Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Доклад'
Открытость власти гражданскому обществу, непременный учёт общественного мнения в процессе принятия политических решений – обязательный атрибут соврем...полностью>>
'Документ'
108 экзамен 7 Судебно-медицинская экспертиза при травме тупыми и острыми предметами 108 экзамен 8 Судебно-медицинская экспертизы при половых преступле...полностью>>
'Документ'
Я иду дорогой скорбной в мой безрадостный Коктебель По нагорьям тёрн узорный и кустарники в серебре. По долинам тонким дымом розовеет внизу миндаль, ...полностью>>
'Закон'
Возможность выявления долговременных тенденций и периодичности в появлении необычных астрономических, атмосферных, климатических и аномальных природн...полностью>>

Методичні рекомендації Київ-Кременчук 2007 ббк 88. 8: 74. 56 Удк 159. 9: 616. 89-008. 441. 44: 377. 1

Главная > Методичні рекомендації
Сохрани ссылку в одной из сетей:

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

КРЕМЕНЧУЦЬКА ФІЛІЯ ВІДКРИТОГО МІЖНАРОДНОГО

УНІВЕРСИТЕТУ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

В.В. Рибалка

ПСИХОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА

СУЇЦИДАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Методичні рекомендації

Київ-Кременчук

2007

ББК 88.8:74.56

УДК 159.9:616.89-008.441.44:377.1.

Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій в учнівської молоді: Методичні рекомендації. - К.: ІПППО АПН України, КФ ВМУРоЛ «Україна», ПП Щербатих О.В. 2007. - 68 с.

Методичні рекомендації відображають результати науково-дослідної роботи, виконаної у 2006 році згідно з Міжгалузеьою комплексною програмою «Здоров'я нації». Робота присвячена методичним питанням виявлення і профілактики суїцидальних тенденцій в учнів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів. Викладено сучасні наукові дані щодо проблеми запобігання самогубств в учнівської молоді. Висвітлено соціально-психологічні, індивідуально-психологічні та особистісні передумови виникнення суїцидальних тенденцій, підходи, принципи, методи і прийоми психодіагностичної та психопрофілактичної роботи із потенційними суїцидентами, а також практичний досвід роботи в цьому напрямі автора з учнями, що забезпечує збереження найціннішого, що є у молодої людини, - її життя.

Призначено для педагогічних працівників, методистів, практичних психологів загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, а також - учнів, студентів та їх батьків.

Рецензенти: Побірченко Н.А. - доктор психологічних наук, професор, завідувач відділу психології профорієнтації ІПППО АПН України; Кісарчук З.Г. - кандидат психологічних наук, завідувач лабораторії консультативної психології і психотерапії Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України.

Методичні рекомендації ухвалено Вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 25 січня 2007 року, протокол №1.

I8ВN 978-966-8931-21-5

© Рибалка В.В., 2007.

© ПП Щербатих О.В, 2007.

ЗМІСТ

Вступ

4

  1. Сутність, види та засоби суїцидальної поведінки

6

  1. Соціально-психологічні, індивідуально-психологічні та особистісні чинники виникнення та перебігу сущидальної поведінки у молоді

8

  1. Захисні антисуїцидальні фактори

12

  1. Виявлення суїцидальних тенденцій в учнівської молоді

14

  1. Формування адекватного ставлення оточуючих людей до суїцидальних проявів і можливостей їх виявлення та подолання

14

  1. Як визначити в ході спостереження перші загрозливі тенденції, ознаки суїцидальної поведінки підлітків та юнаків

16

  1. Психодіагностика суїцидальних схильностей і дій учнів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних
    закладів

19

4.3.1. Карта визначення ризику суїцидальності (В.М. Прийменко)

19

4.3.2. Тест на виявлення суїцидального ризику СР-45

21

4.3.3. Тест на виявлення суїцидальних намірів (Н. Шавровська, О. Гончаренко, І.Мельникова)

24

4.3.4. Методика вивчення схильності до суїцидальної Поведінки (М.В. Горська)

28

4.3.5. Модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (О.Є. Лічко -СІ. Подмазін)

30

5.Конкретні методи психологічної профілактики та корекції суїцидальних тенденцій в учнівської молоді

