Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Закон'
Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність отримання яких не передбачена законом та...полностью>>
'Закон'
1. 15-летие Конституции дает повод взглянуть на некоторые не всегда известные современникам обстоятельства принятия основного закона страны и на пред...полностью>>
'Документ'
Информация, содержащаяся в настоящем ежеквартальном отчете, подлежит раскрытию в соответствии с законодательством Российской Федерации о ценных бумаг...полностью>>
'Документ'
Григорий Котовский одна из наиболее колоритных фигур Октябрьской революции. Необычайная смелость, отвага и разбойничья удаль создали легенды вокруг ег...полностью>>

Львівський національний університет імені івана франка на правах рукопису сенюта ірина ярославівна

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

СЕНЮТА ІРИНА ЯРОСЛАВІВНА

УДК 340.12:342.72/.73:351.77

ПРАВО ЛЮДИНИ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я ТА ЙОГО ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

(загальнотеоретичне дослідження)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних та правових учень

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Раданович Наталія Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент

ЛЬВІВ – 2006

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..... 4

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження………………….... 11

    1. Аналітичний огляд літератури за темою дослідження ................ 11

    2. Методологія дослідження................................................................. 19

РОЗДІЛ 2. Право на охорону здоров’я як загальносоціальне явище…….... 24

2.1. Поняття природного права людини на охорону здоров’я ….......... 24

2.2. Структура природного права людини на охорону здоров’я .......... 36

РОЗДІЛ 3. Право на охорону здоров’я як суб’єктивне юридичне

право людини та його законодавче забезпечення в Україні ...... 52

3.1. Законодавче забезпечення права людини на охорону здоров’я
в Україні ............................................................................................. 52

3.2. Поняття та структура суб’єктивного юридичного права
людини
на охорону здоров’я............................................................ 106

РОЗДІЛ 4. Співвідношення права людини на охорону здоров’я

з іншими суб’єктивними юридичними правами людини…...... 122

4.1. Охорона здоров’я як підстава обмеження інших суб’єктивних юридичних прав людини .................................................................. 122

4.2. Право на охорону здоров’я як гарантія здійснення окремих суб’єктивних юридичних прав людини .......................................... 131

4.2.1. Право на охорону здоров’я і право на життя ........................... 132

4.2.2. Право на охорону здоров’я і право на особисту недоторканність. Межі медичного втручання ........................................................... 143

4.3. Окремі суб’єктивні юридичні права як гарантії здійснення
права на охорону здоров’я .............................................................. 152

4.3.1. Право на охорону здоров’я та право на заборону піддання особи без її згоди медичним, науковим чи іншим дослідам.
Умови здійснення медико-біологічного експерименту................. 153

4.3.2. Право на охорону здоров’я і право на невтручання в особисте і сімейне життя. Медична таємниця ............................................. 157

4.3.3. Право на охорону здоров’я і право на інформацію..................... 168

4.3.4. Право на охорону здоров’я та деякі інші суб’єктивні юридичні права (право на свободу об’єднання у громадські організації, право на належні, безпечні і здорові умови праці, державна охорона сім’ї, дитинства, материнства і батьківства, право на соціальний захист, право на освіту, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої шкоди) ............................ 173

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………...... 182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...... 192

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Конституцією України визнано людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю. У цьому конституційному приписі проголошено здоров’я як цінність і первинну та вихідну передумову життєдіяльності кожної людини. Тому з-поміж численних прав, котрі передбачає Основний Закон, можна виділити право людини на охорону здоров’я як таке, що гарантує її фізичне існування і є умовою забезпечення здійснення всіх інших прав людини.

