Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Мета: Розповісти учням про місто, в якому вони живуть, ознайомити з поняттями: вулиця, тротуар, проїздна частина, перехрестя, вивчити правила поведін...полностью>>
'Курсовая'
За последние годы оценка недвижимости выделилась в самостоятельную и относительно обособленную область профессиональной деятельности — одну среди мно...полностью>>
'Закон'
Настоящий Федеральный закон регулирует отношения, возникающие между юридическими лицами, физическими лицами, органами государственной власти Российск...полностью>>
'Документ'
На подготовку и проведение проекта были получены 18662 лата. Из них 10662 лата – от Посольства Российской Федерации в Латвии, и 8 латов – от Департаме...полностью>>

Пашка Серія «митна справа в україні»

Главная > Кодекс
Сохрани ссылку в одной из сетей:

1

Смотреть полностью

698

КОМЕНТАР ДО МИТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

За ред. М.М. Каленського, П.В. Пашка

Серія «МИТНА СПРАВА В УКРАЇНІ»

Редакційна колегія: М.М. Каленський (голова), П.В. Пашко (заступник голови), В.Г. Деркач, О.В. Мірза, В.Я. Нагога, П.П. Падун, В.В. Ченцов.

_____________________________________________________

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УРАЇНИ

____________________________________________________________________





За редакцією: М.М. Каленського, П.В. Пашка

УДК 351.713+336.24(075.8)

ББК 65.9(4УКР)843-18я73

УДК 351.713+336.24(075.8)

ББК 65.9(4УКР)843-18я73

ХХХ

Авторський колектив: В.Н. Андрійчук, Н.А. Бєлоус, І.Г. Бережнюк, Є.М. Березний, І.В. Бєрьозкін, Л.М. Білецька, Г.А. Болдишев, С.О.Бондарчук, В.В. Будикіна, Ю.В. Вакуленко, В.В. Ващенко, О.М. Ганжин, С.І. Гопайца, О.М. Гой, М.Ф. Гринюк, А.М. Гуд, С.А. Гунько, О.Г. Даніленко, А.Р. Дегтярьов, В.Г. Деркач, Т.М. Долгих, Л.М. Дорофєєва, О.Ф. Дуплій, І.В. Жиляєв, А.А. Жоган, В.І. Кагал, І.М. Квеліашвілі, Т.В. Корнєва, А.Т. Корнійчук, І.М. Коросташова, О.О. Кравченко, В.Н. Кучман, М.М. Лібуцька,В.М.Літвінов, І.М. Лашаков, С.С. Лудан, Б.В. Любавін, А.В. Мазур, О.Г. Маляревська, В.А. Мартинов, В.В.Марченко,С.Б. Масякін, М.В. Мельнік, О.В. Мірза, А.Б. Момотенко, В.Я. Момотенко, С.С. Мороз, О.В. Морозов, О.Є. Мошинська, В.Я. Нагога, В.І. Невечеря, О.А. Ніколайчук, Ю.В. Одягайло, М.В. Околіта, О.В. Онасенко, О.А. Онишкевич, С.К. Осіпов, С.І. Пахомов, А.І. Педешко, С.П. Петрусь, В.О. Піддубюк, В.А. Пісарев, В.В. Плешивцев, А.В. Поліщук, І.В. Приймак, Д.В.Приймаченко, В.А. Пузіков, П.І. Рекуненко, Н.І. Самусенко, І.Б. Сіроштан, С.А.Степанюк, С.М. Сьомка, В.Й. Титор, О.М. Тропіна, О.Л. Філіповська, О.В. Філоненко, , В.В. Ченцов, Є.П. Четвертаков, В.К.Шкарупа, В.І. Щербіна.

Рецензенти:

Законодавчі та нормативні акти подаються станом на 01.01.2003р.

ISBN XXXXXXXXXX

УДК 351.713+336.24(075.8)

ББК 65.9(4УКР)843-18я73

ISBN XXXXXXXXXX

ЗМІСТ

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основи митної справи

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

Стаття 2. Митна політика

Стаття 3. Митна справа

Стаття 4. Принципи митного регулювання

Стаття 5. Митна територія України

Стаття 6. Митний кордон України

Стаття 7. Законодавство України з питань митної справи

Стаття 8. Прапор та розпізнавальний знак митної служби України

Стаття 9. Особливості набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи

Стаття 10. Особливості дії законодавства з питань митної справи у часі

Глава 2. Структура та організація діяльності митної служби України

Стаття 11. Здійснення митної справи

Стаття 12. Митна служба України

Стаття 13. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи

Стаття 14. Регіональна митниця

Стаття 15. Митниця

Стаття 16. Митний пост

Стаття 17. Спеціалізовані митні установи та організації

Стаття 18. Митні лабораторії

Стаття 19. Митна варта

Стаття 20. Організація митної варти

Стаття 21. Завдання митної варти

Стаття 22. Права митної варти

Стаття 23. Розміщення підрозділів митної варти

Стаття 24. Майно, фінансування та матеріально-технічне забезпечення митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Стаття 25. Земельні ділянки, службові та побутові приміщення, обладнання та засоби зв'язку митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Глава 3. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами

Стаття 26. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій та їх посадових осіб з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами

Стаття 27. Взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України

Стаття 28. Взаємодія митних органів з органами виконавчої влади та Національним банком України

Стаття 29. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій з органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями

Глава 4. Інформування та консультування з питань митної справи

Стаття 30. Інформування щодо правил переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України

Стаття 31. Інформація щодо нормативно-правових актів з питань митної справи

Стаття 32. Надання текстів нормативно-правових актів та консультування з питань митної справи

Стаття 33. Відповідальність за недостовірну інформацію

Глава 5. Міжнародне співробітництво з питань митної справи

Стаття 34. Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи

Стаття 35. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи

Стаття 36. Зв'язки спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи з міжнародними митними організаціями

Стаття 37. Міжнародне співробітництво в галузі митної справи

Стаття 38. Підтримання оперативного зв'язку між митними органами України і митними органами суміжних іноземних держав

Стаття 39. Взаємодія митних органів України з митними та іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями

Розділ II МИТНИЙ КОНТРОЛЬ

Глава 6. Організація митного контролю

Стаття 40. Здійснення митного контролю

Стаття 41. Форми митного контролю

Стаття 42. Вибірковість митного контролю

Стаття 43. Тривалість перебування під митним контролем

Стаття 44. Строки пред'явлення митному органу товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Стаття 45. Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю

Стаття 46. Доступ посадових осіб митних органів на територію чи в приміщення підприємств для здійснення митного контролю

Стаття 47. Спільний митний контроль на митному кордоні України

Глава 7. Зони митного контролю

Стаття 48. Місця розташування зон митного контролю

Стаття 49. Порядок створення зон митного контролю

Стаття 50. Розміщення споруд та об'єктів у зоні митного контролю

Стаття 51. Режим зони митного контролю. Забезпечення законності і правопорядку у зоні митного контролю

Стаття 52. Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення товарів, транспортних засобів і громадян через зону митного контролю

Глава 8. Здійснення митного контролю

Стаття 53. Права митних органів щодо здійснення митного контролю

Стаття 54. Подання документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю

Стаття 55. Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів

Стаття 56. Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу

Стаття 57. Особистий огляд

Стаття 58. Облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Стаття 59. Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств

Стаття 60. Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів,

що переміщуються через митний кордон України

Стаття 61. Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою законом покладено на митні органи

Стаття 62. Використання технічних та спеціальних засобів для здійснення митного контролю

Стаття 63. Операції з товарами і транспортними засобами, митне оформлення яких не закінчено

Стаття 64. Ідентифікація товарів, транспортних засобів, приміщень та інших місць під час здійснення митного контролю

Стаття 65. Залучення спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного контролю

Глава 9. Особливі процедури митного контролю

Стаття 66. Звільнення від окремих форм митного контролю

Стаття 67. Звільнення від митного огляду

Стаття 68. Спрощений митний контроль

Стаття 69. Митний контроль після пропуску товарів і транспортних засобів

Розділ III МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ

Глава 10. Загальні положення

Стаття 70. Мета митного оформлення

Стаття 71. Місце і час здійснення митного оформлення

Стаття 72. Початок митного оформлення

Стаття 73. Присутність декларантів під час митного оформлення

Стаття 74. Митне оформлення військових транспортних засобів та військової техніки

Стаття 75. Взяття проб та зразків товарів

Стаття 76. Подання митним органам актів, складених підприємствами

Стаття 77. Мова документів, які подаються для здійснення митного контролю та митного оформлення

Стаття 78. Строки митного оформлення

Стаття 79. Спрощений порядок митного оформлення деяких видів товарів

Стаття 80. Обов'язки митного органу щодо роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення

Глава 11. Декларування

Стаття 81. Процедура декларування

Стаття 82. Тимчасова та неповна декларація

Стаття 83. Періодична митна декларація

Стаття 84. Місце декларування

Стаття 85. Строки декларування

Стаття 86. Прийняття митної декларації

Стаття 87. Декларанти

Стаття 88. Обов'язки декларанта

Стаття 89. Попередня митна декларація

Стаття 90. Зміна, доповнення та відкликання митної декларації

Розділ IV ПЕРЕМІЩЕННЯ ТА ПРОПУСК ТОВАРІВ І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

Глава 12. Попередні операції

Стаття 91. Попередні операції

Стаття 92. Подання документів митним органам у пунктах пропуску на митному кордоні України

Стаття 93. Повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України та про намір вивезти товари за межі митної території України

Стаття 94. Доставка товарів та документів у місце, визначене митним органом

Глава 13. Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України

Стаття 95. Пункти пропуску на митному кордоні України, через які переміщуються товари і транспортні засоби

Стаття 96. Заборона щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України

Стаття 97. Обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України

Стаття 98. Компетенція митних органів щодо здійснення контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України

Глава 14. Тимчасове зберігання

Стаття 99. Склади тимчасового зберігання

Стаття 100. Дозвіл на використання приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового зберігання

Стаття 101. Типи складів тимчасового зберігання

Стаття 102. Взаємовідносини власника складу тимчасового зберігання з особами, які розміщують товари і транспортні засоби на складі

Стаття 103. Документи, необхідні для розміщення товарів і транспортних засобів на складі тимчасового зберігання

Стаття 104. Обов'язки власника складу тимчасового зберігання

Стаття 105. Додаткові права митних органів щодо складів тимчасового зберігання

Стаття 106. Обмеження щодо розміщення товарів на складі тимчасового зберігання

Стаття 107. Особа, відповідальна за схоронність товарів і транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового зберігання

Стаття 108. Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів

Стаття 109. Операції з товарами і транспортними засобами, що знаходяться на складі тимчасового зберігання

Розділ V МИТНІ ПРОЦЕДУРИ ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ РІЗНИМИ ВИДАМИ ТРАНСПОРТУ

Глава 15. Загальні положення

Стаття 110. Засоби та способи переміщення товарів

Стаття 111. Митні процедури на транспорті

Стаття 112. Взаємодія в оформленні міжнародних перевезень товарів

Стаття 113. Сприяння посадовим особам митних органів у здійсненні митних процедур

Стаття 114. Службові приміщення митних органів у портах, міжнародних аеропортах і на прикордонних залізничних станціях

Стаття 115. Митні процедури щодо запасів для споживання

Стаття 116. Пропуск спеціального обладнання, що ввозиться (вивозиться) разом з транспортними засобами

Стаття 117. Пропуск запасних частин та обладнання для ремонту транспортних засобів

Стаття 118. Обмеження щодо пропуску алкогольних напоїв та тютюнових виробів через митний кордон України на борту транспортного засобу

Стаття 119. Тимчасовий пропуск транспортних засобів на митну територію України

Стаття 120. Товари, помилково ввезені на митну територію України

Глава 16. Митні процедури на морському і річковому транспорті

Стаття 121. Місця здійснення митних процедур

Стаття 122. Зони митного контролю в морських та річкових портах

Стаття 123. Тривалість митного контролю

Стаття 124. Строк митного оформлення суден закордонного плавання

Стаття 125. Розміщення об'єктів митного контролю у водному сполученні

Стаття 126. Митний контроль у разі виникнення особливих обставин

Стаття 127. Митний контроль за вантажними операціями у водному сполученні

Стаття 128. Митний контроль суден закордонного плавання, що перетинають державний кордон України на нетривалий час

Стаття 129. Митний контроль каботажних суден

Стаття 130. Митне оформлення українських суден, побудованих чи придбаних за кордоном або проданих за кордон

Стаття 131. Дозвіл митного органу на відправлення судна закордонного плавання

Стаття 132. Митний контроль за переміщенням товарів через борти іноземних військових кораблів

Глава 17. Митні процедури на авіатранспорті

Стаття 133. Міжнародні аеропорти

Стаття 134. Документи для контролю за повітряним судном

Стаття 135. Вимушена посадка

Стаття 136. Пропуск товарів, що перевозяться транзитними авіапасажирами

Стаття 137. Взаємодія в оформленні авіаперевезень

Стаття 138. Пільговий режим митного контролю повітряного судна

Глава 18. Митні процедури на залізничному транспорті

Стаття 139. Митні процедури в пунктах пропуску залізничного рухомого складу через державний кордон України

Стаття 140. Проведення митного контролю на залізничному транспорті

Стаття 141. Документи для митного контролю товарів, що перевозяться залізничним транспортом

Стаття 142. Відповідальність за доставку товарів до митного

Стаття 143. Місце здійснення митних процедур у міжнародному залізничному сполученні

Стаття 144. Пропуск товарів, що перевозяться у вагонах- ресторанах поїздів міжнародного сполучення

Глава 19. Митні процедури на автомобільному транспорті

Стаття 145. Документи, необхідні для митного контролю автотранспортних засобів

Стаття 146. Обов'язки осіб, що переміщують товари під митним контролем автомобільним транспортом

Стаття 147. Порядок митного оформлення автотранспортних засобів, які перевозять товари через митний кордон України

Глава 20. Митні процедури на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі

Стаття 148. Порядок здійснення митного контролю товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі

Стаття 149. Документи, необхідні для митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом

Стаття 150. Документи, необхідні для митного оформлення електроенергії

Глава 21. Переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

Стаття 151. Переміщення міжнародних поштових відправлень через митний кордон України

Стаття 152. Переміщення міжнародних експрес-відправлень через митний кордон України

Стаття 153. Порядок та умови здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях

Розділ VI РОЗПОРЯДЖЕННЯ ТОВАРАМИ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД МИТНИМ КОНТРОЛЕМ

Глава 22. Переміщення товарів і транспортних засобів між митними органами. Транзитні перевезення

Стаття 154. Права та обов'язки перевізника

Стаття 155. Види транзитних перевезень

Стаття 156. Умови здійснення транзиту товарів

Стаття 157. Маршрути транзитних перевезень

Стаття 158. Тривалість митного транзиту

Стаття 159. Заходи, що вживаються у разі аварії чи дії непереборної сили при здійсненні транзитного перевезення

Стаття 160. Відповідальність за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом

Глава 23. Заходи гарантування доставки товарів, що перебувають під митним контролем

Стаття 161. Заходи гарантування доставки

Стаття 162. Гарантії доставки товарів до митного органу призначення

Стаття 163. Охорона і супроводження товарів митними органами

Стаття 164. Перевезення товарів митним перевізником

Стаття 165. Умови застосування заходів гарантування доставки товарів

Глава 24. Зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів

Стаття 166. Товари, що зберігаються виключно митним органом

Стаття 167. Склади митних органів

Стаття 168. Товари і транспортні засоби, що зберігаються на складах митних органів

Стаття 169. Строк зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів

Стаття 170. Операції з товарами, що зберігаються на складах митних органів підприємствами

Стаття 171. Видача товарів із складів митних органів

Глава 25. Розпорядження товарами, транспортними засобами та коштами

Стаття 172. Розпорядження товарами і транспортними засобами

Стаття 173. Організація митних аукціонів

Стаття 174. Розпорядження коштами, одержаними від реалізації товарів і транспортних засобів

Стаття 175. Розпорядження конфіскованою валютою

Розділ VII ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ІЗ НАДАННЯ ПОСЛУГ З ДЕКЛАРУВАННЯ ТОВАРІВ І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ТА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ АБО ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД МИТНИМ КОНТРОЛЕМ

Глава 26. Митний брокер

Стаття 176. Митний брокер

Стаття 177. Здійснення діяльності митного брокера

Стаття 178. Ліцензування діяльності митного брокера

Стаття 179. Права та обов'язки митного брокера

Стаття 180. Реєстр митних брокерів

Стаття 181. Інформація, отримана митним брокером та його працівниками від особи, яку вони представляють

Глава 27. Митний перевізник

Стаття 182. Митний перевізник

Стаття 183. Ліцензування діяльності митного перевізника

Стаття 184. Реєстр митних перевізників

Розділ VIII МИТНИЙ РЕЖИМ ЩОДО ТОВАРІВ І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, ЯКІ ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

Глава 28. Загальні положення

Стаття 185. Види митного режиму

Стаття 186. Вибір та зміна митного режиму

Стаття 187. Регулювання питань, пов'язаних із застосуванням митних режимів

Глава 29. Імпорт

Стаття 188. Поняття митного режиму імпорту

Стаття 189. Умови переміщення товарів у режимі імпорту

Глава 30. Реімпорт

Стаття 190. Поняття митного режиму реімпорту

Стаття 191. Умови переміщення товарів у режимі реімпорту

Стаття 192. Оформлення товарів у режимі реімпорту

Стаття 193. Повернення сум вивізного (експортного) мита та інших коштів при реімпорті товарів

Глава 31. Експорт

Стаття 194. Поняття митного режиму експорту

Стаття 195. Умови переміщення товарів у режимі експорту

Глава 32. Реекспорт

Стаття 196. Поняття митного режиму реекспорту

Стаття 197. Умови переміщення товарів у режимі реекспорту

Стаття 198. Звільнення від оподаткування товарів, що реекспортуються

Стаття 199. Незастосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що реекспортуються

Глава 33. Транзит

Стаття 200. Поняття митного режиму транзиту

Стаття 201. Умови переміщення товарів у режимі транзиту

Стаття 202. Заходи гарантування під час транзиту товарів

Стаття 203. Допущення товарів до переміщення в режимі транзиту

Глава 34. Тимчасове ввезення (вивезення)

Стаття 204. Поняття митного режиму тимчасового ввезення (вивезення)

Стаття 205. Умови переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)

Стаття 206. Товари, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування

Стаття 207. Допущення товарів до переміщення в режимі тимчасового ввезення (вивезення)

Стаття 208. Строки тимчасового ввезення (вивезення) товарів

Стаття 209. Звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)

Стаття 210. Розпорядження товарами, щодо яких закінчилися строки тимчасового ввезення (вивезення)

Стаття 211. Гарантування перебування товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)

Глава 35. Митний склад

Стаття 212. Поняття режиму митного складу

Стаття 213. Умови поміщення товарів у режим митного складу

Стаття 214. Строк зберігання товарів у режимі митного складу

Стаття 215. Операції, що можуть проводитися з товарами, які перебувають у режимі митного складу

Стаття 216. Митні ліцензійні склади

Глава 36. Спеціальна митна зона

Стаття 217. Поняття митного режиму спеціальної митної зони

Стаття 218. Спеціальні митні зони

Стаття 219. Вимоги до спеціальних митних зон

Стаття 220. Заходи, що вживаються митними органами для забезпечення митного контролю у спеціальних митних зонах

Стаття 221. Операції, що можуть здійснюватися з товарами у спеціальних митних зонах

Стаття 222. Строки перебування товарів у спеціальних митних зонах

Стаття 223. Облік товарів, що знаходяться у спеціальних митних зонах

Стаття 224. Розпорядження товарами, що знаходяться в спеціальній митній зоні, у разі ліквідації зони

Глава 37. Магазин безмитної торгівлі

Стаття 225. Поняття митного режиму магазину безмитної торгівлі

Стаття 226. Умови реалізації товарів у режимі магазину безмитної торгівлі

Стаття 227. Вимоги до власників магазинів безмитної торгівлі

Стаття 228. Розпорядження товарами, що знаходяться в магазині безмитної торгівлі, у разі його ліквідації

Глава 38. Переробка на митній території України

Стаття 229. Поняття митного режиму переробки на митній території України

Стаття 230. Дозвіл на переробку товарів на митній території України

Стаття 231. Операції щодо переробки товарів

Стаття 232. Строки переробки товарів на митній території України

Стаття 233. Перевірка митними органами дотримання режиму переробки на митній території України

Стаття 234. Обсяг виходу продуктів переробки

Стаття 235. Порядок митного оформлення продуктів переробки

Стаття 236. Умови реалізації продуктів переробки на митній території України

Глава 39. Переробка за межами митної території України

Стаття 237. Поняття митного режиму переробки за межами митної території України

Стаття 238. Операції щодо переробки товарів за межами митної території України

Стаття 239. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території України

Стаття 240. Строки переробки товарів за межами митної території України

Стаття 241. Обсяг виходу продуктів переробки

Стаття 242. Порядок митного оформлення та оподаткування продуктів переробки

Глава 40. Знищення або руйнування

Стаття 243. Поняття режиму знищення або руйнування

Стаття 244. Витрати на знищення товарів

Стаття 245. Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів

Глава 41. Відмова на користь держави

Стаття 246. Поняття митного режиму відмови на користь держави

Розділ IX ОСОБЛИВОСТІ ПРОПУСКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ГРОМАДЯНАМИ

Глава 42. Загальні положення

Стаття 247. Порядок переміщення громадянами товарів через митний кордон України

Стаття 248. Умови пересилання громадянами товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

Стаття 249. Визначення вартості товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів

Глава 43. Пропуск та оподаткування товарів, що вивозяться громадянами за межі митної території України

Стаття 250. Умови вивезення громадянами товарів за межі митної території України

Стаття 251. Обмеження щодо вивезення громадянами за межі митної території України окремих товарів

Глава 44. Пропуск та оподаткування товарів, які ввозяться громадянами на митну територію України

Стаття 252. Умови ввезення громадянами товарів на митну територію України

Стаття 253. Звільнення від оподаткування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які ввозяться на митну територію України громадянами

Стаття 254. Умови тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення, у тому числі з метою транзиту

Розділ X КОНТРОЛЬ ЗА ПЕРЕМІЩЕННЯМ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ТОВАРІВ, ЩО МІСТЯТЬ ОБ'ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 45. Особливості переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності

Стаття 255. Порядок митного контролю та митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності

Стаття 256. Заходи митних органів щодо контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності

Стаття 257. Призупинення митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності

Стаття 258. Взаємодія митних органів з іншими органами державної влади у сфері захисту права інтелектуальної власності

Розділ XI МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ТОВАРІВ

Глава 46. Загальні положення

Стаття 259. Митна вартість товарів

Стаття 260. Визначення митної вартості та митна оцінка товарів, що переміщуються через митний кордон України

Стаття 261. Використання відомостей про митну вартість товарів

Стаття 262. Декларування митної вартості товарів

Стаття 263. Дотримання конфіденційності інформації

Стаття 264. Права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів

Стаття 265. Права та обов'язки митного органу під час здійснення контролю митної оцінки товарів

Глава 47. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, та порядок їх застосування

Стаття 266. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну

Стаття 267. Метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються

Стаття 268. Метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів

Стаття 269. Метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів

Стаття 270. Застереження щодо умов застосування методів оцінки товарів за ціною угоди щодо ідентичних товарів та за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів

Стаття 271. Метод оцінки на основі віднімання вартості

Стаття 272. Метод оцінки на основі додавання вартості

Стаття 273. Резервний метод

Глава 48. Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України

Стаття 274. Визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з України

Стаття 275. Декларування митної вартості

Розділ XII КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ

Глава 49. Країна походження товару та критерії визначення країни походження товару. Сертифікати про походження товару

Стаття 276. Мета визначення країни походження товару

Стаття 277. Визначення країни походження товару

Стаття 278. Товари, повністю вироблені у країні

Стаття 279. Критерій достатньої переробки товару

Стаття 280. Додаткові положення щодо визначення критерію достатньої переробки товару

Стаття 281. Визначення країни походження товарів, якщо товари поставляються партіями

Стаття 282. Підтвердження походження товару

Стаття 283. Сертифікат про походження товару

Стаття 284. Підстави для відмови у випуску товару

Стаття 285. Додаткові положення щодо визначення країни походження товару

Розділ XIII МИТНІ ПІЛЬГИ

Глава 50. Митні пільги, що надаються представництвам іноземних держав, міжнародних організацій, представництвам іноземних фірм та офіційним особам на території України, а також дипломатичним представництвам України, що знаходяться за кордоном

Стаття 286. Митні пільги для дипломатичних представництв іноземних держав

Стаття 287. Митні пільги для глави дипломатичного представництва іноземної держави та членів дипломатичного персоналу представництва

Стаття 288. Митні пільги для співробітників адміністративно- технічного персоналу дипломатичного представництва іноземної держави

Стаття 289. Поширення митних пільг, що надаються членам дипломатичного персоналу представництва іноземної держави, на співробітників адміністративно- технічного та обслуговуючого персоналу

Стаття 290. Надання митних пільг консульським установам іноземних держав та членам їх персоналу

Стаття 291. Переміщення дипломатичної пошти та консульської валізи іноземних держав через митний кордон України

Стаття 292. Митні пільги для іноземних дипломатичних і консульських кур'єрів

Стаття 293. Митні пільги для представників та членів делегацій іноземних держав

Стаття 294. Митні пільги для міжнародних організацій, представництв іноземних держав при них, а також для їх персоналу

Стаття 295. Надання митних пільг посадовим особам представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні

Стаття 296. Припинення надання митних пільг посадовим особам представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні

Стаття 297. Декларування товарів представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні

Стаття 298. Декларування товарів представництв іноземних фірм в Україні

Стаття 299. Декларування товарів, що належать посадовим особам представництв іноземних держав та представництв іноземних фірм в Україні

Стаття 300. Порядок переміщення через митний кордон України товарів дипломатичних представництв України, що знаходяться за кордоном

Стаття 301. Декларування товарів дипломатичних представництв України, що знаходяться за кордоном

Глава 51. Тарифні пільги (тарифні преференції)

Стаття 302. Поняття тарифних пільг (тарифних преференцій)

Розділ XIV МИТНА СТАТИСТИКА

Глава 52. Митна статистика

Стаття 303. Завдання митної статистики

Стаття 304. Система митної статистики

Стаття 305. Митна статистика зовнішньої торгівлі

Стаття 306. Спеціальна митна статистика

Стаття 307. Документи та відомості, що використовуються для формування митної статистики

Стаття 308. Використання інформації, що надається митним органам

Стаття 309. Використання митної статистики з питань зовнішньої торгівлі

Стаття 310. Відомчі класифікатори

Розділ XV УКРАЇНСЬКА КЛАСИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Глава 53. Ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 311. Структура та застосування Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 312. Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 313. Класифікація товарів

Стаття 314. Надання зразків товарів під час здійснення класифікації товарів

Розділ XVI ВЕРИФІКАЦІЯ СЕРТИФІКАТІВ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ З УКРАЇНИ

Глава 54. Верифікація сертифікатів про походження товарів з України

Стаття 315. Верифікація сертифікатів про походження товарів з України

Стаття 316. Надання зразків товарів та документації при здійсненні верифікації сертифікатів про походження товарів з України

Розділ XVII ЗАПОБІГАННЯ КОНТРАБАНДІ

Глава 55. Заходи щодо запобігання контрабанді

Стаття 317. Контрольовані поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Стаття 318. Переміщення товарів під негласним контролем

Розділ XVIII ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

Глава 56. Загальні положення

Стаття 319. Поняття порушення митних правил

Стаття 320. Відповідальність за порушення митних правил

Стаття 321. Особливості відповідальності за деякі види порушень митних правил

Стаття 322. Види стягнень за порушення митних правил

Стаття 323. Основні і додаткові види стягнення

Стаття 324. Попередження

Стаття 325. Штраф

Стаття 326. Конфіскація

Стаття 327. Забезпечення законності у разі застосування стягнень до порушників митних правил

Стаття 328. Строки накладення стягнень у справах про порушення митних правил

Глава 57. Види порушень митних правил і відповідальність за такі правопорушення

Стаття 329. Порушення режиму зони митного контролю

Стаття 330. Неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю

Стаття 331. Видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата

Стаття 332. Недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, документів

Стаття 333. Незупинення транспортного засобу

Стаття 334. Відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу

Стаття 335. Причалювання до суден, що перебувають під митним контролем

Стаття 336. Неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними

Стаття 337. Вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу

Стаття 338. Пошкодження або втрата митного забезпечення

Стаття 339. Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю

Стаття 340. Недекларування товарів, транспортних засобів

Стаття 341. Пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання

Стаття 342. Перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів

Стаття 343. Неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон

Стаття 344. Неподання митному органу документів та зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи)

Стаття 345. Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності

Стаття 346. Порушення порядку зберігання товарів на митних ліцензійних складах та здійснення операцій із цими товарами

Стаття 347. Порушення встановленого порядку знищення (руйнування) товарів

Стаття 348. Порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів

Стаття 349. Порушення зобов'язання про транзит

Стаття 350. Порушення встановленого маршруту переміщення товарів

Стаття 351. Дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем

Стаття 352. Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю

Стаття 353. Зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю

Стаття 354. Використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях

Стаття 355. Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру

Розділ XIX ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

Глава 58. Порядок провадження у справах про порушення митних правил

Стаття 356. Поняття провадження у справі про порушення митних правил

Стаття 357. Правове забезпечення провадження у справах про порушення митних правил

Стаття 358. Порушення справи про порушення митних правил

Стаття 359. Посадові особи, уповноважені складати протоколи про порушення митних правил

Стаття 360. Приводи і підстави для порушення справи про порушення митних правил

Стаття 361. Мова, якою здійснюється провадження у справі про порушення митних правил

Стаття 362. Посадові особи митних органів, які здійснюють провадження у справі про порушення митних правил

Стаття 363. Протокол про порушення митних правил

Стаття 364. Провадження у справі про порушення митних правил за матеріалами, одержаними від інших правоохоронних органів

Стаття 365. Особи, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил

Стаття 366. Права осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил

Стаття 367. Представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил

Стаття 368. Захисник

Стаття 369. Експерт

Стаття 370. Перекладач

Стаття 371. Свідок у справі про порушення митних правил

Стаття 372. Поняті у справі про порушення митних правил

Стаття 373. Обставини, що виключають можливість здійснення посадовою особою митного органу провадження у справі про порушення митних правил

Глава 59. Адміністративне затримання

Стаття 374. Мета і порядок застосування адміністративного затримання

Глава 60. Процесуальні дії у справі про порушення митних правил та порядок їх проведення

Стаття 375. Мета проведення процесуальних дій

Стаття 376. Витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил

Стаття 377. Вилучення товарів, транспортних засобів і документів

Стаття 378. Проведення митних обстежень

Стаття 379. Пред'явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання

Стаття 380. Експертиза та висновок експерта

Стаття 381. Порядок призначення експертизи

Стаття 382. Одержання проб та зразків для проведення експертизи

Стаття 383. Доручення на проведення окремих процесуальних дій

Стаття 384. Витрати у справі про порушення митних правил

Стаття 385. Відшкодування витрат у справі про порушення митних правил

Стаття 386. Органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил

Стаття 387. Повноваження посадових осіб митних органів щодо розгляду справ про порушення митних правил

Стаття 388. Місце розгляду справи про порушення митних правил

Стаття 389. Строк розгляду справи про порушення митних правил

Стаття 390. Присутність під час розгляду справи особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, або її представника

Стаття 391. Види постанов у справі про порушення митних правил

Стаття 392. Особливості розгляду судом справ про порушення митних правил

Глава 61. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил. Внесення на постанови подання прокурора

Стаття 393. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил

Стаття 394. Перевірка законності та обгрунтованості постанови митного органу

Стаття 395. Підстави для скасування або зміни постанови про накладення стягнення за порушення митних правил

Стаття 396. Строки розгляду митним органом вищого рівня скарги або подання прокурора на постанову митного органу

Стаття 397. Наслідки подання скарги або внесення подання

Глава 62. Виконання постанов митних органів про накладення стягнення за порушення митних правил

Стаття 398. Обов'язковість постанов митних органів про накладення стягнення по справах про порушення митних правил

Стаття 399. Загальні положення щодо порядку виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил

Стаття 400. Давність виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил

Стаття 401. Контроль за виконанням постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил

Стаття 402. Порядок виконання постанови митного органу про винесення попередження

Стаття 403. Порядок виконання постанови митного органу про накладення штрафу

Стаття 404. Примусове виконання постанови митного органу України або суду щодо накладання штрафу

Стаття 405. Виконання постанови суду (судді) про конфіскацію

Стаття 406. Виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України

Розділ XX ПРАЦІВНИКИ МИТНИХ ОРГАНІВ, СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ МИТНИХ УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ

Глава 63. Посадові особи митної служби України

Стаття 407. Посадові особи митної служби України

Стаття 408. Правовий статус посадових осіб митної служби України

Стаття 409. Обов'язковість законних розпоряджень та вимог посадових осіб митної служби України

Стаття 410. Проходження служби і спеціальні звання посадових

осіб митної служби України

Стаття 411. Робочий час посадових осіб митної служби України

Стаття 412. Прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Стаття 413. Присяга та урочисте зобов'язання посадових осіб митної служби України

Стаття 414. Неприпустимість участі посадових осіб митної служби України у політичних партіях

Стаття 415. Обмеження в роботі за сумісництвом та занятті підприємницькою діяльністю

Стаття 416. Обмеження в роботі, яка пов'язана із здійсненням контролю за роботою близьких родичів

Глава 64. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників митної служби України

Стаття 417. Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби України

Стаття 418. Митний заклад освіти

Стаття 419. Науково-педагогічні працівники, керівники та спеціалісти митних закладів освіти

Стаття 420. Курсанти (студенти) і слухачі митних закладів освіти та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України

Стаття 421. Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби України

Глава 65. Правовий захист працівників митної служби України

Стаття 422. Гарантування захисту життя, здоров'я і майна посадових осіб митної служби України

Глава 66. Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї посадовими особами митної служби України

Стаття 423. Загальні положення щодо застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї посадовими особами митної служби України

Стаття 424. Застосування фізичної сили

Стаття 425. Застосування спеціальних засобів

Стаття 426. Зберігання, носіння та застосування вогнепальної зброї посадовими особами митної служби України

Глава 67. Соціальний захист працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Стаття 427. Соціальні гарантії посадовим особам митної служби України

Стаття 428. Гарантія оплати праці посадових осіб митної служби України

Стаття 429. Житлове забезпечення посадових осіб митної служби України

Стаття 430. Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Стаття 431. Гарантії у разі каліцтва і захворювання, відшкодування збитків

Стаття 432. Гарантії у разі загибелі працівника митного органу, спеціалізованої митної установи, організації

Розділ XXI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

СПИСОК НОРМАТИВНОЇ ТА ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ…………………………………..

МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основи митної справи

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Кодексі наведені нижче терміни і поняття вживаються у такому значенні:

1) валютні цінності:

валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;

банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

2) ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку;

3) вільний обіг - розпорядження товарами, пропущеними через митний кордон України без митного контролю;

4) громадяни - фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства;

5) декларант - юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

6) декларація митної вартості - заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим;

7) експрес-перевізник - транспортна або транспортно-експедиційна компанія, створена відповідно до чинного законодавства України, що здійснює прискорене перевезення міжнародних вантажів та має всесвітню мережу з системою центральних та регіональних сортувальних станцій, комп'ютерну мережу відстеження проходження таких вантажів протягом усього часу доставки від відправника до одержувача;

8) зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури;

9) зона спрощеного митного контролю - частина зони митного контролю з належним технічним та інформаційним обладнанням для здійснення контролю у спрощеному порядку;

10) контрафактні товари - товари, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, що захищаються відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

11) культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України;

12) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення;

13) митне забезпечення - одноразові номерні запірно-пломбувальні пристрої, печатки, штампи, голографічні мітки та інші засоби ідентифікації, що використовуються митними органами для відображення та закріплення результатів митного контролю та митного оформлення;

14) митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів;

15) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

16) митний режим - сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються;

17) митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи;

18) митні правила - встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

19) митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів;

20) нерезиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх філії, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до законодавства України;

21) особи - юридичні та фізичні особи;

22) перевізник - особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку, з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів переміщує товари через митний кордон України або здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами на території України;

23) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація;

24) переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України в упакованих та оформлених відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил користування послугами поштового зв'язку листах, бандеролях, спеціальних мішках з позначкою "М", дрібних пакетах, поштових посилках, відправленнях прискореної пошти з позначкою "EMS", які приймаються до пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються територією України транзитом підприємствами поштового зв'язку;

25) переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях - переміщення товарів та інших предметів, належним чином упакованих, що перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту з метою доставки одержувачу у визначений термін;

26) переміщення товарів через митний кордон України у несупроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, окремо від цих громадян або уповноважених ними осіб з оформленням багажних документів;

27) переміщення товарів через митний кордон України у ручній поклажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у пасажирських відділеннях (салонах) транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, без оформлення багажних документів;

28) переміщення товарів через митний кордон України у супроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, з оформленням багажних документів;

29) підприємство - будь-яка юридична особа, а також громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

30) посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку;

31) посадові особи представництв іноземних держав та міжнародних організацій - акредитовані в Україні: глави дипломатичних представництв та члени дипломатичного персоналу, посадові особи консульських установ, представники іноземних держав при міжнародних організаціях, посадові особи міжнародних організацій;

32) право інтелектуальної власності, суб'єкти права та об'єкти права інтелектуальної власності - розуміються у значенні, визначеному законами з питань інтелектуальної власності;

33) предмети - особисті речі, товари, транспортні засоби та окремі номерні вузли до них, що переміщуються через митний кордон України;

34) представництво іноземної фірми - акредитована в установленому законодавством порядку в Україні особа, яка на підставі відповідних належним чином оформлених повноважень представляє в Україні інтереси юридичної особи - нерезидента;

35) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур;

36) резиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств-резидентів за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

37) спеціально виготовлене сховище (тайник) - сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо;

38) судно каботажного плавання - судно, яке без заходу до портів інших держав здійснює каботажні перевезення між портами України, а також судно флоту рибного господарства, яке здійснює рибогосподарську діяльність у межах Азово-Чорноморського басейну;

39) товари - будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;

40) транспортні засоби - будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;

41) уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами і транспортними засобами.

Розкриття змісту термінів має першорядне значення для правильного застосування правових норм судовими, митними іншими державними органами та органам місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами. В Кодексі поруч з матеріально – правовим, процесуальними та процедурними питаннями регламентовані різні аспекти діяльності митних органів.

Визначені терміни і поняття характеризують надбання практики застосування митного законодавства та зміни що відбулися в конституційному, адміністративному, фінансовому, кримінальному законодавстві.

Стаття 2. Митна політика

Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Основні засади митної політики грунтуються на принципах встановлених Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” в якому зазначено, що суб”єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.

Митна політика спрямована на інтеграцію української економіки до світового господарства і важливим засобом вирішення цього завдання є участь України в міжнародному співробитництві в галузі митної справи.Так, тільки за перші вісім років існування нашої держави Верховною Радою України було ратифіковано 292 міжнародних угод (конвенцій, хартій, договорів і протоколів до них). Завдяки цьому було започатковано і розширено договірно- правові відносини з 54 країнами світу (в тому числі укладено 37 договорів про встановлення дружніх стосунків або принципів взаємовідносин), з рядом впливових міжнародних організацій (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд, ЄС, Європейський банк реконструкції та розвитку, Бельгійсько-Люксембурзький Економічний Союз, СНД тощо). Україна приєдналася до 51 міжнародної угоди універсального рівня та 34 регіональних.

Українські вчені , аналізуючи принципи митної політики, дійшли висновку, що "право як сукупність правових норм носить догматичний характер і не здатне еволюціонуватися саме по собі. Політика , як суспільне явище, навпаки, пов’язана з суспільством, для неї характерна діалектична природа, політика є самодостатньою за своїм змістом і незалежною від державної влади, примусу. В ситуації, коли, наприклад, в рамках митної політики держава А вживає заходи у відповідь на дискримінаційні дії держави Б., ці дії завдають збитків у першу чергу резидентам держави Б., які юридично не несуть ніякої відповідальності за дії уряду, а вже потім, опосередковано, завдаються збитки економіці держави Б. Аналогічно поняття національної безпеки і національних інтересів мають приорітет перед інтересами окремих фізичних та юридичних осіб. Саме з цих причин можна говорити про правові принципи митної політики з певними застереженнями, оскільки правові норми не можуть відображати динаміки зовнішніх та внутрішніх об’єктивних факторів. Подібні зміни зовнішніх та внутрішніх об’єктивних факторів викликають зміни в змісті політики взагалі та державної політики зокрема, а ті, в свою чергу, ініціюють законотворчий процес, результатом якого стають зміни в правових нормах."

Успіх просування України до Європейської та світової спільноти залежить від напряму розвитку наукових досліджень в Україні, наукового розроблення системи загальних доктринальних поглядів як правової ідеології по реалізації Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу.

Стаття 3. Митна справа

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.

Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Розвиток митного законодавства потребує методологично визначити сутність і поняття управління в галузі митної справи, оскільки через останнє забезпечується функціонування й розвиток митно-правових відносин. У вітчизняній юридичній литературі ще не склалося сталого й загальновизнаного поняття управління митною справою. Одні дослідники трактують його з точки зору суті, реального змісту, інші - форм, котрих воно набирає і у яких функціонує. Питання управління в галузі митної справи в сучасній юридичній литературі досліджувалося С.В.Ківаловим. Він зокрема зазначав,що "митна справа - комплекс заходів, спрямованих на реалізацію державної митної політики України.Складова частина зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності держави."

Сутність митної справи як функції управління полягає у аналізі об'єктивної і достовірної інформації щодо ситуації у відповідній сфері зовнішньоекономічної діяльності, перевірці стану виконання управлінських рішень, покладених завдань та установлених нормативних приписів, нагляді за дотриманням норм і встановлених стандартів при переміщенні громадянами та юридичними особами товарів та предметів через митний кордон України.

Митні органи контролюють справляння податків і зборів у Державний бюджет України.Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Держбюджету, а також пільг їх платникам здійснюються виключно Верховною Радою України відповідно до Конституції України.

