Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Тезисы'
На Руси иночество началось почти одновременно с принятием христианства. Основателями иночества на Руси были преподобные Антоний и Феодосий, жившие в ...полностью>>
'Публичный отчет'
Заслушав и обсудив отчетный доклад Центрального правления Общества друзей Монголии (ОДМ) за период с 4 апреля 2002 г. по 23 ноября 2007 г., конференц...полностью>>
'Реферат'
Входя в XXI век, мы пытаемся представить, какой будет жизнь народов мира в новом столетии. К сожалению, кроме необычайного прорыва в технике, экономик...полностью>>
'Рабочая программа'
Эффективность и конкурентоспособность предприятий зависят от множества факторов его внешней и внутренней среды, которые подлежат тщательному анализу ...полностью>>

Вісник (1)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Ефективна субординація в розподілі повноважень між центральними і регіональними органами влади дозволяє забезпечити баланс інтересів етнотериторіальних та етнолінгвістичних груп, особливо в країнах з яскраво вираженими регіональними ідентичностями (як приклад – створення регіональних адміністрацій у Шотландії, Уельсі, Північній Ірландії протягом 1997 – 1998 рр., формування виборних урядів у Каталонії, Країні Басків, Галісії та Андалузії у 1978 р.), а також розвиток локальних форм демократії, що на фоні загальносвітових тенденцій кризи традиційних для епохи Першого Модерну представницьких урядових структур, постає як одна з передумов наближення влади до народних мас.

Великого значення у підтримці демократичних завоювань, нормативного порядку та суспільного консенсусу у комунітаризмі надається дискурсивним практикам. Зокрема, позитивний відклик ідеологічна лінія комунітаризму отримала у Ю. Габермаса, який вважає його теоретичні передумови базованими на соціальній системі інтеграції: «Чим більше розповсюджена інструментальна участь в суспільному житті, а гроші та влада інтегрують суспільство, тим сильніше системна інтеграція конкурує з соціальною, що здійснюється через цінності, норми, взаєморозуміння» [9, с. 224]. Раціонально-комунікативна дія (або дискурс), за Ю. Габермасом, є способом діалогічно-аргументативної перевірки спірних домагань з метою досягнення універсального (тобто значущого для всіх) консенсусу: «Комунікативна дія відрізняється від стратегічної тим, що координація діяльності спирається не на цілераціональність певних планів діяльності, а на раціонально обґрунтовану силу результатів порозуміння, на раціональність, що виявляється за умов, конче потрібних для комунікативного досягнення взаєморозуміння» [10, с. 294]. Отже, дискурс, за Ю. Габермасом, – не просто діалог, як акт комунікації представників різних соціальних верств, а діалог, який має на меті узгодити різноманітні позиції, виробити перспективні рішення, що задовольнили б суспільство в цілому й не суперечили базовим інтересам різних соціальних груп. Схожим чином розмірковує і К.О. Апель. Німецький мислитель, вважаючи себе представником комунітаризму, притаманні (на його думку) лібералізму атомістичний індивідуалізм та інструментально-стратегічний раціоналізм, в якому культурні цінності та моральні норми постають щодо діючих індивідів та їхніх орієнтацій як дещо зовнішнє, протиставляє консенсуально-дискурсивну раціональність, за допомогою якої етичні норми й цінності, що стали проблематичними, обґрунтовуються на основі комунікативної дії [11, с. 375–378].

Вихідним пунктом комунікативної теорії німецьких вчених є те, що норми і цінності мають бути обґрунтовані шляхом досягнення консенсусу в процесі обговорення (дискурсу). Через дискурс стає можливим формування універсальної етики відповідальності, норми й цінності якої набули б характеру орієнтирів сучасного суспільного розвитку, коли характер людської діяльності вимірюється за планетарним масштабом і потребує співпраці всіх народів перед загальнолюдськими викликами. Але співпраця на основі спільної відповідальності за наслідки своєї діяльності може відбуватися при досягненні взаєморозуміння в оцінюванні нормативних стандартів та цінностей.

