Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Интервью'
Глубинные корни моей семьи скрываются в крестьянстве, в российской деревне. Это, видимо, типично для значительной части населения страны. Крестьянска...полностью>>
'Документ'
Алманзенов Иван (Эльмстон Иоан) - даты жизни неизвестны. Один из первых российских медиков, получивший степень доктора медицины. С 1629 г. изучал меди...полностью>>
'Документ'
В последнее время стало модным уделять внимание такому направлению западной экономической науки, как direct-costing и его производным вариантам1. Рас...полностью>>
'Документ'
Бюджетное учреждение среднего профессионального образования Ханты-Мансийского автономного округа-Югры "Ханты-Мансийский колледж сервиса и техноло...полностью>>

Міністерство освіти І науки україни мелітопольський державний педагогічний університет імені богдана хмельницького

Главная > Навчально-методичний посібник
Сохрани ссылку в одной из сетей:

1.6. Школа і педагогічна думка в Росії у XVIII – ХІХ ст.

План

  1. Просвіта в Росії на початку XVIII ст.

  2. Шкільна справа при Петрі І.

  3. Просвіта в Росії після Петра І.

  4. Педагогічна діяльність М.В.Ломоносова.

  5. Розвиток школи і педагогіки в Росії до 90-х років ХІХ ст.

  6. Педагогічна діяльність М.І.Пирогова.

  7. Педагогічна діяльність Л.М.Толстого.

Рекомендована література:

Основна: 1, 8, 13, 19, 21.

Додаткова: 4, 5, 8, 9, 16, 34, 42, 52.

Вивчення даної теми слід розпочати з загального аналізу змін в політичному, економічному, культурному житті в Росії, що почалися ще в середині XVII ст. і продовжувалися та посилювалися в петровську епоху. Необхідно простежити чим ці зміни були викликані, що підштовхнуло Петра І на активізацію реформаторських процесів, які охопили багато сторін російського життя в кінці ХVІІ – на початку ХVІІІ століть. Особливу увагу звернути на те, як економічні і політичні перетворення вплинули на проведення реформи просвіти.

Слід зауважити, що ХVІІІ ст. займає особливе місце в історії освіти Росії, адже саме в цьому столітті була створена світська школа, зроблена спроба організувати державну систему народної освіти, вперше були розроблені в теорії і застосовані на практиці основи світського навчання і виховання дітей.

Працюючи в цьому напрямку необхідно скласти перелік подій і дат, які характеризують розвиток просвіти на початку ХVІІІ століття.

Слід зауважити, що ХVІІІ ст. займає особливе місце в історії освіти Росії, адже саме в цьому столітті була створена світська школа, зроблена спроба організувати державну систему народної освіти, вперше були розроблені в теорії і застосовані на практиці основи світського навчання і виховання дітей.

Здійснюючи аналіз організації освіти в петровську епоху необхідно визначити, чи усі проекти були повною мірою реалізовані. Якщо ні, то чому? Важливо розглянути два напрямки освіти – церковну і світську. В чому полягала професійна спрямованість нової організації освіти? Як відомо, за указами Петра І були створені нові типи навчальних закладів (школа математичних і навігаційних наук, артилерійські, цифірні школи, гірничозаводські школи і ін.). Для того, щоб краще розібратися в цьому, доречно скласти таблицю:

Основні типи шкіл

термін навчання

зміст і методи

навчання

зміст і методи виховання

Студентам необхідно також проаналізувати діяльність Академії наук, створеної в 1725 р. у Петербурзі і навчальних закладів при ній (університету і гімназій).

Важливим аспектом вивчення цієї теми є звернення уваги студентів на ставлення населення до школи в цей період.

Досліджуючи особливості просвіти і школи після Петра І необхідно виходити з того, що головною характеристикою освітньої політики в цей час стало лише декларування продовження освітніх реформ спадкоємцями великого імператора. Важливо відзначити негативні тенденції розвитку освіти в зазначений час.

