Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Одним із найважливіших завдань сучасної освіти є духовний розвиток особистості. У педагогічній літературі його найчастіше трактують як морально-естет...полностью>>
'Документ'
На основании подпункта 7.1 пункта 7 Положения о Министерстве здравоохранения Республики Беларусь, утвержденного постановлением Совета Министров Респу...полностью>>
'Рассказ'
Деятельность администрации города в отчетном периоде осуществлялась в соответствии с основными приоритетами Программы социально-экономического развит...полностью>>
'Урок'
1) Закріпити навички роботи з дисками, навчити учнів готувати дискети до запису інформації, виконувати форматування дискет, виконувати перевірку диск...полностью>>

Теорія держави І права зміст (2)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ЗМІСТ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 12

1. Предмет теорії держави і права. 12

2. Методологія теорії держави і права. 15

3. Функції теорії держави і права. 18

4. Місце теорії держави і права
серед інших юридичних наук. 19

ДОДЕРЖАВНІ ФОРМИ
ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА 20

1. Початки суспільних об’єднань. Родина-рід-плем’я — як первісні форми суспільних груп. 20

2. Об’єднуючі сили первісних груп. 21

3. Суспільна диференціація первісного суспільства. 22

4. Ставлення до території у первісному суспільстві. 23

5. Влада в додержавних формах
організації суспільства. 24

ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ 26

1. Причини виникнення держави. 26

2. Процес формування і розвитку народів. 27

3. Роль права у виникненні та зміцненні
державної організації суспільства. 28

4. Історичний розвиток держави. 29

5. Відмінність держави від додержавної
організації суспільства. 32

ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ
ТА ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ 33

1. Поняття держави та її суті, різні підходи
до даної проблеми. 33

2. Характерні ознаки держави та їхній зміст. 35

3. Відмінність держави від інших
організацій суспільства. 36

ФОРМА ДЕРЖАВИ 38

1. Загальне поняття форми держави. 38

2. Форма державного правління. 39

3. Основні види державного устрою. 41

4. Державний режим. 43

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ 45

1. Поняття функцій держави. 45

2. Форми і методи здійснення функцій держави. 46

3. Види державних функцій. 47

МЕХАНІЗМ ТА АПАРАТ ДЕРЖАВИ 51

1. Поняття механізму держави
та його складові елементи. 51

2. Напрямки вдосконалення функціонування
механізму держави у сучасній державі. 52

3. Поняття апарату держави та його ознаки. 53

4. Види органів держави, їхні ознаки
та класифікація. 54

5. Органи сучасної Української держави. 56

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА 58

1. Поняття політичної системи суспільства. 58

2. Поняття політики та її суть. 59

3. Елементи політичної системи суспільства
та їхня характеристика. 59

4. Політична організація суспільства.
Суб’єкти політики та їхня характеристика. 62

ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ
СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА 64

1. Держава як центр політичної системи
суспільства. 64

2. Співвідношення держави та інших
суб’єктів політичної системи. 65

3. Поняття та види влади. Державна влада. 66

4. Принципи функціонування і розвитку
сучасної політичної системи. 68

ДЕМОКРАТИЧНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА 69

1. Історія становлення і розвитку ідеї
правової держави. 69

2. Поняття правової держави. 71

3. Головні ознаки правової держави. 72

4. Громадянське суспільство та його значення у формуванні та функціонуванні правової держави. 73

5. Демократія та її суть. 76

ПРАВА ЛЮДИНИ 80

ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ 80

1. Поняття прав людини. 80

2. Історія виникнення та розвитку ідеї прав людини. 81

3. Права людини та їхня відмінність
від інших прав. 84

4. Класифікація прав людини. 85

5. Міжнародно-правові стандарти
та джерела прав людини. 92

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ
ЗАКРІПЛЕННЯ І ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ 94

1. Міжнародно-правові документи з прав людини. 94

2. Міжнародно-правові організації з прав людини. 97

3. Міжнародно-правові стандарти прав людини
та законодавство України. 98

ПРАВО 100

ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО 100

1. Визначення поняття права.
Значення загального поняття права.
Різні підходи до визначення поняття права. 100

