Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Задача'
органов и организаций Федеральной службы по надзору в сфере защит прав потребителей и благополучия человека в Республике Северная Осетия-Алания за 20...полностью>>
'Доклад'
1."Селективная лазерная трабекулопластика в лечении больных первичной открытоугольной глаукомой" Балалин С.В., Фокин В.П., Абросимова Е.В.,...полностью>>
'Урок'
Дополнительный материал к уроку физики в 9 классе «Атомная энергетика» по учебнику А.В. Перышкина, Е.М. Гутник на тему: «Из истории развития атомной ...полностью>>
'Документ'
Региональные финансы обслуживают потребности правительств членов федерации в формировании и использовании денежных фондов в пределах их территориальны...полностью>>

Cols=2 gutter=24> 2004/№4 Засновники

Главная > Диплом
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА, 2004 / № 4

2004/№4


Засновники:

Головне управління освіти

і науки Львівської

облдержадміністрації

Львівський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти

Науково-редакційна рада:

М.Барна (голова)

Б.Біляк

О.Гірний

О.Дуда

Л.Мазур

І.Приходько

Головний редактор:

Н.Пастушенко

Редакційна колегія:

І.Підласий

В.Кемінь

М.Савчин

О.Сергеєв

Л.Романишина

Д.Герцюк

Р.Шиян

В.Маслов

Заступник головного редактора:

М.Кацюба

Літературний редактор:

Я.Сенчишин

Коректор:

В.Станкевич-Іванова

Технічний редактор:

Г.Грицишин

Дизайн та верстка:

Т.Козак

Адреса редакційної колегії:

Львів-79007, Огієнка, 18 - а,

тел. 72-47-73, 74-23-87,

72-95-05

Е-таіl: lоірро@ukr.пеt

Редакційна рада

розглядає рукописи

обсягом до 20 сторінок, роздруковані

з дискети у форматі А-4 (додається)

через два міжрядкові інтервали.

Автори статей подають також:

повні відомості про себе,

ким і де працюють або

навча­ються,

фото розміром 6 см х 9 см,

домашню адресу з поштовим індексом.

ЗМІСТ

актуальні теми

Іван Бех

Зміст правиловідповідного виховання особистості ....................... 3

Леся Гриза

Проблеми організації учнівського самоврядування ...................... 13

Андрій Яворський

Педагогічні умови формування свідомої дисципліни у сучасних молодших школярів .......................................................................... 17

психологічні студії

Стефанія Макаренко

Психологічні особливості статево-рольової ідентифікації учнівської молоді .............................................................................. 23

Наталія Калька, Ірина Середницька

До проблеми внутрішньо-особистісних конфліктів студентської молоді ................................................................................................. 31

Наталія Жигайло

Психолого-педагогічні аспекти морально-правового виховання студентської молоді .......................................................................... 37

методика. Практика. Досвід.

Олександра Білан

Радехівщина. Творчий підхід до роботи – запорука успішного навчання і виховання дошкільників ................................................ 41

Лариса Куляба

Екологічне виховання учнів ............................................................. 45

Наталія Бобиляк

Майбутнє села – в освіті ................................................................... 49

спеціальна педагогіка

Світлана Ефімова, Ірина Некрасова

З досвіду інтегрованого навчання ................................................... 53

Редакція зберігає

за собою право

на редагування і скорочення статей. Думки авторів

не завжди збігаються

з точкою зору редакції.

За достовірність фактів,

цитат, імен, назв та інших відомостей відповідають автори.

Статті не рецензуються і не повертаються.

Редакція приймає благодійні внески, а також замовлення на випуск тематичного номера, окремого розділу або вміщення реклами за кошти замовника.

Посилання на публікації

Педагогічної думки” обовязкові.

Редакція і видавець не несуть відповідальності за достовірність інформації в рекламних матеріалах.

Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Свідоцтво про державну

реєстрацію

серія КВ №6917 від

30.01.2003р.

