Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Закон'
З метою підвищення ефективності використання інтелектуального потенціалу України та вдосконалення системи державного управління у сфері науки шляхом з...полностью>>
'Автореферат диссертации'
Защита состоится 2 марта 2007 года в 14 часов на заседании диссертационного совета Д 212.243.02 в Саратовском государственном университете им. Н.Г. Ч...полностью>>
'Документ'
Для реализации проекта имеются все необходимые ресурсы: транспортные коммуникации, рабочая сила, спецавтотранспорт. спецтехника, топливные и водные ре...полностью>>
'Конкурс'
«Программы для общеобразовательных учреждений» к комплекту учебников, созданных под руководством В.В. Пасечника 5-11 классы, издательство «ДРОФА», 20...полностью>>

Вісник (1)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Рева Л. Г.


Бібліотека в умовах глобалізації

У процесі всебічної міжнародної інтеграції виникають новітні носії глобальної загрози, які жорстоко експлуатують усі види природних та людських ресурсів. Їхні глобалістичні проекти за своєю суттю є антигуманістичними, антидемократичними, аморальними і злочинними. За задумом “нових громадян світу” суверенність нації, її національні особливості, культура мають піти в небуття. Найпотужнішою силою, спроможною протистояти наступові глобального космополітизму, є ідеологія національного патріотизму, любов до своєї Вітчизни, віра в майбутнє України, любов до своєї мови, культури, звичаїв, традицій. Така ідеологія декларує наявність у людей об’єктивної внутрішньої потреби існувати у складі різних спільнот, ототожнювати себе з ними та віддавати частину свого фізичного і розумового потенціалу, зберігаючи при цьому свою унікальну суверенність, свою ідентичність.

Спираючись на вітчизняний досвід і досвід найближчих наших сусідів – Росії та Білорусі, протягом століть у нас складалося найтісніше середовище розвитку спільних культурних і духовних цінностей. Процеси поглиблення взаємодії у всіх сферах людського життя в Україні, Росії та Білорусі на сучасному етапі – об’єктивні. Вони є незворотними і несуть нації нові можливості для всебічного розвитку і гуманістичної перспективи.

Україна, Росія і Білорусь ––це не лише спільна історія, у нас спільні наукові інтереси, спільні якісні нові програми інтелектуального, гуманітарного напрямку. У нас існували тісні зв’язки і в докризовий період, зміцнюються вони і в час глобальних перетворень.

В сучасний період культура –– зокрема література, гуманітарна наука, книга, бібліотека є тим чинником, який сприяє збереженню національно-державної ідентичності, плекає духовну культуру, мовну самобутність. Культура здатна не тільки моделювати й відтворювати всю багатоманітність явищ і зв’язків матеріального і духовного життя нації, але й досягати випереджувального розвитку порівняно з динамікою соціального зростання. Культура, яка є індикатором ідентичності та самобутності нації в цілому, має визначальну, чітко виражену відтворювальну роль в історії. Найнадійніший гарант, найпотужніша основа майбутнього України –– це розвиток національної культури [1].

Серед важливих чинників суспільного прогресу одне з чільних місць посідає національна самосвідомість, яка є складним духовним явищем, на рівень розвитку якої впливає потенціал нагромадження народом духовних цінностей. На перший план виходить проблема національної спадщини, необхідної для збереження всього унікального, що становить культуру етносу.

Звичайно, ми не повинні відшукувати власну культурну ідентичність, оглядаючись назад, але повинні знати історію – необхідний атрибут, який допоможе розібратися в сучасному світі з його процесами відкритості й глобалізації.

Інститут біографічних досліджень – структурний підрозділ Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України (далі ––НБУВ), поряд з традиційно книжковими виданнями, працює над створенням масштабних вітчизняних електронних біографічних та біобібліографічних ресурсів – Бази даних “Українського біографічного архіву”, відкритого для широкого кола користувачів, репрезентації України у світі.

З метою подолання тиску світових глобалізаційних процесів на український інформаційний простір Інститут біографічних досліджень відшукує ті форми і засоби інформаційно-бібліографічної діяльності, які б забезпечили формування довготривалої стратегії розвитку НБУВ.

20 – 30 роки ХХ століття в історії України – особливий період. Саме на цей час припадає нове українське відродження. У скрутних економічних та політичних умовах відбувається бурхливе піднесення національно-культурного життя, стрімкий розвиток літературного процесу, небувалий злет наукової думки не лише в царині літературознавства, а й у суміжних з ним дисциплінах.

Одним із яскравих чинників відродження інтелектуального розвитку науки і культури нашої країни була національна самосвідомість, зумовлена демократичними свободами і нагромадженим потенціалом національно-визвольної думки.

