Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Рекомендовано до друку навчально-методичною радою Рівненського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (протокол №__ від...полностью>>
'Документ'
Конференция Сторон постепенно проводит выявление, уточнение и устранение пробелов и несоответствий в международной нормативно-правовой базе по инвазив...полностью>>
'Документ'
1.2. Управління створене на підставі рішення XVIII сесії міської ради XXIV скликання від 24.12.2003 р. «Про внесення змін до структури виконавчих орг...полностью>>
'Программа'
“Многие компании делают фундаментальную ошибку, думая, что удовлетворение гостя происходит только в call-центре или в службе приема и размещения. Пос...полностью>>

Навчальна програма з історії України для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів (старша школа у структурі 12-річної)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Навчальна програма з історії України для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів

(старша школа у структурі 12-річної)

Суспільно-гуманітарний напрям

(правовий, філософський, економічний профілі)

Філологічний напрям

(історико-філологічний профіль)

Підготовлена авторським колективом у складі:

Керівник авторського колективу: Пометун О.І. завідуюча лабораторією суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України, доктор педагогічних. наук, професор.

Члени авторського колективу: Гупан Н.М. доктор педагогічних наук, професор

Фрейман Г.О. кандидат педагогічних . наук, доц.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Пропонована програма з історії для 10-12 класів складена, виходячи з цілей, вимог і змісту навчання історії у школі, закладених у Державному стандарті освіти (освітня галузь “Суспільствознавство”) та відповідно вимог до профільної школи. Представлено курси історії України ХХ – початку ХХІ століття, які складають хронологічно послідовну лінійну систему історичної освіти.

Зміст навчального історичного матеріалу побудований на домінуванні синтезу культурологічного, цивілізаційного та соціоантропоцентричного підходів у контексті всесвітньої та європейської історії, оскільки програма розрахована на учнів шкіл гуманітарного профілю. Людина розглядається як суб’єкт і творець історичного процесу. Методологія відбору змісту програмного матеріалу базується на системі таких загальнолюдських і громадянських цінностей українського суспільства як гуманізм, Батьківщина, самовизначення, права і свободи людини, держава, громадянин, людина, сім’я тощо.

Процеси, події і явища вітчизняної історії висвітлюються у контексті загальноєвропейської та світової історії. Такий підхід вчитель може за даною програмою реалізувати шляхом синхроністичного вивчення та узгодження матеріалу відповідних курсів вітчизняної і всесвітньої історії, виходячи із можливостей міжкурсових зв’язків. При плануванні навчального процесу педагог може сам визначити оптимальну для конкретної педагогічної ситуації послідовність розгляду окремих тем і сюжетів, місце включення регіонального та локального матеріалу. Інколи доцільним є поєднане вивчення тем з курсів вітчизняної і всесвітньої історії. Це стосується, наприклад, історії міжнародних відносин і зовнішньої політики у ХХ ст., історії Першої і Другої світових війн, окремих питань історії культури тощо.

Зміст курсів інтегрує соціальну, економічну, політичну та духовну історію та висвітлює тісний взаємозв’язок всіх сфер людського буття. В межах даного підходу особлива увага приділяється питанням духовності, повсякденного життя, психології суспільства, взаємовідносинам, взаємовпливу та діалогу культур різних народів. Це дозволяє разом з формуванням конкретних знань та загальноісторичних уявлень учнів створювати умови для розвитку їх моральних та естетичних цінностей. Окрему увагу приділено регіональній та місцевій історії (історії краю), що дає можливість виховувати патріотичні та державницькі почуття та якості школярів, посилює інтерес до історичної інформації. В темах “Історія рідного краю” передбачений насамперед розгляд історичного матеріалу місцевості, де розташована школа: міста, селища, села, району. Зміст відповідних тем передбачає як вивчення конкретних подій, явищ, історичних постатей краю, так і порівняння їх з подіями і явищами, що відбувались на території країни в цілому. Такі теми потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, зокрема з елементами досліджень.

Програмою передбачено поглиблене вивчення більшості тем у порівнянні з рівнем програми за стандартом, посилено проблемний характер викладу як основу формування гуманітарного світогляду учнів відповідних профілів навчання.

З психолого-дидактичної точки зору програму побудовано на поєднанні особистісно-орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання.

З психолого-дидактичної точки зору програму побудовано на поєднанні особистісно-орієнтованого та розвивального підходів до навчання.

Це вимагає від учителя значної психологізації навчально-виховного процесу, умінь розбудувати його з урахуванням даних постійної діагностики рівня розвитку та навчальних досягнень учнів, стимулювання, мотивування їх пізнавальної діяльності, забезпечення високого рівня їх активності й самостійності.

Поєднані у клас учні створюють неповторну комбінацію потреб, інтересів та пізнавальних можливостей, яка виключає шаблонний підхід у навчанні. Один і той же зміст не може бути однаково опрацьованим у різних класах, тому в побудові уроків, виборі структурних форм учитель керується насамперед методичною доцільністю та конкретними умовами навчання. Прикметами сучасного навчального заняття є відсутність стандартних ознак у його структурі та методиці, розмивання меж між його елементами.

Сьогодні учні все частіше виявляють свою компетентність не тільки під час опитування або при його закріпленні засвоєного, а безпосередньо у процесі аналітичної роботи над новим матеріалом, що вимагає широкого впровадження у шкільну практику різних моделей активного навчання від проблемного викладу навчального матеріалу вчителем і розв’язання проблемних завдань до самостійної пошуково-дослідницької роботи учнів. Критерієм оцінки навчальної діяльності учнів є сьогодні не стільки обсяг матеріалу, що залишився в пам'яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, активно використовувати в нестандартній (позанавчальній) ситуації, вміння самостійно добувати знання, вести пошуково-дослідницьку роботу. У зв'язку з цим зростає значення самостійної роботи учнів як на уроках, так і в процесі виконання домашнього завдання.

Пропонована програма розрахована саме на такі особливості навчання. Вона дає можливість учителю самостійно варіювати матеріалом, творчо підходити до організації навчання учнів. Успішним є те навчання, яке створює атмосферу зацікавленості, небайдужості до матеріалу, що розглядається, спільного пошуку вирішення навчальної проблеми.

Основними компонентами програми є: зміст історичного навчального матеріалу, перелік державних вимог до рівня профільної підготовки учнів, на який учитель орієнтується під час вивчення конкретних тем окремих курсів.

До кожної теми надано провідні ідеї, що забезпечують загальну концепцію розуміння змісту теми, орієнтовний узагальнений перелік інформаційних питань змісту, які обов’язково мають бути відбиті у підручниках або інших посібниках, що повідомляють учням зміст навчального історичного матеріалу. Вони засвоюються учнями у вигляді знань історичних фактів і понять різного ступеню узагальненості і складності.

З компонентом програми «Провідні ідеї теми» можна працювати, виділивши для цього окремий вступний урок або використовувати ці ідеї як світоглядний орієнтир для опрацювання навчального матеріалу теми.

Інформаційні питання не розподілені за окремими уроками, що дозволяє учителю самому визначати назву теми уроку, кількість, обсяг і перелік питань, що вивчатимуться на тому чи іншому уроці в залежності від особливостей учнів класу та його індивідуального підходу до викладання.

Пропоновані інформаційні питання забезпечують поглиблене вивчення історичного матеріалу гуманітарного соціокультурного спрямування, оскільки дана програма призначена для учнів профільної школи, які навчаються за суспільно-гуманітарним і філологічним напрямами. Запропонований навчальний матеріал підлягає обов’язковому засвоєнню учнями на різних рівнях навчальних досягнень у відповідності до індивідуального розвитку пізнавальних можливостей того чи іншого учня. Повне опрацювання знань у певній системі, їх усвідомлення і застосування забезпечуються у даній програмі не тільки запам’ятовуванням, а й опрацюванням їх за завданнями, що передбачені наступним компонентом програми «Державні вимоги до рівня профільної підготовки учнів».

Державні вимоги до рівня профільної підготовки учнів, представлені у програмі, сформульовані у відповідності до діяльнісного і компетентнісного підходів. До кожної теми подано два переліки умінь і навичок, яких мають набути учні підчас її вивчення. Першій перелік складають основні історико-предметні (хронологічні, просторові, інформаційні, мовленнєві, логічні та аксіологічні) уміння та навички учнів різних класів у відповідності до їх вікових та пізнавальних можливостей, які поступово ускладнюються та поглиблюються. Другий перелік складають більш складні, комбіновані, інтегровані уміння, навички та емоційно-ціннісні орієнтації і ставлення учнів, що в сукупності складають їх предметну історичну компетентність. Без опанування учнями першої групи умінь неможливо набуття ними відповідної компетентності.

Систематичне та послідовне формування перелічених знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій забезпечує розвиток в учнів відповідних предметних компетентностей з історії, й є основою для набуття учнями ключових компетентностей.

Програму складено у відповідності до наступного розподілу навчального часу.

Послідовність вивчення курсів історії України по класах

Клас

Курси

Кількість годин

10

Історія України

70

11

Історія України

70

12

Історія України

70

Навчальний матеріал кожного курсу у програмі розподілений на теми, для кожної з яких визначені орієнтовні часові межі. Кожну тему завершують уроки узагальнення і тематичного оцінювання, на які виділено окремі години. У програмі передбачено вступні уроки до кожного курсу інтегрованого змісту, які сприяють формуванню в учнів цілісних гуманітарних, соціокультурних та історичних уявлень, встановленню наступності у вивченні вітчизняної історії, кращій організації пізнавальної діяльності учнів. На таких уроках учні мають познайомитись зі структурою та методичним апаратом відповідного підручника та іншими видами джерел інформації з курсу (текстами, фрагментами історичної літератури, письмовими та речовими історичними джерелами, інформацією Інтернету, ілюстраціями, фондами та експонатами музеїв, історичними пам’ятками).

Наприкінці кожного курсу передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд.

Сучасні підходи до оцінювання, пов’язані з потребами особистісно-орієнтованого характеру навчання та реального розвитку учня потребують від учителя насамперед чіткого формулювання завдань оцінювання. Такими завданнями вважаються:

  • показати учням, як вони досягли мети уроку;

  • визначити найкращих за результатами учнів;

  • стимулювати мотивацію учнів до навчання і отримання знань;

  • визначити рівень здібностей учнів;

  • визначити, чи є необхідність в додатковому навчанні або перенавчанні;

  • поставити оцінки (в балах).

Методика перевірки знань, умінь та навичок має відповідати меті та методиці викладання курсу. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка умінь і навичок вимагає набагато більше часу, а оцінити виховний ефект програми безпосередньо на уроці взагалі навряд чи можливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя – надати учням можливість проявляти і захищати власну думку в будь-яких “навчальних ситуаціях” в класі та поза школою.

Оцінювання результатів навчання учнів історії за пропонованою програмою передбачає оцінювання засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок.

Оцінювання навчальних досягнень учнів відбувається за критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів загальноосвітньої школи, затвердженими Міністерством освіти та науки України з урахуванням вимог до рівня профільної підготовки, поданих в даній програмі.

Таке оцінювання можна провести, пропонуючи учням на уроках тематичного оцінювання усні запитання, письмові завдання, насамперед тестові.

Однак для перевірки таких елементів підготовки учнів з історії як опрацювання (аналіз, застосування, оцінка) історичних джерел і документів, порівняння, співставлення, обґрунтування власного ставлення учня, його позиції, оцінки щодо історичної події, явища, діяча, тести виступають лише як частина прийомів контролю. Для підсумкової атестації учнів потрібно використовувати також такі форми контролю як розгорнуті усні та письмові відповіді, есе, твори, дослідження, проекти тощо.

