Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Контрольная работа'
Михайлов С.И. был задержан по подозрению в тяжком преступлении. На допросе он сослался на своё алиби, утверждая, что это может подтвердить его жена М...полностью>>
'Документ'
I.Індивідуалізація процесу навчання – організація навчально-виховного процесу, при якій вибір способів, прийомів темпу навчання враховує індивідуальн...полностью>>
'Публичный отчет'
В соответствии с постановлением Администрации города от 04.09.2009. №1312 «О Порядке принятия решения о разработке долгосрочных городских целевых про...полностью>>
'Реферат'
Все документы для сервиса WWW пишутся на HTML (HyperText Markup Language) - языке разметки гипертекста. Последний от обычного текста отличается тем, ...полностью>>

Верховна Рада України Із змінами І доповненнями, внесеними   Декретами Кабінету Міністрів України   від 26 грудня 1992 року n 12-92,  від 31 грудня 1992 року n 23-92,  від 19 лютого 1993 року n 15-93  закон

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Про наукову і науково-технічну діяльність

Закон № 1977-XII

13.12.1991

Верховна Рада України

Із змінами і доповненнями, внесеними 
 Декретами Кабінету Міністрів України 
 від 26 грудня 1992 року N 12-92, 
від 31 грудня 1992 року N 23-92, 
від 19 лютого 1993 року N 15-93 
Законами України 
 від 23 вересня 1994 року N183/94-ВР, 
від 28 лютого 1995 року N 75/95-ВР, 
від 22 грудня 1995 року N 498/95-ВР, 
від 17 грудня 1996 року N 608/96-ВР, 
від 1 грудня 1998 року N 284-XIV 
 (Законом України від 1 грудня 1998 року N 284-XIV 
цей Закон викладено в новій редакції), 
 від 6 квітня 2000 року N 1646-III, 
 від 20 грудня 2001 року N 2905-III, 
 від 7 лютого 2002 року N 3065-III, 
 від 26 грудня 2002 року N 380-IV, 
 від 20 лютого 2003 року N 581-IV, 
 від 22 травня 2003 року N 860-IV, 
 від 10 липня 2003 року N 1096-IV, 
 від 20 листопада 2003 року N 1316-IV, 
від 27 листопада 2003 року N 1344-IV, 
 від 11 грудня 2003 року N 1377-IV, 
 від 3 лютого 2004 року N 1407-IV, 
від 19 жовтня 2004 року N 2094-IV, 
 від 16 грудня 2004 року N 2261-IV, 
 від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, 
 від 9 лютого 2006 року N 3421-IV, 
 від 22 вересня 2006 року N 190-V, 
 від 19 грудня 2006 року N 489-V

(Зміни, внесені Законом України від 6 квітня 2000 року N 1646-III, що стосуються наукових (науково-педагогічних) працівників, які не мають наукового ступеня або вченого звання, вводяться в дію після набрання чинності Законом України про Державний бюджет України на 2002 рік)

(Установлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 - 2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V) 
(Установлено, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", пункту "в" частини другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему" та статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V) 
(Установлено, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього Закону призначається лише при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V)

(У тексті Закону слова "Міністерство економіки України" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики" у відповідному відмінку  згідно із Законом України від 22 травня 2003 року N 860-IV)

(У тексті Закону слова "Міністерство України у справах науки і технологій" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 16 грудня 2004 року N 2261-IV)

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку.

Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

  • наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання; і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

  • науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання;

  • науково-педагогічна діяльність - педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III - IV рівнів акредитації, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю;

  • науково-організаційна діяльність - діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності; 

(статтю 1 доповнено абзацами четвертим та п'ятим 
 згідно із Законом України від 06.04.2000 р. N 1646-III, 
 у зв'язку з цим абзаци четвертий - одинадцятий 
 вважати відповідно абзацами шостим - тринадцятим)

  • фундаментальні наукові дослідження - наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку;

  • прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей;

  • вчений - фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має повну вищу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати;

(абзац восьмий статті 1 із змінами, внесеними 
 згідно із Законами України від 06.04.2000 р. N 1646-III, 
від 20.11.2003 р. N 1316-IV)

  • молодий вчений - вчений віком до 35 років;

(статтю 1 доповнено новим абзацом дев'ятим 
 згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 581-IV, 
у зв'язку з цим абзаци дев'ятий - чотирнадцятий 
 вважати відповідно абзацами десятим - п'ятнадцятим)

  • науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації;

(абзац десятий статті 1 в редакції Закону 
 України від 06.04.2000 р. N 1646-III)

  • науково-педагогічний працівник - вчений, який за основним місцем роботи займається професійно педагогічною та науковою або науково-технічною діяльністю у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III - IV рівнів акредитації; 

(статтю 1 доповнено новим абзацом одинадцятим 
 згідно із Законом України від 06.04.2000 р. N 1646-III, 
 у зв'язку з цим абзаци десятий - тринадцятий вважати 
 відповідно абзацами одинадцятим - чотирнадцятим)

  • науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт;

  • наукова робота - дослідження з метою одержання наукового результату;

  • науковий результат - нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо;

  • науково-прикладний результат - нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.

Стаття 2. Мета і завдання

Метою цього Закону є врегулювання відносин, пов'язаних з науковою і науково-технічною діяльністю та створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх результатів для забезпечення розвитку усіх сфер суспільного життя.

Основними завданнями цього Закону є визначення:

  • правового статусу суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності, матеріальних та моральних стимулів забезпечення престижності та зумовленої суспільними потребами пріоритетності цієї сфери людської діяльності, залучення до неї інтелектуального потенціалу нації;

  • економічних, соціальних та правових гарантій наукової і науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості;

  • основних цілей, напрямів та принципів державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

  • повноважень органів державної влади щодо здійснення державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Стаття 3. Законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність

Законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у процесі здійснення такої діяльності.

Розділ II. ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ'ЄКТІВ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 4. Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності

Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності (далі - громадські наукові організації).

Стаття 5. Вчений

Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-технічної діяльності.

Вчений має право:

  • обирати форми, напрями і засоби наукової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей;

  • об'єднуватися з іншими вченими в постійні або тимчасові наукові колективи для проведення спільної наукової і науково-технічної діяльності;

  • брати участь у конкурсах на виконання наукових досліджень, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел відповідно до законодавства України;

  • здобувати визнання авторства на наукові і науково-технічні результати своєї діяльності;

  • публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим способом, у порядку, встановленому законодавством України;

  • брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад наукових і науково-педагогічних працівників;

  • отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію;

  • здобувати державне і громадське визнання через присудження наукових ступенів, вчених звань, премій, почесних звань за внесок у розвиток науки, технологій, впровадження наукових, науково-технічних результатів у виробництво та за підготовку наукових кадрів.

Вчений при здійсненні наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності зобов'язаний:

  • не завдавати шкоди здоров'ю людини, її життю та довкіллю;

  • додержуватися етичних норм наукового співтовариства, поважати право на інтелектуальну власність.

Стаття 6. Науковий працівник

Науковий працівник може виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, лабораторіях підприємств.

Науковий працівник має право:

  • об'єднуватись в професійні спілки, бути членом і брати участь в діяльності громадських об'єднань і політичних партій;

  • на мотивовану відмову брати участь в науковій (науково-технічній) діяльності, результати якої можуть мати негативні наслідки для людини, суспільства або довкілля;

  • на матеріальну підтримку виконуваних досліджень за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування відповідно до законодавства України;

  • на іменні та інші стипендії, а також премії, що встановлюються державою, юридичними та фізичними особами;

  • на об'єктивну оцінку своєї діяльності та отримання матеріальної винагороди відповідно до кваліфікації, наукових результатів, якості та складності виконуваної роботи, а також одержання доходу чи іншої винагороди від реалізації наукового або науково-прикладного результату своєї діяльності;

  • займатися викладацькою діяльністю, надавати консультативну допомогу, а також бути експертом відповідно до законодавства України;

  • займатися підприємницькою діяльністю відповідно до законодавства України.

