Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Юридическое агентство «СИ-информ» г. Киева, именуемое в дальнейшем «Поверенный», в лице директора Мережинского Юрия Николаевича, действующего на осно...полностью>>
'Документ'
Наш тур с русскоговорящим гидом – это захватывающее путешествие в историю доколумбовой Мексики. Вы воочию увидите 10 достопримечательностей, объявленн...полностью>>
'Доклад'
Гимназия является современным образовательным учреждением, в основу деятельности которого положена Программа развития, представляющая собой авторский...полностью>>
'Документ'
Легко сказать «Изменить жизнь к лучшему». А если всё рушится? А если мне уже 40 лет? А если попробовать? Хотя бы из чувства уверенности в том, что за...полностью>>

Зміст (14)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗМІСТ

  1. Етика й естетика як філософські науки.

Предмет та завдання, зв'язок з іншими науками

1.1.Наука та предмет етики

1.2.Взаємозв'язки етики з іншими науками

1.3.Поняття наукової, релігійної, професійної етики

  1. Мораль як соціальний феномен.

Поняття і структура моральної свідомості.

2.1.Поняття моралі

2.2.Походження моралі

2.3. Основні етапи історичного розвитку моралі

  • Мораль первісного суспільства

  • Мораль рабовласницького суспільства

  • Мораль феодального суспільства

  • Мораль епохи Відродження

  • Мораль буржуазного суспільства

  • Комуністична мораль

2.4.Загальна структура моралі та її основні елементи

3. Основні етичні цінності. категорії етики.

3.1.Моральна вимога

3.2.Моральний вибір

3.3. Моральна відповідальність

3.4.Моральні якості

3.5. Моральний вчинок

3.6.Моральні чесноти і вади

3.7. Добро і зло

  • Абсолютистські концепції добра і зла

  • Релятивістські концепції добра і зла.

  • Сучасні концепції добра і зла

3.8.Справедливість

3.9.Совість (сумління)

3.10. Гідність і честь

3.11. Ідеал (моральний)

3.12. Смисл (сенс) життя

3.13. Щастя

4. ЕСТЕТИКА ЯК НАУКА

4.1.Предмет і завдання естетики.

4.2.Категорії естетики.

5 Основні естетичні цінності. Мистецтво як естетично-художній феномен.

5.1. Естетична свідомість та її основні форми.

5.2.Типології історичного розвитку мистецтва.

6. Моральні проблеми людської діяльності.

6.1. Проблема свободи

6.2. Категорія відповідальності

7. МОРАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

7.1.Моральна культура як етична основа спілкування,

7.2.Моральна культура спілкування .та її рівні.

7.3.Моральні цінності як основа гуманістичного спілкування.

7.4.Моральні норми та принципи, їх значення для досягнення ви­сокого рівня культури спілкування.

7.5.Прояв гуманістичних комунікативних установок у спілку­ванні.

7.6. Специфіка професійної моралі і етики

8. Етика ділових відношень.

8.1.Суть етики ділових відносин

8.2. Закономірності міжособових відносин

8.3. Етичні проблеми ділових відносин

9 ЕТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ

9.1. Етика і соціальна відповідальність організацій

9.2. Етичні норми в діяльності організацій

9.3. Підвищення етичного рівня організації

10. Організаційна культура в управлінні і її розвиток

10.1. Поняття і елементи організаційної культури.

10.2.Функції і типи організаційної культури.

10.3.Види організаційної і управлінської культури.

11 ТИПИ КОНФЛІКТІВ І УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТНОЮ СИТУАЦІЄЮ

11.1. Поняття конфлікту. види і типи конфліктів.

11.2. причини, межі, елементи конфлікту

11.3. Конструктивна і деструктивна функції конфлікту

11.4. Причини конфліктів в організаціях

11.5.Управління конфліктами

11.6. Поведінка в конфлікті. Стратегія і тактика.