Згідно Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України

Митну справу у межах своїх повноважень здійснюють усі митні органи та їх посадові особи, оскільки вона об'єктивно притаманна державній управлінській діяльності, є її не­від'ємною частиною і може у найрізноманітніших формах здійсню­ватися у процесі управлінської діяльності митних органів.

Конституція України не дає чіткої ієрархічної структури органів виконавчої влади і обходить увагою функціональну діяльність центральних органів виконавчої влади. Тому при визначенні структури державних органів щодо керівництва митною справою у системі виконавчої влади слід виходити з принципу її ієрархічності.

Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.

Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснює контроль за всіма ланками виконавчої влади.

Стаття 4. Принципи митного регулювання

Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законності;

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

5) системності;

6) ефективності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

8) гласності та прозорості.

Суттєве значення для теоретичного визначення та практичного використання митного регулювання мають його принципи.Вони є не лише теоретичним відображенням різноманітності та різноплановості митного регулювання, але і потребою практики, проявом функціональної діяльності митних органів та видокремленням важливих сфер суспільного життя, що перебувають під контролем держави.

Оскільки митне регулювання є однією з основних функцій державного управління, то на нього розповсюджуються загальні (або основні) принципи, які притаманні державному управлінню в цілому.

Виключна юрисдикція України на її митній території. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати еї.Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.

Виключна компетенція митних органів України щодо здійснення митної справи. Митні органи України безпосередньо здійснюють митну справу. Митні органи України у своїй діяльності взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, організації та громадяни не мають права втручатися в службову діяльність митних органів України, крім випадків, передбачених законами України.

Законність. Цей принцип спрямований на захист прав учасни­ків зовнішньоекономічних правовідносин шляхом суворого дотримання норм чинного законодавства митним органом (посадовою особою) в процесі проведення контрольних дій. Митне регулювання повинно здійсню­ватися:

а) у межах повноважень органу, який провадить контроль;

б) компетентними посадовими особами;

в) з дотриманням необхідної процедури та термінів контролю;

г) з належним юридичним закріп­ленням етапів та результатів контролю та ін.

Даний принцип закріплений у статтях 2, 3, 8, 19 та інших Кон­ституції України, згідно з якими Україна є демократичною, соціаль­ною, правовою державою, де діє принцип верховенства права. Орга­ни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З принципом законності пов'язані майже всі інші принципи митного регулювання. Можна сказати, що вони логічно випливають з нього.

Єдиний порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Цей принцип спрямований на забезпечення додержання усіма митними, іншими державними органами, суб'єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а також громадянами прав та обов'язків у галузі митної справи, дотримання , встановленого чинним законодавством, єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Митні органи зобов'язані інформувати заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Інформація про нормативно-правові акти з питань митної справи (назва акта, його основні положення, інформація про опублікування) безоплатно надається митними органами заінтересованим особам за їх запитами.

Стислі довідки щодо основних положень законодавства України з питань митної справи розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів. За недостовірність наданої інформації з питань митної справи посадові особи митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій несуть відповідальність, передбачену законом.

Системність як принцип митного регулювання передбачає:

-віднесення митного регулювання до компетенції вищих органів державної влади та управління України ;

-повноту і масштабність охоплення правовим регулюванням суспільних відносин у сфері митної справи.

Системність передбачає проведення митного регулювання не разово від випадку до випадку, а постійно з врахуванням стратегічної політики держави щодо регулювання митною справою.

Постійне оновлення правового регулювання митною справою, усунення суттєвих прогалин – обов’язкова умова ефективного функціонування митного регулювання.

Ефективність. При розгляді принципу ефективності митно-правових засобів митного регулювання мову варто вести про їх мету, оскільки масштабом оцінки ефективності правових категорій є та мета, задля якої вони встановлюються. Враховуючи мету митно-правових засобів митного регулювання , можна визначити основні критерії їх екфективності:

-загально-превентивний результат- правомірна поведінка суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності під впливом загрози несприятливих наслідків застосування санкцій;

-конкретно-превентивний результат - правомірна поведінка суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у період притягнення до відповідальності;

-виховний результат- правомірна поведінка суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. Цей прин­цип є продовженням загального принципу законності і вказує на один з шляхів його реалізації.Даний принцип є відбиттям конституційного положення, відпо­відно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність. На практиці він застосовується ширше: тобто митний орган за допущені помилки або зловживання відповідає не тільки перед фізичними, а й перед юридичними осо­бами. Таке положення, закріплене у Митному кодексі України, дисциплінує посадових осіб митних органів, сприяє підтриман­ню належного порядку у сфері державного управління митною справою.

Гласність та прозорість. Цей принцип припускає можливість, а в де­яких випадках - обов'язковість (на що прямо вказують деякі норма­тивні акти, які регулюють повноваження митних та право­охоронних органів) доведення результатів митного контролю до відома осіб та відповідних органів, зацікавлених у результатах контролю.

Гласність та прозорість митного регулювання скерована на виключність рецидиву порушень митних правил, оскільки деякі правопорушники розглядають відсутність гласності та прозорості як своєрідну індульгенцію на продовження протиправної поведінки.

Стаття 5. Митна територія України

Територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, крім випадків, визначених законами України.

До складу території України відповідно до її законодавства та міжнародних договорів належать:

а)суходіл, у т.ч. острови у відкритому морі, що належать Україні (при цьому острів – це природно утворений простір суходолу, оточений водою, який знаходиться вище рівня води під час припливу). Як частина берегу розглядаються і виступаючі в море постійні портові споруди, що є складовою частиною даного порту (крім прибережних установок та штучних островів);

б) внутрішні води, що історично належать Україні, морські води, води портів, бухт, заток, губ і ліманів, гаваней і рейдів та інші водойми, частини вод річок, озер та інших водойм;

в) надра в межах кордонів України, у т.ч. надра під територіальним морем (на глибину, доступну для їх геологічного освоєння);

г) повітряний простір над суходолом і водним простором, у т.ч. над територіальним морем (на висоту до 100-110 км над рівнем моря);

д) територіальне море (прилеглий морський пояс) – смуга прибережних морських вод завширшки до 12 морських міль (майже 19 км), відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з”єднують відповідні точки;

е) континентальний шельф України (дно і надра під територіальним морем), у т.ч. континентальний шельф островів, що належать Україні (однак скелі, не придатні для підтримання життя людини або для самостійної господарської діяльності, вважаються такими, що не мають континентального шельфу.

Територія України в існуючих кордонах є цілісною , недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.

Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Під вільною економічною зоною (ВЕЗ) розуміється частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства України. Вільні економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації. Статус і територія ВЕЗ, а також термін, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної ВЕЗ. На території ВЕЗ законодавство України діє з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та законом щодо створення конкретної ВЕЗ.

Стаття 6. Митний кордон України

Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень вживає заходів щодо забезпечення охорони та захисту державного кордону і території України.

Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється:

1) на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах;

2) на морі - по зовнішній межі територіального моря України;

3) на судноплавних річках - по середині головного фарватеру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) - по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з'єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік;

4) на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах - відповідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення;

5) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), - по середині цих споруд, або по їх технологічній осі, незалежно від проходження державного кордону України на воді.

Державний кордон України на місцевості позначається видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України.

Стаття 7. Законодавство України з питань митної справи

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.

Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

1. Дана стаття дає поняття митного законодавства України, яка складається з Конституції України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони України та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Під нормативно-правовим актом слід розуміти вираженні в письмовій формі рішення компетентних державних органів, в яких містяться норми права. Це акти правотворчості, за допомогою яких встановлюються, змінюються або скасовуються правові норми. За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на: 1). законодавчі акти; 2). підзаконні акти. До законодавчих актів з питань митної справи відносяться Митний кодекс, як основний галузевий нормативно-правовий акт та закони України, які містять положення з питань митної справи. Закон – це нормативно-правовий акт вищого органу державної влади (Верховної Ради України), який регулює найбільш важливі питання суспільного життя, встановлює права і обов’язки громадян, має вищу юридичну силу і приймається із додержанням особливої законодавчої процедури. В свою чергу закони України діляться на: спеціальні закони - ті що займають центральне місце в механізмі правового регулювання митних відносин, зачіпають всі основні правові питання, що виникають в митній практиці України (ЗУ “Про Єдиний митний тариф” від 05.02.92.), та закони України, які містять деякі митно-правові норми (ЗУ “Про гуманітарну допомогу” від 22.10.99 р.1192-XIV).

Важливу роль в механізмі митно-правового регулювання відіграють підзаконні акти. Їх підзаконність означає, що вони видаються на основі та на виконання, Конституції України, цього Кодексу та законів України. Основними видами підзаконних актів у галузі митної справи:

Укази Президента України (Про державну митну службу України від 19.11.96);

Постанови Кабінету Міністрів України. (Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України: Постанова КМУ № 57 від 27.01.95р.);

Підзаконні акти, що приймаються декількома державними органами (Інструкція про порядок проведення контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої спільним наказом Держмитслужби, СБУ, МВС та Держкомкордону України від 14.08.95р. за №383ДСК/547ДСК/142ДСК/242ДСК , погодженої з Генеральною прокуратурою України і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.08.95 за №318/854. );

Нормативні акти ДМСУ ( Про затвердження Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення): Наказ ДМСУ від 28.03.2000 р. № 173.)

2. Ч.2 даної статті визначає пріоритет міжнародних договорів перед нормативно-правовими актами з митних питань України. Дана частина цілком відповідає нормам міжнародного права (зокрема , основному принципу права міжнародних договорів і міжнародного права в цілому це принципу pacta sunt servanda - договори повинні виконуватись ), так як передбачає безумовне виконання міжнародних договорів України. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р., (Україна її ратифікувала) в ст.2 (п.1 “а”) дає визначення міжнародного договору “Міжнародний договір – це міжнародна угода яка укладена між державами в письмовій формі і врегулювана міжнародним правом незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи декількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування”.

Що стосується поняття укладений в установленому законом порядку міжнародний договір України, то дане питання на сьогодні регулюється Законом України “Про міжнародні договори України” від 22.12 93., який встановлює цей порядок. Даний Закон ділить всі міжнародні договори на такі, що підлягають ратифікації (згоду на які надає Верховна Рада України) та такі міжнародні договори, які не підлягають ратифікації і згода на обов’язковість яких виражається в іншій формі (підписання, обмін документами, що складають договір, прийняття, затвердження, приєднання.). Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 8. Прапор та розпізнавальний знак митної служби України

Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації, морські та річкові судна, які перебувають у їх розпорядженні, мають свій прапор. Автотранспортні засоби і повітряні судна, що перебувають у розпорядженні митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, мають розпізнавальний знак.

Відповідно до Указу Президента України «Про символіку Державної митної служби України» від 27 червня 2003 року за № 554/2003 встановлюється емблема і прапор Державної митної служби України.

Емблемою Державної митної служби України є зображення золотого кольору крилатого жезла Меркурія – кадуцея, увінчаного Знаком Княжої Держави Володимира Великого, накладеного на два перехрещених ключі. Кадуцей [лат. caduceus] – жезл міфічних греко-римських богів Гермеса та Меркурія має давнє походження. У давніх греків та римлян це був жезл глашатаїв. Мав вигляд палиці, обвитої двома зміями, увінчаної крильми та коштовним комінням – турмаліном. Виготовлявся з оливкового або лаврового дерева. Пізніше, в Стародавньому Римі, кадуцей перетворився на атрибут бога торгівлі Меркурія і набув остаточної форми – вигляду жезла, який обвивають дві змії. З початку ХІХ ст. ця емблема стала символом мирної торгівлі, міжнародного обміну. З часом у багатьох країнах він набув символу зовнішньої торгівлі і тому в сучасній практиці дуже часто використовується як емблема митних органів. З цієї точки зору емблема кадуцей є лаконичною і зрозумілою за своїм призначенням.

Емблему вміщено у крузі зеленого кольору, прикрашеному золотим картушем з вісьмома волютами на горизонтальних осях. Висота картуша дорівнює 3/2 діаметра зеленого круга.

МАЛЮНОК

емблеми Державної митної служби України

 

Прапор Державної митної служби України являє собою прямокутне полотнище зеленого кольору із співвідношенням сторін 2:3. У верхньому лівому куті полотнища (крижі) зображено Державний Прапор України, а в центрі вільної половини полотнища – емблему Державної митної служби України.

Зображення Державного Прапора України займає четверту частину полотнища, а висота емблеми Державної митної служби України дорівнює 5/12 висоти полотнища.

Обидві сторони полотнища ідентичні.

МАЛЮНОК

прапора Державної митної служби України

 

Штандарт Голови Державної митної служби України являє собою зелене квадратне полотнище розміром 90 х 90 см із зображенням у центрі емблеми Державної митної служби України. Полотнище по периметру облямовано золотою лиштвою у вигляді орнаменту з дубового і лаврового листя. Сторони штандарта, крім верхнього краю полотнища, прикрашено золотою бахромою. Поле звовротної сторони штандарта без зображень.

Древко штандарта дерев’яне чорного кольору. Верхівка стрілоподібна з жовтого металу, в центрі якої вміщено зображення малого Державного Герба України. Верхній край полотнища за допомогою шнура прикріплюється до основи верхівки древка.

Наявність у митних органів власних прапора та розпізнавального знаку, по-перше, сприяє відновленню традицій митної служби, а по-друге, відповідає вимогам міжнародного права у відношенні морських, річкових і повітряних суден митних органів.

Емблема і прапор Державної митної служби України є офіційними відмітними символами, що вказують на належність до Державної митної служби України.

Емблема Державної митної служби України встановлюється у службовому кабінеті Голови Державної митної служби України, а також використовується на прапорі Державної митної служби України, штандарті Голови Державної митної служби України, на знаках розрізнення форменого одягу посадових осіб митних органів України, відомчих заохочувальних відзнаках, на бланках службової документації, печатках, транспортних і спеціальних засобах, будинках та спорудах Державної митної служби України.

Прапор Державної митної служби України встановлюється на будинках і спорудах Державної митної служби України, крім тих, що розташовані в пунктах пропуску через державний кордон України.

Штандарт Голови Державної митної служби України встановлюється в службовому кабінеті Голови Державної митної служби України.

Відтворення зображення емблеми і прапора Державної митної служби України, штандарта Голови Державної митної служби України може бути виконано в одноколірному варіанті і допускається у пропорціях, що відповідають меті їх застосування

Зображення емблеми і прапора Державної митної служби України, штандарта Голови Державної митної служби України допускається на друкованій, рекламно інформаційній та сувенірній продукції, кіно-, відео- та фотоматеріалах, що видаються (виготовляються) Державною митною службою України або на її замовлення. В інших випадках порядок використання емблеми і прапора Державної митної служби України та порядок їх виготовлення встановлюється Головою Державної митної служби України.

МАЛЮНОК

штандарта Голови Державної митної служби України

 

Стаття 9. Особливості набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи

Закони України з питань митної справи набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

Інші нормативно-правові акти з питань митної справи набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування. У разі якщо такі нормативно-правові акти не будуть офіційно опубліковані, вони не набирають чинності.

Офіційним опублікуванням закону та іншого нормативно-правового акта з питань митної справи вважається його опублікування в одному з періодичних видань, визначених законодавством України як офіційні. Датою офіційного опублікування нормативно-правового акта вважається дата виходу в світ відповідного номера того офіційного видання, в якому зазначений акт було опубліковано раніше, ніж в інших офіційних виданнях.

Строки набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи, визначені днями, починаються з 0 годин дня, наступного за датою офіційного опублікування закону або іншого нормативно-правового акта, і закінчуються о 24 годині останнього дня відповідного строку.

Якщо строк набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено вказівкою на день його офіційного опублікування, цей закон або акт вважається чинним з 24 години зазначеного дня.

Якщо строк набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено вказівкою на конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати.

Виключно законами України встановлюються:

1) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

2) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

3) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;

4) правовий режим державного кордону;

5) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

6) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

6) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Упродовж 1992 - 1993 років повноваження щодо законодавчого регулювання питань, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, що діяла до прийняття Конституції України 28.06.96 р., щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення були делеговані Кабінету Міністрів України Законом України 18.11.92 р. N 2796-XII. В цей період було прийнято 82 декрети, що мають силу закону, і більше ніж 2/3 з них є чинними й на сьогоднішній день. Тексти законів та інших законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою, оформляються Секретаріатом Верховної Ради і в п'ятиденний термін підписуються Головою Верховної Ради України, після чого закони передаються на підпис Президенту України. Згідно ст. 94 Конституції України закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду (ч. 2 ст. 94 Конституції України). У такий спосіб Президент України реалізує право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів, надане йому згідно з п. 30 ч. 1 ст. 106 Конституції України. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений (ч. 3 ст. 94 Конституції України). Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів (ч. 4 ст. 94 Конституції України). Рішенням Конституційного Суду України від 07.07.98 р. N 11-рп/98, положенням ст. 94 Конституції було дано офіційне тлумачення, згідно з яким: а) перебіг п'ятнадцятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 94 Конституції України, а також десятиденного строку, передбаченого частиною четвертою статті 94 Конституції України, треба обчислювати в календарних днях; б) строки підписання та офіційного оприлюднення Президентом України законів України, визначені частинами третьою та четвертою статті 94 Конституції України, починаються з наступного дня після їх отримання Президентом України. Якщо закінчення п'ятнадцятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 94 Конституції України, а також десятиденного строку, передбаченого частиною четвертою статті 94 Конституції України, припадає на вихідний або святковий день, то днем закінчення цього строку є наступний робочий день; в) встановлена в частині четвертій статті 94 Конституції України вимога щодо повторного прийняття закону Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу поширюється лише на закони, пропозиції Президента України до яких повністю або частково відхилені. Ця вимога стосується прийняття закону в цілому. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (ч. 5 ст. 94 Конституції України).

Згідно із статтею 6.10.3 Регламенту Верховної Ради підписані Президентом закони публікуються у "Відомостях Верховної Ради України", а також у газеті "Голос України", і таке опублікування є офіційним. Однак, як вже вказувалось, частиною 2 ст. 94 Конституції України обов'язок офіційного оприлюднення законів покладений на Президента України. Указом Президента України від 10.06.97 р. N 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" встановлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України"; "Відомості Верховної Ради України"; газета "Урядовий кур'єр". Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення. Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування. Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, (у тому числі нормативно-правові акти Державної митної служби України будь-якого виду (накази, правила, інструкції, положення тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації; мають міжвідомчий характер, тобто стосуються питань, що належать до сфери управління інших міністерств і відомств підлягають державній реєстрації)), набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах, а саме 45 днів. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.

Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Стаття 10. Дія законодавства з питань митної справи у часі

При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних процедур без подання декларації, застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких процедур.

Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної сили не мають.

Провадження у справах про порушення митних правил ведеться на підставі законодавства, що діє під час розгляду справи про правопорушення.

Питання щодо вступу в дію законів та нормативно-правових актів з митної справи вирішується на загальних засадах Указом Президента України від 10.06.97 р. N 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності". Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (ч. 5 ст. 94 Конституції України). Вказана правова норма трактується наступним чином. Якщо, в оприлюдненому таким шляхом законі не вказується особливий термін вступу його в дію (розділ 1, глава 1, ст.9 МК), то такий акт вступає в дію на загальних засадах. Закон з митної справи припиняє свою дію: а) в силу його відміни новим законом; б) в силу фактичної заміни раніше діючого закону іншим законом; в) після закінчення терміну дії закону, якщо він був виданий і діяв обмежений час.

Здійснення митного контролю і митного оформлення, а також проведення митних процедур без подання декларації слід вважати тривалими діями, які складаються з операцій і у сукупності формують єдиний процес. Кінцевим моментом здійснення таких операцій є остання за часом дія суб’єкта (власника або розпорядника товарів і транспортних засобів), тобто подання і прийняття митної декларації митним органом України. Відповідно, у даному випадку застосуванню надлежить закон, який діяв під час здійснення останної операції – це факт прийняття для митного оформлення декларації митним органом. Відповідно, особа яка вчинала порушення митних правил буде нести відповідальність на підставі норм, що діяли або діють під час правопорушення. А саме, це статті 319-328 МК України. Слід враховувати, що за порушення митних правил настає Адміністративна відповідальність, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. В той же час кримінальна відповідальність за контрабанду, передбачена ст. 201 Кримінального кодексу України (далі - КК), настає лише тоді, коли товари, цінності та інші предмети (далі - предмети) переміщуються через митний кордон поза митним контролем або з приховуванням від нього у великих розмірах, а так само, незалежно від розміру, - групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, або коли таким чином переміщуються історичні й культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, вибухові речовини, зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї). Згідно з приміткою до ст. 201 КК під контрабандою у великих розмірах необхідно розуміти переміщення через митний кордон предметів, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує офіційно встановлений на час вчинення злочину неоподаткований мінімум доходів громадян. У випадках, коли вартість предметів є меншою від зазначеного розміру, відповідальність (за відсутності інших ознак злочину) настає за МК як за порушення митних правил. У випадках коли порушення митних правил кваліфікується як адміністративне правопорушення то слід керуватися наступними статтями Кодекса про адміністративні правопорушення. Це ст.10 – порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Ст.11 – порушення митних правил визначається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Ст. 14 – при вчиненні порушень митних правил підприємствами відповідальності підлягають службові особи - керівники цих підприємств.

Військовослужбовці, особистий склад органів внутрішніх справ та служби безпеки України, які несуть відповідальність за адміністративні правопорушення з дисциплінарними статутами, при скоєнні порушення митних правил несуть відповідальність на загальних підставах, але до них не може бути застосовано накладення штрафу. Згідно з діючим адміністративним законодавством, начальники митниць можуть замість накладення стягнень (конфіскація) передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності (ст. 15 КпАП України).

Іноземні громадяни і особи без громадянства, які перебувають на території України, за порушення митних правил підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземними громадянами, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішується дипломатичним шляхом (ст. 16 КпАП України). Відповідальності за порушення митних правил підлягають особи, які досягли на момент вчинення правопорушення шістнадцятирічного віку (ст. 320 МК, ст. 13 КпАП України).

Закон визнається пом‘якшуючим покарання, якщо він встановлює більш м’який вид покарання. Так, при однаковом основном покаранні більш м’яким визнається закон який не передбачає додаткових покарань. Так при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого порушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ст. 33 КпАП України). Обставинами, що пом'якшують відповідальність за порушення митних правил, визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою, або жінкою яка має дитину віком до одного року.

Службова особа митного органу, яка розглядає справу про порушення митних правил, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законодавстві (ст. 34 КпАП України). Обставинами, що обтяжують відповідальність за порушення митних правил, визнаються: продовження протиправної дії, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка, раніше вчинила злочин; втягнення неповнолітнього в правопорушення; вчинення правопорушення групою осіб; вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (службова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою (ст. 35 КпАП України).

Також слід зазначити, що не можливо покарати за дії, що не вважалися на момент їх скоення суспільно небезпечними і неможливо карати більш суворим законом за правопорушення, які визнавалися на момент їх здійснення меньш небезпечними.

Глава 2. Структура та організація діяльності митної служби України

Стаття 11. Здійснення митної справи

Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.

Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:

1)виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

2)захист економічних інтересів України;

3)забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;

4)сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

5)застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

6)здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

7)контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

8)здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

9)створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

10)боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

11)розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

12)ведення митної статистики;

13)ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

14)здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.

1. Покладання обов’язку на митні органи України безпосередньо здійснювати митну справу відповідає закріпленому в п. 2 ст. 4 Митного кодексу України (далі - МКУ) принципу митного регулювання, відповідно до якого здійснення митної справи є виключною компетенцією митних органів України.

Згідно з п. 17 ст. 1 МКУ “митні органи – спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи”.

Здійснення митної справи є засобом реалізації (досягнення) мети, визначеної для Державної митної служби України (далі - Держмитслужби) в цілому як для центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом: реалізація, тобто втілення в життя, митної політики держави – “системи принципів та напрямків діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та економічної безпеки” (ст. 2 МКУ).

Поняття “засоби реалізації митної політики” є ширшим за поняття “завдання щодо здійснення митної справи”, бо включає, окрім митних операцій, організації та боротьби з контрабандою й порушеннями митних правил, міжнародного співробітництва, тощо, й інші заходи: роботу з кадрами, пропаганду митної політики в засобах масової інформації, відомчу нормотворчу діяльність, контроль за дотриманням законодавства брокерами й митними перевізниками, власниками складів тимчасового зберігання та інші.

Для здійснення митної справи митні органи мають відповідну структуру (управління, відділи, відділення, служби, сектори, тощо), кадрове, матеріально-технічне забезпечення, бюджетне фінансування (ч. 2 ст. 24 МКУ).

Безпосередність здійснення митної справи означає, з одного боку, неприпустимість передачі своїх повноважень у даній галузі іншим юридичним чи фізичним особам, а з іншого боку, неприпустимість втручання у митну діяльність інших органів державної влади, окрім випадків, передбачених Конституцією України, законами України.

2. Комплекс завдань, поставлених перед митними органами України зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики, її принципами, а також напрямами державної діяльності в сфері зовнішньої та внутрішньої політики.

Митні органи виконують поставлені перед ними завдання, виступаючи необхідним й обов’язковим елементом державно-правового механізму митної політики, під яким розуміють “сукупність державних інституцій, задіяних у процесі формування і впровадження (реалізації – А.М.) митної політики їхню роль та відносини, що підпорядковані чіткій ієрархії правових норм та принципів”.

Таким чином, митні органи не є єдиним суб’єктом митної діяльності, виступаючи, разом із тим, невід’ємною частиною центральної виконавчої влади, на яку покладена реалізація митної політики.

До складу органів державної влади та управління, що беруть учать у реалізації митної політики, окрім Держмитслужби, входять Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство фінансів України, Державна служба експортного контролю, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей, Митно-тарифна рада України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, тощо.

Проте, лише Держмитслужба України спеціально утворена з метою втілювати в життя митну політику як складову державної політики, застосовуючи у тому числі передбачені законодавством заходи тарифного та нетарифного регулювання. Відповідно до Положення про Держмитслужбу України, затвердженого Указом Президента України, Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи.

3. Завдання виконувати й контролювати виконання митного законодавства іншими юридичними та фізичними особами пов’язане з двоїстою природою митної служби. З одного боку, Держмитслужба входить до системи центральних органів виконавчої влади, її діяльність “має вторинний, підзаконний, виконавчо-розпорядчий характер...” , адже здійснюється на підставі та на виконання закону; з іншого – Держмитслужба є органом державного надвідомчого контролю.

Контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи є митним контролем у широкому розумінні цього поняття й включає всю сукупність контрольних заходів Держмитслужби, спрямованих на забезпечення законності у сфері переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон. 4. Захист економічних інтересів держави є пріоритетним напрямком в роботі тим державних органів, які є суб’єктами забезпечення економічної безпеки, яка є складовою цілісної системи національної безпеки України. Серед них Рада національної безпеки та оборони України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація України, Міністерство транспорту України, Міністерство закордонних справ України, інші міністерства та відомства.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених Законом України “Про Єдиний митний тариф”, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватись особливі види мита: спеціальне мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито. Митні органи уповноважені контролювати дотримання суб’єктами переміщення законодавства, що регулює застосування заходів щодо захисту економічних інтересів України.

5. Шляхом забезпечення виконання міжнародних договорів з питань митної справи України бере участь у міжнародному митному співробітництві (ст. 34 МКУ), яке ґрунтується на принципі дотримання загальновизнаних у світових митних відносинах норм і стандартів щодо класифікації й кодування товарів, встановлення митних режимів, формування даних митної статистики, тощо.

Укладеними в установленому законом порядку вважаються міжнародні договори, згода держави на обов'язковість яких виражено шляхом підписанням договору, обміном документами, затвердженням, приєднанням до нього або будь-яким іншим способом, про який домовились.

6. Захист права інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних і фізичних осіб, відбувається шляхом здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності (див. Глава 45 МКУ).

Функція сприяння полягає у здійсненні митними органами заходів, які надають власникам товарів, що зареєстровані як об’єкти права інтелектуальної власності, фактичну можливість запобігти порушенню своїх прав ще на стадії переміщення через митний кордон. Такими заходами є: призупинення митного оформлення строком до 30 діб товарів, щодо яких є обґрунтована підозра, що вони є контрафактними (підробленими) (ч.2 ст. 257 МКУ); взяття таких товарів під митний контроль; інформування право власника про призупинення митного оформлення; надання можливості брати проби й зразки товару з метою проведення експертного дослідження товару; у разі встановлення факту контрафактності – порушувати справи про порушення митних правил за ст. 345 Митного кодексу України (ч. 5 ст. 257 МКУ).

7. Заходи тарифного (економічного) та нетарифного (адміністративного) регулювання складають дві основні групи заходів реалізації митної політики держави.

Застосовуються ці заходи, по-перше, на підставі закону, а не підзаконного акту, по-друге, лише при переміщенні товарів через митний кордон України. Отже, п. 5 ст. 11 МКУ визначає правову підставу застосування заходів тарифного чи нетарифного митного регулювання, а також окреслює предметну компетенцію митних органів України.

8. Здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон держави, разом із нарахуванням та стягненням податків та зборів є основними митними операціями, виконання яких покладено на митні органи України.

Вдосконалення форм і методів митного контролю та митного оформлення полягає у запровадженні таких прийомів і засобів, які, з одного боку дозволяють прискорити товарообіг та пасажиропотік, відповідають визнаним у світовій практиці митним стандартам і правилам, а з іншого забезпечують точне й неухильне виконання митними органами своїх завдань, не задають шкоди законним правам і інтересам суб’єктам переміщення (наприклад, введення у практику митної діяльності аналізу ризику вчинення митного правопорушення, електронне декларування, тощо).

9. Під валютними цінностями слід розуміти: іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті, цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті, золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені.

Контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей спрямований на недопущення незаконного переміщення через митний кордон України валютних цінностей.

10. У ст. 4. Закону України “Про захист прав споживачів” визначається, що держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Захист митними органами прав споживачів передбачає, у першу чергу, завершення митного оформлення лише після закінчення державного санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та інших видів контролю, перевірки дотримання суб’єктами переміщення вимог до якості товарів і послуг, передбачених міжнародною та державною системами якості товарів і послуг.

Здійснюючи заходи щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку, митні органи взаємодіють і з іншими державними органами виконавчої влади – Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Державним комітетом стандартизації, метрології, сертифікації, та захисту прав споживачів, Антимонопольним комітетом України.

11. Прискорення товарообігу та пасажиропотоку є завданням більшості митних установ та адміністрацій країн світу, пов’язане із процесом світового розподілу праці, а також розвитком туризму, утворенням спільних ринків робочої сили, іншими інтеграційними процесами.

12. Виконання правоохоронної функції митних органів передбачає організацію та здійснення ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил як силами власних підрозділів (відділень у регіональних митницях та служб у митницях), так і у взаємодії з іншими правоохоронними органами, наприклад, для здійснення контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, чи переміщення під негласним контролем (ст.ст. 317, 318 МКУ), а також для проведення спеціальних операцій на державному кордоні для запобігання вчиненню митних правопорушень.

13. Митні органи сприяють розвиткові міжнародного співробітництва в митній справі через участь у міжнародних митних та торгових організаціях, встановлення договірних відносин із суміжними державами, організацію спільного митного контролю за єдиною технологічною схемою, та в інших формах.

14. Ведення митної статистики передбачає об’єктивний та достовірний облік даних про переміщувані товари, предмети, транспортні засоби, інші операції із статистичною інформацією з питань митної справи (ст. 303 МКУ). Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав (наприклад, Єдина методологія митної статистики зовнішньої торгівлі держав-участниць Співдружності Незалежних Держав від 09.12.94 р.).

15. Прядок ведення УКТ ЗЕД визначає Кабінет Міністрів України ( ст. 312 МКУ) й передбачає заходи щодо відстеження змін та доповнень до класифікації товарів, деталізацію її на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру, розроблення пояснень та рекомендацій щодо застосування УКТ ЗЕД, прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД, та виконання інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

16. Згідно із вимогою ч. 1 ст. 315 МКУ верифікація сертифікатів про походження товарів з України здійснюється митними органами у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України може відбуватися в наступних двох формах: перевірка сертифікату на автентичність (справжність) шляхом проведення експертизи, перевірки правильності заповнення граф, наявності відбитку печатки й підпису уповноваженої особи, а також місця та дати видачі; перевірка правильності визначення країни походження товару, зазначеного в сертифікаті походження, на відповідність установленим правилам.

У відповідності до цих та багатьох інших завдань, покладених на митні органи, вони виконують складні та багатоманітні функції. А саме: захисну (економічну), фіскальну, правоохоронну, статистичну.

Перелік завдань, визначених у цій статті Кодексу не є вичерпним. На митні органи покладено виконання й інших завдань, що випливають з їх адміністративно-правового статусу органів державної влади у сфері митної справи.

17. Керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України в процесі виконання ними завдань щодо реалізації митної політики держави здійснюють органи державної влади, Президент України в межах повноважень, визначених Конституцією й законами України. Законодавче забезпечення здійснення митної справи здійснює вищий законодавчий орган держави. Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність Державної митної служби України (шляхом прийняття відповідного Закону України), загальні засади митної справи. На основі й на виконання Конституції й законів України Президент України видає укази та розпорядження. Згідно зі ст. 106 Конституції України Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України, у тому числі й з питань митної справи; призначає за поданням Прем'єр-міністра України керівника Держмитслужби України - центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом; має право утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати за поданням Прем'єр-міністра України центральні органи виконавчої влид, діючи при цьому в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади. Керівництво митною справою здійснює також Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади (ст. 113 Конституції України). Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України з питань митної справи; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу Держмитслужби України, співробітництво з міністерствами, іншими органами виконавчої влади тощо.

Контроль за діяльністю митних органів України в процесі здійснення митної справи здійснюють уповноважені на те органи державної влади: Служба безпеки України (Закон України “Про службу безпеки України” від 25 березня 1992 р.), Рахункова палата України (Закон України “Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 р.), Державна контрольно-ревізійна служба України (Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 р.).

У межах повноважень, визначених законодавством, контроль за діяльністю підпорядкованих митних органів України в процесі виконання ними завдань щодо реалізації митної політики держави здійснює центральний апарат Держмитслужби України.

Стаття 12. Митна служба України

Митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

1. Державна служба може розглядатися по різному: як вид діяльності людини, як соціально-правовий інститут, як система спеціальних органів держави, як духовна діяльність.

У даній статті митна служба як різновид державної служби подається як система митних органів, уповноважених безпосередньо здійснювати митну справу та спеціалізованих митних установ і організацій, головне призначення яких полягає в забезпеченні ефективної, безперервної, цілеспрямованої діяльності митних органів. Митна служба України побудована на принципах єдності, єдиноначальності, функціональної спеціалізації.

2. Відповідно до п. 17 ст. 1 МКУ митними органами є спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

До системи митних органів Кодекс відносить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи (центральний апарат Державної митної служби України), регіональні митниці й митниці. ЦА ДМСУ очолює вертикаль митних органів, виконуючи при цьому, як і регіональні митниці, дві функції: “виробничу” (здійснює в окремих випадках передбачені митним законодавством митні операції) та управлінську (здійснює управління підпорядкованими митними органами, спеціалізованими митними установами і організаціями). Отже, окрім питань, що є загальними для митних органів, ЦА ДМСУ вирішує і ряд специфічних задач, пов'язаних із керівництвом митною службою і розвитком митної справи.

Стаття 13. Спеціально уповноважений центральний орган

виконавчої влади в галузі митної справи

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи утворюється, реорганізовується та ліквідовується Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів.

Спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України в порядку, встановленому Конституцією України.

1. Дана стаття Кодексу визначає місце й роль у системі митної служби центрального апарату Державної митної служби України.

Згідно з п. 15 ст. 106 Конституції України Президент України утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання центральних органів виконавчої влади. Структуру центрального апарату Держмитслужби затверджує голова Держмитслужби

2. Внутрішньосистемними функціями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи є функції управлінська, координаційна, контрольна. Вони лежать в основі відомчого митного адміністрування й мають здійснюватися на основі аналітичного підходу, науковості, практичної доцільності, законності.

Держмитслужба України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, а в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти. Держмитслужба України організовує і контролює виконання наказів, спільних наказів. Контроль за їх виконанням покладається, як правило, за одним із заступників Голови Держмитслужби згідно з розподілом обов’язків.

Накази та спільні накази на відміну від листів, що мають роз’яснювальний характер, є нормативно-правовими актами й підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Держмитслужби України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами (п. 8 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України №1022/2000 від 24 серпня 2000 р.).

3. Держмитслужба України має статус юридичної особи, тобто має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, господарському або в третейському суді (ст. 23 Цивільного кодексу України). Статус юридичної особи відповідно до Митного кодексу України мають й інші митні органи – регіональні митниці, митниці (ст.ст. 14, 15 МКУ).

Держмитслужба здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів. Але виключно Конституцією і законами України визначаються організація, повноваження й порядок діяльності Держмитслужби (ч. 2 ст. 120 Конституції України).

4. Виходячи із принципу вертикального підпорядкування центральному апарату Держмитслужби підпорядковані митні органи, а також спеціалізовані митні установи й організації.

5. На чолі Держмитслужби знаходиться Голова, якого згідно з п. 10 ст. 106 Конституції України призначає Президент України за поданням Прем’єр-міністра України.

Стаття 14. Регіональна митниця

Регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Регіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Керівник регіональної митниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Для вдосконалення організаційної структури митної системи, посилення митного контролю, боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, зміцнення виконавської дисципліни в 1997 році були утворені регіональні митниці.

Митна територія України поділена на регіони, в масштабах яких регіональні митниці контролюють та координують діяльність митниць та спеціалізованих митних установ і організацій, що розташовані в зоні її діяльності.

Регіональна митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справа та здійснює свою діяльність відповідно до митним органом, який забезпечує дотримання вимог законодавства України з питань митної справи та виконання інших завдань, покладених на митну службу України, в межах своєї компетенції і на території закріпленого за ним регіону.

Регіональна митниця у своїй діяльності керується Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, наказами регіональної митниці.

Регіональна митниця підпорядковується спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та Положення про регіональну митницю.

У Положенні про регіональну митницю визначені докладно її основні завдання та функції. Основними завданнями регіональної митниці є :

- безпосереднє здійснення митної справи, контроль за додержанням підпорядкованими митницями, спеціалізованими митними установами й організаціями, а також іншими юридичними особами та громадянами вимог законодавства України з питань митної справи;

- захист економічних інтересів України;

- забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку;

- застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

- здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, предметів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; удосконалення форм і методів здійснення митного контролю й митного оформлення;

- здійснення спільно з іншими вповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів, а також захисту прав інтелектуальної власності в процесі зовнішньоекономічної діяльності;

- створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення обсягів пасажиропотоку через митний кордон України;

- боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

- розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи;

- ведення митної статистики;

- здійснення верифікації (підтвердження достовірності) сертифікатів про походження товару з України;

Регіональна митниця наділена спеціальними повноваженнями на здійснення контролю за діяльністю підпорядкованих митниць, спеціалізованих митних установ і організацій, а саме:

- здійснює контроль за дотриманням підпорядкованими митницями, спеціалізованими митними установами й організаціями вимог законодавства України з питань митної справи;

- організує роботу підпорядкованих митниць з виявлення й припинення контрабанди та порушень митних правил; координує взаємодію підпорядкованих митниць з правоохоронними органами, митними органами інших регіонів України, а також з митними органами суміжних країн;

- забезпечує ефективне застосування підпорядкованими митницями митно-тарифного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності; координує їх діяльність з нарахування та справляння мита, інших податків і зборів, справляння яких відповідно до законів України покладено на митні органи;

- здійснює в підпорядкованих митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях контроль за раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до нормативів і кошторисів; за збереженням державної власності; за дотриманням фінансової та штатно-кошторисної дисципліни, організацією бухгалтерського обліку; вживає заходів для усунення недоліків і порушень, виявлених при проведенні перевірок оперативно-службової та ревізій фінансово-господарської діяльності підпорядкованих митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій;

- координує та контролює діяльність підпорядкованих митниць, спеціалізованих митних установ і організацій з питань зберігання товарів, що перебувають під митним контролем і за якими власник не звернувся до закінчення передбачених законодавством України термінів зберігання; конфіскованих товарів і транспортних засобів; товарів, від яких власник відмовився на користь держави; товарів, власник яких невідомий, а також розпорядження цими товарами;

- координує діяльність підпорядкованих митниць, спеціалізованих митних установ і організацій з розбудови та облаштування об’єктів митної інфраструктури, забезпечує їх необхідними матеріально-технічними засобами;

- здійснює контроль за використанням підпорядкованими митницями, спеціалізованими митними установами й організаціями технічних засобів, комп’ютерної та іншої оргтехніки, забезпечення її своєчасного ремонту та обслуговування, постачання витратних матеріалів до неї;

- забезпечує належну організацію в підпорядкованих митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях роботи з підбору та розподілу кадрів; виховної та профілактично-попереджувальної роботи з працівниками; професійної підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників; здійснює контроль за проведенням атестації посадових осіб;

- здійснює в підпорядкованих митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях контроль за організацією роботи з охорони праці; створення безпечних умов праці, виконання вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці; розробляє та забезпечує реалізацію підпорядкованими митницями, спеціалізованими митними установами й організаціями заходів щодо поліпшення умов праці, житлових, культурно-побутових умов, медичного обслуговування працівників;

- здійснює контроль за організацією в підпорядкованих митницях зберігання та застосування посадовими особами вогнепальної зброї, боєприпасів, спеціальних засобів та військово-технічного майна;

- організує та забезпечує здійснення в підпорядкованих митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях заходів щодо виявлення, попередження та припинення корупції, інших протиправних дій з боку працівників;

- контролює виконання працівниками підпорядкованих митниць, спеціалізованих митних установ і організацій Закону України “Про державну таємницю” та інших нормативних актів з питань охорони державної таємниці;

- контролює в підпорядкованих митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях роботу з розгляду скарг, заяв та клопотань юридичних і фізичних осіб, вживає заходів до усунення причин, що призвели до порушення законних прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності й громадян.

У відповідності із завданнями, викладеними у Положенні, визначається структура, штатна чисельність регіональної митниці, кошториc доходів і видатків на її утримання, що затверджуються керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Положення про структурні підрозділи регіональної митниці та посадові інструкції їх працівників затверджуються начальником регіональної митниці.