43

5.1. Бажане упереджувальне поводження батьків та оточуючих із схильними до суїциду дітьми та підлітками

43

5.2. Рекомендації педагогічним працівникам щодо надання превентивної допомоги учневі при потенційному суїциді

45

5.3. Професійні науково-методичні заходи і підходи у профілактичній та корекційнїй роботі психологів із суїцидентами

45

5.4. Психотерапія суїцидента через піднесення цінності його особистості

48

  1. Психолого-педагогічна система профілактики і корекції сущидальної поведінки учнівської молоді

53

  1. Перспективи створення державної системи превенції суїциду

57

  1. Практичний досвід роботи із суїцидентами в умовах загальноосвітньої школи та вищого навчального закладу

63

Висновок

65

Рекомендована література

66

1. Сутність, види та засоби суїцидальної поведінки

Спеціалісти визначають суїцид (з лат. «себе вбивати») самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводять до смерті. Ознаками поняття «самогубство» виступають: а) мета позбавити себе життя; б) потерпілий і суб'єкт суїциду є одна і та ж особа; в) об'єктом замаху є життя самої людини, г) смерть спричиняється особистими діями самої людини [18, с. 144-145].

Американські психологи, зокрема А. Бергман, підкреслює, що суїцид - це навмисне самопошкодження зі смертельним кінцем, він є виключно людським акт, який зустрічається в усіх культурах. Разом з тим, слід відрізняти самогубство від спроби самогубства, яку Е.Дюркгейм «вбачав у припиненні самовбивчого акту, перш ніж настає смерть. Він вважав, що від власне суїциду не так вже відрізняються вчинки, в яких люди ризикують життям в річних ситуаціях: при актах хоробрості і самопожертви задля порятунку інших, у небезпечних заняттях, ризикованих видах спорту, де є гра зі смертю і прагненням її уникнути, при надмірному виснаженні себе працею, при недбалому ставленні до свого здоров'я, цілковитій відсутності турботи про нього, при … легковажному... нехтуванні небезпекою тощо [18, с. 13].

Тому вивчення природи суїциду має враховувати цей більш широкий контекст, в центрі якого лежить саме факт самогубства, а навколо нього - більш численні факти свідомого чи несвідомого нехтування життям, як вищої цінності людини. Це підтверджує світова статистика, яка свідчить, що за рік на земній кулі гине від самогубства близько мільйона людей (це більше, ніж у військових діях), а спроб самогубств, як вважається, у десятки разів більше [18]. До цього можна додати численні випадки замаскованих самогубств (у транспортних аваріях, хворобах, частині вбивств тощо). Через це деякі мислителі вважають самогубство однією з центральних філософських проблем. Розв'язуючи цю проблему, психологи, лікарі, соціальні працівники, педагоги, використовуючи засоби профілактики, корекції, терапії тощо, утверджують цінність життя, цінність людини, цінність особистості, як вищу гуманістичну цінність світу.

Розрізняють декілька видів самогубств [18]:

  1. Неусвідомлюване самогубство;

  2. Самогубство, як ризикована гра і ризикована безпечність:

  3. Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство:

а) маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями або маячними ідеями;

б) самогубство меланхоліків, що перебувають у стані великого занепаду духу, глибокої скорботи, гіпертрофованих докорів совісті, суму, журби;

в) самогубство охоплених нав'язливими ідеями;

г) автоматичне чи імпульсивне самогубство;

4. Самогубство психічно нормальної людини з наступними видами суїцидальної поведінки:

а) демонстративно-шантажна форма суїцидальної поведінки:

  • завершені і незавершені самовбивчі дії;

  • поведінка суїцидентів із тривалим і сталим прагненням до смерті; короткочасним, але рецидивним ставленням, що час від часу повторюється; миттєвим, імпульсивним, рецидивним ставленням до смерті;

  • непрямий, напівнавмисний, напівпереднавмисний суїциди, суїцид;

  • можливий суїцид, суїцидна гра, провокації агресії на себе;

  • серйозний та несерйозні суїциди;

  • суїцидні феномени

б) внутрішні та зовнішні форми суїцидальної поведінки:

  • внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри;

  • зовнішні форми: суїцидальні спроби і завершені суїциди;

в) егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв'язків особистості із суспільством;

г) альтруїстичний суїцид, який відбувається у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (японські пілоти-камікадзе, релігійні фанатики тощо);

д) аномічний суїцид, який виникає внаслідок знемоги;

е) депресивно спричинений суїцид;

є) спровокований засобами масової інформації.