12. Спілкування як інструмент етики ділових відношень

12.1. Спілкування як соціально-психологічна категорія

  • Комунікативна сторона

  • Інтерактивна сторона

  • Перцептивна сторона

12.2 Комунікативна культура в діловому спілкуванні

12.3 Види ділового спілкування

  • стилі спілкування

  • основні форми ділового спілкування

12.4. Управління діловим спілкуванням

  • функції ділового спілкування

  • методи управління спілкуванням

  • принципи ділового спілкування

12.5.ВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ

  • Основи ділової риторики

  • Культура мови в діловому спілкуванні

  • Етика використання засобів виразності ділового мовлення

12.6.НЕВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ

  • Основи невербального спілкування

  • Кінестетичні особливості невербального спілкування

  • Візуальний контакт

13 Етикет ділового спілкування

13.1 Основні поняття про етикет

13.2. Хороші манери

13.3. Міжнародний етикет

13.4 Світський етикет

13.5 Ділові бесіди і переговори

ПЕРЕДМОВА

В даний час в українському суспільстві відбувається визначена "переоцінка цінностей". Замість колишньої системи цінностей, що розвивається в соціалістичному суспільстві, затверджується нова система. Однак ці процеси протікають суперечливо, коли разом з дійсними загальнолюдськими моральними цінностями починають насаджуватися і помилкові "псевдоцінності". Поряд з ростом уваги частини населення до моралі і релігії, відбувається ріст злочинності, нігілізму. У суспільстві одержують поширення різного роду вчення, що відстоюють культ сили, антицінності "надлюдини", містику й аморализм. Тому дуже важливо мати фундаментальні наукові знання про мораль і етику, естетику. І це особливо істотно для молоді, що не має належного життєвого досвіду і потрібних знань, щоб правильно оцінити інформацію, що надходить.

Сучасна Україна прилучається до глобальної економіки, вступає у світовий ринок, де діють визначені моральні норми корпоративної етики, етики ділових відношень. І Україна повинна відповідати загальноприйнятим моральним принципам у сфері бізнесу і підприємництва, якщо бажає бути рівноправним і шановним партнером. Крім того, кожна професія має свої моральні особливості, знання і дотримання яких характеризують нашу професійну культуру і сприяють нашому професійному успіху. Але щоб дотримуватися нормам професійної етики, треба їх знати і правильно оцінювати.

ТЕМА 1 Етика й естетика як філософські науки.

Предмет та завдання, зв'язок з іншими науками

План:

1.1.Наука та предмет етики

1.2.Взаємозв'язки етики з іншими науками

1.3.Поняття наукової, релігійної, професійної етики

1.1.Наука та Предмет етики

Етика належить до філософських дисциплін, оскіль­ки вивчає не тільки стосунки між людьми, а й ставлен­ня індивіда до світу (актуальність цієї проблеми визна­вали ще мислителі Давньої Індії). Вона досліджує цін­ності життя і світу, вчить оцінювати різноманітні ситуації морального вибору, відповідність вчинків і дій нормам моралі, налаштовує людину на самооблагоро-дження, вдосконалення свого буття і буття соціуму, до якого вона належить, а також буття людства, з'ясовує місце людини у світі, її призначення, сенс життя.

Термін «етика» походить від давньогрецького сло­ва «етос», яке спершу означало спільне жит­ло, домівку, звірине лігвище тощо, пізніше — звичай, норов, правило, характер. Античні філософи Емпедокл, Демокріт використовували йо­го, характеризуючи усталену природу кон­кретних явищ: етос (сутність) першоелементів об'єк­тивного світу, людини.

Взявши за основу слово «етос» у значенні характеру, давньогрецький філософ Арістотель утворив прикметник «етикос» («етичний») для позна­чення чеснот людської вдачі, душевних якостей. Афектами Арістотель вважав гнів, страх, радість; властивостями розуму — пам'ять; етичними (моральними) чеснотами — помірність, мужність тощо. Науку, що вивчає етичні чесноти, він назвав етикою.

Намагаючись точно перекласти термін «етос», дав­ньоримський філософ Марк Туллій Цицерон запровадив термін «моральний», який означав характер, темперамент, звичай, покрій одягу, моду тощо. Згодом, у IV ст. н. є., виник термін— «мораль».