Місце розташування та зона діяльності регіональної митниці визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Регіональній митниці підпорядковуються розташовані в зоні її діяльності митниці та спеціалізовані митні установи й організації, за винятком митниць та спеціалізованих митних установ і організацій, підпорядкованих безпосередньо спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи. Регіональна митниця організує, координує та контролює їх діяльність у межах повноважень, визначених Положенням про регіональну митницю.

Окремими нормативно-правовими актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи можуть бути визначені специфічні особливості діяльності окремих регіональних митниць.

Регіональна митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, гербову печатку із зображенням Державного Герба України й своїм найменуванням, штампи, бланки, рахунки в банку.

Регіональна митниця, як юридична особа, має право бути позивачем та відповідачем у судах і укладати в межах наданих повноважень та виділених коштів з юридичними та фізичними особами договори, пов"язані з господарською діяльністю і т.п.

Регіональну митницю очолює начальник, який призначається та звільняється з посади наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Регіональна митниця та її посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством (ст. 26 цього Кодексу).

до ст. 14 Митного кодексу України

Перелік діючих регіональних митниць станом на 01.10.2003

Стаття 15. Митниця

Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Митниця підпорядковується регіональній митниці та спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи безпосередньо.

Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Митниця діє в межах території, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

У складі митниці в пунктах пропуску через митний кордон України та на інших об’єктах чи територіях із значним обсягом зовнішньоекономічних операцій можуть створюватися митні пости на правах структурного підрозділу митниці.

Керівник митниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

На початку 90-х років XX століття більшість пунктів митного контролю розміщувались на прикордонній території. Лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків надміру посилила навантаження на прикордонні митниці. Для вдосконалення митної інфраструктури були створені внутрішні митниці. Збільшення їх кількості обумовлено тим, що прикордонні митниці технічно не могли оперативно вирішити цілий ряд важливих питань (встановлення країни походження товару, необхідність проведення товарознавчих експертиз і т.п.).

Митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Митниця у своїй діяльності керується Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, наказами регіональної митниці та наказами митниці.

Митниця здійснює свою діяльність під загальним керівництвом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи і безпосереднім керівництвом регіональної митниці. Окремі митниці можуть бути безпосередньо підпорядковані спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи (Бориспільська, Севастопольська, Центральна енергетична, Оперативна митниці).

Митниця здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та Положення про митницю.

Положення про митницю розробляється на підставі Митного кодексу України, Положення про спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, Примірного положення про митницю, погоджується начальником регіональної митниці, якій вона підпорядкована, начальниками відповідних управлінь спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, та затверджується наказом цього органу.

У Положенні про митницю визначені докладно її основні завдання та повноваження.

Митниця здійснює повноваження, що випливають із покладених на митницю завдань, у тому числі ті, що делеговані їй спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Окремими нормативно-правовими актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи можуть бути визначені специфічні особливості діяльності окремих митниць (Центральна енергетична, Оперативна митниці).

У відповідності із завданнями, викладеними у Положенні, визначається структура, штатна чисельність митниці, кошториc доходів і видатків на її утримання, що погоджуються керівником регіональної митниці та затверджуються керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Положення про структурні підрозділи митниці та посадові інструкції працівників затверджуються начальником митниці.

Місце розташування та зона діяльності митниці визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, гербову печатку із зображенням Державного Герба України й своїм найменуванням, штампи, бланки, рахунки в банку.

Митниця, як юридична особа, має право бути позивачем та відповідачем у судах і укладати в межах наданих повноважень та виділених коштів з юридичними та фізичними особами договори, пов"язані з господарською діяльністю і т.п.

Митницю очолює начальник, який призначається та звільняється з посади наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Митниця та її посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством (ст.26 цього кодексу).

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи

Центральна енергетична

Луганська

до ст. 15 Митного кодексу України

Митниці України та схема їх підпорядкування

Митниці прямого підпорядкування

Миколаївська

Херсонська

Бориспільська

Севасто-пільська


Стаття 16. Митний пост

Для забезпечення виконання регіональними митницями та митницями завдань, визначених цим Кодексом та іншими законами України, можуть створюватися митні пости.

Митий пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Митні пости створюються в міру необхідності у населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських та річкових портах та інших об’єктах, розташованих у зоні діяльності регіональної митниці, митниці.

Типове положення про митний пост затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за поданням відповідної регіональної митниці, митниці. Керівник митного поста призначається на посаду і звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, який безпосередньо здійснює виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та інших завдань, покладених на митну службу України.

Митний пост у своїй діяльності керується Конституцією України, Митним кодексом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, а також наказами відповідної регіональної митниці, митниці яким він підпорядковується.

Окремими наказами спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи може визначати специфічні особливості діяльності окремих митних постів.

Митний пост підпорядковується регіональній митниці або митниці та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та Положення про митний пост.

Положення про митний пост розробляється на підставі Митного кодексу України, Типового положення про митний пост та затверджується керівником митного органу, якому він безпосередньо підпорядкований.

У Положенні про митний пост докладно визначені його основні завдання та повноваження.

Митний пост здійснює інші повноваження, що випливають з покладених на митний пост завдань, в тому числі ті, що делеговані йому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, регіональною митницею, митницею.

Місце розташування та зона діяльності митного поста визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за поданням митного органу, якому він безпосередньо підпорядковується.

Штатна чисельність митного поста, кошторис доходів та видатків на його утримання визначає та здійснює митний орган якому від підпорядковується.

Пункти пропуску через державний кордон України розташовуються, в основному, за межами населених пунктів, тому вони повинні працювати автономно і мати на своїй території такі споруди:

-службовий блок, у якому розміщуються митні і прикордонні служби, а також інші служби;

-павільони митників та прикордонників;

-навіси;

-на в”їзді та виїзді спеціальні бар’єри і шлагбауми;

-бокси для ретельного догляду легкових і вантажних автомобілів;

-склад для конфіскованих вантажів;

-стоянки для затриманого транспорту;

-комплекс будинків і споруд господарського, технічного та інженерного призначення- гаражі, склади, мережі інженерного забезпечення, трансформаторні підстанції, котельні,насосні, споруди водопостачання ( артезіанська свердловина, резервуари), місцеві очисні споруди, дизельгенератор та ін.;

-споруди кінологічної служби.

Кошторис доходів та видатків на утримання митного поста погоджується з керівником відповідної регіональної митниці, митниці та затверджуються наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Митний пост не є юридичною особою, тобто не має самостійного балансу, поточних рахунків, інших рахунків у банках, гербової печатки, штампів, бланків, не має права оперативного управління відносно до закріпленого за ним майна, яке є державною власністю.

Митний пост очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Начальник митного поста може мати заступників. Повноваження заступників визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за поданням митниці та погодженням з регіональною митницею (для митних постів, підпорядкованих митницям) і за поданням регіональної митниці (для митних постів, підпорядкованих регіональній митниці).

Рішення та доручення начальника митного поста є обов’язковими для виконання всіма працівниками митного поста.

Митний пост та його посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством (ст. 26 цього Кодексу).

Стаття 17. Спеціалізовані митні установи та організації

У межах бюджетних коштів, передбачених для утримання митної служби України, виключно для забезпечення виконання завдань, покладених на митні органи, відповідно до цього Кодексу та законів України в митній службі України можуть створюватися експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні спеціалізовані установи та освітні організації.

Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих митних установ та організацій здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах повноважень, визначених цим Кодексом та законами України.

На теперішній час, для забезпечення виконання завдань, покладених на митні органи, створені такі спеціалізовані митні установи: Центральна митна лабораторія, Господарсько-експлуатаційне митне управління, Інформаційно-аналітичне митне управління, Кінологічний центр Держмитслужби України, Постачальне митне господарство, Автотранспортне митне господарство та такі освітні організації: Академія митної служби України, Київський центр підвищення кваліфікації, Хмельницький центр підвищення кваліфікації.

Спеціалізовані митні установи та організації є державними органами, які входять в єдину систему митних органів України, здійснюють комплексний контроль за діяльністю підпорядкованих відділів митних органів України в межах визначених для них завдань та обов’язків.

Cпеціалізовані митні установи та організації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи та своїми наказами.

Зазначені органи здійснюють свою діяльність під загальним керівництвом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Спеціалізовані митні установи та організації здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України та положення про них, яке розробляється на підставі Митного кодексу України, Положення про спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи та затверджується наказом цього органу.

У положеннях про спеціалізовані митні установи та організації визначені докладно їх основні завдання та повноваження.

У відповідності із завданнями, викладеними у положеннях, визначається структура, штатна чисельність цих органів, кошториc доходів і видатків на їх утримання, що затверджуються керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Положення про структурні підрозділи спеціалізованих митних установ та організацій, а також посадові інструкції їх працівників затверджуються начальником відповідного органу.

Місце розташування та зона діяльності зазначених органів визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Спеціалізовані митні установи та організації є юридичними особами, мають самостійний баланс, гербову печатку із зображенням Державного Герба України й своїм найменуванням, штампи, бланки, рахунки в банку, мають право бути позивачем та відповідачем у судах і укладати в межах наданих повноважень та виділених коштів з юридичними та фізичними особами договори, пов"язані з господарською діяльністю і т.п.

Спеціалізовані митні управління та організації очолює начальник, який призначається та звільняється з посади наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Спеціалізовані митні установи та організації та їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством (ст. 26 цього Кодексу).

Кінологічний

центр

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи

до ст. 17 Митного кодексу України

Спеціалізовані митні установи та освітні організації


Академія

митної служби

України

Інформаційно-аналітичне управління


Центральна

митна лабораторія


Київський

центр

підвищення

кваліфікації

Господарсько-експлуатаційне


Хмельницький

центр

підвищення

кваліфікації

Центральне бюро аналізу ризиків та аудиту


Стаття 18. Митні лабораторії

У митній службі України створюються Центральна митна лабораторія, яка є спеціалізованою митною установою, і митні лабораторії, які є структурними підрозділами регіональних митниць, митниць.

Центральна митна лабораторія здійснює науково-методичне керівництво митними лабораторіями.

Центральній митній лабораторії, митним лабораторіям надається право на здійснення експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції митної служби.

Створення, реорганізація та ліквідація Центральної митної лабораторії і митних лабораторій здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Положення про Центральну митну лабораторію та положення про митні лабораторії затверджуються наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Створення митних лабораторій в Україні обумовлено об’єктивними умовами розвитку митної системи в цілому, швидко розвиваючоюся зовнішньою економічною діяльністю держави, частиною її митної політики. При здійсненні експортно-імпортних операцій суб’єкти ЗЕД вдаються до різних способів приховування справжнього найменування, фізико-хімічних характеристик, складу та призначення товарів з метою ухилення від сплати митних платежів. Саме митні лабораторії і є тим інструментом, на який покладено виконання функцій експертування вантажів, якщо така потреба виникає.

В період, з 1994 року і по теперішній час, створені Центральна митна лабораторія (ЦМЛ м.Київ 1994р.) і сім регіональних митних лабораторії (РМЛ) (м.Харків 1994р.; м.Львів 1995р.; м.Одеса 1995р.; м.Дніпропетровськ 1995р.; м.Донецьк 1999р.; м.Сімферополь 1999р.; м.Ужгород 1999р.).

ЦМЛ являється спеціалізованою митною установою у системі Державної митної Служби України (ДМСУ). ЦМЛ має статус юридичної особи, має свої печатки, штампи, бланки, рахунки у банку. ЦМЛ проводить науково-методологічне керівництво регіональними митними лабораторіями, проводить навчання та стажування працівників регіональних лабораторій, займається розробкою методик досліджень та експертиз.

Мережа регіональних митних лабораторій сформована при Східній, Західній, Кримській, Дніпропетровській, Донбаській, Чорноморській та Карпатській регіональних митницях. В подальшому, планується створення митних лабораторії у всіх десяти зонах діяльності регіональних митниць.

Регіональні митні лабораторії являються структурними підрозділами регіональних митниць ДМСУ. Регіональні митні лабораторії мають статус відділу митних досліджень регіональних митниць. Регіональні митні лабораторії мають свою печатку, штамп та індивідуальний номер на пломбувальному пристрої.

У своїй діяльності ЦМЛ та РМЛ керуються Конституцією України, Митним Кодексом України, Законом України “Про Державну Службу”, нормативними документами ДМСУ, іншими діючими нормативно-технічними та законодавчими документами, методиками досліджень та експертиз товарів.

Центральна митна лабораторія обслуговуває зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Київської РМ, Північної РМ, Центральної енергетичної митниці, Житомирської, Черкаської, Чернігівської, Новгород-Сіверської, Бориспільської митниць. Крім того, в ЦМЛ проводяться найбільш складні, спірні і повторні експертизи з усіх регіонів України і РМЛ.

Митна лабораторія Східної регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Східної регіональної митниці та підвідомчих митниць – Магістральної, Сумської, Полтавської, Куп’янської, Глухівської.

Митна лабораторія Західної регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Західної регіональної митниці та підвідомчих митниць – Волинської, Рава-Руської, Рівенської, Ягодинської, Івано-Франківської, Галицької. Крім того, митна лабораторія Західної регіональної митниці обслуговує зону діяльності Подільської регіональної митниці та підвідомчих їй митниць: Вінницької, Могильов-Подільської, Тернопільської, Вадул-Сиретської, Кельменецької.

Митна лабораторія Чорноморської регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Чорноморської регіональної митниці та підвідомчих митниць – Білгород-Дністровської, Котовської, Миколаївської, Роздільнянської, Придунайської, Херсонської.

Митна лабораторія Донбаської регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Донбаської регіональної митниці та підвідомчих митниць – Амвросієвської, Луганської, Маріупольської.

Митна лабораторія Дніпровської регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Дніпровської регіональної митниці та підвідомчих митниць – Бердянської, Запорізької, Криворізької, Кіровоградської.

Митна лабораторія Карпатської регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Карпатської регіональної митниці та підвідомчих митниць – Закарпатської, Чопської.

Митна лабораторія Кримської регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Кримської регіональної митниці та підвідомчих митниць – Керченської, Червоноперекопської.

Центральній митній лабораторії та регіональним митним лабораторіям, Митним Кодексом надано право проведення митної експертизи, необхідної для безпосереднього провадження митної справи. Експертиза проб та зразків товарів відноситься до додаткових форм митного контролю, що передбачені ст.41 означеного Кодексу.

До основних завдань ЦМЛ та МЛ РМ відноситься безпосереднє проведення лабораторного контролю в митних цілях. Лабораторний контроль являється частиною митного контролю, необхідного у рамках діючого законодавства Держави.

Митні лабораторії проводять експертизи та дослідження лише за направленнями митних органів.

Різновидності лабораторного контролю, що проводяться МЛ РМ умовно можуть бути поділені на наступні групи: хімічні, класифікаційні, матеріалознавчі, товарознавчі, гемологічні, технічної експертизи документів, експертизи на віднесення до контролюємих списків, інші по необхідності.

До хімічної групи досліджень (експертиз) відноситься визначення якісного та кількісного хімічного складу речовин, товарів, субстанцій та їх фізико-хімічних властивостей.

Класифікаційні експертизи направлені на визначення технічних параметрів та властивостей, різноманітних характеристик товарів які являються критеріями класифікації згідно УК ТЗЕД, або впливаючих на код товару.

Матеріалознавчі експертизи проводяться з метою уточнення митного найменування товарів згідно УК ТЗЕД та дозволяють визначити вид матеріалу, з якого виготовлені різні товари.

Товарознавчі експертизи проводяться з метою визначення вартості товарів шляхом визначення якісних та кількісних характеристик, що впливають на вартість об’єктів дослідження (товарів та предметів, що переміщуються через кордон України).

Гемологічні експертизи направлені на визначення виду та класу дорогоцінних, напівдорогоцінних поділочних каменів, визначення їх природи, ваги, геометричних характеристик, якості та інших показників.

Технічна експертиза документів проводиться з метою визначення тотожності документів, печаток, штампів, банкнот, акцизних марок, голографічних етикеток. Ці дослідження дозволяють виявити сліди травлення та виявлення витравлених текстів, рельєфні відтиски, траси продавлювання рукописного тексту на послідуючу сторінку та інші спроби фальсифікації документів.

Експертизи на віднесення до контрольних списків. Даний вид досліджень необхідний для визначення наркотичних речовин та психотропних речовин, сильнодіючих препаратів та прекурсорів.

Другий вид контролюємих списків - це перелік товарів, що підпадають під дію Державної служби експортного контролю України. В цій частині діяльності в митних лабораторіях визначаються технічні характеристики, різноманітні фізико-хімічні параметри і властивості товарів відповідно до яких продукція, товар може бути віднесена до виробів подвійного призначення, потребуючих спеціальних видів контролю.

Інші види експертиз необхідні для митного оформлення продукції - це експертиза об’єктів невідомої природи, визначення культурної, історичної та художньої цінності та інш.

Експертний висновок митної лабораторії відноситься тільки до конкретного виду товару, конкретної партії товару визначеної поставки, від якої відбиралася проба на дослідження. На послідуючі поставки цього ж товару висновки митної лабораторії не розповсюджуються.

У відповідності з законом “Про метрологію та метрологічну діяльність” №113/98-ВР від 11.02.1998р. та з наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 4 грудня 2000 року №687 ЦМЛ та митні лабораторії регіональних митниць акредитовані Держстандартом України на технічну компетентність та об’єктивність. Акредитація лабораторій проводиться з метою юридичного визнання діяльності митних лабораторій та захисту громадян, національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірів.

Митні лабораторії України акредитовані на право проведення вимірів у сфері митних операцій у відповідності з галуззю акредитації. До галузі акредитації включено більшість груп товарів товарної номенклатури зовнішньо-економічної діяльності. Акредитація ЦМЛ та МЛ РМ у Держстандарті України надає висновкам лабораторії незалежний правовий статус та юридичні повноваження.

У відповідності з галуззю акредитації основними завданнями митних лабораторій є:

-проведення матеріалознавчих, хімічних, технічних досліджень і експертиз товарів, які перетинають митний кордон України, з метою встановлення їх виду та класифікації товарів (речовин, матеріалів, виробів); для успішної боротьби з незаконним обігом речовин і матеріалів, наркотичних препаратів, валютних, культурних, історичних цінностей тощо; захисту інтересів національних виробників; захисту інтересів споживачів;

  • прийняття участі у веденні Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) (завдання покладено на ЦМЛ);

  • надання митним підрозділам висновків з питань встановлення коду товарів з метою запобігання ухиленню від сплати митних платежів, а також з питань щодо їх експортного контролю.

Митні лабораторії відповідно до покладених на них завдань виконують такі функції:

  • в рамках митного контролю проводять необхідні для митних операцій експертизи різного роду товарів з використанням фізико-хімічних та інструментальних методів дослідження та оформляють офіційні документи у вигляді висновку спеціаліста, протоколу, довідки; виконують роботи з метою надання рекомендацій для ідентифікації товарів на відповідність їх контрольним спискам (експортний контроль);

  • здійснюють перевірку товарів на предмет віднесення їх до груп отруйних, сильнодіючих, психотропних, наркотичних, вогненебезпечних, вибухових, радіаційнонебезпечних речовин;

  • проводять дослідження на предмет встановлення відповідності фактичних фізико-хімічних характеристик продукції нормам та стандартам, що діють на Україні;

  • у межах повноважень здійснюють перевірку на якість та безпеку до вживання харчових продуктів за показниками, регламентованими нормативною документацією;

  • розробляють пояснення та рекомендації з метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД (функція ЦМЛ);

  • відстежують зміни та доповнення, які вносяться до міжнародної основи УКТ ЗЕД; приймають участь у підготовці рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у відповідності до пропозицій рішень Комітету ВМО з питань Гармонізованої Системи (функція ЦМЛ);

  • здійснюють ведення та зберігання еталонного примірника УКТ ЗЕД (у твердій та електронній копіях); приймають участь у поширенні інформації щодо застосування УКТ ЗЕД (функція ЦМЛ);

  • надають методичну допомогу митним підрозділам щодо процедур відбору зразків (проб) товарів для проведення досліджень;

  • проводять формування єдиного банку даних по експертній діяльності та колекції еталонних зразків товарів;

  • розробляють методичні посібники та рекомендації для проведення експрес-аналізів у підрозділах митниць;

  • проводять освоєння і впровадження нових технічних засобів і методів дослідження товарів.

Експертно-дослідницьку діяльність митних лабораторій на сьогоднішній день можна орієнтовно розділити на такі основні напрямки (мал. 2.1)

Мал. 2.1


алкогольна продукція


наркотики, прекурсори

Фітопрепара-ти


нафтопродукти

вино, виноматеріа-ли

метали , сплави, брухт

лікарські субстанції


полімери, фарби, лаки

харчові добавки

металеві вироби

косметичні засоби


органічні та неорганічні речовини

тютюн

ювелірні вироби

засоби гігієни


текстильні вироби

кондитерські вироби

мінерали

ветеринарні препарати

ХІМІЧНА

ЕКСПЕРТИ-ЗА

ЕКСПЕРТИЗА ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

МАТЕРІАЛО-ЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА

ЕКСПЕРТИЗА МЕДИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ


НАПРЯМКИ ЕКСПЕРТНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ЛАБОРАТОРІЙ


ГЕМОЛОГІЧ-НА ЕКСПЕРТИЗА

ЕКСПЕРТИЗА ДОКУМЕНТІВ

РОБОТИ ПО ЕКСПОРТ-НОМУ КОНТРОЛЮ

МИСТЕЦТВО-ЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА


дорогоцінне каміння

відбитки митного забезпечення

метали,

предмети культу


напівдорогоцінне каміння

печатки субєктів ЗЕД

обладнання, прилади

живопис, книги


технічні засоби


засоби звязку


мікросхеми

Найбільше розповсюдження в митних лабораторіях України отримало наступне аналітичне обладнання:

  • Газові хроматографи з полум’яно-іонізаційним, масселективним та іншими детекторами;

  • Високоефективні рідинні хроматографи;

  • Атомно-адсорбційні спектрофотометри;

  • ІЧ-Фурьє спектрофотометри з бібліотеками спектрів;

  • УФ-VIS спектрофотометри;

  • Рентгенофлуоресцентні спектрофотометри з програмним забезпеченням;

  • Спектрографи;

  • Поляриметри;

  • Рефрактометри;

  • Прибори для визначення температури плавлення;

  • Набори обладнання для аналізу нафти по методам ASTM по 18 показникам наведеним у УКТ ЗЕД.

  • Мікроскопи;

  • Ваги і т.д.

  • Усі необхідні хімічні реактиви та скляний посуд.

У митних лабораторіях України зібрані значні кількості ГОСТів, ТУ, технологічних регламентів та інших нормативних документів по самим різноманітним видам продукції.

В наступний час в ДМСУ розроблений перелік товарів, що потенційно можуть бути об’єктами не вірної класифікації згідно УКТ ЗЕД. Митне оформлення цих товарів здійснюється при обов'язковому застосуванні спеціальних заходів, до числа яких і відноситься лабораторний контроль. Нижче наведений перелік товарів, які досліджуються у митних лабораторіях з метою уточнення характеристик, визначаючих код УКТ ЗЕД. (табл. на мал. 2.2.). По цим товарам у разі сумнівів, для прийняття остаточного рішення в установленому порядку направляється запит у митну лабораторію. Порядок направлення запитів в митній лабораторії розроблений та затверджений відповідними технологічними схемами взаємодії митних лабораторій з іншими підрозділами регіональних митниць, підпорядкованих митниць. Як правило, митні лабораторії працюють з відділами тарифів та митної вартості, вантажними відділами, відділеннями боротьби з контрабандою та порушенням митних правил.

Мал. 2.2

Код товару

Назва товару

Спеціальні заходи

1

2

3

1701

Цукор з цукрової тростини або цукрових буряків та хімічно чиста цукроза, у твердому стані

Перевірка у митній лабораторії технічних характеристик товару, що впливають на код УКТ ЗЕД.

1702

Інші види цукру, включаючи хімічно чисті лактозу, мальтозу, глюкозу, у твердому стані; цукрові сиропи без додання ароматичних речовин або барвників; штучний мед, змішаний або не змішаний з натуральним медом; карамелізовані цукор та патока

-//-

210111

210112

Екстракти, есенції та концентрати.

Готові продукти на основі цих екстрактів, есенцій та концентратів кави

-//-

2207

Розчинники для лакофарбувальних робіт, що вміщують спирт

-//-

2309909300

Продукти, що використовуються для годівлі тварин: попередні суміші (премікси)

-//-

2833

Сульфати; галуни; пероксосульфати (персульфати)

-//-

3208201000

320890

3209

3210

Фарби та лаки

-//-

3302

Суміші духмяних речовин та суміші (включаючи спиртові розчини), які отримані на основі однієї та більше таких речовин, які застосовуються як промислова сировина; інші препарати із запашних речовин, які застосовуються у виробництві напоїв

-//-

3401201000

Мильна стружка

-//-

3402110000

3402120000

3402130000

3402190000

Органічні, поверхнево-активні речовини

-//-

3814

3823

Розчинники та розріджувачі складні органічні

-//-

3824

Суміші сполучні готові

-//-

390120

Поліетилен питомою густиною 0,94 або більше

-//-

3907300000

3907400000

Смоли епоксидні

Полікарбонати

-//-

3918

Покриття пластмасові для підлоги; покриття пластмасові для стін або стель

-//-

3920300000

3920510000

3920621100

3920621300

3920910000

3920992100

3921191000

3921199000

Плити, листи, плівки, стрічки та пластини з пластмаси

-//-

4008

Тільки гумові пластини для використання у виробництві офсетних форм

-//-

4807

Папір та картон багатошарові (виготовлені склеюванням декількох плоских шарів паперу та картону), які не мають поверхневого покриття або просочення, армовані або не армовані, у рулонах або аркушах

-//-

481011

4810120000

4810210000

481091

4810993000

4811290010

4811909000

482311

4823599000

Папір та картон для писання, друку або інших графічних цілей.

Папір крейдований легкий.

Папір та картон, багатошарові.

Папір покритий слюдяним порошком.

Папір з водяними знаками з ґумовим або синтетичним клейовим покриттям

Папір, картон, целюлозна вата та полотно з целюлозних волокон, інші.

Папір самоклейкий, у стрічках або рулонах

Тільки папір та картон для писання, друку

-//-

4811100000

Папір та картон, гудровані, оброблені бітумом або асфальтом

-//-

51.11-51.12

52.08-52.12

53.09-53.11

55.12-55.16

Тканини

(крім давальницької сировини)

-//-

Товарна група 54

Нитки синтетичні або штучні

-//-

5911400000

Тканини фільтрувальні, використовувані у пресах для виробництва олії або для аналогічних технічних цілей, включаючи ў тканини вироблені з волосся людини

-//-

7004

Скло витягнуте або видувне, листове з поглинальним, відбивальним або невідбивальним шаром чи без нього, але не оброблене іншим способом

-//-

3212101000

3212109000

7410

7506

7607

7804110000

7804190000

7905

8005001000

8101920000

8102920000

8103901000

8108905000

Фольга

-//-

мал.2.3

Типова схема митної експертизи в Державній митній службі України

1

Підготовка посадовою особою митного органу запиту до митної лабораторії


2

Підготовка посадовою особою митного органу пакету документації на обєкт досліджень (супровідні документи, сертифікати якості, нормативно-технічні дані тощо)


3

Відбір посадовою особою митного органу проб і зразків товару (в разі необхідності)


4

Направлення посадовою особою митного органу зразків товару та документації на нього до митної лабораторії


5

Проведення експертизи товару в митній лабораторії


6

Підготовка інспектором митної лабораторії висновку та протоколу досліджень


7

Направлення висновку митної лабораторії за результатами експертизи до митного органу

Етап 1. Митні лабораторії проводить експертизи та дослідження лише за направленням митних органів. Основні замовники – це відділи тарифів та вартості, вантажні відділи та відділення по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил.

У разі виникнення сумнівів у вірності декларування вантажу чи при виявленні контрабандного товару посадова особа митного органу готує запит до митної лабораторії, в якому мають бути чітко визначені завдання на дослідження, тобто вказано, які відомості про товар (склад, властивості, призначення товару тощо) потрібно встановити або перевірити.

Етап 2. Проведення експертизи будь-якого типу товару потребує наявності відповідної документації на нього. Такими інформативними матеріалами є документація виробника товару, сертифікати контрольних органів, експертні висновки сторонніх організацій, нормативно-технічні дані тощо. Всі перелічені документи посадова особа митного органу повинна отримати від субєкта ЗЕД. Відсутність необхідної документації впливає на строки лабораторних досліджень.

Етап 3. Митна експертиза може проводитись суто за документами (в основному це стосується робіт з експортного контролю), або ж, як правило, вона потребує проб і зразків відповідних товарів, декларування яких викликає сумніви.

Етап 4. Запит митного органу на проведення дослідження разом із супровідною документацією, взятими пробами та зразками під митним забезпеченням та актом про їх відбір доставляються посадовою особою митного органу до митної лабораторії (до ЦМЛ або лабораторії при регіональній митниці).

Етап 5. Наявність запиту митного органу є підставою для митної лабораторії на проведення досліджень.

Митна експертиза передбачає:

-ознайомлення із супровідною документацією на товар;

-підбір і вивчення (у разі необхідності) додаткової довідкової, науково-технічної, нормативної літератури з даного питання;

-визначення переліку необхідних видів лабораторних досліджень, які слід провести відповідно до завдань, окреслених запитом митного органу;

-підготовка наданих проб і зразків товару для їх фізико-хімічних досліджень;

-проведення фізико-хімічних досліджень проб і зразків товару з використанням методів кількісного і якісного хімічних аналізів.

Експертиза здійснюється у необхідний для її проведення термін, який не повинен перевищувати одного місяця з дня надходження запиту до лабораторії, а також терміну зберігання товару. Дослідження проб і зразків товару, що швидко псуються, здійснюється негайно.

Контрольні проби і зразки під митним забезпеченням зберігаються в лабораторії протягом двох місяців, а ті з них, які мають обмежений термін зберігання (наприклад, продукти харчування) зберігаються протягом терміну, який не перевищує терміну їх зберігання. Після його закінчення контрольні проби і зразки списуються в установленому порядку. Непошкоджені під час досліджень зразки товару (з урахуванням терміну його зберігання) повертаються його власникові з оформленням відповідного акту. Проби і зразки, дослідження яких неможливе без їх пошкодження, знищуються лабораторією.

Етап 6. Результати проведеної експертизи оформлюються спеціалістом митної лабораторії у вигляді протоколу досліджень (у випадку надання митним органом проб і зразків товару) і висновку лабораторії.

В протоколі досліджень детально описується постановка задачі на дослідження, методи випробувань, одержані результати і загальний висновок. Протокол досліджень зберігається в архіві митної лабораторії.

Висновок лабораторії – це вихідний документ за результатами митної експертизи на запит митного органу. В ньому дається відповідь на поставлені митним органом запитання без наведення детального опису методів дослідження.

Етап 7. Висновок митної лабораторії передається митному органу, який направляв запит, для остаточного прийняття рішення, в тому числі і класифікаційного. Митне оформлення товарів, проби і зразки яких бралися для дослідження, може бути закінчене тільки після отримання митним органом, де зберігаються ці товари, результатів митної експертизи.

Визначення коду УКТ ЗЕД, дослідження, необхідні для митного оформлення продукції, як правило, проводяться у митних лабораторіях.

Таким чином, у наступний час визначена правова основа включення роботи митних лабораторій у цикл митного оформлення товарів у якості необхідної стадії митного контрою. І сама митна експертиза знайшла своє необхідне місце в ланцюжку митних операцій.

Стаття 19. Митна варта

Митна варта - спеціальні підрозділи митних органів, призначені для боротьби з порушеннями митних правил, охорони територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю.

Митна варта комплектується з осіб пройшли в установленому порядку строкову військову службу і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров”я виконувати завдання покладені на митну варту.

Організаційну структуру митної варти, порядок організації її роботи та штатну чисельність затверджує Голова Держмитслужби України. Нагляд за дотриманням законності в діяльності митної варти здійснюється Генеральним прокурором і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону України „Про прокуратуру”.

Стаття 20. Організація митної варти

Митна варта діє на основі цього Кодексу та положення, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Керівництво підрозділами митної варти здійснює керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, а в регіональних митницях і митницях - відповідно керівники цих митних органів.

Особовий склад митної варти може забезпечуватися зброєю та спеціальними засобами, транспортом, радіо- і телефонним зв'язком, а також спорядженням відповідно до цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів.

Згідно зі штатною структурою в підрозділах митної варти є відділи (сектори): оперативного реагування, а також охорони та супроводження.

Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї посадовими особами митної варити визначені в ст.ст. 423-426 цього Кодексу (див. Коментар до ціх статтей).

Стаття 21. Завдання митної варти

Завданнями митної варти є:

1) здійснення заходів, пов'язаних із виявленням, розкриттям, припиненням, профілактикою порушень митних правил, запобіганням таким порушенням;

2) охорона будинків, споруд, приміщень митних органів та інших об'єктів митної інфраструктури, зон митного контролю від будь-яких протиправних посягань;

3) фізичний захист співробітників митних органів, інших осіб, а також товарів, які перебувають у зоні митного контролю, від протиправних дій;

4) локалізація разом з іншими органами конфліктних ситуацій у зоні діяльності митних органів;

5) участь у ліквідації наслідків катастроф, аварій, стихійного лиха та екологічного забруднення в зоні діяльності митних органів.

Основні завдання митної варти:

  1. Виявлення, попередження та припинення контрабанди та порушення митних правил поза місцем розташування пунктів пропуску через державний кордон або поза місцем і часом митного оформлення чи провадження підготовчих дій до таких порушень у прикордонних районах за погодженням з Держкомкордоном.

  2. Здійснення контролю за проходженням, охорона та супроводження підакцизних товарів та інших предметів, у тому числі транзитних, що переміщуються через митну територію України.

Митна варта відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції:

  • Організовує та здійснює спеціальні заходи щодо запобігання незаконному переміщенню через митний кордон та поза пунктами пропуску через державний кордон товарів та інших предметів і транспортних засобів.

  • Відповідно до вимог чинного законодавства здійснює адміністративне затримання осіб, які небезпідставно підозрюються в контрабанді чи порушенні митних правил, проводить відповідне документування їхньої протиправної діяльності.

Наказом ДМСУ від 21.06.2001 р. № 426 ДСК „Про затвердження Положення про організацію та проведення підрозділами митної варти Держмитслужби України оперативних заходів під час повсякденної служби, а також спеціальних митних операцій з виявлення, попередження й припинення контрабанди та порушень митних правил”

У разі здійснення заходів щодо припинення незаконного переміщення товарів та інших предметів поза митним контролем узгоджує свої дії та взаємодії з підрозділами Держкомкордону. Спільним наказом ДМСУ та Держкомкордону від 24.02.07 р. № 74/83 „Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії підрозділів Деркомкордону України та підрозділів митної варти ДМС України”.

Стаття 22. Права митної варти

Для здійснення визначених у статті 21 цього Кодексу завдань підрозділи митної варти мають право:

1) розташовувати тимчасові пости, пересуватися будь-якими ділянками місцевості і водного простору в межах митної території України, а в межах контрольованого прикордонного району - за погодженням з відповідними органами охорони державного кордону України;

2) затримувати та проводити в установленому цим Кодексом порядку огляд товарів, транспортних засобів і громадян, які перетинають митний кордон України у пунктах пропуску;

3) проводити за рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або його заступника, керівника регіональної митниці (митниці) або його заступника у встановленому цим Кодексом порядку огляд та переогляд оформлених митними органами транспортних засобів і товарів, у тому числі тих, що переміщуються транзитом через територію України;

4) супроводжувати та охороняти товари, які перебувають під митним контролем, у тому числі ті, що переміщуються через територію України транзитом;

5) запрошувати осіб до митних органів для з'ясування обставин порушення митних правил. У невідкладних випадках з'ясування обставин і первинне документування такого порушення можуть здійснюватися в інших придатних для цього місцях.

Відповідно до чинного законодавства митна варта має право:

  1. Розташовувати спеціальні наряди своїх підрозділів на об’єктах митних органів, на митному кордоні (де він збігається з державним), за погодженням з Держкомкордоном в межах прикордонного контрольованого району та прикордонної смуги.

Примітка

Прикордонний контрольований район – це ділянка місцевості, яка визначена у межах району, міста, прилеглої до державного кордону.

Прикордонна смугаце ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону.

  1. Перевіряти документи на право переміщення товарів і предметів через державний кордон України у фізичних та юридичних осіб.

  2. Використовувати необхідні технічні засоби митного контролю з метою виявлення фактів незаконної діяльності фізичних та юридичних осіб у справах про митні порушення.

  3. Застосовувати спеціальні засоби та зброю в межах, необхідних для припинення протиправних дій порушників чинного законодавства.

Діяльність підрозділів оперативного реагування митної варти щодо припинення незаконного переміщення товарів та інших предметів через державний кордон України поза місцем розташування пунктів пропуску регламентується:

У разі затримання на державному кордоні, у межах прикордонної смуги та прикордонного контрольованого району контрабанди посадові особи митної варти спільно з посадовими особами підрозділів Держкомкордону проводять документування протиправної діяльності затриманих осіб.

При цьому складається:

  • протокол про порушення митних правил;

  • протокол опитування;

  • акт огляду транспортного засобу;

  • схема затримання протипорушників відповідно до місцевості на державному кордоні, яка підписується співробітниками митної варти, представниками підрозділів прикордонних військ та затриманим правопорушником.

У затриманих осіб відбирається пояснення на ім'я начальника митного органу стосовно їхніх протиправних дій, після чого затримані правопорушники доставляються до митного органу, де щодо них проводяться необхідні адміністративно-процесуальні дії. Затримані товари згідно зі ст. 377 Митного кодексу України вилучаються, передаються на склад митниці, а пакет документів за фактом контрабанди чи порушень митних правил співробітниками митної варти передається до відділу дізнання або відділу по боротьбі з ПМП.

У разі нападу злочинця чи злочинних угруповань на співробітників митної варти на державному кордоні, в межах прикордонної смуги та прикордонного контрольованого району військовослужбовці прикордонних військ надають їм допомогу у відбитті нападу та затриманню злочинців.

Співробітники митної варти при затриманні порушників державного кордону передають їх до найближчої прикордонної застави.

Підрозділи митної варти відповідно до наказу ДМСУ від 21.06.2001 р. № 426 ДСК виконують свої обов'язки залежно від обставин у формі повсякденної служби або спеціальної митної операції.

Примітка

Повсякденна служба – узгодженні за метою, місцем і часом проведення безперервні дії підрозділів з метою виконання службових завдань.

Спеціальна операція – сукупність узгоджених і взаємозв'язаних за місцем і часом дій підрозділів, які проводяться за єдиним замислом і планом у зазначеному районі з метою виявлення, попередження та припинення контрабанди і порушень митних правил на митній території України, а також поза місцем розташування пунктів пропуску через державний кордон.

Охорона і супроводження товарів застосовуються до товарів, на які законодавством України встановлено акцизний збір та які переміщуються транзитом через митну територію України, як альтернативна фінансовій заставі. Охорона і супроводження товарів застосовуються на підставі добровільного їх обрання власником підакцизних транзитних товарів як альтернатива наданню фінансових гарантій чи перевезень за умовами конвенції МДП 1975 р., так і разом з ними. Охорона і супроводження товарів обов'язкові в разі переміщення спирту , алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не позначених марками акцизного збору.

Охорона і супроводження підакцизних товарів, що переміщуються автомобільним транспортом, здійснюється, як правило, у вигляді ескортування колони транспортних засобів чи поодиноких транспортних засобів підрозділами митної варти за участю, в разі потреби, підрозділів МВС.

Якщо формується колона більше п'яти автотранспортних засобів, для забезпечення руху її необхідно отримати в органах ДАІ МВС дозвіл, передбачений Правилами дорожнього руху. Колона, яка складається з десяти транспортних засобів, повинна додатково супроводжуватися патрульним автомобілем ДАІ за окрему плату, вноситься згідно з порядком, установленим МВС.

Обрання власником підакцизних товарів або уповноваженою ним особою охорони і супроводження товарів підтверджується укладенням відповідної угоди з митним органом, яка може бути кількох видів: на певний період, на певний обсяг вантажів або одноразова. Договір на супроводження складається у трьох примірниках між власником вантажу та митним органом (1-й – власнику вантажу; 2-й – митниці відправлення; 3-й – з митною вартою на митницю призначення), які завіряються підписами та печаткою сторін, учасників договору.

Плата за охорону і супроводження вноситься до або на момент реалізації положень угоди, тобто до або на момент митного оформлення товарів, щодо яких застосовується цей застережний захід. Розмір плати за охорону і супроводження товарів нараховується згідно з калькуляцією витрат на їх здійснення.

Розрахунок вартості охорони і супроводження товарів

підрозділом митної варти

  1. Попередні дані для розрахунків:

      • 50 км/год – середня швидкість на годину руху колони автотранспорту, що супроводжується митною вартою;

      • 10 год – дозволений сумарний час руху колони автотранспорту на добу;

      • 2,12 долара США/год – собівартість охорони і супроводження одним інспектором митної варти;

      • 0,254 долара США/год – собівартість витрат 1 км пробігу.

  1. Розрахункові формули

Формула вартості супроводження Всупр :

Всупр (дол.)=2 (С(дол./год) Тр(год) W+S(км) A(дол./км) Wа),

де

2 – коефіцієнт, що враховує зворотний шлях групи супроводження до місця дислокації;

С – собівартість супроводження в годину на одну посадову особу митної варти;

Тр – розрахунковий час руху колони транспортних засобів від митниці відправлення до митниці призначення з урахуванням зупинок (постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. №484);

W – кількість супроводжуючих посадових осіб групи супроводження митної варти (для супроводження поодинокого транспортного засобу без використання автомобілів митниці – 2 чоловіки; для супроводження колони від двох до чотирьох транспортних засобів без використання автомобілів митниці – 3 чоловіки; якщо формується колона з п'яти і більше транспортних засобів – додатково один інспектор на два транспортних засоби);

S – довжина маршруту, яку визначає митниця відправлення (постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. №484);

A – собівартість 1 км руху (враховуючи використання автотранспорту митної варти);

Wа кількість автомобілів супроводження на колону, визначається митницею відправлення (якщо для організації охорони і супроводження використовуються службові автомобілі митних органів – додатково один інспектор-водій для кожного такого автомобіля).