Проблеми охорони здоров’я населення та діяльність, спрямована на збереження і зміцнення здоров’я, вимагають постійної уваги з боку держави. Охорона здоров’я визнається одним із пріоритетних напрямів державної політики та одним із основних факторів національної безпеки країни (зокрема, у п. 6 ст. 92 Конституції України від 28 червня 1996 р., ст.7 Закону України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 р., ст. 12 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 р., Концепції розвитку охорони здоров’я населення України, затвердженій Указом Президента України від 7 грудня 2000 р., Указі Президента України „Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення” від 6 грудня 2005 р., Міжгалузевій комплексній програмі „Здоров’я нації” на 2002-2011 роки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р.). Проте механізм законодавчого забезпечення права людини на охорону здоров’я потребує удосконалення. Чинна нормативно-правова база не повною мірою відповідає потребам сьогодення, не може належно врегулювати нові суспільні відносини, породжені плином часу.

Дослідження правового регулювання охорони здоров’я, зокрема щодо надання медичної допомоги, привертали увагу багатьох сучасних науковців як на теренах України, так і за її межами. Значний доробок у висвітленні окресленого кола питань належить зарубіжним ученим, зокрема В. Акопову, М. Герасименку, С. Корсакову, О. Леонтьєву, Д. Леонтьєву, М. Малеїній, Л. Маркен­штейну, П. Молінарі, О. Мохову, М. Нестеровічу, В. Попову, Н. Поповій, В. Поттеру, В. Рикову, В. Сальнікову, І. Тимофєєву, А. Тихомирову, М. Федо­ровій, О. Шлєньовій. На жаль, в Україні проблема правового забезпечення права людини на охорону здоров’я, зокрема надання медичної допомоги, недостатньо вивчена, хоча зацікавленість нею науковців і практиків як правників, так і медиків невпинно зростає. Окремі аспекти права людини на охорону здоров’я вивчалися вченими у галузі охорони здоров’я і медицини (В. Журавель, С. Козуліна, В. Москаленко, В. Якубов’як та ін.), науковцями з позицій кримінального права (В. Грищук, Є. Фесенко та ін.), у рамках конституційного, адміністративного (В. Волков, З. Гладун, В. Скомо­роха, С. Стеценко та ін.) і цивільного права (З. Ромовська, А. Савицька, Р. Стефанчук та ін.). Проте комплексне монографічне загальнотеоретичне дослідження права людини на охорону здоров’я та його законодавчого забезпечення в Україні не проводилося. Саме таке дослідження є необхідною складовою розвитку як загальної теорії прав людини, так і науковою передумовою визначення шляхів та засобів підвищення ефективності державно-юридичного захисту права людини на охорону здоров’я. Усі зазначені вище обставини підтверджують актуальність проведеного дослідження та його не лише теоретичну, а й прак­тичну цінність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­таційне дослідження виконувалося згідно з планом наукової діяльності кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського націо­нального університету імені Івана Франка в межах теми „Актуальні проблеми загальної теорії права та прав людини” (номер державної реєстрації 0103U005936).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослід­жен­ня є комплексний загальнотеоретичний аналіз права людини на охорону здоров’я та вироблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення законо­давства України про охорону здоров’я.

Відповідно до поставленої мети дослідження зосереджено увагу на розв’язанні таких завдань:

виявити найбільш оптимальне формулювання терміносполучення, що по­значає поняття про право людини, яке покликане забезпечити одну із найвищих цінностей – здоров’я;

сформувати та уточнити поняттєво-термінологічний апарат у сфері охорони здоров’я;

висвітлити загальні теоретико-методологічні засади наукового дослідження права людини на охорону здоров’я;

визначити поняття та розкрити структуру права людини на охорону здоров’я як загальносоціального (природного) явища;

дослідити юридичну природу права людини на охорону здоров’я за законодавством України;

визначити місце та роль права на охорону здоров’я у правовому статусі людини і громадянина в Україні;

здійснити теоретико-практичний аналіз законодавчого забезпечення права людини на охорону здоров’я в Україні;

розробити та обґрунтувати рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення законодавчого забезпечення охорони здоров’я, зокрема надання медичної допо­моги.

