Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
В эту ночь Анжелика никак не могла уснуть. Трепетные видения волнующих событий грядущего дня виделись ей. У нее было состояние ребенка в канун Рождес...полностью>>
'Руководство'
Опыт программирования 12 лет, из них более 9 лет - коммерческое программирование. Основное направление - C#, , MS SQL. Опыт построения распределенных,...полностью>>
'Учебное пособие'
Глава I. Политология – наука и учебная дисциплинаГлава II. Сравнительная политологияГлава III. Развитие политической мысли до возникновения политологи...полностью>>
'Документ'
Загадочная сила сбивает над Зоной Отчуждения армейский вертолет. Спецгруппа военных сталкеров отправляется на поиски упавшей машины, чтобы спасти ее е...полностью>>

Верховній Раді України шостого скликання, прогнозних макропоказників економічного І соціального розвитку України на 2010 рік, Цілей Розвитку Тисячоліття  Україна. Методичною основою розроблення Державної програми є закон

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗАТВЕРДЖЕНО

Законом України

від 20 травня 2010 року

№ 2278VІ

ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА

ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО

РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

НА 2010 РІК

(Антикризова програма)

ВСТУП

Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2010 рік (далі  Державна програма) розроблена відповідно до положень програми Президента України
В.Ф. Януковича "Україна для людей" та Угоди про створення Коаліції депутатських фракцій "Стабільність і реформи" у Верховній Раді України шостого скликання, прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, Цілей Розвитку Тисячоліття  Україна.

Методичною основою розроблення Державної програми є Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України".

Відповідно до результатів соціально-економічного розвитку країни, наявних проблем та впливу очікуваних змін зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної ситуації на національну економіку у Державній програмі визначено термінові заходи Кабінету Міністрів України, цілі, пріоритети соціально-економічного розвитку та основні заходи щодо реалізації державної політики у 2010 році.

Частина І. Оцінка тенденцій економічного розвитку у 2009 році

Криза, яка розгорталася у світі у 20082009 роках, продемонструвала значний дисбаланс розвитку світової економіки та структурну відсталість української економіки, її неготовність до різких коливань попиту та загострення конкуренції на сировинних ринках.

Україна відчула негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи з квітня 2008 року, по-перше, через різке скорочення зовнішнього попиту, по-друге, через неадекватність реакції попереднього Уряду на зміну ситуації, на нові виклики.

Було допущено один з найбільших у світі спадів виробництва в промисловості та будівництві, виробництві товарів широкого вжитку для внутрішнього ринку. Різко подорожчав імпортований природний газ, що призвело до значних збитків підприємств металургійної, хімічної та інших галузей економіки.

Запроваджені Урядом Ю.В. Тимошенко заходи антикризової підтримки підприємств не дали очікуваних результатів. Особливо це проявилося у вугільній промисловості, де кошти, виділені державою, були просто розбазарені, випуск вугілля істотно зменшився, а його імпорт суттєво зріс.

Галопуючими темпами росли ціни на продовольство, падала реальна заробітна плата, знецінювалися державні соціальні гарантії. Держава не виконала свої власні зобов’язання з рекапіталізації проблемних банків, а кредитні ресурси фінансового ринку вимивалися через урядові запозичення.

Незважаючи на майже суцільне припинення фінансування бюджетних програм з охорони здоров’я, облаштування медичних закладів, розвитку спорту, зведення об’єктів Євро2012, оновлення інфраструктури, регіонального розвитку тощо попередній Кабінет Міністрів України допустив значну кількість випадків нецільового, неефективного витрачання коштів і разом з тим вдався до безпрецедентного нарощування державного боргу. За 2009 рік державний борг виріс на 112 млрд гривень, видано державних гарантій за кредитами на суму 54,7 млрд гривень. Раціональне, продумане, ощадливе використання навіть обмежених ресурсів на потреби реального сектора економіки дало б змогу загальмувати кризу і уникнути непідйомних боргів.

Також попередній Уряд не забезпечив прийняття Державного бюджету України на 2010 рік, провадячи розпорядження бюджетними коштами в режимі "ручного управління".