Формула розрахункового часу, який витрачається групою митної варти на супроводження між пунктами транзиту:

Тр (год) = 24(год) S (км) / V(км/год) 10(год),

де

24(год) – кількість годин у добі;

S (км) – довжина маршруту транзиту (постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. №484);

V(км/год) – середня швидкість руху колони автотранспорту на годину;

10(год), – сумарний час транзитного руху колони автотранспорту на добу.

  1. Приклад розрахунку

Вихідні дані:

транспортні засоби – 4 одиниці (автотранспортні засоби заявлені для транзиту);

протяжність транзиту S – 1000 км (протяжність маршруту, яку визначила митниця відправлення);

кількість посадових осіб митних органів W – 5 чоловік (призначає митниця відправлення);

вартість супроводження С – 2,12 долара США (згідно з калькуляцією ДМСУ);

собівартість 1 км руху А – 0,354 долара США (згідно з калькуляцією ДМСУ);

курс долара США (для розрахунку на день проплати коштів за супроводження);

кількість машин супроводження Wа 2 одиниці (призначає митниця відправлення).

Розрахунковий час, який витрачається групою на супроводження переміщення вантажу між пунктами транзиту (Тр):

Тр =24  1000 / 50  10 =48 год

Вартість супроводження підрозділом митної варти підакцизного транзитного вантажу (Всупр):

(Всупр) = 2 (2,12  48  5 + 1000  0,354  2)=2433,6 долара США

Потреба в залученні підрозділів Державної служби охорони (далі – ДСО) МВС для охорони і супроводження транспортних засобів визначається начальником митного органу й органу МВС згідно з пунктом 5 „Положення про порядок охорони і супроводження товарів митними органами із залученням у разі потреби підрозділів МВС”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1996 р. № 699.

Для здійснення охорони і супроводження складається Наказ начальника митниці, в якому зазначаються особовий склад групи супроводження, старший групи, автомобіль митниці та реєстраційний номер, відповідальна особа за контроль виконання наказу.

Згідно з наказом група охорони і супроводження виїжджає до митного підрозділу, де проводилося митне оформлення товару.

З метою фіксації початку виконання функцій охорони на території митниці відправлення складається акт про приймання під охорону і супроводження та доставлення в митницю призначення цих товарів. Акт завіряється підписом старшого зміни , штампом „Під митним контролем”, підписом та особистою печаткою інспектора митного органу, який проводив митне оформлення.

У випадку спільного здійснення функцій охорони і супроводження нарядами підрозділів митної варти та ДСО МВС старшим спільного наряду призначається старший групи супроводження митної варти. У разі виконання функцій по припиненню злочинних посягань на безпеку осіб, які забезпечують перевезення товарів, чи на самі товари керівництво покладається на старшого групи ДСО МВС.

Напрямок та маршрут руху дотримуються старшим групи охорони і супроводження, виходячи з переліку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. №484, шляхів транзиту підакцизних товарів та пункту пропуску на митному кордоні, через який буде здійснюватися вивезення їх з митної території України. Цей пункт обов'язково встановлюється митницею відправлення і зазначається у вантажній митній декларації типу „Транзит”. при визначенні пункту та маршруту руху митницею відправлення повинен враховуватися напрямок, обраний власником товарів або уповноваженою ним особою.

Довжина маршрутів з інших пунктів пропуску через митний кордон з урахуванням відстані до найближчих пунктів прийому-передачі товарів між групами охорони і митного супроводження, розраховується у відповідних регіональних митницях та затверджується наказами їхніх начальників.

Граничні терміни транзиту підакцизних товарів через митну територію України, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. №484 „Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України”, не можуть бути продовженими за рахунок часу, витраченого на проведення вантажних операцій з цими товарами (перевантаження підакцизних транзитних товарів з одного транспортного засобу на інший або з одного виду транспорту на інший).

По закінченні процедури охорони і супроводження об'єкт передається митниці призначення для завершення митного оформлення відповідно до діючого законодавства, про що складається акт про доставлення в митницю призначення цих товарів, який завіряється підписом старшого зміни, штампом „Під митним контролем”, підписом та особистою номерною печаткою інспектора митного органу, який проводитиме митне оформлення (виїзд). Після чого група повертається до місця розташування митної варти.

По закінченні митного оформлення (виїзд) митниця призначення надає інформацію до чергової частини митної варти про зняття з контролю переміщення даного вантажу за формою „Транзит-6”.

Довжина маршрутів з інших пунктів пропуску через митний кордон з урахуванням відстані до найближчих пунктів приймання-передачі товарів між групами охорони і митного супроводження розраховується у відповідних регіональних митницях та затверджується наказами їхніх начальників.

Довжина основних маршрутів переміщення підакцизних вантажів із застосуванням охорони і супроводження (S, км)

Доманово – Київ – Бачівськ – 962

Доманово – Луцьк – Київ – Гоптівка – 1146

Доманово – Луцьк – Київ – Харків – Довжанський – 1511

Доманово – Луцьк – Тернопіль – Порубне – 548

Ягодин – Київ – Бачівськ – 938

Ягодин – Луцьк – Київ – Гоптівка – 1122

Ягодин – Луцьк – Київ – Харків – Довжанський – 1487

Ягодин – Луцьк – Тернопіль – Порубне – 524

Шигині (Раза-Руська) – Львів – Київ – Бачівськ – 1040

Шигині (Раза-Руська) – Львів – Київ – Харків – Гоптівка – 1224

Шигині (Раза-Руська) – Львів – Харків – Довжанський – 1589

Шигині (Раза-Руська) – Тернопіль – Умань – Одеса – 845

Шигині (Раза-Руська) – Тернопіль – Умань – Іллічівськ – 895

Шигині (Раза-Руська) – Тернопіль – Умань – Кучурган – 925

Шигині (Раза-Руська) – Стрий – Порубне – 397

Ужгород (Чоп) – Львів – Рівне – Київ – Бачівськ – 1210

Ужгород (Чоп) – Львів – Рівне – Гоптівка – 1394

Ужгород (Чоп) – Львів – Рівне – Київ – Довжанський – 1759

Ужгород (Чоп) – Івано-Франківськ – Чернівці – Дунаївці – Нова Ушиця – Могилів-Подільський – 660

Порубне – Новоград-Волинський – Київ – Нові Яриловичі – 815

Порубне – Новоград-Волинський – Ьачівськ – 1027

Порубне – Новоград-Волинський – Гоптівка – 1228

Порубне – Новоград-Волинський – Київ – Довжанський – 1594

Порубне – Кам'янець-Подільський – Хмельницький – Умань – Одеса – 780

Порубне – Кам'янець-Подільський – Хмельницький – Умань – Іллічівськ – 830

Порубне – Кам'янець-Подільський – Хмельницький – Умань – Кучурган – 860

Стаття 23. Розміщення підрозділів митної варти

Підрозділи митної варти розміщуються, як правило, в місцях розташування регіональних митниць і митниць.

За рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи особовий склад, транспорт, озброєння та спеціальні засоби підрозділів митної варти у разі оперативної необхідності можуть бути тимчасово переміщені в інші регіони України поза місцем основного розміщення.

В підрозділах митної варти є відділи (сектори) - оперативного реагування, а також охорони та супроводження, які є структурними одиницями регіонарьних митниць (митниць). Конкретне місця розташування підрозділів митниї вартості в зоні діяльності митного органу визначается начальником регіональної митниці (митниці).

Тимчасове переміщені особового складу підрозділів митної варти транспорт, озброєння та спеціальних засобів в інші регіони України поза місцем основного розміщення підрозділів проводиться за відповідним наказом керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 24. Майно, фінансування та матеріально-технічне забезпечення митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Майно митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій є державною власністю. Управління цим майном здійснює Кабінет Міністрів України в порядку, встановленому законом.

Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Майно митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій є державною власністю. Майно- матеріальні цінності, речі, якими володіють митні органи та спеціалізовані митні установи. Майно митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій – сукупність матеріальних і нематеріальних цінностей на певну дату. Чиста вартість майна- різниця між загальною вартістю матеріальних і нематеріальних цінностей з одного боку, і боргових прав з іншого. Поділяється на майно виробничого призначення ( входить до основних фондів ) та майно невиробничого призначення. Рахунки майна відображають послідовно здійснювані зміни переоцінок майна господарських одиниць з урахуванням темпів інфляції. Стан майна відображають у балансі ( форма 1 чинної в Україні бухгалтерської річної звітності ).

Основні засоби- це матеріальні активи, якими олодіє установа з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів,надання послуг, здавання в оренду, для здійснення адміністративних і соціально- культурних функцій, очікуваний термін використання яких більше одного року. Об”єкт основних засобів являє собою закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і обладнанням або окремий конструктивний об”єкт, що виконує самостійні функції, окремий комплекс конструктивно об”єднаних предметів, котрі мають загальні пристрої, фундамент тощо, внаслідок чого кожний предмет виконує певну роботу і в цілому комплексі.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби поділяють на 9 груп.Група основних засобів являє собою сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням і умовами використання необоротних матеріальних активів.У бухгалтерському обліку для кожної групи основних засобів призначено свій субрахунок рахунка 10 “ Основні засоби “.

Придбані за грошові кошти основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю за вирахуванням суми ПДВ та транспортних витрат.

Основні фонди, які передаються митним установам централізовано (автомобілі, компютерна техніка, ТЗМК та ін.)зараховуються на баланс по вартості відображеній в Авізоповідомленнях.

Запаси – необоротні активи в матеріальній формі, що належать установі і забезпечують її функціонування (або знаходяться у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується протягом одного року.Термін очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється Державною митною службою України або (при відсутності таких нормативних документів) установою самостійно в момент придбання запасів.Для відображення у бухгалтерському обліку інформації про оборотні матеріальні активи, що належать установі, реалізацію і витрачання яких планується здійснити протягом року, призначений клас 2 “ Запаси “ Плану рахунків.

Для обліку малоцінних та швиткозношувальних предметів (далі МШП ) призначений окремий розділ 111 Плану рахунків.МШП- предмети, що використовуються протягом одного року або нормального операційного циклу (якщо він триває не більше 1 року)

Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві та збереження натуральної (речової) форми. Для контролю за збереженням МШП здійснюється маркування спеціального одягу, взуття, інвентарю, білизни фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів.

2.Фінансування митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі митні установи) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у відповідності до закону України про Державний бюджет. Фінансування здійснюється безпосередньо через розпорядників бюджетних коштів.

2.1. Розпорядник бюджетних коштів- це орган державної влади, якому надано право розпоряджатися бюджетними коштами.Головним розпорядником бюджетних коштів в митних органах, являється Державна митна служба України. Фінансування здійснюється згідно річного розпису асигнувань за кодами програмної класифікації видатків Державного бюджету:

5161010 –“ Керівництво та управління у сфері митної справи “-митниці, регіональні митниці, спеціалізовані митні управління;

5161020 – “ Розбудова та модернізація об”єктів митної системи”- митниці, регіональні митниці, спеціалізовані митні управління;

5161030- “підготовка кадрів для митної служби “- Академія митної служби;

5161040- “ Підвищення кваліфікації працівників органів Державної митної служби Київський та Хмельницький центри підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

2.2.Митні установи для забезпечення своєї діяльності і виконання покладених на них функцій складають і затверджують кошторис доходів і видатків у відповідності до бюджетних призначень, встановлених законом України про Державний бюджет.

Порядок складання, розгляду, затвердження і основні вимоги по виконанню кошторису доходів та видатків бюджетних установ затверджуються постановою кабінету Міністрів України.

Кошторис доходів і видатків митних установ представляє собою основний плановий документ, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Існують наступні кошториси доходів та видатків: індивідуальні, зведені та на централізовані поставки.

Індивідуальні кошториси доходів та видатків, складають митні установи по кожному коду програмної класифікації, які подаються на узгодження та подальше затвердження Держмитслужбою.

Зведені кошториси доходів та видатків представляють собою зведені показники індивідуальних кошторисів доходів та видатків митних установ по функціональній класифікації, які складаються Державною митною службою України і представляються в Міністерство фінансів України та Держказначейству.

В кошториси на централізовані поставки, які здійснюються Держмитслужбою, включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких міроприємств за рахунок бюджету дозволено законодавством України.

Кошторис доходів та видатків митних установ має дві складові:

Загальний фонд, який містить обсяг надходжень загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання митними установами основних функцій.

Спеціальний фонд кошторису утворюється за рахунок поступлень спеціального фонду бюджетуі розподіляється на видатки у відповідності до економічної класифікації на проведення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріорітетних міроприємств, пов”язаних з виконанням основних функцій.Отже в спеціальному фонді кошторису вказуються кошти, які поступають із спеціального фонду державного бюджету на покриття відповідних видатків.

Формування доходів спеціального фонду проводиться на основі розрахунків доходів, які розраховуються по кожному виду доходів, які плануються на рік. При складанні таких розрахунків врвховуються наступні показники:

об”єм тих чи інших платних послуг, які будуть надаватися, а також інші розрахункові показники (площа приміщення і вартість обладнання, які здаються в оренду, кількість місць в гуртожитку і т.д.) і розмір плати в розрахунку на одиницю, який повинен встановлюватись у відповідності до законодавчої бази. При формуванні показників, на основі яких обраховуються доходи планового року, обов”язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік.

Спеціальний фонд кошторису представляє собою зведені показники по всіх видах надходжень і відповідні напрями використання по видах надходжень.

План асигнувань із загального фонду бюджету митних установ представляє собою помісячний розподіл видатків по кошторису для загального фонду по скороченій економічній класифікації, і регламентує взяття зобов’язань ( придбання товарів (робіт, послуг), укладання угод і здійснення інших аналогічних операцій на протязі бюджетного року, у відповідності до якого необхідно здійснювати платежі на протязі року.План асигнувань являється невідємною частиною кошторису доходів та видатків митної установи та затверджується одночасно.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування представляє собою документ, який відображає затвердженні бюджетні призначення і їх помісячний розподіл.

Затверджені кошториси, плани асигнувань і штатні розклади митних установ скріплюються гербовою печаткою і підписуються Головою Держмитслужби.Форми кошторису доходів та видатків, плану асигнувань із загального фонду бюджету, зведені показники спеціального фонду кошторису, штатного розкладу і інших документів, які використовуються в процесі виконання бюджету затверджуються наказом Міністерства фінансів України.

В основі системи бюджетного обліку лежить бюджетна класифікація, яка представляє собою єдину систематизовану, функціональну групіровку доходів і видатків по однорідних ознаках і забезпечує загальнодержавне і міжнародне співставлення бюджетних даних. Бюджетна класифікація затверджується наказом Міністерства фінансів україни.

Функціональна класифікація характеризує склад видатків бюджету по галузях народного господарства ( державне управління, судова влада, національна оборона, наука, охорона здоров’я і ін.).

Відомча класифікація представлена у вигляді переліку головних розпорядників бюджетних коштів ( міністерства, управління, відомства, служби і ін.).

Економічна класифікація видатків бюджету відповідає класифікації доходів і складається із:

-поточних видатків, пов’язаних з оплатою товарів і послуг, субсидій і поточних трансфертів;

-капітальних видатків, пов’язаних з придбанням основного капіталу (придбання предметів і обладнання терміном служби більше одного року, капітальне будівництво і капітальний ремонт), придбання землі і нематеріальних активів, капітальних трансфертів.

Нерозподілені видатки (здійснюється із резервних фондів Кабінету міністрів).

Кредитування за вирахуванням погашення ( включає в себе платежі бюджету всіх рівнів, в результаті яких у них появляються фінансові вимоги до інших економічних одиниць, або надання кредитів за вирахуванням сум повернення ).

У відповідності до Закону україни “ Про Державний бюджет” в перелік захищених статей видатків загального фонду по економічній структурі видатків вклчені:

Оплата праці працівників бюджетних установ ( код 1110 );

Нарахування на оплату праці ( код 1120 );

Придбання медикаментів ( код 1132 );

Забезпечення продуктами харчування ( код 1133 );

Трансферти населенню ( код 1340 ).

Фінансування через органи Державного казначейства.

Митні установи при переході на фінансування через органи Державного казначейства відкривають регістраційні рахунки.Порядок відкриття реєстраційних рахунків установлений Інструкцією про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України.

Планом рахунків для обліку фінансування митних установ передбачено декілька рахунків:

31 “ Рахунки в банках “;

32 “ Рахунки в казначействі “;

68 “ Внутрівідомчі розрахунки “;

70 “ Доходи загального фонду “.

Для обліку руху грошових коштів на регістраційних рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України, використовується рахунок 32 “рахунки в казначействі“.

До рахунку 32 відкриваються наступні субрахунки:

321 “ Реєстраційні рахунки”;

322 “ Лицеві рахунки “;

323 “ Спеціальні регістраційні рахунки для обліку спеціальних коштів “;

324 “Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку сум за дорученнями “;

325 “Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку депозитних сум “;

326 “ Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших власних надходжень”;

328 “Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку субвенцій, отриманих із бюджету іншого рівня “;

329 “ Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших доходів спеціального фонду“.

Внутрішні розрахунки.

До рахунку 68 “ Внутрішні розрахунки” відкриваються такі субрахунки:

681 “ Внутрішні розрахунки по загальному фонду”;

682 “ Внутрішні розрахунки по спеціальному фонду “.

На субрахунку 681 “ внутрішні розрахунки по загальному фонду” нижчестоящі розпорядники ( митні установи ) грошових коштів обліковують суми загального фонду, отримані від вищестоящого розпорядника грошових коштів.В свою чергу, вищестоящі розпорядники грошових коштів на цьому субрахунку обліковують суми проведених перерахунків із загального фонду підвідомчим установам.

На субрахунку 682 “Внутрішні розрахунки по спеціальному фонду“ нищестоящі розпорядники обліковують суми коштів спеціального фонду, отримані від вищестоящих розпорядників (Держмитслужби) грошових коштів.

Крім розглянутих вище рахунків, головні розпорядники грошових коштів для обліку сум доходів загального фонду кошторису використовують рахунок 70 “Доходи загального фонду “

3.Матеріально-технічне забезпечення: основні та оборотні засоби, які використовуються митними установами для нормального функціонування та забезпечення безперебійної роботи.

До матеріально-технічного забезпечення відносяться:

-техніка, будівлі, споруди разом з матеріалами, необхідними для їх функціонування ( паливо, запасні частини та ін.);

-матеріали, необхідні для підтримання в робочому стані засобів праці, що використовуються лише для зберігання предметів або для забезпечення матеріальних умов праці (робочі будівлі, засоби зв’язку й транспорту та ін.).

Технічні засоби митного контролю використовуються для здійснення митного контролю, які повинні бути безпечні для життя та здоров’я людини, тварин і рослин, та такі, що не завдають шкоди підприємствам і громадянам. Технічні засоби митного контролю можна розподілити на пошукові засоби, засоби ідентифікації та засоби аудіовізуального контролю.

.До пошукових засобів митного контролю відносяться:

Рентгенапарати. Ренгенівські апарати перетворюють електричну енергію в ренгенівське випромінювання. Тому при проходженні ренгенівських променів через предмет у них закладається інформація про його конструкцію і внутрішню будову. Сучасні рентгенапарати обладнані телевізійними камерами та моніторами, що створюють комфортабельні умови для роботи оператора. Причому тільки вони можуть дати найбільш достовірну інформацію про наявність прихованих вкладень за дуже короткий час.

Металошукачі. Металошукачі призначені для виявлення металевих предметів у неметалічному середовищі.Це один із головних видів технічних засобів контролю. Як стаціонарні металошукачівикористовуються декілька типів приладів, наприклад типу “КС-7“, “ Метекс “.

Переносні металошукачі типів “ МКХ-900”,”МКД-9903”,” КС-1”, “Денсок“, “Гама“, “ІМ-1” живляться від батарей, які розміщуються в корпусі приладу або у виносному пеналі при роботі приладу в зоні від’ємних температур.

Доглядові дзеркала. Для догляду важкодоступних неосвітлених місць у транспортних засобах використовуються комплекти дзеркал з підсвіченням. Для догляду в кабінах та салонах автомашин, літаків та інших місцях можна застосовувати дзеркала типу “CF-142”, телескопічна ручка яких складається з двох частин.

Електрощуп. Завдяки маленькому діаметру лампочки електрощупом можна з успіхом користуватися при підсвітленні вузьких щілин з меблями,ящиками, простору за решітками вентиляції та в багатьох інших місцях. У ряді випадків щуп можна з успіхом використовувати як ліхтар.

Ендоскопи. Трубка доглядова гнучка ТСГ призначена для неруйнуючого контролю елементів конструкції.

Трубка доглядова ТСС використовується для візуального контролю важкодоступних порожнин транспортних засобів і вантажів при їх огляді.

Блок підсвічування БП призначений для створення необхідного рівня освітленості об”єктів, що досліджуються.

Зарядний пристрій ЗУ застосовується для підзарядки акумуляторів.

Фотоперехідник ФП призначений для приєднання трубки доглядової до фотоапаратів.

Галогенові акумуляторні ліхтарі. Призначені для використання у вибухонебезпечних, задимлених і вологих середовищах, при догляді великих ємкостей, цистерн і трюмів на транспортних засобах, мають підвищений рівень світлового потоку.Типи галогенових акумуляторних ліхтарів- “Rangersun”, “Mag-lite”, “Varta”.

Ультрафіолетові ліхтарі. Складаються з перетворювача напруги та двох ламп: одна - джерело звичайного світла, друга - ультрафіолетового. Лампа ультрафіолетового світла дозволяє побачити в ряді випадків сліди підробок митних документів,валюти.

Мініскопи. Це портативні мікроскопи тридцятикратного збільшення.

Детектори контрабанди. Мають джерело ренгенівського випромінювання, за допомогою якого визначаються наявність та ступінь заповненості порожнеч у різноманітних предметах.

Засоби ідентифікації, визначення якісних та кількісних характеристик.

При проведенні митного контролю постають питання, пов’язані з необхідністю визначення якісних та кількісних характеристик. Для цих цілей використовуються наступні засоби ідентифікації:

Електронні ваги. Для визначення ваги дорогоцінних каменів та металів, а також для зважування речовин при проведенні лабораторних аналізів використовуються електронніпрецезійні ваги. Для зважування багажу та великовантажних транспортних засобів застосовуються ваги, розраховані на відповідну вагу і виконані у стаціонарному або портативному варіанті.

Детектори дорогоцінних металів. Тестер золота призначений для швидкого і точного визначення вмісту золота різних кольорів від 210 до 958 проби.

Детектори діамантів. Портативні детектори діамантів використовуються для визначення в оперативних умовах природних діамантів та їх штучних імітацій.

Детектор наркотиків. Призначений для виявлення головних рослинних наркотичних речовин, які не піддавалися попередній хімічній обробці.

Детектор валюти. Використовується для визначення справжності іноземної валюти.

Дозиметри. Переносний мікропроцесорний дозиметр призначений для вимірювання потужності польової еквівалентної дози та накопиченої дози гамма-випромінювання.

Каратоміри. Визначають розмір перснів,приблизну вагу перлів та дорогоцінних каменів в оправі та без неї.

Комплекти хімічних реактивів. Комплект індикаторів вибухових речовин призначений для виявлення вибухових речовин.

Засоби контролю аудіовізуальних матеріалів.

До них відносяться: відео- та аудіомагнітофон, засоби обчислювальної техніки, програвачі (платівок, лазерних компакт-дисків), слайдоскопи, кінопроектори, засоби стирання магнітних записів.

З метою вдосконалення обліку наявності і визначення потреб у технічних засобах, технічних засобах митного контролю і зв’язку затверджені норми оснащення технічними засобами окремих підрозділів і митних установ України.

3.6. Форменний одяг митних органів України.

Форменний одяг для виконання оперативної роботи.

Службові особи митних органів України забезпечуються форменним, спеціальним одягом та взуттям у відповідності до норм забезпечення речовим майном.

Спеціальним одягом та взуттям забезпечуються працівники митних установ при:

-виконанні робіт з огляду транспортних засобів (морських, річкових суден, залізничних вагонів, локомотивів, автотранспорту, літаків, вантажів, контейнерів і багажу що транспортується окремо);

-виконанні робіт з огляду поштових посилок і мішків з поштовою кореспонденцією, що прибувають із-за кордону і відправляються за кордон; працівники чергових служб митних органів України.

Оперативні підрозділи спеціального призначення (митна варта) в митних установах забезпечуються додатковим одягом.

3.7.Автомобільна служба митних органів.

Кількість автомобілів, що утримуються в підрозділах митних органів, визначається їх оперативно-службовою діяльністю, планами будівництва та експлуатації митних об’єктів і затверджується наказом Голови ДМСУ.

Поставку автомобілів для митниць здійснює Автотранспортне митне господарство ДМСУ.

Автомобілі, які надійшли на баланс митного підрозділу, підлягають реєстрації (перереєстрації) в органах ДАІ незалежно від їх технічного стану впродовж 10 днів від часу придбання (отримання) чи переобладнання.

Приймання передача автомобіля оформляється актом, який затверджується головою комісії, призначеної наказом начальника митної установи.

До експлуатації автомобілів допускається персонал, який знає їх устрій, правила експлуатації, а також хто засвоїв правила безпеки при поводженні з ними та має посвідчення відповідної категорії.

Після реєстрації автомобіль закріплюється за конкретним водієм наказом по митному органу.

Стаття 25. Земельні ділянки, службові та побутові приміщення, обладнання та засоби зв'язку митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Земельні ділянки для службових потреб, у тому числі для створення зон митного контролю, надаються митним органам, спеціалізованим митним установам та організаціям у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Попереднє відшкодування власникам земель їх вартості та збитків, відшкодування землекористувачам збитків, завданих вилученням земель, здійснюється відповідно до закону.

У разі якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів здійснюється митними органами безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані надавати митним органам у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також необхідне обладнання та засоби зв'язку на договірних засадах.

До митних об’єктів відносяться будівлі, споруди та мережі інженерного забезпечення (електро-, тепло-, водо- та газопостачання, каналізація), які знаходяться на балансі митного органу. До експлуатації митних об’єктів відносяться всі роботи, пов’язані з утриманням та підтримкою їх належного стану. Безпосередньо експлуатацією митних об’єктів у митних органах займаються господпрсько- експлуатаційні відділи (ГЕВ). У Держмитслужбі України створено Господарсько- експлуатаційне митне управління (ГЕМУ), яке планує та здійснює контроль роботи митних органів з питань експлуатації митних об’єктів. Роботи з експлуатації митних об’єктів повинні організовувати та проводити фахівці, що пройшли навчання і мають відповідну кваліфікацію.

Все, що збудовано, носить загальну назву споруди.

Будівлями називають наземні споруди, в яких розміщені приміщення, необхідні для того чи іншого виду людської діяльності.

Підрозділи митних установ розміщуються в будівлях, які знаходяться на їхньому балансі, або в орендованих приміщеннях.

Ті будівлі, що знаходяться на балансі митних органів, обслуговуються за рахунок коштів, які виділяються митною службою на ці цілі (капітальний ремонт, поточний ремонт, ремонт обладнання, електромереж, водогону, опалення, придбання меблів та ін.).

Кількість необхідного обслуговуючого персоналу розраховується згідно з нормами і затверджується Державною митною службою України.

Норми чисельності враховують одну або декілька характеристик об’єктів, що обслуговуються.

Для виконання великих обсягів робіт з поточного та капітального ремонтів будівель, а також капітального будівництва об’єктів укладаються договори зі спеціалізованими організаціями, які мають ліцензію на виконання цих видів робіт. Відбираються будівельні організації на тендерній основі.

Поточний ремонт складається з систематичних і своєчасно виконаних робіт по попередженню завчасного зносу конструкцій, оздоблення та інженерного обладнання, а також робіт по усуненню дрібних пошкоджень і несправностей у конструкціях і обладнанні, виконуючих у процесі експлуатації будівель.

За видами проведення робіт розділяються на:

-поточний профілактичний ремонт- визначається і планується заздалегідь щодо часу виконання, обсягів та вартості робіт (проводиться не частіше одного разу на 3 роки );

-поточний непередбачений ремонт- виявляється в процесі експлуатації і виконується, як правило, в терміновому порядку.

До поточного профілактичного ремонту відносяться частковий ремонт і фарбування покрівель,заміна і фарбування водостічних труб, частковий ремонт дверей, очистка від забруднень, просте фарбування фасадів, т.ін.

Плани поточного профілактичного ремонту складаються на основі технічного огляду будівель та опису необхідних робіт. При проведенні поточного профілактичного ремонту збільшується термін експлуатації і підвищується довговічність будівлі.

Капітальний ремонт будівель містить у собі заміну й відновлення окремих частин або цілих конструкцій та інженерно- технічного обладнання будівель у зв’язку з їх фізичним зносом і руйнуванням, а також проведення робіт по підвищенню рівня благоустрою.

Капітальний ремонт ділиться на :

комплексний- при якому передбачається одночасне відновлення зношених конструкцій, інженерного обладнання та підвищення благоустрою будівель і проводиться один раз на 18-30 років.

вибірковийвключає в себе ремонт окремих елементів будівель чи обладнання і проводиться один раз на 6 років.

Реконструкція будівель, як правило, включає перепланування будівель (надбудови, прибудови, вбудови та ін.).

Згідно зі встановленою періодичністю після проведення профілактичного поточного ремонту впродовж 3-5 років неповинні проводитись ніякі ремонти (за винятком непередбаченого чи аварійного).

До початку ремонтних та будівельних робіт розробляється проектно-кошторисна документація (креслення та кошториси), згідно з якою й повинні проводитися необхідні роботи.

Обладнання та засоби зв’язку в митних установах обліковуються на балансі. Обладнання для зв’язку в основному постачається централізовано через Держмитслужбу. В митних установах передбачаються відповідні кошти по кошторису доходів та видатків на утримання зв’язку. Користування мобільним зв’язком та проводити оплату за дані послуги без дозволу Держмитслужби заборонено.

Глава 3. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами

Стаття 26. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій та їх посадових осіб з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами

Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації та їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством.

У відносинах з митними органами інтереси підприємств та громадян можуть представляти митні брокери та інші особи на підставі відповідного договору, укладеного з підприємством, або нотаріально посвідченої довіреності (доручення), виданої громадянином.

У разі виявлення під час здійснення митних процедур працівниками митних органів ознак злочинів керівник митного органу чи особа, яка його заміщує, повідомляє про це відповідні правоохоронні органи або органи охорони державного кордону України.

Органи охорони державного кордону України та правоохоронні органи повідомляють митним органам про виявлені порушення митних правил або контрабанду.

Митні органи, спеціальні митні установи та організації та їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи інформує Президента України та Кабінет Міністрів України про виконання покладених на нього повноважень, вносить пропозиції з питань удосконалення чинного законодавства України і практики його реалізації.

Митні органи взаємодіють з іншим органам виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на них завдань.

Обмін статистичної та іншого роду інформації між митними органами, спеціалізованими митними установами та організаціями з іншими державними органами здійснюється у порядку, визначеному відповідними законодавчими актами, що регулюють діяльність цих органів.

Відповідно до Закону України від 09.04.99 № 586 “Про місцеві державні адміністрації”, місцева державна адміністрація сприяє діяльності митних органів, створенню умов для їх належного функціонування; забезпечує виконання зобов’язань за міжнародними договорами; сприяє розвитку міжнародного співробітництва; сприяє зовнішньоекономічним зв’язкам.

Місцева державна адміністрація за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування вносить пропозиції про створення спеціальних (вільних) економічних зон, зміну статусу та території цих зон.

Також надзвичайно важлива роль місцевих державних адміністрацій, як координуючого органу, у забезпеченні взаємодії митних органів з іншими правоохоронними органами та контрольними службами в регіоні.

Керівники митних органів призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма митними органами, спеціалізованими митними установами та організаціями та їх посадовими особами.

Керівник митного органу має право звернутися до органів виконавчої влади вищого рівня або до суду про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації, що суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності.

У випадках, передбачених чинним законодавством, нормативні акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Взаємовідносини митних органів, спеціальних митних установ та організацій та їх посадових осіб з іншими підприємствами, установами, організаціями у всіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Митні органи та їх службові особи можуть втручатись у діяльність підприємства тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством.

Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації, їх посадові особи забезпечують додержання прав і свобод громадян.

Громадяни мають право звертатися до митних органів, спеціалізованих митних установ у вирішенні питань, що належать до сфери їх діяльності.

Посадові особи митних органів, спеціалізованих митних установ, зобов’язані розглянути звернення громадян і не пізніше, ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь. Рішення посадових осіб митних органів можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ, їх посадових осіб з громадянами будуються на засадах поваги гідності особи, виявлення до неї гуманного ставлення, незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

Інтереси підприємств (на підставі відповідного договору) та громадян (на підставі доручення, посвідченого у нотаріальному порядку) можуть представляти митні брокери.Митні брокери здійснюють брокерську діяльність відповідно до норм цього Кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування.

Митні органи взаємодіють з Прикордонними військами та правоохоронними органами України на засадах і в порядку, визначеному законодавчими та іншими нормативно-правовими актами України.

У разі виявлення під час здійснення митних процедур працівниками митних органів ознак злочинів керівник митного органу чи особа, яка його заміщує, повідомляє про це відповідні правоохоронні органи або органи охорони державного кордону України.

У свою чергу, органи охорони державного кордону України та правоохоронні органи повідомляють митним органам про виявлені порушення митних правил або контрабанду.

Взаємодія між митними, правоохоронними органами та органами охорони державного кордону, здійснюється шляхом проведення спільних операцій, створення оперативних робочих груп.

Одним із основних напрямів взаємодії є взаємообмін оперативною інформацією з метою опрацювання та здійснення узгоджених заходів щодо запобігання та виявлення порушень чинного законодавства з прикордонних і митних питань, протидії контрабандному переміщенню через кордон товарів та інших предметів; розслідування та розкриття злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Основними формами взаємодії митних, правоохоронних органів та органів охорони державного кордону є:

  • розгляд найбільш актуальних проблем правоохоронної діяльності, прийняття погоджених рішень щодо реалізації державних програм боротьби зі злочинністю, виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань боротьби зі злочинністю;

  • опрацювання та реалізація спільних планів, програм боротьби зі злочинністю;

  • видання спільних відомчих нормативних актів щодо порядку взаємодії в процесі здійснення заходів по боротьбі зі злочинністю;

  • створення спільних робочих груп представників правоохоронних органів для вивчення окремих проблем боротьби зі злочинністю та вироблення пропозицій щодо їх вирішення;

  • опрацювання та подання в інстанції погоджених пропозицій з питань профілактики злочинів та інших правопорушень;

  • вивчення проблем профілактики злочинів і вироблення спільних пропозицій щодо форм і методів її проведення;

  • спільне вивчення умов та причин, що сприяють вчиненню злочинів та опрацювання заходів до їх усунення;

  • своєчасне інформування правоохоронними та митними органами один одного про підготовку чи вчинення злочинів;

  • створення спільних банків даних щодо осіб, причетних до контрабанди, незаконного обігу зброї та наркотиків, а також до злочинів у кредитно-фінансовій та зовнішньоекономічній сферах.

Взаємодія між митними, правоохоронними органами та органами охорони державного кордону здійснюється в інтересах реалізації державної політики у сфері боротьби зі злочинністю, профілактики злочинів та інших правопорушень, виявлення, припинення та розслідування злочинів, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, а також удосконалення правової бази боротьби зі злочинністю.

Стаття 27. Взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України

Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України.

Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до чинного законодавства, переміщення через митний кордон України дозволено відносно лише тих товарів, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів та вимог, що діють на території України.

Результати санітарного, фітосанітарного, екологічного, ветеринарного контролю має бути відображено у вигляді позначок (штампи, печатки) державних інспекторів цих служб на товаросупровідних, транспортних документах, що супроводжують вантажі.

При здійсненні санітарно-епідеміологічного контролю митні органи взаємодіють з Державною санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров’я, на яку покладено виконання функцій санітарно-епідеміологічного контролю, з метою захисту населення від недоброякісною продукції.

Підприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров’я населення.

У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

До товарів, продукції, сировини, що імпортуються в Україну, застосовуються вимоги щодо їх безпеки для здоров’я і життя людини, а також до процедур контролю, експертиз, надання дозволів, встановлення санітарно-епідеміологічних нормативів, регламентів аналогічно тим вимогам, що застосовуються до відповідних товарів, продукції, сировини, які вироблені в Україні.

При здійснені ветеринарного контролю митні органи взаємодіють з регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами).

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та транспорті є обов’язковими у разі здійснення експорту, імпорту і транзитного перевезення об’єктів держаного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду усіма видами транспорту.

Таким чином, пропуск через митний кордон України товарів, продуктів тваринного походження, готових харчових продуктів, сировини тваринного походження, кормів тваринного та рослинного походження, кормових добавок, а також предметів і матеріалів, що можуть бути носіями збудників інфекційних захворювань тварин, вирішується лише після проходження обов’язкового ветеринарного контролю. Митне оформлення вантажів може бути завершене тільки після проходження згаданого контролю, який проводять фахівці регіональних служб державного ветеринарного контролю.

Ввезення, вивезення і транзит через територію України тварин, продуктів і сировини тваринного походження та інших вантажів, в’їзд транспортних засобів, що підлягають обов’язковому державному ветеринарному контролю, допускається за наявності документів, передбачених міждержавними угодами, та за умови дотримання вимог ветеринарного контролю.

У разі ввезення на територію України або вивезення за її межі юридичними чи фізичними особами предметів тваринного походження митному органові має бути представлено ветеринарний сертифікат. Митне оформлення може бути здійснене лише після закінчення ветеринарного контролю.

При здійсненні фітосанітарного контролю митні органи взаємодіють з Головною державною інспекцією з карантину рослин, яка встановлює фітосанітарні правила ввезення із-за кордону та експорту підкарантинних матеріалів, а також порядок їх переробки.

Фітосанітарному контролю підлягають усі підкарантинні матеріали та об’єкти, що перетинають державний кордон України.

Ввезення в Україну підкарантинних матеріалів провадиться за наявності:

  • фітосанітарного сертифіката, що видається державними органами з карантину і захисту рослин країни-експортера;

  • карантинного дозволу на імпорт, що видається Головною державною інспекцією з карантину рослин України.

Фітосанітарний контроль запроваджується з метою охорони території України від проникнення через кордон карантинних та інших небезпечних шкідників, що можуть завдати значних збитків народному господарству України.

Підкарантинні матеріали, що вивозяться за межі України, мають відповідати умовам, передбаченим міжнародними договорами, учасником яких є Україна. Вивезення підкарантинних товарів за межі України провадиться на основі фітосанітарного огляду в супроводі фітосанітарного сертифіката на експорт, що завіряється штампом і видається на кожну транспортну одиницю.

Таким чином, у разі переміщення через митний кордон матеріалів та об’єктів, що підлягають фітосанітарному контролю, їх митне оформлення може бути закінчено лише після проведення фітосанітарного контролю, свідченням чого є відповідні відмітки на товаросупровідних, товаротранспортних та інших документах.

При здійсненні радіологічного та екологічного контролю митні органи взаємодіють з Державною екологічною інспекцією Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, яку уповноважено здійснювати екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон: транспортних засобів, у тому числі літаків, суден, військових кораблів; вантажів, що містять промислові сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього природного середовища і здоров’я людей речовини, засоби захисту рослин, стимулятори їхнього росту, добрива; усіх видів риб, диких тварин і рослин, зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій, мисливських трофеїв.

Митне оформлення зазначених вантажів може бути завершено на підставі відповідних документів, що дозволяють пропуск вантажу через митний кордон України.

При здійсненні контролю за переміщенням культурних цінностей митні органи взаємодіють із спеціально уповноваженим державним органом контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей - Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України (далі - Державна служба контролю), а також з Головним архівним управлінням України та Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей.

Для координації роботи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо управління та здійснення контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей створюється Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей.

Державна служба контролю в межах своєї компетенції: забезпечує проведення державної експертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення (тимчасового вивезення), та при поверненні після тимчасового вивезення; розглядає клопотання власників культурних цінностей або уповноважених ними осіб; приймає рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей; видає свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей; здійснює реєстрацію ввезених (тимчасово ввезених) культурних цінностей; складає переліки культурних цінностей, що вивозяться (тимчасово вивозяться), і встановлює режим тимчасового вивезення розробляє та здійснює заходи, спрямовані на виконання міжнародних зобов'язань України з питань запобігання незаконним вивезенню, ввезенню та поверненню культурних цінностей.

Заявлені до вивезення (тимчасового вивезення) та повернуті після тимчасового вивезення культурні цінності підлягають обов'язковій державній експертизі.

Порядок проведення державної експертизи культурних цінностей затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Державна служба контролю за клопотанням власника культурних цінностей чи уповноваженої ним особи приймає на підставі висновку державної експертизи рішення про можливість або неможливість вивезення культурних цінностей.

У разі прийняття Державною службою контролю рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей власнику культурних цінностей чи уповноваженій ним особі видається свідоцтво встановленого зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей.

Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва забороняється.

Стаття 28. Взаємодія митних органів з органами виконавчої влади та Національним банком України

Митні органи взаємодіють з органами виконавчої влади в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та законами України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи подає Міністерству фінансів України звіт про надходження до Державного бюджету України коштів від податків і зборів, справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи.

Митні органи інформують Національний банк України та відповідні фінансові органи України про перерахування ними коштів до Державного бюджету України.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між митними та іншими органами виконавчої влади України щодо справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України.

Митні органи в процесі своєї роботи взаємодіють з органами виконавчої влади.

Відповідно до Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Свої повноваження Кабінет Міністрів України реалізує, приймаючи постанови і розпорядження з стратегічних та поточних питань управління, а також використовуючи право законодавчої ініціативи шляхом підготовки законопроектів та подання їх на розгляд до Верховної Ради.

Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади. Центральні органи управління, що входять до системи виконавчої влади, перебувають в його безпосередньому віданні і йому підпорядковуються.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Митні органи взаємодіють з місцевими органами державної виконавчої влади й управління в межах повноважень, наданих митною службою.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, у разі потреби, видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Органи державної виконавчої влади, що відповідно до чинного законодавства не здійснюють загального керівництва митною справою, не мають права приймати рішення, які входять до компетенції митних органів України або іншим чином втручатись у діяльність цих органів.

Органи державної виконавчої влади сприяють митним органам у виконанні покладених на них завдань.

Співробітництво і взаємовідносини органів виконавчої влади з митними органами спрямовані на зміцнення економічного потенціалу регіону, до якого вони відносяться. Адже одним з основних завдань регіональних митниць та митниць є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, організацій та установ регіону, а також прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України.

За переміщення будь-яких товарів та предметів через митний кордон України спеціальним законодавством України та цим Кодексом встановлено справляння митними органами певних видів податків та зборів, які надходять до Державного бюджету України.

