Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
В рамках программы "Huygens" голландское государство предоставляет ряд стипендий гражданам России. Название этой программы является сокраще...полностью>>
'Рассказ'
Одной из ключевых составляющих многомерного изображения национального бытия и сознания в цикле «По Руси» (1912-1917) стала система женских образов, к...полностью>>
'Документ'
Перед отъездом в Белогорскую крепость Гринев старший дает своему сыну завет, говоря: «Береги честь смолоду». Его Гринев всегда помнит и точно выполня...полностью>>
'Учебное пособие'
Маркетинг: Учебное пособие для студентов специальности 271200 «Технология продуктов общественного питания» всех форм обучения. /В.А.Волкова, Т.Л.Корч...полностью>>

Головне управління з питань внутрішньої політики

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

1

Смотреть полностью

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ,

У СПРАВАХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЗВ`ЯЗКІВ

З ГРОМАДСЬКІСТЮ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ
ДНІВ ІНФОРМУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ НА ТЕМИ:

«Оформлення дозвільної документації

в будівництві: нові вимоги в законодавстві та практика»

«Історико-патріотичний вимір участі українського народу у Великій Вітчизняній війні (до 65-ї річниці Перемоги). Соціальний захист ветеранів Великої Вітчизняної війни»

Дата проведення : 19-30 квітня 2010 року

Історико-патріотичний вимір участі українського народу

у Великій Вітчизняній війні

Друга світова війна, складовою частиною якої була Велика Вітчизняна війна радянського народу проти німецько-фашистських загарбників, стала найтрагічнішою в історії людства. Вона забрала більше 50 мільйонів життів, ще більше – покалічила, знедолила. У її вир було втягнуто 61 державу. Битви йшли на території 40 країн Європи, Азії та Африки, на неосяжних морських і океанських просторах. Проте чи не найбільше випробувань випало на долю України. Саме з Україною і навіть ширше – з усім південним напрямом, пов'язані основні, вирішальні події на всьому 4500-кілометровому радянсько-німецькому фронті, який посів центральне місце у системі фронтів Другої Світової війни. В 1941 -1942 рр. тут було зосереджено головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7 % від загальної кількості дивізій. Хроніка подій свідчить, що на українських фронтах практично ніколи не було стану затишшя. В ході першого періоду війни на території України відбулися такі великомасштабні стратегічні оборонні операції як Львівсько-Чернівецька та Київська, а також фронтові — Одеська, Кримська, Севастопольська, Керченська, Харківська оборонні операції. В безпросвітно тяжкому 1941 р. радянські війська зуміли цими, хоча в цілому й невдалими, операціями поставити під сумнів бездоганно продуманий графік гітлерівського "бліцкригу".

Стратегічне місце України як центрального плацдарму війни зберігалося і в наступному 1942 р. Саме після поразки радянських військ під Харковом у травні 1942 р. з українського плацдарму почався німецький генеральний наступ на Волгу та Кавказ. Цей наступ мав вирішити долю всієї світової війни. Звідти ж після перемоги радянських військ під Сталінградом, здобутої значною мірою за допомогою з'єднань, що відступали з України, в грудні 1942 р. почалося визволення, а після Курської битви, також географічно й оперативно пов'язаної з Україною, оскільки вона закінчилася здобуттям Харкова, почалося масове вигнання гітлерівців з української території. Тому досить справедливим є твердження Олександра Довженка, що навколо України "точилася добра половина всієї світової війни".

Стратегічне значення України збереглося й у 1943 - 1944 рр. Тільки протягом січня 1943 - жовтня 1944 рр. на території республіки радянськими військами проведено 15 наступальних операцій, з них 11 стратегічних і 4 фронтові, та 2 оборонні операції. А всього за час з 22 червня 1941 р. по 28 жовтня 1944 р. (дати початку загарбання та визволення України) на її території радянськими військами було проведено 29 з 76-и стратегічних і фронтових наступальних та оборонних операцій.

Нищівний вал бойових дій двічі прокотився українськими землями – в сумний час відступу та в період переможної ходи визволення, не обминувши жодного населеного пункту, понівечивши долі десятків мільйонів людей. Протягом 1225 днів і ночей на українській землі лилася кров, плюндрувалися матеріальні й культурні цінності, духовні надбання українського народу. В бій ішли мобілізовані і добровольці, чоловіки і жінки, робітники і селяни, комуністи і безпартійні, атеїсти і віруючі, люди різних поколінь, національностей, професій; в перші воєнні місяці мобілізувались на фронт більш як 2 млн. чоловік (понад 200 тис. із них – добровольці). На Вінниччині в період з 23 червня по 21 липня 1941 р. до діючої армії було мобілізовано 136, 8 тис. громадян.

Героїчними сторінками в історію війни увійшли звитяжна оборона Києва, Одеси, Донбасу, Криму, особливо Севастополя, а також Керчі. Відвага і мужність яскраво виявились при захисті Харкова, Миколаєва, Дніпропетровська, Запоріжжя, Полтави, Херсона, Маріуполя, багатьох інших міст.

У роки війни з фашистами воювали не тільки регулярні частини Червоної армії, на боротьбу з ворогом піднявся весь волелюбний український народ. Розгортало боротьбу патріотичне антифашистське та націоналістичне підпілля, формувалися партизанські загони, що серйозно дестабілізували ворожий тил. Фронт видимий і невидимий проходив через міста і села, поля і ліси України. Широкі верстви населення брали участь у зриві економічних, політичних та військових планів і заходів фашистських загарбників. Опір здійснювався на всій окупованій території і був нищівним для загарбників. Однією з перших і найбільш активних була підпільна організація у Вінниці, яку очолив директор бібліотеки ім. Крупської І.Бевз. До кінця 1941 року були організовані підпільні групи на швейній|швейній| фабриці, м'ясокомбінаті, водоканалі, залізничній станції. Під керівництвом підпільного центру, на початку 1942 року об`єднались 17 груп, до складу яких входили|нараховували| більше 300 підпільників. Всього ж на кінець 1941 року в містах і селах області вже активно діяли 102 підпільні організації і групи. За весь час окупації на території області вело боротьбу 210 підпільних груп. Народні месники знищили понад 34 тис. гітлерівців та їх пособників, пустили під укіс 265 ешелонів з живою силою та бойовою технікою, підірвали 369 мостів. Загалом же учасників партизанського руху, підпілля та інших форм боротьби офіційно налічувалось понад 19 тис. чол., в т. ч. майже 2300 комуністів та 2500 комсомольців. Мужню боротьбу вінничан очолювали: Мельник Я.І., Бурченко Д.Т., Владимиров М.І., Нижник В.Є., Кондратюк А.Г., Микитенко А.К., Мединський І.Д., Кузнєцов А.В., Кравченко О.Н., Олійник С.І., Калашник І.І., Слюсаренко В.Ф., Посвятенко Ю.Т., Кугай П.Т., Шкрабоцький Т.М. та багато інших, які примножили ратну славу прославлених партизанських командирів Ковпака С.А., С.Рудиєва, Федорова О.Ф., Попудренка М.М., Сабурова О.М., Бегми В.А., Малікова С.Ф., Наумова М.І., Вершигори П.П. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно керівникам підпілля Вінниці Бевзу І.В., підпільниці-комсомолці Ратушній Л.С., комісару партизанського загону Волинцю П.К., десятки тисяч учасників бойових дій нагороджені орденами та медалями.

Зростає партизанський рух опору й по всій країні. Так на 15 лютого 1942 р., на території України діяли 716 партизанських загонів чисельністю 24960 чоловік, 605 винищувальних груп та 493 розвідувально-диверсійних групи.

За масштабами, політичними і військовими результатами всенародна боротьба в тилу ворога стала важливим військово-політичним фактором в розгромі фашистсько-німецьких військ. Відважна і самовіддана діяльність партизанів отримала всенародне визнання.

Мужність і стійкість захисників Вітчизни врешті внесли корінний перелом у хід війни. 16 грудня 1942 р. воїни-визволителі ступили на землю України - військові з'єднання Південно-Західного та лівого крила Воронезького фронтів перейшли у наступ. Першим звільненим українським населеним пунктом стало село Півнівка Міловського району на Луганщині. Потім прийшла черга Зориківки, Олексіївки, Морозівки.

16 січня 1943 р. визволителі вступили до Мілового. За спогадами безпосереднього учасника тих незабутніх подій командира роти 1222-го стрілецького полку 1-ї гвардійської армії А. Довбні, "радості не було меж... На вулиці Мілового висипало все вціліле населення. Наших гвардійців обнімали, цілували, пригощали хто чим міг. Солдат-визволитель був найдорожчим гостем у кожній хаті або землянці".

Бої на східних рубежах України, відзначалися неабияким героїзмом. Так, визволяючи згадуване село Морозівку, 25 радянських воїнів у бою з 400 гітлерівцями знищили та поранили 178 солдатів і офіцерів противника...

Хоробрість проявляли і наші земляки. Зокрема, вінничанин Тагарченко вміло керував ротою, особистим прикладом надихав на подвиги своїх бійців. У першому бою на луганській землі вони знищили близько 20-и самохідних артилерійських установок і танків ворога. 14 лютого 1943 р. стяг визволення замайорів над Луганськом. 23 серпня 1943 р. ворога назавжди було вигнано з Харкова, 2 вересня – із Сум, 8 вересня – з Донецька, 21 вересня – Чернігова, 23 вересня – Полтави, 14 жовтня – Запоріжжя, 25 жовтня – Дніпропетровська...

Восени 1943 р. розпочалася історична за своєю значимістю битва за Дніпро, яка ознаменувалася безприкладним масовим подвигом воїнів-визволителів. За проявлену мужність, хоробрість, ратну доблесть 2438 солдатів, сержантів, офіцерів та генералів удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

6 листопада 1943 р. звільнено столицю України, захоплено важливі стратегічні плацдарми в районі Києва.

Війська 2-го, 3-го та 4-го Українських фронтів громили ворога на півдні України на криворізькому та кіровоградському напрямках і в пониззі Дніпра. В ході тримісячних боїв армії 2-го і 3-го Українських фронтів створили на Дніпрі 2-й крупний плацдарм стратегічного значення, а війська 4-го Українського фронту очистили майже все пониззя Дніпра, заблокували ворога в Криму.

