Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Світ речей, що оточують нас дома, аж ніяк не байдужий для нас. І тому, мабуть, варто подбати про те, щоб він був не бездушно – стандартним, а міг би ...полностью>>
'Документ'
Характер – это совокупность устойчивых индивидуальных особенностей личности, складывающаяся и проявляющаяся в деятельности и общении, обуславливая ти...полностью>>
'Автореферат'
Предполагаемая дата защиты 22 января 2009г. в 10:00 на заседании диссертационного совета Д 002.082.01 при Институте проблем химической физики РАН по ...полностью>>
'Реферат'
Досвід партійно-радянської преси України - величезне історичне полотно, на якому, незалежно від точки зору спостерігача, знайшлося місце і для величі ...полностью>>

Ормування аграрного сектору національної економіки чимала роль відводиться поглибленню на ринкових засадах відносин між промисловістю та сільським господарством

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ПЕРЕДМОВА

У процесі реформування аграрного сектору національної економіки чимала роль відводиться поглибленню на ринкових засадах відносин між промисловістю та сільським господарством. Від того, наскільки ці відносини будуватимуться на взаємовигідній, паритетній основі, залежатиме не лише ефективність агропромислового виробництва, а й результативність економічних перетворень взагалі.

Саме цим зумовлюється необхідність вивчення такої дисципліни, як «Організація агропромислового комплексу». Мета її — опанування студентами теоретичних знань щодо особливостей і специфіки формування агропромислового комплексу, здійснення агропромислової інтеграції в сучасних умовах, прищеплення практичних навиків з організації агропромислового виробництва, становлення спеціалізованих (продуктових) вертикалей (продуктових підкомплексів) і на цій основі — агропромислових формувань, а також опрацювання системи і механізму міжгалузевих економічних відносин у рамках АПК.

Завданням дисципліни є надання студентам можливості оволодіти знаннями і навиками з: розроблення заходів і рекомендацій щодо агропромислової інтеграції, аналізу та узагальнення досвіду міжгалузевих зв’язків і функціонування агропромислових формувань різного виробничого спрямування; обґрунтування пропозицій пропорціонального і збалансованого розвитку АПК з урахуванням специфіки функціонування всіх його галузей і сфер; удосконалення управління і планування, форм і методів стимулювання з максимальною орієнтацією виробництва на високі кінцеві результати.

Предмет дисципліни — становлення та вдосконалення виробничих і економічних зв’язків, специфіка вияву та можливості використання економічних законів і важелів у практиці забезпечення пропорціонального і збалансованого розвитку сфер і ланок АПК, взаємозв’язок і взаємодія галузей, що його формують.

На вивчення дисципліни «Організація агропромислового комплексу» навчальним планом відведено один семестр бакалаврської програми. Оскільки студент уже обізнаний з основами функціонування і розвитку аграрних підприємств та їх зовнішнього економічного середо­вища, йому легше оволодіти теоретичними і практичними навиками з питань агропромислової інтеграції та становлення агропромислового виробництва взагалі.

У підручнику «Організація агропромислового комплексу» відповідно до програми дисципліни розглядаються 10 тем, кожну з яких побудовано за схемою «суть — особливості — дія — економічний механізм — основи функціонування в ринковій економіці». У ньому широко висвітлюється фактичний стан і визначаються шляхи розвитку агропромислового виробництва. Однак реальне життя вносить певні зміни у соціально-економічний і виробничий процеси і, отже, потребує певних уточнень, а іноді й формування принципово нового бачення і розуміння суті проблеми.