Про надходження коштів від податків та зборів до Державного бюджету України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи подає звіт Міністерству фінансів України.

Митні органи взаємодіють з Національним банком України, інформують Національний банк України та відповідні фінансові органи України про перерахування ними коштів до Державного бюджету України.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій та їх посадових осіб. Нормативно-правові акти Національного банку України повинні бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Для підготовки банківської та фінансової статистики, аналізу економічної ситуації Національний банк України має право безоплатно отримувати необхідну інформацію від митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Чинним законодавством встановлено розмежування повноважень і функціональних обов’язків між митними та іншими органами виконавчої влади України щодо справляння податків, зборів та інших обов’язкових платежів при переміщені товарів та інших предметів через митний кордон України.

До обов’язкових платежів, які надходять до Державного бюджету України після здійснення митного оформлення товарів та інших предметів належать: мито, акцизний збір та податок на додану вартість.

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Мито нараховується митним органом України відповідно до законодавства, чинного на день подання митної декларації та вноситься до Державного бюджету України.

Акцизній збір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного збору здійснюється податковими органами.

Контроль за правильністю обчислення й своєчасністю сплати акцизного збору з товарів, що ввозяться в Україну здійснюється митними органами, під час митного оформлення цих товарів.

Податок на додану вартість є внутрішнім податком і не може регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України до набрання чинності Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97-ВР.

Контроль за нарахуванням і внесенням податку на додану вартість до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України – митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом податкової служби України. Порядок внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій з органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій і взаємодіють з ними в межах повноважень, встановлених законами.

До компетенції місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питання зовнішньоекономічної діяльності, а також повноваження в галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності митних органів, створюють умови для їх належного функціонування.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування не втручаються у господарську діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ, крім випадків, визначених законом. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування не вправі приймати рішення, які належать до компетенції митних органів.

Відповідно до Закону України від 21.05.97 р. № 280 “Про місцеве самоврядування в україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

- укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг;

- сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;

- сприяння у створенні на основі законодавства спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної інфраструктури та інших об'єктів; залучення іноземних інвестицій для створення робочих місць;

- організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі;

- створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їх діяльності;

- забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов'язань України.

Відповідно до Закону України від 09.04.99 № 586 “Про місцеві державні адміністрації”, місцева державна адміністрація сприяє діяльності митних органів, створенню умов для їх належного функціонування; забезпечує виконання зобов’язань за міжнародними договорами; сприяє розвитку міжнародного співробітництва; сприяє зовнішньоекономічним зв’язкам.

Місцева державна адміністрація за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування вносить пропозиції про створення спеціальних (вільних) економічних зон, зміну статусу та території цих зон.

Також надзвичайно важлива роль місцевих державних адміністрацій, як координуючого органу, у забезпеченні взаємодії митних органів з іншими правоохоронними органами та контрольними службами в регіоні.

Керівники митних органів призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма митними органами, спеціалізованими митними установами та організаціями та їх посадовими особами.

Керівник митного органу має право звернутися до органів виконавчої влади вищого рівня або до суду про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації, що суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності.

У випадках, передбачених чинним законодавством, нормативні акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Глава 4. Інформування та консультування з питань митної справи

Стаття 30. Інформування щодо правил переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України

Митні органи зобов'язані інформувати заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Суб'єктами інформаційних відносин є: громадяни України; юридичні особи; держава.

Суб'єктами інформаційних відносин відповідно до цього Закону можуть бути також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація .

Митниі органи інформують заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України шляхом:

- опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;

- опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;

- безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);

- надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

- оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.

Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.

Стаття 31. Інформація щодо нормативно-правових актів з питань митної справи

Інформація про нормативно-правові акти з питань митної справи (назва акта, його основні положення, інформація про опублікування) безоплатно надається митними органами заінтересованим особам за їх запитами.

Стислі довідки щодо основних положень законодавства України з питань митної справи розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів.

Правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів всім громадянам держава забезпечує видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після набрання ними чинності.

Режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

У разі надходження письмового запиту від зацікавлених осіб, щодо митних правил, процедур тощо, уповноважений начальником митного органу підрозділ готує відповідь. Термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну митна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації.

Відмова в задоволенні запиту доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У відмові має бути зазначено:

1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови.

Відстрочка задоволення запиту допускається в разі, якщо запитуваний документ не може бути надано для ознайомлення у місячний термін. Повідомлення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У повідомленні про відстрочку має бути зазначено:

1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту у визначений місячний термін;

2) дату надсилання або видачі повідомлення про відстрочку;

3) причини, з яких запитуваний документ не може бути видано у встановлений цим Законом термін;

4) термін, у який буде задоволено запит.

Відмова та відстрочка задоволення запиту щодо надання письмової інформації здійснюються в аналогічному порядку.

Відмову або відстрочку задоволення запиту може бути оскаржено.

У разі відмови в наданні документа для ознайомлення або відстрочки задоволення запиту запитувач має право оскаржити відмову або відстрочку до органу вищого рівня.

Якщо на скаргу, подану до органу вищого рівня, дається негативна відповідь, запитувач має право оскаржити цю відмову до суду.

У разі, коли запитувач звернувся до суду, обов'язок доводити законність відмови чи відстрочки задоволення запиту покладається на відповідача - державну установу.

Суд має право для забезпечення повноти та об'єктивності розгляду справи запитати офіційні документи, у можливості ознайомлення з якими було відмовлено, і, вивчивши їх, прийняти рішення про обгрунтованість (або необгрунтованість) дій посадових осіб державної установи.

Якщо відмову або відстрочку визнано необгрунтованою, суд зобов'язує державну установу надати запитувачу змогу ознайомитися з офіційним документом і постановляє окрему ухвалу щодо посадових осіб, які відмовили заявнику.

Необгрунтована відмова у наданні змоги для ознайомлення з офіційними документами або порушення визначеного терміну її надання без поважних причин тягнуть за собою дисциплінарну або іншу відповідальність посадових осіб державних установ у порядку, встановленому законами України.

Запитувачі мають право робити виписки з наданих їм для ознайомлення офіційних документів, фотографувати їх, записувати текст на магнітну плівку тощо. Власник документів має право за відповідну плату виготовляти за бажанням запитувача копії запитуваних документів.

Оскарження відмови і відстрочки задоволення запиту щодо надання письмової інформації здійснюється в аналогічному порядку.

Митні органіи проводять регулярний аналіз отриманих запитів, та розміщують на своїх інформаційних стендах довідки із питань, які найчастіше фігурують у запитах.

Стислі довідки щодо основних положень законодавства України з питань митної справи розміщюеться а на інформаційних стендах у митних органах. У складі оперативних підрозділів, які здійснюють митний контроль та митне оформлення, визначається особа, відповідальна за надання усних роз’яснень. Інформація про місцезнаходження (телефон, кімната), прізвище, ім’я та по-батькові такої особи розміщується на інформаційних стендах митних органів.

Стаття 32. Надання текстів нормативно-правових актів та консультування з питань митної справи

Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації можуть надавати заінтересованим особам, у тому числі на платній основі, консультації з питань митної справи, а також тексти опублікованих нормативно-правових актів із зазначених питань.

Порядок надання текстів нормативно-правових актів та консультацій з питань митної справи визначається законодавством України та цим Кодексом. Види консультацій, в тому числі платних, що можуть надаватися митними органами, а також розміри плати за їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Запитувачі повинні повністю або частково відшкодувати витрати, пов'язані з виконанням запитів щодо доступу до офіційних документів та наданням письмової інформації.

Порядок оплати копій запитуваних документів, розмір оплати робіт по збиранню, пошуку, підготовці, створенню і наданню запитуваної письмової інформації, який не повинен перевищувати реальних витрат, пов'язаних з виконанням запитів встановлюється Кабінетом Міністрів України .

Не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі:

- інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею;

- конфіденціальну інформацію;

- інформацію про оперативну роботу органів дізнання у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;

- документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;

- інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення.

Стаття 33. Відповідальність за недостовірну інформацію

За недостовірність наданої інформації з питань митної справи посадові особи митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій несуть відповідальність, передбачену законом.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права. У випадках, коли правопорушення завдають громадянам, підприємствам, установам, організаціям та державним органам матеріальної або моральної шкоди, особи, винні в цьому, відшкодовують її на підставі рішення суду. Розмір відшкодування визначається судом.

Глава 5. Міжнародне співробітництво з питань митної справи

Стаття 34. Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи

Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань митної справи.

У митній справі Україна додержується загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку.

Загальновизнаними нормами у галузі митної справи є норми, прийняті Всесвітньою митною організацією, а також іншими впливовими міжнародними організаціями – Організацією Об’єднаних Націй, Світовою організацією торгівлі в частині, що стосується діяльності митних органів. Такі норми закріплюються в міжнародних конвенціях. Приєднання до міжнародних конвенцій у галузі митної справи має на меті спрощення та гармонізацію митних процедур, прискорення митного контролю на кордоні, надання взаємної допомоги митними адміністраціями та ін., що сприяє розвитку міжнародної торгівлі.

Вступ України до Всесвітньої митної організації (далі - ВМО) відбувся у 1992 році шляхом приєднання до Конвенції про створення Ради митного співробітництва. З часу свого створення у 1950 році, ця міжурядова митна організація мала назву Рада митного співробітництва. До зазначеної організації входять 142 країни-члена. Формальною датою її створення вважається 15.12.50 – день, коли було підписано у Брюсселі Конвенцію про створення ради митного співробітництва. У 1994 році Рада митного співробітництва перейменована у всесвітню митну організацію. Метою ВМО є вирішення питань, пов’язаних з прискоренням та підвищенням ефективності процедур митного контролю та оформлення, сприяння державам у міжнародній торгівлі. Підписання міжнародних конвенцій ВМО її країнами-членами є підтвердженням авторитета цієї організації на міжнародній арені.

Після свого вступу до Всесвітньої митної організації (далі - ВМО) році Україна приєдналася до найважливіших конвенцій ВМО:

  • Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 23.05.2000 № 699/2000);

  • Міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 4 липня 2002 р. № 616/2002);

  • Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (зі змінами) (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 17 травня 2002 року № 616/2002).

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі митної справи вживає заходів з підготовки до приєднання до діючих конвенцій Всесвітньої митної організації та інших міжнародних організацій, до компетенції яких належать митні питання.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі митної справи забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, які набули чинності згідно з порядком, встановленим Законом України “Про міжнародні договори України” від 22.12.2002 № 3767-ХІІ та “Положенням про порядок укладання, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.94 № 422.

Стаття 35. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої

влади в галузі митної справи

Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи спрямовується і координується Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

Проведення переговорів та консультативної роботи, пов'язаної з підготовкою міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод з питань митної справи, може здійснюватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України в обсязі наданих відповідно до закону повноважень.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи спрямовується і координується Президентом України та Кабінетом Міністрів України. Указ Президента України “Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин” від 18.09.96 № 841/96 містить детальні положення щодо переліку питань, які стосуються участі органів виконавчої влади у міжнародних переговорах, консультаціях, прийомів та запрошень іноземних делегацій до України, тощо, а також щодо організації контактів посадових осіб та органів виконавчої влади України з посадовими особами та органами виконавчої влади іноземних держав, офіційними особами та органами міжнародних організацій. Такі контакти погоджуються з Міністерством закордонних справ України з подальшим інформуванням МЗС про їхній зміст. Погодження таких контактів практично здійснюється шляхом подання до МЗС технічного завдання на участь у міжнародних заходах. У технічному завданні чітко викладаються цілі переговорів, консультацій, тощо та позиція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, якої мають дотримуватися представники спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади під час зазначених міжнародних заходів.

За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України або за власною ініціативою, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади бере участь у проведенні переговорів, консультативної роботи, пов’язаної з підготовкою проектів міжнародних угод з питань митної справи. Беручи участь у переговорах та консультаціях, пов’язаних з підготовкою проектів міжнародних угод, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи керується положеннями Конституції України, Законом України “Про міжнародні договори України” від 22.12.2002 № 3767-ХІІ, “Положенням про порядок укладання, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.94 № 422 та іншими нормативно-правовими актами України. Рішення щодо проведення переговорів щодо міжнародних договорів приймаються:

а) щодо договорів, які укладаються від імені України – Президентом України;

б) щодо договорів, які укладаються від імені Уряду України – Урядом України;

в) щодо договорів, які укладаються від імені спеціально уповноваженого центрального органу в галузі митної справи – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з дозволу Віце-прем’єр-міністра України згідно з розподілом обов’язків.

Стаття 36. Зв'язки спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи з міжнародними митними організаціями

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи представляє Україну у Всесвітній митній організації, інших міжнародних митних організаціях.

Міжнародне співробітництво в галузі митної справи здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за погодженням з Міністерством закордонних справ України.

Новацією статті 36 Митного кодексу України 2002 року у порівнянні з Митним кодексом України 1991 року є положення щодо співробітництва спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи з міжнародними організація, серед яких зазначена Всесвітня митна організація (ВМО).

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади бере участь у сесіях ВМО та діяльності комітетів з різних напрямів митної справи, які є робочими органами ВМО. Також спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади залучається до діяльності інших міжнародних організацій (ООН, ВТО), які опрацьовують питання міжнародного митного співробітництва.

Для участі у засіданнях робочих органів зазначених міжнародних організацій, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади може делегувати свої повноваження підпорядкованим митним органам.

Під час підготовки до участі у міжнародних заходах спеціально уповноважений орган належним чином розробляє і погоджує з Міністерством закордонних справ України технічне завдання на участь у таких заходах, керується положеннями наказу Державної митної служби України від 11.01.97 № 5 “Про вдосконалення порядку зберігання, оформлення і видачі закордонних службових паспортів працівників митних органів України та порядку підготовки звітності про закордонні відрядження і міжнародні контакти”.

Стаття 37. Міжнародне співробітництво в галузі митної справи

Відповідно до міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися:

1)створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні України;

2)проведення спільного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні;

3)узгоджене застосування процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних процедур;

4)проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання контрабанді та порушень митних правил;

5)проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до компетенції митних органів.

Правова норма зазначеної стаття вказує на можливість митними органами України спільно з митними органами суміжних держав створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні України. Порядок створення визначається національним законодавством та міжнародними договорами, які укладені в установленому законом порядку (поняття міжнародного договору, укладеного в установленому законом порядку див. даний коментар ст. 7 МКУ.). Постанова Кабінету Міністрів України №1203 від 3.08.2000р. “Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон”, встановлює поняття пункту пропуску - це спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (на аеродромах), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Пункти пропуску відкриваються (закриваються) за рішенням Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для прийняття рішення Кабінетом Міністрів України щодо відкриття пунктів пропуску для автомобільного, залізничного, пішохідного, паромного (в окремих випадках) та річкового (в окремих випадках) сполучення є наявність договору України з відповідною суміжною державою.

Під поняттям спільний пункт пропуску слід розуміти такий пункт пропуску, на якому здійснюється спільний митний контроль митними органами України та митними органами суміжних держав (Договірні Сторони) і який створений на підставі міжнародного договору (див. Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про організацію спільного контролю в пунктах пропуску через українсько-молдовський державний кордон від 11.03.97 р. (ратифіковано 11.09.98 р., Законом України № 106-XIV).

Спільний митний контроль здійснюється митними органами Договірних Сторін з метою вдосконалення митного контролю за транспортними засобами і вантажами, прискорення їх переміщення через митний кордон (скорочення часу митного оформлення і спрощення митних процедур), а також недопущення провезення контрабандних товарів, інших предметів і матеріалів, заборонених до ввозу та вивозу.

"Спільний митний контроль" - це здійснення митного контролю митними органами Договірних Сторін спільно без розриву в часі між їхніми діями, до його закінчення, на митній території однієї з держав. Умови проведення спільного митного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні України визначаються відповідною двохсторонньою угодою між Сторонами, укладеною в установленому законом порядку.

Процедура запровадження спільного митного контролю за загальним правилом включає такі етапи:

укладення двосторонньої угоди між суміжними державами;

-підписання Протоколу на рівні митних адміністрацій країн;

-затвердження єдиної технологічної схеми митного контролю в пункті пропуску, де планується спільний митний контроль.

Співробітники однієї держави , які у зв’язку з виконанням обов’язків перебувають на території іншої держави, зобов’язані дотримуватись законодавства держави перебування. Співробітники митних органів, які беруть участь у спільному контролі, пропускаються на територію пункту пропуску іншої Сторони за своїми службовими посвідченнями. Вони повинні бути одягнуті в установлений формений одяг та не мати при собі зброї. Митні органи Сторони, на території держави якої здійснюється спільний контроль, створюють митним органам іншої Сторони умови для здійснення контролю, надають необхідні приміщення, а також можливість використання устаткування, яке є в пунктах пропуску, та встановлення власного устаткування. Утримують службові приміщення, відповідні органи тієї Сторони, на території держави якої вони розташовані. Порядок надання робочих площ, приміщень, технічних засобів, майна та послуг визначається на погоджених умовах взаємності й гарантій Сторін щодо компенсації витрат.

Міжнародними договорами України може передбачатися узгоджене застосування процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних процедур.

Митні процедури – (див. ст.1 п.19МКУ) .

Узгоджене застосування операцій, пов’язаних із митним контролем і митним оформлення, передбачає попереднє проведення робочих нарад, консультацій, погодження переліків митної документації, взаємне визнання засобів митного забезпечення, тощо

Митні органи суміжних держав за міжнародним договором можуть взаємовизнавати документи, що використовуються ними для здійснення митних процедур. В Міжнародній Конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах від 21.10.1982р. (Ратифікована Законом України від 04.07.2002р.) в ст.9 зазначено, що Договірні Сторони, повинні прагнути широко використовувати у відносинах одина з одною та з компетентними міжнародними органами документи, складені відповідно до зразка-формуляра Організації Об’єднаних Націй. Вони зобов’язуються приймати документи, виготовлені з використанням будь-якого відповідного технічного процесу, за умови, що вони відповідають офіційним правилам щодо їх форми, автентичності, завірення, а також за умови, що вони легко читаються і розуміються. Договірні Сторони забезпечують, щоб подібні документи готувалися й завірялися в повній відповідності до відповідного законодавства.

Одним з важливих напрямків у співробітництві митних служб держав, є їх взаємодія в боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил. Загальною правовою основою для цього слугує Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства. 1977 р. (Україна приєдналась до Конвенції Найробі та додатків I, II, III, V, VI, VII, VIII. див. Указ Президента N 699/2000 від 23.05.2000). На базі даної Конвенції та відповідних рекомендацій Всесвітньої митної організації укладені міжурядові угоди України з Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Чехією, Китаєм, Ізраїлем, Туреччиною, Францією, США, Фінляндією, усіма країнами Балтії, СНД та ін. В даних угодах визначаються наступні спільні заходи, що спрямовані на запобігання, виявлення і припинення контрабанди і порушення митних правил: обмін інформацією між митними адміністраціями як за власною ініціативою так і за запитом; проведення розслідування однією стороною за запитом іншої, з метою отримання свідчень щодо порушення митного законодавства; сповіщення осіб митною адміністрацією однієї Договірної Сторони за письмовим запитом іншої, про будь-які дії у їх відношенні з боку запитуючої Сторони; участь представників митних адміністрацій при розгляді справ у суді або трибуналі іншої Сторони та ін.

Митні органи України спільно з митними органами суміжних держав можуть проводити спільні одноразові чи постійні заходи з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до компетенції митних органів. Прикладом такого заходу може бути передбачена в ст.317 даного Кодексу контрольована поставка, або переміщення товарів під негласним контролем (ст. 318 МКУ).

Стаття 38. Підтримання оперативного зв’язку між митними органами України і митними органами суміжних держав

З метою вирішення невідкладних питань щодо пропуску товарів і транспортних засобів, виявлення контрабанди і порушень митних правил, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України керівнику регіональної митниці, керівнику митниці та їх заступникам надається право проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави.

Про час мету таких зустрічей керівник митного органу або його заступник інформує керівника відповідного органу охорони державного кордону України.

Порядок проведення таких зустрічей визначається положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, укладеним в установленому порядку.

Правовою нормою зазначаної статті вперше нормативно закріплена така форма співробітництва між митними органами, як підтримання оперативного зв’язку між митними органами України та митними органами суміжних держав. На практиці вона застосовувалась, але порядок проведення таких зустрічей не регулювався нормативними актами України. Ця форма співробітництва допомагає досить швидко та оперативно вирішувати поточні питання.

Особами, уповноваженими на проведення робочих зустрічей передбачених цією статтею, є керівники регіональних митниць, заступники керівників регіональних митниць, керівники митниць, заступники керівників митниць, (далі – керівник митного органу). Проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави з метою вирішення невідкладних питань щодо пропуску товарів і транспортних засобів, виявлення контрабанди і порушень митних правил, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України.

Під оперативно – технічним забезпеченням проведення робочої зустрічі слід розуміти надання автотранспорту, при необхідності надання одноразових віз для перебування у суміжній іноземній державі, оплата роботи перекладачів, якщо вони не є працівниками митних органів України чи працівниками митних органів суміжної іноземної держави.

Про дату, час, місце та умови проведення робочої зустрічі та її мету керівник митного органу України інформує керівника відповідного органу охорони державного кордону України.

При проведенні робочих зустрічей керівник митного органу України, за необхідності, залучає представників правоохоронних органів, фінансових установ, податкових та інших органів державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України, в порядку, установленому законодавством України.

Проведення таких робочих зустрічей можливе з метою вирішення невідкладних питань щодо:

1)Пропуску товарів і транспортних засобів.

2)Виявлення та припинення контрабанди та порушень митних правил.

3)Забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України.

Які питання можуть бути віднесені, щодо пропуску товарів та транспортних засобів, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил, і забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України передбачено в Положенні про порядок проведення робочих зустрічей керівника регіональної митниці, керівника митниці та їх заступників з представниками митних органів суміжних іноземних держав, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України. За рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань митної справи або його заступників можуть бути віднесені до невідкладних і інші питання, які виникають під час надзвичайних ситуацій, зумовлених великими аваріями, катастрофами і стихійним лихом, необхідністю аварійно-рятувальних та аварійно-відновлюваних робіт тощо

Порядок проведення таких зустрічей визначається Положенням про порядок проведення робочих зустрічей керівника регіональної митниці, керівника митниці та їх заступників з представниками митних органів суміжних іноземних держав, що затверджуется Постановою Кабінету Міністрів України. Зокрема в якому передбачається: порядок отримання дозволів митними органами на проведення робочих зустрічей; особливості проведення робочих зустрічей керівників митних органів України з представниками відповідних митних органів суміжних іноземних держав на території суміжної іноземної держави чи на території України; порядок звітування про проведені робочі зустрічі керівників митних органів України з представниками відповідних митних органів суміжної іноземної держави.

Стаття 39. Взаємодія митних органів України з митними та іними органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями

Взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань, пов’язаних з впровадженням у справах про контробанду та порушення митних правил, здійснюється митними органами України в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі митної справи забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, які набули чинності згідно з порядком, встановленим Законом України “Про міжнародні договори України” від 22.12.2002 № 3767-ХІІ та “Положенням про порядок укладання, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.94 № 422.

Порушення митного законодавства приносять збитки економічним, податковим і громадянським інтересам України та інших держав, тому дотримання законів і митних правил та боротьба з митними правопорушеннями можуть більш успішно здійснюватись за умови співробітництва митних служб України та інших держав. Тому Урядом України постійно проводиться робота по укладанню відповідних угод з Урядами інших держав. Угода між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про співробітництво в боротьбі з порушеннями митного законодавства від 06.07.93р., Угода між Державним митним комітетом України і Державним митним комітетом Азербайджанської Республіки про співробітництво в боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил від 01.05.93р., Угода  між Державним митним комітетом України і Митним комітетом Республіки Грузія про співробітництво в боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил від 13.04.93 р., Угода  між Урядом України і Урядом Російської Федерації про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах від 24.06.93р. та інші.

Серед міжнародних організацій, з якими митні органи України здійснюють взаємодію з питань пов’язаних з провадженням у справах про порушення митних правил та контробанду (дізнання) необхідно виділити Інтерпол. Розпорядженням ДМСУ “Про порядок надання запитів в Національне центральне бюро Інтерполу в Україні” від 25 квітня 1994 р. №60.

Розділ II МИТНИЙ КОНТРОЛЬ

Глава 6. Організація митного контролю

Стаття 40. Здійснення митного контролю

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний контроль товарів, транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України є одним із основних завдань митної справи, покладеним на митні органи України.

Митний Кодекс визначає поняття «митний контроль» як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п.15 ст.1).

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, незалежно від того, обкладаються вони митом або податками чи ні.

Права митних органів щодо здійснення митного контролю закріплені статтею 53 цього Кодексу.

Здійснення митного контролю передбачає проведення митних процедур, тобто операцій, пов’язаних зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Митний контроль обмежується достатньо мінімальним переліком митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Це положення відповідає вимогам стандартних правил 6.1, 6.2 глави 6 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, вчиненої 18 травня 1973 року у Кіото (конвенція Кіото) і спрямоване на досягнення принципу взаємності у міждержавних відношеннях України щодо формування міжнародно-правових відносин у галузі здійснення митної справи, оскільки у сучасних відносинах держави прагнуть до спрощення митних формальностей при одночасному підвищенні ефективності митного контролю з метою прискорення руху великих обсягів пасажиро- вантажопотоків та стають на шлях укладення міжнародно-правових домовленостей, які регламентують процедури митного контролю.

Робота по виконанню митного контролю потребує відповідної організації. Операції, які здійснюються в процесі митного контролю підлягають упорядкуванню та відображенню в законодавчих та нормативно-правових актах, а також наказах та розпорядженнях Державної митної служби України, які передбачають організацію митного контролю та митного оформлення у вигляді технологічних схем, порядків, положень та правил, які визначають правову основу та послідовність дій посадових осіб митних органів. Проведення цієї роботи покладене на Управління технологій митного контролю Державної митної служби України. У підпорядкованих митних органах (регіональних митницях та митницях) функція по організації митного контролю покладається на одного із заступників начальника митного органу, а виконання організаційно-розпорядчих заходів на один чи декілька спеціально створені структурні підроділи (відділ, сектор організації митного контролю).

Основними завданнями і напрямками організації митного контролю є:

-підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури;

-аналіз діючих та впровадження передових форм і методів митного контролю та заходів підвищення їх ефективності;

-запровадження технологій митного контролю та митного оформлення;

-організація взаємодії митних органів (структурних підрозділів) з іншими державними органами, що здійснюють контроль на державному кордоні України;

-розробка і запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення;

-удосконалення видів особистих митних забезпечень, форм їх застосування.

Митним Кодексом передбачено цілодобове здійснення митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України. При цьому під пунктом пропуску розуміється спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (на аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюється прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів і товарів.

Одним із напрямків організації митного контролю є розробка і запровадження в дію технологічних схем митного контролю.

Технологічна схема – це встановлена обов’язкова для виконання послідовність операцій митного контролю та митного оформлення, а також дій посадових осіб підрозділів митного органу під час здійснення цих операцій. Технологічні схеми митного контролю можуть бути типовими, або детальними. Типові технологічні схеми визначають загальну мінімально-обов’язкову послідовність операцій та дій посадових осіб на окремому напрямку митного контролю. Вони розробляються й запроваджуються центральним апаратом Державної митної служби України. Детальні технологічні схеми розробляються регіональними митницями і митницями на підставі типових технологічних схем, з урахуванням особливостей характеру і способів переміщення товарів, місцезнаходження й розташування структурних підрозділів, інфраструктури, тощо, і регламентують діяльність як одного окремо взятого структурного підрозділу, так і декількох структурних підрозділів митного органу в комплексі, а також взаємодію структурних підрозділів митного органу з підрозділами інших органів (служб) причетних до здійснення контролю осіб, товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. За допомогою технологічних схем, погоджених з відповідними службами, врегульовуються питання взаємодії під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

Типові технологічні схеми пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників затверджує Кабінет Міністрів України. Детальні технологічні схеми затверджують керівники митних органів. З метою врегулювання окремих напрямків митного контролю на регіональному рівні регіональні митниці можуть розробляти й запроваджувати типові технологічні схеми митного контролю для регіону. Такі схеми затверджують начальники регіональних митниць.

Стаття 41. Форми митного контролю

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.

Положення цієї статті про те, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів покладає здійснення функцій митного контролю безпосередньо на посадових осіб центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, регіональних митниць, та митниць (що обумовлено положеннями частини другої, статті 12 цього Кодексу).

Основною і найбільш поширеною формою митного контролю є перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю – документальний контроль. У ході здійснення такого контролю перевіряються документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю (за визначенням статті 45 цього Кодексу). При цьому встановлюється наявність документів, необхідних для митного контролю товарів у відповідності з заявленим режимом та найменуваннями товарів, перевіряється правильність заповнення товаро-транспортних документів, відповідність зазначених у них відомостей відомостям, що містяться у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та інших документах, наданих до митного контролю та митного оформлення, перевіряються відомості та документи, що стосуються нетарифних заходів регулювання (ліцензування, сертифікації, дозволи інших державних органів), платіжні документи, сертифікати про походження товарів і інші документи. Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України, а їх подання митному органові передбачене статтею 54 цього Кодексу.

Поряд з документальним контролем митні органи України здійснюють контроль фактичний. Формами такого фактичного контролю є митний огляд та переогляд товарів (у тому числі ручної поклажі та багажу) і транспортних засобів, які врегульовані статтями 55, 56 цього Кодексу, а також особистий огляд громадян.

Митний огляд та переогляд товарів і транспортних засобів здійснюється шляхом відкриття вантажних приміщень, транспортних засобів, тари й упаковки. У ході митного огляду встановлюються найменування та якість товарів, визначається їх кількість. Митний огляд використовується також з метою виявлення прихованого переміщення товарів.

Підстави й засади особистого огляду громадян врегульовані статтею 57 цього Кодексу.

Митні органи, при здійсненні митного контролю мають право усного опитування усіх фізичних осіб, в тому числі посадових осіб підприємств, декларантів і перевізників, що переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, або безпосередньо перетинають його у пунктах пропуску на митному кордоні України. Мета й поняття усного опитування зазначені у статті 59 цього Кодексу. Усне опитування може здійснюватись посадовими особами митних органів з метою отримання інформації, необхідної для здійснення митного контролю та митного оформлення. Результати опитування повинні бути оформлені відповідним протоколом.

Окремою формою митного контролю є перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, та огляд територій, де можуть знаходитись товари та транспортні засоби, що перебувають під митним контролем. Відповідно до статті 60 цього Кодексу це передбачає проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби, вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.

Здійснення митного контролю у шляхом огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи врегульоване положеннями статті 61 цього Кодексу й передбачає за митними органами право перевіряти всі такі місця на всій митній території України.

Стосовно поняття інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, прикладом такої форми контролю може бути перевірка на територіях проміжних стоянок транспортних засобів (TIR-паркінгів, залізничних станціях, портах, тощо) в межах всієї митної території України.

Митні органи мають право використовувати інші форми митного контролю передбачені цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи. У цьому прикладом може бути ідентифікація товарів, транспортних засобів, приміщень митними органами, передбачена статтею 64 цього Кодексу або дослідження (аналіз, експертиза) проб та зразків товарів (ст. 75 цього Кодексу), верифікація сертифікатів про походження товарів (глава 54 цього Кодексу). Також, фактично, формами митного контролю є організаційно- технологічне супроводження, аналіз та прогнозування, завдяки проведенню яких контрольна функція може бути виведеною із безпосереднього контакта з об’єктом контролю й виконуватись дистанційно.

Стаття 42. Вибірковість митного контролю

Під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Митний кодекс наголошує на вибірковості здійснення митного контролю. Вибір форм митного контролю та його обсягу здійснюється у відповідності з принципом достатньості для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, з урахуванням положень статті 40 цього Кодексу стосовно проведення мінімуму митних процедур.

Під визначенням обсягу митного контролю слід розуміти, як обсяг операцій, пов’язаних зі здійсненням митного контролю (митних процедур) так і обсяг (необхідну кількість) предметів такого контролю.

Необхідні форми та обсяг митного контролю визначають посадові особи митних органів (відповідно до затверджених технологічних схем митного контролю, правил, порядків, тощо), хоча поряд з цим достатність окремих форм митного контролю може бути передбачена міжнародними договорами за участю України, окремими законодавчими та нормативно-правовими актами, а також наказами та розпорядженнями Державної митної служби України. Так наприклад, особистий огляд статтею 57 цього Кодексу визначений винятковою формою митного контролю. Також, відповідно до вимог статті 66 цього Кодексу може бути встановлене звільнення від окремих форм митного контролю.

У ряді випадків митний контроль може здійснюватись в межах перевірки документів (наприклад при здійсненні пропуску товарів зазначених у статтях 67, 286-295 цього Кодексу), або огляду, що полягає у перевірці зовнішнього вигляду транспортних засобів, товарів, що у них знаходяться, без відкриття вантажних приміщень, тари й упаковки (наприклад при огляді територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитись товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи).

Рішення про доцільність застосування таких форм митного контролю, як митний огляд та переогляду товарів і транспортних засобів приймається, як правило, у ході перевірки документів або їх зовнішнього огляду.

У виборі форм та обсягів митного контролю митні органи керуються такими основними принципами:

-митний контроль повинен забезпечувати виконання основних завдань здійснення митної справи;

-у ході митного контролю не повинні порушуватися основні права й свободи людини.

Незастосування будь-яких форм митного контролю, так само як і звільнення від них не звільняє громадян і підприємства від обов’язків по додержанню законодавства України з питань митної справи.

З метою забезпечення завдань здійснення митної справи митні органи, у разі необхідності, можуть використовувати усі форми митного контролю, передбачені статтею 41 цього Кодексу й проводити такий контроль у повному обсязі, у тому числі й після пропуску товарів і транспортних засобів (відповідно до положень статті 69 цього Кодексу).

Стаття 43. Тривалість перебування під митним контролем

Товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

У разі вивезення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.

Митний контроль закінчується:

- у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

- у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Тривалість знаходження товарів та транспортних засобів під митним контролем, як і кінцевий термін такого знаходження безпосередньо залежать від обраного митного режиму (у відповідності з видами митних режимів встановленими статтею 185 цього Кодексу).

Якщо товари декларуються у режимі транзиту, або режимі, що передбачає їх переміщення через митний кордон України для вільного обігу, така тривалість може визначатись днями, а якщо обирається, наприклад, режим митного складу перебування товарів під митним контролем може продовжуватись до трьох років.

Початком митного контролю при ввезенні товарів і транспортних засобів визначений момент перетину ними митного кордону України, який засвідчується шляхом простановки на товаросупровідних документах штампу “Під митним контролем”.

Початком митного контролю по відношенню до товарів і транспортних засобів, що вивозяться є момент пред’явлення їх для митного оформлення та їх декларування митному органу. Пред’явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення невід’ємно пов’язане з процедурою декларування, яке може здійснюватись письмово, усно, або шляхом вчинення дій. Процедуру декларування врегульовано нормами статті 81 цього Кодексу. Умови та порядок застосування форм декларування визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому статтею 72 цього Кодексу встановлено, що засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах. Практика здійснення митного контролю розуміє під цим простановку штампу “Під митним контролем”.

Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України залежить від особливостей функцінувння того чи іншого пункту пропуску, умов здійснення у ньому митного контролю. Конкретно вона встановлюється відповідно до технологічної схеми здійснення митного контролю, що затверджуються керівником митного органу в пункті пропуску і погоджуються керівниками інших органів державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через державний кордон України, а також визначають час і послідовність виконання кожним із цих органів контрольних функцій. Така технологічна схема розробляється відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Закінчення митного контролю при ввезенні товарів і транспортних засобів визначене здійсненням у повному обсязі, тобто завершенням їх митного оформлення. Відповідно до положень статті 78 цього Кодексу митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного Кодексу України відповідно до заявленого митного режиму. При цьому, під здійсненням у повному обсязі митного оформлення розуміється завершення митного оформлення у відповідності з режимом, що передбачає розпорядження товарами, пропущеними через митний кордон України без митного контролю.

При вивезенні з України товарів, що експортуються митний контроль закінчується у момент перетину митного кордону України. Пропуск експортних товарів за межі митної території України здійснюється тільки після звірення відомостей, зазначених в електронній копії відповідної вантажної митної декларації, з відомостями у товаросупровідних документах та після перевірки (за рішенням митного органу) фактичної наявності, кількості, номенклатури і стану товарів. Факт пропуску товарів за межі митної території України засвідчується простановкою на четвертому примірнику вантажної митної декларації особистої номерної печатки посадової особи митного органу в пункті пропуску та здійсненням відмітки в центральній базі даних ІАМУ. У випадку вивезення товарів і транспортних засобів, заявлених у режимі, що передбачає перебування під митним контролем вони знаходяться під таким контролем протягом усього часу перебування у такому режимі.

Тривалість перебування під митним контролем суден закордонного плавання визначена положеннями статті 123 цього Кодексу.

Стаття 44. Строки пред'явлення митному органу товарів і транспортних засобів, що переміщуються

через митний кордон України

Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Встановлений у частині першій цієї статті строк, як виняток, може збільшуватися у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положення цієї статті зобовязують перевізника або іншу, належним чином вповноважену особу пред’явити товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, а також документи на ці товари і транспортні засоби представникам митних органів у зоні митного контролю визначеній відповідно до положень статті 48 цього Кодексу, протягом трьох годин з моменту прибуття на територію пункту пропуску на митному кордоні України (територію зони митного контролю внутрішньої митниці). При цьому повинні бути враховані положення статті 94 цього Кодексу, згідно якої заява про пред’явлення товарів і транспортних засобів до митного контролю та передання документів на них мають бути зроблені у мінімально можливий строк після їх прибуття у місце доставки.

Факт пред’явлення товарів і транспортних засобів а також документів на них для митного контролю митним органам засвідчується заявою перевізника або особи, що переміщує товари, яка може бути зроблена усно, або (у встановлених випадках) письмово. Прикладом письмової заяви може бути реєстр документів, що подається внутрішньому митному органу при доставленні товарів у місце призначення, визначене митним органом у пункті пропуску.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про умови збільшення строків пред’явлення та декларування митному органу товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України” встановлено, що цей строк може бути збільшений за таких умов:

1) у разі хвороби особи, відповідальної за переміщення товарів і транспортних засобів, що підтверджується відповідним медичним документом за формою, установленою для установ та організацій, які входять до сфери регулювання Міністерства охорони здоровя;

2) якщо процедура контролю, який здійснюється іншими органами державної влади під час переміщення товарів через митний кордон України, потребує додаткового часу, що підтверджується довідкою відповідного органу державної влади;

3) у разі настання обставин чи подій, які перешкоджають руху транспортного засобу, що підтверджуються документами, належним чином засвідченими відповідними органами.

Такими обставинами чи подіями вважаються:

-стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток портів, закриття залізничних колій, тощо);

-військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, у якому розташовано пункт пропуску або зона митного контролю;

-страйк;

-злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти перевізника, транспортного засобу чи товару, що перевозиться цим транспортним засобом;

-пригода за участю транспортного засобу, що перевозить товар, яка спричинила повне чи часткове пошкодження транспортного засобу або повну чи часткову втрату товару;

-неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув, пошкодження або розпакування товару створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю громадян або навколишньому середовищу;

-інші схожі за характером обставини чи події.

Залежно від виду обставин чи подій документи, що підтверджують їх наявність та строк дії, можуть видаватися місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, власником підприємства, на якому відбувається страйк, чи вповноваженим ним органом (представником), об'єднаннями, торгово-промисловими палатами, відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху, органами Міністерства внутрішніх справ України, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади тощо.

Строки пред’явлення митному органу товарів і транспортних засобів можуть бути продовжені митним органом на строк, достатній для виключення причин, які стали перепоною для своєчасного їх пред’явлення.

Питання збільшення граничних строків пред’явлення митному органу товарів і транспортних засобів вирішуються в кожному окремому випадку керівником митного органу або його заступником на підставі відповідної заяви про це особи, що переміщує товари й транспортні засоби, або перевізника та відповідних документів.

В разі порушення порядку та строків пред’явлення митному органу товарів і транспортних засобів, а також документів на ці товари і транспортні засоби перевізники або особи, що переміщують товари, транспортні засоби, порожні транспортні засоби й транспортні засоби, у яких перевозяться пасажири, несуть відповідальність, згідно положень статті 342 цього Кодексу.

Стаття 45. Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю

Особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу.

Правоохоронні органи України, фінансові установи, податкові та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства України на запити митних органів або за власною ініціативою інформують митні органи про наявні в них відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Подання митним органам документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю покладається на осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органи.

Конкретні випадки, що передбачають таке подання передбачені нормами статті 54 цього Кодексу.

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю й порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Як правило такі переліки містяться в Типових технологічних схемах пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників, передбачених статтею 40 цього Кодексу. В залежності від способу переміщення товарів, їх характеру, кількісних та вартісних розмірів, мети переміщення і таких інших факторів митним органам можуть подаватись різні документи. Основне правило, яке при цьому діє полягає в тому, що такому поданню підлягають усі документи та відомості необхідні для здійснення, у передбаченому обсязі, митного контролю.

Такі документи можна класифікувати за призначенням:

1. Торговельні документи. Це договори (контракти, угоди), рахунки-фактури (інвойси), рахунки за комісійні і брокерські послуги, специфікації, пакувальні листи, тощо. Для здійснення митного контролю можуть подаватись будь-які, у т.ч. факсимільні копії договорів (контрактів, угод), а також засвідчені витяги з таких договорів (якщо вони містять відомості достатні для здійснення митного контролю). Копії договорів (контрактів, угод) та витяги із них повинні бути засвідчені підписом керівника підприємства, що уклало договір та печаткою цього підприємства. При цьому, за наявності підстав вважати, що надані документи містять недостовірні відомості, посадові особи митних органів мають право вимагати їх оригінальні примірники. З метою підтвердження відомостей договору підприємствами-сторонами договору можуть подаватись листи-заяви з зазначенням реєстраційних та банківських реквізитів, підписані керівником та головним бухгалтером підприємства, і завірені його печаткою.

2. Транспортні документи. Це документи на підставі яких товари та транспортні засоби переміщуються через митний кордон. До них відносяться: накладні, коносаменти, дорожні відомості, вагонні аркуші, передаточні відомості, багажні квитанції, тощо.

