Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа дисциплины'
Настоящая программа учебной дисциплины устанавливает минимальные требования к знаниям и умениям студента и определяет содержание и виды учебных занят...полностью>>
'Документ'
Разговор об основах учения буддизма следует начать с одного существенного замечания. Дело в том, что никакого «буддизма» как такового, «буддизма вообщ...полностью>>
'Документ'
Ресурси Світового океану загалом поділяються на біологічні, мінеральні, енергетичні. Це ресурси, що вже видобуваються або можуть бути добуті з води у...полностью>>
'Документ'
Аскания-Нова — всемирно известный заповедник, единственный в Европе уголок степи, который никогда не касался плуг. Посетив заповедник Вы сможете увиде...полностью>>

Реферат на тему: "Життєвий І творчий шлях В. Булаєнка"

Главная > Реферат
Сохрани ссылку в одной из сетей:

РЕФЕРАТ

на тему: “Життєвий і творчий шлях В. Булаєнка”

учня 11-А класу

середньої школи № 9

Харченка В. Ю.

Київ 1999

ПОЕТ ВІД БОГА”

...Так скаже Андрій Малишко про Володимира - Булаєнка, коли оз­найомиться з його поезією.

Народився поет 8 червня 1918 р. на Поділлі — село Сорокодуби Краси-лівського району. Звернімо увагу на назви села, району—Скородуби, Кра-силів. У них — краса, сила.

Красива й сильна поезія Володими­ра Булаєнка. Красива неповторністю художнього слова. Сильна правдою життя.

Бог дав талант. Та не поталанило йому в житті. На дитинство випадуть роки соціальних потрясінь — насиль­ницька колективізація, голодомор. Ов­довіє матір. Із п'ятьох діток виживе тільки двоє.

Навперекір чорній нужді хлопчик тягнувся до знань, до навчання. Ось що розповість Ганна Костянтинівна — мати поета (з фонограми 1968 р.):

“Йому було шість років 8 іюня. І так осінню не дає мені жити: в школу! Повстрічала я вчителя і говорю:

— Михаїле ІвановичуІ Ну що мені робити з Володею, так в школу ходити хоче.

— Скільки йому років?

— В іюні шість.

— Зарано в школу йти. Далекува­то. Та й батька у вас немає. Дитина добре не вдягнена, не взута.

Кажу, так воно і є, хай ще цю зиму побуде вдома.

Другого дня десь дитина пішла, аж увечері приходить. І завтра так. Я ду­маю, що він у сусідів з хлопчиками грається, а він пішов у школу і став у кутку в класі.

Вчитель питає:

— Володю, чого ти хочеш?

— В школу ходити.

— Сідай.—Дав йому букваря. То він не знав, як в ту хату увійти, тішився тим, що вже його вчитель прийняв і дав букваря.

А тоді так воно під піст — свято Тараса Шевченка. Я ще тоді була молода. Ідуть жінки на свято, і я пішла. От підходить той вчитель до мене. І як він Володею хвалиться, як він розказує! Який же дорогий учень. Хто не знає задачі, що там зробити, то Володя скаже, як поділити, помножити. І так він з року в рік переходив. А потім схотів в університет...”

Мати поета була безграмотною сільською жінкою. Вроджений талант сина першими запримітять і підтри­мають педагоги. За щирою батьківсь­кою порадою вчителя української мови й літератури Сави Денисовича Притули Володя після десятирічки поступить на філфак Дніпропетровського універси­тету. Щоб “вивести в люди” сина, мати продасть останню корівчину — году­вальницю сім'ї.

Про цей час згадує рідний брат Володі (по матері) Віктор Якович Крачковський: “Жили ми—бодай не згадувати. Зимою вода в хаті замерза­ла, палити нічим, їсти нічого. Про одяг і взуття уже мовчу. Однієї дуже важкої зими мама не мала чим сплатити податок. Володя вже був на першому курсі університету. І ось “пожалувала” до нас сама голова сільради Нижник (не наша була, якась приїжджа). Ходила в шкіряному пальті. Грізна, пихата.

— Чого не платиш налог?— гнівно спитала у матері.

— Ні копійки в хаті,— мовила мати.— Бачите, як живу? Старший син учиться, менший он слабий.—(Я лежав на печі, укритий периною, хворів на кір).

Тоді голова розпорядилася підігна­ти до наших воріт запряжені кіньми сани. Забрали з хати ліжко, подушки, стіл, відро. Навіть перину з мене стягнули. Хоч як мати просила-благала, даремно...

А тут саме Володя приїхав на зимові канікули. Зайшов до хати, та так і вчляк на порозі.

— Мамо, що це? А мама в плач...”

...Навчання в університеті перерва­ла війна. Студент-третьокурсник пішов добровільно на фронт. Після поранення були полон і втеча з полону. Ледь добрався додому. Одужавши, з часом знову у діючій армії. 19 серпня 1944 ро­ку в бою з фашистами за визволення литовського міста Бауска Володимира Буласнка було смертельно поранено.

Передчувало серце юнака... Коли йшов на фронт у рідній домівці з віршами залишив записку: “Якщо я ніколи не повернуся додому, прошу переслати ці книжки заказною банде­роллю в Київ комусь із поетів. Може бути, придасться до друку. При цьому зазначити, що автора немає в живих...”