Досягнення передбачених даною програмою навчальних результатів можливо тільки за умов поєднання активних та інтерактивних форм, методів і технологій організації пізнавальної діяльності учнів на уроках. Побудова програми дозволяє учителю звернути увагу на розвиток пізнавальних можливостей учнів, їх особистісних рис та характеристик, основних компетентностей. Впровадження програми має ґрунтуватися на новій педагогічній етиці, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Принципово важливою є орієнтація на розвиток творчості, творчої активності, творчого мислення, здібності до адекватної діяльності в нових умовах.

Програма складена таким чином, щоб максимально спростити роботу вчителя під час підготовки до навчальних занять. Застосовуючи формулювання провідних ідей теми та зміст вимог до підготовки учнів вчитель має можливість чітко визначати очікувані результати навчання і будувати модель уроку з орієнтацією на їх досягнення, що дозволяє:

- зробити процес навчання більш мотивованим і цілеспрямованим;

- організувати контроль за особистим просуванням школярів у навчанні;

- залучати допоміжні методичні та дидактичні засоби для покращення результатів навчальної діяльності;

- активізувати пізнавальну діяльність учнів;

- допомогти вчителеві у здійсненні моніторингу власної діяльності.

Дана програма зорієнтована на кінцевий результат навчання, що дозволяє адміністрації школи:

- створити більш об'єктивну систему моніторингу як діяльності вчителя, так і просування учнів у навчанні;

- впливати, виходячи із внутрішніх резервів через закладені у програмі важелі, на покращення результатів навчальної діяльності учнів;

- консолідувати навчально-виховні зусилля батьків, учнів, школи, конкретного вчителя у створенні оптимальних умов для розкриття здібностей та інтелектуального зростання особистості учня.

10 КЛАС. НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
(70 годин)

К-сть

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня профільної підготовки учнів

2

Вступ

Завдання і структура курсу. Способи роботи учнів з підручником, додатковою навчальною літературою, електронними та Інтернет-ресурсами. Форми і методи організації навчальної діяльності на заняттях з курсу. Критерії тематичного, семестрового та річного оцінювання.

Формування індустріального суспільства в українських землях. Модернізація суспільного та повсякденного життя. Етносоціальні та культурно-духовні процеси в українських землях. Піднесення руху та національної самосвідомості українського народу. Політизація українського національного руху.

Зміни в житті українського суспільства в умовах Першої світової війни, соціальної та національної революції. Український визвольний рух. Початок радянізації.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає основні етапи розвитку українських земель на початку ХХ ст., хронологічні межі процесів модернізації суспільства;

показує на карті території українських земель, охоплені процесом індустріалізації та визначає їх господарську спеціалізацію, регіони піднесення визвольного руху;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни індустріальне суспільство, модернізація суспільного та повсякденного життя, українськй визвольний рух.

На основі різних джерел інформації:

характеризує і порівнює основні риси модернізації суспільного та повсякденного життя з аналогічними загальноєвропейськими та світовими;

формулює висновки про зв’язок між процесами формування індустріального суспільства та піднесенням визвольного руху; вплив подій Першої світової війни на життя населення; передумови розгортання українського визвольного руху.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію розвитку українських земель початку - перших десятиріч ХХ ст. як інструмент пояснення суті історичних подій і процесів вітчизняної історії у контексті загальноєвропейських і світових;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: ресурсів, джерел, масштабів і перебігу процесів індустріалізації, регіональної господарської спеціалізації, піднесення визвольного руху;

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів формування індустріального суспільства й піднесенням визвольного руху;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює вплив Першої світової війни на життя населення, передумови визвольного руху українського народу;

виділяє та пояснює характерні ознаки процесу радянізації суспільства;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює основні риси модернізації суспільного та повсякденного життя в українських землях в контексті аналогічних загальноєвропейських та світових процесів.

14

Тема 1. Україна на початку ХХ століття

Провідні ідеї

Особливості формування індустріального суспільства в українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Суперечливі процеси модернізації життя населення. Консолідація української нації. Політизація українського національного руху Особливості духовного розвитку в умовах модернізації суспільства.

Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Монополізація економіки і банківської справи. Місце української економіки в економіці імперій. Економічна криза 1900-1903 рр. Робітничі страйки, масові селянські рухи. Вітчизняний та іноземний капітал в економіці українських земель. Стан українського підприємництва.

Становище населення. Суперечливі процеси модернізації повсякденного життя. Доля жінки. Посилення міграції українського селянства. Життя і діяльність української діаспори.

Проблеми становлення та консолідації української нації. Земсько-ліберальна опозиція царизму. Процес політизації українського суспільства і національного руху. Українські і загальноросійські політичні партії. Революційна українська партія (РУП). М.Міхновський

Події революції 1905—1907 рр. в Україні. Масові соціальні виступи, збройні повстання. Українська громада у Державній Думі. Діяльність громадських організацій. «Просвіта». Активізація національного руху в західноукраїнських землях. Земельна реформа П. Столипіна та її вплив на українські землі. Піднесення промислового виробництва.

Розвиток культури на початку ХХ ст. Освіта. Наука. Видатні вчені. Українська преса та видавництва.

Здобутки майстрів літератури та мистецтва.

Зміни у побуті та звичаях українців. Діяльність національних і спортивно-фізкультурних організацій «Сокіл» і «Січ».

Духовні цінності українців. Церковне життя. Митрополит А. Шептицький та його роль у піднесенні національного життя в західноукраїнських землях.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає у хронологічній послідовності основні явища економічного, політичного і культурного життя, утворення політичних партій та рухів;

показує на карті території українських земель, визначає їх господарську спеціалізацію, регіони піднесення визвольного руху, райони виступів робітників, селян і військових у 1905-1907 рр.;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: індустріальне суспільство, монополізація економіки, модернізація суспільного життя, політизація українського національного руху, консолідація нації, міграції населення, діаспора, Столипінська аграрна реформа, земсько-ліберальна опозиція, політична партія, революція.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує прояви індустріалізації та модернізації суспільного життя на початку ХХ ст., основні події російської революції на українських землях, явища і пам’ятки культури цього періоду;

характеризує проведення Столипінської аграрної реформи на українських землях, програми та діяльність політичних партій основні риси розвитку духовного життя та надає їм власну оцінку;

порівнює прояви і процеси модернізації повсякденного життя населення Наддніпрянської України та західноукраїнських земель між собою та з аналогічними загальноєвропейськими та світовими;

визначає зв’язки між процесами формування індустріального суспільства та піднесенням визвольного руху, формуванням національної свідомості та розвитком культури.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію вітчизняної та всесвітньої історії як інструмент для розуміння особливостей розвитку українських земель початку ХХ ст.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: територіального поділу українських земель, економічного розвитку та господарської спеціалізації регіонів, районів піднесення суспільно-політичного та визвольного руху, міграційних процесів.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки впливу подій російської революції, Столипінської аграрної реформи, діяльності політичних партій, суспільних та національних рухів на економічний та соціальний розвиток та політичне життя українських земель

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів формування індустріального суспільства та піднесенням визвольного руху, національної свідомості та розвитком культури;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює суперечливі процеси модернізації життя населення, основні риси розвитку духовного життя і культури;

аналізує, узагальнює факти та різні точки зору щодо процесів консолідації української нації, формування політичних партій, впливу російської революції на українські землі, Столипінської аграрної реформи, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює прояви і процеси модернізації повсякденного життя населення Наддніпрянської України, західноукраїнських земель у контексті аналогічних загальноєвропейських і світових;

користуючись довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації, готує доповіді, повідомлення, есе і реферати про політизацію українського національного руху.

1

Узагальнення

10

Тема 2. Україна в роки Першої світової війни. Початок Української революції

Провідні ідеї

Україна – об’єкт геополітичних планів провідних краї світу та театр воєнних дій. Прагнення людей до національної і соціальної свободи в умовах війни та кризи суспільного життя. Трагізм війни й знецінення людського життя. Піднесення українського визвольного руху.

Україна в геополітичних планах країн Антанти і Троїстого союзу. Ставлення населення і політиків до війни. Заснування Головної української ради у Львові. Союз визволення України. Формування легіону Українських січових стрільців.

Воєнні дії на території України у 1914 р. Захоплення російськими військами Східної Галичини та Північної Буковини. Антиукраїнська русифікаторська політика. Боротьба за автономію та самостійність України.

Воєнні дії на території України в 1915 — 1917 рр. Посилення економічної та політичної кризи в Російській та Австро-Угорській імперіях. Господарська розруха. Життя на фронті і в тилу. Зростання соціальної напруги.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає основні події Першої світової війни на українських землях, основні події початку української революції;

складає синхроністичну таблицю “Воєнні події Першої світової війни”;

показує на карті території українських земель, де відбувались воєнні події Першої світової війни;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: Перша світова війна, русифікація, автономія, український визвольний рух, українська революція, Українська Центральна рада, ради робітничих і солдатських депутатів, українізація армії, самостійники, Генеральний секретаріат УЦР.

На основі різних джерел інформації:

описує воєнні дії на фронтах Першої світової війни в українських землях, події початку революції, утворення Центральної Ради, повсякденне життя людей в умовах війни та революції;

характеризує ставлення політичних сил до Першої світової війни”, політичні партії в під російській Україні, геополітичні плани країн Антанти і Троїстого союзу щодо України, антиукраїнську русифікаторську політику та боротьбу за самостійність України в західноукраїнських землях, вплив Лютневої демократичної революції в Росії на піднесення українського визвольного руху, І та ІІ універсали Центральної ради, взаємостосунки УЦР та Тимчасового уряду;

складає порівняльну таблицю “Ставлення політичних сил до Першої світової війни”, характеристики та політичні портрети видатних діячів української революції;

Вплив Лютневої демократичної революції в Росії на піднесення українського визвольного руху. Початок української революції. Політичні партії в підросійській Україні. Утворення Центральної Ради, її склад і політична програма. Ідея автономії України українському суспільстві. М. Грушевський. Діяльність рад робітничих і солдатських депутатів. Початок українізації армії.

Український національний Конгрес. Зміна статусу Центральної ради. Пошуки компромісу з Тимчасовим урядом. І Універсал Центральної Ради. Утворення Генерального секретаріату. В. Винниченко. ІІ Універсал Центральної Ради. Розкол у національному русі. «Тимчасова інструкція Генеральному секретаріату Тимчасового уряду на Україні».

Прорахунки Центральної Ради. Зміни у політичних настроях, економічному та соціальному становищі населення. Корніловський заколот і Україна. Наростання анархії в Україні. Загострення конфлікту Центральної Ради з Тимчасовим урядом Росії.

