Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Но замечательный исследователь древнерусской культуры никогда не замыкался в рамках своей научной темы, не ограничивался лишь академической деятельно...полностью>>
'Документ'
10.Организация аудиторских проверок по инициативе правоохранительных органов. 11.Сходство и различия между ревизией, аудитом и судебно – бухгалтерско...полностью>>
'Документ'
09:00 – Пешеходная экскурсия «Только во Львове…». Приглашаем на прогулку по средневековому Львову. Здесь замирает время По узеньким улочкам разливае...полностью>>
'Элективный курс'
Целью изучения курса «Решение уравнений и неравенств» по алгебре и началам анализа в XI классе является: повторение, обобщение и систематизация знани...полностью>>

Національна академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни імені в. О. Сухомлинського календар знаменних І пам’ятних дат у галузі освіти І педагогічної науки на 2012 рік

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

НЕВТОМНИЙ ПИСЬМЕННИК, ПЕРЕКЛАДАЧ, ЛІТЕРАТУРНИЙ КРИТИК

Микола Васильович Корнейчуков (саме таким було справжнє ім’я відомого письменника Корнія Івановича Чуковського) народився 1882 р. у Петербурзі. Свого батька він не пам’ятав, оскільки той покинув родину з двома дітьми одразу після народження сина: Микола усе дитинство та юність носив тавро «незаконнонароджений». Мати хлопчика, Катерина Осипівна Корнейчукова, українська селянка Полтавської губернії, вирішила поїхати з малими дітьми на південь з похмурого великого міста.

Дитинство майбутнього письменника пройшло в Одесі. Мати важко працювала, щоб поставити на ноги двох дітей – донька вступила до єпархіальної школи, а син, Микола, до Одеської другої прогімназії. Але з п'ятого класу він був виключений за спеціальним наказом про звільнення гімназій від «дітей кухарок». Прагнення до знань у хлопця було таким сильним, що він, перебиваючись на підробітках, опанував програму, склав іспити та отримав атестат зрілості. Працюючи малярем, самотужки вивчив англійську мову, придбавши за копійки самовчитель із вирваними сторінками та завчаючи нові слова під час роботи. Микола дуже любив читати: його улюбленими письменниками тоді були А. Чехов, Ф. Тютчев, В. Шекспір, О. Пушкін і М. Некрасов (дослідженням творчості яких він займатиметься пізніше).

У 1901 р. в газеті «Одесские новости» під псевдонімом «Корній Чуковський» з'явилася його перша стаття «К вечно юному вопросу», в якій піднімалося складне питання про сутність мистецтва. Свій псевдонім 19-річний хлопець утворив від прізвища матері. Згодом це літературне ім’я стало офіційним, і після революції замість Миколи Васильовича Корнейчукова з’явився новий громадянин – Корній Іванович Чуковський.

Працюючи в газеті, К. Чуковский починає писати статті, фейлетони, критику на нові книги, картини, виставки, публікує інтерв'ю з відомими одеситами та гостями міста. Тоді ж він починає вести щоденник, який не покидає й надалі. У редакції Корній був єдиним, хто володів англійською мовою, тому не дивно, що саме його, молодого юнака, газета відправляє кореспондентом у Лондон. До Англії він їде з молодою дружиною Марією, з якою обвінчався за два дні до від'їзду.

Із Лондона К. Чуковський відсилає в газету статті та фейлетони, а сам удосконалює англійську, читає у бібліотеці Британського музею Г. Філдінга, Дж. Свіфта, Ч. Діккенса, В. Теккерея та ін. Гроші з Одеси приходять усе рідше, оскільки газета близька до закриття. Тоді він за пропозицією адміністрації Британського музею бере участь в укладанні каталогу російських книг бібліотеки.

Повернувшись на Батьківщину, майбутній письменник співпрацює з журналом В. Брюсова «Весы» – пише рецензії на англійські книги, перекладає В. Джекобса, В. Браунінга, Д. Росетті та улюбленого ним В. Вітмена, видання віршів якого (1907) стало першою друкованою книгою К. Чуковського, щоправда, тут він виступив як перекладач. А вже через рік виходить друком і власна монографія письменника – критичні нариси «От Чехова до наших дней» (1908). Тираж миттєво розійшовся, книга пережила три перевидання протягом одного року – рідкісний успіх навіть для художнього твору.