Здобутки українського літературознавства, починаючи з середини 20-х років ХХ ст. – значні. Досить назвати імена лише корифеїв нашого літературознавства В. Перетца, М. Возняка, В. Щурата, О. Білецького, М. Зерова, Л. Новиченка.

На окрему розмову заслуговують численні “Історії української літератури” – М. Петрова, О. Огоновського, С. Єфремова, М. Возняка, М. Грушевського, Д. Чижевського [2].

Важливою передумовою плідного розвитку літературознавства і формування цієї дисципліни як науки стало заснування Української Академії наук та організація в ній Історико-філологічного відділу, якому надавали особливого значення, оскільки об’єктом його досліджень було духовне життя і культура українського народу.

Наприкінці 20-х років ХХ ст. актуальним стало питання створення Комісії давнього письменства. Це було викликано потребами часу. В умовах підвищеного інтересу до історичного минулого українського народу дедалі більшого значення набувало поглиблене вивчення та популяризація невідомих або маловідомих постатей, явищ, фактів історії національної культури, в тому числі й давньої української писемності. Очевидно, що кожна окрема пам’ятка давньої літератури виступає передусім як документальне свідчення історичного процесу, феномен, у якому втілюється духовний зміст епохи, її технічні та мистецькі досягнення, діяльність видатних особистостей.

Про необхідність створення Комісії давнього письменства говорив В. М. Перетц у заяві до Історико-філологічного відділу УАН: “Царина історії давнього українського письменства дуже широка. Вона обіймає майже 8 віків; пам’ятки її відбивають на собі хід культурної та художньої думки українського народу, осібно – в ті часи, коли намічається ускорення культурного руху, коли українське суспільство прокидається з довгого часом сну та виявляє свої творчі сили на ниві словесного мистецтва. Тому я маю за честь, удаючись до Відділу з пропозицією утворити “Комісію давнього українського письменства”, що могла б об’єднати наукових працівників, які охоплюватимуть та готуватимуть до видавання пам’ятки давнього українського письменства, починаючи з найдавніших часів – до кінця…” (до І. Котляревського). [Чернетка 20-х років ХХ ст.] [3].

Вся наша дослідницька робота зосередилася на роботі комісії, очолюваної В.М. Перетцом. Ця робота охоплювала не лише територію України, а й Росії, виявляючи у відрядженнях велику кількість стародрукованих книг не лише українських друкарень, а й російських та білоруських.

Філолог, історик української та російської літератур, академік Петербурзької АН (з 1914 р.) та Всеукраїнської АН (з 1919 р.) Володимир Миколайович Перетц –– непересічна постать в українському літературознавстві. Вихованець Петербурзького університету, учень Олексія Івановича Соболевського і Олександра Миколайовича Веселовського, прибувши 1903 р. до Києва, уже був відомий загалові як фахівець з різних питань давньоруської літератури, автор фундаментальних досліджень. Його постать, життєписи та діяльність гуртківців його філологічного семінару, який він організував при Київському університеті ім. св. Володимира, знайшли своє відображення в працях, як в українських – понад 10 наукових виданнях, так і в російських [4].

Наше дослідження про життя та діяльність В.М. Перетца і його наукову школу підтримали і Санкт-Петербурзькі вчені, звідки він походив [5].

З метою піднесення науково-методичної і практичної науково-інформаційної спрямованості досліджень Інститут біографічних досліджень тісно співпрацює з академічними установами, провідними вищими навчальними закладами, бібліотеками, архівами, музеями, заповідниками, громадськими організаціями і дослідницькими осередками.

Наші інтереси у вивченні історії книги, бібліотечної справи та бібліографії збігалися і збігаються з інтересами російських та білоруських науковців. Це спонукало до участі в численних Міжнародних наукових конференціях, які проводить Російська Академія наук. Подамо лише декілька прикладів [6].

Поряд з дослідженнями, які обстоюють науковий потенціал України, відновлюють і зберігають історичну пам’ять, водночас важливим чинником ідентичності нашого суспільства є розповідь про видатних особистостей. Інститут біографічних досліджень НБУВ якраз і займається теоретичними проблемами біографіки, її ресурсів.

Однією з найважливіших проблем, що стоїть перед наукою, є ліквідація “білих плям“ рідної історії. Сьогодні повертаються до наукового процесу праці М. Максимовича, М. Грушевського, А. Антоновича, М. Костомарова, Д. Багалія, І. Крип’якевича, Д. Дорошенка, І. Огієнка та інших класиків вітчизняної науки. Проте, скільки ще в книгосховищах та архівах лежить творів забутих авторів, про які навіть фахівці не мають відомостей!