визначає сутність і особливості взаємозв’язку Першої світової війни, Лютневої революції в Росії і української революції;

порівнює різні точки зору щодо впливу Першої світової війни, загальноросійських процесів на Україну, діяльності УЦР у березні-листопаді 1917 р. та висловлює власну позицію з цих питань.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію вітчизняної та всесвітньої історії як інструмент для розуміння особливостей впливу Першої світової війни та Лютневої революції на українські землі;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: геополітичних планів країн Антанти і Троїстого союзу щодо України, основних подій Першої світової війни на українських землях.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки політики царату на західноукраїнських землях, зрушень у повсякденному житті населення, пов’язаних з війною та революцією;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками Першої світової війни, початком визвольного руху українського народу та життям населення;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює ідеї і гасла різних політичних сил щодо майбутнього України, трагізм війни й знецінення людського життя, роль людського фактору в українській революції

аналізує, узагальнює факти, порівнює та критично оцінює різні точки зору щодо ставлення різних політичних сил до Першої світової війни; наслідки воєнних дій на українських на тлі загального ходу війни, передумов і причин української революції, різні точки зору щодо діяльності УЦР, взаємостосунки УЦР з різними політичними силами і Тимчасовим урядом, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює процеси і явища суспільного життя, пов’язані з впливом Першої світової війни та революційних подій в Україні у контексті аналогічних загальноєвропейських і світових;

користуючись довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації, готує доповіді, повідомлення, есе і реферати про основні події української революції.

1

Узагальнення

16

Тема 3. Український державотворчий процес (1917-1921 рр.)

Провідні ідеї теми

Пошуки шляхів утворення незалежної держави. Боротьба за соборність України. Розкол у національному русі, дезорієнтація населення – основні причини поразки української революції.

Вплив жовтневого перевороту в Петрограді на події в Україні. Боротьба за владу в Києві. Легітимізація Центральної Ради. ІІІ Універсал УЦР. Проголошення УНР. Внутрішня та зовнішня політика Центральної Ради.

Всеукраїнський з’їзд робітничих, солдатських і селянських депутатів. Ультиматум російського Раднаркому. Утворення радянської УНР. Вторгнення військ радянської Росії на територію України.

ІV Універсал УЦР. Проголошення незалежності УНР. Політика більшовиків в Україні. Руйнація звичайного повсякденного способу життя і настрої населення в умовах загострення політичної боротьби.

Мирний договір у Брест-Литовську. Вступ німецьких та австро-угорських військ в Україну. Падіння радянської влади в Україні. Останні дні Центральної Ради.

Гетьманський переворот. П. Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Української держави. Ставлення до неї політичних партій і народу. Національно-культурні перетворення. В.Вернадський. Селянські повстання влітку і

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає дати основних подій періоду визвольних змагань та громадянської війни.

показує на карті місця основних подій періоду визвольних змагань та військові дії періоду громадянської війни;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: визвольні змагання українського народу, УНР, Гетьманат, Директорія, громадянська війна, інтервенція, злука, соборність України, ЗУНР, УГА.

На основі різних джерел інформації:

описує політичні події, соціально-економічне становище, повсякденне життя, настрої населення та психологічний клімат у суспільстві за часів визвольних змагань;

характеризує внутрішню та зовнішню політику українських урядів державний устрій за часів ЦР, Гетьманату, Директорії та порівнює їх, складаючи відповідну таблицю за власними критеріями;

надає характеристику історичних особистостей, складає політичні та історичні портрети видатних діячів української революції;

визначає причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами та процесами періоду визвольних змагань;

формулювати власні погляди та оцінки щодо значення УЦР, Української Держави, періоду Директорії.

восени 1918 р. Консолідація національно-демократичних сил та утворення політичної опозиції гетьманату. Падіння гетьманського режиму. Анулювання Брестського миру і новий наступ військ РСФРР на Україну.

Утворення Директорії. Відновлення УНР в умовах збройного конфлікту з радянською Росією. С.Петлюра. Трудовий конгрес. Отаманщина. Більшовицька агресія проти УНР. Військові поразки УНР. Боротьба з денікінцями. Об’єднані українські армії. Психологічний клімат у суспільстві, знецінення людського життя.

Утворення Української національної ради у Львові. Проголошення ЗУНР. Є. Петрушевич. Створення УГА. Злука УНР і ЗУНР. Українсько-польська війна. Створення Української Галицької армії. Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами.

Запровадження радянської влади в Україні, Х.Раковський. Політика воєнного комунізму в Україні. Червоний терор. Повстанський рух. Н.Махно. Падіння радянської влади у 1919 р.

Відновлення більшовицького режиму. Повернення до політики «воєнного комунізму».

Радянсько-польська війна і Україна. Початок наступу російських військ на Україну. Варшавська угода. Наступ польсько-українських військ. Польський окупаційний режим і ставлення до нього населення. Подальший хід війни та її підсумки. Припинення боротьби регулярних українських військ. Повстанські рухи, поразка українського визвольного руху, більшовицька окупація України. Уроки та наслідки державотворчих процесів.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію вітчизняної та всесвітньої історії як інструмент для розуміння сутності та особливостей українського державотворчого процесу у 1917-1921 рр.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: масштабу та перебігу подій періоду визвольних змагань.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки державного устрою за часів ЦР, Гетьманату, Директорії, ЗУНР, внутрішньої та зовнішньої політики українських урядів, радянського керівництва за часів визвольних змагань;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками державотворчих процесів цього періоду, поразки визвольних змагань;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює роль людського фактору в українській революції;

аналізує, узагальнює факти, порівнює та критично оцінює різні точки зору щодо пошуків шляхів утворення незалежної держави, діяльності російських та українських більшовиків під час української революції, методів боротьби та значення УЦР, Української держави, Директорії; причин поразки української революції та її наслідків, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює проблеми боротьби України за незалежність у контексті загальноєвропейських і світових процесів, аргументує свою точку зору з посиланням на джерело, беручи участь в дискусіях та дебатах;

користуючись довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації, готує аналітичні доповіді, повідомлення, есе і реферати про основні події української революції та визвольних змагань.

1

Узагальнення

8

Тема 4. Культура і духовне життя в Україні

(1917-1921 рр.)

Провідні ідеї теми

Розвиток культури в умовах Української революції.

Нові тенденції та чинники розвитку культури в 1917-1921 рр. Зрушення у ціннісних орієнтаціях населення. Руйнування традиційно-побутової культури. Суперечливе ставлення населення до культурних цінностей. Подвижництво творців та діячів культури, їх внесок у вітчизняну й світову культуру. Діяльність більшовиків у сфері культури. Культурно-освітня діяльність громадських організацій.

Культурні здобутки українських урядів в освітній політиці. Освітня політика більшовиків. Стан науки. Відкриття УАН і університетів.

Література, театральне, музичне, хорове, образотворче мистецтво.

Революційна доба і українська церква. Релігійне життя.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає дати основних подій культурного і духовного життя в Україні у 1917-1921 рр.

показує на карті місць і територій, пов’язаних з розвитком освіти, науки та мистецтва;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни культурно-освітня діяльність традиційно-побутова культура, УАН

На основі різних джерел інформації:

описує розвиток освіти та відкриття нових навчальних закладів, культурно-освітню діяльність громадських організацій, пам’ятки культури;

характеризує основні чинники, явища, процеси розвитку культури цього періоду, зрушення у ціннісних орієнтаціях населення, подвижництво творців культури, культурно-освітню політику українських та радянських урядів;

порівнює ідеї та цінності, що були характерні для тогочасної культури з сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію вітчизняної та всесвітньої історії як інструмент для розуміння сутності та особливостей розвитку української культури 1917-1921 рр.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки культурної політики за часів ЦР, Гетьманату, Директорії, ЗУНР, радянського керівництва;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками державотворчих процесів та культурного розвитку українських земель цього періоду, процесів українського державотворення, формування національної свідомості та розвитком культури;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює роль людського фактору в розвитку науки, освіти і мистецтва, зрушення у моральних орієнтирах суспільства;

аналізує, узагальнює факти, порівнює та критично оцінює різні точки зору щодо впливу революції, визвольного руху на культурне і духовне життя населення, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює розвиток культури України у контексті аналогічних загальноєвропейських і світових процесів, ідеї та цінності, що були характерні для тогочасної культури у співставленні з сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців;

користуючись довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації, готує аналітичні доповіді, повідомлення, есе і реферати з проблем розвитку вітчизняної культури та духовного життя українців.

1

Узагальнення

4

Тема 5. Історія рідного краю

(1900 -1921 рр.)

Процеси модернізації економічного і соціального життя на початку ХХ ст. Зміни у повсякденному житті населення. Політичне життя. Духовне життя, звичаї, традиції, побут.

Вплив Першої світової війни на соціальне і економічне життя. Події української революції на території краю. Ставлення населення до політичних подій. Руйнація традиційного способу життя.

Вплив військово-політичних подій 1917 -1921 рр. на становище в краї. Зміни влади, перерозподіл власності і ставлення населення до цих процесів. Повсякденне життя мешканців краю. Особливості культурних процесів. Внесок діячів культури краю в розвиток вітчизняної культури.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає основні події і процеси історії краю і співвідносить їх з подіями і процесами вітчизняної та європейської історії;

показує на карті просторові межі краю, місця основних подій регіональної історії.

На основі різних джерел інформації (текстів, фрагментів історичної літератури, письмових та речових історичних джерел, Інтернет –ресурсів, ілюстрацій, фондів та експонатів музеїв, історичних пам’яток):

описує головні події та явища історії краю у 1900-1921 рр., побут, повсякденне життя людей краю;

характеризує особливості духовного та суспільного життя мешканців краю, порівнюючи з аналогічними явищами та процесами на інших територіях України.

складає характеристики та політичні портрети видатних діячів історії краю;

готує доповіді, повідомлення, реферати про важливі події та діяльність відомих жителів краю та виступає перед класом, батьками, місцевою громадою.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень бере участь у групових та індивідуальних дослідженнях, проектах, краєзнавчих походах, презентаціях та конференціях, діяльності місцевих музеїв, виготовленні засобів навчання для уроків історії, інформаційній краєзнавчій роботи серед населення, діяльності зі збереження пам’яток історії культури краю.

1

Узагальнення

1

2

Узагальнення до курсу

4

Резервний час

11 КЛАС. НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

(70 годин)

К-сть

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня профільної підготовки учнів

2

Тема 1. Вступ.

Завдання і структура курсу. Способи роботи учнів з підручником, додатковою навчальною літературою, електронними та Інтернет-ресурсами. Форми і методи організації навчальної діяльності на заняттях з курсу. Державні вимоги до рівня профільної підготовки учнів. Критерії тематичного, семестрового та річного оцінювання.

Пошуки шляхів трансформації індустріального суспільства в умовах розбудови радянської системи. Стан західноукраїнських земель у складі іноземних держав. Україна в роки загальноєвропейської стабілізації та світової економічної кризи. НЕП та його наслідки. Колективізація. Голодомор – геноцид українського народу.

Друга світова війна і Україна. Збройний визвольний рух. Шляхи післявоєнної відбудови. Зміни в культурному, духовному та релігійному житті.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає хронологічні межі процесів закріплення радянської влади в Україні, хронологічні рамки Другої світової війни;

показує на карті території України, що охоплені Голодомором, території України, де відбувалось піднесення визвольного руху, території, на яких відбувалися події Другої світової війни;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни трансформація індустріального суспільства, загальноєвропейська стилізація, модернізація, індустріалізація, колективізація, Голодомор, геноцид, збройний визвольний рух, “Друга світова війна”, культурно-ціннісні орієнтації людини.