Саме в той час починає формуватися власний стиль К. І. Чуковського як дослідника літературного процесу та критика: «В писательской работе меня больше всего увлекает радость изобретения, открытия».

Тоді ж виходять великі критичні статті про В. Гаршина, Ф. Сологуба, Л. Андреєва, О. Купріна, А. Ремізова, які пізніше будуть зібрані у двох книгах – «Лица и маски» (1914) и «Книга о современных писателях» (1914).

Переїхавши в 1906 р. до фінського містечка Куоккала під Петербургом, К. Чуковський знайомиться з В. Короленком, І. Анненським, близько сходиться з І. Рєпіним. Багато знайомих серед знаменитостей з'являється в нього і в літературно-артистичному світі: О. Толстой, Л. Андреєв, А. Аверченко, Н. Теффі, Б. Кустодієв, Ф. Шаляпін, В. Комісаржевська, А. Коні. Про багатьох із них письменник напише згодом у своїх мемуарних нарисах «Репин. Горький…» (1940), «Из воспоминаний» (1959), «Современники» (1962).

У 1910-ті роки К. І. Чуковський стає вже одним із найвідоміших літературних критиків. Співпрацює з багатьма журналами та газетами, редагує мемуари І. Рєпіна. Збільшується і родина письменника – у 1911 р. він мав уже трьох дітей.

У 1911 р. з'являється його стаття «Воскресающий Шевченко», в якій К. Чуковський вперше підняв питання про майстерність Шевченка як поета. У той час критика визнавала Шевченка талановитим самоучкою, проте назвати його геніальним поетом – означало кинути виклик загальноприйнятій думці.

Стаття К. І. Чуковського про Т. Шевченка з'явилася, очевидно, внаслідок редагування творів поета для чотиритомника видавництва «Культура». У цій статті він виходить за межі власне творчості поета і на численних прикладах порівнює Шевченкові образи з образами народної поезії.

Починаючи з 1912 р., К. І. Чуковський захопився дослідженням творчої спадщини М. Некрасова, який ще з юності був його улюбленим поетом. У перших статтях «Мы и Некрасов» (1912) та «Искалеченный Некрасов» (1913) Корній Іванович обурюється тим, що твори цього автора продовжують друкувати зі значними цензурними правками. Він писав тоді у щоденнику: «…я испытывал в те времена острое недовольство собой и своей литературной работой. Мне была невыносима ее пестрота, ее раздробленность, ее легковесность. Мне хотелось отдать свои силы одной сосредоточенной многолетней работе… <В. Г.> Короленко посоветовал мне не растрачивать себя по мелочам, а засесть за большой основательный труд о Некрасове».

У 1918 р. К. І. Чуковський почав готувати перше після революції зібрання творів М. Некрасова. Незважаючи на те, що до видання увійшло багато віднайдених текстів і за повнотою воно перевищувало всі попередні, дослідник був незадоволений своєю роботою. Він поставив собі за мету «окончательно выработать канонический текст, свободный от цензурных искажений, и дать научный историко-литературный и текстологический комментарий к каждому стихотворению Некрасова».

Головна праця його життя, як вважав К. І. Чуковський, – повне зібрання віршів Некрасова – вийшла друком у 1926 р. Результатами здійсненого дослідження стали також два «Некрасовских сборника», том невідомих прозових творів Некрасова, книг про Некрасова «Поэт и палач» (1921), «Жена поэта» (1922), «Некрасов» (1926), а також ґрунтовна підсумовуюча праця «Мастерство Некрасова», яку Чуковський закінчив у 1952 р.

У 1913–1914 рр. К. Чуковський знайомиться з В. Маяковським, Д. Бурлюком, О. Кручених, читає лекції та пише статті про футуристів. Він порівнює їх словотворчість зі словотворчістю дітей, говорить про життя мови, вперше торкається теми, до якої повернеться через кілька десятиліть у книзі «Живой как жизнь».