Рекомендовано до друку вченою радою Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

(Протокол № 12

від 10 листопада 2004 року)

післядипломна педагогічна освіта

Галина Бущак

Готовність вчителя до навчання, професійних змін та росту ...... 57

сучасний світ

Михайло Кріль

Основні проблеми розвитку Сербії і Чорногорії та Словенії на сучасному етапі ................................................................................ 61

культура мови

Євгенія Ніколін

Державна мова і молодь .................................................................. 69

з історії педагогіки

Надія Гривнак

Морально-релігійне виховання у національній школі Гали-

чини першої половини ХХ століття .............................................. 72

Галина Занік

Виховна робота у гімназіях Східної Галичини ............................. 75

новини наукового життя

Всеукраїнський науково-практичний семінар “Гуманітарна освіта в Україні: моніторинг якості”......................................................... 79

актуальні теми


Іван Бех

Зміст правиловідповідного виховання особистості

Якість практичної виховної діяльності визначається наявністю чи відсутністю фактору ризику, який супроводжує досягнення певної системи морально розвивальних цілей як кожним вихованцем зокрема, так і всім дитя-чим загалом. Що нині такий ризик досить висо-кий, не доводиться спеціально обґрунтовувати: він проявляє себе у дедалі загрозливішій моральній деградації суспільства.

Серед чинників такого стану в повний голос заявляє про себе неприпустима безпеч-ність тих, хто причетний до виховання молодого покоління. Вони не усвідомлюють надзвичайної складності цього процесу і некритично використовують досить поверхо-ві, а тому й недостатньо дієвоперетво-рювальні наукові погляди, підходи, позиції. Через свою наукову невиваженість багато виховних рекомендацій орієнтовані не стільки на повноцінне керівництво розвитком підростаючої особистості, скільки на втру-чання у перебіг цього процесу, що значною мірою дезорганізує його.

Нам потрібна не просто нова педагогіка виховання, а педагогіка сильного виховного впливу, тобто моральна педагогіка. Тільки вона спроможна стати міцною теоретичною підтримкою у виховній діяльності педагога.

На нашу думку, саме таку науку виховання мав на увазі К. Д. Ушинський, коли визначав педагогіку як "зібрання правил (курсив наш - І.Б.) педагогічної діяльності" [1, c. 237]. Річ у тім, що у правилі як науково-педагогічній категорії концентрується те чи інше знання про особливості соціального функціонування чи про умови, засоби, закономірності психічного розвитку дитини, тому воно виступає концептуальною основою побудови системи ефективних виховних впливів. Тому якраз з рівнем правиловідпо-відності виховного процесу доцільно пов'язувати його технологізацію. На реалі-зацію такої ідеї й спрямовані наведені нижче виховні правила.

Правило 1. Формування у вихованця позиції бути достойним прийняти естафету людської духовності.

Вихованець має усвідомити історичний шлях окультурення людини, труднощі, з якими вона стикалася у процесі морально-духовного розвитку, жертви, на які часто йшла особистість заради своїх моральних принципів, стратегію служіння людям і смисл життя людини, необхідність місії – бути повноцінним суб'єктом культури та її творцем.

Педагог мусить під кутом зору цих морально-світоглядних проблем людства вирішувати конкретні виховні завдання так, щоб вони взаємовідображувалися на рівні свідомості і самосвідомості вихованця, напов-нюючи його душу глибокими позитивними почуттями. Згадане взаємовідображення – це такий психологічний феномен, коли вихо-ванцеві важко розпізнати, чи морально-світоглядні проблеми просякнуті його виховними завданнями, чи ці завдання – даними проблемами. У цій ситуації морально-світоглядні проблеми виявляються не відстороненими, а такими, що виступають, по-перше, інтимно-близькими, справжніми активізаторами внутрішньої діяльності душі вихованця. По-друге, вони інтенсивно виконують смислово-ціннісну функцію у процесі привласнення ним певних соціально значущих цінностей. Тому морально-світоглядні проблеми створюють внутрішні умови для моральної діяльності, блокуючи суб'єктивні бар'єри, ведуть до виховних успіхів вихованців.

Правило 2. Культивування у вихованця потреби до морально-духовного багатства.

Рання орієнтація підростаючої особис-тості на матеріальні потреби у різних формах створює суттєві бар'єри у її морально-духовному розвитку. В результаті цього у вихованця виникає сильне і стійке прагнення до задоволення даних потреб, і що важливо, нездоланна установка саме на такий сенс життя. Така цільова стратегія відповідним чином лінгвістично закріплюється у свідо-мості індивіда як потяг до накопичення багатства. Якраз мірою володіння матеріаль-ними речами, за уявленнями суб'єкта, визна-чається міра людського багатства. Таку точку зору свідомо чи не свідомо підтримує й ото-чуюче вихованця соціальне довкілля, спря-мовуючи його устремління у цьому напрямі.