Завдання даного навчального посібника й зводиться до того, щоб допомогти студенту глибоко і всебічно опанувати програмний матеріал не лише на основі засвоєння тем, викладених у підручнику, а й через осмислення нових підходів, поглядів на певний процес агропромислового виробництва, і на цій основі сформувати той оптимальний багаж теоретичних знань, який дасть змогу вільно орієнтуватись у практичному житті. Щоб допомогти студенту опанувати матеріал кожної теми дисципліни, автор пропонує таку архітектоніку навчально-методичного посіб­ника:

  • виклад основних положень навчальної програми;

  • навчально-методичне забезпечення кожної теми, яке охоплює методичні поради щодо вивчення матеріалу, плани семінарських занять із зазначенням відповідної літератури, термінологіч­ний словник, навчальні завдання і завдання для перевірки знань;

  • завдання блочно-модульного контролю;

  • критерії оцінювання знань студентів з дисципліни під час підсум­кового контролю;

  • список рекомендованої літератури.

Особливістю пропонованого навчально-методичного посібника є те, що в ньому основну увагу сконцентровано на тих принципових питаннях, які повністю висвітлюють зміст і суть кожної теми. Засвоївши їх, студент буде спроможний чітко сформулювати правильні відповіді, виявивши при цьому достатню наукову обізнаність і вміння практичного трактування та застосування набутих теоретичних знань. Власне у цьому й полягає суть економічного навчання — навчити студента не відтворювати набуті знання, а вміти ними користуватися під час аналізу складних соціально-економічних явищ, економічно мислити, продукувати нові погляди і підходи до характеристики соціально-економічних принципів, зокрема в агропромисловому виробництві.


ТИПОВА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

Предмет, метод і завдання дисципліни. Об’єктивна необхідність формування й розвитку агропромислового комплексу, синтезу сільського господарства й промисловості. АПК — головна ланка в реалізації аграрної політики, розв’язанні продовольчої проблеми.

Предмет дисципліни — становлення та вдосконалення виробничих і економічних зв’язків, специфіка вияву і можливості використання економічних законів і важелів у практиці забезпечення пропорційного й збалансованого розвитку сфер і ланок АПК, взаємозв’язок і взаємодія галузей, що формують його.

Завдання дисципліни — вивчення закономірностей формування АПК, розроблення заходів і пропозицій щодо його пропорційного і збалансованого розвитку з урахуванням специфіки функ­ціонування всіх галузей і сфер, удосконалення управління і планування, форм і методів стимулювання з максимальною орієнтацією виробництва на високі результати АПК як одного цілого.

Методологічна основа дисципліни — закони діалектики, законодавчі акти й постанови з питань аграрної політики і розвитку АПК, наукові методи аналізу та узагальнення економічних явищ і процесів, міжнародний досвід формування і розвитку АПК.

Тема 1. Формування АПК — об’єктивний
процес поглиблення суспільного поділу праці

Передумови і фактори виникнення й становлення АПК.

Технологічний процес агропромислового виробництва і роль галузей, що утворюють АПК, у його здійсненні. Поєднання природної і технічної стадій виробництва — головний критерій зрілості агропромислового виробництва. Досільськогосподарська, сільськогосподарська і післясільськогосподарська ланки агропромислового виробництва і технологічні способи їх поєднання.

Агропромислова інтеграція, її суть, функції і завдання. Об’єкт і суб’єкт інтеграції, її стадії. Галузі та види діяльності, їхня функціональна роль в інтеграційному процесі. Принципи і критерії віднесення галузей до складу АПК. Рівні інтеграції та специфіка їхніх завдань. Фактори, що прискорюють й уповільнюють процес агропромислової інтеграції. Напрями агропромислової інтеграції.

Агропромислове виробництво. «Дерево» галузі, продуктовий тандем. Основні риси, переваги і суперечності агропромислового виробництва.

Тема 2. АПК — логічне завершення
процесу агропромислової інтеграції

Організаційно-господарські структури та агропромислові фор­мування як продукт інтеграції. Народногосподарський і регіональні АПК, особливості їх побудови і функціонування. Основні напрями вдосконалення міжгалузевих зв’язків і підвищення ефективності функціонування народногосподарського АПК. Фактори, критерії і показники ефективності народногосподарського АПК. Структура народногосподарського АПК і функціональна роль його основних ланок. Основні види структури АПК. Сфери АПК та їхня функціональна роль.