Об’єктом дослідження є право людини на охорону здоров’я.

Предметом дослідження є загальні закономірності законодавчого забез­печення загальносоціального права людини на охорону здоров’я в Україні, а також шляхи і засоби його вдосконалення.

Методи дослідження. Філософсько-методологічне підґрунтя даного дослідження сформовано на засадах діалектичного, інструментально-потребового та герменевтико-лінгвістичного підходів у науковому пізнанні правових явищ. Ці підходи зумовили використання комплексу філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Серед загальнонаукових методів застосовувались, насамперед, системний (при з’ясуванні міáсця права людини на охорону здоров’я у системі суб’єктивних юридичних прав людини), структурно-функціо­нальний (для визначення структури досліджуваних явищ), порівняльний (для аналізу і порівняння відповідних правових явищ). У процесі дослідження використовувались такі спеціально-юридичні методи: формально-юридичний – для комплексної характеристики законодавства України про охорону здоров’я, метод тлумачення права – для з’ясування змісту відповідних правових норм і сутності оціночних понять, метод вивчення юридичної практики – для узагальнення правозастосовної практики.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вперше у вітчизняній загальнотеоретичній юриспруденції комплексно розглядається право людини на охорону здоров’я як одне із природних, невідчужуваних прав людини, а також законодавче забезпечення здійснення цього права в Україні.

Елементи наукової новизни притаманні, як видається, положенням дисертації, які стосуються:

дефініції поняття права людини на охорону здоров’я як загально­соціального (природного) права та визначення основних елементів структури цього права;

з’ясування поняття та ознак міжнародно-правових стандартів у сфері охорони здоров’я й уточнення переліку об’єктів стандартизації у цій сфері;

дефініції поняття суб’єктивного юридичного права людини на охорону здоров’я та визначення основних елементів його структури;

з’ясування місця права людини на охорону здоров’я у системі суб’єк­тивних юридичних прав людини;

визначення співвідношення понять „право на охорону здоров’я”, „право на медичну допомогу”, „право на медичне страхування”;

висловлення додаткових аргументів щодо обґрунтування медичного права як комплексної галузі права і права охорони здоров’я як комплексної галузі законодавства;

положення про створення незалежного органу для розв’язання конфліктів, що виникають при наданні медичної допомоги між суб’єк­тами медичних правовідносин – етико-правового комітету (етико-пра­вової ради);

обґрунтування необхідності вдосконалення оформлення згоди або відмови пацієнта від медичного втручання і визначення законодавчих підстав, за яких медична допомога може надаватися без такої згоди;

уточнення кола суб’єктів медичної таємниці та виокремлення законо­давчих підстав для можливості розголошення медичної таємниці без згоди пацієнта чи його законних представників;

пропозицій щодо вдосконалення законодавчого забезпечення охорони здоров’я, зокрема надання медичної допомоги.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації, як видається, здатні сприяти подальшій розробці загальнотеоретичних аспектів права людини на охорону здоров’я в Україні та удосконаленню вітчизняного зако­нодавства щодо охорони здоров’я, у тому числі щодо надання медичної допомоги. Окрім того, можуть бути корисними для судових та інших правозасто­сувальних органів держави, адвокатів, громадських правозахисних організацій і громадян у процесі реалізації та захисту права на охорону здоров’я.

Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані в нав­чальному процесі юридичних і медичних закладів освіти, зокрема у процесі викладання курсів і спецкурсів „Теорія держави і права”, „Конституційне право України”, „Адміністративне право України”, „Цивільне право України”, „Медичне право України”, а також враховані при підготовці навчальних посібників, підручників, науково-практичних коментарів законодавчих актів, довідкової та методичної літератури, зокрема з медичного права.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження обгово­рювалося на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи оприлюднено у доповідях на десяти міжнародних науково-практичних конфе­ренціях: „Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ – Дніпродзер­жинськ – Харків, 28 жовтня–4 листопада 2002 р.), „Управління охороною здоров’я” (Львів, 29 січня – 14 березня 2003 р.), „Формування особистості студентів як майбутніх фахівців лікарської справи, працівників охорони здоров’я та інших соціально-орієнтованих установ у контексті біоетики” (Львів, 6–7 березня 2003 р.), „Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика” (Львів, 23 січня 2003 р.), „Ефективність державного управління в контек­сті європейської інтеграції” (Львів, 23 січня 2004 р.), „Актуальні проблеми правового регулювання медичної діяльності” (Москва, 16 травня 2003 р., 26 березня 2004 р), „Другі осінні читання” (Хмельницький, 14–15 листопада 2003 р.), „I Miedzynarodowe Forum Promocji Zdrowia” (Lublin, 8–12 qrudnia 2004), „Problemy zdrowia publicznego w kontekscie transformacji demograficznej i epidemiologicznej” (Popowo k/ Warszawа, 18–20 maja 2005); трьох всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми стандартизації у невідкладній абдомінальній хірургії” (Львів, 18–19 березня 2004 р.), „Профілактика бездоглядності, жебрацтва та злочинності серед дітей. Нові підходи та перспективи” (Львів, 4 листопада 2004 р.), „Проблеми бездомних та безпритульних дітей. Стан та перспективи вирішення” (Львів, 8 листопада 2005 р.) та п’ятьох регіональних науково-практичних конференціях: „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 13–14 лютого 2002 р.; 13–14 лютого 2003 р.; 5–6 лютого 2004 р.; 3–4 лютого 2005 р.; 9-10 лютого 2006 р.) (матеріали опуб­ліковані).

Матеріали дисертації використовувалися під час проведення лекційних і семінарських занять з курсу „Медичне право”, „Правові основи менеджменту охорони здоров’я”, „Медико-соціальна експертиза і нормативно-правове регу­лю­вання охорони здоров’я” на кафедрі організації та управління охороною здоров’я факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

На основі дисертаційного дослідження було розроблено (у співавторстві) першу в Україні програму курсу „Медичне право” для слухачів факультетів післядипломної освіти вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти МОЗ України, затверджену 27 вересня 2004 р. начальником управління освіти і науки МОЗ України.

Результати наукового дослідження використані у розробці проекта Закону України „Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я” (Акт впровадження результатів наукових досліджень, затверджений директором Українського інституту громадського здоров’я МОЗ України від 29 травня 2006 р.)

Було організовано і проведено круглий стіл на тему „Законодавче забезпечення прав пацієнтів в Україні: проблеми становлення і розвитку” (16 червня 2005 р., м. Львів).

Основні положення дисертації висвітлювалися на шпальтах газет, зокрема, „Юридичного вісника України”, „Львівської газети”, „Комсомольской правды в Украине”, „Аргумент влади”.

Публікації. За темою дисертації опубліковано тридцять три наукові праці, десять з яких опубліковано у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук.

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою і завданнями здійс­неного дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку вико­ристаних джерел (всього 276 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 217 сторінок, у тому числі основний текст – 191 сторінка.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У цьому розділі з метою всебічного, повного та комплексного аналізу дисертаційної теми, враховуючи її особливості, а саме перебування на стику права і медицини, проведено аналітичний огляд літератури та з’ясовано методологію дослідження.

1.1. Аналітичний огляд літератури за темою дослідження

Для ґрунтовного вивчення проблематики, окресленої даною темою, необхідно було залучити значну кількість національних і зарубіжних літературних джерел, зокрема нормативно-правових актів, законопроектів, а також наукової як правової, так і медичної літератури, судової практики та аналітичних звітів, які доцільно поділити на декілька груп.