На основі аналізу різних джерел інформації:

оцінювати вплив процесів радянізації, Другої світової війни, визвольного руху на розвиток країни та життя населення;

формулює висновки про зв’язки між основним етапами розвитку СРСР і України, європейського та світового співтовариства і України.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію вітчизняної та всесвітньої історії (20-ті - початок 50-х рр. ХХ ст.) як інструмент пояснення суті історичних подій і процесів історії України у контексті загальноєвропейських і світових;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: ресурсів, джерел, масштабів і перебігу процесів піднесення визвольного руху на західноукраїнських землях; розвитку та значення подій Другої світової війни;

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками мілітаризації суспільства під час Другої світової війни, піднесення визвольного руху, післявоєнної відбудови у контексті із загальноєвропейськими та світовими процесами розвитку людства;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює вплив радянізації, визвольного руху, Другої світової війни на різні сфери життя населення;

виділяє та пояснює характерні ознаки радянізації, мілітаризації суспільства під час Другої світової війни, післявоєнних процесів;

порівнює, узагальнює та критично оцінює процеси радянізації процеси та події, пов’язані з участю України у Другій світовій війні, процеси визвольного руху в контексті аналогічних загальноєвропейських та світових процесів.

8

Тема 1. Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921 — 1928 рр.)

Провідні ідеї теми

Загальні тенденції розвитку УСРР в 20-ті роки. Суперечливі процеси життя суспільства .НЕП та українізація як спосіб зміцнення більшовицької влади в Україні.

Внутрішнє і міжнародне становище. Державний статус України в 1921 — 1922 рр. Утворення СРСР. Статус УСРР у складі Радянського Союзу.

Соціально-економічне становище радянської України на початку 1920-х рр. Господарська розруха. Невдалі спроби запровадження планового виробництва. Антирадянські повстання. Зрушення у способі повсякденного життя населення. Голод 1921 — 1923 рр. Впровадження непу в Україні та його особливості. Поєднання господарчої ініціативи з комуністичною ідеологією. Відбудова господарства. впровадження непу та його особливості. Економічне і соціальне становище населення в роки непу. Зміни в житті жінок. Підсумки нової економічної політики. Зрушення у суспільно-політичному житті країни.

«Українізація» (коренізація) як засіб зміцнення влади більшовиків. Розширення сфери застосування української мови в УСРР. Націонал-комунізм. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір «українізації». Ставлення населення до цих процесів. Політика більшовиків у царині культури. Освіта. Кампанія з ліквідації неписьменності дорослих. Українське національне відродження та його провідники. Творчі спілки. Літературна дискусія 1925 — 1928 рр. М. Хвильовий. Образотворче мистецтво. Кінематограф. О. Довженко. Опір «українізації» з боку чиновництва. Репресії проти інтелігенції.

Релігійне життя в Україні. Виникнення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Формування нового способу повсякденного життя і зміни в системі цінностей.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає хронологічні межі періоду економічної та соціальної стабілізації в Україні та співвідносить їх з аналогічним періодом в країнах Європи та світу, хронологічну послідовність головних подій цього періоду у вигляді таблиці;

показує на карті та пояснює зміни у територіально-адміністративному устрої України у 1921-1928 рр.;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни коренізація, українізація, національний комунізм, неп, українське національне відродження.

На основі різних джерел інформації:

описує та порівнює зрушення у повсякденному способі життя різних верств українського населення у 1921-1928 рр.;

аналізує і підсумовує основні факти щодо входження України до складу СРСР, утвердження непу, політики «українізації», культурного розвитку УСРР;

визначає сутність непу та політики українізації;

характеризує і порівнює прояви і процеси стабілізації економічного і соціального життя в Україні за часів непу з аналогічними загальноєвропейськими та світовими;

формулює власну оцінку результатів та наслідків непу та політики «українізації»;

визначає та обґрунтовує зв’язки між політикою непу, входженням України до складу СРСР, політикою українізації та основними тенденціями розвитку культури і духовного життя.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей розвитку УСРР у 1921-1928 рр.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: ресурсів, джерел, масштабів і перебігу процесів непу та відбудови народного господарства;

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки процесів входження України до складу СРСР, непу та політики «українізації», розвитку культурного та духовного життя;

аналізує, узагальнює факти та різні точки зору щодо входження України до складу СРСР, непу та політики «українізації», обґрунтовує власну позицію з цього питання, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесу входження України до складу СРСР, непу, політики українізації;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює здобутки та проблеми культурного та духовного життя в Україні у1921-1928 рр.;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює входження України до складу СРСР, непу та політики «українізації» в контексті процесів європейської та світової стабілізації.

1

Узагальнення

1

11

Тема 2. Україна в 1929 — 1938 рр.

Провідні ідеї теми

Одержавлення суспільства, тотальний контроль та ідеологізація як характерні риси суспільного життя України в 30-ті роки,, утвердження тоталітарного режиму. Геноцид українського народу.

Перехід до форсованої індустріалізації. Директивне господарювання. Централізація управління промисловістю. Промисловість України напередодні Другої світової війни. Життя і побут людей у місті.

Хлібозаготівельні кризи 1927-1929 рр. Перехід до суцільної колективізації. Доля приватних сільських господарів та їх господарств. Зрушення у житті і побуті селян. Деформація селянської психології: втрата “почуття господаря”. Розкуркулення.

Причини й передумови голодомору. Голодомор 1932 —1933 років – геноцид українського народу. «Закон про п’ять колосків». Посилення «хлібозаготівель» та їх суть. Демографічні втрати. Ставлення влади до подій в Україні: формування подвійної моралі. Масштаби та наслідки голодомору. Завершення колективізації. Заходи щодо зміцнення колгоспів.

Зміни та деформації в соціальному складі населення. Формування партійно-бюрократичної номенклатури. „Великий терор”. Судові процеси. «Шахтинська справа». «Спілка визволення України». Масові репресії та їх жертви. Утвердження тоталітарного режиму в Україні. Пропагандистський ідеал радянської людини. Зміни у масовій психології та свідомості населення під впливом терору і соціальної демагогії.

Згортання українізації. Становище у галузі шкільної освіти. Вища школа. Остаточне подолання неписьменності дорослих. Досягнення науки та гальмівні чинники в її розвитку. Література і мистецтво. Л.Курбас. Театр. Кіно. Радіомовлення. ЗМІ. «Розстріляне відродження». Політика держави щодо церкви. Занепад релігійного життя .

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає хронологічні межі періоду в Україні та співвідносить їх з подіями і процесами в країнах Європи та світу, встановлює хронологічну послідовність головних подій цього періоду, складає синхроністичну та хронологічну таблицю;

показує на карті місця, пов’язані з подіями періоду суцільної колективізації та Голодомору;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни форсована індустріалізація, колективізація, тотальний контроль, ідеологізація, партійно-бюрократична номенклатура, масові репресії, «розстріляне відродження», геноцид, “великий терор”, тоталітарний режим, соціальна демагогія, свідомість населення, масова психологія.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує події та явища закріплення радянської влади в Україні, зрушення у повсякденному способі життя різних верств українського населення у цей період;

аналізує і підсумовує основні факти закріплення радянської влади в Україні в економічній, соціальній та духовно-культурній сферах життя суспільства;

характеризує і порівнює явища і процеси закріплення радянської влади в Україні, суспільного та повсякденного життя у цей період та у період непу, а також із загальноєвропейськими та світовими процесами розвитку індустріального суспільства;

аналізує, узагальнює факти щодо причини та наслідків процесу закріплення радянської влади в Україні, Голодомору – геноциду українськог онароду.

формулює сутнісні ознаки закріплення радянської влади в Україні, колективізації, геноциду;

узагальнює основні факти щодо голодомору в Україні та формулює власну оцінку цих подій;

характеризує культурні процеси та оцінює підсумки культурницької діяльності більшовиків;

визначає та обґрунтовує зв’язки між закріпленням радянської влади в Україні і масовими репресіями в Україні та зрушеннями у повсякденному житті і масовій психології, розстріляним відродженням та основними тенденціями в культурному житті.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей розвитку радянської України у 1929-1938 рр.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: ресурсів, джерел, масштабів і перебігу процесів форсованої індустріалізації й суцільної колективізації; Голодомору.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки процесів закріплення радянської влади в Україні, одержавлення суспільного життя, утвердження тоталітарного режиму, розвитку культурного та духовного життя у 1929-1938 рр.;

аналізує, узагальнює факти щодо форсованої індустріалізації, суцільної колективізації, голодомору, обґрунтовує власну позицію з цього питання, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів закріплення радянської влади в Україні та утвердженням тоталітарного режиму, особливостями та протиріччями духовно-культурного розвитку суспільства, зрушеннями у свідомості та психології населення, змінами у повсякденному житті;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює Голодомор як геноцид, здобутки та проблеми культурного та духовного життя в Україні у 1929-1938 рр.;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює процеси закріплення радянської влади в Україні, утвердження тоталітарного режиму, рівень та способи життя населення, пропагандистський ідеал та насаджувані ціннісні орієнтації.

1

Узагальнення

1

Тематичне оцінювання

8

Тема 3. Західноукраїнські землі в 1921 — 1939 рр.

Провідні ідеї теми

Особливості розвитку західноукраїнських земель в складі іноземних держав. Опір українського населення процесам асиміляції і денаціоналізації.

Правовий статус Східної Галичини та українських північно-західних земель (Волинь, Полісся, Підляшшя) у складі Польщі. Осадництво. Промисловість і сільське господарство. Українська кооперація. Економічне, політичне і соціальне становище населення.

Політична ситуація. Розгортання українського націоналістичного руху. Утворення Української військової організації та Організації українських націоналістів. Українські політичні партії та об’єднання. Є. Коновалець. С. Бандера. Д. Донцов. В.Липинський. Політика польського уряду щодо опозиційних рухів. «Пацифікація». Культурне життя.

Українські землі в складі Румунії. Політика румунського уряду щодо українців. Економічне і соціальне становище населення. Діяльність українських політичних партій і рухів. Культурне життя.

Входження Закарпаття до складу Чехословаччини. Економічне і соціальне становище населення. Культурне життя. Течії у громадсько-політичному житті українців: русофільство, русинство, українофільство. Надання автономії та проголошення незалежності Карпатській Україні. “Карпатська січ”. А.Волошин.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає у хронологічній послідовності головні події в західноукраїнських землях цього періоду, співвідносить їх з подіями і процесами в радянській Україні, країнах Європи, складає синхроністичну таблицю;

показує на карті західноукраїнські землі, що увійшли до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини, регіони, охоплені визвольним рухом.

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни правовий статус території, осадництво, пацифікація, український націоналізм, русофільство, русинство, українофільство як течії у громадсько-політичному житті українців, Карпатська Україна.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує головні події розвитку західноукраїнських земель у складі іноземних держав, зрушення у повсякденному способі життя різних верств українського населення;

характеризує і порівнює явища і процеси економічного розвитку, суспільного та повсякденного життя в західноукраїнських землях з проявами суспільного та повсякденного життя в УРСР за часів непу та закріплення радянської влади в УРСР, аналізує, узагальнює факти, визначає причини та наслідки важливих подій і явищ політичного, соціального та культурного життя західноукраїнських земель у 1921-1938 рр., формулює власні оцінки цих подій;

формулює причини створення УВО та ОУН, розгортання націоналістичного руху на Західній Україні

визначає сутність політики осадництва та “пацифікації” та інших проявів національної політики щодо українського населення в Польщі, Румунії та Чехословаччини,;

визначає та обґрунтовує зв’язки між особливостями правового статусу західноукраїнських земель та національною політикою іноземних держав і зрушеннями у повсякденному, культурному житті і масовій психології.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей розвитку західноукраїнських земель у 1921-1938 рр.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: особливостей розвитку західноукраїнських земель у складі інших держав;

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки процесів розвитку українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини у 1921-1938 рр.;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів входження західноукраїнських земель у склад Польщі, Румунії, Чехословаччини, розвитком визвольного руху, зрушеннями в економічному та політичному житті, у свідомості та психології населення, змінами у повсякденному житті;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює здобутки та проблеми культурного та духовного життя населення західноукраїнських земель у 1921-1938 рр.