Обидва терміни («етика» і «мораль») увійшли до но­воєвропейських мов, хоча й набули в них різного зна­чення: етикою стали називати одну з філософських на­ук, а мораллю — реальні процеси, які вивчає ця наука. У повсякденному слововжитку ці терміни часто ото­тожнюють. Зокрема, ведучи мову про етику вчителя, медичного працівника тощо, мають на увазі специфіку їх моралі.

Термін «мораль» використовують як у загальному, так і в особливому, вузькому значенні. У висловлюванні «етика — наука про мораль» він мислиться в загальному значенні, а в судженні «мораль є формою індивідуальної і суспільної свідомості» — у вузькому, оскільки з моралі в її широкому розумінні вилучено моральність — реаль­ну поведінку людей і відповідну діяльність.

Загалом етика є наукою, яка досліджує мораль, своє­рідною теорією моралі, що з'ясовує її сутність, природу, походження, історичний розвиток, місце в системі сус­пільних відносин, сутність та особливості моральної свідомості, моральних відносин, досліджує суспільно-полі­тичні, психологічні механізми, завдяки яким реалізу­ються моральні норми, судження, оцінки.

Етика— філософська нау­ка, яка досліджує природу, сутність, виникнення, розвиток, струк­туру, функції моралі, її прояви у різноманітних сферах діяльності.

Предметом етики є мораль як форма індивідуальної та суспільної свідомості, загальні закономірності їх буття.

Співвідношення моралі й етики можна передати та­кою моделлю: «мораль у собі» (уявлення, почуття, емо­ції, суб'єктивні вияви волі) — «мораль для нас» (мо­раль, «одягнена» в матеріальну оболонку мови і мовлен­ня, тобто «омовлена» мораль і моральність) — етика як теоретична модель моралі, її інтерпретація (тлумачен­ня) та обґрунтування. Серцевиною цієї моделі є система категорій.

1.2.Взаємозв'язки етики з іншими науками

Сформувалася етика у лоні філософії, тому вона спо­ріднена зі всіма основними її розділами — онтологією (вченням про буття), гносеологією (теорією пізнання), аксіологією (вченням про цінності), праксеологією (вченням про буттєву практику людини).

З'ясовуючи сенс життя, етика змушена вийти на ос­новоположні онтологічні проблеми, зокрема буття лю­дини як особистості. Етику як науку нормативну, що визначає поведінку індивіда в конкретних випадках, цікавить передусім потенційне буття, світ належного. Проте вона зважає і на реальні моральні стосунки лю­дей, тобто на моральність.

Спорідненість етики з гносеологією зумовлена необ­хідністю осмислення природи, сутності, структури і функцій моралі, піднесення моральних уявлень, які за­галом належать до буденної свідомості, до рівня науко­вих понять.

З аксіологією етику ріднить аналіз природи та сут­ності абсолютних, безумовних цінностей, до яких нале­жить передусім добро.

Розв'язує етика і праксеологічні проблеми, зокрема створює зразкові і практичні моделі людських стосун­ків та засоби їх реалізації, пропонує певні рекомендації. Отже, вона є практичною філософією, перебуває в орга­нічному зв'язку з праксеологією, яка досліджує актив­не, дійове, практичне ставлення людини до світу, мож­ливості, способи й межі її діяльності, зокрема проблему свободи і необхідності та різні способи її розв'язання — фаталізм (панування над людиною невідворотних сил); волюнтаризм (проголошення волі як першооснови і творця дійсності); концепції, в яких переборюються крайнощі фаталізму й волюнтаризму.

Як наука про належне етика перебуває у взаємозв'яз­ках із футурологією— наукою про майбутнє людства.

Крім того, вона взаємодіє з естетикою, психологією, педагогікою, історією, етнографією, культурологією, мистецтвознавством, іншими науками, які досліджу­ють буття людини. Проте координувати дослідження моралі може тільки етика.

