Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Курсовая'
Обеспечить знание и понимание студентом управленческого учёта, его сущности, направлений, а так же организации учёта затрат в производстве и инфрастру...полностью>>
'Примерная программа'
Цель - приобретение студентами теоретических знаний и практических навыков, необходимых для освоения программ дисциплин профессионального цикла подго...полностью>>
'Доклад'
Проверкой установлено, что по доходам районный бюджет за 2010 год исполнен в сумме 492,1 млн. рублей, или на 99,8% к уточненным годовым назначениям. ...полностью>>
'Доклад'
Иран и Казахстан - наследники древнеперсидского и древнетюркского суперэтносов. У нас масса общего и единого наследия, как в историческом и культурно...полностью>>

Харківський національний університет внутрішніх справ (1)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Наголошуємо, що вказані внутрішні загрози мають бути визначальними для побудови організаційної структури Служби безпеки України, визначення її завдань, функцій та повноважень.

Національна безпека як об’єкт управління має свої особливості. Наприклад, до таких особливостей О. П. Коренєв відносить те, що національна безпека не обмежується межами однієї галузі управління, адже захист прав, свобод та інтересів громадян є функцією всіх державних органів, підприємств, установ і організацій; органи, що забезпечують національну безпеку, крім управлінської діяльності здійснюють оперативно-розшукові заходи, проводять дізнання і попереднє розслідування у справах, що віднесені законом до їх компетенції; для управління національною безпекою характерні централізація, єдиноначальність, особливий порядок проходження служби в органах безпеки, сувора дисципліна [172, с.106].

Крім названих, до особливостей національної безпеки як об’єкта управління СБУ України вважаємо за доцільне віднести і таке:

  1. Національна безпека є необхідною умовою існування державно-організованого суспільства, забезпечує його стале функціонування.

  2. Специфічний характер нормативних актів, які регулюють забезпечення внутрішньої безпеки, переважна більшість з яких є законодавчими і визначають основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, а також основні засади діяльності СБУ щодо забезпечення національної (державної безпеки). Крім того, забезпечення національної безпеки визначено найважливішою функцією держави у ст. 17 Конституції України. Окремими законами України врегульовано діяльність й інших державних правоохоронних органів та військових формувань, які забезпечують захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави від внутрішніх загроз, які становлять небезпеку національним інтересам [9; 54].

  3. Законодавче визначення об’єктів національної безпеки, якими є: людина і громадянин – їх конституційні права і свободи; суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність (ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України»). Ці об’єкти повинні бути орієнтиром і для оперативно-службової діяльності СБУ України.

  4. Велика кількість суб’єктів забезпечення національної безпеки, до яких віднесено: Президента України; Верховну Раду України; Кабінет Міністрів України; Раду національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; прокуратуру України; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; Збройні Сили України, Службу безпеки України, Державну прикордонну службу України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України; громадян України, об’єднання громадян (ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України»). Відповідно до вище обґрунтованого визначення національної безпеки як об’єкта управління СБУ ці суб’єкти доцільно поділити на дві групи: а) суб’єкти загальної компетенції, до яких віднести усіх, крім СБУ, та б) суб’єкти спеціальної компетенції, якими є органи та підрозділи СБУ України. У ст. 9 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено повноваження суб’єктів загальної компетенції щодо забезпечення національної безпеки [55]. Зокрема, Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради національної безпеки і оборони України здійснює загальне керівництво у сферах національної безпеки та оборони України. Верховна Рада України в межах повноважень, визначених Конституцією України, визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, основи національної безпеки, формує законодавчу базу в цій сфері, схвалює рішення з питань введення надзвичайного і воєнного стану, мобілізації, визначення загальної структури, чисельності, функцій Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України [328, с.66]. Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сферах національної безпеки і оборони; з урахуванням змін у геополітичній обстановці вносить Президенту України пропозиції щодо уточнення Стратегії національної безпеки України та Воєнної доктрини України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, обороноздатності, національної безпеки України, громадського порядку і боротьби зі злочинністю. Національний банк України відповідно до основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику в інтересах національної безпеки України. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтримують у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують вирішення питань у сфері національної безпеки, віднесених законодавством до їх компетенції. Воєнна організація держави забезпечує оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів; протидіє зовнішнім загрозам воєнного характеру. Правоохоронні органи ведуть боротьбу зі злочинністю і протидіють тероризму, забезпечують захист і врятування населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характерів [234, с.18; 399, с.74]. Суди загальної юрисдикції здійснюють судочинство у справах про злочини, що завдають шкоди національній безпеці України. Прокуратура України здійснює повноваження у сфері національної безпеки України відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру України». Громадяни України через участь у виборах, референдумах та через інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які вони обирають, реалізують національні інтереси, добровільно і в порядку виконання конституційних обов’язків здійснюють заходи, визначені законодавством України щодо забезпечення її національної безпеки; як безпосередньо, так і через об’єднання громадян привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни; у законний спосіб і законними засобами захищають власні права та інтереси, а також власну безпеку [55].