Першого повоєнного року мати поета добереться до Києва, аби показа­ти саморобні книжечки-зшиточки із віршами загиблого сина. Вони потрап­лять до рук Андрія Малишка, головного редактора журналу “Дніпро”. Саме тоді, прочитавши їх, він захоплено вигукне: “Це — поет від Бога” і видру-кус частину доробку.

Потім вірші вийдуть окремою збір­кою. Поезія знайде теплий відгук у серцях широкого читацького загалу. З особливою любов'ю її зустрінуть на рідному Поділлі. На знак визнання і глибокої поваги до пам'яті загиблого поета земляки назвуть його іменем колгосп, вулицю, обласну молодіжну літературну премію. Буде встановлено меморіальну дошку на Дніпропет­ровському університеті, в якому на­вчався Володимир Булаєнко.

Робили все, аби належно вшанува­ти пам'ять загиблого поета. Робили чуйні, безкорисливі люди. Але знайшли­ся і їхні антиподи — людиська (саме так називають подібних на Поділлі). На­тхненні чорною заздрістю, ці напишуть до “високої інстанції”, що вшанову-вують пам'ять В. Буласнка незаслуже-но, адже він був у німецькому полоні. “Інстанція” відреагує блискавично і ста­не на бік трьох недремних інформато­рів, які підписали листа (один із них — рідний дядько поета, назвемо його ім'я—Лукіян. Він цього “заслуговує”).

Було це в ювілейному році (В. Бу-лаєнкові тоді виповнилося б 50). За вказівкою “згори” анулювали назви колгоспе, вулиці, премії, зняли мемо­ріальну дошку з університету, потро­щили погруддя поета, з бібліотек вилучили його книжки.

Свавілля вкоротить віку матері поета. Залишиться пусткою хата—на одинці з трьома берізками, з якими виростав Володя. Але й вони втри­маються недовго. Берізки зрубають, хату зрівняють із землею.

Аж з перебудовою, з духовним відродженням незалежно? України на місці,' де стояла хата поета, поставили меморіальний знак. На колишньому подсір'ї посадили молоді берізки. А в цьому році (до 75-річчя від дня народження) в Сорокодубах відкрили меморіальний музей Володимира Бу-лаєнка, пам'ятник-погруддя, іменем поета назвали одну із вулиць Красило-ва, новозбудовану Кошелівську серед­ню школу, відновили обласну літера­турну премію ім. В. Булаєнка (цього­річним лауреатом її став поет-хмель-ниччанин Микола Мачківський). За ініціативою голови обласної письмен­ницької організації Миколи Федунця започаткували книжкову серію “Пое­тична Хмельниччина: давне і сучасне”. Серію відкрила книга поезій Володими­ра Булаєнка. Та ще з нагоди ювілею поета в його рідних Сорокодубах відбулося велике свято. На нього при­їхали письменники, шанувальники та­ланту поета з різних куточків Украї­ни—Києва, Дніпропетровська, Одеси, Хмельницького, Кам'янця-Подільсь-кого.

На святі було багатолюдне і по-справжньому святково. Літню сцену заквітчали молодою зеленню (відзна­чення ювілею співпало із Зеленими святами). Лунали вірші поета, спогади про нього, пісні. На людських облич­чях—радість: торжествувала справед­ливість. Бракувало тільки святкового церковного дзвону. Як болючий докір учорашньому дневі поруч клубу стояла сумна, півзруйнована церква. В ній колись хрестили маленького Володю — майбутнього “поета від Бога”— Воло­димира Буласнка, чия творчість сьогод­ні стала окрасою української літератури.

Епілог.

“Поезія Булаєнка, передовсім документ воєнних літ, але документ художній, по-філософському осмислений, поетично трансформований... Так, Володимир Булаєнко зробив небагато, але без його мужнього голосу, голосу покоління переможців, молода українська радянська поезія була б біднішою”.

Б. Олійник

Література

1.Українська мова і література в школі / Журнал 11’ 1993.

2. Антологія української поезії / том 5.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. 3 Розділ Життєвий та творчий шлях М. Довнар-Запольського

    Документ
    Актуальність дослідження. Довнар - Запольський (2.6.1867 - 30.9.1934) - історик, етнограф та фольклорист, джерелознавець, архівознавець, археограф. Народився у місті Рєчиця Мінської губернії (Білорусь).
  2. Реферат на тему (213)

    Реферат
    Щоб краще збагнути суть твору Кафки “Перевтілення”, треба добре знати життєвий шлях самого автора. Тільки детальне розуміння біографія Франца Кафки дасть змогу краще збагнути розкриття долі “маленької людини” у суспільстві через твір “Перевтілення”.
  3. Реферат на тему: Середні віки Л. Українки Зміст

    Реферат
    Середніми віками в історії Європи прийнято називати тисячоліття, яке минуло від кінця Західної імперії до тих часів, коли культура германо-романської Європи на руїнах римської виросла настільки, що могла собі вповні присвоїти культурну
  4. Реферат на тему: Розвиток філософії в Україні

    Реферат
    У процесі національного відродження духовної культури українського народу важливе місце у комплексі наук належить історії  філософії, реалізації нею питань, структури, характеру і початку філософської думки України.
  5. Реферат на тему (41)

    Реферат
    Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар'єру і мучила поетесу всі подальші роки.

Другие похожие документы..