1914 р. з’являється перший запис у знаменитій «Чукоккалі» – альбомі-зошиті, який через багато років перетвориться на величезний том. Назву альбому дав І. Рєпін, склавши її з чотирьох перших літер прізвища Чуковського та кінцівки назви селища (містечка) Куоккала, де в той час вони жили. Сам Рєпін залишив у «Чукоккалі» перший малюнок зі своїм підписом. Згодом альбом почав заповнюватися записами, малюнками, віршами тих письменників, художників, учених, композиторів, діячів, з якими зустрічався Корній Іванович. Серед них – М. Горький, В. Маяковський, Ф. Шаляпін, О. Блок, О. Толстой, О. Купрін, І. Бунін, Б. Пастернак, А. Ахматова, М. Зощенко, С. Маршак та багато інших.

У 1916 р. К. Чуковський у вагоні поїзда знайомиться з М. Горьким. Ця зустріч змінить творче життя літературного критика, журналіста та перекладача Корнія Чуковського і подарує дітям нового казкаря, який кардинально змінить дитячу літературу післяреволюційного періоду.

У тій поїздці М. Горький поділився наміром відродити справжню дитячу літературу: видати близько чотирьохсот найкращих дитячих книг зі всього світу та зацікавити сучасних письменників писати для дітей. На той час К. І. Чуковський мав досвід критика дитячої літератури, дослідника дитячої мови та психології, упорядника та редактора дитячих книг.

Корній Іванович зацікавився дитячою мовою на початку ХХ ст., а свої перші спостереження надрукував у статті «Детский язык» (1907). Подальші публікації вийшли у книзі «Матерям о детских журналах» (1911). В одній зі статей, вміщеній у цьому виданні, письменник звертається до читачів із проханням, яке потім буде повторювати ще багато разів: надсилати йому для дослідження цікаві дитячі слова, звороти – усе, що може зацікавити в дитячій мові. Увесь цей матеріал пізніше ввійде до книги «От двух до пяти».

К. І. Чуковський завжди вважав себе літературним критиком. Він відчував обов'язок своєчасно звернути увагу суспільної думки на ситуацію з дитячою літературою, оскільки основну масу дитячих письменників складали тоді люди, які не змогли знайти своє місце в інших жанрах. Дитяча література була позбавлена смаку та нецікава самим дітям. У своїх критичних статтях К. І. Чуковський наголошував на тому, що дитячу літературу потрібно оцінювати й писати, виходячи із загальнолітературних критеріїв, вона не може бути за якістю нижчою, ніж література для дорослих.

Однак він розумів, що критичні статті не можуть змінити ситуацію – необхідна якісна альтернатива. І у 1912 р. укладає та редагує таку книгу – збірник «Жар-птица», до якої ввійшли твори О. Толстого, Саші Чорного, М. Моравської та інших із чудовими ілюстраціями С. Судейкіна, С. Чехоніна, М. Добужинського тощо. У «Жар-птице» були надруковані й перші дитячі казки Чуковського: «Цыпленок», «Доктор», «Собачье царство».

Після зустрічі з М. Горьким К. Чуковський записав у своєму щоденнику: «…я решился на дерзость: начал поэму для детей («Крокодил»), воинственно направленную против царивших тогда в детской литературе канонов». Відомий літературознавець Ю. Тинянов писав, що дитяча поезія того періоду була похмура, безпредметна, зображала передусім сімейні свята, дитячу кімнату та пейзаж з її вікон. Казки ніби вчили дітей якомога менше рухатися, якомога менше цікавитися навколишнім світом, не турбувати ні батьків, ні себе.

Казки К. І. Чуковського вийшли із замкненої дитячої кімнати на вулицю: у них велике місто живе сучасним життям зі своїм швидким темпом, дорожно-транспортними пригодами, зоопарками, трамваями. Опинившись на такій вулиці персонажі його казок не розгублюються як герої різдвяних історій, які через безпорадність перед ворожим світом замерзають на вулиці від холоду. Діти-персонажі К. І. Чуковського самі стають захисниками слабких, ображених, вони – герої в повному розумінні. Таким чином, дитина перестає бути об'єктом зображення поетичного твору, а сміливо стає самим центром події.

Герої К. І. Чуковського активні. На противагу описовому характеру колишньої дитячої поезії письменник (на основі вивчення дитячої психології) протиставив «дієслівну» поетику. Якщо раніше в дитячих віршах майже нічого не відбувалося, то у К. І. Чуковського мало не в кожному рядку щось діється: пульсує, дзвенить, крутиться та підстрибує. Письменник помітив, що дитина хоче постійно рухатися, грати, прагне швидкої зміни образів, емоцій, картин, тому його вірші побудовані на калейдоскопічній зміні епізодів, настроїв, ритмів.

