби, прояви, стани ключового об'єкту події;

Аналіз повідомлених деталей (подробиць) підекспертним. Незвичайні подробиці (згадки про особливості людей, об'єктів або подій, незвичайних і / або унікальних, але які мають значення в даному контексті. Наприклад згадка про особливі прикмети: татуювання, родимки, заїкання, особливості місцевості, інтер'єру і т.п.); повідомлення про деталі що мають непряме відношення до події (наприклад, свідок розповідає, про те, що нападник, намагався позбутися кішки через те, що у нього алергія і т.п.); використання в мові прикметників, епітетів, і зменшувальних форми для передачі властивості предмета, наприклад: «У неї була маічка, така легенька», «я розстібаючи ремінь, хренов» і т.п.;

Змістовні показники, що відбивають особливості мотивації під експертного. Внесення уточнень за власною ініціативою («за власною ініціативою» означає, що уточнення внесені без втручання особи що проводила слідчі дії), наприклад: «Це було приблизно о другій годині, або, ні, почекайте, мабуть, це було пізніше, бо вже починало темніти»; визнання уривчастості власних спогадів; вираз сумнівів у власних свідченнях, наприклад «Я не впевнений», «Очі у нього були сірими, ну або при тому освітленні мені так здалося»і т.д.).

Після визначення сукупності діагностичних показників (процедура №1), проводиться порівняльний аналіз свідчень, зафіксованих на різних стадіях слідчих дій (процедура №2). Ця процедура оформляється в спеціальній таблиці. У результаті проведення порівняльного аналізу визначається чи наявна узгодженість свідчень під експертного, чи свідчення мають мінливість.

Отримані результати від вищезазначених процедур узагальнюються (процедура №3) та доповнюються коментарями експерта. В результаті, на підґрунті проведеного дослідження та урахування всієї сукупності отриманих результатів робиться висновок щодо наявності або відсутності психологічної достовірності свідчень отриманих від підекспертного в ході слідчих дій, зафіксованих на відеозапису та переданих експерту.

Наведемо деякі приклади з нашої практики проведення судово-психологічної експертизи, спрямованих на психологічну оцінку достовірності свідчень.

Під час розслідування однієї з кримінальних справ по навмисне вбивство таксиста, яке було скоєне в автівці жертви, було призначено подібну експертизу. Причинами призначення експертизи стало те, що, по-перше, особа, що вчинила злочин (надалі – К.), стала відмовлятися від своїх свідчень та казати, що її до них примусили працівники міліції, а по-друге – обставини справи свідчили, що цей злочин було скоєно групою осіб. При цьому фактично жодного іншого доказу по справі здобуто не було.

Експертом під час проведення зазначеної експертизи було використано відеозапис протоколу відтворення обстановки та обставин події, яке було проведено під час, коли підозрюваний давав свідчення про те, що саме він скоїв злочин. Згідно висновку експерта, громадянин К. дійсно приймав участь в скоєнні злочину, однак його участь не була першочерговою, а злочин було скоєно групою осіб; також К. намагався скрити особу співучасника та дійсні мотиви скоєння злочину. На це вказували помітні промови або затримки під час надання відповідей, намагання звернутися як до третьої особи під час демонстрування злочинних дій (К. для повноти розповіді бракувало ще однієї особи, і він навіть обернувся в автівці під час демонстрування механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, намагаючись розповісти, що робив інший злочинець, однак, через деякий час, збагнувши, що може видати себе та співучасника, став нечутно розмовляти, та почав знову розповідати про себе), рухи рук К., коли він, під час стадії вільної розповіді слідчої дії, розповідав, що в нього на одягу була кров та підсвідомо став торкатися цих місць на одежі, тощо.

Висновок експерта ліг в основу обвинувачення, висунутого К., в подальшому той визнав, що скоював злочин не один та надав правдиві свідчення про обставини справи.

Іншого разу аналогічна експертиза була призначена по кримінальній справі про умисне вбивство, при чому характерною відзнакою цієї справи стало те, що особа, яка вчинила злочин, фактично була встановлена, однак не було знайдено трупу потерпілого.

Із підозрюваним було проведено відтворення обстановки та обставин події, під час яких він розповів як про мотиви, місце та механізм скоєння вбивства, так і про те, куди він подів труп загиблого – скинув у річку. Експерт-психолог, ретельно проаналізувавши дані про особу підозрюваного, його поведінку під час надання свідчень, дійшов висновку про те, що підозрюваний є дійсно особою, що винила злочин, він дійсно скинув труп загиблого в річку, однак підозрюваний укриває дійсний мотив скоєння злочину та механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. При цьому експерт, при розмові із слідчим, надав вичерпну характеристику особи підозрюваного, та підказав, які риси його характеру можна використати під час проведення за його участю слідчих дій.

Підказка експерта стала цілком слушною – за наданою їм характеристикою підозрюваного, було складено детальний план його додаткового допиту та обрано тактику допиту, яка виявилася цілком вірною – підозрюваний дійсно розповів про істинні мотиви та механізм скоєння ним вбивства.

Через деякий час труп загиблого по цій справі дійсно було знайдено в річці, висновки експерта-психолога, наприклад, щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, повністю підтвердилися!

Таким чином, використання спеціальних знань психології та психодіагностики щонайменше по двох кримінальних справах допомогли якісному розслідуванню з додержанням вимог ст. ст. 2, 22, 64 КПК України.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Філософсько-правові І теоретико-юридичні аспекти генезису публічно-правового порядку

    Документ
    Розбудова суспільства на засадах громадянських цінностей і формування властивостей правової і соціальної держави вимагає переосмислення багатьох державно-правових реалій, серед яких особливе місце займає служба.
  2. Вступ актуальність теми (1)

    Документ
    Актуальність теми. У статті 54 Конституції України декларується: “Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості,
  3. В. В. Бедь юридична психологія

    Документ
    Навчальний посібник підготовлено відповідно до програми дисципліни "Юридична психологія" юридичних факультетів вищих навчальних закладів. Включає розділи загальної частини (предмет, завдання і система юридичної психології;
  4. Законодавче забезпечення діяльності підрозділів даі

    Закон
    Теми орієнтовних напрямків наукових досліджень при підготовці магістерських робіт для слухачів магістратури (з урахуванням пропозицій комплектуючих підрозділів) денна форма навчання
  5. Пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення І впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років

    Документ
    Вітчизняна практика і світовий досвід застосування заходів безпеки учасників кримінального судочинстві (заміна документів, зміна зовнішності, місця роботи або навчання,

Другие похожие документы..