На думку дисертанта, до суб’єктів загальної компетенції, які забезпечують національну безпеку, необхідно віднести не лише суди загальної юрисдикції, якими відповідно до ст. 18 Закону України «Про судоустрій» є місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України, що здійснюють правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства [51], а й Конституційний суд, до повноважень якого ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» віднесено прийняття рішень та формулювання висновків у справах щодо: 1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; 3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України; 4) офіційного тлумачення Конституції та законів України [34]. Необхідність віднесення Конституційного суду до суб’єктів загальної компетенції, які забезпечують національну безпеку, обумовлена тим, що хибне або заангажоване тлумачення положень Конституції, особливо у період загострення політичної кризи в державі, про що наочно свідчить приклад політичної ситуації в Україні 2003–2007 рр., може створити реальну небезпеку життєво важливим національним інтересам держави. Відповідні зміни доцільно внести до ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України», в якій дається перелік суб’єктів забезпечення національної безпеки.

  1. Специфічний характер засадничих принципів забезпечення національної безпеки, на яких повинна ґрунтуватись діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників, серед яких: пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; чітке розмежування повноважень та взаємодія у забезпеченні національної безпеки; демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки (ст. 5 Закону України «Про основи національної безпеки України») [55]. Наведені принципи стосовно СБУ доцільно розглядати як загальні, а до спеціальних принципів, на яких має ґрунтуватись діяльність Служби безпеки України, необхідно віднести такі: поєднання в межах, визначених законом, гласних та негласних методів і засобів; позапартійність; поєднання єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації.

  2. Законодавче визначення пріоритетів національних інтересів та загроз національним інтересам і національній безпеці України (статті 6, 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», які були проаналізовані вище).

  3. Підвищені вимоги до кадрового корпусу, котрий забезпечує національну безпеку від внутрішніх загроз, до якого належать співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України» до її органів приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я ефективно виконувати службові обов’язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документами, які затверджуються Головою Служби безпеки України.

  4. Правоохоронний характер функцій, які здійснюють органи та підрозділи СБУ у цій сфері, оскільки основним їх завданням є запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Функції щодо забезпечення національної безпеки в узагальненому вигляді зводяться до вчасного виявлення та об’єктивної оцінки СБУ внутрішніх загроз національним інтересам та вибору і вжиття адекватних засобів їх захисту.

  5. Воєнізований (збройний) характер правоохоронної діяльності СБУ, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про Службу безпеки України» [20] військовослужбовці Служби безпеки України мають право зберігати, носити, використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію», військовими статутами Збройних Сил України та іншими актами законодавства.

  6. Для доставки полной версии работы

  7. воспользуйтесь поиском на сайте

Розглянемо наведені види зовнішніх адміністративно-правових відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки СБУ, більш детально. Так, відповідно до статей 40, 45 Конституції України, Законів України «Про звернення громадян» [33], «Про Службу безпеки України» та з метою вдосконалення роботи в системі Служби безпеки України з розгляду звернень громадян наказом СБУ від 27 січня 2005 р. № 44 було затверджено Інструкцію про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян та реєстрації, обліку заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини [137], яка визначає порядок розгляду і вирішення пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) та скарг (далі – звернень), контролю за їх виконанням, а також прийому громадян у Центральному управлінні, підпорядкованих йому регіональних органах, органах військової контррозвідки, навчальних закладах та наукових установах Служби безпеки України. У підрозділах, органах та закладах СБУ розглядаються ті звернення, які віднесені до її компетенції. Якщо питання, порушене у зверненні, не входить до повноважень СБУ, воно в термін не більше п’яти днів пересилається за належністю відповідному органу виконавчої влади чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав це звернення. Такі звернення, у тому числі й ті, що надійшли від державних органів на адресу керівництва СБУ (за винятком звернень, пересланих до СБУ народними депутатами України, Верховною Радою України, Секретаріатом Президента України чи Кабінетом Міністрів України), пересилаються за належністю за підписом керівництва Управління режиму, документального забезпечення та контролю Апарату Голови СБУ. Розгляд та вирішення звернень є службовим обов’язком керівників та інших посадових осіб СБУ.

Цією Інструкцією визначено: 1) порядок розгляду, вирішення та надання відповіді на пропозиції, заяви і скарги громадян; 2) внутрівідомчу підвідомчість розгляду звернень громадян; 3) процедуру особистого прийому громадян; 4) порядок здійснення контролю за розглядом та вирішенням звернень.