Ми повертаємося до одного недостатньо вивченого питання – висвітлення біографій діячів історії та культури неукраїнського походження, які мешкали на українських землях, а також етнічних українців, які так чи інакше були відірвані від Батьківщини і дещо втратили свою національну ідентичність.

У попередніх працях ми вже робили спробу подібного досліду [7], але тоді йшлося про українську ментальність митця світового рівня, як головного чинника в його творчій біографії, хоч він був російським режисером.

Так само звернулися ми і до постаті М. Гоголя, і не лише з нагоди відзначення його роковин [8]. М. Гоголь може бути зрозумілим лише серед геніальних українських письменників кінця XVIII –– першої половини ХІХ ст. (Г. Сковорода, І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, Є. Гребінка, М. Костомаров, Т. Шевченко, П. Куліш, О. Стороженко). Він типовий український романтик, один з творців великого українського міфу, автор значних художніх творів, орієнтованих на наш фольклор, на нашу казку. Гоголь – родоначальник українського напряму, української школи в російській прозі, звідки вийшли Антон Чехов, Михайло Зощенко, Юрій Олеша, Михайло Булгаков… Для М. Гоголя притаманні світобачення, стиль і структура українського бароко.

У колі наших досліджень – життєписи українських письменників XVI – ХХ ст.: Памви Беринди, І. Гізеля, К.Транквіліона-Ставровецького, Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського та багатьох інших. З темою “Михайло Драй-Хмара – науково-дослідницька діяльність” взяли участь в Міжнародній науковій конференції П’ятигірського Лінгвістичного університету [9].

Трансформаційні зміни в сучасному світі торкаються не лише економічної та політичної сфери суспільного розвитку, але й не менш важливої – духовної, де виникає проблема девальвації загальнолюдських цінностей. Система вітчизняних національних цінностей має багато спільного з цінностями російського, білоруського народів та загальнослов’янськими цінностями взагалі.

Глобалізація –– невід’ємна частина нашої реальності. Для вирішення завдання входження української культури до простору світової культури визначальним є збереження своєї самобутності, унікальності вітчизняної культури, етнічної ідентичності, пошани до культурних надбань минулого, національного колориту й традицій.