Із захоплення стратегічних плацдармів на Дніпрі розпочалося звільнення від німецько-фашистських загарбників Правобережної України, зокрема Вінниччини, де окупаційний режим у зв'язку з розташуванням тут ставок А. Гітлера "Вервольф", Г. Герінга -"Штайнбрух", ряду вищих військових установ Третього рейху, був особливо жорстоким.

Визволення Вінниччини відбувалось у два етапи і тривало 99 днів. Під час першого етапу (в період проведення Червоною армією Житомирсько-Бердичівської наступальної операції) військами 1-го Українського фронту (командуючий генерал М. Ф. Ватутін) в кінці грудня 1943 р. – у першій половині січня 1944 р. від гітлерівців були очищені північно-східні райони області.

На початку березня 1944 р. розпочались Проскурівсько-Чернівецька та Умансько-Ботошанська наступальні операції, які стали основним і завершальним етапом визволення Вінницької області від нацистських окупантів. У важких умовах весняного бездоріжжя та водопілля війська 1-го і 2-го Українських фронтів пройшли з боями сотні кілометрів, звільняючи від ворога подільську землю.

У визволенні області (включаючи Житомирсько-Бердичівську наступальну операцію) безпосередньо брали участь чи були задіяні 6 загальновійськових, 5 танкових і 2 повітряні армії, а це майже півмільйона радянських воїнів. Пліч-о-пліч з ними визволяли Поділля бійці і командири 1-ї Чехословацької бригади під командуванням Героя Радянського Союзу Людвика Свободи. Армії визволителів розгромили до 20 ворожих дивізій, знищили і взяли в полон 95 тисяч гітлерівських солдатів і офіцерів.

Особливо значимими були бої за Вінницю, яку звільнили 20 березня, Жмеринку –20 березня, Ладижин – 14-го, Джулинку – 12-го, Хмільник – 10 березня.

Не менш запеклими виявилися бої і за р. Дністер, зокрема переправи в районі Могилева-Подільського, сіл Садківці, Серебрія, Кремінне, Яруга Могилів-Подільського району, с. Михайлівка –Ямпільського; цілий ряд населених пунктів Вінниччини: міста Гайсин, Могилів-Подільський, Калинівку, Немирів, Бар, селища міського типу Дашів, Гнівань, Комсомольське, Іллінці, Уланів, Муровані Курилівці, Погребище, стратегічно важливі Козятинський, Жмеринський, Вапнярський залізничні вузли, залізничні станції Оратів, Губник. Одна з найбільших танкових битв під час визволення області відбулася під Липовцем. Як про особливо запеклі, можна говорити про бої з гітлерівцями під селами Адамівка Барського району, Берізки-Бершадські – Бершадського, Старий Дашів – тодішнього Дашівського, Корделівка – Калинівського, Попівка, Журава, Струтинка, хутір Якубівський -Липовецького, Владиславчик, Петрівка, Цибулів – Монастирищенського, який входив у той час до складу Вінницької області, Ступник – тодішнього Уланівського, Березна, Держанівка, Сандраки – Хмільницького, Журавне – Літинського, Вербка – Чечельницького, Хоньківці – тодішнього Яришівського районів та ін.

Вінницька земля стала місцем подвигу десятків кращих синів Вітчизни. Тут повторили героїчний вчинок О. Матросова рядовий Полін О.В. і єфрейтор Ткаченко Г.Т., у критичну хвилину бою кинулись із гранатами під ворожі танки і ціною власного життя зупинили їх гвардії єфрейтор Тартиков С.В. із далекого Алтайського краю і старший сержант Жеребцов І. І. із Пензенської області, гвардії лейтенант М. П. Сьомак із Погребища. У кровопролитному поєдинку під Цибулевом група розвідників винищувально-протитанкового полку під командуванням українця гвардії майора І. І. Загрядського знищила 5 ворожих БТРів і захопила бойовий прапор противника. Білорус механік-водій танка гвардії старшина В. М. Гінтовт був у складі танкової роти, яка прорвалась на залізницю Вінниця - Жмеринка, перерізала її і утримувала зайняту позицію 4 доби. В боях з 24.12.1943 р. по 16.01.1944 р. екіпаж танка знищив 15 танків, 18 гармат, 40 автомашин, 17 кулеметних гнізд, значну кількість живої сили противника. Тут вели своїх підлеглих у бій з ворогом командири-подоляни Бойко І.Н., Абрамов Т.П., Касян А.П. Визволяли рідний край Герої Радянського Союзу командири взводів молодший лейтенант Бондар Г.Г, уродженець с. Лучинця Мурованокуриловецького району, чия ратна доблесть на вінницькій землі відзначена орденом Олександра Невського, та молодший лейтенант Оленич І.І., уродженець с. Хрінівки Липовецького району. У небі над Вінниччиною громили ворога майбутній космонавт, двічі Герой Радянського Союзу Береговий Г.Т., уславлені повітряні аси: тричі Герой Радянського Союзу Кожедуб І.В., двічі Герой Радянського Союзу Ворожейкін А. В., Герої Радянського Союзу уродженці Іллінеччини Гелета В. А., Шимко Г. Л., уродженець с. Демидівка Тростянецького району Могильчак І. Г. За подвиги, в тому числі здійснені у небі Вінниччини, удостоїлись відзнаки Героя відважні соколи - командири ескадрилій Виборнов О. І., Сачков М. І. та заступник командира ескадрильї лейтенант Першутов І. В.

Всього ж за визволення Вінницької області медаллю "Золота Зірка" нагороджено близько 150 солдатів і офіцерів. Серед кавалерів "Золотої Зірки" 5 уродженців Вінницької області. Бойко І.Н. - удостоєний почесного звання Героя Радянського Союзу двічі.

У боях за визволення Вінниччини відзначились винятковою хоробрістю командир ескадрильї винищувачів капітан Мудров М. І. та командир розвідроти 6-ї танкової армії капітан Плотников Д. П. За особливі ратні подвиги їм присвоєно звання Героя Російської Федерації.

Визволяли область також три майбутніх повних кавалери ордена Слави. Два з них – уродженці Вінниччини (Костенко М. П., Янковський О. Й.).

Більш ніж двадцятьом військовим частинам та з'єднанням, що особливо відзначились у боях на вінницькій землі, присвоєно почесні найменування "Вінницьких", "Жмеринських", "Вапнярських", "Дністровських".

Остаточно Вінницьку область від німецько-фашистських загарбників було звільнено 28 березня 1944 р., Черкаси - 14 грудня 1943 р., Житомир - 31 грудня 1943р., Кіровоград - 8 січня 1944 р., Рівне - 2 лютого 1944 р., Луцьк - 2 лютого 1944 р., Херсон - 13 березня 1944 р., Хмельницький - 25 березня 1944 р., 28 березня 1944 р. було звільнено Миколаїв, 29 березня 1944 р. – Чернівці. Тривали запеклі бої за звільнення Кримського півострова, Одеської області, адміністративні центри яких перейшли під контроль визволителів: Одеса звільнена 10 квітня 1944 р., Сімферополь – 13 квітня 1944 р. 15 квітня стяг визволення замайорів над Тернополем, 27 липня 1944 р. воїни-визволителі оволоділи Івано-Франківськом та Львовом. 8 жовтня 1944 р. окупанти залишили останній населений пункт на території тодішньої України – станцію Лавочне Дрогобицької області. Через два дні передові підрозділи 8-ї армії вийшли на державний радянсько-чехословацький кордон, де рядовий 351-ї стрілецької дивізії Кушніренко М. П. встановив червоний прапор. Визволення ще однієї області, яка входить до складу теперішньої України, Закарпатської, завершилося через 20 днів. Восени ж 1944 р. Закарпаття перебувало у складі Чехословаччини, проте, це не стало перешкодою на шляху визволителів. Долаючи впертий опір ворога, звільняючи від гітлерівців країни Центральної Європи, Червона армія нестримно просувалася на захід. 23 жовтня війська 4-го Українського фронту прогнали німецько-угорські частини з Тячева, наступного дня – з Хуста і Сваляви. 26 жовтня силами 317-ї та 237-ї Пирятинських стрілецьких дивізій було визволено Мукачево. Після цього стрімким 30- кілометровим маршем з'єднання 18-ї армії підійшли до Ужгорода та звільнили місто. Спроби гітлерівців втримати адміністративний і культурний центр Закарпатської України були безрезультатними. 28 жовтня 1944 р. українську землю було повністю очищено від фашистських загарбників.

Перемога над ворогом дісталася дорогою ціною. Віддали життя за свободу України, навічно залишились лежати у її рясно скроплені кров'ю землі, тисячі й тисячі її визволителів. Так, під час Донбаської стратегічної операції бойові втрати Червоної армії складали 273522 чол., Мелітопольської наступальної – 198749 чол., Львівсько-Сандомирської - 289296 чол., Східно-Карпатської - 12621 чол. Більш як чверть мільйона бійців і офіцерів загинуло при визволенні Києва. Незбагненно великими були втрати особового складу під час битви за Дніпро. Не повернулися додому майже 176 тис. жителів Вінницької області, біля 200 тис. мирного населення та біля 46 тис. військовополонених розстріляно і замучено, 61277 тис. вивезено на примусову роботу.

Соціальний захист ветеранів Великої Вітчизняної війни

Одним із основних правових документів, який регламентує соціальний захист інвалідів на ветеранів війни є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», прийнятий у 1993 році, який спрямований на визначення правового статусу ветеранів війни, створення належних умов життєдіяльності, формування в суспільстві шанобливого ставлення до них. Основне завдання Закону полягає у захисті ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров’я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни тощо.

Сьогодні на Вінниччині проживає 113 тисяч ветеранів війни, в тому числі 9 тисяч інвалідів війни, 8,7 тисяч учасників бойових дій, 77,6 тисяч учасників війни, 17 тисяч членів сімей загиблих та померлих ветеранів війни та 4 чоловік, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Крім того, в області проживає 240,7 тисяч дітей війни.

Матеріальне забезпечення ветеранів війни здійснюється шляхом призначення їм пенсій та надання різних видів грошової допомоги.

Сімнадцяти нашим ветеранам війни встановлені довічні іменні державні стипендії Президента України, 573 грн. – репресовані та учасники бойових дій, 859 грн. – особи, які мають особливі заслуги перед батьківщиною.