Розвиток педагогічної думки і шкільної практики в Росії 40-60-х років нерозривно пов’язаний з іменем Михайла Васильовича Ломоносова (1711-1765).

В процесі вивчення педагогічної спадщини видатного вченого доречно зупинитися на таких її ключових аспектах: участь у створенні університетської освіти в Росії, думки щодо народної школи, створення російської граматики і формування в Росії літературної мови, розробка навчальних планів і програм для різних навчальних закладів, запро- вадження в шкільну практику в повному обсязі класно-урочної системи, одночасного вивчення багатьох предметів тощо.

Далі студенти концентрують увагу на особливостях школи і педагогічної думки в Росії до 90-х років ХІХ століття. Також було б доречно скласти перелік подій і дат, які характеризують розвиток просвіти у ХІХ столітті.

Необхідно ретельно розглянути період 50-60-х років ХІХ ст., коли в російському суспільстві стала популярною думка, що нібито педагогіка як наука вже створена в Європі, насамперед у Німеччині, і завдання російських педагогів полягає в тому, щоб розумно застосувати її висновки до російської школи. Як відомо, проти такої точки зору виступили М.І.Пирогов, Л.М.Толстой. На їх творчості слід зупинитися детально.

Вагому роль в розвитку освітньої справи в Росії відіграє доробок видатного вченого, просвітителя-демократа, визначного теоретика в галузі педагогіки, організатора народної освіти Миколи Івановича Пирогова (1810-1881). Необхідно проаналізувати діяльність М.І.Пирогова на посаді попечителя Одеського і Київського учбових округів. Обов’язково розкрити сутність проекту народної освіти, що висунув М.І.Пирогов. З’ясувати основні проблеми, які турбували педагога в галузі дидактики. Серйозну увагу приділити аналізу його основних педагогічних праць: «Питання життя» (1856 р.), «Про публічні лекції з педагогіки» (1857 р.), «Про методи викладання» (1858 р.). Виділити думки педагога стосовно ідеї загальнолюдського виховання, загальної і професійної освіти. Подумайте, в чому проявилася непослідовність Пирогова як керівника.

Не менш вагому роль в освітньому житті Росії відіграв видатний російський письменник, педагог – Лев Миколайович Толстой (1828-1910).

Студентам необхідно проаналізувати праці, де яскраво відобразилися його педагогічні погляди: «Загальний нарис характеру Яснополянської школи», «Про народну освіту», «Про методи навчання грамоти», «Проект загального плану організації народних училищ», «Про виховання». Висвітлити думки стосовно народної школи, її завдання і методи навчання. Зупинитися на ідеї «вільного виховання» і її реалізації в практиці роботи Яснополянської школи. В процесі аналізу педагогічної спадщини Л.М.Толстого зверніть увагу на те, як він переосмислив свої погляди відносно виховання і навчання підростаючого покоління наприкінці свого життя. Проаналізувати основні методи, за які ратував педагог в своїй діяльності.

Обов’язково зробити порівняльно-співставний аналіз поглядів Ж.-Ж.Руссо і Л.М.Толстого щодо проблеми «вільного виховання».

Рекомендуємо в процесі вивчення спадщини відомих педагогів складати допоміжні таблиці приблизно такого характеру:

Віхи біографії

основні роботи

методологічні

основи спадщини

педагогічні

погляди

Наприкінці вивчення теми обов’язково систематизувати і осмислити увесь матеріал, дати об’єктивну характеристику зазначеного періоду в історії розвитку освіти, підкреслив як продуктивні сторони, так і вагомі недоліки, негативні риси.

1.7. Зарубіжна школа і педагогіка першої половини ХХ ст.

План

  1. Особливості систем освіти у зарубіжних країнах.

  2. Теорія «громадянського виховання» і «трудової школи» Г.Кершенштейнера.

  3. Започаткування педагогічного руху нового виховання (О.Декролі, А.Фер’єр, Е.Демолен, Дж.Дьюї).