Надзвичайно перспективною у вихов-ному плані виглядає позиція, згідно з якою людське багатство має перш за все репрезен-туватися багатством морально-духовним, ба-гатством особистісних цінностей, які домі-нують в ієрархії суб'єктивних потреб людини.

У методичному плані доцільно ввести у термінологічний апарат вихованця поняття "одиниця морально-духовного багатства", якою виступає та чи інша його особистісна цінність. За такого уявлення вихованець збагачується по мірі його загальної морально-духовної вихованості, набираючи при цьому більшу кількість таких одиниць. Процес такого збагачення доцільно об'єктивувати, використовуючи наявні дидактичні засоби: моделі, графіки, малюнки тощо.

Правило 3. Морально-духовне самовипробу-вання вихованця.

У виховному процесі часто виникають ситуації, коли вихованець зауважує й афішує моральні недоліки своїх товаришів. Щоправ-да, це не стільки пряма вказівка на ту чи іншу особистісну якість, скільки звернення до негативного вчинку. Така поведінкова пози-ція вихованця вірогідно гальмує його прагнення до власного морально-духовного зростання, оскільки у центрі його уваги стає не він сам, а ровесники, які його оточують. Зрештою, дитина, яка надто критична щодо особистості свого ровесника, зневажливо ставиться до нього, може піддати сумніву необхідність як моральних вимог взагалі, так і потребу їх дотримуватися.

Тому позицію, що спрямована на викриття ровесника, краще змінити на пози-цію власного морально-духовного випробу-вання. Педагог має створювати ситуації, за яких у вихованця виникає прагнення до практичної перевірки своїх особистісних надбань: наскільки вони стійкі, наскільки узагальнені, як часто дитина виявляє їх у вузькому колі своїх товаришів і чи поширює на інших членів колективу. Така моральна самодіагностика розгортається як система вчинків дитини.

Морально-духовне самовипробовуван-ня можливе й у формі морального самозвіту. Вихованець має з усією об'єктивністю створити своєрідну карту як позитивних, так і негативних вчинків. Така внутрішня діяль-ність вимагає відповідної мужності дитини. Адже їй зовсім не легко представити на суд інших свої добрі дії. Та й пам'ятає вихованець лише малу частину суспільно осуджуваних вчинків: ті, які трапилися недавно і не встигли ще стертися з його пам'яті, а також ті, що досить відчутні за своїми наслідками.

Щодо позитивних моральних дій, то їх об'єктивація протікає психологічно легше. Але і у першому, і в другому випадках така діяль-ність – це суд совісті, на який має піти вихова-нець. У наступній бесіді з вихователем важли-во, щоб він у всіх деталях описав ситуацію, в якій відбувався той чи інший вчинок.

За такої умови у нього виникне ряд емоційних переживань. Тут виявиться і по-чуття страху, вини та сорому, якщо відтво-рено негативний вчинок, і почуття власної гідності, радості, задоволення, якщо йдеться про важливий акт. Ще раз пережиті емоції відіграють суттєву роль у подальшому виховному процесі.

Правило 4. Організація життя вихованця, яка відповідає його морально-духовним цінностям.

Перебіг процесу привласнення вихо-ванцем певних морально-духовних цінностей значно пришвидшується, якщо спеціально створюється реальне середовище, яке має відповідати за змістом і формою цим суб'єктивним утворенням. Іншими словами, таке середовище не просто демонструє суб'єктові певні зразки морально-духовного життя, а й активно включає його в себе, ставить його у позицію суб'єкта суспільно значущої дії, яка просвітлена людським добром. Тому, щоб не трапилося повернення вихованця до суспільно несхвальних типів поведінки, він повинен постійно перебувати у добрі, тобто на полюсі сприймання і творення добродійності.