I-у групу джерел складають нормативно-правові акти та документи, а також їх проекти, у яких: проголошується право людини на охорону здоров’я; розкривається його зміст, структура; принципи охорони здоров’я; передбачено гарантії забезпечення права людини на охорону здоров’я. Дану групу можна умовно поділити на підгрупи, а саме:

1. Всесвітні та регіональні міжнародні акти з прав людини, зокрема Міжнародна хартія прав людини, Конвенція про захист прав людини і основних свобод (1950), Конвенція про права дитини (1989), Європейська соціальна хартія (1996) та інші.

2. Міжнародні документи щодо охорони здоров’я, для прикладу, Лісабонська декларація про права пацієнтів (1981), Дванадцять принципів надання медичної допомоги у будь-якій системі охорони здоров’я (1983), Декларація з прав людини і особистої свободи медичних працівників (1985), Декларація про незалежність і професійну підготовку лікаря (1986), Заява про підготовку медичних кадрів (1986), Декларація щодо незалежності і професійної свободи лікаря (1986), Декларація щодо ейтаназії (1987), Декларація щодо трансплантації людських органів (1987), Декларація про жорстоке ставлення до людей похилого віку і старих (1990), Декларація про розвиток прав пацієнтів у Європі (1994) тощо.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

4-та група джерел – медичні, біоетичні та філософські видання. До них слід віднести словники та енциклопедії, які використовувались, у першу чергу, для з’ясування змісту таких понять як „здоров’я”, „охорона здоров’я”, „біоетика”, „стандарт” тощо. Було проаналізовано також медичну монографічну літературу і використано окремі положення з них щодо досліджуваної теми, а саме: „Історія медицини” С. Верхратського та П. Заблудовського, „Соціальна медицина та організація охорони здоров’я” під редакцією Ю. Вороненка та В. Москаленка, „Страхова медицина і медичне страхування” В. Рудня, „Онтогенез та теорія здоров’я: методологічні аспекти” А. Щедріна, „Основи соціальної медицини” В. Ткаченка та інші. Дуже цікавим і складним видались питання медичної етики та деонтології, а, особливо, біоетики, з’ясування яких необхідно для комплексного регулювання медичної діяльності та захисту прав пацієнтів і медичних працівників. Зокрема, „Вимоги біоетики: Медицина між надією і небезпекою” під редакцією Ф. Бріссе-Віньо, „Лікарська етика” А. Грандо та С. Грандо, „Медична етика і деонтологія” під редакцією Г. Мо­розова і Г. Царегородцева, „Біоетика: міст у майбутнє” В. Поттера, „Етика медичної діяльності. Сучасна медицина і православ’я” І. Силуянової тощо.

5-ту групу джерел становлять різноманітні періодичні видання (правові, медичні тощо), у яких висвітлюються окремі аспекти права на охорону здоров’я, стан і тенденції розвитку медичного права, правові основи медичної деонтології та проблеми біоетики. Серед них варто назвати такі видання: „Медичне право та етика”, „Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України”, „Український медичний часопис. Науково-практичний загальномедичний журнал”, „Медичний вісник”, „Ваше здоров’я” та інші.

6-ту групу джерел – це матеріали юридичної практики, а саме: матеріали судової практики місцевих судів м. Львова, матеріали розгляду звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, аналітичні довідки про розгляд письмових звернень громадян у 2002-2005 рр. управлінням охорони здоров’я Львівської міської ради.

    1. Методологія дослідження

Поняття „право на охорону здоров’я” є самостійним поняттям, одним із основних у сучасній юридичній науці та суспільствознавстві. Його поява стала можливою внаслідок комплексного підходу у дослідженні. Такий підхід передбачає аналіз правових явищ, системно пов’язаних з поняттям „право на охорону здоров’я”, а саме змісту цього права як природно-правового явища та юридичного механізму забезпечення цього права, законодавства про охорону здоров’я тощо шляхом поєднання формально-юридичного, соціологічного, соціологічно-антропологічного, порівняльно-правового та інших методів пізнання.