  4. Здобутки педагогіки дії та експериментальної педагогіки (А.Лай, А.Біне, Е.Клапаред, Е.Торндайк, Е.Мейман).

  5. Педагогічні погляди Марії Монтессорі.

  6. Традиції вальдорфської школи Р.Штайнера і їх сучасне продовження.

  7. Педагогічна технологія С.Френе.

  8. Експериментальні школи США (У.Кілпатрік і метод проектів, К.Уошборн і Вінеттка-план, Е.Паркхерст і Дальтон-план).

Рекомендована література:

Основна: 8, 13, 14, 15, 19, 21.

Додаткова: 16, 24, 39, 56.

Вивчаючи цю тему студенти повинні з’ясувати особливості соціально-політичного, економічного, культурного життя країн Західної Європи та США в першій половині ХХ ст. і вплив цих особливостей на освіту. Звернути увагу на те, що бурхливий розвиток науково-технічного потенціалу країн, зростання темпів виробництва, постійне його оновлення поставили ряд проблем перед системою освіти, педагогічною наукою. Системи освіти зарубіжних країн, педагогічна наука цього часу відзначалися високим динамізмом, розмаїттям педагогічних концепцій.

Наприкінці ХІХ ст. у провідних капіталістичних країнах виявилася невідповідність традиційної педагогіки новим суспільно-економічним умовам. Для підприємств, оснащених найновішою технікою, потрібні були робітники нового типу. Традиційна школа, яка у своїй сутності була школою учіння, орієнтувалася на виховання слухняних і старанних працівників. Загальноосвітні знання, що їх давала школа, були вкрай обмеженими і догматичними, методи навчання не спонукали учнів до самостійного мислення. Необхідні були нові підходи до теорії і практики освіти й виховання, які відповідали б стрімкому розвиткові виробництва, зумовленого прогресом науки і культури.

Вчені шукали виходу із ситуації, що склалася, тому в цей період з’являється ряд педагогічних теорій та концепцій. Теорія «громадянського виховання» і «трудової школи» виникла у Німеччині, представником її був педагог Георг Кершенштейнер (1854-1932). Кершенштейнер вважав, що головне завдання школи – «громадянське виховання», тобто виховання людей у дусі беззастережної слухняності, відданості існуючій державі. Корисний громадянин повинен прагнути і вміти служити державі.

Кершенштейнер відстоював трудову школу двох типів. Перший тип – середня загальноосвітня школа, яка готує до вступу у вищі навчальні заклади і в майбутньому – до розумової (наукової) діяльності. «Трудовий» характер такої школи полягає у прищепленні елементарних навичок наукової роботи у відповідних галузях знань. Фізична праця в такій школі непотрібна. Її замінює праця в лабораторіях, бібліотеці. Другий тип – це трудова народна школа для широких мас населення, яка повинна готувати до практичної діяльності в сфері фізичної продуктивної праці. Формування умінь і навичок здійснюється у процесі занять певним ремеслом.

Така подвійність його педагогіки пояснюється поглядами на суспільну потребу в працівниках для різних галузей діяльності.

Студенти повинні ретельно опрацювати матеріал, пов’язаний із започаткуванням педагогічного руху нового виховання. Зверніть увагу, що «нове виховання» – це міжнародний педагогічний рух за оновлення школи й виховання, за побудову усієї навчально-виховної роботи виходячи з інтересів дитини в даний момент. Для того, щоб розібратися в ньому, студенти повинні знати, що:

  • у країнах Західної Європи цей рух дістав назву нового виховання;

  • в Німеччині – педагогіки реформ;

  • у США – прогресивізму.

Основними представниками цього руху були Овід Декролі (1871-1932), Адольф Фер’єр (1879-1960), Едмон Демолен (1852-1907). Принципи нового виховання здійснювалися в ряді шкіл інтернатного типу. В них проголошувалася відмова від зубріння, формалізму і схоластики, велика увага приділялася фізичному та естетичному вихованню, ручній праці, дитячому самоврядуванню.