У 1916 р. за пропозицією М. Горького К. Чуковський очолив дитячий відділ у видавництві «Парус». Одна за одною починають виходити його книги дитячих віршів: «Крокодил» (1916), «Мойдодыр», «Тараканище» (1923), «Муха-Цокотуха» (1924), «Бармалей» (1925), «Телефон» (1926), «Доктор Айболит» (1929). Також письменник займається перекладами та переказами англійських, шотландських, валійських і норвезьких казок для різноманітних збірників і дитячих журналів.

У видавництві «Парус» К. І. Чуковський керував ще одним маловідомим широкому загалу проектом. Серед запланованої до видання кращої літератури для дітей М. Горьким було внесено збірник «Біблійні легенди та міфи». Укладання цього збірника він довірив Чуковському. Але тоді здійснити цей задум не вдалося. Уже через рік після пропозиції Горького слово «Бог» писалося з малої літери, Біблія стала небезпечною, і дітей почали виховувати в дусі атеїзму.

Можливість довести до кінця цю нелегку справу з’явилася лише в 1967 р. під назвою «Вавилонская башня» у видавництві «Детгиз». Книга не була точним викладом біблійних подій: укладачі (В. Берестов, Т. Литвинова, Г. Снєгирьов, Н. Гребньова, В. Смірнова) і сам К. Чуковський намагалися зробити біблійний сюжет доступним для дітей дошкільного віку та зберегти простий і водночас величний стиль першоджерела.

Від Корнія Івановича категорично вимагали, щоб у книзі про біблійні події не згадувалися Бог, Єрусалим, євреї та навіть ангели. Але цензурна критика не позначилася на внутрішній свободі та благородстві тексту, відповідальність за стиль якого взяв на себе Чуковський. Однак увесь тираж книги в 1967 р. було вилучено та знищено. Лише в кінці ХХ ст. під назвою «Вавилонская башня и другие библейские предания» (1991) змогла вийти друком книга, задумана в 1916 р.

З 1918 р. К. І. Чуковського цікавить не лише практика, але й теорія перекладу. Разом із М. Гумільовим він написав брошуру «Принципы художественного перевода» (1919) для перекладачів видавництва «Всемирная литература». Стаття Чуковського була присвячена перекладам прози, а стаття Гумільова – перекладам віршів. Ці принципи Корній Іванович постійно розширював і допрацьовував у книзі «Искусство перевода» (1930, 1936), яка пізніше виходила під назвою «Высокое искусство» (починаючи з 1941 р.). На противагу дослівним перекладам, досвідчений перекладач наголошував на важливості іншого: володіти всім багатством рідної мови та, зберігаючи національні особливості оригіналу, намагатися, щоб текст звучав у повній мірі тією мовою, якою його перекладено.

У 1920-х рр. виходять у перекладах і переказах К. І. Чуковського «Казки» Р. Кіплінга, «Пригоди Робінзона Крузо», «Пригоди Мюнхаузена», «Пригоди Тома Сойєра», «Пригоди Гекльберрі Фінна».

Ще один напрям діяльності невтомного письменника та вченого пов’язаний із переїздом на дачу в Передєлкіно (селище під Москвою), де Корній Іванович прожив до кінця свого життя. Він був не лише улюбленим дитячим письменником, але й їхнім найкращим другом – К. І. Чуковський започаткував традицію збирати дітей з навколишніх сіл на святкові вогнища, на які запрошував відомих людей. До дітей у Передєлкіно приїжджали Л. Кассіль, С. Михалков, А. Барто, Рина Зелена, А. Райкін та ін. На таких зустрічах в останні роки збиралося до півтори тисячі дітей.

Саме в Передєлкіно Корній Іванович реалізував ще одну свою мрію – організував за власний кошт дитячу бібліотеку. У 1957 р. поряд з його дачею було побудовано справді дитячу бібліотеку – зовні вона нагадувала теремок, всередині було затишно та зручно, кімнати обладнані веселими різнокольоровими меблями. Це була не лише бібліотека, але й читальня та дім дитячої книги. К. І. Чуковський хотів, щоб діти знали сучасних письменників, тому на стінах скрізь висіли їхні портрети. Письменники та художники з усіх міст надсилали в бібліотеку свої книги, портрети, картини та іграшки. У бібліотеці можна було не лише читати, а й малювати, столярувати, слюсарювати, переплітати книги. Діти самі стежили за порядком у книгозбірні, допомагали вести каталоги, записувати нових читачів, видавати літературу.