Науковий працівник зобов'язаний:

  • провадити наукові дослідження відповідно до укладених договорів (контрактів);

  • представляти результати наукової і науково-технічної діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій та захисту дисертацій;

  • у встановленому порядку проходити атестацію на відповідність займаній посаді;

  • постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Науковий працівник не може бути примушений провадити наукові дослідження, якщо вони або їх результати викликають або можуть викликати шкідливі для здоров'я людини, її життя та довкілля наслідки, а також не може бути притягнутий до відповідальності за відмову від участі у таких дослідженнях.

Стаття 7. Наукова установа

Наукова установа діє на підставі статуту (положення), що затверджується в установленому порядку.

Управління науковою установою здійснює її керівник.

Керівник наукової установи, як правило, обирається таємним голосуванням на зборах колективу наукових працівників на визначений статутом (положенням) наукової установи термін і затверджується власником наукової установи або уповноваженим ним органом, якщо інше не передбачено статутом (положенням) наукової установи.

Керівники структурних підрозділів наукової установи обираються на посади на конкурсних засадах у порядку, встановленому статутом (положенням) цих установ.

Стаття 8. Державні наукові установи

Державними науковими установами є наукові установи, засновані на державній власності.

Державні наукові установи створюються, реорганізуються та ліквідуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Державним науковим установам передаються в постійне користування земельні ділянки згідно із законодавством України.

Стаття 9. Права і обов'язки керівника наукової установи

Керівник наукової установи:

  • вирішує питання її діяльності відповідно до статутних завдань;

  • представляє наукову установу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності;

  • відповідає за результати діяльності наукової установи перед власником або уповноваженим ним органом;

  • в межах своєї компетенції видає накази і розпорядження;

  • визначає функціональні обов'язки працівників;

  • призначає частину складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи;

  • здійснює інші повноваження, передбачені статутом (положенням) наукової установи.

Керівник наукової установи щорічно звітує перед колективом наукових працівників про свою діяльність.

Стаття 10. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи

Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи є колегіальним дорадчим органом управління науковою і науково-технічною діяльністю наукової установи.

Кількісний склад членів вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи визначається статутом (положенням) наукової установи. Не менш як три чверті складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обирається таємним голосуванням колективу наукових працівників, а решта її членів призначається наказом керівника цієї наукової установи.

Керівник наукової установи, його заступники і вчений секретар наукової установи є членами вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи за посадою.

З метою представництва інтересів трудового колективу до складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи може входити керівник первинної профспілкової організації (профспілковий представник) наукової установи (за згодою).

(частина четверта статті 10 із змінами, внесеними 
 згідно із Законом України від 10.07.2003 р. N 1096-IV)

Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи:

  • визначає перспективні напрями наукової і науково-технічної діяльності;

  • здійснює наукову і науково-технічну оцінку тематики та результатів науково-дослідних робіт;

  • розглядає та затверджує поточні плани наукових досліджень;

  • затверджує теми дисертацій здобувачів та аспірантів, їх наукових керівників (консультантів);

  • затверджує результати атестації наукових працівників;

  • обирає за конкурсом на вакантні посади наукових працівників;

  • в межах своєї компетенції розглядає питання про присвоєння вчених звань;

  • вирішує інші питання діяльності наукової установи, визначені її статутом (положенням).

При науковій установі можуть створюватися спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій за відповідними спеціальностями у порядку, передбаченому законодавством України.

Стаття 11. Державна атестація наукових установ

З метою оцінки ефективності діяльності наукових установ, відповідності одержуваних ними результатів державним науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного розвитку, а також з метою визначення необхідності надання їм підтримки держави не менше одного разу на п'ять років провадиться державна атестація наукових установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державній атестації підлягають наукові установи усіх форм власності, що внесені або претендують на внесення до Державною реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Стаття 12. Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави

Для надання державної підтримки наукових установ усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави. Положення про Державний реєстр наукових установ затверджується Кабінетом Міністрів України.