Як наслідок, відбувся обвал фондового та валютного ринків після стрімкого погіршення суверенних кредитних рейтингів України провідними рейтинговими агентствами. Стрімкий відтік іноземного, перш за все спекулятивного, капіталу з України, падіння доходів підприємств розпочали процес глибокого деінвестування економіки. Суттєве згортання експортного та внутрішньо орієнтованого виробництва вже у ІV кварталі призвело до падіння ВВП на
8 відсотків порявняно з ІV кварталом 2007 року.

У 2009 році найбільш складні випробування лягли на індустріальний комплекс України. Так, глибина падіння обсягу промислового виробництва досягла 21,9 відсотка, тобто рівень промислового виробництва повернувся на позначку 20032004 років.

У цілому в 2009 році можна умовно виокремити три періоди падіння промислового виробництва:

перший період (січеньлютий)  продовження рецесійних процесів у вітчизняному промисловому комплексі, розпочатих у
ІІІ кварталі 2008 року. Падіння виробництва у промисловості у січні становило 33,8 відсотка, у січнілютому  32,6 відсотка. У цей час не лише вплив світової фінансової кризи спричинив згортання виробництва, а й невизначеність питання з газопостачанням на початку 2009 року. Як наслідок, упродовж січня значна кількість підприємств хімічної та металургійної галузей фактично не працювала або працювала на мінімальній потужності;

другий період (березеньтравень)  період певної адаптації промислових виробників до кризових умов господарювання та формування нових схем організації виробництва. Два місяці поспіль кумулятивний показник залишався на одному рівні ("-" 31,8 відсотка, у січнітравні  "-" 31,7 відсотка). У цей період виробникам доводилося вирішувати не лише проблеми втрати зовнішніх ринків, а й проблеми, пов’язані із: (1) скороченням обсягів фінансування майже з усіх джерел, але в першу чергу обмеженням кредитування (встановлення більш жорстких умов отримання кредитів, підвищення відсоткових ставок на кредити внаслідок погіршення ліквідності банківських установ); (2) зменшенням попиту населення у зв’язку із зниженням купівельної спроможності внаслідок як реального падіння доходів населення (у цілому за рік доходи населення скоротилися на 8,5 відсотка), так і згортання споживчого кредитування на тлі підвищення вартості обслуговування раніше отриманих валютних кредитів; (3) курсовою нестабільністю. Усе це потребувало від виробників зміни фінансових та виробничих стратегій і призвело за короткостроковий період до різкого звуження не лише інвестиційної активності, а й виробничої через обмеження обігових коштів, що вплинуло на виробництво кредитозалежних та внутрішньоорієнтованих галузей (харчової промисловості, торгівлі, машинобудування);

третій період (червеньгрудень)  з початком пожвавлення зовнішніх ринків сформувалася стала тенденція щомісячного уповільнення кумулятивних темпів падіння виробництва
(з 31 відсотка у січнічервні до 21,9 відсотка за підсумком
2009 року). Крім того, причинами відновлення промислового зростання наприкінці 2009 року стали такі фактори як завершення періоду пристосування виробників до нових складних умов господарювання і відповідно перехід, як зазначалося, на нові схеми організації діяльності.

У цілому за підсумками 2009 року падіння виявилося значним: у металургії  26,7 відсотка, хімічній і нафтохімічній промисловості  23 відсотки, машинобудуванні  44,9 відсотка, харчовій промисловості  6 відсотків. При цьому майже двократне згортання машинобудівного виробництва пов’язано насамперед із різким звуженням інвестиційного попиту на внутрішньому ринку. Гальмування розвитку промислової діяльності вплинуло на зменшення виробництва послуг транспорту і торгівлі, зокрема, відбулося падіння обсягу вантажообороту  на 22,4 відсотка, обороту оптової торгівлі  на 19,3 відсотка.