2. Право як соціальне явище. 105

3. Соціальні норми та їхні види. 105

4. Ознаки права та його відмінність
від інших соціальних норм. 106

ПОНЯТТЯ ПРАВА ТА ЙОГО ВИДИ. 107

1. Об'єктивне та суб'єктивне право. 107

2. Публічне та приватне право. 108

3. Природне та позитивне право. 109

ПРАВОСВІДОМІСТЬ 110

1. Поняття правосвідомості. 110

2. Система правосвідомості: правова ідеологія,
правова психологія, правова поведінка. 111

3. Функції правосвідомості. 112

4. Структура правосвідомості. 113

5. Взаємодія правосвідомості і права. 114

6. Правова культура особи та правове виховання. 114

ОБ'ЄКТИВНЕ ЮРИДИЧНЕ ПРАВО 115

1. Поняття об’єктивного юридичного права. 115

2. Функції права. 116

3. Основні принципи об'єктивного
юридичного права. 118

ПРАВОВА (ЮРИДИЧНА) НОРМА 121

1. Поняття та ознаки правової норми. 121

2. Структура правової норми. 123

3. Види правових норм. 124

4. Спосіб викладення правових норм
у правових актах. 126

ДЖЕРЕЛА ПРАВА 128

1. Поняття джерела (форми) права та його види. 128

2. Правовий звичай. 130

3. Нормативно-правовий договір як джерело права. 131

4. Інші джерела права (правовий прецедент, релігійно-канонічні тексти та міжнародно-правові акти). 133

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ,
ВИДИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА 135

1. Правотворчість. Принципи правотворчості.
Стадії правотворчості. 135

2. Властивості та види нормативно-правових актів.
Поняття юридичної сили нормативно-правового акту. 137

3. Закон, загальне поняття та види законів. 138

4. Підзаконні нормативно-правові акти
та їхні види. 139

5. Дія нормативно-правових актів у часі
(пряма, зворотна, переживаюча),
просторі та за колом осіб. 140

ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ 142

1. Поняття правової системи. 142

2. Романо-германська правова система. 143

3. Система загального права. 144

4. Інші правові системи. 145

СИСТЕМА ПРАВА ТА СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА 148

1. Поняття системи права та її структури. 148

2. Поняття елементів системи права:
галузь права та інститут права. 149

3. Поняття системи законодавства. 150

4. Поняття та види систематизації законодавства. 151

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВОВИХ НОРМ 153

1. Поняття та види правомірної поведінки. 153

2. Поняття та форми реалізації юридичних норм: використання, виконання, дотримання. 154

ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВОВИХ НОРМ 156

1. Поняття та основні риси застосування
юридичних норм. 156

2. Акти застосування юридичних норм:
поняття, ознаки, види. 157

3. Загальні вимоги правильного
застосування правових норм. 158

4. Основні стадії застосування правових норм. 158

5. Застосування правових норм за аналогією. 164

ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ 166

1. Поняття, ознаки, зміст та види правовідносин. 166

2. Суб'єкти правовідносин: поняття і види. 168

3. Поняття та види об'єктів правовідносин. 169

4. Юридичні факти: поняття, класифікація. 169

ЗАКОННІСТЬ ТА ПРАВОПОРЯДОК 171

1. Поняття та принципи законності. 171

2. Поняття правопорядку. 171

3. Гарантії законності. 172

МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 174

1. Поняття механізму правового регулювання
та його відмінність від правового впливу. 174

2. Способи та типи правового регулювання. 175

3. Механізм правового регулювання
та його стадії і елементи. 175

4. Ефективність правового регулювання. 176

5. Юридична техніка. 177

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ 180

КОНСТИТУЦIЯ УКРАЇНИ 186

РОЗДIЛ I
ЗАГАЛЬНI ЗАСАДИ 186

РОЗДIЛ II
ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ
ЛЮДИНИ I ГРОМАДЯНИНА 190