Наукові установи включаються центральним органом виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності до Державного реєстру наукових установ за умови проходження державної атестації.

Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ:

  • користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України;

  • не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на інші види діяльності;

  • зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази.

Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, виключаються з нього у разі недодержання ними вимог, передбачених цим Законом.

Стаття 13. Національний науковий центр

Статус національного наукового центру може бути надано науковій установі, вищому навчальному закладу IV рівня акредитації (об'єднанню наукових установ чи вищих навчальних закладів IV рівня акредитації), що проводять комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення та мають світове визнання своєї діяльності.

Надання і позбавлення статусу національного наукового центру здійснюються Указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів України.

Статус та особливості діяльності національних наукових центрів визначаються Положенням про національний науковий центр, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання

З метою збереження унікальних наукових об'єктів: колекцій, інформаційних фондів, дослідних установок та обладнання, а також заповідників і дендропарків, наукових полігонів тощо, які мають виняткове значення для української та світової науки, - створюється Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання.

Порядок формування і ведення Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про віднесення наукових об'єктів до таких, що становлять національне надбання, приймає Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Фінансування заходів щодо утримання і збереження наукових об'єктів, які включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, щорічно передбачається у Державному бюджеті України.

Стаття 15. Національна академія наук України та галузеві академії наук

Національна академія наук України та галузеві академії наук - Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України (далі - академії) є державними науковими організаціями, що засновані на державній власності.

Кошти на забезпечення діяльності академій щорічно визначаються у Державному бюджеті України окремими рядками. Фінансування академій може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.

До складу академій можуть входити наукові установи, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що забезпечують їх діяльність.

Державне управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності академій здійснюється згідно з законодавством України у межах, що не порушують їхньої самоврядності у вирішенні питань статутної діяльності і свободи наукової творчості.

Самоврядність академій полягає у самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Постановою Верховної Ради України  від 5 лютого 1992 року n 2098-xii із змінами І доповненнями, внесеними  Декретами Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року n 4-93, від 23 квітня 1993 року n 36-93,  закон

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Декретами Кабінету Міністрів Українивід 11 січня 1993 року N 4-93,від 23 квітня 1993 року N 36-93, Законами Українивід 10 липня 1996 року N 303/96-ВР,
  2. Постановою Верховної Ради України  від 19 листопада 1992 року n 2802-xii із змінами І доповненнями, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України  від 31 грудня 1992 року n 23-92 закон

    Закон
    Основи законодавства введено в дію з дня опублікування - 15 грудня 1992 року(згідно з Постановою Верховної Ради України від 19 листопада 1992 року N 2802-XII)
  3. Декретами Кабінету Міністрів України  від 26 грудня 1992 року n 12-92, від 31 грудня 1992 року n 23-92, від 19 лютого 1993 року n 15-93 закон (1)

    Закон
    (Зміни, внесені Законом України від 6 квітня 2 року N 1646-III, що стосуються наукових (науково-педагогічних) працівників, які не мають наукового ступеня або вченого звання,
  4. Декретами Кабінету Міністрів України  від 26 грудня 1992 року n 12-92, від 31 грудня 1992 року n 23-92, від 19 лютого 1993 року n 15-93 закон (2)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними  Декретами Кабінету Міністрів України  від 26 грудня 1992 року N 12-92, від 31 грудня 1992 року N 23-92, від 19 лютого 1993 року N 15-93 Законами України  від 23 вересня 1994 року N183/94-ВР,
  5. Декретами Кабінету Міністрів України  від 26 грудня 1992 року n 12-92, від 31 грудня 1992 року n 23-92, від 19 лютого 1993 року n 15-93, закон

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Декретами Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 12-92, від 31 грудня 1992 року N 23-92, від 19 лютого 1993 року N 15-93,

Другие похожие документы..