Середовище такого морально-духовного виміру змушує вихованця жити за законом своєї особистісної сутності, оскільки саме таке життя є справді істинним, таким, у якому виявляється висока духовність, людська святість, утверджується переконаність у безумовній міжособистісній справедливості, відбувається сходження суб'єкта до свого особистісного ідеалу. Морально-духовне середовище, навіть якщо воно не досить глибоко осмислюється вихованцем, має ту особливість, що він завжди так чи інакше наповнюється його цінностями.

Правило 5. Єдність сприятливої ситуації особистісного функціонування вихованця і ситуації його морально-духовного самовира-ження.

Природне бажання дорослих (батьків, педагогів) створити для вихованця такі міжособистісні умови, за яких він відчуває себе у повній морально-психологічній безпе-ці, користується піклуванням, захистом, емоційно теплими, гуманними стосунками. Ці умови, звичайно, необхідні для повноцінного соціального життя індивіда, але вони можуть нести у собі й певну небезпеку для його морально-духовного вдосконалення. Часто буває так, що вихованець суспільно-комфортні умови психологічно сприймає як даність (як повітря, яким він дихає), він на них не звертає уваги, а тому й не осмислює їх. А це негативно впливає на ефективність виховного процесу, спрямованого на його морально-духовний розвиток. Тут головною виховною перепоною виявляється відсутність позитивного емоційно-ціннісного ставлення дитини до створеної для неї сприятливої ситуації особистісного функціонування.

З огляду на це виникає спеціальне виховне завдання – навчити дитину глибоко цінувати її сприятливу життєву ситуацію, сформувати вміння насолоджуватися нею. Суб'єктивна цінність ситуації позитивного особистісного функціонування має перевищу-вати інші життєві цінності дитини. Вона повинна переконатися, що всі її особистісно-поведінкові вияви можуть бути приємними лише тоді, коли вони поєднані зі створеною для неї позитивною соціальною ситуацією особистісного функціонування. Шлях глибо-кого осмислення створеної життєвої ситуації і формування у дитини позитивного ставлення до неї пролягає через всебічне розкриття педагогом структури цієї ситуації: конкретні учасники, взаємини між ними, особливості їхньої організаційної та моральної діяльності, труднощі, які супроводжують їхню справу та шляхи їх подолання.

У результаті цього сформована суб'єктивна цінність може зайняти суттєве місце у мотиваційній системі, яка має забезпечити морально-духовне самовиражен-ня вихованця, тобто приведе до зміни його позиції споживача суспільно значущої особистісної ситуації на позицію її творця. Звичайно, без морально-духовного вдоско-налення сформувати таку позицію неможли-во. Вона вимагає складної внутрішньої діяль-ності, спрямованої на подолання негативних тенденцій в особистісному розвитку суб'єкта та виховання у нього добродійної моральної спрямованості. У процесі внутрішньої трансформації вихованець своїми моральни-ми діями виражатиме себе як носій людської доброзичливості, щедрості, справедливості стосовно людей, які його оточують.

Правило 6. Застосування педагогом дії, спрямованої на підкріплення особистісної стійкості вихованця.

Важливою вимогою гуманістично спря-мованого виховного процесу виступає здій-снення педагогом психологічної підтримки вихованця. Ця вимога набуває дієвості у різно-манітних проблемних, або й критичних ситуа-ціях, у які неодмінно потрапляє підростаюча особистість у процесі своєї життє-діяльності.

Та все ж залишається недостатньо усвідомленою педагогами, а отже й нереалі-зованою ним, не менш важлива сфера, пов'язана з особистісною готовністю вихован-ця до психологічно важких ситуацій, з якими він може зіткнутися у найближчому чи більш-менш віддаленому майбутньому. Така неготовність вихованця негативно позна-чається на його оптимістичному образі Я, зокрема, на почутті впевненості у собі, спроможності оптимально правильно прийма-ти соціальні рішення.

Тому педагог має сформувати як колективну, так й індивідуальну щодо того чи іншого вихованця програму, спрямовану на зміцнення його особистісної стійкості. Стрижнем такої особистісно пропедевтичної програми є знайомство дитини у достатньому змістовому обсязі з можливими життєвими обставинами психологічно негативного ха-рактеру, у яких їй доведеться діяти і вибудовувати власний спосіб поведінки.

Такі знання "на особистісну перспекти-ву" виявляються сильним моральним стабі-лізуючим фактором.