РОЗДIЛ III
ВИБОРИ.
РЕФЕРЕНДУМ 203

РОЗДIЛ IV
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 203

РОЗДIЛ V
ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ 214

РОЗДIЛ VI
КАБIНЕТ МIНIСТРIВ УКРАЇНИ.
IНШI ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 219

РОЗДIЛ VII
ПРОКУРАТУРА 222

РОЗДIЛ VIII
ПРАВОСУДДЯ 223

РОЗДIЛ IX
ТЕРИТОРIАЛЬНИЙ УСТРIЙ УКРАЇНИ 226

РОЗДIЛ X
АВТОНОМНА РЕСПУБЛIКА КРИМ 227

РОЗДIЛ XI
МIСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ 229

РОЗДIЛ XII
КОНСТИТУЦIЙНИЙ СУД УКРАЇНИ 231

РОЗДIЛ XIII
ВНЕСЕННЯ ЗМIН ДО КОНСТИТУЦIЇ УКРАЇНИ 233

РОЗДIЛ XIV
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ 235

РОЗДIЛ XV
ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ 235

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

1. Предмет теорії держави і права.

2. Методологія теорії держави і права.

3. Функції теорії держави і права.

4. Місце теорії держави і права серед інших
юридичних наук.

1. Предмет теорії держави і права.

Головним завданням науки є пізнання об'єктивних законів дійсності, а пізнані закони служать основою цілеспрямованої діяльності людей. Наука має складну структуру. Перш за все, вона поділяється на природничі та суспільні науки. Якщо природничі науки вивчають закономірності розвитку й існування природи, то сферу інтересів суспільних наук складають людське суспільство, суть тих явищ і процесів, які відбуваються у цьому суспільстві. Оскільки суспільство являє собою надзвичайно складне, багатогранне та багатоаспектне явище, то наука про суспільство, єдина і цільна за своєю суттю, поділяється на цілий ряд окремих самостійних наук, кожна з яких вивчає певну групу суспільних явищ та їхніх специфічних закономірностей.

Таким чином, у науці про суспільство теорія держави і права займає особливе місце, обумовлене її специфічним об'єктом вивчення — державою і правом, як самостійними, але органічно взаємопов'язаними між собою важливими сферами суспільного життя.

Необхідною умовою нормального розвитку і функціонування суспільства є його внутрішня організованість, певний рівень впорядкованості існуючих у ньому відносин. Це й обумовлює появу та існування держави і права. Ці два суспільні феномени підпорядковуються загальним законам розвитку суспільства, проте для них характерні і свої специфічні, тільки їм притаманні, закономірності. Саме тому, необхідна юриспруденція, або система юридичних наук, які вивчають ці специфічні властивості держави і права, а також мають своїм завданням вивчення, переосмислення та отримання нових знань про різноманітні державно-правові явища і процеси. Юридична наука, вивчаючи певну сторону суспільного життя, користується своїми власними поняттями та категоріями, в яких знаходять своє закріплення здобуті нею знання про різні сторони державно-правового життя суспільства, про виникнення, розвиток і функціонування таких суспільних інститутів, як держава і право. Оскільки і держава, і право у своїй появі, існуванні і розвитку проходять складний процес, який характеризується цілим рядом загальних і специфічних особливостей, юридична наука складається з цілого ряду окремих, відносно самостійних, наук (однією з яких є теорія держави і права), кожна з яких має свій предмет.

Предметом науки є сукупність закономірностей та особливостей явищ об'єктивної дійсності чи теоретичних знань, які вивчаються цією наукою.

Теорію держави і права можна розглядати, як логічне узагальнення державно-правової практики, що відбиває закономірності розвитку держави і права, сукупність положень узагальнюючого характеру, що становлять самостійну юридичну науку. Теорію держави і права можна визначити, як систему узагальнених знань про основні і загальні закономірності розвитку держави і права, про їхню суть, призначення, функціонування і розвиток. Тобто, предметом теорії є найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права.

Предмет теорії держави і права створюється практично всією системою юридичних наук, що пояснюється тим, що галузеві й інші юридичні науки вивчають окремі аспекти держави і права, їхню історію і не дають узагальнених теоретичних знань про елементи і складові держави і права.