Література

1. Дзюба І. Україна перед сфінксом майбутнього // Урядовий кур’єр. – 2002. –– 12, 18 січ. 2. Мишанич О. Проблеми вивчення давньої та класичної української літератури // Слово і час. –– 2002. –– №2. –– С. 14. 3.Перетц В.М. Записи про завдання Комісії давнього українського письменства // НБУВ. – Інститут рукопису. – Ф.Х. – № 12437. 4. Рева Л. Комісія давнього українського письменства при ВУАН: напрями діяльності // Студії з архівної справи та документознавства: Т. 4. – К., 1999. – С. 116 – 117; Її ж: Гуртківці В.М. Перетца в Житомирі // Житомиру – 1120 (884-2004): Наук. зб. “Велика Волинь”: Праці Житомирського науково-краєзнавчого т-ва дослідників Волині. – Т. 31 / Гол. ред.: Костриця М.Ю. – Житомир: Косенко, 2004. – С.87 – 94; Її ж: Роль комиссий Всеукраинской Академии наук в создании документальных источников научной информации (начало ХХ века) // Книга и мировая цивилизация: Материалы XI Международной научной конф. По проблемам книговедения (Москва, 20-21 апр., 2004 г.): В 4 т. – Т. 2 / Сост. В.И. Васильев, М.А. Ермолаева, А.Ю. Самарин; Отв. ред. В.И. Васильев, Б.В. Ленский). – М.: Наука, 2004. – С. 280-284;Її ж: В.М. Перетц про наукові студії С.О. Щеглової //Філологічні семінари. Художня форма: Вип. 8: Присвячується 100-літтю філологічного семінару та його засновнику – професору Перетцу В.М. / Київ. Нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К.: Київ. ун-т, 2005. – С. 39 – 43. 5. Рева Л. Владимир Николаевич Перетц и его научная школа // Материалы VIII Международного семинара “Украина в мировом культурном пространстве” (12 –– 16 мая 2008, г. Санкт-Петербург) / Под ред. Т.Н. Лебединской и А.Н. Карова. –– СпБ., 2009. –– 296 с. –– [С. 128 – 133] за підтримки Генерального Консульства України в Санкт-Петербурзі, Бібліотеки Академії наук Росії, науково-дослідного інституту українознавства Міністерства науки та освіти України, Санкт-Петербурзького державного Політехнічного університету Міжнародних просвітницьких програм (кафедрою Міжнародних відносин). 6. Рева Л. Развитие книговедения, библиотековедения и библиографии в 20-е годы ХХ века в Украине // Книга и мировая цивилизация : материалы XI Междунар. науч. конф. по проблемам книговедения (Москва, 20–21 апр., 2004 г.) : в 4 т. / сост.: В. И. Васильев, М. А. Ермолаева, А. Ю. Самарин; отв. ред.: В. И. Васильев, Б. В. Ленский). – М., 2004. — Т. 1. — С. 90—92; Її ж: Проблемы научного переиздания старопечатных и рукописных книг в современной Украине // Роль книгоиздания в развитии международных научных и культурных контактов: материалы Междунар. науч. конф. (Москва, 21—23 сент. 2005 г.) / сост.: В. И. Васильев, М. А. Ермолаева, А. Ю. Самарин. – М., 2005. С. 232—237; Її ж: Учебные издания для изучения университетских курсов истории украинской литературы // Книжная культура: опыт прошлого и проблемы современности: к 250-летию вуз. книгоиздания в России : материалы междунар. науч. конф., Москва, 20—21 сент. 2006 г. / отв. ред.: В. И. Васильев. — М., 2006. – С. 249 – 253; Її ж: Новинки университетских издательств Украины по филологическим наукам // Научная книга на постсоветском пространстве: Материалы ІІ Междунар. науч. конф. (Москва, 19—21 сент., 2007 г.): в 2 ч. / Междунар. ассоц. Акад. наук, Совет по книгоизд., РАН, Науч. центр исслед. истории кн. культуры. — М., 2007. —Ч. 2. – С. 129 –134; Її ж: Академические издания “Истории украинской литературы“ // Книжная культура: Опыт прошлого и проблемы современности: К 280-летию академического книгоиздательства в России: Материалы Международной научной конференции (Москва, 18 – 19 декабря 2008 г.). – М.: Наука, 2008. –– 431 с. – [С. 303 – 307]; Її ж: Роль братств в развитии книжной культуры Украины. Гедеон Балабан // Наука о книге. Традиции и инновации: К 50-летию сборника "Книга. Исследования и материалы": Материалы ХІІ международной научной конференции по проблемам книговедения (Москва, 28-30 апреля 2009 г.): В 4 ч. М.: Наука, 2009. Ч. 1. С. 500 – 502; Її ж: Славянская женщина во временном и пространственном аспекте // Таленавітыя жанчыны Беларусі у культурнай, навуковай і мастацкай прасторы свету : зб. матэрыялаý Міжнар. наук.-практ. канф. ( Мазыр, 24 –25 мая 2007) / М-ва Адукацыі Рэспублікі Беларусь, Установа Адукацыі "Мазырскі Дзяржавэны педагагічны універсытэт імя І. П. Шамякіна". — Мазыр, 2007. – С. 200 – 205 [Образ слов’янської жінки в світовій літературі]; Її ж: Українська літературна біографіка (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) / Л.Р. Рэва // Міжнародныя Шамякінскія чытанні “Пісьменнік – Асоба – Час”: матэрыялы Міжнар. навук.-практ. канф., Мазыр, 19-20 лістапада 2009 г. / УА МДПУ імя І.П. Шамякіна; рэдкал.: А.У. Сузько (адк. рэд.) [і інш.]. – Мазыр, 2009. – С. 62 – 69. 7. Рева Л. Українське коріння Сергія Бондарчука // Українська біографістика: зб. наук. пр. / НАН України, Нац. б-ка Ук – С. 222 – 232; Її ж: Книжка у житті та творчості Сергія Бондарчука // Вісник Книжкової палати. — 2005. — № 9. — С. 35—40. 8. Рева Л. Недосяжна зірка Гоголя, або Гоголь і світ (за щоденниками Олеся Гончара) // Методика. Досвід. Пошук: Проблеми вивчення шкільних курсів мови та літератури: Вип. ХІ: Науково-метод. збірник / Ніжинський держ. ун-т імені Миколи Гоголя. – Ніжин, 2009. – [С. 53 – 61]. – 240 с. 9. Рева Л. Михаил Драй-Хмара: научно-исследовательская деятельность // Евразийская лингвокультурная парадигма и процессы глобализации: История и современность / Материалы І Междунар. науч. конф., 11 – 13 ноября 2009 г. / ГОУВПО “Пятигорск. гос. лингвист. ун-т“; Северокавказ. научно-исследо. ин-т филологии; “Русский язык на Северном Кавказе“. – Пятигорск, 2009. – 318 с. – [С. 223 – 228].

Рева Л. Г. Бібліотека в умовах глобалізації

Спираючись на власний досвід роботи в структурному підрозділі НБУВ – Інституті біографічних досліджень, вивчаючи літературні спадщину минулого і творячи наукові біографії української еліти як теоретичні узагальнення літературної біографіки, ми прагнемо у співдружності з академічними установами та вишами Росії й Білорусі відшукати власні шляхи протистояння всесвітньому глобалізму.