1.3.Поняття наукової, релігійної, професійної етики

Існує ряд понять, зв'язаних з поняттям "етика", більш часного роду: "наукова етика", "релігійна етика", "професійна етика". Поняття "наукова етика" багатозначно. Під даним поняттям звичайно розуміється прагнення людини спиратися у своїй моральній діяльності на більш глибоке, наукове знання дійсності. Однак сама "науковість" в етиці інша, ніж в природничих науках. "Науковість" в етиці не приймає строго формалізованої, дедуктивної чи математичної форми, не є строго обґрунтованою через досвід; індуктивний метод тут також має свої межі.

Поняття "наукової етики" часто зв'язують з якоюсь концепцією моралі. Така етика ґрунтується на реальних фактах і використовує наукову методологію. Прикладом подібної "наукової етики" може бути "натуралістична етика", основана на природних фактах, якось: інстинкти людини, його природне прагнення до задоволення, його ірраціональне прагнення до життя, до влади.

Наукової вважала себе і марксистська етика, що виводила мораль з об'єктивних соціальних відносин, розглядала її як специфічну форму свідомості, особливий спосіб освоєння дійсності, що має класову основу.

Етика може і повинна містити в собі наукові факти, методи, теорії, хоча їхні можливості тут обмежені. В етиці велика роль почуттів, суджень, самооцінок.

Релігійна етика - це етика, що ґрунтується як на природних, соціальних фактах моралі, так і на одкровенні Богом людині моральних істин. Затверджується, що досяжні розумом людини моральні істини доповнені в одкровенні тими, котрі не можна "відкрити" розумом, як, наприклад, заповідь любові до ворогів своїх чи істина про Божию благодать і т.п..

Професійна етика є багатозначним поняттям. По-перше, це визначені кодекси поводження людей при виконанні ними своєї професійної діяльності. По-друге, це теорія даних кодексів, способи їхнього обґрунтування. Актуальної є проблема соот-ношения професійної етики і загальнолюдської моралі.

Професійна етика різноманітна. Найбільш значимі про-фессиональные етики - це етика лікаря (деонтологическая етика), етика юриста, етика бізнесу, етика вченого, педагогічна етика й ін.

Контрольні питання

1. Як визначається етика?

2. У чому специфіка нормативної етики?

3. Що таке дескриптивна етика?

4. Які різновиди наукової етики можна виділити?

5. Як співвідносяться наукова і релігійна етики?

6. Яке співвідношення загальнолюдських моральних принципів і принципів професійної етики?

7. Які існують визначення моралі в сучасній етиці?

Теми рефератів

1. Підстави етики в сучасному католицизмі.

2. Марксистська етика: аналіз самооцінки.

3. Поняття моральності в історії етики.

4. Етичне вчення Аристотеля, його оцінка.

Література:

Аристотель. Никомахова этика // Собр. соч.: В 4 т. – М., 1983. - Т. 4.

Войтыла К.(папа Иоанн Павел II). Основания этики // Вопр. философии. – 1991. - № 1.

Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика. – М., 1998.

Дробницкий О.Г. Понятие морали. – М., 1974.

Кант И. Критика практического разума // Соч.: В 6 т. – М., 1964. – Т. 4.

Швейцер А. Культура и этика. – М., 1973.

Шрейдер Ю.А. Лекции по этике. – М., 1994.

Этика / Под общ. ред. А.А. Гусейнова и Е.Л. Дубко. – М., 2000.

ТЕМА 2 Мораль як соціальний феномен.

Поняття і структура моральної свідомості.

План:

2.1.Поняття моралі

2.2.Походження моралі

2.3. Основні етапи історичного розвитку моралі

  • Мораль первісного суспільства

  • Мораль рабовласницького суспільства

  • Мораль феодального суспільства

  • Мораль епохи Відродження

  • Мораль буржуазного суспільства

  • Комуністична мораль

2.4.Загальна структура моралі та її основні елементи

2.1.Поняття моралі

В українській мові існують два родинних поняття - мораль і моральність.