Вивчення закономірностей зародження, розвитку і функціонування держави і права є предметом вивчення теорії держави і права. При цьому, маються на увазі стійкі, характерні зв'язки, які виражають сутність даних соціальних явищ, тобто держави і права.

Закономірності розвитку і функціонування держави і права розглядаються у нерозривному зв'язку з розвитком суспільства в цілому. Тому, предметом вивчення теорії держави і права будуть також загальні закони і закономірності розвитку та функціонування людського суспільства, тією мірою, якою вони є визначальними для держави і права.

Теорія держави і права також вивчає теоретичні основи і загальну характеристику певних державно-правових явищ (правовідносини, правопорушення), які вивчаються галузевими науками тільки у певному аспекті. Наприклад, правопорушення (злочин, адміністративний, дисциплінарний проступки). На відміну від кримінального, адміністративного чи трудового права, теорія держави і права вивчає сутність та загальні моменти, які характеризують будь-яке правопорушення.

Отже, теорія держави і права має своїм предметом, тобто вивчає, не окремі суспільні закони, що стосуються окремих сторін функціонування держави і права, а вивчає всю систему цих законів, взятих у комплексі в найбільш узагальненому вигляді.

Предметом теорії держави і права є загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, їхніх окремих елементів, а також органічно пов'язані з ними інші соціальні явища і процеси.

А сама теорія держави і права як юридична наука є системою об'єктивних знань про ці загальні та специфічні закономірності, їхні окремі елементи та органічно пов'язані з ними соціальні явища і процеси.

Від предмету науки необхідно відрізняти об'єкт вивчення цієї науки. Об'єкт наукице об'єктивна реальність явища, що вивчається. Стосовно теорії держави і права, це державно-правові суспільні відносини, самі держава і право. Натомість, предметом науки, як вже було сказано, є закономірності та особливості цієї реальності, межі та зв'язки, в яких вона вивчається.

Теорія держави і права досліджує загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, виробляє свою систему наукових понять, визначень і принципів, внаслідок чого є самостійною юридичною наукою у системі правознавства, яка має для інших юридичних наук загальнотеоретичне і методологічне значення.

2. Методологія теорії держави і права.

Методологія науки — 1) це система підходів і методів, способів наукового дослідження; 2) вчення про їхнє використання при дослідженні певних явищ об'єктивної дійсності.

Методологія — це сукупність певних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження предмету науки.

Якщо методологія є вихідним у механізмі юридичного пізнання, то метод можна розглядати, як вихідну, базисну категорію методології.

Метод — це спосіб побудови і обгрунтування системи знання; сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

Методи, які застосовуються у теорії держави і права, можна поділити на загальні і спеціальні. До загальних належать методи, які застосовуються в усіх або в більшості суспільних наук. До загальних методів належить, наприклад, діалектичний метод, який розглядає будь-яке соціальне явище в його взаємозв'язку з іншими явищами та у процесі історичного розвитку. Разом з тим, для відповіді на конкретні питання теорії держави і права як науки необхідно застосовувати спеціальні методи дослідження. Спеціальні методи — це система різноманітних пізнавальних засобів, організованих у певному порядку, для проведення спеціального дослідження. Тобто, це методи, які застосовуються лише в юриспруденції. При аналізі державно-правових явищ значне місце посідає абстракція, яка, в найбільш загальній формі, являє собою мисленний образ певного предмету чи явища, їхнього окремого аспекту. У процесі абстрагування застосовуються різноманітні засоби, які дозволяють отримувати знання про даний предмет. Це, зокрема, спостереження, порівняння, аналіз і синтез, індукція і дедукція. Спеціальні методи юридичної науки і, зокрема, теорії держави і права обумовлені специфікою предмету вивчення. Вони розмаїті, а межі і можливості їхнього використання різноманітні і залежать від рівня процесу дослідження. Деякі з цих методів використовуються, переважно, на емпіричному рівні, на якому відбувається процес збору й узагальнення різноманітних фактів, даних, інформації про певні державно-правові явища. Інші спеціальні методи використовуються на теоретичному рівні, при розробці, створенні наукової теорії, в якій на основі узагальнення всієї багатоманітності фактів виявляються їхні стійкі, глибинні співвідношення і зв'язки, тобто виявляються певні закономірності.