3. Митні документи. Оформлюються й засвідчуються посадовими особами митних органів. Ними є: митні декларації, свідоцтва про допущення транспортних засобів (контейнерів) до перевезення товарів під митними печатками й пломбами, будь-які ліцензії, свідоцтва, атестати, що видаються митними органами (наприклад ліцензія на здійснення діяльності митного брокера, митного перевізника і т.ін.), документи на товари та транспортні засоби, що підлягають поданню митному органу призначення (наприклад, документи контролю доставки), а також інші документи.

4. Особисті документи громадян, до яких відносяться паспорта, посвідчення, проїзний документ дитини та інші документи, що посвідчують особу, громадянство. Ці документи дозволяють ідентифікувати особу, а також одержати відомості про неї, необхідні для митного контролю та митного оформлення у передбачених законодавством випадках (наприклад, для визначення категорій осіб, що користуються пільгами).

5. Інші документи, необхідні для митного контролю. До таких документів можна віднести реєстраційні документи, установчі документи, документи на підтвердження певних видів діяльності, які не потребують ліцензування, сертифікати (якості, відповідності, походження, ветеринарні, карантинні, тощо), карантинні і такі інші свідоцтва, дозвільні документи, що видаються іншими державними органами, картки-реєстрації контрактів, військові перепустки, документи на право власності (наприклад: свідоцтво на право власності приміщенням митного ліцензійного складу, технічні паспорти транспортних засобів індивідуального користування), акти (у т.ч. складені підприємствами), тощо.

Перелічені документи перевіряються посадовими особами митних органів до прийняття рішення про пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України, або рішення про їх випуск та використання у відповідності до обраного митного режиму.
Перевірка документів полягає у ознайомлені з їх відомостями з точки зору відповідності діючим правилам митного законодавства й повноти їх оформлення. Посадова особа митних органів має право вимагати від декларанта подання додаткових документів, необхідних для митного контролю. Наприклад, у відповідності до Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 № 1598 митні органи повинні вимагати подання копії експортної декларації країни відправлення, а також прайс-листа виробника та продавця товару.

Типовою технологічною схемою здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України передбачене, що підставою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів є подання перевізником, експедитором чи вповноваженою особою оригіналів таких документів:

-примірників оформлених вантажних митних декларацій (у встановлених випадках) на переміщувані товари й транспортні засоби;

-міжнародної автомобільної накладної (CMR);

-рахунку-фактури (інвойса);

-пакувального листа (cпецифікації);

-книжки міжнародного дорожнього перевізника (Carnet TIR) (у разі потреби);

-ватажної відомості (каргоманіфесту) (у разі потреби);

-авіаційної вантажної накладної (Air Waybill) (у разі потреби);

-коносаменту (Bill of Lading) (у разі потреби);

-свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками й пломбами;

-визначених законодавством України дозвільних документів (у разі потреби) органів державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

Відповідно до Типової технологічної схеми здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України адміністрацією судна для здійснення митного контролю подаються такі документи та відомості:

-генеральна декларація;

-декларація про вантаж;

-суднова роль;

-список пасажирів;

-декларація про особисті речі екіпажу судна;

-митні декларації (українських членів екіпажу судна);

-список запасів споживання;

-довідка капітана судна про наявність на борту судна наркотичних засобів, зброї та боєприпасів;

-довідка про наявність у судновій касі валюти;

-зобов'язання капітана українського судна про не знесення із судна запасів

споживання, що були закуплені за кордоном;

-інші документи, потрібні при здійснення митних процедур.

Наприклад, до початку навантаження на судно закордонного плавання транспортних засобів та товарів декларант або вповноважена ним особа подає митному органу доручення на навантаження транспортних засобів і товарів.

Подані документи мають бути засвідчені судновою печаткою та підписом капітана судна, за винятком митних декларацій українських членів екіпажу.

Генеральна декларація, вантажна декларація, суднова роль, список пасажирів, вантажні документи (коносаменти, їхні переліки – маніфести), митні декларації членів екіпажу, список суднових запасів подаються на бланках форми Міжурядової морської консультативної організації (Inter-governemental Martitime Consultative Organization – IMCO).

При проведенні митного контролю транспортних засобів та товарів, що вивантажуються із судна, митні органи мають право використовувати додаткові документи, передбачені правилами роботи портів.

При митному контролі повітряних суден, порядок якого регламентовано Типовою технологічною схемою здійснення митного контролю повітряних транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України передбачене подання посадовим особам митного органу наступних документів:

-генеральна декларація;

-списки запасів споживання;

-каргоманіфести;

-авіаційні вантажні та поштові накладні;

-товаросупровідні документи.

Зазначені документи подаються командиром повітряного судна.

При потребі посадовій особі митного органу можуть подаватися інші документи в порядку, визначеному Держмитслужбою. Наприклад, у відповідності до статті 16 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чікаго, 1947) компетентна влада кожної держави-учасниці має право перевіряти посвідчення й інші документи, передбачені справжньою Конвенцієй. До таких документів згідно статті 29 цієї Конвенції, відносяться:

-свідоцтва на кожного члена екіпажу;

-список прізвищ пасажирів із зазначенням пунктів відправлення й призначення;

-маніфест та докладні декларації на вантаж;

-бортовий журнал;

-дозвіл на бортову радіостанцію.

Додатком 9 до Конвенції Чікаго, 1947, схваленим Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО) встановлені єдині форми генеральної декларації, вантажної відомості, картки посадки-висадки пасажира, свідоцтва члена екіпажу повітряного судна.

При перевезеннях залізничним транспортом, згідно Типової технологічної схеми здійснення митного контролю залізничного транспорту перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України посадові особи прикордонної передавальної станції зобов’язані подати для здійснення митного контролю та митного оформлення:

-передатну відомість (багажний список);

-залізничні накладні;

-перевізні документи;

-супровідні документи

До основних супровідних документів належать рахунок-фактура, специфікація, пакувальний лист та інші документи, потрібні для здійснення митних процедур.

У разі повернення в Україну залізницею або митним органом суміжної держави товарів (вантажів), внаслідок заборони пропуску на територію цієї держави, разом з зазначеними документами подається ще акт митниці суміжної держави про причину повернення.

При переміщенні товарів в міжнородних експрес-відправленнях (МЕВ) експрес-перевiзник подає посадовим особам митних органів єдиний транспортний документ та митну декларацію М 16.

Для документального контролю енергоносіїв, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі подаються акти прийому-передачі, а також використовуються акти про:

-зняття і накладення пломб;

-фіксування показників лічильників;

-обсяги переміщуваного товару.

Вимоги до мови, якою подаються документи, необхідні для здійснення митного контролю товарів і транспортних засобів врегульовані нормами статті 77 цього Кодексу.

Неподання митному органу документів, необхідних для митного контролю є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена положеннями статті 330 цього Кодексу.

Митний орган забезпечує зберігання документів, що були підставою для пропуску транспортних засобів та товарів через митний кордон України на термін і в порядку, установлених Держмитслужбою України. На даний час Переліком документів, що утворюється в установах Держмитслужби України із зазначенням строків зберігання, підписаним Головою Держмитслужби України (29.10.97) та Начальником Головархіву при Кабінеті Міністрів України (17.10.97) для них встановлений термін зберігання не меньше 5 років.

З метою отримання відомостей, необхідних для здійснення митного контролю Митні органи України можуть робити запити про надання інформації до правоохоронних органів України, фінансових установ, податкових та інших контролюючих органів України. Наприклад, від фінансових установ можуть отримуватись відомості та довідки про операції та стан рахунків підприємств, що переміщують товари та транспортні засоби через митний кордон України, митних брокерів, митних перевізників, та інших осіб, що здійснюють діяльність, контроль за якою покладається на митні органи. Вимоги до оформлення запитів про надання інформації можуть погоджуватись на міжвідомчому рівні (наприклад, Протокол № 2 до Угоди про інформаційне співробітництво між Державною митною службою України та Міністерством внутрішніх справ України щодо переліку вимог до оформлення запитів на отримання інформації, підписаний 21.08.2002 (Першим заступником Голови ДМСУ) --- 22.08.2002 (Першим заступником Державного секретаря МВСУ). Поряд з цим правоохоронні органи України, фінансові установи, податкові та інші контролюючі органи України за власною ініціативою, або відповідно до законодавства України можуть інформувати Митні органи України про наявні в них відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Стаття 46. Доступ посадових осіб митних органів на територію чи в приміщення підприємств

для здійснення митного контролю

Посадові особи митних органів з метою здійснення митного контролю мають право в межах наданої їм цим Кодексом та іншими законами України компетенції безперешкодного доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства незалежно від форми власності та підпорядкування, де знаходяться або можуть знаходитися товари, що підлягають митному контролю.

Положення даної статті не обмежують коло посадових осіб митних органів, що мають право такого доступу. При цьому поняття “митні органи” визначається, відповідно до положень пункту 17 статті 1 та частини другої, статті 12 цього Кодексу.

Форма власності, характер і призначення підприємства, сфера його діяльності, так само як і його відомче та структурне підпорядкування не можуть бути фактором перешкоди або обмеження права доступу на його територію посадових осіб митних органів, якщо на цій території, у належних йому приміщеннях та інших спорудах знаходяться товари та транспортні засоби, що підлягають митному контролю.

При здійсненні митного контролю посадові особи митних органів мають право доступу також на будь-яку територію, у будь-які споруди й приміщення, де можуть знаходитись товари та транспортні засоби, що підлягають митному контролю, документи необхідні для такого контролю, або здійснюватись діяльність, контроль за якою покладено на митні органи. Наприклад, при проведенні митного огляду судна, на вимогу посадових осіб митного органу капітан, або уповноважена ним особа, зобов’язані відчинити усі навні на судні приміщення. Це ж саме стосується власників складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі, TIR-паркингів і таких подібних місць, де проводиться діяльність, контроль за якою покладений на митні органи, де навіть за відсутності товарів та транспортних засобів, передбачене здійснення митного контролю, наприклад: огляд території й приміщень, перевірка системи звітності та обліку товарів, і т.ін.

Право доступу посадових осіб митних органів на територію та в приміщення підприємств при здійсненні ними митного контролю реалізується на підставі службового посвідчення. Підприємства на яких встановлений окремий спеціальний режим знаходження, переміщення та обліку співробітників не повинні створювати формальностей, заважаючих, або ускладнюючих процедуру пропуску на свою територію посадових осіб митних органів.

Будь-які дії посадових осіб, спрямовані на перешкоджання посадовим особам митних органів в такому доступі є порушенням митних правил відповідальність за яке передбачена положеннями статті 342 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 424 цього Кодексу, для забезпечення доступу в приміщення або на територію де знаходяться товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем посадові особи митної служби України, під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати фізичну силу.

Стаття 47. Спільний митний контроль на митному кордоні України

На підставі міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, на митному кордоні України може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав.

Метою запровадження спільного митного контролю (див. Коментар до статті 37 цього Кодексу) є вдосконалення митного контролю за транспортними засобами і вантажами, прискорення їх переміщення через митний кордон (скорочення часу митного оформлення і спрощення митних процедур), недопущення провезення контрабандних товарів, інших предметів і матеріалів, заборонених до ввозу та вивозу, а також запобігання випадкам порушень митних правил (наприклад підміни документів, що містять відомості про товари, після проходження митного контролю однієї із сторін), уникнення черг на кордоні.

Спільний митний контроль разом з митними органами сусідніх держав здійснюється у рамках участі України у міжнародному співробітництві з питань митної справи, форми якого врегульовані положеннями статті 37 цього Кодексу.

Такий контроль проводиться, як правило у пунктах пропуску на митному кордоні України, але з цією метою можуть створюватись й спеціальні спільні пункти пропуску на митному кордоні України.

Спільний митний контроль на митному кордоні України здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів сусідніх держав. Найбільш поширеними його формами є перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю, митний огляд товарів і транспортних засобів, їх облік. При цьому Митним Кодексом України не встановлено обмежень стосовно застосування форм митного контролю, передбачених положеннями статті 41.

Підставою для запровадження спільного митного контролю на митному кордоні України є положення міжнародних договорів України з питань митної справи. Процедура його запровадженння наведена у коментарі до статті 37 цього Кодексу. Спільний митний контроль здійснюється, як правило протягом визначеного терміну, що обумовлений строком дії відповідного міжнародного договору.

Глава 7. Зони митного контролю

Стаття 48. Місця розташування зон митного контролю

З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митних правил, у пунктах пропуску на митному кордоні України, в межах прикордонної смуги на державному кордоні України, у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях, на територіях підприємств, спеціальних митних зон, а також в інших місцях, визначених митними органами, створюються зони митного контролю.

Зона митного контролю (ЗМК) – спеціально відведене місце, де митні органи здійснюють необхідні митні формальності по відношенню до зовнішньоекономічних вантажів та транспортних засобів, які ці вантажі перевозять.

ЗМК в пунктах пропуску на державному кордоні відрізняються від ЗМК, які створюються у внутрішніх митницях, наявністю окремої зони або лінії прикордонного контролю, з якої починається огляд транспортних засобів, здійснюється паспортний контроль, визначаються особи, яким заборонений в’їзд до країни та інше.

ЗМК можуть розрізнятися за типом в залежності від виду транспорту (автомобільний, залізничний, водний, повітряний, мультімодальний), напрямків транспортних потоків та магістральних шляхів. Останнім часом використовуються такі назви, як “митний термінал”, “вантажний митний комплекс”, “автопорт”. В аеропортах, в морських та річкових портах, вимоги часу потребують створення мультімодальних ЗМК, де процес митного контролю розповсюджується (одночасно або послідовно) на декілька видів транспорту, які застосовуються для перевезення вантажів з урахуванням специфіки пункту пропуску. Для здійснення заходів митного контролю, інфраструктура ЗМК, як правило, потребує наявності таких основних елементів:

  • службові приміщення для працівників митниці;

  • місця для розвантаження, перевантаження та навантаження вантажів;

  • місце для проведення митного огляду з наявністю технічних засобів контролю;

  • майданчик для стоянки транспортних засобів;

  • склади тимчасового зберігання (у випадку зміни транспорту або непрямого перевантаження, наприклад складування на причалах порту в очікуванні підходу судна);

  • майданчик для стоянки затриманих транспортних засобів;

  • відповідну інфраструктуру транспортного руху (залізничні колії, автомобільні дороги тощо) або пасажиропотоку (“зелений” та “червоний” коридори) та інше.

При необхідності в ЗМК передбачають створення окремих транспортних смуг, що обумовлено можливістю блокування провідного руху на період проведення митного контролю вантажу або транспортного засобу та прийняття рішення стосовно пропуску вантажів через митний кордон.

Зонами митного контролю також є території митних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі та інші території, в яких діють спеціальні митні режими.

Стаття 49. Порядок створення зон митного контролю

Порядок створення зон митного контролю, режим їх функціонування відповідно до цього Кодексу визначаються Кабінетом Міністрів України.

Зони митного контролю в межах пунктів пропуску через державний кордон України створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Загальна практика показує, що при створенні ЗМК можливо виділити таку поетапну послідовність:

-визначення необхідності створення ЗМК в конкретному пункті пропуску або в окремих

місцях в зоні діяльності внутрішньої митниці в залежності від вантажопотоку або пасажиропотоку, наявності “ризикової” номенклатури товарів, які переміщуються, достатності штатної чисельності особового складу митного органу, можливості розміщення місць розташування інших органів державного контролю та інше;

-визначення перспективи розвитку ЗМК, можливість її розширення, забезпечення сервісної інфраструктури (експедиторська, брокерська, складська, технічна діяльність).

Після чого переходять до:

-розробки інфраструктури ЗМК, яка повинна передбачати не тільки вищезазначені елементи а також можливість функціонування в ЗМК фахівців інших контролюючих структур, при чому така доцільність створення ЗМК безумовно погоджується з органами зазначеними в даній статті.

Стаття 50. Розміщення споруд та об'єктів у зоні митного контролю

У зонах митного контролю, створених у межах пунктів пропуску на митному кордоні України, споруди та об'єкти інфраструктури, що належать іншим органам, уповноваженим здійснювати види контролю, зазначені у статті 27 цього Кодексу, розміщуються з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту. Порядок надання таких дозволів визначається Кабінетом Міністрів України.

Законодавчим шляхом закріплено необхідність присутності фахівців ветеринарного, фітосанітарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю не тільки в пункті пропуску через митний кордон України, а також в митницях призначення. Їх завдання передбачають перевірку підконтрольних вантажів, проведення будь-яких лабораторних дослідів, взяття проб та зразків, та інше. Таким чином для проведення вищезазначених дій потрібна присутність будь-яких спеціальних споруд, місць для проведення зазначених заходів. Як правило це лабораторії, службові приміщення, карантинні зони та інше.

Основна вимога, яка пред’являється до розташування в ЗМК складських та інших функціональних приміщень є виключення будь-якої можливості вилучення товарів, які перебувають під митним контролем. Конструкції та обладнання приміщень повинні сприяти збереженню товарів, наприклад відокремлені запірні пристрої (один з них у віданні митного органу), подвійне контрольне забезпечення.

Стаття 51. Режим зони митного контролю. Забезпечення законності і правопорядку у зоні митного контролю

Режим зони митного контролю - це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель та споруд, а також проведення господарських робіт у зоні митного контролю.

Забезпечення безпеки громадян, а також схоронності товарів, що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму, законності та правопорядку у зоні митного контролю покладається на відповідні митні органи.

Під режимом зони митного контролю розуміється порядок доступу та перебування в ній службових осіб, які безпосередньо забезпечують процес митного контролю та оформлення, осіб, які проходять митний контроль, осіб, які уповноважені пред’являти до такого контролю транспортні засоби та вантажі, посадових осіб інших державних органів, участь яких в процесі митного контролю передбачена законодавством, а також порядок переміщення товарів за межі зони після закінчення митного контролю.

Дотримання режиму ЗМК проводиться з метою заборони доступу до неї осіб, не причетних до здійснення митного контролю, а також створення умов для роботи та захисту особового складу та майна митних органів від можливих протиправних посягань.

Найбільш простий спосіб для підтримання режиму ЗМК є створення системи перепусток окремо для транспортних засобів, окремо для осіб, присутність яких в ЗМК пов’язана з виконанням службових обов’язків. Перепустки, рекомендується, виготовляти різнокольоровими, конкретний колір буде визначати рівень допуску для конкретних осіб.

Стаття 52. Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення товарів, транспортних засобів і громадян через зону митного контролю

Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів і громадян, у тому числі посадових осіб органів державної влади, які не перетинають митний кордон України, допускається тільки з дозволу керівника або заступника керівника відповідного митного органу за погодженням з Прикордонними військами України і під контролем посадових осіб цього органу, крім випадків, передбачених законами України.

Дотримання режиму зони митного контролю передбачає, що будь-які дії як при проходженні контролю, при його завершенні, по підтриманню функціонування ЗМК (налагодження, ремонтні, очисні та інші), пов’язані з окремими обмеженнями та потребують відповідних дозволів митного органу. До початку проведення господарських робіт, зацікавлена особа подає митному органу письмову заяву, в якій визначає перелік робіт та список їх виконавців, перелік технічних засобів, приладів, інструментів, іншого обладнання, матеріалів які будуть застосовані або використані, при необхідності зазначає технології та строки виконання робіт.

Під час проведення відповідних робіт рекомендується на території де виконуються такі роботи встановити тимчасовий спеціальний режим зони митного контролю, який передбачає виконання робіт під наглядом посадових осіб митниці.

Глава 8. Здійснення митного контролю

Стаття 53. Права митних органів щодо здійснення митного контролю

Митні органи у межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, мають право застосовувати примусові заходи до порушників режиму зони митного контролю.

Митні органи мають право у примусовому порядку зупиняти і повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю на митну територію України, а також морські та річкові судна, які без дозволу митних органів вийшли з зони митного контролю за межі митної території України і не перебувають у територіальних водах інших держав.

Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

Дивися пункти 8, 15 статті 1 цього Кодексу.

Статтею 48 цього Кодексу визначено, що для здійснення митного контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митних правил, митні органи за порядком визначеним у статті 49 цього Кодексу, створюють зони митного контролю. Відповідно до частини 1 статті 49 цього Кодексу, режим функціонування зон митного контролю визначає Кабінет Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.02 № 1947 „Про затвердження Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування і Порядку надання дозволу на розміщення у зонах митного контролю споруд та об'єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України”).

Відповідно до статті 51 цього Кодексу, режим зони митного контролю - це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель та споруд, а також проведення господарських робіт у зоні митного контролю. Тобто режим зони митного контролю, це порядок доступу в зону митного контролю й перебування в ній посадових осіб митниці, що безпосередньо забезпечують процес митного контролю, посадових осіб інших контролюючих служб, громадян, які проходять митний контроль або вповноважені пред'явити для такого контролю товари та інші предмети, а також порядок переміщення товарів та інших предметів за межі зони митного контролю.

Контроль за дотриманням режиму зони митного контролю покладається на митні органи.

Такий контроль повинні здійснювати посадові особи митного органу, які безпосередньо проводять процедури митного контролю та оформлення у зоні митного контролю, а також у відповідності до частини 2 статті 21 цього Кодексу посадові особи митної варти, які забезпечують охорону зон митного контролю.

Як зазначено у частині другій статті, для забезпечення дотримання режиму зони митного контролю, у тому числі для повернення транспортних засобів та громадян до зони митного контролю, посадові особи митних органів у разі необхідності можуть застосовувати примусові заходи.

Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються цим Кодексом та іншими законами України. До них відноситься застосування:

- фізичної сили, відповідно до частини 1 статті 424 цього Кодексу;

- спеціальних засобів, відповідно до статті 425 цього Кодексу. Порядок їх застосування визначаються Кабінетом Міністрів України;

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.02 № 1953 “Деякі питання застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби” до спеціальних засобів відносяться:

1) засоби індивідуального захисту: шоломи й бронежилети;

2) засоби активної оборони: наручники, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, електрошокові пристрої, сльозоточиві речовини, гумові кийки, засоби для примусової зупинки транспортних засобів, обладнання для відкриття приміщень, у тому числі малогабаритні піротехнічні пристрої.

Посадові особи митної служби під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати спеціальні засоби у наступних випадках (пункт 5 Порядку застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби):

1) відбиття нападу безпосередньо на них або на інших осіб;

2) відбиття нападу на будинки, будівлі, споруди і транспортні засоби, що належать митним органам, спеціалізованим митним установам та організаціям або використовуються ними, на товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, а також для звільнення зазначених об'єктів у разі їх захоплення;

3) затримання правопорушників, їх доставки в службове приміщення митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації, якщо ці особи чинять опір та іншу протидію або можуть завдати шкоди оточуючим чи собі;

4) припинення фізичного опору, що чиниться посадовій особі митної служби;

5) проникнення у приміщення, де можуть знаходитися предмети контрабанди та безпосередні об'єкти порушення митних правил;

6) зупинення транспортного засобу, водій якого не виконав вимоги посадової особи митної служби про зупинення.

- вогнепальної зброї, відповідно до статті 426 МКУ. Порядок її застосування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.02 № 1953 “Деякі питання застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби” зберігати, носити та застосовувати зброю дозволяється посадовим особам митної служби України таких категорій:

1) Керівник та заступники керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи;

2) Керівники, заступники керівників та працівники підрозділів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, до компетенції яких належать питання організації боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил та митної варти;

3) Керівники регіональних митниць, митниць, їх заступники - керівники підрозділів, до компетенції яких належать питання боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил, керівники підрозділів регіональних митниць, митниць, до компетенції яких належать питання митної варти, а також працівники зазначених підрозділів;

4) Посадові особи чергових служб митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій.

Зазначені категорії посадових осіб митної служби України мають право застосовувати зброю для (пункт 6 Порядку застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби):

1) відбиття групового чи збройного нападу безпосередньо на них або інших осіб, якщо їх життю та здоров'ю загрожує небезпека і запобігти їй іншими засобами немає можливості;

2) відбиття групового чи збройного нападу на будівлі, склади, інші приміщення митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, а також на приміщення підприємств, установ та організацій, на територіях яких здійснюється митний контроль;

3) зупинки транспортного засобу шляхом пошкодження, якщо його водій у зоні митного контролю своїми діями створює загрозу життю та здоров'ю людей;

4) подання сигналу тривоги; виклику допомоги; знешкодження тварини, що загрожує життю та здоров'ю людини.

Окремо необхідно звернути увагу на те, що посадові особи митних органів мають право зупиняти та повертати у зону митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю, тобто мають право у цьому випадку здійснювати заходи безпосередньо на митній території України і також за межами внутрішніх вод або територіального моря України до територіальних вод інших держав.

За порушення режиму зони митного контролю, посадові особи, у тому числі посадових осіб органів державної влади (крім митних органів) та громадяни несуть відповідальність відповідно до статті 329 цього Кодексу “Порушення режиму зони митного контролю”:

- тягне за собою за відсутності товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил накладення штрафу в розмірі до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- ті самі дії за наявності товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”.

Кваліфікаційною ознакою для порушення митних правил передбаченого статтею 329 МКУ є здійснення у зоні митного контролю дій без дозволу посадових осіб митного органу.

До таких дій можливо віднести:

- переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян господарських робіт без дозволу митного органу;

- проведення господарських робіт у зоні митного контролю без дозволу митного органу;

- проведення інших операцій з товарами та / або транспортним засобами (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, переупакування товарів, або зміна ідентифікаційних знаків чи маркування) без дозволу митного органу.

Крім того необхідно враховувати, що більшість порушень режиму зони митного контролю, крім кваліфікації порушення за статтею 329 цього Кодексу, можуть додатково класифікуватись за іншими статтями цього Кодексу, які передбачають відповідальність за порушення митних правил, а саме:

Стаття 331 “Видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата”;

Стаття 334 “Відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу”;

Стаття 335 “Причалювання до суден, що перебувають під митним контролем”;

Стаття 336 “Неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними”;

Стаття 337 “Вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу”;

Стаття 338 “Пошкодження або втрата митного забезпечення”;

Стаття 342 “Перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів”.

Стаття 54. Подання документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при:

1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України;

2) декларуванні товарів і транспортних засобів;

3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Дивися пункти 2, 12, 14, 23 – 28, 35 статті 1 цього Кодексу.

Дана стаття встановлює випадки коли подання документів для здійснення митного контролю з боку посадових осіб підприємств та громадян є обов'язковим.

Пунктом 1 статті встановлено, що документи для здійснення митного контролю подаються при перетині митного кордону України товарами та транспортними засобами.

Загальні положення щодо переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України викладено у Главі 13 цього Кодексу “Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України”, особливості переміщення у залежності від виду транспорту у Розділі V цього Кодексу “Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту”.

Відповідно до частини 1 статті 95 цього Кодексу: “Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.”, тобто товари та транспортні засоби повинні переміщуватись через державний (та відповідно митний) кордон України тільки через пункти припуску.

Стаття 92 МКУ визначає загальний перелік документів, які повинні подаватися митному органу у пункті пропуску:

  • транспортні;

  • комерційні;

  • інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Пунктом 2 статті встановлено, що документи для здійснення митного контролю подаються при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Загальні положення щодо декларуванні товарів і транспортних засобів через митний кордон України викладено у Главі 11 цього Кодексу “Декларування”. Відповідно до частини 1 статті 81 цього Кодексу: “Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.”.

Форми декларування та порядок застосування форм декларування, а також перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється Державною митною службою України (частина 2 статті 81 МКУ).

Для декларування зовнішньоторговельних операцій прийнято використовувати уніфікований адміністративний документ (УАД), який має два варіанти: європейський та більш стислий американський. В Україні використовується європейський варіант УАД – вантажна митна декларація, шифр документа: МД-2, додаткового аркушу: МД-3. Форма документа затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574 “Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію”. Порядок заповнення граф ВМД викладений у наказі Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 “Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації” (із наступними змінами та редакціями).

До митного оформлення, у залежності від заявленого митного режиму та виду товару, суб'єкт підприємницької діяльності або громадянин подає такі документи:

  • Митні документи (попередні декларації, листи – узгодження, документи контролю за доставкою вантажів та т.п.);

  • Ліцензії;

  • Транспортні документи;

  • Комерційні документи;

  • Договори;

  • Наряди - замовлення (фондові сповіщення, реквізитні листи тощо);

  • Дозволи вповноважених органів та сертифікати;

  • Документи, що свідчать про надання пільг у сплаті митних платежів;

  • Картки реєстрації-обліку зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

  • Інші документи, якщо їх подання митному органу обумовлено чинними законодавчими або нормативними актами України.

Для декларування товарів та транспортних засобів громадянами застосовується письмова митна декларація для оголошення громадянами відомостей про товари та інші предмети, що переміщуються ними через митний кордон України, форма якої затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 № 748 “Про перелік відомостей, що оголошуються громадянами за встановленою формою у разі переміщення ними через митний кордон України товарів та інших предметів” (із змінами та доповненнями).

Затверджена даною постановою форма письмової митної декларації є єдиною пасажирською митною декларацією держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. Відповідно до рішення Ради керівників митних служб держав – учасниць СНД від 21.11.96, повний перехід на її використання у країнах СНД відбувся 01.01.98.

Пунктом 3 статті встановлено, що документи для здійснення митного контролю подаються при повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Загальні положення щодо повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України викладено у Главі 12 цього Кодексу “Попередні операції” та у статті 89 Глави 11 цього Кодексу “Декларування”.

Деталізація операцій попереднього повідомлення визначено у статті 93 цього Кодексу, зокрема:

“У разі ввезення товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари.

У разі вивезення товарів за межі митної території України декларант попередньо повідомляє відповідний митний орган про намір вивезти ці товари. Митний орган визначає час і місце доставки зазначених товарів для здійснення митного контролю та митного оформлення.”.

Необхідність подання попередньої декларації визначається положеннями статті 89 МКУ, зокрема:

“До ввезення товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня митна декларація.

Подання попередньої митної декларації при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів є обов'язковим.”.

Порядок подання попередньої митної декларації та попереднього повідомлення, їх форма та перелік відомостей, що зазначаються у них, відповідно до статей 89, 93 МКУ, встановлюються наказами Державної митної служби.

Порядок попереднього повідомлення при вивезенні товарів визначається положеннями статті 94 цього Кодексу: “Після подання зазначеного у статті 93 цього Кодексу повідомлення декларант зобов'язаний доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу.”.

Пунктом 4 статті встановлено, що документи для здійснення митного контролю подаються при здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

До здійснення контрольних функцій митного органу відноситься (крім митних процедур, що відносяться до митного контролю та оформлення):

  • перевірка законності ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, дотримання порядку їх ввезення, а також правильності та повноти сплати податків і зборів – статті 55, 61 цього Кодексу;

  • перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України – стаття 60 цього Кодексу;

  • перевірка товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів – стаття 233 цього Кодексу;

  • перевірка даних, зазначених у сертифікаті про походження товарів з України, а також здійснення безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов'язаної з таким виробництвом – стаття 316 цього Кодексу;

  • перевірка законності та обґрунтованості постанови митного органу, митним органом вищого рівня у зв'язку з поданням скарги, поданням прокурора – стаття 394 цього Кодексу;

  • контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України – Декрет Кабінету України від 19.02.1993 № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”;

  • планові (раз на рік) та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України – Указ Президента України від 23.07.1998 № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

За неподання у встановлених даною статтею випадках документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, посадові особи підприємств та громадяни несуть відповідальність, відповідно до змісту статті 330 цього Кодексу:

“тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян у розмірі до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств - до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

При цьому кваліфікаційними ознаками порушення передбаченого статтею 330 цього Кодексу є:

  • неподання документів;

  • порушення установлених цим Кодексом термінів подання документів.

При цьому не має значення подавалася при цьому чи ні письмова декларація на товари та / або транспортні засоби.

Положення пунктів 1 – 3 статті 54 не стосується переміщень через митний кордон України громадян, оскільки стосується виключно випадків переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів.

У випадку коли громадянин не переміщує через кордон товари, слід керуватись положеннями Розділу IX цього Кодексу “Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами” або пунктом 4 статті 54 цього Кодексу.

Стаття 55. Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів

З метою перевірки законності переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган має право на проведення огляду цих товарів і транспортних засобів.

Переогляд товарів і транспортних засобів може бути здійснено за рішенням керівника митного органу або його заступника, якщо є підстави вважати, що зазначені товари і транспортні засоби переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів України з питань митної справи.

Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів здійснюються тільки в присутності особи, яка їх переміщує через митний кордон України чи зберігає під митним контролем.

Дана стаття визначає загальний підхід до проведення огляду та переогляду, як форми митного контролю у торговому обігу, тобто при переміщенні товарів та транспортних засобів – пункт 2 статті 41 цього Кодексу.

Частина 1 статті визначає, що огляд товарів і транспортних засобів може проводитися, тобто не є обов'язковою процедурою, а проводиться у випадку необхідності для встановлення законності переміщення їх через митний кордон України.

Зазначене положення корелюється із положеннями статті 42 цього Кодексу “Вибірковість митного контролю”, яка визначає, що під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

При цьому Державна митна служба України може визначати перелік товарів (насамперед високоліквідних) при переміщенні яких через митний кордон України проведення огляду є обов'язковим.

Відповідно до зазначеного вище, переогляд (частина 2 статті) є особливою формою митного контролю, який проводиться лише у виключних випадках.

Звертаємо увагу, що, як підстави для проведення переогляду, у статті визначено тільки порушення митного законодавства, тобто, навіть якщо є достатні підстави вважати, що порушується законодавство України з інших питань, це не є підставою для проведення переогляду.

Рішення про необхідність проведення огляду приймає посадова особа митниці, що здійснює пропуск товару та транспортних засобів, а при митному оформленні – начальник оперативного підрозділу митниці, у якому проводиться митне оформлення зазначених товарів та транспортних засобів або уповноважена їм особа.

У зв'язку з винятковістю такої форми митного контролю, як переогляд, він проводиться тільки за рішенням керівника митного органу або його заступника, якщо є підстави вважати, що зазначені товари і транспортні засоби переміщуються через митний кордон України з порушенням законодавства України з питань митної справи.

Підставами для переогляду є інформація про порушення митних правил, яка є у розпорядження митних органів, у тому числі отримана від правоохоронних органів

При прийнятті рішення про проведення огляду та переогляду необхідно враховувати положення статті 66 цього Кодексу, яка визначає можливість звільнення від окремих форм митного контролю, зокрема звільнення від проведення огляду:

  • при митному контролі та оформленні повітряного судна, яке перевозить офіційні державні делегації – стаття 138;

  • при ввезенні та вивезенні товарів, призначених для офіційного (службового) користування дипломатичних представництв – стаття 286 цього Кодексу;

  • при ввезенні та вивезенні товарів призначених для особистого користування іноземними дипломатичними та консульськими кур'єрами – стаття 292 цього Кодексу.

Огляд можуть проводити будь які посадові особи митних органів, якщо це входить до їх посадових обов'язків та вони виконують технологічні операції митного контролю та оформлення, які передбачають здійснення огляду.

Огляд та переогляд у випадках та за порядком визначеному МКУ проводять особи зазначені у пункті 7, а також у відповідності до пункту 3 статті 22 цього Кодексу підрозділи митної варти.

Відповідно до частини 3 статті огляд та переогляд товарів і транспортних засобів здійснюються тільки в присутності особи, яка їх переміщує через митний кордон України чи зберігає під митним контролем:

Такими особами є:

  • при переміщенні через митний кордон товарів та транспортних засобів:

а) перевізник (пункт 22 статті 1 цього Кодексу);

б) інша уповноважена особа (пункт 41 статті 1 цього Кодексу).

  • при зберіганні товарів під митним контролем:

а) особа, що зберігає (надала зобов'язання митному органу) товари під митним контролем.

Результати огляду (переогляду) фіксуються у документі встановленої форми – Акті митного огляду, форма якого встановлюється Державною митною службою України.

Окремо звертаємо увагу на те, що у відповідності до положень частини другої статті 63 МКУ у випадку коли вантажні операції (навантаження, вивантаження, перевантаження), які є необхідними для проведення огляду та переогляду, здійснюються з ініціативи митного органу або з ініціативи правоохоронних органів та у підсумку не будуть виявлені порушення законодавства України, витрати на проведення цих операцій відшкодовуються власникам товарів, транспортних засобів або уповноваженим ними особами.

Виключення складають випадки:

  • проведення розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших

операції, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів – здійснюється підприємствами залізниці за свій рахунок – частина 2 статті 139 цього Кодексу;

  • у невідкладних випадках особи, що переміщують товари під митним контролем

автомобільним транспортом за свій рахунок здійснюють вивантаження, навантаження, розпакування та упакування товарів і пред'являють їх до митного контролю – пункт 4 статті 146 цього Кодексу;

  • розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання міжнародних

поштових відправлень здійснюються підприємствами поштового зв'язку України за свій рахунок за участю і під контролем митних органів – частина 4 статті 151 цього Кодексу;

  • розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання міжнародних

експрес-відправлень здійснюються експрес-перевізником за свій рахунок за участю і під контролем митних органів – частина 3 статті 152 цього Кодексу.

Як зазначено вище, відповідно до статті 139 цього Кодексу “Митні процедури в пунктах пропуску залізничного рухомого складу через державний кордон України” вантажні операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за свій рахунок. У той же час відповідно до частини 3 пункту 119 та пункту 120 Статуту залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457) у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням плата за простій рухомого складу стягується з вантажовідправника чи вантажоодержувача, відповідно до напрямку переміщення товару. Таким чином, залізниці будуть виконувати усі визначені митницею вантажні операції, але потім за неможливості мирової угоди щодо компенсації витрат, будуть у судовому порядку стягувати зазначені суми з резидентів – вантажовідправників, вантажоодержувачів чи експедиторів.

Стаття 56. Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу

Якщо є підстави вважати, що у ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю органів державної влади, зазначеним у статті 27 цього Кодексу, чи товари, при митному оформленні яких справляються податки і збори, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, митний орган має право провести огляд, а у разі необхідності і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.

Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи.

Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюються:

1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей, тварин та рослин, а також довкілля;

2) якщо громадянин чи уповноважена ним особа не з'явилися протягом одного місяця з дня надходження несупроводжуваного багажу;

3) якщо товари пересилаються у міжнародних поштових відправленнях або міжнародних експрес-відправленнях;

4) у разі залишення на території України ручної поклажі і багажу з порушенням зобов'язання про їх транзит через територію України.

Огляд та переогляд ручної поклажі і багажу у разі відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються в присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

Про здійснення огляду та переогляду у випадках, передбачених у пунктах 1 та 2 частини третьої цієї статті, складається акт, форму якого встановлює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

1.Дана стаття регламентує випадки та порядок проведення огляду та переогляду, як форми митного контролю у неторговому обігу, тобто при переміщенні ручної поклажі та багажу громадян (крім особистого огляду – стаття 57 цього Кодексу) – пункт 2 статті 41 цього Кодексу.

2.Частиною 1 статті визначено, що огляд та переогляд ручної поклажі або багажу громадянина може проводитися лише у випадках якщо є підстави вважати, що, у них переміщуються через митний кордон України товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю органів державної влади, зазначеним у статті 27 цього Кодексу, чи товари, при митному оформленні яких справляються податки і збори, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено.

Тобто, ця форма митного контролю не є обов'язковою процедурою, а необхідність її здійснення встановлюється згідно з положеннями статті 42 цього Кодексу “Вибірковість митного контролю”, яка визначає, що під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

3.При прийнятті рішення про проведення огляду та переогляду необхідно враховувати положення статті 66 цього Кодексу, яка визначає можливість звільнення від окремих форм митного контролю, зокрема звільнення від проведення огляду:

-ручної поклажі та супроводжуваного багажу Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їхніх сімей, які прямують разом з ними – стаття 67 цього Кодексу;

-особистого багажу глави дипломатичного представництва іноземної держави, членів дипломатичного персоналу представництва, членів їхніх сімей, які проживають разом з ними (якщо немає достатніх підстав вважати, що він містить товари, не призначені для особистого користування, або товари, ввезення (вивезення) яких заборонене законом або регулюється карантинними та іншими спеціальними правилами) – частина 2 статті 287 цього Кодексу.

4.Частина 2 статті визначає, що огляд та переогляд ручної поклажі та багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи.

У даному випадку уповноважена особа, повинна розумітися у понятті викладеному у частині 2 статті 26 цього Кодексу, це:

-митні брокери;

-інші особи на підставі нотаріально посвідченої довіреності (доручення), виданої громадянином.

5.Заключні частини даної статті присвяченні проведенню огляду та переогляду у випадку відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи.

6.До таких випадків відноситься:

  1. якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей, тварин та рослин, а також довкілля;

Огляд та переогляд у даному випадку здійснюється або за повідомленням органів державної влади, що зазначені у статті 27 цього Кодексу або правоохоронних органів, а також на підставі інформації отриманої митними органами, як оперативної, так і аналітичної отриманої на підставі аналізу та / або перевірки супровідних документів.

  1. якщо громадянин чи уповноважена ним особа не з'явилися протягом одного місяця з дня надходження несупроводжуваного багажу;

Зазначений випадок є найбільш типовим, коли несупроводжуваний багаж надходить на залізничну станцію (порт, аеропорт) призначення. Вантаж поміщується на склад залізниці (порту, аеропорту), де повинен зберігатися до закінчення митного оформлення.

У випадку коли громадянин не звертається до митних органів, цей вантаж буде зберігатися на складі, доки не буде визнаний безхазяйним – дивися пункт 6 коментарю до статті 56.

  1. якщо товари пересилаються у міжнародних поштових відправленнях або міжнародних експрес-відправленнях;

Зрозуміло, що громадянин або уповноважена ним особа, чисто фізично не може бути присутніми при митному контролі міжнародних поштових відправленнях або міжнародних експрес-відправленнях.

  1. у разі залишення на території України ручної поклажі і багажу з порушенням зобов'язання про їх транзит через територію України.

Огляд або переогляд проводиться у межах справи про порушення митних правил за статтею 349 цього Кодексу. . Об'єктом порушення у даному випадку буде виступати зазначена ручна поклажа або багаж, суб'єктом – перевізник.

При цьому звертаємо увагу, що за змістом статті 349 йдеться мова про транспортні засоби та товари невивезенні за митний кордон України в строки, встановлені митним органом, а дана стаття оперує поняттями “ручна поклажа і багаж”, що неминуче призведе до ускладнень при судовому розгляді справ у даному випадку.