аналізує, узагальнює, критично оцінює факти та різні точки зору щодо осадництва, пацифікації, розвитку визвольного руху в західноукраїнських, причин виникнення та існування Карпатської України землях обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе.

1

Узагальнення

1

14

Тема 4. Україна в роки Другої світової війни. (1939-1945 рр.) Велика Вітчизняна війна (1941-1945 рр.)

Провідні ідеї теми

Героїзм захисників Вітчизни. Трагізм воєнних років. Знецінення людського життя.

Україна в геополітичних планах СРСР і Німеччини. Радянсько-німецькі договори 1939 р. Початок Другої світової війни. Вступ Червоної армії на територію Західної України і включення останньої до складу СРСР та УРСР. Входження Бессарабії та Північної Буковини до СРСР та УРСР. Радянізація західних областей України. Становище в Україні в 1939-першій половині 1941 рр.

Початок Великої Вітчизняної війни. Відступ Червоної армії. Мобілізаційні заходи та евакуація. Військові події 1941-1942 рр. Захоплення України військами агресора.

Окупація України. Нацистський «новий порядок». Рух Опору та його течії. Діяльність ОУН. Створення УПА. Розгортання радянського партизанського руху.

Повсякденне життя населення в умовах війни. Життя українського населення в умовах окупації. Концтабори та масове знищення людей. Голокост. Українці – праведники народів світу. Економічне пограбування України. Вивіз працездатного населення на примусові роботи до Німеччини. Остарбайтери. Життя в умовах евакуації. Героїчна праця українців. Доля жінок і дітей у війні. Зрушення у свідомості та психології людей на фронті і в тилу.

Початок визволення України. Бої на Лівобережжі. Визволення Києва. Звільнення Правобережної і Південної України.

Боротьба з ворогом на окупованій території. Діяльність радянських партизанських загонів і підпілля. Політична еволюція ОУН. Стосунки між радянськими та польськими партизанами, УПА і Армією Крайовою.

Примусове виселення з Криму в східні райони СРСР татар, греків, вірмен.

Завершальний етап боротьби в тилу. Радянський партизанський рух. ОУН та УПА на завершальному етапі війни.

Завершення вигнання окупантів з України. Становище в західних областях України. Завершення Великої Вітчизняної війни. Героїзм українського народу. Ціна перемоги.

Освіта, наука, преса в роки війни. Евакуація вузів та їх діяльність в радянському тилу. Література і мистецтво. Внесок діячів науки та культури у перемогу над Німеччиною та її союзниками.

І.

Володіючи предметними уміннями, учень:

називає події цього періоду та його основні етапи у хронологічній послідовності, складає синхроністичну таблицю “Воєнні події Другої світової та Великої Вітчизняної війни”;

показує на карті території, де відбувались воєнні події Другої світової та Великої Вітчизняної війни і розгортався рух опору;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни Друга світова війна, велика вітчизняна війна, «новий порядок», остарбайтери, геноцид, голокост, рух Опору, депортація населення.

На основі різних джерел інформації:

описує героїчні події Великої Вітчизняної війни, повсякденне життя та визначає зміни, пов’язані з війною;

характеризує та порівнює геополітичні плани країн СРСР та Німеччини щодо України, діяльність національного та партизанською антифашистського руху, надає їм власну оцінку;

складає порівняльну таблицю “Ставлення до війни різних верств населення та політичних сил в українських землях”, визначивши власні лінії порівняння;

складає характеристики та політичні портрети видатних українських полководців та героїв війни;

порівнює різні точки зору, що існують в історичній науці відносно подій та етапів Другої світової та Великої Вітчизняної війни та визначає власну позицію;

розповідає про ціну перемоги та висловлює власну позицію щодо ролі війн у житті людства;

готує доповіді, повідомлення і реферати про основні події Другої світової та Великої Вітчизняної війни, та героїчні подвиги українського народу на фронтах і в тилу.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію Другої світової та Великої Вітчизняної війни як інструмент пояснення суті історичних подій і процесів історії України у контексті загальноєвропейських і світових;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: геополітичні плани країн СРСР та Німеччини щодо України, масштабів і перебігу подій і процесів Другої світової та Великої Вітчизняної війни.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки стратегії і тактики ведення військових операцій, методів керівництва економікою в умовах війни, окупаційного режиму в Україні, процесів розгортання радянського та націоналістичного рухів Опору, соціального і духовного життя населення;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками участі українського народу у Другій світовій і Великій вітчизняній війні та особливостями й протиріччями соціального-економічного і духовно-культурного розвитку суспільства, зрушеннями у свідомості та психології населення, змінами у повсякденному житті;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює героїзм захисників Вітчизни, трагізм воєнних років, знецінення людського життя;

аналізує, узагальнює факти, порівнює та критично оцінює різні точки зору щодо стратегії і тактики ведення військових дій, діяльності ОУН і УПА, радянських партизан, депортації татар, греків, вірмен, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе.

події цього періоду та його основні етапи у хронологічній послідовності, складає таблицю “Воєнні події Другої світової”;

показує на карті території, де відбувались воєнні події Другої світової війни і розгортався визвольний рух;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни Друга світова війна, «новий порядок», остарбайтери, геноцид, голокост, рух Опору, депортація населення, збройний визвольний рух.

На основі різних джерел інформації:

описує події Другої світової війни, повсякденне життя та визначає зміни, пов’язані з війною;

характеризує та порівнює геополітичні плани країн СРСР та Німеччини щодо України, діяльність національного та партизанською антифашистського руху, надає їм власну оцінку;

складає порівняльну таблицю “Ставлення до війни різних верств населення та політичних сил в українських землях”, визначивши власні лінії порівняння;

складає характеристики та політичні портрети видатних українських полководців та героїв війни;

порівнює різні точки зору, що існують в історичній науці відносно подій та етапів Другої світової війни та визначає власну позицію;

розповідає про ціну перемоги та висловлює власну позицію щодо ролі війн у житті людства;

готує доповіді, повідомлення і реферати про основні події Другої світової війни.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію Другої світової війни як інструмент пояснення суті історичних подій і процесів історії України у контексті загальноєвропейських і світових;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: геополітичних планів країн СРСР та Німеччини щодо України, масштабів і перебігу подій і процесів Другої світової війни.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки стратегії і тактики ведення військових операцій, методів керівництва економікою в умовах війни, окупаційного режиму в Україні, процесів розгортання радянського та національного рухів Опору, соціального і духовного життя населення;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками участі українського народу у Другій світовій війні та особливостями й протиріччями соціального-економічного і духовно-культурного розвитку суспільства, зрушеннями у свідомості та психології населення, змінами у повсякденному житті;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює трагізм воєнних років, знецінення людського життя;

аналізує, узагальнює факти, порівнює та критично оцінює різні точки зору щодо стратегії і тактики ведення військових дій, діяльності ОУН і УПА, радянських партизан, депортації татар, греків, вірмен, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе.

1

Узагальнення

1

6

Тема 5. Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок 50-х рр.)

Провідні ідеї теми

Україна на міжнародній арені, труднощі повоєнного десятиліття, сталінських тоталітарний режим, придушення українського визвольного руху

Адміністративно-територіальні зміни. Зовнішньополітична діяльність УРСР: Україна - співзасновниця ООН і учасниця міжнародних організацій. Внутрішньополітичне та економічне становище республіки. Відбудовчі процеси у промисловості й сільському господарстві. Доля жінок. Голод 1946—1947 рр. Зміни в житті та побуті населення.

Відновлення радянізації західних областей України. Розгортання репресій та проведення депортації населення. Операція «Вісла» Придушення визвольного руху. Р. Шухевич. Життя населення в умовах протистояння ОУН і УПА радянській владі. Державна політика щодо релігійних конфесій в Західній Україні. Ліквідація УГКЦ.

Особливості суспільно-політичного життя. Освіта. Наука. «Лисенківщина». Література і мистецтво.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

показувати на карті територіальні зміни в УРСР, об’єкти промислової відбудови;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни адміністративно-територіальний устрій, відбудова, конверсія, депортації населення, операція «Вісла», придушення визвольного руху, «лисенківщина», ідеологічні кампанії: «жданівщина», боротьба з «космополітизмом».

На основі різних джерел інформації:

описує територіальні зміни в УРСР, життя населення західних областей в умовах радянізації, спосіб повсякденного життя людей;

визначає умови, сутність і особливості відбудовчих процесів в Україні у порівнянні з загальноєвропейськими варіантами післявоєнної конверсії та відбудови;

характеризує протистояння радянської влади та визвольного руху в західних областях України, зовнішньополітичну діяльність УРСР, співставляє різні точки зору щодо цих питань та надає власну оцінку;

визначає зв’язки між відбудовчими процесами, особливостями політичного життя та суперечливими явищами у розвитку культури та духовного життя.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей розвитку УРСР у 1945 – на початку 50-х рр.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: змін в адміністративно-територіальному устрої та особливостей відбудовчих процесів.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки конверсії народного господарства УРСР, методів керівництва економікою у повоєнні роки, соціального і духовного життя населення у 1945 – на початку 50-х рр.;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює наслідки придушення визвольного руху, ідеологічних кампаній проти інтелігенції.

аналізує, узагальнює факти, порівнює та критично оцінює різні точки зору щодо протистояння радянської влади й ОУН і УПА, зрушень у ціннісних орієнтаціях населення в умовах радянізації західних областей, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе.

1

Узагальнення

1

4

Тема 6. Історія рідного краю у 1922 - на початку 50-х рр.

Особливості адміністративно-територіального устрою, економічного і соціального розвитку краю у 1921-1938 рр. Зміни у повсякденному житті населення. Політичне життя. Духовне життя, звичаї, традиції, побут.

Вплив Другої світової війни на соціальне і економічне життя. Жителі краю – учасники війни. Зміни у повсякденному житті населення в умовах війни.

Становище в краї після війни та особливості післявоєнного періоду. Повсякденне життя мешканців краю у повоєнні роки. Особливості процесів культурного і духовного життя. Здобутки діячів культури краю.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає основні події і процеси історії краю і співвідносить їх з подіями і процесами вітчизняної та європейської історії;

показує на карті просторові межі краю, місця основних подій регіональної історії.

На основі різних джерел інформації (текстів, фрагментів історичної літератури, письмових та речових історичних джерел, Інтернет –ресурсів, ілюстрацій, фондів та експонатів музеїв, історичних пам’яток):

описує головні події та явища історії краю у 1921- на початку 50-х рр., побут, повсякденне життя людей краю;

характеризує особливості духовного та суспільного життя мешканців краю, порівнюючи з аналогічними явищами та процесами на інших територіях України.

складає характеристики та політичні портрети видатних діячів історії краю;

готує доповіді, повідомлення, реферати про важливі події та діяльність відомих жителів краю та виступає перед класом, батьками, місцевою громадою.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень бере участь у групових та індивідуальних дослідженнях, проектах, краєзнавчих походах, презентаціях та конференціях, діяльності місцевих музеїв, виготовленні засобів навчання для уроків історії, пропагандистській краєзнавчій роботи серед населення, діяльності зі збереження пам’яток історії культури краю.