Головним представником і засновником педагогіки прагматизму (діяльної педагогіки), поширеної у США та Англії, був американський філософ і педагог Джон Дьюї (1859-1952). Сутність прагматизму – справжнє все те, що дає користь. Дьюї ігнорував необхідність систематичного вивчення навчальних предметів, у його школах було запроваджено ряд практичних занять: діти пряли, шили, готували їжу тощо. Праця дітей була не тільки засобом ознайомлення з виробничою діяльністю, а й основним джерелом для здобування знань з основ наук. Діти здобували знання в процесі практичної діяльності. Дьюї, переоцінюючи значення практичної дії, недооцінює практичних знань.

Важливе значення відігравала т.зв. педагогіка «дії» – течія в реформаторській педагогіці кінця ХІХ – початку ХХ ст. в Німеччині, яка зводила виховання до вироблення реакцій і була спробою біологізувати педагогіку. Засновником цього напрямку був німецький педагог Вільгельм Лай (1862-1926).

На зламі ХІХ – ХХ ст. у деяких європейських країнах і США створюються лабораторії – спеціальні центри психологічних і педагогічних досліджень. Поява таких центрів зумовила виникнення експеримен- тальної педагогіки. Представником цього напрямку був німецький вчений Ернст Мейман (1862-1915). Мейман вважав педагогіку наукою експериментальною, полем діяльності якої є дослідження: фізичного й психічного розвитку учнівської молоді, її мислення, сприймання і т.д.; навчально-виховного процесу школи; індивідуальних особливостей учнів, їх інтелектуальних здібностей тощо. Експериментальна педагогіка послуговувалася анкетуванням, тестами, бесідами, експериментами, статистичними даними, збиранням та аналізом різноманітних фактів.

Заслугою експериментальної педагогіки були передусім точність і визначеність її результатів, поданих у точних числах чи мірах, хоча не всі педагогічні акти, дії, вияви можна охопити в рамках експерименту. Експериментальна педагогіка потребувала всебічного дослідження дитини. На допомогу прийшли здобутки біологічних наук та знань про дитину, стадії її розвитку, психіку тощо. Як напрям експериментальної педагогіки наприкінці ХІХ ст. у США сформувалася педологія – наука про цілісне вивчення дитини.

Серед багатьох педагогічних концепцій однією з найзагальніших необхідно вважати концепцію «педагогіки вільного виховання». Її відстоювали шведська письменниця та громадський діяч Елен Кей (1849-1926), італійський педагог Марія Монтессорі (1870-1952) та інші. Представники цієї концепції висували ідею самонавчання і само- виховання дітей. Виходячи з того, що дитина від природи здатна до самостійного розвитку, вчені вважали головним завданням педагога створення для дітей такого оточення, яке б допомагало самонавчанню і самовихованню. В основі навчання і виховання мають бути лише інтереси дитини, її самостійність.

Теоретики вільного виховання засуджували будь-яке насилля над дитиною, вимагали вивчення інтересів дітей, створення умов для вільного розвитку закладених в дитині природних потенцій.

М.Монтессорі висунула вимогу всебічного вивчення дитини, а саме проводити систематичні антропологічні обстеження дітей, організувати лабораторії по вивченню психічної діяльності дітей.

Педагогічні теорії і концепції, що виникли в цей період були спрямовані на розв’язання важливого завдання, приведення у відповідність навчання і виховання дітей з розвитком суспільно-економічних відносин.

Науково-технічна революція поставила нові вимоги до людини. Перш за все, це - відповідальність за повсякденну діяльність, високопродуктивну працю, та інші. Для розв’язання цих проблем необхідно було здійснити реформу освіти. Така реформа була проведена в 2 етапи (періоди). Перший період охоплює 60-70 роки ХХ ст. Його характерні особливості такі: кількісно-організаційні перетворення, а саме, прийняття законодавчих актів, спрямованих на продовження термінів обов’язкового навчання; усунення антидемократичних перешкод на шляху отримання середньої освіти; перетворення середньої школи в загальнодоступний масовий навчальний заклад.