Таким чином, ідеологічна течія комунітаризму являє собою одну з перших спроб артикуляції ціннісної системи суспільства Другого Модерну. Вона включає в себе деякі ключові цінності соціалізму – соціальну справедливість, колективну солідарність, державу соціальної відповідальності, а тому є своєрідною спробою модернізації соціалістичної ідеології, що дозволяє віднести її до лівого спектру сучасної політичної культури. Ці ідеї актуальні з огляду глибокої кризи ідеології індивідуалістичного лібералізму, яка не може служити інструментом вирішення проблем сучасності. Необхідна нова ідеологія, що включає елементи відповідальності, соціальної справедливості й служіння суспільству, в якій разом з приватними інтересами значною мірою були також представлені суспільні інтереси. Але, якщо поставлені подібні цілі, критерій необмеженого накопичення прибутку та власності, що є основою сучасного капіталістичного способу виробництва не може вважатися адекватним. Місце необмеженого накопичення капіталу й приватної власності в системі ціннісних орієнтацій повинні зайняти обмеження, що захищають соціальну сферу та екологію. Це передбачає переніс акцентів з принципу природного відбору найсильніших на принципи колективного соціального захисту і безпеки. Тому комунітарні принципи, передбачаючи високу значимість колективних інтересів, існування загальновизнаних цінностей, соціальну відповідальність і високу колективну лояльність при збереженні відносної автономії індивіда є актуальними у вирішенні проблем сучасності. Але за такою постановкою проблеми залишаються недостатньо дослідженими наступні питання, які потребують подальших наукових пошуків. По-перше, якщо історична необхідність в забезпеченні порядку є очевидною, то чи можна спиратися в його укріпленні лише на моральні цінності і моральні умовляння й наскільки для цього необхідні нові закони і правила, суворі покарання і укріплення органів правопорядку? По-друге, програма комунітаризму являє собою перелік рекомендацій «морального вдосконалення» суспільства, яка в цілому не стосується корінної перебудови його політичних, економічних і соціальних основ. Програма створення державної системи заохочення соціально відповідального бізнесу, активна екологічна політика, децентралізація державної влади, заохочення колективістських основ поведінки через інститути виховання і освіти – лише окремі кроки з гуманізації капіталістичної системи. Але чи можна сподіватися, що лише за рахунок цього будуть вирішені глобальні екологічні проблеми, гарантовані рівноправні правила та умови націй в економічних і політичних стосунках, зменшено соціальну прірву між бідними і багатими прошарками населення? Наприклад, відомий американський соціолог І. Валерстайн вважає, що капіталізм як світова система може існувати до тих пір, поки у світі існує нерівність і експлуатація країнами центру всіх інших країн, наголошуючи: «З рештою сучасний світ не виник з ніевідкуди. Його народження означало трансформацію особливого варіанту редистрибутивного способу виробництва, що існував у феодальній Європі, в європейську світ-економіку, основою якої став капіталістичний спосіб виробництва. Цей процес передбачав посилення державних структур у зоні ядра європейської світ-економіки та їх відповідне послаблення на її периферії» [12, с. 23]. Неважко помітити, що через ідеальні умови дискурсу, за допомогою якого стає можливим задовольняти колективні інтереси людей, коли існує симетричний розподіл шансів у висловлюванні своїх поглядів та потреб, а всі учасники комунікації є рівноправними і не зазнають утисків влади, – проступають контури ідеалу безкласового суспільства справедливості. Тому реалізація ідеальних умов дискурсу при збереженні ключових для капіталізму інститутів є дуже проблематичною, а можливо й утопічною ідеєю. По-третє, перелік моральних цінностей теж вимагає подальшого обґрунтування, як і форм їх реалізації та перевірки на практиці.

Відносно українського суспільства актуальність комунітарної ідеології вбачається нами на декількох підставах. Перше. Перспективним варіантом для України, як поліетнічної і полікультурної держави з яскраво вираженими регіональними особливостями, є формулювання проекту розбудови нації, нормативно наближеної до громадянської моделі за формулою «єдність в різноманітності». Подібну думку вже висловлювали українські вчені. При цьому І. Ф. Кононов наголошував «що єдність в різноманітності може бути як позитивною, так і негативною. В першому випадку вона може породжувати суспільну синергію, а в другому стати навіть причиною загибелі суспільства. Отже, для України необхідно розробити конкретну модель позитивної єдності в різноманітності» [13, с. 23]. На нашу думку, ця формула єдності найбільш прийнятна в українських умовах і відповідає сучасним вимогам демократії й глобально-цивілізаційного розвитку.