1

Узагальнення

2

Узагальнення до курсу

3

Резервний час

12 КЛАС. НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

(70 год.)

К-сть

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня профільної підготовки учнів

3

Вступ

Завдання і структура курсу. Способи роботи учнів з підручником, додатковою навчальною літературою, електронними та Інтернет-ресурсами. Форми і методи організації навчальної діяльності на заняттях з курсу. Критерії тематичного, семестрового та річного оцінювання.

Україна в умовах біполярного світу у 50-тих – першій половині 80-х рр. ХХ ст. Процеси лібералізації суспільства. Зародження дисидентського руху. 60-тидесятники. Період застою: наростання кризових явищ в житті суспільства. Посилення процесів русифікації. Друга хвиля дисидентського руху.

Україна в умовах загальносвітових та європейських інтеграційних процесів і розкладу СРСР (1985 – 1991 рр.). Процеси демократизації українського суспільства за часів “перебудови”. Утворення громадських організацій і рухів. Формування багатопартійної системи. Зростання соціальної активності населення. Деструктивні процеси у радянському способі життя.

Україна в умовах світової глобалізації. Проголошення незалежності. Основні тенденції розвитку держави. Проблеми реформування суспільства. Прийняття Конституції України 1996 р. Політичні, економічні, соціальні процеси на рубежі тисячоліть. Становлення громадянського суспільства. Зміни у повсякденному житті.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає хронологічні межі та характерні риси основних періодів розвитку українського суспільства у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст.;

показує на карті: кордони сучасної незалежної України, місця пов’язані з розвитком промисловості та сільського господарства у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: “відлига”, „застій”, “перебудова”, „дисидентський рух”, „національно-демократичний рух”, „правозахисний рух”.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує: явища, пов’язані з утворенням громадських організацій і рухів, зростанням соціальної активності населення, проголошенням незалежності України;

характеризує: процеси лібералізації суспільства, формування і розвитку дисидентського руху як нової форми визвольного руху, загострення кризових явищ в житті суспільства, посилення процесів русифікації, проблеми реформування суспільства і демократизації українського суспільства за часів “перебудови”, основні тенденції розвитку українського суспільства у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст..

порівнює тенденції розвитку українського суспільства у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. з процесами еволюції суспільного та повсякденного життя із загальноєвропейськими та світовими процесами розвитку суспільства;

визначає: особливості розвитку України на різних етапах її розвитку у другій половині ХХ- на початку ХХІ ст.; політичні, економічні, соціальні процеси на рубежі тисячоліть, зв’язки між основними етапами розвитку СРСР і України, європейського та світового співтовариства і України.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію вітчизняної та всесвітньої історії (друга половина ХХ –початок ХХІ ст.) як інструмент пояснення суті історичних подій і процесів історії України у контексті загальноєвропейських і світових;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: ресурсів, джерел, масштабів і перебігу процесів розвитку України під час «відлиги», «застою», «перебудови» та розбудови незалежної держави;

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів розвитку України за умов «відлиги», «застою», «перебудови» та розбудови незалежної держави у контексті загальноєвропейських та світових;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює поширення подвійної моралі за радянських часів, опозиційний рух, зміни ціннісних орієнтацій в оновленому українському суспільстві;

виділяє та пояснює характерні ознаки спроб удосконалення радянського суспільства, процесів наростання кризових явищ та пошуку шляхів їх подолання, розпаду радянської системи, державотворення у незалежній Україні;

порівнює, узагальнює та критично оцінює процеси розвитку України в умовах біполярного світу у 50-тих – першій половині 80-х рр. ХХ ст.., загальносвітових та європейських інтеграційних процесів і розпаду СРСР (1985 – 1991 рр.), розбудови незалежної держави і світової глобалізації;

здійснювати критичний аналіз різних точок зору щодо характеристики основних етапів розвитку українського суспільства у другій половині ХХ- на початку ХХІ ст.

5

Тема 1. Україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (1953 — 1964 рр.)

Провідні ідеї

Ослаблення тоталітарного режиму, нові форми визвольного руху, дисидентство.

Внутрішньополітичне становище України усередині 50-х років.. Входження Кримської області до складу УРСР. Стан промисловості та сільського господарства. Створення союзно-республіканських міністерств. Соціальне та економічне життя населення.

Участь українців у повстаннях у сталінських концтаборах. ХХ з’їзд КПРС і початок лібералізації. Часткова реабілітація політичних в’язнів. Номенклатурний опір лібералізації. Ставлення в суспільстві до діяльності М. Хрущова.

Раднаргоспи та структурні зміни в управлінні господарством. Розвиток важкої та легкої промисловості. Аграрна політика у другій половині 50-х – першій половині 60-х рр. ХХ ст. Нові явища в соціальній сфері. Зрушення у повсякденному житті населення. Зростання ролі жінки у суспільному житті

Науково-технічна революція. Реформи освіти. Здобутки науки. Посилення русифікації. «Відлига» в літературі та мистецтві. «Шестидесятники» в українській культурі. І. Драч, Л. Костенко, В. Симоненко, В.Стус.

Зародження дисидентського руху в Україні, особливості та зв'язок з попередніми формами визвольного руху. «Українська робітничо-селянська спілка». Л. Лук’яненко, І. Кандиба. Клуб творчої молоді у Києві. А. Горська, В. Чорновіл. І. Дзюба та ін.

Антирелігійна державна політика радянської влади.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає в хронологічній послідовності дати головних подій періоду „відлиги” в Україні;

показує на карті зміни в адміністративно-територіальному устрої України у середині 50-х рр. ХХ ст.;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: часткова демократизація та лібералізація суспільного життя, «відлига», реабілітація політичних в’язнів, партійно-бюрократична номенклатура, «шестидесятники», дисидентство, раднаргосп, науково-технічна революція.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує входження Кримської області до складу УРСР, соціальне та економічне життя населення, реабілітацію політичних в’язнів, номенклатурний опір лібералізації, нові явища в соціальній сфері й повсякденному житті населення, ставлення в суспільстві до діяльності М. Хрущова, здобутки науки, прояви посилення русифікації, діяльність «Української робітничо-селянської спілки» і Клубу творчої молоді у Києві;

характеризує внутрішньополітичне становище України, стан промисловості та сільського господарства, зміни в управлінні економікою, початок процесів лібералізації, рішення ХХ з’їзду КПРС та їх наслідки, загострення боротьби серед вищого партійного керівництва України, утворення Раднаргоспів та структурні зміни в управлінні господарством, розвиток важкої та легкої промисловості, аграрну політику у другій половині 50-х – першій половині 60-х рр. ХХ ст., формування дисидентського руху в Україні та його особливості;

визначає прояви науково-технічної революції, особливості зародження в Україні дисидентського руху, його зв’язок із попередніми етапами визвольного руху, його вимоги у порівнянні з міжнародними нормативно-правовими актами щодо захисту прав людини того часу, основні тенденції в розвитку культури та її вплив на українське суспільство;

аналізує явища суспільного життя, визначає причини та наслідки реформ, зв’язки між процесами лібералізації суспільства, особливостями політичного життя та суперечливими явищами у розвитку культури та духовного життя;

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей розвитку України у 1953-1964 рр.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: сутності змін у територіально-адміністративному устрої УРСР, ресурсів, джерел, масштабів і перебігу процесів економічних перетворень, розвитку промисловості.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки процесів демократизації суспільного життя, реабілітації політичних в’язнів, спроб реформування економіки, розвитку промисловості та сільського господарства, посилення русифікації, формування дисидентського руху в Україні;

аналізує, узагальнює факти та різні точки зору щодо входження Криму до складу УРСР, процесів лібералізації в Україні, реформування економіки і діяльності М.Хрущова, процесів русифікації, поглядів і діяльності дисидентів, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками повстань українських політв’язнів у концтаборах та процесів лібералізації, реформування економіки, виникнення дисидентського руху та способом життя населення, змінами у соціальній структурі суспільства та ціннісних орієнтаціях людини;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює рішення ХХ з’їзду КПРС та їх наслідки, здобутки та проблеми культурного та духовного розвитку України, прояви зростання національної самосвідомості;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює в контексті процесів європейського та світового розвитку особливості науково-технічної революції, процеси демократизації українського суспільства, особливості зародження і розвитку в Україні дисидентського руху

готує реферати і повідомлення з викладенням власної позиції щодо проблемних питань теми.

2

Узагальнення

1

6

Тема 2. Україна у період загострення кризи радянської системи (середина 60-х — початок 80-х рр.)

Провідні ідеї теми

Екстенсивний розвиток економіки. Зміни соціального і національного складу суспільства. Урбанізація. Зростання добробуту населення. Посилення ідеологізації громадського життя. Здобутки та проблеми у культурному та духовному житті. Русифікація. Визрівання подвійної моралі.

Ідеологічні орієнтири партійно-державного керівництва. Конституційний устрій УРСР. Русифікація. Криза партійно-державного керівництва УРСР. Посилення влади місцевої партійно-державної номенклатури Суперечливі зрушення у духовному житті і моральних цінностях суспільства

Характерні риси індустріального розвитку Спроби реформування економіки в другій половині 60-х років. Визрівання кризи у промисловості та сільському господарстві у 70-ті – на початку 80-х рр. ХХ ст. Посилення бюрократичного централізму.

Зміни в соціальній структурі суспільства. Суперечливий характер урбанізації. Етнічні процеси. Рівень життя населення.. Здобутки і проблеми розвитку соціальної сфери. Шляхи вирішення житлової проблеми. Привілейоване становище партійно-державної номенклатури

Повсякденне житті населення. Зрушення у суспільному статусі жінок.

Суперечливий характер розвитку освіти. Стан науки: здобутки та проблеми. Досягнення в літературі. Формування опозиційних течій і реакція на них влади. Основні тенденції в розвитку українського мистецтва . Засоби масової інформації та їх вплив на громадську думку. Духовне життя і моральні цінності населення. Русифікація.

Посилення ідеологічного тиску. на життя українського суспільства. Активізація опозиційного руху в другій половині 60- на початку 70-х років. В.Чорновіл, Л.Костенко, В. Стус О.Бердник, П.Григоренко, С.Хмара, Л.Лук’яненко.

Форми діяльності дисидентів, їх політичні вимоги, боротьба за національне визволення. Правозахисний рух. Утворення Української Гельсінської спілки (УГС) та її діяльність. М. Руденко. Релігійний напрям опозиційного руху. В. Романюк. Репресії проти дисидентів. Ставлення населення до опозиційного руху.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає в хронологічній послідовності головні події періоду „застою” в Україні;

показує на карті: території, пов’язані з економічним розвитком України у 60 – 80-ті роки ХХ ст.;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: застій, партійно-державна номенклатура, адміністративно-командна система, системна криза суспільства, неосталінізм, інтенсивний та екстенсивний шляхи економічного розвитку, ідеологізація суспільного життя, дисидентський рух.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує: спроби реформування економіки в другій половині 60-х років, матеріальне становище трудящих, зміни в соціальній та національній структурі населення, привілейоване становище партійно-державної номенклатури, зміни і деформаційні процеси у повсякденному житті населення, зрушення у суспільному статусі жінок, репресії щодо письменників, прояви активізації опозиційного руху в другій половині 60- на початку 70-х років, утворення Української Гельсінської спілки (УГС) та її діяльність, прояви релігійного дисидентства, репресії проти інакомислячих та ставлення до них населення;

характеризує: зростання всевладдя Комуністичної партії, ідеологічні орієнтири партійно-державного керівництва, кризу партійно-державного керівництва УРСР, посилення влади місцевої партійно-державної номенклатури, конституційний устрій УРСР, кризу суспільної свідомості та поширення подвійної моралі, посилення бюрократичного централізму, визрівання кризи у промисловості та сільському господарстві у 70-ті – на початку 80-х рр. ХХ ст., проблеми розвитку соціальної сфери, зростання ідеологічного тиску на освіту, науку і мистецтво, процеси русифікації, стан народної освіти, науки, літератури, суперечливі тенденції в розвитку українського мистецтва, деформаційні процеси у духовному житті і моральних цінностях суспільства;

визначає: основні тенденції політичного і державного життя, форми діяльності дисидентів, основні чинники, особливості і тенденції розвитку культури другої половини 60-х - середини 80-х рр. ХХ ст.;

порівнює реформи за часів М.С.Хрущова з реформами другої половини 60-х рр., визначаючи їх причини та наслідки; основні тенденції політичного і державного життя періоду «відлиги» та «застою».