Щороку до Дня Перемоги ветерани війни отримують разову грошову допомогу. Протягом останніх років її розмір втричі збільшився. В 2009 році 114,3 тисяч ветеранів війни отримали дану допомогу на суму - 16,9 млн. гривень. В даний час говорити про зазначену виплату на 2010 рік, в т.ч. про її розміри, ще неможна, оскільки, не прийнятий Закон України «Про державний бюджет», яким, власне, ці розміри встановлюються.

Життєзабезпечення ветеранів війни підтримується системою пільг та компенсацій, які визначені законодавчими та нормативно-правовими актами. Це і знижка плати за житлово-комунальні послуги, придбання палива та скрапленого балонного газу, оплата послуг зв’язку, встановлення телефону, санаторно-курортне лікування, капітальний та поточний ремонт житла, проїзд автомобільним, залізничним, водним та повітряним транспортом.

На фінансове забезпечення цих пільг кошти спрямовуються у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

В Держбюджеті 2009 року на зазначені цілі було передбачено 182,7 млн. гривень.

Всі ветерани війни та члени їх сімей користуються пільгами на житлово-комунальні послуги. У 2009 році дані пільги було нараховані на 96,5 млн. грн.

Крім того, на протязі 2009 року 43,9 тис. ветеранів війни отримали тверде паливо по пільговій вартості, як в готівковій, так і безготівковій формі на суму 27,5 млн. грн.

Понад 3000 ветеранів війни та інвалідів мають право на компенсацію за бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобілів і на транспортне обслуговування. В 2009 році на ці виплати виділено 845,1 тис. грн.

У 2009 році 399 ветеранам війни за рахунок коштів з Держбюджету в минулому році були встановлені квартирні телефони. На черзі для встановлення квартирного телефону перебуває 3451 ветеранів війни. На ряду з цим, місцеві органи влади Гайсинського та Ямпільського районів знайшли можливість і за рахунок місцевих бюджетів закупили 46 мобільних телефонів на суму 19,3 тис. грн.

З року в рік актуальним залишається питання щодо проведення безкоштовного ремонту житла ветеранів. Не виключенням це питання залишилось і в минулому році. Лише 38 ветеранам війни було проведено капітальний ремонт будинків і квартир, що перебувають у їхній власності. Сума виконаних робіт стала 302 тис. гривень. В 2008 році на це були витрачено 464 тис. грн. і цією пільгою скористались відповідно 67 чоловік.

Напруженим залишається питання забезпечення інвалідів спецавтотранспортом. На обліку для забезпечення спецавтотранспортом в Головному управлінні праці та соціального захисту населення облдержадміністрації перебуває 7,4 тис. інвалідів, в т. ч. 2,6 тис. інваліди Великої Вітчизняної війни, які понад десять років очікують виконання задекларованого державою права на забезпечення автомобілем.

В 2008 році за рахунок коштів державного бюджету Міністерством праці та соціальної політики України нашій області було розподілено 165 автомобілів «Славута», які видані інвалідам згідно до черги, в тому числі 95 автомобілів інвалідам війни.

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» на програму «Забезпечення інвалідів автомобілями» видатки не були передбачені. На протязі минулого року область отримала лише 9 автомобілів «Славута», які видані інвалідам згідно черги.

Як альтернативне вирішення цього питання - це забезпечення інвалідів автомобілями, які надходять у вигляді адресної гуманітарної допомоги. В 2009 році Головне управління отримало, розмитнило та видало 52 автомобіля.

Про соціальне обслуговування

Місцевими органами праці та соціального захисту населення постійно здійснюються обстеження умов проживання ветеранів війни, сім’ям загиблих, надається необхідна допомога.

Всього в минулому році органами виконавчої влади спільно з благодійними організаціями, фондами, підприємствами ветеранам війни виділено кошти на матеріальну допомогу, продуктові набори та святкові столи на суму 1,1 млн. грн., в тому числі, до Дня Перемоги було надано матеріальну допомогу на суму 632,3 тис. грн. та продуктові набори на суму 567,3 тис. грн.

Одним із видів соціального захисту ветеранів є забезпечення їх соціальним обслуговуванням та надання різних видів соціальних послуг соціальними установами та закладами.

Соціально-побутове і медичне обслуговування ветеранів та інвалідів здійснюють 2 будинки-інтернати геріатричного профілю та 5 психоневрологічних інтернатів, в яких на повному державному утриманні проживає біля 2,0 тис. підопічних – з них, понад 300 ветеранів та інвалідів війни.

В інтернатних закладах для ветеранів війни створені комфортні комунально-побутові умови. 70 відсотків ветеранів проживають в кімнатах на 1-2 чоловіки. Для їх особистого користування в окремих кімнатах встановлено телевізори, холодильники.

Вагоме місце в роботі по соціальному обслуговуванню ветеранів та інвалідів посідають територіальні центри соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян та інвалідів та інтернатні установи системи соціального захисту населення.

В області функціонують 36 територіальних центрів по обслуговуванню одиноких непрацездатних громадян та інвалідів. Силами працівників територіальних центрів цій категорії подолян надаються більше тридцяти найрізноманітніших життєво-необхідних послуг, включаючи й побутові: допомога при оформленні документів для субсидій, привезення палива, доставка і придбання продуктів харчування та медикаментів, прибирання житла, прання, послуги перукаря, швеї та інше. При територіальних центрах в багатьох районах області діють майстерні по ремонту взуття, одягу, введені посади перукарів, медичних сестер, теслярів, надаються послуги по розпилюванню дров та ремонту житла.

Враховуючи потребу місцевих мешканців, ветеранів війни та праці при територіальних центрах області відкрито 21 відділення постійного перебування та 1 відділення денного перебування.

Територіальні центри по обслуговуванню одиноких непрацездатних громадян та інвалідів співпрацюють з Товариством Червоного Хреста щодо догляду та медичного обслуговування ветеранів війни. Волонтери від Червоного Хреста з числа лікарів-пенсіонерів проводять прийом одиноких непрацездатних громадян, які відвідують центри та кімнати Червоного Хреста.

З метою забезпечення реалізації стратегії подолання бідності, в області розроблена і діє довгострокова програма «Турбота» з питань розширення форм надання соціальних послуг найбільш вразливим верствам населення, в т.ч. ветеранам війни.

Про оздоровлення

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни за наявності медичних показань мають право на безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками. Органи праці та соціального захисту населення забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів інвалідів війни – позачергово щороку, учасників бойових дій – щороку, учасників війни – один раз на два роки.

На обліку для забезпечення санаторно-курортним лікування в органах соцзахисту перебувають 4610 осіб, в тому числі – 1267 ветеранів війни.

Протягом 2009 року 635 ветеранів війни покращили своє здоров’я в санаторіях системи Міністерства праці та соціальної політики України та 159 ветеранів війни оздоровились у місцевих санаторіях за рахунок субвенції з державного бюджету. За І квартал 2010 року було оздоровлено 114 ветеранів війни.

Крім того, інваліди, які на протязі двох років не були забезпечені путівками, отримали компенсацію на оздоровлення. Сума такої виплати у 2009 році склала 692,7 тис. гривень.

Вкрай гострою залишається проблема виплати грошової компенсації за невикористану путівку або самостійне санаторно-курортне лікування (ветерани та інваліди війни вимагають суттєвого підвищення розміру зазначеної компенсації до рівня реальної вартості путівки). В даний час розмір такої виплати становить від 195-260 грн., що становить від 5 до 7 % від реальної вартості путівки.

730 інвалідів Великої Вітчизняної війни було забезпечено технічними засобами реабілітації, що становить майже 100% від потреби.

Крім того, міські та районні ради надають фінансову підтримку районним та міським ветеранським організаціям, що дає змогу створити сприятливі умови для діяльності ветеранських організацій, забезпечити їх приміщенням та оплатити комунальні послугу тощо.

Основні законодавчі акти та принципи

дозвільної роботи з розміщення, проектування

та будівництва об’єктів

Дозвільні процедури та принципи, загальний порядок та вимоги щодо розміщення, проектування та будівництва об’єктів встановлюють такі основні законодавчі акти: Закон України «Про архітектурну діяльність», Закон України «Про основи містобудування», Закон України «Про планування і забудову територій», Закон України «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про державні будівельні норми», Закон України «Про Генеральну схему планування території України», а також Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», інші законодавчі акти, що регулюють відносини у сферах землекористування й землеустрою, охорони культурної спадщини і навколишнього природного середовища, санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, пожежної безпеки та цивільного захисту. Наведені вище законодавчі акти приймалися починаючи з 2000 р., а за останні роки вони зазнали, разом із Земельним кодексом України, неодноразових істотних змін.

Принциповим, суттєво новим і дещо суперечливим є введення для населених пунктів України зональних правил (зональних планів місцевих правил забудови), за якими мають визначатися єдині умови і обмеження забудови земельних ділянок у межах відповідних зон населеного пункту (не просто й не стільки функціональних зон за призначенням територій, скільки зон за способом і параметрами забудови та іншого використання територій). Законодавець тим самим установив, що сприяння будівництву полягає у зменшенні неоднозначності вимог до проектів, насамперед, «неоднозначності» власне архітектурно-планувальних вимог, і зменшенні обсягу документів для початку проектування та будівництва шляхом одержання замовником містобудівних умов і обмежень забудови відповідної ділянки (території), встановлених містобудівною документацією та місцевими правилами забудови. У цьому контексті змінено, починаючи з квітня 2009 р. (із набуттям чинності відповідних статей Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 р. № 509-VІ), зміст вихідних даних для проектування об’єктів містобудування й архітектури зокрема: замість архітектурно-планувального завдання, що раніше надавалося у комплекті з опрацьованими технічними умовами, згідно завдання замовника, головним архітектором відповідної території (району або міста обласного значення) для розміщення об’єкта у відповідній функціональній зоні, відтепер органом місцевого самоврядування мають надаватися містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, на підставі яких замовник має право одержати технічні умови для інженерного забезпечення об’єкта і сформулювати, тобто уточнити, власне завдання на проектування (за тими вимогами до території, що заздалегідь встановлені містобудівною документацією та місцевими правилами забудови). Новий порядок, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 489, продиктований, у тому числі, необхідністю врахування при плануванні територій не лише державних і приватних, але також і громадських інтересів.