7.Термін визнання товарів, такими за якими не звернувся власник (безхазяйним) та порядок його обліку, зберігання, оцінки викладено у Постанові Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340 “Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним” (із наступними змінами та доповненнями). Він обмежений строком надходження цих товарів під митним контролем – підпункт 3) пункту 1 зазначеного вище Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним.

Терміни перебування товарів під митним контролем визначено у статтях 169, 172, 214 цього Кодексу.

У даному випадку, для цілей цієї статті необхідно користуватись положеннями статті 172 цього Кодексу:

-товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності;

-інші товари – три місяці.

8.Окремо необхідно визначити, що у випадку передбаченому пунктом 2 частини 3 статті, коли ручна поклажа або багаж зберігається на складах морських торговельних портів або припортових залізничних станцій, крім законодавчих та нормативних вимог наведених вище, необхідно також враховувати вимоги:

-Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 № 33-93 “Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни”;

-Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1996 № 536 “Про реалізацію вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни”;

-Спільним наказом Міністерства транспорту України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.03.2002 № 178/75 “Про затвердження Положення про комісії з питань вилучення та реалізації залежаних вантажів”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.07.2002 за № 577/6865,у частині комісійного прийняття рішення щодо вилучення та реалізації вантажу.

9.Частина 4 статті встановлює обов’язковість присутності при огляді (переогляді) представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

При цьому, якщо перевезення здійснюється автомобільним або залізничним транспортом, а також поштою та експресс-перевізником, питання щодо представника перевізника не буде виникати.

У випадку перевезення морським (річковим) та авіаційним транспортом, ручна поклажа та багаж буде зберігатись на складі порту (аеропорту), який у переважній більшості не є перевізником, буде виникати проблеми с представником перевізника. Необхідно, що би у даному випадку порт (аеропорт) вимагав від відправника довіреність (або обумовлював в договорі на обслуговування) на представлення інтересів перевізника за вантажами, що передаються на склад порту (аеропорту).

10.Частина 4 встановлює, що за підсумками огляду або переогляду у випадках, передбачених пунктами 1 та 2 частини 3 статті, складається акт, форму якого встановлює Державна митна служба України.

Форма Акта про проведення огляду (переогляду) ручної поклажі та багажу в разі відсутності громадянина чи вповноваженої ним особи й форма додаткового аркуша до нього встановлена наказом Державної митної служби України від 05.11.2002 № 608 “Про затвердження форми Акта про проведення огляду (переогляду) ручної поклажі та багажу в разі відсутності громадянина чи вповноваженої ним особи”.

Стаття 57. Особистий огляд

Особистий огляд як виняткова форма митного контролю проводиться за письмовою постановою керівника митного органу або особи, яка його заміщує, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України.

На митному посту особистий огляд може також проводитися за письмовою постановою керівника поста або особи, яка його заміщує, з обов'язковим повідомленням протягом доби керівника відповідного митного органу про підстави і результати такого огляду.

Перед початком огляду посадова особа митного органу повинна пред'явити громадянину письмову постанову керівника митного органу, керівника митного поста чи особи, яка їх заміщує, ознайомити громадянина з його правами та обов'язками під час проведення такого огляду і запропонувати добровільно пред'явити приховувані товари.

Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, посадовою особою митного органу однієї статі з громадянином, який проходить огляд, у присутності не менш як двох понятих тієї ж статі. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду. Понятими не можуть бути родичі особи, яка підлягає особистому огляду, а також працівники митних органів. Доступ до приміщення, де проводиться огляд, громадян, які не беруть участі у ньому, і можливість спостерігати за проведенням огляду з боку таких громадян мають бути виключені. Обстеження органів тіла громадянина, який підлягає огляду, має проводитися лише медичним працівником.

Під час проведення особистого огляду складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Протокол підписується посадовою особою митного органу, що проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним працівником - також цим працівником. Громадянин, який проходив огляд, має право зробити заяву в такому протоколі.

Копія протоколу надається громадянинові.

Особистому огляду не підлягають Президент України, Голова Верховної Ради України, народні депутати України, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, Голова та судді Верховного Суду України, Голова та судді Конституційного Суду України, Міністр закордонних справ України, Генеральний прокурор України та члени їхніх сімей, які прямують разом з ними.

  1. Дана стаття регламентує випадки та порядок проведення особистого огляду громадян, як форми митного контролю – пункт 2 статті 41 цього Кодексу.

  2. Частиною 1 статті визначено, що особистий огляд є винятковою формою митного контролю, який може проводитись лише за наявності достатніх підстав вважати, що громадянином порушується митне законодавство України, а саме громадянин приховує від митного контролю:

  • предмети контрабанди;

  • товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил;

  • товари, які заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України.

  1. У зв'язку із особливим статусом особистого огляду, як форми митного контролю, дозвіл на його проведення у письмовому вигляді начальником митного органу або особою, що його заміщує.

Прийняття рішення про проведення особистого огляду оформлюється Постановою про проведення особистого огляду, яка затверджена наказом Державної митної служби України від 21.04.03 № 262 „Про затвердження форм постанови про проведення особистого огляду та протоколу особистого огляду” та зареєстрованого в Мінюсті України 06.05.03 за № 350/7671.

  1. Частина 2 статті, дозволяє прийняти рішення про проведення особистого догляду на митному посту за письмовою постановою керівника поста або особи, яка його заміщує, з обов'язковим повідомленням протягом доби керівника відповідного митного органу про підстави і результати такого огляду.

  2. Частина 3 статі встановлює перелік дій посадових осіб митних органів, які передують особистому огляду:

  • пред'явити громадянину письмову постанову про проведення особистого огляду;

  • ознайомити громадянина з його правами та обов'язками під час проведення такого огляду;

  • запропонувати добровільно пред'явити приховувані товари.

  1. За умови добровільного пред'явлення приховуваних товарів, інспектор складає протокол про порушення митних правил за статтею 340 „Недекларування товарів, транспортних засобів” цього Кодексу, в якому, крім іншого зазначається, що громадянин добровільно пред'явив приховувані товари. В іншому випадку, якщо будуть виявленні при особистому огляді приховані товари, інспектором складається протокол про порушення митних правил за статтею 352 „Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю” цього Кодексу.

  2. Частина 4 містить вимоги щодо умов при яких здійснюється особистий огляд:

  1. Щодо осіб, які можуть бути присутніми при огляді:

  • посадова особою митного органу однієї статі з громадянином, який проходить огляд;

  • поняті тієї ж статі, не менш ніж два;

  • медичний працівник.

  1. Щодо обмежень при виборі понятих:

  • родичі особи, яка підлягає особистому огляду;

  • працівники митних органів;

  • інші особи, які можуть бути заінтересовані у результатах огляду.

  1. Щодо приміщення у якому проводиться догляд:

  • ізольоване приміщення;

  • відповідність цього приміщення встановленим санітарно-гігієнічним вимогам;

  • неможливість доступу до приміщення з боку осіб, що не приймають участь у огляді;

  • неможливість спостерігати за проведенням огляду з боку осіб, що не приймають участь у огляді .

  1. Щодо проведення огляду:

  • Огляд проводить посадова особа митного органу;

  • Обстеження органів тіла громадянина, який підлягає огляду, має проводитися лише медичним працівником.

  1. Облаштування приміщення для проведення особистого огляду проводиться разом з облаштуванням митного поста або іншого структурного підрозділу митного органу.

Визначення таких приміщень здійснюється у відповідності до положень статті 25 цього Кодексу “Земельні ділянки, службові та побутові приміщення, обладнання та засоби зв'язку митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій” та статті 114 цього Кодексу “Службові приміщення митних органів у портах, міжнародних аеропортах і на прикордонних залізничних станціях” .

  1. Відповідно до Положення про порядок здійснення особистого огляду громадян, які прямують через митний кордон України (затверджено Головою Державного митного Комітету України 09.06.92), особистий огляд проводиться наступним чином та у наступному порядку:

  1. Приміщення, в якому має проводитися особистий огляд, повинно до початку огляду бути обстежене посадовими особами митного органу. Двері в суміжні приміщення, вікна, ілюмінатори та таке інше повинні бути зачиненими, предмети, які можуть бути використані як засоби нападу - вилучені.

  2. Порядок проведення особистого огляду:

  • оглядаються усі дрібні предмети, що є у громадянина, який підлягає огляду (палиці, парасолі, запальнички, самописки, цигарниці та т.п.), а також головні убори;

  • оглядаються верхній одяг і взуття, зняті таким громадянином;

  • крізь білизну на дотик перевіряється наявність сторонніх предметів на тілі;

  • оглядається білизна, знята громадянином;

  • оглядається зачіска, кисті рук, ступні ніг та т.д.

При огляді одягу та взуття особливу увагу слід звертати на предмети кустарного виробництва, ортопедичне взуття, а також шви, латки, манжети, плечики, підкладки, пояси, халяви, устілки, каблуки, головні убори.

Під час особистого огляду необхідно уважно стежити за громадянином, щодо якого здійснюється такий огляд, беручи до уваги будь-які зміни в його поведінці, зважувати проміжні наслідки огляду і демаскуючі ознаки (сліди ремонту одягу і взуття, бинти або пов'язки на окремих частинах тіла та т.п.), використовуючи знання характерних способів приховування тих чи інших предметів та цінностей.

Результати особистого огляду фіксуються у Протоколі особистого огляду, форма якого затверджена наказом Державної митної служби України від 21.04.03 № 262 „Про затвердження форм постанови про проведення особистого огляду та протоколу особистого огляду” та зареєстрованого в Мінюсті України 06.05.03 за № 350/7671., що передбачено частиною 5 статті.

Відповідно до частин 6 статті, протокол підписується посадовою особою митного органу, що проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним працівником - також цим працівником. Громадянин, який проходив огляд, має право зробити заяву в такому протоколі.

У разі відмови громадянина підписати Протокол, у ньому робиться відповідний запис про це, що засвідчується підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.

Копія Протоколу надається громадянинові в обов'язковому порядку, як це передбачено частиною 7 статті.

У відповідності до положень статті 42 “Вибірковість митного контролю” цього Кодексу та згідно з частиною 8 статті, особистому огляду не підлягають:

Президент України;

Голова Верховної Ради України;

народні депутати України;

Прем'єр-міністр України;

Перший віце-прем'єр-міністр України;

Голова та судді Верховного Суду України;

Голова та судді Конституційного Суду України;

Міністр закордонних справ України;

Генеральний прокурор України;

члени їхніх сімей, які прямують разом з ними.

Окремо необхідно зазначити, що особи, які користуються дипломатичним імунітетом у відповідності до положень статті 29 Віденській конвенції про дипломатичні зносини (від 18.04.1961), статті 41 Віденської конвенції про консульські зносини (від 24.04.1963), статті 58 Віденської конвенції про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру (від 14.03.1975) є недоторканими особами і таким чином можуть підлягати особистому огляду лише з їх особистої згоди (добровільна відмова від імунітету).

ПРОТОКОЛ

особистого огляду

_________________ 200__ року __________________________________

(назва населеного пункту)

Згідно з рішенням ____________________________________________________________________________________________________

(посада, прізвище, ім'я, по батькові службової особи,

______________________________________________________________________________________________________________________

яка прийняла рішення про проведення особистого огляду)

за участю ____________________________________________________________________________________________________________

у присутності понятих ________________________________________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові, домашня адреса)

_______________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

за участю ____________________________________________________________________________________________________________

(дані інших осіб, які мають відношення до особистого огляду)

______________________________________________________________________________________________________________________

(посада, прізвище, ім'я, по батькові службової особи митниці

______________________________________________________________________________________________________________________

або іншої установи, що проводить огляд)

______________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________ на підставі ст. 57 Митного кодексу України

здійснив особистий огляд __________________________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, громадянство; домашня адреса особи,

_________________________________________________________________________________________________________

щодо якої прийнято рішення про огляд)

про що складено цей протокол.

Громадянин (ка) __________________________________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові особи, яка підлягає огляду)

ознайомлений (на) з рішенням про проведення особистого огляду і йому (їй) запропоновано добровільно видати предмети і цінності, не пред'явлені для митного огляду.

_________________________

(підпис)

Особистий огляд розпочато в ______ годин _______ хвилин.

Учасникам огляду роз'яснені їх права бути присутніми при всіх діях, здійснюваних у процесі особистого огляду, і робити заяви, давати пояснення, які мають бути занесеними до протоколу чи приєднаними до нього.

Понятим _____________________________________________________________________________________________________________

(прізвище, ініціали)

спеціалісту __________________________________________________________________________________________________________

(прізвище, ініціали)

крім того, роз'яснюється їх обов'язок засвідчити факт, зміст і результати особистого огляду

_____________________________ ______________________________

(підпис спеціаліста) (підпис понятих)

Особистий огляд здійснювався в приміщенні __________________________________________________________________________

(митниці, каюти, купе та ін.)

Громадянин (ка) _________________________________ заявив (ла) ________________

(прізвище, ініціали)

_______________________________________________________________________________________________________________________

і пред'явив (ла) ____________________________________________________________________________________________

(перелічити предмети і цінності, їх особливі ознаки, кількість і сума, де знаходились)

__________________________________________________________________________________________________________

(якщо є додаток, то вказати - дивись додаток № __)

Під час особистого огляду громадянина (ки) _________________________________________________________________________ ________________________________________крім

(прізвище, ініціали)

предметів і цінностей, виданих добровільно, виявлено _________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________

(перелічити предмети і цінності, їх особливі ознаки, кількість і сума, де знаходились)

______________________________________________________________________________________________________________________

(якщо є додаток, то вказати - дивись додаток № __)

Згідно зі ст. 377 Митного кодексу України вилучено:

п/п

Найменування та індивідуальні ознаки

Кількість

(вага)

Вартість

Примітки

(якщо є додаток, то вказати - дивись додаток № __)

Вилучені предмети і цінності упаковані в присутності понятих і опечатані (опломбовані) печаткою (пломбою) з відбитком

Заява пояснення гр.___________________________________ при складанні протоколу

__________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________

(якщо є додаток, то вказати - дивись додаток № __)

Особистий огляд закінчено в _____ годин ____ хвилин.

Протокол прочитано вголос. Записано вірно. Зауважень відносно особистого огляду та змісту протоколу немає.

Громадянин, який підлягав огляду ____________________________________________________________________________

Поняті ____________________________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________

Присутні особи _____________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________

Протокол склав співробітник митного органу ___________________________________________________________________

Копію протоколу отримав ____________________________ 200___ року

Стаття 58. Облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

Облік товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, здійснюється з використанням відповідних приладів обліку.

Форми документів для здійснення обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

  1. Дана стаття визначає процедуру обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, яка за своєю суттю є формою статистичного спостереження (дивися пункт 1 статті 303 цього Кодексу) та накопичення необхідної інформації, як форму митного контролю – пункт 3 статті 41 цього Кодексу.

  2. Відповідно до цього процедура обліку товарів і транспортних засобів використовується для:

  • фіксації факту переміщення через митний кордон;

  • формування, узагальнення та обробка зібраної інформації;

  • використання інформації для здійснення митної справи та забезпечення інформаційних потреб сторонніх користувачів у межах їх повноважень.

  1. Дана інформація відноситься до спеціальної митної статистики – стаття 306 цього Кодексу.

  2. Фіксація факту переміщення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (момент первинного обліку) здійснюється безпосередньо у момент перетину митного кордону посадовою особою митних органів, шляхом заповнення облікових документів, крім випадків обумовлених частиною 2 статті.

  3. Частина друга статті визначає випадки коли посадова особа не може бути присутнім у момент перетину товаром митного кордону України – переміщення товарів стаціонарними видами транспорту (трубопровідним транспортом та лініями електропередачі).

У даному випадку ведеться періодичний облік на підставі даних знятих з відповідних пристроїв обліку.

Відповідно до статті 64 цього Кодексу, митні органи можуть здійснювати ідентифікацію зазначених приладів обліку шляхом накладення митного забезпечення.

  1. Обліковими формами (первинними статистичними документами) є реєстраційні журнали, відомості та формуляри (у тому числі електронні), які ведуться у пункті пропуску.

Посадова особа митних органів на підставі даних, що містяться у документах, передбачених статтею 54 заповнює зазначені облікові форми.

Їх форма та порядок введення, відповідно до частин 3 статті встановлюється Державною митною службою України.

  1. Інформація, що міститься у первинних документах узагальнюється у форми звітності (щоденні, щотижневі, щодекадні, щомісячні, квартальні, піврічні та річні) та надсилаються до митного органу, якому підпорядкований даний митний пост (відділ, пункт пропуску, інший визначений структурний підрозділ митного органу тощо).

  2. Митний орган, відповідно до Табелю статистичної та іншої звітності Державної митної служби України (наказ Державної митної служби України від 01.01.03 № 3 „Про звітність регіональних митниць і митниць перед Держмитслужбою України” із наступними змінами та доповненнями), формує звіти за напрямком діяльності та направляє їх до центрального апарату Державної митної служби України або до спеціалізованих митних установ та організацій (Інформаційно-аналітичне митне управління, Кінологічний центр та т.п.), де відбувається остаточне узагальнення інформації.

  3. Зібрана інформація використовується митними органами:

  • для поточного та стратегічного планування своєї діяльності;

  • для підготовки пропозицій щодо змін до законодавчих та нормативних актів з питань, що регламентують зовнішньоекономічну та пов'язану з нею діяльність;

  • для проведення аналізу своєї діяльності та наслідків впровадження законодавчих та нормативних актів України;

  • для запобігання контрабанді та боротьбі з порушеннями митних правил.

  1. Користувачами цієї інформації є також інші державні органи, як законодавчий (Верховна Рада України) так і виконавчі органи влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерство транспорту, Державна податкова адміністрація, Генеральна прокуратура, інші правоохоронні та контролюючі органи).

  2. Неподання митному органу документів необхідних для здійснення обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України є порушення митних правил, передбачене статтею 330 “Неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю” цього Кодексу, та тягне за собою:

“попередження або накладення штрафу на громадян у розмірі до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств - до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”, оскільки зазначений облік, відповідно до пункту 3 статті 41 цього Кодексу є однією з форм митного контролю.

Стаття 59. Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств

Для забезпечення митного контролю посадовими особами митного органу може проводитися усне опитування громадян та посадових осіб підприємств.

Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств при здійсненні митного контролю - це отримання посадовою особою митного органу інформації, що має значення для здійснення митного контролю, від осіб, які володіють такою інформацією.

У ході усного опитування складається протокол, форма якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

  1. Дана стаття регламентує порядок проведення усного опитування громадян та посадових осіб підприємств, як форми митного контролю – пункт 4 статті 41 цього Кодексу.

  2. Усне опитування є необхідною складовою митного контролю. Документи, передбачені статтями 45, 54, 92 цього Кодексу, надають об'єктивну інформацію та дані необхідні для митного контролю, але в окремих випадках може скластися ситуація коли інформації зазначеної у цих документах (за змістом або за формою) замало для здійснення процедур митного контролю та посадовій особі митного органу необхідно прийняти рішення про завершення процедур митного контролю на підставі наявних документів або призупинити ці процедури до отримання необхідних (на думку цієї посадової особи) документів.

Саме усне опитування може дозволити посадовій особі митного органу прийняти остаточне рішення в цьому випадку.

Крім того, враховуючи те, що стаття 42 МКУ передбачає вибірковість здійснення митного контролю, стаття 66 МКУ допускає звільнення від окремих форм митного контролю у деяких окремо визначених випадках, а стаття 68 МКУ допускає здійснення спрощеного митного контролю, рішення про їх застосування повинно прийматись саме на підставі усного опитування громадян та посадових осіб підприємств.

Тобто, у при практичному застосуванні положень Митного Кодексу України може виникати необхідність отримання додаткової чи первинної інформації від осіб (громадян чи посадових осіб підприємств), які переміщує товари та транспортні засоби через митний кордон (у тому числі особисті речі громадян), що здійснюється у вигляді їх усного опитування.

  1. Відповідно до частини 2 статті, усне опитування громадян та посадових осіб підприємств при здійсненні митного контролю – це отримання посадовою особою митного органу інформації, яка має значення для здійснення митного контролю.

Таким чином, посадова особа митного органу, яка проводить процедури митного контролю, у випадку неможливості отримання необхідної для здійснення цих процедур інформації із наданих супровідних документів, а також з Акту митного огляду (переогляду) чи Протоколу особистого огляду або коли отримана інформація має суперечності, які не дозволяють завершити митний контроль, проводить усне опитування осіб причетних до переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів, які проходять митний контроль.

Відповідно до визначення митного контролю (пункт 15 статті 1 цього Кодексу), посадова особа митних органів при усному опитуванні має право отримувати інформацію щодо:

  • кількісних характеристик (у тому числі щодо наявності чи відсутності товару, у випадку коли є підстави сумніватися у заяві громадянина чи посадової особи підприємства);

  • вартісних характеристик;

  • якісних характеристик, у тій частині, що стосується компетенції митних органів.

  1. Частина 3 передбачає складання у ході усного опитування протоколу за формою, що затверджується Державною митною службою України.

Дану частину необхідно розглядати виключно у контексті того, що у випадку коли у ході усного опитування була отримана інформація, яка необхідна для здійснення процедур митного контролю, цей факт потребує фіксації у протоколі опитування, який підписується особою, яку опитували.

У випадку коли усне опитування не містило такої інформації, а були з'ясовані окремі питання, які виникли у посадової особи щодо товарів, транспортних засобів чи документів на них, зрозуміло, що складання такого протоколу не вимагається.

  1. Усне опитування, як зазначалося вище є однією з форм митного контролю, але відмова від усного опитування або ненадання необхідної інформації, яка є розпорядженні особи, яка підлягає опитуванню, не є порушенням митних правил, яке передбачене статтею 330 “Неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю” МКУ, оскільки дана стаття оперує включно поняттям “документи”, а не “інформації” чи відомості”.

Стаття 60. Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.

Дана стаття визначає дії по перевірці системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, як форму митного контролю – пункт 5 статті 41 цього Кодексу.

Дана стаття передбачає проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України, як проведення митного контролю.

Таким чином, навіть у випадку коли товари або транспортні засоби, які переміщувались через митний кордон України безпосередньо не перебувають під митним контролем, вони можуть підлягати такій формі митного контролю, як перевірка документів на ці товари або транспортні засоби на відповідність даним заявленим митному органу та у свою чергу вимогам, встановленим Митним Кодексом України та іншими законами України.

Реалізація зазначеної норми Кодексу можливе лише шляхом документальної виїзної перевірки підприємства. Крім того необхідно враховувати, що пункт 5 статті 41, регламентує, як форму митного контролю, крім перевірки системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, ще перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів України справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Порядок проведення виїзних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності встановлено Указом Президента України від 23.07.98 № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” (із змінами та доповненнями).

Даний Указ поділяє виїзні перевірки на планові та позапланові.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Планові виїзні перевірки проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений органом державної податкової служби. Порядок координації проведення таких перевірок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.99 № 112 “Про Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами”.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

- суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності;

- виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

- суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

- у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

- проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Позапланові виїзні перевірки з підстави, визначеної у пункті "е" статті 3 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, проводяться лише органами державної податкової служби та органами контрольно-ревізійної служби в межах їх повноважень.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватись і на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Таким чином, перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України може проводитись у ході планової щорічної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.99 № 112 “Про Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами”.

У випадку необхідності термінового проведення перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, начальник митного органу видає розпорядження про позапланову перевірку суб'єкта підприємницької діяльності із посиланням на один із пунктів (крім пункту “е”) статті 3 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Положення даної статті не стосується громадян, оскільки вони не є суб'єктами підприємницької діяльності чи підприємством.

У той же час, положення даної статті стосується громадян – приватних підприємців без створення юридичної особи, оскільки вони є підприємством у визначенні цього терміну в пункті 29 статті 1 МКУ та є суб'єктами підприємницької діяльності, відповідно до визначення наведеного у постанові Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 740 “Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності” (із змінам та доповненнями).

Стаття 61. Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою законом покладено на митні органи.

Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи проводиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи, може здійснюватися посадовими особами митних органів з метою:

а) перевірки законності ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, дотримання порядку їх ввезення, а також правильності та повноти сплати податків і зборів;

б) перевірки відповідності фактичної кількості ввезених товарів і транспортних засобів відомостям, заявленим у митній декларації;

в) перевірки дотримання встановлених цим Кодексом та іншими законами України правил провадження діяльності, контроль за якою покладено на митні органи.

За результатами огляду територій та приміщень складається акт, форма якого встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Копія акта вручається відповідно власникові складу, магазину безмитної торгівлі або керівникові чи заступникові керівника органу управління спеціальної митної зони.

Огляд усіх перерахованих вище об'єктів, проводиться посадовими особами митних органів України.

Території і приміщення складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, магазинів безмитної торгівлі, та інших місць, де знаходяться чи можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю чи проводиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи, є зонами митного контролю (дивись коментар до глави VII дійсного кодексу України).

Спеціальні митні зони, вважаються такими, що перебувають за межами митної території крім випадків, обумовлених законами України.

Спеціальна митна зона – це частина території України, на якій запроваджено митний режим спеціальної митної зони.

Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони, шляхом прийняття окремого закону України по кожній спеціальній митній зоні. У законі обов'язково визначаються вимоги до організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів керування зони по виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Зона митного контролю – спеціально виділена і позначена частина митної території України, яка створена для забезпечення здійснення митного контролю з метою забезпечення дотримання митного законодавства України.

Порядок створення зон митного контролю, режим їхнього функціонування у відповідності зі ст. 49 цього Кодексу визначається Кабінетом Міністрів України. Зони митного контролю можуть бути створені на постійній чи тимчасовій основі.

Порядок відкриття, ліквідації і функціонування складів тимчасового збереження визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття, ліквідації і функціонування митних ліцензійних складів визначається Митною Службою України і законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (1775-14) та ліцензійних умов.

Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі і правила продажу ними товарів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Для одержання дозвільних документів (ліцензій, дозволів, сертифікатів і т.п.) для створення і відкриття складів тимчасового збереження, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де планується проведення митного контролю необхідно провести попередній огляд цих об'єктів з метою визначення виконання усіх вимог, пропонованих до даних об'єктів з боку митної служби України та інших зацікавлених органів.

Огляд проводиться комісією, в склад якої обов'язково включаються всі зацікавлені особи і власник об'єкта (який оглядається).

За результатами огляду обов'язково складається та затверджується акт. Копії акта вручаються всім членам комісії.

Основна вимога, пропонована до даних об'єктів – виключити будь-яку можливість вилучення товарів і транспортних засобів, розміщених під конкретний митний режим, без митного контролю, забезпечення зберігання товарів і транспортних засобів.

Відповідно до Міжнародної конвенції по спрощенню і гармонізації митних процедур (Кіотська конвенція, 1973 р.), для забезпечення належного застосування митних законів і положень необхідно щоб усі міжнародні пересування були продекларовані для переробки чи використання, що дозволяються митними органами.

З метою виконання зобов'язань по збору державного доходу, здійсненню торгової політики і захисту населення, одночасно для регулювання та збільшення обсягу міжнародної торгівлі і туризму, а також для сприяння торгівлі за допомогою здійснення дотримання закону учасниками торгівлі, митна адміністрація повинна застосовувати методи митного контролю ефективно і продуктивно шляхом впровадження методів керування ризиком.

Ризик – потенційне недотримання митного законодавства.

Аналіз ризику – систематичне використання наявної інформації для визначення того, наскільки часто визначені ризики можуть виникати і розміри їх можливих наслідків.

Керування ризиком – систематичне застосування процедур керування і практики, що представляють митному органу необхідну інформацію для вивчення чи пересувань партій товарів, що представляють ризик (Кіотська конвенція, розділ 6 «Митний контроль»).

Огляд території і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться чи можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи проводиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, може здійснюватися з метою:

а) перевірка законності ввозу на митну територію України товарів і транспортних засобів, дотримання порядку їх ввозу, а також правильності і повноти оплати податків та зборів;

б) перевірки відповідності фактичної кількості завезених товарів і транспортних засобів зведенням, заявленим у митній декларації;

в) перевірка дотримання встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України правил здійснення діяльності, контроль за якими покладений на митні органи.

Згідно статті 41 цього Кодексу огляд вищевказаних об'єктів є однією з форм митного контролю.

У процесі огляду вищевказаних підприємств здійснюється:

документальний контроль – перевірка документів на товари і транспортні засоби, що знаходяться під митним контролем. У ході документального контролю вивчаються документи та перевіряються зведення, зазначені в них на предмет вірогідності, повноти, правильності оформлення, наявності всіх реквізитів, документів і т.д.;

фактичний огляд – товарів і транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем з метою встановлення законності їх переміщення на митну територію України, відповідності товарів і транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем, зведенням, зазначеним у товаросупроводжувальних, комерційних, митних та інших документах;

ідентифікаційний огляд – проводиться з метою встановлення фактичної відповідності товарів і транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем, їх опису та кількості, заявленої у документах, визначенню країни походження, якості;

контроль обліку товарів і транспортних засобів - здійснюється шляхом перевірки ведення різних журналів, реєстраційних книг (у тому числі електронних), у які вноситься інформація про товари і транспортні засоби, що знаходяться під митним контролем. Такі журнали, реєстраційні книги і т.п. ведуться власниками (керівниками) об'єктів, на яких зберігаються товари і транспортні засоби під митним контролем;

- інвентаризація – встановлення фактичної наявності товарів і транспортних засобів на визначений момент часу і відповідності обліковим даним.

Інвентаризація може проводитися в різних випадках при встановленні фактів розкрадання, у випадках стихійних лих, при ліквідації складів тимчасового збереження, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі і т.п.

Інвентаризація здійснюється спеціально призначеними особами за участю працівника, що несе матеріальну відповідальність.

Можуть застосовуватися інші види огляду та контролю, передбачені дійсним Кодексом і законодавчими актами України.

У випадку виявлення предметів контрабанди чи порушень митних правил (передбачених дійсним Кодексом) у результаті огляду територій і приміщень складається відповідний протокол, форма якого встановлюється Державною митною службою України.

По закінченні огляду територій та приміщень складів тимчасового збереження митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших приміщень, де знаходяться чи можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи проводиться діяльність, контроль за якою законом покладено на митні органи, посадові особи митних органів проводять їхню ідентифікацію відповідно до вимог дійсного Кодексу та складають акт. Копія акту, форма якого встановлюється Державною митною службою України, вручається відповідно власникові складу тимчасового зберігання, митного ліцензійного складу, магазину безмитної торгівлі або керівникові чи заступникові керівника органу управління спеціальної митної зони.

Стаття 62. Використання технічних та спеціальних

засобів для здійснення митного контролю.

Для здійснення митного контролю в порядку, встановленому законодавством України, можуть використовуватися технічні та спеціальні засоби, безпечні для життя і здоров’я людини, тварин та рослин і такі, що не завдають шкоди товарам та транспортним засобам.

Технічні засоби митного контролю, це спеціальні установки, апарати, детектори, аналізатори, інструменти, пристосування та інші технічні пристосування, що застосовуються посадовими особами митних органів при проведенні митного контролю в цілях забезпечення додержання законодавства України про митну справу. Технічні засоби митного контролю (далі ТЗК) можна розподілити на пошукові засоби, засоби ідентифікації та засоби аудіовізуального контролю.

До пошукових засобів митного контролю відносяться:

1. Рентгенапарати – блок пам’яті дозволяє дослідити зображення предмета впродовж тривалого часу після короткочасної (частки секунди) дії на нього імпульсу рентгенівського випромінювання. За цей час не встигає зруйнуватися навіть світлочутливий шар фотоплівки. Рентгенівські апарати використовуваються для оперативного виявлення заборонених вкладень у предметах та вантажах, які перетинають митний кордон. Причому тільки вони можуть дати найбільш достовірну інформацію про наявність прихованих вкладень за дуже короткий час. До роботи на цих апаратах допускаються посадові особи митних органів, які пройшли спеціальне навчання та допущені до роботи наказом по митниці.

2. Металошукачі - призначені для виявлення металевих предметів у неметалічному середовищі. Слід зазначити, що металошукачі служать для підвищення ефективності й оперативності догляду тільки в руках творчо працюючого інспектора.

3. Доглядові дзеркала - для догляду важкодоступних неосвітлених місць у транспортних засобах використуються комплекти дзеркал з підсвіченням.

4. Електрощуп – завдяки маленькому діаметру лампочки можна користуватися при підсвітлені вузьких щілин з меблями, ящиками, простору за решітками вентиляції та в багатьох інших місцях.

5. Ендоскопи – використовуються для неруйнуючого контролю елементів конструкції, візуального контролю важкодоступних порожнин транспортних засобів і вантажів при їх огляді, для створення необхідного рівня освітленості об’єкта, що досліджуються також для підзарядки акумуляторів і для приєднання трубки доглядової до фотоапаратів.

6. Галогенові акумуляторні ліхтарі – призначені для використання у вибухонебезпечних, задимлених і вологих середовищах, при догляді великих ємкостей, цистерн і трюмів на транспортних засобах, мають підвищений рівень світлового потоку.

7. Ультрафіолетові ліхтарі – дозволяють побачити в ряді випадків сліди підробок митних документів, валюти.

8. Мініскопи – можуть використовуватися для досліджень службових документів з метою виявлення в них підробок та змін, зчитування проби на виробах з дорогоцінних металів, установлення фактів заміни дорогоцінних каменів у ювелірних виробах, ідентифікації головних рослинних наркотичних речовин, які хімічно не оброблені попередньо, і т.ін., дослідження поверхонь різних видів матеріалів, а також при митному догляді.

Всі пошукові засоби відносяться до неруйнуючих методів.

До засобів ідентифікації відносяться:

1. Електронні ваги – використовуваються для визначення ваги предметів, товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

2. Детектори дорогоцінних металів – призначені для швидкого і точного визначення вмісту золота різних кольорів, дослідження покритих золотом чи золотовмісних металів, визначають платину і паладій. Детектори використовуються для експрес-контролю дорогоцінних металів на поверхні досліджуваного зразка.

3. Детектори діамантів – дозволяють в оперативних умовах при проведенні доглядових операцій здійснювати попереднє дослідження з метою виявлення дорогоцінних та напівдорогоцінних, а також синтетичних каменів, що імітують природні діаманти.

4. Детектори наркотиків – призначені для виявлення головних рослинних наркотичних речовин.

5. Детектори валюти – використовуються для визначення справжності іноземної валюти.

6. Дозиметри – використовуються для оперативного оцінювання радіаційного стану приміщень, вантажів або місцевості.

7. Каратоміри – за їх допомогою визначають розмір перснів, приблизну вагу перлів та дорогоцінних каменів в оправі та без неї.

8. Комплекти хімічних реактивів – комплект індикаторів вибухових речовин призначений для виявлення вибухових речовин.

До засобів контролю аудіовізуальних матеріалів відносяться: відео та

аудіомагнітофон, засоби обчислювальної техніки, програвачі (платівок, лазерних компакт-дисків), слайдоскопи, кінопроектори, засоби стирання магнітних записів.

Крім вищезазначених засобів митного контролю, в митницях можуть використовуватись й інші засоби.

З метою вдосконалення обліку наявності і визначення потреб у технічних засобах та засобах зв’язку затверджені норми оснащення технічними засобами окремих підрозділів і митних установ України.

Стаття 63. Операції з товарами і транспортними засобами,

митне оформлення яких не закінчено.

З дозволу митного органу може здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування товарів, митне оформлення яких не закінчено, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, а також заміна транспортного засобу. Зазначені операції здійснюються за рахунок власників товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважених ними осіб.

Митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право від осіб які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У таких випадках витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. У разі якщо в результаті цих операцій будуть порушення законодавства України, витрати на проведення операцій відшкодовуються власниками товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами.

Користування та розпорядження товарами і транспортними засобами, митне оформлення яких не закінчено, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У частині третьої комментируемої статті зазначено, що заборонено користуватися та розпоряджатися товарами і транспортними засобами, що знаходяться під митним контролем, митне оформлення яких не закінчено, за винятком випадків передбачених дійсним Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Може скластися враження, що викладена заборона порушує конституційне право на приватну власність, вільне використання свого майна, свободи підприємницької діяльності (ст. 41,42 Конституції України). Слід зазначити, що вільний обіг товарів, завезених на митну територію України можливий тільки після завершення митного оформлення в режимі випуску для вільного обігу, що передбачає сплату мита та податків, дотримання мір нетарифного регулювання (ліцензування, квотування, сертифікація і т.п.).

Виконання вимог митного законодавства у відношенні товарів і транспортних засобів, переміщуваних через митний кордон, до передачі їх у вільне користування та розпорядження зацікавленим особам, є загальноприйнятим у міжнародній практиці, що закріплено в Міжнародній конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіото 18.05.1973 р., набрала силу 25.09.1974 р., переглянута у червні 1999 р.) у Митному Кодексі ЕС, в Основах митного законодавства держав-учасників Співдружності Незалежних Держав. Отже, можна зробити висновок, що вимога частини Ш комментируемої статті відповідає Конституції України, і мова йде не про позбавлення прав на переміщення товару і транспортного засобу та їх використання, а про дотримання спеціального порядку, спрямованого на захист інтересів громадян, вітчизняного виробника, життя та здоров'я людини, навколишнього середовища і т.д.

Товари і транспортні засоби знаходяться під митним контролем з моменту його початку і до його закінчення в залежності з заявленим митним режимом (Розділ II і VIII дійсного Кодексу).

З товарами і транспортними засобами, що знаходяться під митним контролем, у відношенні до яких митне оформлення не закінчено, їх власник чи уповноважена їм особа з дозволу митного органа може робити такі вантажні операції:

  • навантаження;

  • вивантаження;

  • перевантаження;

  • виправлення пошкодженого упакування;

  • розкриття упакування;

  • упакування;

  • зміна маркірування;

  • заміна ідентифікаційних знаків;

  • зважування.

Здійснення перерахованих вище вантажних операцій, як правило, викликано необхідністю проведення митного огляду товарів і транспортних засобів, їх ідентифікації, визначення точної кількості, найменування і т.п.

Здійснення зазначених дій може бути викликано митним органом у відношенні товарів, що підлягають негайному митному оформленню. (виникнення погрози псування товарів і транспортних засобів, ліквідація дозволу на функціонування складів тимчасового збереження, ліквідація спеціальної митної зони і т.п.).

У більшості випадків необхідність проведення вантажних операцій з товарами і транспортними засобами, що знаходяться під митним контролем і митне оформлення яких не закінчено, виникає при здійсненні попередніх операцій по доставці товарів і транспортних засобів митному органу по завершенні доставок, тимчасовому зберіганні та ін. (розділ IV дійсного Кодексу).

Слід зазначити, що з товарами і транспортними засобами, які знаходяться під митним контролем та митне оформлення у відношенні яких не закінчено,

з дозволу митних органів можуть проводитися й інші операції .

Ці операції визначаються дійсним Кодексом в залежності від митного режиму, у якому заявлені товари і транспортні засоби, митне оформлення у відношенні яких не закінчено, митним органам (тимчасове зберігання, митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі і т.д.).

Відповідно до положень Кіотскої конвенції:

у відношенні товарів, що знаходяться на тимчасовому зберіганні, дозволяється здійснювати звичайні операції, необхідні для забезпечення їх зберігання у незмінному виді. Такі операції мають своєю метою забезпечити схоронність товарів, а не зміну стану товарів. В основному звичайні операції, необхідні для забезпечення зберігання товарів у незмінному виді включають:

  • чищення;

  • вибивання;

  • збирання пилу;

  • сортування;

  • ремонт чи заміну ушкодженого упакування.

Також можуть проводитися звичайні операції, спрямовані на прискорення митного оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі. Це може бути сортування, складування, зважування, маркірування, постачання бирками, об'єднання партій вантажів для транспортування по одному транспортному документу, а також взяття проб і зразків (спеціальний додаток А розділ 2). У дійсному Кодексі див. коментарій до ст. 109.

Слід особливо зазначити операції, що проводяться з товарами і транспортними засобами, які знаходяться під митним контролем, митне оформлення, у відношенні яких не закінчено та які містяться в режимі спеціальної митної зони.

У відношенні товарів, допущених у спеціальну митну зону, дозволяється робити звичайні операції по обробці (упакування, угрупування, дроблення партії і т.д.). Якщо законодавством дозволяється здійснювати в спеціальній митній зоні операції по переробці чи виготовленню, то законодавець указує ті операції по переробці чи виготовленню, яким можуть піддаватися товари (Кіотська конвенція, спеціальний додаток D гл. 2). У дійсному кодексі дивитися коментарій до ст.ст. 216, 221.

Ст. 75 дійсного Кодексу визначено порядок взяття проб і зразків товарів для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Перераховані вище операції проводяться за рахунок власників товарів і транспортних засобів чи уповноваженими ними особами.

У відповідності зі ст.27 дійсного Кодексу з товарами і транспортними засобами до закінчення митного оформлення можуть проводитися операції, необхідні для проведення:

  • санітарно-епідеміологічного контролю;

  • ветеринарного контролю;

  • фітосанітарного контролю;

  • радіологічного контролю;

  • екологічного контролю й іншими.

перелік цих операцій визначається законодавчими актами України в сфері перерахованих вище служб.

Якщо перераховані вище операції проводяться з ініціативи митних органів чи інших правоохоронних органів, то витрати на проведення цих операцій несуть ті органи, з ініціативи яких проводяться зазначені операції. У випадку, якщо в результаті проведених операцій виявлені порушення митного чи іншого законодавства України, то витрати на проведення зазначених операцій несуть власники товарів і транспортних засобів чи уповноважені ними особи.

Стаття 64. Ідентифікація товарів, транспортних засобів,

приміщень та інших місць під час здійснення

митного контролю.

Товари, що перебувають під митним контролем, транспортні засоби, приміщення, де знаходяться чи можуть знаходитися товари, які підлягають митному контролю, або провадитися чи може провадитися діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, а також прилади обліку енергоносіїв, електричної, теплової та інших видів енергії можуть ідентифікуватися митними органами.

Ідентифікація здійснюється шляхом накладення митних забезпечень: одноразових номерних запірно-пломбувальних пристроїв, печаток, голографічних міток, нанесення цифрового, літерного чи іншого маркування, ідентифікаційних знаків, проставлення штампів, взяття проб і зразків, складання опису товарів і транспортних засобів, креслень, масштабних зображень, виготовлення фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідної документації тощо.

Засоби ідентифікації можуть змінюватися чи знищуватися тільки митними органами або за їх дозволом іншими, крім випадків, коли існує реальна загроза знищення, безповоротної витрати чи істотного псування товарів і транспортних засобів. У таких випадках митний орган терміново сповіщається про зміну, вилучення чи знищення засобів ідентифікації з поданням документальних доказів існування зазначеної загрози.