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей розвитку України у середині 60-х – на початку 80-х років;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: ресурсів, джерел, масштабів і перебігу індустріального розвитку, процесів економічних перетворень у промисловості та сільському господарстві, етнічних та соціальних процесів.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки процесу реформування економіки в другій половині 60-х років, зрушень у соціальній та національній структурі населення, повсякденному житті, активізації опозиційного руху;

аналізує, узагальнює факти та різні точки зору щодо екстенсивного розвитку економіки, ідеологічних орієнтирів партійно-державного керівництва, кризових явищ у партійно-державному керівництві УРСР, економічному і політичному житті, суспільній свідомості, духовному житті й моральних орієнтирах суспільства, оцінки періоду застою і його проявів в Україні, питання про системну кризу радянського суспільства та зв’язки між цими процесами,; обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками реформування економіки, посилення командно-адміністративної системи, виникнення кризових явищ у житті суспільства, посиленням дисидентського руху та способом життя населення, змінами у етносоціальній структурі суспільства та ціннісних орієнтаціях людини;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює посилення ідеологізації громадського життя, моральні орієнтири українського суспільства періоду «застою», процеси русифікації, прояви зростання національної самосвідомості;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює в контексті процесів європейського та світового розвитку особливості науково-технічної революції, особливості розвитку в Україні дисидентського руху у світлі вимог міжнародних нормативно-правових актів щодо захисту прав людини того часу.

готує реферати і повідомлення з викладенням власної позиції щодо проблемних питань теми.

2

Узагальнення

6

Тема 3. Відновлення незалежності України та розпад Радянського Союзу (1985 – 1991 рр. )

Провідні ідеї теми

Демократизація суспільства та падіння авторитету компартії. Соціально-економічна криза та зниження життєвого рівня населення. Зміни в ціннісних орієнтирах людей та посилення уваги до екологічних проблем. Розгортання масового національно-демократичного руху

Особливості "перебудови" в Україні.

Чорнобильська катастрофа. Падіння авторитету Компартії України в умовах поглиблення перебудовчих процесів.

Загострення економічної і соціальної кризи. Розгортання страйкового руху.

Гласність та лібералізація. Реалізація політичної реформи в УРСР. Зрушення у суспільному житті республіки. Пожвавлення громадської активності. В.Чорновіл, М.Горинь, І.Драч, Д.Павличко, Ю.Щербак.Масовий національно-демократичний рух, його форми та вимоги, звязок із попередніми формами визвольного руху. Формування багатопартійної системи.

Початок та проблеми релігійного відродження. Відновлення УГКЦ.

Формування національних громадських організацій і об’єднань. Релігійне відродження.

Вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад 1990 р. Декларація про державний суверенітет України. Загострення політичного протистояння. Україна у загальносоюзних суспільно-політичних процесах у першої половині 1991 року. Спроба державного перевороту в СРСР.

Проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991 р. і результати виборів Президента України. Л. Кравчук.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає у хронологічній послідовності головні події періоду „перебудови” в Україні та відновлення незалежності;

показує на карті: кордони незалежної України;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: «перебудова», політика соціально-політичного «прискорення», демократизація, гласність, плюралізм, багатопартійність, масовий національно-демократичний рух.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує початок "перебудови", Чорнобильську катастрофу, фінансове становище та рівень життя населення, розгортання національно-демократичного руху, шахтарські страйки, пожвавлення громадської активності інтелігенції, утворення національних громадських організацій і об’єднань, Народного Руху України, вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад 1990 р., події державного перевороту, діяльність ДКНС і українського керівництва, відновлення незалежності України, хід та результати референдуму 1 грудня 1991 р. і виборів Президента України;

складає: синхроністичну таблицю подій в Україні та Східній Європі;

характеризує процеси наростання економічної і політичної кризи в першій половині 80-х років, політику "прискорення", процеси загострення економічної і соціальної кризи і реформування політичної системи, поширення гласності і лібералізації, зростання народної ініціативи й активності, формування багатопартійної системи, активізацію національного руху, прояви релігійного відродження і проблеми міжконфесійних відносин, зміст Декларації про державний суверенітет України, процеси загострення політичної конфронтації, ставлення населення до подій політичного та державного життя 1985-1991 рр.;

порівнює явища суспільного життя в Україні та інших регіонах СРСР та країнах Східної Європи кінця 80-х-початку 90-х рр., визначає спільне та особливе.

визначає зв’язки між процесами „перебудови” радянського суспільства та особливостями політичного та соціально-економічного життя України, зв’язок між дисидентським та масовим національно-демократичним рухом, причини відновлення незалежної України, аргументує власну точку зору щодо цих подій; основні чинники, особливості і тенденції розвитку українського суспільства на початку 90-х рр.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей розвитку України у 1985-1991 рр.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: джерел, масштабів і перебігу спроб економічних перетворень у промисловості та сільському господарстві, етнічних та соціальних процесів.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки процесів демократизації суспільства, пожвавлення громадської активності та формування багатопартійної системи, активізації національного руху, соціально-економічної кризи та зниження життєвого рівня населення;

аналізує, узагальнює факти щодо політики перебудови, причин та наслідків спроби державного перевороту 1991 р. для України, відновлення незалежності, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів наростання системної кризи в першій половині 80-х років, політики "прискорення", поширення гласності і лібералізації та зростанням народної ініціативи й активності, формуванням багатопартійної системи, активізації визвольного руху і його розвитку в масовий нацонально-демократичний рух, проявами релігійного відродження, загостренням політичної конфронтації, посиленням уваги до екологічних проблем, ставленням населення до подій політичного та державного життя 1985-1991 рр.;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює процеси демократизації суспільства, активізацію участі населення у громадсько-політичному житті, проголошення незалежності, зміни в моральних орієнтирах людей;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює в контексті процесів європейського та світового розвитку Чорнобильську катастрофу та її наслідки, «перебудовчі» процеси в Україні, особливості процесів демократизації суспільства та ставлення населення до демократичних ідеалів та принципів, перспективи розвитку України як суверенної держави;

готує реферати і повідомлення з викладенням власної позиції щодо проблемних питань теми.

2

Узагальнення

1

7

Тема 4. Україна в умовах незалежності

Провідні ідеї теми

Процеси державотворення. Пошуки шляхів подолання кризи в умовах реформування економіки. Спроби визначення зовнішньополітичних орієнтирів. Утвердження нової системи цінностей у суспільстві.

Початок державотворчих процесів: особливості розбудови законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні. Формування партійно-політичної системи

Участь населення у державотворчих процесах. Дострокові вибори в 1994 р Президента та Верховної Ради України. Л. Кучма.

Прийняття Конституції України (1996 р.) Суспільно-політичне життя в Україні другої половини 90-х років. Загострення політичної ситуації в Україні восени 2001 – навесні 2002 рр. Вибори Президента України 2004 р. В. Ющенко. В. Янукович. Ю.Тимошенко. Зростання громадської активності населення. Помаранчева революція. Вибори до Верховної Ради України.. Сучасні проблеми державотворення.

Стан господарства після розпаду СРСР. Реформування економіки. Роздержавлення, приватизація та фінансова система України. Соціальне та економічне становище населення. Еміграція. Проблеми формування громадянського суспільства Остаточна руйнація радянського способу життя. Зміни статусу жінки у суспільстві.

Основні тенденції розвитку економіки в другій половині 90-х років. Пошуки шляхів фінансової та макроекономічної стабілізації на початку ХХІ ст. Здійснення аграрної реформи. Включення населення у ринкові відносини. Інтеграція української економіки у європейський та світовий економічний простір.

Основні принципи зовнішньої політики незалежної України. Ядерне роззброєння. Україна в діяльності міжнародних організацій. Участь у миротворчих акціях. Пошуки зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає в хронологічній послідовності головні події періоду розбудови незалежної держави;

показує на карті території України, навколо яких періодично виникає напруженість у відношеннях з сусідніми державами;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни суверенітет, конституційний процес, конституційна реформа, приватизація, стабілізація економіки.

На основі аналізу різних джерел інформації

описує взаємовідносини між Президентом України і Верховною Радою у 1994-1996 рр., участь населення у державотворчих процесах, прийняття Конституції України (1996 р.), прояви загострення політичної ситуації в Україні восени 2001 – навесні 2002 рр., формування єдиного опозиційного руху, прояви протистояння політичних сил у парламенті і суспільстві, вибори Президента України (2004 р.) і Верховної Ради (2006 р.), соціальне та економічне становище населення під час політичної кризи, кроки до інтеграції української економіки у європейській та світовий економічний простір, зміни у повсякденному житті та свідомості населення на межі століть;

характеризує державотворчі процеси: особливості розбудови законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні, формування партійно-політичної системи, зміст Конституції України (1996 р.), стан промисловості та сільського господарства після розпаду СРСР, реформування економіки, процес остаточної руйнації радянського способу життя, пошуки шляхів фінансової та макроекономічної стабілізації на початку ХХІ ст., поступовий вихід України з економічної кризи, розвиток ринкових відносин та формування економічної свідомості, основні принципи зовнішньої політики незалежної України, місце України в діяльності міжнародних організацій, пошуки зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

визначає основні тенденції розвитку економіки в другій половині 90-х років ХХ ст. – на початку ХХІ ст., сутність економічних реформ та їх взаємозв’язок з перетвореннями суспільного життя, значення Конституції України, основні напрямки зовнішньої політики України в умовах загальноєвропейських та світових процесів інтеграції.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей розвитку України в умовах незалежності;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: джерел, масштабів і перебігу економічних реформ, політичних, етнічних та соціальних процесів у незалежній Україні.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки політичних процесів 1994-1996 рр., впливу суспільства на державотворення, загострення політичної ситуації в Україні восени 2001 – навесні 2002 рр., протистояння політичних сил у парламенті і суспільстві 2004-2006 рр., соціального та економічного становища населення на початку ХХІ ст., економічних зрушень та інтеграції української економіки у європейській та світовий економічний простір, змін у повсякденному житті та свідомості населення на межі століть;

аналізує, узагальнює факти та різні точки зору щодо процесів розбудови незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, суспільного протистояння 2001-2006 рр., політичної реформи в Україні, перспектив економічного, політичного і соціального розвитку України, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів розбудови незалежної держави в Україні, економічних реформ та етносоціальних процесів за часів незалежності та особливостями політичного життя, матеріальним становищем населення, остаточною руйнацією радянського способу життя, розвитком ринкових відносин кінця ХХ- початку ХХІ ст..;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює процеси державотворення, зміст Конституції України, активну участь населення у громадсько-політичному житті, утвердження нової системи моральних орієнтирів у суспільстві;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює в контексті процесів європейського та світового розвитку особливості процесів державотворення, шляхи реформування української економіки, етносоціальні зрушення і ставлення до них населення України;

готує реферати і повідомлення з викладенням власної позиції щодо проблемних питань теми.

