Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Учебным планом для студентов по кафедре трудового права и права социального обеспечения в рамках гражданско-правовой специализации предусмотрены след...полностью>>
'Документ'
по согласованию с Минэкономразвития России и Минфином России в течение 6  месяцев после утверждения методических указаний по разработке и реализации ...полностью>>
'Документ'
Четкого и общепризнанного определения «дискурс» не существует, однако следует отметить широкую популярность, приобретенную этим термином в последнее ...полностью>>
'Документ'
В соответствии с Конституцией РФ – Российская Федерация – это демократическое федеративное правовое государство с республиканской формой правления (с...полностью>>

Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

16

Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства

Розділ 1 Теоретичні аспекти та основи функціонування дебіторської заборгованості підприємства

    1. Склад та особливості оборотних активів підприємства

    2. Суть дебіторської заборгованості, її види та джерела аналізу

    3. Структура позикового капіталу підприємства та місце кредиторської заборгованості та місце кредиторської заборгованості в ньому.

Розділ 2 Основні напрямки діяльності підприємства та аналізу стану дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

2.1. Організаційно – правова характеристика підприємства

2.2. Аналіз рівня та динаміки дебіторської заборгованості підприємства

2.3. Аналіз руху кредиторської заборгованості підприємства

Розділ 3 Удосконалення процесу управління дебіторською та кредиторською заборгованістю

3.1. Напрями вдосконалення управління дебіторської та кредиторської заборгованості

3.2. Оптимізація розміру та строків погашення дебіторської та кредиторської заборгованості

РОЗДІЛ 1

ДЕБІТОРСЬКА ТА КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

ЯК ОСНОВНІ ФАКТОРИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Склад та особливості оборотних активів підприємства

Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання впродовж операційного циклу чи впродовж дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Оборотні кошти (поточні активи) – це засоби, які інвестовані підприємством в поточні операції під час кожного операційного циклу.

До складу оборотних коштів входять:

  • ·грошові кошти;

  • ·короткострокові фінансові інвестиції;

  • ·дебіторська заборгованість;

  • ·запаси.

Запаси – це активи, які:

  • утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

  • перебувають у процесі виробництва для подальшого продажу продукту виробництва;

  • утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

За визначенням, запаси – це оборотні активи, тобто вони не повинні бути обмежені у використанні та призначені для реалізації або використання впродовж року чи операційного циклу, якщо він довший за рік.

Запаси визнаються активами, якщо вони відповідають критеріям визнання активу:

  • існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

  • їхня вартість може бути достовірно оцінена.

Кожна група в своєю чергою поділяється на види запасів (рис.1.).

Рис. 1. Класифікація запасів підприємства

Склад запасів на кожному окремому підприємстві залежить від виду діяльності підприємства. Якщо для торгівельного підприємства основна частина запасів – це товари, то для виробничого – виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція.

Поточні фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на строк, що не перевищує рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Первісна оцінка поточних фінансових інвестицій залежить від шляхів придбання.

Придбання фінансових інвестицій здійснюється:

  • за грошові кошти;

  • шляхом обміну на цінні папери власної емісії;

  • шляхом обміну на інші активи.

Собівартість фінансової інвестиції залежно від способу придбання наведено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Собівартість фінансової інвестиції залежно від способу придбання

Спосіб придбання фінансової інвестиції

Собівартість фінансової інвестиції

1. Придбання за грошові кошти

Сплачені грошові кошти. Витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням

2. Придбання шляхом обміну на цінні папери власної емісії

Справедлива вартість переданих цінних паперів. Витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням

3. Придбання шляхом обміну на інші активи

Справедлива вартість переданих активів

Витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням

Собівартість фінансової інвестиції складається з:

  1. ціни придбання;

  2. витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням:

    • комісійна винагорода;

    • мито;

    • податки;

    • збори;

    • обов'язкові платежі;

    • інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цієї фінансової інвестиції.

У разі відхилення справедливої вартості фінансових інвестицій від їхньої балансової вартості необхідно проводити переоцінку, результати якої визнаються як інші доходи або інші витрати.

Якщо справедливу вартість фінансових інвестицій достовірно визначити неможливо, вони відображаються в балансі за собівартістю з урахуванням зменшення корисності.

Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості інвестиції над сумою, яку підприємство очікує отримати за час утримування інвестиції.

Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій визнаються як інші витрати з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Грошові кошти – кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

До складу грошових коштів не належать гроші на банківських рахунках, обмежені для поточного використання впродовж терміну, що перевищує рік. Їх треба відображати у складі необоротних активів як інші фінансові інвестиції.