Другий період (80-90 рр.) характеризується якісними змінами в системах освіти, а саме, стандартизація національних систем з питань освіти; особлива увага приділяється неперервності освіти і підвищенню якості знань, спостерігаються значні інвестиції в розвиток освіти.

В ХХ ст. продовжується пошук нових систем, теорій, концепцій, які сприяли б вирішенню висунутих проблем.

Особливої уваги в цей період заслуговують вальдорфські школи, які були засновані Рудольфом Штайнером (1861-1925) в 20-х роках у Німеччині. Навчання в школах тривало 12 років, 13 клас – додатковий, проводив підготовку до вступу у вищі навчальні заклади. До цих шкіл прикріплені також дитячі садки. На другий рік учнів не залишають, із школи також не виключають, оскільки оцінки не виставляються, а надаються короткі відгуки про успіхи. Навчання здійснюється без підручників: учителі читають лекції, а учні записують отриману інформацію, опрацьовують додаткові джерела. Всі предмети на середньому і старшому ступенях викладаються циклами по 2 години на день протягом 3-х тижнів у кожному півріччі (окрім німецької, іноземної мов, математики, музичних і практичних занять, викладання яких вимагає неперервності і послідовності). Система циклічного вивчення предметів має свої недоліки та переваги: з одного боку – розрив між циклами становить біля чотирьох місяців і тому багато що забувається; з іншого – учні отримують можливість протягом трьох тижнів зосереджено і поглиблено вивчати один предмет, глибше «зануритися» в нього і зрозуміти його логічну сутність, що дає позитивні результати.

Велика увага приділяється естетичному вихованню, у школі уведені уроки ритміки, музики, співів.

З першого класу вивчають дві іноземні мови. Вивчення мов проходить в ігровій діяльності.

Основним принципом в організації вальдорфських шкіл є свобода. В школі діє самоуправління: всі найважливіші питання вирішуються учительською колегією, до якої залучаються й батьки. Починаючи з першого класу дівчатка й хлопчики вчаться в’язати на спицях, гачком, вишивати, потім шити, а з 8-го класу учні вчаться шити на швацькій машинці. Починаючи з 11-го класу учні розподіляються за трьома потоками: загальноосвітній, соціально-педагогічний, технічний. У 13-му класі учні технічного напрямку проходять 12-тижневу практику на промисловому підприємстві.

До 8-го класу з учнями працює в основному один учитель – керівник класу. У 8-му класі йому належить приблизно 50-55% навчального часу. Починаючи з 9-го класу навчальні курси ведуть вчителі-предметники.

Отже, у вальдорфських школах реалізоване положення про зв’язок між фізичною і розумовою діяльністю. Істотною ознакою є установка на виховання інтелекту та сили волі дитини, організованості.

В контексті вивчення даної теми слід проаналізувати педагогічні погляди французького педагога, засновника і керівника «Міжнародної федерації прихильників нової школи», представника «прогресивної педагогіки» – Селестена Френе (1896-1966). Необхідно звернути увагу на основний принцип створеної Френе «нової школи» – здійснення навчання через самодіяльність учнів. Головна форма цієї самодіяльності – вільний виклад (усний, а потім письмовий) ними своїх вражень і думок (так званий вільний текст). Проаналізуйте вплив педагогічних ідей Френе на подальший розвиток педагогічної думки.

Студенти повинні також чітко розібратися в сутності і досвіді роботи експериментальних шкіл США.

1) У.Кілпатрік і метод проектів. Метод проектів – організація навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань – проектів. Виник у другій половині ХІХ століття. Базується на теоретичних концепціях прагматичної педагогіки.