Поза всяким сумнівом, законодавство України у сфері містобудування, архітектури, будівництва та інвестиційної діяльності коригуватиметься і надалі. Достатньо системного протиріччя між запозиченим із деяких країн Західної Європи та деяких штатів і міст США зональним принципом місцевих правил забудови і станом та традиціями забудови населених пунктів України, що формувалися й реконструювалися комплексно, а в межах землеволодінь – індивідуально, за відповідністю функціональному зонуванню, нормативним та архітектурно-планувальним вимогам, а не зонально. Наприклад, на взірець діючих у деяких країнах Європи кодексів з планування територій – це Містобудівний кодекс Франції або Містобудівний кодекс Російської Федерації, за правовою аналогією Земельного кодексу України, в даний час на замовлення Мінрегіонбуду України розроблено проект Містобудівного кодексу України, що схвалений Урядом (розробник – Український державний НДІ проектування міст «Діпромісто»).

За визначеннями Закону України «Про архітектурну діяльність», планування територій є фаховою компетенцією архітекторів, які координують розроблення усіх складових містобудівної та проектної документації, в т.ч. координують розроблення іншими спеціалістами їх розділів; саме фахові архітектори очолюють місцеві органи містобудування та архітектури. При цьому фінансування розробки містобудівної документації та місцевих правил забудови, надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок для проектування об’єктів, а також проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів і здійснення низки інших спеціальних заходів законодавець поклав на органи місцевого самоврядування та відповідні виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (ст. 4, 10 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 14 Закону України «Про основи містобудування»).

Вимоги до планування територій.

Містобудівна документація

Законодавством України визначено, що правовою та інформаційною основою для розміщення об’єктів, інвестицій у будівництво, використання територій, реалізації масштабних державних та інших проектів має бути містобудівна документація – затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель (ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій»). Документація з планування територій – містобудівна документація «є основою для:

  • вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення;

  • підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;

  • підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації;

  • вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій;

  • вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України.

Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури»

(ст. 17 Закону України «Про основи містобудування»).

Відповідно до Закону України «Про Генеральну схему планування території України» та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2002 р. № 1291 «Про забезпечення реалізації Закону України «Про Генеральну схему планування території України» передбачено заходи щодо коригування генеральних планів міст, курортів державного значення, схем планування територій міжнародних транспортних коридорів та зон їх впливу, схем планування територій, областей, районів тощо.

Пріоритетними завданнями у сфері містобудування, зокрема, є: забезпечення сталого розвитку населених пунктів з метою створення повноцінного життєвого середовища; розроблення і коригування містобудівної документації для населених пунктів та інших територій. Оновлення та впровадження містобудівної документації, таким чином, є пріоритетним напрямком державної політики.

Згідно з останніми змінами Закону України «Про планування і забудову територій» (за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 р. № 509-VІ) «Громадському обговоренню підлягають розроблені та погоджені в установленому законодавством порядку проекти місцевих правил забудови та проекти містобудівної документації, які пройшли в установленому законодавством порядку державну експертизу, а саме:

  • схем планування територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин;

  • генеральних планів населених пунктів;

  • детальних планів територій;

  • проектів забудови територій;

  • містобудівного обґрунтування розміщення об'єктів містобудування;

  • «проектування і будівництво окремих будівель і споруд, не передбачених чинним генеральним планом (для малих і середніх населених пунктів), детальним планом території (для великих, більших і найбільших населених пунктів), не допускається і не виноситься на обговорення» (ст. 30-2 вказаного Закону).

Стаття 24 вказаного Закону встановлює можливість розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта у разі відсутності місцевих правил забудови (як джерела основних вихідних даних для проектування – містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок згідно із містобудівною документацією), тим самим запроваджено порядок, за яким у населеному пункті мають бути містобудівна документація і відповідні місцеві правила забудови.

Проте, при розробленні генерального плану населеного пункту здійснюються розрахунки та вказується розміщення лише об’єктів обслуговування, що відображають соціально гарантований рівень з розрахунку на перспективний показник населення в термін до 20 років.

Усі об’єкти, можливість розташування яких виникає в процесі реалізації генерального плану в умовах ринкових відносин, на стадії випуску генерального плану не опрацьовуються. Генплан населеного пункту визначає, насамперед, принципові вирішення розвитку даного населеного пункту (статті 1, 12 вказаного Закону).

Основною вимогою при розробленні й метою генерального плану населеного пункту є прийняття принципових рішень та визначення територій відповідного функціонального призначення: житлово-цивільної забудови, рекреаційних, промислових, комунальних територій тощо. І довгостроковий розрахунковий період (20 років), і перша черга реалізації (до 7 років) генерального плану в принципі не передбачають усіх об’єктів у проектних рішеннях для населеного пункту. Детальні плани територій розробляються, як правило, для реалізації нової комплексної забудови або комплексної містобудівної реконструкції території, що здійснюється в межах планувального утворення одним або декількома інвесторами.

Тому встановлення законодавчим актом заборони щодо будівництва об’єкта архітектури, який не передбачений генеральним планом малого населеного пункту чи детальним планом великого, є некоректним за формою, оскільки, буквальне застосування даної норми – останньої частини статті 30-2 не задовольняє вимоги розвитку територій в умовах ринкових відносин, а також суперечить зональним принципам цього ж законодавчого акта: у генеральному та/або детальному планах, як і в зональному плані місцевих правил забудови, визначаються пріоритетні та допустимі види забудови та іншого використання територій у межах відповідних зон. За потреби, на підставі обґрунтованих передпроектних пропозицій інвестора (забудовника), можливість розміщення об’єктів, які можуть бути і умовно «надлишковими» згідно з розрахунком, проте, інвестиційно-привабливими, має визначатись органами місцевого самоврядування / виконавчої влади – за межами населених пунктів / на підставі висновків уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно до функціонального призначення території, встановленого тим же генеральним планом населеного пункту /відповідною схемою планування/, за підсумками громадського обговорення (як правило, обговорення містобудівного обґрунтування розміщення об’єкта з визначенням умов і обмежень забудови ділянки та обговорення проекту внесення змін до генерального плану – якщо новий об’єкт не передбачений та/або суперечить вимогам генплану малого населеного пункту).

Що стосується планування забудови та іншого використання територій чи населених пунктів, де відсутня містобудівна документація або втратила термін дії (не чинна), введення категоричних вимог законодавства унеможливлює ініціативне будівництво, в тому числі розвиток інвестиційно-привабливих територій, а також ставить під сумнів бюджетні капіталовкладення у забудову об’єктів соціально-культурної та інженерно-транспортної інфраструктури, потужності якої також визначаються лише містобудівною документацією.

У Вінницькій області, як і в інших регіонах України, на жаль, переважає негативна тенденція старіння містобудівної документації: вона втрачає актуальність та дієвість швидше, ніж оновлюється на замовлення місцевих державних адміністрацій та виконкомів місцевих рад.

У Вінницькій області за рахунок обласного бюджету розроблено Схему планування території області, що в даний час розглянута обласними установами, коригується та планується доопрацювати із урахуванням змін державних будівельних норм і готується до проведення державної експертизи. За рахунок місцевих бюджетів протягом останніх років виконано генеральний план і план зонування (першу частину місцевих правил забудови) міста Вінниці, генеральний план міста Козятина (впровадження ускладнено судовими позовами), на стадії розроблення та погодження генплан м. Жмеринка і 5 генпланів міст районного значення (Бар, Бершадь, Гайсин, Іллінці, Погребище).

Нові детальні плани розроблялися лише в обласному центрі (3 – у 2002, 2007-2008 рр.) та детальний план курортно-рекреаційної зони м. Хмільник.

На Вінниччині потребують розроблення або коригування: схеми планування територій усіх 27 районів, генеральні плани 3 міст обласного значення (Могилів-Подільський, Ладижин, Хмільник), 7 міст районного значення, 11 селищ-райцентрів, 14 інших селищ, генплани усіх сіл (всього до 1466 сіл Вінницької області; умовно не втратили термін реалізації 65 генпланів із актуально потрібних понад 1330 сіл) та схеми планування територій 660 із 662 сільських рад, а також детальні плани територій нової забудови або реконструкції в містах. Плани зонування населених пунктів не розроблялися.

Таким чином, більшість органів місцевого самоврядування та відповідні території Вінницької області фактично не готові до планування і забудови територій у порядку, встановленому законодавством України.

Актуальні проблеми та завдання органів виконавчої влади,

органів місцевого самоврядування у сфері містобудування та архітектури

(внесено головним архітектором Вінницької області Мінрегіонбуду України у березні 2010 р.)

У сфері містобудування та архітектури, після змін законодавства України останніх років та у зв’язку з економічно-фінансовою кризою, накопичилися проблеми, які є характерними і для Вінниччини.

Для Вінницької області є проблемним розроблення містобудівної документації населених пунктів та інших територій за рахунок місцевих бюджетів. Разом із тим, законодавство передбачає розроблення містобудівної документації та місцевих правил забудови саме за рахунок місцевих бюджетів. Забезпеченість сільських населених пунктів області генеральними планами оцінюється у 4 % потреби. Безперечно, планування власних територій є невідкладним завданням органів місцевого самоврядування за організаційної та методичної підтримки спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури. Схеми планування територій сільрад, генеральні плани сіл, селищ, міст, схеми планування територій районів, історико-архітектурні опорні плани історичних поселень області потребують підтримки обсягом орієнтовно понад 25 млн. грн.; необхідна державна цільова програма розроблення та оновлення містобудівної документації.

При цьому необхідне додаткове нормативне врегулювання змісту, стандартів виконання, розрахункових строків реалізації та порядку моніторингу реалізації містобудівної документації. Документація з планування територій має спиратися на сучасні геоінформаційні засоби та принципи безперервного містобудівного проектування.

Повноваження органів містобудування та архітектури, їх структура та кількісний склад зазнали невідповідностей законодавству та раніше прийнятим положенням і, як наслідок, зазнали невластивих змін. Норма ст. 15 Закону України «Про основи містобудування», якою врегульовано визначення компетенції цих органів, на даний час застосована формально, а саме, повноваження й завдання органів містобудування та архітектури в цілісному вигляді сформульовані лише у типових положеннях. Сьогодні ці положення містять невластиві функції, а відповідні відділи райдержадміністрацій працюють в одній особі головного архітектора району, за деякими винятками; в містах обласного значення існує тенденція перетворення управлінь містобудування та архітектури у відділи. Потребують негайного прийняття нові типові положення саме органів містобудування та архітектури місцевих державних адміністрацій із урахуванням, зокрема, функцій органів містобудування та архітектури з моніторингу забудови та іншого використання територій – засобами містобудівного кадастру та геоінформаційних систем (ст. 30 Закону України «Про планування і забудову територій»), у тому числі методичні рекомендації для виконавчих органів – спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури міських рад міст обласного значення. Крім того, відповідно до законодавства урядовий примірний перелік структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій необхідно чітко відкоригувати визначенням окремих управлінь містобудування та архітектури, управлінь капітального будівництва, управлінь регіонального розвитку і управлінь охорони культурної спадщини обласних та відповідних відділів районних державних адміністрацій.