Друге. Безумовно продуктивною стратегією для України є децентралізація функцій влади та управління. Демократичне правління передбачає децентралізацію влади, але в Україні її реальний стан далекий від загальноєвропейської тенденції розширення прав регіонів і дотримання принципів субсидіарності. Без доведення конституційної реформи до місцевого самоврядування, що виступає як своєрідний «тренувальний майданчик» демократії, неможливо поставити місцеву владу під контроль місцевих громад та здійснювати соціалізований вплив на громадян – привчити їх бути активними і обізнаними учасниками публічної політики й демократичного процесу, підвищити почуття відповідальності за свою державу та той суспільно-політичний лад, який у ній утворюється. Формуванню комунітарних відносин у нашому суспільстві сприяло б широке залучення населення до управління різними місцевими інститутами – школами, лікарнями, бібліотеками і т. ін.

Третє. Розробка й запровадження демократичних механізмів загальнонаціонального дискурсу для подолання перешкод у внутрішній консолідації української нації, таких як, наприклад, протилежні оцінки історичного минулого України у складі Росії та СРСР, несумісні геополітичні та етнокультурні проекти, що найбільш виразно продукуються мешканцями Донбасу і Галичини. Одночасно з цим інформаційна транспарентність є одним з найважливіших факторів формування відношень довіри між владою і суспільством. Прийняття демократичних процедур дискурсу у вищих ешелонах влади дозволило б врегулювати політичні практики між вищими посадовими особами держави; для бізнесових структур – створити компромісні правила гри, перевівши їх в рамки переважно формалізованих (законодавчих) процедур, сприяючи зменшенню їх гіпертрофованого впливу на економічні і політичні процеси.

Четверте. Корисним для будівництва української державності може бути наголос на таких цінностях як соціальна справедливість, колективізм і соціальна відповідальність. Соціальна справедливість, за даними досліджень кафедри філософії і соціології ЛНУ імені Тараса Шевченка, є одним з основних соціальних пріоритетів галичан і донбасівців. Тому акцент на них у державній політиці є передумовою зближення Сходу і Заходу України. Крім цього ці суспільні цінності дозволяють мобілізувати суспільну енергію народних мас на виконання важливих державних завдань, сформувати необхідний для ефективного співробітництва соціальних акторів клімат довіри.

Як вже було сказано, ідеологічні положення комунітаризму не слід абсолютизувати, але творче використання його принципів можуть мати потенціал у програмі об’єднання нашої країни і слугувати інструментом її державотворення. Слід наголосити, що на рівні окремих політичних партій в Україні вже робились спроби продукувати комунітарні принципи. Наприклад, значимими пунктами програми КПУ та ПСПУ, що презентують лівий ідеологічний спектр, є розвиток самоврядування трудових колективів – перетворення їх на повноправних суб’єктів як у галузі економіки, так і в суспільно-політичному житті (повернення до влади в системі Рад трудящих). Окремі комунітарні принципи позиціонували на виборах СПУ, СДПУ (о), БЮТ та Народна партія В. Литвина. В їх політичних платформах робився наголос на цінностях колективізму та соціальної справедливості, необхідності перерозподілу державою прибутків для подолання прірви між бідними і багатими.

Виникає дискусійне питання, чому не дивлячись на актуальність комунітарних ідей, спроби окремих політичних партій помістити їх в контекст своїх передвиборчих програм, вони знаходять відклик лише у окремих людей, не перетворюючись на повноцінний ідеологічний проект, який зміг би об’єднати більшість населення країни? Мабуть, серйозна відповідь на це питання потребує подальших наукових розвідок. Поки що можна сформулювати деякі міркування з цього приводу. Більшість з політичних сил сьогодні насправді є ідеологічно аморфними і використовують популярні серед населення ідеологічні принципи, в тому числі такі як «соціальна справедливість», «соціальна відповідальність», «колективізм» та ін. – лише в якості гасел. Ці гасла відірвані від реальних потреб народних мас і не передбачають зрозумілої для них довгострокової програми реформ в політичній, економічній і соціальній сферах. Політичний простір перетворюється на подобу ярмаркової площі, де партії заманюють народні маси не стільки ідеологією й змістом своїх програм, скільки витонченістю своїх гасел. Отже сучасні партії, як правило, консолідуються не навколо спільної ідеології, основою їх об’єднання є передусім прагматичні міркування. Тимчасові блокування та домовленості в міжелітному середовищі виникають на основі приватних бізнес-інтересів, тому не дивно, якщо в уряді співпрацюють партії, чиї представники розділені в минулому гострою неприязню. Ці тенденції носять загальносвітовий характер і не є типовими лише для України. Але в нашій державі вони особливо відчутні, оскільки має місце криза самоорганізації елітних груп і структурування політичного простору за патронажно-клієнтельним принципом.