Вони мають два рівні відображення:

  1. Рівень взаємодії суб'єкта з більш-менш широким соціальним оточенням;

  1. Суб'єкт-суб'єктний рівень, що виявляє-ться у формі діади.

Щодо першого рівня, то педагог мусить розкрити вихованцеві той широкий соціаль-ний бон (люди, формальні чи неформальні угруповування), які заважатимуть досягати певних суспільно значущих цілей. У резуль-таті суб'єкт буде мислити перспективно, вра-ховуючи можливі ускладнення і психологічно готуючись до них.

Другий рівень реально виявляється у міжособистісній взаємодії, у процесі безпосе-реднього діалогу. У цій ситуації вихованець має володіти знаннями про особистісні та характерологічні особливості партнера, з яким спілкується, і враховувати їх у виборі способу власної поведінки стосовно нього. Так, якщо вихованець знатиме, що його ровесник має схильність до образ, нестриманості, невива-женості в оцінках іншого, то він не виявлятиме до нього гніву, запальності тощо.

Виходячи з цього, соціально-перцеп-тивні знання мають зайняти важливе місце у моральному світогляді вихованця, а засто-сування педагогом дій, спрямованих на підкріплення особистісної стійкості вихован-ця, не повинні бути спорадичними.

Правило 7. Дисгармонія у міжособистісно-му сприйнятті вихованців.

Набуття вихованцем нового суспільно значущого способу поведінки як результату сформованості певної морально-духовної цінності супроводжується відповідними змінами у міжособистісному сприйнятті. Це явище невипадкове, оскільки тепер вихова-нець сам презентує себе не стільки набутими усталеними формами морального досвіду, скільки тими суб'єктивними здобутками, які перебувають у стані розвитку. І це не залишається непоміченим його ровесниками, для яких нові моральні способи поведінки не стали визначальними. Вихованець, який випереджає своїх ровесників у морально-духовному розвитку, стає дещо неприступ-ним і незрозумілим для них.

У цьому випадку завдання вихователя полягає не у загладжуванні цього міжосо-бистісного явища, а у перетворенні його на предмет глибокого усвідомлення вихованця-ми як досить вагомого особистісно-перетво-рювального засобу. Кожний з них має дати собі відповідь, чому так трапилося, корисно це для мене чи ні і як я далі маю поводитися.

Правило 8. Перебування вихованця у ситуа-ції "терзатися невідомістю".

Створення таких ситуацій у виховному процесі зумовлюється у першу чергу його неоднозначністю у результативній частині. Річ у тім, що через психологічну своєрідність вихованців одна і та сама виховна дія виявляється більш чи менш розвивально ефективною. Тому вихованець, незважаючи на вплив педагога, може поводитися або згідно зі своїми усталеними способами, які не завжди адекватні до його нинішніх обставин, або навіть здійснювати асоціальні вчинки. В останньому випадку педагогові доводиться звертатися до методу осудження, виховна ефективність якого згідно з психологічною закономірністю виявляється настільки вищою, наскільки коротший час між дією вихованця і часом осудження. Але і при дотриманні цієї умови не слід очікувати стійких виховних зрушень, оскільки тут відсутні внутрішні підстави для розгортання у вихованця вчасної критико-продуктивної роботи самосвідомості у зв’язку з його поведінкою.

Цей недолік знімається у ситуаціях "терзатися невідомістю", коли вихователь не застосовує одразу після асоціального вчинку вихованця певних зовнішньо підкріплюваль-них санкцій, а через певний проміжок часу, коли він вже й забув про свою дію, звернеться до нього з пропозицією "серйозно погово-рити". Чим узагальненіше буде висловлена така пропозиція, тим сильніше вона спричи-нить у вихованця внутрішню ситуацію “тер-затися невідомістю". У дитини неодмінно розгорнеться виражений процес рефлексії, будуть проаналізовані всі причини, чому педагог нею занепокоїться, вичленується найімовірніша, яку дитина критично оцінить і зробить висновки. Унікальність ситуації "тер-затися невідомістю" полягає у тому, що, окрім саморозгортання рефлексивного процесу, вона викликає й сильні емоційні переживання, які призводять до розвивально конструктивних змін вихованця.

Правило 9. Розпізнання вихованцем ситуа-цій спокушування.



Скачать документ

Похожие документы:

Поиск не дал результатов..