2

Узагальнення

4

Тема 5. Етносоціальні та культурні процеси в Україні наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

Провідні ідеї теми

Соціальна диференціація та формування середнього класу. Скорочення кількості населення. Пошуки шляхів гармонізації міжнаціональних відносин. Зближення національних та загальнолюдських цінностей в українському суспільстві. Реформування середньої та вищої освіти. Плюралізм, багатогранне художнє осмислення світу та новаторські течії у культурі. Загострення екологічних проблем.

Соціально-демографічні зміни. Соціальна диференціація суспільства. Суперечливі процеси формування середнього класу. Міжнаціональні відносини. Етнічні меншини України. Проблеми національно-мовного статусу. Морально-духовні цінності суспільства.

Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні. Реалізація "Закону про мови”. Процес реформування освіти. Виникнення навчальних закладів нових типів. Інтеграція вищої освіти у загальноєвропейський простір. Здобутки та труднощі розвитку української літератури і мистецтва. Театр, кіно, засоби масової інформації. Зростання соціальної активності творчої інтелігенції. Фізична культура, спорт. Досягнення і проблеми розвитку української культури на початку ХХІ ст. Провідні діячі культури, науки, спорту. Досягнення українських спортсменів.

Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності. Взаємовідносини державної влади та релігійних конфесій. Формування конституційних та правових основ релігійного життя.

Стан навколишнього середовища та проблеми охорони довкілля. Подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Створення правової бази природоохоронної діяльності. Міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля. Екологічні проблеми початку ХХІ ст.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає в хронологічній послідовності головні події періоду, пов’язані з етносоціальними та культурними процесами в Україні;

показує на карті основні місця і території, пов’язані з сучасним розвитком освіти, науки та мистецтва, а також з етносоціальними процесами в сучасній Україні.

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: етносоціальні процеси, громадянське суспільство, середній клас, громадські організації та об’єднання, міжконфесійні відносини, співіснування етнічних меншин, національно-мовний статус, комерціалізація культури, екологічні проблеми;

На основі аналізу різних джерел інформації

описує падіння рівня життя населення, стан освіти на початку 90-х років ХХ ст., виникнення нових типів навчальних закладів, прояви комерціалізації освіти, здобутки української літератури і мистецтва, фізичної культури, спорту, стан навколишнього середовища, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, прояви міжнародного співробітництва у сфері охорони довкілля;

характеризує демографічні зміни, процеси соціальної диференціації суспільства та формування середнього класу, міжнаціональні відносини, особливості розвитку етнічних меншин України, якісні зрушення у ціннісних орієнтаціях та моралі населення, процес реформування освітньої сфери, формування конституційних та правових основ релігійного життя, процес розколу українського православ’я та його наслідки, процес створення правової бази природоохоронної діяльності;

порівнює ідеї та цінності, що були характерні для радянської культури з сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців; шляхи і прояви процесів духовного й національного відродження українського народу з аналогічним процесами у постсоціалістичних країнах та державах колишнього СРСР, які виникли у 90-ті роки ХХ – на початку ХХІ ст.;

визначає основні чинники та особливості розвитку культури в Україні у 90-ті роки ХХ – на початку ХХІ ст., проблеми реалізації "Закону про мови”, релігійного життя України в умовах незалежності, охорони довкілля в Україні, розвитку етносоціальної сфери, внесок окремих діячів у вітчизняну та світову культуру і надає їм власну оцінку.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей етносоціальних та культурних процесів у незалежній Україні;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: етнічних та соціокультурних процесів у незалежній Україні.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки соціальної диференціації населення, демографічних процесів, реформування освіти, процесів розвитку культури та духовної сфери українського суспільства;

аналізує, узагальнює факти та різні точки зору щодо процесів

соціальної диференціації суспільства та формування середнього класу, міжнаціональних відносин і розвитку етнічних меншин, ціннісних орієнтацій та моралі населення, реформування освітньої сфери, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів духовного й національного відродження українського народу та аналогічними явищами у постсоціалістичних країнах та державах колишнього СРСР, які виникли у 90-ті роки ХХ – на початку ХХІ ст..;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює сучасні державотворчі ідеї та культурні цінності українців,

спроби гармонізації міжнаціональних відносин, участь населення у громадсько-політичному житті;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює в контексті процесів європейського та світового розвитку особливості зміни моральних орієнтацій українського суспільства, процеси реформування середньої та вищої освіти, плюралізм, багатогранне художнє осмислення світу та новаторські течії у культурі, стан екологічних проблем і спроби їхнього розв’язання;

готує реферати і повідомлення з викладенням власної позиції щодо проблем розвитку вітчизняної культури та духовного життя українців у 90-ті роки ХХ ст. – на початку ХХІ ст.

2

Узагальнення

3

Тема 6. Україна в сучасному світі

Провідні ідеї теми

Україна - рівноправний партнер у міжнародному співтоваристві. Демократичний і миролюбний характер міжнародної діяльності української держави.

Україна в умовах глобалізації. Українська діаспора у світі. Науково-технічний прогрес та економічне співробітництво. Розвиток засобів масової комунікації та інформації, інтеграція України у світовий інформаційний простір. Україна у європейському і світовому гуманітарному і освітньому просторі. Болонський процес.

Участь України у міжнародних програмах обміну та проектах співробітництва в галузі освіти, науки, культури та гуманітарної взаємодії.

Пошуки шляхів до євроінтеграції. Процес приєднання України до СОТ та співробітництво з іншими міжнародними організаціями.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає в хронологічній послідовності дати подій, пов’язаних з участю України у світових процесах глобалізації та інтеграції;

показувати на карті регіони світу, де українці беруть участь у миротворчих процесах, місця компактного проживання етнічних українців у світі;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: ЄЕС, ПАРЕ, Європейський Союз, НАТО, ООН, миротворча діяльність, глобалізація, гуманітарний та освітній простір, інформаційне суспільство.

На основі аналізу різних джерел інформації

описує участь України у миротворчих процесах та акціях, співробітництво у світових, європейських та регіональних міжнародних організаціях, у міжнародних програмах обміну та проектах співробітництва в галузі освіти, науки, культури та гуманітарної взаємодії, здобутки України щодо інтеграції у європейський, світовий, гуманітарний та освітній простір.

характеризує вплив процесів глобалізації та розвитку економічного співробітництва з іншими країнами на сучасне українське суспільство, науково-технічний прогрес, розвиток засобів масової комунікації та інформації, інтеграцію України у світовий інформаційний, гуманітарний і освітній простір, взаємовідносини України з країнами Європи та світу;

визначає проблеми та протиріччя консолідації пострадянських країн, зміни у житті українського суспільства та діяльності держави в умовах глобалізації та інтеграційних процесів.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: процесів інтеграції Україні у світове співтовариство.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки процесу глобалізації, інформаційного суспільства, зовнішньополітичної діяльності, розвитку науково-технічного прогресу, інтеграції України у світовий гуманітарний, інформаційний та освітній простір;

аналізує, узагальнює факти та різні точки зору щодо участі України у миротворчих операціях, Болонському процесі, співробітництва з ЄС, входження України до СОТ і НАТО, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів глобалізації та європейської інтеграції і зовнішньополітичною діяльністю, соціально-економічним та культурно-духовним розвитком України.

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює участь України у миротворчих операціях, Болонському процесі, співробітництво з ЄС;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює в контексті процесів європейського та світового розвитку основні орієнтири зовнішньої та внутрішньої політики України;

готує реферати і повідомлення з викладенням власної позиції відносно проблем розвитку України на межі століть.

2

Узагальнення

1

Тематичне оцінювання

Тема 6. Історія рідного краю у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

Особливості економічного і соціального розвитку краю у 50 – 70-ті рр. ХХ ст.

Економічний, соціальний і культурний розвиток краю у першій половині 80-х рр. ХХ ст. Прояви суспільної кризи.

Проблеми та протиріччя процесу перетворень у другій половині 80-х рр. ХХ ст.

Соціально-економічне і політичне життя краю за умов незалежності.

Чинники й особливості розвитку культури.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає основні події і процеси історії краю і співвідносить їх з подіями і процесами вітчизняної та європейської історії;

показує на карті просторові межі краю, місця основних подій регіональної історії.

На основі різних джерел інформації (текстів, фрагментів історичної літератури, письмових та речових історичних джерел, Інтернет –ресурсів, ілюстрацій, фондів та експонатів музеїв, історичних пам’яток):

описує головні події та явища історії краю у другій половині ХХ -на початку ХХІ ст., побут, повсякденне життя людей краю;

характеризує особливості духовного та суспільного життя мешканців краю, порівнюючи з аналогічними явищами та процесами на інших територіях України.

складає характеристики та політичні портрети видатних діячів історії краю;

готує доповіді, повідомлення, реферати про важливі події та діяльність відомих жителів краю та виступає перед класом, батьками, місцевою громадою.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

бере участь у групових та індивідуальних дослідженнях, проектах, краєзнавчих походах, презентаціях та конференціях, діяльності місцевих музеїв, виготовленні засобів навчання для уроків історії, пропагандистській краєзнавчій роботи серед населення, діяльності зі збереження пам’яток історії культури краю.

2

Узагальнення

1

9

Підготовка до державної підсумкової атестації (зовнішнього незалежного оцінювання)

4

Резервний час

Провідні ідеї до тем «Історія рідного краю» формулюються вчителями відповідно до особливостей історичного розвитку регіону й місцевості у контексті загальноукраїнських, європейських та світових тенденцій



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Навчальна програма з правознавства для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів Суспільно-гуманітарний напрям

    Документ
    Процес розбудови правової держави, заснованої на верховенстві права та пріоритеті прав і свобод людини, формування громадянського суспільства в сучасній Україні потребує виховання компетентних, відповідальних, свідомих громадян.
  2. Навчальна програма для 10 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів

    Документ
    Вступ. Головна мета сучасної школи – допомогти молодим людям зорієнтуватися в сучасному суспільстві, свідомо зайняти відповідну соціальну і громадянську позиції, підвищити рівень їхньої духовної культури, культури спілкування і практичної
  3. Навчальна програма для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (1)

    Документ
    Програма розрахована на вивчення інформатики в 10–11 класах старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів в обсязі 1 години на тиждень. Автори програми виходили з припущення, що у 9 класі основної школи вже вивчали інформатику за програмою І.
  4. Навчальна програма для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (2)

    Документ
    Програма розрахована на вивчення інформатики в 10–11 класах старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів в обсязі 1 години на тиждень у 10 класі та 2 годин на тиждень в 11 класі.
  5. Програма курсу за вибором для учнів профільних класів суспільно-гуманітарного напряму новітня історія україни. 10 Клас пояснювальна записка мета І завдання

    Документ
    З огляду на сучасний динамізм зміни знань, інформація, технологій очевидно, що забезпе­чити людину необхідними знаннями в школі на все життя неможливо.

Другие похожие документы..