Інша причина, яка теж має загальносвітовий характер, стосується фрагментації класової соціальної структури через що ідентичності та політичні дії народних мас стають більш індивідуалізованими. Це зумовлено структурною перебудовою економіки – зниженням рівня занятості в традиційних галузях машинобудування, вугільної і металургійної промисловості, місцях концентрації організованого і найбільш войовничого пролетаріату й відповідним розвитком сфери послуг. Як наслідок, сьогодні в країнах Європи і Північної Америки більше немає виразних й очевидних зв’язків між соціальною структурою й культурними орієнтаціями. В суспільстві Другого Модерну соціальні й політичні рухи дедалі частіше стають спонтанними, у них відсутній центральний конфлікт, що конституював би розвиток всього суспільства. Відсутність загальноприйнятих колективних уявлень, що раніше надавались індивіду класичними ідеологіями, і, як наслідок, зрозумілої та передбачуваної картини суспільного розвитку, «ворогів» і «спільників» в центральному конфлікті породжує нестабільні ідентичності та політичні дії народних мас. Негативна сторона цього процесу – народні маси, не будучи спроможними виступити консолідованим політичним суб’єктом, втрачають якість свідомих учасників політичного дискурсу, а отже – здатність протидіяти несприятливим тенденціям. Тому індивіди замість того, щоб об’єднуватися в спільноти і намагатися скоординовано відстоювати власні інтереси, все частіше реагують на політичні перипетії залежно від їх ситуативної обумовленості на ту чи іншу іпостась їх буття.

Ще одна причина, яка заважає індивідам об’єднуватись в стійкі колективи зі спільними для них цінностями та завданнями є похідним наслідком функціональної кризи інституціонального порядку Другого Модерну. Ця криза полягає в тому, що індивід втрачає контроль над найважливішими соціальними явищами. Зростаюча в зв’язку з цим непередбачуваність людського буття та незахищеність перед неконтрольованими перемінами стимулює його прагнення відмовитись від досягнення довготривалих цілей та завдань, дезінтегрує соціальне й індивідуальне життя, порушуючи моральні та патерналістські цінності. Про це дуже влучно писав З. Бауман, зазначаючи, що партнерства вже не є тим, що повинно досягатись «через тривалість зусиль і періодичних жертв, а… є чимось таким, від чого очікують миттєвого задоволення, що відкидається, якщо не виправдовує цих очікувань, і що підтримується лише до тих пір (і не більше), поки продовжує давати насолоду» [14, с. 198]. Проекція на світ, коли індивід намагається «вхопити» реальність через призму образів власної особистості, послаблює політичну культуру й механізми громадської мобілізації, які є дієвими чинниками в оновленні й динамізації суспільного розвитку. У. Бек називає це явище «колективною індивідуалізацією», коли соціальні кризи сприймаються як індивідуальні і більше не сприймаються в їх соціальному вимірі [15]. Отже, формою адаптації до умов невизначеності соціального середовища стає гедоністична орієнтація і руйнування соціальної солідарності. Зазначимо, що свою роль в десоціалізації суспільства в напрямку знищення умов, за яких можливі політична свідомість і колективні політичні дії, відіграють й інформаційні технології. Загальна світова тенденція сьогодні – швидке зростання кількості каналів медіа, доступних потенційній аудиторії. Аудиторія поділяється на дедалі вужчі групи глядачів. Така фрагментація медіа-аудиторії призводить до зменшення спільного для всього суспільства досвіду, втрати громадянського духу, зануренню у власні інтереси й віддаленню людей один від одного.