АПК у системі інших міжгалузевих комплексів. Вхідні й вихідні зв’язки АПК з іншими міжгалузевими комплексами. Місце АПК в народногосподарському комплексі.

Тема 3. Перша сфера та її роль у розвитку АПК

Об’єктивна необхідність виділення в технологічному процесі агропромислового виробництва самостійної ланки — галузей
І сфери. Головне призначення І сфери. Галузевий склад І сфери та його роль у відтворювальному процесі. Техніко-технологічні вимоги і господарсько-економічні зв’язки галузей І сфери з іншими ланками АПК. Єдина технологічна політика, роль галузей
І сфери в її реалізації в рамках АПК. Особливості включення до складу АПК галузей І сфери.

Матеріальні ресурси промислового і сільськогосподарського походження. Роль галузей І сфери у здійсненні виробничо-технологічних зв’язків і формуванні споживчої вартості кінцевого продукту АПК. Вимоги до галузей І сфери. Фактори, що зумов­люють значення І сфери у структурі АПК. Ресурсоощадні технології як один із головних критеріїв оцінки діяльності галузей
І сфери. Характеристика головних галузей І сфери, аналіз щільності та рівня їхніх зв’язків з іншими галузями АПК. Кількісна та якісна оцінка ресурсів промислового походження. Формування ринку матеріально-технічних ресурсів.

Тема 4. Друга сфера — головна
ланка агропромислового комплексу

Сільське господарство як головне джерело одержання продовольства. Фактори, що зумовили центральне місце сільського господарства в структурі АПК. Вимоги сільського господарства до забезпечувальних та обслуговуючих галузей АПК. Роль сільського господарства в розвитку переробних галузей.

Загальна соціально-економічна характеристика сільського гос­подарства, його галузевої структури. Особливості сільського господарства та необхідні заходи щодо його розвитку в рамках АПК.

Ресурси сільського господарства, їх класифікація. Виробничий потенціал. Ресурсовіддача як головний критерій ефективності використання виробничого потенціалу. Земельні, водні, матеріальні, трудові та інші ресурси сільського господарства. Особливості формування і відтворення виробничих ресурсів сільського гос­подарства.

Інтенсифікація виробництва — головний шлях ефективного використання ресурсів і розвитку сільського господарства. Фактори, що зумовлюють об’єктивну необхідність переходу сільського господарства на інтенсивний шлях розвитку.

Планомірність процесу інтенсифікації сільського господарства і механізм комплектування ресурсів. Управління процесами інтенсифікації в галузях сільського господарства.

Формування ринку сільськогосподарської продукції і сировини.

Тема 5. Третя сфера та її роль у створенні
кінцевого продукту АПК

Місце і роль ІІІ сфери у доведенні до споживача кінцевого продукту АПК.

Склад, класифікація і функціональна роль галузей ІІІ сфери. Рівень розвитку заготівлі, переробки, зберігання і реалізації продукції як головний критерій функціональної зрілості галузей
ІІІ сфери. Параметри, що визначають функціональну зрілість галузей ІІІ сфери.

Система заготівлі і зберігання продукції — поєднувальна ланка між виробництвом і переробкою. Прямі й непрямі зв’язки сільського господарства з переробними галузями і торгівлею, центровивіз.

Переробні підприємства — їх види і призначення. Збалансованість потужностей сировинних зон і переробних підприємств. Підприємства первинної і вторинної переробки сільськогосподарської сировини.

Показники, що характеризують збалансованість потужностей. Вимоги переробних галузей до сільськогосподарської сировини.

Торгівля, розвиток товарно-грошових відносин і аграрного ринку як завершальна ланка ІІІ сфери АПК.

Нові напрями інтеграційних процесів у заготівлі, переробці й реалізації продуктів сільськогосподарського походження.