Суїциденти використовують різні способи уходу із життя: повішання, чадний газ, вогнепальна зброя, отруєння, зокрема, через передозування лікарськими засобами, потоплення, самопоріз, стрибки з висоти тощо. Знаючи про суїцид альні наміри, в деяких випадках, можна запобігти суїцидам, ускладнюючи доступ до зазначених способів суїцидальної поведінки.

Деякі психологи пов’язують ризик суїциду з інстинктом ауто агресії (на відміну від інстинкта агресії), що у підлітковому віці виявляється у [25, с. 4]:

  • аутодеструкції – неусвідомлюваній реалізації наміру спричинити пошкодження фізичному і психічному здоров'ю (розкуті дії, екстремальні види спорту);

  • різноманітніі форми самотравми (самопорізи, самоопалювання);

  • суїцидальні еквіваленти (алкоголізація, наркоманія, що визиваються бажанням забутися, втекти від неприємностей);

  • і, як крайній прояв ауто агресії – суїцид.

В нормі у людини прояви цих інстинктів не тільки врівноважені, але і придушені вихованням, однак людина у межових ситуаціях може виявляти їх, наближуючись до суїциду [25, с.4].

2. Соціально-психологічні, індивідуально психологічні

та особистісні чинники виникнення та перебігу

суїцидальної поведінки у молоді

До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків та юнаків, відносять [22, с. 9-10]

  • серйозні проблеми у сім'ї;

  • відвернення однолітків;

  • смерть улюбленої або значущої людини;

  • розрив стосунків з коханою людиною;

  • міжособистісні конфлікти або втрата значущих відносин;

  • проблеми з дисципліною або із законом;

  • тиск, здійснюваний групою однолітків, передусім той, що пов'язаний із наслідуванням самопошкоджуючій поведінці інших;

  • тривале перебування у ролі жертви або «козла відпущення»;

  • розчарування успіхами у школі чи інституті, або невдачі у навчанні;

  • високі вимоги у навчальному закладі до підсумкових результатів учбової діяльності (іспитів);

  • проблеми із працевлаштуванням і погане економічне становище, фінансові проблеми;

  • небажана вагітність, аборт і його наслідки (у дівчат);

  • зараження СНІД або хворобами, що передаються статевим шляхом;

  • серйозні тілесні хвороби;

  • надзвичайні зовнішні ситуації і катастрофи.

Якщо конкретизувати негативні сімейні чинники, які впливають на суїцидальність підлітків і юнаків, то до їх числа належать [22, с. 8]:

  • психічні відхилення у батьків, особливо афективні (депресії та інші душевні захворювання);

  • зловживання алкоголем, наркоманія або інші види анти суспільної поведінки у сім'ї;

  • сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім'ї;

  • насилля у сім'ї (особливо фізичні і сексуальні);

  • недостача уваги і турботи про дітей у сім'ї, погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;

  • часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї;

  • розлучення батьків, ухід одного з них із сім'ї або його смерть;

  • часті переїзди, зміна міста проживання сім'ї;

  • надто низькі або високі очікування з боку батьків по відношенню до дітей;

  • зайва авторитарність батьків;

  • відсутність у батьків часу і недостатня увага до становища дітей, нездатність до виявлення прояву дистресу і негативного впливу оточуючої дійсності.