2) К.Уошборн і Віннетка-план. Віннетка-план – одна із систем індивідуалізованої організації навчально-виховного процесу, яка виникла у США в 1919-1920 рр. Дістала свою назву від селища Віннетка поблизу Чикаго, у школах якого вона вперше була застосована. Творцем Віннетки-плану був керівник шкіл К.Уошборн. Кожен учень проходив курс навчання за індивідуальним навчальним планом своїм власним темпом. Для цього застосовувалися детально опрацьовані друковані «робочі матеріали». Роль вчителя зводилася в основному до нагляду за заняттями учнів.

3) Е.Паркхерст і Дальтон-план. Дальтон-план – система організації навчально-виховної роботи в школі, заснована на принципі індивідуального навчання. Назва походить від м. Долтон у США, де її було вперше застосовано на початку ХХ століття. При цій системі учень одержував завдання від учителя, виконував його самостійно і здавав учителеві. Учням надавалася свобода як у виборі занять, черговості вивчення різних навчальних предметів, так і у використанні свого робочого часу. Річний обсяг навчального матеріалу розбивався на місячні розділи, які, у свою чергу, ділилися на щоденні завдання. Учні працювали в окремих предметних кабінетах-лабораторіях (звідси й назва Дальтон-план – «лабораторний план»), де учні могли дістати консультації учителя-спеціаліста з даного предмету. Все це давало можливість пристосувати темп навчання до можливостей учнів, привчаючи їх до самостійності, розвивав ініціативу, спонукав до пошуку раціональних методів роботи й виробляв почуття відповідальності за виконання завдань згідно з прийнятими зобов’язаннями.

Розділ 2. ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ

Змістовий модуль 2

2.1. Предмет і завдання історії української педагогіки. Виховання у первісному суспільстві

План

  1. Предмет і завдання історії української педагогіки.

  2. Навчання і виховання дітей на землях сучасної України в епоху палеоліту.

  3. Народно-педагогічні уявлення в епоху трипільської культури.

  4. Велесова книга – перший український літопис.

Рекомендована література:

Основна: 2, 10, 17.

Додаткова: 3, 16.

В першу чергу студентам слід виявити і проаналізувати основні категорії української педагогіки. Звернути увагу на визначення предмету, головних завдань, що ставить перед собою історія української педагогіки. Важливо з’ясувати методологічну основу, методи та джерела досліджень.

Майбутні педагоги повинні обґрунтувати необхідність знання історії української педагогіки кожним учителем та вихователем.

Працюючи далі над темою, необхідно охарактеризувати систему виховання східних слов’ян у первісному суспільстві.

Рекомендуємо скласти логіко-структурну схему або конспект-схему змісту виховання у первісному суспільстві.

Студенти розглядають особливості навчання і виховання дітей на землях сучасної України в епоху палеоліту. При цьому слід звернути увагу на відмінності у вихованні дітей, підлітків і молоді населення палеоліту та неоліту.

Зверніть увагу також на такі ключові моменти: у VI – V ст. до нашої ери слов’яни поділилися на 3 групи – східну, західну і південну. На кожному етапі розвитку суспільства вихованню були властиві свій зміст, форми й методи. Це залежало від рівня розвитку продуктивних сил, поділу праці, структурою шлюбних і сімейних стосунків.

Необхідно підкреслити ту провідну думку, що східні слов’яни створили оригінальну і гуманну систему виховання, яка не тільки відображала досвід народу у вихованні підростаючих поколінь, а й ті соціальні взаємовідносини, всередині яких вона виникла і розвивалася.

Потрібно також відзначити, що писемність і школи в нашій країні виникли ще задовго до прийняття християнства. Зверніть увагу на те, які історичні факти вказують на виникнення писемності у древніх українців.

У період матріархату та екзогамії дітей до 5-6 років виховувала мати, пізніше хлопчиків віддавали до спільних чоловічих жител, дівчаток – до жіночих, де їх наставниками ставали брати і сестри по матері.

У період патріархату сім’я стає моногамною. З’являються т.зв. будинки молоді. Чоловік – мисливець, воїн. Жінка – вміла господарка. Вона повинна була прясти, ткати, за необхідності мусить дати відсіч ворогові.