Тема 6. Виробнича інфраструктура
та її функціональне призначення

Суть і особливості інфраструктури. Види інфраструктури та їх класифікація. Виробнича інфраструктура та її функціональна роль. Галузевий склад виробничої інфраструктури. Структура агросервісу. Агросервіс загального і продуктового призначення. Регіональна структура агросервісу. Завдання агросервісу в сучасних умовах. Агросервіс і сучасна технічна політика АПК. Основи створення підприємств з комплексного обслуговування сільського господарства. Машинно-технологічні станції, їхня суть, умови функціонування. Особливості розвитку найголовніших галузей агросервісу в сучасних умовах. Агросервіс і ринкове середовище.

Тема 7. Соціальна інфраструктура АПК

Поняття про соціальну інфраструктуру. Сільські території та сільські поселення, їх облаштування. Функціональна роль соціальної інфраструктури. Сучасний стан і завдання соціальної інфраструктури. Особливості і галузевий склад соціальної інфраструктури. Основні напрями осучаснення соціальної інфраструк­тури. Соціальна інфраструктура і ринкові відносини. Можливі джерела інвестування соціальної інфраструктури. Шляхи формування повноцінного життєвого середовища на селі. Завдання сучасної соціальної політики.

Тема 8. Агропромислові формування
та основи їх функціонування

Суть і особливості агропромислових формувань. Об’єктивні передумови створення агропромислових формувань. Основні види агропромислових формувань, їх класифікація. Господарські агропромислові формування. Територіальні агропромислові фор­мування. Організаційно-економічні переваги агропромислових формувань. Основи створення агропромислових формувань. Механізм створення агропромислових формувань. Агропромислові формування в умовах ринкових перетворень.

Тема 9. Продуктові підкомплекси як основа
організації агропромислових формувань

Економічна суть і головні ознаки продуктових підкомплексів. Агропромисловий цикл та його структура. Функціональне призначення аграрного, переробного і торгового циклів. Агропромисловий цикл і структуризація продуктових підкомплексів. Різновиди та особливості продуктових підкомплексів. Характеристика головніших продуктових підкомплексів. Ринкові перетворення в продуктових підкомплексах. Основи створення продуктових вертикалей ринкового спрямування. Алгоритм створення ринкової продуктової структури.

Тема 10. Економічний механізм АПК

Поняття про господарський та економічний механізм. Структура і складові елементи економічного механізму АПК. Управління в системі економічного механізму та його особливості. Пріоритети та їхня роль в управлінні. Пропорції АПК та їхнє місце в економічному механізмі. Захід як інструмент управління і планування. Вибір принципу планування. Програмно-цільове планування та його переваги. Методологічне забезпечення програмно-цільового планування. База планування. Вимоги та умови програмно-цільового планування. Баланс продовольства як соціальне замовлення. Державне замовлення та індикативний план. Цільові комплексні програми, їхня суть й особливості розроблення. Цінові та фінансово-кредитні важелі. Механізм регулювання міжгалузевих відносин. Особливості становлення економічного механізму АПК у сучасних умовах. Цілі АПК та їхній зв’язок з економічним механізмом. Моніторинг економічного механізму АПК.


НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Формування АПК — об’єктивний
процес поглиблення суспільного поділу праці

1.1. Методичні поради щодо вивчення теми

Агропромисловий комплекс належить до тих міжгалузевих формувань національної економіки, які прямо впливають на економічну незалежність країни. До того ж, оскільки процес розвитку продуктивних сил є практично безперервним, то під цим впливом розвивається і вдосконалюється механізм міжгалузевих відносин у самому АПК. Вивчаючи тему, основну увагу слід звер­нути на процес формування і розвитку АПК як структури динамічної.

Обов’язковими аспектами теоретичних знань, що розкривають основну суть теми, слід вважати розуміння таких принципових питань:

1. Технологічний процес агропромислового виробництва, його суть, особливі ознаки, складові й зворотний зв’язок.