Ключові слова: бібліотека, культура, література, письменник.

Рева Л. Г. Библиотека в условиях глобализации

Опираясь на собственный опыт работы в структурном подразделении НБУВ – Институте биографических исследований, изучая литературное наследие прошлого и творя научные биографии украинской элиты как теоретические обобщения литературной биографики, мы стремимся в содружестве с академическими учреждениями и вузами России и Белоруси отыскать собственные пути противостояния всемирному глобализму.

Ключевые слова: библиотека, культура, литература, писатель.

Reva L. G. The library under conditions of globalization

Along with academic establishments of Russia and Belarus we try to find our ways to resist globalization. Our work is based upon the working experience at the Institute of biographic research, where we studied literary heritage of the past and worked out scientific biographies of the Ukrainian elite as a theoretical synthesizing of the literary biographics.

Key words: library, culture, literature, writer.

УДК 323.1:791.43.

Солнышкина А. А.

КИНЕМАТОГРАФ В ОБЩЕСТВЕ ВТОРОГО МОДЕРНА:

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ

СЕМИОТИЧЕСКОГО АНАЛИЗА

Кинематограф как техническое изобретение, еще не ставшее искусством, в первую очередь, был движущейся фотографией. Возможность запечатлеть движение в еще большей мере увеличила доверие к документальной достоверности фильмов.

Кризис отечественного кино актуализирует социологические исследования кинематографа. Наиболее актуальными в исследовании кино являются научные работы У.Эко, А.Усмановой, М.Жабского. В отечественной социологии исследованию кино уделяют значительное внимание социологи Ю.Сорока, С.Легеза, Е.Семихат.

Автор статьи предлагает исследовать кинематограф с позиции семиотического анализа, поскольку именно семиотика кино помогает выделить основные культурно-символические коды и особенности социологического прочтения кинотекста.

Целью статьи является изучение особенностей семиотического анализа кинематографа.

Родоначальником семиотики кино является С. М. Эйзенштейн, теоретически и практически работавший в 20-е годы над созданием киноязыка, основанного на таких знаках, которые, оставаясь знаками-изображениями, имели бы, как и в вербальном языке, постоянные значения.

В послевоенное время семиотика кино получает широкое распространение, особенно во Франции (К. Метц, М. Колен, М. Мари, Ф. Жост и др.) и в Италии (У. Эко, П. Пазолини, Э. Гаррони и др.). В ней имеются две тенденции, одна из которых не видит существенных различий между фильмом и языком, максимально сближая их. Такого взгляда придерживается известный режиссер и теоретик кино П. Пазолини [1].

Сторонники второй тенденции признают не только сходства, но и важные различия между кино и языком. К ней принадлежит К. Метц, основатель и главная фигура современной семиотики кино. Свою точку зрения он сводит к дилемме: кино есть язык; кино бесконечно отличается от языка. Несовпадение с языком и вместе с тем причастность к нему указывают на то, что кино есть скорее «речь без языка». Метц считает, что фильм использует не слова и даже не фразы, а больше высказывания, содержащие несколько фраз. В этом смысле кино ближе к литературе, чем к языку, в его основе лежит повествование. Чтобы что-то сказать, режиссер должен пользоваться языком, однако у него его нет в готовом виде. Поэтому «говорить на языке — это просто использовать его, а говорить на «кинематографическом языке» — это в значительной мере заново изобретать его».

Психоаналитически настроенные исследователи (К. Метц, Ж. Лакан) в свое время будут связывать язык кино с работой бессознательного, утверждая, что значения его элементов следует искать в области символического. Так известный кинотеоретик К. Метц полагает, что в видеоизображении взаимодействуют два блока кодов:

1) культурно-антропологические коды, которые усваиваются с мига рождения, в ходе воспитания и образования (код восприятия, код узнавания, иконические коды);

2) технически сложные специальные коды, которые управляют сочетаемостью образов (иконографические коды, правила построения кадра, монтажа, коды повествовательных ходов).

В отличие от К. Метца М. Колен в своей концепции более четко проводит мысль, что кино является речью, а не языком. По его мнению, термин «язык» может применяться к кино лишь условно, обозначая «совокупность приемов, используемых в фильме для построения кинематографической речи» [1].

Современные исследователи рассматривают кинотекст как модификацию креолизированного текста. Термин "креолизованный текст", принадлежит российским лингвистам Ю.А. Сорокину и Е.Ф. Тарасову. Согласно определениям исследователей, креолизированные тексты, это "тексты, фактура которых состоит из двух негомогенных частей (вербальной языковой (речевой) и невербальной (принадлежащей к другим знаковым системам, нежели естественный язык)". В качестве примеров авторы приводятся кинотексты, тексты радиовещания и телевидения, средства наглядной агитации и пропаганды, плакатов, рекламные тексты [2, с.180-181]. Не случайно в числе первых авторы упоминают именно кинотекст. Стоит согласиться, что "среди восторжествовавших в культуре креолизованных текстов ведущее место принадлежит кинотексту.