Все це не означає, що потрібно втрачати надію на покращення соціальних умов існування. Структурна криза капіталізму, а також дуже обмежені можливості модернізації периферійних і напівпериферійних економік до модернізації сприятиме активізації інтелектуальних дискусій щодо параметрів бажаного суспільного устрою як в рамках національних держав, так і за їх межами. Лише воля та мужність соціально відповідальних інтелектуальних прошарків суспільства у самоорганізації громадянського суспільства, розробці конструктивних ідей для адекватної відповіді на сучасні кризові явищ, може допомогти у побудові більш розумної і справедливої форми співжиття людей.

Література

1. Кононов І. Ф. Социология Второго Модерна как научная перспектива // Соціологія Другого Модерну: проблема пере визначення понять суспільствознавчого дискурсу: зб. наук. пр. / Наук. ред. І.Ф. Кононов. – Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2009. – С. 32–55. 2. Этциони А. «Новое золотое правило: сообщество и нравственность в демократическом обществе» – Режим доступу: . 3. Боуз Д. Либертарианство: История, принципы, политика / Пер. с англ. под ред. А. В. Куряева. – Челябинск: Социум, Cato Institute, 2004. – 392 с. 4. Бьюкенен П. Дж. Смерть Запада: Пер. с англ. – М.: АСТ, 2003. – 446 с. 5. Хобта С. В. Ценностный аспект макросоциальных изменений // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. праць. У 2-х т. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2006. − Т.1. – С. 96–101. 6. Различие внутри единства. Меморандум предоставлен профессором Университета Дж. Вашингтона Амитаи Этциони. – Режим доступу: . Томпсон Е. Регіони, регіоналізація та регіоналізм у сучасній Європі // Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика. Хрестоматія з сучасної зарубіжної соціології регіонів / Укладачі: Кононов І. Ф. (науковий редактор), Бородачов В. П., Топольськов Д. М. – Луганськ: Альма матер; Знання, 2002. – С. 95–110. 8. Переход к демократии стран Центральной и Восточной Европы в сравнительной. Под ред. А. Антошевского и Р. Хербута. – Донецк, Издательство «Донбасс», 2001. – 302 с. 9. Хабермас Ю. Гражданство и национальная идентичность // Демократия. Разум. Нравственность. Московские лекции и интервью. – М.: АО КАМI Издательский центр ACADEMIA, 1995. – С. 209–245. 8. Габермас Ю. Дії, мовленнєві акти, мовленнєві інтеракції та життєвий світ // А. М. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія. – К.: Лібра, 1999. – С. 287–324. 9. Апель К. О. Спрямування англо-американського «комунітаризму» в світлі дискурсивної етики // А. М. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 372–394. 10. Валлерстайн И. Модернизация: мир праху её // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2008. – № 2. – С. 21–25. 11. Кононов І. Ф. Донбас та Галичина: причини напруженості в стосунках та пошук історичного компромісу // Стосунки Сходу та Заходу України: минуле, сьогодення та майбутнє: Матеріали Всеукраїнської конференції. – Луганськ: Знання, 2006. – С. 5–27. 12. Бауман З. Индивидуализированное общество / Пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева. – М.: Логос, 2005. – 390 с. 13. Бек У. Собственная жизнь в развязанном мире: индивидуализация, глобализация и политика. – Режим доступа: .

Єнін М. Н. Комунітаризм в ідеологічній перспективі суспільства Другого модерну

У статті розглянуто ключові ідеологічні принципи комунітаризму в організації суспільного життя Другого модерну. На думку автора, в умовах глибокої кризи ідеології індивідуалістичного лібералізму комунітаристські ідеї є актуальними у вирішенні як глобальних проблем сучасності, так і у справі розбудови української державності. У той же час у межах комунітаризму залишаються недостатньо дослідженими питання про перелік обов’язкових моральних цінностей, необхідних для зміцнення колективізму й встановлення нових кордонів для індивідуалізму, форм та можливостей їх реалізації на практиці, особливо в умовах збереження ключових для капіталізму інститутів.

Ключові слова: комунітаризм, ідеологія, суспільство Другого модерну, дискурс.