Залишається проблемою налагодження сучасної інформаційно-дозвільної роботи з надання інвесторам (забудовникам) відкритих відомостей про територію – комплексної інформації містобудівного кадастру про умови і обмеження забудови ділянок (в місцевих державних адміністраціях та виконкомах міських рад міст обласного значення). Для цього необхідна державна програма створення містобудівного кадастру та геоінформаційної системи управління розвитком територій (у Вінницькій області рішенням 21 сесії Вінницької обласної Ради 5 скликання від 24.12.2008 р. № 681 прийнято відповідну програму до 2015 року, проте потрібні централізовані заходи та відповідна державна програма). Вказана державна програма має передбачати:

  • систему оновлення топографо-геодезичної інформації та її надання органам виконавчої влади безкоштовно;

  • створення повноцінних підрозділів містобудівного кадастру у Мінрегіонбуді України та місцевих державних адміністраціях (шляхом посилення органів містобудування та архітектури);

  • фінансове забезпечення виконання державних будівельних норм щодо створення та ведення містобудівного кадастру на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях;

  • систему моніторингу забудови та іншого використання територій геоінформаційними засобами, що мають бути зосереджені в органах містобудування та архітектури (згідно із ст. 30 Закону України «Про планування і забудову територій»), з відповідними регламентами ведення чергових оперативних планів забудови органами містобудування та архітектури і коригування містобудівної документації профільними інститутами на засадах безперервного оперативного проектування. Це стосується в тому числі планування територій на регіональному рівні.

У зв’язку із затримкою прийняття нормативно-правових актів, що підготовлені Мінрегіонбудом України, ускладнено надання вихідних даних для проектування об’єктів містобудування згідно із новим законодавством України. У Вінницькій області застосовуються окремі розділи Правил планування і забудови сіл і селищ, прийняті обласною Радою 1998 р. (до введення в дію законодавства України з архітектурної діяльності, планування і забудови територій), тому для прийняття в області Регіональних правил забудови необхідно невідкладно: затвердити розроблені на замовлення Мінрегіонбуду Типові регіональні правила забудови; внести на розгляд Кабінету Міністрів України підготовлений Мінрегіонбудом проект постанови щодо організації експертизи містобудівної документації та визначення вартості такої експертизи для замовників нових об’єктів (безкоштовне надання експертних висновків посадовими особами не є експертизою за визначенням); визначити перелік об’єктів, для розміщення та проектування яких містобудівні умови і обмеження не є обов’язковими, за необхідності – у формі змін законодавства.

Давньою проблемою Вінницької області є відсутність підготовки в регіоні спеціалістів-архітекторів з вищою освітою та недостатність кадрового резерву в органах містобудування та архітектури, а також у проектних організаціях. Зокрема, на даний час із 33 керівників місцевих органів містобудування та архітектури у 27 районах та 6 містах обласного значення лише 7 керівників – з вищою архітектурною освітою (у той час, коли після змін Закону України «Про архітектурну діяльність» з 2006 р. на посади головних архітекторів – керівників органів містобудування та архітектури відповідних територій – можуть прийматися лише спеціалісти з вищою архітектурною освітою). Підготовлений управлінням містобудування та архітектури Вінницької облдержадміністрації проект обласної «Комплексної програми підтримки та популяризації архітектурної діяльності», в частині підготовки кадрів, не може бути самодостатнім і не є реалістичним без відповідних заходів центральних органів. Необхідне сприяння Мінрегіонбуду та Міносвіти і науки щодо планування державної підтримки залучення до вінницьких навчальних закладів професорсько-викладацького складу архітекторів для організації навчання спеціалістів у регіоні, а також стосовно державного замовлення архітекторів для Вінницької області, особливо за спеціальністю «містобудування». При цьому треба мати на увазі, що сучасні тенденції працевлаштування молоді разом із «старінням» працюючих кадрів органів містобудування та архітектури вказують на необхідність організації підвищення кваліфікації працівників таких органів – місцевих інженерів-будівельників та інженерів міського господарства за спеціалізацією «містобудування» для формування фахового складу органів містобудування та архітектури, що потребує врегулювання шляхом доповнень законодавства.

Для переважно сільськогосподарського регіону проблематичним залишається фінансування й організація маштабних інфраструктурних проектів (орієнтовною вартістю понад 50 млн. грн.). З метою подолання економічних проблем будівельної галузі, підтримки проектних та будівельних організацій, місцевих виробників будівельних матеріалів, виробів та конструкцій необхідно запланувати державну цільову підтримку перспективних проектів у регіонах (у формі державної цільової програми). На Вінниччині такими проектами можуть бути: завершення будівництва мікрорайону соціального житла в місті Вінниця по вул. Тарногродського; проектування та будівництво з реконструкції площі імені Івана Богуна в місті Вінниця зі спорудженням монументального пам’ятника, музейно-виставкового центру, транспортної розв’язки у двох рівнях та підземного пішохідного переходу з попереднім проведенням республіканського конкурсу проектів; проектування та будівництво шляхопроводу через залізницю в м. Вінниця на вул. Фрунзе-Ватутіна (проектні пропозиції з транспортних будов згідно генплану Вінниці, затвердженого у 2007 р., розроблені НДІ «Укрдіпробудміст» на замовлення УКБ міської ради); завершення будівництва південної дільниці окружної дороги навколо обласного центру; завершення реконструкції автодороги міжнародного значення «Львів-Кіровоград-Знам’янка»; міжнародні інфраструктурні проекти – транспортних коридорів, передбачених на території області Генеральною схемою планування території України (2002).

Оформлення дозвільної документації

замовником (забудовником)

Дозвільна система у сфері господарської діяльності в Україні регулюється Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-IV від 06.09.2005 року, зі змінами. Цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів.

Дозвільна система у сфері господарської діяльності – сукупність врегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, державними адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, видачею дублікатів, анулюванням документів дозвільного характеру.

Документами дозвільного характеру є: дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Об'єкти, на який видається документ дозвільного характеру – природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб'єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об'єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

У зв’язку з тим, що основним у вказаному законодавчому акті є принцип організаційної єдності дозвільних органів, які надають адміністративні послуги в одному приміщенні (дозвільному центрі) щодо дозволу, в якому задіяні, залишається відокремленою процедура погодження та організації державної експертизи містобудівної документації (здійснюється на регіональному рівні – обласними державними адміністраціями, за Порядком проведення державної експертизи містобудівної документації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 522).

На даний час у дозвільних центрах за принципом організаційної єдності лише розпочато надання дозволів, що саме так найменовані у законодавстві.

Зокрема, дозволи на виконання підготовчих та будівельних робіт надаються на безоплатній основі з додержанням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"; порядок надання зазначених дозволів затверджується постановою Кабінету Міністрів України (постанова КМУ «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт» від 30 вересня 2009 р. N 1104).

Дозвіл на виконання підготовчих робіт – документ, що засвідчує право замовника, підрядника на виконання до будівництва об'єкта таких робіт, як підготовка земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки під забудову, спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, підведення тимчасових інженерних мереж, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів.

Дозвіл на виконання будівельних робіт – документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Для одержання дозволів замовник та підрядник або уповноважена ними особа подають інспекції державного архітектурно-будівельного контролю заяву; затверджено форми відповідних документів, також «Перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл» (за постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 р. N 1104).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. N 160 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» були внесені зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 р. N 1104 "Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт". Зокрема, до п. 9 «Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл»:

"9. Виконання робіт з будівництва приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, прибудов до них загальною площею до 500 кв. метрів включно, господарських будівель і споруд, а також підключення приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, прибудов до них, господарських будівель і споруд до газових мереж низького тиску та інших інженерних мереж"; також було доповнено перелік приміткою такого змісту:

"Примітка. Виконання робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації. Прийняття зазначених об'єктів в експлуатацію здійснюється в установленому законодавством порядку."

У світлі останніх принципових змін законодавства, нормативно-правових актів і відповідних державних будівельних норм є характерною спроба центрального органу до введення в дію Типових регіональних правил забудови запровадити, першочергово, нову редакцію розділу цього документа з питань надання вихідних даних індивідуальному забудовнику (садибної ділянки): порядок надання будівельного паспорта об’єкта містобудування (Наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 30 жовтня 2009 року N 459, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 січня 2010 р. за N 71/17366).

З метою попереднього ознайомлення й порівняння пропозицій далі наведено відповідний розділ Регіональних правил забудови Вінницької області (проект).

ДОДАТОК

Регіональні правила забудови Вінницької області

Розділ 1. Правила забудови земельної ділянки на підставі будівельного паспорта

  1. Будівельний паспорт – вихідні дані в комплекті з робочим проектом та технічними умовами для будівництва або реконструкції об’єктів містобудування.

    1. 2. Право на забудову земельної ділянки на підставі будівельного паспорта (далі – будівельний паспорт) мають громадяни, які є власниками або користувачами земельних ділянок відповідних запланованій забудові у селах, селищах та містах районного значення та мають наміри здійснити будівництво та /або реконструкцію:

    2. - житлових (садибних, котеджних та особняків) (далі – житлові будинки), дачних та садових будинків загальною площею до 500 кв. м, у тому числі з господарськими та допоміжними приміщеннями у підвальному поверсі (I та II категорії складності);

    3. - господарських будівель, споруд та індивідуальних гаражів на садибних ділянках.

    4. 3. Вимоги не поширюються на будівництво житлових будинків, дачних і садових будинків на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами (підроблювані, карстонебезпечні та підтоплювані території, насипні, намивні, зсувні, що просідають та набухають).

Вказані інженерно-геологічні та техногенні умови території визначається містобудівною документацією та інженерно-геологічними вишукуваннями.