Кинотекст несомненно является одной из самой сложной семиотической структурой в ряду иных креолизованных текстов. Описывая сложный состав кинотекста, исследователи также предлагают различные подходы. Так, Ю. М. Лотман указывает, что кино по своей сути - это синтез двух повествовательных тенденций: изобразительной ("движущаяся живопись") и словесной.

У. Эко выделяет в составе кинотекста три основополагающих кодовых системы: портретная (видеоряд), лингвистическая и звуковая [1].

Российские исследователи Г. Г. Слышкин и М. А. Ефремова предлагают следующее определение состава кинотекста: лингвистическая и нелингвистическая семиотические системы, оперирующие знаками различного рода[3, с. 17-18].

Лингвистическая система в кинотексте представлена двумя составляющими: письменной (титры и надписи, являющиеся частью мира вещей фильма) и устной (звучащая речь актеров, закадровый текст, песня и т.д.).

Нелингвистическая система кинотекста включает звуковую часть (естественные и технические шумы, музыка), видеоряд(образы персонажей, движения персонажей, пейзаж, интерьер, реквизит, спецэффекты). Все указанные элементы особым образом организованы и находятся в неразрывном единстве.

Собственно кинотекст, по мнению исследователей создается при помощи кинематографических кодов, к числу которых относятся ракурс, кадр, свет, план, сюжет, художественное пространство, монтаж. Каждый из названных кинематографических кодов может стать элементом режиссерского языка, посредством которого зрителю будет передана некая информация.

1. Художественным является кинотекст, в котором доминируют иконические знаки и стилизованная разговорная речь;

2. Нехудожественным - тот, в котором доминируют индексальные знаки и научная или публицистическая речь;

3. В особую группу необходимо выделить анимационные кинотексты, в которых всегда используются иконические знаки, поэтому при их классификации, считают исследователи, необходимо исходить из тематики и стилевых характеристик аудиоряда.

Также исследователям представляется возможным выделить классы кинотекстов по общетекстовым категориям:

а) по адресату (по возрастному признаку, по степени закрытости);

б) по адресанту (профессиональный - любительский);

в) по степени оригинальности сценария;

г) по жанру;

д) по степени прецедентности (по ценности для данного лингвокультурного сообщества).

В российской семиотике кино выделяются следующие виды социокультурных кодов, которые требуют детального социологического анализа.

На первом уровне изучаются следующие аспекты: внешность, одежда, поведение, речь, жесты. Например, Чарли Чаплин в фильме «Золотая лихорадка» предстает то в образе нищего золотоискателя, то в образе миллионера, которому все-таки удалось найти золотую жилу. В зависимости от того, в каком образе он предстает, изменяются его жесты, повадки, речь.

На втором уровне фиксируются символы и коды, связанные с музыкальным сопровождением и графическим оформлением, освещением. В арт-хаусном кинематографе Питера Гринуэя в фильме «Zoo» во время самих кульминационных и трагических событий светит яркий ослепительный свет софитов и играет гротескная и праздничная музыка.

На третьем уровне фиксируются идеологические коды (принадлежность к расе, классу и т.д.). Например, в фильме Лукино Висконти «Смерть в Венеции», для передачи зрителю жизни аристократии, режиссер скрупулезно выискивал венецианские кружева и настоящую итальянскую хрустальную посуду, считая что актеры проникнутся жизнью богемы и даже смотреть по – другому будут на все это великолепие.

В отличие от фильмов Висконти, другой культовый режиссер Ларс фон Триер в фильмах «Догвилль» и «Мандерлей», передавая жизнь бедных людей провинциального захолустья и жизнь рабов, которые получили свободу, даже не сделал примитивные декорации – на земле мелом нарисованы контуры дома того или иного персонажа.

Известный исследователь в области семиотики Юрий Лотман считал, что киноповествование - это, прежде всего, повествование. И, хотя это может показаться парадоксальным, именно потому, что рассказ в данном случае строится не из слов, а из последовательности иконических знаков, в нем наиболее ярко обнаруживаются некоторые глубинные закономерности всякого нарративного текста. По мнению исследователя, в современной киноленте одновременно наличествуют три типа повествования: изобразительное, словесное и музыкальное (звуковое). Между ними могут возникать взаимоотношения большой сложности. При этом, если один из видов повествования представлен значимым отсутствием (например, фильм без музыкального сопровождения), то это не упрощает, а еще более усложняет конструкцию значений.