Кошти в касі пов’язані з касовими операціями. Операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, пов'язаними з прийманням і видачею готівкових коштів під час проведення розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, становлять касові операції.

Ведення касових операцій регламентується Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного Банку України від 12.02.2001 № 72. Це Положення регламентує документальне оформлення касових операцій, вимоги до обладнання каси на підприємстві, встановлення лімітів залишку готівки в касі та інші вимоги до ведення касових операцій.

Відкриття поточних та інших рахунків у банках регламентується Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 18.12.98 № 527. Інструкція визначає порядок відкриття, переоформлення та закриття поточних, депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті, а також бюджетних рахунків у національній валюті України.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору.

До поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками.

Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений термін без зазначення такого терміну під визначений процент і підлягають поверненню клієнту.

Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування статутного фонду господарського товариства (у національній та/або іноземній валюті) та один поточний рахунок (у національній та/або іноземній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб’єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій.

Загальні принципи організації безготівкових розрахунків у національній валюті України, їхні форми, зразки первинних документів і порядок їхнього обігу визначає Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.04.2004 № 22.

Безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахунки банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками.

Акредитив – договір, що містить зобов'язання банка-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконавчому) банку здійснити цей платіж.

Інкасо – здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами для одержання платежу, передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу або розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах.

Грошові кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, відображають у ІІ розділі Активу "Оборотні активи" Балансу за рядком "Грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті".

Рух грошовий коштів внаслідок здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності відображають у Звіті про рух грошових коштів за формою, передбаченою П(с)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів".

Інші оборотні активи – суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених у Балансі статей розділу "Оборотні активи".

До інших оборотних активів належать грошові документи в національній валюті, грошові документи в іноземній валюті, податкові зобов'язання.

Інші оборотні активи відображаються в ІІ розділі активу Балансу "Оборотні активи" за рядком "Інші оборотні активи".

1.2 Суть дебіторської заборгованості, її види

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Критерії визнання дебіторської заборгованості аналогічні критеріям визнання, які застосовують до всіх активів.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо:

- існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і

- може бути достовірно визначено її сума.

Водночас з визнанням дебіторської заборгованості відбувається її класифікація за певними критеріями:

  1. Строк погашення та зв'язок з нормальним операційним циклом.

  2. Об'єкти, щодо яких виникла дебіторська заборгованість.

  3. Своєчасність погашення.

Залежно від строку погашення та зв'язку з нормальним операційним циклом, дебіторську заборгованість поділяють на:

  • довгострокову;

  • поточну.

Для віднесення дебіторської заборгованості до довгострокової чи поточної необхідно брати до уваги строк, який залишився до погашення заборгованості від дати балансу.

Дебіторську заборгованість також класифікують за об'єктами, щодо якої вона виникла. Згідно з цим розрізняють такі види дебіторської заборгованості:

  • заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в Балансі орендодавця;

  • заборгованість, забезпечена векселями;

  • надані позики;

  • дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

  • дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків);

  • інша дебіторська заборгованість.

Залежно від своєчасності погашення дебіторську заборгованість поділяють на:

  • дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав (строкова дебіторська заборгованість);

  • дебіторська заборгованість, не сплачена в строк (прострочена). У тому числі:

    1. Сумнівна дебіторська заборгованість.

    2. Безнадійна дебіторська заборгованість.

Класифікацію дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за строками непогашення використовують під час обчислення резерву сумнівних боргів і розкривають у примітках до фінансової звітності.

Оцінка поточної дебіторської заборгованості ґрунтується на первісній вартості, яка залежить від виду дебіторської заборгованості та особливостей її визнання.

У Балансі відображають первісну та чисту реалізаційну вартість поточної дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), і резерв сумнівних боргів. У підсумок Балансу включають чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості, яку визначають як різницю між сервіс-ною вартістю дебіторської заборгованості та резервом сумнівних боргів:

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

=

Первісна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

Резерв сумнівних боргів

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховують відсотки, оцінюється та відображається в Балансі за її теперішньою вартістю.

Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде отримана для погашення цієї заборгованості. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Частину довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню впродовж дванадцяти місяців з дати балансу, відображають на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Положення щодо визнання, оцінки та розкриття інформації про дебіторську заборгованість як фінансового активу встановлюють Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) :

МСБО 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання".

МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка".

1.3. Структура позикового капіталу та місце кредиторської заборгованості в ньому

Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов’язань. Дані фінансові зобов’язання в сучасній господарській практиці диференціюються певним чином (табл. 1.3.):

Таблиця 1.3.