  • До спеціальних методів теорії держави і права належать:

  • спеціально-юридичний, який застосовується на емпіричному рівні. Його суть полягає в описі державно-правової практики, юридичних норм. За його допомогою встановлюються зовнішні ознаки правових явищ, їхні відмінності між собою, виробляються поняття, їхні визначення у коротких формулах. Його завдання — аналіз змісту чинного законодавства і практики його застосування;

  • догматичний, суть якого полягає у дослідженні, описі та узагальненні норм чинного права, об'єктивних ознак держави чи інших державно-правових явищ. Догматичний метод бере свій початок у діяльності римських юристів, головне завдання яких було описати, охарактеризувати, витлумачити і систематизувати римське право. Слід підкреслити, що саме у стародавньому Римі бере початок юриспруденція, як окрема наука, і з'являється окрема спеціальність, професія — юрист. Саме тому, догматичний метод має велике значення як в історії розвитку правознавства, так і на нинішньому етапі розвитку юридичної науки. Предметом дослідження може бути тільки чинне право, і, незалежно від суб'єктивного ставлення, дослідник мусить оперувати саме цим правом;

  • історичний метод. Недоліком догматичного методу (позитивістського підходу) є те, що він дає картину того чи іншого державно-правового явища у статиці, повністю ігноруючи його розвиток, зв'язок з попередніми правовими та іншими суспільними явищами, а отже, не може дати правильного розуміння фундаментальних, основоположних державно-правових проблем. Саме тому, з часом з'являється розуміння необхідності розгляду тих чи інших державно-правових явищ у їхній динаміці, у зв'язку сучасного стану та минулого розвитку. І результатом цього була поява історичного методу, який розглядає будь-яке державно-правове явище в історичному контексті і з позицій історичної обумовленості (детермінізму). З'являється розуміння того, що кожен правовий інститут, будь-яке державно-правове явище мають свій початок у минулому і органічно пов'язані якщо не з суспільними відносинами минулого, то з його ідеологічною спадщиною;

  • історично-порівняльний метод. Цей метод дає можливість прослідковувати появу і розвиток певних правових інститутів у різних народів і таким чином виявляти те загальне, що є характерне для цього інституту у теоретичному плані;

  • порівняльний, або порівняльно-правовий. За допомогою цього методу виявляються спільності і відмінності у певних державно-правових об'єктах. У числі основних об'єктів порівняння можна назвати системи і галузі права, інститути держави і права, організаційні форми державно-правового управління тощо. Порівняння здійснюється у формі співставлення або протиставлення;

  • системно-функціональний метод. Оскільки і право, і держава є системами, які, у свою чергу, містять інші системи, а також входять до інших систем, тобто є відкритими системами, то при їхньому вивченні необхідним є системно-функціональний підхід;

  • статистичний метод, суть якого полягає у вивченні кількісних змін у державно-правовому житті та узагальненні цих даних для теоретичних і практичних цілей.

Є також інші методи, наприклад логічний, статистичний, метод сходження від абстрактного до конкретного.

3. Функції теорії держави і права.

Функції науки — це основні напрямки її впливу на соціальні явища, які є предметом її вивчення.

  • Теорія держави і права виконує наступні функції:

  • онтологічну (пізнавальну), яка полягає у пізнанні та поясненні державно-правових явищ, які досліджуються теорією держави і права. Онтологічна функція притаманна кожній науці, бо вона у повному обсязі виражає основне призначення кожної науки — здійснювати дослідження свого предмету і розкрити та пояснити результат цього дослідження;

  • методологічну, яка полягає у використанні положень теорії держави і права в інших юридичних науках, оскільки теорія творить єдиний понятійний апарат, виробляє основні теоретичні засади прикладних юридичних досліджень;