Причиною цього, як зазначалося, крім зовнішнього фактора, став внутрішній  зменшення фінансових ресурсів в економіці. Тобто криза у 20082009 роках не лише негативно вплинула на динаміку виробництва, а й погіршила фінансовий стан підприємств, а отже  їх кредитоспроможність. До того ж збільшення рівня тіньової економіки з 29,4 відсотка на кінець вересня 2008 року до 34,9 відсотка за
2009 рік (розрахунки Мінекономіки) фактично спричинило посилення податкового тиску на офіційно працюючу частину підприємств та відволікання кредитних ресурсів на державні запозичення в умовах недоотримання доходів через значну тінізацію.

У 2009 році продовжився відплив коштів фізичних та юридичних осіб з банківської системи, який досяг 30 млрд гривень, або 8,8 відсотка від суми коштів, яка була на рахунках фізичних та юридичних осіб на початку кризи. Слабкість банківської системи України була спричинена такими факторами: переорієнтація банків у передкризові роки на споживче кредитування (частка кредитів, наданих населенню, починаючи з кінця 2004 року і до початку
кризи (серпеньвересень 2008 року) зросла у 2,2 раза  до
37 відсотків від загального обсягу кредитів); стимулювання саме валютного кредитування (частка кредитів, номінованих в іноземній валюті, на початок вересня 2008 року становила 51 відсоток від їх загального обсягу); невідповідність строків залучених депозитів та наданих кредитів. У зв’язку з цим сальдований фінансовий результат безпосередньо у фінансовій сфері склав "-" 37,6 млрд гривень.

Водночас відбувалося зниження обсягу кредитування економіки, у результаті чого обсяг виданих банками кредитів за
2009 рік уперше за останні десять років не лише не збільшився, а й скоротився на 16,5 млрд гривень. Тобто за кризових умов 2009 року українські комерційні банки не мали змоги кредитувати реальний сектор економіки, який у той час потерпав від нестачі власних фінансових ресурсів. Як наслідок, падіння виробництва у 2009 році мало місце не лише в експортоорієнтованих секторах, а й у тих, що орієнтовані на внутрішній ринок через нестачу обігових коштів.

Погіршення фінансового стану корпоративного сектору економіки, різке зменшення прибутковості і кредитоспроможності підприємств, підвищення вартості запозичень, а також високий ступінь невизначеності щодо глибини та тривалості кризових явищ не лише позначилися на здатності виконувати поточні зобов’язання, а й стали основною причиною згортання інвестиційної діяльності. Як наслідок, обсяги валового нагромадження основного капіталу реально скоротилися на 46,2 відсотка в цілому за 2009 рік. В умовах невиконання державного бюджету відбулося скорочення державних інвестицій: капітальні видатки зведеного бюджету порівняно з
2008 роком зменшилися на 51,5 відсотка (їх частка у структурі
видатків зведеного бюджету знизилася з 13,3 відсотка до 6,5 відсотка).

У свою чергу низька інвестиційна активність реального сектору економіки, відсутність довгострокового кредитування стали основною причиною глибокого падіння у будівництві, яке становило, за підсумками року, 48,2 відсотка.

Нині, в умовах поступового пожвавлення на світових ринках, саме фінансовий сектор стримує остаточний вихід країни з кризи, ускладнюючи фінансове становище реального сектору економіки через затримку відновлення як короткострокового, так і інвестиційного кредитування.

Застійні процеси в реальному секторі економіки та банківській сфері супроводжувалися у 2009 році збереженням відносно високих показників інфляційної динаміки, що не відповідало фазі депресії: від’ємний приріст грошової маси не перешкоджав високій динаміці споживчих цін, які, за підсумками року, зросли на 12,3 відсотка. Лише за перші чотири місяці внаслідок "ефекту переносу" девальвації національної валюти було "вибрано" більше ніж половину річного індексу (106,9 відсотка), тоді як за травеньгрудень інфляція уповільнилася (105,1 відсотка).

Чинниками зростання цін стали: збільшення внеску адміністративної складової (зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, акцизів на алкоголь), монополізація економіки (через обмеженість конкуренції у деяких галузях економіки звуження обороту покривалося за рахунок підвищення цін), формування тенденції зростання цін на світових ринках (енергоресурси).