Диференціація фінансових зобов’язань

№ з/п

Фінансові зобов’язання

Форми фінансових зобов’язань, що відображаються в балансі

1.

Довгостроковий позиковий капітал (довгострокові фінансові зобов’язання)

1. Довгострокові кредити банків, термін повернення яких ще не наступив.

2. Довгострокові позикові засоби, термін повернення яких ще не наступив.

3. Довгострокові кредити і позики, не погашені в зазначений термін

2

Короткостроковий позиковий капітал (короткострокові фінансові зобов’язання)

1.Короткострокові кредити банків, термін повернення яких ще не наступив.

2. Короткострокові позикові засоби, термін повернення яких ще не наступив.

3. Короткострокові кредити і позики, не погашені в зазначений термін.

4. Розрахунки з кредиторами (кредиторська заборгованість).

5. Інші короткострокові фінансові зобов’язання

У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов’язань виникає потреба в залученні нових позикових засобів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні. Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством, приведена в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4.

Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством за основними ознаками

№ з/п

Основні ознаки класифікації

Класифікація позикових засобів

1

За цілями залучення

1. Позикові засоби, що залучаються для забезпечення відтворення позаоборотних активів.

2. Позикові засоби, що залучаються для поповнення оборотних активів.

3. Позикові засоби, що залучаються для задоволення інших господарських або соціальних потреб

2

За джерелами залучення

1. Позикові засоби, що залучаються із зовнішніх джерел.

2. Позикові засоби, що залучаються з внутрішніх джерел (внутрішня кредиторська заборгованість)

3

За періодом залучення

1. Позикові засоби, що залучаються на довгостроковий період (більше 1 року).

2. Позикові засоби, що залучаються на короткостроковий період (до 1 року)

4

За формами залучення

1. Позикові засоби, що залучаються в грошовій формі (фінансовий кредит).

2. Позикові засоби, що залучаються у формі устаткування (фінансовий лізинг).

3. Позикові засоби, що залучаються в товарній формі (товарний або комерційний кредит).

4. Позикові засоби, що залучаються в інших матеріальних або нематеріальних формах

5

За формами забезпечення

1. Незабезпечені позикові засоби.

2. Позикові засоби, забезпечені порукою або гарантією.

3. Позикові засоби, забезпечені заставою

З урахуванням викладеної класифікації організується управління залу-ченням позикових засобів. У процесі цього управління розв’язується багато завдань, що визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики на підприємствах, які використовують значний обсяг позикового капіталу.

Політика залучення позикових засобів є частиною загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.

Процес формування політики залучення підприємством позикових засобів включає такі основні етапи:

    1. Аналіз залучення використання позикових засобів у попередньому періоді.

    2. Визначення цілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді.

    3. Визначення граничного обсягу залучення позикових засобів.

    4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел.

    5. Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі.

    6. Визначення форм залучення позикових засобів.

    7. Визначення складу основних кредиторів.

    8. Формування ефективних умов залучення кредитів.

    9. Забезпечення ефективного використання залучених кредитів.

    10. Забезпечення своєчасних розрахунків за отримані кредити.

Аналіз залучення і використання позикових засобів у попередньому періоді.

Метою такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових засобів підприємством, а також оцінка ефективності їх використання.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Управління дебіторською заборгованістю (тов "рим") зміст

    Документ
    В ринковій економіці набувають все більшої ваги умови продажу товарів. Так, для утримання каналів товароруху підприємства вимушені реалізувати продукцію із відстрочкою платежів, що вимагає розроблення спеціальної фінансової політики,
  2. Тема Фінансова санація підприємства: сутність, економічний зміст, порядок проведення 3

    Документ
    7.12. Методика виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства 89
  3. Удк 336. 276. 2 Миколайчук Ірина – студентка Волинського національного університету імені Лесі Українки теоретичні основи управління кредиторською заборгованістю на підприємстві

    Документ
    Нестабільність ринкової економіки на сьогодні збільшує ризик несвоєчасної оплати або несплати рахунків, що в свою чергу призводить до зростання зобов’язань підприємства, основну частку яких складає кредиторська заборгованість.
  4. Управління платоспроможністю підприємства Зміст

    Документ
    Розвиток ринкових відносин в Україні суттєво змінює економічне середовище функціонування підприємств. Головною ознакою цього середовища є конкуренція товаровиробників, які набули повної самостійності та відповідальності за результати
  5. В. Ф. Столяров, д-р екон наук, проф

    Документ
    В. Ф. Столяров, д-р екон. наук, проф.(Київський національний університет технологій та дизайну)Б. В. Захожая, д-р екон. наук, проф.(Міжрегіональна академія управління персоналом)

Другие похожие документы..