Енин М. Н. Коммунитаризм в идеологической перспективе общества Второго модерна

В статье рассмотрены ключевые идеологические принципы комунитаризма в организации общественной жизни Второго модерна. По мнению автора, в условиях глубокого кризиса идеологии индивидуалистического либерализма комунитаристские идеи являются актуальными в разрешении, как глобальных проблем современности, так и в развитии украинской государственности. В то же время в комунитаризме остаются недостаточно исследованными вопросы о перечне обязательных моральных ценностей, необходимых для укрепления коллективизма и установления новых границ для индивидуализма, форм и возможностей их реализации на практике, особенно в условиях сохранения ключевых для капитализма институтов.

Ключевые слова: комунитаризм, идеология, общество Второго модерна, дискурс.

Yenin M. N. Communitarism in ideological outlook of the society of the Second modern.

This article reviews the key ideological principles of communitarism in organization of social life of the Second Modern. The author considers that under the conditions of the deep crisis of the individualistic liberalism ideology communitaristic ideas appear to be topical in the solution of both present global problems and the ones in the development of the Ukrainian nationality. At the same time not enough consideration is given to the issues of universal moral values, vital in consolidation of collectivism and identification of the new limits of individualism, forms and means of putting them into practice especially under the conditions of preserving key institutes in capitalism.

Key words: сommunitarism, ideology, the Second modern society, discourse.

УДК 321.013

Ryabtsovsky G. V.

GEOPOLITICAL DIMENSION OF THE UNION STATE INFORMATION SPACE OF THE RUSSIAN FEDERATION AND THE REPUBLIC OF BELARUS: POLITICAL AND LEGAL ASPECTS

It would be at least illusory to forecast the directions of the Union State development while Russia and Belarus are forming the Union State being independent parties to international law, while the political-legal, social-economic and information-cultural processes of the Union State are being developed in different directions, and when timeserving goals are being set in contrast to integration . There is no doubt that the avowal of strategic partnership meets the interests of both brotherly nations and this fact has been asserted repeatedly at various levels, however, the geopolitical situation of Belarus in Europe and the CIS has a lot to do with the practice of the Union State forming.

Moreover, the geopolitical reflection of Belarus is manifested not so much in the nature of the transit country, but in the geopolitical potential of Belarus within the framework of EU Program “Eastern Partnership”[3, p. 7] and in its geopolitical role along the Baltic Sea-Black Sea–the Danube buffer zone [25, p. 9 ]. Although the complicated geopolitical choice and difference of political opinions, Minsk official powers declare more often the necessity of “the responsible neighborhood” to the EU [18] thanks to the programs for integrating Belarus into the European institutions [4, p. 10]. All these factors are urgent for the research goals connected with the motive analysis, which is significant for members of the Union to formalize the integration processes and to refocus the international cooperation vectors. In addition, the problem of geo-ideology influence [24] of the Union on the forming of integration spaces and “the communication maps” [19] is of interest, where which United Nations International Telecommunications Union (ITU) is the most progressive, dimensioned and innovative environment for integration.

Geopolitical Measurement of the Information Space

The ITU is not only the original environment where supranational political and legal institutions are adapted but also the space where qualitatively new forms of integration (bottom-up integration) are formed thanks to onrush of the information and communication technology (ICT). The bottom–up integration tries to urge authority to expand the dominant lines and to form sustained geopolitical chronotop (from the Greek chronos – time and topos – place) of the Union State [14, 12].

On the other hand, the territory doesn’t lose urgency even in the globalization period so the antagonisms of integrating the classical geopolitical concepts into a theory of information society have arisen at the stage of forecasting the forms of geopolitical organization. It is obvious that the territory, population and public authority will be the geopolitical potential for ensuring the country viability [16] also in the information age. These factors are not only the identifiers of geopolitical power of the country, but also they form a visual image of the country in the information field. This image, in turn, forms a specific attitude to the traditional geographic area [2]. There is another method in which the superposition of options for information notion about identity on the historical territory is used.

However, this method focusing the attention on virtually misrepresented information about the historic space synthesizes practically virtual geopolitical goals, which cannot agree with the international statehood. An assumption about the previous national-territorial form of government, which is able to hold a political monopoly in the geographical area in the future, can be considered as false. Nowadays territorial integrity is determined not so much with totality of physical border, as with prompt perspective of actual information and authoritative resolutions on transnational parties, which change significantly the intervention of geo-political interests.