Депресивні макроекономічні результати та високі параметри інфляції відобразилися на динаміці індикаторів соціальної сфери. Незважаючи на підвищення мінімальної заробітної плати у середньому за рік на 20,8 відсотка, адекватного збільшення рівня середньої заробітної плати не відбулося, оскільки підприємства вимушені були коригувати операційні витрати, у тому числі за рахунок скорочення витрат на оплату праці (через зменшення надбавок, премій та інших заохочувальних виплат для працівників). За таких умов номінальне зростання середньої заробітної плати штатних працівників становило лише 5,5 відсотка, а з урахуванням показника інфляції падіння реальної заробітної плати було зафіксовано на рівні 9,2 відсотка.
В умовах обмеженості фінансових ресурсів виробники наростили заборгованість із заробітної плати, яка на 1 січня 2010 року становила
1,47 млрд гривень.

У цілому 2009 рік закінчився падінням: ВВП  на 15,1 відсотка, обсягів промислового виробництва  на 21,9 відсотка, будівництва 
на 48,2 відсотка, інвестицій в основний капітал  на 43,7 відсотка
(за дев’ять місяців 2009 року), експорту товарів та послуг  на
36,6 відсотка, імпорту  на 43,7 відсотка, реальної середньомісячної заробітної плати  на 9,2 відсотка. Індекс споживчих цін становив 112,3 відсотка, рівень безробіття збільшився до 8,8 відсотка. Вперше за останні десять років в економіці збитки підприємств перевищили прибутки на 31,6 млрд гривень.

Головними проблемами, що найбільш суттєво впливають на розвиток економіки у 2010 році, є:

різке погіршення стану державних фінансів. За офіційними даними, у 2009 році дефіцит державного бюджету становив лише
19,9 млрд гривень, або 2,2 відсотка ВВП, проте реально він досяг
розміру 103,8 млрд гривень, або 11,4 відсотка ВВП. До фактичного дефіциту бюджету в обсязі 19,9 млрд гривень слід додати
суми з рекапіталізації банків (19,6 млрд гривень), капіталізації
НАК "Нафтогаз України" (24,4 млрд гривень), суми спеціальних прав запозичень (15,7 млрд гривень) та обсяг невідшкодованих сум ПДВ (24,2 млрд гривень);

погіршення якості ресурсної бази та кредитних портфелів банків. Частка проблемних кредитів у сукупному обсязі кредитів, наданих українськими банками, на кінець 2009 року, за офіційними даними, досягла 9,4 відсотка порівняно з 2,3 відсотка на кінець
2008 року, а насправді  значно більше; проблемна заборгованість зросла у 3,9 раза  з 18 млрд гривень до 69,9 млрд гривень; обсяг депозитів через низьку довіру до банківської системи знизився на
8,4 відсотка;

збільшення рівня боргових зобов’язань на тлі зростання
вартості запозичень. За 2009 рік рівень валового зовнішнього боргу досяг 88,9 відсотка від ВВП (54,6 відсотка від ВВП на кінець вересня 2008 року); державний борг зріс до 23,2 відсотка від ВВП; а з урахуванням гарантованого державою боргу – до 33 відсотків.

Поряд з цим фінансовим дисбалансом загострилися системні проблеми, які не вирішувалися через зволікання з проведенням реформ протягом останніх десятиліть, зокрема:

у соціальній сфері:

демографічна криза (загроза утворення дефіциту робочої сили, передусім кваліфікованої; збільшення демоекономічного навантаження на працездатне населення та соціальні статті бюджету у зв’язку із старінням населення; гальмування науково-технічного прогресу);

соціально несправедлива та обтяжлива для бюджету система пільг та субсидій населенню, що не забезпечуються фінансовими можливостями держави;

незадовільний рівень та низька якість індивідуальних послуг, що надаються населенню, передусім освітніх (брак новітніх навчальних ресурсів, обмежений доступ до отримання повної середньої освіти дітей з невеликих і віддалених від районного центру шкіл, незабезпеченість педагогічними кадрами, проблеми подальшої інтеграції вищої освіти України в Європейський освітній простір) та оздоровчих (недостатня кількість кваліфікованих медичних кадрів, неефективність профілактичних програм, відсутність страхової медицини, недостатність високотехнологічного обладнання для інтенсивної терапії та реанімації, неефективне використання вже наявного обладнання та відсутність мотивації до випуску такого обладнання в Україні, відсутність у переважній більшості регіонів спеціалізованого медичного транспорту, фельдшерських та фармацевтичних пунктів у сільській місцевості тощо);