2. Агропромислова інтеграція: економічна суть, особливості, стадії, напрями і рівні, зв’язки інтеграційного процесу.

3. Агропромислове виробництво: поняття, загальна характеристика, особливості, суперечності і переваги.

Такий порядок з’ясування суті теми дає змогу виробити системний підхід не лише до розуміння самого процесу формування АПК, а й його особливостей в сучасних умовах, коли ринкові трансформації по-різному складаються і відбуваються неоднаково в різних сферах агропромислового виробництва. У зв’язку з цим агропромислова інтеграція набуває ознак і ролі фактора, що сприяє синтезу фінансових, організаційних і трудових зусиль у сфері формування таких господарських структур, які мають усі можливості реального виходу із затяжної економічної кризи. Отже, ринкові перетворення вимагають поєднання зусиль і водночас їх зумовлюють, оскільки технологічний процес одержання кінцевого продукту об’єктивно потребує інтегрованого агропромислового виробництва.

Як відомо, синтез промисловості та сільського господарства здійснюється не спонтанно, а завдяки існуванню єдиного технологічного процесу агропромислового виробництва, під чим слід розуміти не технологію виробництва того чи іншого кінцевого продукту, а органічне поєднання та технологічну відповідність певній стадії процесу виробництва кінцевого продукту факторів виробництва всіх учасників інтеграції.

Для розуміння суті та особливостей технологічного процесу у підручнику (с. 15—16) наведено приклад послідовності технологічних процесів одержання такого кінцевого продукту, як цукор, — від створення передумов вирощування цукрових буряків до реалізації готової продукції. Особливість технологічного процесу агропромислового виробництва полягає в тому, що саме він визначає особливу роль і функціональність факторів виробництва, що і є предметом, об’єктом інтеграційного процесу.

Отже, технологічний процес одержання кінцевого продукту пов’язаний не тільки з переробкою сільськогосподарської сировини, а й із самим процесом її одержання. Будь-який розрив у просторі та часі між сільським господарством і переробною промисловістю ставить під загрозу роботу торгівлі. Тому необхідна досить чітка взаємодія і відповідність кожної даної стадії наступній і попередній.

Для технологічного процесу характерне й те, що сільське господарство, як і переробні галузі, не може гарантувати цю взаємоузгодженість і пропорційність, не маючи сучасних засобів виробництва і предметів праці промислового походження. Отже, напрошується ще один висновок: щоб розпочати цикл агропромислового виробництва, сільському господарству потрібно мати в своєму розпорядженні відповідні матеріально-технічні ресурси саме промислового походження.

Стає зрозумілим, що агропромислова інтеграція не є чимось уявним, віртуальним, це поєднання саме тих елементів технологічного процесу, які забезпечують одержання конкретного виду кінцевого продукту. Цим і зумовлена необхідність розчленування послідовності елементів технологічного процесу на досільськогосподарську, власне сільськогосподарську і післясільськогосподарську ланки (див. с. 16, 17 підручника). Щоб повніше уявити градацію технологічного процесу одержання кінцевої продукції на його складові, що відрізняються своїм цільовим призначенням, розглянемо його структуру на прикладі виробництва зерна і хлібопродуктів. Отже, ланки матимуть таке наповнення:

  • досільськогосподарська: виробництво зональної системи машин для вирощування зернових культур, а також спеціальних видів мінеральних добрив і засобів захисту рослин; виробництво технологічного обладнання для борошномельної, круп’яної, хлібопекарної, макаронної і комбікормової промисловості; здійснення системи заходів з меліорації земель під зернові культури; будівництво токів, елеваторів, зерносховищ і підприємств з переробки зерна; виготовлення спеціального лабораторного обладнання і приладів для аналізу зерна і хлібопродуктів;

  • сільськогосподарська: селекція і насінництво зернових культур, виробництво продовольчого і фуражного зерна;

  • післясільськогосподарська: заготівля зерна, його переробка на борошно, одержання і реалізація кінцевого продукту в галузях борошномельно-круп’яної, комбікормової, хлібопекарної і макаронної промисловості.