В одному зі своїх листів Чуковський наголошував, що в бібліотеці мало лише видавати книги, потрібно виховувати дітей, спрямовувати їхнє читання та прищеплювати любов до якісної літератури.

У вихованні дітей письменник особливу увагу приділяв мові. Цій темі він присвятив свою нову книгу «Живой как жизнь» (про російську мову), в якій йдеться про чистоту мови: автор виступає проти канцеляризмів, штампів, запозичень. Він наголошував, що культура мови невіддільна від загальної культури: «…чтобы повысить качество своего языка, нужно повысить качество своего интеллекта…».

1957 р. К. І. Чуковському присвоєно звання доктора філологічних наук, а у 1962 р. Оксфордський університет надав йому звання доктора літератури.

До останніх днів Корній Іванович продовжував працювати, редагуючи у лікарні останній, шостий, том зібрання своїх творів. Життя його обірвалося 28 жовтня 1969 р. на 88-му році життя.

К. І. Чуковський був одним із тих авторів Радянського Союзу, яких друкували найбільше: до 1994 р. його твори видавалися в СРСР та країнах СНД окремими виданнями 1479 разів загальним тиражем понад 316 млн. примірників 87-ма мовами.

Твори К. І. Чуковського:

Собрание сочинений в шести томах. – М. : Худож. лит., 1965–1969.

Т. 1 : Серебряный герб. Сказки. От двух до пяти / [рис. худож. Ю. Анненкова, В. Конашевича, Н. Радлова и др.]. – 1965. – 734, [1] с. : ил.

Т. 2 : Современники. – 1965. – 772, [3] с. : ил.

Т. 3 : Живой как жизнь. Высокое искусство. Из англо-американских тетрадей. – 1966. – 838, [1] с. : ил.

Т. 4 : Мастерство Некрасова. – 1966. – 764, [3] с.

Т. 5 : Люди и книги. – М., 1967. – 799, [1] с. : ил.

Т. 6 : Статьи 19061968 годов. – 1969. – 767, [1] с. : ил.

Вавилонская башня и другие библейские предания / под общ. ред. Корнея Чуковского ; ил. и оформ. Леонида Фейнберга.  – М.  : Горизонт, 1991.  – 158, [1]  с. : ил.

Дневник, 1901–1929 / К. Чуковский. – М. : Совет. писатель, 1991. – 541, [2] с. : ил.

Дневник, 19301969 / К. Чуковский ; [сост., подгот. текста, коммент. Е. Ц. Чуковской]. – М. : Соврем. писатель, 1994. – 558, [2] с. : ил.

Живой как жизнь : разговор о рус. языке / Корней Чуковский. – М. : Молодая гвардия, 1962. – 173, [2] с.

Высокое искусство / Корней Чуковский. – М. : Совет. писатель, 1968. – 382 с.

Казки : Плутанина. Лімпопо. Мийдодір. Крадене сонце. Тараканище. Муха Цокотуха / Корній Чуковський ; [пер. з рос. Н. Забіли, М. Рильського, М. Пригари ; іл. К. Ротова]. – К. : Дитвидав, 1939. – 74, [1] с. : мал. – (Шкільна бібліотека).

Люди и книги / Корней Чуковский. – М. : Гос. изд-во худож. лит., 1958. – 542, [2] с.

Мийдодір / Корній Чуковський ; [пер. з рос. М. Рильського ; мал. В. Чернухи]. – К. : Дитвидав, 1963. – 18, [1] с. : мал.

От двух до пяти / К. Чуковский. – 3-е изд. "Маленьких детей". – Л. : Изд-во писателей в Ленинграде, 1933. – 198, [4] с. – Первое и второе изд. печатались под назв. "Маленькие дети".

От двух до пяти  / Корней Чуковский ; [худож. М. П. Клячко]. – 19-е изд., испр. и доп. – М. : Просвещение, 1966. – 398, [1] с. : рис. – Последнее прижизненное изд. книги "От двух до пяти".