4. При будівництві житлових будинків, дачних і садових будинків у районах із сейсмічністю 7 - 8 балів необхідно керуватись державними будівельними нормами ДБН В.1.1-12.2006 "Будівництво у сейсмічних районах України".

5. Замовник, що має намір забудови земельної ділянки на підставі будівельного паспорта, звертається до відповідного місцевого органу містобудування та архітектури з письмовою заявою (додаток 1) та обґрунтуванням забудови земельної ділянки із визначенням призначення будівель та споруд, орієнтовних характеристик забудови.

6. До заяви забудовником додаються такі документи:

- засвідчена нотаріально копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або рішення органу місцевого самоврядування про передачу (надання) земельної ділянки під забудову із земель державної чи комунальної власності в порядку, визначеному законодавством України у сфері земельних відносин у тому числі кадастровий план земельної ділянки;

- технічний паспорт (оригінал та копія), виготовлений бюро технічної інвентаризації (у разі наявності на земельній ділянці існуючих та прийнятих в експлуатацію будівель та споруд), виконаний у поточному році;

- обґрунтування наміру забудови (площа забудови, поверховість житлового будинку та господарських споруд, наміри щодо використання господарських споруд;

- топографо-геодезичний план М1:500 з нанесенням існуючих інженерних мереж (в разі наявності);

- проектна документація (архітектурно-будівельна частина робочого проекту) в разі повторного її використання;

- витяг з каталогу проектів житлових будинків (у разі використання);

- нотаріально засвідчена згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку).

7. На підставі заяви та матеріалів забудовника про наміри забудови земельної ділянки місцевим органом містобудування та архітектури надається висновок про забудову земельної ділянки, викопіювання з містобудівної документації та ескіз схеми будівництва об’єкту містобудування.

Висновок та ескіз схеми готується за результатами обстеження земельної ділянки з виїздом на місце територіальним (районним) галузевим комунальним або державним підприємством – представником органу містобудування та архітектури (згідно угоди про співпрацю), що має ліцензію на виконання таких робіт, і подається керівнику місцевого органу містобудування та архітектури.

8. У разі неможливості будівництва об'єкта містобудування висновком місцевий орган містобудування та архітектури письмово повідомляє забудовника щодо неможливості забудови земельної ділянки з поясненням причини (див. додаток 2).

9. У разі можливості будівництва об’єкта містобудування на підставі висновку та ескізу схеми забудови земельної ділянки, що надаються місцевим орган містобудування та архітектури, забудовник звертається:

­­­­- до територіального галузевого комунального або державного підприємства, що мають ліцензії на виконання таких робіт, щодо розроблення будівельного паспорта;

- балансоутримувачів інженерних мереж або до відповідної експлуатаційної організації про надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування, які можуть бути включені до складу будівельного паспорта;

- проектної організації щодо розроблення робочого проекту будівництва об’єкта містобудування.

10. У висновку про забудову земельної ділянки визначається відповідність намірів забудови земельної ділянки її призначенню та існуючій містобудівній документації на місцевому рівні (генеральному плану населеного пункту, детальному плану території, проекту забудови території, проекту розподілу території), державним стандартам, будівельним нормам та правилам.

Висновок повинен містити інформацію про максимальну площу та гранично допустиму щільність забудови земельної ділянки, поверховість забудови з визначенням максимально допустимої позначки будівлі (споруди) від поверхні землі, максимальні розміри плями забудови, вимоги до господарських будівель (їх склад), огорожі ділянки та благоустрою території, впорядкування під'їздів до будівель і споруд, місць паркування транспортних засобів, озеленення та впорядкування територій, в тому числі за межами земельної ділянки та що примикає до проїзної частини вулиці (дороги), утримання будинків і споруд; мінімальні відстані будівель і споруд від червоних ліній вулиць, ліній регулювання забудови, меж суміжних земельних ділянок; інші обмеження використання земельної ділянки (містобудівні, інженерні, санітарно-епідеміологічні, природоохоронні, історико-культурні тощо). Зазначені умови щодо забудови та благоустрою визначаються відповідно до функціонального призначення об'єкта містобудування, чинного законодавства, містобудівної документації, нормативно-технічних документів, умов даної ділянки, місцевих традицій.

У разі наявності на зазначеній земельній ділянці запроектованих, але не побудованих будівель і споруд, у висновку про забудову земельної ділянки вказуються реєстраційний номер і дата видачі будівельного паспорта на зазначені об'єкти містобудування.

11. До висновку додаються:

  • ситуаційна схема розміщення земельної ділянки у вигляді копії з містобудівної документації на місцевому рівні (генерального плану населеного пункту, детального плану території, проекту забудови території, проекту розподілу території), яка відображає місце розташування земельної ділянки в планувальній структурі території населеного пункту та планувальні обмеження, наявні на земельній ділянці, відповідно до містобудівної документації та актуальних даних (чергового плану забудови);

  • ескіз схеми забудови земельної ділянки в масштабі 1:500, який відображає максимальну пляму забудови, відповідно до умов і обмежень, що діють на забудову даної земельної ділянки і виконується як обмірні креслення на графічних матеріалах земельного кадастру або на графічних матеріалах технічного паспорту, на топографо-геодезичних матеріалах, наданих забудовником, в М1:500. На креслення наноситься червона лінія та лінія регулювання забудови, існуючі і проектні (згідно оперативного чергового плану населеного пункту) будівлі, споруди, інженерні мережі на проектній земельній ділянці та на земельних ділянках суміжних землекористувачів, інші обмеження використання земельної ділянки (містобудівні, інженерні, санітарно-епідеміологічні, природоохоронні, історико-культурні тощо), що визначені містобудівною документацією.

12. Робочий проект, що є складовою будівельного паспорта, розробляється організацію, яка має ліцензію на виконання таких робіт, на підставі затвердженого висновку, ескізу схеми забудови та технічних умов.

Креслення проектної документації виконуються за державними стандартами.

13. Креслення розпланування розміщення об’єкта містобудування за поданням забудовника погоджується у п’ятнадцятиденний строк керівником відповідного місцевого органу містобудування та архітектури та уповноваженими особами інших органів, у тому числі територіальних органів виконавчої влади залежно від особливостей місця розташування земельної ділянки, зокрема органами земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним, санітарно-епідеміологічним органом та органом державного пожежного нагляду відповідно до законодавства.

Органом містобудування та архітектури одночасно із погодженням креслення розпланування погоджується креслення благоустрою території та паспорт опорядження фасадів.

Погодження проводиться кожним органом без надання погоджень іншими органами.

14. Склад будівельного паспорту:

  • титульний лист будівельного паспорту (додаток 3.1);

  • опис документів будівельного паспорту (додаток 3.2);

  • засвідчена нотаріально копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або рішення органу місцевого самоврядування про передачу (надання) земельної ділянки під забудову із земель державної чи комунальної власності в порядку, визначеному законодавством України у сфері земельних відносин у тому числі кадастровий план земельної ділянки (надається забудовником разом із заявою);

  • технічний паспорт, виготовлений бюро технічної інвентаризації (у разі наявності на земельній ділянці існуючих та прийнятих в експлуатацію будівель та споруд) – копія, надана забудовником разом із заявою;

  • обґрунтування наміру забудови (площа забудови, поверховість житлового будинку та господарських споруд, наміри щодо використання господарських спору), надаються забудовником разом із заявою;

  • висновок про забудову земельної ділянки (текстова частина)(додаток 3.3);

  • ситуаційна схема розміщення земельної (викопіювання з містобудівної документації) (додаток 3.4);

  • ескіз схеми забудови земельної ділянки (виконується як обмірні креслення на графічних матеріалах земельного кадастру, або на графічних матеріалах технічного паспорту, на топографо-геодезичних матеріалах, наданих забудовником, в М1:500,) (додаток 3.5);

  • технічні умови щодо інженерного забезпечення об’єкта (надаються установами та організаціями – власниками інженерних мереж за формами визначеними згідно чинного законодавства);

  • матеріали з робочого проекту (надаються забудовником);

1) Пояснювальна записка;

2) Розділ «Генеральний план»: креслення розпланування, план організації рельєфа, план благоустрою території, зведений план інженерних мереж;

3) Розділ «Архітектурно-будівельна частина»: паспорт опорядження фасадів будівель і споруд; креслення вузлів зовнішнього утеплення та зовнішньої звукоізоляції (за потреби);

(документація виконується згідно вимог ДСТУ Б А.2.4-4 «Основні вимоги до проектної та робочої документації», ДСТУ Б А.2.4-6 «Правила виконання робочої документації генеральних планів підприємств, споруд та житлово-цивільних об’єктів»);

4) Кошторисна документація (за бажанням замовника.

- пояснювальна записка до будівельного паспорта (додаток 3.6);

- пам’ятка забудовника (додаток 3.7);

- схема винесення в натуру вісей будівель споруд (додаток 3.8);

- акт винесення в натуру вісей будівель споруд(додаток 3.9).

15. Організація-розробник будівельного паспорта виконує винесення вісей будівель і споруд в натуру в присутності начальника місцевого органу містобудування та архітектури та комплектує будівельний паспорт з наданих документів у 3-х примірниках та подає на затвердження місцевому органу містобудування та архітектури.

Винесення в натуру вісей будівель і споруд може здійснювати інша організація, яка має відповідну ліцензію, в присутності начальника місцевого органу містобудування та архітектури. Схему та акти винесення вісей будівель і споруд, що виконані цією організацією забудовник передає розробнику паспорта для подання на затвердження.

16. Будівельний паспорт та в його складі схема і акт винесення в натуру будівель і споруд затверджується керівником відповідного органу містобудування та архітектури.

17. Строк розроблення і затвердження будівельного паспорта визначається договором і не може перевищувати двох місяців (без врахування терміну розроблення, погодження та затвердження в установленому порядку робочого проекту об’єкта містобудування).

18. Будівельний паспорт реєструється відповідним органом містобудування та архітектури у журналі реєстрації будівельних паспортів.

19. Перший примірник будівельного паспорту надається забудовнику; другий примірник зберігається у відповідному органі містобудування і архітектури, який видав будівельний паспорт, третій примірник зберігається в організації, яка розробила паспорт.

20. Будівельний паспорт зберігається протягом терміну, визначеного в пункті 1540 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 N 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.98 за N 576/3016.

21. Будівельний паспорт із затвердженими схемою та актом винесення в натуру вісей будівель і споруд надають право на виконання будівельних робіт та одержання свідоцтва про відповідність на закінчений будівництвом об’єкт містобудування в порядку, визначеному законодавством.