Ідентифікація товарів

Митними органами можуть ідентифікуватися товари, які знаходяться під митним контролем.

До основних вимог, яким повинні відповідати засоби ідентифікації (атрибути митного забезпечення), відносяться:

  1. неможливість підробки відтисків (у відношенні печаток, штампів, підписів, маркувань);

  2. неможливість порушення без видимих слідів цілісності атрибутів (у відношенні пломб, клейких стрічок, замків);

  3. стійкість штемпельних і відтискних матеріалів та засобів письма (паст, чорнил, пломб, клейових покрить) до зовнішніх кліматичних впливів.

Засоби ідентифікації можуть змінюватися або знищуватися тільки митними органами України або з їх дозволу, за виключенням випадків, коли існує реальна загроза знищення, втрати або порчі товарів і транспортних засобів.

Товари повинні бути ідентифіковані митним органом відправлення і митним органом призначення. Ідентифікація проводиться для виключення випадків вилучення товарів без дозволу митних органів.

Ідентифікація товарів митним органом призначення проводиться шляхом перевірки засобів ідентифікації митного органу відправлення, проведення ідентифікаційного догляду і здійснення митного контролю в інших формах.

При проведенні митного контролю постають питання, пов’язані з необхідністю визначення якісних характеристик. Для цього використовуються такі засоби ідентифікації.

Електронні ваги. Для визначення ваги дорогоцінних каменів та металів, а також для зважування речовин при проведенні лабораторних аналізів використовуються електронні прецензійні ваги.

Для зважування багажу та великовантажних транспортних засобів застосовуються ваги, розраховані на відповідну вагу і виконаня у стаціонарному або портативному варіанті.

Детектори дорогоцінних металів. Тестер золота (типу “Gold star”) призначений для швидкого і точного визначення вмісту золота різних кольорів від 210 до 958 проби, дослідження покритих золотом чи золотовмісних металів. Додатково цей прилад визначає платину і паладій.

Індикатор дорогоцінних металів “Тест” використовується для експрес-контролю дорогоцінних металів на поверхні досліджуваного зразка.

Детектори діамантів. Портативні детектори діамантів “Diatest” та “Diamond star” використовуються для визначення в оперативних умовах природних діамантів та їх штучних імітацій. За допомогою цих пристроїв вимірюють теплопровідність матеріалу, що досліджується.

Детектори діамантів дозволяють в оперативних умовах при проведенні доглядових операцій здійснювати попереднє дослідження з метою виявлення дорогоцінних та напівдорогоцінних, а також синтетичних каменів, що імітують природні діаманти.

Детектор наркотиків. Детектор “Канабіса”, або детектор наркотичних речовин “САС”, призначений для виявлення головних рослинних наркотичних речовин, які не піддавалися попередній хімічній обробці. За допомогою приладу можна виявити такі речовини, як гашиш, маріхуану. Частки рослин мають форму, характерну тільки для цих рослин, і тому можуть бути легко визначені при розгляді в мікроскоп, вбудований у прилад.

Детектори валюти. Детектори валюти “Superskan” та “MD-23” використовуються для визначення справжності іноземної валюти . Принцип дії базується на наведенні струму в магнітній головці приладу при проходженні по її поверхні банкноти.

Дозиметри. Переносний мікропроцесорний дозиметр РМ-1202 призначений для вимірювання потужності польової еквівалентної дози та накопиченої дози гамма-випромінювання.

Дозиметр ДКС-04 використовується для виявлення й оцінювання за допомогою звукової та світлової сигналізації щільності токів теплових нейтронів, рентгенівського, гамма та жорсткого бета-випромінювань, а також для вимірювання потужності експозиційної дози рентгенівського та гамма-випромінювання.

Дозиметр ДБГ-01С “Синтекс” застосовується для вимірювання потужності еквівалентної дози зовнішнього гамма-випромінювання, відображення результату на цифровому індикаторі та якісного оцінювання інтенсивності гамма-випромінювання за допомогою звукової сигналізації.

Дозиметри використовуються для оперативного оцінювання радіаційного стану приміщень, вантажів або місцевості.

Каратоміри. За допомогою каратоміра “Leveridg” визначають розмір, перснів, приблизну вагу перлів та дорогоцінних каменів в оправі та без неї.

Комплекти хімічних реактивів. Комплект індикаторів вибухових речовин призначений для виявлення таких вибухових речовин:

  1. групи А: тротилу, тетрилу, тринітробензолу;

2) групи Б: гексогену, ТЕН, нітрогліцерину, етиленглікольдинітрату, нітроцелюлози.

Комплекти хімічних реактивів:

“Faurot” використовується для дослідження документів зі зміненим початковим змістом з метою виявлення слідів виправлення, а також дописаних і витравлених записів;

“NIK-1” застосовується для швидкої перевірки та розпізнавання ліків, наркотиків або галюциногенів;

“Cannabispray” дозволяє здійснити швидку й надійну перевірку наявності гашишу та маріхуани;

“Herosol” призначений для виявлення кокаїну;

“EXPRAY” – бомб та вибухівки;

“Нарет-М” та “Нарет-В” використовуються для пробірного визначення вмісту золота, срібла та платини у виробах з них в умовах митного догляду;

“Helling” застосовується для визначення проби дорогоцінних металів.

Для ідентифікації товарів та інших предметів при проведенні митного контролю можуть залучатися митні лабораторії регіональних митниць. Митні лабораторії входять у єдину систему митних органів.

Основними завданнями митної лабораторії є:

  1. Проведення матеріалознавчих, хімічних, технічних досліджень і експертиз з метою:

а) уточнення класифікації речовин, матеріалів, виробів, що переміщуються через митний кордон України, підтвердження їх складу, марки тощо;

б) запобігання переміщенню через державний кордон заборонених предметів і речовин, екологічно шкідливих для життя і діяльності людини та навколишнього середовища;

в) захисту інтересів національних виробників;

г) захисту інтересів споживачів.

  1. Проведення експертиз речовин і матеріалів з метою встановлення їх виду та найменуваннь для успішної боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин, товарів, валютних, культурних, історичних цінностей та ін.

  2. Проведення експертиз з метою підготовки висновків, необхідних для встановлення коду товару згідно з УТН ЗЕД

  3. Визначення токсичної продукції хімічної промисловості та суміжних із нею інших галузей.

  4. Віднесення речовин до:

а) сильнодіючих, отруйних, психотропних, наркотичних, прекурсорів;

б) пожежо-, вибухо- і радіаційнонебезпечних.

  1. Проведення лабораторних перевірок якості етилового спирту, нафтопродуктів та іншої продукції, перевірка якої регламентується нормативними документами ДМСУ.

  2. Виконання робіт з метою надання рекомендацій для ідентифікації товарів щодо відповідності їх контрольним спискам.

  3. Взяття проб, проведення і зберігання контрольних проб (зразків) продукції.

ІІ. Ідентифікація транспортних засобів

    1. До міжнародних перевезень вантажів під митними печатками і пломбами можуть допускатися тільки ті транспортні засоби, вантажні відділення яких сконструйовані та облаштовані таким чином, щоб:

  • не було можливості вилучити або викрласти вантажі з опечатаної частини транспортного засобу без залишення помітних слідів злому або пошкодження митних печаток і пломб;

  • митні печатки і пломби могли накладатися простим та надійним способом;

  • в них не було ніяких потаємних місць для приховування вантажів;

  • всі місця, в які можуть поміщатися вантажі, були легкодоступні для митного огляду.

1.4. Транспортні засоби можуть бути допущені до перевезень у відповідності з однією із вказаних процедур:

- в індивідуальному порядку;

- по типу конструкції (серія транспортних засобів).

    1. На кожний, допущений до перевезень транспортний засіб,
      видається Свідоцтво про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезень вантажів під митними печатками і пломбами (надалі Свідоцтво) відповідного зразка. Свідоцтво видається митницею, в зоні діяльності якої зареєстрований, як учасник зовнішньоекономічної діяльності власник транспортного засобу або його користувач (надалі - митниця реєстрації), і повинно бути надруковано українською та англійською мовами. Коли митниця реєстрації вважає це необхідним, вона може вимагати додання до Свідоцтва фотокарток або креслень (малюнків) транспортного засобу, які завіряються цією митницею.

Всі записи в Свідоцтві робляться друкарським способом українською та англійською мовами.

Свідоцтво не потрібне, для транспортних засобів, які перевозять великовагові або громіздкі вантажі.

Оригінал Свідоцтва повинен супроводжувати транспортний
засіб.

Термін дії Свідоцтва встановлюється Держмитслужбою. По закінченні цього терміну транспортні засоби повинні подаватися в митницю реєстрації або, якщо транспортний засіб не підлягає реєстрації, в митницю країни, в якій мешкає його власник або користувач, для перевірки або для поновлення Свідоцтва.

Митниця має право не визнавати дійсність Свідоцтва транспортного засобу у тих випадках, коли він більше не відповідає вимогам, передбаченим у додатку № 3 до Конвенції МДП 1975 року. Для можливості подальшого використання для перевезень вантажів із застосуванням книжки МДП транспортний засіб повинен бути приведений до стану, який відповідав би цим вимогам. Але недоцільно затримувати перевезення, якщо виявлені несправності незначні та не створюють можливостей для контрабанди.

Коли транспортні засоби одного й того ж типу конструкції виготовляються серійно, завод-виробник може звернутися до митниці країни, в якій вони виробляються, з проханням про їх допущення по типу конструкції.

Завод-виробник повинен зазначити в своїй заяві розпізнавальні цифри або літери, які він присвоює типу транспортного засобу, який є предметом його заяви. До цієї заяви повинні додаватись креслення та детальний опис типу конструкції транспортного засобу, який підлягає допущенню.

Завод-виробник повинен письмово зобов'язатись:

  • подати для огляду митниці ті транспортні засоби, які ця митниця вирішить оглянути;

  • дозволити миниці оглядати інші примірники у будь-який момент під час серійного виробництва даного типу;

  • інформувати митницю про будь-які, навіть незначні, зміни у кресленнях або детальному описі конструкції перед тим, як ці зміни будуть здійснені;

  • на видному місці наносити на транспортні засоби розпізнавальні цифри або літери типу конструкції, а також порядковий номер кожного серійно виготовленого транспортного засобу даного типу (заводський номер);

  • вести облік транспортних засобів, які виробляються відповідно до допущеного типу.

Митниця, у разі необхідності, зазначає зміни, які потрібно внести в передбачений тип конструкції для допущення до перевезення.

Жодний транспортний засіб не може бути допущений по типу конструкції, якщо митниця не зробила висновок, на підставі огляду одного або декілької виготовлених по цьому типу транспортних засобів, що транспортні засоби цього типу відповідають технічним вимогам, зазначеним у додатку № 2 до Конвенції МДП 1975 року.

ІII. Ідентифікація приміщень, де знаходяться чи можуть знаходитись товари, які підлягають митному контролю.

Транспортні засоби, де знаходяться або можуть знаходитись товари, які підлягають митному контролю, а також товари і транспортні засоби, які знаходяться під митним контролем, можуть ідентифікуватися митними органами України.

Ідентифікація проводиться шляхом накладення пломб, печаток, нанесення цифрового, літерного та іншого маркування, ідентифікаційних знаків, поставлення штампів, взяття проб і зразків, опису товарів і транспортних засобів, поставлення креслень, виготовлення масштабних зображень, фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідної та іншої документації і інших засобів ідентифікації.

Митними органами можуть ідентифікуватися:

  1. транспортні засоби;

  2. транспортні засоби, які знаходяться під митним контролем.

До основних вимог, яким повинні відповідати засоби ідентифікації (атрибути митного забезпечення), відносяться:

3) неможливість підробки відтисків (у відношенні печаток, штампів, підписів, маркувань);

4) неможливість порушення без видимих слідів цілісності атрибутів (у відношенні пломб, клейких стрічок, замків);

  1. стійкість штемпельних та відтискних матеріалів і засобів письма (паст, чорнил, пломб, клейових покрить) до зовнішніх кліматичних впливів.

При перевезенні вантажів з використанням книжки МДП у випадку пошкодження накладених митними органами пломб і печаток, а також загибелі або пошкодження товарів на шляху слідування водій автотранспортного засобу зобов’язаний негайно повідомити про це митним органам країни, в якій знаходиться транспортний засіб, якщо такі розміщені поблизу, або іншим державним органам, які мають право скласти протокол про нещасний випадок (місцевим органам власті, міліції, Державтоінспекції і т.п.).

Печаті та пломби не накладають на вантажні відділення транспортних засобів при доставці живих тварин та інших товарів, до яких потрібен доступ під час доставки.

Товари та інші предмети, які знаходяться під митним контролем, можуть розміщуватися у спеціально призначених приміщеннях (МЛС, склади тимчасового зберігання, відповідальне зберігання на складах підприємств і т.п.).

Приміщення, в яких зберігаються такі товари, повинні бути ідентифіковані та відповідати наступним вимогам:

- обов’язкова наявність охоронної та протипожежної сигналізації, що виведені на пульт організації, що здійснює охорону митного ліцензійно складу (охоронна сигналізація повинна виключати можливість проникнення на територію митного ліцензійного складу без її реагування);

- обов’язкова наявність обладнаних засобами зв’язку службових місць, призначених для митних службовців, які здійснюють митний контроль на цьому складі;

- при наявності вікон у приміщенні складу – обов’язкове обладнання їх з внутрішньої сторони металевими гратами.

- При цьому на цих складах повинні знаходитись наступні документи:

а) документи, що підтверджують право володіння або користування приміщенням;

б) плани приміщення, призначеного для митного ліцензійного складу, з позначенням приміщень для працівників митниці;

в) плани (схеми) охоронної та протипожежної сигналізації, узгоджені уповноваженими службами;

г) дозволи органів санітарного та екологічного контролю (для складів, що призначені для зберігання товарів підконтрольних цим органам).

В обов’язковому порядку на склади повинно бути накладено митне забезпечення.

Порядок видачі дозвільних документів на такі склади визначається Держмитслужбою.

IV. Ідентифікація енергоносіїв.

Засоби ідентифікації (пломби митного органу) накладаються на клемні зборки ланцюгів обліку та коробки зажимів приладів розрахункового (комерційного) обліку електроенергії у місцях установки пломб органами державного енергетичного нагляду.

При здійсненні митного контролю данні Журналу первинного запису показників лічильників обліку, який знаходиться на енергооб’єкті, засвідчуються підписом та особистою номерною печаткою співробітника митного органу.

Відповідальність за зберігання митних засобів ідентифікації несе персонал енергооб'єкта у відповідності з посадовими інструкціями.

Накладення засобів ідентифікації здійснюється співробітником митного органу в присутності відповідних осіб енергооб’єкта і енергозбиту шляхом накладення пломб, печаток, штампів та інших засобів митної ідентифікації.

При накладенні пломб митниці на клемні зборки ланцюгів обліку і коробки зажимів приладів розрахункового (комерційного) обліку електроенергії або їх зміни робітники енергооб’єкта здійснюють підготовку місць пломбування.

Співробітник митного органу встановлює пломби митниці з оформленням акта в двох примірниках. Один примірник акта зберігається в митному органі, другий – на енергооб’єкті.

При необхідності заміни приладів обліку, проведення перевірки засобів розрахункового (комерційного) обліку електроенергії або інших робіт, здійснення яких потребує порушення цілісності митних пломб, особи, відповідальні за зберігання митних пломб, завчасно повідомляють митному органу, в регіоні діяльності якого вони знаходяться, про проведення вище перелічених робіт з повідомленням дати початку та закінчення робіт.

Зняття пломби співробітником митного органу проводиться у присутності відповідних осіб енергооб’єкта та енергозбиту з оформленням відповідного акта.

V. Ідентифікація акцизних товарів.

Маркування товару акцизними марками здійснюється за межами митної території України.

Марки повинні бути нанесені шляхом наклеювання на упаковку товару, неподільно від товару до його вживання та в який товар пред’являється для роздрібної торгівлі. Марки накліюваються щільно на закупорочний елемент або на місці предбачаємого відкриття упаковки таким чином, щоб відкриття упаковки приводило до обов’язкового ушкодження марок і виключало можливість їх повторного використання.

Клей, який застосовується для наклеювання марок, повинен бути стійким до високих і низьких температур, різним рівням вологості для виключення можливості його висихання та отслоювання наклеєної марки на упаковці товару.

Не припускається нанесення поверх марки будь-яких елементів упаковки (за виключення прозорої целофанової обгортки, яка наноситься на упаковку виробником тютюнових виробів), які закривають поверхню марки і затрудняють здійснити контроль її дійсності.

Стаття 65. Залучення спеціалістів та експертів

для участі у здійсненні митного контролю

У разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатися спеціалісти та експерти.

Залучення спеціалістів та експертів здійснюється керівником митного органу або його заступником за погодженням з керівником підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи експерт.

Спеціалісти та експерти, які беруть участь у здійсненні митного контролю, мають право на відшкодування витрат, пов’язаних з їхньою участю у здійсненні митного контролю. За спеціалістами та експертами зберігається середня заробітна плата за місцем роботи за час, що був затрачений у зв’язку з такою участю.

Виплати, пов’язані із залученням спеціалістів та експертів, включаючи витрати на їх проїзд, добові за час перебування у відряджені для участі у здійснені митного контролю, та винагорода за виконану спеціалістами і експертами роботу здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Використання окремих форм і методів митного контролю (особистого огляду, перевірки системи звітності та ін.), огляд деяких видів товарів і транспортних засобів (сировини, мінералів, військової техніки і т.д.), неможливі без спеціальних знань у різноманітних галузях науки і техніки. Нерідко трапляється так, що співробітники митних органів не мають у своєму розпорядженні необхідні спеціальні знання, тому вони змушені звертатися до послуг професіоналів (експерти, спеціалісти) у відповідній галузі.

У частині І статті, що коментується, митні органи наділяються правом залучати для надання сприяння в проведенні митного контролю спеціалістів правоохоронних органів і контролюючих органів, підприємств і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості, а також експертів.

Залучення спеціаліста або експерта здійснюється митницею у випадку відсутності спеціаліста, який може бути призначений експертом в митниці або найближчій митній лабораторії (далі МЛ) (не проведення деяких напрямків досліджень відповідно з галуззю акредитації МЛ або у випадку проведення додаткових експертних або лабораторних досліджень по ініціативі МЛ).

Запит митного органа про залучення необхідного спеціаліста або експерта надсилається керівнику державного органа, підприємства, організації, де працює цей спеціаліст або експерт.

У разі неможливості виконання запиту митного органа про залучення спеціаліста або експерта, керівник державного органу, підприємства або організації, на адресу якого надіслан запит, повинен негайно надати обґрунтовану відповідь митному органу.

Проведення експертиз при здійсненні митного контролю може здійснюватися у наступних випадках:

при здійсненні митного оформлення товарів – проведення досліджень при застосуванні обмежень нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (визначення товарів подвійного призначення, небезпечних, отруйних речовин, уточнення хімічного складу, якості товарів);

при виникненні сумнівів щодо вірності декларування (найменування товарів та їх якісних характеристик);

при виникненні потреби у спеціальних знаннях та проведенні досліджень (або лабораторних аналізів) об’єктів порушень митних правил чи речових доказів;

оцінка конфіскованого майна;

відбору проб та зразків.

Міжнародною Конвенцією по спрощенню та гармонізації митних процедур (Кіотська Конвенція, 1973р.) визначено залучення експертів та спеціалістів для здійснення митного огляду небезпечних, ламких товарів взяття проб і зразків таких товарів з метою захисту здоров’я людей та схоронності товарів.

Зазначена стаття визначає фізичну участь експертів та спеціалістів у здійсненні митного контролю. Тобто не береться до уваги використання різноманітних експортних висновків (наприклад, по енергозбереженню, державної експертизи міжнародних передач, товарів військового призначення та подвійного використання, на переміщення культурних цінностей і т. д.), які надаються митним органом за результатами попереднього документального розгляду технічної документації, товаросупровідних документів, зовнішньоекономічних договорів на вантаж, який перетинає митний кордон України.

Експерт, це люба фізична особа, яка має необхідні спеціальні знання для надання висновки та залучена при необхідних випадках керівником митного органу або його заступником для участі у здійсненні митного контролю, а також для участі у проваджені справи про порушення митних правил або при її розгляді.

Питання, які поставлені перед експертом та його висновки не можуть виходити за межи спеціальних пізнань експерта.

Експерт надає висновки у письмовій формі від свого імені.

Експерт має право:

знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи;

заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для надання висновків.

Також важливо зазначити, що експерт може відмовитись від дачі висновку, якщо надані матеріали та документи недостатні для надання висновку або він не володіє необхідними знаннями для надання відповідного висновку. Якщо відмова необґрунтована (без поважних причин), експерт несе відповідальність згідно чинного законодавства.

У висновку експерта викладаються проведені їм дослідження і обґрунтовані відповіді на поставлені питання.

У випадку необгрунтованності висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, що доручається іншому експерту (експертам).

Згідно ст. 75 дійсного Кодексу в цілях митного контролю та митного оформлення митниця може брати проби та зразки товарів та інших предметів для проведення досліджень. При цьому порядок взяття проб та зразків, термін і порядок їх дослідження, а також розпорядження ними встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до порядку взяття проб і зразків товарів та інших предметів для проведення досліджень, необхідних для митного оформлення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.92 р. № 1665, взяття проб і зразків товарів та інших предметів для проведення їх досліджень здійснюються вибірково.

Взяття проб і зразків товарів та інших предметів для проведення досліджень здійснюється посадовими особами митних органів з обов’язковим виконанням Правил відбору зразків, Інструкції з охорони праці, використанням засобів індивідуального захисту.

У зв’язку з цим слід враховувати, що Держстандартом України у державній системі УкрСЕПРО акредитовані Центральна митна лабораторія та митні лабораторії регіональних митниць, яким надано право проводити визначення фізико-хімічних показників широкого спектру товарної продукції з метою ідентифікації товарів для митного оформлення.

У випадку розгляду справ в арбітражних судах, пов’язаних з визначенням тих чи інших товарів за кодоном ТН ЗЕД, у разі посилання на результати досліджень цих лабораторій, слід звертати увагу суду на факт державної акредитації зазначених митних лабораторій.

У частині 3 статті, що коментується, зазначено що спеціалісти та експерти, які беруть участь у здійсненні митного контролю, мають право на відшкодування витрат, пов’язаних з їхньою участю у здійснені митного контролю.

При направлені митницею запиту у сторонні експертні організації оплата за проведення досліджень здійснюється за рахунок державного бюджету.

Виняток проведення експертиз по кримінальним справам про контрабанду, порушених митними органами, мають проводитися експертно-криміналістичними підрозділами органів внутрішніх справ на безоплатній основі.

Також, якщо експертиза проводиться по ініціативі суб’єктів ЗЕД оплата за проведення досліджень може здійснюватись безпосередньо заявником.

За спеціалістами та експертами зберігається середня заробітна плата за місцем роботи за час, що був затрачений у зв’язку з такою участю. Виплати, пов’язані із залученням спеціалістів та експертів, включаючи витрати на їх проїзд, добові за час перебування у відрядженні для участі у здійсненні митного контролю, та винагорода за виконану спеціалістами і експертами роботу здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Глава 9. Особливі процедури митного контролю

Положення даної глави визначають процедури митного контролю, які відрізняються від загального порядку переміщення предметів через митний кордон України. Глава визначає сукупність заходів, що здійснюються митними органами України з метою забезпечення Конституції України, митного законодавства та міжнародних договорів, контроль за якими покладено на митні органи, у відношенні окремих категорій посадових осіб та громадян, які перетинають митний кордон України.

Норми статей глави надають право митним органам застосовувати особливі процедури:

-при проведенні митного контролю безпосередньо в зонах митного контролю (ст. 67, 68);

-після пропуску предметів та закінчення митного оформлення (ст. 69).

Стаття 66. Звiльнення вiд окремих форм митного контролю

Звiльнення вiд окремих форм митного контролю встановлюється цим Кодексом, iншими законами України, а також мiжнародними договорами, укладеними в установленому законом порядку.

Незастосування митного контролю не означає звiльнення вiд обов'язкового дотримання порядку перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України.

Норма статті передбачає можливість звільнення від деяких форм митного контролю. Митне законодавство передбачає звільнення тільки від такої форми митного контролю, як митний огляд. Визначення випадків та переліку осіб, які звільняються від митного огляду відноситься виключно до компетенції Верховної Ради України, яка приймає закони України та ратифікує міжнародні договори.

Митний контроль проводиться посадовими особами митних органів в зонах митного контролю. Посадовим особам митних органів надається право застосування тих форм митного контролю, що найбільш адекватно відповідають конкретним вимогам проведення контрольної дії. Звільнення від митного огляду окремої категорії посадових осіб для митників є обов’язковою при посвідченні зазначених осіб.

При перетинанні митного кордону та входу до зони митного контролю всі особи підпадають під особливий правовий режим, який зобов’язує виконувати встановлені державою правила по порядку переміщення предметів через митний кордон України. Незастосування деяких або всіх форм митного контролю до предметів під час проходження громадянами через зону митного контролю не означає, що зазначені громадяни можуть не дотримуватись митних правил.

У разі порушення митних правил особи, до яких застосовувались особливі процедури митного контролю, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності у відповідності до чинного законодавства на загальних підставах.

Стаття 67. Звiльнення вiд митного огляду

Митному огляду не пiдлягає ручна поклажа та супроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатiв України, Прем'єр-мiнiстра України, Першого вiце-прем'єр-мiнiстра України, Голови та суддiв Верховного Суду України, Голови та суддiв Конституцiйного Суду України, Мiнiстра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членiв їхнiх сiмей, якi прямують разом з ними.

У відповідності до Конституції України державна влада в України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Стаття наводить перелік вищих посадових осіб України, на яких покладено народом України функції по здійсненню державної влади в Україні:

Законодавча влада – Голова Верховної Ради України та народні депутати;

Виконавча влада - Президент України, Прем’єр-міністр України, Перший вiце-прем'єр-мiнiстр України, Міністр закордонних справ України, Генеральний прокурор України;

Судова влада - Голова та суддi Верховного Суду України, Голова та судді Конституційного Суду України.

Норма статті звільняє від митного огляду ручну поклажу та супроводжуваний багаж вищезазначених вищих посадових осіб та членів сімей , які прямують разом з ними, через митний кордон України.

Звільнення від митного огляду предметів, що переміщуються через митний кордон зазначеними у статті посадовцями здійснюється незалежно від мети їх поїздки.

До членів сімей у даному випадку необхідно відносити дружину (чоловіка), дітей, батьків, дід, бабку та онуків.

Стаття надає право звільнення від митного огляду ручної поклажі та багажу членів сім’ї посадовців тільки у разі прямування через митний кордон України разом із зазначеними посадовими особами. При переміщенні через митний кордон України предметів членами сім’ї посадовців самостійно, проведення митного контролю необхідно проводити на загальних підставах.

Перелік осіб, зазначених у статті є вичерпаним. Доповнення або зміни до цього переліку можуть бути внесено тільки прийняттям відповідного закону України

Стаття 68. Спрощений митний контроль

     Регiональнi митницi, митницi, за погодженням зi спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи, можуть застосовувати спрощений митний контроль.

Спрощений митний контроль застосовується у випадках перемiщення громадянами через митний кордон України товарiв, що не пiдлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню i не належать до категорiї товарiв, на перемiщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження.

Спрощений митний контроль застосовується митними органами, в яких обладнано зони (коридори) спрощеного митного контролю.

Громадяни, якi проходять через зони (коридори) спрощеного митного контролю, звiльняються вiд подання митної декларацiї.

Звiльнення вiд подання митної декларацiї не означає звiльнення громадян вiд обов'язкового дотримання порядку перемiщення товарiв через митний кордон України.

Норма статті передбачає встановлення митними органом за погодженням із Держмитслужбою в пунктах пропуску через митний кордон України режиму проведення спрощеного митного контролю предметів, що переміщуються громадянами.

Як правило, для відповідного пункту пропуску розробляється технологічна схема проведення митного контролю ручної поклажі та багажу громадян із використанням двоканальної системи митного контролю.

Двоканальна система митного контролю застосовується як при в’їзді громадян на митну територію України, так і при виїзді за її межі з відповідним обладнанням “зеленого” та “червоного” коридорів.

Режим “зеленого” коридору передбачає митний контроль та митне оформлення за спрощеним порядком для громадян, що переміщують через митний кордон України предмети, які не підлягають обов’язковому письмовому декларуванню або обкладенню митними та іншими платежами та зборами і на переміщення яких через митний кордон України не встановлено заборон чи обмежень.

Перед входом до коридорів на стендах (табло) розміщується інформація про митні правила для громадян та інформація, потрібна для визначення ними можливості проходження митного контролю за спрощеним порядком (“зеленим” коридором) або з обов’язковим письмовим декларуванням (“червоним” коридором).

“Червоний” та “зелений” коридори мають відповідні кольорові позначення.

Смуги руху громадян на “зеленому” та “червоному” коридорах визначаються таким чином, щоб унеможливити перетин шляхів громадян, які прямують по “зеленому” та “червоному” коридорам.

На шляхах руху громадян використовуються технічні засоби митного контролю (металодетектори, інтроскопи тощо).

Громадяни самостійно приймають рішення щодо проходження митного контролю “зеленим” чи “червоним” коридором. Зазначене положення реалізує принцип охорони прав та свобод громадянина при проходженні митного контролю.

Спрощений порядок митного контролю за “зеленим” коридором звільняє громадянина від заповнення та надання митному органу пасажирської митної декларації форми МД-4, але не звільняє їх від дотримання порядку переміщення предметів через митний кордон України.

Громадяни, які користуються режимом спрощеного митного контролю по “зеленому” коридору, не звільняються від декларування митному орану переміщуваних через митний кордон предметів. Декларування таких предметів проводиться особою, що їх переміщує через митний кордон, в основному, в усній, а за їх бажанням – і в письмовій формах.

При проходженні громадянином митного контролю “зеленим” коридором посадова особа митниці може запропонувати громадянину пред’явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. При цьому посадова особа митниці роз’яснює критерії проходження митного контролю цим коридором та може проводити опитування громадянина за пунктами митної декларації.

За рішенням посадової особи митниці може здійснюватися вибірковий контроль предметів громадян, які проходять митний контроль “зеленим” коридором із застосуванням технічних засобів контролю або з розпакуванням місць багажу. На вимогу посадової особи митниці громадянин зобов’язаний представити вміст багажу.

У разі вчинення громадянином порушення митних правил, посадовою особою митного органу складається протокол про порушення митних правил.

Проведення митного контролю предметів за “червоним” коридором здійснюється посадовими особами митних органів на загальних підставах.

Стаття 69. Митний контроль після пропуску товарів i транспортних засобiв

Незалежно вiд закiнчення операцiй митного контролю, оформлення та пропуску товарiв i транспортних засобiв митний контроль за ними може здiйснюватися, якщо є достатнi пiдстави вважати, що мають мiсце порушення законодавства України чи мiжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митнi органи.

Такий контроль здiйснюється на пiдставi письмового розпорядження керiвника митного органу або особи, яка його замiщує.

Гарантуючи дотримання принципу законності в митній галузі, законодавець закріплює даною статею, що поза залежністю від випуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може проводитися в будь-який час.

Якщо маються достатні підстави припускати факт порушення законодавства України чи міжнародного договору за участю України, контроль за виконанням якого покладений на митні оргнаи, начальник митниці або особа, яка його заміщує, надає письмове розпорядження (наказ) на проведення митного контролю товарів та транспортних засобів після закінчення митного оформлення.

Проведення митного контролю після випуску товарів і транспортних засобів передбачається самим характером ряду митних режимів. Так, митні органи можуть проводити перевірки товарів та транспортних засобів, що були ввезені на митну територію України під зобов’язання про зворотнє вивезення у встановлений митницею строк. Такі товари мають бути у незмінному з моменту ввезення стані та знаходитися у використанні особи, що ввезла зазначені товари.

У разі ввезення на митну територію України давальницької сировини з метою виробництва готової продукції митні органи можуть перевірити виконання техноглогічної схеми переробки, використання увезених матеріялів тільки за призначенням, тощо.

Планується проведення митного контролю й у випадку випуску товарів у вільний обіг на виконання інвестиційних програм та програм міжнародної технічної допомоги, тобто із наданням підприємствам пільг по сплаті митних платежів за умови обов’язкового цільового використання товарів і транспортних засобів.

Товари передаються підприємству у режимі випуску для вільного використання без стягування мита та ПДВ. Такі товари можуть використовуватися тільки з метою, пов’язаною з реалізацією даної програми. На митний орган покладається здійснення контролю за використанням випущених товарів після пропуску їх на митну територію України.

Митний контроль, як правило, пов’язаний із фактом порушення митних розпоряджень, виявлення якого безпосередньо не стало результатом планованої правоохоронної діяльності митних органів.

Найчастіше здійснення такого митного контролю пов’язано з надходженням інформації від інших правоохоронний і контролюючих органів. Між останніми і ДМСУ можуть украдатись спеціальні угоди про взаємодію і координацію спільних зусиль. Прикладо може служити суміні накази з ДПА, МВС, Держстандартом, інші.

При здійсненні митного контролю після випуску товарів і транспортних засобів митні органи можуть реалізовувати наступні повноваження:

-перевіряти наявність товарів і транспортних засобів;

-проводити їхній повторний митний оглід;

-перевіряти відомості, зазначені в митній декларації;

-перевіряти комерційні документи та іншу інформацію, що відносяться до зовнішньоекономічних і наступних комерційних операцій з товарами;

-перевіряти відповідність умов використання пропущених на митну територію товарів та транспортних засобів митному режиму.

Перевірки можуть проводитися в місцях перебування підприємств або будь-якої особи, що має прями чи непряме відношення до зазначених операцій та володіє необхідними документами

Розділ ІІІ МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ

Розділ Ш Митного кодексу України передбачає порядок та умови здійснення митного оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Під поняттям “митне оформлення” слід розуміти сукупність організаційних та технічних заходів, що пов‘язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Митне оформлення товарів та транспортних засобів є вимогою, виконання якої обов’язкове для реалізації права всіх фізичних та юридичних осіб на ввезення в Україну або (та) вивезення з України товарів, транспортних засобів та особистих речей.

Усі товари та транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному оформленню, за виключенням випадків передбачених Митним кодексом (наприклад, ст.128).

Глава 10. Загальні положення

Стаття 70. Мета митного оформлення

      Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів i транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі i транзиту через її територію товарів i транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

     Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів i транспортних засобів, визначаються Кабінетом Мiнiстрiв України.

Кодекс визначає три складові митного оформлення товарів та транспортних засобів :

А. Засвідчення відомостей одержаних під час митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Відомості про такі товари надаються особами, які їх переміщують, або уповноваженими декларантами. Відомості зазначаються у митних деклараціях або заявляться усно посадовим особам митного органу.

Б. Оформлення результатів митного контролю здійснюється посадовими особами митного органу шляхом проставлення відтисків штампів та печаток, що належать до особистого митного забезпечення, на аркушах митної декларації та накладанням засобів митної ідентифікації на вантажні відсіки транспортних засобів, контейнери, приміщення, тощо.

В. Проведення статистичного обліку ввезення, вивезення та транзиту товарі транспортних засобів обумовлено необхідністю аналізу зовнішньоекономічної діяльності в України та оперативного пошуку інформації.

Виключне право на проведення митного оформлення тільки посадовим особам митних органів, які діють в межах свої компетенції.

Форми митних декларацій встановлює КМУ, вони мають уніфікований характер та використовуються на всій території України.

Стаття 71. Місце і час здійснення митного оформлення

Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних пiдроздiлiв митних органів протягом часу, що його встановлюють митні органи за погодженням з органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 27 цього Кодексу.

      Вiдповiдно до мiжнародних договорiв, укладених в установленому законом порядку, митне оформлення у пунктах пропуску через митний кордон України може здiйснюватися цiлодобово.

     Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України резидентами (крiм громадян), крiм випадкiв перемiщення товарiв i транспортних засобiв через територiю України у режимi транзиту, здiйснюється митними органами, у зонах дiяльностi яких розташованi цi резиденти. У випадках, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України, митне оформлення в iншому митному органi може здiйснюватися за письмовим погодженням мiж цим митним органом i митним органом, у зонi дiяльностi якого розташований вiдповiдний резидент.

      Мiсце здiйснення митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України нерезидентами (крiм громадян), визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

      Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через територiю України у режимi транзиту, здiйснюється митним органом за мiсцем ввезення цих товарiв i транспортних засобiв на митну територiю України.

      Товари, якi при ввезеннi на митну територiю України були оформленi у режим митного складу, у подальшому можуть бути переоформленi у режим транзиту митним органом за мiсцем розташування митного лiцензiйного складу, на якому зберiгаються зазначенi товари.

      Спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи можуть визначатися дiлянки територiї з комплексом будiвель, споруд, iнженерно-технiчних засобiв та комунiкацiй, необхiдних для здiйснення митного контролю та оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України, - вантажнi митнi комплекси, автопорти, автотермiнали. Вантажний митний комплекс, автопорт, автотермiнал можуть входити до митної служби України як спецiалiзована митна органiзацiя або належати на правi власностi юридичнiй особi - резиденту, зареєстрованiй як суб'єкт пiдприємницької дiяльностi. Вiдкриття вантажних митних комплексiв, автопортiв, автотермiналiв суб'єктами пiдприємницької дiяльностi здiйснюється за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи. Вимоги, яким повинен вiдповiдати вантажний митний комплекс, автопорт, автотермiнал, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     

Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, якi вивозяться за межi митної територiї України громадянами, може здiйснюватися у будь-якому митному органi на всiй митнiй територiї України.

      Митне оформлення товарiв (крiм тих, що перемiщуються у несупроводжуваному багажi, а також автомобiлiв), якi ввозяться на митну територiю України громадянами, здiйснюється у пунктах пропуску через митний кордон України.

      Митне оформлення товарiв, якi ввозяться на митну територiю України громадянами у несупроводжуваному багажi, здiйснюється митними органами за мiсцем проживання або тимчасового перебування зазначених громадян.

      Мiсця здiйснення митного оформлення автомобiлiв, якi ввозяться на митну територiю України громадянами, визначаються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи.

      На прохання осiб, що перемiщують через митний кордон України товари i транспортнi засоби, митне оформлення може здiйснюватися поза мiсцем розташування митних органiв, а також поза робочим часом, встановленим для митних органiв, на умовах, визначених цим Кодексом.

      За митне оформлення товарiв i транспортних засобiв поза мiсцем розташування митних органiв або поза робочим часом, встановленим для митних органiв, митними органами iз заiнтересованих осiб справляється плата в порядку та у розмiрах, установлених Кабiнетом Мiнiстрiв України. Розмiр такої плати не може перевищувати вартостi фактичних витрат митних органiв на вчинення зазначених дiй.

За рiшенням спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузi митної справи митне оформлення товарiв окремих видiв може здiйснюватися у спецiально визначених для цього митних органах.

Митний Кодекс визначає загальне правило, при якому митне оформлення здійснюється у спеціально визначених для цього місцях у зоні діяльності митного органу, в якому знаходиться відправник або одержувач товарів.

Зона діяльності регіональних митниць та митниць встановлюється Держмитслужбою. Розподіл зон діяльності в митниці між митними підрозділами (митними постами, вантажними, вантажно-пасажирськими відділами) проводиться наказом начальника митниці.

Для проведення зовнішньоекономічних операцій підприємство має стати на облік в митному органі. Постановка на облік проводиться за місцем розташування суб‘єкта ЗЕД.

Як правило, митне оформлення товарів та транспортних засобів суб’єктів ЗЕД (крім випадків переміщення відповідно до митного режиму транзит) проводиться за місцем державної реєстрації, тобто у митному підрозділі, де вони взяті на облік.

Для окремих категорій товарів може бути визначена обов‘язкова вимога щодо їх оформлення в митних органах, визначених центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Митне оформлення товарів та транспортних засобів громадян проводиться за місцем постійного (тимчасового) проживання або безпосередньо в пункті пропуску.

Митне оформлення має здійснюватись під час роботи митного органу. Митний Кодекс допускає можливість здійснення митного оформлення в інших місцях і поза часом роботи митного органу. Зацікавлена особа повинна одержати на це згоду митного органу, що проводить митне оформлення. Усі витрати, зв'язані зі зміною місця і часу митного оформлення, оплачуються за рахунок зацікавленої особи.

Стаття 72. Початок митного оформлення

      Митне оформлення розпочинається пiсля подання митному органу митної декларацiї, а також усiх необхiдних для здiйснення митного контролю та оформлення документiв, вiдомостей щодо товарiв i транспортних засобiв, якi пiдлягають митному оформленню.

      Засвiдчення митним органом прийняття товарiв, транспортних засобiв та документiв на них до митного контролю та митного оформлення здiйснюється шляхом проставлення вiдповiдних вiдмiток на митнiй декларацiї та товаросупровiдних документах.

Слід зазначити, що всі попередні дії, передбачені ст.91 цього Кодексу, мають бути завершені до початку митного оформлення.

Стаття обумовлює вимоги до початку митного оформлення.

До цих вимог необхідно також віднести:

Подання митному органу митної декларації встановленої форми, яка повинна бути заповнена у відповідності до порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Перелік документів необхідних для проведення митного оформлення визначається митним режимом відповідно до якого проводиться оформленння та встановлюється КМУ.

До відомостей, які необхідно довести митному органу, необхідно віднести інформацію про місцезнаходження товарів та транспортних засобів, про готовність до митного контролю, відомості про особу, що надає товари та транспортні засоби до митного контролю, тощо.

Засвідченням прийняття до оформлення митної декларації є проставлення на ній та на товаросупровідних документах певного митного забезпечення.

Проставлення відтисків митного забезпечення на декларації посадовою особою митниці є моментом, після якого наступає юридична відповідальність декларанта за відомості, що заявлені у декларації.

Стаття 73. Присутнiсть декларантiв пiд час митного оформлення

      Декларанти можуть бути присутнiми пiд час митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, якi пред'являються ними для такого оформлення.

     У разi застосування заходiв, передбачених статтями 55 i 56 цього Кодексу, а також на вимогу митного органу присутнiсть декларантiв пiд час митного оформлення є обов'язковою.

Норма зазначеної статті надає право декларанту бути присутньому при проведенні митного оформлення товарів та транспортних засобів, які подані їм для митного контролю митному органу. <