Психологи вважають, що деякі риси особистості юної людини також можуть бути пов'язані із суїцидальною поведінкою, зокрема [22, с. 9]:

  • нестабільність настрою або його надмірна мінливість;

  • агресивна поведінка, злобність;

  • антисоціальна поведінка;

  • схильність до демонстративної поведінки;

  • високий ступень імпульсивності, схильність до необдуманого ризику;

  • дратівливість;

  • ригідність мислення;

  • погана здатність до подолання проблем і труднощів (у школі, ПТНЗ, ВНЗ, серед однолітків);

  • нездатність до реальної оцінки дійсності;

  • тенденція «жити у світі ілюзій та фантазій»;

  • ідеї переоцінки власної особистості, що змінюються переживаннями нікчемності;

  • легко виникаюче почуття розчарування;

  • надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях або невдачах;

  • надмірна самовпевненість;

  • почуття приниження або страху, що приховуються за проявами домінування, відвернення або демонстративної поведінки щодо друзів-однолітків або дорослих;

  • проблеми з визначенням сексуальної орієнтації;

  • складні неоднозначні стосунки з дорослими, включаючи батьків.

Шкільний психолог В.І. Силяхіна вважає, що мотивами суїцидальної поведінки школяра можуть бути наступні [25]:

  • шкільні проблеми;

  • втрата близької, коханої людини;

  • ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність;

  • переживання, образи;

  • самотність, відчуженість;

  • неможливість бути зрозумілим, почутим;

  • почуття провини, сорому, невдоволення собою;

  • страх покарання, тортури;

  • почуття помсти, протесту, загрози;

  • бажання привернути до себе увагу, визвати співчуття;

  • ухід від наслідків поганого вчинку або складної житгєвої ситуації.

Вона зазначає, що це лише загальні мотиви, а часткові можуть бути настільки різними, що їх важко перерахувати [25, с. 5].

В суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази [25, с. 6]:

а) фаза обдумування, що визивається свідомими думками щодо здійснення суїциду. Ці думки згодом можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними. При цьому підліток замикається в собі, втрачає інтерес до справ сім'ї, роздає цінні для нього речі, змінює свої стосунки з оточуючими, стає агресивним. Змінюється зовнішній вигляд, підліток перестає слідкувати за собою, може змінитися його вага (що пов'язане із переїданням або анорексією), через зниження його уваги з підлітком може трапитись нещасний випадок;

б) фаза амбівалентності, яка наступає за умов появи додаткових стресових факторів - тоді підліток може виказувати конкретні загрози або наміри щодо суїциду комусь із найближчого оточення, але цей «крик про допомогу не завжди буває почутим. Однак саме в цей час підлітку ще можна допомогти;

в) якщо ж цього не стане, тоді наступає фаза суїцидальної спроби. Вона відбувається дуже швидко, адже для підлітків притаманне швидке проходження цієї фази і перехід до третьої [25, с. 6].

Як вказує В.І. Силяхіна, більшість суїцидальних підлітків (до 70% обмірковують і здійснюють суїцид впродовж 1-2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому іноді тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години. Звичайно, що це вимагає від оточуючих, особливо від психологів і лікарів, оперативних дій у наданні адекватні допомоги таким підліткам [там само].

Як зазначає дніпропетровський психолог В.П. Мушинський 112], «суїцидальна поведінка включає усі прояви суїцидальної активності - думки, наміри, висловлювання, загрози, спроби самогубства, - і уявляє собою ланцюг аутоагресивних дій людини, свідомо чи навмисно спрямованих на позбавленим себе життя через зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Така поведінка є динамічним процесом і складається з наступних етапів:

  1. Етап суїцидальних тенденцій - вони є прямими чи непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, про втрату сенсу життя, про небажання жити; суїцидальні тенденції виявляються у думках, намірах, почуттях або загрозах.

  2. Етап суїцидальних дій - він починається, коли відповідні тенденції приходять у дію; під суїцидальною спробою розуміється суїцид, який знезалежних від людини обставин був відвернутий і не привів до летального наслідку; суїцидальні тенденції можуть трансформуватися у завершений суїцид, результатом якого є смерть людини.

  3. Етап постсуїцидальної кризи - він продовжується з моменту здійснення суїцидальної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій» [25, с. 4].

В.П. Мушинський наводить вичерпну характеристику форм і методів реалізації суїцидальної поведінки, виділяючи 10 загальних рис, властивих усім самогубствам [25, с. 4-5]:

  1. Загальною метою усіх суїцидів виступає пошук рішення, адже суїцид не є випадковою дією - його ніколи не здійснюють без сенсу чи безмотивно. Він є виходом із утруднень, кризи чи нестерпної ситуації, йому властива своя логіка і доцільність. Щоб зрозуміти причину суїциду, слід дізнатися проблем, для розв'язання яких він був призначений.