Комплексність у даному випадку означає розуміння права на охорону здоров’я і як природно-правового, і як юридичного явища з позицій інтеграції правового знання. Таку інтеграцію може забезпечити методологія науки загальної теорії держави і права. Ні філософія права, ні конституційне право, ні цивільне право, предметом досліджень яких є окремі аспекти окресленої проблематики, не можуть забезпечити такої інтегративності.

Пропонована робота є теоретико-правовою за характером, хоча окремі її загальнотеоретичні положення – як це зазвичай буває – мають методологічне значення і щодо окремих галузей національного права. Основними завданнями дослідження було з’ясування загальнотеоретичних питань щодо зазначеного права як природного й юридичного явищ, визначення місця права на охорону здоров’я у правовому статусі людини і громадянина. Теоретичною базою дослідження слугували відповідні праці із загальної теорії держави і права, зокрема теорії прав людини, як вітчизняних, так і зарубіжних учених, а її емпіричною основою – міжнародно-правові акти з прав людини та щодо охорони здоров’я, а також національне законодавство.

Розгляд питання про методологію дослідження права людини на охорону здоров’я повинен, крім усього іншого, ґрунтуватись на загальнотеоретичному визначенні методології правознавства взагалі та методології теорії права зокрема. З огляду на це, під методологією дослідження права людини на охорону здоров’я можна розуміти систему принципів і підходів, способів (прийомів) і засобів пізнання цього права, закономірностей його законодавчого забезпечення та його взаємозв’язку й взаємозалежності з іншими правами людини і громадянина.

Специфіка застосованої методології обумовлюється у даному випадку основними завданнями дослідження права людини на охорону здоров’я, а саме: удосконалити поняттєво-термінологічний апарат у сфері охорони здоров’я, охарактеризувати поняття і структуру природного права людини на охорону здоров’я, а також поняття, зміст і структуру суб’єктивного юридичного права на охорону здоров’я, з’ясувати співвідношення досліджуваного права з іншими суб’єктивними правами, встановити та охарактеризувати особливості юридичного регулювання суспільних відносин, що виникають у зв’язку з реалізацією права на охорону здоров’я, здійснити теоретико-прикладний аналіз законодавчого забезпечення права людини на охорону здоров’я в Україні. Розв’язання цих завдань передбачає дослідження не лише означеного права, але й низки інших правових явищ. Саме тому різноманітність підходів, способів і засобів пізнання права людини на охорону здоров’я є необхідною умовою успішного й ефективного дослідження цього явища.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Інститут держави І права ім. В. М. Корецького нан україни Київський національний університет ім. Т. Г

    Документ
    Члени Оргкомітету: Копійка В.В., Муравйов В.І., Денисов В.Н., Оніщенко Н.М., Тихомиров Ю.О., Скакун О.Ф., Луць Л.А., Бошицький Ю.Л., Шевчук С.В., Кнаул А.
  2. Видавництво вул. Басейна, 1, кв./офіс. 2, м. Київ, 01004, Україна тел

    Документ
    Основний вид діяльності: видання, розповсюдження навчальної та навчально-методичної літератури; редакційно-видавничі, поліграфічні послуги; пропонуємо спільні видання; запрошуємо до співпраці авторів.
  3. Наукові записки

    Документ
    Баран В. К., д-р іст. наук, проф.; Вокальчук Г. М., д-р філол. наук, доц.; Жилюк С. І., д-р іст.наук, проф.; Жуковський В. М., д-р пед. наук, проф.; Кралюк П.
  4. Автор у хронологічній послідовності зібрав І упорядкував документи про події в Закерзонні у 40-х роках XX ст. Показано, хто був винний у винищенні українського населення. Наведено історію цього регіону

    Документ
    Автор у хронологічній послідовності зібрав і упорядкував документипро події в Закерзонні у 40-х роках XX ст. Показано, хто був винний увинищенні українського населення.

Другие похожие документы..