22. Реєстраційний номер затвердженої схеми та акту винесення в натуру вісей будівель і споруд повинні відповідати реєстраційному номеру будівельного паспорта.

23. Реєстраційний номер будівельного паспорта присвоюється місцевим органом містобудування та архітектури, який його видав, згідно журналу реєстрації.

24. Забудовник зобов’язаний повідомити у семиденний термін з дня надання паспорта на забудову про початок проведення будівельних робіт інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю за місцем розташування об’єкта.

25. У відповідності до креслення розпланування та плану і акту винесення в натуру вісей будівель та споруд місцевим органом містобудування та архітектури здійснюється чергування чергового оперативного плану населеного пункту.

26. При виникненні в процесі будівництва необхідності внесення змін до будівельного паспорта, забудовник зобов’язаний замовити в організації-розробника додаток до будівельного паспорту, який розробляється, погоджується та затверджується в порядку, встановленому для розроблення паспорта.

27. У разі виникнення зміни забудовника будівельний паспорт підлягає перереєстрації. Перереєстрація відбувається у місячний термін з дня подання новим забудовником заяви щодо намірів зміни.

В разі зміни забудовника без зміни намірів забудови зміні підлягають складові паспорта, яким визначено забудовника (ПІБ) внесенням нового прізвища та ініціалів забудовника та скріпленням змін печаткою і підписом відповідальної особи.

28. В разі зміни забудовника та намірів щодо забудови земельної ділянки, до початку виконання будівельних робіт, забудовник зобов’язаний замовити в організації – розробника новий будівельний паспорт.

Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю забудовник зобов’язаний повідомити про початок будівельних робіт відповідно до п. 24 Правил.

29. В разі зміни забудовника та його намірів в процесі виконання будівельних робіт, забудовник зобов’язаний замовити в організації – розробника додаток до будівельного паспорта, який розробляється, погоджується та затверджується в порядку, встановленому для розроблення паспорта.

30. Будівельний паспорт діє з дати реєстрації його видачі до завершення будівництва всіх передбачених ним будівель і споруд.

31. Контроль за виконанням будівельних робіт та прийняття завершених будівництвом будівель і споруд в експлуатацію здійснює інспекція державного-архітектурного контролю згідно законодавства.

32. У Правилах наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 Цивільного кодексу України).

сільський садибний будинок - будинок площею 80-150 м2, розташований в сільській місцевості разом зі спорудами господарського призначення.

садибний будинок - житловий будинок, розташований на ділянці землі разом з господарськими будівлями, садом, городом. У ХVII-ХІХ ст. садиби дворян називались маєтками. Садибний будинок розташовується, як правило, за містом в сільській місцевості.

котедж – житловий будинок площею 150-200 м2, призначений для тимчасового або постійного проживання однієї родини з ділянкою землі.

особняк – житловий будинок площею до 600 м2, для постійного проживання однієї родини, розташований на окремій ділянці землі в місті або в приміській зоні.

дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року для заміського відпочинку (п. 3.41* ДБН 369-92**);

садовий будинок - будівля для літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного забезпечення не відповідає нормативам, встановлених для житлових будинків(п. 3.41* ДБН 369-92**);

містобудівна документація – затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель;

проектна документація – затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва;

червоні лінії – визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення;

лінії регулювання забудови – визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій;

об'єкт містобудування – окрема будівля або споруда, їх комплекси, комунікації та споруди інженерної і транспортної інфраструктури, об'єкт благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва;

технічні умови – комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта містобудування, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема водопостачання, каналізації, тепло-, енерго- і газопостачання, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телебачення, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.

Додаток 1

Начальнику відділу містобудування та архітектури

________________________

райдержадміністрації

З А Я В А

щодо надання будівельного паспорту

Забудовник (замовник)

(посада, прізвище, ім’я та по батькові )

Місце знаходження земельної ділянки

Просить надати будівельний паспорт

призначення будівлі (споруди) та орієнтовні характеристики забудови

вулиця

населений пункт

площа земельної ділянки

земельна ділянка надана на підставі (документ, що посвідчує право власності(користування) н земельну ділянку

Додаток:

- засвідчена нотаріально копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або рішення органу місцевого самоврядування про передачу (надання) земельної ділянки під забудову із земель державної чи комунальної власності в порядку, визначеному законодавством України у сфері земельних відносин в тому числі кадастровий план земельної ділянки;

- технічний паспорт, виготовлений бюро технічної інвентаризації (у разі наявності на земельній ділянці існуючих та прийнятих в експлуатацію будівель та споруд);

- обґрунтування наміру забудови (площа забудови, поверховість житлового будинку та господарських споруд, наміри щодо використання господарських спору);

- топографо-геодезичний план М1:500 з нанесенням існуючих інженерних мереж (в разі наявності);

- проектна документація (архітектурно-будівельна частина робочого проекту) в разі повторного використання;

- витяг з каталогу житлових будинку.

«_____»_____________________________2010 р.

Додаток 2.3

(найменування органу містобудування та архітектури)

ВИСНОВОК

про відмову у забудові земельної ділянки

(місце знаходження земельної ділянки)

Ким виданий __________________________________________________________

(назва органу містобудування та архітектури)

За заявою забудовника __________________________________________________

(ПІБ забудовника)

(адреса)

Проведено обстеження земельної ділянки____________________________________

(місце розташування земельної ділянки)

на відповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації, місцевим правилам забудови, державним стандартам, будівельним нормам та правилам:

_____________________________________________________________________

(назва містобудівної документації, місцевих правил забудови, рік затвердження, призначення території)

____________________________________________________________________

(посилання на державні стандарти, норми, правила (назва, розділ, пункт)

нотаріально засвідчена згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку)

_____________________________________________________________________

(ПІБ співвласників, що дали згоду на забудову земельної ділянки)

Під час обстеження земельної ділянки в натурі встановлено, що на зазначеній земельній ділянці є такі будівлі і споруди, які належать:

_______________________________________________________________________

(кому належать будівлі і споруди та їхній стан)

____________________________________________________________________

На зазначеній земельній ділянці згідно з

будівельним паспортом ________________________________________________

(реєстраційний номер та дата видачі)

Запроектовано такі будівлі і споруди:

_______________________________________________________________________

(назва будівель і споруд)

Технічний стан існуючих на земельній ділянці будівель і споруд, розміщення будівель і споруд, передбачених раніше виданим будівельним паспортом, вимоги містобудівної документації, місцеві правила забудови, державні стандарти, норми і правила не допускають будівництво

______________________________________________________________________

(назва об’єкта містобудування)

а саме:____________________________________________________________

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

________________ ____________ ____________ «___»_________20___ р.

(посада) (підпис) (ПІБ)

Додаток 3.1

БУДІВЕЛЬНИЙ ПАСПОРТ

_______________________________________________________________

(назва об’єкта містобудування)

на земельній ділянці

______________________________________________________________

(місце розташування або адреса)

Розроблений _______________________________________________________

(назва організації-розробника)

_______________________________________________________________

(адреса організації-розробника)

на підставі договору від ______№ ________

____________________ _____________________ ____________________

(посада) (підпис) (ПІБ)

«____» ____________ 20____ р.

М.П.

Забудовник: _______________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

_______________________________________________________

(адреса)

Примірник № *) _______

Реєстраційний № _______

Ким виданий __________________________________________________________________

(назва спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури)

_________________________________________________________________

____________________ _____________________ ____________________

(посада) (підпис) (ПІБ)

Дата видачі «____» ____________ 20____ р.

М.П.

*) Будівельний паспорт складається в 3-х примірниках. Примірник № 1 надається забудовнику; примірник № 2 зберігається в спеціально уповноваженому органі містобудування і архітектури, який видав будівельний паспорт; примірник № 3 залишається в архіві розробника. Будівельний паспорт зберігається протягом терміну, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року № 41.

Додаток 3.2

ОПИС ДОКУМЕНТІВ БУДІВЕЛЬНОГО ПАСПОРТА

  1. Засвідчена нотаріально копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або рішення органу місцевого самоврядування про передачу (надання) земельної ділянки під забудову із земель державної чи комунальної власності в порядку, визначеному законодавством України у сфері земельних відносин у тому числі кадастровий план земельної ділянки (надана забудовником разом із заявою).

  2. Технічний паспорт, виготовлений бюро технічної інвентаризації в поточному році, у разі наявності на земельній ділянці існуючих та прийнятих в експлуатацію будівель та споруд (копія, надана забудовником разом із заявою).

  3. Обґрунтування наміру забудови (площа забудови, поверховість житлового будинку та господарських споруд, наміри щодо використання господарських спору (надана забудовником разом із заявою).

  4. Висновок про забудову земельної ділянки (текстова частина).

  5. Ситуаційна схема розміщення земельної (викопіюванням з містобудівної документації).

  6. Ескіз схеми забудови земельної ділянки (виконується як обмірні креслення на графічних матеріалах земельного кадастру, або на графічних матеріалах технічного паспорту, на топографо-геодезичних матеріалах, наданих забудовником, в М1:500).

  7. Технічні умови щодо інженерного забезпечення об’єкта.

  8. Матеріали з робочого проекту (надаються забудовником):

1) пояснювальна записка;

2) розділ «Генеральний план»: креслення розпланування, план організації рельєфа, план благоустрою території, зведений план інженерних мереж;

3) Розділ «Архітектурно-будівельна частина»: паспорт опорядження фасадів будівель і споруд; креслення вузлів зовнішнього утеплення та зовнішньої звукоізоляції.

4). Кошторисна документація (за бажанням замовника).

  1. Пояснювальна записка до будівельного паспорта.

  2. Пам’ятка забудовника.

  3. Схема винесення в натуру вісей будівель споруд.