In global world information nation-states borders differ markedly from the clear administrative state lines which either are moved outside their limits to create group coalitions or cede to information intervention or manifest themselves in network areas of virtual economy [7, p.86].

Thus, at designing a concept of the geo-political time-space of the Union State it should be understood that the information space penetrates into all structures of the legal, social, political and economic life of the country. The only example, a number of other factors affecting the geopolitical potential of the information space are revealed by comparative analysis of political and legal basis for the forming the Union State ITU. They include historical and cultural tradition, spirituality and education, moral values which don’t belong to the linear characteristics of legal and political dimensions of modern society [5].

Therefore, it is possible to include these factors in the methodology only through the classification of their time changeability and stability of integration and communication capabilities. In contrast to traditional geographical vision of space they overlay numerous information and images layers being transformed specifically within human mind [12].

We should not forget the fact that any intergovernmental dialogue undergoes the information expansion of global mass communication media sharing opinion of foreign affairs parties which has nothing to do with the dialogue. Frequently the dialogue happens to be formed under conditions of its surrounding destructive information space (information totalitarianism) which tries to impose its geopolitical dynamics of legal interpretation of events that are current for the state [26, p. 9].

On the other hand, the interactive procedure can arise under condition of information vacuum because of rupture of communication and information relations between the dialogue participants both vertically and horizontally. For example, after the dissolution of the Soviet Union the new independent states underwent the information vacuum and led to considerable information shortage. Under those conditions, the CIS-countries had to form their geopolitical vectors to renew information confidence. Following democratic principle, they supported not only society consolidation, political pluralism, liberty of speech and human rights but also respect for their national, historical and cultural values. In other words, under conditions of independent development the basis for the forming ITU of CIS-countries was created.

The latter is particularly important because without ITU informative dialogue or the right to communication and therefore to the dialogue of cultures that holds good in international law is not possible. It should note that modern means of communication change so rapidly the common comprehension of space and time thereby are enlarging the diversity and activity of social and political contacts that virtual entities [15], which replace successfully the real ones, are often spoken about. A society that is able to change neither legal nor institutional and political together with the informational processes can be found outside of world progress in its technological, economic and cultural development.

It is clear that technological equipment of the population with the means of access to the information space affects substantially such presentation of political interests [10]. However, there is a problem of access to the global information space for different groups of the population even in the countries with a high information level (in the USA, Finland, Sweden and Japan). The most serious problem for these countries is overcoming the digital divide [21].



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Й мотивації професійної підготовки з типами міжособистісних відносин студентів-психологів // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т

    Документ
    Взаємозв’язок захисних механізмів та особливостей мотивації професійної підготовки з типами міжособистісних відносин студентів-психологів  Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.
  2. Науковий вісник

    Документ
    У збірнику висвітлено результати наукових досліджень з питань селекції, генетики, технології, біотехнології, годівлі с.-г. тварин, кормовиробництва та економіки ведення галузі тваринництва.
  3. Інформаційний вісник (3)

    Урок
    Бібліосвіт : інформ. вісн.; вип. 1 (25) 2008 / Держ. б-ка України для юнацтва ; [редкол.: Г. Саприкін (голов. ред.) та ін.]. – К. : [б. в.] 2008. – 72 с.
  4. Вісник львівського університету філософські науки (1)

    Документ
    Висвітлено актуальні філософські, політологічні, культурологічні та психологічні проблеми розвитку духовного світу людини, проаналізовано його місце та значення для становлення громадянського суспільства, сучасного державотворчого процесу в Україні.
  5. Ремесла та ремісники київської русі

    Реферат
    Слов'яни від найдавніших часів знали примітивні ремесла, що служили щоденним потребам: як оброблювати дерево, шкіру, ріг, робити полотно, виробляти посуд та ін.
  6. Вісник (3)

    Документ
    Редколегія “Вісника” приймає статті обсягом 4 – 5 сторінок через 1 інтервал, повністю підготовлених до друку. Статті подаються надрукованими на папері в одному примірнику з додатком диска.

Другие похожие документы..