низький рівень продуктивності праці в економіці (відсутність належної мотивації у працівників до легальної продуктивної зайнятості, невідповідність професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили потребам економіки та ринку праці; наявність тіньових відносин на ринку праці);

у реальному секторі економіки:

низька конкурентоспроможність національної економіки (консервативна сировинна залежна від зовнішніх ринків структура виробництва; низький рівень впровадження інновацій та недостатня інноваційна активність у цілому; висока енергоємність економіки; значна зношеність основних фондів підприємств);

висока частка імпорту, навіть на традиційних для українських виробників ринках агропродукції, металопродукції, легкої промисловості;

зволікання із створенням сприятливого бізнес-середовища, інвестиційного клімату для підприємницької діяльності, як наслідок  недостатній рівень іноземних та внутрішніх інвестицій;

структурна (за термінами і валютою) невідповідність банківської системи, неефективний розподіл капіталу та висока доларизація економіки;

хронічний вплив політичних чинників на підтримку споживацької моделі розвитку;

недосконале корпоративне управління, низький рівень доходів від власності (матеріальної, земельної, інтелектуальної), що є наслідком негараздів у корпоративних відносинах, нерозвиненості фондового ринку;

низька ефективність приватизаційних програм та їх інвестиційних результатів, інституту приватної власності, незахищеність прав власників, інвесторів та кредиторів;

низька якість та безпека інфраструктури;

у зовнішньоекономічній сфері:

недостатня диверсифікація товарної структури експорту (основну частку товарного експорту України становлять чорні метали та вироби з них  3540 відсотків, щодо яких спостерігається стала тенденція волатильності цін на світовому ринку) та географічної структури експорту (ряд товарних груп і позицій експорту має виключне спрямування на ринки країн СНД (переважно Росії);

переважна орієнтація зовнішньоекономічної торгівлі на країни СНД;

висока та слабодиверсифікована енергозалежність;

збереження невигідних для нашої країни умов торгівлі та загострення конкуренції на зовнішніх ринках (особливо це стосується традиційного українського експорту  металів).

Безумовно, вирішити всі проблеми, що накопичувалися роками, упродовж одного року неможливо. Однак виконання конкретних завдань Державної програми соціального та економічного розвитку України на 2010 рік (Антикризової програми) дасть змогу закласти основи для вирішення як проблем, пов’язаних із кризою, так і системних проблем, накопичених за минулі роки. Україна повинна вийти з кризи більш конкурентоспроможною, з міцним підґрунтям для стабільного зростання.

Основними завданнями антикризової програми є: оздоровлення державних фінансів та банківської системи, відновлення кредитування реального сектору економіки, проведення глибоких інституційних реформ, активізація інвестицій в модернізацію економіки, створення сприятливих умов для підприємництва, вирішення яких у комплексі сприятиме не лише виходу з кризи, а й відновленню і закріпленню тенденції стійкого соціально-економічного розвитку України та підвищенню добробуту громадян.

Частина ІІ. Термінові антикризові заходи
Кабінету Міністрів України

За перші сто днів роботи Уряду необхідно: вивести економіку України із загрозливого фінансового стану (включаючи Пенсійний фонд) та кредитного колапсу, відновити інвестування економіки, а також співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями. Водночас Уряд здійснить низку заходів, направлених на боротьбу з бідністю, що активізує споживчий попит широких верств населення. Нарощення інвестицій у модернізацію економіки та розширення внутрішнього ринку стануть опорою для відновлення стійкого зростання економіки як у 2010 році, так і в майбутньому.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Державний комітет України з енергозбереження (дкез) Державне підприємство

    Реферат
    Мета роботи – сприяння розповсюдженню нормативно-правових актів з енергозбереження та гармонізація українського законодавства у цій сфері з законодавством ЄС.
  2. Укази президента україни зміст

    Документ
    Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом),

Другие похожие документы..