Огромное внимание Ю. Лотман уделяет изучению времени и пространства [4].

Кинематограф с самого начального периода пробовал найти средства для передачи сна, воспоминаний несобственно-прямой речи, прибегая к наплывам и другим ныне отвергнутым средствам. В настоящее время кинематограф обладает обширным опытом передачи различных глагольных времен средствами настоящего и нереального действия через реальное. Примером может служить фильм Пазолини «Царь Эдип». Однако Пазолини делает свой фильм не просто вневременным, но и внепространственным. "Царь Эдип" снимался в Марокко, чьи пустынные пейзажи не имеют много общего с греческими ландшафтами (даже спустя тысячелетия по прихоти Пазолини Эдип попадает отнюдь не в Грецию, а в современную Италию). Древние греки носят ассирийские накладные бороды. Эдип вооружен мечом, напоминающим первые железные гальштаттские мечи с тупым концом лезвия. Такие мечи были предназначены для рубки, однако меч Эдипа затуплен со всех сторон: им можно только бить. Что Эдип с успехом и делает. Между тем, шляпа на Эдипе точно такая же, какая изображена на одной из античных ваз. Одежда людей грязна и небрежна, доспехи нелепы. Настоящие древние марокканские города (никаких декораций), занесенные песком, выглядят потрясающе. Квазиисторический мир, созданный фантазией Пазолини, кажется пыльной рухлядью, он весь пронизан древностью и потому вызывает ощущение достоверности.

Таким образом, семиотический анализ кинематографических текстов является эффективным теоретико-методологическим подходом для анализа современного кинематографа. Изучение символов и культурно-символических кодов поможет исследователям открыть актуальные социальные проблемы, которые поднимаются в современном кинематографе, раскрыть особенности кино как креолизированного текста.

Литература

1. Зарубежная и российская журналистика: трансформация картины мира и ее содержания / Науч. ред. А.А. Стриженко. – АГТУ им. И.И.Ползунова, 2003 // 2. Сорокин Ю. А., Тарасов Е. Ф. Креолизованные тексты и их коммуникативная функция / Ю.А.Сорокин, Е.Ф. Тарасов // Оптимизация речевого воздействия. - М., 1990. – С.180–181. 3. Слышкин Г.Г., Ефремова М.А. Кинотекст (опыт лингвокультурологического анализа) / Г.Г.Слышкин, М.А. Ефремова. – М.: Водолей – Publishers, 2004. – 153 с. 4. Лотман Ю. Семиотика кино и проблемы кино эстетики / Ю.Лотман. – Таллин, Ээсти Раамат", 1973 // ttp:/CINEMA/kinolit/LOTMAN/kinoestetika.txt_with-big-pictures.html

Солнишкіна А. А. Кінематограф в суспільстві Другого модерну: теоретико-методологічні аспекти семіотичного аналізу

У статті розглядаються соціологічні аспекти дослідження сучасного кінематографу в контексті семіотичного аналізу. Розглядаються особливості дослідження кіно як креолізованого тексту. Автор статті приділяє увагу дослідженню культурно-символічних кодів.

Ключові слова: кінематограф, семіотичний аналіз, креолізований текст, культурно-символічні коди.

Солнышкина А. А. Кинематограф в обществе Второго модерна: теоретико-методологические аспекты семиотического анализа

В статье рассматриваются социологические аспекты изучения современного кинематографа в контексте семиотического анализа. Рассматриваются особенности исследования кино как креолизированного текста. Автор статьи уделяет внимание изучению культурно-символических кодов.

Ключевые слова: кинематограф, семиотический анализ, креолизированный текст, культурно-символические коды.

Solnyshkina A. A. Cinematograph in the society of the Second modern: theoretical and methodological aspects of semiotic analysis.

In the scientific article an author analyzes sociological aspects of studying of modern cinematograph in the context of semiotic analysis. An author learns peculiarities of studying of cinema as a “creolized text”. An author pays attention to studying of cultural and symbolical codes.

Key words: cinematograph, semiotic analysis, cultural and semantic codes.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

  1. Ахтирський Євген Вікторович – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

  2. Бабосова Катерина Сергіївна – кандидат соціологічних наук, науковий співробітник ДНЗ «Інститут соціології» НАН Білорусі.

  3. Віхров Максим Миколайович – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

  4. Власов Олександр Вікторович – старший викладач Академічного Міжнародного Інституту.

  5. Гаврилов Микола Іванович – доктор філософських наук, професор Донецького державного університету управління.

  6. Галкіна Людмила Ігорівна – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

  7. Гурковський Володимир Ігорович – кандидат наук з державного управління, науковий консультант Науково-дослідного центру правової інформатики Академії правових наук України.