Народна педагогіка визначила послідовність етапів раннього виховання дітей:

період баяння (від народження до 1,5-2 років) - звернути увагу на роль колискової пісні як основного засобу виховання;

період пестування (1,5-2 – 5 років) – з’ясувати роль дитячих ігор у вихованні дитини;

період набуття трудових навичок (5-10 років) – з’ясувати основні чинники, на яких ґрунтувалася система виховання, основні виховні засоби. Зверніть увагу на те, яку роль відігравали звичаї і обряди у вихованні підростаючого покоління.

Завершальний етап виховання – ініціації (система випробувань на фізичну зрілість і виробничу готовність) - фізичне, гігієнічне виховання (чистота тіла, загартування, боротьба, стрибки, їзда верхи, зброя). Археологія знайомить нас з дитячими гребінцями, рукомийниками, малими серпиками).

Відзначити роль міфів, прислів’їв, казок як джерела народної мудрості, у моральному вихованні; роль загадок - у розумовому вихованні.

Далі студенти з’ясовують зміни, що сприяли еволюції українського суспільства. При цьому слід зауважити, що східні слов’яни не знали рабовласницького ладу в своєму розвиткові. Розвиток землеробства, рентабельність невеличких господарств, сприяла виділенню з великих патріархальних сімей – менших, які стали першими осередками класового феодального суспільства.

У VIII-IX ст. з’являється територіально-сусідська община. Виникли нові чинники соціалізації дитини – дитяче побратимство і посестринство, союзи ровесників, молодіжні товариства, загони отроків-воїнів. Побратимство будувалося не за принципом родинності, а на основі особистих симпатій.

Важливо й те, що ідеологічною засадою виховання була язичницька релігія. Діти брали участь у народних святах, хоровому співі. Дітям розповідали про функції божеств.

Проаналізувати, чому феодальні відносини змінили соціальну сутність виховання. В цей час формується кодекс нових норм, спрямованих на захист приватної власності.

Однією з підвалин виникнення шкільного навчання була так звана буквено-звукова графіка письма – глаголиця (в якій звуки слов’янської мови передавалися грецькими буквами. У 855 р. Кирило модернізував глаголицю, пристосувавши її до звукової системи східнослов’янської мови. Нова азбука дістала назву «кирилиця».

Наприкінці вивчення цієї теми необхідно з’ясувати місце першого українського літопису – Велесової книги у патріотичному вихованні попередніх поколінь і відтворенні історичної правди про виникнення української мови, національної школи, освіти і педагогіки.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти І науки України (17)

    Документ
    Дисципліна “Загальні основи педагогіки” передбачає опанування майбутніми вчителями досягнень цивілізації в галузі педагогічної науки з урахуванням надбань української педагогічної думки та шкільної практики, багатовікових педагогічних
  2. Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги (1)

    Документ
    Просимо оргкомітети з проведення зазначених заходів підготувати у місячний строк після їх проведення (звіт за формою, програму, рішення конференції, збірник доповідей) та надіслати їх до Державної наукової установи «Інститут інноваційних
  3. Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги (2)

    Документ
    Просимо оргкомітети з проведення зазначених заходів підготувати у місячний строк після їх проведення (звіт за формою, програму, рішення конференції, збірник доповідей) та надіслати їх до Державної наукової установи «Інститут інноваційних
  4. Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги (3)

    Документ
    Просимо оргкомітети з проведення зазначених заходів підготувати у місячний строк після їх проведення (звіт за формою, програму, рішення конференції, збірник доповідей) та надіслати їх до Державної наукової установи «Інститут інноваційних
  5. Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги (4)

    Документ
    Просимо оргкомітети з проведення зазначених заходів підготувати у місячний строк після їх проведення (звіт за формою, програму, рішення конференції, збірник доповідей) та надіслати їх до Державної наукової установи «Інститут інноваційних

Другие похожие документы..