  4. Акт винесення в натуру вісей будівель споруд

Додаток 3.3

(найменування органу містобудування та архітектури)

ВИСНОВОК

про забудову земельної ділянки

(місце знаходження земельної ділянки)

Ким виданий __________________________________________________________

(назва органу містобудування та архітектури)

За заявою забудовника __________________________________________________

(ПІБ забудовника)

(адреса)

Проведено обстеження земельної ділянки____________________________________

(місце розташування земельної ділянки)

на відповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації, місцевим правилам забудови, державним стандартам, будівельним нормам та правилам:

_____________________________________________________________________

(назва містобудівної документації, місцевих правил забудови, рік затвердження, призначення території)

____________________________________________________________________

(посилання на державні стандарти, норми, правила (назва, розділ, пункт)

нотаріально засвідчена згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку)

_____________________________________________________________________

(ПІБ співвласників, що дали згоду на забудову земельної ділянки)

Під час обстеження земельної ділянки в натурі встановлено, що на зазначеній земельній ділянці є такі будівлі і споруди, які належать:

_______________________________________________________________________

(кому належать будівлі і споруди та їхній стан)

____________________________________________________________________

На зазначеній земельній ділянці згідно з

будівельним паспортом ________________________________________________

(реєстраційний номер та дата видачі)

Запроектовано такі будівлі і споруди:

_______________________________________________________________________

(назва будівель і споруд)

Технічний стан існуючих на земельній ділянці будівель і споруд, розміщення будівель і споруд, передбачених раніш виданим будівельним паспортом, містобудівна документація, місцеві правила забудови, державні стандарти, норми і правила дозволяють будівництво (не допускають будівництво)

______________________________________________________________________

(назва об’єкта містобудування)

Будівництво _____________________________________________ можливе

(найменування об’єкта містобудування)

відповідно до ескізу схеми забудови земельної ділянки, що додається.

________________ ____________ ____________ «___»_________20___ р.

(посада) (підпис) (ПІБ)

Додаток 3.4

СИТУАЦІЙНА СХЕМА

в

місце креслення *)

икопіювання з _________________________________________

(назва містобудівної документації)

Експлікація: Умовні позначення:

*) на креслення наносяться планувальні обмеження, які наявні на земельній ділянці відповідно до містобудівної документації

Посада

ПІБ

Підпис

Дата

Розробив

Перевірив

Додаток 3.5 л.1

ЕСКІЗ СХЕМИ ЗАБУДОВИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ РОЗМІЩЕННЯ ОБЄКТА МІСТОБУДУВАННЯ

Адреса ___________________________________________________________

Площа земельної ділянки за документами права землекористування ____ га

Забудовник _______________________________________________________

М 1:500

місце креслення


Експлікація: Умовні позначення:

Додаток 3.5 л.2

«ПОГОДЖЕНО»:

«ПОГОДЖЕНО»:

Начальник відділу

містобудування та архітектури

(найменування району)

райдержадміністрації

______________________(ПІБ)

(підпис)

«____»________________20__р.

МП

**Уповноважена особа місцевого органу державного нагляду

(найменування району)

_________________________(ПІБ)

(підпис)

«____»_________________20__ р.

МП

«ПОГОДЖЕНО»:

«ПОГОДЖЕНО»:

**Уповноважена особа місцевого органу державної санітарно-епідеміологічної служби

(найменування району)

______________________(ПІБ)

(підпис)

«____»________________20__ р.

.

МП

**Уповноважена особа місцевого органу державного комітету земельних ресурсів

(найменування району)

________________________(ПІБ)

(підпис)

«____»_________________20__ р.

МП

*

*

* необхідність інших погоджень визначається спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури в залежності від місця розташування земельної ділянки;

** вдруковується посада уповноваженого щодо підпису.

Додаток 3.6

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до будівельного паспорта

  1. Місце розташування або адреса земельної ділянки:________________

____________________________________________________________

  1. Характеристика земельної ділянки (площа, опис суміжних земельних ділянок, сучасне функціональне використання)____________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

  1. Характеристика існуючої забудови, інженерно-транспортної інфраструктури, зелених насаджень та інших елементів благоустрою, інженерно-будівельних та екологічних умов на земельній ділянці _________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

  1. Містобудівні та планувальні обмеження: _____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

  1. Основні характеристики об’єкта містобудування _________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

  1. Конструктивні вирішення:______________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

  1. Інженерне обладнання:_________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

  1. Протипожежні заходи:_________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

  1. Інші вимоги___________________________________________________

Додаток 3.7

ПАМ’ЯТКА ЗАБУДОВНИКА

  1. Будівельний паспорт є підставою для будівництва об’єкта містобудування.

  2. Забудовник зобов’язаний:

  • зберігати будівельний паспорт до закінчення будівництва об’єкта містобудування;

  • провадити забудову і благоустрій земельної ділянки відповідно до будівельного паспорту;

  • при виникненні в процесі будівництва необхідності внесення змін до будівельного паспорта, замовити в організації-розробника додаток до будівельного паспорту, який розробляється, погоджується та затверджується в порядку, встановленому для розроблення паспорта;

  • перереєструвати паспорт у разі виникнення зміни забудовника. Перереєстрація відбувається у місячний термін з дня подання новим забудовником заяви щодо намірів зміни.

В разі зміни забудовника без зміни намірів забудови зміні підлягають складові паспорта, яким визначено забудовника (ПІБ) внесенням нового прізвища та ініціалів забудовника та скріпленням змін печаткою і підписом відповідальної особи;

  • в разі зміни забудовника та намірів щодо забудови земельної ділянки до початку виконання будівельних робіт замовити в організації – розробника новий будівельний паспорт;

  • повідомити інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю про початок виконання будівельних робіт у семиденний термін з дня реєстрації паспорта;

  • в разі зміни забудовника та його намірів щодо забудови земельної ділянки в процесі будівництва, забудовник зобов’язаний замовити в організації – розробника додаток до будівельного паспорта, який розробляється, погоджується та затверджується в порядку, встановленому для розроблення паспорта.

  1. Контроль за виконанням будівельних робіт та прийняття завершених будівництвом будівель і споруд в експлуатацію здійснює інспекція державного-архітектурного контролю згідно законодавства.

  2. Будівельний паспорт діє з дати реєстрації його видачі до завершення будівництва всіх передбачених ним будівель і споруд.

Ознайомлений

_____________________ ____________________________

(підпис) (ПІБ забудовника)

«_____»______________20___ р.

Додаток 3.8

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

Начальника відділу містобудування

та архітектури (найменування району)

райдержадміністрації________________ ___________________

(підпис) (ПІБ)

«____»_______________20___ р.

М.П.

С

місце креслення

ХЕМА ВИНЕСЕННЯ В НАТУРУ ВІСЕЙ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

Реєстраційний номер_______________

М 1:500

Експлікація: Умовні позначення:

*) на креслення наносяться планувальні обмеження, які наявні на земельній ділянці відповідно до містобудівної документації

Найменування організації

Посада

ПІБ

Підпис

Дата

Розробив

Перевірив

Додаток 3.9

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

Начальника відділу містобудування

та архітектури (найменування району)

райдержадміністрації________________ ___________________

(підпис) (ПІБ)

«___»______________20__ р.

М.П.

АКТ ВИНЕСЕННЯ В НАТУРУ ВІСЕЙ БУДІВЕЛЬ, СПОРУД

Реєстраційний номер ____________

______________________ складено «____»___________ 20___ р.

(назва населеного пункту)

Я, _____________________________________________, представник

(ПІБ)

__________________________________________________________________ (назва організації, що здійснює винесення вісей будівель і споруд в натуру)

в присутності:

  • забудовника __________________________________________________

(ПІБ)

  • начальника відділу містобудування та архітектури _________________

райдержадміністрації________________________________________________

(ПІБ)

провів винесення в натуру вісей будівель, передбачених проектом на земельній ділянці

__________________________________________________________________

(місце розміщення або адреса)

Розбивка вісей будівель закріплена на місцевості знаками і передана забудовнику для зберігання.

Виконавець_______________ ________________«___»____________20___ р.

(підпис) (ПІБ)

Забудовник _______________ ________________«___»____________20___ р.

(підпис) (ПІБ)

Керівник організації - виконавця

винесення вісій будівель і споруд в натуру

________________ ________________ «___»___________20___ р.

(підпис) (ПІБ)

МП

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» «у разі відсутності місцевих правил забудови населеного пункту громадяни, які є власниками або користувачами земельних ділянок у селах, селищах та містах районного значення, замість вихідних даних, зазначених у частині другій цієї статті, можуть отримати у відповідному органі містобудування та архітектури будівельний паспорт об'єкта містобудування. Перелік об'єктів містобудування, щодо яких застосовується такий порядок, а також порядок надання будівельного паспорта встановлюються регіональними або місцевими правилами забудови».

Таким чином, за наявності Типових регіональних правил забудови, які має затвердити центральний орган виконавчої влади, а для індивідуальних забудовників-громадян – уже на даний час обласна Рада має підстави встановити й уточнити дозвільні питання для інвесторів та забудовників у формі Регіональних правил забудови області, а міські ради міст обласного значення та інші органи самоврядування – у формі місцевих правил забудови.

1

Смотреть полностью


Скачать документ

Похожие документы:

  1. Львівська обласна державна адміністрація управління з питань внутрішньої політики

    Документ
    «Друга світова війна: крізь призму подолання стереотипів» (Матеріали науково-практичної конференції, 7 травня 2009 року) / Укл. Зінчук В.П., Хома І.Я.
  2. Головне управління охорони здоров’я облдержадмністрації

    Документ
    1. Довідка про стан матеріально-технічної бази суб’єкта господарської діяльності, наявність у нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із стандартизації,
  3. Головним управлінням юстиції у Рівненській області зареєстровано з 1993 року нормативно-правові акти згідно з переліком

    Документ
    1. Наказ Рівненського територіально-виробничого об’єднання автомобільного транспорту від 13.12.1993 року № 213 „Про введення тарифів на пасажирські перевезення”, Додатковий прейскурант № 13-02-02-1993,4.
  4. Затвердити план заходів обласної державної адміністрації з реалізації Концепції державної міграційної політики на 2012-2015 роки (далі план заходів), що додається. 3

    Документ
    Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1058-р «Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції державної міграційної політики»
  5. Ленко офіційно представив нового начальника обласного головного управління земельних ресурсів Віктора Ужву та визначив основні напрямки роботи на найближчий час

    Документ
    Стаття "ЗЕМЛЕВПОРЯДНИКАМ ДОВЕДЕТЬСЯ ПРАЦЮВАТИ І ВЧИТИСЬ ОДНОЧАСНО"Автор: Яна Слабышева Такого висновку дійшов голова Держкомзему України Анатолій Даниленко після наради, яка пройшла у вівторок в обласній раді з участю в.

Другие похожие документы..