Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції 21-23 жовтня 2010 р

ISBN 978-966-2364-06-4

САМАРСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ ТА УПРАВЛІННЯ

КРИМСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ

КОНСАЛТИНГОВО-КОНФЛІКТОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР

ЦЕНТР РОЗВИТКУ ОСВІТИ, НАУКИ ТА ІННОВАЦІЙ

УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

МАТЕРІАЛИ ІV МІЖНАРОДНОЇ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

21-23 жовтня 2010 р.

Ялта

ISBN 978-966-2364-06-4

Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції 21-23 жовтня 2010 р. – Сімферополь: ВіТроПринт, 2010. – 232 с.

Редакційна колегія:

1. Задорожний А.Л. – ректор Самарського інституту бізнесу та управління, доктор економічних наук, професор, академік Міжнародної академії корпоративного управління.

2. Тарасов В.І. – ректор Кримського інституту бізнесу, кандидат філософских наук, доцент.

3. Трофимова В.В. – директор Центру розвитку освіти, науки та інновацій, кандидат економічних наук.

У збірнику представлені тези доповідей учасників ІV міжнародної науково-практичної конференції «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності»

Розглянуті теоретичні та практичні аспекти вдосконалення механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів, управління міжнародною конкурентоспроможністю на етапі системної глобалізації, визначені шляхи посилення самодостатності регіонів. Запропоновані шляхи вдосконалення процесів менеджменту та маркетингу на вітчизняних підприємствах, особливу увагу приділено проблемам та перспективам запровадження менеджменту якості.

Матеріали збірника призначені для широкого використання вченими, викладачами, аспірантами, студентами, фахівцями, а також всіми, хто цікавиться питаннями управління процесами економічного розвитку.

Ответственность за достоверность фактов, цитат, собственных имен и других сведений несут авторы.

 Автори статей, 2010

 ВіТроПринт, 2010

ЗМІСТ

Вдосконалення механізмів

державного регулювання економіки

Андрусів Роксолана Романівна

Львівська комерційна академія, м. Львів

РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ У ПОСТТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЕКОНОМІКАХ

В сучасних умовах суттєво зростає значення кредитних відносин в економічному житті суспільства. Кредитні відносини опосередковують рух суспільного капіталу, а також систему виробництва та споживання та охоплюють усі рівні економіки. Державні запозичення стали основним інструментом розв’язання фінансових проблем та пожвавлення економічної кон’юнктури у країнах з посттрансформаційною економікою. Проте останнім часом обсяги державних боргів досягли загрозливих обсягів, та ще й світова фінансова криза зумовила необхідність наступних запозичень для підтримання стабільності економік держав. Саме тому зростання державного боргу у більшості країн світу залишає актуальним питання розробки підходів до регулювання державної заборгованості з урахуванням її позитивного та негативного впливу на економіку.

У вітчизняній науці питанням регулювання заборгованості країни займається Т. Вахненко, А. Гриценко, А. Гальчинський, Н. Кравчук, А. Мокій, О.Рогач, А. Філіпенко, С.Юрій, та інші. Зокрема, І. Луніна стверджує, що фінансово-економічна криза виявила значні диспропорції в системі державних фінансів. Основною помилкою боргової політики докризового періоду, на думку науковця, є спрямування запозичених коштів на фінансування поточних проблем. Загальновідомо, що видатки з повернення боргів перекладаються на майбутні покоління, до того ж це відбувається в умовах негативних змін у віковій структурі населення [1, с. 3]. В. Козюк погоджується з такою думкою і зазначає, що кредитний елемент є невід’ємною складовою фінансово-економічних криз і потребує розроблення нової та ефективної системи регулювання процесів міжнародного кредитування. [2, с. 55]. В. Дудченко розглядає зарубіжний досвід регулювання державного боргу, зокрема Великобританії, Росії, Японії, США та інших високорозвинутих країн [3]. Дослідженню канадського досвіду управління державним боргом, з акцентом на розвиток ринку державних цінних паперів, присвячені дослідження Е. Гасанова [4, с. 31]. Дослідженню польського досвіду управління державним боргом присвячені роботи Н. Чуби, в яких автор основний акцент робить на законодавче обмеження максимального розміру державного боргу [5, с. 355].

В умовах посилення глобалізаційних процесів підвищуються вимоги до якості заходів регулювання національних економік. Оскільки державні запозичення для посттрансформаційних економік є одним із основних джерел фінансування програм орієнтованих на здійснення структурних реформ, актуальним питанням в даному контексті залишається ефективне управління процесом запозичення та обслуговування боргу.

У деяких економічно розвинутих країнах державний борг сягнув рекордно великих обсягів. На кінець 2009 року, за оцінками МВФ, у Японії він становив 219% від ВВП, в Італії – 115%, у Греції – 112%, у Великобританії – 85% від ВВП, у Німеччині – 63%, у Франції – 77%, в Україні – 34,7% [6, с. 20]. Проте наслідки надмірної заборгованості для країн з різним рівнем розвитку не завжди одинакові. Якщо Японія, державний борг якої дорівнює 219% від ВВП, застосувавши інструменти регулювання, уникнула кризи заборгованості, то Греція стикнулась з дефолтом (відмова від обслуговування зовнішнього боргу) та посиленням розбалансованості державних фінансів. Згідно з базовим сценарієм МВФ відношення державного боргу щодо ВВП у країнах Великої двадцятки збільшиться з 63% у 2007 році до 85% у 2014-му. А в розвинутих країнах Великої сімки зростання цього показника буде ще вищим – із 78% до 114% від ВВП [6, с. 21]. Тож як бачимо проблема державної заборгованості є головною загрозою відновлення світової економіки після кризи.