Визначення "моральності":

1) Моральність є "внутрішні, духовні якості, якими керується людина; етичні норми, правила поведінки, обумовлені цими якостями" . У даному визначенні мораль зводиться до визначення духовних якостей людини, а також до норм і принципів поводження, тобто до визначеної форми свідомості.

2) Мораль є особливий, імперативно-оціночний спосіб пізнання дійсності через протилежність добра і зла . Мораль, таким чином, розуміється як суб'єктивна форма буття.

3) Мораль є сукупність цінностей добра і зла, а також відповідних їм форм свідомості, відносин, дій. Дане визначення моралі і буде нами розглядатися як основне.

2.2.Походження моралі

Зародження і розвиток моралі є тривалим, складним і суперечливим процесом. Якщо історія, етнографія, антропологія, досліджуючи його, послуговуються істо­ричним методом, якому властиві емпірична конкрет­ність, географічна, хронологічна й етнографічна визна­ченість, то етика намагається осягнути загальну логіку, закономірності виникнення моралі, з'ясувати, коли, як і для чого вона виникла.

Релігійні концепції походження моралі.

Більшість із релігійних концепцій виходить з того, що мораль ви­никла кілька тисяч років тому. Уявлення про добро і зло, моральні вимоги, здатність ними керуватися дані людині Богом. Головний феномен моралі — добро — тлумачиться як втілення божественної волі. Так, згід­но з християнським ученням мораль має божественну природу. Людина отримує її як природний моральний (внутрішній) закон і як богоодкровенний (зовнішній) закон.

Потреба в моралі зумовлена тим, що людина як ті­лесна істота, будучи схильною керуватися плотськими бажаннями і пристрастями, неспроможна без допомоги Бога виробити єдино істинне розуміння добра, а тим більше керуватися цим розумінням. Тому без Бога люд­ське життя неможливе. Мораль є божим даром, вона, як удар блискавки, відсікла людину від світу тварин. До того ж люди з давніх-давен вірили, що боги заохочують високоморальну поведінку і карають за аморальну.

Релігійні системи моралі були настільки поширени­ми в Давньому світі, що їх дотримувалися навіть мисли­телі, яких традиційно вважають матеріалістами.

Узята за аксіому ідея всемогутнього і всеблагого Бо­га дає змогу обґрунтувати об'єктивність, усезагальність і абсолютність моральних вимог і цінностей. Згідно з ці­єю ідеєю саме Бог надає моралі духовної піднесеності й благородства.

Релігійні (божественні) приписи мають, як правило, універсальний і вселюдський характер. Релігія не сприй­має абсолютизації утилітарної (практичної) оцінки мо­ралі, значною мірою уникає суб'єктивізму в моральних оцінках.

Тлумачення в релігійних системах походження моралі применшують роль людини в процесі станов­лення моральної свідомості. Адже моральна самосві­домість постає в них чимось абсолютним, що людина має прийняти без жодних сумнівів. Однак кожна релі­гія (і релігійне вчення про мораль) прагне прилучити і людину до співтворення добра й моралі.

Натуралістичні концепції походження моралі.

Згідно з натуралістичними концепціями мораль ви­никла мільйони років тому як просте продовження і ускладнення групових інстинктів тварин. Вона необхід­на для виживання виду в боротьбі за існування.

Ці концепції були сформульовані у працях Ч.-Р. Дарвіна, Г. Спенсера, П. Кропоткіна тощо. Наприклад, Ч.-Р. Дарвін зазначав, що багато почуттів і здібностей, якими пишаються люди, можна виявити і в тварин (іно­ді досить розвинутими), серед них є й естетичні та моральні почуття. Він описував, як тварини люблять бути в товаристві, як погано почуваються на самоті, їх по­стійне спілкування між собою, взаємне попередження про загрозу, взаємну підтримку на полюванні, взаємне співчуття в біді. На його дум­ку, крім любові і симпатії, у тварин є й інші якості, що теж перебувають у зв'язку із суспільними інстинктами, які люди назвали б моральними якостями.