Современники : портреты и этюды / Корней Чуковский. – М. : Молодая гвардия, 1962. – 702, [1] с., [15] л. ил. – (Жизнь замечательных людей : сер. биогр. ; вып. 7).

Стихи / Корней Чуковский. – М. : Гос. изд-во худож. лит., 1961. – 174, [1] с. – (Библиотека советской поэзии).

Телефон / К. Чуковський ; [пер. з рос. Грицька Бойка  ; мал. Віктора Слищенка]. – К. : Молодь, 1955. – 15 с. : мал. – (Мої перші книжечки).

Чудо-дерево : сказки, песенки, загадки / Корней Чуковский. – М. : Детгиз ; Л., 1948. – 114, [3] с. : рис.

Чукоккала : рукоп. альманах Корнея Чуковского / Корней Иванович Чуковский (коммент.) ; Елена Цезаревна Чуковская (сост., подгот. текста и примеч.) ; Ираклий Луарсабович Андроников (предисл.). – М. : Рус. путь, 2006. – 582 с. : ил.

Література про К. Чуковського та його творчість

Жизнь и творчество Корнея Чуковского : [сборник / сост. Валентин Берестов]. – М. : Дет. лит., 1978. – 315, [2] с. – Библиогр.: с. 251–304, [25] л. ил.

Карлова, Т. С. К. Чуковский – журналист и литературный критик / Т. С. Карлова. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1988. – 144 с.

Лукьянова, И. В. Корней Чуковский / Ирина Лукьянова. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Молодая гвардия, 2007. – 991 с., [16] л. ил. – (Жизнь замечательных людей : сер. биогр. ; вып. 1279). – Библиогр.: с. 987–988.

Машкина, И. Методический материал в помощь детским библиотекам : дет. писатели Б. Житков, К. Чуковский и С. Маршак / И. Машкина, О. Моисеева. – Воронеж : [б. и.], 1962. – 26, [1] с.

Петровский, М. Корней Чуковский : критико-биогр. очерк / М. Петровский. – М. : Детгиз, 1960. – 111, [1] с. – Библиогр.: с. 111.

Петровский, М. Книга о Корнее Чуковском / М. Петровский. – М. : Совет. писатель, 1966. – 414, [1] с.

Корней Иванович Чуковский : биобиблиогр. указ. / сост. Д. А. Берман. – М. : Рус. библиогр. о-во : Изд. фирма «Вост. лит.» РАН, 1999. – 467, [1] с. – (Academia Rossica ; 5).

Чуковская, Л. К. Памяти детства : воспоминания о Корнее Чуковском / Л. К. Чуковская. – СПб. : Лимбус Пресс, 2000. – 205, [1] с., [16] л. фотоил.

Підготувала

Л. О. Дубова,

науковий співробітник ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Національна академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни імені в. О. Сухомлинського календар знаменних І пам’ятних дат у галузі освіти І педагогічної науки на 2011 рік

    Документ
    Головною метою діяльності Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського (ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського) є інформаційне забезпечення розвитку національної педагогічної науки, освіти і практики,
  2. Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни імені В. О. Сухомлинського

    Документ
    У біобібліографічному покажчику із серії „Академіки АПН України” представлено науковий доробок Василя Григоровича Кременя, доктора філософських наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, академіка НАН України та АПН
  3. Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни імені В. О. Сухомлинського

    Документ
    Головною метою діяльності Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського (ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського) є інформаційне забезпечення розвитку національної педагогічної науки, освіти і практики,
  4. Льність спеціальних бібліотек україни важлива складова розвитку сучасного бібліотекознавства матеріали всеукраїнського науково-практичного семінару Київ, 2009 р

    Документ
    Науково-дослідна діяльність спеціальних бібліотек України – важлива складова розвитку сучасного бібліотекознавства [Електронний ресурс] : матеріали всеукраїнського наук.
  5. Управління освіти міської ради науково-методичний центр (1)

    Документ
    Якщо ви бажаєте, щоб педагогічна праця давала вчителям радість, щоб повсякденне проведення уроків не перетворювалося на нудну, одноманітну повинність, виведіть кожного вчителя на щасливу стежину дослідника.

Другие похожие документы..