  • ідеологічну, яка тісно пов'язана з самою природою теоретичного мислення, кінцевим результатом якого є продукування нових ідей, поглядів, суджень, наприклад “правова держава”;

  • евристичну функцію, яка полягає у відкритті, формуванні нових державно-правових закономірностей, характеристик держави і права, оскільки будь-яке пізнавальне вирішення можливе тільки на основі одного чи більше теоретичних положень;

  • системотворчу функцію, оскільки у системі юридичних наук теорія держави і права відіграє роль системотворчої науки. Саме теорія об'єднує всі юридичні науки в єдину систему правознавства, визначає їхню інтегральну єдність;

  • практично-прикладну, яка полягає у формулюванні рекомендацій, пропозицій щодо удосконалення тих чи інших державно-правових інститутів;

  • інтерпретаційну, яка полягає у поясненні сутності державно-правових явищ, причин їхнього виникнення і зміни, їхніх структури та функцій;

  • комунікативну, яка полягає в осмисленні та адаптації для потреб юридичної науки досягнень інших наук, виведенні юриспруденції на загальний рівень розвитку всієї науки;

  • прогностичну, яка полягає у виробленні гіпотез, шляхів подальшого розвитку держави і права, окремих їхніх інститутів;

  • навчальну функцію, яка полягає у тому, що теорія держави і права дає необхідні першоосновні знання для освоєння інших юридичних наук.

4. Місце теорії держави і права
серед інших юридичних наук.

  • Юриспруденція складається з цілого ряду наук. Їх можна поділити на наступні групи:

  • Загальнотеоретичні та історичні науки — теорія держави і права, історія держави і права, історія політичних та правових вчень. Предметом їхнього дослідження є загальні і специфічні особливості виникнення, розвитку і функціонування держави і права, а також історичний процес розвитку держави і права та зародження і розвиток вчень про державу і право на різних історичних етапах розвитку людства.

  • Галузеві юридичні науки. Предметом їхнього дослідження є закономірності правового регулювання певної сфери суспільних відносин.

  • Міжгалузеві юридичні науки, що виникли з поєднання тих чи інших аспектів галузевих наук, наприклад природоохоронне право.

  • Спеціальні юридичні науки (судова психологія, судова психіатрія, криміналістика тощо). Їхня специфіка полягає у тому, що вони виникли на стику юридичних і неюридичних наук. Завдання цих наук — використання досягнень інших наук у вирішенні правових проблем.

Можна виділити також прикладні юридичні науки та науки, які вивчають міжнародне та закордонне право.

Теорія держави і права виробляє головні принципи і поняття, які використовуються іншими юридичними науками. Вона також узагальнює здобутки інших юридичних наук і сприяє їхній тісній інтеграції.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Теорія держави І права зміст (1)

    Документ
    Головним завданням науки є пізнання об'єктивних законів дійсності, а пізнані закони служать основою цілеспрямованої діяльності людей. Наука має складну структуру.
  2. Джерела галузі конституційного права. Зміст

    Документ
    Відомо, що способам юридичного нормоутворення відпо­відають властиві їм форми відображення юридичних норм: односторонньому волевиявленню органів держави — юри­дичний нормативний акт, дво- чи багатосторонньому воле­виявленню суб'єктів
  3. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «теорія держави та права» (за вимогами кредитно-модульної системи навчання) для бакалаврів у галузі знань «Право» за напрямом 060100 «Правознавство»

    Документ
    Теорія держави та права: Навчально-методичний комплекс (за вимогами кредитно-модульної системи навчання) / Гусарєв С.Д., Горова О.Б., Пендюра М.М., Завальний А.
  4. Зміст вступ (3)

    Документ
    Актуальність теми. До закономірностей розвитку сучасного суспільства слід віднести об’єктивний процес посилення соціалізації економічних систем, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини.
  5. Зміст (17)

    Документ
    Актуальність теми. З набуттям незалежності України, у країні розпочалися демократичні перетворення, спрямовані на формування громадянського суспільства, розбудову соціальної, правової держави, у якій, згідно з Конституцією, визначено

Другие похожие документы..