Як бачимо, і в першому прикладі (наведеному в підручнику), і в даному йдеться про функціональне призначення кожної з ланок, зокрема про об’єктивну потребу синтезу їхньої діяльності для одержання кінцевої продукції відповідної споживної вартості. Головний висновок, який випливає з такої структуризації технологічного процесу одержання кінцевого продукту, полягає в тому, що кожна його ланка має своє суто цільове функціональне призначення — виробити і забезпечити наступну ланку такими ресурсами і в такій кількості, яких буде достатньо, щоб організувати нормальний і збалансований перебіг виробництва кінцевого продукту. Такий висновок, власне, і визначає специфічну роль інтеграційного процесу як з погляду кожної галузі зокрема, так і їх організаційно-технологічного поєднання. А це, в свою чергу, дає підстави розставити акценти між учасниками інтеграційного процесу в такий спосіб:

  • одержання кінцевого продукту АПК започатковується не в сільському господарстві, а в тих галузях промисловості, які забезпечують його необхідними матеріальними ресурсами;

  • від того, наскільки цими ресурсами буде забезпечене сільське господарство, залежить обсяг і якість кінцевої продукції АПК;

  • сільське господарство, таким чином, є проміжною, але головною ланкою, оскільки від того, яку продукцію (за якістю та обсягами) воно виробить, залежить не лише функціонування переробних галузей, а й рівень задоволення попиту споживача.

Отже, технологічному процесу агропромислового виробництва притаманні внутрішні взаємовідносини між окремими ланками — так званий зворотний зв’язок, під чим слід розуміти технологічні та економічні вимоги галузі — споживача ресурсів до галузі — виробника (постачальника) ресурсів.

У підручнику (с. 18, 19) наведено схему побудови зворотного зв’язку та ті практичні висновки, що випливають із розуміння його суті. Головне, що характеризує зворотний зв’язок, — це усвідомлення того, що в агропромисловому комплексі саме технологічним процесом детермінуються певні внутрішні пропорції збалансованого розвитку, смисл яких зводиться до того, що кожен елемент є попередником для наступного і продовжувачем попереднього, а тому має чітко вписуватись у механізм інтеграційної системи, побудованої на взаємовигідних і сталих міжгалузевих зв’язках. А це, в свою чергу, і викликає гостру необхідність органічного поєднання (синтезу) складових елементів технологічного процесу в єдиний організаційно-економічний механізм, надання зв’язкам регульованого і керованого характеру.

Таким чином, технологічний процес своєю суттю і функціональним призначенням породжує певну систему міжгалузевих зв’язків, які потребують відповідного менеджментського забезпечення.

Об’єктивна потреба синтезу (інтеграції) цих міжгалузевих зв’язків, тобто сільського господарства і промисловості, зумовлена двома головними причинами:

1. Аграрний сектор, який в значних обсягах виробляє однорідну продукцію (особливо малотранспортабельну та часово обмежену для зберігання), може досягти високого ефекту за умови, коли досягається організаційно-економічне злиття з переробними галузями в єдиному технологічному процесі інтегрованих формувань.

2. У свою чергу, зростання потужностей переробних підприємств, їхня асортиментна політика визначаються надійністю та ритмічністю постачання сировини, що також досягається об’єд­нанням виробництва сировини та її промислової переробки.

Агропромислова інтеграція, таким чином, і є суттю процесу об’єднання в одне ціле саме тих виробничих зв’язків, які складаються між промисловістю та сільським господарством у процесі обміну і споживання ресурсів, необхідних для виробництва кінцевого продукту.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році (3)

    Документ
    Наукове видання розраховано на працівників органів державного управління, органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій систем державного та муніципального управління, науковців, викладачів, студентів вищих навчальних закладів.

Другие похожие документы..