Іншим видом адміністративно-правових відносин, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, є застосування заходів адміністративного примусу, до яких необхідно віднести: перевірку документів; огляд осіб, їх речей і транспортних засобів; входження на територію і в службові приміщення підприємств, установ та організацій; вилучення речей і документів, застосування інших передбачених законом заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення (доставлення, адміністративне затримання та ін.); використання транспортних засобів, які належать підприємствам, установам і організаціям, військовим частинам і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, припинення злочинів, переслідування та затримання осіб, які підозрюються в їх вчиненні, доставки до лікувальних установ осіб, що потребують термінової медичної допомоги; входження у жилі, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки; проведення перевірки громадян у зв’язку з їх допуском до державної таємниці (ст.24 Закону України «Про державну таємницю»); застосування зброї та спеціальних засобів на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію», військовими статутами Збройних Сил України та іншими актами законодавства.

Ці заходи передбачені Законами України «Про Службу безпеки України», «Про державну таємницю» [27], «Про міліцію» [9] та Кодексом України про адміністративні правопорушення [2] (далі – КпАП). Наприклад, відповідно до ст. 255 КпАП органи Служби безпеки України складають протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 164, – у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба, статтями 195-5, 212-2, 212-5 і 212-6. У ст. 259 КпАП зазначено, що при вчиненні правопорушень, пов’язаних із незаконним придбанням або зберіганням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, порушника може бути доставлено до органів Служби безпеки України її працівником для встановлення особи порушника і складення протоколу про правопорушення. Згідно зі ст. 262 КпАП органи (посадові особи) СБУ правомочні здійснювати адміністративне затримання при порушенні законодавства про державну таємницю або здійсненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, придбанні або зберіганні спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації.

Одним із видів досліджуваної нами групи адміністративно-правових відносин є ті, які складаються під час оформлення СБУ громадянам допуску до державної таємниці, їх заповненням, переоформленням, зупиненням дії або скасуванням спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею. Так, відповідно до Законів України «Про державну таємницю», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність» і Положення про порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1601 [102], наказом СБУ № 238 ДСК від 13 липня 2002 р. було затверджено Інструкцію про організацію та здійснення органами служби безпеки України діяльності щодо надання, переоформлення, зупинення дії або скасування спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею [118]. Оскільки ця Інструкція має гриф ДСК, ми не будемо тут аналізувати її зміст. Іншим наказом СБУ № 26 від 4 лютого 2002 р. було затверджено форми облікової картки громадянина про надання допуску до державної таємниці, журналу реєстрації облікових карток громадянина про надання допуску до державної таємниці, картки про результати перевірки громадянина у зв’язку з допуском до державної таємниці, картки з анкетними даними на громадянина, щодо якого розглядається питання про надання допуску до державної таємниці, та Порядок заповнення форм документів для оформлення громадянам допуску до державної таємниці [124]. Зважаючи на те, що названі відомчі нормативні акти СБУ містять адміністративно-правові норми, вони регулюють адміністративно-правові відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, зокрема, і у такій її сфері, як забезпечення державної таємниці.

До видів зовнішніх адміністративно-правових відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, можна віднести видачу сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Так, відповідно до п. 3 Інструкції про порядок узгодження зі Службою безпеки України видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої наказом Служби безпеки України та Міністерства охорони здоров’я України від 23 вересня 2002 р. № 224\350 [119], при зверненні підприємств, установ та організацій для отримання сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів Комітет з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України, після розгляду відповідних документів у 7-денний термін з моменту їх отримання надсилає документи на узгодження до Служби безпеки України. Надіслані Комітетом документи розглядаються Головним Управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ, яке вивчає та перевіряє відомості, що містяться у надісланих документах, за банками даних СБУ і не пізніше 10 днів з моменту їх отримання надсилає документи Комітету разом з відповідно оформленим погодженням, у якому зазначаються: дата видачі погодження; номер, дата контракту та додатків і специфікації до нього, на підставі яких здійснюється операція; назва та кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які ввозяться в Україну або вивозяться з України. У погодженні Головним Управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ може бути відмовлено, якщо за результатами вивчення документів встановлено таке: подані документи оформлені з порушенням вимог пунктів 11, 12, 13, 14 та 16 Порядку видачі сертифікатів; у документах, поданих заявником, вказані недостовірні дані та виявлені порушення законодавства про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. У разі відмови в погодженні Головним Управлінням по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю СБУ до Комітету надсилається мотивоване повідомлення.