Розмірковуючи над проблемою походження моралі, Кропоткін писав: «Взаємодопомога, справедливість, мо­ральність — такі послідовні кроки висхідного ряду нас­троїв, які ми пізнаємо при вивченні тваринного світу і людини. Вони становлять собою органічну необхідність, яка несе в собі своє виправдання, що підтверджується всім розвитком тваринного світу... Висловлюючись об­разно, ми маємо тут всезагальний, світовий закон орга­нічної еволюції, внаслідок чого почуття взаємодопомо­ги, справедливості і моральності глибоко закладені в лю­дині зі всією силою вроджених інстинктів...

Ці три інстинкти становлять собою інстинкти само­збереження. Звичайно, іноді вони можуть слабшати під впливом деяких умов... у тієї чи іншої групи тварин або в тому чи іншому людському суспільстві. Але тоді ця група неминуче зазнає поразки в боротьбі за існування: вона йде до занепаду... Така тверда підстава, що дається нам наукою для вироблення нової системи етики і її виправдання».

Г. Спенсер виходить з ідеї еволюції, яка, на його думку, охоплює як природу, так і суспільство. Він не відрізняв моральних стосунків людей від стосунків у тваринному світі, розглядав їх як один із видів поведін­ки, властивий усім живим організмам, як найвищий ре­зультат еволюційного розвитку. У процесі еволюції мо­раль, на його думку, є засобом пом'якшення боротьби між егоїзмом і альтруїзмом, якими наділена жива при­рода, зокрема й людина. Людська поведінка історично долає кілька етапів, упродовж яких виникають і вдо­сконалюються моральні почуття, зло поступово перехо­дить до добра, від моральних вад до чеснот. Людина, пристосовуючись до умов життя, спрямовує поведінку на збереження себе як виду. З часом благо суспільства і благо особистості все більше збігаються. Тому людина повинна дбати про особисте щастя в межах, приписаних суспільними умовами.

Мораль ґрунтується на принципах справедливості і доброчинності. Справедливістю, за Спенсером, є право кожної людини на абсолютну свободу, яка водночас по­винна узгоджуватися зі свободою інших індивідів; добро­чинністю — дії індивіда, які приносять іншим людям на­солоду і не розраховані на винагороду. Державу вчений вважав злом, оскільки вона обмежує свободу індивіда.

Учені-біологи, які поділяли натуралістичну точку зору, доводили, що в процесі еволюції тварин усе від­чутнішу роль відіграє альтруїзм, який сприяє збере­женню й розвитку виду загалом.

Отже, натуралістичні концепції походження моралі мають істотні аргументи, проте загалом ґрунтуються на помилковому підході, який можна визначити як редукціонізм — зведення вищого (моральних стосунків між людьми) до нижчого (поведінки тварин). Однак немає сумніву в то­му, що групові інстинкти і материнський інстинкт є природними передумовами виникнення моралі.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Зміст (11)

    Документ
    Обираючи тему курсової роботи “Суб’єктивне право та юридичний обов’язок”, я виходила з того, що цей інститут цивільного права в умовах реформування економіки, переходу нашої країни до ринкових відносин, а також з урахуванням положень,
  2. Зміст (31)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. На перехідному етапі становлення ринкової економіки фінансові системи країн в цілому й банківські системи, зокрема, вимагають поглибленого наукового дослідження, оскільки їх розвиток значно відрізняється
  3. Зміст (51)

    Документ
    4.4 Облік, реєстрація та розслідування випадків професійних захворювань, отруєнь і нещасних випадків на виробництві. Організація і проведення медичних оглядів робітників
  4. Зміст (79)

    Документ
    Річна інформаціяЗміна до Річної інформаціїВступРозділ I. Резюме річної інформаціїРозділ IІ. Фактори ризикуРозділ IІІ. Основні відомості про емітентаРозділ IV.
  5. Зміст (1)

    Документ
    Квартальна інформаціяЗміна до Квартальної інформаціїВступРозділ I. Основні відомості про емітентаРозділ II. Фактори ризикуРозділ III. Інформація про господарську діяльність емітентаРозділ IV.

Другие похожие документы..