  8. Даниленко Ганна Василівна – магістр соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

  9. Дробаха Наталія Олександрівна – асистент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Луганського державного інституту культури і мистецтв.

  10. Ємець Ірина Олександрівна – асистент кафедри філософії та соціології Макіївського економіко-гуманітарного інституту.

  11. Єнін Максим Наімович – кандидат соціологічних наук, старший викладач кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

  12. Калініна Катерина Михайлівна – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

  13. Кувичка Сергій Олексійович – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

  14. Мисливець Микола Леонтійович – кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології та спеціальних соціологічних дисциплін Гродненського державного університету імені Янки Купали.

  15. Мотунова Інна Геннадіївна – магістрант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

  1. Певна Віра Василівна – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

  2. Подгайська Людмила Іванівна – кандидат соціологічних наук, доцент кафедри економічної соціології Білоруського державного економічного університету (м. Мінськ).

  3. Полулях Юрій Юрійович – кандидат філософських наук, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Луганського державного інституту культури і мистецтв.

  4. Рева Лариса Григорівна – кандидат філологічних наук, науковий співробітник Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України (м. Київ).

  5. Рознатовський Ігор Валерійович – асистент кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

  6. Рум’янцев Віталій Валерійович – аспірант Автономної некомерційної організації вищої професійної освіти «Академічний Міжнародний Інститут», юрисконсульт будівельної компанії «Стройцентр» (м. Москва).

  7. Рябцовський Георгій Володимирович – аспірант Брянського філіалу Орловської Академії державного управління.

  8. Савка Віктор Євгенович – кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка».

  9. Сагайдак Олег Володимирович – слухач Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

  10. Солнишкіна Аліна Анатоліївна – старший викладач кафедри соціології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

  11. Чугунов Євген Васильович – старший викладач кафедри філософії Луганського національного аграрного університету.

  12. Швирков Олександр Іванович – кандидат філософських наук, старший викладач кафедри філософії Сумського державного університету.

  13. Шумілов Андрій Володимирович – кандидат політологічних наук, доцент Чуваського державного університету (м. Чебоксари).

  14. Щудло Світлана Андріївна – кандидат соціологічних наук, доцент, завідувач кафедри правознавства, соціології та політології Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка.

Наукове видання

ВІСНИК

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка

(соціологічні науки)

Відповідальний за випуск:

д. с. н., проф. Кононов І. Ф.

Здано до склад. 25.05.2010 р. Підп. до друку 25.06.2010 р. Формат 60х84 1/8.

Папір офсет. Гарнітура Times New Roman. Друк ризографічний.

Ум. друк. арк. 26,39. Наклад 200 прим. Зам. № 97.

Видавець і виготовлювач

Видавництво Державного закладу

«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

вул. Оборонна, 2, м. Луганськ, 91011. т/ф: (0642) 58-03-20.

e-mail: alma-mater@

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3459 від 09.04.2009 р.

Социологические исследования проводились в рамках проекта «Европейские ценности» по национальной репрезентативной выборке Центром социологических и политических исследований БГУ в 2000 г. и в 2008 г. (руководитель проекта – доктор социологических наук, профессор Д.Г. Ротман).



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Й мотивації професійної підготовки з типами міжособистісних відносин студентів-психологів // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т

    Документ
    Взаємозв’язок захисних механізмів та особливостей мотивації професійної підготовки з типами міжособистісних відносин студентів-психологів  Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.
  2. Науковий вісник

    Документ
    У збірнику висвітлено результати наукових досліджень з питань селекції, генетики, технології, біотехнології, годівлі с.-г. тварин, кормовиробництва та економіки ведення галузі тваринництва.
  3. Інформаційний вісник (3)

    Урок
    Бібліосвіт : інформ. вісн.; вип. 1 (25) 2008 / Держ. б-ка України для юнацтва ; [редкол.: Г. Саприкін (голов. ред.) та ін.]. – К. : [б. в.] 2008. – 72 с.
  4. Вісник львівського університету філософські науки (1)

    Документ
    Висвітлено актуальні філософські, політологічні, культурологічні та психологічні проблеми розвитку духовного світу людини, проаналізовано його місце та значення для становлення громадянського суспільства, сучасного державотворчого процесу в Україні.
  5. Ремесла та ремісники київської русі

    Реферат
    Слов'яни від найдавніших часів знали примітивні ремесла, що служили щоденним потребам: як оброблювати дерево, шкіру, ріг, робити полотно, виробляти посуд та ін.
  6. Вісник (3)

    Документ
    Редколегія “Вісника” приймає статті обсягом 4 – 5 сторінок через 1 інтервал, повністю підготовлених до друку. Статті подаються надрукованими на папері в одному примірнику з додатком диска.

Другие похожие документы..