Збільшення дефіциту бюджету і нарощування державного боргу позитивно впливають на економічну динаміку лише в короткостроковому періоді, а в довгостроковому – фундаментальні показники країни погіршуються. Основними каналами негативного впливу експансійної фіскальної політики є підвищення рівня реальних відсоткових ставок і збільшення обсягів податкових вилучень, що деформує економічні пропорції та знижує динаміку економічного розвитку [6,с.20].

Отже, експансія боргового фінансування має для світової фінансової системи такі негативні наслідки:

1. Витіснення корпорацій реального сектору економіки зі світових кредитних ринків, що обмежує можливості світової економіки після фінансової кризи.

2. Підвищення відсоткових ставок на міжнародному ринку капіталів гальмує темпи нагромадження капіталу та спричиняє дефіцит кредитних ресурсів довгострокового характеру в країнах з посттрансформаційною економікою.

Отже, проблема державної заборгованості потребує ефективної системи регулювання, в даному контексті доцільно виділити три етапи формування фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу:

1. Кризовий етап – формування елементів механізму регулювання боргу. На даному етапі боргова політика спрямована на здійснення та обслуговування позик міжнародних фінансових організацій.

2. Етап становлення та розвитку – формування та розвиток зв’язків між елементам механізму регулювання боргу. Функціонування елементів механізму регулювання підпорядковано поточним потребам у сфері державних витрат. Боргова політика орієнтована на короткострокову перспективу, вирішення поточних проблем дефіцитності державного бюджету. Початок становлення інфраструктури та розробка стратегічного підходу у сфері державних запозичень.

3. Етап вдосконалення, що передбачає становлення зв’язків між елементами механізму регулювання державного боргу та складовими фінансової системи; координацію операцій на ринках внутрішніх та зовнішніх боргових зобов’язань, а також вироблення процедур управління ринками, пов’язаними із обслуговуванням зовнішнього боргу в майбутньому [3].

Варто також розглянути досвід Польщі, як країни з посттрансформаційною економікою, щодо створення системи регулювання державного боргу, зокрема у процесі інтеграції в ЄС.

Отже, до базових положень у сфері управління державним боргом у Польщі можна віднести наступні:

1. адаптація у сфері цілей боргової політики (макроекономічна адаптація);

2. адаптація у сфері оперативного управління державним боргом:

• зміна організаційної форми управління боргом казначейства, зокрема створення агенції управління державним боргом. Подібні агенції успішно діють у Португалії та Великобританії;

• зміни у сфері інструментарію управління боргом;

• зміни у сфері правових та організаційних інструментів;

• активне впровадження операцій із складовими боргу;

• підтримка ринкових механізмів залучення боргових джерел самоврядними одиницями.

У деяких країнах до заходів регулювання державного боргу відносять законодавче встановлення лімітів заборгованості. Так, у США у 1917 році було започатковано практику обмеження зростання боргу. Серед постсоціалістичних країн, законодавчо встановлені ліміти не лише державної, а й місцевої заборгованості наявні у республіці Казахстан та Білорусії. В інших країнах (Франція, Великобританія, Німеччина) відсутні обмеження на абсолютний розмір державного боргу, але підконтрольним є показник приросту його за рік, тобто різниця між сумою випущених і погашення в даному році позик.

Одним із способів регулювання проблем із державним боргом є реструктуризація боргових зобов’язань, що націлена на мінімізацію втрат кредиторів та забезпечення виконання зобов’язань позичальником за рахунок зменшення тягаря боргу. Параметри реструктуризації є індивідуальними для кожної країни, з деякими спільними особливостями чи закономірностями. Реструктуризації підлягають як внутрішні так і зовнішні запозичення.

Поширеною практикою в процесі обслуговування боргу є використання приватизаційних програм. Так, суттєве зменшення зовнішнього державного боргу Словаччини, на 0,5 млрд. дол. США, пов’язане з проведенням ефективної політики приватизації.

Отже, вивчення світового досвіду регулювання державної заборгованості є важливим при розробленні методів ефективного управління державним боргом України з метою досягнення економічної стабілізації.

Література:

1. Луніна І.О. Проблеми і перспективи розвитку системи державних фінансів в Україні / І.О. Луніна // Фінанси України.- 2010.- № 2.- С. 3-12.

2. Козюк В.В. Експансія кредиту в системі макрофінансових дисбалансів / В.В. Козюк // Фінанси України .- 2010.- № 1.- С. 54-65.

3. Дудченко В.Ю. Зарубіжна практика регулювання державного боргу / В.Ю. Дудченко: [Електронний ресурс].- Режим доступу: my.ua.

4. Гасанова Е. Канадский опыт государственного управления государственным долгом / Е. Гасанова // Управление риском.- 2006.- № 3.- С. 30-33.

5. Чуба Н. Польський досвід управління державним боргом / Н. Чуба // Вісник Львів. НУ-ТУ.- Серія екон.- 2008.- Вип. 40.- С. 354-359.

6. Богдан Т. Регулювання боргових процесів на новому етапі розвитку світової фінансової системи / Т. Богдан // Вісник НБУ.- 2010.- № 8.- С. 18-24.

Баєвська Руслана Олександрівна

Донецький університет економіки та права (м. Донецьк)