  2. Загальним завданням усіх суїцидів є припинення свідомості, повне припинення свого потоку свідомості, непереносимого болю - як розв'язання болісних і нагальних проблем. Відповідно до цього, суїцид складається з трьох частин - наявності у людини, що впала у відчай, душевного хвилювання, підвищеного рівня тривоги і високого летального потенціалу.

  3. Загальним стимулом при суїциді виступає нестерпний психічний біль. Можна стверджувати, що припинення своєї свідомості - це те, до чого рухається суїцидальна людина, а душевний біль - це те, від чого вона намагається втекти, адже ніхто не здійснює суїцид від радості.

4. Загальним стресором при суїциді є незадоволені психологічні потреби, адже суїцид здійснюється передовсім саме через нереалізовані або незадоволені потреби. В цьому плані можна зазначити, що відбувається багато безглуздих смертей, але ніколи не буває безглуздих і необгрунтованих суїцидів.

5. Загальною суїцидальною емоцією виступає безпорадність - безнадійніст у суїцидальному стані виникає переважне почуття безпорадності-безнадійності. В цьому стані людина начебто констатує: «Я нічого не можу зробити, крім самогубства, і ніхто не може мені допомогти, полегшити біль, який я відчуваю».

  1. Загальним внутрішнім відношенням до суїциду є суперечливість, амбівалентність - людина відчуває потребу у здійсненні суїциду і водночас бажає порятунку і втручання інших.

  2. Загальним станом психіки є звуження пізнавальної сфери, що відбувається у формі минущого емоційного та інтелектуального звуження свідомості з обмеженням можливостей у виборі варіантів поведінки, що зазвичай доступні свідомості даної людини, коли вона не знаходиться у панічному стані.

  3. Загальною дією при суїциді стає втеча, що відображає намір людини покинути зону нещастя. Суїцид вважають тому межовою, остаточною втечею. Сенс самогубства полягає у радикальній і остаточній зміні обставин, «декорацій» життя.

  4. Загальною закономірністю суїциду виступає відповідність суїцидальної поведінки загальному стилю поведінки впродовж життя. Незважаючи на те, що суїцид уявляє собою вчинок, якому немає аналогу у попередньому житті людини, все ж йому можна знайти відповідність у стилі та характері повсякденної поведінки даної людини. Це і попередні переживання душевного хвилювання, і здатність переносити психічний біль, і наявність тенденцій до обмеженого мислення, і спроби втечі у важких ситуаціях тощо.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Освіти педагогічних працівників розвиток професійної орієнтації в Україні науково-допоміжний бібліографічний покажчик київ черкаси 2009

    Диплом
    Синявський В. В., канд. пед. наук, ст. н. сп., ст. наук. співробітник відділу психології профорієнтації та психології особистості Інституту педагогічної освіти та освіти дорослих АПН України
  2. Умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку 1991 2006 рр. Науково-допоміжний бібліографічний покажчик київ 2008

    Документ
    Вища освіта України в умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку, 1991 – 2006 рр.: Наук.-допом. бібліогр. покажч. / АПН України.
  3. Ніверситеті радіоелектроніки (1965-2010) Науково-допоміжний анотований бібліографічний покажчик до 80-річчя з дня заснування Харків 2010 ббк ч75: Ч215

    Документ
    Дисертації, захищені у Харківському національному університеті радіоелектроніки (1965-2010) : [Текст] : наук.-допом. анот. бібліогр. покажч. / упоряд.
  4. Е. А. Зінь регіональна економіка

    Документ
    Підручник «Регіональна економіка» підготовлений відповідно до типової програми викладання дисципліни. В підручнику розглядаються такі пи­тання: економіко-географічна характеристика регіону; населення регіону; ресурси регіону та основні
  5. Волинська обласна рада Вищий комунальний навчальний заклад (2)

    Документ
    Збірник містить матеріали доповідей студентів педагогічних ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації Волині, Львівщини та Рівненщини. У публікаціях висвітлені актуальні питання соціально-гуманітарних наук, педагогіки, психології, методики навчання

Другие похожие документы..