До видів зовнішніх адміністративно-правових відносин, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, необхідно віднести також видачу СБУ ліцензій на провадження господарської діяльності з розроблення, виробництва, використання, експлуатації, сертифікаційних випробувань, тематичних досліджень, експертизи, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації, торгівлі криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації [114]. Відповідно до п. 1.4 наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 29 грудня 2000 р. № 88/66 ліцензування такої господарської діяльності здійснює Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України [114]. Цим наказом визначено особливості ліцензування та здійснення діяльності, предметом якої є криптосистеми і засоби криптографічного захисту інформації (далі – господарська діяльність у галузі КЗІ); закріплено перелік робіт, які виконуються у межах господарської діяльності в галузі КЗІ, що підлягає ліцензуванню; передбачено загальні та особливі вимоги для провадження господарської діяльності у галузі КЗІ. Порядок проведення розроблення, виробництва, використання, експлуатації, сертифікаційних випробувань, тематичних досліджень, експертизи, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг у галузі КЗІ визначається окремими нормативно-правовими актами та є обов’язковим до виконання всіма суб’єктами господарювання [115].

Одним із зовнішніх видів адміністративно-правових відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки, є ведення обліку СБУ голографічних захисних елементів (далі – ГЗЕ). Так, відповідно до п. 2.9 Положення про порядок ведення обліку голографічних захисних елементів та надання звітності у сфері голографічного захисту, затвердженого наказом СБУ від 29 вересня 2005 р. № 522, обліку в Службі безпеки України підлягають усі об’єкти, передбачені пунктом 2.2 цього Положення (договори, контракти, заяви про виконання відповідних робіт, у т.ч. ввезення та вивезення ГЗЕ, а також документи, що визначають кінцевого споживача ГЗЕ; технічні завдання на розробку і виготовлення, описи графічного та голографічного зображення ГЗЕ, описи виготовленого ГЗЕ та інша технічна і технологічна документація, спеціальне програмне забезпечення, згідно з яким проводяться розроблення, виготовлення впровадження ГЗЕ; голограми-оригінали, брак та відходи виробництва ГЗЕ, кількість бракованих ГЗЕ, що з’явилися за результатами робіт з їх впровадження, тощо), ліцензії, сертифікати відповідності та експертні висновки, які видано суб’єктам господарювання, акти перевірок додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання [139]. Відповідно до п. 4.3 цього Положення у разі виявлення браку ГЗЕ на етапі впровадження і повернення цього браку виробнику (постачальнику) сторона, яка повертає брак, повинна у десятиденний термін повідомити про це Службу безпеки України з наданням копій документів, які підтверджують відбракування ГЗЕ та факт їх передачі виробнику. Знищення браку ГЗЕ здійснюється комісією в присутності представника Служби безпеки України, про що складається акт відповідної форми, копія якого надсилається до Служби безпеки України [139].

До зовнішніх видів адміністративно-правових відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки за участю СБУ, необхідно віднести також контрольно-наглядову діяльність Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ за процедурою акредитації центру сертифікації ключів, яка здійснюється відповідно до Порядку акредитації центру сертифікації ключів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. № 903 [109].

Адміністративно-правовими нормами регулюється організація взаємодії та координації правоохоронної діяльності СБУ та інших державних органів і громадських організацій з питань забезпечення національної безпеки від внутрішніх загроз, що також є одним із видів зовнішніх адміністративно-правових відносин у досліджуваній нами сфері. Так, з метою узгодження діяльності Служби безпеки України та Державної податкової служби України з питань профілактики, виявлення, припинення, розкриття і розслідування злочинів та інших правопорушень в сфері розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації (далі – СТЗ) було прийнято спільний наказ СБУ та ДПА № 176/278 «Про взаємодію Служби безпеки України та органів державної податкової служби України» від 9 липня 2001 р. [116]. Цим наказом закріплено форми взаємодії між СБУ та ДПА з питань профілактики, виявлення, припинення, розкриття і розслідування злочинів та інших правопорушень в сфері розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, серед яких: обмін інформацією; проведення експертної оцінки продукції щодо належності її до СТЗ та інші.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Харківський національний університет внутрішніх справ (2)

    Документ
    Актуальність теми. Сьогодні більшість європейських держав, в тому числі й Україна, встали на шлях реформування освіти, який може спричинити соціальні зміни світового масштабу.
  2. Харківський національний університет внутрішніх справ (3)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Побудова в Україні правової соціальної держави вимагає переосмислення існуючих форм і методів управління апаратом досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України, впровадження в його
  3. Харківський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису

    Документ
    Актуальність теми дослідження. На сьогоднішній день держава і громадськість приділяють велику увагу проблемі забезпечення екологічної безпеки. В ст. 16 Конституції України закріплено такий обов’язок держави як забезпечення екологічної
  4. Харківський Національний університет внутрішніх справ Дондик Наталія Яківна

    Автореферат
    Захист відбудеться “20” квітня 2006 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.
  5. Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ (2)

    Документ
    Актуальність теми. При дослідженні правового режиму інформації, конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау)1 доцільно виходити не стільки із норм, закріплених в чинному законодавстві України, які є недосконалими щодо

Другие похожие документы..